Особливості зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "Полтавакондитер"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

Кафедра міжнародної економіки

ЗВІТ

про проходження виробничої бакалаврської практики

за напрямком підготовки 6.030503 “Міжнародна економіка”

Холодної О.Л.

Полтава 2014

ЗМІСТ

зовнішньоекономічний діяльність облік контракт

Вступ

Розділ 1. Регулювання ЗЕД в Україні

Розділ 2. Облік і аналіз ЗЕД підприємства

Розділ 3. Маркетингові дослідження зовнішнього ринку

Розділ 4. Організація і техніка підготовки укладання та виконання зовнішньоекономічних контрактів

Розділ 5. Організація і технологія міжнародних перевезень

Розділ 6. Страхування у міжнародній торговельній практиці

Розділ 7. Організація та функціонування підприємств з іноземними інвестиціями (ПІІ)

Розділ 8. Валютно-фінансові відносини у ЗЕД

Розділ 9. Розрахункові і кредитні операції у ЗЕД

Розділ 10. Фінанси підприємства

Розділ 11. Охорона праці

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність роботи полягає в тому, що публічне акціонерне товариство «Полтавакондитер» - це динамічна компанія, яка займає одну з лідируючих позицій серед виробників кондитерських виробів на ринку України.

Виробнича потужність ПАТ «Полтавакондитер» складає більше 200 тонн продукції за добу. Асортиментний ряд продукції під торговою маркою «Домінік» налічує більше 300 найменувань кондитерських виробів.

Створення нових виробів здійснюється на основі найсучасніших технологій і професійного досвіду фахівців компанії. Постійні інновації є основною конкурентною перевагою ТМ «Домінік»

ПАТ «Полтавакондитер» співпрацює з інвестиційним фондом «Sigma Blayzer». Завдяки значним фінансовим інвестиціям зарубіжного інвестора був реалізований масштабний проект нової будівлі ПАТ «Полтавакондитер». Також варто відзначити співпрацю з італійською фірмою «Laser» завдяки якій було встановлено нові лінії з виробництва цукрового печива та печива з фруктовими наповнювачами та швейцарською «Buller» яка повністю автоматизувала шоколадній цех.

Продукцію полтавських кондитерів можна знайти не тільки на прилавках України. Росія, Естонія, Грузія, Казахстан гідно оцінили полтавські солодощі. Стабільний попит на продукцію стимулює колектив ПАТ «Полтавакондитер» постійно нарощувати обсяги виробництва й розширювати асортимент, враховуючи вподобання споживачів.

Метою даної роботи є дослідження особливостей зовнішньоекономічної діяльності підприємств, система ведення обліку та звітності по зовнішньоекономічній діяльності, організація і техніка укладання зовнішньоекономічних контрактів.

Завданнями даного звіту є:

- вивчення системи регулювання ЗЕД в Україні;

- ознайомлення з маркетинговими дослідженнями зовнішнього ринку фірми;

- дослідження процесу організації і підготовки укладання та виконання зовнішньоекономічних контрактів;

- визначення системи обліку і аналізу ЗЕД підприємства;

- дослідження організації міжнародних перевезень;

- вивчення особливостей страхування у міжнародній торговельній практиці;

- вивчення розрахункових та фінансових відносини у ЗЕД;

- ознайомлення з процесом організації та функціонування підприємств з іноземними інвестиціями (ПІІ).

- дослідження валютно-фінансових відносин у ЗЕД.

Об'єктом дослідження являється зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «Полтавакондитер».

Предметом являються особливості зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «Полтавакондитер».

Методи дослідження, що використовувалися при складанні звіту наступні: загальнонаукові, методи порівняння та узагальнення, комплексної оцінки.

Інформаційною базою є наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, джерела мережі Інтернет.

Розділ 1. Система регулювання ЗЕД в Україні

На сьогоднішній день ПАТ «Полтавакондитер» являється одним із признаних лідерів по виробництву кондитерських виробів України, виробнича потужність якого складає більше 200 тон продукції на добу. Продукція ТМ «Домінік» популярна не лише на території України, а й за її межами, на ринках Росії, Естонії, Грузії, що дає право підприємству називатись зовнішньоекономічним.

В Україні здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління економікою серед яких варто відзначити товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найсприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системи світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.

До органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносяться Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі, Державна митна служба України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких у галузі зовнішньоекономічної діяльності визначена ст. 10 зазначеного Закону та ст. 35 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р.

Згідно закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється виходячи з наступних цілей:

- забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку України;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

- створення найбільш сприятливих умов для введення економіки України в систему міжнародного поділу праці. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

- Україною як державою в лиці її органів в межах їх компетенції;

- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торгівельними палатами і ін.), які діють на основі своїх установчих документів;

- самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на основі відповідних угод, які укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

- законів України;

- передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

- економічних методів оперативного регулювання (валютних, фінансово-кредитних операцій та ін.) в рамках законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються згідно їх установчих документів в рамках законів України;

- договорів, які заключаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити:

- захист економічних інтересів України і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій;

- розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму.

Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93, яким водночас визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Наступною формою є митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Митним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 12 грудня 1991 р. і Декретом Кабінету Міністрів України «Про єдиний митний тариф України» від 11 січня 1993 p.

