Суть і основи організації фінансів підприємства

Суть і функції фінансів. Організація грошових розрахунків. Характеристика і склад грошових надходжень. Формування і використання прибутку, обчислення рентабельності. Загальна та спрощена система оподаткування. Принципи організації обігових коштів.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курс лекций
Язык русский
Дата добавления 30.04.2011
Размер файла 672,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення.

Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт:

1. підрядний спосіб будівництва будівництво об'єктів здійснюється відповідними підрядними організаціями.

Підрядна організація добирає потрібне устаткування, замовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об'єкт. Замовник надає проектну документацію, купує і доставляє на будову устаткування, конструкції та деталі. Відповідальність за об'єкт будівництва покладається на генерального підрядчика, який виконує основні будівельні роботи, а для проведення спеціальних робіт (електромонтажні, санітарно-технічні) залучає за окремим договором спеціалізовані підрядні організації.

Підприємство-замовник і підрядчик укладають договір на будівництво із зазначенням: форми розрахунків; договірної вартості будівництва; об'єктів будівництва із вказівкою на наявність проекту й кошторису для кожного об'єкта; джерел фінансування будівництва; обсягів незавершеного будівництва, які є на день укладання договору; інвентарної вартості об'єкта; переліку підрядчиків і підрядних робіт та інших необхідних даних.

Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором можуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюватися після завершення робіт на об'єкті будівництва.

2. господарський спосіб будівництва застосовується за будівництва невеликих об'єктів, реконструкції та розширення діючих підприємств.

Підприємство самостійно, власними силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об'єднує функції і замовника, і підрядчика.

Розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи, включаючи витрати на утримання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі об'єкта будівництва.

Коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать: мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівартості.

ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ

1. Фінансовий стан підприємства, методи його оцінки.

2. Показники оцінки фінансового стану підприємства.

ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА, МЕТОДИ ЙОГО ОЦІНКИ
Фінансовий стан підприємства - є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. На фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану -- це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

За організаційними формами проведення виділяють два основних види фінансового аналізу: внутрішній та зовнішній

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є: орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства; множинність об'єктів-користувачів; різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу; максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є: аналіз абсолютних показників прибутку; аналіз показників рентабельності; аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу.

Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є: аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають; аналіз кредитоспроможності підприємства; оцінка використання майна та вкладеного капіталу; аналіз власних фінансових ресурсів; аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства; аналіз самоокупності підприємства.

Прийоми аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз -- визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз -- порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників

5) порівняльний аналіз -- внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими і а середніми показниками;

6) факторний аналіз -- визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

- балансу (форма № 1);

- звіту про фінансові результати (форма № 2);

- звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

- звіту про власний капітал (форма № 4);

- дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (або неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

Дані фінансової звітності є підставою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як підстава для прогнозування майбутнього фінансового стану.

ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Показники оцінювання фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний з підприємством економічними відносинами, могли одержати відповіді на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством.

Існує досить велика кількість показників, які характеризують фінансовий стан підприємства.

Виділяють таки групи показників:

- прибутковості;

- оцінювання майнового стану підприємства;

- оцінювання джерел формування капіталу;

- ліквідності та платоспроможності;

- фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- рентабельності підприємства;

- ділової активності.

Необхідна кількість та види показників обираються залежно від конкретної мети аналізу.

Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства:

Оцінку та аналіз ліквідності можна проводити з використанням абсолютних і відносних показників.

Сутність аналізу ліквідності за допомогою абсолютних показників - перевірити, які джерела коштів і в якому обсязі використовуються для покриття зобов'язань. Для цього необхідно перегрупувати статті балансу: активи по зменшенню ліквідності, пасиви по підвищенню терміновості зобов'язань.

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності доцільно визначати з врахуванням здійсненої оцінки окремих активів за можливою сумою доходу. Коефіцієнти ліквідності визначаються відношенням величини ліквідного майна, тобто засобів, які можуть бути використані для оплати боргів до поточних зобов'язань. Ліквідність підприємства - це ліквідність його активів. Ліквідність визначається мірою покриття зобов'язань підприємства його активами, строк для перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов'язань. В залежності від того, якими платіжними засобами (активами) підприємство має можливість здійснити оплату своїх зобов'язань, розраховують три рівні платоспроможності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується за формулою:

Кал = грошові кошти та їх еквіваленти / поточні зобов'язання = (ряд.230 + ряд.240) / ряд.620

Коефіцієнт показує наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайно погашені високоліквідними коштами. Теоретичне значення показника становить від 0,2 до 0,35.

Коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності розраховується за формулою:

К пл = (оборотні активи - запаси) / поточні зобов'язання = (ряд.260-ряд.(100-140)) / ряд.620

Теоретичне значення показника повинно бути не меншим 0,7 - 0,8. відповідно до міжнародних стандартів його значення повинно бути більшим від 1.

Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) розраховується за формулою:

Кп = поточні активи / поточні зобов'язання = ряд.260 / ряд.620

Коефіцієнт виражає платоспроможність підприємства не лише за умов своєчасних розрахунків з дебіторами і реалізації готової продукції, але також за умов продажу (якщо це потрібно) інших матеріальних оборотних засобів. Загальний коефіцієнт покриття показує скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань. Критичне значення коефіцієнта 1. При коефіцієнті покриття меншому за 1 підприємство має неліквідний баланс. Значення коефіцієнта покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство може своєчасно ліквідувати борги. Зростання показника вище 2 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності.

Аналіз платоспроможності підприємства передбачає також вивчення причин фінансових ускладнень. Такими причинами бувають: невиконання плану випуску та реалізації продукції (робіт, послуг); недостача власних джерел фінансування; високий рівень оподаткування; відвернення коштів у наднормативні запаси, готову продукцію і затрати.

Важливим показником, що характеризує рівень платоспроможності та ліквідності підприємства є рівень власного оборотного капіталу (ВОК).

ВОК = Пр1 + Пр2 + Пр 5 - Ар1

де, Ар1 - підсумок першого розділу активу балансу

Пр 1, Пр 2, Пр 5 - підсумок першого, другого, п'ятого розділу пасиву балансу відповідно

ВОК характеризують ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства. У зв'язку з цим варто визначити, яку частку ВОК підприємство фінансує за допомогою власного капіталу. Для цього розраховують коефіцієнт маневреності власного капіталу, який показує, яка доля власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності.

Аналіз фінансової стійкість підприємства:

Фінансова стійкість підприємства пов'язана із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансову можливість підприємства на відповідну перспективу.

Фінансова стійкість підприємства залежить від розміщення його активів та джерел їх формування. Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідальності фінансово-господарської діяльності.

Від оптимізації співвідношення власних і залучених активів залежить фінансовий стан підприємства.

Фінансова стійкість підприємства характеризується:

- достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності;

- фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;

- здатністю маневрувати власними коштами;

- достатнім забезпеченням матеріальних оборотних активів власними джерелами покриття;

- станом виробничого потенціалу.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми обов'язками.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи нестача джерел коштів для формування запасів і витрат, що визначається у вигляді різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат.

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний показник типу фінансової ситуації

Можливе виділення 4-х типів фінансових ситуацій:

1. Абсолютна фінансова стійкість - це крайній тип фінансової стійкості і відповідає наступним умовам: Фв 0; Фт 0; Фо 0; тобто S = (1,1,1) власні оборотні активи повністю забезпечують запаси підприємства;

2. Нормальна фінансова стійкість гарантує платоспроможність: Фв < 0; Фт 0; Фо 0; тобто S = (0,1,1) запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних активів та довгостроковими зобов'язаннями;

3. Нестійкий фінансовий стан характеризується порушенням платоспроможності, але зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів: Фв < 0; Фт < 0;Фо 0; тобто S = (0,0,1) запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних активів довгострокових та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів;

4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство на грані банкрутства, оскільки в даній ситуації кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості: Фс < 0; Фт < 0; Фо < 0; тобто S = (0,0,0) запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Визначення типу фінансового стану

1. Власні оборотні кошти (ВОК)

ВОК = Пр1 + Пр2 + Пр5 - Ар1

2. Власні, довгострокові позикові кошти в обороті (Вк1)

Вк1 = ВОК + Пр3

3. Власні, довгострокові, короткострокові позикові кошти в обороті (Вк2)

Вк2 = Вк1 + ряд.530

4. Запаси і затрати (З)

З = ряд.100 + ряд.110 + ряд.120 + ряд.130 + ряд.140

5. Надлишок або нестача власних оборотних коштів у запасах (Фв)

Фв = ВОК - З

6. Надлишок або нестача власних оборотних коштів та довгострокових запозичених джерел формування (Фт)

Фт = Вк1 - З

7. Надлишок або нестача загальної величини основних джерел формування запасів (Фо)

Фо = Вк2 - З

Фінансова стійкість підприємства характеризується такими коефіцієнтами:

- коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) характеризує ринкову стійкість підприємства. Він характеризується відношенням власних джерел до їх загальної суми

Кфн = власний капітал / валюта балансу = (Пр1 + Пр2) / ряд.640

Для підприємств, які працюють в умовах ринкових відносин, нормальним явищем, що забезпечує достатньо стабільний стан для інвесторів і кредиторів, вважається відношення на рівні 0,6%. У даному випадку ризик кредиторів зводиться до мінімуму, адже продавши майно, сформоване за рахунок власного капіталу, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання. Теоретичне значення коефіцієнта фінансової незалежності повинно бути не менше 0,5. Збільшення показника свідчить про зростання фінансової незалежності та підвищення підприємством гарантії погашення своїх зобов'язань.

