Cемантичні та структурні особливості фразеологічних евфемізмів в англійській, російській та новогрецькій мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет іноземних мов

Кафедра англійської філології

До захисту допустити:

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

З ТЕМИ: СЕМАНТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ЕВФЕМІЗМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ, РОСІЙСЬКІЙ ТА НОВОГРЕЦЬКІЙ МОВАХ



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕВФЕМІЗМИ ЯК СКЛАДОВА СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ МОВИ

1.1 Підходи до визначення та класифікації евфемізмів

1.2 Мовне табу як основа явища евфемії

1.3 Процес евфемізації та його мета. Мовленнєві способи та засоби евфемізації

1.4 Теми та сфери евфемізації

1.5 Соціальні відмінності між мовцями у використанні евфемізмів

РОЗДІЛ 2. ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ ХАРАКТЕР ЕВФЕМІЗМІВ ІЗ НАДСЛІВНОЮ СТРУКТУРОЮ

2.1 Фразеологічна одиниця як складова словникового складу мови

2.2 Класифікації фразеологічних одиниць англійської мови

2.3 Класифікації фразеологічних одиниць російської мови

2.4 Класифікації фразеологічних одиниць новогрецької мови

2.5 Фразеологічна сутність евфемізмів із надслівною структурою

РОЗДІЛ 3. СЕМАНТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ЕВФЕМІЗМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ, РОСІЙСЬКІЙ І НОВОГРЕЦЬКІЙ МОВАХ

3.1 Семантичні особливості фразеологічних евфемізмів

3.1.1 Семантичні особливості фразеологічних евфемізмів в англійській мові

3.1.2 Семантичні особливості фразеологічних евфемізмів в російській мові

3.1.3 Семантичні особливості фразеологічних евфемізмів у новогрецькій мові

3.1.4 Порівняльний аналіз семантичних особливостей фразеологічних евфемізмів англійської, російської та новогрецької мови

3.2 Структурні особливості фразеологічних евфемізмів

3.2.1 Класифікація фразеологічних евфемізмів за принципом еквівалентності частині мови

3.2.2 Класифікація фразеологічних евфемізмів згідно структурного підходу В.В. Виноградова

3.2.3 Класифікація фразеологічних евфемізмів згідно структурного підходу О.В. Куніна

3.2.4 Порівняльний аналіз структурних особливостей фразеологічних евфемізмів в англійській, російській і новогрецькій мовах

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ВСТУП

Дану роботу присвячено фразеологічним евфемізмам в англійській мові, російській і новогрецькій мовах, а саме, їх семантичним та структурним особливостям. Актуальність вивчення евфемії, по-перше, визначається тим, що останніми десятиріччями використання евфемізмів у різних жанрах відрізняється особливою інтенсивністю, вони отримують виключно широке поширення у суспільно важливих сферах мовної діяльності. Разом із явними процесами дисфемізації та детабуїзації у популярній культурі, евфемізація поширюється у серйозних сферах мовного відображення суспільно-політичних подій, стає важливим знаряддям пом'якшення представлення подій, які можуть викликати тривогу, побоювання і навіть суспільний протест. До того ж, евфемізми - звичне явище у побутовому мовленні освіченних людей. По-друге, на даному етапі розвитку лінгвістики робляться тільки перші спроби вивчення фразеологічних евфемізмів. До цього часу в обмеженій кількості праць вони вивчалися разом зі всіма фразеологічними одиницями, які належать до певного фразео-семантичного поля.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної наукової теми кафедри: "Проблеми функціонування, взаємодії та розвитку романо-германських та слов'янських мов у зіставно-типологічному, когнітивному і комунікативному аспектах". № 0110U007577 державної реєстрації.

Метою роботи є дослідження семантичних та структурних особливостей фразеологічних евфемізмів англійської, російської і новогрецької мовах.

Дана мета передбачає вирішення наступних завдань дослідження:

виокремити підходи до визначення та класифікації евфемізмів, а також сфери евфемізації;

виявити основні риси евфемізму з надслівною структурою як фразеологічної одиниці;

дослідити семантичні особливості фразеологічних евфемізмів в англійській, російській і новогрецькій мовах;

проаналізувати структурні особливості фразеологічних евфемізмів в англійській, російській і новогрецькій мовах.

Об'єктом дослідження є фразеологічні евфемізми в англійській, російській і новогрецькій мовах.

Предмет дослідження - семантичні та структурні особливості фразеологічних евфемізмів в англійській, російській і новогрецькій мовах.

Матеріалом дослідження є 1390 одиниць, відібраних зі збірного англо-російського фразеологічного словника О.В. Куніна, фразеологічного словника російської мови під редакцією І.В. Федосова, фразеологічного словника російської мови під редакцією Т.Волкової, "Dictionary of Euphemisms" Р.В. Холдера, "Уэнфпмп Еллзнп-Сщууйкь Леойкь Йдйщмбфйкюн ЕкцсЬуещн" Р.В. Патрунової та словника новогрецької мови І.П. Хорікова та М.Г. Малева.

Поставлені завдання, характер емпіричного матеріалу та цілі дослідженя потребували використання таких методів, як описовий (аналіз фразеологічних евфемізмів у мовах, що порівнюються, і пояснення особливостей їх структури на даному етапі розвитку мови), зіставний (виявлення спільних і відмінних рис фразеологічних евфемізмів у трьох мовах), метод компонентного аналізу (розбір значення кожного окремого фразеологічного евфемізма на мінімальні семантичні складові в кожній із мов, що порівнюються), кількісний аналіз (для визначення кількісних показників при дослідженні семантичних і структурних особливостей фразеологічних евфемізмів у трьох мовах).

