Бюджетний дефіцит України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи бюджетного дефіциту та його впливу на економіку держави

1.1 Сутність та види бюджетного дефіциту

1.2 Вплив бюджетного дефіциту на економіку та методи боротьби з хронічним дефіцитом

1.3 Джерела покриття бюджетного дефіциту

Розділ ІІ. Аналіз стану бюджетного дефіциту та його впливу на економічну безпеку України

2.1 Аналіз динаміки бюджетного дефіциту України

2.2 Аналіз бюджетного дефіциту та джерел його фінансування в Україні протягом 2012-2013 років

2.3 Аналіз впливу бюджетного дефіциту на фінансову безпеку держави

Розділ ІІІ. Проблеми бюджетного дефіциту України та шляхи їх подолання

3.1 Основні проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні

3.2 Шляхи подолання бюджетного дефіциту в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Світова фінансова наука неоднозначно підходить до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспільстві. Тому, розглядаючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, необхідно враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки, соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням конкретних ситуацій. Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути позитивними, негативними або взагалі наслідків може не бути.

Проблематика подолання дефіциту державного бюджету залишається досить актуальною для України. Саме тому, бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами, що в майбутньому призводить до негативних наслідків в економіці країни, причинами якого виступають спад виробництва; зниження ефективності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

Основним інструментом державної фінансової політики є бюджетний дефіцит, який суттєво впливає на соціально-економічний стан країни. Зростання бюджетного дефіциту спричиняє в країні посилення інфляційних процесів, кризу у сфері державних фінансів, грошової системи, зростання диференціації в доходах і, як наслідок, погіршення соціально-економічного стану в суспільстві. Саме тому дослідження проблем виникнення та подолання бюджетного дефіциту є особливо актуальним на сучасному етапі, тому тема курсової роботи «Бюджетний дефіцит та його вплив на економічних безпеку держави» є досить актуальною на сучасному етапі розвитку економіки.

Проблемам дослідження бюджетного дефіциту займаються багато відомих вітчизняних та російських економістів, серед яких: Азаров М., Гордєєва Л., Рєдіна Н., Самсонова К., Колеснікова Р, Білоусової Н., Федосова С, Опаріна С, Омельянович Л., Сафонової Л. та інші.

Метою написання курсової роботи є дослідження бюджетного дефіциту та його впливу на економічну безпеку держави.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання як:

- розкрити сутність бюджетного дефіциту;

- розглянути вплив бюджетного дефіциту на економіку та методи боротьби з хронічним дефіцитом;

- дослідити джерела покриття бюджетного дефіциту;

- проаналізувати бюджетний дефіциту та джерел його фінансування в Україні протягом 2012-2013 років

- дослідити вплив бюджетного дефіциту на економічну безпеку держави;

- виявити основні проблеми формування дефіциту бюджету України;

- розглянути напрямки подолання дефіциту бюджету України.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі є бюджетний дефіцит.

Предметом дослідження є вплив бюджетного дефіциту на економічну безпеку держави.

Під час роботи були використані такі методи дослідження, як монографічний, порівняльний, аналіз, узагальнений та статистичний.

Методологічною основою дослідження є законодавча та нормативна база щодо Податкової системи України та наукові праці вітчизняних вчених-економістів, статистична інформація.

Розділ І. Теоретичні основи бюджетного дефіциту та його впливу на економіку держави

1.1 Сутність та види бюджетного дефіциту

Розмір державного боргу безпосередньо залежить від обсягу бюджетного дефіциту. Наявність бюджетного дефіциту спричиняє зростання державного боргу, що, у свою чергу, зумовлює потребу в додаткових бюджетних витратах на його обслуговування і тим самим призводить до збільшення бюджетного дефіциту. Під бюджетним дефіцитом розуміють перевищення видатків бюджету над його доходами, він є показником негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці.

Негативною рисою бюджетів України, як і більшості постсоціалістичних країн, є хронічна дефіцитність.

Причинами бюджетного дефіциту можуть бути: значні інвестиції в розвиток економіки. Такий бюджетний дефіцит є наслідком не кризових явищ, а певної політики уряду,який проводить значні структурні зрушення в народному господарстві; негативні, руйнівні наслідки непередбачених подій, таких як війна, катастрофа, стихійні лиха; криза в економіці, яка знаходить відображення в тому числі в бюджетному дефіциті. Такий бюджетний дефіцит важче всього подолати, для цього були вжиті заходи по фінансовому оздоровленню економіки, лише при цій умові можна розраховувати на збалансування бюджету.

У загальному розумінні дефіцит державного бюджету - це сума перевищення видатків бюджету над його доходами. За перевищення доходів бюджету над його видатками утворюється профіцит бюджету. Показник дефіциту (профіциту) бюджету дозволяє оцінити фінансову позицію держави і вплив бюджетно-податкової політики на обсяги внутрішнього попиту, стан грошово-кредитної системи, платіжного балансу тощо.

Відповідно до Бюджетного кодексу України дефіцит бюджету - це перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів з бюджету). Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється уразі наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету.

Дефіцит бюджету зумовлюється дією як постійних фундаментальних чинників (активна участь держави в економіці, прийняття надмірних соціальних зобов'язань за неможливості мобілізувати достатній рівень надходжень до бюджету), так і тимчасових. До тимчасових чинників бюджетного дефіциту слід віднести: циклічний спад виробництва і звуження на цій основі податкової бази; збільшення державних видатків у передвиборний період (вплив стадії політичного циклу на розмір бюджетного дефіциту); трансформація соціально-економічної системи і зменшення бюджетних доходів в умовах суттєвого спаду виробництва; збільшення видатків на оборону в мілітаризованій економіці чи в період проведення військових дій; упровадження податкової реформи, націленої на зниження податкового навантаження й активізацію економічної діяльності.

