Cемантичні та структурні особливості фразеологічних евфемізмів в англійській, російській та новогрецькій мовах

У соціолекті гангстерів існували евфемізми hit - a planned murder, especially one carried by a mobster; contract - an assignment to kill someone for pay.

Не дивлячись на те, що подібні одиниці обмежено у вживанні певним соціолектом, вони стають загальновідомими у зв'язку з широким висвітлюванням засобами масової інформації боротьби з асоціальними явищами. Але вихід евфемізма за рамки соціолекта, як правило, злочинного арго, змінює його прагматику. При цьому відбувається частична втрата евфемістичного ефекту, тобто такого, який пом'якшує явище, робить його більш позитивним. Міграція евфемізма передбачає певну тривалість вживання. А, як вже згадувалося, з часом евфемізм втрачає свою властивість замінника та набуває статусу прямого найменнування того неприємного об'єкта або явища, яке він спочатку вуалював [20, 40].

У першому розділі було виокремлено підходи до визначення та класифікації евфемізмів, а також сфери евфемізації, розглянуто явище мовного табу як основи для виникнення евфемізмів, проаналізовано процес евфемізації та його складові, розглянуто соціальні відмінності у використанні евфемізмів.

1. Існують 3 підходи до визначення евфемізма, в залежності від того, на яку функцію евфемізма робить акцент автор визначення: пом'якшення грубого та неприємного (Х.Фаулер, Ч.Кейні, В.Заботкіна); запобігання комунікативних конфліктів і невдач (Л.Крисін, Е.Партридж); маскування дійсності (Дж.Німан, К.Сільвер). Для нашої роботи ми обираємо визначення В.І.Заботкіної: "Евфемізм є тропом, сутність якого - непряме, приховане визначення якого-небудь предмету або явища. Причинами вживання евфемізмів можуть бути ввічливість, делікатність, благопристойність, прагнення завуалювати негативну сутність окремих явищ дійсності", оскільки разом із функцією пом'якшення воно також називає ще одну важливу функцію евфемізації, та вказує причини вживання евфемізмів - приховання, та вказує причини вживання евфемізмів, у яких імплікативно відображає третю функцію - досягнення комунікативного успіху.

2. Найпоширенішими є 5 підходів до класифікації евфемізмів: за їх соціальною природою (Б.О. Ларін), за породжуючими мотивами (А.С. Куркієв), за сферами життя (Л.П. Крисін), за функціями (В.П. Москвін), за особливостями вживання (О.П. Сеничкіна).

3. Традиційними сферами евфемізації є приватне та соціальне життя людей, а також - найдавніша сфера - релігія. У приватному житті людей евфемізації підлягають фізиологічні процеси, назви статевих органів, стосунки між статтями, хвороби та смерть, фізичні та розумові можливості людей, їх вік і зовнішність. У соціальному житті евфемізми вживаються по відношенню до репресивних дій влади, діяльності армії, розвідки та карного розшуку, відносин між різними національними та соціальними групами, у галузі дипломатії, а також для підвищення соціального статусу певних професій.

4. Евфемізми беруть свій початок від архаїчних мовних табу. За визначенням Л. Блумфілда табу включали до себе: релігійні терміни, непристойні мовні форми та небезпечні мовні форми (номінації хвороб, смерті).

5. Процес евфемізації відбувається за умов оцінки мовцем певного явища як непристойного, різкого або недоречного, добору засобів його вуалювання, жорсткого контролю мовленневої ситуації та соціальної обумовленності можливості слова бути евфемізмом. Для створення нових евфемізмів використувують такі стилістичні прийоми як літота, метафора та метонімія, а також абстрактні іменнники, слова з широкою семантикою, іноземні слова та терміни і слова, що позначають недоконаність дії або слабкий ступінь властивості.

6. Погляди на евфемізми у носіїв літературної мови та у людей, які для спілкування використовують регіональний діалект або міське просторіччя, є різними. Останні схильні до так званої “гіперевфемізації”, але деякі предмети та явища дійсності, номінації яких звичайно замінюються, називають прямо. Евфемізми також існують і в соціальних жаргонах, маючи за мету приховати діяльність цих соціальних груп. Але поступово вони виходять за рамки соціолекта, стаючи загальновідомими та втрачаючи свою первісну функцію.

РОЗДІЛ 2. ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ ХАРАКТЕР ЕВФЕМІЗМІВ ІЗ НАДСЛІВНОЮ СТРУКТУРОЮ

2.1 Фразеологічна одиниця як складова словникового складу мови

У дослідників фразеологічного складу мов, які порівнюються, існує велика кількість поглядів відносно питання, яке займається тлумаченням терміну "фразеологізм". Єдиної думки щодо визначення терміну "фразеологізм" не склалося. У наукових працях зустрічаються різні тлумачення даного терміну. Найбільш загальноприйнятим є наступне визначення: фразеологізмом (фразеологічною одиницею) називається стійке словосполучення, яке виконує функцію окремого слова та яке вживається як ціле і яке не підлягає подальшому розкладу та зазвичай не допускає перестанови своїх складових усередині себе. Значення фразеологізму неможливо вивести зі значень компонентів, які його складають.

Переходячи безпосередньо до складу фразеологічних одиниць, слід відзначити що як і в ситуації з визначенням терміну "фразеологізм" погляди вчених розбіжні. Такі видатні вчені як Л.П. Сміт, В.П. Жуков, В.М. Телія, М.М. Шанський та ін. вносять до складу фразеології їх стійкі сполучення, Н.М. Амосова, О.М. Бабкін, О.І. Смирницький - лише певні групи, інші лінгвісти не вносять у склад фразеологізмів прислів'я, приказки та крилаті вислови, вважаючи, що вони відрізняються від фразеологічних одиниць своєю семантикою та синтаксичною структурою. Часто фразеологізми є надбанням однієї мови. Вони схожі на прислів'я, але на відміну від них не є закінченими реченнями. За допомогою фразеологічних виразів, які не перекладаються слово в слово, а сприймаються переосмислено посилюється естетичний аспект мови. Семантичне злиття фразеологізмів може варіюватися в досить широких межах: від невиокремлення значення фразеологізму зі складових його слів у фразеологічних зрощеннях (ідіомах) до фразеологічних сполучень зі змістом, який випливає із значень сполучення складових.

До того ж різниця в поглядах спостерігається в визначенні складу цих одиниць у кожній з мов. Найбільш відомими класифікаціями фразеологізмів є класифікації О. Агріколи, О.О. Чернишової і М.М. Шанського. Автори по-різному трактують віднесеність різноманітних словосполучень до фразеологізмів та ступінь стійкості словосполучень.

