Рентабельність підприємства та шляхи її підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Фінансово-економічний факультет

Кафедра фінансів підприємств

Спеціальність 8508/1-2 -- «Фінанси»

Магістерська програма «Фінансовий менеджмент в сфері бізнесу»

денна форма навчання, V курс

АВТОРЕФЕРАТ

на тему: « Рентабельність підприємства та шляхи її підвищення »

Кисиленко Лесі Миколаївни

Київ 2013 р

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

рентабельність капітал банк резерв

Актуальність теми. Зміст будь-якої підприємницької діяльності складається в досягненні позитивного економічного ефекту у виді абсолютного показника прибутку чи відносного - рентабельності. Тим самим рентабельність виступає головним об'єктом і метою банківського фінансового менеджменту. Чим більше приділяється уваги рентабельності, тим успішніше функціонує банківська установа. У цьому зв'язку питання наукового управління рентабельністю являють собою актуальну проблему теорії і практики підприємницької діяльності. Проблема підвищення рентабельності діяльності актуальна для банків у всьому світі. Адже це неодмінна передумова їх конкурентоспроможності, стабільного функціонування та розвитку. Для українських банків зазначена проблема особливо актуальна: незважаючи на порівняно високі темпи зростання обсягів діяльності, їх рівень рентабельності значно нижчий, ніж банків інших країн.

Питання рентабельності постійно були і є предметом особливої уваги провідних вчених-фінансистів, аналітиків і практиків. Їм присвячені монографії, численні статті в періодичній пресі, спеціальні розділи і параграфи в навчальних посібниках по фінансовому менеджменту, зокрема, фінансовому аналізу. Зокрема, питання рентабельності знайшли своє відображення в працях вітчизняних вчених-економістів: Гетьмана О.О., Дем'яненка М.Я., Кириленка І.Г., Кіндрацької Г.І. Колесникова О.В., Коробова М.Я., Літвінова Ю.І., Маніва З.О., Савицької Г.В., Стец І.І., Філітової Г.І., Шварчука Л.О. Питаннями підвищення рентабельності займалися такі провідні фахівці, як Баканов І.Т., Шеремет О.Д., Бутинець Ф.Ф., Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Пельтек Л.В., Землячов С.М., Паладій М.В., Гирик О.С., Красношапка В.В. та Захарченко К.К.

Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел із 32 найменувань та 18 додатків. Загальний обсяг дипломної роботи становить 129 сторінок. Дипломна робота вміщує 16 таблиць, 10 рисунків, додатки в кінці роботи на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дипломного дослідження, вказуються мета, об'єкт, предмет дослідження й завдання, що необхідно виконати для досягнення поставленої мети.

У першому розділі дипломної роботи «Теоретичні аспекти аналізу рентабельності» розглядається сутність поняття «рентабельність», її функції, визначається ї значення для керівництва банку, для держави та для населення, аналізуються різні класифікації показників рентабельності. А також описується методологія визначення показників рентабельності, дається їх економічна характеристика.

Рентабельність - відносний показник економічної ефективності, який відображає рівень ефективності використання ресурсів і капіталу банку. У порівнянні з абсолютними показниками прибутку, показникам рентабельності властиві наступні переваги:

- вони мають більш широкі можливості порівняння: співставлення абсолютних показників прибутку підприємств з різними обсягами діяльності, кількістю персоналу, тощо не дає можливості проводити об'єктивну оцінку;

- ці показники меншою мірою знаходяться під впливом інфляційних процесів.

Поняття «рентабельність» має різні значення з позиції банку (підприємства), споживача, держави. Але у всіх випадках воно означає вигоду.

Об'єктом економічних інтересів держави є та частина «рентабельності», що сплачує банк у виді податку на рентабельність і яку суспільство використовує для рішення соціальних задач. Економічні інтереси банківської установи укладаються в збільшенні частки рентабельності, що залишається в його розпорядженні. За рахунок цієї рентабельності банк вирішує економічні і соціальні задачі свого розвитку. Інтереси робітників у збільшенні рентабельності зв'язані зі створенням можливостей для поліпшення матеріального стимулювання і підвищення рівня їхнього соціального розвитку. Власники також зацікавлені в росту рентабельності банку, тому що тим самим збільшаться дивіденди, забезпечиться збільшення їхнього капіталу.

