Фразеологізми у заголовках сучасних ЗМІ Туреччини

Дослідження художньо-виразних засобів, що використовуються для залучення уваги читача до газетних заголовків. Фразеологічні одиниці у системі турецької мови, їх класифікація. Особливості вживання фразеологічних одиниць у турецькому газетному заголовку.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 23.05.2013
Размер файла 165,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Роль заголовку на сторінках газет

1.1 Поняття газетного заголовку, його види і функції

1.2 Використання художньо-виразних засобів у заголовках газет

РОЗДІЛ ІІ. Фразеологічні одиниці у системі турецької мови

2.1 Поняття фразеологізму у сучасному мовознавстві

2.2 Класифікації фразеологізмів у вітчизняному та турецькому мовознавстві

РОЗДІЛ ІІІ. Особливості використання фразеологічних одиниць у заголовках турецьких газет

3.1 Функціонування фразеологізмів у заголовках газет

3.2 Трансформація фразеологізмів у заголовках газет

3.2 Стилістичні помилки у вживанні фразеологізмів

РОЗДІЛ ІV. Методичні рекомендації щодо навчання фразеологічних одиниць на заняттях з турецької мови

4.1 Методика навчання фразеологізмів на заняттях з іноземної мови

4.2 Комплекс вправ для навчання фразеологічних одиниць на заняттях з турецької мови

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У відносно недавньому минулому полігоном для створення норм слововживання була художня література, але в останні роки ця роль по праву належить засобам масової інформації і публіцистичному жанру, як найбільш близьким до розмовної мови. Сучасні журналісти грають зі словами, перетворюють і трансформують їх. Все частіше у заголовках газет ми спостерігаємо використання журналістами різноманітних художньо-виразних засобів, які привертають нашу увагу, інтригують, цікавлять і змушують звернутися до тексту статті. Одним із таких засобів є фразеологічний зворот.

Про фразеології написано безліч статей, книг, дисертацій, але інтерес до цієї галузі мови не вичерпується ні у дослідників, ні в тих, хто просто небайдужий до слова. Підтверджується точність формули, висловленої ще на зорі століття відомим датським мовознавцем Отто Есперсеном, який назвав фразеологію деспотично примхливою і невловимою річчю. Сам факт наявності в мові крім слів цілих словесних комплексів, іноді тотожних, частіше являє собою унікальний лінгвістичний феномен, що відрізняється яскравою виразністю, образністю та емоційністю, служить приводом до того, щоб дослідити саме цей розділ мовознавства. Фразеологія як сукупність всіх стійких виразів в тій чи іншій мові - занадто широке поле діяльності для такої невеликої роботи, як дана. Ми прагнемо розкрити функціональну роль фразеологічних зворотів в газетних заголовках.

До теми фразеологізмів зверталося багато вітчизняних вчених, таких як, В. В. Виноградов, Н. М. Шанський, Шарль Баллі, С. Муратов, а також турецьких мовознавців - Лейла Шубаси Узун, Омер Асим Аксой, Тахир Нежат Генджан, кожен з яких має своє власне бачення цих складових мови.

Виходячи з вищесказаного, тема дипломної роботи «Фразеологізми у заголовках сучасних ЗМІ Туреччини» звучить актуально.

Обрана тема представляє для нас інтерес з точки зору особливостей вживання фразеологізмів у турецькій мові сучасних друкованих ЗМІ, а саме, можливість трансформації фразеологізмів з уникненням стилістичних помилок.

Мета дипломної роботи - виявлення закономірностей і характерних особливостей вживання фразеологізмів у заголовках турецьких ЗМІ.

Об'єктом дослідження є турецький газетний заголовок.

Предмет дослідження - фразеологічні одиниці у заголовках турецьких газет.

Для виконання зазначеної мети в даній роботі ставляться наступні завдання: - визначити види і функції газетного заголовку;

- дослідити художньо-виразні засоби, що використовуються для залучення уваги читача до газетних заголовків;

- дати визначення поняттю «фразеологізм», проаналізувати існуючі класифікації фразеологізмів вітчизняних і турецьких мовознавців;

- дослідити особливості вживання фразеологічних одиниць у турецькому газетному заголовку;

- дослідити прийоми трансформації фразеологізмів у сучасних газетах;

- вивчити можливі помилки при вживанні фразеологізмів у мові публіцистики;

- розглянути методику навчання фразеологізмів на уроках з іноземної мови та розробити коплекс вправ для навчання фразеологізмів на заняттях з турецької мови.

У роботі використовуються такі методи дослідження: метод компонентного аналізу - лінгвістичне вивчення значення слів, трансформаційний аналіз - вивчення семантики і синтаксичних одиниць, метод словникових дефініцій, моделювання, аналіз літературних джерел, ретроспективне вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду, дослідницьке навчання.

Наукова новизна дипломної роботи полягає в тому, що в ній досліджуються вживання фразеологізмів і прийоми їх трансформації для досягнення нових експресивних образів у сучасних газетних заголовках Туреччини.

Практична цінність роботи полягає у можливості її використання на спецкурсах, семінарах, при написанні курсових робіт та на заняттях з турецької мови.

Дипломна робота випробувана на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні тенденції сходознавства».

Структура роботи складається зі змісту, вступу, двох теоретичних та одного практичного розділу, методичної частини, висновків та списку використаних у роботі джерел.

Матеріалом для дослідження послужили близько 200 заголовків з турецьких газет «HaberTьrk», «Sabah», «Milliyet», «Cumhuriyet», «Hьrriyet», «Zaman», «Aktьel», «Yeniasэr», «Akюam».

Бібліографія до роботи налічує понад 50 джерел.

РОЗДІЛ І. РОЛЬ ЗАГОЛОВКУ НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТ

1.1 Поняття газетного заголовку, його види і функції

фразеологізм заголовок газета туреччина

Економне, точне вираження думки - найважливіша вимога стилістики. Особливо важлива яскравість і точність для заголовка, адже заголовок - це перше, з чим стикається читач газети, перше, на що звертає увагу, переглядаючи газетну смугу, по заголовкам він орієнтуються у змісті газети. Заголовок є першим сигналом, що спонукає нас читати газету або відкласти її в сторону. Випереджаючи текст, заголовок несе певну інформацію про зміст публіцистичного твору. У той же час заголовок газетної смуги, газетного номера має емоційне забарвлення, що збуджує читацький інтерес, залучує увагу. Дослідження психологів показали, що близько 80% читачів приділяють увагу тільки заголовкам. Тому так важливо журналістові вибрати вірний заголовок для своєї публікації. У кількох словах, одним реченням потрібно не тільки передати основний зміст статті, а й залучити, зацікавити читача.

