Управління фінансовими ризиками підприємства

Теоретичні основи управління, економічний зміст фінансових ризиків підприємства, їх сутність та класифікація. Аналіз фінансових результатів, зміни формування власних обігових коштів, вплив дебіторської та кредиторської заборгованості на фінансовий стан.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 03.03.2011
Размер файла 124,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

? диверсифікація видів фінансової діяльності. Вона передбачає використання альтернативних можливостей отримання доходу від різних фінансових операцій - короткострокових фінансових вкладів, формування кредитного портфеля, здійснення реального інвестування, формування портфеля довгострокових фінансових вкладень тощо;

? диверсифікація валютного портфеля (“валютної корзини”) підприємства. Вона передбачає вибір для проведення зовнішньоекономічних операцій декількох видів валют. В процесі цього направлення диверсифікації забезпечується зниження фінансових втрат по валютному ризику підприємства;

? диверсифікація депозитного портфеля. Вона передбачає розміщення крупних сум тимчасово вільних грошових засобів на зберігання в кількох банках. Так як умови розміщення грошових активів при цьому суттєво не міняються, цей напрям диверсифікації забезпечує зниження рівня депозитного ризику портфеля без зміни рівня його доходності;

? диверсифікація кредитного портфеля. Вона передбачає різноманіття покупців продукції підприємства і направлена на зниження його кредитного ризику. Як правило, диверсифікація кредитного портфеля в процесі нейтралізації цього виду фінансового ризику здійснюється разом з лімітуванням концентрації кредитних операцій шляхом встановлення диференційованого за групами покупців кредитного ліміту;

? диверсифікація портфеля цінних паперів. Цей напрям диверсифікації дозволяє знижувати рівень несистематичного ризику портфеля, не зменшуючи при цьому рівень його доходності;

? диверсифікація програми реального інвестування. Вона передбачає включення у програму інвестування різноманітних інвестиційних проектів з альтернативною галузевою і регіональною направленістю, що дозволяє знизити загальний інвестиційний ризик по програмі.

Характеризуючи механізм диверсифікації в цілому, слід відмітити проте, що він вибірково впливає на зниження негативних наслідків окремих фінансових ризиків. Забезпечуючи безсумнівних ефект в нейтралізації комплексних, портфельних фінансових ризиків несистематичної (специфічної) групи, він не дає ефекту в нейтралізації переважної частини систематичних ризиків - інфляційного, податкового тощо. Тому використання цього механізму носить на підприємстві обмежений характер.

5.Розподіл ризиків. Механізм цього напряму нейтралізації фінансових ризиків базується на власному їх трансферті (передачі) партнерам за окремими фінансовими операціями. При цьому господарським партнерам передається та частина фінансових ризиків підприємства, за якою вони мають більше можливостей в нейтралізації їх негативних наслідків і мають ефективніші способи внутрішнього страхового захисту.

В сучасній практиці ризик-менеджменту отримали широке поширення наступні основні напрями розподілу ризиків (їх трансферту партнерам):

? розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту. В процесі такого розподілу підприємство може здійснити трансферт підрядчикам фінансових ризиків, пов'язаних з невиконанням календарного плану будівельно-монтажних робіт, низькою якістю цих робіт, крадіжкою переданих їм будівельних матеріалів і деяких інших. Для підприємства, що здійснює трансферт таких ризиків, їх нейтралізація заключається в переробці робіт за рахунок підрядчика, виплати йому сум неустойок і штрафів та в інших формах відшкодування понесених втрат;

? розподіл ризику між підприємством і постачальником сировини і матеріалів. Предметом такого розподілу є перш за все фінансові ризики, пов'язані з втратою (порчею) майна (активів) в процесі їх транспортування і здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Форми такого розподілу ризиків регулюються відповідними міжнародними правилами - “ІНКОТНРМС”;

? розподіл ризику між учасниками лізингової операції. Так при оперативному лізингу підприємство передає орендодавцю ризик морального старіння використовуваного (лізингованого) активу, ризик втрати ним технічної продуктивності (при дотриманні встановлених правил експлуатації) і ряд інших видів ризиків, передбачених відповідними спеціальними зазначеннями в укладеному контракті;

? розподіл ризику між учасниками факторингової (форфейтингової) операції. Предметом такого розподілу є перш за все кредитний ризик підприємства, який в переважній його частині передається відповідному фінансовому інститут - комерційному банку чи факторинговій компанії. Ця форма розподілу ризику носить для підприємства платний характер, проте дозволяє в значній мірі нейтралізувати негативні фінансові наслідки його кредитного ризику.

Ступінь розподілу ризиків, а отже і рівень їх негативних фінансових наслідків для підприємства є предметом його контрактних переговорів з партнерами, відображених укладеними з ними умовами відповідних контрактів.

6.Самострахування (внутрішнє страхування). Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків базується на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів, що дозволяє побороти негативні фінансові наслідки по тим фінансовим операціям, за якими ці ризики не пов'язані з діями контрагентів. Основними формами цього напряму нейтралізації фінансових ризиків є:

? формування резервного (страхового) фонду підприємства. Він створюється відповідно до вимог законодавства і статуту підприємства. На його формування направляється не менше 5% суми прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді;

? формування цільових резервних фондів. Прикладом такого формування може слугувати фонд страхування цінового ризику (на період тимчасового погіршення кон'юнктури ринку; фонд уцінки товарів на підприємствах торгівлі; фонд погашення безнадійної дебіторської заборгованості за кредитними операціями підприємства тощо. Перелік таких фондів, джерела їх формування і розміри відрахувань до них визначаються статутом підприємства та іншими внутрішніми нормативами;

? формування резервних сум фінансових ресурсів в системі бюджетів, що доводяться різним центрам відповідальності. Такі резерви передбачаються, як правило, у всіх видах капітальних бюджетів і в ряді гнучких поточних бюджетів;

? формування системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів за окремими елементами оборотних активів підприємства. Такі страхові запаси підприємства створюються по грошовим активам, сировині, матеріалам, готовій продукції. Розмір потреб в страхових запасах за окремими елементами оборотних активів встановлюється в процесі їх нормування;

? нерозподілений залишок прибутку, отриманого в звітному періоді. До його розподілу він може розглядатися як резерв фінансових ресурсів, що направляються в необхідному випадку на ліквідацію негативних наслідків окремих фінансових ризиків.

