Пріоритетні напрямки використання коштів місцевих бюджетів (на прикладі місцевого бюджету м. Дніпропетровська)

- міністерства та відомства, в свою чергу, визначають цілі, які вони мають наміри досягти з метою максимального сприяння досягненню намічених урядом результатів;

- міністерства та відомства розробляють систему показників з метою оцінки соціальної та економічної ефективності своєї діяльності, подальшого підвищення своєї результативності і відповідальності за кінцеві результати;

- Міністерство фінансів здійснює перспективні оцінки витрат та готує плани бюджету за програмами у розрізі видатків та доходів на поточний рік та три наступні роки; середньостроковий план є основою для розробки щорічного плану.

Особливості запровадження ПЦМ в Австралії [46]:

- впродовж років бюджет складався, подавався на розгляд у Парламент та оприлюднювався у двох варіантах одночасно: за постатейним методом та ПЦМ;

- керівники галузевих міністерств наділені значною свободою щодо управління ресурсами;

- розробляються плани проведення оцінки виконання кожної програми (час проведення, методи оцінювання та ін.); оцінка результатів має безпосередній вплив на прийняття рішення щодо подальшої реалізації або припинення програми.

Зарубіжні експерти визначають, що досвід запровадження ПЦМ в Австралії можна оцінювати як позитивний завдяки тому, що [46]:

- бюджетні реформи мали значну підтримку уряду;

- ПЦМ впроваджувався як складова комплексної реформи бюджетного процесу;

- чітко були визначені відповідальні за здійснення реформ, і ключову роль в цьому відігравало Міністерство фінансів.

Недоліки:

- занадто неконкретне визначення цілей окремих програм ускладнює процес їх оцінки, і, відповідно не надає адекватної основи для прийняття управлінських рішень;

- готується недостатньо інформації про виконання програм, і це не дозволяє вчасно реагувати на негативні наслідки та вносити зміни до програм. Тому останні дії, які планується здійснювати в Австралії щодо вдосконалення методології застосування ПЦМ - це надання більш докладної інформації про програми і, відповідно, їх оцінка.

Аналізуючи бюджетний процес Великобританії, можна виокремити ключові моменти, які здійснюються з метою належного застосування програмно-цільової методології:

- бюджетні цілі зосереджуються на головних пріоритетах державної політики;

- визначається бюджетна стратегія і розмір видатків за функціями держави та відомчою класифікацією на багаторічний період. Зазначені показники називають “Контрольними сумами”. Вони є основою для перегляду урядом існуючих зобов'язань на два наступні фінансові роки та формування прогнозів на третій рік;

- формування і обговорення бюджету відбувається на основі кінцевих соціально важливих результатів;

- Угодою про надання бюджетних послуг та Угодою про якість послуг визначаються цілі і завдання кожного міністерства, значення показників якості і обсягу бюджетних послуг, очікуваного ефекту від їх надання, а також інші цільові показники діяльності міністерств і відомств.

Особливості запровадження ПЦМ у Великобританії [42]:

- окремі відомчі управління мають право самостійно розпоряджатися коштами в рамках Угод про надання бюджетних послуг - перерозподіляти ресурси в межах бюджетів своїх управлінь між програмами в залежності від їх пріоритетності;

- у планах видатків дозволено переносити невикористані кошти з одного року на інший.

Позитивні надбання:

Головним позитивним досягненням британського підходу до ПЦМ-бюджетування є посилення бюджетної дисципліни та підвищення ефективності видатків завдяки їх довгостроковому плануванню. Крім того, Уряд Великобританії вважає, що застосування цього методу бюджетування дозволило більш раціонально розподіляти кошти за пріоритетними напрямками.

Недоліки:

Передбачається періодичний досить докладний аналіз всіх програм. Це потребує значних людських ресурсів та фінансових витрат, і, до моменту завершення аналізу, може викликати невизначеність щодо майбутнього фінансування програм.

Аналіз досвіду багатьох країн по запровадженню ПЦМ, в тому числі США, Австралії та Великобританії, та виокремлення корисної для України інформації можна узагальнити в наступних висновках:

1. ПЦМ є лише одним з елементів цілої низки реформ державного управління, спрямованих на покращення діяльності державних установ. Підвищити ефективність видатків бюджету за рахунок вдосконалення лише управлінської технології, не торкаючи бюджетний процес, неможливо.