Так, наприклад, М.М. Шанський вносить до складу фразеологізмів прислів?я, крилаті вирази, афоризми, приказки [55, 3]. Фразеологічний словник російської мови (ФСРМ) відносить до складу фразеологізмів різні описові та аналітичні звороти мови, складні сполучники, складні прийменники, складні терміни та інші.

У цілому фразеологізм характеризується, як "сполучення слів з переносним значенням", як "стійке словосполучення з ідіоматичним значення", як "стійка фраза". Фразеологізми володіють метафоричністю, образністю, експресивно-емоційним забарвленням [14, 7].

Словник-довідник лінгвістичних термінів дає наступне визначення фразеологічної одиниці - це лексично неподільне, стійке в своєму складі та структурі, цілісне за значенням словосполучення, яке відтворюється в вигляді готової мовної одиниці [49, 589].

М.М. Шанський вважає, що до фразеологічних зворотів відносяться як стійкі сполучення, які є еквівалентними як слову, так і єдності, які в структурному та семантичному планах уособлюють речення, тобто буквально всі відтворюванні в готовому вигляді одиниці [55, 3].

Фразеологічний зворот, насамперед, відрізняється від вільного словосполучення узагальненістю значення всього звороту в цілому. Саме це й дозволяє виділити особливий вид значення звороту - фразеологічне значення, що не збігається з лексичним значенням слів-компонентів, його складових.

Крім того, фразеологічне значення, як правило, є не прямим, а переносним, яке виникає на базі первинних, номінативних значень слів у тих або інших вільних сполученнях.

У порівнянні з прямим значенням слів у семантиці фразеологізмів спостерігається посилення оцінюванності виражаємих найменувань, ознак, дій тощо.

Таким чином, під фразеологічними одиницями розуміють звороти мовлення, що складаються з двох або більше слів, що володіють відтворюваністю, стійкістю складу і структури, а також цілісним значенням.

2.2 Класифікації фразеологічних одиниць англійської мови

В англійській і американській лінгвістиці більш поширеним є поняття set-expression, а не термін фразеологічна одиниця (phraseological unit), що по суті позначає одне й те саме. Поряд з останнім також використовується поняття ідіома (idiom). В англійському мовознавстві воно не має вузького значення фразеологічного зрощення, а позначає всі стійкі вирази в цілому. Найбільш поширеною класифікацією англійських фразеологічних одиниць є тематична класифікація. У її рамках різними вченими виділяються групи фразеологізмів за семним складом значень. Класифікація має основні типи, сформовані за наявністю основної архісеми (наприклад, випробовувати емоції), які далі поділяються на більш приватні групи (такі як хвилювання, страх, байдужність тощо).

Класифікація за співвіднесеністю фразеологізмів з певними частинами мови (так звана значеннєва класифікація) також застосовується. В основі поділу лежить приналежність основного слова вираження до будь-якої частини мови. Виділяють наступні розділи [5, 129]: 1) дієслівні стійкі сполучення: to come to a head, to pull somebody's leg, to put one's foot down та інші; 2) стійкі сполучення із прикметниками: a good heart, a naked eye, a green eye, a cool head та інші; 3) стійкі сполучення з іменниками: in the neck of time, at the heart of something, to lose one's legs, all legs та інші; 4) стійкі вирази із прийменниками: at first hand, to be sick at heart, to look over one's shoulder at тощо.

Недолік даної систематизації полягає в тому, що критерій виділення стрижневого слова залишається незрозумілим.

Семантичну класифікацію В.В. Виноградова було перероблено О.В. Куніним відповідно до англійської мови. Він послідовно розробляв структурний аспект англійських фразеологічних одиниць. Також, окрім вищезазначеної класифікації фразеологічних одиниць за співвіднесеністю із частинами мови, О.В. Кунін розробив і класифікацію англійських фразеологізмів з погляду їхнього походження. Ним було виділено наступні категорії: властиво англійські (які він підрозділяє за часом виникнення на давньо-англійські, середньо-англійські, ново-англійські) і запозичені (у тому числі біблеїзми: Achilles' heel, one's own flesh and blood, грецизми тощо) [34, 1253 - 1255].

О.І. Смірницький поділяє англійські стійкі вирази на: 1) ті, які володіють яскравою експресією та емоційною маркованістю (imaginative, expressive and emotional) і 2) ті, яких позбавлено цього, тобто ті, які є стилістично нейтральними. Наприклад: 1) soft in the head, a long head; 2) an apple of one's eye, give a free hand, on the other hand.

А.І. Альохіна виділяє семантичні фразеологічні серії і моделі за ознакою значеннєвої близькості (але не синонімії), наприклад, за ознакою відношення загального поняття до часткового. При цьому мовознавець враховує й структурні особливості стійких виразів. Так, А.І. Альохіна виділяє особливі дієслівні структурно-семантичні моделі з дієсловами to be, to feel, to have та іншими, групуючи їх у певні семантичні серії, наприклад, відчування, стану, буття тощо [2, 7 - 15].

Наступною класифікацією є контекстологічна класифікація. Саме завдяки контекстологічному методу, Н.М. Амосова виділила серед фразеологізмів англійської мови два класи: а) клас ідіом і б) клас фразем.

Ідіоми укладають одиниці постійного контексту, у яких наявний вказівний елемент, що семантично реалізується. До того ж вони тотожні. Обидва елементи представлено загальним лексичним складом словосполучення, яке характеризується цілісним значенням (наприклад: a mare's nest, in the howe of the night, in the nick of time, to cudgel (one's)brains) [8, 112].

До фразем належать одиниці постійного контексту з фразеологічно зв'язаним значенням одного із компонентів (наприклад: common sense, far cry, to knit (one's brows; dog's life, husband's tea).

В основу даної класифікації покладено специфіку внутрішніх контекстуальних зв'язків фразеологізмів.

Не менш важливою є класифікація фразеологізмів, що ґрунтується на граматичних, семантичних та структурних ознаках фразеологізмів. Ця класифікація належить перу В. Архангельського, має два види фразеологізмів: 1. Фраземи (всі фразеологізми, структура словосполучень). 2. Стійкі фрази (всі фразеологізми, структура речень).