Одним із найбільш поширених регуляторів ЗЕД є митний тариф. Практично всі країни світу за його допомогою вирішують найрізноманітні завдання: (від захисту вітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за рахунок коштів, вилучених на кордоні) Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державний митний комітет України.

Митне регулювання ЗЕД України здійснюється відповідно до Митного кодексу законів України та міжнародних договорів.

Товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підрозділами та їх службовими особами, законодавчого порядку.

Митні тарифи - будь-якої країни являють собою перелік товарів,що обкладаються митом. Ці товари об'єднані в групи за ознакою походження (рослинні, тваринні, промислові тощо) і за ступенем обробки товару.

Коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні досить широке. До нього входять:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на її території;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

При цьому всі зазначені суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які прямо не заборонені законами України її види незалежно від форми власності та інших ознак.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК І АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Основним нормативним документом, що регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ (зі змінами).

Відповідно до цього закону, зовнішньоекономічна діяльність є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності ведуть бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку надсилають органам Державної статистики України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності в галузі обліку й звітності, а також комерційної таємниці керуються Законом України «Про підприємства в Україні». Для бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються планом рахунків та інструкцією про його використання, що діють на території України, та відповідними змінами й доповненнями, що відображають специфіку зовнішньоекономічної діяльності. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності самостійно визначають порядок аналітичного обліку зовнішньоекономічної діяльності, запроваджуючи відповідні субрахунки. Зовнішньоекономічна діяльність та її результати відображаються в річній фінансовій звітності суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності за окремо зазначеними показниками:

В своїй діяльності ПАТ «Полтавакондитер» веде бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку надсилає органам державної статистики України. Для бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій ПАТ «Полтавакондитер» керується планом рахунків та інструкцією про його використання, що діють на території України, та відповідними змінами й доповненнями, що відображають специфіку ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність та її результати відображаються в річній фінансовій звітності ПАТ «Полтавакондитер» за окремо зазначеними показниками: у бухгалтерському балансі; у звіті про прибутки та збитки.

На сьогоднішні ПАТ «Полтавакондитер» є універсальною кондитерською фабрикою, динамічно нарощує темпи виробництва і постійно підвищує конкурентоспроможність продукції.

У зв'язку зі зростаючим попитом на продукцію ТМ «Домінік» виникає необхідність у розширенні та удосконаленні виробництва. Стратегія компанії включає модернізацію вже існуючого обладнання і встановлення нового, що дозволить закріпити лідируючі позиції ТМ «Домінік».

У подальшому ПАТ «Полтавакондитер» планує щорічно збільшувати обсяг виробництва кондитерських виробів на 10%.

Показники платоспроможності ПАТ «Полтавакондитер»

Показник	2010	2011	2012	Відхилення (+,-)
				2011 р. до 2010 р.	2012 р. до 2011 р.
				у разах	у разах
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,06	0,14	0,11	-0,04	0,08
Коефіцієнт термінової ліквідності	1,54	1,88	1,93	0,29	0,34
Коефіцієнт загальної ліквідності	2,49	2,64	3,11	1,11	0,15
Коефіцієнт фінансового ризику	0,33	0,32	0,23	-0,06	-0,01
Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості	0,61	0,42	0,54	0,07	-0,2

Загальну оцінку платоспроможності підприємства дає коефіцієнт загальної ліквідності. Проаналізувавши дані таблиці можна побачити, що протягом досліджуваного періоду даний показник знаходився в межах норми (N = 2,0 - 2,5) так на кінець 2010 року він становив 2,49, на кінець 2012 - 2,64, на кінець 2013 року збільшився на 0,47 і становив 3,11. Його оптимальне значення свідчить, що оборотні активи у двічі й більше перевищують розмір поточних зобов'язань підприємства ПАТ «Полтавакондитер».

Що ж стосується коефіцієнту абсолютної ліквідності то протягом 2010-2012 років він також знаходився в межах нормативу (N = 0,2 - 0,3). Так в 2010 році він становив 0,06, проте в порівнянні з 2011 збільшився на 0,08 і становив 0,14, в 2012 році ситуація змінилася і показник зменшився на 0,03 і становив 0,11.

Згідно з досліджуваним періодом можна сказати, що коефіцієнт термінової ліквідності знаходився в межах норми і в 2010 році він сягнув значення - 1,54, на кінець 2012 року він дещо виріс та становив - 1,88. Даний показник свідчить про те, що компанія ПАТ «Полтавакондитер» здатна погасити поточні зобов'язання у разі виникнення критичних обставин.

Коефіцієнт фінансового ризику протягом досліджуваного періоду знаходився в межах норми, тобто не перевищувало 1, і залишався майже не змінним, це свідчить про нормальне співвідношення позикового і власного капіталу.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості показує, що у 2010 році компанія залучила на 1 грн. 0,61 грн. кредиторської, у 2011 році - 0,42 грн., і у 2012 році - 0,54 грн. Тобто, компанія ПАТ «Полтавакондитер» має достатньо власного капіталу для використання і кредиторська заборгованість не є єдиним джерелом фінансування. Отже, можна зробити висновок, що компанія ПАТ «Полтавакондитер» є платоспроможним і ліквідним підприємством із позитивним співвідношенням кредиторської і дебіторської заборгованості та відмінно управляє фінансовим ризиком.