2. Недоцільно впроваджувати або вдосконалювати методологію ПЦМ у всіх міністерствах та відомствах одночасно. Тобто рекомендується впроваджувати (або вдосконалювати) методологію ПЦМ на окремих пілотних міністерствах та відомствах, адаптуючи нові технології до існуючої бюджетної практики з наступним розповсюдженням отриманого досвіду на інші міністерства.

3. Ефективне запровадження ПЦМ передбачає наявність системи фінансового контролю, звітності та аудиту. Обов`язковим елементом є побудова систем моніторингу та оцінки виконання програм.

4. В багатьох країнах виникли труднощі при вимірюванні результатів. Це пов'язане з тим, що:

- у багатьох випадках вплив програми може виявити себе лише через певний час після виконання деяких завдань програми або програми в цілому, і тому результативність окремих етапів реалізації програми інколи може бути непоказовою або помилковою;

- результати реалізації бюджетної політики можуть бути наслідком взаємодії кількох програм, а також інших факторів. Точний вплив окремої програми, зокрема соціального спрямування, оцінити складно.

5. Історія досвіду багатьох країн показує, що втілення ПЦМ - це поступовий процес, в якому елементи методу спочатку вводяться, перевіряються, і з розвитком процесу бюджетування модифікуються. Країнам, які першими запровадили ПЦМ, знадобилося багато років для розробки ідей. Крок за кроком вони все ще змінюють і удосконалюють цю систему. Тому використання як позитивного, так і негативного досвіду інших країн може виявитися корисним для тих, які розпочинають впровадження ПЦМ-бюджетування.

Окрім цього, труднощі, з якими стикались країни, що переходили на ПЦМ бюджетування, часто були пов`язані з недооцінкою поставлених завдань, недостатністю спеціально підготовленого персоналу в міністерствах та відомствах і, в першу чергу, в бюджетному департаменті міністерства фінансів, а також відсутністю підтримуючих інформаційних систем.

У сучасному міжнародному праві сформувалася окрема галузь, що визначає міжнародні стандарти організації місцевих фінансів, регламентує діяльність місцевого самоврядування. Всі міжнародні правові акти з питань місцевого самоврядування передбачають стандарти побудови місцевих фінансів. Ці стандарти є обов'язковими для всіх країн, які приєднуються до зазначених міжнародних правових актів [32]:

- Європейська хартія про місцеве самоврядування (1985р);

- Всесвітня декларація місцевого самоврядування (1985);

- Декларація про принципи місцевого самоврядування в країнах СНД (1993);

- Європейська хартія міст і Європейська декларація прав міст (1992).

У перших трьох розглянутих актах міжнародного права є ряд загальних принципів, визнаних у всіх країнах, незважаючи на їх соціально-економічні й політичні особливості:

- По-перше, органи місцевого самоврядування мають право на достатні власні ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися;

- По-друге, обсяг фінансових ресурсів, якими розпоряджаються органи місцевого самоврядування, повинен бути достатнім;

- По-третє, держава надає фінансову допомогу фінансово слабким органам місцевого самоврядування.

- У четвертих, необхідність підтримки фінансово слабких органів місцевого самоврядування спричиняється застосування державою процедур фінансового вирівнювання.

Є ще три принципи, проголошені як Європейською хартією, так і Всесвітньою декларацією, але їх немає в Декларації про принципи місцевого самоврядування країн-учасниць СНГ. Перший - це вимога частина доходів органів місцевого самоврядування формувати за рахунок місцевих податків і зборів, які, які місцевою владою встановлюються самостійно. Другий принцип - зобов'язання надавати державні субсидії органам місцевого самоврядування без порушення принципу із самостійності. Відповідно до третього принципу, органи місцево самоврядування, які здійснюють перерозподіл коштів місцевого самоврядування, повинні робити це на основі консультацій з місцевою владою.

ВИСНОВКИ

Для економічного розвитку регіонів перспективним є використання такого важеля, як видатки місцевих бюджетів. Але на сьогодні існує ряд проблем з їх ефективного використанням:

- дисбаланс між дохідною і видатковою частинами бюджетів;

- відсутність чіткої стратегії розподілу видатків щодо їх впливу на економічний розвиток у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

Потрібний новий концептуальний підхід до аналізу ролі видатків місцевого бюджету в соціально-економічному розвитку територій і розробці основних направлень її реформування.

