Оптимізація структури капіталу як чинник ефективного управління капіталом акціонерного товариства
Сутність оптимізаційної структури капіталу акціонерного товариства. Аналіз та порівняння методичних підходів до управління капіталом підприємства та його структурою. Загальна характеристика ліквідності та фінансової стійкості ВАТ "Насосенергомаш".
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.11.2014 |
| Размер файла | 287,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Державний вищий навчальний заклад
«Українська академія банківської справи
Національного банку України»
Кафедра фінансів
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
«Управління акціонерними товариствами»
на тему: «Оптимізація структури капіталу як чинник ефективного управління капіталом акціонерного товариства»
Виконала: студентка денної форми навчання
Vкурсу СФ-01групи
Овчаренко А.А.
Суми 2011
ВСТУП
За ринкових умов господарювання у підприємницьких структурах незалежно від форм власності й організаційно-правового статусу виникає значна потреба у капіталі для забезпечення нормального процесу фінансування своєї діяльності. Як наслідок, виникає багато питань теоретичного та прикладного характеру щодо оптимізації структури капіталу підприємства як певної сукупності його фінансових ресурсів.
Фінансова стійкість і ефективність акціонерних товариств визначається фінансовими ресурсами, які є в їх розпорядженні, при цьому власний капітал є основним джерелом їх фінансування. Сучасні умови української економіки далекі від ідеальних, і ринкова вартість акцій часто формується досить стихійно. Ефективне функціонування акціонерного товариства (АТ) значною мірою обумовлюється структурою та розміром власного капіталу. Тому дослідження проблем формування й оптимізації структури власного капіталу акціонерних товариств набуває особливої актуальності.
На сьогодні немає єдиного універсального методу оптимізації структури капіталу, застосовуючи який підприємство визначило б оптимальне співвідношення між власним і позиковим капіталом.
В Україні більшість підприємств нехтують науковими підходами до цього питання, що є помилкою, оскільки від співвідношення між власним і позиковим капіталом залежить результат діяльності підприємства та його стан у майбутньому. Тому завданням кожного керівника має бути формування найбільш прийнятної структури капіталу підприємства для його подальшої ефективної діяльності. У зв'язку з цим у сучасних умовах зростає роль стратегічного аналізу капіталу підприємства, метою якого є ефективне та стабільне функціонування підприємства.
Метою даної курсової роботи є визначення ролі оптимізації структури капіталу в системі управління капіталом, аналіз та порівняння методичних підходів до управління капіталом підприємства та його структурою, дослідження різноманітних трактувань сутності капіталу та його ролі в забезпеченні ефективної діяльності підприємства, дослідження основних критеріїв та показників оцінки ефективності управління капіталом підприємства та його структурою і шляхів оптимізації структури капіталу підприємства.
Завданнями дослідження є :
- поняття оптимізаційної структури капіталу;
- структура та порядок формування капіталу ;
- методичні підходи оптимізаційної структури капіталу;
- виявлення чинників, що впливають на ефективність формування та використання основних структурних компонентів капіталу,
- пошук можливостей оптимізації цільової структури капіталу підприємства.
Обєктом дослідженння є процеси формування структури капіталу акціонерного товариства та управління ним.
Предметом дослідження є оптимізація структури капіталу як чинник ефективного управління капіталом акціонерного товариства.
У процесі виконання курсової роботи застосовувалися статистичні, монографічні, розрахунково-аналітичні, горизонтальні, вертикальні, балансові методи.
Інформаційна база: монографії, навчальні посібники, підручники, наукові статті, закони з питань ведення підприємства, а також фінансова звітність Відкритого акціонерного товариства «Насосенергомаш» за період 2007-2009 рр.
РОЗДІЛ 1. ТОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ СТРУКТУРОЮ КАПІТАЛУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
1.1 Сутність оптимізаційної структури капіталу акціонерного товариства
Ефективність функціонування будь-якого підприємства залежить від правильної стратегії управління капіталом підприємства, її важливою складовою є оптимізація структури капіталу. Тому завданням керівництва має бути формування найбільш прийнятної структури капіталу підприємства для його подальшої ефективної діяльності. З огляду на це. у сучасних умовах зростає роль стратегічного аналізу капіталу підприємства, метою якого є ефективне та стабільне функціонування підприємства.
На сьогодні немає єдиного універсального методу оптимізації структури капіталу, застосовуючи який підприємство визначило б оптимальне співвідношення між власним і позиковим капіталом.
Аналіз літературних джерел свідчить про великий інтерес вчених до цього питання. Так, питанню оптимізації структури капіталу присвячено праці таких вчених, як I.A. Бланк, Т.В. Головко, В.О. Подольська, С.В. Сагова, Г.В. Савицька, І.И. Яремко, О.В. Яріш та ін. Усі вони акцентують увагу на оптимальному співвідношенні між власним і позиковим капіталом, за якого забезпечується найефективніша пропорційність між дохідністю та фінансовою стійкістю підприємства у роботах [7].
Водночас сьогодні бракує робіт, в яких системно розглядаються питання оптимізації структури капіталу в умовах стратегічного управління підприємством. Крім того, економічна література пропонує різні методичні підходи до вирішення завдання оптимізації структури капіталу.
Г.В. Савицька із цього приводу відзначає: «Одним з найскладніших завдань фінансового аналізу є оптимізація структури капіталу з метою забезпечення найефективнішої пропорційності між його вартістю, прибутковістю і фінансовою стійкістю підприємства» у роботах.
