Діагностика фінансово-економічного потенціалу підприємства

2,99

5,48

8,12

5,14

272,01

13

Тривалість обороту дебіторської заборгованості

122,21

66,56

44,93

-77,28

36,76

14

Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів,%

53,96

41,05

45,93

-8,03

85,12

15

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

4,31

8,27

18,75

14,44

434,99

16

Тривалість обороту кредиторської заборгованості

84,67

44,15

19,46

-65,20

22,99

17

Частка кредиторської заборгованості в загальному обсязі джерел активів,%

41,60

23,50

15,79

-25,82

37,95

Коефіцієнт оборотності активів зріс у звітному році порівняно з базисним на 23,86%, коефіцієнт оборотності оборотних активів зріс більш ніж наполовину (50,68%), коефіцієнт оборотності запасів - зріс на 43,54%, коефіцієнт оборотності власного капіталу - на 37,47%, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у звітному році зріс на 72,01% , а коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості за три роки зріс більш ніж у 4 рази, що означає скорочення тривалості обороту активів(308,17 днів), оборотних активів(12,51 днів), запасів(16,35 днів), власного капіталу(89,54 дні), дебіторської заборгованості (77,28 днів) та кредиторської заборгованості (65,2 дні), що є позитивною динамікою в розвитку підприємства. Позитивним в роботі ДП «Ємільчинське лісове господарство» стало скорочення коефіцієнтів завантаженості активів (34%), активів в обороті (майже у 2 рази), власного капіталу (27,26%). Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів скоротилася на 14,88%, а кредиторської заборгованості в загальному обсязі джерел активів - на 62%, що свідчить про поліпшення роботи досліджуваного підприємства і його високу ділову активність.

Проаналізуємо ефективність діяльності державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» у наступній таблиці. На підприємстві у звітному році позитивно зросла рентабельність власного капіталу (7,03%), рентабельність залученого капіталу (11,5%), рентабельність необоротних (1,28%) та оборотних (10,37%) активів. Зросли також коефіцієнти покриття активів (0,34 п.) та покриття власного капіталу (0,42 п.), відповідно коефіцієнти окупності активів та окупності власного капіталу зменшилися на 0,13 п. та 0,06 п., отже величина активів та власного капіталу на 1 грн. чистого доходу позитивно зменшилися. Розглядаючи витратні показники рентабельності підприємства, видно зменшення за всіма пунктами: рентабельність продукції (-7,35%), рентабельність операційної діяльності (-0,15%), рентабельність звичайної діяльності та господарської діяльності (-0,3% кожна). Зменшились також доходні показники: валова рентабельність продажу (-4,1%), чиста рентабельність продажу (-0,5), рентабельність доходу від операційної діяльності (-0,24%), що свідчить про зростання витрат на підприємстві. Так коефіцієнт окупності виробничих витрат зріс на 0,04 пункти, тобто величина виробничих витрат на 1 грн. чистого доходу зросла на 4 коп. Рентабельність же підприємства загалом зменшилася за три роки на 0,57%. Як бачимо, існує необхідність розробки заходів щодо поліпшення фінансових результатів діяльності підприємства, зокрема витратних показників рентабельності підприємства, які є одними з основних при оцінці потенціалу і розвитку підприємства.

Таблиця 2.3.4

Показники оцінки ефективності господарювання підприємства

№ п/п	Показники	Одиниця виміру	Роки	Відхилення 2011 від 2009 ()
			2009	2010	2011
1	Рентабельність продукції	%	37,66	33,69	30,31	-7,35
2	Рентабельність операційної діяльності	%	2,17	1,94	2,02	-0,15
3	Рентабельність звичайної діяльності	%	2,19	1,83	1,89	-0,30
4	Рентабельність господарської діяльності	%	2,19	1,83	1,89	-0,30
5	Коефіцієнт покриття виробничих витрат	коеф.	1,38	1,34	1,3	-0,07
6	Коефіцієнт окупності виробничих витрат	коеф.	0,73	0,75	0,77	0,04
7	Валова рентабельність продажу продукції	%	27,36	25,20	23,26	-4,10
8	Чиста рентабельність продажу продукції	%	1,04	0,72	0,54	-0,50
9	Рентабельність доходу від операційної діяльності	%	2,14	1,90	1,91	-0,24
10	Рентабельність підприємства	%	2,73	2,56	2,15	-0,57
11	Рентабельність власного капіталу	%	20,43	21,88	27,46	7,03
12	Рентабельність залученого капіталу	%	16,11	20,23	27,62	11,50
13	Рентабельність необоротних активів	%	9,09	9,91	10,37	1,28
14	Рентабельність оборотних активів	%	16,23	19,40	26,60	10,37
15	Коефіцієнт покриття активів	коеф.	0,65	0,89	0,99	0,34
16	Коефіцієнт окупності активів	коеф.	0,38	0,28	0,25	-0,13
17	Коефіцієнт покриття власного капіталу	коеф.	1,11	1,45	1,53	0,42
18	Коефіцієнт окупності власного капіталу	коеф.	0,22	0,17	0,16	-0,06

Отже, у 2011 році на державному підприємстві «Ємільчинське лісове господарство» відбулося покращення показників фінансової стійкості підприємства, хоча є необхідність розробки заходів щодо приведення до нормативу коефіцієнта забезпечення власними оборотними засобами, коефіцієнта стійкості фінансування та коефіцієнта маневреності робочого капіталу. Слід відмітити поліпшення ділової активності підприємства, що свідчить про позитивну динаміку розвитку підприємства, однак, відбулося зростання собівартості та інших видів витрат, а отже зменшилася рентабельність діяльності підприємства, що вимагає більш детального та уважного підходу до планування та організації виробничого процесу.

