В-Іг - зовніші установки, в яких містяться вибухонебезпечні пари, гази і легкозаймисті речовини (сховища легкозаймистих речовин).

В-ІІ - приміщення, в яких виділяється пил, який переходить в завислий стан, що здатний утворювати з повітрям і іншими окислювачами вибухові системи при нормальних нетривалих режимах роботи технологічних апаратів та обладнання.

Згідно з ПУЕ в пожежонебезпечних зонах використовуються електрообладнання закритого типу,

В вибухонебезпечних зонах і зовнішніх установках необхідно використовувати вибухозахищене електрообладнання, виготовлене згідно з ГОСТ 12.2.020-76 “Електрообладнання вибухозахищене”.

Засоби та способи гасіння пожежі

Пожежу, яка виникла можна ліквідувати, якщо забрати один з трьох факторів необхідних для горіння: горючу речовину, окислювач, джерело тепла.

Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний.

До фізичних способів припинення горіння відносяться

охолодження зони горіння або горючих речовин

розбавлення реагуючих речовин в зоні горіння негорючими речовинами

ізоляція реагуючих речовин від зони горіння

Хімічний спосіб припинення пожежі - це хімічне гальмування реакції горіння. До основних засобів гасіння пожежі (з допомогою яких здійснюється той чи інший спосіб припинення горіння) відносяться:

- вода (у вигляді струменя або у розпиленому стані)

- інертні гази (вуглекислий газ, азот)

- піни хімічні та повітряно-механічні

- порошкові суміші

- покривала з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж визначається в кожному конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежї, масштабів загорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів.

Вода - найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина. Це пояснюється:

- великою теплоємністю (теплота пароутворення 539 кал/г)

- високою термічною стійкістю (розкладається при температурі вище 1700?С)

- значним збільшенням об'єму при пароутворенні (1л води при випаровуванні утворює більше 1700л пари)

- охолоджує зону горіння

Воду застосовують у вигляді потужних струменів і як пару. Струменем води збивають полум'я і одночасно охолоджують поверхню. Струменем води гасять тверді спалимі речовини; дощем і водяним пилом - тверді, волокнисті сипучі речовини, а також легкозаймисті та спалимі рідини (спирт, трансформаторна олія, тощо). Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м³ невеликих загорянь на відкритих установках.

Промислові підприємства мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними помпами, котрі забезпечують подання компактних струменів на висоту не менше 10 м або рухомими пожежними помпами і мотопомпами, що забирають воду із гідрантів. Внутрішній протипожежний водогін обладнується пожежними кранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходах. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом.

Для гасіння пожеж всередині будівель, крім пожежних кранів встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерн установки. Спринклрна установка водяної системи являє собою розгалужену мережу труб під стелею зі спринклерними головками (розбризкувачами), які закриті легкоплавкими замками, що розраховані на спрацювання при температурі 72, 93, 141, 182 ?С. Установки мають контрольно-сигнальний клапан, який пропускає воду в спринклерну мережу, при цьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після клапану.

Дренчерні установки обладнуються розбризкуючими головками, які постійно відкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацюванні пожежних давачів, які відкривають клапан групової дії.

Інертні гази (вуглекислота, азот, аргон, ін.) особливо доцільно застосовувати тоді, коли застосування води може викликати вибух або поширення горіння, або ж пошкодження апаратури, обладнання, цінностей.

Вуглекислота виконує дві функції :охолоджуючу та ізолюючу.

Вуглекислота - газ без кольору і запаху. Він важче від повітря в 1.5 рази; при 0?С і Р=36атм легко переходить у рідкий стан, тоді його називають вуглекислотою. З 1л рідкої вуглекислоти при t?=0? утворюється 506л газу. Зберігаються в стальних балонах. Подача кислоти проводиться через раструби - диффузори, внаслідок чого відбувається переохолодження кислоти, що виходить і утворення вуглекислого снігу.

При використанні вуглекислоти необхідно врахувати токсичність її. При вдиханні повітря, яке містить 10% СО₂, і не має запаху наступає параліч дихання і смерть.

Азот не має ні кольору ні запаху. Порівняно з СО₂ в рідкий стан переходить при дуже низькій температурі (-195.8?С).

Азот як засіб гасіння використовується по методу розбавлення спалимої речовини.

