Розвиток міжнародної торгівлі на сучасному етапі. Торговий баланс України

Система показників розвитку міжнародної торгівлі, митно-тарифні та нетарифні методи регулювання. Платіжний та торговельний баланси України, структурні зрушення у зовнішній торгівлі товарами і послугами. Можливості та загрози подальшого її розвитку.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 27.05.2012
Размер файла 5,6 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

За орендної торгівлі специфіка взаємовідносин експортера та імпортера полягає в тому, що продаж товарів (переважно машин та обладнання) з акту купівлі-продажу перетворюється фактично на процес купівлі-продажу, який може тривати кілька років і результатом якого не завжди буде перехід права власності на предмет угоди. Основою цієї форми торгівлі є орендні відносини. У світовій практиці розрізняють три види оренди залежно від термінів дії угоди:

- рейтинг (renting) -- короткострокова оренда на термін від кількох днів до кількох місяців (транспортні засоби, товари для туризму та відпочинку);

- хайринг -- середньострокова оренда на період від кількох місяців до року;

- лізинг -- довгострокова оренда на термін понад один рік (широкий спектр обладнання, нерухомість).

Сутністю лізингу є оренда основних засобів виробництва для їх використання у виробничому процесі орендатором, у той час як самі товари купуються орендодавцем, і він зберігає право власності на них до кінця угоди. У більшості випадків лізинг є специфічною формою фінансування за участю спеціалізованої лізингової компанії, яка купує право власності на майно для третьої сторони і передає його в оренду на коротко-, середньо- і довгостроковий періоди.

Специфіка взаємовідносин продавця (експортера) та покупця (імпортера) в міжнародному лізингу полягає в такому:

- угода здійснюється, як правило, при посередництві спеціалізованої лізингової компанії;

- лізингова компанія та орендар (імпортер), лізингова компанія та постачальник (виробник, експортер) або всі три учасники знаходяться в різних країнах;

- угода відрізняється від звичайної угоди купівлі-продажу моментом переходу права власності на об'єкт угоди до споживача (за фінансового лізингу) або відсутністю такого моменту взагалі (за оперативного лізингу).

За напрямом лізингової операції міжнародний лізинг можна поділити на такі види:

- експортний;

- імпортний;

- транзитний.

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Обмін товарів і послуг між різними країнами у зовнішній торгівлі здійснюється на основі міжнародного поділу праці, тобто спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції, що обходиться їм дешевше, ніж в інших країнах та продажу цієї продукції на зовнішньому ринку. Однак жодна країна в світі не дозволить провозити через свої кордони нерегульовані потоки товарів. На їх ввіз та вивіз держава накладає певне обмеження.

Головними засобами зовнішньоторговельної політики є тарифне і нетарифне регулювання.

