Управління формуванням прибутку підприємства

Тому, відділу кадрів пропонується провести ротацію продавців торговельного залу, враховуючи зазначені показники(табл. 3.3):

Таблиця 3.3

Рекомендації щодо ротації кадрів на 2009 рік, залежно від ефективності роботи працівників

Прізвище працівника	індекс ефективності роботи (до базової ставки)	Посада, яку займав у попередньому періоді	Рекомендовано перевести посаду в поточному періоді
Самотос І.А.	0,7400	продавець, відділ 1	продавець, відділ 3
Бокшай З.М.	0,6386	продавець, відділ 2	продавець, відділ 5
Коваленко І.С.	0,9108	продавець, відділ 3	продавець, відділ 2
Таран Т.В.	0,8787	продавець, відділ 4	продавець, відділ 1
Балабанов В.Д.	0,6440	продавець, відділ 5	продавець, відділ 4

Запропонований метод оцінювання ефективності роботи працівників торговельного підприємства є одним із можливих напрямів удосконалення роботи персоналу підприємства та оптимізації роботи торгівельної організації загалом. Використовуючи зазначений підхід для підприємств, де є постійний наплив покупців (наприклад, супермаркети типу ВАМ, Арсен, Вопак тощо), або й загалом для підприємств торгівлі, можна отримати такі переваги:

§ об'єктивно оцінити роботу працівників торговельного підприємства;

§ постійно зацікавлювати продавців як у збільшенні обсягів реалізації, так і підвищенні якості обслуговування клієнтів;

§ мінімізувати втрати товарів;

§ створити конкуренцію між працівниками за отримання найбільш високої заробітної плати, а тим самим підвищити продуктивність праці працівників та якість обслуговування клієнтів;

§ збільшити прибутковість підприємства за рахунок ротації кадрів з найбільшою ефективністю роботи на посади, які мають найвищий коефіцієнт вагомості для підприємства та ін.

Загалом варто зазначити, що використання об'єктивної оцінки роботи працівників, а також відповідне стимулювання їх праці залежно від ефективності роботи є одним із найбільш дієвих шляхів підвищення ефективності як роботи персоналу підприємства, так і торговельної організації загалом.

Резерви збільшення суми прибутку визначаються за кожним видом товарної продукції. Основними їх джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості продукції тощо (рис. 3.10).

Рис. 3.10. Блок-схема підрахунку резервів збільшення прибутку від реалізації продукції

Також вагомим резервом збільшення прибутковості підприємства є аналіз його асортиментної політики ПП «Компанія Вітар», підбір оптимального асортименту товарів та збільшення обсягів реалізації продукції..

Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції (табл. 3.4.) необхідно виявлений раніше резерв помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду.

Таблиця 3.4

Резерви зростання прибутку по окремих видах кондитерських виробів за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції на 2008 рік

Отже, лише за рахунок збільшення обсягів реалізації окремих товарів, котрі є найбільш прибцутковими, можна збільшити і обсяги одержаного прибутку. Так, на прикладі окремих асортиментних позицій групи кондитерських товарів нами показано, як можна збільшити розмір прибутку на 1307,37 грн.. Визначаючи найбільш перспективні резерви збільшення обсягів реалізації, необхідно враховувати як прибутковість окремої продукції, а також показники ринкової конюнктури та тенденції платоспроможного попиту на даний вид товару.

Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції потрібно виявлений раніше резерв зниження собівартості кожного виду продукції помножити на можливий обсяг її продажу з урахуванням резервів його зростання. Оскільки ПП «Компанія «Вітар» самостійно не виготовляє продукції, то резервом зниження ціни може бути пошук постачальників, котрі пропонують таку ж продукцію за нижчими оптовими цінами, або при доставці яких можна зекономити на транспортуванні.

Одним із основних напрямів підвищення ефективності управління формування прибутку „Компанія Вітар” є застосування концепції контролінгу, а також таргет-костингу для контролю витрат та прибутку.

Контролінг - це синтетична дисципліна, яка розвивається на основі даних маркетингу, менеджменту, планування, обліку, аналізу та контролю.

Метою контролінгу є отримання даних, обробка і трансформація в інформацію для управління та прийняття рішень, яка є нестандартною і призначається для виявлення тенденцій та закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагає розробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність.

Контролінг є системою інформації, яка сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства та спрямована на майбутнє.

Зміст контролінгу як науки пов'язаний з управлінням і регулюванням господарської та фінансової діяльності, для чого використовується система отримання та обробки інформації про техніко-економічні показники роботи фірми.