Поділ фразеологізмів на два основних граматико-структурних класи знайшов підтримку у дослідниці української фразеології Л. Скрипник: 1. Фразеологічні одиниці, що організовано за типом моделі словосполучення (радше - речення). Семантико-структурною особливістю є співвідносність із окремим словом і функціонування в ролі члена речення [8, 114]. Цей різновид фразеологічних одиниць має загальну назву лексичні ідіоми (стріляний горобець, упадати в око, на всі заставки). 2. Фразеологічні одиниці - фрази, що мають організацію простих або складних речень.

І.В. Арнольд ділить англійські фразеологізми на так звані set-expressions, semi-fixed combinations та free phrases, що в цілому відповідає класифікації В.В. Виноградова на фразеологічні зрощення (to be neck and neck), фразеологічні єдності (in the twinkling of an eye, get the upper hand) і фразеологічні сполучення (one's own flesh and blood), відповідно [5, 182-184]. Найбільш поширеними в англійській мові є фразеологічні єдності.

У філологічній літературі існує ще чимало класифікацій фразеологізмів з вузьким спрямуванням. Вони висвітлюють питання теорії фразеології лише частково.

Граматична класифікація. Вона представлена у науковій літературі двома різновидами: морфологічним та синтаксичним.

Морфологічна класифікація. Дана класифікація заснована на співвідношенні фразеологічних одиниць з певними частинами мови (виділяються еквіваленти іменників, дієслів, прислівників тощо).

Синтаксична класифікація. Вона передбачає поділ фразеологізмів на основі виконання ними синтаксичних функцій в реченні (підмета, присудка, додатка тощо).

Генетична класифікація. Вона передбачає групування фразеологізмів за джерелами походження. З її допомогою можна простежити етапні моменти формування літературної мови. У цій класифікації виділяють: 1) біблійні звороти; 2) запозичення з інших мов; 3) крилаті слова; 4) прислів'я та приказки тощо.

Основний недолік цієї класифікації полягає в тому, що нечасто вдається визначити джерело виникнення того чи іншого звороту. Крім того, така систематизація показує лише динаміку розвитку фразеологічних одиниць і може складати основу історичної фразеології [8, 116].

Стилістична класифікація. Лінгвостилістичний аспект дослідження фразеологізмів вимагає конкретизованої систематизації серіалу. Однак таку систематизацію не може бути покладено в основу вивчення фразеологічного фонду, оскільки лінгвостилістичний аспект складає інший план дослідження у порівнянні із загальнотеоретичним. На цій підставі стилістичну класифікацію розглядають як деталізацію основного типологічного поділу фразеологізмів. Особливу роль відіграє стилістична класифікація в процесі відтворення фразеологізмів з мови-оригіналу мовою мети - художнього перекладу.

Таким чином, класичну класифікацію фразеологічних одиниць В.В. Виноградова можна також застосовувати й до англійського матеріалу, хоча найбільш представленою в літературі є структурна класифікація англійських стійких виразів за співвіднесеністю із частинами мови. Кожний автор визначає свої критерії співвіднесенності того або іншого багатокомпонентного фразеологізму з тією або іншою частиною мови.

2.3 Класифікації фразеологічних одиниць російської мови

Розробкою класифікації фразеологізмів у Росії займалися з кінця XIX століття. На сьогоднішній день було розроблено цілий ряд класифікацій фразеологічних одиниць за різними ознаками.

Типи фразеологічних зворотів за вмотивованістю значення та семантичним злиттям:

Критерієм виділення типів нерозкладних сполучень слугує насамперед ступінь злиття в них окремих слів. Стійкість і нерозкладність елементів фразеологічного звороту розглядається, як правило, з двох точок зору: по-перше, з погляду їхньої значеннєвої усталенності й, по-друге, з погляду можливості морфологічних змін слів, що складають даний зворот.

За ступенем лексичної неподільності й граматичного злиття складових частин, багато дослідників (у тому числі М.М. Шанський) слідом за академіком В.В. Виноградовим виділяють наступні типи фразеологічних зворотів: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення.

В особливу групу фразеологічних виразів варто внести деякі цитати, прислів'я, приказки та ряд термінологічних словосполучень, які здобувають окремі риси власне фразеологізмів: відтворюваність у тому самому складі і метафоричність. М.М. Шанський називає їх фразеологічними виразами та вносить їх до загального складу фразеології [55, 84].

Фразеологічні зрощення. Фразеологічними зрощеннями називаються такі лексично неподільні словосполучення, значення яких не визначається значенням окремих слів, які входять до їхнього складу. Наприклад, зміст зворотів: очертя голову - нерозважно, держать ухо востро - бути на сторожу, семи пядей во лбу - розумний і інших не є мотивованим значенням складових компонентів, тому що, наприклад, у лексичній системі сучасної мови немає повноцінних за значенням самостійно існуючих слів востро, очертя, пядей. Фразеологічні зрощення виникли на базі переносних значень їх компонентів, але згодом ці переносні значення стали незрозумілими з точки зору сучасної мови. Наприклад слова bay - кут та beck - помах рукою є архаїзмами і не вживаються ніде окрім даного вище архаїзму. Таким чином, у фразеологічних зрощеннях втрачено зв'язок між прямим та переносним значеннями, де останнє для них стало головним. Саме тому їх важко перекладати на інші мови. Фразеологічні зрощення володіють рядом характерних ознак: до їх складу можуть входити так звані некротизми - слова, які ніде окрім даного зрощення не вживаються і є незрозумілими внаслідок цього з точки зору сучасної мови; до їх складу можуть входити архаїзми; вони є синтаксично нерозкладними; зміна їх компонентів у більшості випадків є неможливою; вони характеризуються непроникливістю, тобто не допускають входу до свого складу додаткових слів.

Втрачаючи своє самостійне лексичне значення, "… слова які входять до структури фразеологічного зрощення перетворюються у компоненти складної лексичної одиниці, яка наближається за значенням до окремого слова" [3, 128].

Таким чином, основною ознакою фразеологічного зрощення є його лексична неподільність, абсолютна семантична усталеність, при якій значення цілого звороту не можна вивести зі значення складових його слів.

Семантично зрощення в більшості випадків є еквівалентом слова [62, 79] ("своєрідним синтаксично складовим словом", за термінологією академіка В.В. Виноградова). Наприклад: положа руку на сердце - відверто, щиросердно, из рук вон - погано тощо.

Граматичні форми слів, які складають фразеологічне зрощення, можуть змінюватися. Однак на загальне значення зрощення така зміна граматичних форм не впливає.

