Процеси глобалізації світогосподарського розвитку

Вищою формою транснаціоналізації бізнесу є його глобалізація, коли компанії сприймають світовий ринок як єдиний і повністю гомогенний та будують свою підприємницьку стратегію, виходячи із стандартизованих мотивацій і вимог уніфікованих споживчих сегментів. Отже, економічна глобалізація є логічним завершенням і вищою формою концентрації виробництва. Проте можна стверджувати, що в сучасному світі ще одним важливим критерієм детермінації глобаліза-ційного рівня економічних процесів виступає їх галузева приналежність. Одні товарні ринки завдяки універсальності продукту і поширеності стандартизованих операцій вже, по суті, є глобалізованими, інші ж перебувають на різних етапах інтернаціоналізації. Таким чином, ще один важливий фактор глобалізації - галузева приналежність бізнесу.

До сьогоднішнього часу поняття "міжнародний" і "глобальний" використовувалися здебільшого для позначення інтернаціоналізованої економічної діяльності в загальному розумінні. Проте існує ряд відмінностей, які викристалізувалися в результаті ускладнення процесів інтернацюналізації та створення єдиної системи світогосподарських зв'язків. Глобалізовану економічну діяльність можна вважати субкатегорією міжнародної, що характеризує найвищий на сьогоднішній день рівень розвитку й узагальнення підприємницьких стратегій на основі стандартизації елементів управління та уніфікації потреб, яка прогресує, а також переваг і уподобань споживачів на численних іноземних ринках.

Вивчення досвіду управлінської діяльності компаній з більш як 20 країн світу доводить, що в кожному окремому випадку обирається власний шлях потенціальної діяльності та її маркетингового забезпечення, але логіка поведінки лишається типовою: від основ внутрішнього маркетингу управлінські функціїроявйй ваються й ускладнюються в напрямі транснаціоналізації та глобалізації, залучаючи дедалі складніші та багаторівневі управлінські механізми, часто навгад оцінюючи рівень витрат і не маючи ясного уявлення про концептуальні засади потенціальної діяльності.[15 c.303]

Слід визнати, що компанії можуть одночасно застосовувати різні види міжнародної діяльності на різних ринках і сегментах залежно від їх виробничо-комерційних можливостей і прагнень. Проте свою міжнародну діяльність вони, як правило, розпочинають з "домашнього" ринку, поступово посилюючи рівень інтернаціоналізації та послідовно ускладнюючи управлінські функції забезпечення виробничо-комерційної діяльності в міжнародному економічному просторі. Швидкість переходу від національно локалізованого бізнесу до стандартизованих форм глобалізації залежить від рівня зрілості ринкового середовища, фактори якого можуть підсилювати глобалізаційні тенденції або, навпаки, їх пригнічувати. Аналіз потенціалу економічної глобалізації національних економічних систем передбачає:

а) визначення специфіки впливу та взаємодії факторів глобалізації світового ринкового середовища;

б) виділення найважливіших факторів і сфер глобалізаційних процесів, що якісно (позитивно чи негативно) впливають на глобалізацію національних економік;

в) оцінку наслідків глобалізації.

Отже, важливою проблемою є вирішення цивілізаційної суперечності між дією доцентрових і відцентрових сил глобалізації, що передбачає встановлення балансу економічних пріоритетів між національними етноцентрично налаштованими господарськими системами, зумовленими особливостями окремих країн і регіонів, за рахунок узагальнення управлінських функцій у результаті складного спіралеподібного процесу заглиблення міжнародної співпраці, управлінським завданням є створення універсальної програми розвитку яка була б придатною для використання на просторі б одночасно потреби «кономічних суб'єктів (компаній, країн, регіонів) у міжнародному розвитку, а також завдяки якій споживачі в різних країнах і регіонах дістали б мотиваційні переваги. Така стратегія має ефективно спрацьовувати на різних ринках, незважаючи на особливості їх соціально-культурного, економічного і технологічного розвитку.[22]

Успішність глобальної, або геоцентричної, стратегії зумовлена не стільки можливістю створення подібних умов ведення бізнесу, скільки рівнем зрілості управлінської поведінки економічних суб'єктів, які хочуть, вміють і можуть впливати на перебіг подій за допомогою використання власного міжнародного досвіду (у сфері розвитку продукту, ціноутворення, реалізаціїлогістичних завдань тощо), який набувався в процесі реалізації завдань внутрішнього, експортного, інтернаціонального, багатонаціонального й елементів глобального маркетингу. Фактично йдеться про розробку універсальних продуктово-ринкових стратегій, які були б адекватними вимогам світового ринку та одночасно відповідали б потребам розвитку учасників міжнародного співробітництва і ринковим мотиваціям споживачів з різних країн і регіонів. Такі стратегії, які, по суті, є складовими національних програм соціально-економічного розвитку, мають комплексно і цілеспрямовано забезпечувати обгрунтований рівень глобалізації національних економік на різних етапах інтернаціоналізації та у сферах підприємництва, незважаючи на особливості соціально-культурного, економічного і технологічного розвитку.