Контролінг базується на системі нормування витрат, визначенні залежності між обсягом реалізованої продукції, витратами та прибутком, кількості витраченого часу на виробництво продукції, експлуатацію машин і управління та інших показників, які характеризують рівень використання виробничих потужностей і ресурсів усіх видів.

Функції контролінгу досить різноманітні і включають такі основні напрями: · нормування витрат; · розробку заходів щодо покращання роботи на підставі інформації про відхилення від норм; · прогнозування ціноутворення;

· аналіз тенденцій розвитку підприємства; · передбачення господарської і комерційної діяльності залежно від зміни умов роботи; · координацію мети різних рівнів управління для досягнення загальної мети фірми; · відстеження фінансового стану фірми.

Контролінг виконує функцію внутрішнього контролю у фірмі, визначає економічність роботи її окремих структурних підрозділів, здійснює сервісне обслуговування апарату управління, забезпечує інформацією, необхідною для прийняття рішень. Якщо контроль є однією з функцій управління, то контролінг є концепцією ефективного управління фірмою та забезпечення її тривалого існування в умовах конкуренції.

Служба контролінгу аналізує звітність (внутрішню і зовнішню), економічні показники використання ресурсів, визначає напрями майбутнього розвитку фірми. Концепцію контролінгу можна представити за допомогою схеми, яка зображена на рис.3.11.

Рис. 3.11. Концепція контролінг управління і формування прибутку ПП «Компанія Вітар»

Основними завданнями контролінгу управління і формування прибутку ПП «Компанія Вітар»є· ліквідація ”вузьких місць”, які визначаться на основі даних планування, обліку (інформації), аналізу, контролю і використання методів оперативного та стратегічного менеджменту; · орієнтація на отримання результату, для чого створюється система планування, збору інформації про використання ресурсів, аналізу та прийняття управлінських рішень.

Щоб система контролінгу могла виконати свої завдання, необхідно розробити концепцію управління господарською і фінансовою діяльністю, яка включає три основні блоки.

1) Визначення цілей фірми - ідеальної мети, реальних цілей, стратегії розвитку. Ідеальна мета визначається філософією бізнесу та культурою фірми. Вона може бути сформульована лише добре підібраним корпусом високо-кваліфікованих, економічно грамотних менеджерів. Реальні цілі визначаються прийомами найбільш раціонального використання ресурсів, формуванням портфеля замовлень, визначенням ринку та мотивів покупок тощо. Стратегічне планування передбачає розробку мети та шляхів її досягнення на період від 5 до 10 років.

2) Управління цілями вимагає розробки показників-індикаторів, які забезпечують пошук “вузьких місць”, визначення результатів діяльності не лише фірми, але й структурних підрозділів, формування собівартості, ефективність використання основних засобів, матеріальних ресурсів, персоналу, ефективність процесів постачання, виробництва, збуту, маркетингу тощо.

3) Досягнення цілей фірми характеризує продуктивність, платоспроможність, ділову активність, рентабельність, ліквідність, інноваційну діяльність фірми. Особлива роль у досягненні результатів належить системі планування, обліку та аналізу показників фінансової діяльності, яка забезпечує існування та розвиток фірми.

Об'єктами контролінгу ПП «Компанія Вітар» виступають: ресурси фірми (матеріальні, засоби фірми, персонал, інформаційні); господарські процеси (інвестиційна діяльність, постачання, виробництво, збут, науково-дослідні та експериментальні роботи); фінансова діяльність фірми; показники ефективності роботи фірми.

За кожною з груп об'єктів контролінгу визначаються конкретні об'єкти з визначенням системи показників, щодо яких планується, обліковується, аналізується та контролюється певний аспект функціонування фірми.

Система контролінгу вимагає розробки переліку показників планування, обліку, статистики та аналізу щодо основних об'єктів спостереження.

Показники використання засобів праці та інвестицій. Засоби праці є одним із факторів виробництва, що забезпечують механізацію та автоматизацію трудових процесів і сприяють підвищенню продуктивності праці. З метою визначення ефективності використання засобів праці необхідно отримати принаймні раз на місяць наступні показники.

1. Вартість основних засобів:

а) за місцем експлуатації;

б) за матеріально-відповідальними особами.

2. Надходження за видами і групами.

3. Вибуття за видами і групами.

4. Внутрішнє переміщення основних засобів

5. Амортизаційний фонд і його зміни.

6. Знос за видами і групами, місцем експлуатації засобів. 

7. Витрати на ремонти (капітальний, поточний).

8. Структура основних засобів та її динаміка.

9. Віковий склад обладнання.

10. Середній вік обладнання.

11. Коефіцієнти вибуття, надходження, оновлення, зносу, придатності.

12. Фондовіддача (загальної і активної частини)

13. Коефіцієнт використання устаткування.