У словнику В. Даля сказано, що заголовок - це вихідний лист, перший листок книги або твору, де означено його назву [16, с. 208]. С. І. Ожегов дає таке визначення заголовку - назва якогось твору (літературного, музичного) або його частин [30, с. 115]. За визначенням Великої Радянської Енциклопедії, заголовок - це назва літературного твору, який в тій чи іншій мірі розкриває його зміст [6, с. 267].

Всі вище перераховані визначення вірні і для газетного заголовка, однак слід зазначити, що газетний заголовок має свою специфіку, яка відображає характерні особливості газети. А саме: її оперативність, публіцистичність, жанрову палітру.

Заголовок - повноправний компонент газетного тексту, що входить в нього і пов'язаний з іншими компонентами цілісного твору. Випереджаючи текст, заголовок несе певну інформацію про зміст публіцистичного твору. Заголовки газетної смуги мають емоційне забарвлення, збуджують читацький інтерес, привертають увагу. Тема сприймається як мовний елемент, що знаходиться поза текстом і має певну самостійність. Важливість заголовка в плані впливу на читача визначається тим, що він, поряд із зачином і кінцівкою тексту, займає стилістично сильну позицію. Саме ці компоненти твору привертають найбільшу увагу; інформація, що міститься в заголовку, зачині, кінцівці, засвоюється в першу чергу [12, с. 9].

Аналізуючи різноманітні виражальні можливості газетного заголовка, закономірно постає питання про те, які функції він виконує в процесі сприйняття газетного повідомлення. Слід перелічити основні функції заголовків:

1. графічно-видільна;

2. номінативна;

3. інформативна;

4. рекламна.

Також деякі дослідники виділяють такі функції, як оціночно-експресивна і інтегративна [24, с. 22].

Перш за все, заголовки виділяють матеріали на смузі, відокремлюють їх один від одного. На виконання такого завдання спрямовані всі заголовки, які при цьому несуть графічно-видільну функцію. Ця функція - єдина, яка реалізується немовними засобами: за допомогою шрифтових виділень, використання кольору, графічних засобів, прийомів верстки. Форма заголовка активізує мимовільну увагу читача, що не вимагає вольових зусиль [17, с. 26]. Наприклад: «STERLIN can cekisiyor» - «СТЕРЛІНГ у смертельній агонії» [Habertьrk, 23.01.1998] - автор використовує курсив та виділяє слово, яке відбиває основну тему статті. Це привертає мимовільну увагу читача і залучує його до читання статті. Крім того, журналіст використовує фразеологічний зворот, який не виказує теми повністю і тим самим інтригує читача.

При першому знайомстві з заголовком, до читання всього тексту, реалізується також номінативна функція. Вона полягає в тому, що заголовки називають текст, виступають в якості його імен, знаків. Якщо заголовок називає текст, то з цієї точки зору він виконує номінативну функцію. Номінативна роль заголовка дає читачеві можливість виділити текст. Можна назвати різні способи залучення довільної уваги читача за допомогою заголовка [17, с. 26]. Наприклад: «Tэp ve Evrim: Efsane ve Gerceklik» - «Медицина і еволюція: міфи і реальність» [Sabah, 17.05.2009]. Як бачимо, автор розкриває тему статті за допомогою термінів і найменувань, тобто по заголовку читач може здогадатися про що саме йдеться у статті. Для того, щоб зробити заголовок більш цікавим і експресивним, журналіст використовує антоніми «міфи» і «реальність», що свідчить про суперчливість обраної теми.

Заголовок активізує роботу читацького мислення через порушення інтересу. Такі назви публікацій виконують інформативну роль, залучаючи читача до тексту, якщо він містить необхідні для нього відомості [17, с. 27]. Наприклад: «Ucretleri hala odemiyorlar» - «Заробітну плату й досі не виплачують» [Hurriyet, 20.07.2010]. Такий заголовок є простим і невимушеним. Він не потребує переосмислення чи пошуку скритої інформації, бо читач вже має всі необхідні відомості, а актуальність теми безсумнівно залучує увагу більшості громадян.

Довільну увагу до тексту привертають заголовки, що збуджують цілу гаму емоцій - не тільки інтерес, але і цікавість, здивування, подив. При цьому заголовок виконує рекламну функцію. Рекламний заголовок формує психічний настрій особистості, завдяки чому активізується увага, що змушує читача цілеспрямовано звернутися до газетної публікації [17, с. 27]. Наприклад, один із заголовків, що приніс турецькій музичній школі великий капітал: «Hiз bir zaman yapamayacaklarэnэ dьюьnьyorlardэ, юimdi ise binlerce kiюi зalэyor» - «Вони думали, що ніколи не зможуть це зробити, а зараз грають тисячами» [Aktuel, 2.08.2007]. Автор навмисно не називає, що саме і хто не міг зробити. Це пробуджує інтерес і зацікавленість у читачів, і змушує їх мимовільно звернутися до тексту. Такі заголовки дуже популярні серед журналістів, бо вони відзначаються моментальним впливом на читача.

З мовної точки зору рекламні заголовки діляться на дві групи. У першу чергу ті, які навмисно неінформативні, інтригують читача. На основі таких заголовків створюється ефект посиленого очікування, завдяки чому читач звертається до тексту. Другу групу становлять ті назви, які приваблюють своєю свіжістю. Рекламна функція завжди поєднується з експресивно-оцінної або інформативною. На першому етапі сприйняття завдання заголовка - пробудити увагу читача, викликати інтерес. Таке сприйняття заголовка формується завдяки тому, що реалізуються графічно-видільна, номінативна та рекламна функції. При цьому основна роль газетного заголовка полягає в тому, щоб залучити читача до тексту, спонукати його прочитати повідомлення, що міститься в публіцистичному матеріалі.

