Фінансова безпека субьєктів підприємницької діяльності
Теоретичні основи формування фінансової безпеки суб'єктів підприємництва. Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об'єкт управління. Аналіз активу балансу та оцінка показників майнового стану організації "Комфорт" за 2009-2011 роки.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.01.2015 |
| Размер файла | 412,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА
Курсова робота
з дисципліни: Фінансова безпека
на тему: Фінансова безпека суб'єктів підприємницької діяльності
Виконала студентка гр. 608
Ретюнських К.А.
Луганськ 2014
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні основи формування фінансової безпеки суб'єктів підприємництва
- 1.1 Сутність фінансової безпеки, як складового елементу економічної безпеки держави
- 1.2 Система управління фінансовою безпекою підприємства
- 1.3 Забезпечення фінансової безпеки суб'єктів підприємництва
- 2. Аналіз фінансової безпеки підприємства на основі ТОВ "КОМФОРТ"
- 2.1 Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об'єкт управління
- 2.2 Аналіз та оцінка показників фінансового стану ТОВ "Комфорт"
- 2.3 Вдосконалення фінансового стану ТОВ "Комфорт"
- 3. Розвиток системи фінансової безпеки суб'єктів підприємництва сфери матеріального виробництва
- 3.1 Проблеми та шляхи забезпечення фінансової безпеки підприємства.
- 3.2 Сучасні загрози фінансовій безпеці суб'єктів господарювання та шляхи їх зменшення
- 3.3 Зарубіжний досвід управління фінансовою безпекою суб'єктів підприємництва
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. Сучасні процеси розвитку вітчизняних підприємств характеризуються несталістю, стагнацією, відсутністю дієвих механізмів управління, що зумовлює необхідність дослідження цілої низки питань, пов'язаних як з формуванням дієвого механізму управління підприємствами, так і з процесами організації та ефективного використання трудових, фінансових і матеріальних ресурсів. Шляхи подолання існуючих проблем і необхідність вирішення нагальних питань,пов'язаних з ефективним функціонуванням підприємства, зумовили посилення уваги до процесів створення та реалізації механізму фінансового управління як елемента управління підприємством та зумовили актуальність теми даного дослідження.
Фінансове управління як самостійний напрям наукових досліджень і вид управлінської діяльності сформувався внаслідок розвитку підприємництва, трансформації власності з приватної в корпоративну, розмежування власності та управління, бурхливого розвитку фінансового ринку, вдосконалення фінансових технологій, зростаючих ризиків фінансових потрясінь
Предметом дослідження курсової роботи є фінансова безпека суб'єктів підприємництва.
Об'єктом дослідження курсової роботи є система стан фінансової безпеки суб'єктів підприємництва.
Методами дослідження в даній роботі є системно-функціональний - для узагальнення сучасних теоретичних і методологічних концепцій створення та функціонування механізму акцизного оподаткування; аналізу та синтезу - для вивчення предмету дослідження в цілісності, єдності, взаємозв'язку його складових частин; економіко-статистичні - при вивченні та узагальненні статистичної інформації; розрахунково-аналітичний - при виконанні аналітичних розрахунків в ході прогнозування; порівняння - для порівняння статистичних даних попередніх років з теперішніми показниками.
Інформаційною базою дослідження виступили періодичні видання, праці вітчизняних та зарубіжних вчених,посібники, нормативно-правові та законодавчі акти, інтернет-джерела.
1. Теоретичні основи формування фінансової безпеки суб'єктів підприємництва
1.1 Сутність фінансової безпеки, як складового елементу економічної безпеки держави
Після набуття незалежності Україна зустрілася з багатьма якісно новими фінансовими проблемами. Вирішення їх ускладнюється тим, що сучасна національна фінансова система формується паралельно із трансформацією економіки та системою державного управління. До того ж в умовах відкритої економіки Україна потрапляє під вплив потужних зовнішніх чинників.
Як свідчить світовий досвід, забезпечення належного рівня фінансової безпеки - це гарантія незалежності держави, умова стабільності та ефективної життєдіяльності суспільства, досягнення успіху державою на міжнародній арені. Тому лише створення потужної системи фінансової безпеки по всіх рівнях (національному, регіональному, підприємства, особи) дасть можливість уникнути настання негативних наслідків відкритості національної економіки, забезпечити їх конкурентоспроможність, захистити вітчизняну фінансову сферу, та ефективно взаємодіяти з міжнародними фінансовими та економічними структурами.
Поняття економічної безпеки належить до числа тих, які, з одного боку, всім зрозумілі, а з іншого - важко визначаються в досить коректній та вичерпній формі. Однак, як влучно зазначив Я. Жаліло, "поняття економічної безпеки набуває виняткового значення як аргумент прийняття політичних рішень", звідси "коректне визначення поняття економічної безпеки має визначальне значення для коректного формування державної політики в економічній сфері загалом" [3, с. 12]. У В.Тамбовцева економічна безпека тієї чи іншої системи - це "сукупність властивостей стану її виробничої (у самому широкому розумінні) підсистеми, яка забезпечує можливість досягнення цілей всієї системи". У Л.Абалкіна: "сукупність умов і чинників, які забезпечують незалежність національної економіки, її стабільність і стійкість, спроможність до постійного оновлення і самовдосконалення" [2, с. 15].
