На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки необхідно відзначити наявність низки серйозних проблем у сфері професійної діяльності на фінансовому ринку України, що пов”язані з нормативно-методичним забезпеченням оцінки вартості активів, правовим регулюванням довірчих операцій та впровадженням системи рейтингових оцінок. Для розв”язання зазначених проблем пропонується:

- удосконалити грошово-кредитну та регуляторну політику НБУ, спрямувавши її на активізацію інвестиційних процесів. При цьому заходи з мінімізації ризиків не повинні обмежувати інвестиційну діяльність банків та інших фінансових установ на ринку цінних паперів та у сфері довірчого управління;

- запровадити у регуляторну практику сучасні принципи, стандарти та методики оцінки вартості активів, які б на базі єдиних підходів дозволяли ефективно враховувати існуючі ринкові реалії та особливості фінансових інструментів, визначені чинним законодавством (зокрема, для векселів - вексельним правом;

- розробити та в стислі терміни реалізувати рекомендації щодо приведення вітчизняного вексельного законодавства у відповідність з нормами Женевських вексельних конвенцій, утворивши для цього міжвідомчу робочу групу за участю спеціалістів державних органів, вчених та фахівців фінансового ринку;

- створити належні правові умови для надання фінансовими установами послуг з довірчого управління широким верствам населення та юридичним особам, зокрема, шляхом зняття існуючих обмежень на проведення довірчих операцій та прийняття Закону України “Про довірче управління фінансовими активами”;

- ліквідувати монополізм, існуючий у сфері обов”язкового рейтингування та бар”єри входження на цей ринок нових уповноважених агентств. Критерії, яким мають відповідати такі структури, повинні визначатись законом, а не відомчими актами. Прискорити розробку та прийняття профільного закону “Про систему рейтингування в Україні”, який має максимально враховувати світовий досвід використання рейтингових оцінок на фінансовому ринку та державного регулювання рейтингової діяльності;

- створити робочу групу з числа вчених, спеціалістів державних органів та фахівців різних галузей ринку для формування узгоджених пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства, зокрема, з питань формування і розміщення резервів та оподаткування компаній;

- посилити захист прав інвесторів-покупців житла шляхом удосконалення чинного законодавства, зокрема, унесенням відповідних змін до Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” та Закону України “Про інвестиції”.

У сфері управління ризиками професійних учасників фінансового ринку доцільним є впровадження системи пруденційного нагляду, яка дозволить перейти від практики нагляду за діяльністю окремих професійних учасників до консолідованого нагляду за ринком у цілому і вирішити завдання, пов`язані із забезпеченням загальної стабільності ринку та здійсненням контролю за наявністю на ньому конкурентного середовища.

Центральне місце у системі моніторингу і оцінки ризиків має зайняти сукупність показників і нормативів, що характеризують як ризики окремих учасників ринку, так і агреговані ризики фінансового ринку в цілому.

Розвиток бізнесу має передбачати комплексне вирішення низки питань, як то:

- забезпечення стабільності розвитку ринку;

- запобігання використанню системи для тінізації доходів, ухилення від оподаткування та виведення капіталів за кордон;

- формування адекватної системи фахової підготовки і сертифікації фахівців;

- підвищення рівня культури населення та запровадження ефективних організаційно-правових механізмів захисту інтересів споживачів послуг.

Висновки

Під «ризиком» прийнято розуміти ймовірність (загрозу) втрати підприємцем частини своїх ресурсів, ймовірність недоодержання появи додаткових витрат у результаті проведення визначеної фінансової і виробничої стратегії. Сутність ризику складається в можливості відхилення отриманого результату від запланованого. Більш того, правомірно говорити про ризик упущеної можливої, тобто ризику непрямого (побічного) фінансового збитку (неотриманий прибуток) у результаті того, що який-небудь захід не було проведено чи була зупинена господарська (комерційна) діяльність. Якщо дивитися на проблему більш формально, то мова йде не тільки про ризик втрат, а й про ризик вигоди (одержання додаткового прибутку). Як відхилення від планованого результату він може мати й позитивну сторону. Отже, ризик як елемент господарського рішення може бути визначений у такий спосіб -- це ситуативна характеристика діяльності будь-якого суб'єкта ринкових відносин, що відображає невизначеність її результату і можливі несприятливі (або сприятливі) наслідки у випадку неуспіху (або успіху).