Таким чином, облік зовнішньоекономічної діяльності, залежить від правильності та юридичної обґрунтованості укладених угод, своєчасності здійснення поставок та їх оплати.

РОЗДІЛ 3. МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО РИНКУ

При здійсненні зовнішньоторговельної операції початковим етапом є здійснення маркетингового дослідження зовнішнього середовища. Воно передбачає вивчення комплексу характеристик та даних, які визначають властивості світового ринку або ринків окремих географічних регіонів чи певних країн, а саме:

1. Вивчення ринкового підприємницького середовища на зовнішніх ринках, яке передбачає аналіз демографічних, природних, економічних, науково-технічних, політико-правових, культурних та соціальних факторів розвитку світових ринків.

2. Вивчення вимог зовнішнього ринку до товару, тобто вимог покупців зарубіжних держав до споживчих властивостей продукту та відповідного набору послуг, які супроводжують продаж і споживання товару.

3. Вивчення місткості та характеру зовнішнього ринку, еластичності попиту на ньому, що визначає можливі перспективи збуту продукції, динаміки продажів та заходи, необхідних для успішного просування товарів.

4. Спостереження за рівнем світових цін та тенденціями їх зміни.

5. Дослідження фірмової структури ринку та складу закордонних партнерів, а саме: споживачів, посередників, постачальників, конкурентів.

6. Маркетинговий аналіз ступеня та характеру конкуренції, товарної, цінової, збутової політики, реклами та політики стимулювання продажів, кадрової політики.

7. Дослідження форм роботи, які прийняті у торговій практиці по даному товару на даному ринку та його сегментах.

8. Визначення особливостей споживчих пріоритетів та психологія поведінки покупців даного товару на зовнішньому ринку, основних причин, мотивів прийняття рішень іноземними споживачами про купівлю конкретних товарів (як наших, так і конкурентів).

Існує 8 груп факторів (елементів) зовнішнього підприємницького макросередовища:

1. Демографічні.

2. Природно-географічні та екологічні.

3. Економічні, які визначені темпами економічного росту та обсягами виробництва і торгівлі відповідних зарубіжних країн та регіонів.

4. Науково-технічні, які формуються умовами розвитку НТП.

5. Політичні, які включають: політичну стабільність або нестабільність; експортно-імпортної діяльності та діяльності іноземних суб'єктів тощо.

6. Правові норми, які регулюють підприємництво у рамках конкретного ринку.

7. Культурні, які визначають індивідуалізацію запитів представників закордонних фірм, зарубіжних споживачів відносно іноземних товарів та послуг.

8. Соціальні фактори, які відображають ступінь відмінностей у соціально-економічному стані окремих груп населення.

До факторів зовнішнього підприємницького мікросередовища належать:

1. Споживачі.

2. Конкуренти.

3. Посередники.

4. Постачальники.

5. Контактні аудиторії, під якими розуміються організації та установи, а також соціальні групи, які не є прямими партнерами по бізнесу, але представляють інтерес, оскільки можуть забезпечити підприємницький успіх самої фірми та здатні впливати на реалізацію поставлених нею цілей.

У зв'язку з цим для фірми важливо не тільки вивчати специфіку елементів ринкового середовища та забезпечити їх оптимальне сполучення, а й відповідно на нього впливати, у чому неабияку роль відіграє відділ по зв'язках з громадськістю, або public relations, який надає належну інформацію про цілі та характер діяльності фірми.

Виробники повинні вміти оцінити товар з позицій покупців та споживачів, визначити плюси та мінуси продукції, що випускається. Слід з'ясувати, чим товар є у сприйнятті споживача. Те, що потрібно конкретному кінцевому споживачу у сенсі властивостей та особливостей товару, для виробника та продавця складається у поняття конкурентоспроможності товару, і завдання виробника - добитися її рівня, який би відповідав запитам конкретного ринку та конкретних споживачів.

Конкурентоспроможність - це сукупність характеристик продукту та послуг, які супроводжують його продаж та споживання і які відрізняють його від продуктів-аналогів за ступенем задоволення потреб споживача, за рівнем затрат на його придбання та експлуатацію. Це здатність товару відповідати очікуванням споживачів, здатність товару бути проданим.

Що ж стосується ПАТ «Полтавакондитер» то її основними конкурентами вважається ЗАТ «Житомирські ласощі», Львівська кондитерська фірма «Світоч» та ЗАТ «Дніпропетровська кондитерська фабрика»

Далі розглянемо цінові стратегії щодо впровадження товару на зовнішній ринок. Розрізняють:

1. Стратегію «зняття вершків».

2. Стратегію «прориву на ринок».

3. Стратегію «цінового лідера».

4. Стратегію диференційованих цін.

5. Психологічні методи ціноутворення.

На сьогодні ПАТ «Полтавакондитер», як і більшість підприємств кондитерської промисловості закуповують сировину і виробляють продукцію тільки при наявності на неї попиту, працюючи під замовлення дистриб'юторів. Основними каналами розподілу продукції кондитерських фабрик є дистриб'ютори - їм надається знижка 5-10 % і фірмова торгівельна мережа.