Поряд із традиційним показником дефіциту бюджету в теорії та практиці макроекономічного регулювання оперують показниками поточного дефіциту, структурного дефіциту, циклічного дефіциту, первинного дефіциту тощо.

Звичайний бюджетний дефіцит (сonventional deficit) указує на суму перевищення касових видатків державного бюджету (включаючи чисте кредитування урядом) над сумою касових доходів бюджету (включаючи офіційні трансферти) за бюджетний період.

Звичайний дефіцит бюджету = доходи бюджету й офіційні трансферти - видатки бюджету і чисте кредитування.

Показник звичайного дефіциту бюджету досить часто використовують для оцінки курсу фіскальної політики. Проте суттєвою його вадою в методологічному плані є вузькість охоплення державного сектора. Фіскальну політику (стягнення податків, здійснення видатків і залучення позик для досягнення цілей державної політики) зазвичай проводять різні рівні державної влади і різні види установ. Тому достовірна оцінка фіскальної політики передбачає використання максимально повного визначення сектора державного управління. Поняття «загального уряду» (general government) включає в себе центральний уряд, регіональні та місцеві органи влади, а також державні позабюджетні фонди або фонди соціального страхування.

Баланс загального уряду = баланс державного бюджету + баланси місцевих бюджетів + баланси фондів соціального страхування.

Використання фіскальних показників загального уряду дає достовірнішу картину участі держави в перерозподільчих процесах і дозволяє адекватніше оцінювати роль держави в економіці.

Поточний дефіцит бюджету показує різницю між доходами і видатками бюджету некапітального характеру.

Поточний баланс бюджету = державні заощадження = поточні доходи бюджету й офіційні трансферти - поточні видатки бюджету.

Показник поточного балансу бюджету засвідчує внесок фіскальної політики до обсягу національних заощаджень. Позитивна величина поточного балансу бюджету вказує на те, що уряд фінансує власні споживчі витрати за рахунок поточних доходів бюджету.

Зазвичай вважають, що перевищення суми поточних доходів бюджету над сумою його поточних видатків є позитивним явищем. Проте в дійсності величина і знак показника поточного балансу бюджету не дозволяє робити прямолінійні висновки. Це зумовлено тим, що не всі інвестиційні витрати держави є продуктивними і не всі споживчі витрати є «тягарем» для суспільства. Є безліч прикладів неефективного спрямування державних коштів в інвестиції, які не сприяли накопиченню основного капіталу. З іншого боку, деякі з поточних видатків бюджету (на освіту й охорону здоров'я, на ремонт і утримання інфраструктури) можуть сприяти примноженню людського капіталу чи підвищенню якості реального капіталу й у цьому сенсі є високопродуктивними.

Важливим показником для оцінки боргової та бюджетно-податкової сталості є первинний баланс бюджету (primary balance).

Первинний баланс бюджету = доходи бюджету й офіційні трансферти - видатки бюджету і чисте кредитування за вирахуванням видатків на обслуговування боргу.

Показники бюджетного дефіциту дозволяють визначити вплив специфічних бюджетних операцій на макроекономічні змінні. В економічних дослідженнях можна використовувати різні показники: кожен із них дозволяє виявити певний аспект фіскальної політики і зробити висновки щодо збалансованості державних фінансів. Окремий блок показників бюджетного дефіциту призначений для відображення коливань економічної кон'юнктури і виокремлення складових дефіциту бюджету, які визначаються рішеннями політиків щодо здійснення видатків бюджету і/або стягнення податків, і обумовлюються неминучими змінами рівня доходів бюджету та його видатків за зміни економічної активності. Вважають, що звичайний дефіцит бюджету складається з двох частин - структурного дефіциту і циклічного дефіциту.

Сучасна фінансова наука передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками: строком виникнення; місцем виникнення; формою вияву; причинами виникнення; напрямами дефіцитного фінансування; критерієм визначення складових; строком дії; зв'язком із державним боргом.

За строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит -- затверджений у законі про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами, тобто дефіцит бюджету відповідно до основного фінансового плану держави. Звітний бюджетний дефіцит -- фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України.

За місцем виникнення бюджетний дефіцит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній дефіцит -- різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.

За формою вияву розрізняють відкритий, прихований і квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит -- офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається. На практиці є кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов'язаних зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, які використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і невимушеним. Вимушений дефіцит пов'язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати. Він є наслідком стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи, супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Невимушений бюджетний дефіцит (іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою.

За напрямами дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, а пасивний -- підкоряється законам інфляції.

Активний бюджетний дефіцит пов'язаний із нестачею бюджетних ресурсів для фінансування капітальних видатків (інвестицій). Дефіцитне фінансування інвестицій у цілому можна вважати позитивним явищем, оскільки воно передбачає активний вплив бюджету на економічні процеси у суспільстві. Теоретичні засади дефіцитного фінансування інвестицій базуються на кейнсіанстві, зокрема на його постулатах «бюджетного мультиплікатора». Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням дефіцитних коштів на фінансування поточних видатків, зокрема на соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, оборону, управління. Таке витрачання коштів означає їхнє поглинання, що відображає пасивне реагування держави на складне фінансове становище у суспільстві.

Структурний дефіцит - це розрахункова величина перевищення видатків бюджету над його доходами для економіки з природнім рівнем зайнятості, в якій діють розміри податкових ставок і соціальних допомог, обумовлені чинним законодавством. Циклічний дефіцит відображає зміни в рівнях доходів чи видатків бюджету, спричинені коливаннями економічної кон'юнктури. Розмір циклічного дефіциту бюджету обчислюється як різниця між структурним і фактичним дефіцитом.