Назва матеріалу допомагає в першу чергу усвідомити сенс публікації, зрозуміти журналістську концепцію. У цьому процесі бере участь заголовок у своїй інформативній функції. Тема бере участь у формуванні емоційного впливу газетного твору, виконуючи оціночно-експресивну функцію. Важливість її для газети визначається тим, що твір має переконати читача в тих положеннях, які захищає автор. Тема нерідко включається до створення стилістичних текстових ефектів. Це збуджує емоції читачів, активізує їх фантазію, акцентує увагу на окремих смислових та оціночних частинах публікації [13, с. 238].

Заголовок полегшує сприйняття тексту, відіграючи велику роль в організації мовних засобів. В цьому випадку він виконує інтегративну функцію. Інтеграція (зв'язаність) розуміється як засіб досягнення цілісності, неподільності тексту, що дозволяє розглядати його як самостійний. Заголовок полегшує читання газетної публікації, і тоді він виконує композиційну роль. В залежності від задуму автора та особливостей змісту текст може складатися з окремих частин глав, можливе об'єднання різних матеріалів під одним заголовком. Композиційний заголовок полегшує сприйняття тексту, розділеного на розділи [21, с. 44].

У науковій літературі представлені різноманітні типології сучасних газетних заголовків. Не представляється можливим назвати один або кілька типів заголовків, що переважно зустрічаються у газетній пресі. Можна лише констатувати, що в газеті представлені різні конструкції, широко вживаються прості і складні речення, діалогічні єдності.

Тема газетного тексту актуалізує аналітичну оцінку ситуації, відображеної в ньому: «Yэkanmaya gidiyor...hamamэn kapэsэ vatandaюэn aksine mahalli amirler icin aзэktэ...» - «На миття їде ... районне начальство, для якого на відміну від пересічних громадян були відкриті двері нової лазні» [Sabah, 06.11.2010]. Це елемент тексту, що характеризується загальним змістом. Крім основних елементів загального змісту тексту, заголовок може актуалізувати і його другорядні елементи - ілюстрації до тез і загальний фон до мети повідомлення. Такі заголовки особливо експресивні: «Оnlarэn iюine hayranlэk duyuyorum» - «Їх праця захоплює мене» [Radikal, 11.06.2003].

Комплексні заголовки співвідносяться з кількома елементами структурної схеми тексту одночасно. Вони попереджають ускладнену інформацію. Ступінь їх інформативності вище, зв'язки заголовків з текстом більш різноманітні, ніж у попередніх, що є одним із засобів підвищення виразності тексту.

Комплексний заголовок актуалізує одночасно тему і аналітичну оцінку ситуації, будь-якої тези і ілюстрації. Комплексний вираз окремих частин структурної схеми може бути подано по-різному [13, с. 239]: «Nostradamus'un ongoruюu veya nasэl genз Kenedi цlduruldu» - «Бачення Нострадамуса, або як був убитий Кеннеді-молодший» [Milliyet, 09.09.1991]. Тема висловлює кілька елементів смислової структури тексту і тоді, коли він сам по структурі досить простий - являє собою словосполучення.

Отже, у нескінченному різноманітті форм і типів заголовків незмінним є одне: заголовок повинен бути точним, коротким, виразним, конкретним. Тема сприймається, як мовний елемент, що знаходиться поза текстом і має певну самостійність. З іншого боку заголовок повноправний компонент тексту, що входить в нього і має певну самостійність.

1.2 Використання художньо-виразних засобів у заголовках газет

Кожному читачеві, безсумнівно приємно спостерігати, як на сторінках газет розгортається боротьба за його читацьку увагу і інтерес. Розглянемо засоби, які допомагають звернути увагу читача. Вони поділяються на:

1. лексичні;

2. словотворчі;

3. морфологічні;

4. синтаксичні;

5. стилістичні.

Також використовуються прийоми мовної гри на всіх рівнях. Спочатку в ЗМІ домінували заголовки-ярлики, «маркований» матеріал. Сьогодні заголовки, як правило, будуються з нетрадиційних для преси моделей. Це стосується навіть їх протяжності. Довгий час панували принципи, згідно з якими заголовки повинні бути стислі і короткі, але зараз це змінилося на протилежне. І взагалі настав час «авторської свободи» - в заголовки пішли цифри, абревіатури, власні імена, розмовні слова та сленг, фрагменти англійською мовою та інше. Наприклад: «AEТ цnьmьzde ki ay yeniden toplanacak» - «АЕТ знову збереться у наступному місяці» [Actьel, 30.04.2009], «Bu terцristlerin hepsi it soyu!» - «Всі терористи - собаки!» [Sabah, 29.11.2010], «Yakalaюэk 250.000 bin kiюi gцsteriye katэldэ» - «Біля 250000 людей прийняли участь у мітингу» [Sabah, 02.02.2010].

Хороший заголовок - предмет газетного мистецтва, який може доставляти естетичну насолоду, бути художньої знахідкою. В. Г. Бєлінський писав: «Назва поетичного твору завжди важлива, тому що вона завжди вказує або на головного з дійових осіб, в якому втілюється думка твору, або прямо на думку» [21, с. 45]. Заголовок прийнято вважати компасом, що орієнтує читачів на газетній шпальті. І це багато в чому справедливо: без заголовка увага читачів втрачається в морі багатоманітної інформації, нерідко минаючи основне, затримуючись на малозначному. Вдалий заголовок несе велике інформативне навантаження. Тема за своїм характером виступає «двійником» твору. У заголовку не повинно бути того, чого немає в самому тексті, і, навпаки, в тексті немає місця тому, що не міститься в назві, не виражено в ньому хоча б в самій приблизній формі. Не байдужий заголовок до тексту і в стильовому відношенні. Характер заголовка, його композиція, мелодика, ритм є важливими факторами подальшого викладу [21, с. 46].

В останні роки турецьку пресу захлеснула хвиля окказионалізмів. Кількість ситуативних новоутворень на сторінках газет і журналів з кожним днем зростає. Такий розквіт окказиональної словотворчості пояснюється внутрішньою розкутістю наших сучасників, їх відчуттям свободи від обмежень різного роду. Розглянемо такий приклад: «Kanoferle calэюmэyor. Cocuklar ne yapacak soрukta?» - «Батареї не працюють. Що робити дітям у мороз?» [Milliyet, 24.10.2008]. Це стаття про проблеми з опалюванням, у якій автор навмисно використовує окказионалізм «kanoferle» - похідне слово від «kalorifer».