Практична значущість роботи полягає в можливості використання результатів даного дослідження при вивченні курсів лексикології, фразеології та стилістики аглійської, російської та новогрецької мов, а також типологічного мовознавства у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження. Дослідження було опробовано на Декаді студентської науки Маріупольського державного гуманітарного університету (4 - 14 березня 2009р.), на Міжнародній студентській науково-практичній конференції "Германські мови: основні напрямки дослідження мови та культури" (13-14 березня 2009р.) в Житомирському державному університеті ім. І.Франка, на Всеукраїнській науковій студентській конференції "Актуальні проблеми мовознавства і славістики" (вересень 2009 р.) в Бердянському державному педагогічному університеті, на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих науковців "Актуальні проблеми сучасної лінгвістики та методики викладання іноземних мов" (26 лютого 2010 р.) в Житомирському державному університеті ім. І.Франка, на Декаді студентської науки Маріупольського державного гуманітарного університету (березень 2010р.), на Міжнародній науковій конференції молодих учених "Типологія символів у соціальному, міжетнічному, психологічному та кроскультурному вимірах" (вересень 2010р.) в Бердянському державному педагогічному університеті, на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Філологічні студії молодих учених" (12 листопада 2010р.) Маріупольського державного університету, на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих науковців "Сучасні напрямки досліджень міжкільтурної комунікації та методики викладання іноземних мов" (25 лютого 2011р.) в Житомирському державному університеті ім. І.Франка, на Міжнародній науковій конференції молодих учених "Мова і соціум: етнокультурний аспект" (28-29 вересня 2011р.) в Бердянському державному педагогічному університеті, на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Філологічні студії молодих учених" (18 листопада 2011р.) Маріупольського державного університету.

Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до них, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 92 сторінках.

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано мету й основні завдання, методи й методологічні засади, охарактеризовано фактичний матеріал, вказано апробації.

У першому розділі виокремлюються підходи до визначення та класифікації евфемізмів, а також сфери евфемізації, розглядається явище мовного табу як основа евфемії та процес евфемізації.

У другому розділі виявляються основні риси евфемізму з надслівною структурою як фразеологічної одиниці.

У третьому розділі досліджуються семантичні та структурні особливості фразеологічних евфемізмів у російській, англійській і новогрецькій мовах, представлено спільну класифікацію для фразеологічних евфемізмів у трьох мовах за семантичним принципом, виокремлюються додаткові структурні типи фразеологічних евфемізмів на основі існуючих структурних класифікацій фразеологізмів.

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, акцентується увага на основних його результатах.

Список використаних джерел нараховує вісімдесят дві позиції: 75 джерел наукової та довідкової літератури (13 з яких англійською та новогрецькою мовою) та 7 джерел фактичного матеріалу.

РОЗДІЛ 1. ЕВФЕМІЗМИ ЯК СКЛАДОВА СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ МОВИ

1.1 Підходи до визначення та класифікації евфемізмів

Термін "евфемізм" походить від давньогрецького слова ехцЮмз, що у перекладі означає "благомовлення" [45].

Проблема евфемії неодноразово розглядалася в работах вітчизняних і зарубіжних дослідників на матеріалі різних мов: [Кейни 1960; Видлак 1967; Кацев 1989; Крысин 1996; Павлова 1996; Гумирова 1997; Москвин 1998; Боргояков 1998; Кудряшова 2000] та ін.

Для англійської мови засоби евфемії вже давно є традиційною сферою дослідження, починаючи з 60-х рр. ХХ ст. [напр., Lawrence 1973; Partridge 1964; Spears 1982; Neaman, Silver 1990; Oaks 1993; Allan 1986; Burridge 1996; Bailey 1995; McGill 1998; Graef 2000] та ін. Зібраний на цьому етапі лексичний матеріал впорядковано та представлено у спеціалізованих словниках [Spears 1982; Neaman, Silver 1990; Holder 1995]. В англомовній лексикографії евфемізми також включаються у тлумачні словники.

У вітчизняній лінгвістиці проблемам евфемії довгий час не приділялося належної уваги через переконання, яке усталилося в радянські часи, про характерне для радянської епохи викриття евфемізмів та надання переваги прямим виразам. Евфемізми не включаються у тлумачні словники російської мови, немає спеціалізованих словників цього жанру [26, 170].

Зараз ця прогалина починає заповнюватися. Значний інтерес до проблеми евфемії спостерігається останніми роками. З'являються дисертаційні дослідження [Павлова 1996; Родченко 2000; Тюрина 1998, Ковальова 2008] та інші публікації з цієї проблематики [напр., Болотнова 1998; Евсеева 2000; Киквидзе 1997; Кочеткова 1998; Кужим 1997; Маньковская 1997; Павлова 2000; Шейгал 1997; Dubov, 1994].

У лінгвістичній літературі існує багато визначень терміну "евфемізм". У них відображено різноманітні функції цього явища. Для більш чіткого розуміння сутності евфемізма досліджувані визначення було розподілено на три великі групи. Критерієм розподілу були види функцій, які виконує евфемізм, що відображаються у досліджуваних визначеннях.

До першої групи було віднесено ті визначення, у яких єдиною функцією вважається пом'якшення грубого та неприйнятного:

Х. Фаулер (1957р.): "Евфемізм - це м'який, невизначений або періфрастичний вираз для заміни грубої докладності або неприємної правди" [41, 5].

Ч. Кейні (1960р.): "Евфемізм - це спосіб, за допомоги якого неприємне, образливе або таке, що викликає страх, слово замінюється на непрямий або більш м'який термін" [67, 7].

І.Р. Гальперін (1981р.): "Евфемізм - це слово або вираз, які використовуються для заміни неприємного слова або виразу на відносно більш прийнятне" [16, 53].

А. Спірс (1982р.): "Евфемізм - заміна кострубатого виразу на більш м'яке та прийнятне" [72, 8].

В.І. Заботкіна (1989р.): "Евфемізм - це троп, який полягає у непрямому, прихованому, ввічливому, пом'якшеному визначенні якого-небудь предмету або явища - виникає з ряду причин (ввічливість, делікатність, благопристойність, прагнення завуалювати негативну сутність окремих явищ дійсності)" [20, 32].

Гйюсгпт Й.Охдьрпхлпт (2005р.): "Пй ехцзмйумпЯ еЯнбй пй лЭоейт Ю цсЬуейт рпх дзмйпхсгпэнфбй ме укпрь нб бнфйкбфбуфЮупхн лЭоейт, пй прпЯет еЯфе иещспэнфбй мз брпдекфЭт (р.ч. лЭоейт бсгкь) еЯфе бнбцЭспнфбй уе дхуЬсеуфб гегпньфб Ю кбфбуфЬуейт." [73, 3] (Евфемізми - це слова або вирази, які створюються з метою заміни слів, які вважаються недоречними (напр., слова арго), або відносяться до неприємних фактів чи ситуацій).

Цікавим є те, що у новогрецькій мові поряд із загальноприйнятим терміном ехцзмйумьт, використовується термін ухгкЬлхшз (ЧбсблЬмрпт Р.УхмещнЯдзт) [74, 36], який робить акцент саме на функції приховання певних негативних явищ дійсності.