Різновидом структурного дефіциту є дефіцит бюджету повної зайнятості, для розрахунку якого як базу приймають потенційний ВВП. Потенційний ВВП при цьому визначають як продукт, який виробляється за повного використання економічних ресурсів без прискорення темпів інфляції. На необхідності використання показника дефіциту повної зайнятості наголошували, зокрема, П.Мюллер і Р.Прайс, які показали, що саме цей показ- ник вимірює «фіскальний імпульс», або чистий вплив фіскальної політики на сукупний попит.

Структурний дефіцит бюджету призначений для оцінки фіскальної позиції уряду, «очищеної» від впливу макроекономічних тенденцій. Відомо, що в умовах рецесії доходи бюджету є нижчими, ніж у звичайних, а окремі видаткові статті бюджету збільшуються. За таких обставин збільшення бюджетного дефіциту виступає закономірним наслідком погіршення економічної кон'юнктури і не може трактуватися як пом'якшення фіскальної політики.

Обчислення структурного дефіциту бюджету неможливе без оцінок величини циклічно скоригованих доходів і видатків бюджету, яку здійснюють на основі допущення про досягнення в економіці природного рівня зайнятості або потенційного обсягу ВВП. Труднощі, пов'язані з обчисленням указаних показників, спонукали науковців до пошуку альтернативи структурному дефіциту бюджету, яка б дозволила оцінити величину «фіскального імпульсу», очищеного від впливу стадій ділового циклу. У розвинених країнах широке застосування дістав показник циклічно скоригованого (або трендового) дефіциту бюджету.

Циклічно скоригований дефіцит бюджету відображає різницю між нейтральним обсягом доходів бюджету і нейтральним обсягом видатків, які оцінюють із використанням середнього рівня випуску (а не потенційного ВВП, як за розрахунку дефіциту бюджету повної зайнятості).

Таким чином, можна зробити висновки, що бюджетний дефіцит це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Причинами виникнення дефіциту спад виробництва, зниження ефективності функціонування окремих галузей, несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення, великі воєнні витрати, інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

1.2 Вплив бюджетного дефіциту на економіку та методи боротьби з хронічним дефіцитом

Держава у своїй діяльності прагне до збалансованого розподілу видатків і доходів. Для того, щоб досягти цього необхідно мати чітко налагоджену систему управління бюджетом, яка змогла б забезпечити ефективне використання коштів.

Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, що необов'язково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом.

Саме про позитивний вплив бюджетного дефіциту на економіку підтримував Дж. Кейнс. Розвиваючи теорію Дж. Кейнса, новокейнсіанці стверджували про необхідність збалансованого бюджету в часі, тобто потребу у заміні бюджетного дефіциту під час війн і криз активним бюджетом під час економічних піднесень. Отже, дефіцит бюджету вважався антикризовим чинником. Після Другої світової війни кейнсіанські теорії застосовувалися практично всіма промислово розвинутими країнами, у результаті чого бюджетний дефіцит перетворився у вагомий інструмент фінансової політики, використовувався під час вирішення різнопланових завдань і зайняв важливе місце в теорії економічного зростання і в теорії циклічного регулювання економіки [5, с.156].

Переважна більшість теоретиків і практиків світу схиляються до думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні процеси у суспільстві. Дефіцит бюджету є причиною зниження ефективності податкової системи, послаблення стимулів до праці, підриву впевненості членів суспільства у майбутньому.

У більшості країн світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню фінансової нестабільності. Вони дають поштовх інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фінансових ресурсів з приватного сектору. Неконтрольованість і зняття питання про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дисципліни у країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів [3, с.122]. Наявність хронічних бюджетних дефіцитів у світовій практиці свідчить про існування певного причинно-наслідкового механізму. Причинно-наслідкова діалектика бюджетних дефіцитів така. У першу чергу, бюджетний дефіцит впливає на скорочення обсягу заощаджень у загальнонаціональному масштабі, яке зумовлює зростання відсоткової ставки, меншу доступність кредитних ресурсів для приватного сектору [2].

У світовій практиці одним із найважливіших методів боротьби з хронічними дефіцитами, основним видом діяльності, спрямованої на зниження обсягів державного боргу, інфляції і досягнення сталого розвитку, було застосування спеціальних фіскальних правил. Це правила і процедури, за допомогою яких політичні діячі приймають рішення у сфері фіскальної політики стосовно величини і розподілу державних видатків і джерел їхнього фінансування (податкового чи боргового). Ці правила набувають форми законодавчих норм, процедур бюджетного процесу і цифрових задач (граничних показників).

У різних країнах фіскальні правила мають свої особливості. Усі правила можна об'єднати у певні групи.

Правила збалансованого бюджету, серед яких центральне місце займає «золоте правило» державних фінансів, що передбачає збалансованість поточних бюджетних доходів і видатків (застосовується у Німеччині, Японії, щодо місцевих бюджетів у США), циклічний бюджетний баланс (Нідерланди, Швейцарія), встановлення граничних розмірів частки бюджетного дефіциту у ВВП (країни Європейського Співтовариства).

Правила запозичень, щодо обмежень або заборони використання окремих джерел державних запозичень. Серед цих правил можна виділити: заборону внутрішніх державних запозичень (використовується у країнах з недостатньо розвинутими фінансовими ринками, наприклад в Індонезії), заборону державних запозичень у центрального банку (країни ЄС, США, Японія, Канада, Аргентина, Угорщина) або обмеження їхнього розміру у відсотках до минулорічних доходів чи видатків уряду (Бразилія, Єгипет, Марокко).

Боргові та резервні правила, які полягають у встановленні лімітів щодо акумулювання валового (або чистого) державного боргу у відсотках до ВВП (країни ЄС), а також пов'язані з формуванням спеціальних резервних фондів для запобігання фінансової кризи у несприятливі періоди, коли виникає необхідність підтримувати соціальні виплати на фоні зменшення доходів.

