РОЗДІЛ 2. ОПОДАТКУВАННЯ ТА ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Податки та збори, що сплачує підприємство

Розглянемо зміст основних податків, що сплачує ПП НПФ «Ліка» за умов проведення господарської діяльності.

1. Податок на прибуток підприємства. Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи:

· сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

· суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

· суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;

· суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законом;

· . суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або в результаті задоволення претензій у порядку, встановленому законом, як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів;

· суми коштів у частині надміру сплачених податків та зборів, що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу витрат;

· суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, отримані від надання державних послуг (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрація, інші послуги, обов'язковість придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідного бюджету;

· вартість основних засобів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх

· основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами цього розділу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності; інших витрат.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ;

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат:

· витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

· організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків;

· платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів;

· суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг;

· витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу);

· витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

· суми податку на прибуток, а також податків; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку.

Ставка податку на прибуток у 1 кварталі 2015р. становила 25%, а починаючи із 2 кварталу 2015р. становитиме 23%.

2. Податок на доходи фізичний осіб.

Об'єктом оподаткування резидента є:

· загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

· доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

· іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Податковим Кодексом України.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100: (100 Сп),

де К коефіцієнт;

Сп ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Таким чином, ПП НПФ «Ліка» сплачує за своїх працівників щомісячно податок на доходи фізичних осбі, що визначається при розхрахунку заробітної плати окремого працівника.

3. Податок на додану вартість. У відповідності із вступом у дію з 01.01.2015р. ПКУ ПП НПФ «Ліка» була позбавлена права нараховувати ПДВ на свої послуги, а відтак, підприємство не є платником ПДВ.

4. Окрім цього, ПП НПФ «Ліка» сплачує відрахування до пенсійного фонду у розмірі 36,77% з суми нарахованої заробітної плати, що відноситься на валові витрати, а також 3,6% із суми нарахованої заробітної плати за кожного співробітника.

2.2 Аналіз фінансового стану малого підприємства

Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його загальної оцінки за даними балансу. А для того, щоб проаналізувати всі питання фінансового стану підприємства, необхідний етап, що передує проведенню аналізу, тобто приведення звітного балансу до такої форми, що, з одного боку, уможливлює об'єктивний аналіз, а з другого -- є максимально зручною для проведення аналітичних розрахунків.

Аналіз балансу (ф-1) починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємства.

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану необхідно встановити співвідношення динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва, реалізації продукції, а також прибутку підприємства.

Прискорений темп зростання обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку проти темпу зростання валюти балансу свідчить про поліпшення використання засобів підприємства. Відставання темпу зростання цих показників від темпів зростання суми балансу свідчитиме про погіршання використання засобів підприємства. Для розрахунку темпів зростання використовуються звіти про виробництво продукції, про прибутки і збитки, складений баланс.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств унаслідок їх банкрутства, одним з найважливіших показників фінансового стану є ліквідність.

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші.

Ліквідність підприємства -- це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Дебіторська заборгованість -- теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи:

- складання балансу ліквідності;

- розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами.

Перспективну ліквідність можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Баланси ліквідності за кілька періодів дають уявлення про тенденції зміни фінансового стану підприємства.

Для складання фінансового плану одним з джерел інформації є баланс ліквідності, з допомогою якого можна здійснювати прогнозні розрахунки на випадок ліквідації підприємства.

Другим етапом аналізу ліквідності підприємства є розрахунок та аналіз основних показників ліквідності. Вони застосовуються для оцінки можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення не тільки про платоспроможність підприємства на конкретну дату, а й у випадках надзвичайних ситуацій.

Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але сутність їх в основному однакова як на українських підприємствах, так і в зарубіжних фірмах та компаніях.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення.

Ознаками платоспроможності є:

- наявність грошей у касі, на поточних рахунках;

- брак простроченої кредиторської заборгованості.

Однак наявність тільки незначних залишків грошей на поточних рахунках знову ж таки не означає неплатоспроможності підприємства, бо кошти на поточні рахунки можуть надійти протягом кількох днів.

Беручи загалом, можна сказати, що вправність фінансового менеджера підприємства виявляється в тому, щоб на розрахунковому рахунку та в касі грошей було б не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Досягненню такого стану, крім усього іншого, сприяє грамотне складання платіжних календарів.

Заведено вважати, що в підприємства на поточному рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади) і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються в той самий період.

Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому за умов ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану й використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.

Намагання виділити в пошуку шляхів підвищення окремі структурні компоненти зумовлено бажанням спростити розуміння зазначених проблем. Проте зрозуміло, що насправді ці проблеми комплексні, отже, для їх вирішення слід застосовувати комплексний, системний підхід, ретельно досліджуючи всі підрозділи, служби підприємства та ті процеси, які в них відбуваються. Тільки на основі системного аналізу можна отримати справді адекватну оцінку стану справ на підприємстві та розробити ефективні заходи щодо його поліпшення.