14. Відпрацьований час устаткування.

15. Техніко-економічні показники окремих груп устаткування.

16. Інші показники.

За допомогою цих показників та їх співставлення з іншими можна відстежувати тенденції, що характеризують динаміку основних засобів. Для стратегічного контролінгу важливе значення має прийняття рішень щодо інвестування коштів. Ці рішення залежать від факторів двох видів: 1) необхідності капітальних вкладень (можливості виробництва не задовольняють існуючий чи ймовірний попит, застаріле устаткування, необхідність збільшення обсягу виробництва);

2) інвестиційних можливостей (необхідність мати кошти для фінансування; за їх відсутності існує ризик ускладнень у майбутньому через несвоєчасну заміну існуючого устаткування, а в разі отримання позик - потрапити у залежність від кредиторів).

Політика капітальних вкладень має стратегічний характер і включає певний ризик, що зростає через їх необоротність.

Ефективність інвестицій визначається такими показниками:· період окупності - період, необхідний для того, щоб сума сподіваних доходів зрівнялась із сумою інвестованих коштів, або за скільки років і місяців підприємство може окупити початкові інвестиції);· чиста теперішня вартість;· внутрішня ставка рентабельності.

Показники використання запасів. Основним завданням управління запасами є оптимізація сукупних матеріальних ресурсів, яка дозволяє обґрунтувати плановий розмір потреб у них, площу складського господарства, кількість вантажно-розвантажувальних механізмів, вартість доставки матеріалів у робочу зону, трудові та фінансові ресурси. Оптимізація запасів включає регламентацію періодичності надходження матеріалів, розміру партії, отримання матеріалів за графіком, забезпечення мінімуму витрат на доставку та зберігання. Управління запасами повинно здійснюватись як виробничими, так і фінансовими службами спільно з відділом матеріально-технічного постачання. Виробничі служби визначають перелік матеріалів, що застосовуються, їх кількість, якість, коефіцієнт використання, норми витрат. Фінансові ж служби - максимальний розмір коштів, що необхідні для придбання матеріальних ресурсів, нормативи засобів за кожною групою матеріальних цінностей, визначають величину нормованих оборотних засобів. Відділ матеріально-технічного постачання повинен здійснювати оперативний контроль за наявністю матеріальних ресурсів на будь-яку дату для підтримки запасів у певних межах.

Показники використання матеріальних ресурсів. Використання матеріальних ресурсів (матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів, води, енергетичних ресурсів, відходів виробництва) повинно перебувати під постійним контролем, що пояснюється їх високою питомою вагою у собівартості продукції (від 60 % до 90 % усіх витрат на виробництво), а тому основним резервом зниження витрат є зниження матеріалоємності.

Контролінг повинен забезпечити для управління систему показників використання матеріальних ресурсів (рис. 3.11).

Рис 3.11 Основні показники використання матеріальних ресурсів

Значна кількість показників використання матеріальних ресурсів пояснюється різноманітністю об'єктів обліку та необхідністю комплексного аналізу на всіх стадіях їх зберігання та споживання.

Одним із найважливіших завдань контролінгу матеріальних ресурсів є відстеження показників ефективного використання матеріалів. Динаміка зниження спожитих ресурсів на одиницю продукції характеризує успіх чи невдачі в управлінні матеріалоємністю.

Показники використання персоналу та витрат на його утримання. Кількість різних показників коливається від 80 до 170 залежно від розміру підприємства. Показниками контролінгу ПП «Компанія Вітар» повинні також бути:

1) фонд оплати праці (за видами та формами, категоріями персоналу та ін.);

2) відпрацьований час та витрати робочого часу (разом за підприємством, у розрізі структурних одиниць чи за видами продукції);

3) продуктивність праці (на одного працюючого, одного робітника в грошовому виразі і за відпрацьованим часом);

4) система управління та її ефективність;

5) працеємність продукції (відпрацьований час, витрати на оплату праці);

6) кадри та їх склад.

На основі отриманих даних можна розрахувати показники тривалості робочого часу, працеємність продукції, середні показники тривалості та витрати часу, середню заробітну плату та інші, які характеризують трудовий потенціал фірми.

Показники збутової діяльності. Збут залежить, насамперед, від зовнішніх факторів та організується на основі маркетингових досліджень, і вся діяльність підприємства підпорядковується цьому процесу. Серед показників збуту і маркетингової діяльності можна рекомендувати до використання ті, які мають принципове значення для діяльності підприємства - показники обсягу реалізації, виділення сегментів ринку, збір інформації для досьє щодо кожного конкурента, вивчення мотивів покупок.

