пошуку резервів мобілізації доходів бюджету за рахунок впровадження оподаткування нерухомості;

розширення податкової бази за рахунок легалізації та регулювання доходів юридичних і фізичних осіб;

уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ.

Необхідно змінити ідеологію та сутність непрямого оподаткування в інтересах кожного громадянина й держави в цілому. При підготовці Податкового кодексу було б доцільно запропонувати мораторій на введення змін і доповнень до податкового законодавства, у тому числі на розширення переліку пільг, списання та реструктуризацію податкової заборгованості.

З метою забезпечення сталої тенденції зростання доходів бюджету необхідно запровадити механізм стимулювання інтересів територій щодо розширення податкової бази та забезпечення легалізації "тіньових" доходів шляхом, по-перше, забезпечення стабільності бази доходів бюджету територій при визначенні трансфертів впродовж 3-5 років; по-друге, запровадження диференційованого (стимулюючого) підходу врахування приросту (зменшення) відповідної бази доходів при визначенні на наступні 3-5 років трансфертів для відповідних територій.

Одним із головних напрямів пошуку резервів забезпечення стабільного надходження платежів і приросту доходів бюджету залишається реалізація важливого принципу побудови бюджетних відносин розмежування та закріплення податків, зборів і обов'язкових платежів за окремими ланками (рівнями) бюджетної системи.

Необхідність удосконалення податкової системи України очевидна. На даний час ця система потребує перенесення центру ваги з фіскальної функції до функції регулюючої.

З погляду дискусії в Україні навколо фіскальної політики в цілому та податкової реформи зокрема, істотними є три зауваження. По-перше, недоречно розглядати зміни в податковій системі, не визначивши пріоритетів у видатках уряду (частка у ВВП, структура видатків, співвідношення між видатками центрального уряду та місцевих органів влади). По-друге, якими б не були варіанти ставок оподаткування, кількості податків тощо, повинен братися до уваги стан платіжного балансу. По-третє, впорядкування урядових видатків та податкова реформа не стануть реальними без вияву потужної політичної волі, передусім із боку виконавчої влади, і необхідного організаційно-правового забезпечення.

Можна запропонувати такі заходи для удосконалення податкової системи України:

основним податковим платежам необхідно надати більшої еластичності в плані диференціації ставок податків, скорочення пільгового оподаткування, гармонізації податків на споживання з податками на особисті доходи і прибутки підприємств. Мається на увазі, що податки повинні доповнювати один одного з метою досягнення рівномірного податкового навантаження, оптимального перерозподілу коштів між окремими соціальними групами і територіями;

кардинальних змін заслуговує чинний в Україні порядок справляння податків на споживання; тут йдеться передусім про податок на додану вартість, із якого майже 50% платників мають пільги, що деформує вартісні пропорції в доходах громадян і може мати негативні соціальні наслідки. На нашу думку, необхідно якомога більше скоротити число пільгових категорій з одночасним зниженням ставки податку на додану вартість;

податок на прибуток підприємств недостатньою мірою виконує регулятивні функції, для їх підвищення необхідно диференціювати ставки залежно від розміру отриманого підприємством прибутку, маючи на увазі, що ступінь диференціації не повинен бути надто великим;

з огляду на світовий досвід потребує вдосконалення амортизаційна політика в Україні: передбачене законодавством оподаткування капітального доходу від індексації вартості основних фондів, недостатньо диференційована шкала норм прискореної амортизації для основних фондів третьої групи, застосування понижувального коефіцієнту амортизаційних відрахувань, спроби узаконити перерахування до бюджету частини амортизації - все це значно гальмує реальні інвестиції;

потребує також удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб: моніторинги, проведені зарубіжними й українськими вченими свідчать, що 70% платників податків відмовляються збільшувати свої доходи, якщо гранична ставка оподаткування особистих доходів перевищує 30%, а тому якраз такою вона повинна бути в Україні;

досвід розвинених країн переконує, що пільги найчастіше надаються на умовах податкового кредиту. Виходячи з цього можна запропонувати впорядкування податкових пільг в Україні: пільги не повинні бути особистими (надаватися окремим платникам), вони повинні мати цільовий характер. Суми, отримані підприємствами від відрахувань із податкової бази, а також зменшення податкового зобов'язання мають розглядатися як субсидії і використовуватися на законодавчо встановлені цілі.

Одним із напрямів ефективного формування доходної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожної статті протягом попередніх років та врахуванням певних об'єктивних причин відхилення від передбачених показників.

