Оцінка ділової активності ПАТ "Краснодонвугілля"

- в цілому по підприємству баланс вважається неліквідним;

- коефіцієнт автономії та структури джерел фінансування мали тенденцію зменшення. Коефіцієнт заборгованості та забезпеченості власними оборотними коштами в 2013 році є критичним, що свідчить про визнання підприємства неплатоспроможним;

- протягом 2013 року товариство знаходиться в кризовому фінансовому стані, тобто підприємство має кредити і позики, не погашені в термін, а також прострочену дебіторську заборгованість. У цьому випадку можна говорити про те, що підприємство знаходиться на грані банкрутства;

- зменшення всіх показників ефективності діяльності 2013 року порівняно з 2011 та 2012 роками, що свідчить про неефективну діяльність товариства у 2013 році.

Для оптимізації фінансового стану товариству потрібно:

1. Формування достатніх обсягів виторгу, що дають змогу в повному обсязі виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з працівниками, кредиторами, постачальниками.

2. Досягти підвищенням розмірів вхідних грошових потоків за рахунок збільшення виручки від реалізації, продажу частини основних фондів, рефінансування дебіторської заборгованості та скорочення вихідних грошових потоків за рахунок зниження витрат, які відносять на собівартість продукції чи покривають за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

3. Проводити заходи по скороченню дебіторської заборгованості підприємства. Це повинно привести до оптимізації структури балансу підприємства, а відповідно і до підвищення його стійкості в частині формування фінансових активів.

4. Оцінка ділової активності ПАТ "Краснодонвугілля"

4.1 Сутність поняття ділової активності підприємства

Термін "ділова активність" почав використовуватися у вітчизняній аналітичній літературі порівняно недавно - у зв'язку з впровадженням широко відомих у різних країнах світу методик аналізу фінансової звітності на основі системи аналітичних коефіцієнтів. Безумовно, трактування даного терміна може бути різним. [9, с. 115]

У широкому розумінні ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу.

У контексті аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміють вужче - як поточна виробнича й комерційна діяльність підприємства; у цьому випадку словосполучення "ділова активність" являє собою, можливо, не цілком вдалий переклад англомовного терміна "business activity", який якраз і характеризує відповідну групу коефіцієнтів з системи показників оцінки фінансового стану суб'єктів підприємницької діяльності.

Термін «ділова активність» з'явився в Україні в 90-і роки з розвитком підприємництва й виникненням таких понять, як діловий ризик і діловий крах, запобігання якого вимагає активних дій від підприємців. Термін «ділова активність» прийшов у вітчизняний економічний лексикон зі світової практики у зв'язку з реформуванням економіки й формуванням ринкових відносин. У розвинених країнах, зокрема США, ділова активність визначається на макро- і мікрорівнях. [34, с. 243]

На сьогоднішній день ділова активність розглядається з трьох позицій: індивідуума; підприємства (мікрорівень); країни (макрорівень).

На рівні підприємства ділова активність найчастіше розглядається як результативність роботи підприємства щодо величини авансованих ресурсів або величини їхнього споживання в процесі виробництва. Таке визначення практично ототожнює поняття ділової активності й ефективності роботи.

В зв'язку з тим, що ділова активність виникла в ринкову епоху, то вона передбачає оцінку ринкової ситуації, яка характеризується обсягом виробництва, інвестицій, кількістю і розміром угод, станом портфелю замовлень, динамікою зайнятості, цін, завантаження виробничих потужностей, що в кінцевому підсумку у фінансовому аспекті проявляється, передусім ,у швидкості обороту його засобів. [30, с. 138-139]

Теоретична позиція більшості фінансових аналітиків полягає в тому, щоб дати характеристику категорії «ділова активність» стосовно господарюючого суб'єкта.

У таблиці 4.1 подані окремі трактування ділової активності підприємства.

Таблиця 4.1 - Трактування авторами поняття ділової активності підприємства

Автор	Визначення, що характеризують сутність ділової активності підприємства
Войнаренко М. П. [9]	Ділова активність підприємства - це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства і визначається такими критеріями, як місце підприємства на ринку, репутація, інноваційно-інвестиційна діяльність, конкурентоспроможність.
Заікіна О.О. [19]	Ділова активність - весь спектр зусиль, спрямованих на просування підприємства на ринках продукції, праці, капіталу.
Куриленко Т. П. [25]	Увесь комплекс зусиль, що спрямовує підприємство на ринках продукції, праці, капіталу.
Марченко О. І. [30]	Бачить методику оцінки ділової активності в розгляді питання про зовнішнє фінансування. Показники ліквідності; питомої ваги позикового капіталу, рентабельності, забезпеченості відсотків за кредитами.
Анискин Ю.П. Сергеев А.Ф., Ревякина М.А. [4]	Спираються на показники ефективності виробничої діяльності, які вимірюють прибутковість фірми і її здатність використовувати активи. Прибутковість продажів, валовий прибуток, прибутковість активів, прибутковість капіталу, прибуток на акцію, показники виплати дивідендів і покриття відсотків, рентабельність капіталу.
Гринькевич О. А. [13]	Акцентує увагу на аналізі операційного циклу. Період операційного циклу, обороту оборотних активів, середній період обороту грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень.
Нейф Н. М. [33]	Запропонував показники аналізу ділової активності, що враховує внутрішні і зовнішні взаємозв'язки. Економічна додана вартість, коефіцієнт інвестиційної ділової активності.
Снитко Л. Т. [40]	Вважає, що ділова активність комерційної організації проявляється в динамічності її розвитку. Оцінка ступеня виконання планів, норм, нормативів; коефіцієнт стійкості економічного зростання; оцінка динамічності розвитку фірми.
Лигина Н. І. [29]	Розглядає ділову активність через призму якісних показників. Становище на ринку; ділова репутація; залежність компанії від великих постачальників.
А.Д. Шеремет [45]	Ототожнює ділову активність і оборотність активів та зобов'язань. Коефіцієнти оборотності капіталу, рентабельність та оборотність капіталу.
Шиян Д.В., Строченко Н.І. [47]	Ділову активність оцінюють коефіцієнтами якості управління активами, робить наголос на порівняння отриманих коефіцієнтів зі середньогалузевими даними. Оборотність товарно-матеріальних запасів, середній термін інкасації, оборотність основних засобів, оборотність всіх активів.
Нестеренко Н. В. [34]	Ділова активність підприємства оцінюється сукупністю кількісних і якісних параметрів (зростання економічного потенціалу підприємств, обсяги поставок на експорт, імідж підприємства, його соціальна і природоохоронна активність).
Гарасюк О.А. [11]	Ділова активність означає зусилля, які підприємство докладає для виходу на ринок продукції, праці, капіталу.

