Нейтралізація фінансових ризиків підприємства на матеріалах ФГ "Стимул-777"

Прибуткова підприємницька діяльність передбачає постійне оновлення основних активів, впровадження нових технологій, заміну традиційних матеріалів новими, тощо. Іншими словами, неможливо вистояти в конкурентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, а, значить, без розумного ризику. Звичайно, при цьому дуже вірогідні й втрати. Страхування від них може стати важливою підтримкою підприємців в. освоєнні ними досягнень науково-технічного прогресу.

В умовах становлення ринкової економіки саме страхування все більше стає об'єктом комерційної діяльності. Страховик, беручи на себе відповідальність за певні матеріальні активи чи господарські операції, тим самим ризикує сам. Тому він не може братися за деякі види страхування, яким властива підвищена небезпека, пов'язана з крупними ризиками. Однак, багато з них можуть стати об'єктами взаємного страхування (не на комерційних засадах).

З розширенням ринкових форм господарювання буде посилюватись потреба страхового захисту підприємницьких структур, які до того ж значної зростуть кількісно. Разом з тим можливості їх страхування будуть також розвиватись, що зумовлено зміцненням фінансового становища страховиків.

При самострахуванні підприємець воліє підстрахуватися сам, ніж купувати страховку в страховій компанії; самострахування являє собою децентралізовану форму, створення натуральних і грошових страхових фондів безпосередньо в що хазяюють суб'єктах, особливо в тих, чия діяльність піддається ризику; основна задача самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності.

Страхування - захист майнових інтересів суб'єктів, що хазяюють, і громадян при настанні визначених подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, формованих зі страхових внесків, що сплачуються ними. Правові норми страхування в Україні встановлені законодавством.

Страхування варто розглянути докладніше. Воно являє собою економічну категорію, сутність якої полягає в розподілі збитку між всіма учасниками страхування. Це свого роду кооперація по боротьбі з наслідками стихійних лих і протиріччями усередині суспільства, возникаемими через господарські відносини між членами суспільства. Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну. Зміст ризикової функції виражається у відшкодуванні ризику. У рамках дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування в зв'язку з наслідками випадкових страхових подій. Ризикова функція страхування є головної, тому що страховий ризик безпосередньо зв'язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню матеріального збитку потерпілим.

Призначенням попереджувальної функції страхування є фінансування за рахунок засобів страхового фонду заходів щодо зменшення страхового ризику. Зміст ощадної функції полягає в тім, що за допомогою страхування зберігаються засоби на дожиття. Це заощадження викликане потребою в страховому захисті досягнутого сімейного статку. Сутність контрольної функції виражається в контролі за строго цільовим формуванням і використанням засобів страхового фонду.

Страхування може здійснюватися в обов'язковій і добровільній формах. Обов'язковим страхуванням є страхування, здійснюване в силу закону. Види, умови і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються відповідними законодавчими актами РФ. Витрати по обов'язковому страхуванню відносяться на собівартість продукції.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Ризиковий характер виробництва зумовлений як можливими збитками від зупинки конвеєра, автоматичних ліній чи цілого підприємства або його підрозділу, так і непередбаченими наслідками від впровадження нової техніки й технології.

Страхування на випадок вимушеного простою техніки і устаткування виступає по своєму змісту як доповнення до страхування основних та оборотних активів, тому що вимушена перерва у виробництві супроводжується їх загибеллю або пошкодженням. Виходячи з цього, і склад страхувальників, і перелік страхових випадків при названих видах страхування може бути однаковим. Разом з тим це не означає їх автоматичного зв'язку. Клієнти можуть укладати договори по обох видах страхування або по одному з них. Економічно оправданим е одночасне заключення підприємцем договорів по страхуванню майна та страхуванню від вимушених простоїв. Для страховиків укладання двох названих договорів страхування дозволяє більш виважено і з меншими витратами розраховувати збиток при виникненні стихійного лиха або іншого страхового випадку.

У разі непередбаченої зупинки виробництва в страхову відповідальність можуть включатись втрати від простою, зумовленого перервами в електро- і газопостачанні, неподачі води, стисненого повітря, тощо, причинами яких є аварії, що відбулись не у страхувальника, а у відповідних його постачальників.

Особливістю страхування від простоїв у виробничому процесі є те, що розмір збитку при цьому в значній мірі залежить від тривалості вимушених зупинок виробництва. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування дуже важливо встановити тривалість відповідальності страхової організації, тобто період часу, на протязі якого діють зобов'язання щодо відшкодування збитків від простою. В світовій практиці найбільш розповсюдженим є встановлення такої відповідальності на період до одного року.