Розглянемо напрями ефективного наповнення доходної частини Державного бюджету:

1. Прискорити прийняття Податкового кодексу, стратегічними напрямками якого доцільно зробити спрощення податкової системи, посилення мотивації вітчизняних виробників, формування для підприємств діючих економічних стимулів сприятливих до сплати податків, рішуча відмова від тих податків, сплату яких важко контролювати, перехід до обкладання податками окремих об'єктів власності, нерухомості, придбання предметів розкоші, змінний дохід на експортно-імпортні операції, включаючи вивіз капіталу, рентні платежі.

2. Законодавчо ввести правила, відповідно з якими обмежити величину змін у проект бюджету, які можуть вносити депутати при його проходженні в Верховній Раді України, рамками корекції статей і об'ємів постатейних видатків без збільшення їх загальних об'ємів, без зміни рівня бюджетного дефіциту, ставок податків, відрахувань та зборів до бюджету. Встановити комітетам Верховної Ради України ліміти засобів на законодавчі ініціативи.

3. Прискорити здійснення адміністративної реформи з ціллю скорочення бюджетних витрат на утримання виконавчої влади за рахунок оптимізації структури та функцій державного апарату. У тому числі, по одному з основних напрямів адміністративної реформи, а саме поступово переоцінити діяльність галузевих міністерств і відомств на представлення різного роду послуг та рекомендацій підприємствам галузі на госпрахункових основах та зниження за рахунок цього бюджетних затрат на їх утримання.

4. Чітко визначити та закріпити за окремими міністерствами та відомствами функції відносно виконання відповідних статей доходної частини бюджету та державних позабюджетних фондів та покласти на них відповідальність за їх наповнення в затверджених розмірах.

5. Міністерствам та відомствам при координації з боку Міністерства економіки та Національного агентства по управлінню державними корпоративними правами підготувати та реалізувати програми підвищення доходів на кожному державному підприємстві, а також на тих, які мають акції держави.

Об'єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь - якої країни є його реальне наповнення, в основі якого - економічне зростання

Висновки і пропозиції

Бюджет є об'єктивно необхідним для забезпечення існування держави, розвитку економіки і соціально-культурних заходів. Утворення централізованого державного фонду грошових коштів необхідне не тільки для задоволення фінансових потреб держави, воно викликане передусім економічними потребами підвалин суспільного відтворення.

Економічне оновлення безпристрасно вимагає зміцнення дохідної частини Державного бюджету як основної складової. Оскільки в перехідний період функції держави набувають вагомішого змісту, це підтверджує практика життєдіяльності України, то похідним є обов'язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися завдяки ринковому механізму, а також можливістю кожної людини.

Одним з основних інструментів державного регулювання соціально-економічних процесів в ринкових умовах є бюджет. Формування бюджету належить до відання органів державної виконавчої влади, які згідно з основними напрямами бюджетної політики визначені відповідно Верховною Радою України. Ці органи відповідають також за виконання бюджету та контроль за цільовим, економічним і ефективним використанням виділених бюджетних коштів. За допомогою державного бюджету здійснюється різнобічний регулюючий вплив на ринкові відносини та процес розширеного відтворення. Бюджетна система є тією організаційною основою, що дозволяє наукове обґрунтування раціональної й ефективної системи впливу фінансів на підвищення продуктивності суспільного виробництва.

Структура бюджетної системи та взаємозв'язок окремих бюджетів мають і практичне значення і становлять основу для розробки фінансової політики держави і вдосконалення фінансової бази бюджетів. Саме від рівня досконалості такого механізму залежать темпи економічного та суспільного розвитку, а також добробут громадян. Основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів є бюджет як фонд грошових коштів, що створюється з метою забезпечення стабільного фінансування всіх заходів. Він дає змогу маневрувати бюджетним ресурсами, створює передумови для динамічного розвитку економіки. Основу цьому процесу становлять фінансово-господарські відносини.

Аналіз виконання доходної частини бюджетів останніх років переконливо свідчить про те, що прогнозування доходів бюджетів в Україні має досить невисокий рівень достовірності. Про це переконливо свідчить невиконання плану надходжень до загального фонду і перевиконання плану надходжень до спеціального фонду бюджету, так само, як і виконання більшості місцевих бюджетів і невиконання державного. На мою думку, останнє є одним з головних недоліків бюджетної політики нашої держави. З огляду на це найголовнішим завданням сьогодення в бюджетній сфері є створення науково-обґрунтованої методологічної бази прогнозування доходів та видатків бюджетів усіх рівнів.

Сьогодні в Україні спостерігається надмірна концентрація фінансових ресурсів у державному бюджеті, що зводить нанівець фінансові можливості місцевих бюджетів щодо вирішення суспільних завдань.