Результати аналізу динаміки та структури доходів бюджету м. Дніпропетровська за 2007 - 2010 рр. показують, що:

- загальний обсяг доходів зріс з рівня 1,19 млрд. грн. у 2007 році до рівня 2,16 млрд. грн. у 2010 році;

- зростання загального обсягу доходів у 2009 -2010 рр. відбулося, в основному, за рахунок зростання бюджетних трансфертів з Державного бюджету України .

Як показують результати проведеного аналізу :

- як наслідок впливу світової фінансової кризи у 2009 -2010 роках знизився рівень податкових надходжень в міський бюджет (на -10,0 % загального рівня бюджету), який забезпечується на 65-70% податком з доходів фізичних осіб;

- міський бюджет м. Дніпропетровська функціонує в умовах значного дефіциту власних доходів, що потребує все більшого рівня дотацій та субвенцій з рівня Державного бюджету України.

Приоритетними за обсягами витрат є наступні функціональні статті витратної частини місцевого бюджету м. Дніпропетровська (з врахуванням транзитного фінансування з бюджету міста районних бюджетів міста):

1. Транзитні субвенції з державного бюджету та міського бюджету в бюджети районів міста - 44,8%(2007) - 38,2%(2010)

2. Охорона здоров'я(08000) - 25,8% (2007) - 27,7%(2010)

3. Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика (170000) - 7,0%(2007) - 6,4%(2010)

4. Житлово-комунальне господарство(100000) - 5,85%(2007) - 10,5%(2010)

5. Освіта (07000) - 3,3%(2007) - 4,0%(2010)

6. Державне управління (010000) - 2,8%(2007 ) - 2,4%(2010)

Рівень дотацій Державного бюджету з міського бюджету м. Дніпропетровська серед загального обсягу видаткової частини бюджету становить:

- 2007 рік - 8,6% ( 147,8 млн.грн.);

- 2008 рік - 15,7% (290,5 млн.грн.);

- 2009 рік - 13,4 % (269,8 млн.грн.);

- 2010 рік - 5,39% (117,6 млн.грн.);

При цьому рівень дотацій та субвенцій в міський бюджет м. Дніпропетровська з Державного бюджету становить:

- 2007 рік - 22,4% ( 386,5 млн.грн.);

- 2008 рік - 26,6% (493,2 млн.грн.);

- 2009 рік - 26,15 % (524,7 млн.грн.);

- 2010 рік - 32,84% (716,5 млн.грн.);

Таким чином, діючий алгоритм дотування Державного бюджету України з міського бюджету м. Дніпропетровська, який сам отримує все більший рівень дотацій та субвенцій з Державного бюджету та має значний дефіцит власних надходжень, є невиправданим та діє за застарілою схемою концентрації бюджетних коштів в м. Києві та поворотного «ручного перерозподілу» їх в джерела надходження.

При аналізі витратної частини міського бюджету в розрізі економічної класифікації (споживчі витрати - капітальні витрати) виявлено, що питома вага витрат на споживання з рівня 90,8% у 2007 році зменшилась до рівня 78,7% у 2010 році, при цьому питома вага капітальних витрат з 4,1% у 2007 році зросла до рівня 11,1% у 2010 році, тобто зафіксований поступовий перехід стратегії від витрат «проїдання бюджету» до стратегії витрат «розвитку».

Як показують результати аналізу звіту про виконання видаткової частини місцевого бюджету в розрізі функціональних статей, процент виконання планових фондів витратної частини бюджету за фактичних надходженням коштів в доходну частину бюджету становив:

1. Державне управління (010000) - 97,1%

2. Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави(06000) - 92,7%

3. Освіта (07000) - 97,0%

4. Охорона здоров'я(08000) - 97,1%

5. Соціальний захист та соціальне забезпечення(09000) - 95,6%

6. Житлово-комунальне господарство(100000) - 95,6%

7. Культура і мистецтво (110000) - 97,2%

8. Засоби масової інформації (120000) - 97,7%

9. Фізична культура і спорт(130000) - 91,4%

10. Будівництво(150000) - 73,9%

11. Землеустрій (160000) - 88,8%

12. Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика (170000) - 94,9%

13. Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю (18000) - 65,8%

14. Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека(200000) - 74,5%

15. Запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха (210000) - 100%

16. Цільові фонди (240000) - 94,7%

17. Разом видатків (без транзитних трансфертів) - 94,6%

18. Транзитні субвенції з державного бюджету - від 80,7% до 99,4%

19. Разом видатків з врахуванням транзитних трансфертів - 95,5%

Таким чином, фактичне невиконання обсягів планових витрат за рахунок недофінансування витратної частини міського бюджету м. Дніпропетровська становить (- 4,5)%.