Використовуючи цей механізм нейтралізації фінансових ризиків, необхідно мати на увазі, що страхові резерви у всіх їх формах, хоча й дозволяють швидко відшкодувати понесені підприємством фінансові втрати, “заморожують” використання достатньо відчутної суми фінансових засобів. В результаті цього знижується ефективність використання власного капіталу підприємства, посилюється його залежність від зовнішніх джерел фінансування. Це визначає необхідність оптимізації сум резервованих фінансових засобів з позицій майбутнього їх використання для нейтралізації лише окремих видів фінансових ризиків. До числа таких ризиків можуть бути віднесені:

- незастраховані види фінансових ризиків;

- фінансові ризики допустимого і критичного рівня з невисокою ймовірністю виникнення;

- більшість фінансових ризиків допустимого рівня, розрахункова вартість передбачуваного збитку по яким невисока.

7. Інші методи внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків. До числа основних із таких методів, використовуваних підприємством, можуть бути віднесені:

? забезпечення права вимагати з контрагента по фінансовій операції додаткового рівня премії за ризик. Якщо рівень ризику по наміченій до здійснення фінансовій операції перевищує розрахунковий рівень доходу по ній (за шкалою “доходність-ризик”), необхідно забезпечити додаткове отримання доходу по ній чи відмовитись від її проведення;

? отримання від контрагентів певних гарантій. Такі гарантії, пов'язані з нейтралізацією негативних фінансових наслідків при настанні випадку ризику, можуть бути надані в формі поручительства, гарантійних листів третіх осіб, страхових полісів на користь підприємства зі сторони його контрагентів за високо ризикованими фінансовими операціями;

? скорочення переліку форс-мажорних обставин в контрактах з контрагентами. В сучасній вітчизняній господарській практиці цей перелік безпідставно розширюється (проти загальноприйнятих міжнародних комерційних і фінансових правил), що дозволяє партнерам підприємства уникати в ряді випадків фінансової відповідальності за невиконання своїх контрактних зобов'язань;

? забезпечення компенсації можливих фінансових втрат по ризикам за рахунок передбачуваної системи штрафних санкцій. Цей напрям нейтралізації фінансових ризиків передбачає розрахунок і включення в умови контрактів з контрагентами необхідних розмірів штрафів, пені, неустойок та інших форм фінансових санкцій у випадку порушення ними своїх зобов'язань (несвоєчасних платежів за продукцію, невиплати відсотків тощо). Рівень штрафних санкцій повинен в повній мірі компенсувати фінансові втрати підприємства у зв'язку з неотриманням розрахованого доходу, інфляцією, зниженням вартості грошей в часі тощо.

Розділ 2. Аналіз фінансової діяльності і фінансового стану на прикладі роботи ТОВ "Діего"

2.1 Динаміка фінансових результатів

Об'єктом свого дослідження я обрав Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЕГО», яке зареєстроване в м. Києві. Основним видом діяльності даного підприємства є реалізація мілким та середнім оптом товарів споживчого призначення, а саме: одноразовий посуд, серветки, пакети для сміття та інші товари. Причина виникнення даного підприємства, тобто його місія полягає в тому, що на ринку існує потреба у продукції даного виду.

Споживачами продукції компанії «ДІЕГО» є юридичні особи переважно великі супермаркети продуктів харчування.

Підприємство має багато діючих контрактів щодо реалізації своєї продукції переважно з крупними компаніями, такі як «МЕГАМАРКЕТ», «ФОЗЗІ», «СІЛЬПО», АШАН». Крім цього компанія має можливість торгувати за ціною нижче ціни продукції конкурентів, бо здійснює більш гнучку цінову політику.

Метою діяльності ТОВ «ДІЕГО» є отримання прибутку за рахунок, господарської діяльності та продажу даної продукції.

Предметом діяльності є:

Виробник даної продукції;

Реалізація даної продукції;

Реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

Комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Майно ТОВ «ДІЕГО» складається з основних засобів, товарів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

ТОВ «ДІЕГО» має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою.

ТОВ «ДІЕГО» утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку підприємства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні підприємства.

ТОВ «ДІЕГО»» має:

резервний (страховий) фонд;

фонд виплати дивідендів.

ТОВ «ДІЕГО» здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Для аналізу основних показників, які характеризують діяльність підприємства в звітному 2009 році доцільно скласти наступну таблицю:

Таблиця 2.1

Техніко-економічна характеристика ТОВ «ДІЕГО» за підсумком роботи 2009 року

Показники

Одини-ця виміру

2008 рік

2009 рік

Відхи-лення (+, -)

Виробництво

Обсяг промислової продукції в оптових цінах без ПДВ та акцизного збору

тис. грн.

7810,8

10356,0

+2545,2

Зміна залишків незавершеного виробництва

тис. грн.

101,2

202,8

101,6

Фінансові результати

Балансовий прибуток (збиток)

тис. грн.

+94,0

-504,0

-598,0

Собівартість реалізованої продукції

тис. грн.

5118,0

7866,0

+1548,0

Виручка від реалізації продукції

тис. грн.

5563,8

7124,5

+560,7

Основні фонди

Середньорічна вартість основних фондів

тис. грн.

14744,0

13021,7

-1.722,3

Праця

Середньоспискова чисельність штатних працівників основної діяльності

чол.

60

47

-13

Фонд оплати праці

тис. грн.