На думку І.О. Бланка, оптимальна структура капіталу становить таке співвідношення використання власних і позикових коштів за умови якого забезпечується ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом стійкості підприємства тобто максимізується його ринкова вартість у роботах [2,3].
Схоже визначення оптимізації структури капіталу дають Т.В. Головко та С.В. Сагова [5, 7].
В.О. Подольська та О.В. Яріш вважають, що оптимізація структури капіталу «...таке співвідношення між власним і позиковим капіталом, за якого забезпечується найефективніша пропорційність між дохідністю та фінансовою стійкістю підприємства» [19]. Н.В. Наумова, Б.І. Герасимов та І.B. Пархоменко визначають поняття «власний капітал» та «позиковий капітал» наступним чином. «Власний капітал -- це вартість, втілена в кошти підприємства, які йому належать на правах власності і приносять прибуток», «позиковий капітал являє собою вартість, інвестовану в грошові кошти або інші цінності, шо залучаються на основі їхнього повернення з мстою фінансового розвитку підприємства» у роботах. С.А. Кузнецов надає наступне визначення поняттю «оптимізація»: «...выбор наилучшего варианта из множества возможных; улучшение какого-либо процесса для достижения его максимальной эффективности» у роботах.
Таким чином, термін «оптимізація структури капіталу» можна визначити як процес пошуку найкрашого варіанта співвідношення між вартістю, втіленою в кошти підприємства, які йому належать і приносять прибуток, та вартістю, інвестованою в грошові кошти, шо залучаються на основі їхнього повернення, для досягнення максимальної ефективності діяльності підприємства.
На ефективне та правильне формування і використання структури капіталу впливає велика кількість факторів. Проаналізувавши думки таких авторів, як Г.О. Швиданенко, Н.В. Шевчук, В.О. Подольська і О.В. Яриш, можна виділити наступні фактори впливу зображені у додатку А.
З урахуванням цих факторів стратегічна політика структури капіталу на підприємстві зводиться:
- до визначення оптимальної для даного підприємства пропорції використання власного і залученого капіталу;
- до забезпечення залучення необхідних видів і обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.
Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідношення між джерелами фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість. У розробці стратегічної політики структури капіталу головна мета - прогноз такої структури капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтримувати стабільні доходи і дивіденди для акціонерів.
Економічна література пропонує різні методичні підходи до вирішення завдання оптимізації структури капіталу. Найпоширенішими з них є методичні підходи, що визначаються на основі:
- управління величиною ефекту фінансового левериджу, який використовується підприємством;
- формування політики фінансування активів з урахуванням вартості, ризику та термінів залучення капіталу;
- мінімальної вартості залучення капіталу.
Але, як правило, дослідники приділяють увагу якомусь одному з них, не розглядаючи їх разом, що дало б можливість ефективніше зрозуміти природу оптимізації з погляду ефективності управління формування власним капіталом.
З урахуванням нинішніх підходів до оптимізації структури капіталу підприємств доцільне проведення комплексних заходів щодо оптимізації, які містять збалансування кількох критеріїв. Процес оптимізації структури власного капіталу акціонерного товариства повинен здійснюватися з-поміж трьох основних критеріїв: орієнтація на існуючу в акціонерному товаристві структуру власного капіталу; оптимізація структури власного капіталу за критерієм максимізації рентабельності власного капіталу; оптимізація структури власного капіталу за критерієм мінімізації його середньозваженої вартості.
При оптимізації структури власного капіталу акціонерного товариства необхідно виходити з того, що оптимальна структура власного капіталу становить таке співвідношення його основних джерел, яке, по-перше, забезпечує максимальний рівень чистої рентабельності власного капіталу; по-друге, мінімізує середньозважену вартість власного капіталу.
Існують також думки з приводу доповнення зазначених методів показниками кредитоспроможності і платоспроможності, левериджу в майновій структурі капіталу у роботах [4] тощо.
Отже, відсутність комплексного підходу до визначення оптимального співвідношення між власним і залученим капіталом стає на перешкоді до прийняття ефективних управлінських рішень. Серед науковців існують різні погляди на вирішення цієї проблеми. Деякі з них вважають за необхідне максимізацію рівня фінансової рентабельності поряд з рівнем фінансової стійкості у роботах і [1], однак, враховуючи протилежність наслідків використання цих методів, забезпечення найбільш ефективної пропорційності між ними є майже недосяжним у практичній площині. Інша група економістів пропонує послідовне використання усіх трьох методів і формування показника цільової структури капіталу з урахуванням їх граничних значень [2], шо також є трудомістким процесом і не дає однозначної відповіді.
1.2 Структура та порядок формування капіталу акціонерного товариства
Поняття "капітал" звичайно асоціюється з поняттям "власність" . У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і являє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула А = 3 + К набуває вигляду А = К, оскільки 3=0. Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" .
Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = 3+К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.
Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:
К=А-3. Власний капітал -- це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Визнання і оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання і оцінки його складових -- активів і зобов'язань.
Слід зазначити, що сума власного капіталу -- це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційного вартісно, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.
Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:
- довгострокового фінансування -- знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;
- відповідальності і захисту прав кредиторів -- відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;
- компенсації завданих збитків -- тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;
- кредитоспроможності -- при наданні кредиту, за інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;
- фінансування ризику -- власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;
- самостійності і влади -- розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;
- розподілу доходів і активів -- частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.
Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.
Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток заробляється підприємством (а відповідно, зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, якщо сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.
