Аналіз прибутку та шляхи вдосконалення системи оподаткування на ПБФ "Кронверк"

Розрахунок основних показників рентабельності за даними форми №1 та форми №2 ПБФ «Кронверк» наведено в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8.-Показники рентабельності.

Показники	Розрахунок	2006 рік	2007 рік	2008 рік
1	2	3	4	5
Валова рентабельність продажу,%	Валовий прибуток/Виручка від реалізації*100	31,3	44,6	58,7
Коефіцієнт витрат	Собівартість реалізованих товарів та послуг/Дохід від реалізації	0,52	0,39	0,24
Рентабельність основної діяльності,%	Прибуток від реалізації/собівартість реалізованої продукції*100	60,1	115,7	240,1
Рентабельність активів,%	Прибуток до оподаткування/Активи*100	216,5	233,9	350,8
Рентабельність власного капіталу, %	Чистий прибуток/Власний капітал*100	84,7	36,3	82,5

Аналізуючи відносні показники ефективності діяльності підприємства необхідно відзначити наявність як позитивних, так і негативних моментів. Так в 2007 і 2008 роках помітно зросла рентабельність продажів, її величина досягла майже 60%, тоді як в 2006 році її рівень складав всього лише 31,3%.

Позитивним моментом є зменшення коефіцієнта витрат. Так в 2006- році на одну гривню об'єму реалізованої продукції доводилися 52 копійки витрат, в 2007 році даний показник помітно знизився до 39 копійок, і в 2008 впав до 24 копійок. Аналіз показника рентабельності основної діяльності також демонструє позитивну динаміку. Для власників підприємства цікавий показник, що характеризує прибутковість вкладеного капіталу, - це рентабельність власного капіталу. Даний показник за даний період зменшився з 84,7% до 82,5%, що говорить про зменшення прибутковості вкладених засобів. Характеризуючи, рентабельність активів можно також відмітити позитивну тенденцію даного показника, за аналізуємий період він виріс з 216,5% до 350,8%.

4. Пропозиції збільшення прибутку шляхом зменшення податкових витрат підприємства

4.1 Розрахунок впливу податків на прибуток підприємства

Аналіз впливу податків на діяльність платника податків - юридичної особи доцільно проводити шляхом визначення розміру податкового тягаря.

Податковий тягар (податковий тиск) - це узагальнюючий показник, який характеризує роль податків по відношенню до платника податків і відбиває частку його сукупного доходу, що вилучається до бюджету.

Доцільно аналізувати тиск з урахуванням наступного:

1) ПДВ та інші непрямі податки впливають на фінансовий стан тільки в одному аспекті - значно збільшують дебіторську (кредиторську) заборгованість по розрахункам з бюджетом. Це має значення для показників ліквідності. Тому ступінь податкового тягаря за цими податками правильніше було б оцінювати питомою вагою дебіторської (кредиторської) заборгованості за ними у складі дебіторської (кредиторської) заборгованості або валюті балансу.

2) Більшість податків є прямими, і тому згідно діючого законодавства сплачується за рахунок собівартості та інших операційних витрат. Це нарахування на фонд оплати праці, комунальний податок, земельний податок, збір із власників транспортних засобів тощо. Усі ці податки є або ціноутворюючим факторами (якщо попит на продукцію дозволяє збільшити ціну на приріст собівартості), або зменшують прибуток (збільшують збитки) від реалізації. Тому величину податкового тягаря за цими податками слід вимірювати їхньою питомою вагою в складі собівартості.

3) Податки, які сплачуються з чистого прибутку (податок на прибуток або податок на дивіденди), доцільно порівнювати з прибутком від реалізації по основній діяльності. Таке співвідношення показує, якою мірою податки, що сплачуються за рахунок фінансових результатів, впливають на зниження загальної величини прибутку порівняно з прибутком від реалізації.

Податковий тягар, що накладається на ПБФ «Кронверк» проілюструємо на прикладі 2008 року.

1) Розглянемо вплив ПДВ та решти прямих податків, які сплачує підприємство згідно з Деклараціями з податку на додану вартість та з податку на прибуток, на виручку від реалізації:

Впсп=В?ПДВ?Птз?Зз?КП, (4.1)

Де Впсп- виручка після сплати податків;

В- виручка від реалізації товарів та послуг;

Птз- податок з власників транспортних засобів;

Зз- збір за забруднення навколишнього середовища;

КП- комунальний податок.

Впсп=5807,4 ?967,7?0,344?0,033?0,468= 4838,86(тис.грн)

У міжнародній і вітчизняній (лист ДПА від 27.01.98. №795/10/20-2117) практиці прийнято оцінювати збитки від сплати податків не абсолютним , а процентним відношенням усіх сплачених податків до виручки від реалізації

ПТвр = ?(Пі)/ВР, (4.2)

де ?(Пі) - сума всіх нарахованих податків;

ВР - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг).

?(Пі)= 967,7+0,344+0,033+0,468=968,55 (тис.грн).

ПТвр=, тобто питома вага податків, що аналізуються, в загальній сумі виручки від реалізації, складає приблизно 17 відсотків.

2) Проаналізуємо вплив податку на прибуток. Згідно з даними Декларації з податку на прибуток підприємства, у 2008 році підприємство сплатило 309,42 тис.грн. Тоді за формулою 4.2:

ПТвр=309,4/5807,4=0,07, що відповідно складає 7 відсотків суми доходу від реалізації.

У процентному відношенні суми досить прийнятні, проте у грошовому еквіваленті вони складають значну частину зароблених підприємством грошей. Від величини податкового тягаря залежить необхідність податкового планування.

На рівні країни, вважається, що:

a=b/c х 100% , (4.3)

де a - це сам тягар;

b - податки, нараховані за звітний період;

c - обсяг реалізованої продукції.

