Система планування діяльності туристичного підприємства "Пілігрім"

Істотному підвищенню ефективності планування сприяє використання економіко-математичних методів і ПК. Це дає можливість здійснити моделювання складних економічних процесів, передбачити найбільш імовірні напрями розвитку економічної системи залежно від тих чи інших параметрів і цільових функцій, значно прискорити розрахунки і підвищити їх точність і, що дуже важливо, забезпечити визначення оптимального варіанта плану з усіх можливих.

Необхідно розрізняти поняття «оптимальний план» і «ефективний план» (у літературі їх часто вживають як синоніми). Ефективний варіант плану -- це варіант, який за існуючих умов макро- і мікросередовища забезпечує максимальну економічну вигоду для підприємства. Оптимальний варіант плану -- це варіант, що його розраховано за допомогою економіко-математичних методів на екстремум (максимум чи мінімум) функції за певним критерієм оптимальності (максимум прибутку, мінімум витрат) і відповідно до поставлених у задачі умов і обмежень. І якщо вони коректні, то оптимальний план буде найефективнішим. Але в разі некоректності поставлених умов і обмежень такий варіант плану може бути оптимальним з погляду математичних критеріїв, однак неефективним, оскільки не забезпечує високої результативності використання ресурсів і прибутковості господарства.

В останні роки на зміну традиційному методу планування із застосуванням найпростіших обчислювальних засобів приходять і набувають поширення механізовані й автоматизовані методи з використанням ПК та складних електронно-обчислювальних машин (комплексів). Форма подання розрахованих показників планів (таблиці, малюнки, схеми, сітьові графіки тощо) відбиває культуру і наочність того чи іншого методу планування діяльності підприємства.

Усі розглянуті методи планування лежать в основі так званого формального планування. Але воно є тільки однією з форм прийняття управлінських рішень. Окрім формального планування практично кожен менеджер використовує так зване «інтуїтивне передбачення», тобто планування, що ґрунтується на досвіді керівника, а також на сукупності таких індивідуальних якостей, як інстинкт, винахідливість, творчі здібності, особливе чуття («нюх») та ін., що асоціюються з обдарованим підприємцем.

Інтуїтивне планування може успішно поєднуватись із формальним, а в окремих випадках навіть буває ефективнішим. Пояснюється це тим, що формальне планування -- це узагальнення типових ринкових явищ, які повторюються. Тим часом багато ринкових ситуацій є поєднанням неповторних, унікальних обставин, і тут формальне планування не завжди допомагає. Більш ефективним виявляється інтуїтивне. Ще однією причиною використання інтуїтивного планування є те, що менеджеру, як і кожній людині, притаманний страх, що не повністю піддається контролю свідомості. Характерним прикладом ірраціональної поведінки у фінансовій сфері є дії в разі біржових панік або, навпаки, спекулятивних бумів, що охоплюють різні біржі світу і пов'язані з масовими зрушеннями в психологічному стані учасників біржової діяльності.

У системі планування останнім часом дедалі більшу роль відіграє прогнозування.

Економічне прогнозування (від грец. prognosis -- передбачення) являє собою наукове обґрунтування можливих змін або якісного стану економіки в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення цього стану. Прогнозування є не самостійним видом планування, а лише однією з чотирьох його стадій (аналіз досягнутого рівня економіки; науковий прогноз можливих і ефективних напрямів розвитку економіки і вибір оптимального напряму; розробка плану; виконання плану, його контроль і коригування), яка передує складанню плану і охоплює більший період, ніж план. Прогнозування має здійснюватись на будь-якому рівні і стосуватись усіх видів планів -- довго- середньо- і короткострокових, проте особливо велике значення воно має для перспективного планування.

Спільними рисами прогнозування і планування є те, що, по-перше, вони є видами передбачення, оскільки мають справу з одержанням інформації про майбутнє. По-друге, в основі наукового прогнозування, як і планування, лежить наукове передбачення.

Однак між ними є істотні відмінності:

у прогнозах ураховують імовірно можливі досягнення науково-технічного прогресу, очікувані й прогнозовані, а також наукові відкриття, що ґрунтуються на наукових пошуках. У планах же враховуються вже наявні науково-технічні відкриття і досягнення передового досвіду, що перевірені на практиці;

у планів значно вищий, порівняно з прогнозами, ступінь обов'язковості їх виконання підприємством чи його підрозділами;

на відміну від планів прогнози не містять конкретних завдань (це передбачення розвитку науки і техніки впродовж певного часу, економічних і суспільних передумов для цього та обумовлених ними наслідків).

Завданнями прогнозування є: аналіз соціально-економічних і науково-технічних процесів; виявлення закономірностей, чинників і тенденцій, які визначають подальший соціально-економічний розвиток; вивчення та оцінка можливостей для досягнення поставленої мети і на цій основі прийняття оптимального рішення, в якому потреби суспільства чи підприємства узгоджуються з реальними можливостями їх забезпечення. Результати прогнозів ураховуються при розробці на перспективу питань економічної і соціальної політики та при складанні планів. Роль прогнозування полягає не в розв'язанні конкретних проблем, тобто поєднанні знань з діями, що є функцією планування, а лише у виявленні найважливіших проблем, з якими зіткнеться суспільство у перспективі, імовірнісних методів, строків і результатів їх вирішення різними способами, оцінці ефективності того чи іншого варіанта. Його роль також у тому, щоб значно скоротити ділянку невизначеності, окреслити межі реалістичних завдань і цілей плану. За періодом часу відповідно до класифікації планів прогнози поділяють на довгострокові (більш ніж на 10 років), середньострокові (на 5--10 років) і короткострокові (до 5 років).

Спочатку прогнозування в рамках фірми виникло як передбачення економічних параметрів діяльності бізнесу (як зовнішніх стосовно фірми, так і внутрішніх). Згодом фірми освоїли технологічне і соціально-політичне прогнозування свого середовища.

Якість прогнозів значною мірою залежить від методів прогнозування, якими називають сукупність прийомів та оцінок, що дають змогу на підставі аналізу минулих (ретроспективних) внутрішніх і зовнішніх зв'язків, притаманних об'єктові, а також їхніх змін з певною ймовірністю зробити висновок щодо майбутнього розвитку об'єкта. Сьогодні кількість відомих методів і прийомів, що їх використовують для прогнозування, перевищує 150.

За принципом інформаційного обґрунтування їх можна класифікувати таким чином:

І. Фактографічні методи, що базуються на фактичному інформаційному матеріалі про об'єкт прогнозування і його минулий розвиток:

1) статистичні методи:

-- екстраполяції та інтерполяції;

-- кореляційно-регресійний аналіз;

-- факторні моделі;

2) аналогії:

-- математичні;

-- історичні;

3) випереджальні методи прогнозування, що ґрунтуються на певних принципах спеціальної обробки науково-технічної інформації і реалізують у прогнозі її властивість випереджати розвиток науково-технічного прогресу (методи аналізу динаміки патентування, публікаційні методи прогнозування).