Великий інтерес публіцистів до ситуативних неологізмів пояснюється тим, що такі новоутворення руйнують стереотипи сприйняття, дають можливість більш повно і точно висловити думки і почуття, дати оцінку того, що відбувається, посилити емоційно-експресивну виразність мови, дозволяють економити мовні засоби [26, с. 200].

Наша мова живе таким же інтенсивним життям, як і наше суспільство. В останні роки окказионалізми стали гостріші, злободенні. Зараз вони відображають всі найбільш значущі події, явища, тенденції. Впадає в око і те, що за останні роки значно зросла кількість відверто грубих ситуативних новоутворень, що виражають насильство, агресію, терор або протидію їм [26, с. 202]. Наприклад: «Cehenneme kadar yolun var verdiрin sцzlerle!» - «Йди до чорта зі своїми обіцянками!» [Hьrriyet, 12.01.2009].

Окказионалізми - це моментальні знімки живої мови. Вони - свідоцтво того, як навколишня дійсність відображається в суспільній свідомості, і яка вона, ця дійсність.

Іншим засобом привернення уваги є використання стилістично-забарвленої лексики.

В даний час йде процес звикання до використання тюремних слів в пресі. Якщо в 60-70і роки XX століття поява хоча б декількох блатних слів в газеті викликала у читачів шок, то зараз подібна лексика сприймається цілком як звичайна, загальнонародна. Разом з тим журналісти, що описують злочинний світ, змушені використовувати арготизми. Розглянемо приклад: «As yap sonra konuюuruz» - «Мовчи, потім поговоримо» [Sabah, 19.07.2010]. Журналіст використав словосполучення «As yap» для пояснення певних реалій, показу і характеристики кримінального середовища, особливо тієї інформації, яка була забороненою для суспільства або видавалася в дозованих кількостях. Ще в 60-х роках XX століття видатний російський мовознавець В. В. Виноградов попереджав, щоб художній твір не став пам'ятником жаргонології. В даний час це відноситься і до преси. Мова через велику кількість арготичної лексики стає незрозумілою пересічному читачеві. Одним із засобів створення виразності можна назвати вибір авторами в заголовок речень різних за висловленням, тобто питальних, оповідальних, спонукальних, а також різних за емоційною забарвленістю: «Buna ne kadar dayanabilirim?» - «Скільки можна вже це терпіти?» [Habertьrk, 10.05.2009], «Hadi oraya gidelim!» - «Давайте підемо туди!» [Habertьrk, 27.09.2010]. Мабуть, немає жодного видання, зверненого до більш-менш широкої читацької аудиторії, на сторінках якого не було б прислів'я й приказки. І не випадково: виступаючи в ролі загальновідомих істин, укладених у відточену століттями образну форму, вони збагачують нашу думку, дисциплінують наші судження, допомагають більш глибоко висвітити нове в старому досвіді народу [21, c. 243]. Вони можуть бути категоричними, філософсько-меланхолічними, втішливими або іронічними. Для цього використовуються алегорії, метафори, уособлення та інше. Це робить сьогодні прислів'я й приказки особливо коштовними виразними засобами журналістики: «Зok gezen deрil зok okuyan bilir» - «Хто не гуляє, а читає, той багато знає» [Sabah, 30.06.2011]; «Armut, aрacэnэn dibine dьюer» - «Яблуко від яблуні не далеко падає» [Sabah, 23.05.2011].

Ще одним засобом залучення уваги в газетних заголовках є мовна гра. Мовна гра - певний тип мовної поведінки мовців, заснований на навмисному порушенні системних відносин мови, тобто на деструкції мовної норми з метою створення неканонічних мовних форм і структур, які купують в результаті цієї деструкції експресивне значення і здатність викликати в читача естетичний і, в цілому, стилістичний ефект [26, с. 201].

Журналісти грають зі словами і в слова в пошуках свіжих, незвичайних номінацій для осіб і фактів, ламаючи традиційні моделі словотвору, граматики, знімаючи табу на сполучуваність слів. Нова організація мовних елементів, нетрадиційні способи номінації пов'язані з пошуками змістовності глибинного викладу і з подоланням автоматизму при сприйнятті фактів мови. Підпорядкування реального правилам гри зі словами, інакше - «виписування» цього реального за правилами гри, своєрідно організує всю інформацію. У традиційній схемі що? де? коли? - особливу важливість набуває пошук такої мовної номінації, бо вона дозволить розіграти ситуацію, привертаючи увагу до повідомлення, навіть якщо воно вже пройшло по іншим інформаційним каналам.

Таким чином, можна зробити висновок, що у заголовках фігурують окказионалізми, метафори, уособлення, арготизми, алегорії та прийоми мовної гри. У ролі заголовків також активно вживаються фразеологізми, які з точки зору їх семантичної злитості є фразеологічними виразами - прислів'я, приказки, крилаті слова, афоризми, широко відомі фрагменти літературних творів, пісень, а здатність журналіста брати участь у їх використанні є показником справжньої майстерності.

РОЗДІЛ ІІ. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ У СИСТЕМІ ТУРЕЦЬКОЇ МОВИ

2.1 Поняття фразеологізму у сучасному мовознавстві

Слово «фразеологія» походить від двох грецьких слів: phrasis - вираз і logos - поняття, вчення. Все більшого поширення набуває його розширене тлумачення як розділу мовознавства, який вивчає лексико-семантичну сполучуваність слів.

Фразеологізми є невід'ємною складовою мови, бо вони образно і точно передають думку, відображають різні сторони дійсності. Фразеологізми не лише називають конкретне явище дійсності, але й характеризують його, дають визначену оцінку. За визначенням Лінгвістичного Енциклопедичного словника, фразеологізм (фразеологічна одиниця) - це загальна назва семантично з'єднаних сполучень слів та речень, які відтворюються в мовленні в фіксованому співвідношенні семантичної структури і визначеного лексико-граматичного складу [5, с. 61].

У турецькій лінгвістичній традиції слова, іменовані у вітчизняному мовознавстві фразеологізми, позначаються терміном «deyimler» (вирази, ідіоми). Однак цей термін використовується не тільки для ідіом (тобто оборотів мови), а й для приказок і навіть окремих образних слів: іменників, прикметників, а також дієслів).