В договорах страхування збитків від простою здебільшого передбачається і встановлення деякої межі, перевищення якої зумовлює виникнення відповідальності страховика. В значені такої межі може бути використана франшиза в грошовому виразі, що широко застосовується в практиці майнового страхування, або період простою, лише при перевищенні якого страхувальник одержує право на відшкодування.

Той збиток, що підлягає страховому відшкодуванню від простою, включає такі елементи. В нього входять витрати, здійснені за час зупинки виробництва, неодержаного внаслідок цього прибутку, додаткових затрат на ліквідацію наслідків страхового випадку. Виходячи з того, що другий складовий елемент величини збитку, як правило, найбільш значний, можна вживати визначення "страхування втраченого прибутку" (доходу).

До складу витрат, здійснених в період зупинки виробництва, включаються ті затрати страхувальника, які він змушений нести незалежно від того, чи відбувається виробничий процес, чи він зупинений. Обчислюючи такі витрати, розмежовують ту їх час гину. яка проявляється лише в умовах зупинки виробництва, від постійних затрат.

Обсяг прибутку, неодержаного за період зупинки виробничого процесу, можна обчислити шляхом множення величини продукції, яка не була вироблена внаслідок простою, на норму прибутку, розраховану на одиницю продукції. При таких розрахунках обсяг невиробленої в період простою основних активів продукції визначається у вигляді різниці між величиною товарною маси, яка могла б бути вироблена в разі нормального виробничого процесу, і масою продукції, випущеної в результаті налагодження виробництва її на інших об'єктах.

Для визначення суми додаткових затрат, направлених на скорочення збитків від простою техніки й устаткування, необхідно проаналізувати облікові та звітні документи. В них міститься необхідна інформація про введення додаткових змін, оплату за понадурочні роботи, терміновий ремонт, залучення менш ефективних техніки й технології, тощо. Важливою умовою здійснення таких затрат є те, щоб їх сума не перевищувала можливого збитку по двох інших елементах у випадку, коли б цих затрат не було.

Звернемо увагу на те, що розрахунок обсягу збитку, як правило, досить складний, і вимагає, насамперед, глибокого знання специфіки виробничого процесу па тому чи іншому підприємстві, що виступає в ролі страхувальника. Необхідний і аналіз значного обсягу інформації, що характеризує різні сторони його діяльності.

Для страхування підприємницької діяльності застосовуються ті ж загальні обмеження відповідальності страховика, що й до інших видів страхування (порушення страхувальником правил і техніко-економічних умов експлуатації техніки й устаткування, військові дії, тощо). Крім них, в даному страхуванні виключається з відшкодування додатковий збиток, який викликаний зупинкою виробництва по таких причинах: зміною затвердженого проекту, ремонту чи реконструкції пошкоджених активів, забороною органами місцевої влади проведення відновлювальних робіт, недостатністю у страхувальника необхідних фінансових чи матеріальних ресурсів для подолання наслідків простою.

При страхуванні підприємницької діяльності ставки платежів встановлюються у відсотках до грошової оцінки валової продукції, яка випускалась до настання страхового випадку. Можливе й використання середніх ставок по видах діяльності чи галузях з коригуванням їх стосовно конкретних підприємств. Тут необхідне врахування загального техніко-економічного стану майна, чіткості та організації виробництва, господарських зв'язків, ступеня ймовірності виникнення втрат. Вивчення цих чинників може бути в одних випадках підставою для зниження страхових платежів, а в інших -- для їх підвищення. Залежно від конкретної ситуації оправданим може бути надання скидки зі ставки платежів у випадку, якщо страхувальник зумів не допустити настання страхових випадків на протязі декількох років, і він у цей період не претендував на страхове відшкодування. Навпаки, при частих чи крупних збитках на деяких виробництвах доцільно для них підвищувати ставки страхових платежів,

Певні особливості є в страхуванні ризиків, пов'язаних з впровадженням у виробництво нової техніки та технології. Ці ризики залежать від конкретних напрямів страхування. Одним з них є страхування самої техніки, транспортних засобів та устаткування технологічних ліній, тощо на випадок їх загибелі, зупинки, порушення ритму роботи. В цьому разі передбачається відшкодування від прямих збитків, пов'язаних з застрахованими об'єктами. Другий напрям -- це страхування від раптових несприятливих наслідків, викликаних впровадженням науково-технічних та технологічних новинок, їх аваріями, руйнуванням. Тут йдеться про опосередковані збитки страхувальника, який змушений нести додаткові витрати та не одержувати на протязі деякого часу запланований обсяг прибутку. По вказаних напрямках страхування може здійснюватись як окремо, так і в комплексі.