3.1 Митно-тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
Найвпливовішим видом торговельних обмежень є мито. Митом вважається податок, який стягується з товару при перетині ним митного національного кордону. Імпортне мито -- це податок, який стягується з імпортованих товарів, в той час як експортне мито накладається на експортовані товари. Більшість країн застосовують саме імпортне мито, а експортне в основному застосовується країнами, що розвиваються, по відношенню до традиційного експорту, щоб отримати кращі ціни та збільшити виручку. З іншого боку, імпортне мито накладається з метою захисту окремих галузей економіки.
Мито може встановлюватися на вартість та на кількість товару. Адвалерне мито встановлюється як процент від вартості товару, що є предметом торгівлі. Специфічне мито встановлюється як фіксована сума коштів на фізичний обсяг товару. Комбіноване мито передбачає одночасне встановлення як адвалерного, так і специфічного мита.
Таким чином, за допомогою мита проводиться перерозподіл доходів від споживачів, які змушені платити більше, до виробників цього товару в країні, які можуть отримати більш високу ціну за свій товар, також підвищуючи дохідність того фактора, який вважається відносно рідкісним у країні і застосовується для виробництва імпортозаміщувальної продукції, і знижуючи дохідність того фактора, який в країні є у великій кількості і використовується для виробництва експортних товарів.
Дуже часто країна не встановлює мита на імпорт сировинних матеріалів або комплектуючих, необхідних для створення кінцевої продукції на території цієї країни. Основною причиною цього є спроба заохотити місцеве виробництво та створити робочі місця в країні.
3.2 Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
Незважаючи на те, що історично мито є найбільш впливовим методом торговельних обмежень, існує велика кількість інших видів торговельних обмежень, таких як імпортні квоти, адміністративні заходи та антидемпінгове регулювання. Значення саме таких нетарифних обмежень істотно зросло у повоєнний період. Найбільш важливим видом нетарифних обмежень є квота, що становить собою пряме кількісне обмеження на обсяг товару, який може бути експортованим або імпортованим. Розглянемо спочатку механізм дії імпортних, а потім і експортних квот.
Імпортні квоти можуть застосовуватися з метою захисту національної промисловості, сільського господарства та/або для збалансування торговельного та платіжного балансів. Імпортні квоти найбільш широко були розповсюджені у Західній Європі після Другої світової війни.
Розглянемо інші ще такі види торговельних обмежень, як: добровільні обмеження експорту, технічні, адміністративні та інші види регулювання. Такі торговельні обмеження виникли в результаті поширення діяльності торговельних картелів, розширення демпінгу та субсидіювання експорту. Останнім часом такі нетарифні обмеження стають дедалі все впливовішими в обмеженні торговельних потоків.
Одним із важливих методів нетарифних обмежень є добровільне обмеження експорту. Під такими заходами ми будемо розуміти ситуацію, коли країна-імпортер змушує іншу країну, свого торговельного партнера, "добровільно" обмежити обсяг експорту під тиском застосування більш жорстких торговельних обмежень, якщо він загрожує діяльності промисловості країниімпортера. Добровільні обмеження експорту є предметом переговорів між США, Європою та іншими країнами, як розвиненими, так і тими, що розвиваються, ще з середини 50-х років XX ст. в таких галузях, як сталеплавильна, текстильна, виробництво електроніки, автомобілів.
Потоки міжнародної торгівлі також обмежуються численними технічними, санітарними, адміністративними та іншими правилами і нормами. Вони можуть включати вимоги щодо безпеки, наприклад, для автомобілів та електричного обладнання, санітарно-гігієнічні норми щодо продуктів харчування та особистого користування, вимоги щодо маркування та пакування, які повинні містити інформацію про країну походження та вміст товару.
Іншим торговельним обмеженням є законодавча вимога в багатьох країнах до власних урядів купувати лише товари вітчизняного виробництва.
Міжнародні картелі є організацією виробників, які знаходяться в різних країнах (або групи урядів), і які погоджуються обмежити виробництво та експорт товарів з метою максимізації або збільшення валового прибутку членів організації. Найбільш відомим у наш час міжнародним картелем є ОРЕС (Організація країн -- експортерів нафти).
Торговельні перешкоди можуть виникати і внаслідок демпінгу. Демпінг -- це експорт, товару за ціною, нижчою від витрат на його виробництво, або у випадку, коли його ціна всередині країни є вищою за ціну, за якою продається даний товар за кордоном.
Експортні субсидії -- це прямі виплати або надання податкових пільг чи пільгових кредитів національним експортерам або потенційним експортерам, а також пільгових кредитів іноземним споживачам з метою стимулювання національного виробництва. В такому випадку експортні субсидії можуть розглядатися як форми демпінгу. Незважаючи на те, що експортні субсидії є незаконними згідно з багатосторонніми міжнародними угодами, велика кількість країн надає їх у прихованій формі.
РОЗДІЛ 4. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ.ТОРГОВИЙ БАЛАНС УКРАЇНИ
4.1 Міжнародна торгівля на сучасному етапі
Початковий етап розвитку світової торгівлі характеризувався переважанням в ній вивозу із аграрних країн сировини і продовольства й зворотними поставками в ці країни із розвинутих держав готової продукції. Але з подальшим розвитком вивозу капіталу все більшого значення набував експорт обладнання із промислово розвинутих держав у країни, що розвиваються. НТР змінила характер вивозу капіталу, надала новий імпульс зрушенням у структурі світового експорту, а саме: зростанню частки продукції обробної промисловості і зниженню добувних галузей. Під впливом імпорту капіталу і розширенням діяльності ТНК найшвидшими темпами і в товарному експорті країн, що розвиваються, зростає частка промислової продукції. Необхідно підкреслити, що одним із факторів збільшення у світовій торгівлі продукції промисловості, в тому числі й обробної, стало зниження в середині 80-х років цін на нафту. Запровадження досягнень науково-технічного прогресу в сільському господарстві в розвинутих країнах сприяло зростанню власного виробництва, що обумовлювало зниження попиту на зовнішньому ринку [4].
Постійні зміни у співвідношенні сил між різними країнами і групами країн на світовому ринку виступають ще однією характерною тенденцією сучасного розвитку світової торгівлі. В останній, починаючи з 60-х років ХХ ст., неухильно знижується частка американського експорту в світовому обсязі. Зниження конкурентоспроможності американського виробництва обумовило послаблення позицій США на світовому ринку, що пояснюється наступними факторами. По-перше, в 60-80-і роки з'явилося відносне здешевлення японських і європейських товарів порівняно з американськими, причиною якого стало зростання вищими темпами продуктивності праці в Японії і Західній Європі, ніж у США. По-друге, в цьому ж напрямі діяв фактор різниці в рівні заробітної плати - в США він був найвищим. Це не могло не вплинути на ціни багатьох японських товарів, особливо на побутову радіоелектроніку, а саме: вони були нижчими, ніж на аналогічну американську продукцію. По-третє, в багатьох галузях, передусім новітніх, вироблялась японськими і західноєвропейськими компаніями якісніша продукція. По-четверте, країни ЄЕС заважали проникненню на їхній ринок американських товарів, використовуючи засоби у вигляді єдиного митного тарифу, компенсацій на сільськогосподарську продукцію і т.п. [9]. В середині 90-х років ситуація на світовому ринку дещо змінилася: США знову виходять на перші позиції в світі по конкурентоспроможності, обігнавши Сінгапур, Гонконг, а також Японію, яка до цього протягом шести років посідала перше місце.