Першим турецьким мовознавцем, що спробував визначити поняття фразеологізму, став Омер Асим Аксой. У передмові до словника турецьких прислів'їв і фразеологізмів він дає таке визначення поняттю фразеологічного обороту: фразеологізм - стійкий оборот, що в більшості випадків має значення, відмінне від буквального, і що володіє привабливою формою пояснення [27, с. 130]. Подібне визначення дає Юсуф Зия Бахадинли, характеризуючи стійкий оборот наступним чином: фразеологізм - група слів, що складається з двох або більш елементів, що володіють значенням, що виходять за рамки буквального, і служать для прикраси письмової або усної мови [49, с. 35].

На відміну від фразеологізмів російської мови, які складаються як мінімум із двох лексем, серед ідіом турецької мови виділяються не тільки поєднання, що складаються з двох, трьох і більше одиниць, а й однослівні найменування, що неодноразово відображаються в словниках. Фразеологізми, на відміну від лексичних одиниць, мають ряд характерних особливостей:

§ фразеологізми завжди складні, вони утворюються з'єднанням декількох компонентів, що мають, як правило, окремий наголос, але не зберігають при цьому значення самостійних слів: наприклад, «kafa patlatmak» - «ламати голову», «adэn kurusun» - «помри» (досл. нехай твоє ім'я висохне);

§ фразеологізми семантично неподільні, вони мають зазвичай значення, яке можна виразити одним словом: «devede kulak» - «кіт наплакав, крапля в морі», «ruhunu teslim etmek» - «померти» і т.д. Правда, ця особливість властива не всім фразеологізмам. Є й такі, які прирівнюються до цілого описового вислову: «karaya oturmak» - «сідати на мілину» (потрапляти у вкрай скрутне становище), «rest cekmek» - «ставити все на карту». Такі фразеологізми виникають в результаті образного переосмислення вільних словосполучень;

§ фразеологізми на відміну від вільних словосполучень характеризуються постійним складом. Той чи інший компонент фразеологізму не можна замінити близьким за значенням словом, в той час як вільні словосполучення легко допускають таку заміну. Наприклад, замість кіт наплакав не можна сказати «кішка наплакала», «кошеня наплакало», «щеня наплакав», замість розкинути розумом - «розкинути головою». Те ж саме можна сказати і про турецькі фразеологізми: «Allah rahmet eylesin» - «нехай Аллах дасть спокій його душі» (при згадці про померлих). У даній ідіомі не можна слово «rahmet» (спокій, милосердя) замінити на «rahat» (спокій) або «merhamet» (милосердя, співчуття);

§ фразеологізми відрізняються відтворюваністю. На відміну від вільних словосполучень, які будуються нами безпосередньо в мові, фразеологізми вживаються в готовому вигляді, такими, якими вони закріпилися в мові, якими їх утримує наша пам'ять. Це свідчить про передбачуваність компонентів фразеологізмів;

§ більшості фразеологізмів властива непроникність структури: до їх складу не можна довільно включати будь-які елементи. Так, знаючи фразеологізм «baюэnэ asaрэ eрmek» - «потупити погляд», ми не маємо право сказати «baюэnэ daha asaрэ eрmek» - «ще нижче потупити погляд»;

§ фразеологізмам притаманна стійкість граматичної форми їх компонентів: кожен член фразеологічного поєднання відтворюється в певній граматичній формі, яку не можна довільно змінити. Так, не можна сказати «бити байдик», «виточувати лясу», замінивши форму множини: байдики, ляси формами однини. У турецькій мові ідіома «gule gule» може перекладатися українською як «щасливо!» (добре побажання), «Доброго шляху!», «В добрий час!», «Всього хорошого!», «До побачення!». Але якщо змінити «gule gule» на синонімічну їй у морфологічному плані «gulerek gulerek», то дане словосполучення не буде стійким виразом;

§ для більшості фразеологізмів характерний строго закріплений порядок слів. Наприклад, не можна переставити компоненти у фразеологізмах «все тече», «все змінюється», «ні світ ні зоря» або стійких турецьких словосполученнях «aюaрэ yukarэ» - «приблизно, близько», «юoyle boyle» - «так собі», «dunden bugune» - «з минулого і до сьогодні».

У той же час в українській мові фразеологізми дієслівного типу, тобто ті, які складаються з дієслова та залежних від нього слів, допускають перестановку компонентів: «набрати в рот води» - «в рот води набрати», «не залишити каменя на камені» - «каменя на камені не залишити». Чого не можна сказати про турецькі фразеологізми, бо місце дієслова в турецькій мові строго закріплено в кінці словосполучення. Неоднорідність структури ряду фразеологізмів пояснюється тим, що фразеологія об'єднує одиниці, що окреслені недостатньо виразно [11, с. 189].

Вважається, що піддаватися змінам фразеологізми можуть тільки в публіцистичному стилі мови. У нейтральній промові видозміна фразеології вважається помилкою.

Отже, на основі розглянутого матеріалу, можна дати таке визначення фразеологічних одиниць турецької мови: ідіоми (deyimler) - це група слів з віддаленим основним значенням, зовнішня форма яких позначає нове поняття; це група слів, які утворили лексичну єдність для позначення нового поняття, відмінного від первинних значень.

2.2 Класифікації фразеологізмів у вітчизняному та турецькому мовознавстві

Погляди лінгвістів іноді надзвичайно різні, навіть суперечливі. На сучасному етапі всі теорії можуть бути зведені до широкого (Виноградов В. В., Шанський М. М., Архангельський В. Л., Копиленко М. М. та ін.) і вузького (Молотков А. І., Жуков В. П., Амосова М. М., Чернишова І. І., Торопцев І. С.) розуміння фразеології. При вузькому підході за межі фразеології виводяться стійкі звороти предикативного характеру (прислів'я, приказки, крилаті вирази і т.д.), ототожнюючи тим самим фразеологічні одиниці зі словом. При широкому підході одиниці предикативного характеру включаються у фразеологічну систему, тому що подібні одиниці, як правило, мають цілісне образно-експресивне значення, яке може бути мотивованим (єдності) або невмотивованим (зрощення). При вузькому розумінні, до фразеологічних одиниць відносять тільки словосполучення. При широкому розумінні - слова, словосполучення і речення (Архангельський В. Л.). Однак існують і проміжні варіанти: Молотков А. І., Жуков В. П. включають слова і виключають пропозиції; Шанський Н. М. включає словосполучення і пропозиції [24, 65 с.].