Так, як на підприємстві кількість працівників за звітний період не перевищує 50 осіб, і складає 24 особи, а обсяг валового доходу від реалізації продукції ( робіт, послуг) за цей період не перевищує 700 тисяч євро по середньозваженому курсу НБУ, то відповідно до Господарського Кодексу України ПП НПФ «Ліка» відноситься до малого.

Основні показники роботи підприємства виражені в Балансі підприємства - Форма 1-м та Звіті про фінансові результати - Форма 2-м , на підставі яких можна провести фінансовий аналіз його показників для загальної характеристики підприємства. Фінансовий звіт підприємством складається відповідно до положення (стандарт)бухгалтерського обліку 25.

Перевірки фінансової діяльності підприємства здійснюються ревізійною комісією Підприємства та аудиторськими службами, державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції.

Динаміка фінансово-господарської діяльності наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Динаміка фінансових результатів ПП НПФ «Ліка»

№ п/п	Показник	Період	Відхилення 2012-2013р.р.	Відхилення 2013-2014р.р.
		2012	2013	2014	Абс., тис. грн.	Відносне, %	Абс., тис. грн..	Відносне, %
1	Чистий дохід (виручка) від реалізації	3294,1	4562,4	946,8	1268,3	38,5	-3615,6	-79,25
2	Інші звичайні доходи	-	182,7	37,3	182,7	-	-145,4	-79,58
3	Операційні витрати	2923,9	4970	1006	2046	69,97	-3963,5	-79,76
4	Інші звичайні витрати	-	-	120,3	-	-	120,3	-
5	Чистий прибуток	360,4	-248,6	-142,6	-609	-31,02	106,0	42,64

Таким чином, отримаємо, що динаміка чистого доходу підприємства у 2013 р. порівняно з 2012р. складає 138,50 %, у 2014 р. порівняно з 2013 р.- 20,75 %. Тобто відносна змінна чистого доходу підприємства складає у 2013 р. порівняно з 2012р. 38,5%, у 2014р. порівняно з 2013р.- -79,25%. Отже у 2013р. порівняно з 2012р.чистий дохід збільшився на 38,5%, у 2014р. порівняно з 2013р. зменшився на 79,25%

Проаналізуємо структуру елментів витрат підприємства за 3 роки (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Аналіз структури елементів витрат підприємства за 2012-2014р.р. (тис. грн.)

Cтаття витрат	2012р.	2013р.	2014р.	Відхилення, %
Матеріальні витрати	2182,6	3478,3	421	19,29
Витрати на оплату праці	95,8	109,1	159,1	166,08
Амортизація	70,4	114	94	133,52
Інші операційні витрати	357,1	790,4	206,6	57,85

На основі таблиці 2.2 можна зроботи наступні висновки. Матеріальні витрати підприємства за 3 роки значно зменшилися, що є позитивним моментом в його діяльності (зменшення становило 80,71%); збільшилися витрати на оплату праці на 66,08%, окрім цього збільшилися амортизаційні відрахування на 33,52%; інші операційні витрати зменшилися на 42,15%.

Проаналізуємо основні показники платоспроможності та фінансової стійкості ПП НПФ «Ліка» за 2014р. Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт фінансового левериджу; коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт покриття (платоспроможності).

Коефіцієнт автономії -- показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Коефіцієнт автономії розраховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства за формулою:

Размещено на http://www.allbest.ru/

130

Кавт. = ВКап./ВМ.

де ВКап -- власний капітал, грн; ВМ -- вартість майна, грн.

Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії Кавт > 0,5.

Для нашого випадку: Кавт. =1575,4/2480,9 = 0,64.

Таке значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними активами.

Коефіцієнт фінансової стабільності -- показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн., вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності визначається за формулою

Кф.с. = ВК/ПК,

де ВК, ПК -- кошти, грн відповідно власні і позикові.

Для нашого випадку: Кф.с. = 1575,4/1046,2=1,51

Нормальним (нормативним) вважається, Кфс> 1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Коефіцієнт фінансового лівериджу характеризується відношенням довгострокових зобов'язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов'язань припадає на одиницю джерел власних коштів. Коефіцієнт фінансового лівериджу обчислюється за формулою:

Кф.л. =ДЗ/ВК,

де ДЗ -- довгострокові зобов'язання, грн.

Кф.л. для нашого випадку становить 0, адже у підприємства немає довгострокових зобов”язань.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами -- показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розрахунок виконується за формулою.

Кз.в.к. = (П1-А1)/А2,

де П1 -- сума підсумку за першим розділом пасиву балансу, грн..; А1, А2-- сума підсумків відповідно за першим та другим розділами активу балансу, грн.

Кз.в.к. = (787,7-1170,1)/140,7 = - 2,72.

Нормальним вважається Кзвк>0,1.