376,0

421,0

+72,0

Ефективність виробництва

Фондовіддача

0,53

0,76

+0,23

Фондоємкість

1,89

1,26

-0,63

Фонднозброєнність

20,41

21,99

+1,58

За 2009 рік випущено валової продукції (в оптових цінах) на 10356,0 тис. грн., що на 2545,2 тис. грн. більше обсягу 2008 року. Разом з тим збільшилось незавершене виробництво на 101,6 тис. грн. Реалізовано продукції на 7124,0 тис. грн., що на 28,06% більше реалізації попереднього періоду.

Від усієї господарської діяльності в 2009 році підприємство отримало збитків на суму 504 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про погіршення фінансового стану підприємства, а саме про збитковість виробництва. Все це свідчить про неконкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільну роботу відділів збуту та маркетингу.

Собівартість реалізованої продукції збільшилась на 1548 тис. грн. (53,69%). Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, досить висока, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції).

Про негативний стан свідчить також високий рівень фондомісткості, яка значно перевищує нормативне значення. Хоча й на кінець звітного періоду вона знизилась, відбулось це головним чином за рахунок збільшення випуску продукції.

Показники фондовіддачі менші нормативу, що рекомендується спеціалістами (в межах 3,0). Тобто на одиницю фондів приходиться менше одиниці продукції (на початок та кінець періоду відповідно 0,31 та 0,42).

В 2009 році в порівнянні з відповідним періодом 2008 року знизилось чисельність всього, фонд оплати праці збільшився на 72 тис. грн. (40,7%). Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 13 працівників.

Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства станом на 2009 рік свідчать про незадовільне становище підприємства. Це обумовлено, перш за все, моральним знецінення основних засобів, недостатнім забезпеченням виробництва власними обіговими коштами, неконкурентоспроможністю продукції, заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом.

Зараз діяльність підприємства орієнтована на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів відображається за даними форми №1 "Баланс".

Таблиця 2.2

Аналіз складу та структури джерел коштів ТОВ «ДІЕГО» за підсумком роботи 2009р.

Джерела

коштів

На початок року

На кінець року

Зміни за звітний період (+, -)

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

% до початку року

І. Власний капітал

тис. грн.

%

тис. грн.

тис. грн.

%

Статутний капітал

56,4

0,34

550,0

2,90

+498,6

+2,56

Додатковий капітал

6949,6

42,70

6949,6

36,70

-

-

Резервний капітал

41,2

0,25

41,2

0,22

-

-

Цільове фінансування

96,0

0,59

80,7

0,43

-15,3

-0,16

Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)

94,0

0,58

-598,0

-3,72

-692,0

-4,3

Всього по I розділу

7237,2

44,47

7023,5

37,12

-213,7

-3,04

III. Залучені кошти

Кредиторська заборгованість за товари, послуги

4499,2

26,42

5018,1

26,50

+679,3

+0,08

Поточні зобов'язання:

- по отриманих авансах

69,4

0,43

111,2

0,59

+41,8

-0,16

- по позабюджетних платежах

101,9

0,63

116,3

0,61

-

-

- з бюджетом

147,4

0,91

169,8

0,90

-

-

- по страхуванню

22,8

0,01

31,9

0,17

-

-

- по оплаті праці

101,9

0,63

115,0

0,61

-

-

Інші поточні зобов'язання

4296,6

26,09

6215,0

31,75

+1766,8

+5,66

Всього по III розділу

9239,2

55,53

11777,3

62,88

+2869,2

+7,35

Баланс

16476,4

100,00

18800,8

100,00

+2324,4

+16,35

З таблиці 2.2 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2009 рік на 2324,4 тис. грн. або на 14,10% обумовлено зростанням суми залучених коштів. Разом с цим власний капітал зменшився на 213,7 тис. грн. або на 3,04%. Зменшення власних коштів зумовлено збитками звітного року в розмірі 598 тис. грн. та зменшенням цільового фінансування на 15,3 тис. грн.

Збільшення залучених коштів відбулося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статтях.

В структурі власних коштів найбільшу питому вагу мають статутний капітал та додатковий капітал. Слід відмітити збільшення статутного капіталу впродовж господарської діяльністю протягом звітного періоду на 493,6 тис. грн. або на 2,56%. Доля додаткового капіталу у власному капіталі за звітній період не змінилося, а доля цільового фінансування зменшилась на 15,3 тис. грн. (0,16%).

Аналіз фінансового стану підприємства слід розпочати з аналізу платоспроможності і ліквідності підприємства.

Таблиця 2.3

Агрегований баланс для аналізу ліквідності

ТОВ «ДІЕГО» за підсумком роботи за 2009р.

Актив

На початок року

На кінець року

Пасив

На початок року

На кінець року

А1

28,5

-

П1

968,4

1345,6

А2

501,5

1902,7

П2

-

-

А3

1101,2

3673,6

П3

-

-

А4

14845,2

13224,5

П4

15508,0

17455,2

Баланс

16476,4

18800,8

Баланс

16476,4

18800,8

Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Наприклад, наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов'язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори водночас пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю). В даному випадку це був би найбільш ймовірний вихід, тому що кредитів підприємство не залучає (ні довгострокових, ні короткострокових). Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані дебіторську заборгованість і в активи, які повільно реалізуються.

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко не достатньо для визначення ступеню його ліквідності, тому розрахуємо коефіцієнти ліквідності.

Таблиця 2.4

Аналіз показників ліквідності

ТОВ «ДІЕГО» за підсумком роботи 2009 р.

Показники

На початок року

На кінець року

Грошові кошти, тис. грн.

28,5

-

Дебіторська заборгованість, тис. грн.

501,5

1902,7

Запаси і затрати, тис. грн.

1101,2

3673,6

Поточні зобов'язання, тис. грн.

9239,2

11777,3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,003

-

Коефіцієнт миттєвої ліквідності

0,054

0,16

Коефіцієнт загальної ліквідності

0,119

0,312

Згідно таблиці 2.3 можна зробити висновки про не досить високий рівень ліквідності підприємства за період, що аналізується. Це, звичайно, свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства на протязі даного періоду.