Основними функціями рентабельності є: облікова; оцінна; стимулююча. На рівень рентабельності діяльності банку впливає багато зовнішніх та внутрішніх чинників. У складі внутрішніх виділяють соціальні (соціальна компетенція менеджерів банку; підвищення кваліфікаційного рівня персоналу; поліпшення умов праці та життя працівників банку) та економічні (концепція розвитку та внутрішня економічна політика банку; оптимальне розміщення банківських ресурсів у різні види активів; організаційно-інформаційне забезпечення; удосконалення банківських технологій; зменшення ризику діяльності). В свою чергу зовнішні фактори поділяються на ринкові (економічні умови господарювання; рівень техніки і технології;

реальні доходи населення; довіра суб'єктів господарювання та приватних осіб до банківської системи; демографічні чинники; структура ринку, конкуренція, попит і пропозиція на кредитні ресурси, кредитоспроможність позичальників) та адміністративні (важелі державного регулювання; податкова система; фінансова та грошово-кредитна політика).

Задачами аналізу рентабельності банку є такі:

- оцінка виконання визначених параметрів рентабельності банку (плану, прогнозу тощо);

- вивчення динаміки показників рентабельності;

- виявлення і кількісний вимір впливу факторів на показники рентабельності підприємства;

- оцінка доходів і витрат як основних елементів, які формують рентабельність;

- пошук резервів зростання рентабельності роботи банку;

- обґрунтування та розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Різні варіанти рішень, що приймаються для визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності (Табл.1).

Таблиця 1

Методологія розрахунку показників рентабельності

Другим найважливішим методом аналізу рентабельності є структурний аналіз рентабельності, який має складатися з аналізу структури прибутку банку, аналізу активів та пасивів, доходів та витрат.

Наступним є факторний аналіз, який покликаний з'ясувати вплив окремих чинників на показники фінансового стану банку, виявити його сильні і слабкі сторони, зорієнтувати, як найповніше використовувати внутрішні резерви, приймати правильні управлінські рішення та розробляти ефективну стратегію розвитку.

У другому розділі дипломної роботи «Аналіз рентабельності АТ «Брокбізнесбанк» здійснюється аналіз рентабельності АТ «Брокбізнесбанк» із застосуванням різноманітних методів аналізу: коефіцієнтний аналіз - визначаються показники рентабельності АТ «Брокбізнесбанк» у динаміці, аналізуються їх зміни та визначаються тенденції; структурний аналіз активів, зобов'язань та власного капіталу банку, а також складу чистого прибутку, дається економічна характеристика змін у структурі; факторний аналіз основних показників рентабельності, на основі якого визначається характер впливу різних чинників на рентабельність та резерви збільшення рентабельності.

Основні показники рентабельності Брокбізнесбанку показали негативну динаміку (Таблиця 2).

Таблиця 2

Основні показники рентабельності АТ «Брокбізнесбанк»

Рентабельність активів на протязі останніх чотирьох років була нижче оптимально рівня, її значення мало нестабільний характер та в середньому знизилося на 0,13 п.п. Рівень рентабельності власного капіталу також нижче оптимального значення, в середньому дохідність капіталу зменшилася на 0,66 п.п. За значеннями рентабельності активів та власного капіталу АТ «Брокбізнесбанк» відноситься до групи низькорентабельних банків.

Рентабельність доходу Брокбізнесбанку в жодному з аналізованих періодів не досягла оптимального значення. В середньому значення цього показника зменшилося на 1,46 п.п. Майже на таку ж кількість процентних пунктів знизився показник рентабельності витрат (на 1,44 п.п.).

Аналіз додаткових показників допоміг зробити деякі висновки: банк не ефективно використовує свої оборотні активи, зменшився прибуток, отримуваний на кожну гривню вкладень акціонерів в банк, а також прибуток, що приходиться на одну акцію, знизилася ефективність використання позиченого банком капіталу, стала менш рентабельною операційна основна діяльність Брокбізнесбанку, наявні проблеми у кадровій політиці банку.