Проаналізувавши основні підходи до змісту що характеризують сутність ділової активності підприємства зарубіжних та вітчизняних вчених, можна зробити висновок, що Шиян Д.В., Строченко Н.І., А.Д. Шеремет, Гринькевич О. А. бачать аналіз ділової активності суб'єктів господарювання, перш за все, в показниках оборотності. Слід зауважити, що аналіз оборотності - невід'ємна, але не єдина складова аналізу ділової активності підприємства.

Більш вдалим є підхід Снитко Л. Т., який пропонує оцінювати ділову активність підприємства враховуючи коефіцієнт стійкості економічного зростання, проводити оцінку динамічності розвитку ринку. Лигина Н. І. бере до уваги у своєму підході якісні показники оминаючи кількісні, що, на нашу думку, може бути причиною значних відхилень у розрахунку ділової активності. Підхід Анискина Ю.П. Сергеева А.Ф., Ревякинаа М.А. щодо оцінки ділової активності спирається на показники ефективності виробничої діяльності, але не розглядає інші види діяльності підприємства, які є не менш важливим аспектом у розрахунку цього показника. Підхід Марченко О. І. базується на розрахунку показників ліквідності, які не дають змоги точно оцінити ділову активність організації.

Таким чином, ділову активність підприємства можна визначити як мотивований на макро- і мікрорівні процес управління ефективністю господарської діяльності суб'єктів економічних відносин, спрямований на забезпечення його розвитку, збільшення трудової зайнятості й ефективне використання всіх видів ресурсів з метою досягнення ринкової конкурентоспроможності й формування сучасного інноваційно-інвестиційного потенціалу суб'єктів ринкових відносин і національної економіки в цілому.

Аналіз поданих у таблиці визначень свідчить про те, що різні автори трактують достатньо неоднозначно термін «ділова активність підприємства» і в окремих випадках характеризують її значною мірою як «ринкову активність підприємства», оскільки використовують для характеристики такі ознаки і показники, що відображають безпосередньо позицію підприємства на ринку, тощо. У той час як ділова активність підприємства, на наш погляд, більш пов'язана з внутрішніми аспектами економічної діяльності підприємства.

Ділова активність відображає рівень ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових і інших ресурсів і в той же час характеризує якість управління, а також можливості потенційного розвитку підприємства. [19, с. 144]

В умовах нестабільної економіки рівень ділової активності можна кваліфікувати як:

1) високий (достатній);

2) середній (задовільний);

3) низький (незадовільний).

Високому рівню притаманна нормальна ситуація, це коли створюються сприятливі умови для підвищення темпів зростання оціночних показників і формується стійка тенденція до поліпшення функціонування суб`єкта господарювання.

Середньому рівню ділової активності властива проблемна ситуація і означає такий збіг господарських умов та чинників за яких спостерігається погіршення стану підприємства і формується тенденція нестійкої динаміки оціночних показників.

Низький рівень характеризує кризову ситуацію. Підприємство не реагує на стратегічні питанні, які потребують термінового вирішення, оціночні показники ділової активності формують стійку негативну тенденцію і підприємству загрожують банкрутством. [25, c. 215-216]

Виокремлюють ділову активність щодо мобілізації внутрішніх ресурсів економічного зростання та активність у зовнішньому економічному середовищі. Внутрішня активність виявляється у зростанні економічного потенціалу чи підвищенні ефективності його використання.

В останні роки сформулювався єдиний методологічний підхід до оцінки ділової активності як якісної характеристики ділового циклу, що проявляється в різному ступені залучення й ефективності використання ресурсів, у динаміці обсягів діяльності. Кон'юнктура ринку як барометр стану підприємства визначається розширенням або звуженням сфери ділової активності. Розширення ділової активності проявляється через зростання виробництва й укладання нових контрактів, підвищення споживчого попиту. У результаті цього відбувається збільшення місткості ринку, обсягу товарів і послуг.

Отже, ділова активність підприємства проявляється через розширення ринків збуту продукції, підтримання ділової репутації (іміджу), вихід на ринок праці і капіталу та оцінюється системою показників (коефіцієнтів), які характеризують найважливіші сторони діяльності підприємства.

4.2 Показники ділової активності підприємства

На першій стадії підприємство здобуває необхідні йому основні фонди, запаси товарної продукції, на другій - ці кошти використовуються на оплату праці працівників, оплату податків, платежів по соціальному страхуванню та іншим видаткам. Закінчується ця стадія реалізацією продукції покупцям і надходженням на рахунок підприємства коштів за відвантажену продукцію. Чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше продукції закупить і реалізує при одній і тій же сумі капіталу. [4, с. 121]

Затримка руху коштів на будь-якій стадії веде до вповільнення оборотності, вимагає додаткового вкладення коштів і може викликати значне погіршення фінансового стану підприємства.