Згідно отриманим даним, коефіцієнт поточної ліквідності на початок року дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 0,3% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно. На кінець року значення даного коефіцієнту дорівнює нулю, оскільки в підприємства були відсутні грошові кошти.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності теж має низьке значення, яке в декілька разів нижче оптимального. Це зумовлено збільшенням дебіторської заборгованості. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.

Отже, як бачимо, показники поточної і миттєвої ліквідності набагато нижчі нормативних значень. Це викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості темпів росту ліквідних коштів підприємства.

На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.

2.2 Зміни формування власних обігових коштів приватного ТОВ «ДІЕГО»

Основну масу роботи щодо формування, нормування та ефективного використання оборотних коштів на підприємстві «ДІЕГО» здійснює планово-економічний відділ.

До компетенції планово-економічного відділу входить:

- Керівництво роботою по економічному плануванню на

підприємстві, направленому на організацію раціональної господарської

діяльності, виявлення і використання резервів виробництва з метою досягнення найбільшої економічної ефективності:

- організація комплексного економічного аналізу діяльності

підприємства і участь в розробці мікропідприємств по прискоренню темпів росту продуктивності праці, ефективному використанню виробничих потужностей,

матеріальних і трудових ресурсів, підвищенню рентабельності виробництва.

- організація і вдосконалення внутрізаводського господарського розрахунку.

- розробка оптових та відпускних цін на продукцію, що реалізується.

- організація праці і заробітної плати, забезпечення правильного використання фонду заробітної плати.

До основних функцій планово-економічного відділу слід віднести:

- організація роботи по нормуванню і ціноутворенню на підприємстві.

- організація і загальне керівництво розробкою проектів перспективних і поточних планів.

- організація розробки мікропідприємств по ефективному

використанню виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, по використанню всіх резервів виробництва.

- розробка мікропідприємств по виконанню і перевиконанню встановлених планових завдань.

- контроль за виконанням цехами і службами підприємства річних, квартальних, місячних, декадних, добових планів і завдань.

- організація і керівництво роботою по комплексному

економічному аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства.

- складання разом з бухгалтерією пояснюючих записок до річних, квартальних звітів, участь в балансових комісіях.

- представлення необхідних узагальнюючих матеріалів і довідок по результатах аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства,

- контроль за правильністю розрахунків економічної ефективності за впровадження нової техніки, раціоналізаторських пропозицій та інших організаційно-технічних мікропідприємств направлених на підвищення ефективності виробництва, надійності і якості продукції;

- участь в організації постійно діючих груп контрольно-ревізійної роботи.

- організація статистичної звітності підприємства якісно, в строки і по формах встановлених Держкомстатом України.

- вивчення і розповсюдження передового досвіду планово-економічної роботи, оперативного обліку і аналізу господарської діяльності цехів і служб підприємства.

- розробка і впровадження норм витрат праці у всіх ланках виробництва, забезпечення широкого застосування технічно - обґрунтованих норм грн. та норм обслуговування для робітників, спеціалістів і службовців, збільшення питомої ваги цих норм в загальній трудоємсткості продукції.

- розробка разом з цехами календарних планів перегляду норм виробітку і здійснення контролю за їх виконанням.

- виявлення і аналіз причин втрат робочого часу, розробка

пропозицій по покращенню використання робочого часу.

- здійснення контролю за правильністю застосування

тарифних ставок, окладів, доплат, правильністю тарифікації робіт і встановлення розрядів робітникам.

- здійснення контролю за використанням фонду заробітної плати по цехах, відділах і службах підприємства.

Власні обігові кошти підприємства займають одне із значних місць, величина яких обчислюється як різниця між власним капіталом та необоротними активами і показує яка частка із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття обігових коштів:

на початок року: 7237,2- 9239,2= -2002,0 тис. грн.;

на кінець року: 7023,5- 11777,3=- 4753,8 тис. грн.

Тобто від'ємне значення даного показника, показує що підприємство не має власних коштів на покриття обігових котів. Підприємству необхідно залучати кошти для залучання їх в оборотні кошти.

Наступним важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник автономії, який показує наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу.

Таблиця 2.5 Аналіз динаміки показника автономії

ТОВ «ДІЕГО» за підсумком роботи 2009р.

Показники

На початок року

На кінець року

Власні кошти, тис. грн.

7237,2

7023,5

Загальна сума джерел коштів, тис. грн.

16476,4

18800,8

Коефіцієнт автономії

0,439

0,374

Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить висока і на початок року становила 0,439. Але на кінець року трапилось зниження коефіцієнту на 19,95%.

Взагалі отримані дані свідчать про високу ступінь незалежності підприємства від зовнішнього фінансування.

2.3 Вплив дебіторської і кредиторської заборгованості на фінансовий стан ТОВ «ДІЕГО»

Короткострокові кредити підприємство не залучало. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину обсягу кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання об'єму даної заборгованості в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві.

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз складу та структури активу балансу

ТОВ «ДІЕГО» за підсумком роботи 2009р.

Розміщення

майна

На початок року

На кінець року

Зміни за звітний період (+, -)

тис.

грн.

%

тис.

грн.

%

тис. грн.

% до початку року

І. Необоротні активи

Основні засоби

14744,0

89,49

13021,7

69,26

-1722,3

-20,23

Незавершене будівництво

101,2

0,61

202,8

1,08

+101,6

+0,47

Всього по I розділу

14845,2

90,10

13224,5

70,34

-1620,7

-19,76

ІІ. Оборотні активи

Виробничі запаси

117,0

0,71

715,8

3,81

+598,8

+3,10

Готова продукція

431,9

2,62

1320,7

7,02

+888,8

+4,4

Товари

552,3

3,35

1637,1

8,71

+1084,8

+5,36

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

500,0

3,03

1617,8

8,60

+1174,6

+5,88

Дебіторська заборгованість по розрахунках:

- з бюджетом

-

-

56,8

0,30

+56,8

+0,3

- по внутрішніх розрахунках

-

-

101,2

0,54

+101,2

+0,54

Інша поточна дебіторська заборгованість

1,5

0,009

126,9

0,67

+125,4

+0,66

Грошові кошти та їх еквіваленти

28,5

0,17

-

-

-28,5

-0,17

Витрати майбутніх періодів

-

-

-

-

-

-

Всього по II розділу

1631,2

9,90

5576,3

29,64

+3945,1

+19,74

Баланс

16476,4

100,0

18800,8

100,0

+2324,4

+14,11

З таблиці 2.6 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 2324,4 тис. грн. або на 14,11%. В складі майна частка необоротних активів зменшилась на 1620,7 тис. грн. (19,76%). Розмір незавершеного будівництва в звітному році збільшився на 101,6 тис. грн. та склав 202,8 тис. грн.