У визначеннях другої групи окрім основної функції пом'якшення відмічається важливість соціальних мотивів:

Е. Партридж (1964р.): "Евфемізми - це вирази, які покликано мінімізувати неприємне враження на слухача або можливі неприємні наслідки для мовця, якщо він бажає справити добре враження" [71, 17].

О. Кацев (1989р.): "Евфемізми є сприятливі ефекту пом'якшення непрямі замінники найменувань страшного, ганебного або одіозного, які викликаються до життя моральними або релігійними мотивами" [23, 141].

К. Аллан і К. Беррідж (1986р.): "Евфемізм - це вираз, який використовується у якості альтернативи виразу, якому не віддається перевага з метою запобігти можливої втрати обличчя: або мовця, або аудиторії, або третьої сторони" [63, 101].

Л. Крисін (1996р.): "Евфемістична заміна використовується у прагненні запобігати комунікативних конфликтів і невдач, не створювати у співрозмовника відчуття комунікативного дискомфорту" [31, 29].

К. Тюрина (1998р.): "Евфемізми - це м'які та дозволені, меліоративно-інакомовні, а інколи і просто більш прийнятні з тих або інших причин слова та вирази, які вживаються замість тематично стигматичного або соціального некоректного антцедента, замість слов і виразів, які уявляться мовцю забороненими, непристойними, неприйнятними з точки зору прийнятих у суспільстві норм моралі, або навіть просто грубими та нетактовними" [51, 4].

У визначеннях, які було віднесено до третьої групи, однією з основних визнається функція маскування дійсності:

Дж. Лоуренс (1973р.): "Евфемізм - це та форма слів, яка з різних причин виражає ідею в пом'якшеному або завуальованому або більш шанобливому вигляді. До того, ця пом'якшеність інколи тільки уявна" [68, 7].

Дж. Німан і К. Сільвер (1990р.): "Евфемізація - це вживання необразливого або приємного терміну замість прямого, образливого, який до того ж маскує істину" [70, 8].

Для нашого дослідження ми обираємо визначення, яке було дано В.І. Заботкіною у 1989р., оскільки разом із функцією пом'якшення воно також називає ще одну важливу функцію евфемізації, та вказує причини вживання евфемізмів - приховання, та вказує причини вживання евфемізмів ? "ввічливість, делікатність, благопристойність, прагнення завуалювати негативну сутність окремих явищ дійсності", - у яких імплікативно відображає третю функцію - досягнення комунікативного успіху.

Соціально-культурні, морально-етичні та естетичні погляди суспільства формують позитивну або негативну оцінку тих або інших предметів і явищ і визначають прийнятність або неприйнятність їхніх найменувань у відповідних соціальних ситуаціях [16, 54]. Інакше кажучи, суспільні умовності безпосередньо впливають на використання мовних засобів і сприяють появі евфемістичних найменувань до вже існуючих, які розглядаються як неприйнятні.

Евфемізм є не тільки мовним поняттям, але й культурним, оскільки сама людина суб'єктивно визначає, що є непристойним, недоречним, недоладним. І дуже часто евфемізми у багатьох мовах вживаються у подібних ситуаціях, що говорить про схожі культурні реалії у різних народів [60].

Певна річ, що і мовець, і слухач дуже добре розуміють, про що йде мова, бо в іншому разі сенс вживання евфемізмів зникає.

У протилежність евфемізмам вживаються також вислови зумисно грубі, більш різкі - дисфемізми. Вони служать для спеціальної заміни нейтральних слів та висловів з метою передачі зневаги, ненависті, роздратування [1].

Основою явища евфемізма є: 1. Глибоко архаїчні пережитки мовних "табу" (заборон вимовляти прямі найменування таких небезпечних предметів та явищ, як, наприклад, богів, хвороб або мерців, оскільки сам акт називання, згідно дологічного мислення первісної людини, може викликати саме явище). 2. Фактори соціальної діалектики [56].

З тим, як стають більш витонченими форми людського побуту, прямі визначення відомих предметів та явищ (наприклад, деяких фізіологічних актів та частин людського тіла) починають вважатися одіозними та виключаються з мови, особливо з її літературного відображення [4, 52]. Так, для патриція в епоху розквіту економічної та політичної могутності Рима становляться неприйнятними деякі мовні звороти більш ранньої епохи.

Середньовічне лицарство уникає в куртуазній поезії прямих визначень статевих органів, які демонстративно зберегав у своїй мові третій стан, наприклад, у літературному творі "Роман про Розу" ("Roman de la Rose") [58].

В Англії евфемізми з'явились у XVI столітті у зв'язку з розвитком пуританства та прагненням очистити мову від богохульних слів та набули поширення у XVIII столітті, коли у колах англійської аристократії вважалося непристойним називати деякі речі своїми іменами [66, 21].

На відміну від звичайної лексики, евфімізми надзвичайно чутливі до суспільних оцінок тих або інших явищ як пристойних або непристойних. Із цим пов'язана історична мінливість статусу евфемізма: те, що здається вдалим евфемістичним найменуванням одному поколінню, у наступних - може розцінюватися як безперечна та неприйнятна грубість, яка потребує евфемістичної заміни. На цій властивості евфемізмів будується один із найулюбленніших прийомів "грубої коміки" - гра так званими "прозорими" евфемізмами [57].

Подібна сітуація відбулась із ланцюжком "Negro - Black - Afro-American - African-American" або "lame - crippled - handicapped - disabled - differently able". Цей процес є поступовим. Лише зрідка через серйозні соціальні потрясіння відбувається швидке перетворення слова з нейтрального у табуйованне. Наприклад, через німецькі "табори смерті" негативного змісту набуло слово "концтабір" (табір, у якому тримають цивільних військовополонених) [19].

Зрештою, така сама ситуація існує із дисфемізмами: дисфемізм із часом може втратити свою табуйованість. Наприклад, російське слово "глаз" походить від німецького "Glas" (скло) та значило скляний протез для "ока", але за два століття повністю замінило слово "око" [39, 14].

З точки зору семантики, в основу формування евфемізмів полягає завищення імені у порівнянні з понятттям. Мовець підсилює позитивний ефект, тобто створює невідповідність між іменем і понятттям, у результаті чого ім'я становиться в оціночному відношенні вищим за поняття. Те, що визначення є непрямим, ? головна відмінна властивість евфемії - у психологічному плані виявляється в установленні ассоціативних зв'язків між денотатом, пряме визначення якого табуюється, і денотатом, з яким створюється ассоціація. Наявність останнього є обов'язковою умовою евфемії [50, 25].