Хоча загальна сума власного капіталу може бути визначена за відомою формулою
К = А -- 3
Користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про його склад та зміни, що відбулися протягом звітного періоду. Це забезпечить зацікавлених осіб даними про ефективність управління підприємством і надасть кредиторам та інвесторам відомості щодо динаміки та перспективи їх економічних прав. Тому фінансова звітність має надавати інформацію про:
- джерела капіталу підприємства;
- правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів;
- обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів;
- пріоритетність прав на майно підприємства при його ліквідації.
Власний капітал утворюється двома шляхами:
- внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;
- накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.
Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, непов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).
Власний капітал -- це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесеш його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.
Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:
- інвестований (вкладений або сплачений капітал);
- нерозподілений прибуток.
Інвестований капітал -- це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.
Нерозподілений прибуток -- це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.
За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:
- статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;
- додатковий капітал (нереєстрований) -- це додатково вкладений капітал;
- резервний капітал та нерозподілений прибуток.
Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал -- це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.
Додатковий вкладений капітал -- сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість
У цій статті балансу акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Емісійний дохід буде обліковуватися на відповідному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунка "Додатковий капітал".
Інший додатковий капітал -- сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.
У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями: "Додатковий оплачений капітал" та "Інший додатковий капітал", тобто окремо відображається емісійний дохід та інші складові додаткового капіталу.
Резервний капітал -- сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
Резервний капітал створюється в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами. Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу передбачається установчими документами та здійснюється за рахунок чистого прибутку, але не може бути меншим 5 відсотків його загальної вартості.
Резервний капітал призначається на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаних коштів переходять на наступний рік.
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) -- сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.
Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.
Сума нерозподіленого прибутку поточного року розраховується таким чином:
- нерозподілений прибуток за попередній рік + чистий прибуток за поточний рік - дивіденди за поточний рік - внески (якщо такі здійснюються) на поповнення резервного капіталу.
Статутний капітал акціонерного товариства складається із внесків акціонерів (учасників). Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. Водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій.
Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (внаслідок припинення діяльності, банкрутства тощо).
Згідно з Законом України "Про господарські товариства" акціонерним визнається товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Статутний капітал акціонерного товариства не може бути менше суми, еквівалентної на момент створення товариства 1250 мінімальних заробітних плат. Сума статутного капіталу, відображена у фінансовому обліку і звітності, повинна дорівнювати загальній номінальній вартості випущених акцій, вказаній в установчих документах.
Акція є одиницею власності в акціонерному товаристві. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" визначає акцію як цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.
Акції можуть бути іменними та на пред'явника, простими та привілейованими. Всі акціонерні товариства повинні випускати прості акції, яким надасться право голосу. Можуть також випускати привілейовані акції. Сума простих акцій -- це залишковий капітал підприємства, тому що власникам привілейованих акцій надається першочергове право при сплаті дивідендів і розподілі активів у разі ліквідації товариства. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.
Випуск акцій обов'язково повинен супроводжуватись його реєстрацією в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Бланки акцій обліковуються на за балансовому рахунку "Бланки суворої звітності".
Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.
Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.
Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.
Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважаються недійсними. Не пізніше, ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язане видати акціонерам акції (сертифікати акцій). Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції.
Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку зі збільшенням статутного фонду з товариством.
Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником (утримувачем) за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.
При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).
Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Вони у будь-якому випадку зобов'язані бути утримувачами акцій на суму, не менше 25% статутного фонду і строком, не менше двох років.
Засновники відкритого акціонерного товариства (емітенти) зобов'язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст і порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.
Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося охопити підпискою 60% акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.
До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30% номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва.
Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів проводиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій. Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.
У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом підприємства, сплачує за час прострочення 10% річних від суми простроченого платежу.
1.3 Методичні підходи до управління капіталом підприємства та його структурою
Кожне підприємство прагне управляти фінансовим капіталом та його структурою, тобто досягнути такого співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел коштів, яке б здійснювало максимальний позитивний вплив на досягнення його стратегічних цілей.
Питання управління структурою фінансового капіталу широко висвітлюються в економічній літературі та представлені різними точками зору на вирішення цієї проблеми.
Послідовники цього традиційного підходу вважають, що:
а) вартість капіталу залежить від його структури;
б) існує оптимальна структура капіталу, що мінімізує значення середньозваженої вартості капіталу (СВК) і відповідно максимізує ринкову вартість фірми.
Середньозважена вартість капіталу залежить від вартості його складових, що узагальнено розподіляються на два види -- власний та позиковий капітал. В залежності від структури капіталу вартість кожного з цих джерел змінюється, причому темпи зміни є різними. Численні дослідження показали, що помірне зростання частки позикових коштів, тобто деяке підвищення фінансового ризику, не викликає негайної реакції акціонерів в плані підвищення потрібної доходності, однак при перевищенні деякої межі безпеки ситуація змінюється і акціонери починають вимагати більшої доходності для компенсації ризику. Одночасно і вартість позикового капіталу, залишаючись спочатку практично незмінною, при відповідній зміні складу джерел починає зростати. Оскільки вартість позикового капіталу в середньому нижче, ніж вартість власного капіталу, існує структура капіталу, що називається оптимальною, при якій показник СВК має мінімальне значення, а відповідно, ринкова вартість фірми буде максимальною, наведена на рисунку 1.1.
Рисунок 1.1 Традиційний погляд на залежність вартості та структури капіталу
Однак, оптимізація структури джерел фінансування по критерію максимізації ціни підприємства відображає однобічний погляд на проблему управління структурою фінансових ресурсів, так як не враховує вплив сформованої структури на результативні показники діяльності підприємства.
