Оподаткування малого бізнесу
Роль малого бізнесу в економіці. Нововведення в Податковий кодекс. Організаційна характеристика підприємства. Вплив оподаткування на фінансовий стан. Аналіз зарубіжного досвіду державної підтримки малого бізнесу. Стимулювання інноваційної діяльності.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.07.2016 |
| Размер файла | 188,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
28
Зміст
- ВСТУП
- РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ МАЛОГО БІЗНЕСУ
- 1.1 Комерційні організації - суб'єкти малого бізнесу
- 1.2 Роль малого бізнесу в економіці
- 1.3 Нововведения в Податковий кодекс
- 1.4 Організаційна характеристика підприємства
- РОЗДІЛ 2. ОПОДАТКУВАННЯ ТА ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА
- 2.1 Податки та збори, що сплачує підприємство
- 2.2 Аналіз фінансового стану малого підприємства
- 2.3 Вплив оподаткування на фінансовий стан підприємств
- РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ
- 3.1 Аналіз зарубіжного досвіду державної підтримки малого бізнесу
- 3.2 Удосконалення оподаткування прибутку
- 3.3 Шляхи стимулювання інноваціоной діяльності
- РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ
- 4.1 Заходи з техніки безпеки та виробничої санітарії на підприємстві
- 4.2 Заходи з протипожежної безпеки
- 4.3 Заходи з виробничої естетики
- ВИСНОВОК
- СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- ДОДАТКИ
ВСТУП
Підтримка становлення та розвитку малого бізнесу (МП) в Україні є одним з визначальних пріоритетів державної політики з перших років економічних реформ. Вагома роль малих і середніх підприємств у забезпеченні конкурентного середовища, гнучкості національної економіки, зайнятості та доходів населення здобула широке визнання на всіх рівнях та знайшла свій вияв у здійсненні спеціальних заходів державної політики щодо підтримки розвитку малого бізнесу в Україні.
Проте дієвість заходів політики підтримки малого і середнього бізнесу виявилася недостатньою. Малі й середні підприємства в Україні продовжують стикатися з суттєвими перешкодами власному розвитку як на рівні державної політики, так і на рівні ринкового середовища.Відтак побудова моделі економічного розвитку, яка передбачала б максимально можливе поширення позитивних тенденцій економічної динаміки на всі складові економічної системи, поки що залишається серед визначальних завдань державної економічної стратегії.
Досвід розвитих країн показує, що малий бізнес грає дуже і дуже велику роль в економіці, його розвиток впливає на економічний ріст, на насичення ринку товарами необхідної якості, на створення нових додаткових робочих місць, тобто вирішує багато економічних, соціальних і інших проблем. В всіх економічно розвитих країнах держава надає велику підтримку малому бізнесу, дієздатне населення усе більше і більше починає займатися малим підприємництвом.
Активний ріст малих підприємств у західних країнах почав відбуватися із середини 70-х років, початку 90-х років. На сьогоднішній день у найбільш розвитих країнах Заходу малі фірми складають 70-90% від загального числа підприємств. Для порівняння можна взяти, наприклад, США - де в дрібному підприємництві зайнято 53% усього населення, Японію - з її 71.7% і країни ЄС, де на аналогічних підприємствах трудиться приблизно половина працюючого населення. Тільки ці цифри говорять про величезну важливість підприємств малого бізнесу для економіки цих країн. Про ефективність цих фірм говорить той факт, що на 1$ витрат вони впроваджують у 17 разів більше нововведень і розробок, чим великі підприємства, що дають життя лише 10% нових технологій, інші 90% упроваджують малі підприємства.
Нарешті, розвиток малого бізнесу необхідно тільки тому, що він дає життя старим великомасштабним підприємствам і в союзі з ними одержує значну вигоду як для себе, так і для ринкової економіки в цілому.
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ МАЛОГО БІЗНЕСУ
Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є малий бізнес.
Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого і середнього підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, свідчать про те, що мале підприємництво є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства, за певних умов і при підтримці з боку держави - тенденційно інноваційні, гнучкі і витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.
Властивістю сучасного етапу економічного розвитку є становлення (для постсоціалістичних країн) і подальше вдосконалення (для розвинутих країн) змішаної економіки ринкового типу. Саме ринковий тип економічної організації суспільства, конкурентно-ринковий спосіб координації економічних процесів і прийняття рішень в межах національних економічних систем є найбільш перспективним. Він постає історично виправданим для країн, що вирішують проблему вибору способу соціально-економічного розвитку.
Об'єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефективне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості щодо науково-технічного прогресу тощо. Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічного вибору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоузгодженість інтересів ринкових суб'єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського суб'єкта. Підприємництво виступає рушійною силою соціально- економічного розвитку.
Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого бізнесу набуває особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого бізнесу до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує у число першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.
В структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються малий, середній та великий бізнес. Але на відміну від двох останніх малий бізнес є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами бізнесу обумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.
Малий бізнес - це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.
Суть та значення малого бізнесу полягає у тому, що він є провідним сектором ринкової економіки; складає основу дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживацькими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.