РОЗДІЛ III. ДІАГНОСТИКА СТАНУ ТА РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ ДП «ЄМІЛЬЧИНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

3.1 Побудова інтегрального показника оцінки конкурентоспроможності потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Конкурентоспроможність - це властивість об'єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення їм конкретної потреби в порівнянні з аналогічними об'єктами, що діють на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає можливості виживання підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби на ринку і відбиває продуктивність використання його ресурсів.[34.c.192]

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства можна визначити як комплексну порівняльну характеристику потенціалу, яка відбиває ступінь переваги сукупності індикаторів якості використання ресурсів та організації взаємозв'язків між ними, що визначають ефективність потенціалу на певному ринку в певний проміжок часу, щодо сукупності індикаторів підприємств-аналогів.[30,c.158-154]

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства має кілька особливостей, а саме:

- Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена й оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).

- Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.

- Конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.

- Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

Важливою характеристикою конкурентоспроможності потенціалу є здатність до адаптації в умовах змін зовнішнього середовища. Швидка адаптація потенціалу має забезпечуватися на основі комплексу інтелектуальних, технічних, технологічних, організаційних та економічних характеристик, які визначають успішну діяльність підприємства на ринку.

В загальному вигляді процес оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства складається з наступних етапів[31,c.263-269]:

- визначення мети оцінки конкурентоспроможності (обґрунтування претензій на зовнішні інвестиційні ресурси, виявлення резервів економічного зростання, інші цілі поточного управління);

- вибір групи підприємств-конкурентів з урахуванням можливостей отримання необхідної первинної інформація для цілей оцінки конкурентоспроможності;

- визначення груп ключових показників конкурентоспроможності, які підлягають оцінюванню (групування доцільно здійснювати за складовими потенціалу підприємства, а саме: показники маркетингового потенціалу, виробничого, фінансового, інноваційного, кадрового, організаційної структури управління та ін.);

- розрахунок одиничних, групових, інтегральних показників конкурентоспроможності для кожного підприємства;

- обґрунтування висновку про рівень конкурентоспроможності об'єкта оцінки та розробка заходів, спрямованих на поліпшення або утримання конкурентних позицій.

За напрямком формування інформаційної бази можна виділити критеріальні та експертні методи оцінки.[40, c.372-374]

Критеріальні методи за інформаційну базу беруть абсолютні (натуральні або вартісні) значення ключових показників. За належного інформаційного забезпечення ці методи є найточнішими.

Експертні методи прості у використанні, не потребують збирання повної інформації про конкурентів, оскільки базуються на думці досвідчених фахівців. Проте перевага таких методів є водночас і їхнім недоліком, бо іноді суб'єктивізм експертів може спотворювати результати оцінки.

За способом відображення кінцевих результатів виокремлюють графічні, математичні та логістичні методи оцінки.

Комплексний характер поняття конкурентоспроможності потенціалу обумовлює необхідність обґрунтування системи індикаторів (критеріїв), які можуть розглядатися як ключові показники конкурентоспроможності та охоплюють найбільш важливі аспекти якості та ефективності використання потенціалу підприємства.

Як індикатори звичайно виступають такі показники та характеристики:

- конкурентоспроможність продукції;

- якість, надійність продукції;

- відмітні властивості товарів;

- імідж підприємства;

- відносна частка ринку;

- рівень витрат;

- методи продажів;

- рентабельність реалізації;

- темп зростання виручки від реалізації;

- фінансові коефіцієнти;

- ефективність використання ресурсного потенціалу (фондовіддача, продуктивність праці, енергоємність, ефективність технології, ефективність інформаційних ресурсів, ефективність заходів для підвищення творчої активності персоналу й ін.);

- темпи зростання вартості підприємства;

- ефективність реклами і способів стимулювання збуту;

- компетенція та досвід персоналу

- рівень плинності кадрового складу;

- показники екологічності виробництва;

- ефективність обслуговування і т. ін.

Резервами для підприємства є різниця між більш високими показниками того чи іншого стандарту (індикатора) і реальною величиною показників самого підприємства.

Втратами є різниця між величиною порогового рівня стандарту і величиною цього стандарту для підприємства. [38,c.496]

Перераховані показники можуть бути змінені та доповнені залежно від особливостей оцінюваних підприємств. Крім того, можливе їхнє групування за структурними елементами потенціалу: показники розвитку техніко-технологічного, кадрового, інформаційного, фінансового потенціалу і т. д. Наприклад,

- маркетинговий потенціал можуть характеризувати наступні коефіцієнти: коефіцієнт співвідношення товарних одиниць (розраховується як відношення кількості товарних одиниць в асортименті і-ого підприємства до кількості товарних одиниць в асортименті в середньому по підприємствах, що діють на даному ринковому сегменті); коефіцієнт оборотності запасів (обумовлений як відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості матеріальних запасів для кожного підприємства).

- виробничий потенціал з урахуванням специфіки галузевої приналежності об'єктів оцінки описують такі показники: темпи росту виручки від реалізації, розраховані в частках одиниці; рентабельність реалізації, що розраховується як відношення операційного прибутку до суми виручки від реалізації (в частках одиниці).

- фінансовий потенціал можна охарактеризувати за допомогою показників: рентабельності власного капіталу - відношення чистого прибутку до суми власних коштів, у частках одиниці; коефіцієнта автономії - відношення суми власних коштів до величини активів у цілому тощо.

- кадровий потенціал може бути описаний за допомогою показників: продуктивності праці - відношення виручки від реалізації до середньооблікової чисельності працівників; коефіцієнта сталості кадрового складу - відношення кількості працівників, що постійно перебувають у штаті, до середньооблікової чисельності працівників. [36, c.168-169]

Метод балів. Його застосування дозволяє визначити узагальнюючу кількісну оцінку становища підприємства в конкурентній боротьбі за наявності кількох конкурентів.

Застосування даного методу передбачає[29,c.61-62]:

1. Складання матриці оціночних показників для порівняння підприємства з

його конкурентами.