Є.С. Стоянова запропонувала свій підхід до управління структурою фінансового капіталу -- з боку управління теорією фінансового левериджу.
Ефект фінансового важеля -- це приріст до рентабельності власних коштів, що отримується завдяки використанню кредиту, не дивлячись на платність останнього.
Є.С. Стоянова пропонує деякі положення:
- підприємство, що використовує лише власні кошти, обмежує їхню рентабельність приблизно 2/3 економічної рентабельності
- підприємство, що використовує кредит, збільшує або зменшує рентабельність власних коштів, в залежності від співвідношення власних та позикових коштів у пасиві та від величини відсоткової ставки.
- Тоді виникає ефект фінансового важеля (ЕФВ):
де РВК - чиста рентабельність власних коштів;
ЕР - економічна рентабельність;
ЕФВ - ефект фінансового важеля.
Для вирішення питання про те, як би розрахувати та реалізувати ефект фінансового важеля таким чином, щоб надолужити третю частину економічної рентабельності активів, що втрачається через оподаткування, або навіть “перекомпенсувати” податкові вилучення прирощенням власних коштів, треба розглянути механізм дії фінансового важеля. Не важко помітити, що цей ефект виникає через розбіжність між економічною рентабельністю та вартістю позикових коштів -- середньою розрахунковою ставкою відсотку (СРСВ):
Де СРСВ - середня розрахункова ставка відсотку;
ФВф - всі фактичні фінансові витрати за всіма кредитами за період, що аналізується;
ПК - загальна сума позикових коштів, що використовуються в періоді, що аналізується.
Це найчастіше використовувана на практиці формула обчислення середньої ціни, в яку обходяться підприємству позикові кошти. Але можна розраховувати цю величину по середньозваженій вартості кредитів та позик, можна також додавати до позикових коштів гроші, отримані підприємством від випуску привілейованих акцій. Деякі економісти наполягають на останньому тому, що за привілейованими акціями сплачується гарантований дивіденд, який поріднює даний спосіб і, крім того, при ліквідації підприємства власники привілейованих акцій мають практично рівні з кредиторами права на те, що їм належить. Така позиція заслуговує на увагу.
Зараз можна виділити першу складову ефекту фінансового важеля: це так званий диференціал -- різниця між економічною рентабельністю активів та середньою розрахунковою ставкою відсотку по позикових коштах. Через оподаткування від диференціалу залишаються лише дві третини (1 -- ставка оподаткування прибутку), тобто 2/3 (ЕР -- СРСВ).
Друга складова -- плече фінансового важеля -- характеризує силу впливу фінансового важеля. Це співвідношення між позиковими та власними коштами. Поєднаємо обидві складові ефекту фінансового важеля (ЕФВ):
, або
Де ЕФВ ефект фінансового важеля;
ЕР економічна рентабельність;
СРСВ середня розрахункова ставка відсотку;
Д диференціал;
ПФВ плече фінансового важеля;
П позиковий капітал;
ВК власний капітал.
Таким чином, перший спосіб розрахунку рівня фінансового важеля (ЕФВ):
де СОП ставка оподаткування прибутку.
Цей спосіб відкриває широкі можливості по визначенню безпечного обсягу позикових коштів, розрахунку допустимих умов кредитування, а в поєднанні з формулою
РВК = 2/3 ЕР + ЕФВ
Також по полегшенню податкового тягаря для підприємства. Ця формула виводить на доцільність придбання акцій підприємства з тими чи іншими значеннями диференціалу, плеча фінансового важеля та рівня ефекту фінансового важеля в цілому.
Стоянова сформулювала два важливих правила:
1. Якщо нова позика приносить підприємству підвищення рівня ефекту фінансового важеля, то така позика вигідна. Але при цьому необхідно найуважнішим чином слідкувати за станом диференціалу: при нарощенні плеча фінансового важеля банкір схильний компенсувати зростання свого ризику підвищенням ціни свого кредиту.
2. Ризик кредитора виражається величиною диференціала: чим більше диференціал, тим менше ризик; чим менше диференціал, тим більше ризик.
Головний висновок: розумний фінансовий менеджер не буде збільшувати будь-якою ціною плече фінансового важеля, буде регулювати його в залежності від диференціалу [13].
Ефект фінансового важеля за фінансовим ризиком, можна трактувати як зміна чистого прибутку на кожну звичайну акцію (у відсотках), що породжується даною зміною нетто-результату експлуатації інвестицій (також у відсотках). Таке сприйняття ефекту фінансового важелю характерно в основному для американської школи фінансового менеджменту. Ось як американські економісти розраховують силу впливу фінансового важелю (СВФВ):
де СВФВ сила впливу фінансового важеля;
ЗЧП зміна (%) чистого прибутку на акцію;
ЗНРЕ зміна (%) нетто-результату експлуатації інвестицій.
За допомогою цієї формули відповідають на питання, на скільки відсотків зміниться чистий прибуток на кожну звичайну акцію при зміні нетто-результату експлуатації інвестицій на один відсоток [21].
Серія послідовних перетворень формули (СВФВ) дає:
де Кпр проценти за кредит;
БП балансовий прибуток.
Чим більша сила впливу фінансового важеля, тим більший фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством:
- зростає ризик неповернення кредиту з відсотками для банкіра;
- зростає ризик падіння дивіденду та курсу акцій для інвестора.