Стосовно країн, що розвиваються, то розширення масштабів їхнього експорту здійснювалося головним чином за рахунок нових індустріальних країн Південно-Східної Азії: з 1970 по 1992 рр. їх частка в світовому експорті збільшилася з 18,4 до 26,25. Це обумовлюється тим, що більшість країн, що розвиваються, залишаються постачальниками сировини і продовольства, тоді як НТР викликала відносне зниження попиту на дані види продукції на світовому ринку. Сьогодні розвинуті країни самі прагнуть експортувати продовольчі товари і, встановлюючи високе мито, перешкоджають імпорту з країн, що розвиваються. Значна зовнішня заборгованість і зменшення експортних можливостей викликають зниження темпів зростання імпорту в країнах, що розвиваються.
На світовому ринку відбуваються зміни у співвідношенні сил, що призводять до різного стану торгових балансів головних промислово розвинутих країн світу. Стосовно США, у 80-і роки було характерним дедалі більше перевищення імпорту над експортом, тобто торговий баланс був від'ємним. У 1979-1981 рр. таке перевищення становило 38671 млн дол., а в 1988-1990 рр. - 130177 млн. дол. Водночас торгові баланси основних конкурентів США на світовому ринку - Японії і ФРН - залишалися позитивними, причому перевищення експорту над імпортом зростало. В 1979-1981 рр. в Японії експорт перевищував імпорт на 3203 млн дол., в ФРН - на 9740 млн. дол. У 1988-1990 рр. аналогічний показник становив для Японії - 64683 млн дол., а для ФРН - 67047 млн. дол. Іноземні корпорації витісняють американські компанії вже не тільки на світовому ринку, а й всередині США [6].
На сучасному етапі надзвичайна динамічність зовнішньої торгівлі зумовлена значною мірою розвитком спеціалізації та кооперування виробництва в міжнародному масштабі, скасуванням багатьох обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку «нових індустріальних країн». У світовій торгівлі панівні позиції займають розвинуті країни, на частку яких припадає 2/3 обсягу експорту і така ж частка імпорту. Відповідно близько 1/3 світових експорту та імпорту припадає на країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою. Німеччина, США, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія є найбільшими експортерами світу.
Світова торгівля розвивається під впливом багатьох чинників, основними з яких є:
а) розвиток та поглиблення міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва;
б) зростання торговельно-економічної інтеграції з формуванням спільних ринків, зон вільної торгівлі тощо;
в) лібералізація міжнародної торгівлі;
г) науково-технічна революція;
д) формування у країнах з перехідною економікою економічних моделей, орієнтованих на зовнішній ринок [5].
На сучасному етапі збільшується вплив зовнішньої торгівлі на світовий економічний розвиток, в якому рух капіталу і технологій набувають високої мобільності. Саме діяльність ТНК сприяє перетворенню світу в єдине ціле, де його окремі частини стають функціонально взаємозалежними і де виникають нові тенденції і закони розвитку [6]. Ми поділяємо точку зору тих економістів, які вважають, що глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу, приватизації, стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі поставили ТНК у центр світового економічного розвитку. З огляду на них і подальший перерозподіл світових ринків та сфер впливу, можна прогнозувати можливість появи найближчим часом міжнародних суперкорпорацій шляхом злиття, поглинання та об' єднання найбільших компаній світу [3].
В структурі товарообороту та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни. В сучасних умовах в міжнародній торгівлі суттєво скорочується питома вага сировини і різко підвищується частка готових виробів. В Німеччині та Японії частка готової продукції в експорті становить близько 90 %. Загалом у товарній структурі світового експорту понад 2/3 складає продукція обробної промисловості, питома вага якої постійно зростає, а менш ніж 1/3 - сировина і продовольчі товари. Високими темпами здійснюється міжнародна торгівля машинами і обладнанням, продукцією електротехнічної промисловості. Дедалі більше експортується науковомісткої продукції, що сприяє розширенню торгівлі послугами. У 90-ті роки темпи зростання торгівлі послугами значно перевищили темпи зростання міжнародної торгівлі «видимими» товарами. Міжнародна торгівля товарами виробничого характеру стимулюється експортом - імпортом послуг.
Характерною рисою сучасного стану є збільшення частки торгівлі індустріальних країн між собою. На неї припадає понад 70 % всесвітньої торгівлі, а частка країн, що розвиваються, у світовій торгівлі не досягає і 20 %. Посилення позицій економічно менш розвинутих країн досягається в результаті диверсифікації її (світової торгівлі), тобто одночасного розвитку багатьох її напрямків та розширення асортименту товарів.
В умовах сьогодення важливого значення набуває торгівля патентами, ліцензіями, ноу-хау та іншими експертними документами і пов'язаний з нею розвиток інноваційної діяльності, в якій значну роль відіграють ТНК. Являючись ключовою ланкою процесу інновацій, вони володіють більш ніж 80 % патентів і ліцензій на нову техніку, технологію, ноу-хау. Близько 75-80 % загальносвітового обсягу наукових досліджень і розробок здійснюється в рамках ТНК [3].
Значну роль у вирішенні проблем зовнішньої торгівлі відіграють щорічні наради керівників семи провідних промислово розвинутих країн світу - Великобританії, Німеччини, Італії, Канади, США, Франції, Японії. В останні роки партнери Японії здійснюють натиск на неї з метою досягнення торгових поступок, які обмежували б японський експорт і збільшували б імпорт Японією продукції компаній США і країн ЄС. Міжнародне регулювання світової торгівлі розвивається і шляхом створення спеціальних організацій, метою яких є узгодження цін на продукцію, встановлення експортних квот для кожної країни-учасниці, обмеження виробництва. Найбільшою популярністю серед них користується організація країн-експортів нафти (ОПЕК).
Зовнішньоекономічна діяльність України розвивається в глобальному світовому торговельному середовищі. За обсягами експорту та імпорту країна входить до групи 50 провідних експортерів та імпортерів світу і має дуже низький рівень тарифного захисту [11]. Негативні тенденції останніми роками виявляються як у значній частці сировини та виробів з низьким рівнем обробки у структурі експорту, так і в щорічному переважанні обсягів імпортної продукції над обсягами її експорту, які постійно зростають, а це в свою чергу, спричинює стан негативного сальдо поточних операцій платіжного балансу країни. Так, у 2006 р. вперше в останні роки імпорт товарів і послуг зріс до 48,8 млрд. дол. США при експорті 45,9 [13]. Зовнішньоекономічна діяльність країни в 2009 році у порівнянні з 2008 роком виглядає так: обсяг експорту товарів та послуг України за 2009 р. становив 49223,7 млн дол. США, імпорту - 50604,4 млн. дол. США. Порівняно з 2008 р. експорт склав 62,5 %, імпорт - 55 %. Від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу країни становило 1380,7 млн дол. (за 2008 р. - також від'ємне 13307,6 млн. дол.) Зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами з 213 країн світу. До країн СНД було експортовано 33,9 % усіх товарів, до країн ЄС - 23,9 % (у 2008 р. - відповідно 34,6 % та 27,1 %).
Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України. Серед головних торгових партнерів у 2009 р. порівняно з 2008 р. зросли експортні поставки до Китаю - у 2,6 рази та Індії - на 14,6 % [12]. Водночас частка вітчизняних підприємств у світовому експорті є досить низькою і дорівнює всього 0,3 %, а ВВП України складає всього 0,18 % від загальносвітового [7].
Низький рівень законодавчого забезпечення призводить не до підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції як на зовнішньому, так і внутрішньому ринку, а навіть до поступового її зниження внаслідок інфляційних процесів, зокрема через світові тенденції до подорожчання енергоносіїв. В експортній діяльності промисловості відсутні діючі стимулюючі заходи, а тому відбувається значне відставання України у виробництві і збуті продукції на світовому ринку. Багатовекторній експортній експансії української продукції на світовий ринок заважає відсутність державної підтримки підприємств в оновленні їхніх виробничих фондів, створенні та налагодженні виробництва сучасної продукції і постійного підвищення її конкурентоспроможності.
В останні два роки в українському експорті переважала сільськогосподарська продукція, яка стала наслідком значних зборів зернових. Загальний валовий збір зернових та зернобобових культур станом на 12.12.2009 р. становив 48,6 млн. т., що за винятком минулорічного врожаю (53,3 млн. т.) є найвищим показником з 1990 року. Окрім того, у липні - листопаді 2009/2010 маркетингового року Україна посіла 3 місце у світі з експорту зернових та зернобобових культур (за даними Мінагрополітики, 11,3 млн. т. порівняно з 10,9 млн. т. у липні - листопаді 2008/2009 маркетингового року) [2]. За винятком продуктів рослинного походження, зменшились обсяги експорту усіх основних груп товарів, а також поставок на всі основні ринки (крім КНР та Індії). Зокрема, експорт до США наприкінці 2009 року становив лише 13 % від докризового рівня [10]. У структурі експорту поряд з традиційними ринками збуту (Бангладеш, Єгипет, Іран, Сирія, Туреччина тощо) спостерігається диверсифікація експорту й у розвинуті країни (Південна Корея, Іспанія, Японія, Ізраїль та інші) [3].
4.2 Платіжний та торговельний баланси України
Платіжний баланс -- це категорія, в якій знаходять вартісний вираз зовнішньоекономічні відносини країни зі світом. У ньому відбиваються результати міжнародних економічних відносин. Він найповніше (кількісно та якісно) виражає масштаби, структуру й характер зовнішньоекономічних операцій країни, її участь у світовому господарстві.
Платіжний баланс -- це співвідношення між сумою надходжень, одержаних даною країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордоном за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць). На його формування впливає ряд факторів: масштаби економічного потенціалу країни, сутність її участі у світовому поділі праці та ін.
Платіжний баланс -- це документ, що відображає всі операції з грошима, які обслуговують зовнішньоекономічні зв'язки держави; це баланс між усіма доходами, які Україна отримує від іноземних держав у результаті зовнішньоекономічної діяльності, І всіма платежами, які вона здійснює зарубіжним державам. Облік платежів з усіх зовнішньоекономічних операцій відбувається за принципом подвійної бухгалтерії. Наприклад, гроші, які надійшли за рахунок експорту, оприбутковуються зі знаком "плюс" (як прибуток), а гроші, що йдуть за кордон (наприклад, виплата за імпорт), записуються в платіжний баланс зі знаком "мінус" (як витрати). Різниця між доходами й витратами із зовнішньоекономічних операцій називається "сальдо платіжного балансу". Воно може бути позитивним або негативним. В останньому випадку держава буде мати "дефіцит платіжного балансу". Це може негативно позначитися на стабільності обмінного курсу національної валюти.
Стан платіжного балансу визначається діючою міжнародною валютною системою і в свою чергу впливає на її функціонування. Україна розробляє платіжний баланс за схемою й методикою Міжнародного валютного фонду.
Платіжний баланс включає: торговельний баланс; платежі та надходження за послуги, некомерційні платежі, доходи від зарубіжних інвестицій, рух довгострокового та короткострокового капіталів і валютних резервів.
Усі елементи платіжного балансу ділять на 3 групи:
1. Частина платіжного балансу, яка відображає експорт і імпорт, називається торговельним балансом держави (тобто платіжний баланс ширше торговельного). Торговельний баланс -- це співвідношення вартості експорту та імпорту даної країни з її торговельними партнерами. На цю групу припадає переважна сума платежів, які здійснюються за зовнішніми платіжними зобов'язаннями.
Якщо експорт перевищує імпорт, то торговельний баланс вважається позитивним (або активним), а якщо імпорт перевищує експорт -- негативним (або пасивним). Крім того, у першому розділі платіжного балансу відображається торгівля послугами (туризм, послуги зв'язку, утримання військових баз за кордоном). Загальний підсумок по торговельному балансу й обліку послуг показує "сальдо з поточних операцій".
2. Баланс послуг і некомерційних платежів -- це платежі й надходження за користування іноземним транспортом; розрахунки за страхування; оплата поштово-телеграфних послуг, комісійних операцій, туризму, культурного обміну, приватних переказів (заробітної плати, спадщини, стипендій, пенсій), утримання дипломатичних і торгових представництв; доходи від інвестицій (проценти й дивіденди з капіталовкладень); платежі за ліцензії, технічну допомогу, гонорари, використання винаходів і військові витрати за кордоном.
Торговий баланс і баланс послуг та некомерційних платежів утворюють баланс (рахунок) поточних операцій (поточний платіжний баланс), у якому відображається процес обліку товарів і послуг, а також односторонні разові платежі.
3. Баланс руху капіталів (рахунок операцій з капіталом) відображає купівлю й продаж закордонних активів, отримання довгострокових і короткострокових позик. Кошти, надані іншим державам або іноземним підприємствам, розглядаються як відплив капіталу, а позики, одержані від інших держав,-- як приплив. У третьому розділі виділяються операції, не пов'язані з комерційною діяльністю. Вони є засобом урівноваження сальдо платіжного балансу -- наприклад, зменшення його дефіциту. З цією метою використовуються продаж золота, залучення нових кредитів, відстрочка платежів з кредитів, отриманих раніше, і виплати відсотків за їх користування. Усі ці операції мають особливе призначення -- поліпшити стан платіжного балансу, і тому виділяються в окремий розділ.
Баланс руху капіталів фіксує надходження в Україну з інших держав інвестицій та кредитів і такий же рух капіталів за кордон. Вони можуть використовуватися для придбання матеріальних чи фінансових активів. Існує тісний взаємозв'язок між балансом поточних операцій і балансом руху капіталів.
