а) конструкції з ведучим сурядним зв'язком: "Німецькі міномети чохкали із-за бугрів, кулі просівали сніги, і Оксен вирішив відходити в яри"; "Позавчора сиділи під вербами, все було добре, а сьогодні полум'ям дихає"; "Під кожухом ходить жар, щоки горять, морозне повітря зліплює ніздрі, а сонце розводить на льоду олійні плями";

б) конструкції з ведучою безсполучниковістю: "Обрії поширшали, зробилися лункішими, степ уже не гомонів вітрами, а притих, скорився"; "Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу, потім повіяв з Акерманщини вітер, розчистив небо і на поля бризнуло сонце"; "Воно обліпило її стан, руки були мокрі і сильні, а ноги біліли і пружинились"; "А то прошлий раз ходили на Залужжя курей полохати, всі з води сухими вийшли, а Гераська в сільраду викликали".

Як засвідчують наші дані з-поміж речень із сурядністю й однорідною безсполучниковістю в прозі Г.Тютюнника частіше функціонують конструкції з ведучим сурядним зв'язком.

Складні синтаксичні одиниці з сурядністю і неоднорідною безсполучниковістю співвідносні з багатокомпонентними структурами з сурядністю і підрядністю, оскільки семантичні відношення в них близькі. Нами зафіксовані речення, у яких співвідносяться різні види сурядного зв'язку (здебільшого семантичні відношення зіставно-протиставні, рідше причиново-наслідкові) і з різними видами неоднорідної безсполучниковості:

1) конструкції із сурядним зв'язком і безсполучниковим із пояснювальним відношенням компонентів: "А ти запам'ятай одне: в'юни які спритні, а й тих у підрешітку ловлять"; "Прибіг Оксен, бачить: старий сидить під грушею в садку, підперши обличчя кулаками, а біля ніг потовчені ікони валяються"; "А тобі кажу: сам - горобець, а десяток зграя"; "Ти скаржився: робітничому класу земний рай, а тобі пекло - півдня ореш, півдня під возом спиш"; "Уздрів Олену, хлопчика на жовту травичку поставив, а сам іде назустріч, усміхається: обличчя засмагле і якесь чуже, а усмішка знайома, рідна"; "Тоді знайшли вихід: полкова медсестра передала йому малюпусінькі валяночки і рукавички і вони згодилися для Моргунова" ; „Воно б ще й нічого, та ще клопіт - призначено його переобладнати клуб на церкву";

2) конструкції із сурядним зв'язком і безсполучниковим із відношеннями детермінації між частинами: "Дав би я тобі в пику, предсідателю, та жалко - жінка в тебе ще молода"; "Провчився два курси, а на третьому змушений був припинити навчання: на зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів і з нього було знято стипендію"; "Давай, давай, а то прийде дядько Прокіп, він нам за таку оранку наламає хвоста"; "Він зірвав пов'язку, але нічого не бачив: очі каламутились"; "На бійцеві все мусить бути по формі, а то насунеться на очі - ворога не побачиш";

3) конструкції із сурядним зв'язком і безсполучниковим із відношенням пояснення і детермінації між частинами: "Під вечір вітер затих і цюкнув мороз, а вночі повалив сніг, тихий, густий: сяде на рукавицю, кожну сніжинку видно".

У творах Г.Тютюнника найчастіше трапляються структури з сурядністю і неоднорідною безсполучниковістю, у яких сурядний зв'язок поєднується із безсполучниковим із пояснювальними відношеннями між частинами.

Різноманітні за своєю структурою та змістовими відношеннями речення з сурядністю однорідною і неоднорідною безсполучниковістю в мовленні функціонують значно рідше, ніж попередні два різновиди конструкцій, оскільки в об'ємних, багатокомпонентних структурах важко обійтись без безсполучникового зв'язку: "Дивимось: виходить із прольотки - на мундирі хрести, вуса накручені, скинув картуз, а на голові лисина"; "Нічого не змінилося: при стіні обкута міддю скриня, роменські рушники, портрет Федота, тільки не у військовій формі (той портрет Уляна заховала у скриню), а в піджаку та сивій шапці, парубком, перед відходом до армії"; "Обабіч дороги - чорні кружала випаленого бур'яну, віхті обгорілої паклі - то трактористи прогрівали мотори, палили вогнища, місили чобітьми грязюку, вичакловували із гарячливих моторів десятикратну силу, а тоді плюнули і розбрелися по найближчих хуторах варити куліш, перечікувати непогодь".

Складні конструкції із сурядністю і безсполучниковістю можуть нести велике експресивне навантаження в художньому й публіцистичному стилі.