Досягнутий у результаті прискорення оборотності ефект, виражається в першу чергу у збільшенні виторгу від реалізації без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку, тому що звичайно до вихідної грошової форми він вертається зі збільшенням. Якщо реалізація продукції є збитковою, то прискорення оборотності коштів призведе до погіршення фінансових результатів.

Із сказаного випливає, що потрібно прагнути не тільки до прискорення руху капіталу на всіх стадіях кругообігу, але й до максимальної його віддачі, що виражається у збільшенні суми прибутку на одну гривню капіталу.

Це досягається раціональним і ощадливим використанням всіх ресурсів, недопущенням їхніх перевитрат, втрат на всіх стадіях кругообігу. У результаті капітал повернеться до свого вихідного стану в більшій сумі, тобто із прибутком.

Аналіз і оцінка внутрішньої ділової активності здійснюються у кількісному та якісному вимірах.

Кількісні параметри оцінки ділової активності виражені динамікою синтетичних і аналітичних показників виробничо-фінансової діяльності. У практиці аналітичної роботи доцільно ці показники групувати за абсолютними та відносними значеннями приросту щодо базового рівня чи стосовно плану або за ефективністю використання виробничих ресурсів і капіталу.

Найбільш загальну систему показників кількісної оцінки ділової активності підприємства наведено у таблиці 4.2. Ці показники дають різновекторну оцінку ділової активності, і для узагальнення аналітичних висновків можна використовувати методи інтегрованої оцінки.

Таблиця 4.2 - Система показників кількісного виміру внутрішньої ділової активності підприємства

Показники динаміки кількісних змін	Показники ефективності використання ресурсів і капіталу
Обсяг реалізації продукції	Рентабельність вкладеного капіталу
Обсяг валового доходу	Рентабельність виробничого капіталу
Обсяг чистого прибутку	Рентабельність продукції
Вартість основних засобів	Продуктивність праці працівників
Обсяг виробничих запасів	Середня заробітна плата працівників
Кількість працюючих	Матеріаломісткість продукції
Приріст валюти балансу	Віддача основних засобів
Приріст власного капіталу	Граничний рівень витрат
Обсяг реальних інвестицій	Рентабельність реальних інвестицій

Активність підприємства у зовнішньому економічному середовищі може оцінюватися за такими кількісними параметрами:

- зміною частки підприємства на ринку продукції (робіт, послуг). Цей показник свідчить про зміну частки підприємства у виробництві продукції галузей, регіону, національної економіки;

- масштабами партнерських відносин на внутрішньому та зовнішньому ринках країни;

- обсягом зовнішньоекономічного обороту;

- приростом кількості робочих місць;

- динамікою фондової активності, яка виражається в збільшенні обсягу реалізації акцій, підвищенні коефіцієнта нотування, зростанні прибутковості та рівня дивідендного доходу акцій. [36, с. 127-128]

Якісними параметрами ділової активності підприємств у зовнішньому економічному середовищі можуть бути:

* імідж підприємства, його ділова репутація. За визначенням американських вчених Т. Пітерса і Р. Уотермана, компанії з широким діапазоном ціннісних установок досягають високих фінансових результатів. Імідж - це не об'єктивне й однозначне відображення позитивних характеристик підприємства, а спроектований фахівцями образ, в основі якого лежать його реальні якості. Від іміджу фірми залежать її популярність, стабільність, престиж, репутація. Ділова репутація (гудвіл) виступає як нематеріальний актив підприємства, що передбачає комплекс заходів, спрямованих на збільшення активних операцій, враховуючи використання ділового партнерства, здібностей керівників, домінуючі позиції на ринку тощо. Втрата іміджу може призвести до погіршення економіки підприємства і його банкрутства;

* соціальна активність підприємства, яку відображає його участь у розв'язанні складних соціальних завдань подолання безробіття, соціального захисту, формуванні соціальної інфраструктури у районах його місцезнаходження. Соціальна активність виявляється у фінансуванні соціальних програм, створенні об'єктів соцкультпобуту, доброчинній діяльності тощо;

* природоохоронна активність підприємства, яка виявляється у створенні екологічно чистих виробництв, фінансуванні рекреаційних програм, боротьбі зі шкідливими викидами та забрудненням навколишнього середовища, здійсненні внесків на охорону природи. [11, с. 68-69]

Стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від шпроти ринків збуту продукції, його ділової репутації, ступеня виконання плану за основними показниками господарської діяльності, рівня ефективності використання ресурсів і стабільності економічного зростання.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів.

Аналіз ділової активності (оборотності) дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Рис 4.1 Схема оцінки ділової активності підприємства

Основні задачі аналізу ділової активності:

- вивчення і оцінка тенденції зміни показників ділової активності;

- дослідження впливу основних чинників, які змінюють показники ділової активності, і розрахунок величини їх конкретного впливу;

- підрахунок резервів і розробка конкретних заходів щодо залучення в оборот виявлених резервів.

Виділяють такі етапи аналізу ділової активності:

1) Обчислення показників ділової активності в базисному і звітному періоді.

2) Обчислення абсолютних і відносних відхилень значень кожного коефіцієнта звітного періоду від значень базисного періоду.

3) Оцінка змін показників ділової активності у звітному періоді.

4) Визначення резервів і розроблення заходів щодо підвищення показників.

5) Прийняття управлінських рішень і контроль за їх виконанням. [29, с 300-301]

У процесі аналізу вивчається динаміка показників ділової активності підприємства та порівнюється їх значення із значеннями аналогічних за галуззю, а також з показниками конкурентів.

Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основними з яких є:

- Коефіцієнт оборотності активів;

- Коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

- Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

- Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

- Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

- Коефіцієнт оборотності основних засобів;

- Коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту багато в чому визначають рівень прибутковості підприємства.

Про зростання ділової активності найбільш узагальнено свідчить таке співвідношення показників:

ТРчп > Трп > Твк > 100%, (4.1)

де ТРчп - темп приросту чистого прибутку, %;

Трп - темп приросту реалізації продукції, %;

Твк - темп приросту вкладень капіталу, %.