Державний бюджет потребує насамперед чіткого правового оформлення, адже він тісно пов'язаний з правовими відносинами. Проте, як свідчить аналіз чинного законодавства в Україні, упродовж останніх років у сфері державних фінансів ми маємо повну відсутність правових гарантій з боку держави.

Таким чином, сконцентровані в бюджеті кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони і безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу і культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів, тому досить важливим питанням є реальне визначення його дохідної та повне виконання.

Саме тому пошук шляхів забезпечення стабільності надходжень до Державного і місцевих бюджетів необхідно здійснювати через призму аналізу та оцінки бюджетної політики, ефективності суспільно-економічних відносин і фінансово-економічних реформ.

Проблематика вироблення дієвого й ефективного механізму мобілізації фінансових ресурсів у державній бюджетній системі, їх раціонального та оптимального перерозподілу між її різними ланками є досить важливим і складним завданням. Питання фінансової децентралізації бюджетної системи явно виходить на перший план у контексті суспільного розвитку, забезпечення населення комплексом якісних повноцінних суспільних благ. Деконцентрація централізованих у державі фінансових ресурсів є однією з фундаментальних засад незалежності й життєздатності місцевих самоврядних органів. Бюджетно-державна централізація фінансових ресурсів на різних рівнях господарювання та управління призначена задовольняти населення суспільними благами.

Фінансово-податкові реформи та напрями формування економічних відносин мають бути направлені на забезпечення стабільності та сталої тенденції зростання доходів бюджету шляхом:

- прийняття ефективного й забезпечення стабільності чинного законодавства, його простоти й однозначності в трактуванні, а також розробки відповідного дієвого механізму планування та регулювання податкового навантаження;

- проведення інвентаризації діючих пільг, пільгових режимів на предмет відповідності їх вимогам часу та ефективності;

- прийняття спеціального закону про пільги, визначення змісту, статусу, об'єкта й суб'єктів, необхідності їх і напрямів фінансування;

- запровадження державного обліку та контролю за використанням коштів непрямого бюджетного фінансування;

- пошуку резервів мобілізації доходів бюджету за рахунок впровадження оподаткування нерухомості;

- розширення податкової бази за рахунок легалізації та регулювання доходів юридичних і фізичних осіб;

- уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ.

- з метою забезпечення сталої тенденції зростання доходів бюджету необхідно запровадити механізм стимулювання інтересів територій щодо розширення податкової бази та забезпечення легалізації "тіньових" доходів.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України / Відомості Верховної Ради України. - 2014. - №50-51. - 572с.

2. Закон України "Про бюджетну систему".

3. Закон України "Про державний бюджет 2000р."

4. Указ Президента України "Про Державне казначейство України": від 27 квітня 1995 р.

5. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету": від 14 січня 1997р., № 13 // Зібрання законодавства України. - 1997. -№ І.-Ст. 10.

6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності": від 28 лютого 2000 р. № 419 // Зібрання законодавства України. - 2000.

7. План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів Затверджено наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119 із змінами та доповненнями.

8. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства України, затверджене Наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р.№ 119.

9. Порядок ведення бухгалтерського обліку та владання звітів використання місцевих бюджетів органами Державного казначейства // Казна. -2002. -№ 12.-С. 9-10.

10. Порядок виконання державного бюджету за доходами затверджений наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 р № 131.

11. Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій по виконанню державного бюджету, затверджений наказом Державного казначейства України від 28.12.2000 р. № 142

12. Порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій по виконанню місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 15.03.2001 р. № 29.

13. Порядок касового виконання державного бюджету за видатками, затверджений наказом Державного казначейства Укради від 16.05.2004 р. №69.

14. Правила складання звітності про виконання місцевих бюджетів У І кварталів 2003 року: Затверджено Наказом Державного казначейства №76 віл З квітня 2003 року.

15. А. Зіденберг, Л. Хофманн. "Україна на роздоріжжі" К., 1998.

16. Базілінська О. Деякі аспекти бюджетно-податкової політики в сучасних умовах / О. Базілінська // Економіка України (укр.). - 2013. - № 12. - 75с.

17. Буковінський С.А. "Шляхи розвитку бюджетної системи України". - "Фінанси України", №9,1998. З. 3-9.

18. Буряченко А.Є. Історичні аспекти еволюції бюджетної системи України // Фінанси України, - 2002, - №6, - с. 139.

19. Бюджнетна система України: навчальний посібник/ під.ред. Булгакової С.О.-К:НТЕУ,2002.-288с.