- коефіцієнт фінансової стійкості показує питому вагу в загальній вартості майна всіх джерел коштів, які підприємство може використати без втрат для кредиторів, і визначається додаванням до власного капіталу довготермінових позик за мінусом використаних позикових коштів і діленням цієї суми на валюту балансу

Кфс = (власний капітал + довготермінові позикові кошти - використання позикових коштів ) / валюта балансу

- коефіцієнт фінансової залежності характеризує залежність діяльності підприємства від позикового капіталу і розраховується шляхом ділення суми позикового капіталу на валюту балансу

Кфз = позиковий капітал / валюта балансу = (Пр 3 + Пр4) / ряд.640

Оптимальне значення цього показника дорівнює 0,4. Його збільшення негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

- коефіцієнт фінансового ризику (Кфр) (коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу) показує фінансову незалежність підприємства від залучення позикових коштів і визначається відношенням суми позикових коштів до власного капіталу

Кфр = позиковий капітал / власний капітал = (ряд.430 + ряд.480) / (ряд.380 + ряд.620)

Оптимальне значення коефіцієнта фінансового ризику визначено в межах 0,3-0,5. Критичним значенням цього показника вважається 1.

- коефіцієнт короткотермінової заборгованості характеризує частку короткотермінових зобов'язань в загальній сумі зобов'язань і обчислюється:

Ккз = (заборгованість за короткотерміновими кредитами + кредиторська заборгованість за розрахунками + поточні зобов'язання за розрахунками) / загальна сума зобов'язань

- коефіцієнт маневреності власних коштів (Км) розраховується за формулою:

Км = ВОК / власний капітал,

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Даний показник може коливатись в залежності від структури капіталу та галузевої належності підприємства.

Для визначення фінансової стійкості в залежності від конкретної ситуації можуть розраховуватися також інші показники.

Аналіз прибутковості підприємства:

Економічна доцільність функціонування будь-якого підприємства, результативність його фінансової діяльності багато в чому оцінюється станом формування та використання прибутку.

Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Прибуток та відносний показник прибутку - рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи є головне завдання кожного учасника господарської діяльності.

Абсолютна сума прибутку не характеризує рівень ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність.

Прибуток підприємства для розрахунку показників ефективності його господарської діяльності може визначатися за величиною:

а) чистого прибутку - прибуток, що залишається підприємству для самостійного використання його власниками (ф. 2 ряд. 220 або 225);

б) прибутку за наслідками господарської (звичайної та надзвичайної) діяльності (ф. 2 ряд. 170 або 175 / ряд. 200 - ряд. 205).

Оцінку прибутковості підприємства доцільно проводити в два етапи. Спочатку необхідно провести детальний аналіз фінансових результатів підприємства, а потім розрахувати і проаналізувати відносні показники ефективності - показники рентабельності.

Відносні показники:

- рентабельність реалізованої продукції (рентабельність продажу) (Рпр):

Рпр = Прибуток від реалізації / Чистий дохід х 100% = ф.2 ряд.050 / ф.2 ряд.035 х 100%

Рентабельність продажу ще називають маржею прибутку. Вона показує, скільки прибутку приносить кожна гривня обсягів реалізації, її, як правило, визначають окремо за кожним видом діяльності або за кожною групою реалізованої продукції.

- рівень рентабельності підприємств (Рп):

Рп = Прибуток від реалізації / Собівартість х 100% = ф.2 ряд.050 ф. / ф.2 ряд.040 х 100%

- загальна рентабельність виробництва (рентабельність фондів) (Рф):

Рф = Фінансовий результат від звичайної діяльності / Вартість основних засобів виробничого характеру х 100% = ф.2 ряд. 170 / ф.№2 + ф.1 ряд.030 х 100% (2.19)

- рентабельність активів (Ра)

Ра = Чистий прибуток / Валюта балансу х 100% = ф.2 ряд.220 / ф.1 ряд.280 х 100%

- рентабельність власного капіталу (Рвк)

Рвк = Чистий прибуток / Власний капітал х 100% = ф.2 ряд.220 / ф.1 ряд.380 х 100%

- рентабельність діяльності (Рд)

Рд = Чистий прибуток / Чистий дохід х 100% = ф.2 ряд.220 / ф.2 ряд.035 х 100%

За умов інфляції важливо забезпечити об'єктивність показників фінансового стану та запобігти їх викривленню через постійну зміну цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Показники минулого року приводяться у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін.