Роль і місце малого бізнесу в національній економіці найкраще проявляється в притаманних йому функціях. Розглядаючи функції малого бізнесу у стабільній ринковій економіці, слід наголосити на наступному:
По-перше, неоцінений внесок малого бізнесу в справу формування конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. Малий бізнес допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо він є антимонопольним по самій своїй природі, що проявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку, малий бізнес, внаслідок багаточисельності елементів, що його складають, та їх високого динамізму в значно меншій мірі піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації й використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль в послабленні, а іноді й в подоланні розвинутими країнами притаманній великому капіталу тенденції до монополізації та затримці технічного прогресу.
По-друге, малий бізнес, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкісті. Ця його риса здобула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.
По-третє, величезним є внесок малого бізнесу в здійснення прориву по ряду важливих напрямків НТП, передусім в галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукоємної продукції, малий бізнес тим самим виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних фірм, що з'явилися наприкінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно оснащеними. А у США на сектор малого бізнесу припадає близько 50% науково-технічних розробок.
По-четверте, малий бізнес робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція проявляється у здатності малого бізнесу створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. В розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50% всіх зайнятих та до 70-80% нових робочих місць. Якщо у період криз 70-80-х років в розвинутих країнах йшов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберігали, але й навіть створювали нові.
По-п'яте, важлива функція малого бізнесу полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме він є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, він виконує функцію послаблення притаманній ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи приречені на провал.
Отже, роль та функції малого бізнесу з точки зору загальноекономічних позицій полягають не тільки у тому, що він є одним з найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально- політичній стабільності суспільства, тобто він відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.
За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти малого бізнесу, які не вимагають великих стартових інвестицій, мають швидке обертання ресурсів, спроможні при певній підтримці найбільш швидко і економічно доцільно вирішувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.
Таким чином, малий бізнес є невід'ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, але навіть й існувати.
1.1 Комерційні організації - суб'єкти малого бізнесу
Комерційними організаціями є юридичні особи, що переслідують витяг прибутку як основну мету своєї діяльності.
Юридичні особи, що є комерційними організаціями, можуть створюватися у формі господарських товариств і суспільств, виробничих кооперативів, державних і муніципальних підприємств. Основними організаційно-правовими суб'єктами малого бізнесу є господарські товариства і суспільства, що функціонують у різних галузях економіки. А основними організаційно-правовими формами суб'єктів малого бізнесу є повні товариства, товариства на вірі (командитні), обмежене товариство (товариства з обмеженою відповідальністю), відкриті і закриті акціонерні товариства. А тепер більш докладно зупинимося на їхній характеристиці.
Повне товариство
Повним товариством визнається товариство, учасники якого (повні товариші) відповідно до ув'язненого між ними договором займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність по його зобов'язаннях своїм майном. Це означає, що якщо приватна особа ввійшла в товариство на правах одного з засновників, то випадку банкрутства в нього буде конфісковане все особисте майно, що виходить за рамки життєво необхідного: картини, меблі, ювелірні вироби і т.д. Учасниками повного товариства можуть бути фізичні особи, зареєстровані як індивідуальних підприємців, чи юридичні особи як комерційні організації. Договір про їхню спільну діяльність у якій-небудь області вже можна розглядати як утворення такого товариства. Таким чином, установчим документом повного товариства є установчий договір, що повинний бути підписаний всіма учасниками повного товариства. В установчий договір повинні бути включені наступні обов'язкові зведення:
порядок спільної діяльності по створенню повного товариства;
про розмір, склад, терміни і порядку внесення внесків;
найменування повного товариства і місце його перебування.
Повне товариство повинне мати фірмове найменування, що містить або імена всіх його учасників і слова «повне товариство», або ім'я одного чи декількох учасників з додаванням слів « і компанія» і слова «повне товариство».
Керування повним товариством здійснюється за спільною згодою всіх його учасників; кожен учасник повного товариства має один голос. Але бувають випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників, у такому випадку буде інший порядок визначення кількості голосів його учасників при прийнятті рішень.
Кожен учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо установчим договором не встановлено, що всі учасники повного товариства ведуть справи спільно, або ведення справ доручене окремим учасникам. При спільному веденні справ його учасниками для здійснення кожної угоди необхідна згода всіх учасників. Якщо ведення справ повного товариства доручено доручається одному обличчю, то інші учасники для здійснення угоди повинні мати доручення від імені, на которого було покладене ведення справ товариства.
Важливою особливістю повного товариства є положення про те, що його учасники несуть відповідальність своїм майном по зобов'язаннях товариства, а учасник повного товариства, що не є його засновником, нарівні з іншими учасниками відповідає по зобов'язаннях, що виникло до його вступу в повне товариство. У теж час учасник, що вибув з повного товариства, відповідає по зобов'язаннях, що виникло до моменту його вибуття, нарівні з учасниками, що залишилися, протягом двох років після його відходу.