Якщо "a" не перевищує 20%, то можна обійтися чітким веденням бухгалтерського обліку. Якщо трохи більше, то податкове планування потрібно робити частиною загальної системи фінансового управління та контролю. На цей випадок уже необхідна розробка схем реалізації типових, великих і довгострокових контрактів, використання зовнішніх консультацій. Якщо податковий тягар перевищує 45%, то податкове планування стає одним із найважливіших елементів управління діяльністю підприємства чи організації.

Тобто бажання впровадження заходів щодо мінімізації оподаткування повинно мотивуватися розміром впливу податків на діяльність господарюючого суб'єкта.

За формулою 4.3 “а” на ПБФ «Кронверк» становить 24 відсотки, що потребує виваженого податкового планування, як системи способів та методів зменшення податкового тиску.

Завдяки податковому плануванню для кожного суб'єкта господарської діяльності обирається організаційно-правова форма господарювання та визначається найефективніший порядок оподаткування. При цьому для проведення разових чи систематичних господарських операцій обирають найвигідніші варіанти їхнього відображення у бухгалтерських документах.

Проте не завжди, вибираючи порядок оподаткування, можна знайти варіант, який би гарантував мінімальний рівень податків при здійсненні господарських операцій. Тому у разі податкового планування передбачається створення умов або й додаткових суб'єктів господарської діяльності, з допомогою яких господарські операції все ж таки будуть проведені з мінімальними затратами, пов'язаними зі сплатою податків. У цьому й полягає головна суть податкового планування -- пошук варіантів і створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, за яких забезпечуються мінімізація податків і збільшення прибутковості.

4.2 Опис можливих варіантів зменшення податкових витрат

Як уже зазначалося у першій частині дипломної роботи, змінити систему оподаткування підприємства можливо лише в разі відповідності певним умовам, таким як чисельність працюючих та загальна сума виручки за рік. У випадку коли підприємство не має можливості маневрувати з системою оподаткування, йому лишається лише шукати шляхи зниження податкового тиску.

Розпочинаючи пошук методів і способів зниження податкових платежів, ми хочемо знайти єдиний шлях, який забезпечив би надійною й універсальною системою захисту від державних вилучень, щоб для будь-яких нових задумів не потрібно було його змінювати. Також хотілося б, щоб метод, спосіб або інструмент для економії був один і рятував якщо не від усіх податків, то хоча б від основних, найважчих. На практиці, в межах чинного законодавства, такого методу немає. Оптимізація зменшує суму податків, але не зводить їх до нуля. Повністю уникнути сплати податків неможливо, та й не бажано; оптимізація вимагає певних витрат, питання лише в їх розмірі. Завдання податкової оптимізації -- отримати максимальну вигоду з мінімальними витратами

Необхідно оцінювати час окупності будь-якого методу або способу. І порівнювати цей час з часом можливого існування методу. Податкове законодавство надає платникові податків достатньо можливостей для зниження розміру податкових платежів. Виділимо основні способи мінімізації податків:

1) Зниження бази оподаткування.

2) Перенесення бази оподаткування.

3) Метод заміни відносин.

4) Метод поділу відносин.

5) Метод відстрочення податкового платежу.

1) Зниження бази оподаткування передбачає використання певних схем мінімізації податків. Чим менша база, тим менший податок сплачується. Зменшення бази оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу, міни, дарування (наприклад, продаж за заниженою цiною не пов'язаним особам). З метою оподаткування приймається ціна товарів, робіт чи послуг, визначена сторонами угоди. Поки не доведено зворотне, передбачається, що ця ціна відповідає рівню ринкових цін.

2) Перенесення бази оподаткування передбачає наявність двох і більше підприємств, одне з яких має з певних податків менші ставки, ніж інші, або нульові ставки. Між цими підприємствами фінансово-господарські відносини організуються таким чином, щоб база оподаткування зменшилася у підприємства з більшими ставками оподаткування. Варіантами перенесення бази оподаткування є:

а) реєстрація підприємства в спеціальних (вільних) економічних зонах;

б) реєстрація підприємства за участю громадської організації інвалідів;

в) реєстрація неприбуткової організації;

г) реєстрація підприємства -- платника єдиного податку;

д) реєстрація підприємства в офшорній зоні.

3. Метод заміни відносин. Як правило, та сама господарська операція

(придбання майна, одержання доходу тощо) може бути виконана кількома шляхами. Чинне законодавство практично не обмежує господарюючого суб'єкта у виборі форми й окремих умов угоди, виборі контрагента тощо. Підприємець має право самостійно вибирати будь-який з можливих варіантів, беручи до уваги ефективність операції як із суто економічної точки зору, так і з точки зору оподаткування.

На цьому й грунтується метод заміни відносин: операцію, що передбачає надмірне оподаткування, замінюють на операцію, яка дозволяє досягти тієї ж чи максимально близької мети й при цьому застосувати пільговий порядок оподаткування. Підкреслимо, що заміні підлягають саме правовідносини (весь комплекс прав і обов'язків), а не тільки формально деякі питання угоди (наприклад, лише її назва). Тобто, заміна не повинна містити ознак удаваності чи фіктивності.

Заміні підлягає весь договiр, й всi фактичні дії сторін повинні свідчити про її виконання. Наприклад, заміна договору купівлі-продажу з відстроченням платежу на договiр комісії.

4. Метод поділу відносин грунтується на методі заміни. Тільки у цьому випадку замінюється не вся господарська операція, а лише її частина. Метод поділу застосовується, як правило, тоді, коли повна заміна не дозволяє досягти результату, близького до мети первісної операції. Приміром, поділ договору підряду з фізичною особою на договiр підряду на виконання робіт і договiр купівлі-продажу матеріалів.

За домовленості з фізичною особою на виконання робіт з матеріалів виконавця (ремонт техніки, будівельні роботи тощо) доцільно укладати дві угоди -- договiр купівлі-продажу матеріалів і договiр підряду на виконання робіт з матеріалів замовника. У цьому випадку базою для обчислення страхових внесків до позабюджетних фондів буде тільки сума винагороди за договором підряду (фактично тільки оплата праці виконавця).