Страхування нової техніки та технології стосується ризиків, пов'язаних з їх експлуатацією. До них відносяться:

- конструктивні помилки у виготовленні техніки та розробці технології, підборі матеріалів, їх використанні;

- непередбачене надходження на ринок більш конкурентоздатної чи дешевшої техніки або технології;

- не виявлені під час випробувань дефекти;

- неправильні показання вимірювальних, регулюючих або попереджувальних приладів, що приводять до зниження якості продукції, інших негативних наслідків;

- непередбачені показники напруги й тиску, які викликають зупинку техніко-технологічного процесу;

- непрофесійні дії при обслуговуванні устаткування, технологічних ліній, машин та механізмів.

Можливе страхування й від інших ризиків, реалізація яких приводить до зруйнування, поломки активної частини основних активів і зупинки виробництва.

Як можна помітити, особливість даного страхування полягає у відшкодуванні збитків, що виникли з вини окремих юридичних або фізичних осіб. Але необхідно також і підкреслити, що обов'язковою умовою для страхового відшкодування повинно бути визнання конкретної події страховим випадком з точки зору його непередбаченості, раптовості. Іншими словами, страхова відповідальність наступає тоді, коли збитки спричинились випадковою помилкою чи професійними діями працівників, які мали документи про необхідну підготовку для роботи з новою технікою чи технологіями. Коли ж ця умова не виконана, збитки від некваліфікованих дій спеціалістів не можна вважати випадковими.

В разі страхування від технічних та технологічних ризиків не покриваються збитки від стихійних природних явищ, вибухів, пожеж, тому що ці страхові випадки включені у відповідальність по страхуванню основних і оборотних активів підприємств. Як і при укладанні інших договорів страхування, не підлягають відшкодуванню збитки від військових дій, страйків, конфіскації нової техніки. Правом страхової організації є об'єднання за бажанням страхувальника водному договорі страхового захисту від технічних, технологічних ризиків та ризику втрати чи пошкодження майна від пожежі.

Коли страховий випадок стосується технічних об'єктів і технологій, розмежовують їх повну загибель і часткові пошкодження. Частковим є такий збиток, коли застраховані активи лише в певній мірі втратили свою цінність, а вартість її відновлення менша ціни придбання та монтажу на підприємстві. При частковому пошкодженні відшкодовуються затрати, здійснені страхувальником для приведення в первісний експлуатаційний стан пошкодженого майна. Однак, якщо вартість його відновлення перевищує ціну придбання (включаючи затрати на монтаж), то фіксується повна загибель техніки чи устаткування. Це зумовлює необхідність відшкодування їх первісної ціни.

Враховуючи, що страхування нової техніки і технології стосується високовартісних активів, його доцільно проводити з певними мінімальними затратами. Разом з тим, їх власник повинен мати право збільшувати розмір франшизи і, таким чином, розраховувати на відповідне зниження ставок платежів. Їх величину доцільно визначати в залежності від типів технічних або. технологічних засобів.

Внаслідок пошкодження чи зруйнування основних активів можливі й непрямі збитки, які також підлягають страхуванню. Для його організації використовують такі ж принципи страхування від збитків, зумовлених перервами у виробництві, що викладені вище.

Разом з тим, страхуванню непрямих збитків властиві й деякі особливості. Слід нагадати, що страхування від простоїв у виробництві розраховане на відшкодування збитків, що розраховуються на основі середнього рівня прибутку. Однак, застосування нової техніки й технології за деяким виключенням (екологічний результат, соціальні ефекти) сприяє збільшенню норми прибутку для страхувальника. Тому його втрати внаслідок невиявлених дефектів технічних засобів чи технології можуть бути значними. Зниження ефективності їх потенціалу можуть перевищувати звичайні збитки, викликані зупинкою виробничого процесу. Враховуючи це, страхування непрямих збитків від пошкодження чи загибелі нової техніки та технологічного устаткування правомірно проводити, беручи до уваги необхідність відшкодування підвищених результатів від їх застосування.