У деяких зрощеннях граматичні форми слів і граматичні зв'язки вже не може бути пояснено, мотивовано з погляду сучасної російської мови, тобто вони сприймаються як свого роду граматичні архаїзми. Наприклад: на босу ногу, сломя голову тощо. Застарілі граматичні форми слів (а іноді й слово в цілому) і невмотивовані синтаксичні зв'язки лише підтримують лексичну неподільність звороту, його семантичну єдність.

Фразеологічні єдності. Фразеологічними єдностями називаються такі лексично неподільні звороти, загальне значення яких певною мірою мотивовано переносним значенням слів, що становлять даний зворот. Наприклад, загальний зміст таких єдностей, як пускать пыль в глаза, изс пальца высосать, кровь с молоком та інших, залежить від переносного значення окремих елементів, які становлять образний стрижень усього звороту.

Образність, властива тією чи іншою мірою фразеологізмам всіх типів, є результатом вживання окремих слів, що становлять фразеологізми, у переносному значенні. Однак не всі типи стійких сполучень мають однакову образність, і далеко не в кожному з них дану образність може бути мотивовано і співвіднесено зі значенням окремих компонентів. Так, образність фразеологічних зрощень є вже невмотивованою та не залежить від значення елементів, що входять до їх складу. На відміну від зрощень, фразеологічні єдності мають властивість потенційної образності. Образність фразеологічних єдностей відрізняє їх не тільки від зрощень, але й від вільних словосполучень, омонімічних за оформленням (наприклад: как снег на голову - несподівано, зненацька і как снег на голову - в прямому значенні).

Лексичний склад фразеологічних єдностей є неподільним. Це зближує їх із групою зрощень. Але на відміну від зрощень, частини фразеологічних єдностей можуть бути відокремлені один від одного вставкою будь-яких слів. Граматичні форми і синтаксичний лад фразеологічних єдностей є визначеними, але, як правило, мотивовані існуючими в сучасній мові формами і зв'язками (наприклад: положить зубы на полку та положить книги на полку, намылить голову та намылить руки тощо).

Заміна слів у складі єдності, а також підстановка синоніма призводить або до руйнування образності, яка властива даному звороту, або до зміни його експресивного змісту.

Фразеологічні сполучення. Фразеологічними сполученнями називаються такі стійкі звороти, загальне значення яких повністю залежить від значення складових слів. Слова в складі фразеологічного сполучення зберігають відносну семантичну самостійність, однак є невільними й проявляють своє значення лише у поєднанні з певним, замкнутим колом слів. Наприклад: слово слізно сполучається тільки зі словами просити, благати. Отже, один зі членів фразеологічного сполучення є більш стійким і навіть постійним, а інший - змінним. Наявність постійних і змінних членів у сполученні помітно відрізняє їх від зрощень і єдностей. Значення постійних членів (компонентів) є фразеологічно пов'язаним. Наприклад, у сполученнях намылить голову або сломать шею постійними будуть слова намылить та сломать, тому що саме ці слова є основними (стрижневими) елементами і в інших фразеологічних сполученнях: намылить шею й сломать хребет. Вживання інших компонентів є неможливим (намылить лицо або сломать позвоночник), це обумовлено існуючими семантичними відносинами усередині мовної системи.

Відмінність фразеологічних сполучень від фразеологічних зрощень і єдностей полягає у тому, що вони не є абсолютно лексично неподільними. Незважаючи на фразеологічну замкнутість зворотів даного типу, навіть лексично невільні компоненти без шкоди для загального фразеологічного значення можуть бути замінені синонімом (потупить голову - опустить голову; насупить брови - нахмурить брови тощо). Це створює сприятливі умови для виникнення варіантів фразеологічних єдностей, а нерідко й синонімів.

Синтаксичні зв'язки слів у подібних зворотах відповідають існуючим нормам, за якими створюються й вільні словосполучення. Однак на відміну від останніх, ці зв'язки є стійкими, нерозкладними й завжди відтворюються в тому самому виді, семантично властиві тому або іншому фразеологізму.

Фразеологізовані звороти (фразеологічні вирази). Від власне фразеологічних, умовно можливо виділити так звані фразеологізовані звороти (вирази), які володіють не всіма розпізнавальними ознаками фразеологізмів, а лише частиною з них: відтворюваністю в готовому вигляді і (тією чи іншою мірою) образністю. Однак, слова в них залишаються семантично повноцінними. До таких виразів відносяться, наприклад, окремі цитати, частина прислів'їв, ряд термінологічних сполучень. Всі вони здобули певну метафоричність, яка все ж таки повністю виводиться із слів, які складають такі вирази. Так, фразеологізовані цитати набувають узагальнено-образного змісту, що є майже відірваним від первісного контексту: рожки да ножки (оставили бабушке).

Типи фразеологізмів і фразеологізованих зворотів за структурою та лексико-граматичним складом:

Структурно-граматичний склад фразеологізмів і фразеологізованих виразів. За своїм структурно-граматичним складом, фразеологія сучасної російської мови є неоднорідною. За структурою всі звороти поділяються на дві великі групи: 1. Фразеологічні звороти, що мають форму самостійного речення: в глазах потемнело, душа в пятки ушла, хлопот полон рот та ін. У ролі речення найчастіше виступають звороти, які мають, як правило, синтаксично закінчену форму. Для цієї мети використовуються також різноманітні звороти розмовно-побутового мовлення: пришей кобыле хвост, сам себе голова та ін. 2. Фразеологічні звороти, що мають форму словосполучення: разводить руками; поставить на колени, брать за горло; кровь с молоком; вешать нос на квинту; попасть пальцем в небо та ін. За граматичним складом серед фразеологічних одиниць виділяють здебільшого найбільш типові різновиди: а) звороти, які є сполученням прикметника та іменника: золотые руки, светлая голова, правая рука, ахиллесова пята, золотое сердце та ін.; б) звороти, які є сполученням іменника з іменником у родовому відмінку: до мозга костей, в поте лица та ін.; в) звороти, які складаються з іменника та форми іменника у місцевому відмінку: море по колено; кровь с молоком тощо; г) звороти, які складаються з прийменника, прикметника та іменника: от всего сердца, до седых волос та інші; д) звороти, які є сполученням дієслова з іменником у місцевому відмінку: водить за нос; попасть на зуб; семенить ногами; зарубить на носу, вешать голову, рубить с плеча й ін.; є) звороти, які складаються з дієприслівника та іменника (або іменників з прийменником): сломя голову; скрепя серце; положа руку на серце тощо.

Зазначені групи не охоплюють усього різноманіття лексико-граматичного складу фразеологізмів і фразеологізованих виразів. У даному випадку наведено найпоширеніші типи стійких сполучень.

