Структура інформаційно-обчислювальної системи органів Держказначейства залежить від низки факторів: характеру виконуваних функцій та завдань, інструктивно-нормативної бази, внутрішньої організаційної структури тощо. Кожен з цих факторів суттєвим чином впливає на організацію інформаційно-обчислювальної мережі Державного казначейства.

Нинішній стан охоплення казначейськими функціями, враховуючи інформаційну насиченість системи, її багаторівневу ієрархічну структуру, функціональну складність та необхідність роботи практично в реальному режимі часу синхронно з банківською системою, стало можливим завдяки проведеній значній роботі з автоматизації інформаційно-обчислювальних процесів.

Державне казначейство України та його регіональні органи функціонують на даний час на достатньо високому рівні автоматизації, що є хорошим підґрунтям для створення єдиної державної системи передачі даних з високим ступенем надійності та власною системою захисту інформації. Система захисту - це сукупність правових і морально-технічних норм, організаційних (адміністративних) заходів та програмна- технічних засобів, які спрямовані на протидію загрозам для платіжної системи і метою яких є мінімізація можливих збитків користувачів і власників платіжної системи.

Створення надійної системи захисту можна розділити на чотири основних етапи: аналіз можливих загроз, розробка (планування) системи захисту; реалізація системи захисту; супроводження системи захисту під час експлуатації платіжної системи. Усі етапи нерозривно пов'язані між собою. У процесі впровадження та експлуатації платіжної системи необхідно постійно аналізувати достатність системи захисту та можливість виникнення загроз, які не були враховані під час першого етапу. Тому процес створення системи захисту є постійним і потребує уваги та безперервного ретельного аналізу роботи платіжної системи.

У структурі органів Держказначейства створені Відділи захисту інформації, об'єктом діяльності яких є інформаційно-обчислювальна система центрального апарату та регіональних органів Державного казначейства, а також її користувачі. Основним завданням цих відділів є забезпечення захисту від несанкціонованого доступу до інформаційно-обчислювальної мережі та платіжних систем, шляхом налагодження та впровадження відповідних систем захисту інформації, проведення постійного аналізу стану їх безпеки, обігу електронної банківської інформації, формування політики безпечної електронної банківської інформації і дотримання правил захисту працівниками казначейства на всіх рівнях.

Спільно з Управлінням інформаційних технологій та Управлінням внутрісистемних та міжбанківських розрахунків Відділи захисту інформації організовують роботу щодо впровадження засобів захисту в обчислювальній мережі Державного казначейства, координують розробки програмно-технічних комплексів та нової банківської техніки, програм обробки електронної інформації з метою впровадження політики безпечної обробки банківської електронної інформації. Вони також проводять аналіз стану захищеності локальних мереж Державного казначейства України в цілому, захист від комп'ютерних вірусів.

Управління інформаційних технологій у свою чергу забезпечує розробку та впровадження автоматизованих робочих місць, автоматизованого опрацювання інформації в системі Держказначейства на підставі діючої інструктивно-нормативної бази виконання бюджетів, бухгалтерського обліку та звітності, а також здійснення контролю за ефективним функціонуванням програмно-технічних комплексів. Воно організовує роботу по вдосконаленню системи управління органами Державного казначейства на основі застосування сучасних економіко-математичних методів, технічних засобів і новітніх інформаційних технологій.

Механізм взаємовідносин користувачів коштів з системою Державного казначейства є найбільш конкретним елементом платіжної системи виконання державного бюджету. Ці стосунки здійснюються шляхом обміну інформацією у вигляді документів за встановленими Національним банком формами та вимогами щодо їх заповнення.

Облік касових операцій за доходами базується на щоденній банківській звітності за видами податків, яка на сьогодні є єдиним джерелом інформації про виконання державного бюджету за доходами.

Нині система "Банк-клієнт" є програмно-апаратним комплексом, що виконує функції інтерфейсу між казначейством та обласним управлінням НБУ.

За цих умов казначейство має можливість:

- приймати та передавати платіжні документи;

- володіти інформацією про проходження в системі електронних платежів відісланих платежів;

- одержувати повну інформацію про стан власних рахунків у динаміці їх змін;

- оперативно відправляти платежі отримувачам;

- безпосередньо отримувати платежі у повному обсязі.

Чимало переваг отримав також банк:

- зменшено частку механічної ручної праці, пов'язаної з набором платіжних документів клієнта. У результаті зменшується кількість помилок, що їх можуть допускати працівники операційного відділу;

- зменшуються також витрати на обслуговування клієнтів, підвищується банківський сервіс, якісно оптимізується праця.

2.3 Критична оцінка наукових публікацій з проблематики виконання дохідної частини державного бюджету

Вагому роль при створенні сприятливого фінансового клімату та забезпеченні макроекономічної рівноваги в країні належить бюджету. Він є невід'ємною частиною ринкових відносин і водночас важливим інструментом реалізації державної політики. Тому, одним із суттєвих питань в Україні, що потребують розгляду на сьогодні, є вдосконалення бюджетного процесу у державі, адже саме складання, прийняття та виконання бюджету держави свідчать про рівень її економічного та соціального розвитку.

Особливу роль у бюджетному процесі відіграє казначейська система виконання бюджетів, оскільки саме на базі звітності органів Державного казначейства можна зробити висновки про досягнення чи недосягнення Україною економічного і соціального прогресу, зробити аналіз існуючих показників, а також розробити нові форми і методи для досягнення кращих результатів у майбутньому [75].

Зокрема, актуальним на сьогодні постає пошук нових та удосконалення існуючих напрямів розвитку казначейської системи виконання бюджетів за доходами, що є необхідним елементом структурної перебудови наявних у суспільстві відносин між суб`єктами фінансової діяльності та засобом досягнення максимально ефективного використання державних коштів в інтересах населення.

Дослідження формування дохідної частини Державного бюджету України є досить актуальним, оскільки саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення.