Таким чином, при формуванні раціональної структури капіталу виходять як правило із загальної установки: знайти таке співвідношення між позиковими та власними коштами, при якому вартість акції підприємства буде найвищою. Це в свою чергу стає можливим при достатньо високому, але не надмірному ефекті фінансового важеля, рівень заборгованості слугує для інвестора чутливим ринковим індикатором добробуту фірми. Занадто висока питома вага позикових коштів у пасивах свідчить про підвищений ризик банкрутства. Якщо підприємство обходиться власними коштами, то ризик банкрутства обмежується, але інвестори, що отримують скромні дивіденди, вважають, що підприємство не переслідує мети максимізації прибутку, та починають скидати акції, тим самим знижуючи ринкову вартість підприємства.
Існують такі важливі правила:
1. Якщо нетто-результат експлуатації інвестицій у розрахунку на акцію невеликий (а при цьому диференціал фінансового важеля як правило від'ємний, чиста рентабельність власних коштів та рівень дивіденду -- понижені), то вигідніше нарощувати власні кошти за рахунок емісії акцій, ніж брати кредит: залучення позикових коштів обходиться підприємству дорожче залучення власних коштів
2. Якщо нетто-результат експлуатації інвестицій у розрахунку на акцію великий (а при цьому диференціал фінансового важеля частіше всього позитивний, чиста рентабельність власних коштів та рівень дивіденду -- підвищений), то вигідніше брати кредит, ніж нарощувати власні кошти: залучення позикових коштів обійдеться підприємству дешевше залучення власних коштів.
Ці правила базуються на:
- порівняльному аналізі чистої рентабельності власних коштів та чистого прибутку в розрахунку на акцію за тих чи інших варіантів структури пасивів підприємства;
- на розрахунку граничного (критичного) значення нетто-результата експлуатації інвестицій.
Між величиною нетто - результата експлуатації інвестицій та розміром чистого прибутку в розрахунку на кожну звичайну акцію існує взаємозв'язок, що описується формулою (ЧПА):
Де ЧП А чистий прибуток в розрахунку на звичайну акцію;
СОП ставка оподаткування прибутку;
НРЕІ нетто-результат експлуатації інвестицій;
Кпр проценти за кредит;
КЗАкількість звичайних акцій.
Аналіз показує, що найменшу чисту рентабельність власних коштів та найнижчий прибуток на акцію підприємство буде мати при низькому значенні НРЕІ у випадку залучення кредиту, тому що існує загроза від'ємного значення величини ефекту фінансового важеля, який замість приросту до чистої рентабельності перетворюється на відрахування від неї та знижує чистий прибуток на акцію.
При фінансуванні виробництва такого самого, низького, значення НРЕІ тільки за рахунок власних коштів чиста рентабельність власних коштів та чистий прибуток на акцію покращуються, але підприємство недоотримує доходів через обмеженість своїх можливостей: нестача капіталу обертається недобором НРЕІ.
У варіанті, коли підприємство має високе значення НРЕІ та фінансується за рахунок власних коштів, воно може досягти більш високого рівня чистої рентабельності власних коштів та чистого прибутку на акцію.
І, у випадку, коли при залученні кредиту підприємство має високе значення НРЕІ, ми маємо високий рівень чистої рентабельності власних коштів та чистого прибутку на акцію, також маємо податкову економію, виникає, звичайно, фінансовий ризик, але виявляється реальна перспектива підвищення курсу акцій підприємства.
Граничне (критичне) значення нетто-результата експлуатації інвестицій -- це таке значення НРЕІ, при якому чистий прибуток на акцію (чиста рентабельність власних коштів) однакова як для варіанту із залученням позикових коштів, так і для варіанту з використанням виключно власних коштів.
А це означає, що рівень фінансового важеля дорівнює нулю -- або за рахунок нульового значення диференціалу (тоді ЕР = СРСВ), або за рахунок нульового плеча важеля (і тоді позикових коштів просто немає).
Отже, граничному значенню НРЕІ відповідає гранична (критична) середня ставка відсотку, що співпадає з рівнем економічної рентабельності активів. Надмірні фінансові витрати підприємства по позикових коштах, що виводять СРСВ за граничне значення, невигідні підприємству, тому що дають йому від'ємний диференціал та обертаються зниженням чистої рентабельності власних коштів та чистого прибутку на акцію.
Таким чином, у викладених правилах, за підходом Є.С. Стоянової, сформульовані головні критерії формування раціональної структури капіталу підприємства. Кількісне співвідношення тих чи інших джерел в цій структурі визначається для кожного підприємства на основі вказаних критеріїв, але суто індивідуально.
Підхід Ковальова щодо ефективного управління капіталом підприємства та його структурою базується на побудові балансових моделей оцінки фінансового стану підприємства, які отримали широке розповсюдження в літературі, інколи їх називають моделями В.В.Ковальова.
Цей методичний підхід побудований на основі визначення наступних показників:
Власні обігові кошти підприємства, визначається за наступною формулою (ВОК):
Де ВК власний капітал;
ДП довгострокові зобов'язання;
ПА позаобігові активи.
Застосування даної формули буде коректним лише за умови, що довгострокові кредити використовуються для здійснення виробничого розвитку підприємства. Нормальні джерела фінансування запасів (НДФЗ):
де ВОК -- власні обігові кошти;
БКрОК -- банківські кредити для формування обігових коштів;
ТКрЗ -- кредиторська заборгованість товарного характеру.
Банківські кредити для формування обігових коштів та кредиторська заборгованість товарного характеру приймаються в розрахунок тільки в обсягах заборгованості, строк погашення якої минув.
3. Запаси та витрати (ЗВ):
Де З запаси;
ВМП витрати майбутніх періодів.