20. Бюджетний Моніторинг: Аналіз виконання бюджету за січень-вересень 2014 року / [Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В., Самчинська І.В.]; ІБСЕД, Проект "Зміцнення місцевої фінансової ініціативи", USAID. - К.: ДГВПП "Зовнішторгвидав України", 2014. - 141 c.

21. Василенко О.Д. Державні фінанси України К., Вища школа 1997р.

22. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. -К.:НЮС, 2002. -608 с.

23. Василик О. "Проблеми вдосконалення бюджетної та банківської систем Україні". "Банківська справа". №3,1998. С. 44-50.

24. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: ПІДРУЧНИК- к.: УНП, 2004.- 544 с.

25. Вишняков С.В. Місцеві бюджети//Фінанси України, 2012. - №10.-С.11-18.

26. Гаркавенко О.С. Бюджетне планування: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003. - 271 с.

27. Головань М.М. Державний фінансовий контроль і його реформування// Фінанси України. - 2013. - № 9. С.133-140.

28. Гордей О.Д., Василик Д.О. Бюджетний механізм забезпечення зростання суспільного добробуту. //Фінанси України. - 2011. - №4. - с.29.

29. Государственные и муниципальные финансы: Учебник / Под ред. С.И. Лушина, В.А. Слепова. - М.: Экономистъ, 2011. - 763 с.

30. Грицюк Т.В. Налогово-бюджетная политика как инструмент макроэкономического регулирования / Т.В. Грицюк // Финансы и кредит (рус.). - 2004. - № 13. - 250с.

31. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навч. пос. / М.І.Карлін, Л.М. Горбач, Л.Я. Новосад та ін.; За заг. ред. д.е.н., проф. М.І.Карліна -К.: Кондор, 2003.-220 с.

32. Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення / Н.І. Дорош // Фінанси України. - 2012. - № 1. - С. 49-50.

33. Едронова В.Н. Сущность и элементы налоговой политики / В.Н. Едронова, Н.Н. Мамыкина // Финансы и кредит (рус.). - 2009. - № 5. - 190с.

34. Єпіфанов А. О., Сало І.В., Дьяконова И.И. "Бюджет і фінансова політика України". Київ, 1997. 234 з.

35. Єфименко Т.І. Концептуальні підходи до реформування податкової системи України / Т.І. Єфименко // Формування ринкових відносин в Україні (укр.). - 2004. - № 9 - 75с

36. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. "Основи економіки". Київ, 1997. 543 з.

37. Захожай К.В. Аналіз міжрегіональних пропорцій видаткової частини місцевих бюджетів за регіонами України // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - №9. - С. 29-32.

38. Казначейська система: Підручник / Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. -

39. Тернопіль, 2002. - 394 с.

40. Каленський М.М. Контрольно-ревізійна служба - суб'єкт державного фінансового контролю підприємницької діяльності / М.М. Каленський, І.Б. Стефаник. - К.: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2009. - 203 с.

41. Клець А.Є. Бюджетний менеджмент. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури,2011.-640 с.

42. Клівіденко Л.М. Напрями підвищення ефективності процесу казначейського виконанн Державного бюджету за доходами / Клівіденко Л.М. // Науковий вісник БДФА. Економічні науки: збірник наукових парць / БДФА. - Чернівці: Технодрук, 2013. - Випуск 2. - с.51-57.

43. Клімова С.М. Система державного фінансового контролю // Статистика України. - 2002. - №1. - С. 38-41

44. Кондратюк С.Я., Борисенко В.М. Становлення і розвиток казначейської системи в Україні//Фінанси України. -2003. -№7. -С. 17-26.

45. Корчинський В.Є., Колодій СЮ. Реалізація принципів вирівнювання та економічної ефективності при організації міжбюджетних відносин // Фінанси України. - 2004. - №2. - С. 84-93.

46. Косаревич Н.Б. Оцінка бюджетних показників територіальних громад в умовах їх укрупнення / Н.Б. Косаревич // Наукові праці НДФІ. - 2012. - №4. - С. 44-54

47. Крупка М.І. "Фінанси і підприємництво в Україні на межі тисячоліть". Діалог, 1998.

48. Лазар П.Д. Збільшення дохідних джерел місцевих бюджетів забезпечить фінансову незалежність органів самоврядування// Фінанси України. - 2011. - №4. - С.149 - 154.

49. Лазебник Л.Л. Сутність та компоненти фінансової політики / Л.Л. Лазебник // Фінанси України (укр.). - 2010. - № 1. - 167с.

50. Лилик О.Я. Міжбюджетні відносини в економічній системі держави // Фінанси України. - 2002. - №6. - С. 30-35.

51. Лихитський О.П. Від "де-факто" до "де-юре" / О.П. Лиховський // Фінансовий контроль. - 2004. - № 1. - С. 30-32.