У вітчизняній лінгвістиці В. В. Виноградов запропонував одну з найбільш відомих і широко поширених у лінгвістиці класифікацій.

В. В. Виноградов творчо переробив класифікацію Шарля Баллі, запропонувавши три типи фразеологічних зворотів: зрощення, єдності і поєднання. Н. М. Шанський пропонує класифікацію фразеологізмів, розроблену на основі класифікації Виноградова, що складається з чотирьох груп:

1. фразеологічні зрощення - стійкі поєднання, що володіють абсолютною неподільністю і втратили початкові значення складових їхніх слів. Лексичні значення фразеологічних зрощень зовсім не пов'язані з прямими значеннями. Наприклад: «alasэnэ bilmek» - «собаку з'їсти»;

2. фразеологічні єдності - це такі стійкі поєднання, значення яких певною мірою пов'язано із значенням складових компонентів. У цій групі є слабкі ознаки смислової самостійності окремих слів. Окремі слова, що утворюють єдності, ще зберігають сліди первісних значень і в сукупності виражають зміст, що для даної єдності є переносним, образним значенням. Наприклад: «habbeyi kubbe yapmak» - «робити з мухи слона», «hallenip kullenmek» - «зводити кінці з кінцями», «goz boyamak» - «пускати пил в очі»;

3. фразеологічні сполучення - найбільш «вільні» з невільних сполучень, де розуміння значення окремих слів обов'язково для розуміння цілого і, як правило, можливі заміни, але у відомих лексичних межах [7, с. 157].

Н. М. Шанський виділив четвертий тип фразеологічних одиниць, назва їм - фразеологічні вирази. Фразеологічні вирази стійкі в своєму складі і вживають фразеологічні звороти, які цілком складаються із слів з вільними значеннями. Наприклад: «yьksek црretim kurumu» - «вищий навчальний заклад».

Н. М. Шанський відзначив відмінність фразеологізмів з точки зору їх лексичного складу, а також детально охарактеризував фразеологічні звороти з точки зору їх структури, їх походження, їх експресивно-стилістичних властивостей.

Вплив концепції В. В. Виноградова простежується і в роботах турецьких лінгвістів з фразеології. У роботі турецького лінгвіста Лейли Шубаси Узун, присвяченій вивченню семантики турецьких фразеологічних одиниць, виділяються три типи фразеологізмів:

1. стійкі словосполучення, де всі компоненти переосмислені;

2. стійкі словосполучення, де один з компонентів переосмислений, а інший зберігає одне зі своїх значень;

3. стійкі словосполучення, де жоден компонент не переосмислений.

У якості видів переосмислення дослідник виділяє метафору (deyim aktarmasэ), метонімію (ad aktarmasэ), порівняння (benzetme) і алюзію (aluzyon) [53, с. 237].

Розглянемо концепцію відомого фразеолога сучасної турецької мови Омера Асима Аксоя, автора двотомного словника турецьких прислів'їв та ідіом. По-перше, О. Аксой вперше виділяє фразеологію в самостійну лінгвістичну дисципліну, по-друге, проводить грань між прислів'ями та ідіомами, по-третє, включає прислів'я та ідіоми в обсяг фразеології. О. Аксой стверджує: «Подібно веселці, де кожен колір знаходиться в тісній взаємодії з іншим, між прислів'ями, ідіомами і словосполученнями немає неперехідного кордону. Одне слово може мати властивість двозначності. І хоча жовтий, зелений і блакитний кольори знаходяться поруч, кожен з них представляє собою свій особливий колір. Те ж саме відбувається і з прислів'ями, і ідіомами, і простими словосполученнями, які мають свої відмінності і свої характерні особливості» [52, с. 89]. У фразеології він бачить народну мудрість, яка зберігається століттями і стійко переносить зміни часу: «фразеологія - це засіб, за допомогою якого народ може висловити свою позицію» [52, с. 102].

Фразеологічні одиниці турецької мови О. Аксой ділить на прислів'я (atasozler), ідіоми (deyimler), мовні формули (kalэplar) і парні слова (ikilemeler).

Головна відмінність прислів'їв від ідіом, на думку Омера Аксоя, - це те, що в ідіомах немає настанови, поради, судження. Наприклад, «attan inip eюeрe binmek» - «проміняти чоботи на личаки», «etekleri zil calmak» - «відчувати радість, бути на сьомому небі від радості» - ідіоми, а в прислів'ях - наприклад, «aрaз yaюken eрilir» - «дерево гнеться, поки молоде», «ne ekersen onu bicersen» - «що посієш, те й пожнеш» - є повчання, порада, тобто прислів'я.

Мовні формули (кліше) Омер Аксой визначає як слова чи словосполучення, які усвідомлюються мовцями як стійкі і часто вживані форми. Однією з важливих відмінних рис мовних штампів від інших фразеологічних одиниць, на думку О. Аксоя, є однозначність ситуації їх вживання. Наприклад, «gule gule buyutun» - «виховуйте в задоволення», говориться не лише тим, хто виховує дитину, але й тим, хто тримає маленьку тварину.

Таким чином, розглянувши класифікації фразеологізмів вітчизняних і турецьких дослідників, для розмежування фразеологічних одиниць у своїй роботі ми використовуємо класифікацію В. В. Виноградова, ґрунтуючись на специфіці фразеологічних одиниць турецької мови з точки зору їх смислового змісту, що найбільш повно відображає особливості турецької фразеологічної системи. Крім того, класифікація В. В. Виноградова, доповнена Н. М. Шанським відіграла важливу роль у розробці теоретичних питань фразеології. Вона розкрила механізм утворення фразеологічного значення, відношення семантики цілого виразу до значень слів-компонентів, що його складають. Ця класифікація глибоко увійшла у фразеологічну науку, дістала широке визнання і стала придатною не тільки для російської мови, на ґрунті якої вона була створена, а й для інших мов, зокрема турецької.

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У ЗАГОЛОВКАХ ТУРЕЦЬКИХ ГАЗЕТ

3.1 Функціонування фразеологізмів у заголовках газет

Серед виразних засобів мови фразеологізми займають особливе місце. Різні типи стійких сполучень дозволяють яскраво описати явище, привернути до нього увагу читача. Вони завжди образні, їх зміст зберігає частину прямого сенсу, пов'язаного з походженням, а нове, переносне значення розширює семантичний обсяг фразеологічних одиниць. Виразність дуже важлива для газетної мови: вона допомагає передавати авторську позицію, впливаючи тим самим на почуття читачів.