5. Метод відстрочення податкового платежу. Порядок регулювання різних податків передбачає різні терміни їх сплати. Проте термін сплати більшості податків тісно пов'язаний з моментом виникнення об'єкта оподаткування (виникнення валового доходу, податкових зобов'язань) і календарним періодом (місяць, квартал, рік).

Метод відстрочення дозволяє перенести момент виникнення об'єкта оподаткування на наступний календарний період. Наприклад, відстрочка виникнення оподатковуваного обороту шляхом переказу коштів останнього дня звітного періоду.

Найбільше податкове навантаження становить податок на прибуток та податок на додану вартість, тому в даній роботі запропоновано кілька варіантів зменшення сум їх сплати. Змінити ставки цих податків підприємства не в змозі, єдиний шлях-зменшення бази оподаткування. Це можно зробити двома шляхами: зменшенням валових прибутків та збільшенням валових витрат.

Перший спосіб мінімізації податку на прибуток використання основних фондів. Визначення основних фондів наведено у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, відповідно до підпункту 8.2.1 названої статті, під цим терміном слід розуміти матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання у господарській діяльності упродовж періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом.

Слід звернути увагу на те, що будь-якої сумарної вартості, перевищення якої давало б право чи потребувало б відносити матеріальні цінності до основних фондів, закон про прибуток не вказує. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 «Основні фонди» передбачає, що на підприємствах можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Відповідно матеріальні цінності, вартість яких перевищує встановлену межу, належать до основних фондів. Платник податків повинен сам оцінити термін використання (менше або більше ніж рік) того чи іншого предмета і прийняти рішення про доцільність його віднесення до складу основних фондів у податковому обліку. Іншого критерію законодавство не передбачає.

Операції з основними фондами досить часто впливають на валові доходи, валові витрати та відповідно на об'єкт оподаткування -- прибуток. Розгляньмо вплив на валові доходи та валові витрати операцій з основними фондами групи 1 та нематеріальними активами. Підпунктом 8.4.3 статті 8 Закону про прибуток визначено: «У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта».

Зрозуміло, що після продажу названих фондів за ціною, вищою від балансової вартості, виникають додаткові валові доходи, а на суму різниці виникають валові витрати. Це дає можливість платникові податку на прибуток маневрувати з оподатковуваним прибутком. У разі якщо за звітний період виникають значні прибутки, платнику достатньо продати якийсь об'єкт основних фондів групи 1 за ціною, нижчою від залишкової вартості. В загальному вигляді це представлено на рисунку 4.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 4.1-Схема мінімізації податку на прибуток з використанням ОФ

Аби не порушувати нормальний ритм роботи підприємства у зв'язку з продажем об'єктів, між такими суб'єктами можуть бути укладені договори оренди, при цьому кожен орендуватиме своє. Згідно із Законом України «Про лізинг» від 16.12.1097. № 723/97-ВР, такі операції називаються зворотним лізингом. З часом продані об'єкти знову можуть бути викуплені, якщо буде в цьому потреба, за ціною, за якою були колись продані, зменшеною на суму зносу, що не впливатиме на оподаткування. Якщо оподатковувані прибутки потрібно зменшити тимчасово, оскільки вони іноді виникають необгрунтовано (попередня оплата), а в наступних періодах це позначається на тих самих податкових збитках, то договір купівлі-продажу наступного періоду може бути розірвано у зв'язку з невиконанням однією зі сторін умов договору (наприклад, не здійснено оплату). Об'єкт повертається до попереднього власника, відповідні витрати сторнуються, однак вже в наступному звітньому періоді.

Купівля-продаж нематеріальних активів

Ще більші перспективи та можливості відкриваються перед платниками податку на прибуток, які володіють нематеріальними активами. Нематеріальний актив може бути і створений безпосередньо самим підприємством, і придбаний. У будь-якому разі витрати на його придбання чи створення підлягають амортизації, при цьому застосовується прямолінійний метод. Визначення нематеріального активу наведено у пункті 1.2 статті 1 закону про прибуток: «Нематеріальний актив -- об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку». Як уже згадувалося, платник податку може сам створити нематеріальний актив. Однак для формування його вартості, що амортизуватиметься та відноситиметься на зменшення скоригованого прибутку, тобто зменшуватиме оподатковуваний прибуток, повинні бути відповідні витрати. Експертної чи іншої оцінки сформованого (створеного) підприємством нематеріального активу недостатньо для податкового обліку, оскільки амортизації підлягають витрати. Таким чином, на нематеріальний актив потрібно мати витрати. Створити або придбати нематеріальний актив можна за допомогою суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, зокрема фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, для яких сума продажу не впливає на оподаткування. Створений чи придбаний нематеріальний актив може слугувати своєрідним «баластом» у регулюванні оподатковуваного прибутку. У період виникнення оподатковуваного прибутку нематеріальний актив може бути проданий за ціною, нижчою від залишкової вартості. Різницю між ціною продажу і залишковою вартістю, як і в разі продажу основних фондів групи 1, буде включено до валових витрат, відповідно зменшується оподатковуваний прибуток. Іноді платники податку втрачають основні фонди (чи їх частину) через обставини, не залежні від них, або ж змушені їх замінити. Підпунктом 8.4.8 статті 8 Закону про прибуток визначено, що в таких випадках платники податку мають право на збільшення валових витрат, зокрема: Підставою для збільшення валових витрат може слугувати не тільки вимушена ліквідація основних фондів групи 1. Підпункт 8.4.10 статті 8 передбачає право платника податку збільшити валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1 у разі його ліквідації за рішенням підприємства. У цьому разі підставою для збільшення валових витрат має бути відповідний документ про знищення основного фонду, його розібрання або перетворення іншими способами, внаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням. При цьому Закон не вимагає від платника податку давати будь-які обгрунтування чи пояснення, чому ним було прийнято рішення про знищення або розібрання основного фонду групи 1. Єдина вимога -- це документ, який підтверджує, що таке сталося. І це підстава для збільшення валових витрат.

