Еколого-економічна ефективність використання землі в Луцькому районі

дослідження зміни агрохімічних показників родючості ґрунту;

ефективність виробництва продукції рослинництва на одиницю земельної площі.

На сучасному етапі актуальною є проблема оптимального визначення перспективних потреб у землі як території для розміщення продуктивних сил виробництва, предмета та знаряддя праці, засобу виробництва.

Землезабезпеченість є істотним чинником в економіці регіону. Різні види земельних ресурсів, в тому числі сільськогосподарські угіддя, перебувають у постійній динаміці. За досліджуваний період сільськогосподарські угіддя кардинально не змінювалися, як видно з вищенаведених показників. А тому можна зробити висновок, що вона стабілізувалась.

Висока розораність території, особливо сільськогосподарських земель знижує показники родючості ґрунту, поглиблює екологічну кризу в землекористуванні. Проте розораність земельної території не повною мірою відображає стан еколого-економічної ефективності використання землі. Доцільно провести розрахунок коефіцієнта розораності сільськогосподарських угідь, що розраховується як відношення площі ріллі до площі сільськогосподарських угідь.

Розораність території особливо сільськогосподарських земель знижує показники родючості ґрунту, поглиблює економічну кризу в землекористуванні, є негативним наслідком господарської діяльності людини щодо зниження продуктивності орних земель Продуктивність землі визначається чинниками, антропогенного впливу та рівнем фактичної її родючості. Родючість - це здатність землі забезпечити потреби рослин у поживних елементах та інших ґрунтових факторах життя. Вона значною мірою піддається дії людини і залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Усі засоби виробництва зношуються, а потім стають непридатними внаслідок зношеності. Земля на відміну від інших засобів виробництва, за умови раціонального використання не тільки не втрачає родючості, а навпаки - поліпшує агроекологічний стан.

Земля являє собою збалансовану систему, а тому не можна недооцінювати значення екологічної ефективності землекористування. Тим більше в умовах ринкової економіки необхідно знаходити і впроваджувати в життя сучасні технології виробництва рослинницької продукції, що забезпечило б виробництво потрібної кількості товарної продукції на значно менших площах.

Сучасний стан земель не відповідає їх продуктивному потенціалу, вимогам раціонального природокористування.

Високоефективне використання земель, що задіяне в сільськогосподарський обіг, насамперед залежить від проведення меліоративних заходів по забезпеченню оптимального водно-повітряного режиму для сільськогосподарських культур, це зокрема, нарізки кротового дренажу, глибокого розпушування ґрунту, ремонту гідротехнічних споруд. Високу окупність і хороші врожаї та осушених землях можна отримати впроваджуючи науково-обгрунтовані системи обробітку ґрунту, сівозміни, а також при внесенні достатньої кількості органічних і мінеральних добрив, проведення вапнування, використання нових сортів.

Впровадження в сільськогосподарській оборот нових земель в цілому по району майже не спостерігається, тому головним залишається - це більш інтенсивне використання тих сільськогосподарських угідь, які є в наявності, виконання агротехнічних заходів на всіх площах.

Виробництво товарної продукції сільського господарства на екологічно чистому ґрунті з упровадженням прогресивних технологій є однією з важливих умов підтримання нормального фізичного стану людини як головної продуктивної сили суспільства, повнішого задоволення життєвих потреб населення, підвищення загального рівня його життя.

Громадяни почали самостійно займатися веденням сільського господарства і виготовленням сільськогосподарської продукції. Та не маючи відповідних засобів праці, вони не можуть досягти бажаних результатів, тому потрібно робити організацію цих земель, створювати різні об'єднання щоб сумісним шляхом закупити відповідну техніку, і полегшити тяжку ситуацію в сільських районах. Але менталітет селян тримає в собі свої принципи, тому без втручання держави і мови не може бути про об'єднання (консолідацію).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Атлас Волинської області. - М.: ГУГК, 1991. - 42 с.

2. Біорізноманіття, Цуманської Пущі та питання його збереження/ Т. А. Адрієнко, М. Л. Клєстов та ін. (під. заг. ред Т. А.Андрієнко, М. Л. Клєстов). - К.: Фітосоціологічний центр, 2004.- 136.

3. Генсірук С.А., Іваницький С.М. Лісове господарство і формування оптимальної лісистості в Західному Лісостепу і Поліссі. - Львів: НТШ, 1999. - 242 с.

4. Генсірук С.А., Копій Л.І., Іваницький С.М. Збереження біорізноманіття лісових екосистем шляхом формування оптимальної лісистості в агроландшафтах України // Науковий вісник: До 125-річчя УкрДЛТУ. - Львів: УкрДЛТУ. - 2000. - Вип.10.1. - 209с.

5. Генсірук С.А., Іваницький С.М. Формування екологічної системи природоохоронних територій Розточчя // Матеріали міжнар. науково-практичної конф. “Розточанський збір - 2000”. Том I. - Львів: Меркатор. - 2001. - 201с.

6. Збереження біорізноманіття й заповідна справа в Україні.

7. Інформаційний бюлетень №12. січень 2001. (Київський еколого-

8. культурний центр охорони дикої природи СоЕС ).

9. Климович П.В. Еколого - меліоративний аналіз Волинського Полісся.-Львів: Вид. ЛДУ ім. Ів. Франка, 2000.

10. Поварніцин В. О. Ліси Українського Поліся. - К.:1959-200 с.

11. Природно - заповідний фонд Волинської області. - Луцьк: Ініціал, 1999.

12. Ткачик В.І. Ефективність комплексного ведення лісового господарства в регіоні / Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: структурна політика і трансформація. Збірник наукових праць. Випуск V. №2./ Міносвіти України, ЛДТУ. Ред. кол.: відп. ред. М.І.Долішній.- Луцьк: Настир'я, 1999.

13. Христук Ю.С., Іваницький С.М. Антропогенні зміни в природі // Українська енциклопедія лісівництва. - Львів: Місіонер, 1999. - Т. 1. - 178с.

Размещено на Allbest.ru