Вуглекислоту і азот застосовують в порівняно невеликих по об'єму приміщеннях, головним чином при гасінні речовин, що горять полум'ям (рідини, гази). Погано гасять речовини, здатні тліти.

Оскільки вуглекислота відновлюється лужноземельними металами, її не можна застосовувати при гасінні цих металів.

Азот застосовують для заповнення вільних об'ємів в посудинах над ЛЗР з метою запобігання вибухів у виробничих установках.

Піни для гасіння пожеж являють собою суміш газу з рідиною. Пухирці газу можуть утворюватися всередині рідини в результаті хімічних процесів або механічного змішування газу (повітря) з рідиною. Гасіння піною заключається в тому, що пінне покриття є якби екраном, який запобігає дії тепла зони горіння на поверхню речовини. Піна запобігає виходу рідини в зону горіння, виявляючи ізолюючу дію. Піна виявляє і деяку охолоджуючу дію.

Хімічна піна утворюється в результаті такої реакції, при якій в рідкому середовищі утворюється будь-який газ. Наприклад, для утворення піни використовують піногенераторний порошок, який містить кислотну частину - сірчанокислий глинозем (Al₂(SO₄)₃ ), лужну частину - бікарбонат натрію (NaHCO₃ ), екстракт солодкового кореня (піноутворююча речовина, яка надає міцність плівкам пухирців). При змішуванні порошку з водою відбувається реакція з утворенням вуглекислого газу. Цю піну застосовують для гасіння нафтопродуктів.

Повітряно-механічна піна утворюється при механічному змішуванні повітря, води і поверхнево-активної речовини (наприклад, піноутворювача ПО-1).

Піни характеризуються кратністю і стійкістю.

Під кратністю розуміють відношення об'єму піни до об'єму рідини з якої вона одержана. Кратність хімічної піни складає 5. Повітряно-механічна піна буває низької (до 10), середньої (11-200) і високої (201-1000) кратності.

Стійкість - час від моменту утворення до повного розпаду. Стійкість хімічної піни становить 40 хв., повітряно-механічної - 20-30 хв.

Піни низької та середньої кратності застосовуються для гасіння нафтопродуктів, твердих речовин та матеріалів. Піни високої кратності використовуються для гасіння легкозаймистих та спалимих речовин.

Первинні засоби гасіння пожежі:

- внутрішні пожежні крани.

- відра, кошми, лопати, пісок

- вогнегасники

Пінний вогнегасник ОХП-10 складається із зварного сталевого корпусу, який містить лужний розчин соди з лакричним екстрактом. Всередині встановлено поліетиленовий посуд з сумішшю сірчаної кислоти та сульфату заліза. При змішуванні кислотного і лужного розчинів утворюється піна. Цей вогнегасник можна застосовувати для гасіння твердих речовин та легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею. Піна електропровідна, тому цим вогнегасником не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою.

Вогнегасники вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5 складаються із сталевого балону з запорним вентилем. Балон заповнений зрідженою вуглекислотою під тиском 7 Мпа. При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до мінус 70 ?С і утворюється снігоподібна вуглекислота. Ці вогнегасники застосовують для гасіння невеликих пожеж, електрообладнання, що знаходиться під напругою. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.

Порошкові вогнегасники ОП-1, ОП-5, ОП-10 та інш. - це поліетиленові балончики, які містять фосфорноамонійні солі, карбонат натрію. Застосовуються для гасіння магнію та його сплавів, лужних металів алюмінію, металоорганічних сполук, а також тоді коли не можна гасити пожеж водою, піною або вуглекислим газом.

4.3 Заходи з виробничої естетики

90% інформації людина одержує через органи зору. Світло робить позитивний вплив на обмін речовин, серцево-судинну систему, нервово-психічну сферу. Раціональне освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці, його безпеки. При недостатньому освітленні і поганій його якості відбувається швидке стомлення зорових аналізаторів, підвищується травматичность. Занадто висока яскравість викликає явище осліплення, порушення функції ока.

Частина електромагнітного спектра з ? від 10…340000 нм називається оптичною областю спектра, що підрозділяється на інфрачервоне випромінювання(770…340000), видиме випромінювання (380…770), УФ область - 10…380 нм. У межах видимої області, випромінювання різноманітної ? викликають різні світлові і колірні відчуття: від фіолетового до червоного цвітів. Найбільше дошкульне людське око до 550 нм випромінювання. До меж спектра чутливість зменшується.