Парадоксальною рисою евфемізмів є те, що, не дивлячись на позитивний ефект у висловлюванні, з точки зору внутрішньої структури значення слова, яке виступає у якості евфемізма, має місце протилежний процес - процес пейорации. Особливо наочно це виявляється на прикладі евфемізмів - нових значень нейтральних слов. З точки зору змін у денотативному аспекті переважає звуження значення. Так, у словах "pot", "herb", "grass", "smoke", які розвинули у своїй семантичній структурі нові лексико-семантичні варіанти - "marijuana", відбувся перерозподіл сем. До вихідних значень цих слів добавився компонент "наркотична речовина" [20, 36].

Підходи до класифікації евфемізмів, як і до їх визначення, також є численними: між собою вони різняться основою, яку обирає автор для створення класифікації. За поглядом Б.О.Ларіна, в основу класифікації евфемізмів слід покласти їхню соціальну природу. Він виокремлює три типа евфемізації: 1) загальновживані евфемізми національної літературної мови; 2) класові та професіональні евфемізми; 3) родинно-побутові евфемізми. В історичній ретроперспективі перша та друга групи зближуються, а в прямуванні до майбутнього друга група тане до повного зникнення. Для третьої групи евфемізмів, які вживаються переважно в розмовному мовленні, є характерним обмеження колом уявлень зі сфери фізіології та анатомії людини [37, 104].

А.С. Куркієв виокремлює п'ять груп евфемізмів, класифікуючи їх за породжуючими мотивами: 1) ті, що виникли на основі забобонів; 2) ті, що виникли через почуття страху та незадоволення; 3) ті, що виникли на основі співчуття та жалю; 4) породжені соромом; 5) породжені ввічливістю [35, 7].

Л.П. Крисін, у свою чергу, вважає, що існує дві сфери евфемізації - приватне життя та соціальне [31, 29].

В.П. Москвін виокремлює шість функцій евфемізмів: 1) для заміни назв об'єктів, що лякають; 2) для заміни визначень неприємних, викликаючих відразу об'єктів; 3) для визначення того, що вважається непристойним; 4) для заміни безпосередніх номінацій із страху епатувати оточуючих; 5) для маскування справжньої сутності визначаємого; 6) для визначення організацій і професій, які уявляються непрестижними [39, 87].

О.П. Сенічкіна пропонує розрізнювати наступні види евфемізмів: евфемізми-табуїзми, факультативні евфемізми, деевфемізми [50, 14].

1.2 Мовне табу як основа явища евфемії

Питання евфемії в лінгвістичній літературі розглядаються, як правило, у взаємозв'язку з явищем табу, що може бути обумовлено специфікою цього лінгвістичного явища: формуванню евфемістичної заміни передує наявність табу. Мовне табу у всі часи було рушійним чинником розвитку евфемістичного словника. Про зв'язок між евфемією і табу свідчать дослідження Б.О. Ларіна (1961), S. Ullman (1951), С. Відлак (1965), М. Gasser-Mulheim (1972), S. Luchtenberg (1975), Х.Г. Юсупова (1988), Л.П. Крисіна (1994), О.М. Кацева (1988) та інших науковців.

Поступово, з виходом у світ літератури, присвяченої цій проблематиці, виявляються розбіжності лінгвістичних поглядів в окремих питаннях дослідження, насамперед, у визначенні табу та евфемії в цілому та їх окремих аспектах.

За визначенням О.Реформатського табу є етнографічним поняттям, яке також стосується мови. Цей термін походить із однієї з полінезійських мов від ta - відмічати, виокремлювати, та pu - цілком, цілковито; тобто tapu > tabu - цілком виокремлений, особливо відмічений. Від початку слово "табу" містило в собі два протилежних значення. З одного боку, це щось, від чого прагнули віддалитися, що приховує певну зловісну основу, слугувало прокляттям, та передрікало справжню небезпеку для людини. З іншого боку, слово "табу" набуває додаткові змістові ланцюжки з вираженим відтінком позитивної оціночності ? цілком виокремлений, особливо відмічений, священний. Спільними для цього поняття елементами є значення недоторканний, забороненний. Тобто, табу позначає заборону, яка виникає у сфері суспільного життя на різних ступенях розвитку суспільства. Виходячи з різних передумов, така заборона може поширюватися і на факти мови [17, 10].

У тлумаченні поняття "табу" різними авторами зустрічаються деякі суперечності. Наприклад, Ж.Ж. Варбот підкреслює, що в наш час слово "табу" вживається у двох значеннях: 1) релігійна заборона в первісних народів, який накладається на певні дії, щоб уникнути шкідливих проявів надприродних сил; 2) заборона на вживання певних слів, що є обумовленою соціально-політичними, історичними, етнічними, культурними, етичними або емоціальними чинниками.

Тобто Ж.Ж. Варбот чітко розмежує релігійні та соціальні табу, підкреслюючи у другому випадку лінгвістичний аспект цього явища (заборону на вживання слів). Але при цьому, вона обмежує уяву про табу як релігійну заборону, кажучи, що воно властиво тільки для примітивних народів, з чим ми не можемо погодитися [12, 552 - 553].

Але разом із цими визначеннями зустрічаються й інші, у яких не проводиться настільки чітка межа між релігійними та соціальними аспектами цього явища. Наприклад, І.С. Кон визначає табу як соціально-культурну заборону, підкріплену релігійними санкціями. Очевидно, що він не робить акцент на лінгвістичний аспект табуювання, тобто мова не йде про заборону на вживання окремих лексичних одиниць. Н.Б. Мечковська, навпаки, визначає табу, як заборону виконувати певні дії або вимовляти ті або інші слова, вирази, не зупиняючись на релігійних або соціальних причинах цього явища [17, 12].

Складність визначення поняття відмічав і французький науковець Д. де Копе. За його словами, вивчення системи табу показує, наскільки важко відрізнити основне табу, яке є законом за принципом його дії, від табу, яке безпосередньо залежить від випадку, поговору або примхи мовця. Мова йде про відмінність між моральним законом і приписанням і заборонами, що накладаються певною політичною практикою, які можуть бути зовсім різними в різних суспільствах.