Аналіз українського ринкового середовища показав, що вітчизняні економічні суб'єкти ще не готові до активної глобалізації ні за рівнем інтернаціоналізації підприємницької діяльності, ні за структурою товарної пропозиції, ні за якістю управлінських систем. Хоча в окремих, досить глобалізованих сферах, наприклад у виробництві ракетної техніки і літакобудуванні, Україна вже сьогодні виступає рівноправним учасником світової глобалізації.

Таким чином, розглядаючи сутнісні характеристики світової економічної глобалізації, можна зробити висновок про її об'єктивний характер і неминучість. Як системне явище вона охоплює практично всі сфери соціально-економічного життя, які, одержавши імпульс до подальшого розвитку, справляють вплив на якість і динаміку глобалізаційних змін у галузі економіки, але мають суперечливий характер і неоднозначно впливають на окремі сфери національних економічних систем.

В основі економічної глобалізації лежать інтернаціоналізація господарської діяльності економічних суб'єктів та інтенсифікація функцій міжнародного управління. У свою чергу, рівень інтернаціоналізації визначається глибиною інтеграційних процесів, мірою залучення країн і регіонів до системи міжнародного поділу праці, розвитком спеціалізації та коопераційних зв'язків у межах світових товарних ринків, стандартизацією методів управління. Найвищим рівнем інтернаціоналізації є виникнення і функціонування глобальних ринків, суть яких полягає у формуванні єдиних вимог глобальних ринкових сегментів на фоні уніфікації елементів національних систем науково-виробничо-комерційних відносин між економічними суб'єктами, а також управлінських засад їх функціонування.

Важливою умовою ефективної глобалізації української економіки та успішної її інтеграції до світового економічного простору є збалансування позитивних І негативних глобалізаційних проявів на основі визначення, оцінки і врахування впливу доцентрових (стимулюючих) і відцентрових (стримуючих) факторів світового економічного розвитку і потенціалу національної економічної системи.[16 c.57-59]

ВИСНОВКИ

На основі проведеного наукового дослідження даної курсової роботи можна зробити наступні висновки.

Сучасний розвиток світогосподарських зв'язків та загально-цивілізаційні проблеми людства визначаються процесами глобалізації та регіоналізації, інтернаціоналізації, темпами науково-технічного прогресу.Аналіз перехідних економік є необхідним для визначення їхніх місця та ролі у світовій економіці, зокрема в інтенсивних процесах глобалізації та інтернаціоналізації.Процес глобалізації розвивається під впливом сукупності техніко-технологічних, соціально-економічних, політичних, морально-етичних та культурних факторів.Сьогодні економічний розвиток жодної країни не можна розглядати поза контекстом глобальних процесів та загально-цивілізаційних проблеми людства, які породжують як виклики, так і можливості соціально-економічного розвитку. Поглиблення глобалізації економіки наштовхується на невирішені проблеми, перш за все через фундаментальну культурну неоднорідність світу і разючу економічну нерівність на планеті, та супроводжується загостренням економічних і соціальних суперечностей на мікро- та макрорівнях міжнародної економіки.

У дослідженні проблем і особливо перспектив глобалізації важливо уникнути «позитивної ейфорії» стосовно цікавої з багатьох точок зору архітектури майбутнього, розуміючи, що навіть успадкованих проблем (забруднення навколишнього середовища, виснаження життєво важливих природних ресурсів, бідність і зростаючий розрив між країнами в «якості життя» і охорони здоров'я тощо), нові суб'єкти вирішити не спроможні, як це не змогли зробити транснаціональні корпорації. Більше того, превалювання масової матеріально-споживчої мотивації (державної, міждержавної, корпоративної, особистої) вивільняє загрозливі для розвитку людської цивілізації морально-етичні ніші.