Що стосується перспектив розвитку ПАТ «Полтавакондитер», то одним з найбільших напрямків розвитку є збільшення випуску борошнистих кондитерських виробів і розвиток виробництва продукції лікувально-профілактичної то оздоровчої дії.

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗЦІЯ І ТЕХНІКА ПІДГОТОВКИ ТА ВИКОНАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКНОМІЧНИХ КОНТРАКТІВ

Відповідно до визначення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоторговельний контракт - це матеріально-оформлена угода двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, міжнародним договором України, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Поняття «комерційні контракти» повинно розумітися, по можливості, ширше з тим, щоб включити не тільки підприємницькі договори про поставки чи обмін товарами і послугами, але також й інші типи економічних договорів, таких як інвестиційні, контракти про надання професійних послуг і т. д.

Основні ознаки міжнародного комерційного контракту:

- контрагенти знаходяться в різних країнах;

- товар перетинає кордон, якщо це матеріальний об'єкт (виняток -- реекспортна операція, коли товар не завозиться в країну реекспорту);

- розрахунки в іноземній валюті (виняток -- товарообмінні операції);

- комерційний характер.

Згідно з теорією договору контракт -- це узгодження волі двох або кількох суб'єктів з метою виникнення, зміни або зупинення відповідних обов'язкових відносин (обов'язків). Міжнародний комерційний контракт -- узгодження волі, досягнуте в ході переговорів контрагентами міжнародної комерційної операції про основні умови взаємних обов'язків.

МКК виконує такі функції:

- юридично закріплює відносини між партнерами, надаючи їм характер обов'язків, виконання яких захищене законом;

визначає порядок, способи і послідовність здійснення дій партнерами;

- передбачає способи забезпечення обов'язків.

У цілому міжнародний комерційний контракт (МКК) звичайно складається з семи частин.

Зовнішньоторговельні контракти включають в себе наступні основні елементи, які знаходяться у визначеній послідовності:

1. Преамбула (визначення сторін).

2. Предмет контракту.

3. Кількість (або ціна та кількість).

4. Базові умови поставки товарів.

5. Ціна та загальна сума контракту.

6. Якість товару.

7. Строк та умови поставки.

8. Умови платежу.

9. Умови передавання-приймання товару.

10. Гарантії, претензії.

11. Пакування та маркірування товару.

12. Відвантажування товару.

13. Санкції та рекламації.

14. Страхування.

15. Форс-мажорні обставини.

16. Арбітраж.

17. Інші умови.

18. Юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.

З преамбули починається текст контракту. Тут подається:

- назва та реєстраційний номер контракту;

- місце та дата його укладення;

- визначення сторін.

Предметом контракту можуть бути купівля-продаж товарів (готова продукція, напівфабрикати), послуг (консультативний, технологічний, будівельний інжиніринг; оренда, аудит, перевезення, транспортно-експедиційний, збереження, страхування, фінансування, посередництво тощо), результатів творчої діяльності (просте та виключне ліцензування, торгівля ноу-хау, торгівля об'єктами авторського права). Залежно від предмета контракту наводиться і його характеристика.

ПАТ «Полтавакондитер» укладає зовнішньоекономічні контракти у простій письмовій формі. Повноваження представника на укладення контракту випливає з статутних документів компанії.

За бажанням і при домовленості сторін при укладанні зовнішньоекономічного контракту можуть бути зазначені інші умови контракту:

1. Переддоговірна робота та її результати після підписання контракту.

2. Умови про узгодження зв'язку між сторонами.

3. Реквізити сторін: поштові реквізити, адреси підприємств партнерів, банківські реквізити (номер розрахункового рахунку, установа банку, код банку, дані розрахунково-касового центру, кореспондентський рахунок банку), відвантажувальні реквізити (для залізничних відправлень, для контейнерів, для дрібних відправлень).

4. Кількість примірників контракту.

5. Порядок виправлень за текстом контракту.

Спеціалісти рекомендують вводити в контракт таку умову: «Всі виправлення за текстом даного контракту мають юридичну силу лише в тому разі, коли вони посвідчені підписами сторін в кожному окремому випадку».

Юридичні адреси сторін. Міжнародний комерційний контракт повинен бути підписаним повноважною особою або її представником власноручно. Після підписів контрагентів вказуються їх повні юридичні адреси та проставляються печатки.

Додатки. Додатки уточнюють взаємні права та обов'язки сторін. Спеціальні умови міжнародного комерційного контракту, зокрема обґрунтування ціни, технічні умови, умови випробувань устаткування, специфікації товарів, порядок внесення змін і доповнень до контракту та ряд інших, можуть бути включені в текст контракту, а також оформлені у вигляді додатків до контракту, які є його невід'ємною частиною.

РОЗДІЛ 5. ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Під час розгляду питань транспортування вантажів для учасників зовнішньоторгової угоди важливо вияснити основні транспортні й базисні умови поставки, а також питання організації доставки товарів й управління нею.

На ПАТ «Полтавакондитер» основними задачами транспортування являються - вчасна доставка і зберігання сировини та готової продукції у відповідності до цих задач у структурі напряму створені функціональні підрозділи, що відповідають за окрему ділянку роботи.