Нормування освітлення

Природне і штучне освітлення нормується СНИП II 4-79 у залежності від характеристики зорової роботи, найменшого розміру об'єкта розрізнення, фона контрасту об'єкта з фоном. Для природного освітлення нормується коефіцієнт природного освітлення, причому для бічного освітлення нормується мінімальне значення КЕО, а для верхнього і комбінованого - середнє значення.

Для кожного помешкання будується крива розподілу КЕО й освітленості в характерному розтині помешкання - фронтальна площина, що проходить по середині помешкання перпендикулярно площини остекления. Вимір Е_{внутрішнього} здійснюється на рівні 0.8 м від рівня статі. Нормованою характеристикою для штучного освітлення є мінімальна освітленість на робочому місці Еmin (люкс).

Головні вимоги до виробничого освітлення :

Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи; рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні і відсутність різких тіней; розмір освітлення, постійність в часу (відсутність пульсації світлового потоку); оптимальна спрямованість світлового потоку й оптимальний спектральний склад; всі елементи освітлювальних установлень повинні бути довговічні, вибухоло-пожежо-электробезпечні.

Експлуатація освітлювальних установок і контроль.

Експлуатація включає: регулярне очищення засклених прорізів і світильників від бруду; своєчасну заміну перегорілих ламп; контроль напруги в мережі; регулярний ремонт арматури світильників; регулярний косметичний ремонт помешкання. Для цього передбачені спеціальні пересувні візки з платформами, телескопічні східці, підвісні устрої. Всі маніпуляції провадяться при відключеній напрузі. Якщо висота підвісу до 5м - обслуговуються східцевими драбинами (обов'язково 2 чоловік). Контроль освітлення здійснюється не рідше 1 разу в рік шляхом виміру освітленості або сили світла за допомогою фотометра; наступне порівняння з нормативами.

ВИСНОВОК

Сталим показником, за яким аналізується рівень досконалості податкової системи є показник рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) за допомогої податків. Аналіз зарубіжного досвіду показує, що даний показник у різних країнах є неоднаковим і динамічно змінюється.

Зростання свідчить про підвищення рівня перерозподілу ВВП за допомогою податків, а це очевидно призводить до збільшення державного втручання в ринковий механізм країни. Виявлені тенденції можуть призвести до зміни умов розвитку ринкових відносин, взаємовідносин платників податків з державою та інше.

Аналітичні дані показують, що відбувається зростання рівня перерозподілу ВВП країни через систему оподаткування, що є підтвердженням зростання ролі податків у регулюванні економічних процесів.

За проведеними розрахунками можна сказати, що відбувається поступове зростання рівня податкового навантаження на суб'єктів господа ту, бачимо, що в Україні частка перерозподілу є значно нижчою, що створює додаткові резерви для її зростання. Порівняно високі показники частки перерозподілу свідчать про рівень ефективності податкової політики в розвинутих країнах.

Аналіз показників свідчить, що майже по всіх роках зростання податкових надходжень є більшим від зростання валового внутрішнього продукту. Це також є свідченням того, що рівень податкового навантаження в країні зростає.

Питання рівномірності податкового навантаження завжди постають при оцінці впливу податкової системи на економіку країни та суб'єктів господарювання зокрема. Воно й сьогодні залишається актуальним, проте до кінця не вирішеним. Одним із найважливіших питань податкової системи є аналіз пропорційності оподаткування між суб'єктами господарювання - юридичними та фізичними особами. Рівномірний розподіл податкового навантаження сприяє підвищенню ефективності податків та створює рівні умови для всіх господарюючих суб'єктів. Аналіз податкового навантаження на юридичних осіб можна провести за оцінкою зміни податкових надходжень податку на прибуток та його частки в структурі фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування.

Частка податку на прибуток у фінансовому результаті до оподаткування має тенденцію до падіння, відбувається зниження податкового навантаження на юридичних осіб.

Факт зростання зміни фінансового результату та зниження обсягів податку на прибуток може бути зумовлений системою надання пільг, що також мають значний вплив на фінансову діяльність суб'єктів господарювання.

Проведений аналіз показує, що основу структури податкових надходжень складають чотири податки, найбільшу питому вагу з яких має податок на додану вартість. Інші податки в структурі податкових надходжень становлять 21 %. Враховуючи загальну кількість і те, що деякі з них є неефективними та мають недосконалі механізми функціонування, можна сказати, що вони завдають негативного впливу на податкову політику в Україні.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їхньої діяльності й об'єкт оподаткування.