М.М. Шанський у своїй книзі "Фразеологія сучасної російської мови" виділяє також фразеологічні звороти, які представляють собою конструкції з підрядними сполучниками. Наприклад: как снег на голову, голова как решето, хоть глаза выколи, беречь как зеницу ока, как на ладони тощо.

Варто зупинити увагу на наступній класифікації фразеологічних одиниць - типологічній класифікації фразеологізмів. Різновидністю семантичної класифікації постає семантична типологія фразеосполучень. Спроби такої систематизації сполук слів зробили з позиції загальної фразеології М. Копиленко і З. Попова [8, 106].

За основу класифікації автори беруть ідіоматичність, додатково враховуючи також стійкість фразеосполучень. Ідіоматичність вони розглядають як семантичне зрушення лексем у сполученнях, що можуть оцінюватися різним ступенем стійкості від найнижчого (нульового) до найвищого, що приймається за одиницю. Під стійкістю вони розуміють передбаченість елементів.

Для загального позначення сполук слів вони користуються терміном "фразеосполучення", для позначення звукової сторони слова - поняттям "лексема", а для позначення смислової сторони слова - терміном "семема".

Автори розрізняють п'ять різновидів семем, які можуть виражатися лексемами: дві денотативні (Д1, Д2) і три конотативні (К1, К2, К3).

Денотативна семема відображає екстралінгвістичні явища безпосередньо. Д1 - первинна денотативна семема - реалізує своє значення без контексту прямою відповідністю денотатові (наприклад: рукав (частина одягу), ніс (частина обличчя). Д2 - вторинна денотативна семема позначає денотат за подібністю до іншого денотата: рукав (ріки), ніс (корабля).

Конотативна семема утворюється лише у фразеосполученні, поза яким вона не може бути виявленою. Вона відображає денотат опосередковано, існуючи, як правило,поруч з денотативною семемою, що означає те саме явище. К1 - конотативна семема, що логічно зв'язана з денотативною семемою, тієї ж лексеми (куриная память - тобто пам'ять як у курки). К1 мотивується і на відміну від Д2 може виражатися іншою лексемою: погана пам'ять. К2 - конотативна семема, що не має логічного зв'язку з денотативною семемою тієї ж лексеми: по пьяной лавочке (до чого тут лавочка?), заморить червячка (де цей черв'ячок?). К3 - конотативна семема, що виражається лексемами, які не мають жодних інших семем, окрім даної: (провалиться) в тартарары, (дать) стрекача тощо.

Фразеосполучення містить в основному дві або три лексеми. Збільшення числа лексем можливе, але такі сполучення практично не вживаються.

Знаходить застосування й класифікація на основі методу оточення. Класифікацію фразеологізмів на основі методу оточення розробив М. Тагієв. Її сутність полягає в тому, що основна увага приділяється не характеру внутрішньої фразеологічної структури, а особливостям структурних зв'язків із іншими одиницями в системі мови [8, 113]. Таким чином, активними постають три параметри: 1. Фразеологізми з одномісним оточенням (наприклад, хоть отбавляй - волнений, желающих, грибов, коней; до осени - (много воды утечет). Для структурного зв'язку цих фразеологізмів з іншими одиницями потрібним є лише один елемент. 2. Фразеологізми з двомісним оточенням (наприклад: отец шкуру спустит тебя; у него вертелось на языке (предложение). Структурно необхідними елементами таких фразеологізмів є суб'єктивне і залежне оточення (кто + сдирал шкуру + с кого; у кого + вертелось на языке + что). 3. Фразеологізми з трьохмісним оточенням (наприклад: я приношу себя в жертву отечеству; она колет ему глаза бедностью, квартирой). Структурно необхідними елементами цих фразеологізмів є одне суб'єктивне і два залежних оточення (кто + приносит в жертву + кого + кому; кто + колет глаза + кому + чем).

Ці три групи фразеологізмів поділяються на підгрупи з однорідним, неоднорідним і варіативним оточенням, всередині яких має місце детальніша рубрикація: виділяються іменники на позначення особи і не-особи; іменники на позначення власне предметів і абстрактних предметів з відповідною орієнтацією на різні граматичні форми слів і на синтаксичні конструкції. Зведення конфігурацій фразеологізмів з одномісним оточенням нараховує 41 вид, з двомісним оточенням 87, з тримісним оточенням - 14 видів. В цілому класифікація нараховує 142 види. Користування нею ускладнено численними структурними підступами.

Чергова класифікація фразеологізмів ґрунтується на парадигматичному, синтагматичному та дериваційному зв'язках.

Цю оригінальну класифікацію вперше запропонував Д. Шмельов, поділивши фразеологізми на сім типів: 1) парадигматично зв'язані (подъемный кран, сделать замечание); 2) синтагматично зв'язані (закадычный друг, обложной дождь, воздеть руки); 3) дериваційно зв'язані (глибокий страх, медвежья услуга, реветь белугой); 4) парадигматично і синтагматично зв'язані (подзорная труба, грецкий орех, оказати помощь); 5) парадигматично і дериваційно зв'язані (железная дорога, головной убор, заливаться соловьем); 6) синтагматично і дериваційно зв'язані (беспробудное пьянство, ни зги не видно, кричать во всю Ивановскую); 7) парадигматично, синтагматично і дериваційно зв'язані (краеугольный камень, змея подколодная, бить баклуши, точить лясы, вскружить голову).

Кожна парадигма протиставляється іншій згідно з трьома ознаками, що лежать в її основі. Водночас кожна ознака має своє визначення.

Парадигматична зв'язаність словосполучень полягає в том, що всі показники належать до різних лексичних парадигм, займають цілком визначені клітинки відповідної лексичної "матриці" [8, 115].

Синтагматична зв'язаність передбачає наявність у словосполученні фразеологічно закріпленого елемента, тобто коли один компонент неминуче передбачає наявність іншого (наприклад: проселочная - дорога, торный - путь, окладистая - борода).

Дериваційна зв'язаність словосполучення передбачає наявність у ньому компонента з фразеологічно зв'язаним значенням, тобто з обмеженням у сполучуваності, але не семантичним, а лексичним: з одним словом того ж тематичного ряду цей компонент сполучається, з іншим - ні (наприклад: идет снег, дождь але не роса, белые мухи).

Варто зупинити увагу на фразеології сучасної російської мови з погляду її походження.