Цю залежність ще називають «золотим правилом економіки підприємства» і вона означає, що:

- економічний потенціал підприємства зростає;

- зростання реалізації продукції (доходу) підприємства випереджає приріст вкладеного капіталу;

- прибутковість вкладеного капіталу та обороту з продажу зростає.

Розрахуємо ці показники в таблиці 4.3.

Темп приросту = ((звітний показник - базовий показник)/базовий показник)*100

ТРчп 2013 = ((-802569-(-290685))/-290685)*100 = 176

Трп 2013 = ((2252394-2857963)/2857963)*100 = - 21

Твк 2013 = ((2579989-1310544)/1310544)*100 = 97

Таблиця 4.3 - Показники зростання ділової активності

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Темп приросту чистого прибутку, %	-36	124	176
Темп приросту реалізації продукції, %;	1	-4	-21
Темп приросту вкладень капіталу, %	-8	73	97

Як можемо спостерігати з таблиці 4.3, протягом років не виконується «золоте правило економіки» в товаристві, що свідчить про зниження економічного потенціалу та погіршення фінансового стану товариства.

Отже, коефіцієнти оборотності (ділової активності) безпосередньо впливають на фінансові результати діяльності підприємства, його платоспроможність. Як результат прискорення обороту вивільнюються матеріальні елементи оборотних активів (менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, та ін.) і таким чином зменшуються затрати, пов'язані з їх зберіганням. При цьому вивільнюються грошові кошти, які були вкладені в ці запаси, що врешті-решт сприятиме покращенню фінансового стану підприємства. [30, с 136-138]

Кожен аспект ділової активності пов'язаний з цілями і завданнями, що стоять перед підприємством на стратегічному та тактичному рівнях управління. Загальновизнано, що ділова активність підприємства знаходиться в безпосередній залежності від стану, динаміки і ефективності використання виробничих ресурсів, які складають майновий базис для діяльності підприємства і визначають специфіку трудових функцій його працівників (рис. 4.2).

Рис 4.2 Схема взаємозв'язку умов економічної динаміки, обумовленої характером використання ресурсів, які формують ділову активність підприємства

Слід зауважити, що не тільки наявність і використання ресурсного потенціалу підприємства виступає фактором формування і рівня прояву його ділової активності, але і, навпаки, від рівня і спрямованості прояву ділової активності залежать динаміка і ефективність використання ресурсів підприємства, вибір пріоритетного вектора економічної динаміки.

Умови, що зумовлюють залежність ділової активності підприємства від ресурсних факторів його економічної динаміки:

- динаміка зростання ресурсів повинна мати однозначну позитивну спрямованість;

- виявлення спрямованості зміни ресурсних факторів економічної динаміки є однією з найважливіших управлінських завдань, вирішення якої забезпечить зростання ділової активності підприємства;

- визначення резервної частини ресурсного потенціалу слід розглядати як джерело економічного розвитку.

Отже, підвищення ефективності використання виробничих ресурсів підприємства може розглядатися як умова розвитку ресурсного потенціалу та зростання ділової активності. Дослідження ресурсних факторів економічної динаміки формування ділової активності підприємства можна проводити за допомогою аналізу екстенсифікації та інтенсифікації, а аналіз співвідношення екстенсивних та інтенсивних ресурсних факторів дозволить визначати стадію економічної динаміки і виявляти резерви розвитку ресурсного потенціалу підприємства, залучення яких сприятиме зростанню ділової активності. [33 с. 135-136]

4.3 Аналіз показників ділової активності підприємства

Ефективність використання оборотних активів на підприємстві має важливе значення, оскільки справляє значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь у процесі виробництва, то оборотні фонди - один раз, повністю споживаючись у кожному його циклі. Оборот основних фондів вимірюється роками, водночас як оборотні фонди і фонди обігу протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів. Отже, оборотні активи, що обслуговують оборот оборотних фондів і фондів обігу, багато в чому визначають загальні темпи і ефективність виробництва. [19, с. 127-128]

В системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних активів. Ефективність використання оборотних коштів не можна виміряти за допомогою одного показника. Для цього необхідна система показників.

Відносні показники ділової активності характеризують використання ресурсів: матеріальних (матеріаломісткість, матеріаловіддача), основних засобів (фондовіддача, фондоємність), трудових (фондоозброєність, продуктивність праці).

- матеріаловіддача, яка розраховується як відношення вартості товарної продукції до суми матеріальних витрат і характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів. Розраховується за формулою:

Мв = ВП/МОЗ (4.2)

де Мв - матеріаловіддача продукції;

ВП - вартість виробленої продукції;

МОЗ - матеріальні витрати на виробництво продукції.

Мв 2013 = 4952200/699506=7,08

- матеріаломісткість продукції (розраховується як відношення суми всіх матеріальних витрат до вартості товарної продукції). Розраховується за формулою:

Мм = МОЗ/ВП (4.3)

де Мм - матеріаломісткість продукції;

МОЗ - матеріальні витрати на виробництво продукції;

ВП - вартість виробленої продукції.

Мм 2013 = 699506/4952200=0,14

- Фондовіддамча - це відношення вартості випущеної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці.

, (4.4)

де ФВ - фондовіддача;

ОВ - обсяг виробленої продукції, тис.грн.;

- середньорічна залишкова вартість основних засобів підприємства, тис.грн.

- Фондоємність - це показник, який характеризує відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів підприємства до обсягу виробленої продукції за один рік.

Фондоємність - показник, зворотний до фондовіддачі:

, (4.5)

де ФМ - фондоємність.

- Фондоозбромєність - вартість основних виробничих фондів, що припадає на одного працівника. Обчислюється діленням середньорічної вартості основних фондів на кількість працівників.