Припинення діяльності повного товариства може бути здійснене шляхом його чи реорганізації ліквідації відповідно до закону. Повне товариство може функціонувати, якщо в його складі є хоча б два учасники. Якщо ж у складі повного товариства залишається один учасник, то повне товариство повинне бути ліквідоване.
Командитне товариство
Товариство командитне - модифікована форма повного товариства. Командитним визнається товариство, у якому поряд з учасниками, що здійснюють підприємницьку діяльність і відповідають по зобов'язаннях товариства своїм майном (повними товаришами), мається один чи трохи учасників, відповідальність яких обмежується їхніми внесками в суспільство. Такі учасники, що ризикують лише в межах свого внеску, є зовнішніми учасниками і називаються коммандистами. Вони не приймають участі в здійсненні товариством підприємницької діяльності.
Головною особливістю командитного товариства є положення повних товаришів, що беруть участь у діяльності товариства. Так, усі повні товариші підписують установчий договір про створення товариства на вірі, керують їм, несуть відповідальність по його зобов'язаннях усім своїм майном. Вкладники ж не мають права брати участь у керуванні і веденні справ товариства на вірі, заперечувати дії повних товаришів по керуванню. Однак вони несуть обов'язки і мають права, як і повні товариші в командитному товаристві.
Вкладник має право:
- одержувати частина прибутку товариства;
- знайомитися з річними звітами і балансами товариства;
- по закінченні фінансового року вийти з товариства й одержати свій внесок у порядку, передбаченому установчим договором;
- передати свою частку в складовому чи капіталі її частина іншому чи вкладнику третьому обличчю.
Учасниками товариства на вірі як повних товаришів можуть бути індивідуальні чи підприємці комерційні організації, а як вкладників - громадяни і юридичні особи. Державні органи й органи місцевого самоврядування не вправі виступати вкладниками товариства на вірі. Учасник повного товариства не може повним товаришем у товаристві на вірі, а повний товариш у товаристві на вірі не може бути учасником повного товариства.
Установчим документом товариства на вірі є установчий договір, що підписується всіма повними товаришами. Він повинний містити в собі наступне:
умови про розмір і склад складового капіталу товариства;
про розмір, склад, терміни і порядку внесення внесків;
про сукупний розмір внесків, внесених вкладниками.
Крім того, в установчому договорі повинний бути встановлений порядок одержання вкладниками частини прибутку, умови одержання вкладниками свого внеску при виході з товариства, умови розподілу майна між повними товаришами і вкладниками при ліквідації товариства на вірі після задоволення вимоги кредиторів, місце перебування товариства на вірі, фірмове найменування.
Фірмове найменування товариства на вірі повинне містити або імена всіх повних товаришів і слова «товариство на вірі» чи «командитне товариство», або ім'я не менш чим одного повного товариша з додаванням слів «і компанія» і слова «командитне товариство» чи «товариство на вірі». Наприклад, назви типу «Джонсон-Джонсон і ДО0», «Іванов, сини і ДО0» і т.п.
Обмежене товариство
Обмежене товариство (товариство з обмеженою відповідальністю) - таке об'єднання, що формується на основі заздалегідь визначених внесків пайовиків. Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) визнається суспільство, статутний капітал якого розділений частки визначених розмірів; учасники такого суспільства не відповідають по його зобов'язаннях і ризикують лише в межах своїх внесків. У цьому і складається зміст поняття «обмежена відповідальність».
Засновниками (учасниками) товариства з обмеженою відповідальністю можуть бути громадяни і юридичні особи. Державні органи й органи місцевого самоврядування не вправі виступати учасниками ТОВ.
Установчим документом ТОВ є установчий договір, підписаний його засновниками, і затверджений ними утомившись.
В установчих документах ТОВ повинні визначатися його найменування, місце перебування, порядок керування; міститися зведення про розмір статутного капіталу суспільства; про розмір, склад, терміни і порядку внесення ними внесків, про відповідальність учасників за порушення обов'язків по внесенню внесків.
В установчому договорі засновники повинні прийняти зобов'язання по створенню суспільства, визначити порядок спільної діяльності по його створенню, установити умови передачі суспільству свого майна й участі в його діяльності, визначити умови і порядок розподілу між учасниками прибутку і збитків. Учасник ТОВ вправі в будь-який час вийти із суспільства незалежно від згоди інших його учасників. При цьому йому повинна бути виплачена вартість майна, що відповідає його частці в статутному капіталі суспільства.
Фірмове найменування ТОВ повинне містити найменування суспільства і слова «з обмеженою відповідальністю».
Важливе значення для успішного функціонування ТОВ має формування статутного капіталу, що складається з вартості внесків його учасників; він визначає мінімальний розмір майна суспільства. Розмір статутного капіталу не може бути менш суми, визначеної законодавством. Мінімальний розмір статутного капіталу в різних країнах різний: в Австрії він складає 500 тис. шилінгів, у Росії - 10 тис. карбованців, в Угорщині - 1 млн. форинтів.