Аналіз ділової активності підприємства:

Оцінка ділової активності - це та основа, на якій ґрунтуються раціональні й розумні рішення про обсяги та об'єкти витрачання майна (активів).

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється передусім у швидкості обороту його засобів. Аналіз її полягає у досліджуванні рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є відносними показники фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта.

Ділова активність може характеризуватись динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. Позитивна динаміка цих показників сприятиме зміцненню фінансового стану підприємства.

Загальна оберненість усіх засобів складається з часткових показників оберненості окремих елементів цих засобів.

Коефіцієнт загальної оберненості капіталу (Коз) обчислюється як відношення виручки від реалізації до вартості загального капіталу за певний період

Коз = чистий доход / вартість капіталу = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд.640

Коефіцієнт оберненості мобільних засобів, коефіцієнт оборотності оборотних активів (Ком) обчислюється як відношення виручки від реалізації до величини мобільних засобів (запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки, інші оборотні активи)

Ком = чистий дохід / оборотні активи = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд.260

Коефіцієнт оборотності запасів (Коз) обчислюється як відношення виручки від реалізації до вартості запасів і затрат по балансу

Коз = чистий дохід / запаси = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд. (100 - 140)

Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) визначається як відношення виручки від реалізації до суми дебіторської заборгованості

Кодз = чистий дохід / дебіторська заборгованість = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд.(150-210)

Термін обороту дебіторської заборгованості (строк погашення дебіторської заборгованості) - тривалість періоду обороту в днях (Тобд) визначається як відношення календарного фонду часу за певний період до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості

Тобд = тривалість періоду / коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (Кокз) як відношення виручки від реалізації до суми кредиторської заборгованості

Кокз = чистий дохід / кредиторська заборгованість = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд. (530-600)

Строк погашення кредиторської заборгованості (Тобк) як відношення календарного фонду часу за певний період до коефіцієнта оберненості кредиторської заборгованості за цей період

Тобк = тривалість періоду / коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Коефіцієнти оберненості дебіторської та кредиторської заборгованості свідчать про розширення або зниження комерційного кредиту, що надає підприємство і надається підприємству.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) (Фв) як відношення виручки від реалізації до величини основних засобів

Фв = чистий дохід / основні засоби = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд. 031

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (Ковк) як відношення виручки від реалізації до вартості власного капіталу

Ковк = чистий дохід / власний капітал = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд.380

Аналіз ділової активності характеризується і якісними показниками. До них можна віднести широту ринку збуту продукції, репутацію підприємства, яка виражається, наприклад, в популярності користувачів його продукції або послуг.

Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансової стійкості підприємства.

Характеристика основних показників, які використовуються в процесі оцінки фінансової стійкості підприємства:

коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) характеризує частку власного капіталу в загальній сумі активів, авансованих у його діяльність, це коефіцієнт концентрації власного капіталу, чим вищий цей коефіцієнт, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство; критичне значення коефіцієнта становить 0,5, але в умовах кризи даний показник може становити 0,8 - 0,9, тому що в кризовій ситуації залучати кредити дуже дорого;

коефіцієнт концентрації залученого капіталу характеризує частку залученого (позиченого) капіталу в загальній сумі активів, він є доповненням до коефіцієнту фінансової незалежності, сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%);

коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнту, коли його значення наближається до 1 (чи 100%), то це означає, що власник повністю фінансує своє підприємство;

коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано;

коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших необоротних активів профінансовано зовнішнім інвестором, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства;

коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу, зростання цього показника - негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежить від зовнішніх інвесторів;

- коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів аналізується в динаміці - зростання цього показника свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості, і навпаки;

- коефіцієнт покриття загальний, характеризує співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань, для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більше за одиницю; зростання його -- позитивна тенденція, орієнтовне значення показника встановлює підприємство самостійно, воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах;

- коефіцієнт швидкої ліквідності обчислюється за вужчим колом поточних активів ніж коефіцієнту покриття, з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину -- виробничі запаси; кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань може бути за необхідності погашено негайно;

- частина власних оборотних коштів у покритті запасів - це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами, має велике значення для підприємств торгівлі;

коефіцієнт покриття запасів, розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів, якщо значення цього показника менше за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким;

Показники оцінки фінансової стійкості підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність установлення таких відносин з підприємством.

В доброму фінансовому стані зацікавлене саме підприємство, а так як добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами, то безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Тому необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінансовий стан підприємства, оскільки від його поліпшення підприємства залежить економічна перспектива діяльності підприємства.