В залежності від співвідношення розрахованих показників визначають наступні типи фінансової стійкості:
Абсолютна фінансова стійкість: за умови, що ЗВ < ВОК.
Підприємство є абсолютно незалежним від зовнішніх кредиторів, оскільки всі необхідні оборотні активи формуються за рахунок власних джерел фінансування.
Така ситуація на підприємстві трапляється дуже рідко, і її не можна вважати ідеальною оскільки використання позик для формування оборотних активів є розповсюдженою політикою фінансування. За настання абсолютної фінансової стійкості підприємство не використовує переваг які має зовнішнє фінансування при цьому обмежуючи зростання обсягів своєї діяльності
Нормальна фінансова стійкість: за умови, що ВОК < ЗВ < НДФЗ.
На підприємстві застосовується ефективна політика залучення та використання позикових коштів, виробничі потреби підприємства в повному обсязі забезпечуються різноманітними джерелами фінансування (ВОК, короткострокові банківські кредити та позики для покриття оборотних активів, розрахунки з кредиторами за товари, роботи, послуги),строк сплати яких не настав. Критична фінансова стійкість: за умови, що ЗВ < НДФЗ
На підприємстві виникли певні проблеми з джерелами фінансування запасів та витрат. Для формування певної частини оборотних активів використовуються джерела фінансування які не можна вважати нормальними (позикові кошти, що отримані для інших цілей, кредиторська заборгованість не товарного характеру, кошти фондів спеціального призначення). Катастрофічна фінансова стійкість: за умови, що ЗВ < НДФЗ, та підприємство має непогашені у встановлений термін кредити та позики.
Підприємство не може розрахуватися вчасно по всім кредитам.
Досягнення критичної та катастрофічної фінансової стійкості є наслідком неефективних рішень щодо формування та використання товарно-матеріальних запасів та здійснення авансованих витрат. Таким чином, наявність цілої низки підходів щодо проблеми ефективності управління капіталом та його структурою обумовлена неоднозначним впливом структури капіталу на різноманітні аспекти його діяльності.
капітал акціонерний ліквідність фінансовий
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ВАТ "НАСОСЕНЕРГОМАШ"
2.1 Загальна характеристика ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"
Оцінка фінансового становища підприємства являє собою дослідження, що дозволяє вивчити особливості роботи підприємства, його фінансову стабільність і платоспроможність, ефективність діяльності й економічний потенціал.
Розглянемо фінансове становище, а саме розміщення і використання фінансових ресурсів, підприємства на прикладі Відкритого акціонерного товариства ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" у 2007 - 2009 рр. Знаходиться вона за адресою: Сумська область, Сумський район, м. Суми, вул. пл. Привокзальна,1.
Предметом основної дiяльностi пiдприємства є розробка, виробництво i реалiзацiя високоефективного насосного обладнання, проведення сертифiкацiйних та iнших видiв випробувань насосiв, надання сервiсних послуг. В результатi, за 2009 рiк працiвниками пiдприємства виготовлено продукцiї, виконано робiт i послуг на суму 281,9 млн. грн. Це в порiвняннi з 2008 роком бiльше на 73,2 млн. грн. Зростання об'єму товарної продукцiї склало 35,1 %. Так, в 2009 роцi було виготовлено: вiдцентрових насосiв - 538 шт., вакумних - 182 шт., вiльновихрових - 26 шт., занурювальних - 2 шт., а також виготовлено запчастин на суму 38,2 млн. грн. Найбiльш привабливi характеристики продукцiї ВАТ "Насосенергомаш" - якiсть, надiйнiсть, економiчнiсть, тривалий строк служби обладнання.
Товариство виготовляє насосне обладнання для рiзних галузей господарства, а саме для: - об'єктiв теплової та атомної енергетики; зрошення i мелiорацiї; - магiстральних нафтопроводiв; - видобутку нафти; - водопостачання; - комунального господарства; - легкової та харчової промисловостi; - гiрничорудної та вугiльної промисловостi; - системи життєзабезпечення i технiчних процесiв на пiдприємствах машинобудiвної i хiмiчної промисловостi.
Проте цей ринок устаткування є i найбiльш конкурентним. У зв'язку з цим в 2009 роцi вiдбулися змiни в структурi реалiзацiї продукцiї. Збiльшився об'єм експорту на 77,6 % (всього за рiк експорт склав - 325,9 млн. грн) в порiвняннi з 2008 роком, його питома вага в загальному об'ємi реалiзацiї збiльшилась на 18,7 % i склала 97 %. При цьому вiдповiдно скоротилися постачання устаткування до України, що є наслiдком фiнансової кризи. Об'єм продажiв в 2009 роцi збiльшився в порiвняннi з 2008 роком на 43,3 % i склав 336,1 млн. грн., отриманий прибуток вiд звичайної дiяльностi в об'ємi 74,9 млн. грн., в т.ч. чистий прибуток - 51,5 млн. грн.
На сьогоднiшнiй день ВАТ "Сумський завод "Насосенергомаш" має все необхiдне для створення високоефективного насосного обладнання: власну конструкторську базу, добре оснащене виробництво з сучасними технологiями. Наявнiсть комплексу лабораторiй дає можливiсть забезпечити високу якiсть насосiв, яку випускає Товариство.
Таким чином, продукцiя, яка випускається заводом зазнає значної конкуренцiї, при чому не лише на українському ринку, а й на закордонних ринках. Так, серед основних конкурентiв, можна видiлити: Україна: - ВАТ "Кiровоградський насосний завод "Сахгiдромаш"; - ВАТ "Южгiромаш"; - ВАТ СМНВО iм. "Фрунзе".