Оборотні ж активи за звітний період збільшились на 3945,1 тис. грн. (19,74%). Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок збільшення залишків виробничих запасів, готової продукції та товарів, (на 2572,4 тис. грн.) і значного збільшення дебіторської заборгованості за товари (на 1401,2 тис. грн.). Це свідчить про те, що продукція не користується попитом. Причиною цього є висока собівартість продукції. Тому слід переглянути цінову політику підприємства та доцільність надання знижок для негайної оплати. Виробничі запаси збільшилися на 598,8 тис. грн. (3,10%). Варто подумати про продаж частини виробничих запасів задля збільшення грошових коштів, тим паче, що грошові кошти та їх еквіваленти за звітний рік зменшились на 28,5 тис. грн. і на кінець періоду взагалі були відсутні. Також, аналізуючи дану таблицю слід звернути увагу на збільшення сум дебіторської заборгованості за товари (на 1174,6 тис. грн.), по розрахунках з бюджетом (на 56,8 тис. грн.), по внутрішніх розрахунках (на 101,2 тис. грн.) та іншої поточної дебіторської заборгованості (на 125,4 тис. грн.). Дані зміни свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік зниження платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, виплати заробітної плати та ін.

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок року складає відповідно 90,10% та 9,90%. На кінець року зменшився основний капітал на 1620,7 тис. грн. (19,76%), а приріст оборотного склав 2324,4 тис. грн. (14,11%). Тобто трапився перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної їх частини - основних коштів.

Доля кредиторської заборгованості в формуванні оборотного капіталу складала:

на початок року: (9239,2: 1631,2) ? 100 = 566,41%;

на кінець року: (11777,3: 5576,3) ? 100 = 211,20%.

Отже, беручи до уваги проведений аналіз можна стверджувати, що структура фінансових ресурсів підприємства за звітний рік була незадовільною (це пов'язано з тим, що частка власного капіталу в структурі пасивів не покриває частку необоротних активів в структурі балансу), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці.

Причинами нестачі ліквідних оборотних засобів є збитковість діяльності підприємства, що веде до нестачі власних джерел для самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість.

Перш за все, порівняльний аналіз слід доповнити розглядом такого відносного показника, як співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості, що розраховується за формулою

Кспівв = КЗ / ДЗ [2.1.]

ДЗ - загальна сума дебіторської заборгованості, тис. грн.; КЗ - загальна сума кредиторської заборгованості, тис. грн.

Нормативне значення цього показника визначено в межах 1,5... 2. Тобто нормальним вважається стан, коли кредиторська заборгованість перевищує дебіторську не більше, ніж у два рази, але не менше, ніж в 1,5 раза.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що вимагає негайного погашення. Ознаками платоспроможності є наявність грошей у касі та на рахунку в банку, а також відсутність простроченої заборгованості. Причому наявність незначних залишків грошей на банківському рахунку ще не означає, що підприємство неплатоспроможне, бо кошти на поточний рахунок підприємства можуть надійти впродовж кількох днів. Для оцінки платоспроможності складається платіжний баланс.

Відомо, що оцінка рівня платоспроможності дається за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх у готівку.

Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Разом з цим надійний фінансовий стан залежить також від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому в умовах ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу. А також і поглиблений щоденний аналіз стану і використання господарських засобів.

Яка максимальна (гранична) кредиторська заборгованість може бути погашена за наявної дебіторської заборгованості?

Економічний сенс граничної кредиторської заборгованості у цьому випадку полягає у визначенні кредиторської заборгованості, яку погашають тільки за рахунок дебіторської заборгованості, за умовного зупинення виробництва у момент часу, в який здійснюється оцінка. В разі розрахунку величини граничної кредиторської заборгованості приймають, що підприємство не має на рахунку грошових коштів; якщо ж насправді ці кошти є, то на їхню суму зменшують величину кредиторської заборгованості.

При цьому величину шуканої граничної кредиторської заборгованості необхідно визначати з врахуванням того, що за час повернення дебіторами їхнього боргу сума кредиторської заборгованості за рахунок її обслуговування зростає.

За рахунок наявної дебіторської заборгованості, крім основної суми кредиторського боргу, має бути погашена і величина його обслуговування. Цю вимогу можна подати у вигляді такого рівняння:

Знайдені показники використовуються при оцінці фінансової стійкості підприємств, щодо якої розрізняють чотири її рівні абсолютний, нормальний, допустимо нестійкий, кризовий. Для кожного з цих рівнів пропонуємо визначати відповідну йому граничну величину позичкових коштів. Останню розраховують як суму двох показників: граничної кредиторської заборгованості й обґрунтованої за допомогою інвестиційного аналізу величини залучених кредитів і прирівняних до них зобов'язань. Оскільки обґрунтування доцільності залучення кредитів, наявних у момент часу, за який здійснюється оцінка, проводиться завжди раніше від цього моменту, то їхню суму під час розрахунків можна прийняти як сталу величину. Отже, розрахунок граничних сум позичкових коштів зводиться до визначення величини граничної кредиторської заборгованості, що відповідає кожному з рівнів стійкості. Вважаємо, що величина граничної кредиторської заборгованості, яку визначають за поданим вище рівнянням, характеризує нормальну стійкість, оскільки кредиторська заборгованість погашається без продажу майна підприємства.