ІІ. Експертні методи, що базуються на суб'єктивній інформації, яку надають спеціалісти-експерти в процесі систематизованих процедур виявлення й узагальнення їхньої думки щодо майбутнього стану справ. Для цих методів є характерним передбачення майбутнього на основі як раціональних доказів, так і інтуїтивних знань. Вони, як правило, мають якісний характер. До цих методів належать такі:

1) прямі:

-- експертного опитування;

-- експертного аналізу, коли експерт чи колектив експертів самі ставлять і вирішують питання, що ведуть до поставленої мети;

2) зі зворотним зв'язком:

-- метод «комісій», що може означати організацію «круглого столу» та інших подібних заходів, у межах яких відбувається узгодження думок експертів;

-- метод «мозкових атак», для якого характерні колективна генерація ідей і творче розв'язання проблем. «Мозкова атака» являє собою вільний, неструктурований процес генерації будь-яких ідей з вибраної теми, що їх спонтанно висловлюють учасники зустрічі. Оптимальна чисельність учасників -- 6--12 чоловік, бажано, щоб це були люди різних професій і спеціалізації;

-- метод Дельфі, що передбачає проведення анкетних опитувань спеціалістів обраної галузі знань. Одержані анкети статистично обробляються, і формується діапазон думок експертів, що віддзеркалює їхню колективну думку щодо конкретної проблеми. У зв'язку з тим, що, як правило, після першого опитування виявляється значний діапазон думок, метод передбачає проведення ще 3--4 опитувань, перед якими кожного з експертів знайомлять з підсумками опитування. ІІІ. Комбіновані методи зі змішаною інформаційною основою, в якій як первинну використовують фактографічну і експертну інформацію:

-- балансові моделі;

-- оптимізаційні моделі.

Розділ 2. Система планування діяльності туристичного підприємства - фірма "Пілігрім»

2.1 Характеристика підприємства

Туристична фірма «Пілігрім» була заснована 26 лютого 1996 року. По організаційно - правовій формі фірма є товариством з обмеженою відповідальністю. ТОВ регулюється ЦК України.

Свою діяльність фірма «Пілігрім» почала як маловідоме туристичне агентство, що займається реалізацією і просуванням туристичного продукту, створеного туроператором. Діяльність фірми здійснювалася на підставі ліцензії на турагентську діяльність. Потім фірма отримала туроператорську ліцензію,. Це дало фірмі право виконувати функції організатора та творця комплексного туристичного продукту для групового і індивідуального туризму, пропонувати подорожі різної вартості і тривалості по різних напрямах і в різний час роки, розробляти туристські маршрути, забезпечувати їх послугами, організовувати рекламу, розраховувати і встановлювати ціни на тури, продавати їх турагентствам.

У 2002 році пройшла добровільну сертифікацію туристичних послуг, що надалі сприяло підвищенню конкурентноздатності послуг. Сертифікація є методом об'єктивного контролю якості послуг, їх відповідності встановленим вимогам. Наявність сертифікату допомагає покупцям у виборі послуг і служить певною гарантією їх доброякісності. Фірмі «Пілігрім» виданий сертифікат Органом по Сертифікації послуг під номером № UA УЇ 09 М 0051 від 1 листопада 2005 року.

З 2011 року фірма внесена до Єдиного реєстру туроператорів і має реєстровий номер ВТ-010554, договір №Ф52-6001/0000005 страхування цивільної відповідальності за невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про реалізацію туристського продукту. В умовах економічних змін сучасна туристична фірма, як і будь-яке підприємство, що виробляє товари або послуги, стикається з безліччю проблем. Джерелами підвищеної складності управління є висока міра невизначеності ринкової ситуації, сезонна нестабільність попиту на туристичні послуги, посилювання конкуренції в туристичному бізнесі, брак фінансових ресурсів і так далі У таких умовах фірма не може обмежуватися лише поточним плануванням і оперативним управлінням своєї діяльності. Виникає необхідність стратегічного мислення, яке повинне втілитися в програму дій, що уточнює цілі і засоби реалізації вибраної дороги розвитку.

Компанія «Пілігрім» є невеликою компанією, що займає приміщення в 20 кв.м. До складу її співробітників входять 2 менеджери, секретар, бухгалтер і генеральний директор, а також 2 рази в тиждень приходить прибиральниця.

Наведемо приклади найбільш розповсюджених турів.

1). Подорож до Лондона 5 дней/4 ночі

Програма поїздки:

1 День: Переліт Київ-Лондон. Рейс SU 243 виліт в 8.50 (в дорозі 3 г. 30 хв.). Зустріч в аеропорту. Трансфер до готелю. Розміщення в готелі.

2 день: Сніданок в готелі. Запис на додаткові екскурсії. Панорамна екскурсія по Лондону на автобусі (3-3,5 години). 13.00 - Додаткова екскурсія в Лондонський Тауер (вартість -- 25$)

3 день: Сніданок в готелі. Вільний день. Для тих, що бажають в 9.00 Додаткова автобусна екскурсія в замок Віндзорський. (вартість - 45$)

4 день: Сніданок в готелі. Пішохідна екскурсія: прогулянка по Уайт холу від Будинку парламенту до Національної Картинної Галереї. Церемонія зміни караулу в Букингемськом Палаці .. Екскурсія в Національну галерею. 14.00 - Додаткова екскурсія -- прогулянка на кораблику по Темзі і політ на колесі огляду “Лондон Ай”. (вартість -- 25$).

19.00 Додаткова екскурсія - середньовічне представлення “Біфітер” (вартість 40$) 5 день: Сніданок в готелі. Виліт до Києва Трансфер в аеропорт здійснюється самостійно..

B вартість туру входить:

Переліт Київ-Лондон

Трансфер: аеропорт-готель. (зворотний трансфер здійснюється самостійно)

Мешкання: У готелях ***-****. (ALEXANDRA**, LANCASTER HALL***, NORFOLK PLAZA***+, HOLIDAY INN. VICTORIA****, HILTON METROPOLE****+).

Харчування: сніданки в готелі.

Медична страховка.

Екскурсійна програма з включеними вхідними квитками

2). Замки Шотландії 9 дней/8 ночей

Програма поїздки:

1 день: Переліт з Києва до Едінбургу. Трансфер до готелю, розміщення. Вільний день.