На думку російського вченого А. Городецького, економічна безпека означає надійну і забезпечену всіма необхідними засобами держави захищеність національно-державних інтересів у сфері економіки від внутрішніх та зовнішніх збитків. У науковій роботі вчених Інституту систем енергетики ім. Л. О. Мелентьєва економічна безпека визначається як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства й держави від зовнішніх і внутрішніх загроз. При цьому "життєво важливими інтересами вважається сукупність потреб, задоволення яких забезпечує існування і можливість прогресивного розвитку особи, суспільства і держави". К. X. Іпполітов вважає, що економічна безпека держави охоплює захищеність всієї системи "економічних відносин, які визначають прогресивний розвиток економічного потенціалу країни і забезпечують підвищення рівня добробуту всіх членів суспільства, його окремих соціальних груп, а також формують основи обороноздатності країни, захищеність від небезпек та загроз, джерелом яких є внутрішні та зовнішні протиріччя" [3, с. 21].
У Концепції економічної безпеки України воно розглядається як "спроможність національної економіки отримувати свій вільний, незалежний розвиток і утримувати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а також достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій, здатність Української держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз" [7, с. 31-32].
У проекті Стратегії забезпечення економічної безпеки, який розроблено робочою групою Кабінету Міністрів України Апаратом Ради національної безпеки і оборони України, а також науковцями і працівниками інших установ, економічною безпекою вважається "такий стан національної економіки і окремих її складових, який здатний забезпечити стійкий соціально-економічний розвиток, спроможність нейтралізувати внутрішні і зовнішні загрози і дозволяє задовольняти необхідні економічні потреби особи, суспільства і держави". В.Шлемко і І.Бінько вважають за економічну безпеку "такий стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім'ї, суспільства, держави" [13, с. 45-46]. В.Мунтіян: "економічна безпека - загальнонаціональний комплекс заходів, спрямованих на постійний і стабільний розвиток економіки держави, що включає механізм протидії внутрішнім та зовнішнім загрозам" [9, с. 54]. У Г.Пастернака-Таранушенка "економічна безпека - це стан держави, за яким вона забезпечена можливістю
створення, розвитку умов для плідного життя її населення, перспективного розвитку в майбутньому та в зростанні добробуту її мешканців".
В Україні функціонує трирівнева система фінансування: бюджетне фінансування, банківські кредити і прямі інвестиції через механізми ринку капіталів. Тому особливої уваги потребує безпека усіх цих рівнів. Взагалі
Україні потрібна надійна фінансова система, яка б забезпечувала оперативність розрахунків між підприємствами, збереження заощаджень, притік інвестицій в економіку.
У цілому фінансова безпека охоплює: фінансову безпеку окремого громадянина, домашніх господарств, населення в цілому, підприємців, підприємств, організацій, установ та їх асоціацій, галузей господарського комплексу, регіонів, окремих секторів економіки, держави (у свою чергу фінансова безпека держави складається з таких складових, як бюджетна, валютна, інвестиційна, інфляційна, цінова, курсова та боргова безпека) та різноманітних міждержавних утворень, а також світового співтовариства в цілому. Фінансову безпеку будь-якої держави визначає перш за все її фінансова незалежність. При цьому велике значення має розмір зовнішньої фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових інституцій, економічних угруповань, урядів окремих країн, обсяг іноземних інвестицій у національну економіку.
Рівень фінансової безпеки держави зумовлений і ступенем розвитку ринку капіталів, на якому обертаються акції великої кількості реально функціонуючих суб'єктів господарювання, діють численні фінансові інститути; мірою відкритості внутрішнього ринку; розмаїттям фінансових інструментів; схильністю населення до операцій з фондовими цінностями; концентрацією інтелектуальних ресурсів, задіяних в розвитку фінансового10 ринку. Багато в чому фінансова безпека держави визначається характером фінансово-кредитної політики, яку вона провадить. Причому як внутрішньої, так і зовнішньої.
Підводячи певний підсумок, на наш погляд сутність поняття "фінансова безпека держави", можна визначити як багаторівневу систему яка покликана захищати фінансові інтереси держави, суб'єкта господарювання та громадянина від зовнішніх та внутрішніх загроз на макро- та мікрорівнях (міжнародний, національний, регіональний, приватний).
При цьому, згідно з теорією американського вченого Абдрахмана Маслова, потреба людей у безпеці (в тому числі і фінансовій) посідає друге місце після простих фізіологічних потреб. Здатність же влади забезпечувати цю безпеку і відрізняє один тип держави від іншого.
1.2 Система управління фінансовою безпекою підприємства
Нинішня економічна ситуація в світі характеризується конфліктними ситуаціями між країнами та поширенням дестабілізаційних економічних процесів. Кількісні та якісні втрати діючих підприємств, спричинені прямо чи опосередковано впливом таких негативних процесів зовнішнього та внутрішнього характеру, можуть становити значну загрозу подальшій стабільній роботі національних підприємств та його розвитку.
Суб'єкти господарювання змушені пристосовуватись до умов середовища та швидкості зміни напрямку їх впливу (дії). А тому виникає потреба в забезпеченні необхідних заходів та створенні стійкої системи управління з метою надання можливості підприємствам якомога меншою мірою відчувати негативні результати дестабілізаційних факторів економічної та політичної ситуацій внутрішнього та міжнародного рівня на результатах своєї господарської діяльності.
Фінансова безпека підприємства входить складовим елементом до системи економічної безпеки [5, с. 27]. З огляду на те, що інтерес до дослідження даної проблематики зростає з розвитком зовнішніх та внутрішніх економічних зв'язків держави, значна кількість праць присвячується розгляду проблем економічної та фінансової безпеки підприємств.