Коефіцієнт покриття (платоспроможності) -- показник, який характеризує рівень достатності (поточних активів) обігових коштів підприємствам для погашення своїх поточних зобов'язань протягом року. Він визначається відношенням всіх поточних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань підприємства. Коефіцієнт покриття розраховується за формулою: Кп. = (ПА-Вм.п.)/ПЗ

Для нашого випадку:

Кп. = 1310,8/523,1= 2,5

де Вмп-- сума витрат майбутніх періодів, грн.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань. Нормативне значення коефіцієнта Кп>1. Отже, підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні зобов'язання.

Отже, проведемо аналіз фінансового стану підприємства за декількома групами показників. В табл. 2.3 наведені основні показники майнового стану підприємства за 2012-2014р.р.

Таблиця 2.3. Показники майнового стану ПП НПФ «Ліка»

Показник	2012р.	2013р.	2014р.	Відхилення, %
Питома вага активної частини основних засобів	89,78	82,71	76,28	-13,50
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,07	0,18	0,24	0,17
Коефіцієнт оновлення основних засобів	-		0,01	-
Коефіцієнт вибуття основних засобів	-	-0,01	-	-

Як можна бачити з даних табл.2.3 питома вага активної частки основних засобів має стійку тенденцію до зменшення і на кінець 2014р. складає 76,28% (зменшення становило 13,5% в порівнянні із 2012р.). Коефіцієнт зносу має тенденцію до збільшення (відхилення становить 0,17). Щодо оновлення та вибуття основних засобів, то можна бачити, що вибуття основних засобів відбувалося лише у 2013р. , а оновлення у 2014р. на ту й саму величину - 0,01. Це свідчить про необхідність додаткового заучення основних засобів до діяльності підприємства, що допоможе збільшити продуктивність та прибуток підприємства.

Наступною групою для оцінки фінансового стану підприємства виступають показники прибутковості підприємства.

Головний показник прибутковості = прибуток до сплати податків / (Усього активи-Нематеріальні активи)*100%.

Прибутковість активів = Прибуток після сплати податків/ (Усього активи-Нематеріальні активи)*100%.

Коефіцієнт оборотності необоротних активів = обсяг реалізації/ необоротні активи.

Прибутковість операційної діяльності = Фінансовий результат від операційної діяльності / обсяг випуску продукції *100%.

В табл. 2.4 наведена динаміка вищеозначених показників.

Таблиця 2.4. Показники прибутковості ПП НПФ «Ліка»

Показник	2012р.	2013р.	2014р.	Відхилення, %
Головний показник прибутковості	0,12	0,07	-1,04	-1,16
Прибутковість активів	0,42	-1,49	-1,01	-1,43
Коефіцієнт оборотності необоротних активів	2,96	4,37	0,97	-1,99
Прибутковість операційної діяльності	0,09	-0,05	-0,13	-0,22

Як можна бачити з табл.. 2.4 прибутковість підприємства має тенденцію до зниження, що пов'язано із неприбутковою діяльністю підприємства в 2014р. загальний показник прибутковості знизився за 3 роки на 1,16, що є негативною тенденцією для діяльності підприємства. Ту саму ситуацію можна спостерігати і з прибутковістю активів (зниження становило 4,43). Щодо обертання необоротних активів, то можна спостерігати, що найвищим цей показник був у 2013р., а у 2014р. він становить лише 0,97 (зниження на 1,99). Операційна діяльність підприємства є неприбутковою на протязі 2013-2014р.р., та мала дуже малу прибутковість у 2012р. - 0,09%. Таким чином прибутковість підприємства в цілому можна вважати незадовільною.

Наступна група показників аналізу - показники ліквідності та платоспроможності ПП НПФ «Ліка».

Маневреність грошових коштів = грошові кошти / власний капітал.

Загальний коефіцієнт покриття = оборотні активи / поточні зобов'язання. Коефіцієнт покриття, що дорівнює 2 (або 2:1), свідчить про можливість підприємства погасити поточні зобов'язання. Такий підхід пояснюється практикою, що склалася, згідно з якою при ліквідації активів їх продажна ціна на аукціоні становить приблизно половину їх ринкової вартості. Іншими словами, якщо вартість активів зменшиться вдвічі, виручки, що залишилася, буде достатньо для погашення поточної заборгованості в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт дорівнював 2:1.

Коефіцієнт поточної ліквідності = Грошові кошти та їх еквіваленти / Поточні зобов'язання.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Грошові кошти / Поточні зобов'язання. Теоретичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності, яке повинне бути не меншим 0,2-0,25.

Частка оборотних коштів у активах = оборотні кошти/активи.

Частка запасів у активах = запаси/оборотні активи.

Коефіцієнт критичної оцінки = Гроші + Ринкові цінні папери + Дебіторська заборгованість / Поточні зобов'язання.

Коефіцієнт автономії = Власний капітал/Майно підприємства. Оптимальне значення більше 0,5.

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів = Позикові кошти / Власні кошти.