Детальний аналіз транзитних субвенцій з Державного бюджету в місцеві бюджети районів м. Дніпропетровська показує, що в умовах перерахування в Державний бюджет зібраних в області податків - дотація Державному бюджету в сумі 290,5 млн.грн., місто не отримало суттєвого фінансування за статями:

1. Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот - 87,2%;

2. Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу - 60,2%;

3. Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток -65,6%;

4. Надання пільгового довгострокового кредиту громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла - 94,1%

5. Субвенція з місцевого бюджету державному бюджету на виконання програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів - 94,3%

6. Дотації вирівнювання, що передаються з міського бюджету бюджетам районів у місті - 95,5%

7. Субвенція іншим бюджетам на виконання інвестиційних проектів -86,6%

Відповідно було скорочене фінансування статей будівництво та комунальні послуги для компенсації недофінансування соціальних статей.

Дисбаланс між дохідною і видатковою частинами бюджетів пояснюється також і тим, що в сучасних умовах відбуваються два протилежних процеси: перший - це спад виробництва, що призводить до скорочення дохідної частини місцевих бюджетів, при неконтрольованому рості заробітної плати, що негативно впливає на грошово - кредитну систему, посилюється інфляція і зростають ринкові ціни, а другий - необхідність збільшення видатків на соціальні програми при обмеженості бюджетних асигнувань для їх фінансування.

В такій ситуації збалансувати доходи і видатки бюджетів, і тим самим домогтися фінансової стабільності в регіонах України стає практично нездійсненою задачею.

Протиріччя в рішенні проблеми фінансування забезпеченості регіонів заключається в тому, що:

- по-перше, всі джерела доходів бюджетів формуються по затвердженим нормативам, із врахуванням фіксованих цін, а витрачання бюджетних коштів - по ринковим цінам, при відсутності, як відомо, окремих державних (стосовно до бюджету) цін для бюджетних організацій;

- по-друге, бюджетними коштами користуються всі громадяни, причому, всі мають рівні права на їх розмір ( відвідування лікарень, шкіл, дитячих садків...), в той час, коли доходи населення різко поляризовані. Це зумовлює необхідність збільшення затрат на невиробничу сферу.

Розробка і втілення прогресивних технологій управління бюджетними ресурсами в Україні реалізується у рамках проекту «Реформа місцевих бюджетів в Україні» (РМБУ), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється RTI Int. На початок 2007 року до співпраці з РМБУ приєдналися 85 міст України, 82 з них вже затвердили бюджети за ПЦМ паралельно із постатейним методом.

В проектній частині дипломного дослідження проаналізовані переваги та недоліки пропонуємих заходів по впровадженню нового програмно-цільового методу управління міськими бюджетами, що заснований на наступних основних принципах:

- планування діяльності на найближчі 3 роки, що дає змогу вирішувати складніші і довготермінові завдання;

- орієнтованість на результат, яка досягається шляхом фінансування окремих бюджетних програм, а не діяльності бюджетних установ;

- можливість оцінити ефективність використання коштів шляхом застосування показників виконання кожної бюджетної програми;

- залучення громадськості до процесу прийняття рішень з питань, що стосуються бюджету міста, на всіх етапах бюджетного процесу.

Тому переваги застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі такі:

- насамперед - це залучення громадськості до визначення пріоритетних на її погляд програм. Через функціонування системи громадських слухань програми формуються підзвітно і прозоро, що дає можливість громадам вказати місцевій владі напрям, у якому необхідно рухатися;

- бюджетні кошти розписані не лише за кодами фінансування, а й за конкретними програмами, які планують реалізувати потягом планового періоду. При цьому у програмі враховують конкретні показники в кожній сфері і рівень продуктивності такої програми;

- чітке розуміння державними органами та громадськістю напрямів використання бюджетних коштів;

- упорядкування та оптимізація діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм з чітким розмежуванням відповідальності між відповідальними виконавцями бюджетних програм;

- посилення відповідальності головного розпорядника за дотримання відповідності бюджетних програм меті його діяльності;

- забезпечення комплексного методу бюджетування, формування і виконання плану;

- основна увага при складанні бюджету акцентується на результатах, які отримують після використання бюджетних коштів та ефективності їх використання.