Кризові явища економіки та малопередбачувані дестабілізаційні процеси, що мають місце останнім часом зумовлюють підвищення інтересу науковців до засобів та показників оцінки економічної та фінансової безпеки, структурних елементів та механізмів управління й забезпечення фінансової безпеки підприємств. Значна кількість праць присвячених цим питанням, що є в даний час в економічній науці розкриває різноманіття поглядів та не пов'язує процес забезпечення з механізмом управління фінансовою безпекою. Хоча саме комплексний підхід до даної проблеми може забезпечити підприємствам досягнення високих показників фінансової безпеки [6, c.48-49].
Сама сутність поняття "фінансової безпеки підприємства" трактується ними у двох розрізах:
- як стан захищеності інтересів підприємства (І.О. Бланк, К.С. Горячева, А.Г. Загородній,);
- як стан ефективного використання ресурсів підприємства (Н.Й. Реверчук, Л.І. Донець, О.В. Ареф'єва, С.Ф. Покропивний).
За ринкових умов господарювання фінанси є рушієм будь-якої економічної системи, тому на думкуН.Й. Реверчук, саме фінансова безпека є провідною й вирішальною, адже являє собою засіб захисту від можливих фінансових витрат і попередження банкрутства підприємства, досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів [4].
Станом найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів підприємства, вираженим у найкращих значеннях фінансових показників прибутковості та рентабельності бізнесу, якості управління, використання основних і оборотних засобів підприємства, структури його капіталу, норми дивідендних виплат за цінними паперами підприємства, а також курсової вартості його цінних паперів як синтетичного індикатора поточного фінансово-господарського стану підприємства і перспектив його технологічного та фінансового розвитку розглядають фінансову безпеку Л.І. Донець, О.В. Ареф'єва, С.Ф. Покропивний [5, c.32-34].
Під фінансовою безпекою підприємства в цілях даної статті слід розуміти збалансований стан його елементів та підсистем як окремої економічної системи, що можуть бути виражені кількісними чи якісними показниками та характеризується стійкістю до негативних впливів внутрішнього та зовнішнього середовища та здатністю забезпечити її ефективне функціонування, стабільність розвитку та економічного зростання в довгостроковому періоді.
Фінансова безпека підприємства є складним та багатоаспектним явищем і тому може розглядатись як сукупність відповідних елементів. Як і кожна система вона потребує певних методів та важелів управління. Кириченко О.А. запропонував таку схему системи управління фінансовою безпекою підприємства [9, c.67] (рис. 1):
Рис.1.1. Схема системи управління фінансовою безпекою підприємства за Кириченко О.А.
З огляду на визначення поняття фінансової безпеки підприємства вважаємо необхідним відкоригувати дану схему з наступними змінами:
- вважаємо включення тільки фінансової діяльності підприємства до об'єктів не є коректним, оскільки розглядаючи фінансову безпеку як стан ефективного використання ресурсів підприємства, маються на увазі всі ресурси, а не тільки фінансові. Тому вважаємо, що на стабільний фінансовий стан підприємства впливають результати як операційної діяльності підприємства, так і інвестиційної;
- вважаємо недоцільним виділяти окремо прибуток як об'єкт, оскільки він є результатом всіх видів діяльності підприємства і модифікованою формою капіталу підприємства, який виділено окремим об'єктом;
- перелік ризиків пропонуємо доповнити надзвичайними ризиками, тобто непередбачуваними, що відбувають у форс-мажорних обставинах.
З врахуванням внесених коригувань схема матиме наступний вигляд (рис. 2):
Рис.1.2. Схема системи управління фінансовою безпекою підприємства вдосконалена автором
За вище зазначеною схемою та викладеними коригуваннями щодо складу її основних елементів в даній статті комплексна статична модель управління системою фінансової безпеки підприємства Кириченко О.А. [9] може бути описана наступним чином через функцію управління процесами та факторами забезпечення фінансової безпеки підприємства:
1. МУСФБП = f (Р, О, МН, П, МПР, ….), (1)
де МУСФБП - модель управління системою фінансової безпеки підприємства;
f - функція, що припускає наявність цілей в управлінні системою фінансової безпеки підприємства, яка об'єднує всі елементи механізму керування;
Р - ресурси, наявні на підприємстві, що перебувають в його повному розпорядженні;
О - організаційна структура підприємства (щодо кожного окремого підприємства мають бути обрані чинники, які відповідають за дії, щодо забезпечення фінансової безпеку підприємства);
МН - організаційно-економічна і нормативно-правова база системи управління підприємством;
П - показники, що повною мірою розкривають кількісні та якісні характеристики процесів реагування на загрози;
МПР - моделі прийняття рішень для успішного управління системою фінансової безпеки залежно від сформованої ситуації.
1.3 Забезпечення фінансової безпеки суб'єктів підприємництва
Перехід України до ринкових умов ведення господарства обумовив появу цілого ряду проблем в економічній системі та діяльності суб'єктів підприємництва, які раніше не існували або принаймні не визнавались. Відповідно підприємці не мали можливості вирішувати їх швидко та з максимальною ефективністю, оскільки був відсутній практичний досвід та методологічна база для цього. Такими проблемами, зокрема, були фінансова нестабільність, кризові явища на суб'єктах підприємництва та банкрутство, які можна віднести до постійних супутників ринкової економіки й конкурентного середовища, оскільки ризики та боротьба за виживання природні для ринкових відносин.
Одним із варіантів вирішення цих та ряду інших проблем є забезпечення фінансової безпеки суб'єктів підприємництва. Фінансової тому, що на сьогодні в економічній системі організацій все більшого значення набувають відносини з управління фінансовими ресурсами та оптимізації їх використання, а також фінансові інструменти, що забезпечують стабільну та ефективну діяльність суб'єкта підприємництва.