Автоматичне використання фразеологізмів без змін їх форми та змісту так чи інакше вносить в текст експресивність, оскільки фразеологізми за своєю природою емоційно або експресивно забарвлені і виконують певну стилістичну задачу, роблять мову більш виразною, мальовничою і лаконічною. Розглянемо прийоми актуалізації фразеологізмів без змін їх форми і змісту: 1. Прийом ампліфікації.

Фразеологізм - це одиниця з досить чітко окресленим змістом. Як одиниці з певним значенням, багато з них мають у мові свої синоніми і відповідності. Зіткнення у вузькому контексті при близькому або контактному розташуванні синонімічних фразеологізмів або фразеологізму називається ампліфікацією. Це прийом повтору загального сенсу. Спожиті в одному контексті фразеологічні синоніми не просто повторюють одне і теж значення, але, акцентуючи на ньому увагу, підсилюють його. Одночасно зі зростанням інтенсивності смислового змісту фразеологізму відбувається посилення його експресивного звучання. Наприклад: «Bizim papaрan yьksek sesle юarkэ sцylediрinde sesi зok сэrtlak» - «Наш папуга дав півня, голосно співаючи». Значення фразеологізму «дати півня» - дуже голосно проспівати, прокричати розкривається і доповнюється таким контекстом: голосно співаючи, в результаті чого відбувається актуалізація.

4 Прийом антонімізаціі.

Часто в одному контексті стикаються антонімічні фразеологізми або фразеологізм і слово. Вживання у вузькому контексті фразеологічних або лексико-фразеологічних антонімів дозволяє дати протилежне визначення однієї і тієї ж суті, робить можливим одночасно визначити межу прояву якості, властивості, дії і охарактеризувати явище і подія. Цей прийом акцентує увагу читача на фразеологізмі, надає йому велику експресивність, вносить додаткові смислові відтінки. Наприклад: «Daha цnce kedi ile kцpek gibi yaюэyorlardэ, юimdi ise зok cana yakэnlar» - «Раніше жили як кішка з собакою, а тепер живуть душа в душу». Антонімічних відносин в цьому контексті набувають фразеологізми «як кішка з собакою», тобто в постійній ворожнечі, і «жити душа в душу» - в повній згоді, дуже дружно. Це дозволяє семантично актуалізувати компоненти фразеологічних зворотів, надати їм більшу експресивність.

Важливо сказати, що у заголовках турецьких газет ми часто спостерігаємо використання парних слів, які ще називаються повторними або подвійними словами. Це група слів, що утворюється повтором одних і тих же слів або схожих за звучанням слів: «az buz» - «досить», «ayrэ gayrэ bilmemek» - «не робити відмінності», «girintili зэkэntэlэ» - «нерівний». Слова, що входять до словосполучення, можуть мати фонетично схожий початок: «kэю kэyamet» - «люта / сувора зима», «baр bahзe» - «садівництво», або фонетично схожий кінець: «gelen gecen» - «перехожий», «gelen giden» - «приходящий», «allak bullak» - «заплутаний; в безладді». Послідовність цих слів не змінюються. У плані семантики парні словосполучення можуть утворюватися:

1. повтором одних і тих же слів: «ayrэ ayrэ» - «різний», «yavas yavas» - «поступово», «aрэr aрэr» - «повільно»;

2. за допомогою антонімів: «iyi kotu» - «ні те ні се, так собі, середньо» (iyi - «добре», kotu - «погано»), «buyuklu kucuklu» - «від мала до велика» (buyuk - «старший», kucuk - «маленький»);

3. друге слово в парі без першого не матиме сенсу: «su mu» - «вода», «kitap mitap» - «книга», «sacma sapan» - «дурниці»;

4. обидва слова в парі один без одного не мають сенсу: «эvэr zэvэr» - «нісенітниця, дурниця», «abuk sabuk» - «безглуздий», «paldэr kьldьr» - «шумно»;

5. за допомогою близьких за значенням слів: «akэl fikir» - «розум» (akэl - «розум», fikir - «думка»), «mal mulk» - «багатство, стан» ( mal - «майно», mulk - «нерухомість»);

6. за допомогою синонімів: «saр salim» - «неушкоджений» (saр «живий», salim - «здоровий»), «guclu kuvvetli» - «міцний» (guclu, kuvvetli сильний).

Під час аналізу заголовків турецької преси нам трапилися усі види фразеологізмів з точку зору їх семантичної єдності (за класифікацією В.В. Виноградова). Найбільш поширеними є фразеологічні сполучення:

· «Subaylarэn gцzьnь boyuyorlar» - «Офіцерам пускають пил в очі» [Milliyet, 26.07.2012]. В статті йдеться про те, що чиновники створюють помилкове враження про ситуацію у воєнній сфері, представляючи її краще, ніж є насправді. Для створення негативного відтінку, автор використовує фразеологізм, що одразу дає змогу читачеві зрозуміти тему статті;

· «Herkez karagozluluk edebilir» - «Дурачка валяти всі можуть» [Zaman, 03.11.2008]. Даний фразеологізм вжито з яскраво-вираженим експресивним забарвленням (негативним, іронічним). В статті йдеться про чиновників, що не заслуговують своїх засад. Журналіст використав сталий фразеологізм що звучить особливо актуально на початку заголовку;

· «Kendini tutmayэ bіlmіyor musunuz?» - «Ви не можете тримати себе в руках?» [Zaman, 05.06.2009]. Тримати себе - триматися певним чином, про манери; стаття про бійку на концерті одного з турецьких виконавців;

· «Millet rayэndan зэktэ» - «Народ вибився з колії» [Sabah, 19.09.2010] - про економічні проблеми в Туреччині. Вибитися з колії - перестати вести звичний спосіб життя. Такий заголовок одразу приверне увагу, бо він з акцентований на спільній проблемі у суспільстві;

Також в заголовках часто трапляються фразеологічні зрощення, загальне значення яких невмотивовано значенням компонентів. Наприклад:

· «O bu iюin alasэnэ bilirdi» - «Він на цьому ділі собаку з'їв» [Cumhuriyet, 12.11.2009]. Стаття про фермера, який винайшов новий сорт винограду, тому заголовок статті виражає його професійні навички;