Іншим способом збільшення є дата валютування.

Дата валютування -- зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки, дата, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність останнього. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або установі членів платіжної системи.

Названу норму передбачено абзацом першим пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 № 2346-ІІІ та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 29.03.2001 № 1135.

Пунктом 2 розділу ІІІ названої Інструкції визначено: «Платник має право зазначити в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше десяти календарних днів після складання платіжного доручення (день складання не враховується)». Отже, кошти списуються з рахунка платника й до настання дати валютування на рахунок отримувача не зараховуються. Банк, що обслуговує отримувача коштів, тільки повідомляє клієнта не пізніше наступного робочого дня про надходження на його рахунок коштів і дату їх валютування. Кошти зараховуються на рахунок отримувача на початок операційного дня, визначеного датою валютування.

Водночас норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, підпункти 11.2.1 та 11.3.1, що визначають дату виникнення валових витрат і валового доходу, залишаються незмінними, тобто це будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку для оплати товарів (робіт, послуг) -- валові витрати; або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків для оплати товарів (послуг) -- валовий дохід.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 4.2-Схема використання дати валютування

Таким чином, у підприємства-покупця на суму проведеної попередньої оплати наприкінці звітного періоду виникатимуть валові витрати, водночас у продавця валових доходів не буде, якщо дата валютування припаде на наступний звітний період і товар також буде відвантажено наступного податкового періоду. Підприємства, що тривалий час співпрацюють у постачанні товарів, мають можливості застосувати такий механізм для зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток. Наприкінці звітного періоду платники податку, намагаючись зменшити оподатковувані прибутки, проводять попередню оплату за товари (роботи, послуги), які планують отримувати найближчим часом, тим самим збільшуючи податкове навантаження на виробників або оптових продавців. Застосування дати валютування, яка припадатиме на перші дні наступного звітного періоду, усуває ці перешкоди, а інколи й непорозуміння між партнерами. Цей механізм зниження податкового тиску може бути використаний інакше. Платник податків може збільшити валові витрати списанням коштів у рахунок оплати товарів (робіт, послуг) іншому платнику податку, із зазначенням дати валютування, що припадає на наступний звітний період. У разі, коли такий продавець з часом повідомить, що з якихось об'єктивних причин не може виконати умови угоди й поверне кошти, податкових наслідків, крім валових витрат, у покупця в період списання коштів з рахунка не виникатиме. Не виключено, що продавець таких коштів може й взагалі не отримувати. Якщо повідомлення продавця про неможливість постачання товарів чи надання послуг надійде до покупця до настання дати валютування, платник може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує продавця товарів. У будь-якому разі коригування валових витрат буде проведено мірою повернення коштів, а повернуться вони наступного звітного періоду. Аналогічну норму щодо списання коштів з рахунка передбачено й Законом України «Про податок на додану вартість» для визначення дати виникнення права на податковий кредит. Однак щодо ПДВ питання ускладнюється підпунктом 7.4.5 статті 7, який забороняє включати до податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними. Зрозуміло, продавець, який не провів відвантаження товару й не отримав коштів як попередню оплату, не зможе виписати покупцю податкову накладну. У податковому плануванні із застосуванням дати валютування слід врахувати, особливо якщо кошти буде повернено або відкликано, що податкові служби мають право звертатися до суду з позовами про визнання угод недійсними. Тому тривале застосування такого методу у разі відкликання коштів може призвести до спорів з контролюючими органами. Для їх уникнення або ж вирішення на користь платників податків необхідно мати грамотно укладену угоду та підстави, що пояснюють і підтверджують причину відкликання коштів. Звернімо увагу, що факт списання коштів з рахунка покупця для придбання товарів (попередня оплата) створює валові витрати у покупця тільки у разі придбання таких товарів у платника податку на прибуток, який сплачує такий податок на загальних підставах, що передбачено підпунктом 11.2.3 статті 11 Закону. При укладанні угоди продавець зобов'язаний вказати на вимогу покупця, що він має статус платника податку на прибуток на загальних умовах. Якщо продавець в угоді не зазначає про такий статус, або товари (послуги) продаються без укладення письмових угод, проведення попередньої оплати такому продавцю не даватиме права на збільшення витрат у покупця. При поданні документа до банку із зазначенням дати валютування наступним звітним періодом кошти списуються з рахунка платника й до настання зазначеної дати на рахунок отримувача не зараховуються. Відповідно у підприємства, яке провело попередню оплату, виникають у звітному періоді валові витрати, а валовий дохід у підприємства-продавця не виникає. Загалом, шляхів мінімізації виплат з Податку на додану вартість дуже мало, оскільки навіть законні шляхи податкові органи, усіляко, намагаються трактувати як неправомірні. Тим не менш, розглянемо ще один спосіб зменшення витрат на податок на додану вартість, назвемо його «дарування» податкового кредиту.

Ця схема дає змогу передати суму податкового кредиту платнику податку, в якого виникають податкові зобов'язання. За такий подарунок дарувальник може сподіватися на відповідну винагороду. Ця винагорода може наближатися аж до суми «подарованого» податкового кредиту. Привабливість цієї схеми в тому, що «подарувати» податковий кредит може не тільки підприємство, що має право на бюджетне відшкодування. Зменшити податкові зобов'язання свого партнера може будь-яке підприємство, яке має податковий кредит, і не обов'язково, щоб він підлягав поверненню на розрахунковий рахунок. «Подарувати» податковий кредит можна й тоді, коли його фактично немає, сплативши податок за свого партнера. І головне в цій схемі те, що податковий кредит можна «подарувати» будь-кому, хто його потребує. (див. рисунок 4.2). Ця схема доволі проста. Для її втілення треба використати посередника у розрахунках, на роль якого найкраще підійде фізична особа -- суб'єкт підприємницької діяльності. Суть схеми ось у чому: 1) Підприємство, яке хоче «подарувати» податковий кредит, продає товар, продукцію чи інше майно фізичній особі -- суб'єкту підприємницької діяльності -- платнику ПДВ з відстроченням в оплаті. При цьому в такого підприємства виникають податкові зобов'язання, а у підприємця -- податковий кредит. 2) Підприємець продає це майно за домовленістю тому підприємству, яке повинно отримати «подарунок» у вигляді податкового кредиту, з відстроченням платежу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 4.2-Схема “подарованого” податкового кредиту

3) Виникає питання, який це подарунок, коли здійснюються операції купівлі-продажу? «Подарунок» відтерміновується тільки у часі. У наступному кварталі підприємець обирає спрощений порядок оподаткування та сплачує єдиний податок. При цьому він знімається з обліку як платник ПДВ.