2. Виділення найкращого значення окремого оціночного показника з даної сукупності підприємств та присвоєння йому визначеного бального значення (за самостійно встановленою шкалою оцінювання).

3. Розрахунок балів, отриманих іншими підприємствами за даним оціночним показником шляхом порівняння їх фактичних значень з найкращими в даній сукупності.

4. Встановлення значущості (вкладу) конкретного показника оцінки в загальну оцінку конкурентоспроможності підприємства. Рівень значущості окремих оціночних показників задається експертно з врахуванням уявлення про роль даного показника в формуванні загального висновку про ступінь конкурентоспроможності підприємства.

5. Отримання узагальненої бальної оцінки конкурентоспроможності.

Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних конкурентів та місце в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієм максимуму набраних балів), а й оцінити ступінь його наближення до найбільш конкурентоспроможного підприємства.

Обчислимо інтегральний показник конкурентоспроможності державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» за допомогою методу балів.

Для розрахунку ключових оцінних показників використаємо обчислені в таблиці 2.6.основні показники господарської діяльності ДП «Ємільчинське лісове господарство», а також результати опитування групи провідних спеціалістів підприємства щодо їх бачення ступеня впливу окремих складових потенціалу досліджуваного підприємства на його конкурентоспроможність, які наведені в таблиці 3.1.1.

Таблиця 3.1.1

Ступінь впливу окремих складових потенціалу підприємства на рівень конкурентоспроможності

№ п\п	Чинник конкурентоспроможності	Вагомість чинника
1	Маркетинговий	0,4
2	Виробничий	0,6
3	Фінансовий	0,3
4	Трудовий	0,5

Отже, ключові оцінні показники, розраховані на основі вище вказаних даних наведені в таблиці 3.1.2. Згідно з даними таблиці, на підприємстві за три роки відбулися позитивні зміни в структурі потенціалу, так коефіцієнт співвідношення товарних одиниць зріс на 6%, коефіцієнт оборотності запасів - на 43,6%, що свідчить про підвищення маркетингового потенціалу. Виробничий потенціал з одного боку зріс за рахунок зростання темпів росту виручки від релазації, а з другого - скоротився через зменшення рентабельності реалізації на 4,1 %, що є негативним. Фінансовий та кадровий потенціали також зросли за рахунок зростання усіх показників, причому кадровий потенціал значно зріс за рахунок зростання продуктивності праці, яка за три роки зросла на 77,6, тобто на підприємстві проводились дієві заходи щодо поліпшення даної складової.

Коефіцієнт сталості кадрів-- відношення чисельності осіб, які є в обліковому складі весь календарний рік до середньооблікового складу.

Таблиця 3.1.2

Оцінні показники конкурентоспроможності ДП «Ємільчинське лісове господарство»

№п\п	Складові потенціалу та показники конкурентоспроможності	Роки	Відхилення 2011 до 2009
		2009	2010	2011
1	Маркетинговий потенціал
1.1	Коефіцієнт співвідношення товарних одиниць	0,79	0,84	0,91	0,05
1.2	Коефіцієнт оборотності запасів	6,77	7,61	9,72	2,95
2	Виробничий потенціал
2.1	Темп росту виручки від реалізації	0,94	1,38	1,22	0,28
2.2	Рентабельність реалізації,%	27,36	25,2	23,26	-4,1
3	Фінансовий потенціал
3.1	Рентабельність власного капіталу,%	20,43	21,88	27,46	7,03
3.2	Коефіцієнт автономії	0,61	0,62	0,68	0,07
4	Кадровий потенціал
4.1	Продуктивність праці,тис. грн./ос.	59,7	83,1	106	46,3
4.2	Коефіцієнт сталості кадрів	0,8	0,82	0,87	0,07

Який саме вплив справили окремі складові потенціалу нашого підприємства розрахуємо в таблиці 3.1.3. Як бачимо, на досліджуваному інтервалі роботи підприємства спостерігається поступове зростання інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства в динаміці, що свідчить про позитивний розвиток ДП «Ємільчинське лісове господарство», причому найбільш конкурентоспроможним підприємство було у звітному 2011 році, найбільший вплив справило зростання виручки від реалізації, продуктивності праці та рентабельності реалізації продукції. Отже, зростання потенціалу підприємства свідчить про зростання можливостей, що відкриваються перед підприємством і все більшого наближення до високої ефективності господарювання.

Таблиця 3.1.3

Ступінь впливу окремих складових потенціалу підприємства на рівень його конкурентоспроможності

Показник	Роки					*
	2009	2010	2011			2009	2010	2011		2009	2010	2011
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Коефіцієнт співвідношення товарних одиниць	0,79	0,84	0,91	0,91	10	8,68	9,23	10	0,4	3,47	3,69	4,00
Коефіцієнт оборотності запасів	6,77	7,61	9,72	9,72	10	6,97	7,83	10	0,4	2,79	3,13	4,00
Темп росту виручки від реалізації	0,94	1,38	1,22	1,38	10	6,81	10	8,84	0,6	4,09	6,00	5,30
Рентабельність реалізації	27,36	25,20	23,26	27,36	10	10	9,21	8,50	0,6	6,00	5,53	5,10
Рентабельність власного капіталу	20,43	21,88	27,46	27,46	10	7,44	7,97	10	0,3	2,23	2,39	3,00
Коефіцієнт автономії	0,61	0,62	0,68	0,68	10	8,97	9,12	10	0,3	2,69	2,74	3,00
Продуктивність праці	59,70	83,10	106	106	10	5,63	7,84	10	0,5	2,82	3,92	5,00
Коефіціїєнт сталості кадрів	0,80	0,82	0,87	0,87	10	9,20	9,43	10	0,5	4,60	4,71	5,00
Інтегральний показник конкурентоспроможності підприємства	28,68	32,11	34,41

3.2 Побудова графоаналітичної моделі «Квадрат потенціалу» оцінки потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Функціонування підприємства проявляється через розвиток всіх напрямів діяльності. Графо-аналітична модель підприємства представляє собою область яка утворена векторами, що являють собою сфери (напрямки) діяльності підприємства. Схожі напрямки об'єднуються в n - інтегровані напрямки діяльності підприємства. Якщо обрано чотири інтегровані напрямки діяльності підприємства, то графо-аналітична модель набуває вигляду квадрату потенціалу підприємства, якщо три - трикутник потенціалу підприємства. На перетині векторів розміщується точка розвитку потенціалу підприємства.