Порядок розрахунку основних показників оцінки фінансової стійкості та стабільності підприємства

№ п/п

Показники оцінки

Порядок розрахунку або джерело одержання вихідних даних

Нормативні значення показника

1

Коефіцієнт автономії (незалежності)

Власний капітал ч Активи

> 0,5

2

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів

Позикові кошти ч Власний капітал

< 1

3

Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу

(Довгострокові кредити + Довгострокові позики) ч (Власні кошти + Довгострокові кредити + Довгострокові позики)

< 0,5

4

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

(Власні кошти + Довгострокові кредити + Довгострокові позики - Необоротні активи) ч (Власні кошти + Довгострокові кредити + Довгострокові позики)

> 0,3

5

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства

(Вартість основних засобів + Запаси) ч Активи

0,5 - 0,8

6

Коефіцієнт фінансової залежності

Активи ч Власний капітал

< 2

7

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

Залучений капітал ч Активи

< 0,5

8

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

Довгострокові зобов'язання ч (Довгострокові зобов'язання + власний капітал)

< 0,5

9

Коефіцієнт структури залученого капіталу

Довгострокові зобов'язання ч Залучений капітал

< 0,5

10

Показник заборгованості кредиторам

Заборгованість кредиторам ч Активи * 100%

за планом

11

Показник заборгованості акціонерам

Усього заборгованість акціонерам ч Активи * 100%

за планом

12

Коефіцієнт покриття загальний

Поточні активи ч Поточні зобов'язання

> 1

13

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами

Власні оборотні кошти ч Запаси і витрати

> 0,6 - 0,8

14

Коефіцієнт критичної оцінки

(Гроші + ринкові цінні папери + дебіторська заборгованість) ч Поточні пасиви

> 0,7

15

Коефіцієнт швидкої ліквідності

(Грошові засоби, розрахунки та інші активи) ч Поточні зобов'язання

> 1

16

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможність)

Грошові засоби ч Поточні зобов'язання

> 0,2

17

Частка виробничих запасів у поточних активах

Запаси та витрати ч Поточні активи

< 0,5

18

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів

Власні оборотні кошти ч Запаси та витрати

> 0,8 -1

19

Коефіцієнт покриття запасів

Стабільні джерела покриття ч Запаси та витрати

> 1

20

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Чиста виручка ч Середньорічна дебіторська заборгованість

за планом

21

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Чиста виручка ч Середньорічна кредиторська заборгованість

за планом

22

Коефіцієнт мобільності всіх коштів підприємства

Оборотні кошти ч Активи

> 0,3 - 0,5

23

Коефіцієнт мобільності оборотних коштів

Грошові засоби ч Оборотні кошти

> 0,2

24

Коефіцієнт чистої виручки

(Сума зносу + Чистий прибуток ) ч Чиста виручка

? нормальному рівневню рентабельності

25

Коефіцієнт фінансової стабільності

Власний капітал ч Залучений капітал

> 1

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

1. Зміст та задачі фінансового планування.

2. Принципи і методи фінансового планування.

3. Зміст фінансового плану та порядок його складання.

4. Зміст і значення оперативного фінансового плану.

ЗМІСТ ТА ЗАДАЧІ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

В умовах ранкової економіки широко використовується бізнес-планування для обґрунтування процесів освоєння нових сфер діяльності підприємства, створення нових видів продукції тощо. Для більшості українських підприємств пошук нових сфер діяльності є необхідним для виживання і подальшого розвитку. Саме тому зросло значення фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення ефективності діяльності підприємства.

Фінансове плануванням - це процес розробки системи фінансових планів і планових показників, що забезпечують розвиток підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності фінансової діяльності в наступному періоді.

Предметом фінансового планування є джерела грошових надходжень і основні напрями використання фінансових ресурсів, а також встановлення оптимальних співвідношень в розподілі прибутку.

Розробка фінансових планів є одним із засобів організації контактів із зовнішнім середовищем: постачальниками, споживачами, кредиторами, інвесторами. Від їх довіри залежить ефективність діяльності господарюючих суб'єктів в майбутньому. Тому фінансовий план повинен бути добре продуманим і обґрунтованим.

Від рівня обґрунтованості фінансових планів значною мірою залежать можливості досягнення планових показників господарської діяльності, кожен з яких потребує забезпечення фінансовими ресурсами.

Завдання фінансового планування на рівні підприємства:

забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування, їх формування та використання;

дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

гарантія виконання зобов'язань підприємства перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками та іншими кредиторами;

виявлення резервів та мобілізація ресурсів з метою ефективного використання прибутку та інших доходів, враховуючи й позареалізаційні;

контроль за фінансовим станом, плато- і кредитоспроможністю підприємства.