4) Якщо через певні причини між підприємством, яке отримало товари чи майно, та підприємцем угода купівлі-продажу переглядається й усе отримане повертається продавцю, коригування сум ПДВ не проводиться, оскільки підприємець не є платником податку. Для обережніших суб'єктів або ж для додаткових гарантій можна повернути не всі товари чи майно, а частково залишити їх у покупця, що свідчитиме про зміну умов угоди та перегляд кількості проданого товару. Не виключено, що товар узагалі може залишитись, але сторони переглянули його вартість і внесли зміни до угоди.

5) Відповідно підприємець на таких самих умовах може переглянути угоду купівлі-продажу з першим підприємством-продавцем і повернути придбані у нього товари.

Перегляд сум ПДВ знову не проводиться, оскільки одна зі сторін угоди (Підприємець) не є платником ПДВ. Про це чітко записано в абзаці другому пункту 4.5 статті 4 Закону про ПДВ. Таким чином, товар чи майно повернено його власникові, а податковий кредит залишився у вигляді «подарунка» у покупця. Щоб даремно не возити туди-сюди «отриманий» товар, покупець може укласти угоду про його зберігання у продавця (адже все одно доведеться повертати). Таку схему можна використати й без товарів чи майна, залучивши до обігу кошти (див. рисунок 4.3). Це не означає, що для цієї операції необхідно акумулювати значну суму коштів або віддати їх на певний час і чекати, коли підприємець зможе сплатити єдиний податок.

Механізм реалізації схеми:

1) Покупець проводить попередню оплату Підприємцю за будь-який товар (або, ймовірно, за послугу), який відноситься до валових витрат або підлягає амортизації. За першою подією у нього виникає податковий кредит.

2) Підприємець -- платник ПДВ проводить попередню оплату цими самими коштами Продавцю («дарувальнику») за товари (можна за ті самі, які він повинен поставити Покупцю, хоча це не обов'язково).

3) Відповідно Продавець повинен повернути Покупцю гроші, але тепер уже без ПДВ. Звернiмо увагу, що у Покупця виник податковий кредит, а у Продавця -- зобов'язання з ПДВ. Після цього Продавець здійснює попередню оплату Покупцю за товари (послуги), звільнені від оподаткування, перелік яких наведено у статті 5 Закону про ПДВ.

Тож гроші знову на «старті» й можуть зробити ще кілька аналогічних обертів, щоб набрати необхідну суму податкового кредиту. Цей обіг можна робити взагалі «без грошей», якщо немає вільних обігових коштів.

Але «стартувати» у цьому разі обов'язково потрібно Підприємцеві. У нього немає каси, не встановлюється її ліміт, а тому завжди є готівка.

За день сума готівки, видана Підприємцем як попередня оплата, повинна пройти один цикл і знову повернутися. Готівкові розрахунки через кассу підприємств не заборонено.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 4.3- Схема “подарованого” податкового кредиту із залученням коштів

Однак слід пам'ятати, що сума платежу незалежно від кількості платіжних документів не повинна перевищувати 10000 гривень упродовж одного дня. Не варто забувати, що отримання готівки в касу підприємством торгівлі та громадського харчування можна проводити, застосовуючи тільки реєстратори розрахункових операцій. У другому кварталі Підприємець переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності й знімається з обліку як платник ПДВ. Після зміни умов угоди на поставку товарів між Підприємцем, Покупцем і Продавцем усі обігові кошти знову повертаються до Підприємця, й ніхто нікому нічого не винен. Тільки сума податкового кредиту, надана Покупцю, залишається у нього у вигляді подарунка, а у Продавця збільшуються податкові зобов'язання. Додатковою гарантією цієї операції може бути часткове виконання угоди на поставку товарів. У зв'язку з чим кошти повертаються у сумі, що відповідає частці невиконаної угоди. Законодавці забули, що у нас ПДВ визначається за першою подією, а не за відвантаженням (продажем) товарів, і не вказали порядок перегляду при попередній оплаті. Водночас пунктом 1.4 статті 1 Закону про ПДВ визначено, що під продажем в нас визнають з метою оподаткування «будь-які операції», а не тільки відвантаження товару. Отже, операцію з попередньої оплати з метою оподаткування вже можна назвати своєрідним продажем, тому й перегляд зобов'язань буде однаковим незалежно від того, яку операцію здійснено першою. Крім того, у нашій схемі Підприємець, не будучи платником ПДВ, не матиме права виписати розрахунок коригування до раніше виданої ним податкової накладної. Відповідно у Покупця не буде підстав коригувати отриманий податковий кредит, оскільки Порядком заповнення податкової накладної та Порядком ведення книги придбання товарів передбачено, що саме розрахунок коригування є документом, який дає право (підставу) Покупцю вносити зміни до раніше включених до податкового кредиту, одержаного на підставі податкових накладних, будь-яких витрат зі сплати податку. Водночас недоліком цієї схеми з використанням коштів є те, що у Покупця при здійсненні попередньої оплати Підприємцю не виникатимуть валові витрати, оскільки Підприємець оподатковується в іншому порядку (пп. 11.2.3. ст. 11 Закону про прибуток). Хоча отримана ним попередня оплата від Продавця за першою подією формуватиме валові доходи. У наступному кварталі такі валові доходи у разі повернення коштів зменшаться, однак тимчасово виникатиме додатковий прибуток. Через це таку схему доцільно застосовувати збитковим отримувачам кредиту (Покупцям).

