Лізингові операції міжнародних корпорацій

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

- якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

- майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик [15].

Вказані зміни вплинули на регулювання операцій фінансового лізингу. Зокрема:

1. Продавцем (постачальником) при лізингових відносинах може бути фізична чи юридична особа, у якої лізингодавець придбає річ, яка у подальшому буде передана як предмет лізингу лізингоотримувачу. Це дає можливість товаровиробникам основних фондів передавати свій продукт у фінансовий лізинг та розширяти ринок збуту.

2. Вимога амортизувати 75% співпадає з вимогою бухгалтерського обліку по міжнародним стандартам і використовується у практичній діяльності бухгалтерами. Це положення потребує правового роз'яснення, оскільки допускає різне тлумачення.

3. Лізингоотримувачу передаються всі ризики і винагороди, пов'язані з правом використання і володіння об'єктом лізингу.

4. У фінансовий лізинг можна передавати майно як придбане, так і виготовлене на замовлення орендодавця, а також те, що знаходилось у складі основних фондів лізингодавця на протязі терміну перших 50% амортизації початкової вартості. Дане положення важливе для більшості лізингодавців, хоча і потребує додаткового роз'яснення, про яку амортизацію йде мова - економічну чи податкову.

В податковому законодавстві України регулювання операцій фінансового лізингу передбачає два фіскальних режими - як з податку на прибуток, так і з податку на додану вартість. З прийняттям Закону «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» від 16.01.2003 р. № 469 об'єктом оподаткування є операції фінансового лізингу. Так, з 01.01.2003 р., у відповідності з доповненням до пункту 1.4 Закону «Про податок на додану вартість», операції по передачі майна орендодавцем на баланс орендаря по договорам фінансового лізингу прирівнюються до продажу, а їх вартість у відповідності з підпунктом 3.1.1 - об'єктом оподаткування. Не є об'єктом оподаткування сплачені відсотки і комісії у складі лізингових платежів, нарахованих на вартість об'єкту фінансового лізингу в сумі, яка не перевищує подвійну облікову ставку НБУ в день нарахування таких відсотків (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого в межах такого договору фінансового лізингу (підпункт 3.2.2) [13].

Зміни, внесені до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», змінили правило «першої події» відносно виникнення податкового зобов'язання і податкового кредиту до операції фінансового лізингу. Так, дата виникнення податкових зобов'язань лізингодавця визначена як дата фактичної передачі об'єкта фінансового лізингу у користування орендарю, а датою виникнення права орендаря на податковий кредит є дата фактичного отримання ним об'єкта фінансового лізингу (підпункти 7.3.4, 7.5.3 Закону України «Про податок на додану вартість»). З придбанням об'єкта фінансового лізингу у лізингодавця виникають податковий кредит і податкове зобов'язання стосовно вартості об'єкта на момент фактичної передачі об'єкта лізингоотримувачу. Тобто, валові доходи і валові витрати лізингодавця, а також зобов'язання і податковий кредит з ПДВ збалансовані.

У лізингоотримувача в момент передачі об'єкта фінансового лізингу на всю суму вартості майна виникає податковий кредит, хоча платежі у рахунок компенсації вартості об'єкта він буде платити частинами. Це дає лізингоотримувачу можливість користуватися податковими знижками при цій операції. Крім того, він отримує право амортизувати отримані основні фонди і збільшити валові витрати на суму лізингових платежів. Потім лізингоотримувач при вказаній операції отримує податкові знижки та зацікавлений в отриманні об'єкта фінансового лізингу.

В Україні на сьогодні практично відсутні будь-які податкові пільги, які б стимулювали розвиток міжнародного лізингу, а діюча система оподаткування унеможливлює також імпорт таких пільг з-за кордону. Більше того, можна навіть говорити про надмірне оподаткування операцій імпорту послуг міжнародного лізингу в нашій державі. Зокрема, існує проблема потрійного податкового навантаження ПДВ операцій імпорту іноземних товарів на умовах лізингу: перший ПДВ (ПДВ іноземної країни) закладено у ціну товару, другий ПДВ (20% від митної вартості лізингового об'єкту) сплачується лізингоотримувачем при перетині лізинговим об'єктом митного кордону України), третій ПДВ (20% від залишкової вартості лізингового об'єкта) лізингоотримувач повинен сплатити під час викупу об'єкта. Законодавчо обумовлюється, що ПДВ на залишкову вартість не сплачується лише у випадку наявності угоди про уникнення подвійного оподаткування між країнами лізингодавця і лізингоотримувача [12].

Іншою важливою проблемою діючого податкового законодавства про оподаткування міжнародного лізингу є надмірне оподаткування лізингоотримувача податком на репатріацію (податком на прибуток підприємств-нерезидентів). Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» (ст. 13.1) визначає, що податком на репатріацію оподатковується “лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами чи постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця)”. Дану норму можна трактувати таким чином, що весь лізинговий платіж є об'єктом оподаткування податком на репатріацію. Але основну суму лізингового платежу складає погашення основної вартості майна, що не є прибутком нерезидента. В даному випадку оподатковуваним доходом підприємства - лізингодавця слід вважати лише ту частину лізингової плати, що дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта лізингу.

Отже, доцільною є заміна визначення в Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» оподатковуваних доходів лізингодавців - нерезидентів, а саме визначення їх як «сума процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта міжнародного лізингу»

Крім того, існує ще й проблема подвійного податкового навантаження податком на прибуток підприємств іноземного лізингодавця, бо, крім, сплати податків на прибуток у своїй країні, з нього згідно з українським законодавством утримують ще й вже згадуваний податок на прибуток нерезидентів ставка якого, згідно діючого законодавства, 15 %. Проблема подвійного оподаткування податком на прибуток стосується і вітчизняних компаній - лізингодавців, що надають послуги міжнародного лізингу, адже окрім сплати податку на прибуток підприємств в Україні (25%), вони мають ще й сплатити податок на репатріацію в іноземній країні, який є досить поширеним у сучасних податкових системах різних країн.

Як бачимо, мотивом зміни податкового законодавства є поступова адаптація до розвитку лізингового бізнесу в Україні.