У перспективі така інформація буде розширюватись з розвитком ринкового середовища і набуттям досвіду в маркетинговій діяльності. Об'єктом контролінгу є також фінансова діяльність фірми. При цьому проводиться аналіз фінансової звітності фірми і визначається взаємозалежність між різними показниками, які характеризують фінансово-господарську діяльність, визначаються спеціальні коефіцієнти, що характеризують співвідношення між окремими статтями звітності. Аналіз балансу дає можливість осмислити фінансовий стан фірми та прийняти управлінські рішення на основі отриманої інформації. Наведемо найважливіші показники діяльності підприємства, які визначаються за допомогою балансу та деяких даних про обсяг виробництва.

1. Показники ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності; проміжний коефіцієнт ліквідності; коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань; коефіцієнт покриття зобов'язань за рахунок запасів матеріальних цінностей; коефіцієнт платоспроможності; коефіцієнт чистих оборотних коштів.

2. Показники ділової активності:· коефіцієнт загальної оборотності капіталу; · коефіцієнт оборотності запасів (швидкість їх реалізації); · показник оборотності запасів у днях;· показник числа оборотів для оплати рахунків постачальників;· показник оборотності матеріальних необоротних активів (фондовіддачі);· коефіцієнт оборотності власного капіталу.

3. Показники рентабельності: · рентабельність усього капіталу фірми;· рентабельність власного капіталу;· рентабельність продаж;· рентабельність функціонуючого капіталу; · рентабельність перманентного капіталу.

4. Показники платоспроможності: коефіцієнт власності або автономії;· коефіцієнт залучення капіталу;· коефіцієнт залежності від зовнішніх боргів;· коефіцієнт забезпеченості необоротних активів власним капіталом;· коефіцієнт забезпеченості необоротних активів перманентним капіталом;· коефіцієнт захисту кредиторів;· коефіцієнт середнього процента за залучення коштів.

Функція контролінгу полягає в забезпеченні координації різних систем - планування, контролю, інформаційного забезпечення. Як видно з рис. 3.12, контролінг розглядається як складова частина управління, але він обмежується системою планування, контролю та інформаційного забезпечення щодо діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому та сервісним обслуговуванням системи управління. Отже, для виконання покладених на контролінг складних завдань необхідно організаційно оформити його функціонування у загальній системі управління.

Рис. 3. 12. Контролінг у системі управління формування прибутку ПП «Компанія Вітар»

Враховуючи важливість інформаційних ресурсів для системи управління, служба контролінгу повинна інтегрувати свою систему з системою бухгалтерського обліку і звітності з тим, щоб в єдиному потоці отримувати дані для фінансового обліку та контролю за діяльність підприємства. Для цього розробляється система внутрішньої звітності з визначенням: · центрів збору інформації; · показників, які необхідно зібрати; строків подання звіту; форми і методики складання звіту; · мети, з якою збираються дані; адресата інформації.

Працівники відділу контролінгу повинні відповідати певним вимогам: знати складові контролінгу, перш за все - бухгалтерський облік, аналіз, аудит, менеджмент, маркетинг, методику планування. Свої функції вони можуть виконувати лише за умов використання обчислювальної техніки та упорядкування інформаційних потоків. У зв'язку з цим для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання.

Класифікація великої різноманітності чинників зростання ефективності (продуктивності) може здійснюватись за трьома ознаками:

1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);

2) напрямами розвитку та удосконалення торгівельної діяльності;

3) місцем реалізації у системі торговельної діяльності.

Групування чинників за першою ознакою робить можливим досить чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці (економія витрат живої праці), зниження фондоємності (капіталоємності). Покращання використання зазначених джерел підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів, які за своїм змістом характеризують основні напрями розвитку та удосконалення виробництва (друга ознака групування чинників). Визначальними напрямами є, найперше, прискорення темпів науково-технічного та організаційного прогресу (створення нових і удосконалення існуючих технологій, конструкційних матеріалів, засобів праці і кінцевої продукції; механізація та автоматизація виробничих процесів; запровадження прогресивних методів і форм організації виробництва і праці; побудова та регулювання ринкового механізму господарювання).

Найбільш важливою у практичному значенні слід вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації у системі управління виробництвом (третя ознака групування чинників), особливо відокремлення з них двох категорій чинників - внутрішньовиробничих і зовнішніх (народногосподарських), а також поділ сукупності внутрішніх чинників на так звані “тверді” і “м'які” чинники.

Класифікаційні ознаки чинників зростання ефективності діяльності ПП «Компанія Вітар» зображені на рис. 3.13.