Органами керування ТОВ є загальні збори учасників товариства і виконавчий орган, що здійснює поточне керівництво діяльністю ТОВ і підзвітний загальним зборам його учасників.
Акціонерне товариство
Акціонерним товариством (АТ) визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на визначене число рівних часток - акцій. Відповідальність членів суспільства, яких називають акціонерами, обмежується номінальною вартістю придбаних ними акцій.
Акціонерами можуть бути громадяни (фізичні особи) чи юридичні особи, що прийняли рішення про його установу. Рішення про установу АТ приймається установчими зборами. Число засновників відкритого АТ не обмежено, а закритого АТ не може перевищувати 50 чоловік. Акціонерне товариство може бути створено одним обличчям, що приймає рішення про створення АТ одноосібно. Однак АТ не може бути засновано іншим господарчим товариством, що складається з одного обличчя.
Державні органи й органи місцевого самоврядування не можуть виступати засновниками АТ.
Акціонерні товариства бувають двох типів: закриті і відкриті. Акції відкритих суспільств поширюються у вільному продажі, акціонери можуть відчужувати приналежні їм акції без згоди інших акціонерів цього АТ. Закритим акціонерним товариством визнається суспільство, акції якого розподіляються тільки серед його чи засновників заздалегідь визначеного кола лиц. закриті АТ не мають права проводити відкриту підписку на акції, що випускаються ними.
Установчим документом АТ є статут, вимоги якого обов'язкові для всіх органів акціонерного товариства і його акціонерів. Він повинний містити наступні зведення:
- повне і скорочене фірмове найменування АТ;
місце його перебування;
тип АТ (відкрите чи закрите);
кількість, номінальну вартість, категорії акцій (звичайні, привілейовані) і типи привілейованих акцій;
права акціонерів
розмір статутного капіталу АТ.
АТ має фірмове найменування, що містить указівку на організаційно-правову форму і тип АТ (відкрите чи закрите). АТ може мати повне чи скорочене найменування на різних мовах.
Статутний капітал акціонерного товариства складається з номінальної вартості акцій суспільства, придбаних акціонерами. Сума статутного капіталу суспільства визначається національним законодавством країни: в Австралії вона повинна складати як мінімуму 1 млн. шилінгів, у Швейцарії - 50 тис. шв. франків, у Росії - 10 тис. карбованців для закритого суспільства і 100 тис. руб. для відкритого (на 1991 р.).
Акціонерне товариство має право випускати звичайні, а також один чи кілька типів привілейованих акцій, номінальна вартість останніх не повинна перевищувати 25% статутного капіталу АТ. При установі акціонерного товариства його акції повинні бути серед засновників. Всі акції суспільства є іменними.
Вищим органом керування акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, що повинні проводитися щорічно (річні загальні збори акціонерів). На річних зборах акціонерів зважуються питання: про утворення ради директорів (наглядацької ради), ревізійної комісії; твердження річних звітів, рахунків прибутків і збитків АТ, розподіл його прибутків і збитків і ін.
Приватне підприємство
З цивільного законодавства не випливає, що індивідуальні (частки) підприємства також можна віднести до суб'єктів малого бізнесу, однак у залежності від чисельності зайнятих працівників вони повинні відноситися до малих підприємств
Приватне підприємство - це підприємство, що має в одному обличчі і засновника і власника. Всі інші в ньому є найманими робітниками.
Аналізуючи практику функціонування суб'єктів ринкової економіки в окремих розвитих країнах, можна привести наступні організаційно-правові форми суб'єктів малого бізнесу:
1.2 Роль малого бізнесу в економіці
Світова практика переконливо свідчить, що навіть у країнах з розвитий ринковою економікою малий бізнес впливає на розвиток народного господарства, рішення соціальних проблем, збільшення чисельності зайнятих робітників. По чисельності працюючих, по обсязі вироблених і реалізованих товарів, виконуваних робіт суб'єкти малого підприємництва в окремих країнах відіграють ведучу роль. У прийнятих у Російській Федерації протягом 1991-1995 р. законодавчих і нормативних актах указується, що розвиток у країні малого підприємництва є одним з напрямків економічної реформи, що сприяють розвитку конкуренції, наповненню споживчого ринку товарами і послугами, створенню нових робочих місць.
Суб'єкти малого підприємництва як суб'єкти ринкової економіки мають як переваги, так і недоліки. Закордонний і вітчизняний досвід розвитку малого бізнесу вказує на наступні його переваги: більш швидка адаптація до місцевих умов господарювання; велика незалежність дій суб'єктів малого бізнесу; гнучкість у прийнятті і виконанні прийнятих рішень; відносно невисокі витрати, особливо витрати на керування; велика можливість для індивідуума реалізувати свої ідеї, виявити свої здібності; більш низька потреба в капіталі й ін. Власники малих підприємств більш схильні до заощаджень і інвестування, у них завжди високий рівень бажання в досягненні успіху, що позитивно в цілому позначається на діяльності підприємства. Суб'єкти малого бізнесу краще знають рівень попиту на місцевих (локальних) ринках, вони дають засоби до існування більшій кількості людей, чим великі підприємства, тим самим сприяють підготовці професійних працівників. Малі підприємства в порівнянні з великими в окремих країнах займають домінуюче положення як по числу, так і по питомій вазі у виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг.