, (4.6)

де ФО - фондоозброєність, тис. грн./чол.;

Ч - чисельність робітників підприємства, осіб.

- Продуктивність праці - це виробіток продукції на одного працюючого. На підприємстві продуктивність праці визначається за формулою:

Пп = ВП/Чсс, (4.7)

де ВП - обсяг продукції (шт., т, м3, м2, грн., н-год.);

Чсс - середньосписковий склад виробничого персоналу, чол.

ПП 2013 = 5461004/13863=393,9

Розраховані дані внесемо в таблицю 4.4.

Таблиця 4.4 - Ефективність використання основних фондів ПАТ «Краснодонвугілля»

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Відхилення 2013 р. від
				2011 р.	2012 р.
Матеріаловіддача	7,02	6,89	7,08	0,06	0,19
Матеріаломісткість	0,16	0,14	0,14	-0,02	0
Фондовіддамча	0,7	0,6	0,5	-0,2	-0,1
Фондоємність	1,3	1,6	1,9	0,6	0,3
Фондоозбромєність	258,4	314,9	310	51,6	-4,9
Продуктивність праці	412,1	401,5	393,9	-18,2	-7,6

Після розрахунків в таблиці 4.4, ми спостерігаємо в 2013 році зменшення фондовіддачі товариства, що призвело до збільшення фондоємності. Фондоозброєність протягом 2011-2013 років коливалась.

У розрізі аналізу оборотних активів вивчається оборотність окремих видів оборотних активів і загальної їх суми. Чим менше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше завершується їх кругообіг. Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їх використання.

В результаті прискорення обертання оборотних активів з обігу вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх формування, при уповільненні - до обігу залучаються додаткові активи.

Ефективне використання оборотних коштів характеризується такими показниками:

1. Коефіцієнт оборотності активів - відображає швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів:

, (4.8)

де Коб - коефіцієнт оборотності оборотних коштів, оборотів;

Р - вартість реалізованої продукції, грн.;

ОК - середній залишок оборотних коштів, грн.

К об акт 2013 = 2702873/1440193 = 1,88

К об кт заб 2013 = 2702873/2054708 = 1,32

Коб дт. зад. 2013 = 2702873/1165421 = 2,3

Коб. зап. 2013 = 2702873/93423 = 28,9

Коб. гк 2013 = 2702873/2766 = 977,2

2. Показником, оберненим коефіцієнту оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю (гривню) реалізованої продукції за певний період. Величина цього показника обчислюється за формулою:

, (4.9)

Кзав. акт 2013 = 1440193/2702873 = 0,53

Кзав. зап. 2013 = 93423/2702873 = 0,03

Кзав. гк. 2013 = 2766/2702873 = 0,001

3. Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних коштів визначається за формулою:

, (4.10)

де Тоб - тривалість одного обороту, днів;

Д - дні періоду;

Коб - коефіцієнт оборотності оборотних коштів, оборотів.

Тоб акт 2013 = 360/1,88 = 194

Тоб кт заб 2013 = 360/1,32 = 273

Тоб дт. зад. 2013 = 360/2,3 = 159

Тоб зап. 2013 = 360/28,9 = 13

Тоб гк. 2013 = 360/977,2 = 0,36

4. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник віддачі (рентабельності) оборотних коштів, котрий являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів:

, (4.11)

де Rок -- рентабельність оборотних коштів, %;

ПР -- прибуток від реалізації продукції, грн.

Нажаль рентабельність оборотних коштів ми розрахувати не можемо, бо протягом досліджуваного періоду діяльність товариства була збитковою.

Розрахуємо показники оборотності обігових коштів, отримані дані внесемо в таблицю 4.5.

За даними таблиці 4.5 та рисунку 4.3 та 4.4 видно, що всі коефіцієнти оборотності та завантаження мали тенденцію зменшення, що є негативним моментом діяльності товариства. Період оборотності на кінець 2013 року мав тенденцію збільшення, що також є негативним моментом.

Таблиця 4.5 - Показники оборотності оборотних коштів

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Коефіцієнт оборотності активів	1,92	1,96	1,88
Період оборотності активів, днів	187	183	194
Коефіцієнт оборотності запасів	21	22,9	28,9
Період оборотності запасів, днів	17	16	13
Коефіцієнт оборотності грошових коштів	997,5	982,4	977,2
Період оборотності грошових коштів, днів	0,28	0,31	0,36
Коефіцієнт завантаження активів	0,4	0,3	0,4
Коефіцієнт завантаження запасів	0,05	0,04	0,03
Коефіцієнт завантаження грошових коштів	0,002	0,002	0,001

Для більшої наочності, представимо дані таблиці 4.5 в діаграмі.



Рис. 4.3 Динаміка показників коефіцієнтів оборотності, завантаження та періоду оборотності активів, грошових коштів і запасів

Рис. 4.4 Динаміка показників періоду оборотності активів, грошових коштів і запасів

Поліпшення використання оборотних коштів підприємства і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним. Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації). Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів. Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. [9, с. 121-122] Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку.

Стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від широти ринків збуту продукції, його ділової репутації, ступеня виконання плану за основними показниками господарської діяльності, рівня ефективності використання ресурсів і стабільності економічного зростання.

За сучасних умов суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу ділової активності, основи, на якій ґрунтуються оптимальні рішення про обсяги майна підприємства та раціональність його використання. Далі проведемо аналіз ділової активності товариства, отримані дані внесемо в таблицю 4.6.

Таблиця 4.6 - Зведена таблиця коефіцієнтів ділової активності

Найменування показника	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	2,46	2,23	1,32
Період оборотності кредиторської заборгованості	146	161	273
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	2,5	3,1	2,3
Період оборотності дебіторської заборгованості	146	118	159

Для більшої наочності, представимо дані таблиці 4.6 в діаграмі.