Співвідношення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів = Нерозподілений прибуток / Уся сума активів.

Динаміка вищеозначених коефіцієнтів наведена в табл.. 2.5.

Таблиця 2.5. Аналіз показників ліквідності та платоспроможності ПП НПФ «Ліка»

Показник	2012р.	2013р.	2014р.	Відхилення, %
Маневреність грошових коштів	0,39	0,01	0,00	-0,39
Загальний коефіцієнт покриття	0,85	0,34	0,18	-0,67
Коефіцієнт поточної (абсолютної) ліквідності	0,45	0,02	0,01	-0,45
Частка оборотних коштів у активах	0,39	0,12	0,11	-0,28
Частка запасів у активах	0,13	0,06	0,10	-0,02
Коефіцієнт критичної оцінки	0,47	0,10	0,04	-0,43
Коефіцієнт автономії	0,54	0,66	0,60	0,06
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	1,16	1,90	1,51	0,34
Співвідношення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів	0,08	-0,06	-0,17	-0,25

На основі даних табл.. 2.5 можна зробити наступні висновки. За період з 2012р. по 2014р. значно зменшилася маневреність грошових коштів, що є негативною тенденцією (зменшення 0,39). Загальний коефіцієнт покриття підприємства має незадовільний показник, адже навіть у 2012р. він не дорівнював навіть 1. На кінець 2014р. він становить 0,18, що свідчить про можливість покриття лише 18% своїх зобов'язань.

Коефіцієнти поточної та абсолютної ліквідності підприємства мають одну й ту ж саму величину і на кінець 2014р. дорівнюють 0,01 (зменшення 0,45) - негативне значення показника. Частка оборотних коштів у активах становила на кінець 2014р. 0,11 (зменшення 0,28), що є негативною тенденцією для діяльності підприємства. Частка запасів у активах становить 0,10 (зменшення 0,02).

Коефіцієнт критичної оцінки на кінець 2014р. становить 0,04, що є негативним для діяльності підприємства (зменшення 0,43). Позитивним є показник коефіцієнту автономії підприємства, що на кінець 2014р. становить 0,6 (зменшення становило 0,06). Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів має тенденцію до збільшення у 2013р., але у 2014р. починає зменшуватися, що є позитивною тенденцію для підприємства, його величина становить 1,51 (збільшення на 0,34).

Розглянемо розподілення активів підприємства за ліквідністю (табл..2.6).

Високоліквідні активи - готівкові та безготівкові кошти в касі фінансової установи, на поточних та/або депозитних рахунках (строком до одного року) у банку (ах) та фінансові інструменти, передача прав за якими здійснюється виключно на організаторах торгівлі.

До швидколіквідних активів відносять готівку, цінні папери, що швидко реалізуються, а також дебіторську заборгованість (за винятком безнадійної). Чим вища частка швидколіквідних активів, тим вища і ліквідність оборотного капіталу, а отже, тим міцніший, за інших однакових умов, фінансовий стан фірми.

Таблиця 2.6. Групи активів підприємства за ступенем ліквідності 2012-2014р.р. (тис.грн.)

Групи	Сума рідків балансу (ф.№1)	Період дослідження	Відхилення, 2014р. до 2012р.
		2012	2013	2014	Абсолютне	Відносне
Високоліквідні	Р 220-Р240	377,1	7,7	3,2	-373,9	0,85
Швидколіквідні	Р150-Р210	265,10	143,70	143,70	-121,4	54,21
Повільноліквідні	Р100-Р140, Р250, Р270	215,70	15,60	31,10	-184,6	14,42
Важко ліквідні	Р 080	1335,60	1253,20	1253,20	-82,4	93,83

На основі даних таблиці 2.6 можна зробити висновок про те, що величина високоліквідних активів підприємства має стіку тенденцію до зменшення ( на 99,15%), що є негативною тенденцією для діяльності підприємства. Швидколіквідні активи, також мають тенденцію до зниження (на 45,79%), до того ж їх величина була незмінною протягом 2013р. та 2014р. Повільноліквідні активи також мають тенденцію до зменшення на 85,58%, але у 2014р. спостерігається їх незначний рост. Важколіквідні активи зменшилися на 6,17%, і бачимо їх незмінний показник протягом 2013-2014р.р. Таким чином, можна зробити висновок про недостатню ліквідність підприємства.

Наступною групою для аналізу фінансового стану виступають показники фінансової стійкості та стабільності підприємства.

Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу = (Довгострокові кредити + Довгострокові позики)/ (Власний капітал + Довгострокові кредити + довгострокові позики). Коефіцієнт реальної вартості основних засобів = (Вартість основних засобів - Сума накопиченої амортизації)/ Вартість майна підприємства за балансом.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу = Власний капітал / Активи.

Коефіцієнт фінансової залежності = Активи/Власний капітал.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу = Залучений капітал / Активи.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів = Довгострокові зобов'язання/ (Власний капітал + Довгострокові зобов'язання).