Уже давно настав час від суперечок перейти до серйозного системного аналізу наших людських і природних ресурсів, критично переосмислити й оцінити існуючу практику їхнього використання, а відтак переосмислити державну політику у всіх її історично значимих напрямках та аспектах. І при цьому постійно мати на увазі, що найважливішою умовою успішної реалізації настільки масштабного, трудомісткого проекту є врахування стереотипів і архетипів національної свідомості й характеру, культурного коду громадян України, на мову яких повинна бути перекладена система цінностей, що формується постіндустріальним розвитком. Забезпечення стійкого економічного зростання передбачає створення таких макроекономіічних умов, які містять зниження процентних ставок, формування механізмів кредиту-иня виробничої діяльності, особливо у високотехнологічній сфері, усунення цінових диспропорцій, а також сприяння інтеграції економіки, становленню контурів її розширеного творення, багаторазового підвищення інвестиційної та інноваційної активності. Це вимагає активізації відповідних інвестиційних, структурних, промислових, науково-технічних, нових та інших складових економічної політики української держави.

На сьогодні Україна переживає справжню драму мислення, яке ніби загрузло між минулим і майбутнім, у муках народжуючи нові підходи й ідеї світоустрою. Саме у цьому сенсі процес інтеграції, що розпочався у світі, є для неї ресурсом і додатковим стимулом власної реконструкції й трансформації. Глобалізація визначає не тільки головний вектор загальнолюдського розвитку, але й шлях входження України в єдиний світ.

Та якби кому не хотілось,реальність полягає у тому, що глобалізація являє собою об'єктивне та абсолютно невідворотне явище сучасності, яке можна уповільнити засобами економічної політики , але не можна зупинити або “відмінити”, оскільки це імперативна вимога сучасного суспільства та науково-технічного прогресу.

Список використаної літератури

глобалізація світова українська економічна

1. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. -- К.: Знання-Прес, ,2002. -- С 430--440.

2. Мочерний СВ. Політекономія: Підручник. -- К: Вікар, 2003. -- С. 375--386.

3. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. Е45 В.Д. Базилевича. -- 5-те вид., стер. -- К.: Знання-Прес, 2006. -- 525-551.

4. Білорус О.Г. Економічна система глобалізму. -- К.: КНЕУ, 2003.C 238- 307.

5. Герст Пол, Томсон Грецем. Сумніви в глобалізації. Міжнародна економіка і можливості керування: Пер. з англ. -- К.: К.І.С., 2002. --C. --205--315.

6. Глобалізація і безпека розвитку / Кер. авт. кол. О.Г. Білорус. -- К.: КНЕУ, 2007. -- C.--238--279.

7. Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития. -- М.: Альпина Паблишер, 2008. -- С. 145--286.

8. Stilwell M. Trade, Environment and Sustainability // Dynamic Development in al Sustainable World: Transformation in Quality of Life, Growth and Institutions / Ed. By Gudruaj Kochendorfer and B.Pleskovic / Villa Borsig Workshop Series 2001. - German Foundation foii International Development, Development Policy Forum, Berlin, 2002. - P.152-168.

9. Довгий O.C. Сучасні тенденції міжнародного руху технологій // Стратегія розвитку! України (економіка, соціологія, право): Наук, журнал. - Вип.2-4. - К.: Книжкове вид-buj НАУ, 2006.-С.77-80.

10. Ткач А.А. Інституціональні основи ринкової інфраструктури: Монографія / HAH України. Об'єднаний інститут економіки. - К., 2005. - 295 с

11. Морозова Л.В. Моделювання інноваційних процесів // На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору: 36. матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. 5-7 жовтня 2006р. - К.: КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, 2006. -СІ 85-187.

12. Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації. -- К.: Видав, центр "Друк", 2007- С156 - 234.

13. Сорос Дж. Криза глобального капіталізму: Пер. з англ.-- К., 2008.С.234 -367.

14. Рогач О.І., Шнирков О.І. Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки: Навч. посіб. -- К.: Видав, центр "Київський університет", 2007. -- С.302-340.

15. Скаленко О. Глобальні резерви поступу (Інформація + + інтелект + інновації). -- К.: Основи, 2007.С. 159 - 334.

16. Кузьменко Н.А. Стратегія розвитку України у світовому економічному просторі //Урядовий кур'єр. - 2006, №9. - 50-59 с.

17. Лісовська А.П., Ганевич Д.М. Світова економіка і процес глобалізації // Фінанси України. - 2007, № 7. - 45 с.

18. http://ru.wikipedia.org/wiki/European_Union - сайт електронної бібліотеки Вікіпедія

19. http://www.vuzlib.net/me_kneu/ - сайт електронної бібліотеки КНЕУ

20. http://www.ukrstat.gov.ua/ - офіційний сайт Міністерства Статистики України

21. http://ec.europa.eu/eurostat/euroindicators - головні європейські економічні показники

22. http://ec.europa.eu/eurostat - новини Євростату

23. http://www.mfa.gov.ua/ - Міністерство закордоних справ України

Размещено на Allbest