Рис. 4.5 Динаміка показників коефіцієнтів оборотності та періоду оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості

За розрахунками таблиці 4.6 та рисунку 4.5, можемо зробити такі висновки: коефіцієнт оборотності дебіторської та коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості протягом досліджуваних років мали тенденцію зменшення, а як наслідок відбулось збільшення періоду їх оборотності, що є негативним моментом діяльності товариства.

Основними напрямками розробки заходів по підвищенню ділової активності товариства повинні стати:

1) підвищення частки прибутку в обігу. Актуальним тут є попередній та оперативний контроль за формуванням витрат обігу з метою зниження рівня останнього. Найбільш дієвим засобом організації такого контролю є бюджетування витрат і грошового відтоку;

2) прискорення оборотності активів з метою посилення позитивного впливу підвищення рентабельності діяльності, або компенсації негативного впливу останнього показника за відсутності реальних можливостей підвищення частки прибутку в обігу (домогтися позитивного ефекту за рахунок реалізації заходів першого напрямку складніше, ніж друге).

Аналізуючи ділову активність та ефективність роботи підприємства, слід пам'ятати, що теорія і практика поки що не виробили систему чітких і визначених показників для їх характеристики. Тому різні суб'єкти, які мають безпосередні відносини із конкретним підприємством, можуть у різний спосіб вирішувати ці проблеми.

Проаналізувавши рівень ділової активності на підприємстві можна зазначити, всі показники потрібно покращувати за рахунок ефективних фінансових і управлінських рішень.

Основними фінансовими заходами покращення ділової активності підприємства є:

1. Оптимізація структури капіталу.

2. Оптимізація циклу виконання робіт. [4, с. 205-206]

Для оптимізації структури капіталу підприємству потрібно залучити зовнішні джерела фінансування. Найкращим для підприємства буде залучення зовнішніх інвестицій з боку держави, оскільки кредитування в період кризи є неможливим.

Для оптимізації циклу виконання робіт потрібно вжити ряд заходів:

- покращення професійних здібностей робітників;

- покращити рівень мотивації.

Ефективна система мотивації на підприємстві дозволить керівникам створити сприятливий організаційний клімат на підприємстві, сформувати «відданого» підприємству працівника, а тим самим уникнути зайвих витрат на навчання нового персоналу (знизиться плинність кадрів), витрат на пошук нового персоналу, а також, що найважливіше - претензій від клієнтів за неякісне виконання робіт.

Таким чином, підприємство повинно ставити перед собою цілі, які забезпечать розвиток підприємства і його вихід на новий рівень за короткі періоди часу. Керівники повинні навчитися працювати з людьми і мотивувати їх до праці шляхом взаємної вигоди, ефективно розподіляти ресурси по відділах. Контроль за виконанням завдань повинен проводитись не дуже жорстко, але регулярно. [19, с. 146-147]

І в загальному підприємству слід обрати стратегію інтенсивного росту, щоб скоріше досягти запланованих результатів в зв'язку з швидкою зміною потреб ринку.

Отже, ділова активність підприємства проявляється в динамічності його розвитку, досягнення цілей, що відображають відповідні натуральні і вартісні показники, в ефективному використанні економічному потенціалу, розширенні ринків збуту продукції.

В фінансовому аспекті ділова активність підприємства знаходить своє відображення, насамперед, у швидкості обороту його коштів, відображає ефективність роботи підприємства відносно величини авансованих ресурсів або відносно величини їх споживання в процесі виробництва.

Після оцінки ділової активності ПАТ «Краснодонвугiлля», можемо зробити такі висновки:

1. Ділова активність відображає рівень ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових і інших ресурсів і в той же час характеризує якість управління, а також можливості потенційного розвитку підприємства.

2. Аналіз і оцінка внутрішньої ділової активності здійснюються у кількісному та якісному вимірах.

3. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основними з яких є:

- Коефіцієнт оборотності активів;

- Коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

- Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

- Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

- Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

- Коефіцієнт оборотності основних засобів;

- Коефіцієнт оборотності власного капіталу;

3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості та запасів протягом досліджуваних років мав тенденцію зменшення, що є негативним моментом діяльності товариства. Період оборотності дебіторської заборгованості на кінець 2013 року мав тенденцію збільшення, що також є негативним моментом.

Коефіцієнт завантаження запасів протягом років поступово знижувався, що говорить про досить невелику частку запасів що припадає на одну грошову одиницю (гривню) реалізованої продукції товариства.

Коефіцієнт оборотності активів та коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості протягом досліджуваних років мали тенденцію зменшення, а як наслідок відбулось збільшення періоду їх оборотності, що є негативним моментом діяльності товариства.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємства і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Основними напрямками розробки заходів по підвищенню ділової активності товариства повинні стати:

1) підвищення частки прибутку в обігу. Актуальним тут є попередній та оперативний контроль за формуванням витрат обігу з метою зниження рівня останнього. Найбільш дієвим засобом організації такого контролю є бюджетування витрат і грошового відтоку;

2) прискорення оборотності активів з метою посилення позитивного впливу підвищення рентабельності діяльності, або компенсації негативного впливу останнього показника за відсутності реальних можливостей підвищення частки прибутку в обігу (домогтися позитивного ефекту за рахунок реалізації заходів першого напрямку складніше, ніж друге).

5. ОХОРОНА ПРАЦІ

З метою вдосконалення організаційних заходів щодо охорони праці на шахті ім. Баракова ПАТ «Краснодонвугiлля» розробимо інструкцію по охороні праці для однієї з найбільш небезпечних гірських професій - машиніста гірських виїмочних машин.

ІНСТРУКЦІЯ ПО ОХОРОНІ ПРАЦІ ДЛЯ МАШИНІСТА ГІРСЬКИХ МАШИН ВИЇМОЧНИХ

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.1. Машиністом гірських виїмочних машин може бути особа не молодше 18 років, що пройшло попередній і періодичні (протягом всієї трудової діяльності) медичні огляди для визнання придатним до виконання робіт в порядку, встановленому Мінохоронздоров'я України.