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника - негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

В табл.. 2.7 наведений розрахунок показників фінансової стійкості аналізованого підприємства.

Таблиця 2.7. Показники фінансової стійкості ПП НПФ «Ліка» за 2012-2014р.р.

Показник	Рекомендоване значеня	2012р.	2013р.	2014р.	Відхилення, %
Коефіцієнт концентрації власного капіталу	Більше 0,5	0,54	0,66	0,60	0,06
Коефіцієнт фінансової залежності	Більше 0,5	1,86	1,53	1,66	-0,20
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	Менше 0,5	0,46	0,34	0,40	-0,06

Аналізуючи дані наведені в табл..2.7 можна побачити, що коефіцієнт концентрації власного капіталу є оборотним до коефіцієнту концентрації залученого капіталу, а отже перший з них при ефективній діяльності підприємства повинен зростати, а другий - зменшуватися. Найбільша концентрація власного капіталу спостерігалася у 2013р. і становила 0,66. Загалом підприємство за 3 аналізованих роки має тенденцію до збільшення концентрації власного капіталу, що на кінець 2014р. становив 0,6, а відповідно позиковий капітал - 0,4. Коефіцієнт фінансової залежності підприємства має тенденцію до зменшення (на 0,2 за 3 роки) і становить на кінець 2014р. 1,66.

Наступною групою для аналізу фінансового стану підприємства виступають показники рентабельності підприємства.

Рентабельність продажу = прибуток від реалізації/виручку від реалізації.

Рентабельність основної діяльності = прибуток від реалізації/витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Рентабельність власного капіталу = чистий прибуток / середня величина власного капіталу.

Період окупності власного капіталу = середня величина власного капіталу / чистий прибуток.

Рентабельність усього капіталу підприємства = загальний прибуток/ підсумок балансу .

Таблиця 2.8. Динаміка показників рентабельності ПП НПФ «Ліка»

Показник	2012р.	2013р.	2014р.	Відхилення, %
Рентабельність продажу	0,09	-0,05	-0,13	-0,22
Рентабельність основної діяльності	0,15	-0,07	-0,07	-0,22
Рентабельність власного капіталу	0,31	-0,27	-0,18	-0,49
Період окупності власного капіталу	0,69	-0,73	-0,82	-1,51
Рентабельність усього капіталу підприємства	0,16	-0,18	-0,11	-0,27

На основі даних табл.. 2.8 можна зробити наступні висновки. Рентабельність продажу підприємства має від'ємну величину і становить -0,13 у 2014р., до того ж цей показник має тенденцію до збільшення, що є негативною тенденцією для підприємства. Окрім цього, від'ємні показники мають рентабельність основної діяльності та рентабельність власного капіталу, відповідно -0,07 та -0,18. Зауважимо, що рентабельність власного капіталу має тенденцію до збільшення, що є позивною тенденцією, але наявний стан підприємства є незадовільним.

Останньою групою для аналізу фінансового стану підприємства виступають показники ділової активності.

Загальне обертання капіталу = Чиста виручка від реалізації / Підсумок балансу.

Обертання мобільних коштів = чиста виручка від реалізації / підсумок 2 та 3 розділу балансу.

Обертання готової продукції = Чиста виручка від реалізації / готова продукція.

Обертання дебіторської заборгованості = Виручка від реалізації / Дебіторська заборгованість.

Обертання кредиторської заборгованості = Виручка від реалізації / Кредиторська заборгованість.

Обертання власного капіталу = Виручка від реалізації / Власний капітал.

Таблиця 2.9. Динаміка показників ділової активності ПП НПФ «Ліка»

Показник	2012р.	2013р.	2014р.	Відхилення, %
Загальне обертання капіталу	1,50	3,21	0,72	-0,78
Обертання мобільних коштів	3,84	27,32	6,73	2,89
Обертання готової продукції	69,20	786,62	56,69	-12,51
Обертання дебіторської заборгованості	221,08	116,09	57,38	-163,70
Обертання кредиторської заборгованості	3,28	9,55	1,90	-1,38
Обертання власного капіталу	2,79	4,90	1,20	-1,59

На основі даних таблиці 2.9 можна зробити наступні висновки. Підприємство має тенденцію до зменшення обертання капіталу на 0,78 до 0,72 у 2014р. На відміну від 1 показника підприємство збільшує обертання мобільних коштів до 6,73 (відхилення на 2,89). Показники обертання готової продукції, дебіторської, кредиторської заборгованості та власного капіталу мають негативну тенденцію до зменшення, що особливо помітно на готовій продукції. По всіх показниках можна зробити висновок, що найбільш сприятливим роком був для підприємства 2013р., а в 2014р. майже всі показники мають негативну тенденцію. Отже, фінансовий стан підприємства станом на 2014р. можна характеризувати як незадовільний.