В своїх перевезеннях ПАТ «Полтавакондитер» використовують наступні транспортно-технологічні системи доставки вантажів:

- контейнерна - універсальна і найбільш розповсюджена система доставки придатна для перевезення масштабних партій штучних вантажів на залізничних платформах

- пакетна - система доставки, що вимагає спеціального упакування вантажів, також може застосовуватись для перевезення укрупнених партій вантажів.

Що стосується економічної ефективністі зовнішньоекономічної діяльності, то багато в чому вона залежить від правильно вибраних транспортних і базисних умов поставки товарів. В контракті купівлі-продажу є спеціальний розділ - транспортні умови поставки. В ньому передбачені обов'язки сторін по відношенню до переміщення товару. В цей розділ, як правило включать: порядок перевезень вантажів, умови і термін завантаження й розвантаження; розмір, порядок оплати й розрахунки провізних платежів; проформу чартеру, вид коносаменту, інші види послуг. В кожному окремому випадку зміст транспортних угод залежить від виду транспорту, характеру товару, типу угоди, базисного місця поставки, а також дії міжнародних договорів, угод, конвенцій, звичаїв країни.

Основу транспортних умов складають базисні умови поставки. Встановлюючи базисні умови поставки в контракті купівлі-продажу, сторони визначають свої обв'язки, в числі яких є питання транспортного переміщення об'єктів контракту, частково такі:

- хто несе транспортні витрати по доставці товару;

- хто надає транспортні засоби для перевезення товару;

- положення вантажу по відношенню до транспортного засобу;

- хто оформляє митне очищення на вивіз і ввіз;

- хто здійснює завантаження товару на транспортні засоби і вивантаження з них;

- де відбувається передача власності на товар від продавця до покупця;

- коли відбувається перехід ризику з продавця на покупця у випадку загибелі, пошкодження чи псування товару, як розподіляється відповідальність.

При здійсненні доставки товарів від продавця до покупця важливе значення мають питання: як буде організована ця доставка (за якими правилами) і якими договірними документами вона буде оформлена. Розглянемо ці питання за основними видами транспорту.

Морські перевезення. На міжнародні морські перевезення припадає значний об'єм вантажообігу світової зовнішньої торгівлі - біля 60%. Основну частину міжнародних морських вантажопотоків складають масові наливні й навальні вантажі. Це сира нафта, нафтопродукти, залізна руда, кам'яне вугілля, зерно і т.д. З інших виділяються генеральні вантажі; тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продукти. В міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми організації руху суден: регулярне ,у вигляді лінійного судноплавання, і нерегулярне, у вигляді трампового судноплавства.

Головним документом в морських перевезеннях являється коносамент. Це документ, виданий судновласником (капітаном) вантажовідправнику в свідчення прийняття вантажу для перевезення морським шляхом.

Коносамент виконує три основні функції:

1) засвідчує прийняття вантажу для перевезення;

2) являється товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний;

3) свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, по якому перевізник зобов'язується доставити вантаж проти надання документів. В коносаменті містяться дані про назву судна, його власника, тоннаж судна, назву портів завантаження й розвантаження, суму фрахту і місце його оплати, кількість виданих екземплярів, в тому числі оригіналів, та ін. На полях коносаменту, оскільки він являється розпискою судновласника за товари, міститься їх опис. Підписується коносамент капітаном чи судноплавним агентом.

Коносаменти можуть бути таких видів: іменний (вказує одержувача вантажу), на пред'явника і ордерний (виданий за «наказом відправника» або за «наказом одержувача»). Коносамент поділяється також на прямий, тобто без перевалки, і транзитний, що передбачає перевалки на шляху просування вантажу.

Залізничні перевезення. Міжнародні залізничні перевезення здійснюють на основі двосторонніх і багатосторонніх міждержавних угод, а також міжнародної залізничної накладної.

Залізнична накладна являється договором перевезення. Вона виконує функції підтвердження прийому вантажу до перевезення, товаросупроводжуючого документа і договору про перевезення.

Значну роль в регулюванні міжнародних залізничних перевезень відіграють міжнародні угоди. Вони ж визначають форму залізничної накладної.

Автомобільні перевезення. Основні умови міжнародних автомобільних перевезень регулюються Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), укладеній в Женеві в 1956 р., учасником якої був і СРСР.

Договір перевезення оформляється автодорожною накладною. Повна її назва «міжнародна товаротранспортна накладна», проте в оперативній роботі вона відома під назвою накладна ЦМР (СМК).

Авіаційні перевезення. Перевезення вантажів повітряним транспортом оформляються авіавантажною накладною. Вона виконує функції:

1) договору про повітряне перевезення;

2) товаросупроводжуючого документа;

3) розписки аерофлоту в прийомі вантажу;

4) митної декларації.

Авіавантажна накладна виписується вантажовідправником в трьох екземплярах і вручається перевізнику разом з товарами. Перший екземпляр має помітку «для перевізника», підписується вантажовідправником; другий - «для одержувача», підписується вантажовідправником і перевізником і відправляється з товарами; третій екземпляр з поміткою «для відправника» підписується перевізником і повертається вантажовідправнику після того, як товар прийнято. Крім авіавантажної накладної, з товаром слідують необхідні товаросупроводжуючі документи.