На сьогоднішній день на збільшення дохідної частини Державного бюджету України негативно впливає чимало факторів, зокрема існування тіньових схем ведення бізнесу, надання податкових пільг, неузгодженість потреб у податкових надходженнях з можливостями їх отримання, недосконалість правових норм щодо забезпечення державного контролю в процесі управління ресурсами. Все це сприяє прийняттю неефективних та суб'єктивних бюджетних рішень як на стадіях складання, розгляду та затвердження бюджету, так і на стадії його виконання.

У сучасних умовах господарювання нагальні проблеми у формуванні дохідної частини бюджету продовжують залишатися непоміченими, живлячи тіньову економіку з її негативними наслідками та створюючи підґрунтя для корупції [72].

Тому, першочерговим завданням є створення системи виконання державного бюджету, яка давала б змогу забезпечувати контроль за відповідністю державних доходів прийнятому закону про бюджет на поточний бюджетний рік, а також рівномірний розподіл надходжень і витрат у часі, підтримання їх пропорційності упродовж бюджетного року.

Для побудови такої системи, в першу чергу необхідно вжити заходів, спрямованих на вирішення актуальних проблем в аспекті казначейського обслуговування дохідної частини державного бюджету.

Для ефективного виконання дохідної частини бюджету необхідною є побудова продуктивної системи планування і прогнозування доходів бюджетів.

Сьогодні дедалі більше приділяється уваги плануванню податкових доходів, проте недостатня розробленість методології забезпечення бюджетного планування доходів свідчить про недосконалість чинних підходів до прогнозування. Тому актуальної проблемою у сучасних умовах господарювання є створення системи планування не лише податкових, а й неподаткових доходів, гармонійно вбудованої в систему бюджетного менеджменту, орієнтованого на результат [72].

З метою забезпечення своєчасності і повноти фінансування, здійснення контролю за використанням бюджетних коштів фінансові органи і відділення Державного казначейства на місцях повинні тісно співпрацювати між собою, а також організовувати свою діяльність у взаємодії з органами виконавчої влади. Виконання державного бюджету за доходами передбачає тісне співробітництво безпосередньо казначейських і податкових органів.

На сьогодні їхня співпраця регламентується Порядком взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим Наказом Державного казначейства України та Державної податкової служби № 74/194 від 25.04.2002р.

Проте для отримання ефективного результату доцільним є розширення взаємної роботи казначейських і податкових органів, зокрема в напрямку створення єдиної інформаційної системи казначейства і податкової служби з метою оптимізації діяльності, забезпечення високого рівня контролю, значної економії витрат часу і коштів.

На даний момент в системі Державного казначейства для обслуговування бюджетів діє програмний продукт - автоматизована система "Казна", що дає можливість спостерігати за рухом коштів бюджетних установ.

Одним із пріоритетних завдань, які стоять перед розробниками даного програмного продукту, є спрощення та уніфікація звітності з виконання бюджетів за доходами.

Форми звітності повинні бути зрозумілими у заповненні, простими у користуванні та мають:

- відповідати загальноприйнятим вимогам міжнародних стандартів;

- базуватися на даних бухгалтерського обліку та звітності.

- бути оптимальними за своєю кількістю й складом статистичних показників;

- розкривати кількісні та якісні сторони явищ, що вивчаються;

- бути зручними для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки;

- не дублювати діючі форми статистичної звітності [41].

Відсутність уніфікованої та спрощеної звітності сприяє невідповідності даних звітності органів Державного казначейства та головних розпорядників бюджетних коштів, що зумовлено недостатньою роботою з фахівцями щодо дотримання діючих законодавчо-нормативних актів; відсутністю проведення необхідних економічних навчань щодо вивчення інструктивних та нормативних актів; недостатньою відповідальністю фахівців за порушення нормативних документів та доручень керівних органів Державного казначейства.

Таким чином, у процесі складання консолідованої звітності про виконання державного бюджету стають явними помилки і порушення чинного законодавства з виконання бюджетів, допущені як працівниками органів Державного казначейства, так і розпорядниками бюджетних коштів.

Зокрема, проблемним питання залишається дотримання вимог Інструкції про порядок складання фінансових звітів установами та організаціями, які отримують кошти державного бюджету, затверджені наказами Державного казначейства України і зареєстрованих у Міністерстві юстиції щодо тотожності даних зведеної звітності головних головних розпорядників бюджетних коштів її аналогічним зведеним даним органів Державного казначейства.

Розбіжності у звітах про надходження і використання власних коштів бюджетних установ у частині надходжень у натуральній формі найчастіше обумовлені порушенням вимог нормативних актів, невнесенням розпорядниками бюджетних коштів відповідних змін до своїх кошторисних призначень.

Для мінімізації та уникнення подібних ситуацій територіальні органи Державного казначейства повинні проводити з розпорядниками відповідну роботу, спрямовану на усунення можливих порушень, зокрема в напрямі:

- посилення контролю з боку Державного казначейства за дійсністю зобов'язань на стадії їх прийняття у разі законодавчого врегулювання питання згідно з пропозиціями Державного казначейства;

- запровадження суцільного обліку зобов'язань, що може бути здійснений тільки з урахуванням внесених змін до чинного законодавства;

- реструктуризації кредиторської заборгованості бюджетних установ;

- вирішення питання щодо списання або визначення джерел погашення такої заборгованості [68].

Вагоме місце посідає питання оптимізації системи бухгалтерського обліку. Наявність різних структур, процедур документообігу, двох планів рахунків: з виконання бюджетів та кошторисів доходів і видатків, використання різного програмного забезпечення - все це підлягає реформуванню шляхом переходу на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності, переведення бухгалтерського обліку у державному секторі на вимоги міжнародних стандартів, а також створення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення.

Таким чином, можна виокремити такі основні напрями удосконалення казначейського обслуговування державного бюджету за доходами:

1) оптимізація казначейської інфраструктури;

2) впровадження міжнародних стандартів у роботі ДКУ;

3) вдосконалення підходів до фінансової звітності про виконання державного бюджету за доходами;

4) використання зарубіжного досвіду виконання державного бюджету;

5) модернізація програмного забезпечення у роботі казначейства.