Розглянемо принципи побудови графо-аналітичної моделі потенціалу підприємства -квадрат потенціалу підприємства[19,c.189]:

Ш Графічна модель потенціалу підприємства, що призначена для проведення діагностики можливостей підприємства має форму сфери.

Ш Подібна форма представляє усі напрямки діяльності підприємства тим самим розкриває діалектику його потенціалу.

Ш У цілях аналізу необхідно спрощувати форму сфери до форми кола у загальному вигляді, чи до форми іншої фігури в залежності від вибору кількості напрямів діагностики потенціальних можливостей підприємства.

Ш Формування графічної моделі потенціалу підприємства за методом квадрат-потенціалу, передбачає виокремлення чотирьох інтегрованих напрямків:

А) виробництво, розподіл та збут продукції;

Б) організаційна структура та менеджмент;

В) маркетинг;

Г) фінанси.

Ш Якщо в результаті діагностики потенціалу підприємства буде побудовано рівносторонній квадрат то ми отримуємо ідеалістичний стан потенціалу підприємства. В практиці господарювання потенціал підприємства має відокремлену структуру.

Ш Потенціал підприємства може бути прокласифікований за розміром як великий, середній та малий. Великий потенціал підприємства мають підприємства довжина векторів, що утворюють квадрат знаходиться в межах від 70 до 100 у. о.. Середній від 30 до 70 у. о.. Малий до 30 у. о.

Метод дозволяє системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на основі цього своєчасно обґрунтувати та реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства.

Алгоритм графоаналітичного методу оцінки потенціалу

підприємства «Квадрат потенціалу»:[26,c.214-216]

1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (аij), тобто таблиці, де в рядках записані номери показників (i = 1,2,3,..., n), а у стовпцях -- назви підприємств, що розглядаються (j = 1,2,3,..., m).

2. По кожному показнику визначається оптимальне значення при урахуванні коефіцієнта чутливості kч і здійснюється ранжування підприємств, з визначенням зайнятого місця.

3. Для кожного підприємства знаходимо суму місць (Рj), отриманих у ході ранжування, за формулою:

(3.2.1)

4. Трансформуємо отриману в ході ранжування суму місць (Рj) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис. 1).

Рис. 3.2.1. Квадрат потенціалу підприємства

Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів (k), які застосовані в розглянутій системі показників, та чотири вектори (В), що створюють його

Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (Вk, де k = 1,2,3,4), знаходимо за допомогою формули:

(3.2.2)

5. Визначивши довжину всіх векторів, створюємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки.

Графоаналітичний метод аналізу “Квадрат потенціалу” має кілька особливих теоретичних аспектів, які необхідно враховувати при його використанні:

ь Форма квадрата потенціалу може бути двох типів. Перший тип має правильну форму квадрата (тобто вектори, що створюють його, є однаковими або наближаються до цього). Таке підприємство матиме збалансований потенціал, що є запорукою успіху його діяльності. Другий тип має спотворену форму квадрата з таких причин: або один вектор розвинутий більше за інші (“хворобливий” вектор), або всі вектори розвинуті по-різному (дисгармонія векторів). Якщо квадрат потенціалу підприємства наближається до другого типу, то підприємницький потенціал потребує негайних перетворень у напрямку поліпшення збалансованості його елементів.

ь Потенціали підприємств можна класифікувати за розміром як великі, середні та малі. Великий потенціал мають підприємства, коли довжина векторів перебуває в межах 70-100; середній - у межах 30-70; малий - до 30 умовних одиниць.

ь Зовнішній контур квадрата окреслює можливості підприємства щодо досягнення оптимальних параметрів потенціалу.

ь Другий та третій вектори квадрата потенціалу (“Організаційна структура та менеджмент” і “Маркетинг”) свідчать про наявність передумов дальшого розвитку потенціалу підприємства.

ь Четвертий вектор - “Фінанси” - є результативним і характеризує успішність функціонування підприємства.

Проведемо розрахунок за кожним функціональним блоком по ДП «Ємільчинське лісове господарство» порівнявши його з ДП «Білокоровицьке лісове господарство».

Таблиця 3.2.1

Виробництво, розподіл та збут продукції

№ п/п	Показники	Коефіцієнт чутливості	ДП "Ємільчинське лісове господарство"	ДП"Білокоровицьке лісове господарство"
			2011	рейтинг	2011	рейтинг
1	2	3	4	5	6	7
1	Потужність підприємства, тис. грн.	1,13	67000	2	76000	1
2	Якість продукції,%	1,03	79	2	81	1
3	Фондовіддача,грн	1,03	6,1	2	6,3	1
4	Витрати на 1 грн. товарної продукції	1,01	0,7	1	0,71	2
5	Екологія виробництва(штрафи,тис.грн)	1,21	1210	2	1001	1
6	Чистий прибуток, тис. грн.	1,43	347	2	495	1
7	Рентабельність виробництва,%	1,21	1,9	2	2,3	1

Згідно з таблицею визначимо місце державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» з виробництва, розподілу та збуту продукції порівняно з конкурентами:

=2*1,13 + 2*1,03 + 2*1,03 + 1*1,01 + 2*1,21 + 2*1,43 + 2*1,21 = 15,09

Оціночні показники підприємства з маркетингу наведені в таблиці 3.2.2.