Сучасне страхування аграрного виробництва - це система заходів щодо організованого спеціальними страховими державними і недержавними органами захисту майнових інтересів громадян, організацій та установ зв'язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції у разі випадку певних подій за рахунок спеціально створених грошових коштів.

Сільське господарство об'єктивно, внаслідок своїх особливостей, є галуззю із вищим ризиком порівняно з іншими галузями національної економіки. Ризик у сільському господарстві полягає у відсутності гарантій отримання запланованих виробничих результатів під впливом природних чинників. Визначаючи втрати і збитки викликані природними або стихійними чинниками, треба враховувати не лише втрати майна (будинки, машини, тощо), а й втрати урожаю, приплоду, продуктивності.

Зменшення та розподіл ризиків аграрних товаровиробників здійснюється через механізм страхування. В економічно розвинутих країнах страхування розглядається як один із найважливіших інструментів управління ризиком і популярний не лише на великих аграрних підприємствах, але і у середовищі малого та середнього бізнесу.

В Україні найризикованішим є вирощування сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень. Актуальність страхування зростає тому, що під ці культури відведено більше половини території.

В механізмі страхування сільського господарства розрізняють два поняття: шкоди і втрати.

Перші - це пошкодження чи знищення, зумовлені стихійним лихом або нещасним випадком. Коли знищення перевищують 10% вартості оцінки майна чи продукції, вони називаються надзвичайними шкодами. Другі - це зменшення очікуваної врожайності або продуктивності через повне або часткове знищення засобів виробництва, кошти на відновлення пошкодженого майна.

В Україні впродовж останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а у державних - обов'язковим. У більшості країн Західної Європи застосовується лише добровільна форма страхування у рослинництві й тваринництві.

Метою страхового ринку є накопичення страхових ресурсів у сприятливі роки і їх використання у несприятливі.

За правилами добровільного страхування об'єкти сільськогосподарського страхування в Україні поділяються на чотири групи:

1 Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у плодоносному віці.

2. Дерева, плодоягідні кущі та виноградники.

3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл у вуликах.

4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного виробництва, передавальні пристрої, силові, робочі й інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція.

У випадку втрат урожаю чи загибелі худоби постає страховий випадок. Тоді страховик має виплатити відшкодування - страхову суму.

Конкретні умови страхування визначає договір за фактом якого створюється страховий поліс. Страховий поліс повинен відображати на одній стороні основні положення договору, на зворотній - правила страхування.

Вітчизняний ринок сільськогосподарського страхування перебуває на стадії формування. Законодавчою основою розвитку аграрного страхового бізнесу є Закон „Про страхування" від 7 березня 1996 р., Постанова Кабінету Міністрів України №1000 від 11 липня 2002 р. „Про порядок і правила проведення обов'язкового страхування урожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, урожаю зернових культур і цукрового буряку сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності". Розширює страхову діяльність Постанова Кабінету Міністрів України №590 від 23 квітні 2003 р. „Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного вибою від хвороб, стихійних явищ і нестандартних випадків". Підтримує сільськогосподарське страхування Закон України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 рр., наказ Міністерства фінансів і Мінагрополітики від 28 січня 2002 року „Про фінансову підтримку підприємств агропромислового комплексу".

У 2003 р. із існуючих 341 страхових компаній 150 подали замовлення на видачу ліцензії для обов'язкового страхування у сільському господарстві. Це засвідчує про інтерес страховиків до аграрного ринку.

Законодавчі акти становлять основу формування цивілізованого ринку

Потребує істотного удосконалення сам механізм аграрного страхування. Проблеми страхового механізму, з погляду страховика, полягають ось у чому:

1. Страхова компанія, яка отримала ліцензію на обов'язкове страхування, зобов'язана страхувати всі господарства, навіть якщо наперед відомо, що вони збиткові.

2. Страховий ринок недостатньо капіталізований. В аграровиробників, незважаючи на позитивні тенденції розвитку АПК, грошей немає. Отже, виплата страхових платежів не стає необхідністю, а буде нерівномірною.

3. Проблематичним є надання страхувальником об'єктивної інформації про урожайність за минулі роки. Якщо страховик не може об'єктивно оцінювати ризик, то він не може надати адекватного страхування.

4. У системі страхового бізнесу не вистачає кваліфікованих фахівців, які могли би виявити причину страхової події і кваліфіковано оцінити величину збитків.