1.2. До управління виїмочними машинами і прохідницькими комбайнами в очисних і підготовчих забоях допускаються тільки особи, що пройшли професійну підготовку і спеціальне навчання по техніці безпеки, склали іспити і що отримали посвідчення (диплом) на право управління машинами. Машиністом комбайна, що самостійно виконує роботи по ремонту, а також що працює на комбайні з автоматизованим і програмним управлінням може бути особа, що має середньотехнічну спеціальну освіту, а також навчене і атестоване в області промислової безпеки.

1.3. Машиністами гірських виїмочних машин з електроприводом можуть бути особи, яким привласнена кваліфікаційна група по техніці безпеки при експлуатації електроустановок не нижче другий.

1.4. Машиніст гірських виїмочних машин зобов'язаний: дотримувати вимоги по охороні праці і промислової безпеки, передбачені трудовим (колективним) договором (угодою), правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, Правилами безпеки у вугільних шахтах; дотримувати вимоги технічних документів, плану ліквідації аварії, інструкції по охороні праці при роботі в шахті, справжній інструкції в частині, що стосується його трудової діяльності; знати пристрій і технічні характеристики гірських виїмочних машин: агрегатів, комбайнів здобичі і прохідницьких, стругових установок, врубових машин; знати вимоги, що пред'являються, і порядок ведення роботи по монтажу, демонтажу і ремонту обслуговуваного устаткування; пристрій заземлення; знати системи пылеотсоса і зрошування; знати паспорти кріплення і управління крівлею; властивості гірських порід і їх поведінка при виїмці; знати основи гірської справи, електротехніки і гідравліки; електрослюсарна справа; мати на робочому місці керівництва (інструкції) по експлуатації машин устаткування і виробів в межах своєї професії (посади) і обслуговуваного їм робочого місця.

1.5. Машиніст гірських выемочных машин зобов'язаний використовувати і правильно застосовувати що надаються працедавцями безкоштовно сертифіковані засоби індивідуального захисту, що видаються по нормах залежно від умов і виду виконуваних робіт для захисту від шкідливих і небезпечних виробничих чинників.

1.6. Машиніст гірських выемочных машин з підземними умовами праці повинен мати справний індивідуально закріплений ізолюючий саморятівник і акумуляторний головний світильник.

1.7. Машиніст гірських выемочных машин зобов'язаний мати при собі індивідуальний перев'язувальний пакет у водонепроникній оболонці, а також знати місця розташування дільничних аптечок і носилок.

1.8. Машиніст гірських выемочных машин зобов'язаний негайно сповіщати свого безпосереднього або вищестоящого керівника робіт про будь-яку ситуацію, загрозливому життю і здоров'ю людей, про кожен нещасний випадок, що відбувся на виробництві, або про погіршення стану свого здоров'я, зокрема про появу гострого професійного захворювання (отруєння).

2. ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБІТ

2.1. Перед початком роботи машиніст гірських выемочных машин зобов'язаний: надіти спецодяг, спецвзуттю, каску; отримати ізолюючий саморятівник і акумуляторний головний світильник, індивідуальний перев'язувальний пакет, флягу з водою; отримати наряд-допуск (завдання) і пройти цільовий інструктаж; зареєструвати свій спуск в шахту.

2.2. Перед початком роботи машиніст гірських выемочных машин повинен прийняти зміну у попереднього машиніста, дізнатися від працівників попередньої зміни про відмічені ними несправності, небезпеки і інші явища, які можуть привести до збоїв в роботі, до аварій і нещасних випадків. При цьому він зобов'язаний перевірити: концентрацію метану в місці розташування машини і в можливих місцях скупчення по шляху руху машини; справність і нормальне функціонування механізованої крепи; стан і справність живлячого кабелю і надійність його приєднання до машини; справність електричних, пневматичних і механічних блокувальних пристроїв; стан вибухозахисту електроустаткування (наявність заглушок, відсутність пошкоджень корпусів і збільшених зазорів і ін.); стан механічної частини і гідросистеми машини; стан і справність насосної установки, штрекового фільтру для очищення води від механічних домішок, забійного водопроводу, зрошувального пристрою і пиловловлюючої установки на машині; наявність масла в редукторах і в гідросистемі, відсутність течі; наявність і стан різців, зрошувачі і ін. на робочому органі машини; комплектність робочого інструменту; наявність і справність вбудованих приладів контролю газового складу атмосфери.

2.3. Під час зовнішнього огляду, перевірки, ремонту машини і іншого устаткування машиністом повинна бути відключена електроенергія за допомогою оперативних і аварійних органів управління; кнопки "СТОП", розташовані на машині і пульті управління, необхідно зафіксувати у відключеному положенні. Рукоятки разъединителей пускачів (РП) выемочной машини і допоміжних машин і механізмів (у разі комплектування РП лави від окремих пускачів) або ж відключити блокувальний разъединитель і аварійний вимикач станції. На відключених рукоятках повинен бути вивішений знак: "Не включати - працюють люди!". Після цього машиніст повинен роз'єднати штепсельний роз'єм на машині.

2.4. Якщо при перевірці і огляді выемочной машини і іншого устаткування виявлені які-небудь несправності, то подача електроенергії на машину забороняється до усунення несправностей. Машиніст повинен взяти участь у виконанні робіт по усуненню несправностей.

2.5. Після перевірки, огляду і усунення несправностей машиністові необхідно проводити подачу напруги в наступній послідовності: - з'єднати штепсельний роз'єм; - включити разъединители пускачів выемочной машини і допоміжних машин і механізмів або блокувальний разъединитель і аварійний вмикач магнітної станції; -установить рукоятку ручного аварійного вимикача в положення "Включено"; - деблокувати кнопки "СТОП" з фіксацією, управління, що знаходяться на пульті.