У теж час суб'єктам малого бізнесу властиві і визначені недоліки, серед яких варто виділити самі істотні: більш високий рівень ризику, тому високий ступінь нестійкості положення на ринку; залежність від великих компаній; недоліки в керуванні справою; слабка компетентність керівників; підвищена чутливість до змін умов господарювання; труднощі в залученні додаткових фінансових засобів і одержання кредитів і ін. Звичайно недоліки і невдачі суб'єктів малого бізнесу зв'язані як із внутрішніми, так і з зовнішніми причинами, а також з умовами формування.
Як показує досвід, більшість невдач малих фірм зв'язано з чи недосвідченістю професійною некомпетентністю власників малих підприємств.
У регулярно проведених опитуваннях у середовищі малих бізнесменів США головними причинами невдач їхньої діяльності найчастіше називають:
Некомпетентність;
Незбалансований досвід (наприклад, досвідчений інженер, але недосвідчений комерсант);
Недостача досвіду в комерції, фінансах, постачаннях, виробництві, умінні заводити і підтримувати ділові зв'язки контакти.
Іншими причинами банкрутств малих фірм є:
занедбаність бізнесу;
погане здоров'я чи шкідливі звички;
катастрофи, пожежі, злодійство і т.д.
шахрайство.
Практика діяльності американських малих фірм свідчить про те, що наявності одного підприємницького досвіду і хватки недостатньо. У сучасному малому бізнесі вкрай необхідні спеціальні знання. Звичайно новий бізнес починає або комерсант, майже нічого не знаючий про виробництво, або інженер, що нічого не знає про комерцію. Нерідко власник малої фірми має занадто мало досвіду в керуванні особливими структурами бізнесу.
Шанси фірми на успіх підвищуються в міру її дорослішання. Фірми, що довго існують при одному власнику, приносять більш високий доход, чим фірми, що часто змінюють власників. Американська статистика показує, що жінки - власники малих фірм більш щасливі в бізнесі, чим чоловіка.
На невдачах малого бізнесу позначається невисока кваліфікація підприємців. Підприємці, що вже нагромадили досвід ведення справ у маленьких фірмах, як правило, більш щасливі. Якщо в керуванні фірми бере участь не одна людина, а підприємницька команда складається їхній двох, трьох чи чотирьох облич, шанси на виживання вище, оскільки колективне ухвалення рішення більш професійно. На тривалість функціонування фірми впливають і розміри фінансування на першому етапі. Чим більше первісний капітал, вкладений у фірму, тим більше можливостей її збереження в кризові періоди.
В даний час навіть у країнах з розвитий ринковою економікою відбувається посилення ролі малих підприємств, хоча їхня стійкість відносно низька. При росту чисельності малих підприємств, розвитий інфраструктурі і державній підтримці малий бізнес є важливим чинником рішення економічних і соціальних задач. Як правило, розвиток малого бізнесу є умовою рішення наступних проблем:
формування конкурентних ринкових відносин, що сприяють кращому задоволенню потреб населення і суспільства;
підвищення якості товарів, робіт, послуг. Прагнучи до задоволення запитів споживачів, малих бізнес сприяє підвищенню якості товарів, робіт, послуг і культури обслуговування;
наближення виробництва товарів і послуг до конкретних споживачів;
сприяння перебудови економіки. Малий бізнес додає економіці гнучкість, мобільність;
залучення особистих засобів населення на розвиток виробництва. Партнери в малих підприємствах вкладають свої капітали в справу з більшою зацікавленістю, чим у великих;
створення додаткових робочих місць, скорочення рівня безробіття;
сприяння розкриттю таланта людей, розвитку різних видів ремесел;
формування соціального шару власників, власників, підприємців;
активізація науково-технічного прогресу;
освоєння і використання місцевих джерел сировини і відходів великих виробництв;
звільнення держави від збиткових підприємств за рахунок їхньої оренди і викупу.
Однак, аналізуючи підприємницьке середовище, можна виділити ряд причин, що гальмують розвиток малого підприємництва.
По-перше, складна економічна обстановка, що панує в країні: інфляція, спад виробництва, розривши господарських зв'язків, високий рівень процентних ставок, слабка правова захищеність підприємців.
По-друге, низький рівень організаційно-економічних і правових знань підприємців, відсутність належної ділової етики, господарської культури як у малому бізнесі, так і в державному секторі.
По-третє, негативне відношення визначеної частини населення, що зв'язує підприємництво прямо тільки з посередництвом, купівлею-продажем.
По-четверте, неотработанность організаційних і правових основ для регулювання розвитку бізнесу на регіональному рівні.
По-п'яте, слабість державної підтримки малого бізнесу.