2 день: Сніданок в готелі. Оглядова екскурсія по Едінбургу. Огляд замку ХII ст - резиденції Марії - Королеви Шотландії, середньовічна вулиця булижника - “Королівська миля”, ведуча до палацу Холірудхауз. Відвідини палацу Холірудхаус, офіційній резиденції королеви в Шотландії. Вільний час. Для тих, що бажають за доплату - відвідини музею віскі з дегустацією (25$) і музею Хантлі-Хаус, який є головним музеєм історії Едінбургу (15$).

3 день: Сніданок в готелі. Вільний день. Автобусна (автомобільна) екскурсія “Замки в околицях Едінбургу”(для груп від 4-х дорослих і більш). (вартість -- 87$ ). Переїзд в Глазго.

4 день: Відвідини Ботанічного саду Глазго. Собор Глазго. Відвідини Прованс-Лордшип (старого будинку в Глазго) і музею Історії Релігій і Мистецтва. Вільний час. Переїзд до Абердіну.

5 день: Оглядова піша екскурсія по місту. Відвідини Зимового саду з японським садом, кактусом, що говорить, і квітучою стіною, поїздка в замок Фрейзер. За додаткову плату - екскурсія по замках Абердіну. Переїзд до Інвернесс.

6 день: Оглядова екскурсія по місту, що прославилося тим, що він брав участь в багатьох військових діях в ході боротьби шотландців за незалежність. Відвідини замку Інвернесс і екскурсія на озеро Лох-Нес, де по легенді живе прекрасна істота Нессі.

7 день: Сніданок в готелі. Вільний день. За додаткову плату - екскурсія в Moniac Castle, з дегустацією вина. Переїзд вночі в Інверері.

8 день: Оглядова піша екскурсія по місту (Місто було побудоване у вигляді хреста довкола церкви). Відвідини замку Інверері з прекрасним парком довкола нього. Екскурсія на дзвіницю (красивий в Шотландії комплекс з 10 дзвонів). За додаткову плату - відвідини Музею-в'язниці і замків. Переїзд в Глазго.

9 день: Сніданок в готелі. Самостійний трансфер до аеропорту. Виліт до Києва.

B вартість туру входить:

Переліт Київ-Едінбург, Глазго- Київ

Мешкання: У готелях 2-3-4*.

Харчування: сніданки в готелі.

Медична страховка.

Екскурсійна програма з включеними вхідними квитками

Додатково оплачується консульський збір посольства Великобританії - 60 у.о., вхідні квитки в музеї (близько 80 у.о.). Вартість послуг російськомовного гіда - 50$ в годині Вартість прокату автомобіля - від 70$ в добу.

Клієнтами компанії є:

Туристичні агентства м. Києва та інших міст України (продаж їм туристичного продукту, виробленого Компанією).

Українські туроператори (організація спільних комерційних проектів, надання їм рекламних і маркетингових послуг).

Іноземні туристичні компанії (надання туристичних послуг на території України).

Проаналізуємо динаміку основних показників: «Економічна рентабельність» і «Результат господарської діяльності», визначувані по формулах [13] (2.1, 2.2).

ЕР = НРЕІ / Актив * 100, %,(2.1)

РХД = ДРЕІ - Виробничі інвестиції + «Звичайні продажі майна», тис. грн..(2.2)

де ДРЕІ - грошовий результат експлуатації інвестицій, тис. грн.

Динаміка економічної рентабельності представлена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка економічної рентабельності ТОВ «Пілігрим» за 2011-2015 рр.

За винятком 2011 року діяльність підприємства збиткова, зрозуміти причини даної ситуації можна, представивши формулу визначення економічної рентабельності (2.1) у вигляді формули Дюпона [14] (2.3).

ЕР = НРЕІ/Оборот*100% * Оборот/Актів = КМ. * КТ %(2.3)

де КМ. - комерційна маржа %,

КТ - коефіцієнт трансформації %.

Комерційна маржа визначається по формулі (2.4), а коефіцієнт трансформації - по формулі (2.5) [17].

КМ. = НРЕІ/Оборот*100 %(2.4)

КТ = Оборот/Актів, д.е.(2.5)

Динаміка комерційної маржі ТОВ «Пілігрим» представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Динаміка складових комерційної маржі ТОВ «Пілігрим» за 2011-2015 рр.

Найменування показника	Роки	Тенденція
	2011	2012	2013	2014	2015
ДС / Зворот %	26	3,1	16,1	14,4	23,4
БРЕІ / Зворот %	18,6	-9,4	-7,4	1,8	-0,4
КМ. = НРЕІ / Зворот %	15,1	-15,6	-14,1	-1,2	-3,3

У структурі витрат основну частину займають матеріальні від 74% до 96,9%. В основному це вартість турпослуг, лікування та освіти за кордоном, страхування і ін. При збереженні сьогоднішнього асортименту послуг беззбитковий річний об'єм реалізації ТОВ «Пілігрим» складає 535 тис. грн.

Враховуючи фактичний об'єм реалізації, рівний 456,3 тис. грн. (таблиця. 2.2), дефіцит фінансової міцності складає 78,7 тис. грн.

Змінити цю ситуацію можна або шляхом нарощування об'ємів реалізації, що вельми проблематично оскільки ТОВ «Пілігрим» і так є лідером на даному сегменті ринку (рис. 2.2) або шляхом зниження матеріальних витрат, що є основою збиткової діяльності фірми.

Придбання туристичних послуг, здійснюється у чотирьох основних зарубіжних туристичних представників Pilkington, Sekurit, GuardianGlass, Jaan виключно через посередників - київські фірми ТОВ «W», ВАТ «Квант-тур».ОАО «Дара-Тур» і ін.

Pilkington. Фірма заснована в 1826 році в Лондоні. Сьогодні це найбільший світовий представник туристичної індустрії.

Sekurit. В даний час Sekurit Saint-Gobain має 38 представництв. У Германії туристичними послугами SSG кожна третя людина, в світі - кожна п'ята.

GuardianGlass. Іспанська фірма. Працює лише на вторинному ринку туристичних послуг. Спеціалізується на організації турів в Іспанію, Італію, Африку, і тд.

Отже, зниження матеріальних витрат може бути досягнуте шляхом висновку прямих контрактів з фірмами надающими туристичні послуг без посередників, що зажадає виходу ТОВ «Пілігрим» на зовнішній ринок.

Динаміка коефіцієнта трансформації, що є другою складовою «Економічної рентабельності», представлена на рисунку 2.2.

Рис. 2.2. Динаміка коефіцієнта трансформації ТОВ «Пілігрим» за 2011-2015 рр.