52. Луніна І. Формування місцевих бюджетів у контексті завдань адміністративно-територіальної реформи / І. Луніна // Економіка України. - 2010. - № 1. - С. 23-31.

53. Лютий І.О. Бюджетна політика і стабільність соціально-економічного розвитку України / І.О. Лютий, Л.М. Демиденко // Фінанси України. - 2010. - № 10. - 25с.

54. Макконелл До., Брю З. "Економікс". Київ, 1993. 785 з.

55. Макуцький Р.Т. Особливості реформування процедури казначейського обслуговування Державного бюджету / Макуцький Р.Т. // Актуальні проблеми економіки. - 2013. - №1. - с.38-47.

56. Михасюк А. Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки. Підручник. -К: 2002.

57. Мітюков І.О. "Державній бюджет Україні і бюджетна політика в 1998 році". "Фінанси України", №3, 1998. З. 26-36.

58. Міхєєнко Т.В. Формування доходів місцевих бюджетів: теоретичні та практичні аспекти // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №12. - С. 39-44.

59. Осипчук Л.Л. Основи казначейської справи: Навч-посіб. - К.: МАУП, 2003.-152с.

60. Ожопна Н. Концептуальні засади реформування податкової системи України на шляху до євроінтеграції // Вісник податкової служби України. - 2011. - №43

61. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навчальний посібник. - К.:КНЕУ, 1999. - 164 с.

62. Павлюк К.В. "Організація виконання державного бюджету". "Фінанси України", №3,1998. З. 37-46.

63. Павлюк К.В. Формування доходів місцевих бюджетів// Фінанси України. - 2012. - № 4 - С. 24-37.

64. Падалка В.М., Красноступ Н.І., Кропивка В.І. Економетричне прогнозування бюджетних надходжень // Фінанси України. - 2002. - №10. -С. 89-98.

65. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч.посібник. - К.: Знання - Прес, 2002.

66. Петкова Л.О., Задувайло Л.М. Удосконалення системи міжбюджетних відносин у контексті адміністративно-територіальної реформи в Україні / Л.О. Петкова, Л.М. Задувайло // Фінанси України. - 2010. - № 9. - С. 47-55.

67. Проблеми ефективності використання бюджетних коштів органами виконавчої влади в Україні. Панченко О.В. аспірантка Науково-дослідного фінансового інституту Міністерства фінансів України, Бюджетна політика. Наукові праці НДФІ 1 (42) 2012

68. П'ятаченко Г.О. Удосконалення механізму наповнення дохідної частини бюджету. // Фінанси України. - 2012. - №5. - с.75.

69. Ракитський В. Механізм удосконалення казначейського обслуговування / Ракитський А. // Казна. - 2010. - №4-5. - с.26-27.

70. Родіонова І. "Макроекономіка і економічна політика". Київ, 1996. 350 з.

71. Родіонова І. "Макроекономічні чинники дефіциту бюджету в Україні". "Економіка України", №9, 1998. С. 15-24.

72. Слухай С.В., Гончаренко О.В. Удосконалення формування доходів місцевих бюджетів в Україні // Фінанси України. - 2011. - №8. - С.63-72.

73. Сокровольська Н.Я., О.В. Шевчук. Основні проблеми та напрями вдосконалення казначейського обслуговування державного бюджету за доходами / Сокровольська Н.Я., О.В. Шевчук. // Науковий вісник БДФА. Економічні науки: збірник наукових парць / БДФА. - Чернівці: Технодрук, 2012. - Випуск 3. - с.53-59.

74. Форкун І.В., Заблуда М.Б. Міжбюджетні відносини у контексті завдань адміністративно-територіальної реформи / І.В.Форкун, М.Б. Заблуда // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 7. - С. 63-70.

75. Чечуліна О. Основні напрями подальшого удосконалення системи бухгалтерського обліку та звітності бюджетів // Казна. - :002. - № 1. - С. 13-15.

76. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навч. пос. -К.: НІОС, 2000.-400 с.

77. Юрій С.І. Концептуальні засади сутності бюджету//Фінанси України.- 2001.-№10

78. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручний -Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 590 с.

79. Януль І.Є. "Бюджетна політика України: проблеми та перспективи". "Фінанси України", №2,1998. С. 48-51.

80. http: // www.minfin.com.ua - Офіційний сайт Міністерства фінансів України

81. http://www.rada.gov.ua - Офіційний сайт Верховної Ради України

82. http://budget.rada.gov.ua - Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

83. www.ukrstat.gov.ua - Державний комітет статискики України.

Размещено на Allbest.ru