Процес фінансового планування включає такі основні етапи:

аналіз і оцінка фінансових показників за попередній період;

розробка багатоваріантних прогнозів подальшого розвитку;

аналіз і оцінка розроблених прогнозів;

вибір і прийняття остаточного варіанту фінансового плану.

Система фінансового планування на рівні підприємства включає три основні підсистеми:

перспективне (стратегічне) фінансове планування - розробка фінансової стратегії і фінансової політики за основними напрямками фінансової діяльності підприємства. період планування до 3 років;

поточне фінансове планування - розробка фінансових планів за окремим аспектами фінансової діяльності. Період планування 1 рік;

оперативне фінансове планування (бюджетування) - розробка бюджетів, платіжних календарів та інших форм оперативних планових завдань з усіх основних питань фінансової діяльності. Період планування - місяць, квартал

Розпочинається фінансове планування у визначення фінансової політика за основними напрямками фінансової діяльності, зміст якої конкретизується в поточних планах, а закінчується - розробкою оперативних фінансових документів як засобів контролю за дотриманням платоспроможності і оптимізації вхідних і вихідних грошових потоків.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства в плановому періоді.

ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

Методологія фінансового планування включає в себе організацію планування фінансів, що будується на наступних принципах:

повноти - розроблені плани (бюджети) та показники повинні охоплювати всі сфери та види діяльності, реалізується у зведеному плані (бюджеті);

обґрунтованості - орієнтація на існуючий фінансово-економічний стан, на соціально-економічні задачі й потреби ринку;

реальності - врахування всіх лімітів фінансових ресурсів, на основі раціональних норм і нормативів, на використанні прогресивних методів їх розробки;

інтегрованості - існує взаємозв'язок між різними видами планів (бюджетів), щоб виконання планів нижчого рівня сприяло виконанню планів вищого рівня. Кожний наступний план розробляється, виходячи із завдань попереднього плану;

гнучкості - розроблена система планів може корегуватися при зміні фінансово-економічних умов у суспільстві;

економічності - витрати на планування (бюджетування) повинні раціонально співвідноситись з отриманими результатами.

Головним інструментом фінансового планування є кошторисне планування (бюджетування).

Кошторис (бюджет) - це форма планового розрахунку, яка визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період.

Останнім часом підприємства найчастіше застосовують систему бюджетного планування, яка впроваджується з метою економії фінансових ресурсів, скорочення невиробничих витрат, більшої гнучкості в управлінні і контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності планових показників.

При розробці фінансового плану підприємства складаються наступні кошториси (бюджети): кошторис продажу; кошторис виробництва; кошторис прямих матеріальних витрат; кошторис витрат на оплату праці; кошторис непрямих загальновиробничих витрат; кошторис собівартості проданої продукції; кошторис поточних періодичних загальногосподарських витрат; кошторис прибутків та збитків; кошторис капітальних витрат; кошторис руху грошових коштів; кошторис статей активу і пасиву і т.д,

Крім того, кошториси поділяються на два види: кошториси основної діяльності підприємства і кошториси неосновних видів діяльності.

Методи планування:

- нормативний - при наявності норми (нормативу) і об'ємного показника, розраховують плановий показник, шляхом їх перемноження.

розрахунково-аналітичний метод - розраховується обсяг витрат і потреба в ресурсах шляхом множення середніх витрат на індекс їх зміни у запланованому періоді. В основі цього, методу лежить використання експертної оцінки.

балансовий - узгодження обсягу витрат і джерел розширення ресурсів (доходів), застосовується при плануванні розподілу прибутку та інших фінансових ресурсів, плануванні потреби в надходженні коштів до фонду накопичення, фонду споживання тощо.

метод оптимізації - при складанні кошторису є багатоваріантність. З декількох кошторисів обирається найкращий з точки зору мінімальних затрат чи максимального одержаного ефекту (результату). В розрахунках використовується критерій максимуму приведеного прибутку

П - Ен * К > mах

де: П - прибуток, грн.; К - капіталовкладення, грн.; Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (Ен = 0,15).

- метод моделювання - аналіз функціональних зв'язків між різними елементами процесу виробництва. Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня витрат і обсягу реалізації продукції (виручки).

ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ ТА ПОРЯДОК ЙОГО СКЛАДАННЯ

Фінансовий план - це заключна частина бізнес-плану, яка узагальнює всі попередні розділи у вартісному вигляді.

В фінансовому плані відображені дані про обсяг продажу і загальний прибуток, обсяг інвестицій, джерела фінансування, використання власних коштів, а також позикових (із зазначенням строків і джерел погашення заборгованості), строки окупності капіталовкладень, витрати виробництва та обігу, відсоткове співвідношення доходів та витрат, строки виплати дивідендів (якщо акціонерне товариство).