В цілому коефіцієнт трансформації має прогресивну тенденцію зростання, його значення в 2015 році більш ніж в 4 рази перевищує його величину в 2011 році. В умовах прибуткової роботи це дуже істотний чинник збільшення прибули. Проте, при негативному значенні комерційної маржі (таблиця. 2.2) цей чинник має прямо протилежний вплив, підсилюючи збитковість діяльності підприємства.

На зміну коефіцієнта трансформації істотний вплив робить структура активів підприємства, яка представлена на рисунку 2.3.

Рис. 2.3. Динаміка структури активів ТОВ «Пілігрим» за 2011-2015 рр., тис.грн.

За даний період величина активів підприємства істотно знизилася. Причому це зниження в основному обумовлене зменшенням вартості основних фондів.

Підприємство не має власних виробничих будівель і споруд, а орендує площі. Таким чином, всі імобілізовані активи ТОВ «Пілігрим» складаються виключно з активної частини. Зниження їх вартості є наслідком збиткової діяльності підприємства.

Другою складовою активу є фінансово-експлуатаційні потреби, структура яких представлена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Структура фінансово-експлуатаційних потреб ВАТ «Пілігрим» за 2011-2015 рр.

Найменування показника	2011	2012	2013	2014	2015	Тенденція
Запаси, тис. грн..	21,9	63,2	15,3	27,3	16,4
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	2,7	5,9	4,3	5,8	5,1
Кредиторська заборгованість, тис. грн.	16,7	24,2	13,7	21,7	8,7
Інше, тис. грн.	-5,1	-9,7	-11,5	-3,3	-6,6
Фінансово-експлуатаційні потреби, тис. грн.	2,8	35,2	-5,6	8,1	6,2
Запаси %.	782,1	179,5	273,2	337	264,5
Дебіторська заборгованість %.	96,4	16,8	76,8	71,6	82,3
Кредиторська заборгованість %	596,4	68,8	244,6	267,9	140,3
Інше %.	-182,1	-27,6	-205,4	-40,7	-106,5
Фінансово-експлуатаційні потреби %.	100	100	-100	100	100
Оборотність запасів, днів	16	53	13	22	13
Оборотність дебіторської заборгованості, днів	2	5	4	5	4
Оборотність кредиторської заборгованості, днів	12	20	12	18	7
	Оборотність іншого, днів	-4	-8	-10	-3	-5

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оборотність фінансово-експлуатаційних потреб, днів	2	30	-5	7	5

Жоден з елементів фінансово-експлуатаційних потреб не має чітко вираженої тенденції. В цілому підприємству удається підтримувати оборотність дебіторської заборгованості на рівні 4-5 днів, оборотність кредиторською - на рівні 7-18 днів, запасів 13-22 днів, що дозволяє досягати оборотності фінансово-експлуатаційних потреб не більше 7 днів. Виключення складає у 200 році, коли сталося істотне зниження обороту, що викликало зростання запасів, а як слідство і збільшення оборотності фінансово-експлуатаційних потреб. Динаміка другого основного показника даного етапу аналізу представлена на рисунку 2.4.

Рис. 2.4. Динаміка результату господарської діяльності ВАТ «Пілігрим» за 2012-2015 рр.

Результат господарської діяльності ВАТ «Пілігрим» за винятком 2015 року негативний. Глибші виводи відносно зміни показника можна зробити, розглянувши чинники, що визначають його формування (таблиця. 2.4).

Таблиця 2.4 Динаміка складових результату господарської діяльності ВАТ «Пілігрим» за 2012-2015 рр.

Найменування показника	Роки	тенденція
	2012	2013	2014	2015
СБРЕІ / ДС %	-225,4	-28,9	17,4	4,4
ДРЕІ / ДС %	-467,2	30,7	-4,3	6,2
РХД / ДС %	-532,1	-1,9	-30,5	2,5

Як випливає з таблиці 2.4. основними причинами негативного результату господарської діяльності є збиткова діяльність підприємства і відсутність обґрунтованої політики управління оборотним капіталом. Усунення даних причин повинне знайти своє віддзеркалення в стратегії розвитку підприємства, що розробляється. Аналіз фінансового стану підприємства

Аби охарактеризувати фінансовий стан організації, необхідно оцінити розміщення, склад і використання засобів (активів), стан джерел їх формування (пасивів) по приналежності і термінам погашення зобов'язань (табл.2.5).

Таблиця 2.5 Систематизовані групи агрегованого балансу

Актив	2014	2015	Пасив	2014	2015
Майно			Джерела майна
Позаоборотні активи Основні засоби	2221	1659	III. Капітал і резерви Статутний капітал Нерозподілений прибуток	10 (1352)	10 1114
II.Оборотні засоби Запаси Дебіторська заборгованість Короткострокові фінансові вкладення Грошові кошти Разом по розділу II	478 149 - 240 867	700 186 100 61 1047	IV. Довгострокові зобов'язання	-	-
			V. Короткострокові зобов'язання Позики і кредити Кредиторська заборгованість Разом по розділу V	3915 515 4430	670 912 1582
Баланс	3089	2706	Баланс	3089	2706

Ознаками загальної позитивної оцінки бухгалтерського балансу є:

- зростання власного капіталу;

- відсутність різких змін в окремих статтях балансу;

- рівновага дебіторської і кредиторської заборгованостей;

- відсутність збитків, простроченій заборгованості і так далі

Якщо ми звернемося до даних таблиці, то можемо виділити деякі моменти.

Спостерігається зростання капіталу (3-й розділ), що пов'язане в першу чергу з появою власного прибутку в той час, як на початку звітного року спостерігався збиток. У статтях балансу і в кінцевій валюті балансу відсутні дані про збитки і заборгованості. Ці факти характеризують баланс з позитивного боку. В той же час не можна не відзначити і окремі факти, що характеризують баланс підприємства швидше негативно. Це нерівновага дебіторської (186 т.грн.) і кредиторської (912 т.грн.) заборгованостей. І наявність досить різких змін в окремих статтях балансу (зменшення основних засобів, зростання нерозподіленого прибутку, скорочення позик і кредитів). Це може бути пов'язано з ремонтом офісу турфірми і закупівлею нової оргтехніки, які вироблялися в лютому-березні попереднього року. Дані процеси вимагали вкладення досить великих грошових сум, що природним чином відбилося на статтях балансу 2015 року (наявність непокритого збитку, великі суми позик). Ці засоби були відкладені підприємством в 2015 році для проведення ремонтних робіт в 2016 році. Саме з цими даними, що характеризують діяльність підприємства з негативного боку, заклад почав роботу в 2015 році.