ПАТ «Полтавакондитер» використовує у своїх міжнародних перевезеннях автотранспортом та залізницею базисну умову поставки CIP - Carriage and Insurance paid to -- «перевезення і страхування оплачені до». CIP застосовується, як правило, при змішаних перевезеннях. Продавець повинен укласти договори перевезення і страхування, забезпечити митне очищення вантажу. Однак так само, як і при транспортуванні на умовах CIF, продавець повинен забезпечити мінімально можливе страхування вантажу.

РОЗДІЛ 6. СТРАХУВАННЯ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГОВЕЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ

Із зростанням обсягів і складності міжнародних торгових відносин, зростає й можливість виникнення непорозумінь та витратних спорів, коли договори купівлі-продажу складаються неналежним чином.

Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.

Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким чином можна уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

В той час, як експортерам і імпортерам необхідно враховувати практичні зв'язки між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної торгової угоди - де вимагається не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування та фінансування - Інкотермс відносяться тільки до одного з цих договорів, а саме договору купівлі-продажу. Тим не менш, домовленість сторін про застосування певного терміна Інкотермс обов'язково має значення й для інших договорів. Наведемо лише кілька прикладів: продавець, погодившись на договірні умови CFR або CIF, не може виконати такий договір з використанням іншого виду транспорту, крім водного, оскільки за цими умовами він повинен надати покупцю коносамент чи інший морський транспортний документ, що просто неможливо при використанні інших видів транспорту. Більш того, документ, що вимагається згідно документарного акредитиву, обов'язково залежатиме від засобів перевезення, що використовуватимуться.

По-друге, Інкотермс мають справу з рядом визначених обов'язків, що покладаються на сторони - такими як обов'язок продавця надати товар у розпорядження покупця або передати його для перевезення чи то доставити його до пункту призначення та з розподілом ризику між сторонами в різних випадках. Далі, вони стосуються обов'язків щодо очищення товару для експорту та імпорту, упаковки товару, обов'язку покупця прийняти поставку, а також обов'язку сторін надати підтвердження того, що відповідні зобов'язання були належним чином виконані. Хоча Інкотермс є вкрай важливими для здійснення договору купівлі-продажу, велика кількість проблем, що можуть виникнути в цих відносинах, взагалі ними не розглядаються, такі як передача права власності та інші майнові права, порушення договору та наслідки таких порушень, а також звільнення від відповідальності в певних ситуаціях. Слід підкреслити, що Інкотермс не призначені для заміни таких умов договору, які необхідні для укладення повного договору купівлі-продажу, чи то через інкорпорацію нормативних умов, чи через індивідуальне узгодження умов. В більшості випадків Інкотермс не мають справи з наслідками порушення договору та звільненням від відповідальності внаслідок різноманітних перешкод.

Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу та застосовним законодавством. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак на практиці Інкотермс час від часу також включаються у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків. У випадках, коли Інкотермс застосовуються таким чином, статті А.2 та Б.2 й будь-які інші умови інших статей, що стосуються експорту та імпорту, звичайно, стають зайвими.

«C» - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково має бути зазначений після відповідного «C»-терміна.

«C» - терміни відрізняються від усіх інших термінів тим, що вказують на дві "критичні" точки. Одна - це точка, до якої продавець повинен організувати перевезення й нести витрати за договором перевезення, а інша - це точка переходу ризиків. З цієї причини, покладення на продавця за «C» - договором додаткових зобов'язань щодо продовження його відповідальності за збереження товару після проходження товаром вищезгаданої точки переходу ризику має здійснюватися з максимальною обережністю. Сутність «C» - термінів полягає у звільненні продавця від будь-яких подальших ризиків і витрат після належного виконання ним договору купівлі-продажу шляхом укладення договору перевезення та передання товару перевізникові, а також забезпечення страхування за термінами CIF і CIP.

Сутнісна природа «C» - термінів як умов договорів відправлення також відображається у використанні документарних акредитивів як переважного засобу платежу за цих обставин. У випадках, коли сторони договору купівлі-продажу домовилися, що продавець одержить оплату при поданні погоджених вантажовідправних документів до банку у відповідності з умовами документарного акредитиву, несення продавцем подальших ризиків і витрат після одержання оплати, за акредитивом чи іншим шляхом, після відвантаження й відправлення

товару суперечило б ключовій меті документарного акредитиву. Звичайно, продавцю доведеться нести витрати за договором перевезення незалежно від того, чи фрахт підлягає оплаті вперед відправки (в пункті відправки), чи то в місці призначення; однак додаткові витрати, що можуть виникнути внаслідок подій, що матимуть місце після відвантаження й відправлення, обов'язково покладаються на покупця.

Якщо продавець повинний забезпечити договір перевезення, який охоплює оплату мит, податків і інших зборів, такі витрати, звичайно, покладаються на продавця в тій мірі, в який це передбачено договором. Тепер це чітко сформульовано в статті А.6 усіх «C»-термінів.