Сформована економічна ситуація негативно впливає на малий бізнес в усіх напрямках. Рівень інфляції і ріст цін на усі фактори виробництва ставлять багато малих підприємств на грань банкрутства. І в їхньому числі в першу чергу виявляються підприємства, що функціонують у сфері виробництва товарів і побутових послуг для населення, що споживають сировину, матеріали й ін., вартість яких постійно росте. Податковий тиск також впливає на виробничі підприємства в сфері малого бізнесу. І сформовані економічні умови підривають стимули до підприємницької діяльності, послабляють підприємницький настрой.
1.3 Нововведения в Податковий кодекс
Початок 2015 року ознаменувався вступом в силу ряду нових нормативних документів, серед яких, мабуть, найбільшу увагу, зацікавленість та стурбованість викликає новий Податковий кодекс України. Важливість цього документу для бізнесу, розвитку економічних відносин важко перецінити, про що свідчить вже сам факт його активного обговорення різними експертами та громадскістю ще на етапі проекту, а зтурбованність малого та середнього бізнесу вилилась в багатоденні акції протесту.
Звісно, зміни в податковому законодавстві були викликані об'єктивними причинами реформування податкової системи. Наявність значної кількості нормативних актів, якими регулюються питання оподаткування створювали об'єктивні незручності та складнощі. Назріла необхідність їх консолідації в одному документі. А створення транспорентних механізмів ефективної взаємодії суб'єктів господарської діяльності та контролюючих органів є одним із критеріїв залучення іноземних інвесторів.
Однак, намагання якнайшвидше прийняти новий Податковий кодекс призвели до того, що документ містить чимало положень, які потребують доопрацювання, та вже сьогодні до нього готуються зміни. Залишається лише сподіватися, що такі зміни покращать його та будуть відповідати дійсним потребам суспільства.
Нажаль, прийняття нових законодавчих актів несе не тільки певні нові можливості для бізнесу, а й створює відповідні ризики. І лише їх своєчасний аналіз дозволить не бути захопленим ними зненацька, а отже адаптуватися та мінімізувати можливі негативні наслідки для бізнесу.
Не є виключенням новий Податковий кодекс України. Документ є досить масивним (більше трьохсот статей) та складним, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У цій статті ми хотіли б розібратися, які основні зміни впроваджуються Кодексом щодо оподаткування податком на додану вартість, податком на прибуток та податком з доходів фізичних осіб.
Податок на додану вартість
Податок на додану вартість (ПДВ) нараховується та сплачується у відповідності до Розділу V Податкового кодексу України. Серед основних змін необхідно виділити зменшення ставки податку з 20 % до 17% починаючи з 1.01.2014 року.
Слід звернути увагу на вимоги щодо реєстрації осіб як платників ПДВ. У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).
Кодексом передбачена можливість добровільної реєстрації платників ПДВ, якщо обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання.
Необхідно зазначити, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник ПДВ - продавець товарів/послуг зобов'язаний зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі не здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної, покупець буде позбавлений права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а продавець не буде звільнений від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:
понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2015 року;
понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2015 року;
понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2015 року;
понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.
Серед основних нововедень щодо ПДВ, слід також відзначити введення процедури автоматичного відшкодування ПДВ за рахунок коштів державного бюджета (для платників ПДВ, що відповідають певним критеріям) та звільнення від сплати ПДВ значного переліку суб'єктів господарської діяльності.
Податок на прибуток
Цей податок сплачується згідно з Розділом ІІІ Податкового кодексу України.
Об'єктом податку на прибуток є прибуток, отриманий резидентами, нерезидентами чи постійними Представництвами нерезидентів від здійснення ними господарської діяльності на території України.
Базою оподаткування є прибуток, джерелом походження з України, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.
Серед основних змін щодо податку на прибуток необхідно виділити наступні нововедення:
Ставка податку на прибуток буде поетапно зменшуватися з 25 % до 16 % за такою схемою:
· з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. застосовується ставка - 23 %;
· з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. застосовується ставка - 21 %;
· з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. застосовується ставка - 19 %;
· з 01.01.2014 р. застосовується ставка - 16 %.
Крім того, Податковим кодексом України тимчасово встановлюються преференційні умови оподаткування щодо певних видів господарської діяльності (податкові канікули). Так, звільняються від оподаткування:
до 1 січня 2015 року:
· прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру.
до 1 січня 2016 року:
· не включаються до доходів суми коштів або вартість майна, отримані суб'єктами кінематографії (виробниками фільмів) та/або суб'єктами мультиплікації (виробники мультиплікаційних фільмів) і спрямовані на виробництво національних фільмів.
· з 1 квітня 2015 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:
· утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2015 року;
· діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;
· які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності Податковим кодексом України та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.
до 1 січня 2021 року:
· прибуток суб'єкта господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг у готелях категорій "п'ять зірок", "чотири зірки" і "три зірки";
· прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості;
· прибуток підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;
· прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств суднобудівної промисловості;
· прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності, а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості;
· прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу.
до 1 січня 2020 року:
· прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива;
· прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;
· прибуток підприємств, отриманий ними від господарської діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;
· прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування, визначених статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива" для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначеної техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України.