2.3 Вплив оподаткування на фінансовий стан підприємств

Прагнення до миттєвого поповнення бюджету, недотримання принципу економічної обґрунтованості податкового реформування, часті зміни податкового законодавства України призвели до посилення нестабільності умов господарювання, надмірного податкового навантаження на виробників. Багато дослідників показує, що дохід, який одержує держава суто фіскальними методами, менш значущий порівняно з економічним збитком, який завдається суб'єктам ринкових відносин. Навіть за таких обставин важливо, щоб у стратегії підприємства був присутній набір легальних чинників успіху, які надавали б змогу підприємству адекватно оцінити рівень впливу оподаткування на кінцеві результати своєї діяльності, ефективно будувати свою податкову політику і забезпечувати не тільки своє економічне зростання, а й розвиток суспільного виробництва загалом.

Податки впливають на виробничу діяльність підприємств, на їх прибутковість, платоспроможність, фінансову стійкість, можливість формування фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність продукції. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування - самого складу податків, рівня їх фіскальності, методів їх стягнення, стабільності та досконалості податкової системи. Вплив окремих податків на доходи бюджету і діяльність підприємств залежить, насамперед, від бази оподаткування - чим більш широка база даного податку, тим суттєвішою може бути сила його впливу.

Складність функціонування податкової системи рельєфно виявляється при аналізі окремих податків, що справляють найбільший вплив на діяльність підприємств, зокрема податку на прибуток підприємств, ПДВ, відрахувань на соціальні заходи та податку на доходи фізичних осіб.

Критерієм оцінки впливу зазначених податків на роботу підприємств може бути прибуток, що є основним власним джерелом фінансових ресурсів для розвитку виробництва. Податок на прибуток сплачується як частина від отриманого підприємством прибутку і тому має значний вплив на функціонування суб'єктів господарювання, адже при цьому зменшуються можливості розширеного відтворення. Тому встановлення ставки податку на прибуток у розмірі, менш як 100 % є необхідною (але, зрозуміло, недостатньою) умовою забезпечення розвитку бізнесу. Європейські країни демонструють розкид ставок податку на прибуток підприємств в діапазоні від 10 до 33,3 %. В Україні, як відомо, діє ставка 25 %.

Стосовно податку на додану вартість, слід зазначити, що його вплив на діяльність підприємства великою мірою залежить від призначення товару і типу покупця. Якщо покупець використовує придбаний товар як засіб виробництва, а отже, має можливість відшкодовувати суми ПДВ, що входять у ціну, з бюджету, то ймовірніше, що ні підвищення, ні пониження ставок ПДВ не справлятимуть значного впливу на фінансовий стан продавця товару. Якщо покупець використовує придбаний товар як предмет споживання, а отже, не має можливості відносити суми ПДВ на розрахунки з бюджетом, то ймовірніше, що ефект від зміни ставок ПДВ буде розглядатися між товаровиробником-продавцем і споживачем у відповідності з особливостями еластичності попиту на цей товар.

Крім того, високі ставки ПДВ негативно впливають на економічну діяльність підприємства внаслідок наявності часового розриву між моментом оплати ПДВ у ціні товару і моментом відшкодуванням його з бюджету, а також внаслідок підвищених видатків на придбання додаткових матеріально-технічних ресурсів у разі розширення виробництва.

Щодо акцизного збору, то його частка у доходах бюджету в Україні набагато нижча, ніж в інших країнах. Оскільки акцизний збір стосується здебільшого предметів розкошу або предметів вжитку, що не є життєво важливими, то тут є резерв для підвищення ставок.

Вплив на ефективність діяльності підприємств мають також збори на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування. Ці збори впливають на діяльність підприємства опосередковано, оскільки вони включаються у собівартість продукції і перекладаються в складі ціни на населення. Економічним результатом є скорочення платоспроможного попиту кінцевого споживача, а отже, зменшення обсягу виробництва і зниження сукупного прибутку підприємства.

До аналогічних наслідків призводить і стягнення податків із населення. Відмінність полягає лише в тому, що вони справляють пряму дію на доходи споживача.

Підвищення рівня прямого оподаткування фізичних осіб призводить до зменшення номінальних, а разом із тим і реальних доходів населення. Звичайно ж, скорочується попит населення на товари, вироблені підприємствами. За умови незмінної пропозиції цих товарів, ціни на них знизяться, скоротяться прибутки підприємств, зменшаться темпи нарощування обсягів виробництва.

Ситуацію можна розглядати й з іншого боку: оскільки ціна робочої сили визначається набором життєво необхідних благ, то для забезпечення існування робітників при збільшенні державою рівня податків на їх заробітну плату, підприємці будуть змушені підвищити зарплату (підвищення номіналу дещо стабілізує реальні доходи, які знизились внаслідок податків). Такий крок призводить до зростання виробничих витрат, прибутки починають також скорочуватись. Прагнучи запобігти цьому, підприємці також будуть мінімізувати витрати за рахунок скорочення обсягів виробництва. Як правило, при підвищенні рівня оподаткування фізичних осіб одночасно спостерігаються обидві зазначені ситуації.