5. Страховик повинен мати збалансований „страховий портфель". Це означає, що страхуванням повинні бути охоплені не лише кліматичне нестабільні райони, а й регіони із достатньо стабільними кліматичними умовами.

6. Дискусійним є питання стосовно участі у сільськогосподарському страхуванні дрібних фірм. Зарубіжна практика засвідчує, що на ринку страхування повинні працювати лише потужні компанії, які мають філіали і можуть страхувати в усій Україні. Невеликі страхові компанії будуть нерентабельними, якщо їх операції зі страхування ризиків будуть здійснюватися у регіонах, де ймовірність виникнення страхової події дуже висока. Однак з метою забезпечення конкуренції на страховому ринку сільгоспвиробник має право альтернативного вибору страховика, в тому числі й зарубіжного.

7. Необхідно створити надійну систему перестрахування. Проблема полягає в тому, щоби для перестрахування ризику критерії його оцінки збігалися як у страховика, так і перестраховика. Існують проблеми і в страхувальників. Важливою є дія психологічного чинника. Аграрні виробники ще не знають досконало своїх прав і обов'язків як страхувальники. Тому навіть незначні суперечності у діючому страховому механізмі викликають у них підозру і недовіра. Необхідно підвищувати страхову грамотність селян.

Крім психологічного, важливий також економічний чинник. Аграрії зараз перебувають у такі ситуації, коли кожного року, найчастіше весною, у них постає дилема: придбати якісне насіння, добрива - чи виділити кошти на страхування. Відсутність ефективного довгострокового кредиту унеможливлює достатність обігових коштів. Цим також пояснюється відсутність бажання страхуватися.

На думку представників найбільшої страхової компанії в Україні „Оранта", інтерес в аграріїв до обов'язкового страхування можна визвати через бюджетну компенсацію частини страхових внесків. Це означає, що у сільгоспстрахуванні обов'язково повинна брати участь держава. Роль її повинна зводитися до забезпечення таких заходів:

1. Субсидування сільгоспстрахування в обсязі не менше 50%.

2.Участь у врегулюванні катастрофічних збитків. Держава повинна перестрахувати ризики, які страховики не мають змоги покрити.

3. Надання довгострокових кредитів дрібним і середнім фермерам.

4. Встановлення прямих санкцій за несплату страхових внесків.

5. Тісна співпраця державних органів із міжнародними фінансовими організаціями.

Очевидно, що економічну вигоду від страхування агровиробники відчують тоді, коли вони матимуть змогу виконати свої зобов'язання, а держава передбачить у бюджеті кошти для компенсації страхових платежів.

Висновки

Підсумовуючи викладене, наголосимо, що ризик - це об'єктивна реальність будь-якої підприємницької діяльності, який дедалі все більше перетворюється на товар через розвиток і вдосконалення методів управління ним. Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості , що воно найефективніше. Можна приймати рішення та запроваджувати дії направлені на зменшення ризику але позбутися його неможливо. Ситуації коли відсутній ризик в економіці майже не зустрічаються. Більшість ситуацій яким притаманний ризик є дуже важко прогнозованими та контрольованими тому усунути ризик повністю майже неможливо. Це є причиною того, що навіть ідеальні з першого погляду рішення приводять до збитків. Водночас ризик слід розглядати як невід'ємний елемент процесу існування організації на ринку. Фактично якщо основною метою функціонування організації є максимізація прибутку то він (прибуток) є винагородою за вдало взятий на себе ризик. Марно було б сподіватися , що отримання більш менш значних прибутків не пов'язано з серйозним ризиком. Проблеми ризику мають розглядатися й ураховуватися як при розроблені стратегії , так і в процесі виконання оперативних завдань. У кожній ситуації, що пов'язана з ризиком постає питання : що означає доцільний ризик, де межа, що відокремлює доцільний ризик від нерозумного. Визначення такої межі не може бути правильним без розуміння причин виникнення ризику взагалі та його зростання на протязі останнього періоду розвитку людства .

У міжнародній практиці одним із найпоширеніших підходів до управління ризиками є хеджування, яке пов'язується насамперед із функціонуванням ринку похідних фінансових інструментів. У процесі ринкової трансформації в Україні вже почали формуватися нові сегменти фінансового ринку, разом з якими на реалії перетворилися такі категорії, як фінансові ризики, що й спричинило пошук ефективних способів їх мінімізації.

Мінімізувати фінансові ризики підприємство може як шляхом установлення та використання внутрішніх фінансових нормативів у процесі розробки програми здійснення певних фінансових операцій або фінансової діяльності підприємства в цілому, так і використання зовнішнього страхування.