За останні роки податкові органи загострили вагу на детальному моніторингу та відпрацюванні кожного платника податків, тому схеми мінімізації та ухилення від сплати податків, які використовують суб'єкти господарювання, стають дедалі витонченішими. Працівники податкової служби намагаються запобігти всім проявам мінімізації податкових зобов'язань з метою недопущення втрат бюджету, а підприємці шукають будь-яку можливість зменшити свої податкові витрати. Це свідчить про недосконалу систему оподаткування та необхідність її удосконалення.

Одна з найважливіших перспективних задач удосконалювання системи оподаткування прибутку в Україні - це ослаблення її фіскальної спрямованості, лібералізація при підвищенні чіткості і ясності податкового законодавства, ліквідація численної і суперечливої нормативної бази, складних і невизначених податкових процедур. Сполучення інтересів держави і виробника, цілісна активно діюча система регуляторів економіки, що формує стратегії, методи і засоби господарської діяльності кожного підприємства при одночасному обліку пріоритетних загальнодержавних інтересів - основна умова виходу країни з кризи. На нашу думку, досягнення ефективного розвитку податкової системи не можливо без зміни державою ідеології підприємця, тобто потрібно створити такі умови, коли відчуження грошових коштів з боку населення мало б вигляд добровільного відмовлення, а це можливо тільки за умови, коли той, хто віддає свою частку, буде твердо впевнений в її ефективному використанні для спільного блага або в поверненні власникові її у вигляді певних послуг. З цього випливає одне з найгостріших та най актуальніших питань діяльності держави в галузі податкової політики - створення прозорої податкової системи. Незважаючи на значні суперечності реформ, у деяких своїх частинах зміст податкової системи відповідає вимогам, що склалися у світовій практиці. Україна пережила проблеми наповнення бюджету грішми, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв'язаними повною мірою. Але такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету від податкових пільг, зростання зовнішньої заборгованості, залишаються актуальними. Україна прагне до інтеграції в Європу, як повноправного члена, і тому повинна використовувати всі сили для виконання тих вимог, що відносяться до країн ЄС. Однак, на сьогоднішній день, сформувати зовсім прозору податкову систему в Україні представляється зовсім нереальним, але використовувати всі можливі напрямки її удосконалення - цілком ймовірно. Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв'язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик.

4.3 Розрахунок економічної ефективності запропонованих заходів, щодо мінімізації податкових витрат підприємства

Для розрахунку економічної ефективності проведення вищеописаних прийомів зменшення бази оподаткування для ПБФ «Кронверк», скористаємося даними Декларації з податку на прибуток 2008 року.

Згідно з цими даними у 2008 році податок на прибуток складав:

ПНП= 25%* (4862712-3592475-32555)=309421 (грн.), що по відношенню до загальної виручки, складає 6,4 %.

1) Припустимо, що підприємство вирішило скористатися запропонованим методом зменшення бази оподаткування шляхом продажу своєї власності, яка відноситься до першої групи основних фондів. ПБФ «Кронверк» володіє двома складськими приміщеннями, одне з яких розміром 1000 м.кв. було придбано у 2005 році за ціною 400 долл. (за курсом 5,2) за 1 м кВ, тобто загальною вартістю: 400*1000*5,2=2млн 80(тис.грн).

На кінець 2008 року, у зв'язку з економічною кризою, ціни на нерухомість значно знизилися, а курс долару навпаки виріс, тому вартість цього ж приміщення складала, приблизно, 1млн. 260 тис.грн (150 долл.за 1 м кВ, за курсом 8,4). Тоді, як уже зазначалося, у випадку продажу цього приміщення, згідно з статтею 8 Закону України [6] суму різниці підприємство мало б право віднести на валові витрати, відповідно податок на прибуток склав би:

ПНП= 25%* (4862712-3592475-(2080000-1260000)-32555)=104420,5грн, що на 205000,5грн. або на 4,3% менше ніж сплатило підприємство. Економічна ефективність очевидна.

2) Нехай в кінці 2008 року ПБФ Кронверк вирішує скористатися іншим способом зменшення бази оподаткування? датою валютування. Тоді 28 грудня 2008 року фірма робить попередню оплату двом підприємствам-партнерам: “Кріт”, за надання послуг бригади монтажників у розмірі 19 тис.грн, із вказанням дати валютування 3 січня 2009 року, та ТОВ Моноліт за будівельну фасадну модульну люльку ZLP-500 2,5/5,м вартістю 36тис.грн, з датою валютування 5 січня 2009 року. Тоді валові витрати ПБФ Кронверк (виходячи з даних Декларації з податку на прибуток за 2008 рік), зменшуються на: 36000+19000=55000грн. А прибуток до оподаткування складає: 4862712-(3592475+55000)-32555=1182682(грн.), відповідно податок на прибуток складає: 1182682*0,25=295670,5(грн), що на 309421-295670,5=13750,5(грн) менше ніж, насправді, сплатило підприємство у 2008 році.

Економічна доцільність і в цьому випадку досить очевидна, наголосимо, також, що підприємства-партнери, у разі виконання домовленості, отримують дохід у наступному звітньому періоді.

5. Охорона праці та навколишнього середовища

5.1 Загальні питання охорони праці

При значній інтенсифікації праці, що спостерігається при переході до ринкових відносин, не повинні залишатися осторонь питання збереження здоров'я людей, залучених у виробництво. Впровадження нових видів техніки й нові технології, таких як робототехніка, лазерні технології вимагає постійної уваги до питань забезпечення безпечних і високопродуктивних умов праці, ліквідації виробничого травматизму й професійних захворювань.