Основу російської фразеології становлять споконвічні звороти, тобто загальнослов'янські (праслов'янські), східнослов'янські (давньоруські) і власне руські. До загальнослов'янських відносяться наступні: клевать носом; повесить нос; один как перст, водить за нос [62, 125], с головы до пят і інші. До східнослов'янських відносяться звороти: без царя в голове (і антонімічний с царем в голове); под гарячую руку, душа в пятки ушла [62, 126] тощо.

Власне руськими є більшість фразеологізмів, наприклад: высунув язык; губа не дура; держать язык за зубами; зубы заговаривать; и бровью не ведет; комар носа не подточит; на лбу написано та інші.

До складу власне руської фразеології входять професіоналізми, жаргонно-арготичні звороти, діалектні вирази. Чимала їхня кількість є використаною у художній літературі.

Іншу частину фразеологічного складу російської мови складають фразеологізми і фразеологізовані звороти, що запозичено з інших мов. Словосполучення за походженням можуть бути і запозиченими з інших мов. Насамперед, виділяються звороти, що запозичено зі старослов'янської мови. Наприклад: притча во языцех, в поте лица, плоть и кровь, всем сердцем, как зеницу ока [62, 136 ? 137] тощо.

Більшу групу зворотів становлять так звані фразеологічні кальки та напівкальки, тобто вирази які є дослівним (або майже дослівним) перекладом іншомовних фразеологізмів, прислів'їв, приказок. Наприклад: рука руку моет (латинський), от всего сердца (французький).

Особливу групу становлять афоризми з античної літератури, цитати з літератури різних народів, а також вислови, приписувані видатним закордонним вченим, суспільним діячам: око за око, зуб за зуб (калька з Біблії), ахиллесова пята (давньогрецькі міфи) тощо.

З точки зору функціональної стилістики, слід відмітити наявність функціонально-стильової класифікації, яка допомагає намітити можливі сфери їхнього використання. Цієї ж мети служить розуміння експресивно-стилістичного їхнього значення. Порівняно невелику групу фразеологізмів може бути виділено, як міжстильову, тобто використано в кожному з функціональних стилів. Сюди відносяться, наприклад: взять в руки та ін. З боку стилістики подібні фразеологізми можна назвати нейтральними або стилістично незабарвленими.

На фоні розглянутих фразеологізмів виділяються два основні функціонально-стильові різновиди зворотів: розмовні та книжкові, кожна з яких додатково характеризується експресивно-стилістичною забарвленістю.

У розмовному стилі найбільшу кількість фразеологізмів становлять розмовно-побутові звороти, які характеризуються більшою образністю, мають трохи стилістично знижене забарвлення (жартівливу, жартівливо-ласкаву, а також іронічну, фамільярну). Наприклад: ни аза в глаза; на барскую ногу; брать (взять) за бока; голова садовая; гнуть спину; держать ухо востро; крутить носом; во все лопатки (убегать); совать нос; пасть на сердце; хоть кол на голове тещи тощо.

Від розмовно-побутової фразеології варто відрізняти звороти, які знаходяться за межами літературної мови. Сюди відносяться словосполучення грубо-просторічного характеру а також лайливі звороти: распустить слюни; языком чесать тощо.

Наступною складовою фразеологічного фонду російської мови є книжкові фразеологізми та фразеологізовані вирази. Сфера вживання фразеологічних зворотів книжкової мови є більш вузькою, ніж нейтральних, міжстильових фразеологізмів. Сюди відносяться окремі звороти офіційно-ділової мови, фразеологізми науково-термінологічного типу, звороти літературно-публіцистичного характеру (рог изобилия). З погляду стилістики до книжкової фразеології відноситься також й багато цитат з творів російських і закордонних письменників, вирази з античної літератури, із церковних книг тощо. За своєю експресивно-емоційною сутністю, деякі книжкові фразеологізми та фразеологізовані вирази всіх стилів характеризуються більшою піднесеністю, урочистістю, патетикою.

2.4 Класифікації фразеологічних одиниць новогрецької мови

В новогрецькій мові разом із терміном цсбуеплпгйумьт (фразеологізм) є розповсюдженими терміни цсбуеплпгйкЮ мпнЬдб (фразеологічна одиниця, phraseological unit), цсбуеплЭозмб (фразеолексема), рбгйщмЭнет екцсЬуейт (усталені фрази).

ЧбсблЬмрпт Р.УхмещнЯдзт (Haralambos P.Symeonidis) давав наступне визначення фразеологізмам: "…уфбиеспЯ ухндхбумпЯ лЭоещн мйбт глюуубт рпх мрпспэн нб бнблЬвпхн фз лейфпхсгЯб кбй фз узмбуЯб мемпнщмЭнщн лЭоещн (леозмЬфщн) мЭуб уфзн рсьфбуз." [74, 9] (усталені єдності слів певної мови, що можуть брати на себе функції та значення окремих слів у реченні).

Фразеологізм має низку суттєвих ознак: усталеність (міра та ступінь семантичної злитності та нерозкладності компонентів); відтворюваність (регулярна повторюваність мовних одиниць різного ступіня складності); цілісність значення (загальне значення фразеологізму, яке важко або неможливо вивести зі значення частин, що його формують); розчленованість свого складу [75].

Цілеспрямовано та теоретично обумовлено фразеологічний склад грецької мови почали вивчати порівняльно не так давно. До кінця 40-х рр. ХХ ст. у роботах мовознавців зустрічаються лише окремі думки та спостереження, що стосуються фразеології. Виникнення фразеології грецької мови як філологічної дисципліни відноситься до кінця 40-х - початку 50-х рр (МбскпнфщиЬфпт к.бл.). У низці робіт того часу науковцями було поставлено багато питань загального характеру, які дозволили створити базу для вивчення усталених слів і словосполучень у сучасній грецькій мові. Було дано першу синхрону класифікацію фразеологічних одиниць грецької мови з точки зору їх семантичної злитності, також було накреслено шляхи та основні аспекти подальшого вивчення у цій сфері [74, 11].

Семантика фразеологізму в достатньому ступені залежить від його структурної організації. Низка фразеологізмів формується за схемою словосполучення: вбсэ чЭсй - важка рука.

Інші фразеологізми за структурою відповідають реченню: цЬгбме мбжЯ шщмЯ кбй блЬфй - з'їли разом не один пуд солі.

Фразеологізми першої групи мають найбільшу функціонально-семантичну близькість із словом.

Важливо відзначити, що подібно словам фразеологізми вступають в антонімічні, синонімічні та омонімічні відносини. Фразеологічна антонімія зазвичай ґрунтується на семантичному протиставленні компонентів, що входять до складу одноструктурних зворотів: вбсэ чЭсй - важка рука; еэкплп чЭсй - легка рука [74, 20].

