Суть і основи організації фінансів підприємства

Суму амортизаційних відрахувань розрахункового кварталу визначають шляхом множення балансової вартості груп основних фондів на початок розрахункового кварталу на норму амортизації.

Балансова вартість груп основних фондів на початок розрахункового кварталу розраховують за такою формулою: Б 1 = Б0 + П0 - В0 - А0, де Б1, Б0 - балансова вартість групи відповідно на початок розрахункового кварталу і на початок кварталу, що передував розрахунковому; П0 - сума витрат на придбання ОФ, здійснення капремонту та інших поліпшень ОФ, що підлягають амортизації протягом кварталу, що передував розрахунковому; В0 - сума виведених з експлуатації Оф протягом кварталу, що передував розрахунковому; А0 - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Згідно з чинним законодавством норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів.

по основним засобам виготовленим до 1.01.04. (на квартал)

1 група - 1,25 %; 2 група - 6,25 %; 3 група - 3,75 %; 4 група - 15 %

по основним засобам виготовленим з 1.01.04. (на квартал)

1 група - 2 %; 2 група - 10 %; 3 група - 6 %; 4 група - 15 %

ПОДАТОК З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Платниками податку є фізичні особи

- резиденти, які є громадянами України, або особами без громадянства, які постійно проживають в Україні й отримують доходи як із джерел походженням з території України, так і з-за кордону,

- неризиденти - громадяни інших держав, але одержують доходи з джерел їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Ставка податку 15% від об'єкта оподаткування.

Податкова соціальна пільга - це економічна категорія, яка дозволяє зменшити щомісячний оподатковуваний дохід на встановлену законодавством суму.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу (заробітна плата) розмір якого не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. Податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Розмір соціальних пільг:

а) у розмірі мінімальній заробітній плати, встановленій на 1 січня звітного податкового року для будь-якого платника податку, що має право на соціальну пільгу;

б) у розмірі 150% мінімальної заробітної плати - для самотній матирі (батька) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; для батьків, які утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; для батьків, які мають трьох чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну дитину; є вдівцем або вдовою; є чорнобильцем 1 або 2 категорії; є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, військовослужбовцем строкової служби; є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства.

в) у розмірі 200% мінімальної заробітної плати - для Героїв України, Героїв, учасників бойових дій під час Другої світової війни; колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни; особою, яка перебувала на блокаді території колишнього Ленінграда.

Прожитковий мінімум працездатних осіб на 2008р.:

з 1 січня - 633 грн., з 1 квітня - 647 грн., з 1 липня - 649 грн., з 1 жовтня - 669 грн.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2008р.:

з 1 січня - 515 грн., з 1 квітня - 525 грн., з 1 жовтня - 545 грн., з 1 грудня - 605 грн.

В впродовж 2008 року податкова соціальна пільга застосовується до заробітної плати, якщо граничний розмір такої місячної нарахованої заробітної плати не перевищує 890 грн.

633 грн. * 1,4 = 886,2 ? 890

Розмір податкової соціальної пільги на протязі всього 2008 року:

100% - 257 грн. 50 коп. 150% - 386 грн. 25 коп., 200% - 515 грн.

Податковий кредит - сума чи вартість витрат, понесених платником податку-резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів-фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року.

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

ПОДАТКИ НА МАЙНО

Земельний податок

Суб'єктом плати (податку) за землю (платником) є власник земельної ділянки або землекористувач, у тому числі орендар.

Об'єктом плати (податку) за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка знаходиться у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Підставою нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Сплата земельного податку починається з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Виробники сільськогосподарської та рибної продукції і громадяни сплачують земельний податок рівними частинами у два строки - до 15 серпня та до 15 листопада, а всі інші платники - щомісячно до 30 числа наступного за звітним місяця.

Податкова звітність щодо земельного податку складається за формами та в порядку, що регулюється законодавством. До складу зазначених звітних форм входять: зведений розрахунок суми земельного податку; шість додатків, що розшифровують узагальнені показники Зведеного розрахунку щодо окремих земельних ділянок кожної категорії земель.