Поряд із структурами з сурядністю й безсполучниковістю у творах Г.Тютюнника активно вживаними є конструкції з підрядністю і безсполучниковості, у яких ведучою зазвичай є безсполучниковість. Залежно від характеру безсполучниковості виділяють три різновиди цих речень:

а) з підрядністю і однорідною безсполучниковістю;

б) з підрядністю і неоднорідною безсполучниковістю;

в) з підрядністю і однорідною та неоднорідною безсполучниковістю [74, с.114].

Сполучниково-безсполучникові конструкції з підрядністю і однорідною безсполучниковістю досить різноманітні з погляду структури. Найбільш поширеними є речення з трьох - восьми предикативних одиниць, розташування яких часто буває вільним. У творах Г.Тютюнника функціонують такі конструкції:

а) з трьох предикативних частин: "Бовдюг дивися на заслону дощу чисто з господарської сторони і теж радів, що після цієї зливи добре підуть рости посіви; Сергій жирував із Гераськом та виштовхував його з-під гарби на дощовицю"; "Біля вікна стояли два суб'єкти, що збиралися їхати в Одесу, на диванчику сиділа стрижена дівиця із золотим годинничком на руці і червоними від сліз очима"; "Запахло дьогтем і кінською спітнілою шерстю; потім на одній кучі підвелася голова і голосно крикнула назад, де чорніла, наближаючись, друга підвода"; "Зотич скривися і нічого не сказав, він тільки махнув рукою, даючи знати, щоб Перехльостін їхав уперед і вводив колону в хутір";

б) з чотирьох предикативнимх частин: "Одного разу за її наказом він перевіз її на другий берег Дніпра і, хоч йому було тяжко для рук, перехопив її одним духом, вона ж була незадоволена, хмурилась, і не розмовляла";

в) із шести предикативних частин: "Він сидів охляп на коні, довгі ноги в важких черевиках бовтаються в коня під пузом, сорочка розхристана, піт промиває доріжки на закіптюженому обличчі, в руці оривок, яким він підганяє коня";

г) із семи предикативних частин: "Перед світанком похолоднішало, з корови піднімалася пара, з Йоньки також; вони сунули, ледве переставляючи ноги, хоча іти їм слід було швидше, щоб до того, як завидніє, прибитися до рибальських лісів і перебути день".

Такі структури повністю або частково можуть об'єднуватись спільним другорядним членом: "В кімнаті, куди від зайшов, пахло молоком, на вікнах висіли марлеві завіски; на столі горіла лампа, кидючи відсвіти на блискучий сепаратор".

Конструкції з підрядністю і неоднорідною безсполучниковістю на зовнішньому рівні членування звичайно поєднуються безсполучниково. Регулярними є речення з трьох - п'яти предикативних одиниць. Компактність цих утворень, як зазначає К.Ф.Шульжук, зумовлюється змістовою і структурною спаяністю речень, оскільки неоднорідна безсполучниковість співвідносна з підрядним зв'язком, який більш тісний, ніж сурядний [74, с.114], наприклад:

а) речення з трьох предикативних компонентів: "Огонь кресав так довго, що на лобі виступив піт: губка відволожилася за ніч і не займалася"; "Молоденький ад'ютант опустив очі: він не знав, що сказати"; "То вчора Уляна горстки біля повітки поставляла, от воно й здається, що хтось причаївся"; "Ні, ти звільни мене від завгоспа, бо не видержу я: печінка розірветься на отаке дивлячись"; "З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх : то Охрім вишкрібав ложкою казанок"; "Поранений тривожно позирав на небо, вимолював темряви і, коли вона густо спустилася на землю, заспокоївся - тепер їх ніхто не побачить";

б) речення з чотирьох предикативних компонентів: "Місце було дуже вигідне: глибока яруга, поросла чагарем, прикрита з усіх боків дубовим лісом з доброю невижатою травою: можна попасти корову і розікласти невелике багаття, щоб погрітися"; "Грошей твоїх я не візьму, хоч і знаю, де вони заховані: вони зашиті у підкладку піджака і ліву кишеню";

в) речення з п'яти предикативних компонентів: "Ганяє -ганяє в школі на перерві, наїсться снігу, от і маєш клопіт - заганяй обох на піч, напувай пареним молоком з овечим лоєм та ще пильнуй, щоб і череня не провалили, бо хіба ж усидять тихо?".