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на охорону здоров'я й працездатності людини в процесі праці. На основі охорони праці і її принципів оснащуються новітньою технікою промислові й енергетичні підприємства. Охорона праці повинна здійснюватися на глибокій науковій основі, що становлять наступні умови: впровадження нової безпечної техніки, прогресивні методи організації праці й технології виробництва, комплексна механізація, застосування захисних засобів і пристосувань, що забезпечують зниження травматизму.

5.2 Управління охороною праці на приватній будівельній фірмі «Кронверк»

Законодавство про охорону праці складається з Закону України “Про охорону праці”, Кодексу законів про працю України (322-08), Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів [62]. Відповідно до цих документів, встановлені права на хорону праці, право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці,забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті, окремо оговорено питання охорони праці жінок, неповнолітніх працюючих громадян та інвалідів.

У приватній будівельній фірмі «Кронверк» є посадова особа, що організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; займається організацією безпечних умов праці на робочому місці, пожежною безпекою та загальними питаннями охорони навколишнього середовища. Схема служби охорони праці представлена на рисунку 5.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 5.1- Схема служби охорони праці на ПБФ «Кронверк»

5.3 Санітарія приміщення

Бухгалтерія розташована на другому поверсі трьохповерхового будинку і відповідає санітарним нормам проектування підприємств для даного виду робіт. Бухгалтерія має розмір 5м х 4м, площею 20м². Приміщення розраховано на 4 робочих місця операторів ЕОМ, таким чином, на одного працюючого за відео терміналом площа дорівнює 5м². Таким чином, бухгалтерія відповідає санітарним нормам проектування підприємств для даного виду робіт. Для збереження документації встановлено один сейф.

При роботі з різними документами працівникам бухгалтерії доводиться майже постійно застосовувати ЕОМ. При роботі на ЕОМ на людину впливають ряд шкідливих і небезпечних факторів, які класифікуються відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 [69] і НПАОП 0.00-1.31-99 [78]. Шкідливий фактор - фактор, тривалий вплив якого приводить до патології в організмі - професійним захворюванням. Відповідно до класифікації небезпечних і шкідливих виробничих факторів ГОСТ 12.0.003-74 [69] у таблиці 4.1 наведений перелік небезпечних і шкідливих факторів, впливу яких можуть піддаватися службовці на робочих місцях.

Таблиця 5.1 - Перелік небезпечних і шкідливих факторів виробництва

Найменування фактору	Джерело виникнення	Нормована величина та її значення
1	2	3
Фізичні фактори
1.Підвищений рівень шуму	Система освітлення, вентиляційна система, друкувальні прилади	L=50дБА
2.Підвищена іонізація повітря робочої зони	Рентгенівське випромінювання комп'ютера	Кількість іонів в 1 см3 повітря: позитивних іонів ф=1500…3000 негативних іонів ф=3000…5000
3.Небезпечна напруга в електричній мережі	Електрична мережа	І=0,6mА
4.Підвищений потенціал статичної електрики	Діелектрична поверхня комп'ютера	Е=20 кв/м
5.Рентгенівське випромінювання	Комп'ютер	На відстані 5см від екрана рівень випромінювання не повинен перевищувати 100мк Р/год
6.Ультрафіолетове випромінювання	Комп'ютер	Щільність потоку ультрафіолетового випромінювання 10 Вт/м
7.Недолік штучного освітлення	Неправильне планування штучної системи освітлення	Е=300 лк
8.Недолік природнього освітлення	Неправильне розташування робочих місць	е H =1,5%
9.Відбитий блиск	Неправильне розташування комп'ютерів	Повинна бути відсутня у полі зору
10.Перевищення припустимої величини дискомфорту	Неправильне планування штучної системи освітлення	М=5%
11.Коефіціент пульсації газо заряджених ламп	Неповна розфасовка світильників	К.п. = 5%
Хімічні фактори
1.Виробничий пил	Статистична електрика накопичена на електричній поверхні комп'ютера	ГПК=4мг/м3
Параметри мікроклімату
1.Температура повітря	Централізоване опалення, вентиляція, кондиціонування	Холодний період:21-23єС, 40-60% ,0,1м/с Теплий період:22-24 єС, 40-60%, 0,2м/с
2.Відносна вологість
3.Швидкість руху повітря
Нервово-психологічні перевантаження
1.Напруга роботи	Відповідальність, труднощі виробничого завдання	Категорія роботи: напружена
2.Зниження витривалості до вихідного	Відповідальність, труднощі завдання	40%
Найменування фактору	Джерело виникнення	Нормована величина та її значення
3.Продовження часу реакції на світло, звук до вихідного	Відповідальність, труднощі виробничого завдання	40-50%
Ергометричні характеристики
1.Яскравість екрана	Екран комп'ютера	В=100кд/м
2.Контрасність зображення ліній тіла	Екран комп'ютера	До=(ВфВо)/Вф=0,9 Вф - яркість фону Во - яскравість об'єкта

5.4 Мікроклімат

Метеорологічні умови обрані відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 [68], ДСН 3.3.6.042-99 [74] з урахуванням категорії робіт з енерговитрат при виконанні відповідних технологічних операцій та пори року.

Робота бухгалтера відноситься до категорії 1а легка фізична, тому що не вимагає фізичних навантажень, вибираємо оптимальні норми температури, відносній вологості й швидкості руху повітря. Ці норми представлені в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Оптимальні норми параметрів мікроклімату робочого місця

Період року	Категорія робіт	Темп. повітря, °С	Відносна вологість, %	Швидість руху повітря, м/с
Холодний	Легка 1а	22-24	40-60	0,1
Теплий	Легка 1а	23-25	40-60	0,1

Таким чином, метеоумови роботи користувача знаходяться в оптимальних межах. Для підтримки параметрів на необхідному рівні застосовуються кондиціонування, вентиляція і центральне опалення в холодну пору року згідно СНиП 2.04.05 - 91 [81]. У бухгалтерії, передбачена природна й штучна (загально обмінна припливно-витяжна) вентиляція. Характер опалення - центральне, водяне й відповідає вимогам санітарних норм.