Хоча платіжний і розрахунковий баланси мають однакову структуру, різниця між ними полягає в тому, що в розрахунковий баланс включаються виплати й зобов'язання країни відносно інших країн, у тому числі непогашені, а в платіжний баланс -- фактичні надходження й платежі. Таким чином, розбіжності між платіжним і розрахунковим балансами відображають ступінь розвитку міжнародних кредитних відносин, які визначають розрив (лаг) у часі між виплатами й надходженнями. Платіжний баланс за своїм результатом може не збігатися з розрахунковим.
Платіжні баланси не можуть бути незбалансованими, тому що всі три їх складові (рахунки поточних операцій, рахунки капіталів, розрахунки з офіційних міжнародних резервів) у сумі мають дорівнювати нулю. Коли кажуть про дефіцит платіжного балансу, то йдеться про баланс рахунків поточних операцій і руху капіталів.
Таким чином, платіжний баланс є головним статистичним документом, що відображає зовнішньоекономічні операції України. Його стан має важливі наслідки для економіки. Наприклад, сильні коливання сальдо з поточних операцій (у той чи інший бік) небажані, тому що різке збільшення позитивного сальдо призводить до швидкого зростання грошової маси й тим самим стимулює інфляцію, а різке збільшення негативного сальдо може спричинити "обвальне" зниження обмінного курсу, а отже, хаос у зовнішньоекономічних операціях України. Саме тому держава активно регулює платіжний баланс, використовуючи контроль операцій з офіційними міжнародними резервами, зміни обмінного курсу.
Стан платіжного й торговельного балансу держави справляє великий вплив на валютний курс і валютну політику.
Ефективність міжнародної торгівлі тісно пов'язана з рухом валютних курсів. Валютний курс -- це ціна грошової одиниці даної національної валюти, вираженої в грошах іншої країни. Існуючий курс обміну двох валют приблизно відповідає співвідношенню їх купівельної спроможності на даний час. Характер заходів, здійснюваних країнами для подолання незбалансованості, залежить від прийнятої системи валютних курсів.
Залежно від того, куди надходять платежі, вони заносяться або в графу "доходи", або в графу "витрати" (відповідно кредит і дебіт).
Доходи: 1) експорт товарів, 2) експорт послуг, 3) доход від інвестицій за кордоном, 4) трансфертні платежі від іноземців у країну, 5) придбання іноземцями активів даної країни.
Витрати: 1) імпорт товарів, 2) імпорт послуг, 3) доход від іноземних інвестицій країни, 4) трансфертні платежі іноземцям з країни, 5) придбання громадянами країни іноземних активів (акцій, облігацій, валюти).
Таким чином, угоди між партнерами різних країн призводять або до відпливу грошей з країни, або до їх притоку. Імпорт товарів, інвестицій іноземних корпорацій або безоплатні перекази грошей на адресу родичів -- це приклад міжнародних оборудок, які призводять до відтоку грошей з країни. Експорт товарів, іноземні інвестиції у вітчизняні корпорації або грошові подарунки від родичів з-за кордону сприяють припливу грошей у країну.
У кінці кожного року визначають, що більше -- приплив чи відплив. Якщо відплив більший, ніж приплив, утворюється дефіцит платіжного балансу, який означає, що наші імпортні (витратні) операції створили попит на більший обсяг іноземної валюти, ніж могли забезпечити наші експортні (доходні) операції. Дефіцит фінансується або позикою з-за кордону, або продажем частини активів. Нестача надходжень іноземної валюти може поповнюватися також із офіційних резервів Національного банку України. Офіційні резерви будь-якої країни обмежені. Тому стійкі або тривалі дефіцити платіжних балансів, які мають фінансуватися за рахунок їх резервів, неминуче призведуть до їх виснаження. У цьому випадку країні доведеться вжити заходів з метою забезпечення збалансованості платіжного балансу.
4.3 Тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України у 2008-2011 р.р.
4.3.1 Короткострокові тенденції та особливості розвитку зовнішньої торгівлі товарами і послугами України у 2008 - 2010 р.р.
Зовнішня торгівля України у період 2008-2010 рр. розвивалася під впливом двох визначальних подій: членства у СОТ, набутого у 2008 р., та світової фінансово-економічної кризи 2007-2010 рр. Членство в СОТ надало національним експортерам низку переваг, пов'язаних зі скасуванням квотування експорту української металопродукції, зменшенням антидемпінгових обмежень тощо. Разом з тим, зміцнення позицій України на зовнішніх ринках не змогло відвернути обвальне скорочення обсягів експорту України. Кризове зменшення зовнішньоторговельного обороту в Україні досягло пікових значень у четвертому кварталі 2008 року, коли воно склало 33 % порівняно з попереднім кварталом, тоді як загалом у світі аналогічний показник становив 20 %. Така ситуація значною мірою була спричинена зниженням попиту на традиційні експортні товари України (металопродукцію, хімічну та сільськогосподарську продукцію). Водночас - внаслідок девальвації національної валюти та падіння купівельної спроможності населення - суттєвого скорочення також зазнав імпорт .
Перші ознаки відновлення світової економіки, підвищення цін на продукцію чорної металургії та сировинні ресурси сприяли збільшенню вартісних обсягів товарного експорту України. Аналіз щомісячних даних щодо зовнішньої торгівлі товарами України свідчить, що позитивна динаміка експортно-імпортних операцій поступово відновлюється після різкого падіння внаслідок світової фінансово-економічної кризи 2008-2010 рр. особливо відчутним цей процес став у 2010 році - на початку 2011 року (рис. 1.1). Так, у 2010 році товарний експорт України збільшився на 29,2 % порівняно з попереднім роком і склав 52,2 млрд. дол. США. Зростання експортних поставок відбувалося як за рахунок цінового фактору (на 18,1 %), так і завдяки нарощуванню фізичних обсягів зовнішніх поставок (на 9,7 %) Насамперед це пов'язано з відновленням зовнішнього попиту: за оцінками експертів МВФ, обсяги світової торгівлі в 2010 році зросли на 12 %. При цьому варто зауважити, що членство України у СОТ сприяло обмеженню нетарифних бар'єрів щодо українського експорту. Так, припинено квотування імпорту металопродукції з України до ЄС, скасовано антидемпінгові заходи щодо імпорту карбаміду, кількісні обмеження експорту зернових, насіння соняшнику та соняшникової олії, що дозволило експортерам суттєво наростити обсяги експорту даної продукції; зменшилась кількість антидемпінгових та спеціальних захисних розслідувань, від яких потерпають українські металургійна та хімічна галузі.
Ключовими чинниками пожвавлення експортної діяльності в Україні у посткризовий період стали:
- зростання попиту на традиційні товари експортної спеціалізації України на ринках країн - торговельних партнерів, що обумовлено більш ефективними антикризовими заходами та швидшим відновленням після кризи;
- зростання світових цін на сільськогосподарську та промислову сировину (ціни на залізну руду за період із грудня 2009 р. по грудень 2010 р. зросли на 80,2 %, пшеницю - на 48,8 %, олію - на 29,4 %).
- позитивна динаміка промислового виробництва, продовження реалізації технологічних модернізаційних проектів та розвиток інвестиційної діяльності у країнах СНД та Азії, що сформувало попит на продукцію українського машинобудування (зокрема, збільшення обсягів експорту транспортного обладнання відбулося у 2010 р. переважно за рахунок нарощування поставок до Росії) та сировинні товари вітчизняного виробництва;