Зменшення податкового навантаження можна реалізувати шляхом застосування:

- податкових пільг - звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, або зменшення їх розміру за наявності підстав.

Податкова пільга надається шляхом:

1) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

2) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

3) встановлення зниженої ставки податку та збору;

4) звільнення від сплати податку та збору.

- пільгового оподаткування сільгоспвиробників - для сільськогосподарських підприємств - передбачено фіксований сільськогосподарський податок.

- спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Так суб'єкти господарювання можуть застосовувати спрощену систему оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законом ряду податків і зборів сплатою єдиного податку.

Проведення податкового планування на підприємстві потрібно починати з вибору схеми, за якою працюватиме підприємство або проводитиметься окрема господарська операція. Схеми оптимізації оподаткування - це інструмент, що дозволяє подолати негативні податкові наслідки та зробити їх вигідними як для платників податків, так і для бюджету. Суб'єкт господарювання повинен мати у своєму розпорядженні вибір схем податкового планування, щоб розуміти яку саме з них застосовувати залежно від ситуації.

Глобальні схеми дозволяють оптимізувати більшість податкових платежів із перспективою на тривалий час.

Локальні схеми дозволяють оптимізувати кілька податків на обмежений час. Динамічні локальні схеми дозволяють маневрувати сумою економії при зміні об'єкта оподаткування.

Податкове планування передбачає різні умови оподаткування в залежності від:

- галузі (сфери діяльності) в якій здійснюється господарська діяльність;

- величини господарюючого суб'єкта (мале чи велике);

- виду діяльності;

- статусу приналежності до юридичної чи фізичної особи;

- для чого потрібно податкове планування (для оптимізації певної операції чи всієї господарської діяльності);

- існування податкових пільг.

Податкове планування передбачає декілька рівнів до кожного з них ставляться певні вимоги:

1. Організація бухгалтерського та податкового обліку - дасть можливість вчасно та в повному обсязі отримувати достовірну інформацію для податкового планування;

2. Вивчити податкове законодавство - знання податкового законодавства дозволить визначити вплив податкової системи на господарську діяльність підприємств, а також кожного податку зокрема;

3. Визначити перелік пільг, які можуть бути застосовані господарюючим суб'єктом.

4. Правильно нараховувати і своєчасно сплачувати податкові платежі - правильне нарахування та своєчасна сплата податкових платежів дозволить уникнути застосування фінансових штрафних санкцій і нарахування пені за несвоєчасну та неповну сплату платежів;

5. Оптимально сплачувати податкові платежі - полягає у плануванні оптимального співвідношення доходів та витрат в одному податковому періоді;

6. Платити мінімально, застосовуючи законні методи зменшення податкового навантаження.

При проведенні планування, в першу чергу, необхідно дослідити, який вплив на фінансовий результат діяльності підприємства має той чи інший податок і з якою метою, і на який період здійснюється податкове планування.

Податкове планування може здійснюватися на основі наступних методів:

- поточного внутрішнього контролю (короткострокове оперативне податкове планування) - періодичного контролю за податками і платежами, співставленням дійсних податкових платежів з складеними короткостроковими прогнозами. Цей метод передбачає здійснення аналізу та визначення причин розбіжностей між прогнозами та реальними платежами а також розроблення пропозицій щодо їх усунення;

- попередньої податкової експертизи (середньострокове перспективне податкове планування), яка включає експертизу нових проектів і найважливіших управлінських рішень. Цей метод передбачає наявність на підприємстві інформаційно-аналітичної бази щодо податків;

- порівняльного аналізу (довгострокове стратегічне податкове планування), який передбачає аналіз нових проектів діяльності підприємства в цілому. У відповідності з цим методом проводиться порівняння різних варіантів діяльності підприємства з метою визначення їх податкової ефективності: на короткий період і на тривалі періоди діяльності.

Система податкового планування на підприємстві має формуватися й удосконалюватися з урахуванням таких основних принципів:

1) знання та дотримання податкового законодавства;

2) доцільність застосування обраної системи оподаткування;

3) швидке реагування платника податку на зміни у законодавстві по оподаткуванню;

4) використання різних методів податкового планування, враховуючи особливості діяльності конкретного платника податку.

5) використання сприятливих податкових режимів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Податковий кодекс України. - К. : ДП “ІВЦ ДПА України”, 2014. - 336 с.