Підсумовуючи вищевикладене:

1. В податковому законодавстві України з метою оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість, операції фінансового лізингу розглядаються як операції продажу. Таким чином, держава застосовує схеми оподаткування лізингу, які забезпечують лише фіскальну функцію, що характерно для більшості країн Євросоюзу.

2. Перелік критеріїв стосовно визначення операцій фінансового лізингу викладений у відповідності з їх трактуванням по МСБО та П(С)БО 14 «Оренда», що можна розглядати як прогресивний крок у реформуванні оподаткування цих операцій, оскільки вони відповідають економічній природі фінансового лізингу.

3. З точки зору податку на прибуток, фінансовий лізинг є привабливим варіантом фінансування купівлі основних фондів лише тоді, коли сторони угоди задоволені терміном лізингу і структурою платежів, де частина лізингових платежів, котра вважається відшкодуванням вартості активу на протязі терміну лізингу, не перевищує амортизацію об'єкта під час цього строку [12].

Для вирішення проблеми активізації лізингової діяльності необхідно:

1) потурбуватись про чітку систему оподаткування, яка робила б неможливим подвійне тлумачення, а також узгоджувалась з усіма законодавчими актами, які регулюють лізингові відносини суб'єктів господарювання;

2) створити рівні умови для розвитку фінансового лізингу на ринку фінансових послуг, щоб збільшити зацікавленість всіх суб'єктів підприємницької діяльності в оновленні основних фондів;

3) розробити стратегію об'єктів лізингу з орієнтацією на певні категорії споживачів.

Державне регулювання ринку фінансового лізингу повинно здійснюватися шляхом:

- ведення державного реєстру фінансових установ та ведення обліку юридичних осіб, які не є фінансовими установами й мають можливість за законом надавати фінансові послуги;

- розробки та затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових для виконання учасниками ринку лізингу, контролю за їх виконанням;

- здійснення контролю за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку лізингу;

- застосування уповноваженими державними органами заходів впливу за порушення чинного законодавства з питань лізингу .

Міжнародні корпорації зацікавлені у розвитку лізингу, оскільки він є інвестиційним механізмом, що сприяє оновленню техніки та технологій, зростанню конкурентоспроможності економіки, зменшенню енергоємності та матеріалоємності виробництва, зростанню екологічної та технічної безпеки виробництва, покращенню умов праці, розвитку малого та середнього бізнесу.

Висновки до розділу 1

У першому розділі розглянуто теоретичні засади здійснення міжнародних лізингових відносин, саму сутність лізингу, його функції; розроблено класифікацію лізингових відносин залежно від різних класифікаційних ознак, тенденції розвитку лізингу у світі, огляд українського законодавства у сфері лізингу.

Перспективи розвитку лізингового ринку в світі пов'язані не лише з розширенням лізингових операцій на Східну Європу, включаючи Росію, а також бурхливим його розвитком в країнах, що розвиваються, але і з розширенням міжнародного лізингу, який поки не набув широкого поширення в світі з ряду причин. У Західній Європі, наприклад, на міжнародний лізинг. здійснюваний закордонними лізинговими фірмами, в даний час доводиться тільки 2% від спільного об'єму лізингових операцій тобто інтеграція у сфері лізингу відстає від рівня розвитку загальноекономічної інтеграції.

Міжнародний лізинг розглядається як угода, що може включати необмежену кількість задіяних сторін, суб'єкти якої є резидентами різних держав. В діловій практиці вигідність її застосування, в першу чергу, спрямована на експорт податкових пільг із країни лізингодавця в країну лізингоотримувача. Окрім цього, на макрорівні сума лізингових угод не враховується в підрахунку національної заборгованості, тобто з'являється можливість перевищити ліміти кредиторської заборгованості, що установлюються Міжнародним Валютним Фондом (МВФ) по окремих країнах.

В результаті дослідження виявлено, що сьогодні одним із найбільш ефективних методів оновлення матеріальної бази і модернізації основних фондів підприємств різних форм власності є лізинг як новий вид фінансування, чому сприяють загальні тенденції економічного розвитку. Світова практика здійснення лізингових операцій доводить, що в умовах економічної кризи, подібної до тієї, що склалася в Україні, цей метод фінансування є найбільш доцільним і мобільним, а, отже, може сприяти

Шляхом огляду і аналізу чинного законодавства України, дано визначення поняття лізингу, і конкретизовані критерії, по яким лізинг вважається фінансовим, і які узгоджуються з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Також виявлено, що в Україні на сьогодні практично відсутні будь-які податкові пільги, які б стимулювали розвиток міжнародного лізингу, а діюча система оподаткування унеможливлює імпорт таких пільг з-за кордону.

Розділ 2. Механізм здійснення лізингових операцій на підприємстві

2.1 Характеристика діяльності та фінансового стану компанії ТОВ

«Кернел Трейд»

ТОВ “Кернел Трейд” (надалі “Кернел”) - одна із найбільших в Україні вертикально інтегрованих агропромислових компаній, лідер українського ринку соняшникової олії у пляшках, а також експорту олії за кордон, входить у трійку найбільших експортерів зернових культур України за результатами 2010 року.

Основні види діяльності компанії:

- виробництво соняшникової олії;

- експорт соняшникової олії та зернових культур;

- дистрибуція соняшникової олії у пляшках на внутрішньому ринку;

- надання послуги з перевалки зернових вантажів у порту м. Іллічівська;

- надання послуг з перевалки олії та зерна у портах м. Миколаєва;

- зберігання зернових та олійних культур на внутрішніх елеваторах;

- агровиробництво.

Позиції компанії “Кернел” на 2011 рік є досить сильними на українському ринку агропродукції, що підтверджують наступні дані виробництва та економічної діяльності підприємства:

1 місце за об'ємом продажів соняшником олії у пляшках. Доля на внутрішньому ринку складає - 35% (портфель брендів: “Щедрий Дар”, “Стожар”, “Чумак Домашня”, “Чумак Золота”).

1 місце за об'ємами виробництва соняшникової олії. Загальна потужність переробки на заводах компанії складає - 2,2 млн. тонн насіння соняшника у рік.

1 місце за експортом соняшникової олії в України.

У трійці найбільших експортерів зернових культур в Україні за підсумками 2010 року [52].