Фінансовий план складається з:

прогнозу обсягів реалізації;

балансу грошових надходжень та витрат;

таблиці доходів та витрат;

прогнозованого балансу активів та пасивів підприємства;

розрахунку точки беззбитковості.

Складання фінансового плану починають з прогнозу обсягу продажу. Прогноз обсягу продажу складається за кожним видом продукції, як правило, на 3 роки: для 1 - го року - щомісячно, для 2 - го - щоквартально, для 3 - го - на рік в цілому.

Для досягнення синхронізації надходжень та видатків складають баланс доходів та видатків, він складається у формі таблиці, в якій відображають дані про наявність грошових коштів на початок періоду, їх надходження і витрачання в самому періоді та наявність коштів на кінець періоду.

Баланс активів та пасивів підприємства складають з метою оцінки тих видів активів, в які спрямовуються грошові кошти та тих видів пасивів, за рахунок яких планується фінансувати придбання чи створення цих активів.

При складанні фінансового плану також проводиться аналіз беззбитковості підприємства. Визначення точки беззбитковості здійснюється розрахунковим і графічним способами.

Тб = Зп ч (ВД - Ззмо - ПДВ)

Тб - точка беззбитковості

Зп - сума постійних витрат

ВД - дохід від реалізації одиниці продукції

Зимо - сума змінних витрат на одиницю продукції

ПДВ - сума податку на додану вартість з одиниці продукції

Підприємства самостійно складають фінансовий план в
будь-якій довільній формі, яку вони вважають для себе найбільш
прийнятною.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні
доходів та витрат. За перевищення доходів над витратами сума перевищення може направлятися в резервний фонд. Коли витрати перевищують доходи, визначається сума фінансових ресурсів, якої бракує. Додаткові фінансові ресурси можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо.

ОПЕРАТИВНЕ ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ

Управління виробничими процесами та регулювання розрахунків з покупцями, постачальниками, працівниками підприємства, фінансовою системою, кредитними установами, забезпечення платоспроможності підприємства залежать від організації оперативного фінансового планування.

Оперативне фінансове планування включає складання платіжного календаря, касового плану і розрахунок потреби в короткостроковому кредиті.

Розробка платіжного календаря заключається у визначенні конкретної послідовності та строків здійснення всіх розрахунків, що дозволяє своєчасно перерахувати платежі до державного бюджету і позабюджетних фондів та забезпечити фінансування нормальної господарської діяльності підприємства.

Платіжний календар складається на короткі проміжки часу (місяць, 15 днів, декаду). Строк визначається, виходячи з періодичності основних платежів підприємства. Найбільш доцільним є складання місячних планів з щодекадною розбивкою. Платіжний календар охоплює всі видатки і надходження коштів як в безготівковій, так і в готівковій формах, включаючи відносини з бюджетом та банками.

Платіжний календар дозволяє спостерігати за станом власних коштів, а також вказує на необхідність використання коштів у вигляді залученого капіталу.

Для розробки платіжного календаря використовується наступна інформація:

план реалізації на квартал чи місяць з відповідним ступенем деталізації (декада, п'ятиденка);

поточні витрати в розрізі основних видів;

допущення про строки сплати дебіторської і кредиторської заборгованості;

інформація про строки виплати заробітної плати, премій тощо;

інформація про обсяги й строки сплати основних податків, податкових зборів і платежів;

інформація про суми і строки отримання банківських кредитів, а також їх погашення і сплата відсотків за користування ними;

виписки з банківських рахунків для визначення вхідного залишку грошових коштів на початку планового періоду.

Схема платіжного календаря:

Залишки грошових коштів на початок періоду

+

Надходження грошових коштів

-

Виплати грошових коштів

=

Залишок грошових коштів на кінець періоду

В процесі розробки платіжного календаря можна виділити три основних етапи:

1) розрахунок надходжень грошових коштів;

2) розрахунок поточних і одноразових виплат;

3) балансування притоку й відтоку грошових коштів.

На основі інформації, що міститься в платіжному календарі, можна визначити майбутні потреби підприємства в готівці і здійснювати тим самим дієвий контроль за платоспроможністю і ліквідність підприємства.

Підприємство складає касовий план - план обороту наявних коштів, в якому відображаються їх надходження і витрачання. Упорядкування і виконання касового плану забезпечують суворий контроль за спрямуванням наявних коштів, своєчасне їх одержання й ефективне використання.

Касовий план - це план обігу готівки підприємства, який необхідний для контролю за її надходженням і витрачанням. Він розробляється на квартал і у встановлений строк представляється до комерційного банку, з яким підприємство уклало договір про розрахунково-касове обслуговування.