Отже, подальший розвиток системи Державного казначейства України пропонується пов'язувати із удосконаленням існуючих та створенням нових механізмів у напрямі зосередження та централізації фінансових ресурсів в єдиній структурі органів Державного казначейства України та посиленні контрольних функцій з боку держави за своєчасним і повним надходженням до бюджету фінансових ресурсів та їх ефективним використанням.

Одним із шляхів досягнення стимулювання комплексного і динамічного регіонального розвитку, посилення ролі органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади є заходи з децентралізації видатків та реформування міжбюджетних відносин. Ухвалення нового Бюджетного кодексу України в 2014 році стало вагомим кроком на шляху до модернізації міжбюджетних відносин. У цьому Кодексі здійснено розмежування на довгостроковій основі доходів та видатків бюджетів усіх рівнів, визначено склад закріплених і власних доходів місцевих бюджетів, встановлено фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, урегульовано систему міжбюджетних трансфертів [1].

Відсутність фінансової самодостатності невеликих територіальних громад призводить до погіршення якості суспільних послуг, що ними надаються, а спрямування на виконання делегованих повноважень частини доходів 2-го кошику позбавляє такі місцеві бюджети фінансових ресурсів на виконання власних повноважень, саме за рахунок яких має здійснюватись не тільки розвиток, але й підтримка в належному стані інфраструктури місцевих громад. Вищевказане також дає підстави очікувати зменшення наявних дисбалансів та стимулювання розвитку громад шляхом проведення в Україні адміністративної реформи та укрупнення первинних громад.

За даними Державного казначейства України протягом січня-вересня 2010-2014 років частка трансфертів з державного бюджету в доходах місцевих бюджетів України зростала. Так, у 2010 р. вона становила 45,9%, у 2011 р. - 44,2%, у 2012 р. - 45,4%, у 2013 р. - 45,1%, у 2014 році - 49,8%. [20].

Збільшення витрат на дотації та субвенції місцевим бюджетам пов'язане із значною диференціацією умов і рівня розвитку економіки регіонів, а, отже, і можливостей акумулювання податків (така ж ситуація спостерігається і всередині окремих регіонів).

Потребує удосконалення механізм стимулювання місцевих органів влади до нарощування дохідної бази. Удосконалення його можливе у врахуванні додаткового фінансового ресурсу, який залишається у розпорядженні місцевих бюджетів з метою стимулювання до нарощування дохідної бази, стану виконання доходів 1-го кошику за останні три звітні періоди.

Заслуговує на увагу також практика ряду країн щодо створення системи надання фінансової допомоги найбіднішим регіонам, розподіл якої залежить лише від чинників, які впливають на видаткові потреби та доходний потенціал бюджету, і процедура розрахунку фінансової допомоги не позбавляє її одержувачів зацікавленості у зростанні власних бюджетних доходів. Для усунення регіональних диспропорцій доцільно створити Фонд підтримки та сприяння розвитку регіонів України, який сприятиме ефективному використанню коштів державного бюджету, які спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів у вигляді державних субвенцій [73].

Деякі автори вбачають витоки проблеми виконання Державного бюджету на місцевому рівні.

Законодавчі акти, програми та інші нормативні документи, які визначають обсяги видатків Державного і місцевих бюджетів, здебільшого приймаються без належного урахування можливостей економіки. Недостатньо високий рівень обґрунтованості місцевого бюджетування спричинений відсутністю в Україні стратегічного бачення пріоритетів та завдань регіонального розвитку держави.

Загалом, сьогодні активно розробляються шляхи вирішення окреслених проблем місцевого бюджетування, наприклад, адміністративно-територіальну реформу, яка:

- створить базовий рівень місцевого самоврядування, що буде мати адміністративну і фінансову здатність забезпечувати якісні публічні послуги;

- об'єктивно встановить з боку держави обсяги видатків місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів вирівнювання;

- відокремить функцію надання послуг від функції контролю за якістю послуг.

Проблема фінансового забезпечення розвитку територій властива фактично усім країнам. Її суть в тому, що адміністративно-територіальні одиниці, на які розділена кожна держава, мають різну податкову базу і фінансовий потенціал, що є наслідком нерівномірності територіального розміщення природно-ресурсного потенціалу та виробничих сил.

Актуальність проблеми обумовлена незабезпеченістю місцевих бюджетів України фінансовими ресурсами, їх нездатністю надати мінімальний рівень державних послуг.

Тенденція, що склалася в Україні, суперечить стабільності зростання ролі місцевих бюджетів в економічному й соціальному розвитку країни і не відповідає потребам зміцнення місцевого самоврядування. Ігнорується бюджетна автономія регіональної влади та існує значна залежність дохідної частини регіональних та місцевих бюджетів від центру. Тому забезпеченість бюджетно-фінансовими ресурсами органів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень є однією із важливих умов стабільного розвитку територіальних громад. Практика свідчить про недостатність прибуткової бази місцевих бюджетів для забезпечення виконання функцій, які виконує місцеве самоврядування, тому проблеми формування доходів місцевих бюджетів заслуговують на особливу увагу [25].

Для вирішення проблем формування доходів місцевих бюджетів необхідно:

- чітке законодавче закріплення бюджетних повноважень і відповідальності влади при формуванні доходної частини місцевих бюджетів;

- формування дохідної частини на підставі об'єктивної оцінки їх податкового потенціалу;

- використання стабільних базових показників та нормативних розрахунків від державних показників до місцевих бюджетів;

- підвищення контролю при сплаті та використанні доходів місцевих бюджетів; здійснювати пошук альтернативних джерел наповнення доходної частини бюджетів фінансовими ресурсами.

Надання більшої самостійності місцевим органам влади у формуванні та виконанні місцевих бюджетів сприятиме зацікавленості в наповненні дохідної частини, усуненню розбіжностей законодавства у бюджетній сфері. Саме цій темі необхідно приділяти якомога більше уваги, оскільки від формування та від використання доходів місцевих бюджетів залежать економіка, стабільність розвитку регіонів та соціальна захищеність населення.