Один із найбільших операторів з перевалки зернових вантажів у порту. Потужності з перевалки складають більше 20% від загального об'єму українського експорту зернових. Оператор з перевалки рослинних олій у порту потужністю більше 500 тис. тонн у рік, також має можливість перевалки продуктів (шроту і т.п.) більше 200 тис. тонн у рік.

Компанія володіє найбільшою в Україні мережею елеваторів, яка здатна вмістити 2,2 млн. тонн одночасного зберігання.

Історія появи та розвитку компанії на українському ринку агропродукції:

1995 рік - початок діяльності компанії, трейдерська діяльність, експорт зернових та олійних культур.

1995-2001 рр. - купівля перших елеваторів, компанія прийняла участь у державній програмі приватизації елеваторів.

2002 рік - купівля Полтавського олійноекстраційного заводу, запуск напряму сільськогосподарської діяльності.

2004-2005 рр. - купівля торгової марки “Щедрий Дар”, вихід на український внутрішній ринок соняшникової олії у пляшках.

2006 рік - купівля активів компанії “Євротек” у Харківській області: 2 олійноекстраційних заводи, торгова марка “Стожар”, 13 елеваторів, а також більше 14 тис. Га орендованих земель сільськогосподарського призначення. Збільшення бізнесу компанії практично на 70%. Збільшення власної долі на внутрішнього ринку соняшникової олії у пляшках до 22% (портфель брендів).

2007 рік - підписання з компанією “Чумак” ліцензійного договору у класі олії, згідно з яким “Кернел” отримує ексклюзивне право виробляти та реалізовувати соняшникову олію у пляшках під торговою маркою “Чумак”.

“Кернел” стає лідером на українському ринку соняшникової олії у пляшках. Збільшення долі внутрішнього ринку до 35% (портфель брендів: “Щедрий Дар”, “Стожар”, “Чумак Домашня”, “Чумак Золота” та “Любонька”).

Дебют на Варшавській фондовій біржі, якому передувало успішне первинне публічне розміщення акцій компанії на суму 221 млн. дол. США.

2008 рік - залучення 84 млн. дол. США шляхом додаткової емісії, яка підлягала розміщенню серед інституційних інвесторів [52].

Купівля другого за величиною українського портового комплексу з перевалки зернових вантажів у порту міста Іллічівськ (Одеська область). Зерновий комплекс Трансбалктермінал здатний щорічно забезпечувати перевалку більш ніж 4,5 млн. тонн зернових. Купівля терміналу була для “Кернел” одним із етапів розширення маркетингових можливостей та створення найбільшої інтегрованої мережі поставок в Україні від виробництва сільськогосподарських культур та закупівлі сільськогосподарської продукції у виробників до перевалки вантажів у порту для експорта. Об'єм інвестицій у купівлю термінала - 100 млн. дол. США.

2009 рік - запуск нових виробничих потужностей на Полтавському олійноекстраційному заводі - “Кернел Груп”: потужність переробки насіння соняшника збільшена з 750 тонн до 1300 тонн на добу. Інвестиції у проект склали 25 млн. дол. США. Було підписано договір на переробку 230 тис. тонн насіння соняшника у рік на олійноекстраційному заводі у порту м. Іллічівськ, адже завод розташовано поруч із зерноперевальним терміналом компанії.

Експортуються зернові, олійні та бобові культури: пшениця, ячмінь, соя, ріпак, кукурудза, горох. Країни, у які здійснюється постачання продукції: країни ЄС, Близький та Середній Схід, Південно-Східна Азія, Північна та Східна Африка.

Трансбалктермінал - це другий за величиною український зерновий портовий термінал вищого класу, який розташований у порті міста Іллічівськ.

Потужності терміналу дозволяють перевантажувати більше 4,5 млн. тонн зернових у рік з можливістю подальшого збільшення. Здатність комплексу по одночасному зберіганню 200 тис. тонн зерна, для чого використовується 38 вертикальних взаємопов'язаних бункерів, які дозволяють зберігати різноманітні види продукції. Два причали глибиною 11,5 метрів дають можливість одночасно проводити завантаження на два глибоководних судна зі швидкістю - 900 тонн на годину. З одного причалу може бути навантажено 20 тис. тонн зерна за добу [52].

Лабораторія підприємства сертифікована Міжнародною асоціацією з торгівлі зерном та кормами GAFTA.

Окрім перевалки зернових вантажів “Кернел”, Трансбалктермінал надає послуги іншим міжнародним зерновим компаніям.

Географічне положення підприємств у Полтавській, Миколаївській, Кіровоградській, Херсонській, Запорізькій та Харківській областях дозволяє вигідно охоплювати сировинну базу та залучати максимальні об'єми соняшникового насіння на заводи компанії, та зернових культур для експорту. Діяльність підприємств орієнтована на товаровиробника. Елеватори надають гнучкі умови зберігання, забезпечують швидкий прийом та відвантаження продукції.

Розвиток бізнесу з вирощування зернових та олійних культур розвивається компанією із 2001 року, станом на 2011 рік в оренді знаходиться 87,5 тис. га землі сільськогосподарського призначення. Використання сучасних технологій, обладнання та техніки, дозволяє продукції бути конкурентноздатною. Зокрема спеціалізується підприємство на таких культурах як: пшениця, ячмінь, соя, кукурудза, горох, насіння соняшника [52].

Успішність діяльності компанії засвідчується тим, що ринкова вартість акцій компанії досягла 1 млрд. дол. США, а отже шлях розвитку, що був обраний менеджментом компанії є правильним, адже зорієнтований на постійне зростання присутності “Кернел” як на внутрішньому, так і на світовому ринках. Основою такого успіху має бути стійкий фінансовий стан компанії, що формується у процесі її виробничо-господарської діяльності, а тому систематичний аналіз фінансового стану компанії, її платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості є необхідною складовою для розуміння мети та завдань “Кернел”. У той же час, дохідність будь-якої компанії, розмір її прибутку, багато у чому залежить від її платоспроможності та фінансової стійкості.