Система фінансової безпеки суб'єктів підприємництва має поєднувати надбання сучасної економічної науки та діяти постійно, а не за фактом настання кризи.
Однією з основних проблем будь-якої економічної системи є забезпечення її ефективної та стабільної діяльності. У сучасних мінливих та висококонкурентних умовах дуже актуальними стають питання саме стабільного безкризового розвитку. З переходом до ринкових відносин Україна змогла в повній мірі оцінити вплив різного роду криз на своє економічне середовище.
Отже, питання забезпечення безпеки держави та окремих її складових на сьогоднішній день є надзвичайно актуальним. І якщо раніше наукова думка зосереджувала свою увагу виключно на економічній безпеці, то сьогодні все більше науковців наголошують на необхідності створення фінансової безпеки, як окремого елементу системи економічної безпеки, що має відповідати за безпеку саме сфери фінансових відносин. [10, с.16].
Фінансова безпека охоплює: фінансову безпеку окремого громадянина, домашніх господарств, населення в цілому, підприємців, підприємств, організацій, установ та їх асоціацій, галузей господарського комплексу, регіонів, окремих секторів економіки, держави та різноманітних міждержавних утворень, світового співтовариства в цілому. [17, с. 24].
На сьогодні питання методології формування фінансової безпеки суб'єктів підприємництва сфери матеріального виробництва, на відміну, скажімо, від фінансової безпеки банків, страхових компаній та інших суто фінансових інституцій, є недостатньо розробленими. У той час, як очевидним є факт, що саме реальний сектор економіки був і залишається основою економіки України, а, отже, і її фінансової безпеки, рівень якої є прямим наслідком стану економіки країни.
Забезпечення стійкого росту підприємництва, стабільності результатів їх діяльності, досягнення цілей, що відповідають інтересам власників і суспільства в цілому, неможливі без розробки й проведення самостійної стратегії, що у сучасній економіці визначається наявністю ефективної системи його фінансової безпеки. Саме стан фінансів господарюючих суб'єктів багато в чому обумовлює ефективність їх діяльності в ринковій економіці, що і призводить до необхідності розгляду проблем забезпечення фінансової безпеки суб'єктів підприємництва [16, с. 98].
Таким чином, фінансова безпека є однією з найважливіших складових системи економічної безпеки суб'єктів підприємництва. Оскільки саме фінансова складова є основною в сучасній економіці, як на макро-, так і на мікрорівні. Сучасна економіка реалізує свої функції шляхом використання фінансових механізмів, за допомогою фінансових методів, важелів, стимулів, переслідуючи при цьому фінансові цілі.
Розділ 2. Аналіз фінансової безпеки підприємства на основі ТОВ "Комфорт"
2.1 Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об'єкт управління
Підприємства, здійснюючи свою діяльність, несуть повну відповідальність за своїми зобов'язаннями перед ланками фінансово-кредитної системи, постачальниками, власними працівниками, а також за результатами виробничо-фінансової діяльності. Це зумовлює необхідність ефективного управління підприємством та підтримки його фінансового стану.[47, с. 123].
Однією із складових економічного потенціалу є його фінансовий стан (потенціал). Щодо фінансової сторони діяльності суб'єкта господарювання необхідно вирішувати два основних завдання:
- підтримання здатності відповідати за поточними фінансовими зобов'язаннями - характеристика фінансового стану підприємства з позиції короткострокової перспективи;
- забезпечення довгострокового фінансування в бажаних обсягах і здатності підтримувати існуючу або бажану структуру капіталу - оцінка фінансового стану підприємства з позиції довгострокової перспективи", - визначили Мошенський С. З. та Олійник О. В. [34, с. 98-99].
Таким чином, фінансовий стан є результатом взаємодії усіх елементів фінансових відносин, що виникають у підприємства в процесі його господарської діяльності, і характеризується як розміщенням і використанням активів, так і джерелами їх формування..
Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) підприємства, які можна виявити тільки на підставі аналізу фінансового стану підприємств. Тому виникає необхідність в систематичному аналізі фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.
Кожне підприємство намагається досягти стійкого фінансового стану, тобто забезпечити ефективне використання фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства. Тому фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, досягнення оптимального співвідношення власних, позичених і залучених фінансових ресурсів.
Таким чином виникає об'єктивна необхідність оцінки фінансового стану суб'єктів господарювання з метою раціонального використання їх фінансових ресурсів.
Отже, метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості та платоспроможності.
Фінансовий стан підприємства необхідно систематично й всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити негативні тенденції у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка напрямів його розвитку та вивчення його реального фінансового стану і з'ясування можливостей підвищення ефективності функціонування за допомогою проведення раціональної фінансової політики. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства.
При оцінці фінансового стану підприємства та виявленні потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Методи аналізу фінансового стану підприємства - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. Можна назвати шість основних методів аналізу: горизонтальний (часовий) аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, трендовий аналіз, аналіз відносних показників (коефіцієнтів), порівняльний, факторний аналіз.
Фінансовий аналіз підрозділяється на окремі види в залежності від наступних ознак:
1) за організаційними формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства:
а) внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею, виконується він шляхом порівняння їх з плановими параметрами фінансової діяльності підприємства. Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є:
- аналіз майна (капіталу) підприємства;
- аналіз фінансової стійкості підприємства;
- оцінка ділової активності підприємства;
- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства.