а) земельний податок, по землям грошову оцінку яких проведено

Сума податку = Пз * Го * Ст * Кц

Нз - площа земельної ділянки, м² , га.

Го - грошова оцінка земельної ділянки, грн. / м² , грн. / га

Ст - ставка податку у відсотках до грошової оцінки, %

Кц - коефіцієнт, який використовується залежно від цільового призначення земельної ділянки

б) земельний податок, по землям грошову оцінку яких не проведено

Сума податку = Пз * Ст * Кц * Кб * Кк * Км / 100

Нз - площа земельної ділянки, м²

Ст - ставка податку, коп. / м² ,

Кц - коефіцієнт, який використовується залежно від цільового призначення земельної ділянки

Кб - коефіцієнт індексації ставок земельного податку, який встановлюється Законом “Про державний бюджет” на 2008 р. 3,1

Кк - коефіцієнт індексації ставок земельного податку, для населених пунктів віднесених до курортних

Км - коефіцієнт індексації ставок земельного податку, який встановлюється місцевими органами влади

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Платниками податку з власників транспортних засобів є підприємстві установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, і також фізичні особи, які мають зареєстровані в Україні власні наземні і водні транспортні засоби.

Об'єктами оподаткування податком з власників транспортних засобів є наземні й транспортні засоби, крім залізничного і трамвайного рухомого потягу та їх частин і обладнання, та невелика кількість позицій водних транспортних засобів, зазначені в товарних групах 87 та 89 Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Юридичні особи сплачують податок з власників транспортних засобів щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Платники податку подають Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів до органу державної податкової служби за формою, затвердженою центральним податковим органом України, за місцезнаходженням та за місцем постійного базування транспортних засобів протягом 60 календарних днів після останнього календарного дня звітного року, тобто не пізніше 1 березня (а у високосний рік - не пізніше 29 лютого) звітного періоду.

За придбані протягом року транспортні засоби Розрахунок подається до органу державної податкової служби у 10-денний термін після їх реєстрації у відповідних органах.

Платником податку з власників транспортних засобів Розрахунок може бути надісланий до органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, встановленого для подання Розрахунку.

Сума податку, що підлягає сплаті, округляється до 1 грн. (менше 50 коп. відкидається, а 50 копійок і більше - округляється до 1 грн.) і розбивається платником податку на 4 рівні частини (кожна по 25 відсотків від загальної суми податку підсумкового рядка) та відображається в Розрахунку за поквартальними термінами сплати.

Сума податку = Об дв * Ст / 100

Об дв - об'єм двигуна (довжина корпусу водного транспортного засобу)

Ст - ставка податку в грн. за 100 см³ об'єму двигуна чи 1 см довжини корпуса

РЕСУРСНІ ПЛАТЕЖІ

Збір за використання водних ресурсів

Платники збору - підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту

За спеціальне використання водних ресурсів стягується за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв, і скидання в них зворотних вод; за користування водами для потреб гідроенергетики; за користування водою, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій; для підприємств водного транспорту - за користування водою під час експлуатації водних шляхів

Обсяг використаної води визначається на підставі спеціальних дозволів, виданих органами державної влади; первинних документів, які підтверджують використання води; документів оперативного обліку, в яких зафіксовані показники вимірювальних приладів; договір на поставку води; нормативних документів, які визначають нормативи збору; затвердженими лімітами використання водних ресурсів

Сума збору = Об в * Нз / 100

Об в - обсяг використаної води

Нз - норматив збору в коп. за 1 м³ використаних водних ресурсів

За понадлімітне використання водних ресурсів плата береться в п'ятикратному розмірі.

Збір за забруднення навколишнього середовища:

Платники збору - суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні: громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів

Об'єктом оподаткування є: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів

Для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини

Первинні документи, які підтверджують кількість фактично використаного палива, скидів, відходів, нормативні документи, які визначають нормативи збору та коригуючи коефіцієнти, довідка про встановлені ліміти органом державної влади за місцем реєстрації платника збору, матеріально-сировинні баланси виробництва

Коефіцієнти переводу

- літрів пального в кілограми: бензин - 0,74 кг/ л; дизпалива - 0,82 кг/ л

- м³ побутових відходів (відходів 4 класу) в тонни - 0,21 т/ м³

а) за викиди пересувними джерелами забруднення

Сума збору = О п * Нз * Кнас * Кф

Оп - обсяг використано пального, тонни.