3. Аналіз механізму виконання дохідної частини державного бюджету в Україні

3.1 Методика та інструментарій аналізу системи виконання дохідної частини державного бюджету

Розробка та реалізація бюджетної політики як центральної складової економічної політики держави вимагає аналізу стану та проблем національної економіки країни, виявлення можливостей з урахуванням передумов, цілей, наявних бюджетних ресурсів, побічних ефектів тощо, отже постійного контролю та аналізу за використанням бюджетних ресурсів, що вимагає бюджетного моніторингу.

Бюджетний моніторинг, або моніторинг функціонування бюджетної системи України, займає особливе місце в системі моніторингу [20].

Бюджетний моніторинг є специфічною складовою макроекономічного моніторингу. Його мета - забезпечити постійні спостереження та аналіз реалізації бюджетної політики, оцінку практичної дієвості бюджетної системи на основі бюджетного обліку та бюджетної статистики з метою з'ясування суб'єктивних її недоліків, програми та подальшої розробки оптимального проекту державного бюджету, а також формування адекватних умов його виконання на майбутню перспективу.

Бюджетний облік - це науково обґрунтована система спостереження, відображення, узагальнення та контролю за змінами, що мають місце в бюджетному процесі. Завдяки бюджетному обліку забезпечується інформаційна база для аналізу надходжень та видатків бюджету. Бюджетний облік - це функція Державного казначейства щодо касового виконання бюджету. Взагалі слід зазначити, що у світовій практиці існують декілька систем касового виконання бюджету: банківська, казначейська та змішана. В Україні введена казначейська система касового виконання бюджету [20].

Бюджетна статистика в рамках бюджетного моніторингу теж виконує певні задачі стосовно аналізу здійснення основних напрямів бюджетної політики. Показники бюджетної статистики є найважливішими показниками бюджетної політики.

Мета моніторингу - дослідження бюджетного процесу, визначення ризиків і загроз фінансової стабільності бюджету.

Для здійснення моніторингу використовують такі методи [20]:

- методи вертикального і горизонтального аналізу даних звітності про виконання бюджету;

- методи порівняльного аналізу даних;

- методи групування;

- метод ланцюгового розміщення,

- метод тредового аналізу;

- метод факторного аналізу.

Моніторинг та оцінка є інструментами, що дозволяють отримати необхідні дані для ефективного управління програмою як у поточному році, так і у середньостроковій перспективі. Результати оцінки бюджетних програм відображають ступінь досягнення мети програми та ефективності витрачання бюджетних коштів. Це є підставою для прийняття рішення про продовження реалізації програми у наступних роках, її удосконалення або призупинення.

Бюджетний моніторинг можуть здійснювати уповноважені державні органи та недержавні організації.

Громадські організації здійснюють зовнішній незалежний громадський бюджетний моніторинг.

Результатом такого моніторингу є адвокація прийняття змін у політиці на місцевому та державному рівні.

Проведення громадськими організаціями бюджетного моніторингу сприяє зростанню бюджетної прозорості.

Розробка системи моніторингу починається зі з'ясування таких питань [20]:

? що саме необхідно знати про програму;

? чому саме ця інформація важлива;

? яким чином і хто використовуватиме отриману інформацію;

? засоби систематизації та подання інформації.

Потім необхідно підготувати форми для збору інформації, передбачити методику обробки та аналізу одержуваної інформації,а також планування процедур подальшого використання отриманих даних.

Надалі визначаються:

? показники виконання програми;

? методи і джерела збору даних;

? періодичність проведення моніторингу;

? відповідальні за проведення моніторингу;

? витрати на проведення моніторингу.

На відміну від ревізії, перевірки чи аудиту, що здійснюються уповноваженими органами, моніторинг не є разовим контрольним заходом, який здійснюється, у певний проміжок часу. Про проведення моніторингу підконтрольний об'єкт не повідомляється, за його результатами не складається акт, довідка чи будь-який інший документ.

Бюджетний моніторинг концентрує увагу на існуючих та потенційних проблемах впровадження програми, та, за необхідності, стимулює розробку заходів задля виправлення ситуації.

3.2 Аналіз механізму виконання загального фонду дохідної частини державного бюджету за 2010-2014 роки

Доходи бюджету - це частина централізованих фінансових ресурсів держави, необхідних для виконання покладених на неї функцій. Вони виражають економічні відносини, які виникають у процесі формування фондів грошових ресурсів і поступають у розпорядження органів влади різних рівнів.

Згідно статті 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - це податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ) [1].

Бюджетна система України складається з Державного бюджету та місцевих бюджетів. Зведений бюджет є сукупністю показників Державного та місцевих бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Для дослідження доходів Зведеного бюджету будемо використовувати матеріали Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Державного комітету статистики України.

За результатами 2014 року згідно даних таблиці 1 до зведеного бюджету України надійшло 314,506 млрд. грн.. Порівняно з 2013 роком доходи зведеного бюджету збільшилися на 15,2%, або на 41,539 млрд. грн., в тому числі доходи Державного бюджету зросли на 15,9% (абсолютний приріст склав 32,059 млрд. грн.) та доходи місцевих бюджетів - на 13,3% (абсолютний приріст склав 9,480 млрд. грн.).

У порівнянні з 2010 роком обсяг доходів зведеного бюджету в 2014 році збільшився на 142,695 млрд. грн. або на 83,1%. Разом з тим, його питома вага по відношенню до ВВП зменшилася на 2,6% і становила у 2014 році 29,0%.

Доходи Державного бюджету (без урахування міжбюджетних трансферів) становили у 2014 році 233,990 млрд. грн., що на 102,044 млрд. грн. більше ніж у 2010 році, темп приросту склав 77,3% [81].

Доходи місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансферів) становили у 2014 році 80,516 млрд. грн., що на 40,651 млрд. грн. або у 2 рази більше ніж у 2010 році.