Фразеологічна синонімія є богатою та різноманітною. В новогрецькій мові нараховується досить велика кількість синонімічних рядів серед фразеологічних зворотів. Під фразеологічною синонімією розуміють фразеологізми з якнайбільш близьким лексичним значенням, що співвідносяться, як правило, з одною частиною мови та мають подібну або однакову сполучуваність: з укэлб брь фз вЯб уфсбвЬ кЬней фб рбдйЬ фзт та ьрпйпт вйЬжефбй укпнфЬцфей (частково відповідає російському поспешишь - людей насмешишь) [74, 22].

Омонімія, навпаки, є досить рідким явищем серед фразеологізмів. Наприклад: фп рбЯснщ ерЬнщ мпх - 1) брати на себе відповідальність; 2) бути пихатим, хизуватися [74, 23].

Спостерігається також явище полісемії серед новогрецьких фразеологізмів. Наведемо наступний приклад: вЬжщ фп несь уфп ксбуЯ мпх - 1) буквальне значення: додавати води до вина; 2) зменьшувати свої вимоги [74, 23].

Поширеною є так звана змішана класифікація (мйкфЮ фбойньмзуз) H.E.Palmer, що було застосовано до новогрецької мови. Виокремлюються такі типи фразеологізмів: 1) РбсбиЭмбфб (цитати): Ейт пйщньт Ьсйуфпт, бмэнеуибй ресЯ рЬфсзт (јмзспт) - Знамення краще за всіх: за вітчизну хоробро битися (Гомер); 2) РбспймЯет (прислів'я): РЭуе, мЮлп, нб уе цЬщ - впади, яблучко, щоб я тебе з'їв (відображає ледачість); 3) ГенйкЭт екцсЬуейт (загальні фрази): Кпхню фп кецЬлй - хитати головою; 4) Кпйньт фьрпт (Locus communis, "спільне місце"): јлпй пй Ьнисщрпй реибЯнпхн - Людина смертна. 5) Уфесеьфхрет ухгксЯуейт (стереотипні порівняння): Мбэспт убн бсЬрзт - чорний, як арап (чорний, як вугілля); 6) УфбиеспЯ ухндхбумпЯ (усталені єдності): хрпрЯрфщ уе уцЬлмб - зробити помилку.

Найрозповсюдженіша структурна класифікація фразеологізмів у новогрецькій мові є морфологічна класифікація (тобто за еквівалентністю частині мови). Ця еквівалентність у першу чергу визначається наявністю домінуючого компонента фразеологізму, а також синтаксичною роллю зворота в реченні. Отже, виокремлюють наступні типи [74, c. 30-32]: 1) Дієслівні: вгЬжщ фп несь ме фп кблЬий - толочь воду в ступе; кЬнщ рщт ден влЭрщ - смотреть сквозь пальцы; у'Энб кбжЬнй всЬжпхме - в одном соку вариться. 2) Субстантивні: бчЯллепт рфЭснб - ахиллесова пята; фбрейнЮ шхчЮ - подлая душонка. 3) Ад'єктивні: ресЯцбнп фп бхфЯ мпх - тугой на ухо. 4) Вигукові: бч вбч кбй ме фпн клюбфз - с каким трудом!

Інколи виокремлюють ще один тип фразеологізмів - адвербіальні, які включають у себе такі підгрупи фразеологізмів, як часу, місця, образу дії, причини, мети [75].

2.5 Фразеологічна сутність евфемізмів із надслівною структурою

Евфемізми мають велике соціальне значення, відображають зміни в трактуванні певного суспільного явища, новий ракурс його розглядання, включають у себе нову морально-етичну оцінку явища, свідчать про зміни суспільних ориєнтирів у різних сферах людського життя. Багато вживаємих евфемізмів є результатом появи та закріплення у суспільній свідомості нових соціально-політичних доктрин. При цьому евфемізми, з одного боку, відображають зрушення, які вже відбулись у суспільній свідомості, а з іншого боку, самі сприяють поширенню та закріпленню у суспільстві нових ідей. Показовим у цьому плані є використовування евфемістичних синонимів у політичному дискурсі, коли евфемізми допомогають приховати реальну сутність явища, придати йому пристойне звучання.

Більша частина евфемізмів є надслівними одиницями, які являють собою відносно стійке експресивне поєднання слів із цілісним значенням. Вони отримали назву фразеологічних евфемізмів. Вони, як і однослівні евфемізми, являють собою унікальне мовне явище, мають яскраво виражену культурну складову, виступають у якості пом'якшуючого компоненту того, що мовець не хоче називати прямо, намагається завуалювати і за перенайменуванням приховати справжню сутність позначаємого. З точки зору структури та семантики фразеологічні евфемізми є фіксованними, у протилежність вільним сполученням. Значення компонентів фразеологічних евфемізмів зазнають зміни, їм притамана семантична злитність, характерна для фразеологізмів, у тому чи іншому ступені вони набувають ідиоматичного характеру номінації.

Спільна знакова функція лексичних компонентів, які складають фразеологізм, здійснює цілісну спрямованість на позначаєму дійсність і, таким чином, дозволяє фразеологізму успішно функціонувати у якості евфемізму. Образна метафора, яка є основою фразеологізму, дозволяє проводити аналогії з найрізноманітнішими об'єктами та явищами дійсності. Культурна функція фразеологізму полягає в активізації культурного знання, символів, асоціацій, усіляких настанов культури; оскільки основна функція евфемізму - культурна, це функціонально зближує ці два мовних знака, надає їм можливість функціонувати разом.

Фразеологічні евфемізми більш інформативні, ніж однослівні одиниці, мають складнішу семантику та більшу функціональну цінність, відбиваючи різноманітні аспекти мови як суспільного явища.

Фразеологічні евфемізми, маючи надслівну структуру, реалізують різноманітні фразеологічні відношення. Зустрічаються випадки, коли фразеологічне сполучення слів у повній мірі, може не реалізовуватися як фразеологічна одиниця, але в евфемістичній функції дане сполучення може набути якості ідиоматичності, неоднакову за ступінем прояву.

Такі вирази виступають як функціональні фразеологічні евфемізми, становлять сукупність сукупність декількох ознак: структурної (надслівна композиція), семантичної (ідиоматичність як результат переосмислення компонентів), функціональної, демонструють вторинну метафоризацію з метою вуалювання явища, назву якого прагнуть уникати.