Рис.3.13. Класифікаційні ознаки чинників ефективності управління формування прибутку підприємства

Класифікація внутрішніх резервів підвищення ефективності діяльності та прибутковості ПП «Компанія Вітар» є:

1. За факторами та умовами інтенсифікації і підвищення ефективності господарської діяльності.

1.1. Науково-технічний рівень здійснення підприємницької діяльності: підвищення прогресивності і якості продукції та техніки, що застосовується; рівень механізації й автоматизації виробництва; технічна та енергетична озброєність праці; прискорення впровадження нової техніки та заходів науково-технічного розвитку.

1.2. Структура та організація виробництва і праці: · підвищення рівня концентрації, спеціалізації, кооперування; · зменшення часу виробничого циклу; · забезпечення ритмічності та інших принципів наукової організації виробництва; · скорочення і повна ліквідація виробничого браку; · забезпечення принципів наукової організації праці; · підвищення кваліфікації робочої сили та її відповідності технічному рівню виробництва.

1.3. Підвищення рівня управління і методів господарювання: · удосконалення виробничої структури фірми та структури органів управління; · підвищення рівня планової та обліково-контрольної роботи; · впровадження і розвиток господарського обліку в усіх підрозділах (виробничих та управлінських); · покращання соціальних умов праці і життя трудового колективу; · раціональне використання природних ресурсів; · удосконалення зовнішньоекономічних зв'язків фірми.

2. За кінцевими підсумками, на які ці резерви впливають.

2.1. Підвищення обсягу продукції, вдосконалення структури та асортименту виробів.

2.2. Покращання якості.

2.3. Зниження собівартості продукції: · за елементами витрат; , за статтями витрат; за центрами відповідальності.

2.4. Резерви підвищення прибутковості продукції.

2.5. Резерви зміцнення фінансового стану.

2.6. Резерви підвищення рівня рентабельності.

3.Групування резервів.

3.1. За стадіями процесу відтворення: постачання; виробництво; збут продукції.

3.2. За стадіями створення та експлуатації виробів: передвиробнича стадія - конструкторська і технологічна підготовка виробництва; виробнича стадія - освоєння нових виробів і нових технологій; експлуатаційна стадія - споживання виробів.

4. За строками використання.

4.1. Поточні - реалізуються протягом даного року.

4.2. Перспективні - можна реалізувати в перспективі, наприклад, у 5-річному плані розвитку.

5. За способами виявлення.

5.1. Явні - наприклад, ліквідація чергових втрат і перевитрат.

5.2. Приховані - можуть виявлятися шляхом глибокого економічного аналізу. Можливі й інші принципи (ознаки) класифікації резервів, їх необхідність виходить з конкретних умов і завдань діяльності ПП «Компанія Вітар».

Отже, можна підсумувати, що ПП «Компанія Вітар» незважаючи на фінансову кризу достатньо успішно працює на ринку м.Львова та Львівської області. Однак, резерви компанії використову.ються недостатньо.

Тому на підставі проведено аналізу діяльності підприємства нами виявлені основні недоліки його фінансової, маркетингової, кадрової політики. Також нами розроблена та запропонована стратегія удосконалення формування та управління прибутку підприємства. Основними напрямами серед запропонованих напрямів оптимізації є більш точне прогнозування основних фінансових показників, а також ефективніше використання наявних ресурсів, зокрема, кадрового потенціалу. Також більшу увагу пропонується приділяти ефективності формування асортиментної політики ПП «Компанія Вітар». Загалом ефективність розробленої стратегії та контроль за її реалізацією рекомендується здійснювати, використовуючи систему контролінгу.

Висновки

Враховуючи актуальність проблеми забезпечення прибуткової діяльності українських підприємств в умовах світової фінансової кризи, необхідним є розробка та реалізація індивідуальної стратегії розвитку кожного підприємства в умовах, що склалися. Особливо гостро стоїть таке завдання перед торговельними підприємствами, котрі складають основну частку прибуткових субєктів господарювання в Україні.

При загальній тенденції зниження ВВП та економучної кризи, підприємствам необхідно максимально реалізовувати наявний потенціал, що можливо лише за умови застосування науково-методичних підходів у організації своєї діяльності.

У дипломній роботі показано, як оптимізувати роботу торговельного підприємства, підвищити ефективність його роботи, і зокрема, зберегти достатньо високий рівень рентабельностінавіть за складних економічних умов.

Нами визначено, що питанням формування та ефективного використання прибутку присвячено велику кількість робіт як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Економічна сутність прибутку є однією зі складних і дискусійних проблем у сучасній економічній теорії. Відповідно ж як і оптимальні напрями його формування і використання.