«F»-терміни вимагають від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця. Питання пункту такої доставки за умовами FCA викликало утруднення через широке різноманіття обставин, що можуть торкатися договорів, укладених у відповідності з цим терміном. Так, товар може бути завантажений на транспортний засіб, надісланий покупцем, щоб забрати товар з площ продавця; в іншому випадку товар може потребувати відвантаження з транспортного засобу, наданого продавцем для доставки товару на термінал, названий покупцем. Інкотермс-2010 враховують ці варіанти, передбачаючи, що у випадку, коли місцем, названим у договорі в якості місця доставки, є площі продавця, поставка є завершеною, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, а в інших випадках - коли товар наданий у розпорядження покупця без розвантаження з транспортного засобу продавця.

Пункт поставки на умовах FOB, такий самий, як у термінах CFR та CIF, залишився без змін в Інкотермс-2010, попри значні дискусії. Хоча у терміні FOB поняття «доставити товар через поручні судна» зараз може видаватися в багатьох випадках непідходящим, воно тим не менш розуміється комерсантами і застосовується з урахуванням особливостей товару та наявних навантажувальних засобів. Відчувалося, що зміни щодо пункту поставки в терміні FOB можуть створити непотрібну плутанину, особливо у відношенні продажу промислових товарів, що перевозяться морським шляхом, як правило, чартер-партіями. На жаль, абревіатура FOB ще використовується деякими комерсантами просто для позначення будь-якого пункту доставки - наприклад, «FOB фабрика», «FOB завод», «FOB із заводу продавця» чи інших внутрішніх пунктів, таким чином нехтуючи значенням абревіатури «вільно на борту». Такого застосування терміна, що створює плутанину, слід уникати.

У терміні FAS відбулися важливі зміни щодо обов'язку експортного митного очищення товару, оскільки виявилося, що на практиці найчастіше цей обов'язок покладається на продавця, а не на покупця. Для привернення належної уваги до цієї зміни, її виділено заголовними літерами в преамбулі терміна FAS.

РОЗДІЛ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ

Підприємства з іноземним капіталом є прогресивною, конкурентоспроможною формою господарювання, інструментом формування ринкових відносин в економіці України. Як одна з форм міжнародного співробітництва вони мають особливе значення для нової структури економіки країни завдяки потенційним можливостям позитивно впливати на ринкові орієнтації і сприяти інтеграції у світову систему господарювання.

До організаційних форм підприємств з іноземними інвестиціями, які з правової точки зору можна вважати поширеними і відпрацьованими на сьогодні в Україні, належать: спільне українсько-іноземне підприємство; підприємство зі стовідсотковою участю іноземного капіталу у статутному фонді; виробнича кооперація без створення юридичної особи. Як свідчить практичний досвід, найефективнішим шляхом для залучення іноземних інвестицій в економіку України поки що залишається створення спільних з іноземним капіталом підприємств.

Для спільних підприємств з іноземними інвестиціями виділено ряд відмінних від інших підприємницьких структур ознак, які включають: наявність угоди сторін про довгострокове співробітництво; об'єднання активів сторін; достовірна оцінка активів як капітальних вкладень сторін; реалізація поставленої мети через спільні органи управління; розподіл між сторонами результатів діяльності у відповідності з вкладеним ними капіталом.

Регулювання організації діяльності підприємств з іноземними інвестиціями в Україні потребує вдосконалення в напрямках стабілізації правових перетворень у сфері зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності, створення пільгових умов господарювання, врегулювання страхування ризиків в період інвестиційної діяльності, вступу України до системи ГАТТ/СОТ.

Світовий досвід створення спільних підприємств з іноземним інвестиціями свідчить про різноманітність їх організаційно-правових форм. Регулюючий з боку держави процес створення СП за певними класифікаційними ознаками сприятиме розвитку пріоритетних галузей народного господарства, зміцненню ринкових відносин, вирішенню стратегічно важливих завдань, укріпленню економічного потенціалу держави.

Характерними ознаками підприємства з іноземними інвестиціями є: підприємство корпоративного типу за участю вітчизняних суб'єктів господарювання та іноземних інвесторів; наявність у статутному фонді підприємства іноземної інвестиції у визначених законом формах.

ПАТ «Полтавакондитер» являється підприємством з іноземними інвестиціями, так у 2000 році розпочалося співробітництво з інвестиційним фондом «Sigma Blayzer». Завдяки значним фінансовим інвестиціям зарубіжного інвестора був реалізований масштабний проект нової будівлі ПАТ «Полтавакондитер». Сучасна споруда збудована в найкоротший термін і повністю відповідає найвищим світовим стандартам. Окрім цього італійська фірма «Laser» встановила нові лінії з виробництва цукрового печива та печива з фруктовими наповнювачами, а також лінію з виробництва здобного печива та снекової продукції, а шоколадний цех обладнаний двома лініями швейцарського концерну «Buller» з виробництва шоколадних мас і плиткового шоколаду.

РОЗДІЛ 8. ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Валютно-фінансові відносини у зовнішньоекономічній діяльності - система взаємодії курсів валют і позичкових капіталів різних країн при здійсненні зовнішньоторговельних операцій.

Що стосується валютно-фінансових відносин українських підприємств то важливим є напрям удосконалення, організацій у зовнішньоекономічній діяльності - ефективне і раціональне використання кредитів, наданих зарубіжними партнерами через світовий ринок позичкових капіталів, що є сукупністю кредиторів і позичальників з різних країн.