Суб'єктами внутрішнього аналізу є тільки керівництво і залучені ними аудитори і консультанти. Інформаційною базою управлінського аналізу є вся система інформації про діяльність підприємства - про технічну підготовку виробництва, нормативна і планова інформація, господарський облік, у тому числі дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, зовнішня публічна фінансова і вся система внутрішньогосподарської звітності, інші види інформації, у тому числі опитування фахівців, інформація виробничих нарад, преса тощо;
б) зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями - податковою інспекцією, банками, страховими компаніями, а також аудиторськими фірмами, іншими структурами з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому інформацією, яка є комерційною таємницею. Основним змістом зовнішнього аналізу є:
- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості підприємства, його платоспроможності та ліквідності;
- економічна діагностика фінансового стану підприємства.
До річного бухгалтерського звіту обов'язково додається пояснювальна записка, в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий та майновий стан.
Бухгалтерські звіти - баланси та інші форми фінансового звіту складаються та подаються у відповідному складі та у встановлені строки в органи, які визначено законодавством.
Бухгалтерський баланс діяльності підприємства є узагальненим документом (форма №1 ), форма його затверджується Міністерством фінансів і Мінстатом. Форма балансу наведена у додатку В. В активі балансу показується склад засобів господарства та їх розміщення, у пасиві - джерела утворення засобів господарства. У балансі відображаються також результати господарської діяльності.
Бухгалтерський баланс складається на підставі бухгалтерських записів, підтверджених виправдовувальними документами. Вихідними для складання бухгалтерського балансу є головна книга, данні оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками.
Бухгалтерська звітність має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна - не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджується Міністерством фінансів України. Датою подання бухгалтерського балансу вважається для іногородніх підприємств день відправлення за штампелем поштового підприємства. Керівник підприємства несе відповідальність за порушення термінів подання звітності.
Розгляд і затвердження балансів ( звітів ) виконуються відповідно до діючого законодавства. [7, с. 15-33].
Організація, яка приймає баланс, виявляє помилки і вносить правки з повідомленням. Правки вносяться в баланс за грудень звітного року. Виявлення помилки після затвердження балансу коректуються в бухгалтерському балансі за січень наступного року.
Всі суб'єкти зовнішнього аналізу можуть використовувати, як правило, тільки дані публічної фінансової звітності про діяльність підприємства. Стандартизація фінансового обліку і публічної фінансової звітності покликана оберігати інтереси всіх партнерів (кореспондентів) підприємства, у той же час зберігаючи комерційну таємницю підприємства;
2) за обсягами дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства:
а) повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі;
б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути: ефективність використання активів підприємства, оптимальність фінансування різних активів з окремих джерел, стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, оптимальність інвестиційного портфеля, оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства;
3) за об'єктом аналізу виділяють наступні його види:
а) аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів;
б) аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства;
в) аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, зв'язані з короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів та інші;
4) за періодом проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз:
а) попередній фінансовий аналіз зв'язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійсненням окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту);
б) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових операцій чи планів їх здійснення з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу;
в) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку.
Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують фінансово-господарське становище суб'єктів господарювання, основними з яких є: показники прибутковості, показники оцінки майнового стану, показники ліквідності та платоспроможності, показники фінансової стійкості та стабільності, показники рентабельності.
Оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників, з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники. Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників (Додаток А).
Прибутковість - це окупність вкладених витрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. Розраховуються такі основні показники прибутковості: прибутковість активів, прибутковість інвестицій у фірму, обертання необоротних активів, прибутковість операційної діяльності. Аналіз прибутковості підприємства за зазначенними показниками дозволяє зробити висновки щодо резервів зростання прибутковості.
Аналіз майнового стану підприємства, реальна оцінка змін, що відбулися в складі та структурі його майна, є важливим етапом у характеристиці фінансового стану підприємства. Майновий стан підприємства характеризують такі показники: вартість та структура майна, що має підприємство у своєму розпорядженні (господарські засоби), коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів, коефіцієнт вибуття основних засобів [27, c. 47].
Одним з найважливіших показників фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями (пасивам) за допомогою майна (активів), яке є на балансі. Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. До основних показників ліквідності належать: загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт маневреності, співвідношення короткострокової дебіторської і кредиторської заборгованості. Основними показниками платоспроможності є: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт фінансового левериджу , коефіцієнт покриття.
Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. У практиці господарювання обчислюються такі основні показники рентабельності: рентабельність продажу, рентабельність основної діяльності, рентабельність власного капіталу, рентабельність усього капіталу підприємства, період окупності власного капіталу. Оцінка рентабельності дозволяє скласти характеристику основних показників рентабельності та зробити загальні висновки.
Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, яке надається підприємству. Строк погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) показує ефективність використання основних засобів підприємства. Коефіцієнт оборотності власного показує ефективність використання власного капіталу підприємства.
Основні напрямки оцінки майнового стану підприємства полягають у наступному: за даними балансу визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату [48, с.189]. Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду.
Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення, що надасть можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.
Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів не завжди є негативною. За високої рентабельності продукції підприємства здебільшого спрямовують вільні кошти на розширення виробництва.
Відомо, що фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його операційною діяльністю. Тому, при оцінці фінансового стану підприємства, необхідно оцінити його виробничий потенціал.
До виробничого потенціалу відносять:
- основні засоби;
- виробничі запаси;
- незавершене виробництво;
- витрати майбутніх періодів.
Ці статті складаються з реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства.
Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:
- наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;
- наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна;
- коефіцієнт зносу основних засобів;
- середня норма амортизації;
- наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.
Збільшення виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей.
Цей показник не повинен бути нижчим за 50 %. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники.
Показник питомої ваги вартості основних фондів у загальній вартості коштів підприємства розраховують як відношення залишкової вартості основних засобів до валюти балансу. Такий розрахунок здійснюється на початок року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств [40, c. 67].