У дипломній роботі також зазначено, що, незважаючи на значну кількість розробок у цьому напрямку, в умовах сучасного ринку необхідно розробляти та реалізовувати індивідуальні підходи щодо розробки стратегії формування та управління прибутком підприємства.

Аналізуючи діяльність ПП «Компанія Вітар» визначено, що загалом протягом 2005-2007 років підприємство досить успішно вело торговельну діяльність, постійно нарощуючи як товарооборот, так і обсяги прибутку, змогло повернути кредит, а також отримати додатковий прибуток, котрий у подальшому планує використати для розвитку.

На підставі проведено аналізу діяльності ПП«Компанія Вітар» нами виявлені основні недоліки його фінансової, маркетингової, кадрової політики.

У діяльності ПП «Компанія Вітар» не використовувався комплексний, системний підхід як до прогнозування показників прибутку, так і при аналізі етриманих економічних результатів. Зважаючи на те, що підприємство сьогодні має сформовану мережу покупців, має стабільні , постійно зростаючі обсяги реалізації, необхідно розробити і запровадити на підприємстві комплексний підхід як до аналізу поточного стану підприємства, прогнозування основних показників його діяльності, у тому числі прибутку, а також застосування найперспективніших методів сучасного фінансовго управління.

Також нами, на підставі проведеного аналізу, враховуючи низку основних чинників, котрі впливають на прибутковість підприємства було спрогнозовано обсяди доходу від операційної діяльності та чистого прибутку на 2008 та 2009 роки. Варто зазначити, що отримані результати мають високу достовірність, оскільки прогнозовані показники на 2008 рік майже співпали з фактичними їх значеннями.

Тому нами розроблена та запропонована стратегія удосконалення формування та управління прибутку підприємства. Серед запропонованих напрямів оптимізації , основними є: більш точне прогнозування основних фінансових показників, а також ефективніше використання наявних ресурсів, зокрема, кадрового потенціалу. Також більшу увагу пропонується приділяти ефективності формування асортиментної політики ПП «Компанія Вітар». Загалом ефективність розробленої стратегії та контроль за її реалізацією рекомендується здійснювати, використовуючи систему контролінгу.

Загалом можна стверджувати, що використовуючи запропоновані стратегію формування та використання прибутку ПП «Компанія Вітар», підприємство зможе утримати завойовані позиції на ринку, а також , максимально ефективно використатии наявні ресурси.

Перелік використаних джерел

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997р. №283/97-ВР.

2. Айзенберг М. Менеджмент реклами. - М., ТОО ”Интелтех”, 20033. - 80 с.

3. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. - М.: ДИС, 2001

4. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. - М.: ДИС, 2004 С.16.

5. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ.- М.: ДИС, 2007.- С.12.

6. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ.- М:.2007С.67

7. Афанасьєва І. Формування ціни // Бухгалтерія. - 2001. - № 29/1 (444). - 16 липня. - С. 41-45.

8. Бадзел Р.Д., Кока Д.Ф., Браун Р.В. Информация и риск в маркетинге. -Финстатинформ. 2003.

9. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Учебное пособие: М. «Финансы и статистика», 2002 (с.411).

10. Балабанов И.Т. Финансовый менеджмент. -М.: Финансы и статистика. 2004.

11. Балабанова Л.В. Оптовая торговля: маркетинг и комерция. -М.: Экономика, 2000.

12. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 2002. - 312

13. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. Курс лекций/ под ред. И.П. Мерзлякова. М. «Инфра-М», 1999 (с. 170-186).

14. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация: Пер. с англ./ Науч. ред. перевода гл. корр. РАН И.И.Елисеева. Гл. редактор серии проф. Я.В.Соколов. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 624 с.

15. Білик М. Державні підприємства як об'єкт фінансового управління в умовах переходу до ринкової економіки// Український журнал “Економіст”. - 1999. -№1. - C. 62.

16. Білик М.Д. Підвищення ефективності розподілу прибутку // Економіст.- 1998.- № 6. - С.43 -45.

17. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента в II томах: К. «Ника-Центр», «Эльга», 2005 (с.476, т.2).

18. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.- К.: НИКА-ЦЕНТР, 2001. - С.26.

19. Бланк И.А. Торговый менеджмент. -К.: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 2007.

20. Бланк И.А. Управление прибылью. - К.: Ника-Центр, 2003. - 544 с.

21. Бланк И.А. Финансовый Менеджмент. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2005.

22. Бланк И.А.Стратегия и тактика управления финансами. - К.: МП “ИТЕМ”, 1996.

23. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. - М.: ЗАО Олимп-Бизнес, 2004. - 1087 с.

24. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - К.: Молодь, 2007. - 1000 с.

25. Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 2004. C.140.