Розглядаючи другий розділ балансу, добре є видимою позитивна тенденція діяльності підприємства. Сума оборотних коштів збільшилася. З'явилася можливість створювати короткострокові фінансові вкладення. Збільшилася сума дебіторської заборгованості, яка у результаті повернеться на підприємство. Збільшилася сума запасів, в першу чергу, за рахунок такої важливої статті, як витрати в незавершеному виробництві. Це означає, що в організації є можливість вкладати грошові кошти. Таким чином, дані по другому розділу, говорять про позитивну тенденцію в діяльності організації.

Дані по третьому розділу свідчать про появу нерозподіленого прибутку, на початку року йшлося лише про непокритий збиток.

Дані по п'ятому розділу також свідчать про позитивну фінансову діяльність. Знизилася сума позик і кредитів практично в 6 разів, що стало головною причиною зменшення показника і в цілому по групі.

Таким чином, розглядаючи дані по кожному розділу, можна прийти до виводу, що про позитивну тенденцію в господарській діяльності організації. А зменшення суми балансу на кінець року зв'язане, в першу чергу, із зменшенням суми позик і кредитів підприємства і зменшенням вартості основних засобів. Аналіз ліквідності балансу. Ліквідність балансу визначається як міра покриття зобов'язань підприємства її активами, термін перетворення яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань.

Даний аналіз полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за швидкістю їх перетворення на грошові кошти (по ліквідності) і розташованих в порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями, згрупованими по термінах їх погашення і розташованим в порядку зростання їх термінів. Платоспроможність підприємства передбачає здатність своєчасно здійснювати платежі.

Найбільш ліквідні активи ТОВ «ПІЛІГРІМ» - грошові кошти підприємства, і короткострокові фінансові вкладення на кінець звітного періоду склали 161 тис. грн, а найбільш термінові зобов'язання ТОВ «ПІЛІГРІМ» - кредиторська заборгованість на кінець звітного періоду склали 912 тис. грн. Можна зробити Висновок, про те, що перша умова абсолютної ліквідності не дотримується, оскільки найбільш ліквідні активи не перевищують по сумі найбільш термінові зобов'язання.

З бухгалтерського балансу видно, що активи звітного періоду, що швидко реалізовуються, - дебіторська заборгованість і інші активи (186 тис. грн.) не перевищують по сумі короткострокові пасиви звітного періоду - короткострокові кредити і позикові засоби (670 тис. грн.), тому можна зробити Висновок, що друга умова абсолютної ліквідності бухгалтерського балансу не дотримується.

Порівнюючи активи, що повільно реалізовуються, і довгострокові пасиви в базисному періоді можна зробити Висновок, що третя умова абсолютної ліквідності дотримується. Сума активів, які повільно реалізовуються - складає 700 т.грн, тоді як довгострокові зобов'язання, за даними балансу, в підприємства відсутні. В 2015 року важкореалізовані активи менше по сумі постійних пасивів в базисному періоді на 535 тис. грн, це означає, що четверта умова ліквідності балансу дотримується.

В цілому можна сказати, що ліквідність балансу в звітному періоді задовільна, оскільки дотримано лише дві умови абсолютної ліквідності балансу.

Показники ліквідності

Загальний коефіцієнт покриття

,

Де ОА = (Разом по Розділу II) - (витрати майбутніх періодів); КО = (Разом по Розділу V) - (доходи майбутніх періодів).

Кт.л.2014 = (867-4)/(4430-0)=0,19

Кт.л.2015 = (1047-32)/(1582-0) = 0,64

Висновок: згідно з отриманими даними, відношення оборотних активів до короткострокових зобов'язань складає 0,19 (на початок звітного періоду) і 0,64 (на кінець звітного періоду). Це говорить про те, що оборотні активи підприємства не покривають короткострокові платежі. При раціональному використанні ресурсів цей показник повинен складати 1-2.

Проміжний показник покриття

Кб.л.2014 = (240+0+149)/ 4430= 0,088

Кб.л.2015 = (61+100+186)/1582 = 0,22

Висновок: Нормативне значення проміжного показника покриття 0,7-0,8.

У даному бухгалтерському балансі дані коефіцієнти дуже низькі, що говорить про те, що підприємство не володіє достатньою кількістю засобів для покриття короткострокових зобов'язань. Причина - великий розмір короткострокових зобов'язань підприємства, хоча їх сума на кінець звітного періоду істотно знизилася.

3) Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Ка.л.2014 = (240+0)/ 4430= 0,05

Ка.л.2015 = (61+100)/1582 = 0,1

Висновок: нормативне значення 0,1-0,2.

У нашому випадку в підприємства стала достатня кількість грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень для покриття короткострокових зобов'язань до кінця звітного періоду, після завершення ремонтних робіт, при входженні в звичайний робочий ритм.

Показники платоспроможності

Загальна міра платоспроможності

Кпл1 = (стр.690 + стр.590) / Середньомісячна виручка

Кпл1 2014 = (4430+0)/(48865/12) = 1,09

Кпл1 2015 = (1582 +0)/(53656/12) = 0,35

Висновок: Коефіцієнти платоспроможності не перевищують 3-х, тому можна сказати, що у 2011 році загальна заборгованість могла бути погашена за умови використання на її погашення виручки від продажу товарів за термін 1,09 місяця, а в 2012 році вже за 0,35 місяця.

Коефіцієнт заборгованості по кредитах банків і позикам

Кпл2 = (стр.590 + стр.610) / Середньомісячна виручка

Кпл2 2014 = (0+3915)/(48865/12) = 0,96

Кпл2 2015 = (0+670)/(53656/12) = 0,15

Висновок: у 2014 році заборгованість банкам за умови використання на її погашення виручки від продажу послуг може бути погашена за термін 0,96 місяця, а в у 2015 році - за термін 0,15 місяця.

Коефіцієнт заборгованості іншим організаціям

Кпл3 = (стр.621 + стр.625) / Середньомісячна виручка

Кпл3 2014 = (240+48)/(48865/12) =0,07

Кпл3 2015 = (385+452)/(53656/12) =0,19

Висновок: у 2014 році заборгованість іншим організаціям за умови використання на її погашення виручки від продажу товарів може бути погашена за 0,07 місяця, а у 2015 році - за термін 0,19 місяця. Це пов'язано із збільшенням заборгованостей саме перед постачальниками, підрядчиками і іншими кредиторами.

Коефіцієнт заборгованості фіскальній системі

Кпл4 = (стр.623 + стр.624) / Середньомісячна виручка

Кпл4 2014 = (0)/(48865/12) =0

Кпл4 2015 = (27)/(53656/12) = 0,006

Висновок: у 2015 році заборгованість перед державою, за умови використання на її погашення виручки від продажу товарів може бути погашена за термін 0,006 місяця, а у 2014 році такої заборгованості в підприємства не було.