5.5 Освітлення

Раціональне освітлення є одним з найважливіших факторів у боротьбі з виробничим травматизмом. Освітлення повинне забезпечувати необхідний спектральний склад світла для правильної світло передачі. Правильну світло передачу створює природне освітлення й штучні джерела світла зі спектральною характеристикою, близької до природного освітлення. Вибір освітленості залежить від найменшого розміру об'єкту розпізнавання, який складає від 0,3 до 0,5 мм. Тому приймаємо III,г - розряд зорової роботи.

Таблиця 5.3 - Характеристика виробничого освітлення

Мінімальний розмір об'єкту розрізнення,мм	Характеристика фону	Контраст об'єкта з фоном	Розряд, під розряд зорової роботи	Нормовані значення освітленості
				Природне КПО, %	Штучне
						Е, лк
0,3-0,5	Світлийий	Середній	IІІг	2,0	1,5	300

Для забезпечення потрібного освітлення використовується штучне освітлення в темні часи доби та змішане (природне та штучне) освітлення в денні години [73],[81]. У бухгалтерії застосовується комбіноване освітлення: штучне джерело світла люмінесцентні лампи типу ЛБЦ - 80 тип світильника УПС 35. та бічне одностороннє природне освітлення. Природне освітлення нормується коефіцієнтом природного освітлення (КПО).

Для міста Харкова, яке розташоване у четвертому поясі світлового клімату, нормоване значення КПО розраховується по формулі:

, (4.1)

де - нормативний коефіцієнт природного освітлення, для третього поясу дорівнює 2%;

m - коефіцієнт світлового клімату, дорівнює 0,9;(для м. Харкова)

с - коефіцієнт сонячного клімату, дорівнює 0,95 (вікна виходять на південь).

Таким чином, нормоване значення КПО для міста Харкова дорівнює:

Згідно НПАОП 0.00-1.31-99 [78] повинно бути не нижче 1,5%.

5.6 Шум і вібрація

При виконанні роботи була використана оргтехніка. Джерелами шуму й вібрації також є система освітлення, вентиляційна система й друкуючі прилади. Допустимі рівні звукового тиску наведено в таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 - Допустимі рівні звукового тиску

Види трудової діяльності, приміщення, робочі місця	Рівні звукового тиску в дБА, в октавних смугах із середьогеометричними частотами, Гц	Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку,дБА
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Адміністративно-управлінська діяльність, вимірювальні та аналітичні роботи в приміщеннях.	93	79	70	63	58	55	52	50	49	65

Рівень шуму та вібрації в приміщенні бухгалтерії не перевищує нормативні показники відповідно до ГОСТ 12.1.003-83 [71] і ГОСТ 12.1.012-90 [64].

5.7 Випромінювання від ПЕОМ

Спектр випромінювання комп'ютерного монітора включає в себе рентгенівську, ультрафіолетову галузі, а також широкий діапазон електромагнітних хвиль інших частот. Джерело високої напруги комп'ютера - стрічний трансформатор - розміщується у задній або боковій частині терміналу, рівень випромінювання зі сторони задньої панелі дисплея вище, причому стінки корпуса не екранують випромінювання. Тому користувач повинен знаходитись не ближче ніж на 1.2 м від задньої або бокової поверхні сусідніх терміналів. Потужність рентгенівського випромінювання на відстані 5 см від екрана не повинна перевищувати 100 мкР/ч НПАОП 0.00-1.31-99 [78]. Припустимий рівень напруження електромагнітного на робочому місці оператора, згідно ГОСТ 12.1.045-84[67]. Припустимий рівень на робочих місцях та вимоги до проведення контролю», не повинен перевищувати: в діапазоні частот 5 Гц- 2 кГц - 25 В/м; 2кГц - 400 кГц - 2,5 В/м. Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ

При організації праці, що пов'язана з використанням ВДТ ЕОМ і ПЕОМ, для збереження здоров'я працюючих, запобігання професійним захворюванням і підтримки працездатності слід передбачити внутрішньо змінні регламентовані перерви для відпочинку.

5.8 Ергономічні вимоги до робочого місця

Обладнання і організація робочого місця працюючих з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ мають забезпечувати відповідність конструкції всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру і особливостей трудової діяльності [73].

Конструкція робочого місця користувача ЕОМ і ПЕОМ з ВДТ має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози. При розміщенні робочих столів з ВДТ слід дотримувати такі відстані між бічними поверхнями ВДТ 1,2 м, відстань від тильної поверхні одного ВДТ до екрана іншого ВДТ -- 2,5 м. Висота робочої поверхні робочого столу з ВДТ має регулюватися в межах 680…800 мм, а ширина і глибина -- забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля (рекомендовані розміри: 600…1400 мм, глибина -- 800…1000 мм). Робочий стіл повинен мати простір для ніг заввишки не менше ніж 600 мм, завширшки не менше ніж 500 мм, завглибшки (на рівні колін) не менше ніж 450 мм, на рівні простягнутої ноги -- ніж 650 мм. Робочий стілець має бути підйомно-поворотним, регульованим за висотою, з кутом і нахилу сидіння та спинки і за відстанню від спинки до переднього краю сидіння поверхня сидіння має бути плоскою, передній край -- заокругленим. Регулювання за кожним із параметрів має здійснюватися незалежно, легко і надійно фіксуватися. Шаг регулювання елементів стільця має становити: для лінійних розмірів -- 15…20 мм, для кутових -- 2…5 град. Зусилля регулювання має не перевищувати 20 Н. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400…500 мм, а ширина і глибина становити не менше ніж 400 мм. Кут нахилу сидіння -- до 15 град. вперед і до 5 град. назад. Висота спинки стільця має становити (300 ± 20) мм, ширина -- не менше ніж 380 мм, радіус кривизни горизонтальної площини -- 400 мм. Кут нахилу спинки має регулюватися в межах 1…30 град. від вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння має регулюватися в межах 260…400 мм.[73]