26. Быкова Е.В., Стоянова Е.С. Финансовое искусство коммерции. -М.: Перспектива, 2005.

27. Ван Хорн Дж. Основы управления финансами: Пер. с англ./ Гл. ред. серии Я.В.Соколов. - М.: Финансы и статистика, 2001.- 797с.

28. Василик О.Д. Державні Фінанси України. - К. :КВЦ, 2004. - 525 с.с.

29. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. - К.: ТОВ “БОРИСФЕН-М”, 2006. С.133

30. Власова В.М. Основы предпринимательской деятельности. -М.: Финансы и статистика, 2004.

31. Волошин І. В. Особливості формування фінансового результату від операційної діяльності // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2005. - №4, Ч. 2, Т.2. - с. 118-120

32. Гінгстон П. Найкраща книжка про збут і маркетинг. - Львів: Основи, 1999. - 208 с.

33. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: Практичний посібник. - К.: Лібра, 2001. - 840 с.

34. Голошубова Н.С., Фесюк В.А. Навчальний посібник. Ч. 2. Організація роздрібного продажу товарів. -К.: КДТЕУ, 2004.

35. Голубков Е.П. Маркетинг: выбор лучшего решения. -М.: Экономика, 2003.

36. Грабовська І. В. Планування діяльності підприємства: Навчально-методичний посібник / І. В. Грабовська, Г. І. Капінос. - Хмельницький: ТУП, 2002. - 142 с.

37. Гринькова В. М., Корда В. О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - 424 с.

38. Гриньова В.М. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. - Харків.: ХДЕУ, 2001.

39. Дамари Р. Финансы и предпринимательство. Пер. с англ. -Ярославль: Елень, 2003.

40. Данилюк М.О. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. - Ів. Франківськ, 2001.

41. Джей К.Шим, Джоел Г.Сигел. Финансовый менеджмент. М.: «Филинъ», 2005 (с.30-56).

42. Дихтль Е. Хершген Х. - Практичний маркетинг: Навчальний посібник. - М., “Вища школа” 2005. - 255 с.

43. Єрухимович І.А. Ціноутворення. Навчально-Методичний посібник. - К.: МАУП, 2004.

44. Зозулев А.В. Поведение потребителей. Учебное пособие. - М.: МИЦ, 2004, 364

45. Зозульов О.В., Писаренко Н.Л. Ринкове позиціювання: з чого починається створення успішних брендів. К. :КВЦ, 2004. - 499с.

46. Ільяшенко С. Національні стандарти бухгалтерського обліку: нормативна база. - 6-те вид., доп. - Х.: Фактор, 2000. - 208 с.

47. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент. / Житомирський інженерно-технічний інститут. - Житомир, 2001

48. Ковалев А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ. -М.:Центр экономики и маркетинга, 2006.

49. Ковалев В.В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности: М. «Финансы и статистика», 2005. -347с.

50. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. - Чернігів.:ЧДУЕУ, 2001.

51. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы. - М.: Финансы, 2005 С. 117.

52. Коментар нового положення “Про бухгалтерську звітність підприємств”// Галицькі контракти. - 1999. №7 - С.24

53. Коммерческий портфель. Книга коммерческого менеджера. -М.: Соминтек, 2005.

54. Корольков І.І., Головко В.А. Навчально-наочний посібник. Організація товаропостачання, перевезення товарного господарства у торгівлі. -К.: КДТЕУ, 2004.

55. Котлер Ф. Основы маркетинга. -М.: Прогресс, 2000.

56. Кретов И.И. Маркетинг на предприятии: Практическое пособие. -М.: АО "Финстатинформ", 2004.

57. Маккей Х. Как уцелеть среди акул. Пер. с англ. -М.: Экономика, 2002.

58. Маня И.Б. Система маркетинговый коммуникаций: Формирование спроса и стимулирования сбыта и продажи. -М.: ВАВТ МВЕС РФ, 2002.

59. Маркарьян Э.А., Герасименко Г.П. Финансовый анализ: М. «Приор», 2006. - 367 с..

60. Маркетинг / Под ред. А.Н. Романова./ -М.: Банки и биржи, 2005.

61. Нили Э., Адамс К., Кеннерли М. Призма эффективности. М.: Изд.дом «Фагрус», 2003. - 398 с.

62. Ноздрева Р.Б., Цигичко Л.И. Маркетинг: Как побеждать на рынке. -М.: Финансы и статистика, 2001.

63. Основи економічної теорії./ За ред. В.О. Білика - К.: Академпрес, 2004. - 354 с.

64. Основы маркетинга / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В. Вонг /Пер с англ. - 2-е Европ. изд. - К.; М.; СПб. : Издат. дом «Вильямс», 2003. 1056 с.