Отже, місце ДП «Ємільчинське лісове господарство» з менеджменту:

= 2*1,02 + 1*1,06 + 2*1,16 + 2*1,39 + 1*1,08 + 2*1,04 = 11,36

Таблиця 3.2.2

Організаційна структура і менеджмент ДП «Ємільчинське лісове господарство»

№ п/п	Показники	Коефіцієнт чутливості	ДП "Ємільчинське лісове господарство"	ДП"Білокоровицьке лісове господарство"
			2011	рейтинг	2011	рейтинг
1	2	3	4	5	6	7
1	Ділові якості менеджерів, балів	1,02	220	2	225	1
2	Ефективність організаційної структури управління, балів	1,06	36	1	34	2
3	Вік персоналу,% до 45 років	1,16	68	2	79,2	1
4	Рівень освіти, % з вищою освітою	1,39	21,3	2	29,6	1
5	Продуктивність праці, тис. грн./ос.	1,08	106	1	98	2
6	Середньомісячна оплата праці, грн.	1,04	2341	2	2428	1

Блок показників з маркетингу подано в наступній таблиці.

Таблиця 3.2.3

Маркетинг ДП «Ємільчинське лісове господарство»

№ п/п	Показники	Коефіцієнт чутливості	ДП "Ємільчинське лісове господарство"	ДП"Білокоровицьке лісове господарство"
			2011	рейтинг	2011	рейтинг
1	2	3	4	5	6	7
1	Обсяги постачань на внутрішній ринок, тис. грн.	1,05	41921	1	39876	2
2	Місце в експорті, тис.грн.	1,37	23594	2	32320	1
3	Фінансування рекламної діяльності,% до загальних витрат підприємства	1,03	3	1	2,9	2
4	Фірмовий стиль (розвинуті напрямки), од	1,50	2	2	3	1
5	Ціна за одиницю продукції, тис.грн.	1,05	43,6	2	41,7	1
6	Витрати на інноваційну діяльність, тис.грн.	1,07	969	2	1041	1

Місце ДП «Ємільчинське лісове господарство» з менеджменту:

= 1*1,05 + 2*1,37 + 1*1,03 + 2*1,5 + 2*1,05 + 2*1,07 = 12,06

Оціночні показники з фінансів розглянемо у наступній таблиці:

Таблиця 3.2.4

Фінанси ДП «Ємільчинське лісове господарство»

№ п/п	Показники	Нормативне значення	Коефі-цієнт чутли-вості	ДП "Ємільчинське лісове господарство"	ДП"Білокоровицьке лісове господарство"
				2011	рейтинг	2011	рейтинг
1	2	3	4	5	6	7	8
Коефіцієнти ліквідності
1	Коефіцієнт покриття	>2	1,28	1,029	2	1,32	1
2	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0,2	1,2	0,023	2	0,091	1
3	Оборотність матеріально-товарних запасів	Зростання	1,01	9,72	1	9,68	2
4	Термін погашення дебіторської заборгованості	до 60 днів	1,03	33,3	2	32,3	1
Коефіцієнти рентабельності
5	Рентабельність продажу,%	Збільшення	1,11	0,54	2	0,6	1
6	Рентабельність активів,%	Збільшення	1,01	2,15	2	2,18	1
7	Рентабельність власного капіталу,%	Збільшення	1,05	27,46	1	26,1	2
Показники ефективності
8	Оборотність активів	Зростання	1,11	0,28	2	0,31	1
9	Чистий прибуток на одного працюючого, тис. грн.	Зростання	1,19	0,58	2	0,69	1
10	Виручка на одного працюючого, тис. грн.	Зростання	1,19	108,7	2	129,6	1
Коефіцієнти залежності
11	Коефіцієнт заборгованості	до 0,7	1,13	0,36	2	0,32	1
12	Коефіцієнт капіталізації	до 10	1,08	1,4	1	1,3	2

Оборотність дебіторської заборгованості:

де Од - оборотність дебіторської заборгованості;

В - виручка від реалізації продукції;

Д - середня дебіторська заборгованість.

Період погашення дебіторської заборгованості:

Пд =360 днів : Од,

де Пд - період погашення дебіторської заборгованості;

Од - оборотність дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт заборгованості = Позичковий капітал/ Власний капітал

Коефіцієнт капіталізації показує, скільки позикових коштів змогла залучити організація на одну гривню вкладених в активи власних коштів.

Цей коефіцієнт повинен бути більше одиниці.

Отже, місце ДП «Ємільчинське лісове господарство» з фінансів:

= 2*1,28 + 2* 1,2 + 1*1,01 + 2*1,03 + 2*1,11 + 2*1,01 + 1*1,05 + 2*1,11 + 2*1,19 + 2*1,19 + 2*1,13 + 1*1,08 = 23,64

Визначимо довжину кожного вектора і накреслимо квадрат потенціалу для нашого підприємства (рис. 3.2.1):

В1 = 100-(15,09-8)*100/(8*(2-1)) = 100-7,09*100/8 = 11,38

В2 = 100-(11,36-7)*100/(7*(2-1)) = 100-4,36*100/7 = 37,7

В3 = 100-(12,06-7)*100/(7*(2-1)) = 100-5,06*100/7 = 27,7

В4 = 100-(23,64-13)*100/(13*(2-1)) = 100-10,64*100/13 = 18,15

Рис.3.2.1 Квадрат потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Як видно з рисунку, квадрат потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство» є малим, оскільки знаходиться в межах 30 одиниць. Найбільший вектор склав менеджмент підприємства - 37,7 одиниць, тобто існують можливості для подальшого розвитку потенціалу. Найменшим став вектор виробництва, що свідчить про низьку ефективність виробництва у 2011 році. У векторах потенціалу підприємства присутня явна дисгармонія, що вказує на необхідність розробки та застосування заходів щодо поліпшення збалансованості усіх елементів потенціалу досліджуваного підприємства.