Повністю звільняються від оподаткування податком на прибуток благодійна, у тому числі гуманітарна допомога, та фінансова допомога, що надається материнською компанією та повинна бути повернута протягом 12 місяців
1.4 Організаційна характеристика підприємства
Створення підприємства фіксується відповідними документами.
Насамперед, оформляється основний документ - Статут підприємства, в якому вказуються: юридичний статус нового підприємства, завдання, обґрунтування й принципи його створення, засновники, їхні адреси, грошовий внесок кожного засновника, організаційна структура підприємства, його керівні органи, права й обов'язки підприємства як юридичної особи.
В статуті позначається розмір статутного капіталу й джерела його утворення, указуються вид і сфера діяльності підприємства, даються гарантії охорони навколишнього середовища й здоров'я людей, указуються система обліку й звітності, адреса й назви підприємства.
Статут підприємства затверджується засновниками й разом із заявкою реєструється місцевими органами влади. Після цього підприємство одержує право на власну печатку й відкриває розрахунковий рахунок у банку. Установа, яке не має печатки й розрахункового рахунку, не є юридичною особою і не ставиться до категорії підприємств.
Установчий договір - договір між засновниками про створення юридичної особи. В установчому договорі засновники зобов'язуються створити юридична особа, визначають порядок спільної діяльності по його створенню, умови передачі йому свого майна й участі в його діяльності, а також умови й порядок розподілу між учасниками прибутку й збитків, керування діяльністю юридичної особи, виходу засновників з його складу.
Рішення про створення нового підприємства приймає власник капіталу. На першому етапі капітал потрібний для будівництва й організації підприємства, закупівлі необхідної сировини й матеріалів, устаткування, наймання робочої чинності.
На базі капітальних первісних вкладень, витрачених або призначених на зазначені цілі, утвориться статутний капітал підприємства.
Збільшення статутного капіталу відбувається за рахунок прибутку, що залишає на підприємстві для розвитку виробництва, а в окремих випадках - за рахунок асигнувань із бюджету. Крім того, підприємство може дістати кошти за рахунок випуску й продажу акцій й інших цінних паперів, а також одержати кредити, що погашають у наслідок із прибутку. Додаткові кошти можуть бути отримані також від продажу зайвого майна.
Рада засновників вирішує питання про розподіл чистого прибутку. Частина цього прибутку може направлятися на виробничий і соціальний розвиток суспільства. Визначається частка прибутку на виплату відсотків по облігаціях. Провадяться відрахування в резервний і спеціальні фонди. Рада засновників виходячи з фінансового стану суспільства, конкурентноздатності його продукції й перспектив розвитку ухвалює рішення щодо конкретному співвідношенні розмірів чистого прибутку, що розподіляє по зазначених напрямках.
Підприємство «Ліка» було засноване Поповою С. В. на початку 1998 року. Номер свідотства про реєстрацію 30035760. Юридична адреса: м. Харків, вул. Дерев'янко 12
Згідно Статуту, ПП НВФ «Ліка» має самостійний баланс, банківські рахунки, фірмовий знак та торгову марку.
На початку року було розглянуте питання про розширення промислової діяльності, в наслідок чого кошти інвестиційного портфеля використали на фінансування збільшення власного капіталу та фінансування операційної діяльностю.
За один рік «Ліка» завдяки вдалому керівництву, правильній управлінській політиці, а також самовідданості персоналу і робітників, зуміло зайняти лідируючі позиції на внутрішньому ринку, чим закріпило лідируючі позиції та забезпечило собі майбутнє зростання прибутків.
Структура в широкому змісті слова, є сукупність складових систему елементів і стійких зв'язків між ними. Альтернативні варіанти формування організаційної структури підприємства повинна базуватися на стратегічних планах, оскільки саме стратегія визначає структуру, не навпаки. У цьому зв'язку під організаційною структурою підприємства ми розуміємо весь пакет взаємних домовленостей про поділ завдань й повноважень усередині підприємства .
ПП НПФ «Ліка» постачає такі послуги: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.
Послуги розраховані на людей з різним матеріальним статком. У підприємства вже давно сформувалася база своїх клієнтів.
Співробітники ПП НПФ «Ліка» завжди раді своїм клієнтам і багато з ними спілкуються: довідаємося їхнього бажання, завжди намагаємося допомогти їм у виборі послуг. Доброзичлива атмосфера в колективі відображається й на клієнтах, вони ніколи не йдуть без покупки, тим більше що й ціна товару доступна.
ПП НПФ «ЛІКА» має таку організаційну структуру підприємства (рис.2.1).