Коефіцієнт внутрішнього боргу (23, з 72)

Кпл5 = (стр.622 + стр.630 + стр.640 + стр.650 + стр.660) /

Середньомісячна виручка

Кпл5 2014 = (227+0+0+0+0)/(48865/12) = 0,056

Кпл5 2015 = (47+0+0+0+0)/(53656/12) =0,01

Висновок: у 2014 році заборгованість перед персоналом організації, за умови використання на її погашення виручки від продажу послуг може бути погашена за термін 0,056 місяця, у 2015 році дана заборгованість може бути погашена за термін 0,01 місяця.

Міра платоспроможності по поточних зобов'язаннях

Кпл6 = стр.690 / Середньомісячна виручка

Кпл6 2014 = 4430/(48865/12)= 1,09

Кпл6 2015 = 1582/(53656/12)= 0,35

Висновок: у 2014 році поточна заборгованість за умови використання на її погашення виручки від продажу турпродукту може бути погашена за термін 1,09 місяця, а 2015 дана заборгованість може бути погашена в строк 0,35 місяця.

Показники фінансової стійкості

Коефіцієнт автономії.

Кавт. 2014 = -1342/3089 = - 0,43

Кавт. 2015 = 1124/2706 = 0,42

Висновок: Мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5. Як видно за отриманими даними, у 2014 році даний показник має негативне значення. У 2014 році коефіцієнт автономії збільшився на 0,85, практично в 2 рази і практично став відповідати необхідному нормативу. Низький рівень коефіцієнта говорить про те, що ТОВ «ПІЛІГРІМ» має дуже мало власні засоби.

Рівень позикового капіталу

Кзав.2014 = (3915+515)/3089=1,43

Кзав.2015 = (670+912)/2706=0,58

Висновок: у 2014 році значення позикового капіталу перевищило валюту балансу на 0,43, у 2015 році частка позикового капіталу у валюті балансу скоротилася до 0,58. Дана тенденція є позитивною, проте рівень позикових засобів як і раніше залишається високим.

Співвідношення позикових і власних засобів

Ксоот.2014 = (3915+515)/(-1342) = -3,3

Ксоот.2015= (670+912) /1124 = 1,4

Висновок: В 2014 році на 1 гривну власних засобів доводилося 3,3 гривні позикових засобів, в 2015 році доля позикових засобів скоротилася і на 1 гривну власних засобів доводиться 1,4 гривня позикових засобів. Нормативне значення даного показника складає 0,7. Отримані фінансові результати означають втрату фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнт фінансової забезпеченості власними засобами

СОС = СЬК - ВА

СОС 2014 = -1342 - 3089 = - 4431

СОС 2015 = 1124 - 2706 = -1582

У звітному періоді власних засобів підприємство не має.

Висновок: негативне значення коефіцієнта забезпеченості власними засобами говорить про положення фінансового стану підприємства і слабкої можливості проведення незалежної фінансової політики.

Коефіцієнт маневрування власними оборотними коштами

Висновок: відсутність власних засобів природним чином привела до того, що власний капітал не використовується для фінансування поточної діяльності. В цілому за показниками фінансової стійкості можна зробити висновок, про те, що проблемою підприємства як і раніше є відсутність власних засобів, які можна було б використовувати. Проте якщо зіставити дані на початок і на кінець звітного періоду видно тенденція до поліпшення. На початку звітного періоду капітал підприємства обчислювався в негативних цифрах, а в кінці звітного періоду цей показник став вже позитивним, хоча як і раніше був нижчим за значення валюти балансу.

2.2 Актуальні проблеми планування діяльності туристичної фірми «Пілігрім»

Проаналізуємо систему планування на підприємстві.

На підприємстві існують такі види планів:

1). Інвестиційний план ТОВ «Пілігрім»

Відповідно до проекту розвитку туристичної компанії «Пілігрім» планується:

· придбати в оренду нежитлове приміщення під офіс:

· зробити закупівлю комп'ютерів і оргтехніки (принтери. Факс, ксерокс. Телефонні апарати)

· підключити додаткові телефонні номери;

· найняти кваліфікований персонал;

· встановити партнерський стосунки з фірмами, що займаються перевезенням пасажирів і виставою готельних послуг.

2) Організаційний план

Персонал туристичної компанії «Пілігрім» представлений у такий спосіб:

Таблиця 2.6. Персонал ТОВ «Пілігрім»

Посада	Кількість людей	Заробітна плата
Генеральний директор	1	3500
Головний бухгалтер	1	3500
Головний менеджер	1	3000
Менеджер по регіону	4	2500

3).Виробничий план

Відповідно до діючої схеми реалізації інвестиційного проекту плануються наступні щомісячні витрати:

Постійні витрати

Оренда приміщення під офіс 8000

Амортизація 1000

Витрати на персонал 20000

Змінні витрати

Таблиця 2.7. Щомісячні витрати ТОВ «Пілігрім»

	Період 1	Період 2	Період 3	Період 4	Період 5	Період 6
Послуги інших організацій	32000	35000	37000	39500	40000	40000
Маркетинг	48000	47000	45000	43000	45500	45000

Таблиця 2.8. Калькуляція витрат по одній путівці

Путівка в Італію	Є
Проживання в готелях		200
Оформлення віз		50
Проїзд на автобусі		200
Перераховані сніданки		45
Екскурсії ( по програмі)		40
Медична страховка		15
Разом:		550
Можливі додаткові видатки		35
Є 5995
Путівка у Швейцарію	$
Проживання в готелях		250
Оформлення віз		100
Проїзд на автобусі		185
Перераховані сніданки		50
Екскурсії ( по програмі)		45
Медична страховка		20
Разом:		650
Можливі додаткові видатки		40
$ 5995
Путівка в Грецію	Є
Проживання в готелях		185
Оформлення віз		65
Проїзд на автобусі		185
Сніданки в готелі		50
Екскурсії ( по програмі)		50
Медична страховка		15
Разом:		550
Можливі додаткові видатки		25
Є 5995

Таким чином, в незначній практиці планування у «Пілігрім» можна виділити напрями планування: прогресивне, ретроградне і кругове. На «Пілігрім» використовується ретроградний метод (“зверху-вниз”).

В цьому випадку процес планування здійснюється виходячи із планування підприємства шляхом деталізації його показників зверху вниз по ієрархії. При цьому структурні підрозділи повинні перетворювати поступаючі до них плани в плани своїх підрозділів. У цілому у «Пілігрім» механізм фінансового планування перебуває в процесі становлення, з переважною реалізацією таких видів планування як поточне та оперативне.