Аналогічною є дія непрямих податків, оскільки кінцевим їх платником є населення. Дослідники 0.1. Ястремський та О.Г. Гриценко дослідили вплив різних видів податків на діяльність підприємства. Авторами проведені систематичні розрахунки основних параметрів підприємства при зміні ПДВ від 0 до 40 % та податку на фонд оплати праці від 0 до 70 %. Результати розрахунків цих авторів, свідчать про складну взаємодію ставок податків та доходів бюджету від податкових надходжень. При ставках податків на фонд оплати праці від 0 до 20 % наявні класичні криві А. Лаффера. Збільшення ставок ПДВ спочатку призводить до збільшення доходу держави від цього податку, а подальше збільшення, навпаки, зменшує надходження до бюджету. На основі зроблених розрахунків автори дійшли висновку, що максимальний дохід держава одержує при відсутності податків на фонд оплати праці та при ставці ПДВ на рівні 15%.

Розрахуємо вплив податків та податкове навантаження на досілджуване підприємство у період до 31.12.10р., та з 01.01.11р. у зв'язку із вступом у дію Податкового Кодексу України.

Першочерговим завданням є розрахунок податкового навантаження з боку ПФУ та інших соціальних фондів. Припускаємо, що чисельність персоналу складала у грудні 2014р. 20 осіб із заробітною платою у 3000 грн. кожен. Отже, загальний фонд оплати праці становив 60000 грн.

До 2015р. діяли наступні ставки:

1. ПФУ 33,2%: 60000*33,2% = 19920 грн.;

2. до фонду безробіття 1,6%: 60000*1,6% = 960 грн.;

3. до фонду соціального страхцування 1,4%: 60000*1,4% = 840 грн.;

4. комунальний податок: 20*1,7 = 34 грн.

Разом, відрахування до соціальних фондів становило: 21754 грн.

Тепер прорахуємо податкове навантаження з боку ПДВ. Припускаємо, що підприємство отримало у грудні 2014р. виручку у розмірі 120 тис. грн., в т.ч. ПДВ 20% = 20 тис. грн. У той же час, підприємством було витрачено за звітний період 60 тис. грн. на постачальників (платників ПДВ), в т.ч. ПДВ у сумі 10 тис. грн. Таким чином, податкове зобов'язання щодо сплати ПДВ до бюджету становитиме: 10 тис. грн.

На фоні цих розрахунків можна прорахувати умовний чистий прибуток підприємства.

100 - 50 - 21,7 - 10 (умовні інши витрати) = 18,3 тис. грн. - прибуток до оподаткування, а після оподаткування він становитиме: 18,3*0,75% = 13725 грн., отже, податок на прибуток становить: 4575 грн.

Загальна сума податкового навантаження становить до 2015р.: 21754 + 10000 + 4575 = 36329 грн., що становить 36,32% від чистої виручки (100 тис. грн.).

Тепер прорахуємо такі самі показники станом на січень 2015р.

Відрахування на нарахування на ФОТ для ПП НПФ «Ліка» становлять 36,77% ( другий клас ризику підприємства): 60000*36,77% = 22062 грн. Одразу слід відзначити збільшення податкового навантаження по фондам на 308 грн.

Враховуючи агресивну фіскальну політику по відношенню до послуг ПП НПФ «Ліка» зі вступом у дію Податкового Кодексу, послуги, що надаються підприємством не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Такий стан справ несе із собою одразу декілька негативних моментів для нашого підприємства. По-перше, послугами підприємства не матимуть бажання користуватися юридичні особи, що є платниками ПДВ, адже, вони втрачають право на податковий кредит. У той самий час можна прогнозувати зменшення обсягів виручки від реалізації на 25%, тобто, виручка у січні 2015р. складе близько 90000 грн.

По-друге, ПП НПФ «Ліка» стає невигідним співробітництво із постачальниками - платниками ПДВ, адже, їх послуги коштують на 20% дорожче, а підпримство не отримує податкового кредиту.

У той самий час спрогнозуємо, що сума витрат лишилася не змінною, а отже, ПП НПФ «Ліка» витратило 60 тис. грн., в т.ч. ПДВ 10 тис. грн.

Розрахуємо умовно чистий прибуток підприємства до оподаткування : 90 - 50 - 22 - 10 = 8 тис. грн., а після оподаткування: 8*0,75 = 6 тис. грн. Тобто, податкове навантаження податку на прибуток становить 2 тис. грн.

Загальна сума податкового навантаження становить: 22062 + 2000 = 24062 грн., що становить 26,73% від виручки підприємства. Тобто, воно було зменшено на 10%. Але, не це є основним крітерієм оцінки. Порівняємо чистий прибуток підприємства, що може бути використаний для поповнення оборотного капіталу та поліпшення фінансового стану. У грудні 2014р. він становив 13725 грн., а у січні 2015р. він становив лише 6000 грн., отже, бачимо, скорочення величини чистого прибутку на 56,28%, що не можна порівняти із незначним зменшенням податкового навантаження.