Однак у сфері фіскальних правил не має уніфікованих вимог. Кожна країна сама встановлює свої фінансові обмеження, враховує власні потреби й враховує особливості свого бюджетного процесу. У країнах ЄС, до якого прагне вступити Україна, правове регламентування бюджетного дефіциту включає: маастрихтські критерії; фінансові санкції за їх порушення; моніторинг з боку Єврокомісії (із застосуванням скоригованого дефіциту для своєчасного виявлення негативних тенденцій, а також для вжиття запобіжних заходів); процедуру надмірного дефіциту, за результатом якої можуть вживатися фінансові санкції до країн -- порушниць маастрихтських критеріїв.

Підсумовуючи все вищезазначене, можна зробити висновок, що класичними напрямами скорочення дефіциту бюджету є збільшення доходів бюджету, зменшення його видаткової частини, зовнішні і внутрішні запозичення. Проте необхідно враховувати позитивні і негативні заходи застосування кожного з них та виробляти всередині кожного з цих інструментів ефективні заходи по стимулюванню зменшення дефіциту бюджету в Україні.

1.3 Джерела покриття бюджетного дефіциту

Відповідно до ст. 15 зі змінами № 688-VII від 19.11.2013 Бюджетного кодексу джерелами фінансування бюджету є кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень, тобто операцій, пов'язаних з отриманням державою (місцевим органом влади) позик на умовах повернення, платності та строковості для фінансування державного (місцевого) бюджету, наслідком яких є формування державного або місцевого боргу; кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету; кошти від відчуження майна, що перебуває в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» вiд 4 березня 1992 р. №2163- XII зі змінами № 406-VII від 04.07.2013, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. До надходжень, безпосередньо пов'язаних із процесом приватизації, належать надходження від покупців за подання заяви на приватизацію; кошти від збору за реєстрацію покупців для участі в аукціоні, конкурсі; суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватизації; надходження від продажу патентів на право оренди приміщень; відсотки, нараховані на суму відстрочених платежів тощо .

До джерел фінансування дефіциту державного бюджету відносять також: повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів; вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом, за яким залишок бюджетних коштів загального фонду використовується для фінансування дефіциту бюджету. якщо його обсяг на кінець попереднього бюджетного періоду перевищив обсяг оборотного залишку коштів відповідного бюджету.

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Національний банк України» від 20 квітня 1999 р. №679-XIV зі змінами N 399-VII від 04.07.2013, Національний банк не має права надавати кредити на фінансування витрат Державного бюджету України в національній та іноземній валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу чи іншу юридичну особу, майно якої перебуває в державній власності.

Досліджуючи державний борг як один із джерел покриття бюджетного дефіциту Н.Я. Кравчук у своєму дослідженні доходить до висновків, що державний борг, його розміри, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави: економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір грошової маси в обігу, звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції, рівень споживання та нагромадження, баланс поточних зовнішніх рахунків міжнародну платоспроможність та кредитний рейтинг держави. Тому держава не повинна категорично відмовлятися від залучення державного боргу як макроекономічного інструменту у процесі реформ. Залучення зовнішніх позик означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню, а зовнішня заборгованість дає можливість країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний дохід та фінансувати інвестиції, що не забезпечуються внутрішніми заощадженнями.

Проте, поруч із надмірними державними витратами, незбалансованістю бюджету, неефективною податковою політикою, помилками у валютній політиці, зовнішній борг може спровокувати надзвичайно важкі фінансові кризи.

Другим за вагомістю джерелом фінансування бюджету є надходження від приватизації державного майна. Загалом, за роки приватизації (з 1992 по 2013 рр.), за даними Фонду державного майна України , роздержавлено більше 125 тис. об'єктів (28 608 об'єктів державної форми власності та 97 278 об'єктів комунальної власності).

Розглянуті джерела фінансування бюджету (запозичення та надходження від приватизації) при неефективному управлінні та використанні несуть загрозу фінансовій безпеці держави, мають вичерпний характер та не вирішують глибинних проблем розбалансування бюджету.

Оцінки фінансової позиції держави мають ураховувати джерела фінансування бюджетного дефіциту, використання кожного з яких має специфічні макроекономічні наслідки.

Основними джерелами фінансування дефіциту бюджету є: кредити центрального банку уряду; внутрішні запозичення у банківських установ і небанківського сектора; зовнішні запозичення; ліквідні активи уряду.

За бюджетною класифікацією України, до джерел фінансування дефіциту бюджету належать також надходження від приватизації державного майна.

У розділі «Фінансування дефіциту бюджету» відображено як суми надходження позичкових коштів, так і виплати в рахунок погашення основної суми державного боргу. Сума фінансування дефіциту бюджету за модулем має дорівнювати розміру дефіциту бюджету. Якщо фінансування є позитивною величиною (обсяги запозичень перевищують витрати на погашення основної суми боргу), має місце дефіцит бюджету. Якщо ж фінансування дефіциту бюджету є від'ємним (суми запозичень не покривають витрати на погашення основної суми боргу), спостерігаємо профіцит бюджету.

Кожен із методів фінансування дефіциту бюджету має особливі макроекономічні ефекти. Як найсуттєвіший негативний результат внутрішнього державного запозичення часто розглядають падіння рівня інвестиційної активності та зменшення на цій основі запасу капіталу і майбутніх доходів нації. Явище уповільнення інвестиційного процессу в умовах інтенсифікації державних запозичень одержало назву ефекту витіснення. У стандартній неокласичній моделі бюджетний дефіцит (за інших рівних умов) спричиняє зниження рівня внутрішніх заощаджень і зростання сукупного попиту.Надлишкова пропозиція державних цінних паперів при цьому виливається у зростання рівня реальних відсоткових ставок і витіснення приватних інвестицій державними позиками.