Доходи загального фонду зведеного бюджету у 2014 році щодо 2010 року збільшилися в 2,1 рази і становили у 2014 році 268,719 млрд. грн., а доходи спеціального фонду зросли за відповідний період в 1,1 рази і склали в 2014 році 45,787 млрд. грн..

Таблиця 2.1 Доходи зведеного, Державного та місцевих бюджетів України у 2010-2014 роках [81]

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2014 рік	2014р. проти 2013р.
						Абсолютний приріст, млрд.грн	Темпи приросту, %
Зведений бюджет, млрд.грн., в т.ч.:	171,811	219,936	297,893	272,967	314,506	41,539	15,2
у % до ВВП	31,6	30,5	31,4	29,9	29,0	х	х
загальний фонд	130,766	167,201	238,471	208,602	268,719	60,117	28,8
спеціальний фонд	41,045	52,735	59,422	64,365	45,787	-18,578	-28,9
Державний бюджет (без урахування міжбюджетних трансферів), млрд.грн., в т.ч.:	131,946	161,587	224,021	201,931	233,99	32,059	15,9
питома вага у доходах зведеного бюджету, %	76,8	73,5	75,2	74,0	74,4	х	х
загальний фонд	99,907	122,302	178,593	148,970	201,074	52,104	35,0
спеціальний фонд	32,039	39,285	45,428	52,961	32,916	-20,045	-37,8
Місцеві бюджети (без урахування міжбюджетних трансферів), млрд.грн., в т.ч.:	39,865	58,349	73,872	71,036	80,516	9,480	13,3
питома вага у доходах зведеного бюджету, %	23,2	26,5	24,8	26,0	25,6	х	х
загальний фонд	30,859	44,899	59,879	59,632	67,645	8,013	13,4
спеціальний фонд	9,006	13,45	13,993	11,404	12,871	1,467	13,0

Зробимо аналіз доходів зведеного бюджету по видам надходжень, використовуючи дані таблиці 2.2. Із показників даної таблиці видно, що виконання дохідної частини бюджету у найбільшій мірі залежить від виконання завдань в першу чергу по податковим надходженням, адже їх питома вага у загальній сумі доходів є найвагомішою. Так, у 2013 році їх питома вага складала 76,2% (208,073 млрд. грн. із загальної суми доходів 272,967 млрд. грн.), та в 2014 році - 74,5% (234,448 млрд. грн. із загальної суми доходів 314,506 млрд. грн.). Найбільша питома вага податкових надходжень у загальній сумі доходів зведеного бюджету була у 2012 році і складала 76,3% (227,165 млрд. грн. із загальної суми доходів 297,893 млрд. грн.).

Таблиця 2.2 Структура доходів зведеного бюджету України у 2010-2014 роках, % [81]

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2014 рік
1	2	3	4	5	6
Податкові надходження, в т.ч.:	73,2	73,3	76,3	76,2	74,5
податок з доходів фізичних осіб	12,2	15,8	15,4	16,3	16,2
податок на прибуток підприємств	15,2	15,6	16,1	12,1	12,8
Плата за землю	1,8	1,8	2,2	3,1	3
податок на додану вартість (з урахуванням бюджетного відшкодування)	29,3	27	30,9	31	27,4
акцизний збір	5	4,8	4,3	7,9	9
ввізне мито	4,1	4,4	4	2,3	2,7
інші податкові надходження	5,6	3,9	3,4	3,5	3,4
Неподаткові надходження, в т.ч.:	23,6	22,1	20,3	21,4	23,5
Доходи від власності та підприємницької діяльності	7,4	6	7,5	6,3	9,7
адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	1,4	1,3	1	1	0,8
власні надходження бюджетних установ	8,9	9,6	6,9	9,6	9,1
інші неподаткові надходження	5,9	5,2	4,9	4,5	3,9
Доходи від операцій з капіталом	1,9	2,9	2,2	1,3	1
Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій	0,1	0,1	0,1	0,3	0,1
Цільові фонди	1,2	1,6	1,1	0,8	0,9

Розглядаючи динаміку податкових надходжень до зведеного бюджету (рис.1), ми бачимо, що сума податкових надходжень із року в рік збільшується. Якщо у 2010 році вона становила 125,743 млрд. грн., то в 2014 році вже - 234,448 млрд. грн., тобто на 108,705 млрд. грн., або на 86,4% більше. Тільки в порівнянні з попереднім роком сума податкових надходжень збільшилася на 26,375 млрд. грн., або на 12,7% [81].

За період з 2010 року по 2014 рік тільки у 2013 році сума податкових надходжень у порівнянні з попереднім (2012) роком зменшилася. Якщо в 2012 році їх сума складала 227,165 млрд. грн., то в 2013 році лише 208,073 млрд. грн., що на 19,092 млрд. грн., або на 8,4% менше.

Основними бюджетоутворюючими податками Державного бюджету є податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств.

Питома вага податку на додану вартість у доходах Державного бюджету в 2014 році становила 27,4% (рис. 2), що на 3,6% менше ніж у попередньому році (31,0%), та на 1,9% менше ніж у 2010 році (29,3%). Найменша питома вага даного податку в доходах бюджету була у 2011 році і дорівнювала 27,0%.

Обсяг надходження податку на додану вартість з урахуванням сум бюджетного відшкодування у 2014 році становив 86,316 млрд.грн., з них:

- ПДВ з вироблених в Україні товарів (з урахуванням бюджетного відшкодування) - 12,966 млрд.грн.,

- ПДВ з ввезених на територію України товарів - 73,350 млрд.грн..

У порівнянні з попереднім 2013 роком обсяг надходження ПДВ збільшився на 1,719 млрд.грн., темп приросту склав 2,0%, в.т.ч. по:

- ПДВ із вироблених на території товарів зріс на 1,524 млрд.грн., або на 13,3%;

- ПДВ із ввезених на територію України товарів збільшився на 0,195 млрд.грн., або на 0,3%.