Наслідки невірних оцінок ризиків або відсутність можливості протиставити дійові заходи можуть бути дуже неприємними.

Ризик є невід'ємною складовою будь-яких економічних процесів. Це пов'язано з тим, що у загальному ризик може бути і як ознакою невизначеної ситуації у навколишньому середовищі, так і необхідністю вибору певного напрямку щодо досягнення поставлених цілей деякого економічного агента. Тож функціонування будь-якого суб'єкта господарювання в економічному житті суспільства є об'єктивною умовою щодо застосування відповідних методів ризик-менеджменту в його повсякденній діяльності.

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

Без аналізу фінансового стану сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність - обов'язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов'язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.

Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, які можна визначити на основі офіційної фінансової звітності.

Стійка діяльність підприємства залежить як від обгрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон'юнктуру. Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

У процесі проведених досліджень одержані такі теоретичні та практичні результати:

1. Узагальнення теоретичних уявлень стосовно категорії “ризик” дозволило уточнити її зміст шляхом конкретизації сутності прояву різних видів невизначеності та врахування напрямків розвитку подій, які породжують ризик.

2. Аналіз факторних умов розвитку фінансового ризик-менеджменту та його методичних основ дозволив визначити, що ризик, який виникає у фінансовій сфері діяльності різних економічних агентів, є не лише взаємозалежним, але й супроводжує всі економічні процеси діяльності суб'єктів господарювання, їх відносини між різними учасниками ринку. Це сприяло обґрунтуванню того, що ризик фінансової сфери діяльності підприємств слід розглядати більш широким, аніж ризик лише фінансової діяльності суб'єкта господарювання.

3. На підставі розгляду загальноекономічних процесів у якості проявів ризикових подій розкрито основні складові невизначеності та непередбаченості у фінансовій сфері діяльності підприємств, до яких віднесено: наявність великої кількості збиткових підприємств, податкової недоїмки, зростаючу динаміку та незадовільну структуру кредиторської і дебіторської заборгованості, різноплановість дії інфляційних процесів, труднощі з реструктуризацією окремих галузей промисловості, надмірну урегульованість діяльності суб'єктів господарювання.

4. З метою аналізу ризикоформуючих чинників функціонування окремих суб'єктів господарювання обґрунтовано та розроблено економетричні моделі, які відбивають впливи різних факторів на фінансові результати діяльності підприємств промисловості у регіональному аспекті. На підставі цих моделей встановлено, що найвагоміший вплив на фінансові результати економіки регіонів справляють обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості, інвестиції в основний капітал, надані кредити та обсяг випуску цінних паперів підприємствами регіону.

5. Для вдосконалення роботи щодо планування дій в напрямку попередження розвитку ризикових подій у фінансовій сфері діяльності підприємств розкрито основні засади визначення фінансової стратегії управління ризиками підприємства. Розкрито базу означеної стратегії у вигляді окремих положень, що дозволяє запровадити основні засади визначення фінансової стратегії управління ризиками підприємства для різних економічних агентів.

6. Для визначення методичних основ зниження та передбачення дії ризикових подій у фінансовій сфері діяльності підприємств запропоновано модель щодо оцінки ефективності прийняття відповідних фінансових рішень. Визначено, що ця модель дозволяє розширити базу щодо побудови ефективних процедур фінансового ризик-менеджменту.

7. З метою оцінки ризиків ліквідності підприємства, як одного із головних завдань ризик-менеджменту у фінансовій сфері його діяльності, запропоновано ранжування ризиків ліквідності підприємства та підхід щодо виявлення ступеня ризику ліквідності підприємства, що дозволяє також конкретизувати напрямки зниження означених ризиків.

Отже з вище наведеного матеріалу можна зробити висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЕГО» знаходиться в нестійкому фінансовому стані через нестачу грошових коштів.

Оскільки на ТОВ «ДІЕГО» існує дві великі проблеми - проблема збуту та оптимізації дебіторської заборгованості та кредиторської заборгованості, на них потрібно звернути особливу увагу. Проблему збуту можна вирішити через реалізацію продукції з негайною оплатою і, звісно ж, шляхом зниження відпускних цін. Щодо дебіторів, то потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків зі споживачами.