У деяких країнах джерелом фінансування дефіциту бюджету виступають кредити центрального банку уряду. Через випуск в обіг додаткових платіжних засобів уряд отримує емісійний дохід - сеньйораж, який дозволяє зменшити приріст державного боргу за даного обсягу дефіциту бюджету. У зв'язку з тим, що емісійне фінансування дефіциту бюджету веде до формування додаткової грошової пропозиції, за незмінного рівня попиту на гроші воно має своїм наслідком прискорення інфляційних процесів.

Крім негативного впливу на рівень внутрішніх цін, монетизація дефіциту бюджету часто виливається в поглиблення від'ємного сальдо торговельного балансу. Це зумовлено тим, що надлишкова грошова маса формує додатковий попит на товари іноземного виробництва і таким чином чинить тиск на платіжний баланс. Залучення урядом зовнішніх державних позик зазвичай призводить до зміцнення курсу національної валюти, що обертається скороченням позитивного сальдо торговельного балансу або поглибленням від'ємного.

Зменшення величини чистого експорту (різниці експорту та імпорту) здійснює рестриктивний вплив на виробництво - в експортних та імпортозамінних галузях скорочується випуск і рівень зайнятості. Тому стимулюючий вплив зовнішніх позик частково послаблюється негативним впливом «ефекту чистого експорту».

Отже, можна зробити висновки, що жодне з джерел фінансування дефіциту бюджету не є цілком безпечним і не має абсолютних переваг над іншими. А тому політико-економічні рішення щодо обсягів і структури фінансування дефіциту бюджету мають ураховувати специфіку національної фінансової системи і спиратися на оцінку потенційних наслідків різних способів фінансування бюджетного дефіциту.

Розділ ІІ. Аналіз стану бюджетного дефіциту та його впливу на економічну безпеку україни

2.1 Аналіз динаміки бюджетного дефіциту України

Бюджетний дефіцит є важливим показником, за допомогою якого можна визначити, в якому економічному стані перебуває країна. Наприклад, якщо розмір дефіциту державного бюджету перевищує 3% від рівня ВВП країни, це свідчить про наявність кризової ситуації в економіці країни [9,с.28-30]. Бездефіцитний бюджет є об'єктивною вимогою економічного розвитку держави. Однак, нині в більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 15% до 2% валового внутрішнього продукту при середньосвітовій його величині 4,5% [3,с.212]. В Україні на 2010 р. розмір дефіциту державного бюджету від рівня ВВП становив 4,99% ВВП, за прогнозами МФУ в 2011 - 3,5% ВВП, що на 10,2 млрд. грн. менше ніж у 2010 р.[17]

Дослідження видатків державного бюджету за період 2008-2009 наведено в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Видатки та доходи зведеного державного бюджету за січень 2008-2011рр.

Роки	2008	2009	2010	2011
Видатки, млн. грн.	309216,2	14131,7	19286,9	22441,0
Доходи, млн. грн.	297844,6	17600,4	19643,7	23556,9

Аналізуючи дані таблиці 2.1 бачимо, що в січні 2008р. видатки перевищували доходи на 11371,6 млн. грн. на 3,8%. Причиною такої ситуації стала світова економічна криза. У період кризи уряд спрямовував політику на зменшення податкового тиску на суб'єктів господарювання, надання їм пільг, дотацій. Унаслідок такої стимулюючої фіскальної політики бюджетний дефіцит зростав. [6]

Співвідношення доходів та витрат бюджетного дефіциту наведено на малюнку 2.1.

Мал.2.1 Динаміка доходів та витрат Державного бюджету за 2008-2011 роки

Січень 2009-2011 рр. характеризується переважанням доходів над видатками, а саме у 2009 р. на 3468,7 млн. грн (24,5%), 2010 - 356,8 млн. грн. (1,8%), 2011 - 1115,9 млн. грн. (4,9%) (мал. 2.2).

Мал.2.2 Динаміка зміни обсягів державного боргу України у 2008-2011 рр.

Проте за статистичними даними за весь 2011 рік бюджет в Україні є дефіцитним. Це пояснюється тим, що Україна ще переживає наслідки фінансової кризи. Зі збільшенням дефіциту держава почала збільшувати обсяги своїх боргів і вже в 2009 році країна подвоїла їх, на початок року державний борг України становив 226996306,5 тис.грн. на початок 2010 року 3234475202,1 тис. грн., а у 2011 році - 324552277,9 тис.грн

Значні обсяги запозичень банків, корпорацій, фізичних осіб і окремих держав призвели до утворення у світовому вимірі піраміди боргових зобовязань, яка почала руйнуватися після зниження вартості застави, під яку залучалися вказані позики, і неповернення кредитів.

Для зменшення бюджетного дефіциту здійснюють бюджетне фінансування. Воно неоднозначно впливає на розвиток країни. Досягнення позитивних результатів часто супроводжується виникненням негативних наслідків.(табл.2.2).

Таблиця 2.2 Показники фінансування Державного бюджету України

Роки	Фінансування млн.грн	Запозичення млн.грн	Погашення млн.грн
2009	-1648,1	176,4	360
2010	52819,9	98584,4	17479,4
2011	-909,4	3443,3	3905,5

З даних, що наведені в таблиці 2.2 у 2010 році запозичення на 98408,0 млн. грн. зросли порівняно з 2009 роком, погашення - на 17119,4 млн. грн.

