Проблеми формування загального фонду державного бюджету України

Постановка проблеми

Бюджет є не лише фінансовим планом створення централізованого фонду і перерозподілу державних ресурсів, але й одним з основних чинників макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Державний бюджет фактично забезпечує функціонування держави, розвиток її економіки, соціальний захист населення. Через бюджет держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів виробництва та соціального розвитку.

Відсутність чіткої регламентації відносин у сфері оподаткування, наявність "тіньової" економіки, що призводить до недоотримання доходів державним бюджетом, наявність значної кількості податків та зборів, з малим фіскальним значенням, які важко адмініструвати та завищені, порівняно зі станом розвитку економіки України, ставки деяких податків, свідчать про неефективність системи формування доходів державного бюджету.

Тому особливої актуальності набуває проблема удосконалення системи формування доходної частини державного бюджету.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проблеми податкової політики та формування дохідної частини державного бюджету досліджено у працях багатьох вітчизняних науковців, зокрема І.В. Алексєєва, О.М. Анісо- мової, Є.О. Балацького, С.О. Булгакової, І.В. Запатріної, Л.М. Іванової, О.В. Кальмук, С.Ю. Курської, І.В. Луніної, М.П. Мельника, П.В. Мельника, Л.І. Новосельської, Ц.Г. Огонь, В.М. Опаріна, В.І. Островецького, Ю.В. Пасічника, Л.Д. Сафонової, С.І. Юрія.

Проаналізувавши праці низки авторів [2-5, 8-10], ми дійшли висновку, що немає одностайної думки щодо шляхів вирішення проблем формування доходів загального фонду Державного бюджету України.

Так, О.В. Кальмук наголошує на необхідності швидкого реформування державної системи оподаткування, шляхом застосування обґрунтованих податкових пільг, легалізації "тіньової" економіки унаслідок зниження податкового тиску та спрощення системи стягнення податків через зменшення їхньої кількості.

Іванова Л.М. підтримує модель переходу до переважного оподаткування прямими податками, оскільки потрібно враховувати незаможність значної частини населення України. Також пропонується замінити ПДВ на податок з продажів, що є простішим в адмініструванні.

Карпінський Б.А. пропонує вдосконалити систему оподаткування з метою реального зниження податкового тиску на суб'єктів господарювання, скасувати численні податкові пільги, які значно порушують територіальну справедливість оподаткування й руйнують економічну мотивацію органів місцевої влади щодо нарощування податкової бази, поліпшити процеси адміністрування податків.

Фадєєва Г.М. зазначає, що реформування з метою удосконалення податкової системи повинно відбуватися у напрямку скорочення податкових пільг, посилення прозорості їх надання та цільового їх спрямування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Їхній склад, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той чи інший період.

Склад доходів державного бюджету визначають Бюджетний кодекс України та закони про державний бюджет на відповідний бюджетний рік. Починаючи з 2000 р., державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд та спеціальний фонд, що має на меті забезпечити прозору та реальну систему оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їхнього витрачання.

Доходи загального фонду Державного бюджету призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету. Їх, як і доходи спеціального фонду, поділяють на 4 групи: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом та трансферти.

Найбільш питому вагу в доходах загального фонду, визначених в законі України "Про державний бюджет України", займають податкові надходження, які в середньому за період з 2005 по 2009 рр. становлять 87,5 % всіх надходжень фонду. При цьому їхня частка постійно зростала за цей період (з 83,9 % у 2005 р. до 91,1 % у 2009 р.).

Основними податками та зборами, що забезпечували доходами загальний фонд, є ПДВ, податок на прибуток, мито та акцизний збір. На них припадало 98,7 % всіх доходів фонду, визначених законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік". На інші - лише 1,3 %.

Аналіз структурної динаміки зазначених податків та зборів свідчить про те, що основну роль в наповненні доходами загального фонду держава відводить непрямим податкам та зборам, на які припадає 73,8 % всіх очікуваних доходів загального фонду в 2009 р. Тобто основний тягар наповнення доходами загального фонду, який становив в середньому за останні 3 роки 77,7 % всіх доходів Державного бюджету України, лягає на плечі населення, яке є кінцевими споживачами товарів та послуг. А це притаманно країнам, що розвиваються, де підприємництво практично відсутнє або мало розвинене.