Структури з підрядністю і однорідною та неоднорідною безсполучниковістю складаються щонайменше з чотирьох речень. У прозі Г.Тютюнника нами зафіксовані конструкції з підрядністю й однорідною та неоднорідною безсполучниковістю, до складу яких входять від чотирьох до десяти предикативних одиниць:

а) конструкції з чотирьох предикативних частин: "Деяку секунду суворо дивиться на денщика, денщик говорить, що пан комендант з дня на день молодіє - клімат Росії сприяє його здоров'ю"; "І ця посмішка гарячим струмом пройшла по офіцерах - вони, завойовники всієї Європи, вперше побачили таку посмішку, в якій не було ні кокетства, ні приниження, в ній було нічим не замасковане глузування";

б) конструкції з п'яти предикативних частин: "Іде вулицею поміж тинами -голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються, думають, що то він їх дратує ; "Оце ми тут говорили, що вийшла така постанова: достроково закінчується сівба - бригадирові видається премія: патефон, самокатка або годинник; портрет того бригадира висить на червоній дошці";

в) конструкції з дев'яти предикативних частин: "Приміром, Йонька посмоктуючи люлькою, говорив, що вигідніше продати овець і купити кіз або що треба продати корову і прикупити овечок, Уляна того не заперечувала, хоч знала, що ні того, ні другого робити не можна, бо в господарстві і масла, і молока, і овечого лою потрібно: зимою Гавриловим дітям тільки й рятунок від простуди, що парене молоко з лоєм";

г) конструкції з десяти предикативних частин: "Йонька говорив, що треба зробити курник із глини, Уляна не заперечувала, хоч робила своє, тобто й пальцем не ворушила для того, щоб будувати той курник, бо знала, що в тому немає необхідності: клуня он пуста, держи курей хоч тисячу".

За нашими даними, у творах Г.Тютюнника найпоширенішими серед конструкцій із підрядністю і безсполучниковістю є речення з підрядністю і однорідною безсполучниковістю.

Регулярно функціонують структури з сурядністю, підрядністю і безсполучниковістю. Залежно від характеру безсполучниковості виділяють три різновиди цих речень:

а) з сурядністю, підрядністю і однорідною безсполучниковістю;

б) з сурядністю, підрядністю і неоднорідної безсполучниковістю;

в) з сурядністю, підрядністю, однорідною і неоднорідною безсполучниковістю [74, с.115].

Конструкції з сурядністю, підрядністю і однорідною безсполучниковічтю найбільш поширені серед названих трьох різновидів. До їх складу входять щонайменше чотири речення. У прозі Г.Тютюнника регулярно реалізуються структури з чотирьох - десяти предикативних частин, а всі три види зв'язку: сурядний, підрядний і безсполучниковий можуть займати будь-яку позицію у сполучниково-безсполучниковому реченні:

а) структури з чотирьох предикативних одиниць: "Вгорі фуркотять уламки, один із них падає зовсім близько, і чути, як він шипить у снігу, вичахаючи"; "Переляканий фельдшер кидається до шаховки із спиртом, щоб як-небудь врятувати своє становище, але Гнат і слухати нічого не хоче; він сьогодні невмолимий"; "Денис упрігся в голоблі, Марко побіг відчиняти ворота, а Тимко знайшов посеред двору якийсь цурупалок, пішов запручувати хатні двері, щоб стара Прокопиха, зачувши в дворі метушню не могла вийти з хати";

б) структури з п'яти предикативних одиниць: "Тимко роздягся і ходив за плугом у одній сорочці та босий, на козирку його військового кашкета виблискувало сонце, іноді він підводив од борозни очі і дивився на Орисю, що розкидала вилами гній, і серце його неспокійно стискувалося";

в) структури з десяти предикативних одиниць: "Дощ перестав; хмари розійшлися, західна брама неба розчинилася, з неї ринуло стільки світла, що боляче стало очам, небо зробилося свіжим і чистим, ніби його вимили милом і прополоскали водою; на конях блищала шерсть і парувала на сонці; люди весело розмовляли між собою і обличчя їхні були веселі і добродушні"; "Золота порохівниця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом, і здавалося козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїсь коні ,і вже не рокотання бардур чути звідти, а ледве вломий передзвін шабель, і не сиділося старому, не їлася йому саламата, свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце ".