У 2009 році фінансування було виконано з профіцитом, у 2010 році - з дефіцитом на суму 52819,9 млн. грн., і у 2011 році воно є профіцитним і дорівнює 909,4млн. грн. Погашення основної суми боргу по державному бюджету за січень 2011 року становило 3905,5 млн. гривень. Державні запозичення до державного бюджету були здійснені в обсязі 3443,3 млн. гривень [10]. Такі різкі зміни пояснюються нестабільністю політичної влади. Виконання видаткової частини бюджету у 2009 році та на початку 2010 року характеризувалось системним «ручним управлінням» коштами, недофінансуванням всіх програм, нецільовим та неефективним використанням бюджетних коштів. У повному занепаді виявилась державна інвестиційна політика. Фінансування капітальних видатків було здійснено майже в 2,5 рази менше ніж у 2008 році, в тому числі за загальним фондом - майже в 12,3 рази. В цілому по економіці інвестиції в основний капітал реально зменшились на 41,5 відсотка.

У 2010 році було вжито дієвих заходів зі стабілізації економіки, підтримки підприємств реального сектору, стабілізації цінової ситуації, прийнято державний бюджет на 2010 рік, який передбачав підвищення соціальних стандартів та стимулювання економічної активності, досягнуто домовленостей з Російською Федерацією щодо надання знижки на імпортований природний газ, реалізації спільних проектів в стратегічних галузях економіки, та розпочато реалізацію Програми економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки. Для покращення економічної ситуації в 2010 році прийшлось збільшити запозичення, фінанфсування бюджету, що позитивно відзначилось в 2011 році.

Отже, бюджетний дефіцит може негативно впливати на економіку, зокрема стимулювати інфляційні процеси. Він стримує економічне зростання держави, а також має негативні соціальні наслідки. Для захисту економіки необхідно дотримуватись таких напрямків зменшення державного боргу та фінансування бюджетного дефіциту:вдосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну відповідальність, за дотриманням вимог законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами; залучити до інвестиційної сфери особисті заощадження населення; забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;запровадити науково обгрунтовану систему прогнозування значень показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості [4].

2.2 Аналіз бюджетного дефіциту та джерел його фінансування в Україні протягом 2012-2013 років

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Національний банк України» від 20 квітня 1999 р. №679-XIV, Національний банк не має права надавати кредити на фінансування витрат Державного бюджету України в національній та іноземній валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу чи іншу юридичну особу, майно якої перебуває в державній власності. Протягом останніх 3-х років склалася така ситуація: доходи бюджету зростають разом із дефіцитом бюджету, який зростає швидше, ніж доходи. Кредити міжнародних організацій лише збільшують дефіцит за рахунок нарощування зовнішнього державного боргу, що не є позитивною тенденцією дохідної частини бюджету.[8]

У процесі виконання державного бюджету головні розпорядники бюджетних коштів на підставі частини восьмої статті 13 Бюджетного кодексу України змінили встановлені статтею 1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» показники доходів і видатків спеціального фонду, що призвело до збільшення планового річного обсягу дефіциту. Так, граничний обсяг дефіциту державного бюджету, встановлений в сумі 50 млрд. 584,8 млн. грн., збільшено на 2 млрд. 999,6 млн. грн., або 5,9 відс., - до 53 млрд. 584,4 млн. гривень. Фактично за січень - червень поточного року державний бюджет виконано з дефіцитом у сумі 22 млрд. 740,5 млн. грн., що менше планового річного обсягу на 30 млрд. 843,9 млн. грн., або 57,6 відс. (діаграма 11).

Мал.2.3 Дефіцит державного бюджету України в 2013 році

Фінансування державного бюджету здійснено переважно (99,7 відс.) за рахунок надходження коштів від державних запозичень. При цьому в державних запозиченнях переважали середньострокові запозичення - 62,8 відс., а довгострокові становили 32,1 відс., тоді як річним планом передбачено залучення довгострокових і середньострокових запозичень 47,0 відс. і 44,8 відс. відповідно.

Кабінет Міністрів України у першому півріччі 2013 року продовжував розміщення облігацій внутрішньої державної позики, номінованих як у національній валюті, так і в доларах США. Облігації внутрішньої державної позики, номіновані в євро, у звітному періоді не розміщувалися.

Середньозважений рівень дохідності за облігаціями внутрішньої державної позики, номінованими в гривні, за січень - червень 2013 року, порівняно із середньозваженим рівнем дохідності за 2012 рік, зріс з 12,9 відс. до 13,4 відс., тоді як за облігаціями внутрішньої державної позики, номінованими в доларах США, зменшився з 8,9 відс. за 2012 рік до 7,8 відс. за перше півріччя 2013 року.

Дефіцит загального фонду державного бюджету фактично становив 24 млрд. 628,3 млн. грн., або 67,3 відс. запланованого на звітний період обсягу в сумі 36 млрд. 595,9 млн. грн. і 55,3 відс. річного обсягу дефіциту, затвердженого законом про державний бюджет на 2013 рік у сумі 44 млрд. 534,5 млн. грн. (табл.2.3). [7]

Таблиця 2.3 Дефіцит та його фінансування в загальному фонді державного бюджету України в 2013 році

Показник	2012	2013	+- 2013 до 2012 року
дефіцит	53500	44535	-8965
видатки	298615,4	363885	65270
доходи	344700	315479	-29221
Фінансування надходжень всього	113200	140303	27103
Внутрішні запозичення	69300	92863	23563
Зовнішні запозичення	43900	36540	-7360
Фінансування витрат	68900	95768	26868
Погашення внутрішнього боргу	38000	45474	7474
Погашення зовнішнього боргу	30900	35594	4694

За даних таблиці 2.3 державний бюджет в 2012 році виконано з дефіцитом, що становить 53,5 млрд.грн. (див. діаграму 3.2.1), або на 37,9% більше граничного розміру, визначеного Законом про Державний бюджет України на 2012 рік. Таке перевищення сталось у результаті використання для фінансування бюджету залишків коштів у значних обсягах, що, як правило, не планується, тільки в окремих випадках стосовно залишків спеціального фонду. Дефіцит значно зріс порівняно з попереднім роком - у 2,3 раза, або майже на 30,0 млрд. грн., і став після показника 2010 року одним із найвищих значень за останні п'ять років.