На протязi 2009 року основними покупцями продукцiї ВАТ "Сумський завод "Насосенергомаш" були: - ВАТ "Гiдромашсервiс"; - ТОВ "ТД "Сумськi насоси".
Основними постачальниками ВАТ "Сумський завод "Насосенергомаш" є: ТОВ ТК "Нова" ,ТОВ "Нефтегарант", ЗАТ "Калiна-ЛТД та iншi;
Стратегiя пiдприємства в 2010 роцi полягає в пiдвищеннi прибутковостi дiяльностi підприємства: за рахунок збiльшення доходiв вiд реалiзацiї продукцiї підприємства; насосного устаткування, запасних частин, надання сервiсних робiт i послуг; розширення iснуючих ринкiв, i виходу на новi ринки збуту насосної продукцiї.
Для загальної оцінки фінансового стану ВАТ "Сумський завод "Насосенергомаш", проведемо аналіз основних фінансово-економічних показників та їх динаміку за період з 2007 р. до 2009 р, подані в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1- Основні фінансово-економічні показники діяльності ВАТ "Сумський завод "Насосенергомаш" за період з 2007 до 2009 рр.
|
Показники |
Роки |
Відхилення 2009 до 2007 рр., % |
|||
|
2007 р. |
2008 р. |
2009 р. |
|||
|
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн. |
175951 |
238749 |
338465 |
92,36 |
|
|
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн. |
171294 |
234547 |
336141 |
96,23 |
|
|
Собівартість реалізованих товарів, тис. грн. |
124814 |
175379 |
220116 |
76,35 |
|
|
Чистий прибуток, тис. грн. |
10378 |
5080 |
51549 |
396,7 |
|
|
Необоротні активи, тис. грн. |
29494 |
39871 |
65097 |
120,7 |
|
|
Оборотні активи, тис. грн. |
127187 |
157199 |
238885 |
87,82 |
|
|
Власний капітал, тис. грн. |
88592 |
85998 |
137645 |
55,36 |
|
|
Поточні зобов'язання, тис. грн. |
62658 |
84174 |
126761 |
102,3 |
|
|
Валюта балансу, тис. грн. |
158078 |
198408 |
305723 |
93,4 |
|
|
Коефіцієнт зносу |
0,62 |
0,5 |
0,66 |
6,45 |
|
|
Середньооблікова чисельність працюючих, чол. |
1949 |
1909 |
3204 |
64,39 |
|
|
Річний фонд оплати праці, тис. грн. |
34804,5 |
46624,7 |
50 819,4 |
46,01 |
Аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності та даних фінансової звітносту таблиці 2.1 дає змогу зробити наступні висновки.
Протягом періоду 2007-2009 рр. відбувається зростання виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), відповідно зростає і собівартість реалізованих товарів. Результатом збільшення чистого прибутку підприємства з 2007-2009 рр на 396,7%, спричинив об'єм продажiв в 2009 роцi, який збiльшився в порiвняннi з 2008 роком на 43,3 % i склав 336,1 млн. грн., отриманий прибуток вiд звичайної дiяльностi в об'ємi 74,9 млн. грн., в т.ч. чистий прибуток - 51,5 млн.грн. На обсяг чистого прибутку також вплинуло зниження собівартості продукції на 5% у порівнянні з 2008р,а також вплинув такий показник як збільшення доходів від інших фінансових операцій та іншої звичайної діяльності.
Аналіз структури активів балансу підприємства свідчить про перевищення в активі частки оборотних активів над необоротними. Це позитивне явище, оскільки чим швидше обертаються кошти, тим більшим буде прибуток підприємства. Обсяг оборотних та необоротних активів підприємства має стійку тенденцію до зростання. Протягом 2007-2009рр обсяг необоротних активів зріс на 120,7 %, а оборотних активів на 87,82%, що свідчить про достатність коштів у підприємства для задоволення потреб в окремих їх видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їх складу для забезпечення умов ефективної господарської діяльності.
Водночас із зростанням обсягів оборотних та необоротних активів підприємства, питома вага оборотних активів зменшувалася, а питома вага необоротних - збільшується. Так, у загальній вартості активів частка необоротних активів , за період,що аналізується збільшилась від 18% до 21%, оборотних - зменшилась від 80% до 78%.
Протягом аналізованого періоду валюта балансу значно змінилася. Її ріст склав 93,4 у 2009 році порівняно з 2007 роком. У складі активу балансу відбувається стійке зростання суми необоротних активів - 120,7% та одночасно збільшувалась сума оборотних активів, яка в цілому зросла на 88%. Зміни в складі пасивів балансу проходили не однаково. Протягом 2007-2009рр. відбулося збільшення власного капіталу за рахунок зменшення суми непокритих збитків (оскільки підприємство отримало значну суму прибутку у цьому році) та одночасне збільшення поточних зобов'язань 102,3%; Фiнансування дiяльностi товариства здiйснюється за рахунок власних коштiв та кредитiв банку. На фiнансовий стан ВАТ "Сумський завод "Насосенергомаш" у 2009 роцi мали вплив наступнi негативнi фактори: - обмежена платоспроможнiсть; - висока цiна кредитних ресурсiв; - високий рiвень податкiв; - складностi в оформленнi документацiї на вiдвантаження та одерження продукцiї на митницi та iншi.