Мета аналізу бюджетних програм - поліпшення процесу прийняття, рішень та розподілу бюджетних ресурсів шляхом надання відповідної інформації про наслідки здійснюваної політики та впровадження бюджетних програм.

Оцінка бюджетних програм повинна сприяти:

- ефективнішому розподілу бюджетних ресурсів та визначенню необхідних змін бюджетної політики;

- поліпшенню управління бюджетною програмою (через реалізацію зворотного зв'язку);

- посиленню відповідальності за виконання програм.

Аналіз досвіду багатьох країн по запровадженню ПЦМ, в тому числі США, Австралії та Великобританії, та виокремлення корисної для України інформації можна узагальнити в наступних висновках:

1. ПЦМ є лише одним з елементів цілої низки реформ державного управління, спрямованих на покращення діяльності державних установ. Підвищити ефективність видатків бюджету за рахунок вдосконалення лише управлінської технології, не торкаючи бюджетний процес, неможливо.

2. Недоцільно впроваджувати або вдосконалювати методологію ПЦМ у всіх міністерствах та відомствах одночасно. Тобто рекомендується впроваджувати (або вдосконалювати) методологію ПЦМ на окремих пілотних міністерствах та відомствах, адаптуючи нові технології до існуючої бюджетної практики з наступним розповсюдженням отриманого досвіду на інші міністерства.

3. Ефективне запровадження ПЦМ передбачає наявність системи фінансового контролю, звітності та аудиту. Обов`язковим елементом є побудова систем моніторингу та оцінки виконання програм.

4. В багатьох країнах виникли труднощі при вимірюванні результатів. Це пов'язане з тим, що:

a. у багатьох випадках вплив програми може виявити себе лише через певний час після виконання деяких завдань програми або програми в цілому, і тому результативність окремих етапів реалізації програми інколи може бути непоказовою або помилковою;

b. результати реалізації бюджетної політики можуть бути наслідком взаємодії кількох програм, а також інших факторів. Точний вплив окремої програми, зокрема соціального спрямування, оцінити складно.

5. Історія досвіду багатьох країн показує, що втілення ПЦМ - це поступовий процес, в якому елементи методу спочатку вводяться, перевіряються, і з розвитком процесу бюджетування модифікуються. Країнам, які першими запровадили ПЦМ, знадобилося багато років для розробки ідей. Тому використання як позитивного, так і негативного досвіду інших країн може виявитися корисним для тих, які розпочинають впровадження ПЦМ-бюджетування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96. № 254/96-ВР // Відомості ВРУ. - 1996. - № 30.

2. Бюджетний Кодекс України від 8 липня 2010 року N 2456-VI (нова редакція, вступає в дію з 1 січня 2011 року) - Режим доступу [електронний ресурс]: http:// www.rada.gov.ua.

3. Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001 року N 2542-III // Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом від 7 липня 2010 року N 2453-VI, ОВУ, 2010 р., N 55/1, ст. 1900 (З 1 січня 2011 року цей Кодекс втратить чинність згідно з Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року N 2456-VI) - Режим доступу [електронний ресурс]: http:// www.rada.gov.ua.

4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом від 9 липня 2010 року N 2479-VI - Режим доступу [електронний ресурс]: http:// www.rada.gov.ua.

5. Про місцеві податки і збори: декрет Кабінету Міністрів України від 17.06.1993 р. №3293-ХІІ. - Режим доступу [електронний ресурс]: http:// www.rada.gov.ua.