У творах Г.Тютюнника регулярно функціонують синтаксичні одиниці з сурядністю, підрядністю і неоднорідною безсполучниковістю. Їхню структуру формують чотири - сім простих речень. Найчастіше визначальною, домінуючою є неоднорідна безсполучниковість, рідше - підрядний чи сурядний зв'язок:

а) речення з чотирьох предикативних компонентів: "Ось уже Оксен побачив і поле своєї артілі, що межувало із ступськими землями, але сівачів своїх не бачив, вони ховалися за схилом у долині"; "Дід собі в комірчині овес видає, а баба в хатині ніяк від циганок не відчепиться: пристали з ножем до горла, де золоті дукачі заховані";

б) речення з п`яти предикативних компонентів: "Якщо лектор - відішлю в поле, хай там і витюгукує по своїх шпаргалках, а в конторі людей збирати не буду - нема часу";

в) речення з семи предикативних компонентів: "Глядачі розлягалися прямісінько на траві, а події всі розгорталися на білій стіні: там билися, вмирали, цілувалися, співали, витанцьовували, а раз, коли демонструвався кінофільм "Путевка в жизнь", то таке виробляли, що дільничий міліціонер не витримав і кричав, щоб припинили картину".

Дані наших досліджень не суперечать твердженню мовознавців про те, що найбільш різноплановими серед сполучниково-безсполучникових речень є конструкції з сурядністю, підрядністю, однорідною і неоднорідною безсполучниковістю, що включають не менше п'яти предикативних одиниць:

а) конструкції з п'яти предикативних частин: "Тимко та Орися зупинилися в затишку біля чийогось хліва, парубок обняв дівчину, поцілував її - то був перший поцілунок, який вона одержала від хлопця і той поцілунок пройшов морозом по тілу і гарячою, захльостуючою хвилею хлюпнув у серце";

б) конструкції з шести предикативних частин: "Прогуркотіла підвода по шляху - то повезли молоко на сепараторний пункт, і візник сипонув у темний морок іскрами з цигарки, що, не долетівши до землі згасли: пройшли двоє якихось людей, голосно розмовляючи між собою, і їхні кроки загубилися відлунням у світанковій тиші".

в) конструкції з восьми предикативних частин: "Вона вже выдкрила вуста, щоб сказати "здрастуйте" і враз бачить на кадібці Лукерку: спідниця підгергана, хустка з'їхала на потилицю, очі здавивоні, але спокійні, широко відкриті, в руках шматурина зависла ,стікає із неї прозора вода на товсті, литкасті, червоні від води босі ноги".

Конструкції з сурядністю, підрядністю, однорідною і неоднорідною безсполучниковістю відрізняються від інших тим, що між їх предикативними частинами можуть бути різні семантичні відношення, властиві і сурядному, і підрядному, і безсполучниковому зв'зку.

Отже, у прозі Г.Тютюнника активно функціонують не лише елементарні складні безсполучникові речення, а й багатокомпонентні безсполучникові конструкції, та сполучниково-безчполучникові утворення з різними видами зв'язку. Багатство структурно-семантичних варіантів таких речень пов'язане з можливостями поєднання різних видів і безсполучникового, і сурядного, і підрядного зв'язку.

Проаналізувавши безсполучникові неелементарні конструкції та сполучниково-безсполучникові структури, можна стверджувати про їх спільні та відмінні риси. Ці речення схожі тим, що здебільшого до їхнього складу обов'язково має входити щонайменше три предикативні одиниці. проте деякі види сполучниково-безсполучникових структур, як мінімум, складаються із чотирьох чи п'яти компонентів. Як у безсполучникових неелементарних конструкціях так і в сполучниково-безсполучникових можливі співвідношення присудків, виражених різними видо-часовими і способовими формами дієслів. Відмінність зіставлюваних речень полягає у тому, що частини безсполучникових багатокомпонентних конструкцій з'єднується лише інтонацією та за змістом. Вони можуть перебувати у відношеннях однорідності чи неоднорідності, причому у тій самій структурі можливе поєднання відношень і однорідності, і неоднорідності між складниками. У сполучниково-безсполучникових реченнях, крім безсполучникового, має місце й сполучниковий зв'язок. Багатство різновидів сполучникового зв'язку забезпечує можливість структурно-семантичних різновидів таких конструкцій.

За нашими дослідженнями, у прозі Г.Тютюнника активно функціонують обидва види: і безсполучникові багатокомпонентні структури, і сполучниково-безсполучникові конструкції. Проте центральну позицію займають сполучниково-безсполучникові речення, оскільки для того, щоб передати складні і різноманітні відношення, у структурах , що мають велику кількість компонентів, без сполучників не обійтись.

ВИСНОВКИ

Отже, безсполучникові складні речення - це дво- і багатокомпонентні синтаксичні структури, які характеризуються семантичною цілісністю, граматичною єдністю й інтонаційною завершеністю.