Загалом процес планування «Пілігрім» складається із наступних етапів, наведених на рис. 2.5.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.5 - Механізм фінансового планування «Пілігрім»

контролінг бюджетний грошовий туризм

Обов'язки складання, моніторингу, коригування, аналізу покладені на бухгалтерію. Загальний контроль за функціонуванням фінансового планування на підприємстві покладені на головного бухгалтера. Адекватним прикладом такого підприємства є «Пілігрім», що є успішним підприємством, із задовільним фінансовим станом, позитивною динамікою фінансових результатів та досить гарним рівнем рентабельності. Однак в умовах фінансової кризи стає очевидним, що фінансовому плануванню в «Пілігрім» відводиться досить невелика роль. У процесі поточного та оперативного планування «Пілігрім» планування проводиться на короткостроковий період, на базі визначеної виробничої програми, заданого потенціалу та системи управління, охоплює переважно сферу планування собівартості та реалізації продукції.

Комплекс планів (кошторисів) відображає функціональні підсистеми планування, а саме:

- випуск продукції, її реалізацію;

- забезпечення виробництва необхідними засобами (обґрунтування виробничих потужностей), матеріальними та трудовими ресурсами;

- визначення витрат (собівартості) і фінансових результатів.

У підсистему поточного планування входить також розробка планів і кошторисів у розрізі виробничих і обслуговуючих підрозділів підприємства (субпідрядників), які конкретизують досягнення загальних цілей для кожного з них.

Для розробки поточних та оперативних планів на «Пілігрім» використовується єдиний доцільний метод - нормативний. Нормативний метод планування ґрунтується на використанні технічно обґрунтованих норм і нормативів, що виражають ступінь економічної ефективності торгівлі енергетичним обладнанням, норм витрат праці, фінансових і матеріальних ресурсів. Цей метод планування передбачає розрахунок показників за нормами на початок планового періоду з наступною зміною норм в результаті впровадження організаційно-технічних заходів і формування на основі планових норм відповідних показників плану підприємства.

На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати вартості продукції. Для визначення планової ціни продукції в фінансовому плануванні «Пілігрім» складають:

- Локальні кошториси;

- Локальні кошторисі розрахунки;

- Об'єктні кошториси;

- Об'єктні кошторисні розрахунки;

- Кошторисні розрахунки на окремі види витрат;

- Зведені кошторисні розрахунки вартості;

- Зведення витрат.

Ключовим показником у фінансових планах (кошторисах) «Пілігрім» виступає собівартість, яка визначається витратами в грошовій формі на закупівлю товарів.

Планування та бухгалтерський облік витрат, що включаються до собівартості продукції, здійснюється у «Пілігрім» згідно з його обліковою політикою за об'єктами витрат. Метою планування собівартості продукції «Пілігрім» є:

- визначення витрат, необхідних для придбання продукції у встановлені терміни за умови раціонального використання матеріалів, робочої сили та інших виробничих ресурсів;

- дотримання правил технічної експлуатації машин і механізмів, а також дотримання безпечних умов праці;

- організація внутрішньогосподарського розрахунку та управлінського обліку у структурних підрозділах «Пілігрім»;

- визначення ціни, готової продукції.

Результати планування оформлюють у вигляді бюджету підприємства - плану, складеного на певний період часу в натуральному й грошовому вираженні й визначальній потребі підприємства в ресурсах, необхідних для одержання запланованих доходів[29].

Однак, слід зазначити, що на аналізованому підприємстві практично відсутня система контролю за виконанням бюджетів. Таким чином, керівництво не відстежує відхиленні фактичних показників від запланованих, а також не аналізує їх причини. Це є актуальною проблемою для даного підприємства, оскільки зводить систему бюджетування до формальної процедури.

Таким чином, організація надання туристичної послуги має здійснюватися з урахуванням результатів планування та проведення контролінгу. Тільки об'єднання та поєднання виробничих та обслуговуючих дій спроможне налагодити процес надання туристичної послуги, адекватно відповідний потребам споживача. Ефективність планування залежить від використання маркетингу та врахування факторів, що формують потреби споживачів. У такому разі важливо використання прийому моделювання для планування результатів діяльності туристичних фірм за обсягами виробництва основних і додаткових послуг.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення планування діяльності туристичного підприємства

3.1 Напрямки вдосконалення планування діяльності туристичного підприємства «Пілігрім»

Планування діяльності туристичного підприємства - одна з найважливіших функцій управління підприємством. Зміна ринкового середовища зумовлює необхідність вдосконалення шляхом застосування стратегічного підходу до системи планування та господарювання на підприємствах туризму. Розробляючи комплексну програму дій по вирішенню пріоритетних для підприємства завдань, визначаючи його місію та головну мету, стратегія формулює цілі та способи досягнення цих завдань так, щоб вказати підприємству певний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Управлінська технологія, призначена для вироблення й підвищення фінансової обґрунтованості планів називається бюджетуванням.

Бюджетування - складна система, що включає:

- сукупність взаємозалежних планових документів, у яких з обґрунтованим ступенем деталізації показників відбита планована діяльність, як окремих центрів фінансової відповідальності, так і всього підприємства;

- управлінські впливи на центр фінансової звітності (ЦФО), орієнтовані на мінімізацію відхилень від бюджету з урахуванням змін зовнішнього середовища;

- звітність, що дозволяє оперативно, c певним тимчасовим інтервалом, аналізувати й контролювати виконання бюджетів окремими й досягнення запланованих фінансових результатів підприємством у цілому.

Система бюджетування являє собою сукупність таких елементів, як структура бюджетів, процедура формування, узгодження й затвердження бюджетів і контроль над їхнім фактичним виконанням, нормативна база (норми, нормативи, ліміти), типові процедури й механізми прийняття управлінських розв'язків.

Комплексна бюджетна модель припускає обов'язкову наявність у своїй структурі трьох зведених бюджетів:

· Бюджету Доходів і Видатків (БДВ);

· Бюджету Руху Грошових Коштів (БРГК).

За допомогою цих бюджетів підприємство може:

1. управляти своєю ліквідністю (за допомогою БРГК). Ціль його складання - керування платоспроможністю (ліквідністю) підприємства.

БРГК відображає рух грошових коштів (грошового потоку) по видах коштів і напрямкам їхнього руху.

Структура БРГК дозволяє планувати, ураховувати й аналізувати грошові потоки в розрізах:

· Спрямованості грошових потоків.

· Структури виплат і надходжень по напрямках їхнього руху.

· Обсягів виплат і надходжень (сукупних, по групах статей і по окремих статтях).

· Проміжних і підсумкових результатів (різниці між надходженнями й виплатами).

· Залишків коштів.

2. управляти прибутковістю (за допомогою БДВ).

3. управляти вартістю за допомогою бюджету по балансовому аркуші.