Размещено на http://www.allbest.ru/
28
Рис. 2.1. Організаційна структура ПП НПФ «ЛІКА»
Організаційна стадія бухгалтерського обліку на підприємстві передбачає формування бухгалтерії. На ТОВ «НІКА» застосовується лінійна (ієрархічна) форма організації бухгалтерії. В основу цієї форми організації бухгалтерії покладено принцип розпорядження, яке передається головним бухгалтером усім рівням виконавців (рис. 2.2):
|
Головний бухгалтер |
|||
|
Заступник головного бухгалтера |
Бухгалтер з поточного обліку: |
Рис. 2.2. Структура бухгалтерського апарату
Головний бухгалтер на підприємстві забезпечує дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського та податкового обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства та ін.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-IV від 16.07.99 р. визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Згідно ст.8 Закону “Організація бухгалтерського обліку на підприємстві”, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно від дня реєстрації підприємства. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника відповідно до законодавства та Статуту. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе керівник підприємства. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форму його організації - створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером. У відповідності до п. 5 ст. 8 Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ПП НПФ «ЛІКА» самостійно визначає облікову політику.
Кожна відомість призначена для обліку операцій, що групуються на головних рахунках бухгалтерського обліку. Сума з будь-якої операції записується одночасно у двох відомостях: у першій - по дебету рахунку із зазначенням коду рахунку, який із них кореспондується, у другій - по кредиту. В обох відомостях у графі “Зміст операції” зазначають, на підставі яких первинних документів відображена операція.
Дані про фінансово-господарську діяльність підприємства за місяць з усіх відомостей переносять до відомості реєстрації операцій (В-9), на підставі якої складається оборотна відомість по синтетичних рахунках (оборотний баланс). На її підставі складається сальдовий бухгалтерський баланс. ПП НПФ «ЛІКА» застосовує План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291 (Клас1 “Необоротні активи”, Клас 2 “Запаси”, Клас 3 “Кошти, розрахунки та інші активи”, Клас 4 “Власний капітал та забезпечення зобов'язань”, Клас 5 “Довгострокові зобов'язання”, Клас 6 “Поточні зобов'язання”, Клас 7 “Доходи і результати діяльності”, Клас 9 “Витрати діяльності”, Клас 0 “Позабалансові рахунки”). В організації та веденні обліку на підприємстві важливе місце відводиться документуванню господарських операцій і відображенню їх у всіх бухгалтерських регістрах, оцінці майна і господарських операцій, проведенні інвентаризації активів і зобов'язань для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.
Подобные документы
Спрощені режими оподаткування в системі державної підтримки малого підприємництва. Порівняльна характеристика традиційних підходів та альтернативних моделей оподаткування малого бізнесу. Проблеми та недоліки оподаткування малого бізнесу в Україні.
курсовая работа [2,1 M], добавлен 16.02.2011Поняття малого бізнесу, його сутність і особливості, роль в ринковій економіці та порядок державного регулювання в Україні. Основні ознаки та принципи діяльності малого підприємства. Умови використання спрощеної системи оподаткування для фізичної особи.
реферат [16,8 K], добавлен 05.05.2009Методика та основні етапи дослідження ефективності державного регулювання системою оподаткування малого бізнесу на формування доходної частини бюджетів та прогресивне зростання малого підприємництва в українській ринковій економіці на сучасному етапі.
дипломная работа [2,3 M], добавлен 07.07.2010Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності. Права і обов’язки платників єдиного податку. Аналіз бюджетоутворюючої ролі спрощених режимів оподаткування. Проблеми та перспективи оподаткування малого бізнесу.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 21.04.2013Контроль за діяльністю платників єдиного податку з боку органів Державної податкової служби в Україні. Показники та результати діяльності суб’єктів малого підприємництва в регіональному розрізі. Міжнародний досвід стимулювання розвитку малого бізнесу.
курсовая работа [190,0 K], добавлен 01.02.2014Огляд спрощеної системи оподаткування як невід’ємного елементу податкової системи, вагомого інструменту стимулювання малого бізнесу. Інформація щодо масштабів застосування її в Україні. Схеми зловживань з метою ухилення від оподаткування за допомогою ССО.
статья [1,0 M], добавлен 24.04.2018Система оподаткування суб’єктів малого бізнесу. Використання спрощеної системи на сучасному етапі розвитку ринкової економіки. Особливості бухгалтерського обліку за умов застосування спрощеної системи оподаткування та пропозиції щодо її вдосконалення.
курсовая работа [61,8 K], добавлен 14.05.2009Сутність, суб’єкти, об’єкти, основні принципи та призначення системи оподаткування. Характеристика основних видів податків у розвинутих країнах світу. Загальнодержавні податки та збори. Оподаткування бізнесу, підприємницької діяльності, нововведення.
реферат [26,1 K], добавлен 04.12.2010Історія виникнення та розвитку франчайзингу, його основні види. Переваги та недоліки використання форм інтеграційної підтримки малого підприємництва. Організація функціонування франчайзингової схеми ведення бізнесу на прикладі ТОВ "Піца Челентано".
дипломная работа [661,3 K], добавлен 14.08.2016Розвиток малого бізнесу в Україні та його державна підтримка. Сутність і види малих підприємств, порядок їх створення та діяльності. Удосконалення обліку із застосуванням новітніх інформаційних технологій, основа оптимізації оподаткування на підприємстві.
дипломная работа [682,8 K], добавлен 31.08.2014