3.3 Шляхи вдосконалення процесу формування та розвитку потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

У нестабільному зовнішньому середовищі підприємства повинні спрямовувати свої зусилля на утримання конкурентної позиції на ринку. За таких умов вони змушені постійно шукати нові, більш ефективні методи господарювання, відшукувати наявні резерви розвитку, знаходити нові ринки збуту власної продукції, а також постійно працювати над розробкою та впровадженням різноманітних інновацій, які зможуть забезпечити виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби. Тому з метою ефективного функціонування підприємств і забезпечення їх конкурентоспроможності необхідно якісно розвивати інноваційний потенціал. При цьому саме максимізацію інноваційної складової можна вважати умовою сталого розвитку підприємства в сучасних умовах, що вимагає від вітчизняних суб'єктів господарювання приділяти велику увагу управлінню власним інноваційним потенціалом.

Важливу роль у підвищенні інноваційної активності підприємств відіграє вибір і реалізація відповідної стратегії інноваційного розвитку підприємства. Для цього потрібна інформація щодо величини інноваційного потенціалу та рівня його використання. Моніторинг та оцінка рівня інноваційного потенціалу є актуальним завданням, оскільки його розв'язання дає змогу приймати стратегічні й тактичні рішення щодо інноваційного розвитку підприємства й розвитку його стійких конкурентних переваг. [35,c.126]

Необхідно обов'язково враховувати той факт, що розкриття інноваційного потенціалу наштовхується на подолання зовнішніх бар'єрів, які можна охарактеризувати як інноваційний клімат. Інноваційний клімат можна розглядати як всі фактори зовнішнього середовища, що впливають на інноваційний потенціал підприємства, а саме:

Ш можливості для виробництва нових або поліпшених видів продукції або послуг;

Ш можливості для зміни соціальних відносин на підприємстві (кадрові інновації);

Ш можливості для розробки нових методів управління (управлінські інновації);

Ш можливості для створення нових механізмів просування продукції на ринок (ринкові інновації);

Ш можливості придбання ноу-хау, патентів;

Ш законодавча база, низька ставка рефінансування, пільгове оподатковування;

Ш взаємодія влади й бізнесу;

Ш практика комерціалізації технологій тощо.

Щодо впливу на інноваційний потенціал підприємства внутрішніх факторів, слід зазначити, що процеси управління інноваційною діяльністю значно залежать від інноваційної культури підприємства. Під інноваційною культурою слід розуміти міру сприйнятливості підприємства до нововведень, досвід впровадження нових проектів, політику менеджменту в області інновацій, відношення персоналу до інновацій. За участю інноваційної культури можна реально досягти прискорення й підвищення ефективності впровадження нових технологій і винаходів, реальної протидії бюрократичним тенденціям, сприяння розкриттю інноваційного потенціалу особистості тощо. [30,c.158-160]

Входження України до групи держав, в яких домінує інноваційний шлях розвитку, потребує залучення фінансових і кадрових ресурсів, збільшення долі інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва підвищення інноваційної активності підприємств. Аналіз джерел фінансування інноваційних заходів підприємств України за останні роки засвідчив, що із загальної суми використаних на інноваційні цілі фінансових ресурсів майже 60-70% становили власні кошти підприємств, фінансування з державного бюджету дорівнювало приблизно 2-4%, кредитні ресурси становили 2-3%, кошти інвесторів - 1-2%. Як видно з наведених даних, основним таким джерелом є власні кошти суб'єктів господарювання, і стає очевидним, що у майбутньому слід спиратися саме на них. Висока ризикованість інноваційних проектів зумовлює низьку частоту коштів інвесторів і кредитних ресурсів. [36,с.142]

До головних перешкод на шляху активізації інноваційного процесу на ДП «Ємільчинське лісове господарство» можна віднести:

· Дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень і впровадження інноваційних розробок.

· Недосконалість нормативно-правової системи регулювання і стимулювання інноваційної діяльності.

· Невідповідність корпоративної структури, яка формується в Україні, головним вимогам інноваційного розвитку та ін.

Однак найголовнішою перешкодою стала практика ігнорування законодавства або призупинення дії статей законів, які стосувалися фінансування інноваційної діяльності. Це значною мірою нівелювало позитивний потенціал напрацьованої нормативної бази, а відтак не заохочує корпоративний сектор до здійснення інноваційних проектів.

Так, для підприємств, які тільки розпочинають або відроджують інноваційну діяльність, повинна бути впроваджена система специфічних заходів різнобічної підтримки і, насамперед, поліпшення фінансового забезпечення. Окрім таких загальновідомих методів, як встановлення податкових знижок, надання пільгових кредитів, використання прискорених методів амортизації обладнання тощо, доцільно впровадити систему державних гарантій і страхування інноваційної діяльності, грантів, розробити та задіяти механізми технічної підтримки і передачі у користування приватних підприємств державних технологій і ноу-хау (що призведе до зниження витрат). Особлива увага має бути приділена залученню коштів приватних інвесторів для фінансування інноваційної діяльності. При цьому інвестор і підприємство, з одного боку, розділяють ризики від невдачі, з іншого - поєднають свої зусилля, щоб збільшити вірогідність успіху. Як пряма державна підтримка, так і сприяння залученню приватних (у тому числі іноземних) ресурсів можуть бути оптимально реалізовані в межах відповідних державних програм.

Залучення коштів приватних інвесторів є дуже складним, оскільки теперішні власники не зацікавлені у перерозподілі прав власності чи управління. Ефективним є формування стратегічних альянсів у сфері інноваційної діяльності підприємств, у тому числі з іноземними партнерами. При створенні таких альянсів роль держави може бути досить значною, наприклад, альянси за участю державних чи частково державних підприємств. Отже, державні програми підтримки підприємств-інноваторів мають розроблятися і реалізовуватися у погодженні з іншими напрямами державної політики.