Фразеологічна сутність евфемізмів відрізняється особливим характером: з будь-яким ступенем ідиоматизації, з найширшою невизначенністю загального значення фразеологічні евфемізми завжди підказують адресату, який елемент дійсності називається, тобто з ситуації спілкування є зрозумілим, яка неприйнятна у цивілізованому суспільстві назва замінюється на пом'якшенну, етичну та культурно припустиму. Компоненти фразеологічних евфемізмів мають свою історію, їх первинна семантична сукупність містить семантичні компоненти, які дозволяють використовувати структуру у випадках семантичного зрушення. В інших випадках є культурно-історична віднесеність до певного хронологічного періоду.

Фразеологічні евфемізми мають цілу низку прагматичних, рольових особливостей. Вони передають як емоціонально-експресивне відношення мовця, так і вплив на адресата і викликають у останнього певну реакцію. Фразеологічний евфемізм дозволяє мовцю висловити своє відношення до дії, образу або події, про які йде мова, по-перше, замінюючи пряму назву та демонструючи, що пряма назва є недоречною у даній ситуації та може завадити успіху комунікації. По-друге, використовуючи фразеологічний евфемізм, мовець апелює до слухача, передбачає реакцію другої особи мовленнєвої ситуації.

Фразеологічні евфемізми реалізують додаткову коннотацію: вони можуть зробити вислов жартівливим, комічним, стати засобом передачі іронії, сарказму, навіть гротеску. У багатьох випадках, виступаючи у якості засобу пом'якшення мови, фразеологічний евфемізми грають так звану "камуфляжну" роль, тоді іронія розгадується у підтексті, з точки зору сприйняття адресатом справжнього змісту вислову [24, 11].

У другому розділі було виявлено основні риси евфемізму з надслівною структурою як фразеологічної одиниці на основі виокремлення підходів до вивчення фразеологічних одиниць в англійській, російській і новогрецькій мовах.

1. Досить не існує єдиного погляду щодо тлумачення терміну "фразеологізм". Найбільш загальноприйнятим є наступне визначення: фразеологізмом (фразеологічною одиницею) називається стійке словосполучення, яке виконує функцію окремого слова та яке вживається як ціле і яке не підлягає подальшому розкладу та зазвичай не допускає перестанови своїх складових усередині себе.

2. В англійській мові загальноприйнятими є терміни set expression, idiom, phraseological unit. Найбільш розповсюджені класифікації фразеологізмів - це тематична (за семним складом значень), значеннєва (за співвіднесеністю з певними частинами мови), структурна класифікація О.В. Куніна, контекстологічна класифікація Н.М. Амосової, граматична, генетична та стилістична класифікації.

3. У російській мові розповсюдженою є класифікація фразеологізмів за вмотивованістю значення та семантичним злиттям, що було розроблено В.В.Виноградовим та доповнено М.М. Шанським.

4. В новогрецькій мові разом із терміном цсбуеплпгйумьт (фразеологізм) є розповсюдженими терміни цсбуеплпгйкЮ мпнЬдб (фразеологічна одиниця, phraseological unit), цсбуеплЭозмб (фразеолексема), рбгйщмЭнет екцсЬуейт (усталені фрази). Найрозповсюдженішою структурною класифікацією є морфологічна (за еквівалентністю частині мови), та найпоширенішою класифікацією за семантичною злитністю є змішана класифікація H.E.Palmer, у якій виокремлено цитати, прислів'я, загальні фрази, "спільні місця", стереотипні порівняння та усталені єдності.

5. У трьох мовах ознаками фразеологічних одиниць визначаються: усталеність (міра та ступінь семантичної злитності та нерозкладності компонентів); відтворюваність (регулярна повторюваність мовних одиниць різного ступіня складності); цілісність значення (загальне значення фразеологізму, яке важко або неможливо вивести зі значення частин, що його формують); розчленованість свого складу.

6. Більша частина евфемізмів є надлслівними одиницями, які являють собою відносно стійке експресивне поєднання слів із цілісним значенням. Вони отримали назву фразеологічних евфемізмів. Значення компонентів фразеологічних евфемізмів зазнають зміни, їм притамана семантична злитність, характерна для фразеологізмів, у тому чи іншому ступені вони набувають ідиоматичного характеру номінації. Спільна знакова функція лексичних компонентів, які складають фразеологізм, здійснює цілісну спрямованість на позначаєму дійсність і, таким чином, дозволяє фразеологізму успішно функціонувати у якості евфемізму. Образна метафора, яка є основою фразеологізму, дозволяє проводити аналогії з найрізноманітнішими об'єктами та явищами дійсності.

РОЗДІЛ 3. СЕМАНТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ЕВФЕМІЗМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ, РОСІЙСЬКІЙ І НОВОГРЕЦЬКІЙ МОВАХ

3.1 Семантичні особливості фразеологічних евфемізмів

3.1.1 Семантичні особливості фразеологічних евфемізмів в англійській мові

Оскільки метою даної роботи є дослідження семантичних особливостей фразеологічних евфемізмів, зі збірного англо-російського фразеологічного словника О.В. Куніна та словника евфемізмів R.W. Holder "How Not to Say What You Mean: A Dictionary of Euphemisms" було відібрано та проаналізовано 500 одиниць фразеологічних евфемізмів.

В залежності від того, явище якої сфери людського життя маскує фразеологічний евфемізм, ми поділяємо англійські евфемізми на три сфери: побутові, соціальні та релігійні.

Найбільша кількість відібраних та опрацьованих фразеологічних евфемізмів належить до сфери побутових. Вони нараховують 306 одиниць, що складає 61,2% від загальної кількості. Побутові евфемізми включають до себе наступні групи: 1) Смерть; 2) Фізичні та психічні хвороби; 3) Фізіологічні процеси; 4) Стосунки між статтями; 5) Людське тіло; 6) Поведінка, що викликає осуд оточуючих; 7) Вік людини; 8) Зовнішність, фізичні та розумові можливості людини.

Найчисленнішими є евфемізми смерті, адже вони нараховують 108 одиниць. Ці фразеологічні евфемізми є замінами для слів to die, death, tomb, cemetery. Синоніми дієслова to die порівнюють смерть зі сном, відпочинком:

to close one's eyes, to go to one's long rest.

Певні евфемізми називають смерть платою за життя:

to pay one's debt of nature, to be called to one's account.

У фразеологічних евфемізмах відбивається відношення до смерті як до природного явища, яке чекає на всіх людей:

to go the way of all flesh, to go the way of all the earth, to go the way of nature, to go over to the majority, to go over to the great majority.