- зняття торговельних обмежень ЄС та інших країнами - торговельними партнерами по відношенню до українського металопрокату, олії, хімічної продукції; зокрема у 2010 р. обсяги зовнішніх поставок соняшникової олії досягли 44 %1 від світового експорту цього виду продукції.
Рис. 4.1. Динаміка щомісячних обсягів експорту, імпорту та сальдо торгівлі товарами України за період 2006-2011 рр., млн.. дол. США
Сукупність вищенаведених факторів, що визначали торговельну діяльність України протягом 2010 р., сприяла двократному зростанню порівняно з 2009 р. обсягів експорту транспортних засобів та шляхового обладнання, що забезпечило 4,2 в. п. приросту товарного експорту, а також мінеральних продуктів - на 72,6 %, що обумовило 7,1 в. п. приросту товарного експорту.
Разом з тим, у 2010 році зберігається тенденція дефіцитності зовнішньоторговельного балансу, що свідчить про неефективну модель експортної спеціалізації вітчизняних виробників у поєднанні з браком конкурентоспроможного імпортозамінного виробництва. Водночас реалізація потенціалу зростання вітчизняного експорту впродовж 2008-2010 рр. гальмувалася низкою чинників внутрішнього та зовнішнього походження, серед яких:
- різке погіршення стану світових товарних ринків у другій половині 2008 року -першій половині 2009 року під час загострення світової фінансової кризи, що проявилося, зокрема, у зниженні цін на чорні метали та одночасному підвищенні рівня цін на енергоносії (природний газ, нафту) в результаті зростання світового енергетичного попиту та підвищення Російською Федерацією експортного мита на вуглеводні;
- зниження попиту на міжнародних ринках продукції інвестиційного спрямування (через зниження обсягів виробничої діяльності) у низці країн - торговельних партнерів України, зокрема, в країнах СНД та ЄС;
- девальвація національних валют низки країн світу (включаючи Україну) протягом 2008-2009 рр., з наступним переважанням ревальваційних тенденцій на вітчизняному валютному ринку (реальний ефективний курс гривні зріс протягом 2010 р. на 9 %), а
також стагнації окремих сегментів світового ринку, що призвело до зниження рівня цінової конкурентоспроможності вітчизняної продукції на міжнародних ринках;
- активізація протекціоністських заходів на світових ринках та, зокрема, з боку торговельних партнерів по відношенню до України;
- зниження обсягів експорту сільськогосподарської продукції у 2010 р. на 0,8 % порівняно з 2009 р. (в тому числі пшениці - на 30,6 %) у результаті низької врожайності зернових та запровадження зовнішньоторговельних обмежень;
- низька пропускна спроможність прикордонної транспортної інфраструктури, що суттєво обмежила можливості швидкого реагування на пожвавлення зовнішнього попиту, обумовивши високі альтернативні втрати вітчизняних експортних виробництв.
Математико-статистичний аналіз актуальних тенденцій зовнішньоторговельної діяльності України дозволяє зробити висновок, що модель посткризового розвитку вітчизняної економіки фактично відтворює як за обсягами показників експортно-імпортних операцій, так і за темпами їх приросту ситуацію трирічної давнини. Так, коефіцієнт кореляції щомісячних обсягів експорту товарів за період з січня 2009 року по лютий 2011 року включно у порівнянні з відповідними значеннями цього показника три роки тому (з січня 2006 року по лютий 2008 року) склав 0,904, імпорту - 0,94, а сальдо зовнішньої торгівлі товарами - 0,757, отримані результати свідчать про те, що відкрита модель національного економічного розвитку, витримавши потужний удар світової фінансово-економічної кризи, з одного боку, не допустила необоротного руйнування економічної системи, спромігшись відновити певну економічну рівновагу, хоч і на значно нижчому у порівнянні з передкризовим етапом рівні. Проте, з іншого боку, не створила достатніх стимулів для кардинального реформування національної конкурентної стратегії на засадах інвестиційного оновлення експортно-виробничого потенціалу та стратегічних інноваційно-спрямованих структурних зрушень.
Аналіз розвитку зовнішньоторговельної діяльності України у кризовий та посткризовий періоди у порівнянні з її провідними торговельними партнерами, які у сукупності забезпечували понад 75 % її сукупного обігу зовнішньої торгівлі товарами у 2010 році, дозволяє зробити однозначний висновок про те, що позиції вітчизняних експортерів найбільше постраждали від кризових явищ у світовій економіці (табл. 4.1).
Хоча динаміка товарного експорту більшості провідних торговельних партнерів України у період від липня 2008 р. до лютого 2011 р. демонструє доволі високу кореляцію з вітчизняною практикою (0,75<R<0,94) (див. табл. 4.1), зовнішня торгівля України відновлюється порівняно повільніше. В той час як Китай, Єгипет та Індія у 2010 році спромоглися перевищити обсяг експорту кризового 2008 року, в Україні цей показник склав лише 77 % від його рівня у 2008 році. Схожа ситуація і в Білорусі та Казахстані, які з-серед дев' ятнадцяти проаналізованих країн найбільш повільно відновлюються після кризи, чого не можна сказати про Російську Федерацію, яка демонструє темпи відновлення експорту на рівні з деякими провідними країнами ЄС. Економіки США, Кореї та Румунії майже відновили передкризовий рівень експорту (див. табл. 4.1), також доволі успішними (на рівні 86-91 % від рівня 2008 року) є показники товарного експорту Польщі, Нідерландів, Німеччини, Великобританії, Угорщини та Туреччини. Дещо відстають Австрія, Франція та Італія.
За весь період, з початку світової фінансової кризи і до її завершення, середньомісячні темпи падіння товарного експорту України склали 1,55 % м/м (місяць до попереднього місяця), тоді як в усіх інших торговельних партнерів, за виключенням Італії, вони не перевищували 0,78 %. Україна відчула значне скорочення експорту у короткостроковому періоді (від передкризового «піку» у липні 2008 року до «дна» світової кризи у січні 2009 року), що було відчутним навіть на фоні країн СНД. Водночас для більшості країн-партнерів у зазначений період стрімке (протягом шести місяців) скорочення експорту зупинилося на рівні 55 - 75 % від липня 2008 р., для Казахстану, Росії, Білорусії, Китаю - на рівні 37-46 %. В Україні місячний обсяг експорту у січні 2009 року склав менше 1/3 від його липневого рівня у 2008 році (див. табл. 4.1)
Традиційно прибутковою для платіжного балансу складовою зовнішньоекономічної діяльності є торгівля послугами, яка є меншою за сукупним оборотом у 6-8 разів порівняно з зовнішнім товарооборотом України, проте продемонструвала значно вищий опір кризовим явищам світової економіки (рис. 4.2).
Аналіз динаміки квартальних показників (див. рис. 4.2) свідчить, що короткострокові коливання в межах річних циклів торгівлі послугами, в цілому, нагадують тенденції товарної торгівлі. Разом з тим, спостерігаються протилежні тенденції у результатах торгівлі:
- по-перше, очевидно, що торгівля товарами протягом всього аналізованого періоду давала негативні результати для платіжного балансу, тоді як торгівля послугами залишалася надійним джерелом наповнення валютного ринку;
- по-друге, зростання місячних обсягів експорту-імпорту товарів в межах річного циклу супроводжувалось наростанням обсягу від'ємного сальдо торгівлі, тоді як сфера послуг демонструвала протилежну тенденцію.
Таблиця 4.1.Порівняльний аналіз короткострокових кризових тенденцій зовнішньої торгівлі товарами України та її провідних торговельних партнерів у 2008-2011 рр.