Коефіцієнт зносу (амортизації) розраховується, і дається якісна характеристика його змін. Для оцінки інтенсивності накопичення зносу (амортизації) основних засобів використовується показник середньої норми амортизації, що обчислюється як відношення суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних засобів. Цей показник порівнюється з показниками інших підприємств і стандартними значеннями даного показника.
Виробничий потенціал підприємства характеризується також відношенням капітальних вкладень і довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгострокові фінансові інвестиції.
На основі порівняння активів та пасивів підприємства, визначається тип його ліквідності (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Типи ліквідності підприємства
|
абсолютно ліквідносте |
ліквідне |
неліквідне |
Відносно неліквідне |
Абсолютно неліквідне |
|
|
А1 >П1 |
А1 < П1 |
А1 < П1 |
А1 < П1 |
А1 < П1 |
|
|
А2 > П2 |
А2 > П2 |
А2 < П2 |
А2 < П2 |
А2 < П2 |
|
|
А3 > П3 |
А3 >П3 |
А3 >П3 |
А3> П3 |
А3 < П3 |
|
|
А4 < П4 |
А4 >П4 |
А4 > П4 |
А4 > П4 |
А4> П4 |
Аналіз ліквідності доповнюється оцінкою платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Проте слід зазначити, що ліквідність підприємства зовсім не тотожна його платоспроможності. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, однак, по суті, ця оцінка буде помилковою, якщо в поточних активах значну питому вагу матимуть неліквідні активи й короткострокова дебіторська заборгованість [37, c. 61].
Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у бюджет, позабюджетні фонди, тощо у зв'язку з перевищенням зобов'язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність або неспроможність.
Підприємство визнається неплатоспроможним у разі виявлення незадовільної структури балансу.
Загальний коефіцієнт ліквідності розраховується за формулою:
, (1.1)
де: ПА - поточні активи;
Р - витрати майбутніх періодів;
ПП - поточні пасиви;
Д - доходи майбутніх періодів.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами розраховується за формулою:
(1.2)
У кожного підприємства для забезпечення нормального процессу виробництва має бути відповідна кількість оборотних активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов'язаний як з обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обороту. Розширення обсягів виробництва потребує збільшення обігових коштів. Прискорення ж оборотності оборотних активів, навпаки, призводить до зменшення їх кількості, що необхідна для забезпечення нормального процессу виробництва. В останньому випадку підвищується ефективність використання оборотних активів, які вкладаються у виробництво. Тому аналіз забезпеченості підприємства обіговими коштами і ефективності їх використання має суттєве значення для оцінки фінансового стану підприємства.
Забезпеченість підприємства власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної наявності, що визначається за балансом на відповідну звітну дату, зі встановленим нормативом (плановою потребою). При перевищенні фактичної наявності над встановленим нормативом у підприємства утворюється надлишок власних оборотних активів, а при перевищенні встановлених нормативів над фактичною наявністю оборотних активів, навпаки, утворюється їх нестача. Наявність як надлишку, так і нестачі оборотних активів негативно впливає на фінансову діяльність підприємства, його фінансовий стан. Тому чітка організація оборотних активів, дотримання відповідності фактичної їх наявності встановленому нормативу сприяють стабілізації фінансового стану підприємства.
2.2 Аналіз та оцінка показників фінансового стану ТОВ "Комфорт"
Основним предметом діяльності ТОВ "Комфорт" є обробка деревини та впуск меблів.
До структури управління підприємства належать:
- директор;
- головний інженер;
- заступники директора з виробництва, соціальних питань,
- заступник директора з економіки;
Основні техніко-економічні показники діяльності ТОВ "Комфорт" за 2006-2008 роки представлені в таблиці 2.1.
Як видно з таблиці, власний капітал ТОВ "Комфорт" у 2009 році складав 1529421,7 грн. За рахунок чистого прибутку, отриманого за звітній період власний капітал зріс на відповідну суму і став складати 1807144,7 грн. Відповідно до вище викладеного, власний капітал на кінець 2011 року став складати 1807144,7 грн. За три звітних періоди не відбувалося ніяких змін у статутному капіталі, тобто як на початок 2009 року так і на кінець 2011 року він складає 1182,5 грн.
За рахунок отримання за 2009 рік чистого доходу від реалізації у розмірі 820125,2 грн., при значенній собівартості 562056,2 грн., валовий прибуток підприємства складав 245222,2 грн..
В результаті фінансової діяльності за 2010 рік валовий прибуток збільшився до 374877,2 грн. Це відбулося за рахунок збільшення чистого доходу від реалізації до 970496,4грн., при збільшенні собівартості реалізованої продукції до 582085,4 грн.
На кінець 2011 року валовий прибуток підприємства складав 212543,2 грн.. Він був сформований в результаті отримання чистого доходу від реалізації у розмірі 785248,9 грн. при собівартості реалізованої продукції у 572705,7 грн.