Нз - норматив збору за тонну, грн./т.

Кнас - коригуючий коефіцієнт, який враховує чисельність жителів населеного пункту

Кф - коригуючий коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту

б) за розміщення відходів

Сума збору = О в * Нз * Кр * Ко

Ов - обсяг розміщених відходів, тонни

Нз - норматив збору за тонну відходів, грн./ т.

Кр - коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів

Ко - коригуючий коефіцієнт, який враховує характер місця розміщення відходів

За понадлімітне розміщення відходів плата береться в п'ятикратному розмірі.

Норматив збору починаючі з 2006 року індексується, обчислюється шляхом добутку базових нормативів збору, затверджених додатком 1 до Порядку, з урахуванням коефіцієнту 2,373, на коефіцієнт індексу споживчих цін (індекс інфляції) за 2006 рік - 1,116 та на коефіцієнт індексу споживчих цін (індекс інфляції) за 2007 рік - 116,6% . 2.373 * 1,116 * 1,166 = 3,088

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Звітний (податковий) період - період, в якому платник податку зобов'язаний виконати розрахунки податку і сплатити його в бюджет.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва і основних фондів, або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Бюджетне відшкодування - сума, яка повинна бути повернена платнику податку з бюджету у зв'язку з лишком сплати податку.

Податкова накладна - документ, який дає право покупцю, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ.

Платники податку

1. Особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищував 300 тис. грн.

2. Особи, які відповідають за внесення податку до бюджету за об'єктами оподаткування на залізничному транспорті, що визначені у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

3. Особи, які надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів і витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, які знаходяться в їх підпорядкуванні.

4. Особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у випадку коли вони ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно із законодавством.

Об'єкт оподаткування:

1. Операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальникові (кредиторові) для погашення кредиторської заборгованості заставника.

2. Операції з увезення (пересилання) товарів на митну територію України й отримання робіт (послуг), що надають нерезиденти, для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операції з увезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

3. Операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України

Ставки податку 20% - 0%

Строки сплати: на протязі 10-ти календарних днів наступних за граничним строком подання декларації; під час митного оформлення (за винятком випадків видачі податкового векселя)

Строки подачі податкової декларації з податку на додану вартість і додатки до неї - протягом 20 або 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця або кварталу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарiв (робiт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого вiдбувається будь-яка з подiй, що сталася ранiше:

- дата зарахування коштiв вiд покупця (замовника) на банкiвський рахунок платника податку як оплата товарiв (робiт, послуг), що пiдлягають поставцi, а в разi поставки товарiв (робiт, послуг) за готiвковi грошовi кошти - дата їх оприбуткування в касi платника податку, а при вiдсутностi такої - дата iнкасацiї готiвкових коштiв у банкiвськiй установi, що обслуговує платника податку;

- дата вiдвантаження товарiв, а для робiт (послуг) - дата оформлення документа, що засвiдчує факт виконання робiт (послуг) платником податку.

Право на податковий кредит виникає при дотриманні таких вимог: особа зареєстрована як платник ПДВ; вартість придбаних товарів, робіт, послуг включається до складу валових витрат або підлягає амортизації; придбані товари, роботи, послуги використовуються в операціях, що оподатковуються ПДВ; є податкова накладна або вантажна митна декларація, що підтверджують факт сплати ПДВ.

Датою виникнення права платника на податковий кредит є перша дата з двох подій:

- дата списання коштів із банківського рахунку платника податків на оплату товарів;

- дата одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів.

ПДВ = Податкове зобов'язання - Податковий кредит

СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ

Cпрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

- юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Якщо фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Для суб'єктів малого бізнесу - юридичних осіб можливе застосування двох систем оподаткування:

- загальна система оподаткування;

- спрощена система оподаткування (за єдиним податком).