Показник Країна \

Коефіцієнт кореляції щомісячних обсягів експорту товарів України та її торговельних партнерів, липень 2008 р. - лютий 2011 р.

Середньомісячний темп приросту товарного експорту за період з липня 2008 р. по лютий 2011 р., %

Відношення місячного обсягу експорту у січні 2009 року («дно кризи»)до липня 2008 року (передкризовий «пік»),%

Обсяг експорту у 2010 р., % (2008=100%)

США

0,82

-0,14

68

99

Китай

0,52

-0,22

46

123

Єгипет

0,68

-0,10

73

109

Індія

0,75

0,01

58

101

Корея

0,84

-0,55

58

98

Німеччина

0,88

-0,55

62

88

Великобританія

0,91

-0,50

54

88

Франція

0,76

-0,79

60

84

Італія

0,74

-1,21

47

82

Румунія

0,74

-0,25

49

99

Угорщина

0,81

-0,25

55

88

Польща

0,81

-0,69

58

91

Туреччина

0,87

-0,71

63

86

Австрія

0,87

-0,78

56

84

Нідерланди

0,89

-0,39

65

90

Казахстан **

0,84

-0,18

37

80

Білорусія

0,90

-0,48

40

77

Росія

0,94

-0,62

38

85

Україна

1,00

-1,55

32

77

Рис. 4.2. Динаміка квартальних обсягів експорту, імпорту та сальдо торгівлі послугами України за період 2006-2010 рр. , млн. дол. США
4.3.2 Структурні зрушення у зовнішній торгівлі товарами і послугами України у період 2008-2010 рр.
Трансформація географічної структури зовнішньої торгівлі України
Сучасний етап розвитку національної економіки України в умовах членства у Світовій організації торгівлі та відновлення ділової активності після світової фінансової кризи 2008-2009 років характеризується зміною тенденцій у географічній та товарній (видовій) структурах зовнішньоторговельної діяльності.
Можна умовно виділити три стадії розвитку зовнішньоторговельної діяльності України (перша стадія, трансформаційної кризи,- друга половина 1990-х років; друга, - економічного відновлення, - з 2000 року по 2007 рік; третя, - членства у СОТ, - з 2008 року до теперішнього часу). Характерними рисами сучасного етапу є випереджаюче зростання вектору торговельної співпраці з країнами СНД за одночасного зниження ролі європейського вектору у географічній структурі як експорту, так і імпорту товарів і послуг. Так, питома вага країн СНД в українському експорті товарів у 2010 році порівняно з 2008 роком зросла на 1,8 в.п. і склала 36,4 % від загального обсягу товарного експорту (що є майже рекордним рівнем за останні 13 років). Водночас за цей період відбулося скорочення питомої ваги ЄС з 27,1 % до 25,4 % (рис. 4.3а). Ще відчутнішою у період кризи стала переорієнтація внутрішнього споживання на продукцію з країн СНД: у 2010 році частка товарного імпорту з СНД склала 44 %, що на 5 в.п. більше порівняно з рівнем 2008 року (рис. 4.3б). Варто також відзначити, що зростання частки імпортних товарів з СНД відбулося за скорочення питомої ваги імпорту з ЄС.
З країн СНД найбільшим торговельним партнером України традиційно залишається Російська Федерація, частка якої у товарному експорті зросла до 26,1 %, а в імпорті - до 36,5 % (Додаток 1, табл. І). Другим найбільшим партнером серед країн цього інтеграційного блоку є Білорусь, частка якої у торгівлі товарами також неухильно зростала протягом 20082010 рр. Характерною рисою сучасного етапу торгівлі України з країнами СНД є те, що зростання ролі двох провідних торговельних партнерів супроводжується великим і наростаючим обсягом від'ємного сальдо торгівлі товарами з цими країнами, водночас зменшуються частки усіх інших країн СНД, товарна торгівля з якими переважно характеризується для України активним сальдо.
У 2010 році позначилися певні позитивні зрушення у підвищенні енергетичної безпеки національної економіки в аспекті географічної диверсифікації імпортного постачання сирої нафти шляхом реалізації контракту між компанією «Укртатнафта» та Державною нафтовою компанією Азербайджану щодо постачання 3 млн тонн каспійської нафти. Це дозволило знизити фактично монопольну залежність від поставок російської нафти протягом періоду 2005-2009 рр. до 75,9 % у 2010 р. Разом з тим, провідною статтею товарного імпорту в Україні залишається природний газ (15,5 % сукупного обсягу товарного імпорту у 2010 р.), практично монопольне становище у постачанні якого на внутрішній ринок України належить Російській Федерації.
Тенденції торгівлі товарами з країнами ЄС, у цілому, відображають високий рівень залежності внутрішнього ринку України від домінуючих в імпорті з цього регіону товарів з високим рівнем доданої вартості. Так, у кризовому 2009 році різко скоротилися обсяги товарної торгівлі України з ЄС, при цьому обсяги імпорту товарів скоротилися значно більшою мірою, що обумовило зменшення обсягів пасивного сальдо торгівлі товарами з країнами ЄС (див. Додаток 1, табл. І). Разом з тим, у 2010 році, з появою перших ознак відновлення ділової активності, від' ємне сальдо торгівлі товарами з більшістю країн ЄС почало зростати. Найбільш відчутно воно зросло у торгівлі з Німеччиною, Польщею, Францією та Сполученим Королівством, на які у сукупності припадає 33 % товарного експорту та 49 % імпорту України з ЄС. Водночас зберігалося активне сальдо торгівлі з Італією та Кіпром, торгівля з Румунією вийшла на позитивний результат у 2010 році, а від'ємне сальдо торгівлі з Австрією зменшилось. Разом з тим, незначні країнові позитивні зрушення не змінили в цілому значне від' ємне сальдо торгівлі товарами з ЄС.
Рис. 4.3.б. Динаміка географічної структури імпорту товарів у 2008-2010 рр., %
Загалом, варто також зазначити, що з-поміж усіх інших торговельних партнерів України важливими географічними напрямками торгівлі залишалися також азійський та північноамериканський вектори. Торгівлі товарами з країнами Азії були притаманні доволі різні тенденції, навіть враховуючи, що йдеться про п' ять найбільших партнерів України з цього регіону. Так, експорт вітчизняних товарів зріс за період 2008-2010 рр. до Китаю, Індії та Ірану, водночас він суттєво скоротився до Туреччини та, дещо меншою мірою, до Республіки Корея (див. Додаток 1, табл. І). Тенденції товарного імпорту з цього регіону в цілому відображали загальносвітові кризові явища: у 2009 році спостерігалося падіння імпорту походженням з усіх основних азійських партнерів, а у 2010 році - його незначне відновлення, проте, на нижчому, порівняно з докризовим, рівні. Торгівля з Туреччиною, Індією та Іраном характеризувалася активним сальдо протягом усього періоду, пасивне сальдо зберігалося у торгівлі товарами з Китаєм та Кореєю. Так, зокрема, зростання попиту на побутові товари китайського виробництва внаслідок підвищення купівельної спроможності громадян та відновлення банківською системою кредитування населення обумовило збільшення імпорту товарів з цієї країни у 2010 році на 71,9 % порівняно з минулим роком. Проте у підсумку азійський напрямок торгівлі в умовах кризи виявився доволі сприятливим для України, оскільки у 2009-2010 рр. було отримано значне активне торговельне сальдо на рівні 5,5 та 3,6 млрд. дол. США.
Торгівля товарами з країнами Америки, зокрема, з США, в цілому, відображала загальні тенденції. Разом з тим, скорочення обсягів товарообороту у кризові роки супроводжувалося значним зростанням від'ємного торговельного сальдо України зі США та іншими країнами регіону.
Аналогічні зміни відбувалися і у сфері торгівлі послугами, зокрема, частка СНД в структурі експорту послуг різко збільшилася, - на 11,8 в.п., - досягши рівня 48 % у 2010 році, що супроводжувалось значним скороченням питомої ваги ЄС (з 34,6 % у 2008 р. до 26,8 % у 2010 р.) та інших країн світу (з 29,2 % у 2008 р. до 25,2 % у 2010 р.) (рис. 4.4.а). Трансформація географічної структури імпорту послуг мала аналогічні тенденції, лише з тією різницею, що на фоні зростання часток країн СНД та всіх інших країн світу питома вага країн ЄС, хоча й залишалася домінуючою, проте за вказаний період суттєво знизилася (з 59,3 % до 54 %) (рис. 4.4.б).
Рис. 1.4.а. Динаміка географічної Рис. 1.4.б. Динаміка географічної структури структури експорту послуг з України у імпорту послуг до України у 2008-2010 рр., % 2008-2010 рр., %
Тенденції розвитку торгівлі послугами з країнами СНД у 2008 - 2010 рр. фактично визначалися відносинами з Російською Федерацією, на яку припадало 44,2 % експорту та 14,5 % імпорту послуг з України (Додаток 1, табл. ІІ).
Динаміка торгівлі послугами з іншими країнами СНД характеризувалася незначними різноспрямованими змінами, які, в цілому, не вплинули на загальні показники цього регіону.
Доволі незначним виявився вплив кризи на торгівлю послугами з країнами Азії та Америки, обсяги якої майже не змінилися протягом аналізованого періоду. Проте ці дані свідчать скоріше про нерозвиненість торгівлі послугами України з країнами цих регіонів та не відображають глобальні тенденції та стратегічні зміни у сфері послуг цих країн.
Торгівля послугами з країнами ЄС характеризувалася тенденцією до зниження протягом усього досліджуваного періоду. При цьому винятками стали відносини з Угорщиною та Кіпром, де відзначалося зростання показників експорту та імпорту послуг (див. Додаток 1, табл. ІІ). Найбільша частка імпортованих з ЄС послуг припадає на країни з розвиненими ринками фінансових послуг - Кіпром та Сполученим Королівством. Превалювання імпорту фінансових послуг з зазначених країн відображає доволі специфічний попит національного бізнесу протягом аналізованого періоду: по-перше, у оптимізації економічної діяльності в Україні через включення до операційних схем локальних компаній з країн, що мають ліберальніше фінансове регулювання; по-друге, потребу у фінансування через залучення ресурсів з міжнародних ринків капіталів. У цьому контексті також варто наголосити, що під час світової фінансової кризи дещо активізувались відносини з іншими офшорними фінансовими центрами - Британськими Віргінськими островами та Панамою.
Трансформація товарної структури зовнішньої торгівлі України
Кризові явища у світовій економіці відчутно позначились на товарній структурі зовнішньої торгівлі, довівши недосконалість сформованої в Україні низькодиверсифікованої моделі експортно-імпортних операцій, що робить економічну систему критично залежною від кон' юнктурних коливань на світових ринках продукції,. Товарна структура зовнішньої торгівлі України у 2008 - 2010 рр. різко змінювалася під впливом глобальних тенденцій, при цьому найбільш відчутні зміни були характерні для провідних товарних статей як в експортній, так і у імпортній діяльності (рис. 4.5, 4.6).
У 2010 році товарний експорт України склав 52,2 млрд дол. США, що на 29,2 % більше порівняно з попереднім роком. У розрізі ключових товарних груп найбільший внесок у зростання експорту забезпечено продукцією чорної металургії, обсяги закордонного постачання якої зросли на 42,7 % переважно за рахунок зростання рівня цін. Варто також відзначити зростання обсягів експорту продукції машинобудування на 33,3 %, що обумовлено в першу чергу збільшенням постачання залізничних локомотивів у 3,1 разу, тоді як експорт сільськогосподарської продукції збільшився лише на 4,4 %.
Криза сприяла поглибленню рівня залежності економіки України від зовнішніх факторів, про що свідчить зростання питомої ваги позитивного сальдо товарної торгівлі за традиційними сировинними статтями експорту (недорогоцінні метали та вироби з них, продукти рослинного походження, жири та олії тваринного або рослинного походження, деревина і вироби з деревини) та збільшення питомої ваги від' ємного сальдо мінеральних продуктів, хімічної продукції, полімерних матеріалів, виробів з текстилю.