Існування на підприємстві системи планування покликано забезпечити реалізацію не тільки управлінської функції планування (як визначення цільових показників діяльності підприємства й шляхів їхнього досягнення), але й функції контролю - спостереження за процесами реалізації планів і виявлення виниклих відхилень. Тому створювані на підприємстві плани повинні відповідати не тільки на питання "що і як варто робити", але й на питання "що не вдалося зробити й чому".

Бюджет витрат на підприємстві складається на рік (з розбивкою по кварталах) і на квартал (з розбивкою по місяцях) і є основою для побудови цілого ряду бюджетів: продаж; прямих витрат; прямих витрат на оплату праці; прямих витрат на експлуатацію машин і механізмів; видатків.

Бюджет прямих витрат на закупку товарів. На його підставі служба матеріально-технічного постачання визначає перелік необхідних товарів для реалізації по організації в цілому. Бюджет прямих витрат складається в натуральному й вартісному вираженні. Його ціль - визначення кількості товарів і коштів, необхідних для реалізації запланованого обсягу робіт, і кількості товарів, який необхідно закупити протягом планованого періоду.

На підставі даного бюджету складаються план виникнення й погашення зобов'язань за товарами й план руху грошових коштів (план закупівель).

Бюджет прямих витрат на оплату праці складається на базі бюджету виробництва.

Призначення цього бюджету - визначити прямі (змінні) витрати на заробітну плату відповідно до раніше складеного бюджету виробництва.

Для визначення планових витрат на оплату праці очікуваний обсяг кожного виду робіт множать на трудомісткість одиниці виду робіт, а потім отриману трудомісткість випуску множать на вартість 1 людино-години (тобто середню годинну тарифну ставку). Витрати на оплату праці також розраховують по центрах витрат (у цьому випадку ділянкам), а потім зводять у єдину форму. Важливо, щоб при цьому зберігся поділ на постійні й змінні витрати.

Бюджет прямих витрат на оплату праці складається на рік (поквартально) і на квартал (щомісячно).

Для забезпечення досконалої системи планування необхідно контролювати виконання бюджетів.

Бюджетний контроль -- це порівняння фактичних показників фінансово-господарської діяльності з плановими (бюджетними) на предмет перевірки їх узгодженості за величиною і термінами, а також аналіз причин відхилень з метою вироблення пропозицій щодо коригування бюджетів чи фінансово-господарської діяльності підприємства. Бюджетний контроль є дійовим інструментом стимулювання підвищення фінансової відповідальності та продуктивності як окремих працівників, центрів прибутковості, структурних підрозділів, так і підприємства в цілому.

Для здійснення контролю за виконанням бюджетів, як правило, використовують дворівневу систему контролю. Нижній рівень -- це контроль за виконанням часткових (функціональних) бюджетів структурних підрозділів підприємства, безпосередньо здійснюваний економічними службами цих підрозділів; при цьому контролюються як окремі показники зведеного бюджету, так і його складових, тобто функціональних бюджетів. Верхній рівень -- контроль за виконанням бюджетів усіх структурних підрозділів, центрів відповідальності та зведених бюджетів по підприємству в цілому, здійснюваний безпосередньо службами контролінгу. До основних елементів системи контролю належать:

· об'єкти контролю -- бюджети структурних підрозділів, часткові (функціональні) та зведені бюджети;

· предмети контролю -- окремі показники витрат і доходів, надходжень і видатків (дотримання бюджету ліквідності, оплати праці, витрат сировини і матеріалів тощо);

· суб'єкти контролю -- служби контролінгу, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетів та підрозділи чи окремі працівники, що відповідальні за виконання бюджетів;

· інструменти контролю бюджетів -- методи, процедури, які використовуються в процесі бюджетного контролю (аналіз відхилень, SWОТ-аналіз тощо).

Діяльність контролера в галузі бюджетного контролю передбачає такі заходи:

· ідентифікація фактичних даних;

· розрахунок відхилень;

· визначення причин і факторів відхилень;

· розробка (підбір) каталогу заходів щодо коригування планів і діяльності в цілому;

· оцінка запропонованих заходів;

· ініціювання рішень щодо коригування планів;

· контроль виконання скоригованих планів.

Належний бюджетний контроль можливий лише за умови обліку всіх операцій, пов'язаних з грошовими надходженнями і виплатами, доходами та витратами, причому класифікація і способи визначення окремих показників повинні бути стандартизованими як під час планування, так і під час обліку. Ідентифікація фактичних показників і визначення відхилень здійснюється на основі даних управлінського обліку, який є своєрідним продовженням і деталізацією фінансового обліку. Розрахунок та аналіз відхилень фактичних показників від бюджетних може проводитися як в абсолютних, так і відносних величинах. Він здійснюється як у розрізі окремих періодів, так і кумулятивно, тобто з урахуванням певної сукупності звітних періодів.

Виявлені в процесі контролю відхилення сигналізують про необхідність корекції планів чи фінансово-господарської діяльності.

Конкретні рекомендації щодо коригування планів повинні формуватися лише після ретельного факторного аналізу причин відхилень та їх інтерпретації, що є найскладнішим елементом бюджетного контролю. Причини відхилень рекомендується систематизувати в розрізі трьох функціональних рівнів:

1. Рівень планування:

· помилкова оцінка розвитку зовнішнього середовища;

· неправильні прогнози щодо причинно-наслідкових взаємозв'язків між діяльністю підприємства та зовнішніми факторами впливу;

· дефіцити в інформаційному забезпеченні чи обробці інформації, які призвели до нереальних прогнозів.

2. Рівень прийняття рішень:

· акцептування помилкових планових альтернатив, побудованих на заздалегідь неправильних пропозиціях;

· затвердження планових альтернатив, відмінних від тих, які згідно із обґрунтуваннями є найреальнішими до виконання.

3. Рівень реалізації:

· дефіцити в якісному та кількісному забезпеченні матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами, які призвели до зриву виконання планових показників;

· дефіцити у виробничому процесі;

· слабкі місця в організації виробничо-господарської діяльності;

· недостатня мотивація до виконання планових показників.

За загальним правилом у процесі аналізу відхилень показники інтерпретуються в контексті їх впливу на фінансові результати та ліквідність (платоспроможність) підприємства. Здебільшого на практиці проводиться факторний аналіз відхилень фактичних фінансових результатів від бюджетних.

Метою аналізу є визначення та оцінка всіх факторів, що зумовили відхилення та вироблення на цій основі висновків і пропозицій щодо подолання виявлених негативних факторів і слабких місць, використання можливих резервів і відповідної корекції планів. Особлива увага при цьому звертається на аналіз прибутків від операційної діяльності та затрат, що може здійснюватися в розрізі окремих структурних підрозділів, видів продукції, центрів затрат тощо.