6. Про внесення доповнень та змін до рішення міської ради від 29.12.06 № 3/9 „Про міський бюджет на 2007 рік” // Рішення Дніпропетровської міської ради від 07.02.2007 № 2/10 - [Електронний ресурс] -http://www2.dniprorada.dp.ua

7. Про міський бюджет на 2008 рік // Рішення Дніпропетровської міської ради від 06.02.2008 № 3/28 - [Електронний ресурс] -http://www2.dniprorada.dp.ua

8. Про міський бюджет на 2009 рік // Рішення Дніпропетровської міської ради від 04.02.2010 № 4/42 - [Електронний ресурс] -http://www2.dniprorada.dp.ua

9. Про міський бюджет на 2010 рік // Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.05.2010 № 3/57 - [Електронний ресурс] -http://www2.dniprorada.dp.ua

10. Про Програму соціально-економічного і культурного розвитку міста на 2010 рік // Рішення Дніпропетровської місь-кої ради від 19.05.2010 № 2/57 -[Електронний ресурс] -http://www2.dniprorada.dp.ua

11. Звіт про виконання міського бюджету за 2008 рік // Рішення Дніпропетровської міської ради від 25.02.2009 № 2/43 - [Електронний ресурс] -http://www2.dniprorada.dp.ua

12. Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 04.02.09 № 4/42 „Про міський бюджет на 2009 рік” // Рішення Дніпропетровської міської ради від 25.02.2009 № 3/43 -[Електронний ресурс] -http://www2.dniprorada.dp.ua

13. Борщевич Л.О. Місцевий бюджет як основа фінансової самостійності / Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. - Вип. 1 (24). - 492 с.

14. Буряченко А.Є., Палій М.П. Удосконалення фінансового механізму місцевих бюджетів//Фінанси України. - 2007. -№3.-с.13-16

15. Бюджет та економіка. Основні тенденції 2009 року / [Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В., Самчинська І.В.] ; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. - К.: ДГВПП «Зовнішторгвидав України», 2010. - 12 c.

16. Василик О.Д. Теорія фінансів. / О.Д. Василик. - К.: НІОС, 2000. - 416с.

17. Державне регулювання економіки: / [С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін.] - К.: КНЕУ, 2000. - 316 с.

18. Деркач М.І. Бюджет і бюджетний процес в Україні / М.І. Деркач, Л.П. Гордєєва. - Дніпропетровськ: Пороги, 1995. - 256 с.

19. Єфремова І.І. Місцеві бюджети та бюджети місцевого самоврядування: проблеми правового визначення / І.І. Єфремова // Форум права. -2009. - № 1. - С. 157-161 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-l/09eiippv.pdf

20. Жемеренко Є.В. Використання коштів місцевих бюджетів України//Фінанси України. - 2008. -№8. - с.12-18

21. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика) [монографія] / О.П. Кириленко. - К.: НІОС, 2000. - 384 с.

22. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України / В.І. Кравченко. - К.: Знання, 1999.- 487 с.

23. Місцеве самоврядування в Україні: стан та перспективи розвитку.[аналітична доповідь /керівник авторського колективу С.О. Біла ]; Аналітична доповідь. - К.: НІСД, 2009. - 62 с.

24. Місцеві фінанси: Підручник / [О.Р. Квасовський, А.В. Лучка, Б.С. Малиняк та інші] / За ред. О.П. Кириленко. - К, Знания, 2006 - 677с.

25. Місцеві фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М. А. Гапонюк, В.П. Яцюта, А.Є. Буряченко, А.А. Славкова. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 184 с.

26. Малярчук А. Зарубіжний досвід формування місцевих бюджетів // Вісник ТАНГ, 2005, № 1.

27. Модернізація місцевих фінансів України в умовах економічних і соціальних трансформацій: Монографія / За ред. О.П. Кириленко. - Тернопіль: ТНЕУ, «Економічна думка», 2008. - 376 с.

28. Циммерман Х. Муниципальные финансы : учебник . - Пер. с нем. - М. : Дело и сервис, 2003. - 123 с.

29. Фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. -- 2-ге вид., перероб. і доп. / О.Р. Романенко, С.Я. Огородник, М. С. Зязюн, А.А. Славкова. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 387 с.

30. Сунцова О.О. Місцеві фінанси.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.-560с.

31. Старцев Я.Ю. "Государственное и муниципальное управление в зарубежных странах" - М., Логос, 2005. - 567 с.

32. Януль І.Є. Застосування програмно-цільового методу формування бюджетів//Фінанси України. - 2007.-№8.-с.19-22

33. http://www.minfin.gov.ua - офіційний Інтернет-сайт міністерства фінансів України, 2010

34. http://www2.dniprorada.gov.ua - офіційний Інтернет-сайт Дніпропетровської міської ради, 2010

Размещено на Allbest.ru