Загалом, фінансова діяльність компанії має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування компанії. А як наслідок цього - здійснення найголовнішого завдання фінансового менеджменту компанії - збільшення ринкової вартості компанії, за рахунок здійснення виваженої та раціональної виробничої, збутової та цінової політик. Аналіз фінансового стану компанії “Кернел” проведено за наступними групами показників оцінки:

Основною інформаційною базою для здійснення оцінки фінансового стану компанії ”Кернел” є дані консолідованого балансу компанії, консолідованого звіту про рух грошових коштів, консолідованого звіту про зміни у акціонерному (власному) капіталі компанії, а також консолідованого звіту про доходи. Всі дані взяті зі щорічного фінансового звіту, що розміщується на офіційному сайті ТОВ “Кернел-Трейд”. Показники ліквідності представлені в табл. 2.1. [52].

Таблиця 2.1. Оцінка основних показників ліквідності компанії «Кернел»

№ п/п	Показники оцінки	2008	2009	2010
1	Обсяг власних оборотних коштів (млн. дол. США)	192,212	183,330	246,539
2	Маневреність власних оборотних коштів	1,229	1,793	0,825
3	Коефіцієнт поточної ліквідності	2,038	1,940	1,700
4	Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,659	1,274	1,531
5	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,478	0,663	0,169
6	Коефіцієнт заборгованості	0,280	0,385	0,264

Джерело: [52].

Оцінка ліквідності компанії передбачає обчислення таких показників як обсяг та маневреність власних оборотних засобів, коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності, а також коефіцієнт заборгованості зображених в таблиці 2.2. [52].

Таблиця 2.2. Динаміка основних показників ліквідності компанії «Кернел»

№ п/п	Показники оцінки	Відхилення 09/08	Відхилення 10/09
1	Обсяг власних оборотних коштів (млн. дол. США)	- 8,882	63,209
2	Маневреність власних оборотних коштів	0,564	- 0,968
3	Коефіцієнт поточної ліквідності	- 0,098	- 0,240
4	Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,615	0,257
5	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,185	- 0,494
6	Коефіцієнт заборгованості	0,105	- 0,121

Джерело: [52].

Розмір власних оборотних засобів характеризує ту частину власного капіталу, яка є джерелом покриття поточних активів компанії, тобто активів, які мають використовуватися менше 1-го виробничого циклу. Їх скорочення у 2009 році на 8,882 млн. дол. США безумовно пов'язане із кризовими явищами у світовій економіці, адже фінансові ресурси для своєї діяльності компанія залучає на зовнішньому ринку, а їх нестача у цей період і призвела до погіршення у власних активах, тобто до їх скорочення. Але вже у 2010 році, коли світова економіка відновила своє зростання, “Кернел” провела успішний рік, завдяки чому вдалося збільшити суму власних оборотних коштів більш ніж на 63 млн. дол. США. Зростання експорту зернових, насіння соняшника та соняшникової олії дозволили компанії наростити внутрішні резерви та збільшити власну капіталізацію.

Останні роки спостерігається чітка тенденція до зменшення поточної ліквідності фінансів підприємства. Це має досить негативне значення, але величина самого показника демонструє фінансову стійкість компанії, що короткострокові зобов'язання “Кернел” повністю покриваються поточними активами компанії. Такий запас фінансвої міцності дозволяє розраховувати на отримання кредитів та позик від фінансово-кредитних інституцій, адже підприємство розвивавється успішно [52].

Величина показника швидкої ліквідності показує результати, які вказують на те, що компанія здатна розрахуватись із всіма своїми короткостроковими зобов'язаннями, якщо у найближчий час виникне така необхідність. А зростання цього показника за останні 2 роки удвічі, свідчить про стрімке зростання підприємства, його успішний розвиток.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності має досить скачкоподібний характер, а його величина за 2010 рік, свідчить про певні проблеми, які виникли у компанії у 2010 році. Загалом, у попередні періоди, показник відображав позитивні тенденції. Тобто проблеми із неплатежами по власних боргах у компанії були відсутні, але дані останнього року свідчать, що такі негаразди можуть виникнути. Основними причинами цього є залучення декількох кредитів під інвестиційні проекти компанії, а також квотування експорту зернових державою, що негативно відбувається на прибутковості “Кернел”, і здатності здійснювати торгівлю із закордоном.

Коефіцієнт заборгованості показує, яка частина активів компанії фінансується за рахунок зобов'язань. У “Кернел” ця цифра коливається від 26% до 38%, а отже позиція компанії доволі стійка. Адже заборгованість становить менше 50%, тому підприємство розвивається за рахунок внутрішніх накопичень, а для інвесторів це теж показник, адже вони віддають перевагу компаніям із низьким рівнем заборгованості. Беручи до уваги той факт, що коефіцієнт знизився до максимального за 3 останні фінансові роки значення, можна стверджувати, що компанія успішно зростає та поступово розвивається, при мінімальних запозиченнях зі сторони.

Показник оборотності коштів, поміщених у запаси товарно-матеріальних цінностей, або коефіцієнт використання запасів, є важливим для поліпшення показника ліквідності компанії відображено в таблиці. “Кернел” має середній показник оборотності товарно-матеріальних запасів, що вказує поступовий розвиток компанії, без здійснення радикальних змін у веденні бізнесу, а поступове зростання оборотності свідчить про прискорення руху капіталу всередині компанії та перетворенні запасів на грошові кошти, а отже і зростанню прибутковості компанії. Оцінка основних показників оборотності компанії представлена в таблиці 2.3. [52].

Таблиця 2.3. Оцінка основних показників оборотності компанії «Кернел»

№ п/п	Показники оцінки	2008	2009	2010
1	Коефіцієнт оборотності ТМЗ	5,522	7,052	6,035
2	Коефіцієнт оборотності поточних активів	1,757	2,767	1,704
3	Коефіцієнт окупності довготривалих активів	2,863	4,721	2,692
4	Коефіцієнт оборотності активів	0,877	1,496	0,907
5	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	2,892	1,937	1,558

Джерело: [52].

Показники оборотності поточних активів мають досить невеликі значення, що свідчить про не досить ефективне використання поточних активів на підприємстві. За винятком скачка, що стався у 2009 році, загалом коефіцієнт має сталий характер і тримається на одному рівні.