Доцільно також продати частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на придбання нового обладнання чи на розширення виробничої та збутової діяльності.

Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства.

В цілому до проблем формування ринку в нашій країні можна віднести:

- організаційно-правові (відсутність чіткої державної політики в сфері страхування; неповну і часом неузгоджену нормативно-правову базу; недостатній рівень державного регулювання і контролю за страховим ринком; непослідовність дій щодо організації державного нагляду за страховою діяльністю; відсутність належного рівня конкуренції на страховому ринку і дієвих стимулів подальшого розширення мережі страхової справи; невирішеність питань взаємодії страхового і банківського секторів економіки; недостатній рівень забезпечення ефективного страхового захисту фізичних і юридичних осіб; несвоєчасне і не в повному обсязі виконання зобов'язань перед страхувальниками; порушення страхового законодавства);

- економічні (низький платоспроможний попит юридичних і фізичних осіб на окремі товари та послуги послуги; нестача бюджетних коштів для організації та підтримка підприємств);

- функціональні (тривалого позитивного досвіду роботи з клієнтами; низькі рівні менеджменту і маркетингу на ринку; недосконала інфраструктуру ринку);

- кадрові (недостатній професійний рівень спеціалістів, що працюють на підприємстві; відсутність жорстких кваліфікаційних вимог до них; нестача кваліфікованих менеджерів, андерайтерів, актуаріїв, диспашерів, експертів, фінансистів, бухгалтерів, юристів, суддів і програмістів);

- інформаційно-аналітичні (недостатність наукових досліджень щодо формування й розвитку ринку; неналежне інформаційне і консалтингове забезпечення дільності).

Розвиток бізнесу має передбачати комплексне вирішення низки питань, як то:

- забезпечення стабільності розвитку ринку;

- запобігання використанню системи для тінізації доходів, ухилення від оподаткування та виведення капіталів за кордон;

- формування адекватної системи фахової підготовки і сертифікації фахівців;

- підвищення рівня культури населення та запровадження ефективних організаційно-правових механізмів захисту інтересів споживачів послуг.

Список використаних джерел

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28.06.96 р.

2. Господарський кодекс України № 436-IV вiд 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, ст.144.

3. Цивільний кодекс України № 435-IV вiд 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356.

4. Закон України "Про внесення змін до Закон України "Про страхування"// Урядовий Кур'єр.-2001.07.11.

5. Закон України Про інвестиційну діяльність вiд 18.09.1991 № 1560-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 47, ст.646.

6. Закон України Про інноваційну діяльність вiд 04.07.2002 № 40-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 36, ст.266.

7. Закон України Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) вiд 15.03.2001 № 2299-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 21, ст.103.

8. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств вiд 28.12.1994 № 334-94-ВР// Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 4, ст. 28.

9. Закон України Про режим іноземного інвестування № 93/96-ВР від 19 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 19, ст. 80.

10. Закон України Про ліцензування певних видів господарської діяльності № 1775-III від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 36, ст.299.

11. Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” вiд 15.03.2001 № 2299-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 21, ст.103.

12. Про державне регулювання у сфері трансферу технологій. Проект Закону України 4008 від 18.07.2003.

13. “Європейський вибір України. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки ” вiд 30.04.2002. Послання Президента України до Верховної Ради України

14. Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 05.10.1995р. № 75 «Про затвердження положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)»

15. Балабанов И. Т. Риск-менеджмент.-- М.: Финансы и статистика, 1996.

16. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. - К.: МП "ИТЕМ" ЛТД, "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 2007.

17. Болюх М. А.. Зурчевський В. З., Горбаток М. І. Економічний аналіз: Навч. посібник - К.: 2007.

18. Гальчинский А.С. Теорія грошей. - К.: Основи,2006.

19. Голуб А., Семенюк Л., Смовженко Т. Гроші. Кредит. Банки: Навчальний посібник. - Львів: видавництво "Центр Європи",2007.

20. Гроші та кредит. Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна; за заг.ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001.

21. Гроші та кредит: Підручник / За ред. професора Б. С. Івасіва. -- К.: КНЕУ,2004.