Про табу як лінгвістичне явище писав Л. Блумфільд. Він виокремив три сфери табуювання: 1) релігійні терміни. В багатьох мовах, у тому числі, в англійській, багато релігійних термінів, такі як God, hell, devil, heaven, можуть бути вживані тільки в серйозному мовленні. У звичайних ситуаціях замість них використовують слова-замінники; 2) так звані непристойні форми, наприклад, найсуворіше табу на мовні форми, значення яких пов'язано з екскрементною функцією, а також на деякі форми зі значенням продовження роду; 3) деякі зловісні мовні форми, які позначають щось хворобливе або небезпечне, наприклад, дієслово to die [65, 101].

Згідно поглядів деяких дослідників, наприклад, Р.О.Будагова, термін "табу" може вживатися лише по відношенню до заборон, які накладаються на різні слова в первісних народів. З тим, як послаблюються наївно-релігійні уявлення та розвивається людська свідомість, відбувається обмеження впливу табу на слова та дії. Інші науковці, наприклад, Л.А. Булаховський, О.О. Реформатський, відмічали стійку тенденцію до збереження заборон на окремі слова та групи слів у сучасному суспільстві, одночасно зазнаючи зміну характеру обмежень із розвитком цивілізації. За такого підходу термін "табу" розширює рамки семантичного змісту, набуваючи значення заборони, що поширюється на предмети, дії, слова та жести, що є характерною не тільки для ранніх стадій формування людської свідомості, але і для пізніших етапів розвитку цивілізації.

Перші згадки про табу та їхні евфемістичні заміни сягають найбільш низьких ступенів розвитку суспільства. Лінгвісти погоджуються з тим, що в основі заборон на ранній стадії формування свідомості був психологічний чинник, де під впливом різноманітних емоціональних інтенсифікаторів виникли обмеження на безпосереднє вживання того чи іншого об'єкту номінації. Відзначаючи магічні властивості слова у свідомості стародавніх народів, дослідники вважають, що слово відображало не тільки всі елементи язичеського ритуалу, але й усі категорії язичеської ментальності. М.М. Маковський відзначав, що саме слово як барометр точно відображало побут, звичаї, вірування, способи мислення первісної людини.

Аналіз етнографічних і лінгвістичних джерел, які присвячено дослідженню явищ табу та евфемії, дозволяє виокремити вторинні одиниці, що виникли на дорелігійній стадії формування людської свідомості у числі найбільш ранніх евфемістичних формувань. Положення про дорелігійну основу найдавніших евфемістичних одиниць підтримували Л.А. Булаховський, Д.К. Зеленін, Д.Д. Фрезер, О.М. Кацев. Відзначаючи відсутність релігій у первісному суспільстві, Д.К. Зеленін вважав безумовним ідею про те, що в житті людського суспільства була дорелігійна стадія. Найдавнішим шаром такої лексики науковець вважав заборони на імена промислових тварин, потім на знаряддя ловлення і на все, що пов'язано з поведінкою мисливця перед промислом. Заборонені слова виникли на доанімістичній стадії, їхня мета - приховати від звірів наміри мисливця. До психологічних передумов створення словісних заборон у первісного мисливця належить його переконання у тому, що звірі чують і розуміють людську мову, а також впевненість у тонкому чутті тварин до запахів. Тваринам приписували усі людські почуття та ставилися до нього, як до людини. Табуювання на цьому етапі розвитку виступає як засіб захисту людини, її охорони, забезпечення успіху в промислі. За звичаєм, що був добре відомим для багатьох народів, мисливці запобігали називати імена тварин, яких вони переслідують, що ставило їх перед необхідністю створювати інакомовні конструкції, таким чином, сприяючи розвитку словотвірному процесу.

Табуюванню підпадали найменування представників флори та фауни (тварин, птахів, комах, риб, плазунів, земноводних), та деяких пов'язаних з ними слів. Побоювання сполохати об'єкт полювання, рибальства, накликати на себе та свої пасовиська напади хижаків, завдання шкоди тваринами, комахами, птахами, земноводними, визначає виникнення численних заборон на безпосереднє визначення реалій об'єктивного світу, диктуючи необхідність створення нових, прийнятних для заміни найменувань тварин, рослин, комах, птахів тощо, сприяючи розвитку евфемістичного словника.

Подібна тенденція до виокремлення заборон, пов'язаних із найменуванням осіб тваринного світу до категорії найбільш ранніх виявляється у працях О.М. Кацева. За поглядом науковця, табу відображає тотемічні уявлення первісної людини, тобто уявлення про тварину як основоположника роду (тотем), якого наділено надприродною силою. Спосіб мислення первісної людини є простим: тотем не хоче бути названим. Якщо його назвати, можна накликати на себе лихо, тому що слово має магічну силу. Тварина атакує тебе або заподіє лихо. Оскільки тотеми нараховувалися десятками, а то й сотнями, то є природним, що список найменувань тварин, які підлягають забороні, є дуже великим.

Тенденція до табуювання осіб тваринного світу відзначається дослідниками на матеріалі різних мов. До таких випадків Л.А. Булаховський відносив латинське найменування serpens - змія (дослівно, "плазун"), яке затвердилося разом із безпосереднім найменуванням anguis; загальнослав'янське medued - ведмідь (дослівно, "медоїд"), яке витіснило індоєвропейське найменування ведмідя (грец. Arktos, лат. Ursus). У російський мові для визначення ведмідя використовувалися найменування бурый, мохнатый, косматый, зверь, костоправ, космач, лохмач, ломака, лесник, лесной чёрт.

Евфемістичній заміні підлягали визначення змій, гризунів. У свідомості носіїв російської мови слово змея відтворювало комплекс подібних асоціацій за зовнішніми уявленнями - ползучая, земляная, идущая на брюхе, зелёная.

Пряме найменування вовка в багатьох мовах одвічно підлягало табуюванню через опасіння за свої пасовиська, а також селища, що знаходяться в рівнинних регіонах, на які цей звір мав звичку нападати стаями, являючи собою реальну загрозу для населення. В російській мові евфемістичними визначеннями цього звіру є серый, зверь, бирюк. Узагальнюючі властивості слова "зверь" розширяли сферу його вживання, дозволяючи називати їм будь-яку тварину. Для визначення вовка, ведмідя, лиси, куниці в російській мові використовивалося сполучення красный зверь.