З часу наукової діяльності М.В. Ломоносова аж до 50-их років ХХ ст. безполучниковість не мала статусу самостійної проблеми. Безполучникові складні речення розглядалися як різновиди складносурядних і складнопідрядних, у яких пропущені сполучники і сполучні слова. А це уявлення про безсполучникові конструкції залишалось упродовж більш ніж півтора вікової розробки синтаксису складного речення незважаючи на те, що у працях видатних мовознавців ХІХ ст - І пол. ХХ ст. були висловлені судження про безсполучниковість, які пізніше стали основоположними у визначення безсполучникових структур як самостійного типу складних речень. Серед них вказівка на роль видо-часових і способових форм у вираженні відношень присудків, виявлення функцій позиції компонентів і порядку слів у предикативних частинах, звернення уваги на роль інтонації й лексичної наповненості кожного з компонентів. У сучасній синтаксичній науці вони визнанні теоретично достовірними.

У прозі Г.Тютюнника представлені такі види безсполучникових складних речень:

1) конструкції з однофункціональними предикативними частинами;

2) конструкції з різнофункціональними предикативними частинами.

За структурно-семантичними ознаками речення з однофункціональними поділяємо на два різновиди: конструкції перелічуваної семантики із значенням одночасності і речення перелічуваної семантики із значенням часової послідовності.

Конструкції перелічуваної семантики із значенням одночасності дій особливі тим, що кожна частина є рівнозначним компонентом семантично і структурно, дії і факти об'єднуються одним часовим відрізком і можуть перебувати у стані минулого, теперішнього і майбутнього.

Компоненти речень перелічуваної семантики із значенням послідовності становлять перелік дій, що змінюються в часовій послідовності, і вони семантично рівноправні між собою. Присудки цих речень можуть виражатися семантично однаковими і різними часовими формами.

Обидва різновиди речень із однофункціональними частинами схожі інтонацією, здатністю включати спільний другорядний член і перетворюватись у складносудрядні. Відрізняються семантикою та можливістю транспозиції компонентів і введення специфічних лексичних елементів.

У творах Г.Тютюнника значно переважають речення перелічувальної семантики із значенням одночасності. Безсполучникові складні конструкції із значенням послідовності функціонують регулярно.

У прозі Г.Тютюнника серед безсполучникових конструкцій центральну позицію займають речення з різнофункціональними частинами.

За структурно-семантичними рисами конструкцій з різнофункціональними частинами виділяються три різновиди: 1) структури зіставно-протиставного значення; 2) речення із пояснювальними відношеннями компонентів; 3) конструкції з відношенням детермінації.

Різновидами зістовно-протиставних конструкцій є зіставні та протиставні речення, які відмінні семантично і структурно. Семантикою воні відрізняються різною мірою виявлення схожості/несхожості між явищами. Структурно зіставні й притиставні відмінні винтаксичним вираженням компонентів і можливостями транспозицій. Обидва різновиди стилістично забарвлені.

Відповідно до реалізованих синтаксичних відношень виділяємо чотири різновиди конструкцій із пояснювальним компонентом: з розгортаючою, уточнюючою, коментуючою, доповнюючою частинами. Кожний із різновидів характеризується відмінними семантико-структурними і стилістичними особливостями.

Важливою структурною ознакою речень із пояснювальними відношеннями є порядок розташування компонентів: пояснювальний складник стоїть у препозиції, пояснюючий - у постпизиції. Трансформація частин спричиняє втрату змісту або перетворення речення в інший вид.

Помітну роль відіграють лексичні засоби. За наявності виразних лексичних елементів, які визначають семантико-синтаксичні відношення і становлять структурні ознаки всієї конструкції; участь часових, видових і способових форм дієслів-присудків у формуванні значеннєво-граничних відношень між складовими компонентами речень стає мінімальною. У цьому їх важлива риса, за якою безсполучникові речення з пояснювальними вдношеннями відрізняються від інших видів безсполучникових конструкцій.

Речення із пояснювальними відношеннями з коментуючою частиною стилістично не співвідносні зі сполучниковими конструкціями структури інших трьох різновидів, безсполучникові складні речення з пояснюючими конструкціями поділяються на групу стилістично співвідносних і групу стилістично неспіввідносних зі сполучниковими реченнями.

У досліджуваному тексті Г.Тютюнника з-поміж конструкцій із пояснювальними відношеннями найчастіше вживаються речення з розгортаючою частиною, значно рідше - структури із коментуючим компонентом.

Найбільшу кількість різновидів мають безсполучникові речення з відношенням детермінації.

У безсполучникових реченнях із часовим компонентом порядок розташування частин, видо-часові і часово-способові співвідношення й інтонація тісно переплітаються, взаємодіють із лексичною наповнюваністю складників і в окремих випадках залежать від неї. У детермінантному часовому співвідношенні велику роль відіграє семантика лексем детермінуючого компонента.