Таблиця 2.1 Основні техніко-економічні показники діяльності ТОВ "Комфорт" за 2009-2011 роки
|
Показники |
Роки |
|||
|
2009 |
2010 |
2011 |
||
|
Статутний капітал, тис. грн. |
1,18 |
1,18 |
1,18 |
|
|
Власний капітал, тис. грн. |
1529,42 |
1755,40 |
1807,14 |
|
|
Фінансові результати Чистий доход від реалізації, тис. грн. |
820,13 |
970,50 |
785,25 |
|
|
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. |
562,06 |
582,09 |
572,71 |
|
|
Валовий прибуток, тис. грн. |
245,22 |
374,88 |
212,54 |
|
|
Капіталовіддача |
1,27 |
1,45 |
2,15 |
|
|
Рівень витрат на одну гривню реалізованої продукції |
0,77 |
0,89 |
0,83 |
|
|
Рентабельність реалізації, % |
23,46 |
10,82 |
17,17 |
Показник капіталовіддачі на кінець 2009 року дорівнював 1,27. За наступні два звітні періоди він збільшився до 2,15. Збільшення цього показника у динаміці відбувалося на рахунок того, що сукупний капітал підприємства зменшувався інтенсивніше ніж чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
На кінець 2009 року рівень собівартості на одну гривню реалізованої продукції складав 0,77 грн. За 2010 рік рівень собівартості зріс, а за 2011 рік зменшився. За рахунок зменшення (збільшення) рівня собівартості продукції відповідно збільшується (зменшується) валовий прибуток підприємства.
Значення показників рентабельності реалізації знаходяться на дуже низькому рівні. На кінець 2009 року вона дорівнювала 23,46%, за 2010 рік зменшилася до 10,82%, а за 2011 рік підвищилася до 17,17%. Збільшення (зменшення) рентабельності реалізації відбувається за рахунок двох факторів: збільшення (зменшення) валового прибутку підприємства та збільшення (зменшення) чистого доходу від реалізації продукції. Тобто рентабельність реалізації залежить від збільшення (зменшення) собівартості реалізованої продукції.
Оцінка майнового стану підприємства дає можливість визначити абсолютні і відносні зміни статей балансу за певний період, відстежити тенденції їх зміни і визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.
Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.
Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.
За даними балансу (Форма №1) визначається вартість усього майна підприємства (валюта балансу) на певну звітну дату.
Доцільним є проведення горизонтального та вертикального аналізу структури активів ТОВ "Комфорт" за 2009 - 2011 роки (табл. 2.2.).
З даних нищенаведеної таблиці слід відмітити, що на кінець 2007 року спостерігалося зменшення майна ТОВ "Комфорт" на 97559,3 грн. Це є негативним моментом, бо свідчить про згортання виробничої діяльності. Але на кінець 2011 року майно підприємства збільшилось на 296790,1 грн. Це говорить про розширення фінансової діяльності і в цілому являється позитивною характеристикою діяльності підприємства.
Вартість запасів підприємства у 2009 року складала в абсолютних величинах 21416,9 грн. За звітний період вони збільшились на 36354,0 грн., і на кінець 2011 року склали 57770,9 грн. Збільшення вартості запасів має позитивний характер тільки у тому випадку, якщо не відбувалося зниження оборотності запасів. У протилежному випадку це є негативним явищем.
фінансовий безпека майновий баланс
Таблиця 2.2 Аналіз активу балансу ТОВ "Комфорт"(тис.грн.)
|
№ |
Актив |
2009 |
2010 |
2011 |
Відхилення 2010-2009рр. |
Відхилен ня 2011-2010рр. |
|
|
1 |
Необоротні активи |
||||||
|
Основні засоби і нематеріальні активи |
1426,7 |
1383,2 |
1386,1 |
-43,4 |
2,8 |
||
|
Довгострокові фінансові інвестиції |
81,1 |
97,0 |
135,0 |
15,9 |
38,0 |
||
|
Всього за розділом 1 |
1509,2 |
1504,0 |
1564,5 |
-5,2 |
60,4 |
||
|
2 |
Оборотні активи |
||||||
|
виробничі запаси та незав. вир-во |
21,4 |
30,0 |
57,8 |
8,6 |
27,8 |
||
|
готова продукція |
0,2 |
0,3 |
0,3 |
+0,1 |
0,0 |
||
|
товари |
37,8 |
35,5 |
33,5 |
-2,3 |
-2,0 |
||
|
інші запаси і витрати |
2,0 |
3,9 |
3,4 |
1,8 |
-0,5 |
||
|
грошові кошти |
0,4 |
0,9 |
0,9 |
0,5 |
-0,1 |
||
|
короткострокові фінансові вкладення |
|||||||
|
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги |
37,9 |
35,7 |
33,6 |
-2,2 |
-2,2 |
||
|
Дебіторська заборг-ть за рахунками |
274,1 |
233,4 |
548,4 |
-40,7 |
315,0 |
||
|
Інша поточна дебіторська заборгованість |
258,3 |
78,1 |
39,0 |
-180,2 |
-39,1 |
||
|
інші активи |
261,1 |
200,8 |
97,0 |
-60,3 |
-103,8 |
||
|
Всього за розділом 2 |
596,9 |
504,5 |
74,1 |
-92,4 |
-430,4 |
||
|
БАЛАНС |
2106,1 |
2008,5 |
2305,3 |
-97,6 |
296,8 |
Стаття грошові кошти та поточні інвестиції на протязі трьох звітних періодів має найменшу питому вагу у складі валюти балансу. Структура активів з високою питомою вагою заборгованості та низькою вагою грошових коштів свідчить о проблемах , які пов'язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про не грошовий характер розрахунків.
У 2009 року найбільший внесок у формування оборотних активів підприємства внесли кошти у розрахунках, а саме дебіторська заборгованість. На кінець звітного періоду при зменшенні абсолютного значення на 40660,3 грн., зменшення дебіторської заборгованості свідкує про поліпшення розрахунків підприємства з покупцями та іншими дебіторами. Але на протязі 2011 року вона збільшилась на 314980,7 грн і складає в абсолютних величинах 548384,5 грн.