Подобные документы

  • Сутність міжнародної торгівлі та її види. Динаміка експорту та імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки. Основні перспективи розвитку міжнародної торгівлі в умовах її інтеграції. Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі.

    курсовая работа [137,6 K], добавлен 06.10.2010

  • Суть, передумови формування та особливості світового ринку послуг, їх види. Географічна структура, регулювання та тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації. Передумови вступу України до Світової організації торгівлі.

    курсовая работа [287,2 K], добавлен 12.12.2010

  • Теоретичні аспекти торгової політики України. Система показників розвитку міжнародної торгівлі. Поняття та методи торгової політики. Особливості товарної структури зовнішньої торгівлі України. Тенденції і суперечності розвитку зовнішньої торгівлі України.

    курсовая работа [75,0 K], добавлен 18.03.2007

  • Суть і передумови формування світового ринку послуг. Особливості реалізації окремих видів послуг. Регулювання процесів міжнародної торгівлі послугами, тенденції її розвитку в умовах глобалізації. Аналіз динаміки міжнародної торгівлі послугами України.

    курсовая работа [76,4 K], добавлен 16.10.2013

  • Характеристика міжнародної торгівлі. Структура світового товарообігу. Аналіз значущості експорту. Сучасні тенденції у розвитку міжнародної торгівлі. Стосунки України з Всесвітньою митною організацією. Спеціалізація та індустріалізація експорту.

    реферат [309,4 K], добавлен 11.03.2012

  • Торгівельні відносини: сутність та еволюція. Роль міжнародної торгівлі у розвитку світового господарства. Аналіз класичних, неокласичних та альтернативних концепцій торгівлі. Напрями модернізації теорій міжнародної торгівлі в сучасному суспільстві.

    курсовая работа [197,6 K], добавлен 28.12.2013

  • Химерні структурні зрушення в зовнішній торгівлі України після помаранчевої революції: марні очікування та дійсна реальність, відтягування євроінтеграційних процесів, падіння продуктивності праці, економічної свободи та порівняльних переваг України.

    статья [59,9 K], добавлен 04.11.2009

  • Структура міжнародної торгівлі. Аналіз сучасного стану регіональної структури міжнародної торгівлі. Упакування як засіб перевезення товарів при міжнародній торгівлі. Шляхи підвищення безпеки та полегшення світової торгівлі. Проблеми міжнародної торгівлі.

    курсовая работа [214,0 K], добавлен 22.01.2016

  • Теоретичні засади митно-тарифного регулювання: аналіз митного кодексу - основного інструменту регулювання митної політики країни та мита, як інструмента регулювання експортно-імпортних операцій. Аналіз митно-тарифної політики України на сучасному етапі.

    курсовая работа [47,1 K], добавлен 25.04.2010

  • Сутність міжнародної торгівлі, її форми та основні теорії. Характеристика сучасних тенденцій бартеру. Аналіз розвитку бартерних відносин в міжнародній торгівлі. Проблеми та перспективи розвитку зустрічної торгівлі у світовому господарстві та в Україні.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 28.05.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.