Якщо розглядати обсяги надходжень ПДВ у порівнянні з 2010 роком, то абсолютний приріс склав 35,919 млрд. грн., а от у порівнянні з 2012 роком обсяг надходження зменшився на 5,767 млрд.грн., або на 6,3%.

Найбільший обсяг надходження ПДВ у періоді, який ми розглядаємо, був у 2012 році та становив 92,083 млрд. грн., і при цьому план надходжень було виконано лише на 92,7%, бюджет недоотримав 7,210 млрд. грн.

Обсяг надходжень ПДВ у 2013 році в порівнянні з попереднім роком зменшився на 7,486 млрд. грн., що було обумовлено руйнуванням вітчизняного виробництва у зв'язку з фінансовою кризою.

Негативно вплинуло в 2013 році на надходження ПДВ із ввезених на територію України товарів падіння імпорту товарів на 46,9% (за даними Держкомстату).

Негативно на виконання бюджетних призначень з ПДВ вплинула також наявність залишку від'ємного значення попередніх років, що передбачає можливість зменшувати поточні нарахування з ПДВ та заявляти додаткові суми до відшкодування. Фактично за рахунок від'ємних залишків попередніх періодів у 2013 році (за даними декларацій) платниками податку зменшено платежів до бюджету на загальну суму 15,615 млрд. грн..

У 2014 році на стан надходжень ПДВ із вироблених на території України товарів вплинули зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон України від 20.05.2014 № 2275-УІ). Зокрема, запроваджено звільнення від оподаткування податком операцій з імпорту газу, що вплинуло на перерозподіл надходжень ПДВ на користь надходження даного податку з вироблених в Україні товарів. Крім того, зобов'язано платників податку надавати до органів державної податкової служби разом з податковою декларацією копії реєстрів податкових накладних. Також зазначеним законом внесено зміни щодо включення до податкового кредиту кожного наступного періоду залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування лише в частині фактично сплаченої суми податку.

Важливе значення для виконання дохідної частини бюджету мають обсяги надходження податку на прибуток підприємств. Даний податок надходить як до Державного бюджету, так і до місцевих бюджетів.

До Державного бюджету у 2014 році надійшло 99,0% від загальної суми надходжень по податку на прибуток підприємств, відповідно до місцевих бюджетів лише 1,0%. До зведеного бюджету у 2014 році надійшло 40,359 млрд. грн., що на 7,311 млрд. грн. більше ніж у попередньому році (33,048 млрд. грн.), але це на 7,498 млрд. грн. менше між у 2012 році (47,857 млрд. грн.). У порівнянні з 2010 роком обсяги надходжень збільшилися на 14,187 млрд. грн. або на 54,2% http: // www.minfin.com.ua - Офіційний сайт Міністерства фінансів України.

На надходження податку на прибуток підприємств у 2014 році вплинуло задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками 2013 року, згідно зі зведеною декларацією по Україні, в сумі 49,4 млрд. грн..

На зменшення обсягу надходжень податку на прибуток у 2013 році значною мірою мали вплив:

- загострення світової фінансової кризи, яке призвело до суттєвого зменшення зовнішнього попиту та падіння обсягів виробництва в експортоорієнтованих секторах економіки (в першу чергу, в хімічному та металургійному);

- спад обсягів промислового виробництва протягом 2013 року на 21,9%.

Як видно з проведеного аналізу, надзвичайно складним випробуванням для економіки України був 2013 рік. У зв'язку зі стрімким скороченням внутрішнього інвестиційного та споживчого попиту і експорту відбулось значне зменшення обсягів промислового виробництва та будівництва, а також надходжень до бюджету. Проблеми в економiцi посилились через банківську кризу та зростання державного боргу.

Заходи Уряду по ліквідації наслідків світової фінансової кризи та підтримка базових галузей економіки дозволили в 2014 році дещо покращити ситуацію щодо формування джерел та виконання завдань по доходам бюджету.

3.3 Аналіз механізму виконання спеціального фонду дохідної частини державного бюджету за 2010-2014 роки

Формування доходів Державного бюджету здійснюється відповідно до Бюджетного Кодексу України, Законів України "Про бюджетну систему України", "Про державний бюджет України".

Державний бюджет складається з загального і спеціального фондів.

До доходів загального фонду Державного бюджету належать ті з них, що призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду Державного бюджету призначені лише для фінансування конкретних цілей або заходів.

Стан виконання показників спеціального фонду державного бюджету за основними джерелами доходів наведено у табл. 2.3

Таблиця 2.3 Виконання спеціального фонду Державного бюджету за доходами у 2010-2014 рр.[81]

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2014 рік	201 р. проти 2013р.
						Абсолютний приріст, млрд.грн	Темпи приросту, %
спеціальний фонд зведеного бюджету	41,045	52,735	59,422	64,365	45,787	-18,578	-28,9
спеціальний фонд Державного бюджету	32,039	39,285	45,428	52,961	32,916	-20,045	-37,8
спеціальний фонд місцевих бюджетів	9,006	13,45	13,993	11,404	12,871	1,467	13,0

У 2011 році питома вага загальнодержавних податків і зборів складає понад половину доходів спеціального фонду, фактичні надходження за цим розділом становили 9млрд.469 млн.грн, або 116,1% обсягу, затвердженого законом, і 105,5% річного плану з урахуванням внесених змін.

Надходження акцизного збору із вироблених в Україні товарів становили 2 млрд. 528 млн.грн., що на 400 млн.грн. або 18,8% більше, ніж у 2010 році; акцизного збору із ввезених на територію України товарів - 1 млрд. 181,4 млн.грн. (відповідно, на 271,2 млн.грн. або 29,8% більше); збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, - 585,4 млн.грн. (на 94,5 млн.грн. або 19,3% більше); мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами - 4 млрд. 48,1 млн.грн. (на 1 млрд. 569,9 млн.грн. або 63,4% більше) [81].