Для більш повного аналізу майна "Комфорт" необхідно також оцінити стан основних засобів за допомогою показників оцінки майнового стану підприємства (табл. 2.3).
Таблиця 2.3 Показники оцінки майнового стану "Комфорт" за 2009 - 2011 роки
|
№ з/п |
Показник |
2009 |
2010 |
2011 |
Відхилення 2010-2009 |
Відхилення 2011-2010 |
|
|
1 |
Частка основних засобів в активах |
0,67 |
0,68 |
0,60 |
+0,01 |
-0,08 |
|
|
2 |
Коефіцієнт зносу основних засобів |
0,69 |
0,70 |
0,70 |
-0,01 |
0,00 |
|
|
3 |
Коефіцієнт оновлення основних засобів |
0,00 |
0,01 |
0,04 |
+0,01 |
+0,03 |
|
|
4 |
Коефіцієнт вибуття основних засобів |
0,03 |
0,02 |
0,01 |
-0,01 |
-0,01 |
Відповідно до розрахунку коефіцієнту зносу основних засобів можна побачити, що за рахунок того, що первісна вартість основних засобів за три звітних періоди постійно зменшувалась, то їх знос за час експлуатації теж зменшувався. Це призвело до зростання рівня зносу на кінець 2009 року на 0,01, що свідчить про погіршення їх технічного стану. При значенні коефіцієнту зносу більше ніж 0,5 є негативним моментом.
Технічний стан і відповідальність основних засобів науково-технічним досягненням формується у процесі їх оновлення. Коефіцієнт вибуття основних засобів залежить від темпів оновлення основних засобів: що більше коефіцієнт вибуття основних засобів наближається до коефіцієнту оновлення, то нижчим є рівень зносу засобів і ліпшим є технічний стан. Це стосується і ТОВ "Комфорт", де на кінець 2010 року коефіцієнт оновлення збільшився на 0,01, а коефіцієнт вибуття зменшився на 0,01. За період 2011 року відбулися такі зміни: коефіцієнт оновлення збільшився на 0,03, а коефіцієнт вибуття зменшився на 0,01.
Отже, для підвищення ефективності основних засобів потрібно провести заміну і модернізацію застарілого обладнання, використовуючи нові види верстатів і машин (автоматичні, напівавтоматичні, а також з програмним управлінням), які забезпечують високу досконалість та економічність технологічних процесів.
Рис. 2.1. Динаміка показників оцінки майнового стану ТОВ "Комфорт" протягом 2009-2011 рр.
На графічному відображенні динаміки показників оцінки майнового стану ТОВ "Комфорт" можна побачити негативну тенденцію збільшення на протязі 2009 - 2011 років коефіцієнту зносу основних засобів, а також тенденцію зростання частки основних засобів в активах станом на 2009 рік та її зменшення у 2011 році (рис. 2.1).
Подобные документы
Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об'єкт управління. Методика оцінки майна та ліквідності і платоспроможності фірми. Напрямки покращення фінансової стійкості організації та використання інформаційних технологій у вартісному аналізі.
дипломная работа [395,1 K], добавлен 26.08.2010Теоретичні основи управління фінансовою стійкістю підприємства. Необхідність забезпечення фінансової безпеки підприємств агропромислового комплексу. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "ДСП". Пропозиції щодо підвищення рівня прибутковості.
курсовая работа [457,4 K], добавлен 28.03.2014Визначення фінансового стану підприємства та його оцінка. Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об’єкт управління. Майновий стан підприємства та методика його оцінки. Аналіз та оцінка показників фінансового стану УМГ "Прикарпаттрансгаз".
дипломная работа [316,0 K], добавлен 26.08.2010Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства, показники фінансової стійкості. Техніко-економічна характеристика заводу. Аналіз складу та структури джерел коштів, активу балансу. Оцінка платоспроможності, ліквідності та рентабельності.
курсовая работа [219,7 K], добавлен 31.05.2013Поняття та завдання фінансового аналізу підприємства, основні показники його торговельної діяльності. Аналіз показників майнового стану, фінансової стабільності, ліквідності й платоспроможності, ділової активності та рентабельності підприємства.
курсовая работа [81,7 K], добавлен 28.04.2011Дослідження фінансового стану підприємства, як економічної категорії та об’єкту управління. Майновий стан підприємства та методика його оцінки. Аналіз показників ліквідності, платоспроможності. Фінансова стійкість підприємства, оцінка ділової активності.
дипломная работа [296,3 K], добавлен 16.08.2010Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування. Аналіз активу балансу. Аналіз ліквідності балансу і платоспроможності підприємства. Аналіз власних джерел. Аналіз позикових джерел. Рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства.
курсовая работа [100,9 K], добавлен 21.07.2008Історія створення та загальна характеристика діяльності ресторану "Ностальжи". Техніко-економічна оцінка підприємства. Аналіз конкурентного середовища фірми. Оцінка показників фінансової стійкості організації. Аналіз стану електробезпеки на підприємстві.
отчет по практике [63,6 K], добавлен 06.07.2012Аналіз структури активів та капіталів, показників фінансової стійкості підприємства. Аналіз оборотності оборотних коштів, ліквідності балансу і платоспроможності виробництва. Оцінка зміни основних показників рентабельності діяльності підприємства.
контрольная работа [54,8 K], добавлен 01.12.2013Сутність фінансової стратегії. Фінансова стратегія в контексті розвитку підприємства. Механізми фінансової реструктуризації. Метод аналізу точки розриву. Оцінка діяльності підприємства щодо формування фінансової стратегії. Показники ліквідності балансу.
дипломная работа [159,1 K], добавлен 28.07.2012