У деяких визначеннях назв представників тваринного та рослинного світу, що табуюються, розкривається тенденція прадавніх народів до евфемізації на основі поляризації значення, яка вивляється в навмисному наділенні забороненного слова позитивними якостями, приєднанні до основи безпосереднього визначення зменшено-пестливих суфіксів, поважному зверненні до об'єкта номінації, що викликає марновірний страх. Ця особливість мовленнєвої поведінки пояснюється прагненням прадавньої людини улестити таємничі сили, що стоять за словом-табу, прихилити їх на свій бік, та обумовлюється специфікою архаїчного мислення - тотожність уявленного образу предмета з самим предметом, матеріалізоване сприйняття слова, віра в його магічні можливості. Ілюстрацією евфемістичної заміни на основі поляризації значення можуть бути поважні номінації ведмідя в російській мові Михаил Иванович Топтыгин, Потапыч, сергацкий барин, хозяин, а також одиниці зі зменшено-пестливими суфіксами: мишка, мишенька.

До числа чинників, що обумовили виникнення табу на найбільш ранніх стадіях розвитку свідомості можна також долучити страх хвороби, смерті, які навмисно наділялися зменшено-пестливими суфіксами з метою улестити сили, що стояли за цим словом: смертушка, смёрточка замість смерть, горюшко замість горе.

Численний шар лексики формують евфемістичні одиниці, що виникли на релігійній стадії формування людської свідомості. Основним призначенням табу на цьому етапі стає заборона на вживання слів, виразів або власних імен, що визначають щось небезпечне або сакральне, що пояснюється вірою людини в магічну силу слова, в тотожність слова та предмета, що називається цим словом. Вважалося, що, промовляючи заборонене слово, людина ризикує накликати на себе нищівні наслідки, що одвічно було закладено в ньому за активного втручання надприродних сил. Звідси магічна глубока повага перед словом, прагнення обходитися з ним так само обережно, як із самим предметом. Табуюванню підлягає не тільки зловісні духи, але й божества, які вселяють разом із страхом благоговіння або священний трепет. У мовах різних народів слова, що вселяють емоції страху та благоговіння перед таємничими силами, що уявлялися у свідомості, замінювалися визначеннями предмета за зовнішніми ознаками, асоціативно-характерологічними якостями об'єкта номінації. В російській мові для передачі значення Бог використовувалися евфемізми Создатель, Всевышний, Всемогущий, Отец небесный, Царь небесный. Замість слів дьявол, чёрт, злой дух вживалися слова худой, черный, тяжкой, лукавый, нечистый. Традиційними узагальнюючими назвами нечистої сили були евфемізми сам, он, у яких простежується поважне ставлення до таємничої сили, чиє ім'я боялися вимовити вголос. Також відомо визначення, що є сформованними на основі зовнішніх уявлень: синий, синеобразный, черный, зеленый, черный шут, синец, синчак, белун, белый дедушка [17, 15].

1.3 Процес евфемізації та його мета. Мовленнєві способи та засоби евфемізації

Процес евфемізації є тісно пов'язаним із процесом номінації - одним із трьох фундаментальних процесів, які формують мовну діяльність людини (два інших - предикація та оцінка). Об'єкти, які з етичних, культурних, психологічних та інших причин не називають або називають із зусиллям, потребують евфемістичного визначення; оновлення номінацій диктується необхідністю знову та знову вуалювати або пом'якшувати сутність того, що у культурному суспільстві вважається незручним, непристойним [22].

Евфемізм має власну специфіку. Вона виявляється як у лінгвистичній сутності евфемізма, так і в темах, які частіше за інші піддаються евфемізації, сферах використання евфемізмів, у типах мовних способів і засобів, за допомогою яких вони створюються, у відмінності соціальних оцінок евфемістичних способів передачі [38, 98].

Для процесу евфемізації є істотними наступні моменти:

оцінка мовцем предмету мови як такого, пряме визначення якого може бути кваліфіковано (у даному соціальному середовищі або певним адресатом) як грубість, різкість, непристойність;

добір мовцем таких визначень, які не тільки пом'якшують спосіб передачі, але і маскують, вуалюють сутність явища (це особливо ясно на прикладі медичних евфемізмів: "neoplasia"/"neoplastic process", "carcinoma" замість "tumor") [28, 72];

залежність вживання евфемізма від контексту та умов мови: чим жорсткіше соціальний контроль мовленнєвої ситуації та самоконтроль мовцем власної мови, тим більш вірогідною є поява евфемізмів, та, навпаки, у погано контролюємих мовленнєвих ситуаціях та за умови високого автоматизму мови (спілкування у родині, з друзями) перевага може бути віддана не евфемізмам, а прямим, неевфемістичним засобам визначення, або навіть дисфемізмам.

Соціальна обумовленість уяви про те, що може бути евфемізмом: те, що в одному середовищі оцінюється як евфемізм, в іншій може отримати зовсім інші оцінки [29, 79].

Основна мета, яку переслідує мовець, вживаючи евфемізми у соціальних і міжособистісних стосунках, ? прагнення уникати комунікативних конфліктів та невдач, не створювати у співрозмовника відчуття комунікативного дискомфорту.

Більш специфічною є інша мета евфемізації: вуалювання, камуфляж сутності справи.

Третя мета полягає у прагненні мовця повідомити адресату таким чином, щоб це було зрозуміло лише йому. Але така зашифрованість є відносною, та дуже швидко вона стає уявною, якщо подібні повідомлення містяться не у приватному листуванні, а публікуються і тим самим стають доступними для інтерпретації кожному читачу або слухачу [30, 390].

Оскільки евфемізм пом'якшує визначення предмета, якості або дії, тобто є засобом непрямого, періфрастичного найменування, він співвідноситься з літотою, яку розуміють як прийом виразності, заснований на подвійному запереченні (not bad) або на зміщенні заперечення зі стверджувальної частини вислову (I do not think you are right) в модусну, та з мейозісом, який розуміють як прийом виразності, заснований на спеціальному применшенні інтенсивності властивостей предмету мови, дій, процесів та ін. (She was difficult to be called a beautiful woman) [6, 202].

Меньш характерним є формування нових евфемізмів через метафору та метонімію. Наприклад: south - the less industrialized technically and economically advanced countries of the world, so called because most of the less industrialized countries lie in the southern latitudes.