Основною причиною значних коливань показників рентабельності є зміни у розмірах чистого прибутку. Структурний аналіз показав, що найбільшу частку у структурі чистого прибутку мав процентний прибуток, який показав понижуючу тенденцію. Значно понизилася прибутковість торгових операцій.

Факторний аналіз підтвердив, що найбільший вплив на основні показники рентабельності мав саме процентний прибуток та торговий результат діяльності. Також на зміни рентабельності впливали погіршення оборотності активів та капіталу.

Порівнявши рівні рентабельності Брокбізнесбанку з іншими крупними банками, було виявлено, що Брокбізнесбанк займає середні позиції та в цілому є конкурентоспроможним.

У третьому розділі «Шляхи підвищення рентабельності АТ «Брокбізнесбанк» визначаються можливі шляхи підвищення рентабельності Брокбізнесбанку на основі виявлених резервів. Формулюються способи підвищення рентабельності за рахунок зростання прибутковості операційної діяльності банку, удосконалення управління ефективністю використання персоналу, оптимізації структури активів і пасивів.

Шляхи підвищення рентабельності АТ «Брокбізнесбанк» групуються за такими напрямами: за рахунок зростання прибутковості операційної діяльності банку; за рахунок удосконалення управління ефективністю використання персоналу; за рахунок оптимізації структури активів і пасивів.

Основними шляхами збільшення процентного прибутку є удосконалення цінової (процентної) політики; поліпшення політики управління кредитними ризиками; збільшення середніх залишків за виданими кредитами; розширення та покращення маркетингової політики.

Першим заходом по удосконаленню цінової політики можна запропонувати зміну її типу з «Вартість плюс» на «Базова ставка плюс». Також для удосконалення процентної політики доцільно розробити методики визначення процентних ставок з урахуванням офіційного рівня інфляції.

Крім того, потребує вдосконалення політика Банку щодо управління кредитним ризиком в частині посилення контролю за освоєнням та ефективністю використання наданих кредитних коштів з метою своєчасного попередження виникнення проблемної заборгованості, а також політика Банку щодо управління заставою, що прийнята у забезпечення за кредитними операціями, зокрема посилення контролю за дійсністю та вартістю прийнятих у заставу майнових прав на грошові кошти за господарськими договорами, товар тощо, а також актуалізації ринкової вартості майна, що оформлено в заставу Банку, в тому числі недержавних цінних паперів.

Третій шлях підвищення процентного прибутку полягає в розширенні клієнтської бази через покращення маркетингової політики банку: запровадження інтернет-банкінгу; розширення проведення рекламних заходів, впровадження концепції творчого банкінгу.

Підвищення показників ефективності праці здійснюється шляхом підвищення продуктивності праці, ефективного використання трудового потенціалу, ефективності використання трудових витрат. Для цього пропонується: 1) запровадження періодичного оцінювання ефективності праці окремих працівників банку за спеціальною методикою, що складається з 9 етапів; 2) використання динамічної моделі заробітної плати, суть якої полягає у використанні широкого переліку компонентів системи оплати праці: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, щомісячна премія, щоквартальна премія, індивідуальна премія за особливі заслуги.

Напрямками оптимізації структури балансу Брокбізнесбанку є такими: збільшення частки кредитів та заборгованості клієнтів, збільшення частки торгових цінних паперів, збільшення частки цінних паперів в портфелі банку на продаж; збільшення частки нерозподіленого прибутку; збільшення частки коштів клієнтів.

Після впровадження усіх запропонованих заходів чистий прибуток банку має зрости на 50 676 тис. грн. і скласти 73 524 тис. грн., що призведе до зростання усіх показників рентабельності Брокбізнесбанку (Таблиця 3).

Таблиця 3

Порівняльна таблиця показників рентабельності

Отже, запропоновані заходи щодо підвищення рентабельності АТ «Брокбізнесбанк» є результативними та дійсно дозволять банку наростити свою фінансову потужність.