Рівень зносу основних засобів підприємства є значним і складає близько 60 %. При цьому коефіцієнт зносу протягом аналізованого періоду зріс на 6,45, що свідчить про збільшення частки основних засобів непридатних до експлуатації, тому власникам необхідно звернути увагу на оновлення основних засобів.
ВАТ "Насосенергомаш" має невелику та відносно постійну чисельність працюючих. Фонд оплати праці постійно зростає. За період 2007-2008 рр. він збільшився на 64,39 %. Фонд оплати працi за 2009 рiк складає 50 819,4 тис. грн., що на 4 194,7 тис. грн. бiльше нiж у попередньому роцi. Це сприяє матеріальному заохоченню працівників, хоча з іншого боку, відповідає загальній тенденції зростання середнього рівня оплати праці в регіоні протягом аналізованого періоду.
Перевіремо виконання „золотого правила” зміни виручки, чистого прибутку та валюти балансу протягом 2007-2009 рр. подані в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 - Перевірка виконання „золотого правила” зміни виручки, чистого прибутку та валюти балансу ВАТ "Насосенергомаш" за період з 2007 до 2009рр.
|
Показник |
Роки |
||
|
2008 р. |
2009 р. |
||
|
Темп приросту виручки від реалізації, % |
36,06 |
43,31 |
|
|
Темп приросту чистого прибутку, % |
-51,05 |
914,74 |
|
|
Темп приросту валюти балансу, % |
25,5 |
54,08 |
Аналізуючи темпи змін виручки від реалізації продукції, чистого прибутку та валюти балансу (табл. 2.2), можна зробити висновок, що ВАТ "Насосенергомаш" розширює свою діяльність, оскільки протягом 2007-2008 рр. показники приросту валюти балансу і виручки від реалізації мали додатні значення. При цьому темпи приросту виручки випереджали темпи приросту валюти балансу, що свідчить про ефективність використання майна підприємства.
Чистий прибуток ВАТ "Насосенергомаш" у 2008р зменшився на 51,05 разів порівняно з 2007 роком, але в 2009р у порівнянні з 2008р показник зріз на 914,74.
У 2009 році темпи приросту чистого прибутку зросли на 914,74, що набагато перевищив показники валюти балансу та виручки від реалізації. Це свідчить про значний вплив не операційної діяльності на формування прибутку.
Таким чином, оцінка загальних показників діяльності ВАТ "Насосенергомаш" у 2007-2009 рр. дозволила виявити як сильні, так і слабкі сторони функціонування підприємства. Для більш детального аналізу проведемо оцінку фінансового стану ВАТ "Насосенергомаш" за основними групами показників.
2.2 Оцінка ліквідності та фінансової стійкості ВАТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"
Подобные документы
Поняття власного капіталу акціонерного товариства, порядок його формування та список документів, які подає товариство до реєстраційного органу. Аналіз структури капіталу на прикладі ПАТ КБ "Приватбанк". Шляхи удосконалення управління власним капіталом.
курсовая работа [358,0 K], добавлен 17.12.2012Сутність капіталу як економічної категорії. Аналіз дебіторської заборгованості, ліквідності, платоспроможності та рентабельності підприємства. Загальна оцінка управління оборотним капіталом, покращення ефективності його використання в процесі виробництва.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 07.11.2011Джерела формування і напрямки використання власного капіталу. Аналіз структури та динаміки власного капіталу, оцінка ефективності його використання та факторів, що спричинили її зміну. Шляхи вдосконалення системи управління капіталом на підприємстві.
дипломная работа [374,8 K], добавлен 11.02.2015Сутність та особливості формування капіталу підприємства, методичні основи оцінки ефективності даного процесу. Загальна характеристика діяльності ВАТ "Укрнафта", дослідження структури капіталу на ньому. Оптимізація структури капіталу на підприємстві.
курсовая работа [122,0 K], добавлен 20.05.2011Оцінка прибутку акціонерного товариства, джерела формування та напрями використання; сутність дивідендної політики на прикладі ВАТ "Укртелеком". Організаційно-економічна характеристика підприємства, аналіз показників прибутковості та шляхи їх підвищення.
дипломная работа [478,2 K], добавлен 12.09.2012Систематизація видів капіталу підприємства за основними кваліфікаційними ознаками. Характеристика основних принципів і джерел формування капіталу підприємства і його вартості. Визначення основних факторів планування структури капіталу підприємства.
курс лекций [145,1 K], добавлен 03.12.2010Економічна сутність і роль оборотного капіталу підприємства. Оцінка фінансового стану ВАТ "Південний ГЗК", аналіз оборотних коштів, структури дебіторської заборгованості. Раціоналізація розміщення, підвищення ефективності використання оборотного капіталу.
дипломная работа [169,8 K], добавлен 08.11.2010Суть та структура акціонерного капіталу. Аналіз фінансової стійкості ЗАТ "Аргус". Методика оцінювання інвестиційної привабливості акціонерних товариств. Комплексний аналіз фінансового стану підприємства. Тенденції розвитку акціонерного капіталу в Україні.
курсовая работа [101,8 K], добавлен 07.10.2011Управління оборотним капіталом підприємства на прикладі ОМКП "Орджонікідзетеплоенерго". Нормативно-правові документи, загальна характеристика фінансової діяльності. Аналіз фінансового стану підприємства, використання оборотних та власних коштів.
отчет по практике [863,8 K], добавлен 19.07.2011Сутність і умови фінансової стійкості підприємства, принципи управління нею на сучасному ринку. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, аналіз показників. Напрямки удосконалення управління фінансової стійкості підприємства, що вивчається.
дипломная работа [481,6 K], добавлен 26.08.2014