Серед факторів, які визначають здатність слова до евфемізації, головну роль грає належність до лексико-семантичної групи. Серед евфемізмів превалюють абстрактні іменники. Абстрактність значення створює у слухача (або читача) максимально невизначене - або, принаймні, нейтральне - враження про денотат. Наприклад, під час війни у В'єтнамі американські політики відкрили заспокійливий прагматичний ефект слов "pacification" (destruction of an area to eliminate guerilla activity), "defoliation" (chemical stripping of leaves from foliage as military tactic) [20, 35].

Другим параметром, вагомим для визначення здатності слова до евфемізації, є широта семантичної структури слова. Чим більше значень має слово, тим вищий його евфемістичний потенціал. Широка семантична структура слова служить своєрідною вуалю, яка приховує неприємну сутність явища [46, 54].

Серед евфемізмів політичної сфери значне місце займають словосполучення. У цьому випадку позитивний прагматичний ефект вислову досягається за рахунок позитивної семантики слов, які входять до них.

У словосполученні "soft-skinned targets", яке з'явилося під час війни на Фолклендських островах та означає живі мішені для розривних бомб, "пом'якшуючий" прагматичний ефект створюється за рахунок семантики прикметника "soft" [20, 36].

До вище названих мовленнєвих засобів евфемізації можна додати наступні: 1. Слова-визначення з "дифузною" семантикою (some, particular, so-called, behind, unmentionables). 2. Номінації з достатньо загальним змістом, які використовують для називаня досить конкретних предметів і явищ (pregnancy - the situation, death - going to the other side). 3. Іноземні слова та терміни, які використовують як визначення, більш придатні для вуалювання сутності явища, ніж корінна лексика (derriиre, perspire, prophylactic). 4. Абревіатури (pretty damn quick - PDQ, hell - H-e-double hockey sticks). 5. Деякі слова, які визначають недоконанність дії або слабкий ступінь властивості, які використовуються не у своєму звичайному значенні, а у якості евфемізма, який пом'якшує її (visually impaired замість blind) [47, 72].

1.4 Теми та сфери евфемізаціїї

Оцінка мовцем того чи іншого предмета мови з точки зору пристойності або непристойності, грубості або ввічливості звичайно є орієнтованою на певні теми та сфери діяльності людей (або відносин між ними). Традиційно такими сферами є:

Деякі фізіологічні процеси (to powder one's nose, to see a man about a dog, to go to the powder room, to go to the washroom, to go to the restroom, to go to the retiring room, to go to the (public) comfort station, to go to the ladies' (gentlemen's) room, to go to the water-closet, to go to the windsor castle замість to go to the toilet, that time of the month замість menstruation, to be with child, to be in the family way, to be in an interesting position, to be in a delicate condition, to be with a baby coming, to be big with child, to be expecting замість to be pregnant, to partake of food (of refreshment), to refresh oneself, to break the bread замість to eat);

Назви статєвих органів (aidoion замість genitals);

Стосунки між статями (liaision, involvement, intimate relationship, affair замість sexual relationship) [64];

Хвороби та смерть (to go west, to expire, to depart, to decease, to join the majority, to go the way of all flesh, to pass away, to breathe one's last, to go to one's last reckoning замість to die, the deceased, the departed, the late замість the dead, indisposed, under the weather замість sick, mental home, mental hospital, mental health clinic замість insane asylum, hospice замість terminal home, C замість cancer). Слід зауважити, що страх під захворюванням на рак, привів до того, що назву знаку зодіака Cancer, під яким народжуються з 21 червня до 21 липня, було змінено на Moonchild [20, 31].

Розумові та фізичні можливості, зовнішність (unseeing замість blind, differently able замість invalid, overweight замість fat, mentally sick замість mad, not brilliant замість stupid).

Вікові евфемізми.

Вікові евфемізми заслуговують особливої уваги, оскільки вони пом'якшують вікову дискримінацію. З тим щоб не скривдити людей поважного віку, у мові з'явилось слово middlescence (період життя від 40 до 65 років) за анологією з adolescence. Період життя з 65 років і далі почали називати third age. На офіційних табличках, у транспорті, у оголошеннях широко використовується евфемізм senior citizen.

У ситуаціях неформального спілкування широко використовується golden ager по відношенню до людини поважного віку, яка знаходиться на пенсії (silver ager - людина середнього віку).

З точки зору прагматики заслуговує уваги реакція людей поважного віку на дані евфемізми. В одному з журналів була розміщена сатирична відповідь літньої людини, яка була звернена до працівників засобів масової інформації:

"Call me Gramps, call me an old foggy - call me anything except a senior citizen".

Аналогічну негативну реакцію викликав у людей поважного віку евфемізм geezer. У ХІХ столітті ця діалектна форма від guiser (one dressed in the guise of a mummer) мала значення old person, particularly a woman; з роками у слова з'явились коннотації ексцентричності (які згодом частково втратилися), та воно, змінивши свою прагматику з параметру статі, стало використовуватися по відношенню до чоловіків. Дана одиниця часто використовується у словосполученні geezer power, за аналогією з «gray power» (the power of the elderly to assert their rights), яке у свою чергу з'явилось за зразком black power (power of the black people).

Але gray power є моновалентной одиницею та несе позитивну оцінку незалежно від того, хто її застосовує - літня або молода людина. На відміну від неї geezer power є одиницею, залежною від соціума: з точки зору літніх людей слово несе негативні коннотації, з позиції молоді воно нейтрально [20, 34].

Вище згадані теми евфемізації можна назвати побутовими, оскільки вони стосуються приватного життя людей, але, окрім цього, явище евфемізації спостерігається й у різноманітних сферах соціального життя людини та суспільства. В сучаснх умовах найбільшого розвитку набувають спсоби та засоби евфемізації, які зачіпають соціально значущі теми, сфери діяльності людини, його відносини з людьми, із суспільством, з владою [21, 74].

Традиційною сферою, у якій активно вживаються евфемістичні засоби передачі, є дипломатія. Ті комуникативні задачі, з якими доводиться мати справу дипломатам і політикам, неможливо вирішити, використовуючи лише прямі номінації, обходячись без натяків, недомовок, камуфляжа, тобто - без усього того, для передачі чого і призначені евфемізми (emerging nation, developing nation, third-world nation замість poor nation, undernourishment замість starvation, the building up of labour reserves замість unemployment, depression замість economic crisis, conflict замість war) [9, 6].