Коефіцієнт показує, за який термін продажі компанії покривають вартість коштів, вкладених у обладнання та інші активи. Тобто з кожного вкладеного долару США компанія отримала у 2009 році на 1,8 дол. США більше ніж у 2008 році, і на 2 дол. США менше у 2010 році, ніж у 2009 році. Загальна ж ситуація вказує на те, що виробничі активи, у які компанія вкладала гроші окупляться швидко. Динаміка основних показників оборотності компанії «Кернел» представлена в таблиці 2.4. [52].

Таблиця 2.4. Динаміка основних показників оборотності компанії «Кернел»

№ п/п	Показники оцінки	Відхилення 09/08	Відхилення 10/09
1	Коефіцієнт оборотності ТМЗ	1,530	- 1,017
2	Коефіцієнт оборотності поточних активів	1,010	- 1,063
3	Коефіцієнт окупності довготривалих активів	1,858	- 2,029
4	Коефіцієнт оборотності активів	0,619	- 0,589
5	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	- 0,955	- 0,379

Джерело: [52].

Показники оборотності активів компанії є досить низькими, але загалом, для галузі сільського господарства, наявність хоч невеликого прибутку це вже успіх. Оскільки показники оборотності близькі до 1, отже компанія розвивається і отримує прибуток від своєї діяльності.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує скільки оборотів здійснено за рік коштами, вкладеними до розрахунків. Таким чином, тривалість періоду інкасації, тобто терміну, протягом якого дебіторська заборгованість обернеться на грошові кошти компанії, зросла від 126 днів у 2008 році до 234 днів у 2010 році. Зростання цього терміну свідчить про те, що з партнерами компанія має труднощі, зокрема із оплатою вже поставленої продукції, наслідком чого можуть виникнути проблеми і у фінансах компанії, зокрема погіршення очікування прибутку, що призведе до перебоїв у фінансуванні інвестиційних проектів компанії та ускладнить соціальну ситуацію на виробництві. Оцінка основних показників рентабельності компанії «Кернел» представоена в таблиці 2.5. [52].

Таблиця 2.5. Оцінка основних показників рентабельності компанії «Кернел»

№ п/п	Показники оцінки	2008	2009	2010
1	Рентабельність продажу	0,239	0,303	0,305
2	Рентабельність основної діяльності	0,275	0,353	0,357
3	Коефіцієнт норми прибутку	0,124	0,126	0,148
4	Коефіцієнт дохідності активів (ROA)	0,109	0,188	0,135
5	Коефіцієнт дохідності акціонерного капіталу (ROE)	3,576	3,062	3,221

Джерело: [52].

Рентабельність продажу компанії ”Кернел” у 2009 році зросла на 0,064. Тобто, якщо у 2008 році компанія отримувала з 1 дол. США, вкладеного у виробництво, майже 24 центи прибутку, то у 2009 році ця величина збільшилась на 6 центів та становила 30,3 центи. Але у 2010 році зростання було не суттєвим, тому впливу на фінансову стійкість компанії не справило, але відмічається, що позитивна тенденція існує, що сприймається оптимістично.

Рентабельність основної діяльності “Кернел” відображає відношення між доходами (прибутком), отриманим від реалізації агропродукції компанії, та собівартістю виробництва цієї продукції у сумі із витратами на їх збут. Цей показник також зріс і досяг у 2009 році позначки у 0,353 - що означає зростання прибутку на 0,078, який припадає на 100 дол. США витрат на виробництво продукції та її реалізацію. Зростання ж у 2010 році склало лише 0,004, що є низьким показником для суттєвих змін у фінансовій діяльності підприємства, але існування позитивної тенденції справляє позитивне враження на котирування акцій на фондовій біржі.

Коефіцієнт норми прибутку вказує на те, скільки грошових коштів створює 1 дол. США, що відноситься до активів. Якщо у 2008 році цей показник становив 12 центів, то вже у 2010 році цей показник зріс до майже 15 центів, що вказує на зростання прибутковості компанії, а отже правильну та вмілу діяльність команди менеджменту “Кернел”, та чітку і послідовну реалізацію стратегії розвитку, що здійснюється компанією. Динаміка основних показників оборотності компанії «Кернел» відображена в таблиці 2.6. [52].

Таблиця 2.6. Динаміка основних показників оборотності компанії «Кернел»

№ п/п	Показники оцінки	Відхилення 09/08	Відхилення 10/09
1	Рентабельність продажу	0,064	0,002
2	Рентабельність основної діяльності	0,078	0,004
3	Крефіцієнт норми прибутку	0,002	0,022
4	Коефіцієнт дохідності активів (ROA)	0,079	- 0,053
5	Коефіцієнт дохідності акціонерного капіталу (ROE)	- 0,514	0,159

Джерело: [52].

Простежуються різно направлені зміни у коефіцієнті дохідності активів, тобто у 2009 році прибуток, що припадав на 1 дол. США активів перевищував даний показник за 2008 рік майже на 8 центів. А от показник 2010 року був меншим за відповідний аналог 2009 року на 5 центів, тобто 2010 рік був меншим успішним та прибутковим, з точки зору використання тих активів, які були задіяні у виробництві. Дана ситуація засвідчує певні проблеми, що існують із використанням активів на підприємстві, а отже і з їхньою прибутковістю.

Даний показник вказує на прибутковість власного капіталу “Кернел”, тобто скільки центів приносить 1 дол. США акціонерного капіталу компанії, при його участі у виробничому процесі підприємства. Спад у 2009 році викликаний негативними явищами у світовій економіці та внутрішніми перепонами з боку держави на експорт агропродукції за кордон. Протее вже у 2010 році ситуація вирівнялась і прибутковість компанії знову зросла.

Ліквідність компанії у період 2008-2010 років як зростала, так і знижувалась, що свідчило про поступовий вихід компанії із фінансових труднощів, який був спричинений світовою кризою. Здатність до швидкого переведення активів у готівку, дозволяє компанії більш широко залучати фінансові засоби у виробництво, здійснювати зовнішні запозичення та власні інвестиції, проте, негативні тенденції у деяких параметрів ліквідності зберігаються, але вони спричинені не важким фінансовим станом, а збільшенням кількості зобов'язань “Кернел”, через залучення позик для реалізації інвестиційних проектів, що здійснює компанія у галузі.