У першому півріччі 2013 року для фінансування загального фонду, в тому числі покриття дефіциту в сумі 24 млрд. 628,3 млн. грн., погашення державного боргу - 35 млрд. 98,4 млн. грн. і придбання акцій додаткової емісії НАК «Нафтогаз України» - 8,0 млрд. грн., залучено 75 млрд. 638,5 млн. грн., що на 13 млрд. 904,1 млн. грн., або 15,5 відс., менше плану на січень - червень 2013 року. Невиконання плану спричинене недоотриманням запланованих на звітний період коштів від державних зовнішніх запозичень - на 10 млрд. 155,7 млн. грн., або 36,1 відс., приватизації державного майна - на 2 млрд. 394,3 млн. грн., або 93,3 відс., державних внутрішніх запозичень - на 1 млрд. 354,1 млн. грн., або 2,3 відс.

Від державних запозичень в 2013 році отримано 75 млрд. 465,5млн.грн., у тому числі від розміщення облігацій внутрішньої державної позики - 57 млрд. 481,2 млн. грн., облігацій зовнішньої державної позики - 17 млрд. 984,3 млн. гривень.

Граничний обсяг дефіциту спеціального фонду законом про державний бюджет на 2013 рік установлено в сумі 6 млрд. 50,3 млн. гривень. У процесі виконання державного бюджету головні розпорядники бюджетних коштів на підставі частини восьмої статті 13 Бюджетного кодексу України змінили показники доходів і видатків спеціального фонду. У результаті показники граничного обсягу дефіциту спеціального фонду і його фінансування за рахунок залишків коштів на початок року збільшено на 2 млрд. 999,6 млн. грн., або 49,6 відс., - до 9 млрд. 49,9 млн. гривень. Фактично спеціальний фонд виконано з профіцитом у сумі 1 млрд. 887,8млн.грн.

До спеціального фонду в частині фінансування залучені кошти для реалізації інвестиційних проектів за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями, на суму 1 млрд. 756,9 млн. грн., або 28,4 відс. річного обсягу, а також кошти єдиного казначейського рахунку в сумі 42,3 млн. гривень.

Отже, можна зробити висновки, що фінансування дефіциту державного бюджету протягом 2012-2013 років відбувалось в основному за рахунок внутрішніх та зовнішніх запозичень, а також приватизації державного майна. Фінансування за активними операціями відбувалось лише 2012 році.

2.3 Аналіз впливу бюджетного дефіциту на фінансову безпеку держави

Фінансування бюджету так чи інакше пов'язано зі збільшенням боргового навантаження на економіку країни. Традиційно перед урядом держави постає дилема: збільшення податкового чи боргового навантаження на економіку. Практика останніх двадцяти років свідчить на користь останнього. Підвищення боргового навантаження обумовлюється не тільки економічними, але й інституціональними чинниками. Як було зазначено вище, борг збільшує один уряд, а погашає інший, тому тягар непопулярних заходів з підвищення податкового навантаження задля погашення боргів лягає не на уряд, який брав у борг, а на той, який борг віддає. У такому випадку, якщо покритий за рахунок запозичень дефіцит бюджету є пасивним, він буде трансформуватися в інституціональну деформацію. У протилежному випадку - якщо дефіцит бюджету активний - його можна вважати інструментом фіскального регулювання.

Для проведення аналізу впливу дефіциту державного бюджетну на безпеку держави, розглянемо динаміку боргового навантаження на економіку України (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Питома вага дефіциту державного бюджету України протягом 2010-2012р.

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік
ВВП у фактичних цінах, млрд. грн.	1082,56	1302,1	1408,9
Дефіцит млрд. грн.	64,3	25,3	50,75
Державний борг млрд.. грн.	124,3	80,7	109,8
Зовнішній державний борг, млрд. грн.	54,2	27,3	43
Доходи державного бюджету млрд. грн.	398,3	445,5	442,7
Витрати на погашення й обслуговування державного боргу, млрд. грн.	97,6	35	41,7
Питома вага дефіциту державного бюджету у ВВП, %	5,94	1,94	3,6
Питома вага державного боргу у ВВП,%	11,48	6,19	7,79
Питома вага зовнішнього державного боргу у ВВП,%	5,01	2,09	3,05
Питома вага у доходах бюджету витрат на погашення й обслуговування державного боргу,%	24,5	7,86	9,42

Як видно із таблиці 2.4 питома вага дефіциту державного бюджету у ВВП в 2010 році складає 5,94%, в 2011 році 1,94 % та в 2012 році 3,6%. Отже як видно даний показнику має нестабільний характер. Для наочності побудуємо діаграму (мал.2.4).

Мал.2.4 Питома вага дефіциту державного бюджету у ВВП протягом 2010-2012 рр

Питома вага державного боргу у ВВП в 2010 році склала 11,48%, в 2011 році 6,19 %,а в 2012 році 7,79 %. Питома вага зовнішнього державного боргу у ВВП в 2010 році склала 5,01 %, в 2011 році 2,09 % та в 2012 році 3,05%. Питома вага у доходах бюджету витрат на погашення й обслуговування державного боргу в 2010 році складає 24,5 %, в 2011 році7,86 % та в 202 році9,42 %. Дані показники не перевищили критичне значення 60 % (мал.2.5).