Для збільшення обсягів фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств необхідно вирішити цілу низку проблем становлення інноваційного сектора в Україні: комерціалізація інноваційної продукції (доведення інноваційних розробок до практичного використання потребує додаткових коштів на великий проміжок часу); надвисокі ризики інноваційної діяльності; нецільове та неефективне використання фінансових ресурсів, спрямованих на підтримку інноваційної діяльності (насамперед, державними установами); спекулятивне використання державних пільг (наприклад, венчурними структурами) тощо [32,c.34-36].

Отже, фінансування інноваційної діяльності підприємств виступає основою науково-технічного прогресу й технологічної модернізації виробничих потужностей і зміцнення їх конкурентних позицій на вітчизняному та світовому ринку. Однак фінансування інноваційної діяльності підприємств здійснюється переважно за рахунок власних коштів. Державне фінансування та підтримка дуже мізерні. Тому для оптимізації інноваційної діяльності ДП «Ємільчинське лісове господарство» необхідно впровадити наступні заходи:

1) Екологізація виробництва, стимулювання діяльності, спрямованої на збереження довкілля.

2) Збільшення витрат на підготовку фахівців високого класу, тренінги, курси.

3) Мотивація працівників до інноваційної діяльності.

4) Розширення джерел фінансування.

5) Політика підприємства повинна мати інноваційну спрямованість.

6) Тісне співробітництво з іноземними підприємствами, обмін досвідом.

Реалізація запропонованих напрямів активізації інноваційної діяльності на досліджуваному підприємстві дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності підприємства, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні і залучені зовнішні інвестиції і інноваційну діяльність.

В свою чергу, дотримання зазначених вище пріоритетів розвитку інноваційного потенціалу як на рівні держави, так і на рівні окремих компаній повинні забезпечити активізацію інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, поширення інновацій в усіх сферах національної економіки, а отже, - формування інноваційної моделі розвитку конкурентоспроможності України. Вітчизняні підприємства мають спрямувати свої зусилля на інноваційний шлях розвитку, в першу чергу - на вдосконалення власних інноваційних потенціалів. Адже саме інноваційний розвиток може забезпечити захоплення стійких позицій на світовому ринку як вітчизняними підприємствами, так і нашою державою в цілому.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Ефективним способом конкурентної боротьби в ХХІ ст. є зростання підприємства внаслідок інноваційного розвитку, який передбачає активне впровадження результатів наукової діяльності у виробничо-комерційне використання. Розвиток економіки будь-якого типу визначається активністю інноваційних процесів, економічною ефективністю нововведень, тобто результативністю перетворення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт в інноваційний продукт, такий як нова техніка та прогресивні технології, які сприяють зменшенню собівартості продукції та підвищенню її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

На даний момент в нашій державі спостерігається зовсім інша ситуація: замість високотехнологічної наукоємної продукції вітчизняний експорт здебільшого представлений напівфабрикатами низького рівня обробки та сировиною, що, у свою чергу, є найяскравішим доказом нераціонального використання природних багатств.

Досліджуване у даній курсовій роботі підприємство - ДП «Ємільчинське лісове господарство» займається веденням лісового та мисливського господарства, здійснює реалізацію лісопродукції як вітчизняним, так і іноземним споживачам. Співробітництво зі споживачами починається з укладення договорів, а поставки товарів здійснюються на основі замовлень. На чолі підприємства знаходиться директор, за згодою якого здійснюється підбір персоналу та його звільнення. Організаційна структура підприємства включає в себе головного лісничого та головного інженера, головних економіста, бухгалтера, механіка та замісника директора по охороні та захисту лісу, а також семи відділів: виробничого, лісового, планово-економічного, бухгалтерії, відділів реалізації, постачання та відділу ЗЕД. У виробничому відношенні конторі лісового господарства підпорядковані сім лісництв: Барашівське, Гартівське, Глумчанське, Жужельське, Ємільчинське, Королівське, Кочичинське з підсобним господарством та три цехи: нижній склад станції Жужель, нижній склад станції Яблунець і транспортний цех.

Аналізуючи фінансово-економічний стан ДП «Ємільчинське лісове господарство» було виявлено такі негативні явища у звітному році порівняно з попереднім:

1) зменшення коефіцієнта покриття на 2%;

2) зменшення рентабельності продукції на 10,05%;

3) зменшення рентабельності підприємства на 3,88%;

4) перевищення величини поточної заборгованості над величиною поточних активів;

5) зростання собівартості на 31,04%;

6) недостатність стійких джерел фінансування;

7) платіжний дисбаланс.

Аналізуючи інноваційний потенціал ДП «Ємільчинське лісове господарство» було виявлено дисбаланс складових елементів квадрату потенціалу підприємства, а отже існування необхідності збалансування даних складових між собою. Було виявлено, що квадрат потенціалу підприємства є малим, оскільки довжина векторів перебуває в межах 30 одиниць, лише менеджмент склав - 37,7 од., що свідчить про наявний потенціал підприємства у цьому напрямі. Найбільш негативною рисою в потенціалі досліджуваного підприємства стала величина виробничого фактора, який склав найменше число одиниць - 11,38, що вказує на неефективну роботу виробництва у звітному 2011 році і критичну необхідність впровадження заходів щодо поліпшення даного фактора. На другому місці по нагальності впровадження поліпшуючих заходів знаходиться фактор фінансів (18,15 од.), векор маркетингу склав - 27,7 од.