22. Деньги, кредит, банки. Под ред. Лаврушина О.И. - М.: Финансы и статистика, 2006

23. Єлейко Я. І., Кандибка О. М., Лапішко М. Л., Смовженко Т. С. Основи фінансового аналізу. - Львів: Лівівський банківський інститут

24. НБУ, 2005.

25. Жуков Е.Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки. - Банки и биржи, 1995.

26. Зубец А.Н. Качество страхового продукта //Страховое ревю №7, 2000.

27. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.посіб. - К.:3нання-Прес, 2002.

28. Ковтунець В. Основи електронного бізнесу. Методичний посібник. - К., Національна академія управління, 2003

29. Колоб Р.У. Финансовые деривативы: Пер. с анг. - М.: ФИЛИНЬ, 1997.

30. Комарівський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. Навч. посіб. - К.: “Українська енциклопедія” імені М. П. Бажана, 1996.

31. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч.посіб. - К.: ТОВ "Знання". 2002.

32. Кузнецова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні і правові основи формування та функціонування. - К.: ЮРІНКОМ, 1998.

33. Маркетинг в отраслях й сферах деятельности: Учебник под редакцией проф. Алексунина В.А. - М.: Издательско-книготорговый центр "Маркетинг", 2007.

34. Маслова С. О., Опалов О. А. Фінансовий ринок. Навч. посіб. - К.: Каравела, 2003.

35. Менкью Г. Макроэкономика. - М.: МГУ,2004.

36. Огляд зовнішньої торгівлі України у 2008 році. http://www.ukraine-embassy.co.il/ukraine/news/index.php?text=10032

37. Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз. - К.: КНЕУ, 2007.

38. Правові аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні. // Журнал “Право України” - 2008 - № 10.

39. Ринок ценных бумаг и его финансовые институты: Учеб. пособие / Под ред. В.С. Торкановсого. - Спб.: АО "Комплекс", 1994.

40. Савлук М. Гроші та кредит. -- К.: Либідь, 1992.

41. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. - К.: МАУП. - 2000.

42. Управление организацией/ Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Саломатина. - М.: ИФРА-М, 1999.

43. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 552 с.

44. Формування економічних відносин в умовах ринку” / збірник наукових праць під редакцією професора І.Д.Фаріона. - Тернопіль 1998.

45. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002.

46. Экономика: Учебник/ Под ред. доц. А.С.Булатова. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: БЕК,2007.

47. Юлдашев Р., Шаплико Д. Клиентская база страховой компании: свойства й инструментьі формирования // Страховое дело №2, 2000.

48. "Lean Solutions: How Companies and Customers Can Create Value and Wealth Together" by James P. Womack, Daniel T. Jones

49. Habermeier K., Mesquita M. Long-Run Exchange Rate Dynamics: A Panel Data Stady. IMF Working Paper, WP/99/50, April 1999;

50. Salehizaden M., Taylor R. A Test of Purchasing Power Parity for Emerging Economies. -- Journal of International Financial Markets, Institutions and Money, 1999, № 9;

51. Bajoumi T., MacDonald R. Deviations Exchange Rates from Purchasing Power Parity: A Story Featuring Two Monetary Unions. -- IMF Staff Papers, 1999, vol.46, №1, March.

52. "Enterprise Resource Planning Systems: Systems, Life Cycle, Electronic Commerce, and Risk" by Daniel E. O'Leary

53. Contemporary Logistics" by James C. Johnson, Donald F. Wood, Daniel L. Wardlow

54. Appraisal and Feedback. Making Perfomance Review Work" by Clive Fletcher Berkeley: University of California at Berkeley, 2001.

55. Teece D., Pisano G., Shuen A. Dynamic Capabilities and Strategic Management. Working Paper. -- Berkeley: University of California at Berkeley, 1992.

56. Karaoke Capitalism" by J. Ridderstrale, K. Nordstrom - N, 2003

57. Hammes D, L. Review of "Conflict in Economics" (Varoufakis Y., Young D.) // Kyklos. - 1992. - V. 45. - Issue 2. - P. 308-311.

58. http://www.eurolife.cc/eurolife.ua/UKR/consulting/partner.php

59. http://www.rynok.biz/ukr/markets/41?c

60. http://forinsurer.com/stat/

Додаток А

Рис.1. Концептуальна схема формування стратегії компанії.

Размещено на Allbest.ru