Перехід значних грошових коштів у позичковий капітал та їх перерозподіл між країнами за допомогою ринкового механізму пришвидшує зрушення в світовій економіці.

Залежно від економічного змісту операцій на світовому ринку позичкових капіталів його розділяють на два основних сектори:

* світовий грошовий ринок;

* світовий ринок капіталів.

Світовий грошовий ринок визначає попит і пропозицію позичкового капіталу, що функціонує як міжнародний платіжний засіб. Грошові кошти, акумульовані в ньому (звичайно у вигляді депозитів), і позики, які надаються, короткотермінові і призначені переважно для обслуговування обігу.

У другому секторі позичковий капітал є не лише грошима, а й самозростаючою вартістю. Позички надають на тривалий час і використовують переважно для капіталовкладень.

Також важливу роль для українських підприємств в тому числі і для ПАТ «Полтавакондитер» відіграє міжнародний кредит - позичка у грошовій чи товарній формі, яку надають кредитори однієї країни позичальникам з іншої, за умови встановлення чітких термінів сплати процентів.

У ширшому розумінні це поняття охоплює і портфельні інвестиції - вкладення капіталу в іноземні облігації, акції зарубіжних підприємств, інші цінні папери з метою отримання доходу.

Нині сама держава в країнах з розвинутим ринком допомагає і бере участь у вивезенні державного капіталу в інші країни у вигляді пільгових кредитів та іншої допомоги. При цьому не лише отримують прибуток, а й забезпечують довготермінову економічну взаємодію з різними країнами. Постійно зростають прямі закордонні інвестиції. Лише у США на них припадає третина інвестицій, що зумовлено передусім намаганням інвестора приєднатися до використання передових технологій, зниження витрат.

Не менш важливим при здійснені валютно-фінансових операцій відводиться коливання валютного курсу, адже більшість розрахунків проводиться в доларах США, і коливання даної валюти може мати як негативні так і позитивні наслідки на діяльність підприємств України, серед яких варто виділити ПАТ «Полтавакондитер».

Обмінний, або валютний, курс (exchange rate) можна визначити як кількість одиниць валюти однієї країни, потрібну для придбання одиниці валюти іншої країни.

Іншими словами, це вартість у вітчизняній валюті купівлі певних фондів, оцінених у валюті іншої країни.

Якщо курс оголошується для негайних або поточних угод у закордонних валютах, його називають поточним курсом, або спот-курсом (spot rate).

Спот-курс застосовується в міжбанківських операціях (interbank transactions) для реалізації протягом двох робочих днів, а також негайної доставки валюти в угодах типу «через прилавок» (over-the-counter), в яких, як правило, беруть участь небанківські клієнти. Якщо ж курс оголошується для поставки іноземної валюти в майбутньому, його називають строковим, або форвардним, курсом (forward rate).

Строковий курс або курс на термін - це договірний курс між торговцем іноземною валютою і його клієнтом.

Оскільки більшість валютних операцій відбувається за участю торговців іноземними валютами, курси оголошуються торговцями, що працюють на валютні брокерські фірми або комерційні банки. Курси оголошуються торговцем, а не стороною, що купує або продає. Як би торговці не повідомляли ціни на поточному або терміновому ринках, вони завжди називають курс купівлі і курс продажу. Курс купівлі - той, за яким торговець згоден придбати іноземну валюту, а курс продажу - той, за яким торговець згоден її продати.

Різниця, або спред (spread), на поточному ринку - це різниця між курсами покупки і продажу, тобто прибуток, або маржа (margin), торговця від своїх операцій у цілому.

Якщо іноземна валюта купуються за вітчизняну на валютному ринку країни, тоді в цьому випадку курс називається прямим (direct), або нормальним (normal), котируванням.

Якщо ж курс оголошується як кількість одиниць іноземної валюти за одну одиницю національної валюти, це називають непрямим (indirect), абооберненим (reciprocal), котируванням.

На практиці використовуються як пряме, так і обернене котирування.

Валютний курс, виступаючи головним елементом економічного регулювання, виконує наступні функції:

· опосередкування обміну валютами в міжнародній торгівлі товарами та послугами, русі капіталів і кредитів;

· вирівнювання платіжного балансу та структури відносних цін;

· порівняння рівня і структури цін, а також результатів виробничої діяльності в різних країнах;

· забезпечення стабільності національної валюти та довіри до неї;

· сприяння інтернаціоналізації грошових відносин, господарських зв'язків;

· сприяння об'єднанню і стабільному розвитку фінансових ринків;

· забезпечення взаємного обігу валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів;

· перерозподіл національного продукту між країнами.

Що ж стосується впливу коливань валютних курсів на діяльність підприємств, то можна з впевненістю сказати що в зв'язку з фінансово-економічними кризами які супроводжують українську економіку протягом деяких років, вони мають негативний вплив на діяльність підприємства ПАТ «Полтавакондитер». Тому варто зазначити, що для зменшення витрат і для уникнення фінансових ризиків ПАТ «Полтавакондитер» необхідно уникати ризиків шляхом відмови від ризикових операцій, хеджування, лімітування, диверсифікації.

РОЗДІЛ 9. РОЗРАХУНКОВІ ТА КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