Серед запропонованих заходів слід виділити заходи щодо зниження собівартості за рахунок підвищення кваліфікації персоналу, модернізації обладнання, приведення до норми ступеня витрат сировини та матеріалів, а також палива; підвищення якості продукції з метою розширення ринків збуту; оптимізація чисельності виробничого та управлінського персоналу; скорочення дебіторської заборгованості за рахунок надання відстрочки платежу, введення авансових платежів, ретельніший підбір партнерів та введення ефективної системи управління дебіторською заборгованістю. Важливим є також питання залучення інвестицій, причому як національних, так і закордонних, які мають бути спрямовані на усунення найбільш слабкого місця в потенціалі даного підприємства - виробничого фактору, шляхом оновлення парку виробничого обладнання, підвищення його продуктивності, економності що призведе до поліпшення конкурентоспроможності продукції.

Узагальнюючи проведену роботу слід відмітити переважно негативні риси в потенціалі Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство», а отже необхідність проведення заходів щодо усунення таких явищ.

фінансовий економічний потенціал конкурентоспроможність

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi, офіційний інтернет-сайт Верховної Ради України: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс"; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал».

2. «Баланс» Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» на 31 грудня 2011 року.

3. «Баланс» Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» на 1 січня 2010 року.

4. «Звіт про фінансові результати» Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» за 2011 рік.

5. «Звіт про фінансові результати» Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» за 2009 рік.

6. Статут Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство».

7. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІV із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11.05.2000 р. №1707-ІІІ, від 08.06.2000 р. №1829-ІІ.

8. Александрова В. Прогнозування впливу інноваційних факторів на розвиток економіки України / Александрова В., Скрипниченко М., Федулова Л. // Економіка та прогнозування. - 2007. - № 2. - С. 9 - 26.

9. Архипов В.М. Проектирование производственного потенциала объединений. - Ленинград: Изд. ЛГУ, 1984г. - 160с.

10. Безчасний Л.К., Монастирська Г.В. Мотивація наукової діяльності в умовах транзитивної економіки // Регіональні перспективи. - 2002. - № 3-4.

11. Бухгалтерський облік і аудит, - науково-практичний журнал, 2003 р.

12. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. Таганрог: Изд. ТРТУ, 1998г. с. 132.

13. Гречан А.П. Теоретичні засади визначення інноваційного потенціалу підприємства / Гречан А.П. // Економіка та держава. - 2005. - №7. - С. 34-37.

14. Гринько Т. Щодо інноваційного потенціалу як складової інноваційної активності підприємств / Гринько Т. // Економіст. - 2010. - №2. - С. 56-58.

15. Григорьев В.В., Федотова М.А. Оценка предприятий: теория и практика / Под ред. В.В. Григорьева. - М.: ИНФРА-М, 1997.

16. Давідов М. В. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення інноваційного процесу на підприємствах України // Актуальні Проблеми Економіки. - 2008. - № 4. - С. 130-134.

17. Захарченко В.И. Экономический механизм процесса нововведений / под. Редак И.П. Продиуса. - Одесса: АОЗТ ИРЭНТиТ, 2001г. - 252с.

18. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.. -- К.: Кондор, 2003. -- 364 с.

19. Іванілов О.С., Таряник О.М. “Інноваційний потенціал підприємства”, Економіка,фінанси,право. №12/2004р., с.5-7.

20. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2000. -- 148 с.

21. Ільяшенко С.Н., Шипулина Ю.С. Составляющие инновационного потенциала субъекта хозяйственной деятельности // Вісник Сумського державного університету. Серія «Економіка». - 2002. - № 7(40). - С. 118-125.

22. Инновационный менеджмент: Учебник/ под ред. Ильенковой С.Д. - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1997г. с.

23. Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента: Учеб для вузов/ под редак. Швандара В.А. - М.: ЮНИТИ-ДИАНА, 1999г. с.

24. Кравченко М.О. “Кадрова складова інноваційного потенціалу”, Маркетинг в Україні. - №1/2001. с.36 - 38.

25. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2003. - 5004с.

26. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 352 с.

27. Ладник В. “Управління інноваційним потенціалом підприємства в умовах перехідної економіки: проблеми і досвід”, Економіст. №12/2001р., с.52-57.

28. Максимов Ю., Митяков С., Митякова О. “Методика оценки инновационного потенциала учебно-научно-инновационного комплекса многопрофильного технического университета”, Инновации. № 2/2004г. с. 51-55.

29. Мартюшева Л.С., Калишенко В.О. Інноваційний потенціал підприємства як об'єкт економічного дослідження // Фінанси України. - 2002. - № 10. С 61-66.

30. Марченко О. В. Визначення необхідних і достатніх умов для інноваційного розвитку підприємства // Актуальні Проблеми Економіки. - 2008. - № 6. - С. 158-164.

31. Рєпіна І.М. “Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління”, Вісник Української академії державного управління при Президентові України. №2/1998р. с.262-271.

32. Смоляр Л. Г. Розвиток інноваційного потенціалу як фактор забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств // Економіка & Держава. - 2007. - № 4. - С. 24-26.

33. Россоха В. В. Методика оцінювання потенціалу інновацій // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №5(47). - С. 68 - 75.

34. Хрипач В.Я.Экономіка підприємства. - Мінськ: Лата, 2004. - 254 с.

35. Чабан В.Г. Інноваційний потенціал підприємства та його оцінка / Чабан В.Г. // Фінанси України. - 2006. - №5. - С. 142-148.

36. Чухрай Н.І. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове та логістичне забезпечення: Моногр. -- Львів: Вид-во НУ “Львів. політехніка”, 2002. -- 316 с.

37. Шамина, Л. Инновационный потенциал предприятия / Шамина Л. // Инновации. - 2007. - №9. - С. 58 - 60.

38. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. - 2-ге вид. К.:КНЕУ, 2004р. 699с.

39. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. -- К.: А.С.К., 2003. -- 229 с.

40. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексик О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2003. - 316с.

Размещено на Allbest.ru