У 2009 році спостерігалось пожвавлення оборотності коштів підприємства, проте у 2010 році ця динаміка змінилась на протилежну. Загалом же, такі дані свідчать про поступове зростання підприємства, його розвиток, адже уповільнення оборотності було спричинене розширенням присутності компанії на внутрішньому та зовнішньому ринках агропродовольчої продукції, що і уповільнило оборотність грошових коштів “Кернел”. Окрім того, неефективне розподілення виробничих активів також уповільнило темпи оборотності, та змусило компанію вийти на ринок зовнішніх запозичень [52].

Рентабельність ”Кернел” залишається на середньому рівні, але якщо звертати увагу на те, що це сфера сільського господарства, то у порівнянні з іншими виробниками - прибутковість і позицій компанії набагато кращі та сильніші. Спостерігається поступове зростання рентабельності продажу, рентабельності використання капіталу компанії, а головне - активів, адже саме неефективність управління останніх, гальмує стрімкий розвиток підприємства. Проте загальні результати вказують на фінансову стійкість компанії, що свідчить про поступове відновлення виробництва та проходження найбільш несприятливого періоду фінансової кризи для даної компанії.

Загалом період 2008-2010 років був одним із найважчих для світової економіки, але навіть такі загрози не змогли зламати тенденцій до загострення проблем із продовольством, тому “Кернел” успішно діяв у цей час як на національному, так і на зовнішньому ринку, і вийшов на лідируючі позиції по експорту деяких видів агропродукції, перетворюючись таким чином на значного гравця на світовому ринку агропродукції. Компанія ”Кернел”, як один із учасників світової економіки теж відчула на собі всю повноту кризи, зіткнувшись із проблемами по залученню коштів для власних проектів, що спричинило певний застій у розвитку підприємства у 2008 та 2009 роках. Проте, ця компанія не лише збереглася, а також залишила за собою лідируючі позиції на ринках певних видів продукції. Це відображає стійкість компанії та вірність рішень її менеджменту, а також ефективність здійснюваної у докризовий період політики компанії по експансії на світовий ринок, присутність на якому і забезпечила “Кернел” досить легке перенесення наслідків фінансової кризи. Перспектива зростання компанії зберігається із перспективою зростання світової економіки в цілому, а також залучення провідних сільськогосподарських виробників України до вирішення світових проблем із продовольством.

2.2 Визначення економічної доцільності лізингових операцій на

підприємстві

Однією із складових процесу управління на початковому етапі створення фінансово-кредитного механізму лізингового бізнесу виступає планування як процес прийняття рішень щодо завдань лізингового бізнесу та способів їх реалізації.

Особливе місце в системі оперативного планування слід відвести фінансовій стратегії лізингового бізнесу, основна мета якої полягає у ресурсному забезпеченні нарощування економічного потенціалу суб'єктів господарювання. В процесі розробки фінансової стратегії на основі системи фінансових коефіцієнтів аналізується фінансовий стан лізингоотримувача, виявляються сильні та слабкі сторони його фінансово-господарської діяльності, визначаються джерела фінансування, розробляється перспективний прогноз та фінансовий план. Визначну роль у цьому слід відвести фінансовому забезпеченню лізингового бізнесу. Джерелами фінансування лізингового бізнесу поряд із прямим фінансуванням власними коштами лізингоотримувача (частини прибутку, що залишається після оподаткування, коштів амортизаційного та інноваційного фондів підприємства, фонду економічного розвитку підприємства, коштів, отриманих підприємством у вигляді дивідендів, процентів в результаті активної діяльності на фондовому ринку, індивідуальних заощаджень інвестора), виступають залучений та запозичений капітал, бюджетні інвестиційних джерела. До джерел запозиченого капіталу відносяться позички банківських установ, строкові депозити інституційних інвесторів, таких як пенсійні фонди, страхові компанії. Залученими коштами виступають кошти, отримані від реалізації власних облігацій, акцій, форвардів. Прикладом бюджетних інвестицій, напрямлених до сфери лізингового бізнесу, виступають кошти Державного лізингового фонду, фінансові ресурси якого формуються за рахунок бюджетних відрахувань з метою фінансування вітчизняного виробника [54, c. 33].

Для того, щоб отримати реальний ефект від лізингового бізнесу слід пройти складний шлях від концептуальної ідеї щодо здійснення лізингу до практичного втілення або реалізації лізингового проекту.

Процес здійснення лізингової операції можна виконати послідовно долаючи 6 взаємопов'язаних етапів:

- мотивація бізнес-ідеї лізингу;

– підготовка лізингового проекту;

– аналіз лізингового проекту;

– юридичне оформлення лізингової угоди;

– використання об`єкту лізингу;

– оформлення відносин після закінчення строку дії договору.

Лізингодавець на основі укладеної кредитної угоди з банком придбаває об`єкт у виробника /продавця майна та передає його у тимчасове користування лізингоотримувачу за певну плату. Лізингоотримувач укладає на предмет лізингової угоди страховий контракт. В якості лізингодавця може виступати інвестиційна компанія або фонд. Консалтингова фірма здійснює аудиторське супроводження проекту.

Як видно з рис. 2.1. [58, c. 41]. лізингоотримувач вступає у лізингові відносини, і тим самим, першим звертається до лізингодавця з проханням придбати потрібне йому обладнання у постачальника, аби потім надати його в лізинг.

Рис. 2.1. Організація лізингового процесу [58, c. 41].

Окресливши основні організаційні етапи здійснення лізингового бізнесу, маємо нагоду пересвідчитися у важливості кожного з них. Дійсно, будь-яку лізингову угоду можна вважати успішною, тобто тією, яка принесла б певні вигоди її учасникам, лише у разі здійснення усіх її етапів. Розпочати слід з ідеї лізингу, тобто мотивів, що спонукають лізингоотримувача, лізингодавця та інвестора стати суб'єктами лізингових відносин. Цей вирішальний етап пов'язаний понад усе із з'ясуванням обсягів лізингових операцій та фінансовим забезпеченням лізингового бізнесу.