Загальна система оподаткування, яку використовують без будь-яких застережень, включає сплату податку на прибуток, податку на додану вартість, акцизного збору та інших податків і зборів.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

-10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Підприємства, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за операціями з реалізації, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до Державного бюджету України - 20%;

- до місцевого бюджету - 23%;

- до Пенсійного фонду України - 42%;

- на обов'язкове соціальне страхування - 15% (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4%) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного раза за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Суб'єкт малого підприємництва -- юридична особа зобов'язана вести Реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору на обов'язкове соціальне страхування; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти.

Не можуть бути платниками єдиного податку:

- суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту;

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

- суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам -- учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

- фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

- спільну діяльність.

Відповідно до чинного законодавства, існує три системи оподаткування приватних підприємців:

- спрощена система оподаткування приватних підприємців (єдиний податок);

- оподаткування за фіксованим податком;

- традиційна система оподаткування.

Порівняльна характеристика систем оподаткування приватних підприємців

Показники	Єдиний податок	Фіксований податок	Традиційна система оподаткування
Сфера застосування	Будь-які види діяльності, крім торгівлі лікеро-горілчаними і тютю-новими виробами і пально-мастильним матеріалами, підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу	Діяльність із продажу товарів надання супутніх такому продажу послуг на ринках, крім торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами	Необмежена
Розмір податку	Від 20 до 200 грн. на місяць. Розмір єдиного податку збільшують на 50% за кожного най-маного працівника, який бере участь у підприєм-ницькій діяльності	Від 20 до 100 грн. на місяць. Розмір фіксованого податку збільшують на 50% за кожного найманого працівника, який бере участь у підприємницькій діяльності	15% від суми сукупного чистого доходу
Умови застосування	1. Кількість осіб, які перебувають з приватним підприємцем у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, не повинна перевищувати 10. 2. Розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не повинен перевищувати 500 тис. грн.	1. Кількість осіб, які перебувають із приватним підприємцем у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, не повинна перевищувати 5. 2. Приватний підприємець здійснює діяльність із продажу товарів, послуг на ринках і є платником ринкового збору. 3. Валовий доход приватного підприємця від самостійного здійснення підприємницької діяльності чи з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (7000 * 17 = 119000)	Ніяких умов законодавством не передбачено
Мінімальний термін роботи за обраною системою оподаткування	Квартал	Місяць	не встановлено
Облік дохо дів і витрат	Книга обліку доходів і витрат за формою №10	Книга обліку доходів і витрат за формою №10 не ведеться	Облік доходів і витрат обов'язково повинні вести у Книзі обліку доходів і витрат за формою №10
Податки і збори, від сплати яких звільняють приватного підприємця	Звільнені від сплати: податок з доходів фізик-них осіб; плати на землю; внеску до Фонду соціального страхування у зв'язку з тирчасомвою втратою працездатності; внеску до Фонду загально-обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;- внеску до Фонду соці-ального страхування від нещасних випадків на виробництві та про-фесійних захворювань України; внесків до Фонду соціального захисту інвалідів; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг	Звільнені від сплати: податку на промисел; збору до Пенсійного фонду; внеску до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; внеску до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; плати за торговельний патент; збору за видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; плати за патенти	Не звільняють
Використання РРО	РРО не використовують	РРО не використовують	Зобов'язані вико- ристовувати РРО на загальних під- ставах
Використання КОРО і РК	Не використовують КОРО і РК, крім випадків реалізації підакцизних товарів	Не використовують КОРО і РК, крім випадків реалізації підакцизних товарів	Використовують КОРО і РК, на загальних підставах
ПДВ	Якщо обсяг оподатко-вуваних операцій до 300 тис. грн. на рік - не є платником ПДВ, якщо обсяг - більше 300 тис. грн. є платниками ПДВ	Не є платниками ПДВ	Є платниками ПДВ на загальних підставах
Строки сплати	До 20 числа місяця що передує звітному	До 20 числа місяця що передує звітному	Авансові внески сплачуються до 15.03, 15.05, 15.08, 15.11
Строки подачі звіту	До 5 числа місяця наступного за звітним кварталом		Декларація протягом 40 календарних днів наступних за звітним кварталом

Встановлено два способи визначення сукупного чистого доходу приватного підприємця, з якого сплачують прибутковий податок:

СД = Дв - Зд;

СД = Дв - Зн

де СД - сукупний чистий доход;

Дв - валовий доход (виручка у грошовому і натуральному вираженні);

Зд - документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу;

Зн - витрати, визначені за нормами, передбаченими Інструкцією про прибутковий податок з громадян.