Абсолютній рівень стійкості характеризується виконанням низки додаткових обмежень, які роблять більш жорсткими умови, за яких фінансову стійкість можна назвати нормальною. Зокрема, щодо кредиторської заборгованості, це може бути вимога її обмеження будь-якою мінімальною величиною або строком погашення.

Природно, з погляду нормального підприємництва, фінансове становище, за якого є потреба у продажу активів, не можна назвати стійким. Це, швидше, передкризовий стан. Проте в перехідний період іноді до цих заходів доводиться вдаватися, і у багатьох випадках вони допомагають підприємству продовжувати свою господарську діяльність.

2.4 Залучені та запозичені кошти і їх вплив на виробничу і фінансову діяльність ТОВ «ДІЕГО»

Фінансові ресурси -- це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання і спрямовуються на розвиток підприємницької діяльності, утримання об'єктів невиробничої сфери, на споживання і створення резервів.

Частина фінансових ресурсів, що йде на фінансування предметів та засобів праці, робочої сили та інших елементів виробництва, складає капітал підприємства у грошовій формі.

Поняття "капітал" має кілька визначень:

1) Сукупна вартість товарів, майна, інших активів, що використовуються для одержання прибутку.

2) У бізнесі -- капітал власників (owness equity).

3) Сумарні активи компанії (бізнесу) (total assets).

4) Капітальні активи компанії (capital assets).

5) У бухгалтерському обліку -- сума, яка інвестована у бізнес.

6) Грошові кошти, доступні для інвестування або інвестовані.

7) Дисконтована вартість майбутнього прибутку від інвестицій.

Інвестований капітал -- це кошти, які вкладаються в оборот і приносять прибуток інвестору, тобто лише ті кошти, які "роблять гроші" (на основі яких формується новостворена вартість).

Капітал, що інвестується, після завершення кругообігу повертається до інвестора з прирощеним доходом або збитком.

Капітал може бути підприємницьким та позичковим. Підприємницький капітал -- це вкладення шляхом прямих чи портфельних інвестицій у будь-який проект з метою одержання прибутку чи прав управління або того та іншого разом. Позичковий капітал -- це грошові кошти, що передаються у борг на умовах повернення та платності. Позичковий капітал надає підприємцю кредитор у тимчасове користування з метою одержання позичкового відсотка.

Слід проаналізувати показники платоспроможності підприємства.

фінансовий ризик дебіторський кредиторський заборгованість

Таблиця 2.7

Аналіз показників платоспроможності

ТОВ «ДІЕГО» за підсумком роботи 2009р.

Показники

На початок року

На кінець року

Поточний або загальний коефіцієнт покриття

0,119

0,312

Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості

18,42

6,19

Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався досить високим і відповідав нормативному значенню (навіть перевищував його). Тобто на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 0,119 гривні поточних активів; на кінець періоду - 0,312 гривні.

Відбувається також значне перевищення обсягу кредиторської заборгованості над обсягом дебіторської. Але слід відмітити тенденцію цього показника до зниження. Так, на кінець періоду він зменшився на 197,58%. Високе перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками.

Таким чином, не можна стверджувати про ліквідність і платоспроможність компанії «ДІЕГО». Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важкореалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Показниками, які заслуговують на увагу з боку економічного аналізу є коефіцієнт фінансової стійкості та коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів.

Таблиця 2.8

Аналіз динаміки коефіцієнту фінансової стійкості та коефіцієнту співвідношення залучених і власних коштів ТОВ «ДІЕГО»

Показники

На початок року

На кінець року

Власні кошти, тис. грн.

7237,2

7023,5

Позичені кошти, тис. грн.

9239,2

11777,3

Коефіцієнт фінансової стійкості

0,78

0,60

Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів

0,56

0,63

Показник фінансової стійкості підприємства не відповідає нормативному значенню Різке зниження даного коефіцієнту в кінці року обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів майже в 1,13 рази.

Згідно даних таблиці 2.8 на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів на початок року припадало 56 коп. позикових коштів, на кінець року - 63 коп. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.

З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінимо також показники, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх фінансування.

Таблиця 2.9

Зведена таблиця показників, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх формування ТОВ «ДІЕГО», тис. грн.

Показники

На початок року

На кінець року

Відхилення (+, -)

Джерела формування власних обігових коштів

7237,2

7023,5

-213,7

Необоротні активи

14845,2

13224,5

-1620,7

Власні обігові кошти

-7608,0

-6201,0

+1407,0

Довгострокові пасиви

-

-

-

Власні та довгострокові позикові джерела формування запасів і затрат

-7608,0

-6201,0

+1407,0

Короткострокові пасиви

4499,2

5018,1

+518,9

Загальна величина джерел формування запасів і затрат

-3108,8

-1182,9

+1925,9

Загальна величина запасів

1101,2

3673,6

+2572,4

Надлишок (+) або нестача (-) власних джерел формування запасів і затрат

-8709,2

-9874,6

-1165,4

Надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат

-8709,2

-9874,6

-1165,4

Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини джерел формування запасів і затрат

-4210,0

-4856,5

-646,5

Як видно з даних таблиці 2.9, на підприємстві в звітному році спостерігалася нестача коштів для формування запасів і затрат. Це спричинено недостатнім обсягом власних обігових коштів та повною відсутністю в підприємства довгострокових кредитів. Протягом року загальна нестача джерел фінансування скоротилася з 4210,8 тис. грн. до 4856,5 тис. грн. Але не слід трактувати це явище як позитивну тенденцію, оскільки дане скорочення спричинене, значною мірою, збільшенням кредиторської заборгованості. У випадку одночасної вимоги погашення боргу з боку кредиторів підприємство опиниться в дуже скрутному становищі.

Таким чином компанія «ДІЕГО» має нестійке фінансове становище. З одного боку, підприємство має достатньо високу частку власних коштів в загальній сумі джерел їх формування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства.