Скорочення величини чистого прибутку призводить до погіршення фінансового стану й без того не дуже успішного та стабільного підприємства та ускладнює та уповільнює його роботу та розвиток у подальшому на ринку.

Ефективність впливу системи оподаткування на результати діяльності підприємств можна оцінити за допомогою декількох показників.

Загальна ефективна ставка податку = Податки (загальні)/балансовий прибуток.

ЕСП (2014) = 36329/100000 = 0,36

ЕСП (2015) = 24062/90000 = 0,27.

Таким чином, бачимо, що ефективність у 2015р. є меншою.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ

3.1 Аналіз зарубіжного досвіду державної підтримки малого бізнесу

В главі узагальнений і проаналізований зарубіжний досвід державної підтримки малого бізнесу, який свідчить про те, що формування і практична реалізація механізмів такої підтримки : нормативно-правового, организационно-институционального і фінансово-кредитного, відбиває особливості державного і політичного устрою, напрями економічного розвитку, традиції і фости державного і політичного устрою, напрями економічного розвитку, традиції і форми регулювання, стан бюджетної і фінансово-кредитної системи, рівень цивільної свідомості в товаристві.

Світовий досвід і практика господарювання свідчать про те, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія безлічі великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Саме підприємства малого бізнесу вважаються однією з головних рушійних сил економічного розвитку, дієвим засобом структурної перебудови, подолання диспропорцій на окремих сегментах ринку, активізації інноваційної діяльності, розвитку конкуренції, утворення нових робочих місць, зниження безробіття і подолання бідності. Малий бізнес є своєрідним способом існування і стимулом самоудосконалення, виступаючи універсальним інструментом участі мільйонів громадян в економічному житті своєї країни і в міжнародному розподілі праці.

Відповідно до Концептуальних основ стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2015 рр. малому бізнесу відводиться особливе місце в економічній системі, важлива роль в підвищенні рівня зайнятості населення і послабленні соціальної напруженості, забезпеченні економічної стабільності і інноваційного росту, створенні передумов для становлення середнього класу . Проте, незважаючи на програмний характер заходів по активізації розвитку малого бізнесу в Україні, на відміну від більшості зарубіжних країн, він ще не грає істотної ролі в соціально-економічному розвитку товариства. За показниками розвитку малих і середніх підприємств спостерігається значне відставання України не лише від розвинених країн (Японії, Великобританії, США), але і від країн пострадянського простору, наприклад, Угорщини, Польщі. Так доля малих і середніх підприємств в загальній чисельності зайнятих складає: 78 % - в Японії, 58 % - у Великобританії, 54 % - в США, в Угорщині - 65 %, в Польщі - 61 %. В Україні за підсумками 2012 р. на малих підприємствах було зайнято 18,4 % працюючих, т. е. 6308 тис. чоловік. Показники долі малих і середніх підприємств у ВВП в усіх вищезгаданих країнах перевищують 50 %. В Україні цей показник складає лише 11 %, а вклад малих підприємств в загальному об'ємі реалізованої продукції скоротився з 8,1 % - в 2000 р. до 4,4 % - в 2011 р. Проте кількість малих підприємств на 10 тис. чоловік населення зросла з 44 одиниць в 2000 р. до 72 - в 2012 р.

Як свідчить світовий досвід, виконання малим бізнесом своєї важливої економічної і соціальної ролі можливо тільки за умови його усебічної державної підтримки. У багатьох країнах з розвиненою ринковою економікою підтримка і сприяння розвитку малого бізнесу є самостійною складовою частиною державної економічної політики цих держав. Проте ті важелі, які використовуються в економічній політиці розвинених країн, ефективно діють саме в умовах ринкових стосунків. В умовах же вітчизняної економіки використання їх істотно обмежується.

Теоретичним і практичним питанням розвитку малого бізнесу, розробці напрямів і механізмів його підтримки присвячені дослідження багатьох зарубіжних і вітчизняних учених, серед яких А. Блінов, З. Варналий, М. Кондратюк, В. Хахулин, В. Ляшенко, В. Рубе та ін.

Критичний аналіз наукових досліджень проблем малого бізнесу показав, що багато аспектів цієї тематики, зокрема адаптації зарубіжного досвіду підтримки малого бізнесу до особливостей національної економіки, характеризуються недостатньо комплексною і системною розробкою, у зв'язку з чим виникає необхідність подальшого теоретичного обгрунтування, узагальнення досвіду, розробки необхідного методологічного забезпечення. Окрім цього, відсутність системних заходів і, як наслідок, відчутних позитивних змін в змозі і темпах розвитку малого бізнесу, як структуротворного елементу змішаної економіки, викликає необхідність подальшого детального дослідження вказаної проблеми.