Мал.2.5 Відношення державного та гарантованого державою боргу України до валового внутрішнього продукту (на кінець відповідних років)

Отже, як видно номінальний ВВП кожного року є набагато меншим ніж борг так в 2010 році він склав 34,7% від загального боргу, в 2011 році 39,9% і в 2012 році 35,9 відповідно.

За прогнозними даними Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки планується утримання обсягу державного боргу на рівні, що не перевищує 28 % ВВП, що повинно сприяти покращенню іміджу України як інвестиційної привабливої держави, зміцнити довіру іноземних інвесторів, зменшити уразливість фінансової системи країни в умовах несприятливої кон'юнктури зовнішніх фінансових ринків.

Боргове фінансування є відносно безпечним у тому випадку, коли держава має стабільні високі показники покриття імпорту експортом. В Україні такі показники не можна вважати безпечними (табл.2. 5).

Таблиця 2.5 Динаміка експорту та імпорту в Україні, млн. дол.

роки	Експорт	Імпорт	Покриття імпорту експортом
2010 рік	51405,2	60742,2	-9337
2011 рік	68394,2	82608,2	-14214
2012 рік	68809,8	84565,8	-15756

Від'ємне значення чистого експорту, яке з'явилося у 2010 р., стрімко зростає. За період з 2010 по 2012 р. воно зросло більше як у 1,68 разів (з урахуванням того, що в 2011 р. аналізований показник знизився проти 2010 р. майже удвічі). Скоротити від'ємне сальдо навряд чи вдасться найближчим часом, оскільки найбільшу питому вагу у ньому мають обсяги імпорту енергоресурсів (13,2 млрд дол. США).

За розрахунками експертів МВФ максимально допустимим розміром зовнішнього боргу для країн з низьким і середнім рівнями доходів є 49,7% ВВП; при перевищенні цього показника імовірність розгортань фінансових криз зростає до 66,8%. Водночас ряд емпіричних досліджень свідчить, що при нагромадженні зовнішнього боргу понад 30-35% ВВП вплив зовнішньоборгових операцій на економічне зростання стає негативним

Таким чином, можна зробити висновки, що дефіцит бюджету в Україні характеризується суттєвими інституціональними диспропорціями, які формуються переважно внаслідок недостатньо ефективних способів збалансування бюджету. Найбільшу загрозу щодо перетворення дефіциту бюджету на інституціональну деформацію становить не виважена боргова політика держави.

бюджетний дефіцит хронічний фінансування

Розділ ІІІ. Проблеми бюджетного дефіцину україни та шляхи їх подолання

3.1 Основні проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні

Фінансування бюджетного дефіциту здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. Досягнення позитивних результатів досить часто супроводжується виникненням негативних наслідків. В періоди економічних криз і фінансових потрясінь проблеми зведення бюджету з дефіцитом і забезпечення його фінансування значно ускладнюються [1,с.56]..

Наявність бюджетного дефіциту пояснюється багатьма причинами. Експерти серед головних причин виділяють низьку ефективність економіки і зовнішньо - економічних зв'язків, національну структуру видатків, високу питому вагу держави в секторі економіки. В Україні частка держави в структурі ВВП оцінюється в 35%. Це високий показник, який може бути лише в умовах розвинутої ринкової економіки. Заплановані податки збираються недостатньо повно. Не оптимальна структура неподаткових надходжень.

Існують глибинні, загальні проблеми бюджетного дефіциту, що властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика в державі.

На сучасному етапі серед основних проблем дефіциту бюджету виділяють наступні: структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень; неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання; збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації; невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат; значний обсяг тіньової економічної діяльності; нецільове і неефективне використання бюджетних коштів; втрати, розбазарювання виробленої продукції, крадіжки, приписки і т. ін., що не стало об'єктом ефективного державного фінансового контролю; неефективність фінансово - кредитних відносин [4,с.25].

Фінансування бюджетного дефіциту здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. Досягнення позитивних результатів досить часто супроводжується виникненням негативних наслідків. В періоди економічних криз і фінансових потрясінь проблеми зведення бюджету з дефіцитом і забезпечення його фінансування значно ускладнюються.

Наявність бюджетного дефіциту пояснюється багатьма причинами. Експерти серед головних причин виділяють низьку ефективність економіки і зовнішньо - економічних зв'язків, національну структуру видатків, високу питому вагу держави в секторі економіки. В Україні частка держави в структурі ВВП оцінюється в 35%. Це високий показник, який може бути лише в умовах розвинутої ринкової економіки. Заплановані податки збираються недостатньо повно. Не оптимальна структура неподаткових надходжень.

Наслідки впливу дефіциту бюджету можуть бути короткострокові (витіснення) та довгострокові - накопичення боргу. Ефект «витіснення» виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке трапляється при фінансуванні дефіциту за допомогою випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни. При борговому фінансуванні бюджетного дефіциту ставки процента зростають найбільше, коли поєднуються стимулююча фіскальна та антиінфляційна грошово-кредитна політики. Боргове фінансування бюджетного дефіциту збільшує попит на гроші, у цей же час центральний банк обмежує їх пропозицію.

Зростання процентних ставок призводить до зменшення інвестицій у приватному секторі і частково - до зменшення споживчих витрат. Як наслідок - в економіці відбувається падіння доходів. Таким чином, боргове фінансування бюджетного дефіциту може значно послаблювати ефективність стимулюючої фіскальної політики. Але якщо економіка перебуває у стані спаду, то зростання державних витрат буде справляти на неї стимулюючий вплив завдяки ефекту мультиплікатора. Це може покращити очікування щодо прибутків у приватному бізнесі і викликати збільшення інвестиційного попиту. Приріст інвестиційного попиту може частково елімінувати ефект «витіснення».