У розвинених країнах Європи частка податків у ВВП становить приблизно 40-42 % [4]. В Україні вона змінювалася за період з 2005 по 2009 рр. в межах 30-32 %, незважаючи на вищий рівень оподаткування доходів громадян. Основною причиною цього вважають "тіньову" економіку, яка, за оцінками аналітиків [4], досягнула загрозливих масштабів і становить близько 5060 % податкових платежів, які повинні поступати до бюджетів.

Податок на додану вартість вже давно багато експертів називають одним із найбільш "кримінальних" податків [2], тому що процедура його відшкодування породила багато корупційних схем. Хоча ПДВ і належить основна роль у формуванні доходів загального фонду, його нетто внесок (надходження за мінусом повернення) є порівняно малим. Іншими словами, ПДВ перетворився на засіб "вимивання" грошей із бюджету за рахунок коштів населення.

Світовий банк (СБ) назвав Україну однією з країн із найбільш складною системою оподаткування. За рейтингом СБ і ІБС, система адміністрування податків в Україні - одна з найскладніших у світі. Україна посідає 181 місце серед 183 країн світу за показниками умов сплати податків [10].

доходний бюджет податок мито

Викладене свідчить про неефективність системи надходження коштів до Державного бюджету України загалом та загального фонду зокрема, як його структурної частини.

Тому потрібно здійснити невідкладні реформи у бюджетній системі, зокрема щодо формування доходної частини Державного бюджету, насамперед, шляхом прийняття Податкового кодексу України, який би чітко регламентував відносини у сфері оподаткування, відчутно послабив податковий тиск, спростив процедуру податкового адміністрування та створив надійний захист прав платників податків.

Наступним кроком повинно стати зміщення акценту з оподаткування переважно непрямими податками в бік прямих. Тобто оподаткування непрямими податками не можна вважати остаточною метою створення ефективної системи формування доходів загального фонду. Вона може бути лише проміжною з наступним переходом до системи оподаткування переважно прямими податками. При цьому непрямі податки повинні бути як і джерелом наповнення бюджету, так і інструментом у боротьбі зі шкідливими виробництвами, умовами праці, звичками тощо.

Систему сплати ПДВ доцільно докорінно реформувати або запровадити на його основі новий податок. Останнім часом пропонують замінити ПДВ на податок з продажу (реалізації).

Прихильники існування ПДВ у чинній редакції посилаються на такі аргументи: у разі скасування ПДВ скоротяться витрати держбюджету на третину; податок із реалізації має таку ваду, як кумулятивний ефект; запровадження податку з реалізації перешкоджатиме розвитку малого і середнього бізнесу; при використанні податку з реалізації буде неможливо визначити його частку у вартості продукції, а значить і повністю відшкодувати його при експорті.

Прихильники заміни існуючого ПДВ на податок з реалізації посилаються на такі його вади: ПДВ залишається невиправдано складним в адмініструванні і непередбачуваним податком; порядок сплати податку не завжди однаковий для однотипних підприємств однієї галузі; постійні затримки з відшкодуванням податку на додану вартість знижують ліквідність підприємств.

Подальше реформування потрібно здійснювати також із зменшенням кількості податків та зборів, які мають мале фіскальне значення і їх важко адмініструвати. При цьому пропонується як скасовувати деякі неефективні податки та збори, так і, за змогою, їх об'єднувати та вдосконалювати. У процесі податкового реформування потрібно скасувати податкові пільги, які надаються за галузевим принципом, а також припинити економічні експерименти, пов'язані з пільговим оподаткуванням. Одночасно потрібно передбачити можливості стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання незалежно від того, до якої галузі вони належать.

Висновки

Виходячи з викладеного, основними шляхами удосконалення чинної системи формування Державного бюджету України загалом та загального фонду, як його структурної частини зокрема, є:

* зміщення акценту на оподаткування переважно прямими податками та зборами;

• удосконалення непрямого оподаткування, шляхом заміни ПДВ податком з продажу (реалізації);

• зменшення кількості податків та зборів, що мають мале фіскальне значення та важкі в адмініструванні;

• скасування різноманітних галузевих пільг, стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності, підтримка вільних економічних зон.

Актуальними також залишаються дослідження щодо порядку та механізмів заміни ПДВ на податок з продажу, зменшення кількості податків та зборів, заміни існуючих новими, досконалішими, податками та зборами, які стимулюватимуть інноваційну та інвестиційну діяльність суб'єктів підприємництва.

Размещено на Allbest.ru