В умовно-наслідкових реченнях семантична вираженість дії, що зумовлює результат, визначила переважне розташування умовної частини на першому місці, а наслідку - на другому. Умовно-наслідкові відношення виявляються у значеннях одночасності й послідовності дій. Вони грунтуються на співвідношенні видо-часових форм дієслів дійсного, умовного і наказового способів, а також інфінітива.

У прозі Г.Тютюнника центральну позицію серед умовно-наслідкових речень займають конструкції реальної умови, регулярно функціонують речення ірреальної умови, а перефирійну - структури потенціальної умови.

У причиново-наслідкових реченнях перший компонент констатує факт або дію, що спричиняють результат, висновок, прохання, наказ. У цих реченнях можливі різні комбінації видо-часових дієслівних форм. У причиновому компоненті можливе широке використання дієслів минулого і теперішнього часу. Причинова частина позбавлена будь-яких ознак гіпотетичності та спирається переважно на форми дійсного способу "реального" значення.

Безсполучникові причиново-наслідкові речення зі складносурядними із значенням наслідку і складнопідрядними з підрядною наслідковою частиною, зближує семантична подібність у формуванні схеми "причина - наслідок". Граматично ж і стилістично це окремі типи у системі складного речення.

У реченнях із причиновим обгрунтуванням потребу в називанні обгрунтування попередньої дії викликає значеннєве наповнення першої частини. Перший складник вимагає обгрунтування названого, якщо він утримує ознаки заперечення, волевиявлення, бажання. Важливу роль відіграє й інтонація. Транспозиція частин цього різновиду речень змінює характер смислових відношень. Семантична відповідність "висловлення і його причинове обгрунтування" базується на співвідносності різних видо-часових і способових форм.

У конструкціях причинової обумовленості часове вираження допускає передачу послідовності дії й у формулі "наступне-попереднє", й у формулі "попереднє-наступне". У творах Г.Тютюнника кількісно переважають конструкції зі „зворотною" послідовністю, а структури із „прямою" послідовністю трапляються рідше.

Структури з компонентом мети виразно окреслюються вузьким вживанням співвідносних форм, що відбиває специфіку цільового значення, зверненого в майбутнє. „Пряма" часова послідовність у цих реченнях може передаватись дієсловами, вираженими різними формами часу. Активно використовується в оформленні безсполучникових конструкцій з компонентом мети категорія наказового способу.

У прозі Г.Тютюнника речення, друга частина яких має значення мети, займають периферійну позицію.

Конструкції, одна з частин яких передає допустовість, будуються на такій співвідносності, коли другий компонент констатує те, що суперечить умові. У творах Г. Тютюнника такі структури є раритетними.

Безсполучникові неелементарні речення виділяються більшою різноманітністю семантичних відношень. У цих конструкціях можуть мати місце як відношення рівноправності, так і відношення неоднорідності, а також можливе поєднання цих видів відношень. У прозі Г.Тютюнника кількісно переважають неелементарні структури з однорідною безсполучниковістю.

У тексті творів Г.Тютюнника активно функціонують і сполучниково-безсполучникові утворення. У них можуть бути представлені різні види і безсполучникового і сполучникового зв"язку.

Отже, безсполучникові складні речення, представлені в прозі Г.Тютюнника, являють собою цікаве з формально-граматичного, семантичного та стилістичного боків синтаксичне явище, дослідження якого й дотепер має значні перспективи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Авксентьєв А., Калашник В. Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові//Мовознавство. - 1981 - №3 - с.93-94.

2. Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії: 3б. наукових праць РДГУ. - Рівне, 2000. - Вип.8. - с.15-21.

3. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Сов. энциклопедия, 1966. - 606 с.

4. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке (Некоторые вопросы теории). - М.: Просвещение, 1967. - 159 с.

5. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. - М.: Высшая школа, 1977. - 248 с.

6. Борковський В.И. Бессоюзные сложные предложения, сопоставляемые со сложноподчиненными. - М.: Наука, 1972 - 157 с.

7. Бронська А.А. При синтаксичны відношення у безсполучникових складних реченнях//Мовознавство. - 1973. - №6. - С. 53-63.

8. Букатевич Н.И., Грицютенко И.Е., Мижевськая Г.М. и др. Почерки по сравнительной грамматике восточнославянских языков. - Одесса, 1958. -С. 267.

9. Булаховський Л.А. Курс сучасної української літературної мови: Посібник для філологічних факультетів університетів і факультетів мови і літератури педагогічних інститутів. Т.1. - К.: Радянська школа, 1951. - 519 с.