2.6. При подачі електроенергії на машину машиніст зобов'язаний перевірити справність освітлення і сигналізації, наявність нульового захисту в схемі управління, працездатність схеми управління і аварійного відключення, дію всіх кнопок управління, що є на машині і виносному пульті управління, промити комбайновий фільтр, перевірити роботу зрошувачів і прочистити що засмітилися, випробувати машину на неодруженому ходу.

2.7. При роботі на прохідницькому комбайні машиніст гірських выемочных машин до початку роботи на робочому місці зобов'язаний: - перевірити вміст метану в атмосфері призабойного простору вироблення; переконатися в справності призабойной крепи і в її відповідності паспорту кріплення, а також перевірити полягання крівлі в незакріпленому просторі у забою; - перевірити стан і справність електроустаткування, механічної частини і гідросистеми комбайна, живлячого кабелю, засобів боротьби з пилом і вентилятора місцевого провітрювання з його устаткуванням, заземлення устаткування, блокувальних пристроїв, вибухозахисту електроустаткування, освітлення і сигналізації; - перевірити, чи не захаращений робочий простір у комбайна устаткуванням і іншими предметами; - переконатися в наявності випереджаючих свердловин (там, де вони передбачені спеціальними заходами) і чи заповнені вони відповідною інертною речовиною; - встановити, чи є в достатній кількості необхідні протипожежні засоби і чи прибрані обтиральні матеріали і інші горючі предмети і речовини; - перевірити наявність і нормальне функціонування датчиків метану системи автоматичного контролю і апарату контролю кількості повітря, ВМП, що подається; - перевірити наявність просочувальних свердловин і встановити факт проведеного просочення масиву; - перевірити стан вентиляційного воздуховода і його відстань від забою; -проверить наявність свердловин контурної дегазації і факт її здійснення (якщо це передбачено паспортом); - перевірити якість осланцювання забою і прилеглого до нього простору.

3. ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС РОБОТИ

3.1. Машиніст зобов'язаний постійно контролювати справність і нормальне функціонування кабелеукладальника, траковой ланцюги. Забороняється для машини застосовувати гнучкий кабель, що має пошкодження зовнішньої оболонки, незавулканизированные счалки або більше чотирьох завулканизированных счалок на 100 м довжини кабелю.

3.2. Під час роботи машини машиніст зобов'язаний знаходитися на своєму робочому місці і виконувати тільки роботу, пов'язану з управлінням машини. Машиніст не повинен допускати до управління машиною інших осіб, що не мають на це право.

3.3. Машиніст зобов'язаний працювати в справному протипиловому респіраторі, якщо засіб пылеподавления не забезпечують зниження запиленої повітря до санітарних норм.

3.4. Під час роботи машиніст зобов'язаний стежити: - за надійним закріпленням кабелю в штепсельному роз'ємі і за тим, щоб на роз'єм не попадала вода; - за справністю електроустаткування; - за дотриманням паспорта кріплення і справністю крепи, зокрема механізованою; - за тим, щоб зубки ріжучих органів не різали крівлю і грунт пласта; -за станом зрошувального рукава і нормальною роботою зрошувачів, пиловловлювачів і відсутністю течі водою в розводці на комбайні і забійному водопроводі.

3.5. При виявленні несправності або пошкодження в процесі роботи выемочной машини машиніст зобов'язаний відключити машину і повідомити про це механікові ділянки або обличчю змінного нагляду. Включення машини проводиться після усунення пошкодження.

3.6. При тривалих перервах в роботі машиніст повинен зафіксувати всі кнопки "СТОП", що знаходяться на машині і пульті управління в розімкненому положенні, вимкнути аварійний вимикач, а потім рукоятки разъединителей поставити в положення "Вимкнено".

3.7. При виявленні або отриманні повідомлення про порушення вентиляції, а також при отриманні розпорядження обличчя нагляду про припинення робіт машиніст зобов'язаний зупинити комбайн (і інші механізми), негайно вийти із забою на свіжий струмінь, вимкнути подачу електроенергії і чекати подальших розпоряджень. Включення електроенергії і відновлення робіт після відновлення нормального провітрювання допускається тільки по розпорядженню обличчя нагляду.

3.8. Машиніст зобов'язаний знати місцерозташування протипожежних засобів і уміти ними користуватися.

3.9. Машиніст зобов'язаний стежити за тим, щоб змащувальні і обтиральні матеріали зберігалися у відведеному для цього місці в спеціальній тарі, закритій кришками. Машиніст не повинен допускати проливання масел на грунт вироблення при заливці редукторів машин і механізмів.

3.10. Машиністові забороняється: - включати машини і механізми при несправних пристроях управління і аварійного відключення, а також при несправних пристроях дистанційного керування; - включати машину при несправності попереджувальної сигналізації; - включати в роботу машини, якщо на їх ріжучих органах відсутні окремі ріжучі елементи (зубки, різці, клеваки), передбачені схемою розташування на ріжучому органі, а також за наявності поламаних або зношених; - включати в роботу машину, якщо до зрошувального пристрою не подається вода; - відлучатися від підготовленої до роботи машини; - проводити зміни в заводській конструкції машини, електроустаткування і електросхемах; -производить виїмку вугілля при недіючих або ненормально діючих засобах пылеподавления; - подавати електроенергію на машину при місцевому скупченні метану у машини 2% і вище; - включати в роботу машину при несправних вибухозахисних оболонках і блокувальних пристроях, за відсутності заглушок на невикористаних (запасних) кабельних введеннях; - подавати напругу на несправне забійне електроустаткування, пошкоджені кабелі і при несправному заземленні; - розкривати оболонки електроустаткування і проводити ремонт у відсутності осіб енергомеханічної служби.