Додаткові збори на виплату пенсій у минулому році надійшли до спеціального фонду в сумі 6 млрд. 118,5 млн.грн., що на 1 млрд. 256,2 млн.грн. або 25,8% більше, ніж у попередньому році. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію зараховано в сумі 2 млрд. 801,7 млн.грн., що на 95 млн.грн. або 3,5% більше, ніж у попередньому році; надходження збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності становили 706,8 млн.грн. і на 212,6 млн.грн. або 43% перевищили надходження попереднього року.

До спеціального фонду державного бюджету зараховано 16 млрд. 524,2 млн.грн. власних надходжень бюджетних установ, що становило 167,5% обсягу, затвердженого на рік, та 96% плану з урахуванням внесених змін. Питома вага власних надходжень бюджетних установ у спеціальному фонді, порівняно із попереднім роком, зросла на 4,9% пункти і становила 41,5 відсотка.

Основним джерелом власних надходжень установ, які утримувалися за рахунок коштів державного бюджету, була плата за послуги, що надаються бюджетними установами, - 10 млрд. 665,5 млн.грн. або 64,5% загальної суми. Ці надходження склали 111,9% затвердженого і 94,5 уточненого планового обсягу. Решта власних надходжень бюджетних установ - це кошти, перераховані юридичними або фізичними особами для виконання окремих доручень та інвестиційних проектів, а також благодійні внески, гранти і дарунки - 5 млрд. 858,8 млн.грн. або 35,5 відсотка. Затверджені законом річні обсяги за цими надходженнями перевищені у 17,7 рази, рівень виконання планових показників (з урахуванням внесених змін) становив 98,7 відсотка.

Доходи спеціального фонду Державного бюджету у 2012 році затверджені в обсязі 51 млрд. 148,8 млн. гривень. З урахуванням змін, внесених впродовж бюджетного року розпорядниками коштів, плановий обсяг доходів спеціального фонду, в цілому, збільшено на 6 млрд. 703,7 млн. грн. і встановлено в сумі 57 млрд. 852,4 млн. гривень. Фактичні надходження до спеціального фонду становили 45 млрд. 869,9 млн. грн. або 89,7% обсягу, затвердженого законом, і 79,3% річного плану з урахуванням внесених змін.

У 2012 році до спеціального фонду не надійшло 11 млрд. 982,5 млн. грн. або 20,7% запланованих доходів [82].

Крім того, до спеціального фонду не надійшло 4 млрд. 149,5 млн. грн. запланованих надходжень від продажу землі і нематеріальних активів; 926,4 млн. грн. плати за послуги, що надаються бюджетними установами; 921,2 млн. грн. мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, тощо.

Доходи спеціального фонду у 2012 році, у порівнянні з 2011 роком, зросли на 6 млрд. 31,8 млн. грн. або 15,1%, а реально (з урахуванням індекса-дефлятора 1,291) - зменшилися на 10,4 відсотка. Частка загальнодержавних податків і зборів у доходній частині спеціального фонду у минулому році зросла на 14,9% пункти і досягла 65,8% загальної суми. При цьому їх номінальні обсяги збільшилися на 9 млрд. 921,7 млн. грн. або майже в 1,5 рази.

4. Вдосконалення механізму виконання дохідної частини Державного бюджету в Україні

4.1 Розробка управлінських рішень з виконання дохідної частини державного бюджету прогноз на наступні 2 роки

Сучасному етапу економічного розвитку в Україні притаманні деякі позитивні зрушення у фінансовій сфері: певна стабілізація грошової системи завдяки монетарній політиці, зупинення темпів інфляції, поступове залучення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету, розробка й затвердження ряду законопроектів, що розширюють фінансову базу держави. Перші успіхи є лише початком і основою для вирішення найважливіших питань фінансової політики, для їх продовження необхідні структурні зміни в економіці країни та в самій фінансовій сфері.

Аналіз виконання доходної частини бюджетів останніх років переконливо свідчить про те, що прогнозування доходів бюджетів в Україні має досить невисокий рівень достовірності. Про це переконливо свідчить невиконання плану надходжень до загального фонду і перевиконання плану надходжень до спеціального фонду бюджету, так само, як і виконання більшості місцевих бюджетів і невиконання - державного.

Серед першочергових завдань бюджетної політики провідне місце посідає розробка науково-обґрунтованих концепцій доходів держави, побудова оптимальної моделі податкової системи, чітке дотримання податкового законодавства.

Бюджет об'єктивно необхідний для забезпечення існування держави, розвитку економіки і соціально-культурних заходів. Утворення централізованого державного фонду грошових коштів необхідне не тільки для задоволення фінансових потреб держави, воно викликане передусім економічними потребами суспільного відтворення.

Економічне оновлення вимагає зміцнення дохідної частини Державного бюджету як основної складової. Оскільки в перехідний період функції держави набувають вагомішого змісту, це підтверджує практика життєдіяльності України, то похідним є обов'язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися завдяки ринковому механізму, а також можливістю кожної людини.

Будучи головною ланкою фінансової системи, державний бюджет визначає ефективність функціонування бюджетів усіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їхніх функцій повинно стати основою для визначення доходів різних рівнів влади.

Державний бюджет потребує насамперед чіткого правового оформлення, адже він тісно пов'язаний з правовими відносинами. Проте, як свідчить аналіз чинного законодавства в Україні, упродовж останніх років у сфері державних фінансів ми маємо повну відсутність правових гарантій з боку держави. Великою проблемою є надмірна централізація фінансових ресурсів у державному бюджеті. Їхня децентралізація має відбуватися не перерозподілом засобів державного бюджету, як законодавчим закріпленням джерел бюджетних доходів територіальних громад, а завдяки докорінній зміні підходу до правового регламентування управління державним бюджетом [40].