10. Булаховський Л.А. Курс сучасної української літературної мови: Посібник для філологічних факультетів університетів і факультетів мови і літератури педагогічних інститутів. Т.2. - К.: Радянська школа, 1951. - 409 с.

11. Валгина Н.С., Розенталь Д.Э., Фомина М.М. и др.. Современный руський язик. - М.: Высшая школа, 1961. - 452 с.

12. Валгина Н.С. Синтаксис современного руського язика. 2-е изд. - М.: Высшая школа, 1978. - 439 с.

13. Василенко И.А. Бессоюзные сложные предлодения в современном русаком литературном языке//Учен. записки МГПИ им. В.П.Потемки на, т.73, вып. 5, 1959. - С. 189-259.

14. Василенко І.О. Б.М.Кулик. Курс сучасної української літературної мови, ч.2. Синтаксис//Укр..мова в школі. - 1962. - №5. - С. 78-83.

15. Виноградов В.В. Из истории изучения русского синтаксиса/от Ломоносова до Потебни и Фортунатова/. - Изд-во Московського университета, 1958. - 400 с.

16. Виноградов В.В. История изучения русского літературного языка.: Избр. труды . - Москва: Наука, 1978. - 320 с.

17. Виноградов В.В. Основне вопросы синтаксиса предложения (на матери але руського языка). - В кн..: Вопросы грамматического строя. - М.: АН СССР, 1955. - С.389 - 435.

18. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. - М.: Госметиздат, 1959. - 655 с.

19. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис: Підручник для студ. філол. фак. вузів. - К.: Либідь, 1993. - 348 с.

20. Вихованець І.Р. та ін. Грмаматика української мови / І.Р.Вихованець, К.Т.Городянська, А.П.Грищенко. - К.: Рад. школа, 1982. - 207 с.

21. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. - К.: Наукова думка, 1992. - 288 с.

22. Волох О.Т., Черемисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. - К.: Вища школа, 1976. - 375 с.

23. Вопросы русского языкознания, выпуск 1, под ред. К.В. Горшковой, Издательство Московского университета, 1976. - 405 с.

24. Востоков А.Х. Русская грамматика по начертанию его же сокращенной граматики полнее изложенная. СПб, 1913. - 407 с.

25. Георгиева В.І. История синтаксических явлений русского языка. - М.: Просвещение, 1968. - 167 с.

26. Герман К.Ф. Безсполучникові складні речення в буковинських говірках. - Тези доповідей 32 - ї наукової сесії Чернівецького університету. Секція філологічних наук, 1966 - С. 10-13.

27. Грамматика русского языка, т.2. Синтаксис, ч.2.-М., АН СССР, 1954. - 444с.

28. Грамматика современного русского литературного языка. - М.: Наука, 1970. - 767с.

29. Гужва Ф.К. Современный русский литературный язык, - К.: Вища школа, 1971. -243 с.

30. Диланян Э.З. Из истории изучения бессоюзного предложения в русской синтаксической науке//Известия Армянского заочного педагогического института. Єреван. - 1963. - №2. - с. 147 - 163.

31. Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові. - Х.: Вища школа. Видавництво при Харківському університеті, 1980. - 152 с.

32. Дорошенко С.І. Складні безсполучникові речення як окремий тип складних конструкцій//Мовознавство. - 1987. - №1. - С. 33-39.

33. Дорошенко С.І. Співвідносність безсполучникових і сполучникових речень//Мовознавство. - 1980. - С. 21-25.

34. Дротвинас Л.А. Бессоюзные условные предложения в русском языке//Русский язык в школах. - 1959. - №6. - С. 17-21.

35. Дудик П.С, Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. - К.: Наукова думка, 1973. - 286 с.

36. Жайворонок В.В. Безсполучникове приєднування у складному реченні//Мовознавство. - 1977. - №1. - С.12-30.

37. Жовтобрюх М.А. Науковий стиль української мови//Мовознавство. - 1968. - №1. - С. 3-13.

38. Иванчикова Е.А. Соотносительное употребление форм будущего времени глагола в составе частей бессоюзного сложного предложения. - В.кн.: Исследования по синтаксису русского літературного языка. - М.: Издательство АН СССР, 1956. - С. 78-130.

39. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. - К.: Вища школа, 1975. - 389 с.

40. Кадомцева Л.О. Інтонація як виразник комунікативної спрямованості висловлення//Мовознавство. - 1973. - №1. - С. 53 - 68.

41. Кадомцева Л.О. Інтонація як засіб граматичної оформленості безсполучникових речень. - У кн..: Синтаксична будова української мови. - К.: Наукова думка, 1968. - С. 26-35.