В рамках операції лізингова компанія (лізингодавець) за договором купівлі продажу набуває устаткування у компанії-постачальника, яке вказує кінцевий покупець (лізингоотримувач). Техніка стає власністю лізингової компанії і потім передається ТОВ “Кернел Трейд” в лізинг.

Лізингооримувач ТОВ “Кернел Трейд” протягом дії договору лізингу періодично виплачує лізингодавцю відповідні суми - лізингові платежі.

Як правило, устаткування отримується не на власні засоби лізингової компанії, а на привернуті, наприклад, банківський кредит (тому з'являється ще один учасник операції - банк). Цей кредит лізингодавець виплачує з частини коштів, що поступають йому від ТОВ “Кернел Трейд”.

Ризики можливої неплатоспроможності ТОВ “Кернел Трейд”, страхуються наступним учасником лізингової операції - страховою компанією.

В результаті такої схеми ТОВ “Кернел Трейд” фактично купує техніку під банківський кредит. При цьому право власності на це устаткування переходить до покупця після виплати всієї суми лізингових платежів.

Склад, розмір і терміни виплати лізингових платежів визначаються безпосередньо в договорі лізингу і можуть змінюватися у кожному конкретному випадку і залежать від умов роботи лізингової компанії. Зазвичай лізинговий платіж включає наступні компоненти:

1. Авансовий внесок (20-30% від суми контракту)*.

2. Виплати основного боргу.

3. Виплати відсотків по кредиту (18-20% річних на 1,5 - 2 роки).

4. Оплата страховки*.

5. Комісійні лізингової компанії (2 - 4% від суми контракту).

6. Податок на майно.

7. Податок з обороту (1% від суми платежу).

8. ПДВ на лізинговий платіж.

* - авансовий платіж і оплата страховки здійснюється в першому лізинговому платежі [59, c. 36].

Оперативна оренда с/г техніки являє собою господарську операцію, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами за плату з обов'язковим їхнім поверненням після закінчення терміну дії договору.

Передача і повернення орендованого обладнання оформляється актами приймання-передачі, на підставі яких орендоване обладнання у бухгалтерському обліку зараховується орендарем на позабалансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» по вартості, зазначеній в договорі оренди.

У терміни, визначені договорами оренди, орендар виплачує орендодавцям плату за користування орендованим обладнанням (орендну плату). Суми ПДВ, що входять до складу орендної плати, орендар при наявності податкових накладних орендодавців має право включити в податковий кредит [59, c. 46].

Досвід зарубіжних країн розглядає лізинг як альтернативну можливость створення (придбання) майна (основних фондів) підприємством по відношенню до схеми прямого кредитування.

З організаційної точки зору, як правило, формування лізингових відносин означає виникнення проміжної ланки між кредитором і споживачем інвестицій. Тому переваги і недоліки включення лізингової компанії в угоду повинні і можуть розглядатися: а) з точки зору інтересів кредитора; б) з точки зору інтересів одержувача основних фондів - предмета лізингової угоди. Розглядається три основних учасника лізингової операції: виробниче підприємство, лізингова компанія і кредитор.

Пропонується оригінальна інтерпретація і компонування витрат підприємства - позичальника (орендаря) при двох порівнюваних схемах угоди. Далі вивчається «трансформація витрат» при організації лізингової угоди. Лізингова угода в самому загальному випадку є альтернативою операції із залучення кредиту, необхідного для придбання основних виробничих фондів. З позиції виробничого підприємства виникнення додаткового економічнох ланки між ним і кредитором означає перекомпонування елементів його витрат, пов'язаних з поверненням наданих інвестицій.

«Варіант відносин рівного партнерства», в якому лізингова компанія пропонує підприємству свої послуги виходячи зі своїх власних можливостей із залучення позикових коштів та оцінки доцільного рівня винагороди. А виробниче підприємство приймає рішення виходячи з економічної доцільності запропонованих умов. При цьому передбачається, що альтернативою пропонованої лізингової угоді є реальна можливість підприємства самостійного залучення позикових коштів на аналогічний період часу. Аналіз «Варіанта відносин рівного партнерства» передбачає розгляд угоди і ухвалення рішення про лізинг, тільки з точки зору потенційного орендаря - «підприємства». Рішення приймається на основі зіставлення витрат потенційного орендаря, пов'язаних з орендним і кредитним фінансуванням.

«Варіант родинних відносин», в якому передбачається об'єднання інтересів підприємства і лізингової компанії з метою мінімізації витрат, пов'язаних з придбанням необхідного виробничого майна. Альтернативою також є кредитна угода. У цьому разі економічна доцільність лізингу розглядається виходячи з оцінки сукупних витрат підприємства і лізингової компанії при організації операції [57, c. 25].

«Спорідненість відносин» лізингової компанії і орендаря передбачає відсутність самостійного інтересу лізингової компанії (відмінного від інтересів виробничого підприємства) в отриманні прибутку, що перевищує розмір прибутку, необхідного для оплати обов'язкових платежів. Перш ніж запропонувати варіант розрахунку, автори аналізу роблять зауваження про те, що: за такої побудови лізингової угоди факт виникнення лізингових платежів замість сумарних витрат при організації прямого кредитування не призводить до додаткової витрати підприємства з ПДВ. розмір податків з обороту виробничого підприємства при цьому не змінюється виникає додатковий витрата лізингової компанії у вигляді «податків з обороту» з лізингового платежу розмір амортизаційних відрахувань принципово еквівалентний, оскільки є функцією від балансової вартості основних фондів при лізингу відсотки за користування кредитом включаються до собівартості лізингової компанії і, отже, виникає економія вигляді зменшення податку на прибуток [54, c. 28].

Далі, виділяються «переваги» і «недоліки» лізингу: Економляться кошти зі сплати податку на прибуток за рахунок включення до собівартості процентних платежів за кредитом і можливості використовувати механізм прискореної амортизації. Недоліком лізингової схеми в порівнянні з прямим кредитом вважається «необхідність повторної сплати податків з обороту».