Підприємець самостійно приймає рішення про використання одного з двох способів визначення сукупного чистого доходу.

Валовими доходами підприємця вважаються доходи, які він отримує від здійснення будь-якої підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом, реалізацією товарів, наданням послуг, а також доходи з інших джерел.

Витратами, які зменшують валовий дохід, визнаються витрати, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

Підприємець - фізична особа формує витрати за переліком статті «Валові витрати», «Амортизація». До декларації про доходи, отримані за звітний період, відносяться лише прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Лише факт отримання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований платником податку на додану вартість, то до складу валових витрат такого підприємця відноситься сума податку на додану вартість, внесена до бюджету (різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту). Якщо витрати, пов'язані з отриманням доходу, не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу. У разі зміни протягом року доходу підприємця в межах 50% і більше порівняно з очікуваними, податкові органи здійснюють перерахунок сум податку за термінами сплати, що не настали.

При остаточному розрахунку суми податку враховують суми плати за патент і суми авансованих платежів податку, сплачених протягом року.

ОБІГОВІ КОШТИ

1. Економічна сутність обігових коштів

2. Класифікація і принципи організації обігових коштів

3. Необхідність і способи визначення потреби в обігових коштах

4. Показники стану оборотних коштів

5. Показники ефективності використання оборотних коштів

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОБІГОВИХ КОШТІВ

Для здійснення власної фінансово-господарської діяльності підприємство повинно мати в своєму розпорядженні відповідні виробничі фонди. За характером своєї участі в процесі виробництва вони поділяються на основні і оборотні.

Оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції.

Оборотні (обігові) активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи підприємства, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців із дати складання балансу.

Обігові кошти (оборотний капітал) - це кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємства безперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку.

У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничій сфері оборотний капітал (обігові кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

Рис. 1. Склад і розміщення обігових коштів

Функції оборотних активів:

- виробнича - забезпечує безперервність процесу виробництва при постійному процесі формування на підприємстві запасів матеріальних ресурсів;

- платіжно-розрахункова - впливає безпосередньо на стан розрахунків і в цілому на грошовий обіг.

Склад оборотних активів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних активів це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних активів.

На кожному конкретному підприємстві склад і структура оборотних активів є різними і залежать від типу виробництва, складу витрат на виробництво продукції, що виготовляється, матеріально-технічного постачання тощо.

КЛАСИФІКАЦІЯ І ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБІГОВИХ КОШТІВ

Класифікація обігових коштів:

1) залежно від участі їх у кругообігу коштів:

- оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди;

- оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер - сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.

2) за методами планування, принципами організації та регулювання:

- нормовані - визначаються нормативи, що дає можливість забезпечити нормальний процес виробництва та ефективне використання обігових коштів. До відносяться оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств;

- ненормовані - за якими нормативи не обчислюються (грошові кошти в касі та на рахунках у банку, кредиторська заборгованість та ін.).

3) залежно від ліквідності:

- абсолютно ліквідні кошти;

- швидко реалізовані оборотні кошти (середньоліквідні);

- повільно реалізовані оборотні кошти (низьколіквідні).

4) залежно від ступеня ризику вкладення капіталу:

- оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладення;

- з середнім ризиком вкладення;

- з високим ризиком вкладення.

Рис. 2. Класифікація оборотних коштів щодо ступеня ліквідності та ризику вкладення

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

5) залежно від матеріально-речового утримання:

- предмети праці;

- готова продукція і товари;

- гроші і кошти в розрахунках.

6) за джерелами формування:

- власні кошти - це кошти що постійно знаходяться у підприємстві та строк користування ними не встановлюється;

Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:

- статутний фонд (пайові внески членів-засновників, внески іноземних учасників, надходження від емісії цінних паперів);

- відрахування від прибутку;

- цільове фінансування та цільові надходження (з бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

- приріст сталих пасивів (мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахування на обов'язкове пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців).