Касовий план складається за типовою формою і містить чотири розділи:

1 - надходження готівки (крім грошей, отриманих в банку) на підприємство в плановому кварталі за конкретними джерелами надходження (торгова виручка, виручка залізничного, повітряного транспорту, комунальні платежі, квартплата, виручка підприємств побутового обслуговування, інші надходження). Із загальної суми надходжень необхідно зазначити суми, які витрачаються на місці з виручки і здаються до каси банку.

2 - види видатків підприємства готівкою (на заробітну плату, стипендії, постійні надбавки та інші види оплати праці, на виплату пенсій і допомоги по соціальному страхуванню, на господарські витрати та витрати на відрядження).

3 - розрахунок виплат заробітної плати та інших видів оплати праці на плановий квартал з врахуванням всіх можливих утримань (податків, платежів за спецодяг, погашення позик тощо). Якщо заробітна плата працівників перераховується до банків платіжним дорученням, то ці види перерахувань також відображаються у третьому розділі. Всі види утримань і перерахувань, вартість натуральних видач і пільг, цю обліковуються у фонді оплати праці, вираховуються із загального фонду оплати праці.

4 - календар видач заробітної плати працівникам і службовцям, де у встановлені строки (конкретні числа місяця) вказуються суми виплат підприємству готівкою. Ці суми відповідно до договору розрахунково-касового обслуговування банк видає підприємству за встановлену в договорі плату. Якщо фактично касова заявка в конкретні місяці перевищує суму, вказану в касовому плані, то банк, як правило, стягує підвищений відсоток за видачу готівки, що заздалегідь фіксується у договорі розрахунково-касового обслуговування.

Касовий план необхідний підприємству, щоб представити розмір зобов'язань перед працівниками підприємства по заробітній плати і розмір інших виплат. Банку, що обслуговує підприємство, також необхідний касовий план, щоб скласти зведений касовий план на обслуговування своїх клієнтів у встановлені строки.

Якщо підприємство має потребу в короткостроковому кредиті, то необхідні документи представляють в банк у відповідності до його вимог, в результаті чого і укладається договір про кредитне обслуговування. Однак потрібно, щоб цьому передував обґрунтований розрахунок розміру кредиту, а також тієї суми, яку необхідно повернути банку. Ефективність заходу, що кредитується, чи очікувана виручка від реалізації продукції повинна забезпечити своєчасне повернення кредиту і виключити штрафні санкції.

ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ТА БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ

1. Фінансова санація, порядок її проведення.

2. Санаційний аудит.

3. Банкрутство підприємств.

ФІНАНСОВА САНАЦІЯ, ПОРЯДОК ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ

Санація - це систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських монополій.

Cанація - це комплекс послідовних, взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.


Подобные документы

  • Сутність фінансів підприємства, їх функції та джерела утворення. Процес формування та розподілу грошових фондів. Особливості застосування різних форм розрахунків. Класифікація доходів, шляхи використання прибутку. Характеристика системи оподаткування.

    шпаргалка [136,6 K], добавлен 14.09.2011

  • Сутність міжнародних фінансів та види проведення успішної та неуспішної міжнародної фінансової політики. Механізм формування і використання міжнародних фінансів, який містить суб'єкти, функції, рух грошових коштів та міжнародні фінансові операції.

    статья [155,9 K], добавлен 19.09.2017

  • Сутність, функції і принципи організації фінансів підприємства. Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства. Система формування та розподілу прибутку на підприємстві. Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу підприємства ТОВ "Каскад".

    дипломная работа [1,5 M], добавлен 20.11.2013

  • Характеристика та склад грошових надходжень підприємства. Класифікація грошових потоків за видами діяльності. Аналіз загального обсягу і структури грошових надходжень. Формування грошових потоків за видами діяльності. Шляхи збільшення грошових надходжень.

    курсовая работа [54,4 K], добавлен 21.05.2009

  • Сутність фінансів та форми їх виявлення, характеристика складових фінансових відносин. Функції фінансів та їх характеристика. Принципи функціонування, призначення та роль фінансів. Економічна суть, призначення, склад і структура фінансових ресурсів.

    лекция [24,3 K], добавлен 24.01.2009

  • Надходження та вибуття грошових коштів в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Аналіз грошових надходжень на підприємстві МОУ "Харківський завод залізобетонних виробів". Головні рекомендації з організації інформаційного забезпечення.

    дипломная работа [218,1 K], добавлен 03.03.2011

  • Теоретичні основи та нормативна база організації фінансів підприємств. Розгляд системи показників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства. Аналіз діяльності ФП "Мілкмей", оцінка ліквідності, ділової активності та рентабельності.

    курсовая работа [499,9 K], добавлен 27.06.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.