Розділ 3. Фінансові рішення в умовах ризику

3.1 Фінансове планування на підприємстві

В умовах ринкової економіки для вирішення виробничих або комерційних завдань, які потребують вкладення коштів, необхідна розробка внутрішнього документа фірми - бізнес-плану підприємства.

Бізнес-план повинен:

- мати чітку інформацію про те, яке місце займає підприємство на ринку;

- містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства;

- детально описати схему його функціонування;

- розкривати принципи та методи керівництва підприємством;

- обов'язково утримувати програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати іншу справу і забезпечити її ефективність;

- показати перспективу розвитку виробництва інвесторам і кредиторам. Для складання бізнес-плану можуть бути такі спонукальні мотиви:

- надати інформацію про підприємство і наміри власників;

- викласти стратегію і тактику підприємства і показати, як взаємодіють різні підрозділи підприємства, що являють собою єдине ціле;

- представити фінансову мету та докладні кошториси, за допомогою яких можна контролювати фактичні витрати і прибутки;

- запевнити третю сторону надати необхідні кошти або сприяти розвитку підприємства в іншій формі. Фінансовий план є важливим елементом бізнес-плану, який складається для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, а також для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю. Цілі внутрішньофірмового планування в зарубіжних країнах можуть бути різноманітними. Прийнято вважати, що керівництво будь-якого зарубіжного підприємства, незалежно від виду його діяльності, повинно знати, які завдання у сфері економічної діяльності воно може запланувати на наступний період.

Разом з тим бюджет фірми є основою для контролю.

Порівнюючи фактичні показники з запланованими можна здійснювати так званий бюджетний контроль фірми.

Бюджет фірми є водночас формою координації. Бюджет являє собою виражену у вартісних показниках програму дій у сфері виробництва, закупівель сировини чи товарів, реалізації виробленої продукції. В програмі дій повинна бути забезпечена тимчасова і функціональна координація (узгодження) окремих заходів.

Бюджет фірми є основою для встановлення завдань для персоналу, менеджерів. Бюджет фірми розробляється на наступний період. Саме тому значно простіше розглядати альтернативні варіанти, не обов'язково апробуючи їх негайно. Завдання розробляються на основі апріорних тверджень, проте з врахуванням звітних показників.

У бюджетуванні є й елемент делегування повноважень. Схвалення керівництвом фірми бюджету підрозділу слугує основою для того, що оперативні рішення в майбутньому приймаються на рівні даного підрозділу децентралізовано. Якщо бюджети на рівні підрозділів не розробляються, то керівництво фірми не схильне до децентралізації процесу прийняття оперативних рішень.

Фінансовий план підприємства може включати:

- прогноз обсягів реалізації;

- кошторис грошових видатків та надходжень;

таблицю доходів і витрат;

- прогнозований кошторис активів та пасивів підприємства;

- розрахунок точки досягнення беззбитковості.

Фінансове планування являє собою розрахунок обсягів фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямами використання у відповідності з виробничими і маркетинговими показниками підприємств на плановий рік.

Фінансове планування дозволяє вирішити такі завдання:

- виявити, якими грошовими коштами може володіти підприємство;

- виявити і оцінити джерела їх надходження;

- оцінити достатність коштів для виконання завдань;

- визначити суми коштів, які необхідно сплатити в бюджет і позабюджетні фонди;

- оцінити потребу в інвестиціях і залучених коштах;

- збалансувати майбутні доходи і витрати з врахуванням комерційної самоокупності. В умовах, коли підприємствам надана самостійність у плануванні, вони можуть складати його в будь-якій формі, яку вони вважають за необхідну для себе. Форма балансу доходів і видатків може бути подана у формі такої таблиці 3.1.:

Таблиця 3.1

баланс доходів і витрат ТОВ «ДІЕГО»

Показник

Код

Сума

1

2

3

4

1

Доходи і надходження коштів, виручка від реалізації продукції, робіт, послуг - всього, в т.ч. ПДВ акцизний збір амортизаційні відрахування внески до цільових державних фондів кошти на оплату відсотків за кредит прибуток від реалізації

01 02 03 04 05 06 07

2

Прибуток від іншої реалізації продукції

08

3

Доходи від позареалізаційних операцій

09

4

Довгострокові кредити

10

5

Довгострокові позики

11

6

Доходи від першого випуску акцій

12

7

Цільове фінансування і надходження з бюджету

13

8

Цільове фінансування і надходження з позабюджетних фондів

14

9

Безповоротна фінансова допомога

15

10

Інші доходи і надходження

16

ВСЬОГО доходів і надходжень

17

1

Витрати і вирахування кошів. Витрати на реалізовану продукцію, роботи, послуги

18

2

ПДВ, сплачений при оплаті за товари, роботи, послуги

19

3

Довгострокові фінансові інвестиції

20

4

Капітальні вкладення

21

5

Поповнення оборотних засобів

22

6

Орендна плата

23

7

Відрахування в резервний фонд

24

8

Відрахування від прибутку в фонд економічного стимулювання

25

9

Виплачені дивіденди

26

10

Відрахування на благодійні цілі

27

11

Погашення довгострокових кредитів

28

12

Погашення довгострокових позик

29

13

ПДВ, який перераховується у бюджет

30

14

Акцизний збір

31

15

Податок з прибутку

32

16

Плата за землю

33

17

Податки на транспортні засоби

34

18

Плата за воду

35

19

Внески в цільові державні фонди

36

20

Плата відсотків за кредит

37

21

Залишок коштів, передбачених на інвестиції

38

22

Інші витрати і відрахування

39

ВСЬОГО витрат і відрахувань

40

Фінансовий план може складатися поетапно:

Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

Розгляд та вивчення проектних виробничих, маркетингових показників, на основі яких мають розраховуватись планові фінансові показники.

Розробка проекту фінансового плану.

Негативний вплив на розвиток компанії в Україні справляють:

відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств; неповна і фрагментарна законодавча база, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму; високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) інвестицій в національній валюті неможливе; слабкий розвиток фондового ринку, що немає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів.