Сталі пасиви - це залучені підприємством кошти, що формально йому не належать, але за прийнятою системою розрахунків постійно перебувають у розпорядженні підприємства. До сталих пасивів належать: перехідна заборгованість із заробітної плати, відрахувань у страхові фонди, до бюджету (у межах встановлених термінів їх сплати), забезпечення майбутніх витрат і платежів тощо.

- залучені кошти - це кошти, що надаються підприємствам на визначений строк, після закінчення якого повинні бути повернені банку.

На підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю проблему практично неможливо та економічно недоцільно, тому підприємство вимушене залучати фінансові ресурси у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту.

Призначення банківських кредитів - фінансування витрат, пов'язаних із придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із збільшенням дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно поєднати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Комерційний кредит. Використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію і від споживача замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, специфіки організаційної побудови підприємства та інших факторів.

Фактична наявність власних та прирівнюваних до них джерел формування оборотних активів визначається за балансом річного звіту підприємства як різниця між підсумком першого розділу пасиву балансу та підсумком першого розділу активу балансу.

Організація обігових коштів включає:

- визначення складу і структури обігових коштів;

- визначення потреби підприємства в обігових коштах;

- визначення джерел формування обігових коштів;

- розпорядження та маневрування обіговими коштами;

- відповідальність за зберігання та ефективне використання обігових коштів.

Принципи організації оборотних коштів:

- оперативна самостійність у використанні оборотних коштів - надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами;

- визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами - розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

- коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

- раціональна система фінансування оборотних коштів - формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

- контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів - проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.

НЕОБХІДНІСТЬ І СПОСОБИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В ОБІГОВИХ КОШТАХ

На практиці використовується два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий; економічний.

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія виробництва, умови постачання та збуту продукції. Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обертання оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.

Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. Це:

- умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями (кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності);

- організація процесу виробництва (тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції);

- умови реалізації продукції (кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію).

Нормування оборотних активів на кожному підприємстві відбувається відповідно до кошторисів затрат на виробництво і невиробничих потреб, бізнес-плану, який відображає всі сторони комерційної діяльності.

Норма оборотних коштів - це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях.

Норматив оборотних активів - це мінімально необхідна сума грошових коштів, що забезпечує підприємницьку діяльність підприємства.

Нормування оборотних коштів здійснюється в такому порядку.

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

2. Встановлення одноденного витрачення матеріальних цінностей, виходячи з кошторису витрат на виробництво.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею у грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат у грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів:

1) правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва;

2) нормування оборотних коштів дає змогу їх ефективного використання;

3) від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності;

4) обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

ПОКАЗНИКИ СТАНУ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Стан оборотних коштів характеризується наявністю їх на певну дату.

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

Брак власних оборотних коштів може виникати у зв'язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін.

Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

За сучасних умов господарювання (зміна цін, інфляція, спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над нормативом - явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їхніх величин.

Показник, що характеризує стан оборотних коштів - коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (К_р.в.) - визначається як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

,

де Фн - фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн.);

М - вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку у майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Але бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, у разі необхідності, швидкої ліквідності оборотних активів.

Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф.1 та рядка 330 і підсумком І розділу активу балансу Ф.1 та рядка 300.

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

О = С * Д / Р,

де О - термін обертання оборотних коштів, днів;

С - середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Д - тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р - обсяг реалізації продукції, грн.

Тривалість обертання коштів - це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результат процесу матеріального відтворення - обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період - і ефективність використаних у цьому процесі матеріальних засобів і коштів. За сучасних умов він може використовуватись на рівні підприємств і на макрорівні для розробки комплексних економічних програм.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їх статей.

Унаслідок прискорення обертання оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, що обраховується множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

Ко = Р / С,

де Ко - коефіцієнт обертання оборотних коштів;

Р - обсяг реалізованої продукції, грн.;

С - середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів обчислюється за такого формулою:

Кз = С / Р,

де Кз - коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп.

Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпше вони використовуються.