ВИСНОВКИ

Провівши теоретичне та практичне дослідження рентабельності Брокбізнесбанку, можна зробити такі висновки:

1) Рентабельність є дуже важливим показником для діяльності банків. Вона комплексно характеризує ефективність діяльності банку. Значення аналізу рентабельності полягає в оптимізації процесу управління основною діяльністю банку шляхом наукового обґрунтування резервів підвищення її ефективності. Перед абсолютними показниками прибутковості, показниками фінансової стійкості та ліквідності, показник рентабельності має ряд переваг, що роблять його більш привабливим індикатором для власників капіталу банку.

2) Аналіз рентабельності доцільно здійснювати з використанням декількох методик, а саме: коефіцієнтний аналіз (аналіз на основі показників), структурний аналіз, факторний аналіз, порівняльний аналіз. Коефіцієнтний метод аналізу пропонується здійснювати з використанням 4 основних показників та 9 додаткових, а також 4 показників, запропонованих Базельською системою. Структурний аналіз має включати в себе структурний аналіз прибутку банку, структурний аналіз активів та пасивів. Факторний аналіз здійснюється за допомогою методу ланцюгових підстановок. У ході аналізу визначаються фактори, що вплинули на основні показники рентабельності та їх кількісний вплив на результативний показник. Порівняльний аналіз проводиться з метою виявлення місця аналізованого банку на ринку банків.

3) Коефіцієнтний аналіз рентабельності показав, що усі показники рентабельності мали нестабільний характер, загальна тенденція їх змін є від'ємною.

4) Структурний аналіз показав, що погіршення показників рентабельності Брокбізнесбанку було спричинене зменшенням процентного прибутку. Також негативний вплив мало зниження торговельного прибутку, наявність збитків від торговельної діяльності. Негативними структурними змінами у активах Брокбізнесбанку були підвищення частки грошових коштів та їх еквівалентів, які не є дохідними активами банку і одночасне зменшення частки цінних паперів та кредитів та заборгованості клієнтів, тобто дохідних активів. У структурі власного капіталу негативних змін зазнала частка нерозподіленого прибутку, яка коливалася в залежності від зміни чистого прибутку та спричинила спадну динаміку власного капіталу. Структура зобов'язань також характеризувалася негативними змінами. Основним негативним чинником було зменшення частки залучених коштів (коштів клієнтів). Структурний аналіз доходів і витрат показав, що негативні зміни рентабельності були спричинені також зменшенням частки процентних доходів та одночасним збільшенням частки процентних витрат, а також зменшенням торговельних доходів та збільшення торговельних витрат.

5) Факторний аналіз рентабельності активів та власного капіталу показав, що на їх рентабельність найбільший вплив мала рентабельність доходів. Також на рентабельність активів негативний вплив чинив такий фактор, як оборотність активів, а на рентабельність власного капіталу - оборотність капіталу. На рентабельність доходів головним чином впливали зміни процентного та торговельного доходу, а також загальних витрат. На рентабельність витрат - зміни у розмірах процентних та торговельних витрат.

6) За результатами проведеного порівняльного аналізу рентабельності Брокбізнесбанку та інших найбільших банків України, можна зробити висновок, що аналізований банк не являється лідером по рівню прибутковості, але має вище середніх по групі рівні показників рентабельності активів та власного капіталу.

7) Шляхи підвищення рентабельності Брокбізнесбанку групуються за такими напрямами: за рахунок зростання прибутковості операційної діяльності банку; за рахунок удосконалення управління ефективністю використання персоналу; за рахунок оптимізації структури активів і пасивів.

8) Основними шляхами збільшення процентного прибутку є удосконалення цінової (процентної) політики; поліпшення політики управління кредитними ризиками; збільшення середніх залишків за виданими кредитами; розширення та покращення маркетингової політики. Підвищення показників ефективності праці здійснюється шляхом підвищення продуктивності праці, ефективного використання трудового потенціалу, ефективності використання трудових витрат. Напрямками оптимізації структури балансу Брокбізнесбанку є: збільшення частки кредитів та заборгованості клієнтів, збільшення частки торгових цінних паперів, збільшення частки цінних паперів в портфелі банку на продаж; збільшення частки нерозподіленого прибутку; збільшення частки коштів клієнтів. Після впровадження усіх запропонованих заходів чистий прибуток банку має зрости, що призведе до зростання усіх показників рентабельності Брокбізнесбанку.

Размещено на Allbest.ru