2. Алпатова Н., Рижикова О., Папиріна О., Кушина О. Податок на додану вартість: Метод, посіб.. -- Д. : Баланс-Клуб, 2003. -- 96с. -- (Баланс).

3. Білостоцька В.О., Островецький В.І. Податкове навантаження в Україні / Фінанси України, 12/2005, с.75

4. Бойко В. В. Економіка підприємства України: Навч. Посібник.- 4-е вид., перероб. і доп. - Д.: Національний гірничий університет, 2012. - 551 с. - Рос. мовою.

5. Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособ. / Межрегиональная Академия управления персоналом. -- К.: МАУП, 2003. -- 126с.

6. Губський Б., Альошин В., Белоусова I., Макеенко В., Рибак В. Концепція реформування податкової системи України. - К., 2003. - 50с.

7. Економіка підприємства / За ред. Покропивного С. Ф. - К.: КНЕУ, 2001.

8. Жарко Р. П. Окремі аспекти податкової системи України як інструменту регулювання розвитку підприємницької діяльності / Р. П. Жарко // Економіка, фінанси, право. - 2005 р. - № 5. - С. 11-16.

9. Завгородний Виктор Петрович. Налоги и налоговый контроль в Украине. - К: А.С.К., 2003. - 639с. - (Экономика).

10. Каламбет С.В., Антонов А.В. Удосконалення формування податкової системи/ Фінанси України, 5/2004, с. 87-94

11. Лисюк В.С. Особливості методики розрахунку податкового тягаря / Фінанси України, 11/2003, с.79-85

12. Литвиненко Я. В. Податкова політика: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003 р. - 224 с.

13. Максимова Л. П. Вплив системи податкового регулювання на конкурентоспроможність вітчизняної економіки / Л. П. Максимова, Д. С. Федорченко // Фінанси України. - 2006 р. - № 6. - С. 56-63.

14. Малышкин Александр Иванович. Налоговый учет: ситуации и решения. - К.: Либра, 2002.--222с.

15. Папаїка О.О. Реформування податкової системи України / Фінанси України, 8/2003, с.33-36

16. Пятаченко Удосконалення механізму наповнення доходної частини бюджету /Фінанси України, 5/2004, с.75-77

17. Свердан М. М. Ефективність оподаткування в умовах ринкової економіки / М. М. Свердан // Фінанси України. - 2000 р. - № 7. - С. 27-33.

18. Сіренький В.Л. Податки як елемент фінансового господарства держави/ Фінанси України, 10/2004, с.91-96

19. Соколов М. Сучасні тенденції в політиці оподаткування юридичних і фізичних осіб / М. Соколов // Економіка України. - 2013 р. - № 8. - С. 30-41.

20. Соколовська А. Теоретичні засади визначення податкового навантаження та рівня оподаткування економіки / А. Соколовська // Економіка України. - 2006 р. - № 7. - С. 4-12.

21. Стоян В.І. Удосконалення податкової системи України / Фінанси України, 7/2004, с.115-118

22. Супруненко С. А. Вдосконалення податкового планування в інтересах держави та підприємства / С. А. Супруненко // Теоретичні та практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. - 2013. - № 8. - С. 349-352.

23. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. Житомир: ЖІТІ, 2003. - 440 с.

ДОДАТКИ

Додаток 1. Баланс ПП НПФ «Ліка» на 2013р.

Актив	Код рядка	На початок звітного року	На кінець звітного
1	2	3	4
1. Необоротні активи
Незавершене будівництво	020
Основні засоби:
залишкова вартість	030	1325,00	1213,70
первісна вартість	031	1427,90	1475,70
знос	032	-102,90	-262,00
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035
первісна вартість	036
накопичена амортизація	037	( )
Довгострокові фінансові інвестиції	040
Інші необоротні активи	070	10,60	39,50
Усього за розділом 1	080	1335,60	1253,20
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	168,10	9,80
Поточні біологічні активи	110
Готова продукція	130	47,60	5,80
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	19,90	39,30
первісна вартість	161
резерв сумнівних боргів	162
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	170	206,90	20,30
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	38,30	84,10
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	377,10	7,70
в іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250
Усього за розділом II	260	857,30	167,00
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270
Баланс	280	2192,90	1420,20
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	1014,00	1014,00
Додатковий капітал	320
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	164,9	-83,7
НеоплачениЙ капітал	360
Усього за розділом І	380	1178,9	930,3
II. Забезпечення таких витрат і цільове фінансування	430
Ш. Довгострокові зобов'язання	480
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	1004,4	477,7
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з бюджетом	550
зі страхування	570	1,8	3,3
зоплати праці	580	7,8	8,9
Інші поточні зобов'язання	610
Усього за розділом IV	620	1014	489,9
V, Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	2192,9	1420,2

Додаток 2. Баланс ПП НПФ «Ліка» на 2014р.