65. Отпущенникова О.Н. Управление формированием прибыли предприятия. / Збірник наукових праць Східноукраїнського державного університету. - Луганськ, 1999. - 452 с.

66. Панкратов Ф.Г. Коммерческая деятельность. -М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2006.

67. Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - Львів: ЛБІНБУ,2003. - 265 с.

68. Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы. -М.: "Ось-89", 2007.

69. Практикум по финансовому менеджменту: учебно-деловые ситуации, задачи и решения / Под ред. Е.С.Стояновой. - 2-е изд. доп. и перераб. - М.: Перспектива, 2003. - 140 с.

70. Прауде В.Р., Білий О.Б. Маркетинг. -К.: Вища школа, 2004.

71. Прибуток і рентабельність на торговому підприємстві” // Нестеренко А.Г. та ін. . - К.: Лібра, - 2005. - 478 с.

72. Продавать там, где покупают // http://www.admarket.ru/library/adweek/adweek_14.html

73. Ришар Жак. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия. / перевод з французского под ред. Л.П. Белых: М. «Аудит», «ЮНИТИ», 2007 (с.11).

74. Роджерс Л. Маркетинг в малом бизнесе. Пер. с англ. /Под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. -М.: Аудит, ЮНИТИ, 2006.

75. Русак Н.А., Русак В.А. Основы финансового анализа. Минск, ООО «Меркаванне», 2005 (с.7-10).

76. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. Учебное пособие. Минск, М. И.П. «Экоперспектива», 2004. (с.409-410).

77. Свердан М.М. “Податок на прибуток підприємств” // Фінанси України. 2002. - №12. -С15-19.

78. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. / Волинський державний університет ім. Л.Українки. - Луцьк.: РВВ “Вежа”, 2001.

79. Словарь рыночной экономики / под общей ред. Панкратова Г. - М.: Прогресс, 2003. - 581 с.

80. Современный маркетинг /Под ред. В.Е. Хруцкого./ -М.: Финансы и статистика, 2001.

81. Стюарт Г. Успешный менеджмент торговли. Минск: Амолфея, 2006.

82. Уткин Э.А. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов. М. «Зерцало», 2003 (с.206).

83. Ушакова Н.М., Кукурудза Л.О. Управління прибутком торговельного підприємства. Конспект лекцій. -К.: КТЕІ, 2003.

84. Ушакова Н.М., Кукурудза Л.О., Головачук Т.И., Олейник С.И. Экономическая стратегия деятельности торгового предприятия в условиях рыночной экономики. -К.: КТЭИ, 2003.

85. Финансовый анализ деятельности фирмы. -М.: СП "Крокус Интернейшл", 2002.

86. Финансовый менеджмент / под ред.акад. Г.Б. Поляка: М. «Финансы», «ЮНИТИ», 2007 (с.277-278).

87. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. - Житомир.: ЖІТУ, 2000.

88. Фінанси підприємств. Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддерьогін - 4-те вид. переробл. та доповн. - К.: КНЕУ, 2002.

89. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.- К.: “Лібра”, 1999.

90. Фінансовий менеджмент // під ред. Герчікової І.Н. - К.: КНТЕІ, 2003. - 638 с.

91. Холт Р.Н. Основи фінансового менеджменту . - М.: МГИМО, 2005. - 536 с.

92. Хруцкий В.Е., Корнеева И.В., Евтухова Е.Э. Современный маркетинг. -М.: Финансы и статистика, 2001.

93. Чедвик Л. Основы финансового учета / перевод с английского под ред. В.А. Микрюкова. М. «Банки и биржи», «ЮНИТИ», 2002 (с.17, 193).

94. Шандезон Э., Лансестр А. Методы продажи. -М.: АО издательская группа "Прогресс", "Универс", 2003.

95. Швальбе Х. Практика маркетинга для малых и средних предприятий: Пер. с нем. -М.: Республика, 2005.

96. Шеремет А.Д. Фінанси підприємств. К.: Основи. - 2002. - 722 с..

97. Шеремет А.Д., Сейфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: Инфра-М, 2006. - 546с.

98. Школьник Л., Школьник М. Фабрика рекламных идей или 600 историй для вашего бизнеса.- М.: Юнити, 2000. - 245 с.

99. Энтони Р., Рис Дж. Учет: ситуация и примеры: Пер.с англ. /Под ред. М.Петрачкова.- М.: Финансы и статистика, 2003. - 320 с.

100. Anand G. Shetty and others. Finance. An Integrated Global Apporach. N.Y.: Richard D.Irwin, Inc.2006.- P.17.

Размещено на Allbest.ru