Сконцентровані в бюджеті кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони і безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу і культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

Державний бюджет України розробляється на базі наявної дохідної частини, тому важливим є її реальне визначення та повне виконання. В основу мають бути покладені об'єктивні оцінки прогнозних макроекономічних показників. Тому при розробці державного бюджету слід враховувати наступне [40]:

- річні проекти мають складатися лише на основі існуючої податкової бази,

- поступове впровадження нових податкових змін, особливо тих, що стосуються значного скорочення надходжень до бюджету;

- поступове скасування податкових пільг із переходом до диференційованої сплати податків у відповідних галузях;

- проста й доступна система оподаткування, контроль за дотриманням сплати податків.

Пошук шляхів забезпечення стабільності надходжень до державного бюджету необхідно здійснювати через призму аналізу та оцінки політики державних доходів, ефективності суспільно-економічних відносин і фінансово-економічних реформ. Цю проблему треба розглядати та оцінювати з врахуванням об'єктивних економічних законів суспільного розвитку та суспільного відтворення з обох боків.

По-перше, це поточні завдання та зобов'язання держави із забезпечення виконання доходів бюджету згідно із затвердженими показниками бюджету на відповідний бюджетний рік. У цьому випадку відбувається процес виконання планових зобов'язань шляхом мобілізації надходжень до бюджету.

По-друге, це довгострокова програма визначення стратегії політики державних доходів, забезпечення стабільності джерел їх надходження, окреслення напрямів зростання та тенденцій приросту доходів бюджету та загальнодержавних цільових фондів за рахунок інтенсивних та екстенсивних факторів впливу.

Політика доходів державного бюджету, її стратегія, мета й цілі досягнення в країні залишається невизначеною. Невиконання бюджету останніми роками, зростання бюджетної заборгованості, а також заборгованості по пенсійних та інших соціальних і прирівняних до них виплат, є одним наслідків відсутності Концепції управління державними доходами. Це породжує неоднозначність, постійні зміни та неоднакові підходи при формуванні й використанні державних фондів України та визначенні міжбюджетних відносин на черговий плановий рік.

Не дивлячись на певні позитивні результати у виконанні показників мобілізації надходжень, податків, зборів і обов'язкових платежів у 2011 - 2012 роках не було досягнуто якісного та реального виконання доходів бюджету в розрізі усіх платежів, окремих відомств і територій.

Для визначення стратегії та напрямів розвитку державних доходів забезпечення їх передбачуваності та реальності бюджету було б доцільно розробити Концепцію управління державними доходами в системі здійснення економічних реформ відповідно до Європейських стандартів розвитку ринкових відносин. При цьому однією з причин наявності реальних планових показників доходів бюджету та неефективності його податкового законодавства в процесі виконання бюджету можна назвати цілу низку причин і факторів впливу. Однак найважливішою з них є відсутність системного, концептуального підходу в підготовці та реалізації засад політики доходів бюджету. У 2013 р. Міністерство фінансів мало можливість утворити єдиний підрозділ міністерства, який комплексно вирішував питання доходів бюджету і податкової політики. зокрема:

· підготовку законопроектів з питань податкового законодавства;

· планування доходів бюджету відповідно до чинного податкового законодавства;

· аналіз і контроль за додержанням чинного фінансово-господарського законодавства в процесі виконання закону про Державний бюджет України на певний рік;

· підготовку змін до податкового законодавства відповідно до виявлених недоліків і негативних наслідків чинного податкового законодавства.

Такий комплексний підхід сприятиме єдиному та ефективному підходу до вирішення питання щодо формування доходів Державного бюджету.

Також необхідно здійснити підготовку та прийняття Податкового, Митного кодексів, Закону про управління державним боргом, інших нормативно правових актів в напрямі забезпечення їх дієвості та стимулювання зростання ефективності виробництва, легалізації, приросту та прискорення кругообігу капіталу, здійснення здорової конкуренції та державної підтримки соціально важливих вітчизняних виробництв. Все це укріпило б дохідну частини як Державного, так і місцевих бюджетів.

Стан розрахунків із бюджетом свідчить, що значна частина платників податків стала на шлях свідомого ігнорування інтересів держави. Дані перевірок Державної податкової адміністрації та Головного контрольно-ревізійного управління свідчать, що кожне друге підприємство ухиляється від сплати податків або порушує чинне податкове законодавство. Різноманітні види і способи ухилення від сплати податків набули такого розмаху, що почали загрожувати, економічній і національній безпеці держави. Однак традиційні прямі методи фінансового контролю часто не дають можливості становити обсяг приховуваних доходів і прибутків. Тому виникає нагальна необхідність у розробці й застосуванні спеціальних, так званих непрямих, методів контролю.

Непрямі методи слід застосовувати до підприємств у разі виявлення порушень вимог до ведення бухгалтерського чи податкового обліку, фактів знищення, втрати чи неподання бухгалтерських документів; неведення обліку фактичних витрат виробництва; постійного звітування підприємства про збитковість або про неведення господарської діяльності; надання, отримання, погашення кредитів (позичок); безпідставного збільшення обсягу здійснення операцій за готівкові кошти.

Для протидії ухиленню від сплати податків, на мою думку, необхідно:

- внести доповнення до Кримінального кодексу України, спрямовані на посилення відповідальності за ухилення від сплати податків, корупцію, шахрайство. Такі дії, як приховування доходів, ухилення від оподаткування тощо, повинні відноситися до категорії найтяжчих злочинів проти держави з адекватним рівнем відповідальності;

- удосконалити механізм взаємодії правоохоронних, контролюючих, податкових органів, насамперед, шляхом створення зведеного банку даних для обліку економічних злочинів і механізмів їх здійснення, даних щодо проведення великих фінансових операцій суб'єктами господарської діяльності, а також спеціальних міжвідомчих інформаційно-аналітичних систем та налагодження ефективного обміну інформацією між відповідними органами. державний бюджет видатки податковий

Оскільки в структурі доходів Державного бюджету України основну частку складають податкові надходження, то вдосконалення діючої системи оподаткування має найвагоміший вплив на подальше поліпшення системи доходів державного бюджету. Необхідність удосконалення податкової системи України очевидна. На даний час ця система потребує перенесення центру ваги з фіскальної функції до функції регулюючої.