Серйозну загрозу нормальному функціонуванню компанії на ринку України також становить тенденція до монополізації в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.

В основу розвитку компанії на ринку України покладатись такі принципи:

верховенство правового регулювання господарської діяльності системність узгодження заходів щодо реформування ринку із заходами і планами інших галузей економіки, спрямованими на підвищення доходів громадян; конкурентність, коли держава створює сприятливі умови для розвитку підприємств з метою забезпечення реалізації права на ефективний страховий захист; стабільність забезпечення сталого надійного і привабливого ринку для інвестицій шляхом створення державою зрозумілих та ефективних механізмів і правил його функціонування; обмеження присутності держави на ринку, коли держава поступово відмовляється від проявів монополізму на ринку, не втручається в діяльність підприємств, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку резервів, контролю за платоспроможністю підприємств; довіра, що грунтується на моральній та матеріальній відповідальності компанії, на надійному правовому захисті.

3.2 Перспективні напрямки в рішенні питань пов'язаних з фінансовими ризиками

Формування стратегії компанії можна представити як послідовність наступних кроків, наведених в Додатку Б.

По-перше, необхідно провести глибокий аналіз внутрішнього та зовнішнього середовищ компанії. Визначити які існують проблеми, як вони впливають на роботу організації, в якому напрямку рухається компанія, яких принципів та вірувань дотримуються працівники компанії, тощо. З'ясувати які існують тенденцію у зовнішньому оточенні та як вони вплинуть на роботу компанії. Хто є основними конкурентами, яка структура ринку, які характеристики послуг є найважливішими для споживачів, тощо. На цьому етапі можуть використовуватись популярні інструменти стратегічного менеджменту: SWOT-аналіз, модель конкуренції в галузі та ланцюг створення вартості М. Портера, тощо.

По-друге, виділити основні бізнес-процеси компанії, тобто ті, які є найважливішими для неї з точки зору прибутковості та забезпечення виживання у довгостроковій перспективі.

По-третє, необхідно визначити місію компанії, встановити ієрархію її цілей. Де на найвищому рівні знаходяться стратегічні цілі, їм підпорядковуються довгострокові, далі ідуть середньострокові та замикають цю послідовність короткострокові цілі. Питання розробки цілей та місії досить глибоко розроблені в літературі по менеджменту, тому ми не будемо докладно зупинятись на цій проблематиці. Зазначимо лише, що встановлені цілі мають відповідати загально відомим вимогам.

В-четвертих, розробити систему показників оцінки роботи компанії та досягнення нею встановлених цілей. Тут можуть бути використані рекомендації авторів збалансованої системи показників Р. Каплана та Д. Нортона.

В-п'ятих, розробити стратегію, яка представлятиме собою загальні принципи діяльності компанії, а також план конкретних дій по досягненню встановлених цілей. При цьому стратегія може змінюватись протягом її реалізації або при суттєвій зміні зовнішнього та внутрішнього середовищ. Сам процес розробки стратегії представляється, як розробка комплексу дій по кожному з основних бізнес-процесів спрямованих на вирішення існуючих у відповідних процесах проблем та підвищення їх ефективності. Плани дій по кожному з процесів погоджуються із цілями та принципами компанії та зводяться в один майстер-план, який і називається стратегією.

Таким чином, формування стратегії компанії можна представити як процес розробки комплексу дій по вирішенню проблем, що існують у кожному бізнес-процесі та подальшому його вдосконаленні. Окремі плани мають бути погоджені один з одним та мають бути зведені у єдиний майстер-план, якій і називається стратегією. Подальші кроки у напрямку розробки проблем стратегічного менеджменту компаній можуть бути спрямовані на визначення основних джерел конкурентних переваг компаній та розробку інструментарію формування стратегії підприємства.


Подобные документы

  • Поняття і класифікація фінансових ризиків, методи їх оцінки на ринку. Способи управління та вимірювання фінансових ризиків. Факторний та коефіцієнтний аналіз результату операційної діяльності, тривалості операційно-фінансового циклу підприємства.

    курсовая работа [185,2 K], добавлен 27.01.2011

  • Теоретичні основи формування власних фінансових ресурсів підприємства. Аналіз власних фінансових ресурсів (на прикладі ТОВ ТВК "РіК Лтд"). Шляхи покращення формування власних фінансових ресурсів підприємства, вплив дивідендної політики на їх формування.

    дипломная работа [199,0 K], добавлен 26.03.2010

  • Сутність фінансових результатів та їх значення в зовнішньоекономічній діяльності підприємства. Методи, підходи та показники, що застосовуються в аналізі фінансових результатів підприємства. Напрями удосконалення управління фінансовими результатами.

    дипломная работа [327,4 K], добавлен 22.03.2012

  • Організація формування фінансів підприємства. Поняття, зміст та завдання управління фінансами підприємства. Аналіз фінансових результатів та рентабельності підприємства. Прогнозна модель оцінки ефективності управління фінансами на підприємстві.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 19.04.2011

  • Варіативність підходів до розробки управлінських рішень. Аналіз результатів діяльності підприємства ПАТ "ВЗТА". Фінансовий аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості об’єкта дослідження. Шляхи вдосконалення та управління заборгованостю.

    курсовая работа [263,3 K], добавлен 25.02.2013

  • Сутність та необхідність управління дебіторською та кредиторською заборгованістю. Аналіз фінансового стану бюджетного підприємства. Дослідження дебіторської та кредиторської заборгованості комунального підприємства та методи ефективного управління ними.

    курсовая работа [68,3 K], добавлен 07.02.2012

  • Тенденції розвитку промислових підприємств у ринковій економіці. Сутність, види й класифікація фінансових ризиків. Організаційно-методичне забезпечення мінімізації впливу ризиків на підприємстві. Аналіз методів оцінки фінансової стійкості підприємства.

    курсовая работа [109,7 K], добавлен 02.02.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.