42. Кадомцева Л.О. Про принципи і методи класифікації безсполучникових речень у сучасній українській мові. - У кн..: Дослідження з української та російської мов. - К., 1964. - С. 23-30.

43. Кирпичникова Н.В. Бессоюзные сложные предложения с конкретизацией местоимения. - В кн.. Исследования по славянской филологии. - Издательство МГУ, 1974. - С. 135 - 143.

44. Кирюхіна И.А. Бессоюзные сложные предложения в современном русаком языке. - В кн.: Вопросы синтаксиса русского языка. - Калуга, 1969. - С. 163 - 170.

45. Колосова Т.А. Ширяев Е.Н. Бессоюзное сложное предложение в современном русском языке//Вопросы языковедения. - 1989. - №5. - С.148.

46. Коротаева Э.И. К вопросу о бессоюзном подчинении//Русский язык в школе. - 1941. - №3. - С.23 - 32.

47. Крючков С.Е., Максимов Л.Ю. Современный русский язик. Синтаксис сложного предложения. - М.: Просвещение, 1988. - 191с.

48. Кулик Б.М. Сучасна українська мова. Синтаксис складного речення. - К.: Радянська школа, 1963. - 147 с.

49. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови, ч.2. Синтаксис 2-е видання К.: Радянська школа, 1965. - 287 с.

50. Курс сучасної української літературної мови, ч.2. Синтаксис. За ред. А.А.Булгаковського. - К.: Радянська школа, 1951. - 407 с.

51. Ломоносов М.В, Полное собрание сочинений, т.7. М. -Л., АН СССР, 1952. - 993 с.

52. Мельничук О.С.Розвиток структури слов'янського речення. - К.: Наукова думка, 1966. - 321 с.

53. Основы построения описательной грамматики современного русского литературного языка. - М.: Наука, 1966. - 211 с.

54. Петерсон М.П. Очерк синтаксиса русского языка. - М.: ГИЗ, 1923. - 207 с.

55. Пєшковский А.М. Синтаксис в научном освещении, изд. 2-е. - М., 1920. - 409 с.

56. Пєшковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении, изд. 7-е. - М.: Учпедиздат, 1956. - 511 с.

57. Підвищений курс української мови. За ред. Л.Булаховського. - Х.: Рад. школа, 1931. - 341 с.

58. Поспєлов Н.С. О грамматической природе и принципах классификации бессоюзных сложных предложений. - В кн..: Вопросы синтаксиса современного русского языка. - М.: Учпедиздат, 1950. - С. 338 - 354.

59. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике, т.3. - М.: Просвещение, 1968. - 550 с.

60. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике, т.4. - М.-Л., 1941. - 318 с.

61. Руднев А.Г. Синтаксис современного русского языка, изд. 2-е. - М.: Высшая школа, 1968. - 354 с.

62. Современный русский язык, ч.2. Синтаксис. Под ред. Д.Е.Розентая. - Издательство Московского университета, 1978. - 221 с.

63. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. За заг. ред. І.К.Білодіда. - Київ: - Наукова думка, 1972. - 512 с.

64. Сучасна українська літературна мова. - К. Вища школа, 1975, - 389 с.

65. Тютюнник Г.М. Вир: Роман. - К.: Дніпро, 1995. - 565 с.

66. Хамзина Г.К. Бессоюзные сложные предложения прерывистой структуры в современном русском литературном языке//Русский язык в школе. - 1971. - №6. - С. 80-85.

67. Хамзина Г.К. Об одном типе бессоюзного сложного предложения (к вопросу о пояснительной связи)./ Вопросы синтаксиса русского языка (сборник статей). Ростов на Дону, 1971. - С. 185-193.

68. Чумаков Г.М. Синтаксис конструкций с чужой речью. - К.: Вища школа, 1975. - 219 с.

69. Шапиро А.Б. О принципах классификации подчиненных предложениий//Русский язык в школе. - 1937. - .№2. - С. 13-38.

70. Шапиро А.Б. Основы русской пунктуации. - М., АН ССР, 1955. - 395 с.

71. Ширяев Е.Н. Бессоюзное сложное предложение в современном русском языке. - М.: Наука, 1986. - 221 с.

72. Шульжук К.Ф. Складне багатокомпонентне речення в українській мові. - К.: Наукова думка, 1986. - 183 с.

73. Шульжук К.Ф. Складне речення в українській мові.: Навчально-методичний посібник. - К.: Радянська школа, 1989. - 136 с.

74. Шульжук К.Ф. Синтаксис складного речення: Навчальний посібник. - Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2000.-126 с.

Размещено на Allbest.ru