Репресивні дії влади (ethnic cleansing замість genocide, correctional facility замість prison, law and order замість repression).

Державні та військові таємниці, до яких відноситься виготовлення зброї, певних видів техніки, соціальний та чисельний склад установ (не тільки військових), напрямок їх праці (air support замість bombing, to neutralize the target замість to kill a person) [18, c.79]. Під час війни у В'єтнамі з'явилися такі евфемізми, як surgical strike (a swift military attack, especially a limited air attack), device (a bomb), body-count (numbers killed in the combat). У 70-х роках британські політики вживали евфемізм the troubles по відношенню до повстань і терактів у Північній Ірландії [40, 8].

Діяльність армії, розвідки, поліції, карного розшуку та деяких інших органів влади, дії яких не мають бути "у всіх на очах" (collateral damage замість killing of innocents, confidential source замість informer, agent замість spy, juvenile delinquent замість criminal, illegal substances замість drugs) [18, 21].

Відносини між різними національними та соціальними групами, статус цих груп (modest, penniless, socially deprived, needy, low-income замість poor, homeless person замість beggar, diverse замість multi-racial, African-American замість Negro). Достатньо цікавою є евфемізація щодо латиноамериканського населення США. Так слово Hispanic(s), яке достатньо довго означало всіх латиноамериканців, тепер нечасто вживається у повсякденній мові, бо воно набуло певного негативного змісту. Не є таємницєю, що латиноамериканці гірше за всіх адаптуються до життя у Сполученних Штатах, і тому нерідко мають роботу з низькою заробітною платою. Ця бідність і неуспішність закріпилися за Hispanics. Замість цього американці називають Latino / Latina (відповідно чоловіча та жіноча стать) усіх латиноамериканців і Chicano / Chicana - латиноамериканців мексиканського походження [10, 21].

Деякі види професій, евфемістичне визначення яких має за мету підвисити престижність цих професій або приховати негативне враження від роду занять, який визначають прямим найменуванням (sanitation person замість garbage collector, administrative assistant замість secretary, hairologist замість hairdresser, flight attendant замість steward, funeral director замість undertaker) [59].

Евфемізації також підлягає і релігійна сфера життя людини. Релігійні евфемізми, разом із евфемізмами смерті, є найстарішими. Ще в Біблії на стародавньому івриті не згадується ім'я єдиного Бога Яхве, а вживаються слова-замінники (Адонай, Елохім), що відбилося під час перекладу на інші мови світу (Ієгова = Яхве, перероблено на латинський манер декілька століть тому). Євреї писали без голосних, тому ім'я Яхве ще називають "Тетраграмматон" (в перекладі з давньогрецької - чотирибуквіє): YHWH - YaHWeH. Замість нього вимовляли "Адонай" [11, 30].

У сучасній англійській мові доволі часто слово God замінюється словами Heaven, Jole, Lord, goodness; слово devil - the deuce, the dickens, old Nick, old Harry, Prince of the darkness, the evil one [5, 171].

Цікавим є порівняння з українською мовою, де слово чорт є табуйованим, а диявол та сатана вживаються досить вільно. Не дивлячись на те, що сатана є іменем власним, українською мовою, з очевидних причин, пишеться з маленької літери, тоді як англійською Satan пишеться з великої [13, 51].

Деякі евфемізми було запроваджено англіканською церквою. Наприклад, фразу extreme unction, яка передбачає знаходження in extremis (на грані смерті) замінили фразою anointing of the sick; слово penance (страх відплати) змінено на rite of reconciliation, confessional (сповідальня) - на room of reconcilation [5, 173].

1.5 Соціальні відмінності між мовцями у створенні та використанні евфемізмів

Евфемізми, на відмінність від більшості лексичних засобів мови, особливо чутливі до змін у галузі культури людських відносин і моральних оцінок тих чи інших явищ суспільного життя. Те, що здається евфемізмом на одному етапі розвитку суспільства, припиняє бути їм на наступному, перетворюючись у засіб, який, з точки зору більшості носіїв даної мови, називає об'єкт надто прямо.

Окрім чиннику часу є істотним і соціальний чинник: у різному соціальному середовищі є неоднаковою уява про те, що пристойно та непристойно та, відповідно, про те, що може називатися прямо, а що має отримати евфемістичні визначення.

У цьому сенсі дуже примітними є відмінності між носіями літературної мови, з одного боку, та, з іншого, людьми, які використовують у якості основного або єдиного засобу спілкування місцевий діалект, міську просту мову, соціальний жаргон та ще деякі некодифіковані підсистеми національної мови.

Дослідники територіальних діалектів помітили, що носії цих підсистем схильні прямо називати деякі об'єкти та дії, пов'язані з анатомією та фізіологією людини, використовувати обсцінну лексику як у її експресивній, так і в номінативній функції. Але було б неправильним вважати, що у цій соціальній сфері немає потреби в евфемізації мови [31, c.35].

Навпаки, і в діалектах, і в просторіччі є доволі розвинуті "мікросистеми" лексичних засобів, які служать для евфемістичного визначення табуйованих об'єктів, процесів і властивостей. У залежності від ситуативних умов мови від типу співрозмовника, тональності спілкування, його мети, властивостей мовленневого акта - носії діалектів, звертаючись до евфемістичних засобів, можуть виявляти так звану гіперкорекцію: евфемістичній заміні підлягають навіть ті слова та звороти, які в іншому соціальному середовищі (наприклад, у носіїв літературної мови) не оцінюються як непристойні та грубі. Таку надмірність у евфемізації часто висміюють письменники у своїх творах. Наприклад: "…Mrs. Sunbury never went to bed, she retired, but Mr. Sunbury who was not quite so refined as his wife always said: `Me for Bedford'…" (From "The Kite" by W. S. Maugham); "…all the ladies are given a pillow-slip to put their - their lower extremities in." (From "Rain" by W. S. Maugham).

В останньому прикладі персонаж твору вживає евфемізм lower extremities замість "непристойного" слова legs [3, 44].

Своєрідні функції виконують евфемізми в соціальних жаргонах. Їх формування диктується прагматичним наміром носіїв даного соціолекта приховати свою діяльність від сторонніх осіб. B англійській мові є багато слів і значень, які називають наркотичні речовини та людей з наркотичною залежністю. Наприклад: trippy, spaced - stupified or dazed by a narcotic; sunshine pill - a yellow or orange tablet containing the hallucinogenic drug LSD.