Подальший аналіз полягає у з'ясуванні умов, за яких переваги лізингу переважують його недоліки. Автори аналізу отримують наступні результати порівняння: «механізм лізингу доцільний для підприємства за умови економічної можливості підприємства застосувати механізм прискореної амортизації майна та / або об'єктивної необхідності використання для придбання майна механізму кредитування». Такий висновок отримано внаслідок не розгляду умов порівняння лізингу з альтернативним йому позикою.

Лізинг стає дешевшим в результаті прискорення амортизації активу, при збереженні колишніх норм при традиційному кредитному фінансуванні. Відмінності в термінах життя проектів не приймається в розрахунок. Тому наступні авторські побудови не відповідають принципам оцінки конкуруючих інвестицій [54, c. 32].

Методика визначення ефективності лізингових операцій повинна носити науково-прикладний характер. Основою економічного механізму взаємовигідних відносин між лізингодавцем і лізингоодержувачем є розмір лізингових платежів. Лізиногові платежі виплачуються в період дії лізингової угоди і включають в себе амортизаційні відрахування на повне відтворення переданого в лізинг майна і лізинговий відсоток. Лізинговий відсоток повинен покривати лізингодавацеві накладні витрати по лізинговій угоді, а також забезпечити лізингодавцю прибуток. Джерело виплати лізингового відсотка - сукупний дохід лізингоодержувача, який зявляється в періоді використання майна.

Один із підходів до визначення ефективності проекту лізингу запропонований начальником відділу Фінансово-лізингового будинку банку «Україна» Б. Мариниченко.

, (3.1)

де Сліз -- вартість об'єкту лізингу;

ЧПі -- чистий прибуток 1-го періоду;

Кn ліз -- лізинговий коефіцієнт;

n -- строк лізингу;

і -- період лізингового договору (і=1, 2, .... n).

Чистий прибуток при цьому визначається на основі балансу грошових надходжень і витрат, що розробляється в складі бізнес-плану при підготовці лізингового проекту. Якщо значення Кn ліз перевищує нерівність (граничну ефективність проекту) необхідно враховувати ступінь ризику реалізації проекту.

Ще одним показником, що характеризує ефективність лізингової операції, є показник інтегрального економічного ефекту, розроблений Г. Холодним і Ю. Коронатовой.

, (3.2)

де - загальна сума лізингових платежів за період дії лізингового договору, приведена до першого року лізингу;

- одноразові витрати лізингодавця в році t, грн.;

-- поточні витрати лізингодавця в році t, грн.;

Нt -- податки, виплачувані лізингодавцем у році t, грн.;

Вt - виторг від реалізації майна, що повертається лізингодавцю в році t, грн.;

аt -- коефіцієнт дисконтування (чинник часу), що представляє собою очікувану норму прибутку від капітальних вкладень у лізингову операцію в році t: at = 1/(1+i)t, де i - розрахунковий розмір ставки дисконту.

Дані методики, незважаючи на ретельне пророблення, мають односторонній характер, тому що визначають економічний ефект тільки для лізингодавця. Економічний ефект для лізингоодержувача можна представити як наступну нерівність:

, (3.3)

де Со.в.ф. - вартість об'єкта основних виробничих фондів;

К(%) -- процент по кредиту;

Слік -- вартість ліквідації об'єкта основних виробничих фондів;

Пліз - загальна лізингових платежів;

Д(%) -- процент по депозиту (або можливий прибуток від використання засобів, що визволилися внаслідок застосування лізингу);

Рліз -- вартість ремонту об'єкта лізингу (якщо він здійснюється за рахунок лізингодавця);

Т -- термін реалізації лізингового проекту.

Знак «>« свідчить, що проект ефективний, «<« -- неефективний, «=« - необхідний більш ретельний аналіз, спрямований на визначення позитивних і негативних чинників (який носять не явно виражений характер) [48, c. 56].

Однак якщо лізингодавець буде включати в плату за лізинг відсоток по кредиту, то лізинг буде неефективний. Їм зможуть займатися тільки банки й інші організації, що мають досить вільних засобів і не потребують кредити, а також підприємства-виробники.

Дана формула передбачається для визначення ефективності лізингу нового обладнання. При лізингу таких об'єктів необхідно враховувати більш високі експлуатаційні витрати (якщо за договором їх не несе лізингодавець), невисоку продуктивність, а також оцінювати вартість об'єкта виходячи з його технічного стана і цін, що склалися на ринку лізингу подібної техніки.

Ефективність лізингової операції для лізингодавця можна визначити шляхом зіставлення загальної суми, виплачуваній по лізинговій угоді, з ціною придбання майна в кредит. Використання на практиці пропонованих методичних підходів при визначенні ефективності лізингу дозволяє правильно визначати ефективність лізингу, як методу інвестування.

2.3 Проблеми розвитку лізингових операцій в Україні

Одним з факторів, що ускладнюють операції міжнародного лізингу, є те, що лізингодавець і лізингоодержувач є резидентами різних держав, в яких існує своя юридична система. Таким чином, угода повинна відповідати вимогам законодавства двох держав одночасно. Природно, що податкові наслідки угод міжнародного лізингу відрізняються від угод внутрішнього лізингу. Операція, яка може бути класифікована як угода фінансового лізингу в одній країні, буде визнана орендою або навіть продажем в розстрочку в іншій країні. Оскільки в даному випадку до лізингоодержувача буде застосовуватися інший податковий режим, то це може спричинити за собою набагато більші витрати, ніж планувалося раніше.

Для лізингодавця вкрай важливо відстежити, наскільки зрозумілі і ефективні норми законодавства, які регулюють процедуру повернення лізингового обладнання в разі порушення лізингоодержувачем своїх зобов'язань за угодою. Також необхідно звернути увагу на місцеве законодавство, що регулює процедуру банкрутства підприємств, або визнання підприємства неплатоспроможним. Ці ризики можна знизити вибором для регулювання операції міжнародного лізингу добре відомої правової системи, в якій вже відпрацьовані прецеденти різних ситуацій, що виникають при здійсненні подібних операцій [23, c. 142].

Світовий ринок лізингових послуг характеризується різноманіттям форм лізингу, зростаючою динамікою його показників, швидкістю географічного поширення.

Відомо, що міжнародний лізинг є однією з форм матеріально-технічного забезпечення з одночасним міжнародним кредитуванням та арендою.