Актив	Код рядка	На початок звітного року	На кінець звітного
1	2	3	4
1. Необоротні активи
Незавершене будівництво	020
Основні засоби:
залишкова вартість	030	1213,70	1130,60
первісна вартість	031	1475,70	1494,50
знос	032	-262,00	-363,90
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035
первісна вартість	036
накопичена амортизація	037
Довгострокові фінансові інвестиції	040
Інші необоротні активи	070	39,50	39,50
Усього за розділом 1	080	1253,20	1170,10
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	9,80	14,40
Поточні біологічні активи	110
Готова продукція	130	5,80	16,70
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	39,30	16,50
первісна вартість	161
резерв сумнівних боргів	162
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	170	20,30
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	84,10	89,90
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	7,70	3,20
в іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250
Усього за розділом II	260	167,00	140,70
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270
Баланс	280	1420,20	1310,80
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	1014,00	1014,00
Додатковий капітал	320
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	-83,7	-226,3
НеоплачениЙ капітал	360
Усього за розділом І	380	930,3	787,7
II. Забезпечення таких витрат і цільове фінансування	430
Ш. Довгострокові зобов'язання	480
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	477,7	498,5
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з бюджетом	550		7,9
зі страхування	570	3,3	4,9
зоплати праці	580	8,9	11,8
Інші поточні зобов'язання	610
Усього за розділом IV	620	489,9	523,1
V, Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	1420,2	1310,8

Додаток 3. Звіт про фінансові результати ПП НПФ «Ліка» на 2013р.

Стаття	Код рядка	За звітний період	За аналогічний період попереднього року
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	5474,9	3952,9
Непрямі податки та інші вирахування з доходу	120	912,5	658,8
Чисгий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (010 - 020)	030	4562,4	3294,1
Інші операційні доходи	040	182,7
Інші звичайні доходи	050
Надзвичайні доходи	060
Разом чисті доходи (030 + 040 + 050 + 060)	070	4745,1	3294,1
Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції	080
Матеріальні затрати	090	3478,3	2182,6
Витрати на оплату праці	100	109,1	95,8
Відрахування иа соціальні заходи	110	39,8	46,0
Амортизація	120	114	70,4
Інші операційні витрати	130	790,4	357,1
у тому числі:	131
собівартість товарів	140	378,3	172,0
Інші звичайні витрати	150
Надзвичайні витрати	160
Податок на прибуток	170	83,8	9,8
Разом витрати (090 + 100 + 110 + 120 + 130 + 140 + 150 + 080 + 160 +170)	180	4993,7	2933,7
Чистий прибуток (збиток) (070 - 180)	190	-248,6	360,4

Додаток 4. Звіт про фінансові результати ПП НПФ «Ліка» на 2014р.

Стаття	Код рядка	За звітний період	За аналогічний період попереднього року
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	3136,2	5474,9
Непрямі податки та інші вирахування з доходу	120	189,4	912,5
Чисгий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (010 - 020)	030	2946,8	4562,4
Інші операційні доходи	040	37,3	182,7
Інші звичайні доходи	050
Надзвичайні доходи	060
Разом чисті доходи (030 + 040 + 050 + 060)	070	2984,1	4745,1
Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції	080
Матеріальні затрати	090	421,0	1578,3
Витрати на оплату праці	100	159,1	109,1
Відрахування иа соціальні заходи	110	58,6	39,8
Амортизація	120	94,0	114
Інші операційні витрати	130	206,6	790,4
у тому числі:	131
собівартість товарів	140	67,1	378,3
Інші звичайні витрати	150	120,3
Надзвичайні витрати	160
Податок на прибуток	170		83,8
Разом витрати (090 + 100 + 110 + 120 + 130 + 140 + 150 + 080 + 160 +170)	180	1059,6	3093,7
Чистий прибуток (збиток) (070 - 180)	190	1924,5	1651,4

Размещено на Allbest.ru