Страхування тісно взаємодіє з системою фінансів, тобто страховики виробляють специфічні страхові послуги, розподіляють грошові кошти, беруть участь в обмінних процесах, а також певною мірою забезпечують виробниче і споживче споживання.

Список використаної літератури

фінансовий ризик страхування нейтралізація

1. Закон України «Про страхування» // Відомості ВРУ. - 1996. - № 18. (у редакції від 4 жовтня 2001 року № 2745-III; - 250 с.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” // Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 4, ст. 28

3. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. пособие. 2-е изд., доп. и перераб. - М.: Фининсы и статистика, 2003. - 512 с.

4. Балабанов И.Т. Финансовый анализ и планирование хозяйсвующего субъекта. 2-е изд., доп. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 320с.

5. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учеб. курс. -- Изд. 2-е, перераб. и доп. -- К. : Эльга; Ника Центр, 2005. -- 653с.

6. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, КОО, 2002. - 203 с.

7. Бойко К.В. «Нормативна регламентація хеджування та його обліку» збірник наукових праць «Формування ринкових відносин в Україні» №5, 2009р.

8. Вишнівська Б. Методи мінімізації фінансових ризиків // Економіст. - 2007.

9. Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: Навч. посібник. - К.: Алеута, 2006. - 404 с.

10. Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: Курс лекций / Межрегиональная академияуправления персоналом. -- К. : МАУП, 1999. -- 135с.

11. Гусаков Б.И., Сидорович Ю.М. Управление риском средствами внутреннего аудита // Финансы и кредит. - 2001. - №4 (76). - С.54-56.

12. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. - 2-ге вид., виправлене. - К.: Кондор, 2003. - 252 с.

13. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. - Тернопіль: Економічна думка, Карт-баш. - 2004. - 570 с.

14. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія - К.:КНЕУ, 2001 - 287с.

15. Омелянович Л.О. Економічна безпека торговельного підприємства: Монографія / Л. Омелянович, Г. Долматова. - Донецьк: Дон дует, 2005. - 195с.

16. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: навч. посіб. / К.І.Редченко. - 2-е вид., доп. - Л. : Новий Світ-2000, 2003. - 272 с.

17. Романенко М.О., Фесюк В.Л. Методи мінімізації фінансових ризиків // Особливості реформування економіки України в умовах глобальної економічної кризи: Збірник матеріалів Всеукраїнського науково-практичного семінару 23 квітня 2009р. - ВІЕ ТНЕУ, 2009. - С. 61-64.

18. Севрук В.Т. Банковские риски. -- М. : Дело Лдт, 1995. -- 72с.

19. Сідун В.А. Пономарьова О.В. Економіка підприємства: Навч. Пос. Київ: Центр навчальної літератури, 2007. - 436 с. 20. Силантьєва Н. Маринченко Л. Ризиковість підприємств // Харчова та переробна промисловість. - 2007. - № 7. - с. 4-6. 21. Солдатенко В. Сучасні проблеми підприємства// Вісник податкової служби України. - № 22/2008. - С. 33.

22. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навч. посібник. - К.: В-во Європейського університету, 2004. - 579 с. 12. Фаріон І.Д. Стратегічний аналіз: Навчальний посібник для студентів і аспірантів. - Тернопіль: ТНЕУ, 2009. - 635 с.

23. Фаріон І.Д. Стратегічний аналіз: Навчальний посібник для студентів і аспірантів. - Тернопіль: ТНЕУ, 2009. - 635 с.

24. Фінанси підприємств: Підручник/ А. М. Поддєрьогін, М. Д. Білик, Л. Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. - 5-те вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2004. - 546с.

25. Чичун В.А. Стратегічне управління підприємствами в умовах трансформаційної економіки // Функціонування єврорегіонів в умовах трансформаційної економіки: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 7-8 травня 2009 року. - Чернівці, 2009. - С.402-404.

26. Шокун В.В., Пилипенко Л.П. Про питання вдосконалення фінансової системи України //Фінанси України. - 1997. - №6. -С.22-26.

27. Шимків А. Англо-український тлумачний словник економічної лексики. - К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2004. - 429 с.

28. Энциклопедия финансового риск-менеджмента / Под ред. А.А. Лобанова, А.В. Чугунова. - М.: Альпина Паблишер, - 2003. - 786 с.

Размещено на Allbest