· «Bэзak kemiрe dayandэ» - «Хоч ґвалт кричи» [Aktuel, 12.11.2011]. «Bэзak kemiрe dayandэ» - вираз відчаю, безсилля, неможливості що-небудь зробити, щоб вийти зі скрутного чи безвихідного становища;

· «Langэr lungur» - «З бухти-барахти» [Zaman, 04.11.2000]. «Langэr lungur» -раптом, без видимої причини, без підстав; необдумано (чинити, робити що-небудь). У статті з таким заголовком мова йдеться про новий закон про податки;

· «Hay aksi seytan! Bana ne senin црьtьnden?» - «Чорт візьми! Навіщо мені твоя порада?» [Sabah, 30.08.2009]. «Hay aksi seytan!» - вигук, що виражає обурення, здивування або досаду. Стаття про незаконно засудженого громадянина, у заголовку якої використано фразеологізм, який надає експресивного ефекту;

· «Yuzunden akэyor» - «У нього на лобі написано» [Aktuel, 17.05.2010]. На лобі написано - відразу видно, ясно, помітно всім за зовнішнім виглядом людини. Ця стаття про політика, якого вважали шахраєм;

· «Sehirde yaюamak onun kesesine gцre deрil» - «Жити у місті йому не по кишені» [Sabah, 09.10.2009]. Не по кишені - занадто дорого для будь-кого;

· «Эnsanlara kan kusturdular, simdi de size kan kusturacaklar» - «Ви пили кров із людей, а тепер вони будуть пити [Aktuel, 23.09.2011]. «Kan kusturmak» - мучити, гнобити будь-кого, знущатися, глумитися над будь-ким. Автор використав прийом фразеологічного каламбуру, бо заголовок є багатозначним. Крім того, журналіст цієї статті ніби до когось звертається, але не називає конкретних людей у заголовку. Це надає статті більшого інтересу та інтриги;

· «Maaюэ dцrt gцzle bekliyorlar» - «Всі очі прогледіли, чекаючи на заробітну плату» [Aktuel, 18.09.2010]. «Dort gozle beklemek» - пильно вдивлятися кудись, з нетерпінням чекаючи появи когось; довго або невідривно дивитися на кого-небудь або що-небудь.

Проаналізувавши фразеологічні зрощення, ми можемо зробити висновок, що причини, за якими ми відносимо дані одиниці до фразеології, різноманітні: застарілі слова, що входять до їх складу і синтаксична нерозчленованість між компонентами словосполучень. У багатьох випадках втрачено зв'язок між значенням кожного з компонентів фразеологічного зрощення і його значенням в цілому.

Значне місце у заголовках турецької преси займають і фразеологічні єдності. Основна риса фразеологічних єдностей - образність. Наведемо декілька прикладів:

· «Damdan зardaрa atlayarak anlatэyor» - «Розповідає з п'ятого на десяте» [Vatan, 08.12.1999]. «Damdan зardaрa atlayarak» (букв. стрибаючи з даху до альтанки) - вираз, що вживається замість докладного перерахування, назви чого-небудь. Ця стаття присвячена промові голови одного з турецьких селищ. Така назва статті звучить просто, що безумовно приверне увагу звичайних людей до неї;

· «Hayra alamet deрil!» - «Це не до добра!» [Zaman, 12.12.2011]. Стаття про зміну погодних умов та застереження щодо землетрусів. Такі заголовки завжди цікаві для народу. Автор не виказує теми, але одразу звертає увагу читача за допомогою знаків пунктуації і фразеологізму, що несе негативний відтінок;

· «Don yaрэ gibi...» - «Мішком прибитий...» [Zaman, 02.09.1999]. «Don yaрэ gibi» - дивакуватий, придуркуватий чоловік. Даний фразеологічний зворот має виражене негативне забарвлення. Але у статті йдеться про доволі веселий випадок на фермі, де на чоловіка звалилися тонни мішків із фруктами. Тож, фразеологізм у заголовку цієї статті має як пряме, так і переносне значення;

· «Bayramэn eli kulaрэndadэr» - «Свято на носі» [Haberturk, 25.09.2011]. «Bir юeyin eli kulaрэnda olmak» - дуже скоро, в самий найближчий час, ось-ось станеться або настане. Стаття присвячена Дню Незалежності у Туреччині;

· «Aрzэ sьt kokuyor» - «У нього й молоко на губах не висохло» [Aktuel, 19.05.2009]. Даний фразеологізм є просторічним виразом, не властивим літературній мові, який автор використовує для створення спеціального ефекту.

Тож, проаналізувавши фразеологізми з точки зору семантичної спаяності компонентів, можна прийти до висновку що у газетному заголовку фразеологічні єдності і зрощення значно переважають над фразеологічними сполученнями.

У ході аналізу нами було виділено також і фразеологічні вирази:

· «Hiз bir юey olmamэю gibi geldi» - «Прийшов як ні в чому не бувало» [Haberturk, 07.09.2011]. Як ні в чому не бувало - немов нічого не сталося, не відбулося;

· «Yьksek црretim kurumu» - «Вищий навчальний заклад» [Sabah, 14.02.1009]. Це рекламний заголовок, що надає інформацію про один з навчальних закладів Туреччини.

Таким чином, розглянувши фразеологічні вирази у засобах масової інформації, можна відзначити, що їх роль безсумнівно велика. Проаналізувавши фразеологізми з точки зору семантичного злиття компонентів, можна прийти до висновку, що фразеологічні єдності і зрощення значно переважають над фразеологічними сполученнями і виразами. Але всі вони, у тій чи іншій мірі, надають заголовку особливого смислу, прихованого підтексту, які залучують увагу читача.

3.2 Трансформація фразеологізмів у заголовках газет

З бажанням зробити заголовок більш яскравим, привабливим пов'язано вживання в них фразеологічних зворотів у трансформованому вигляді. Зміни фразеологізмів дозволяють журналістам уникати штампів, так як в цих випадках фразеологізм отримує, крім властивостей, закладених в ньому самому (а іноді і всупереч їм), нові експресивні властивості. Способи трансформації фразеологізмів у заголовках сучасних газет надзвичайно різноманітні.

У звичайній мові фразеологізми відрізняються сталістю складу і значенням, але в тій чи іншій мірі стають звичними, тому журналісти намагаються повернути фразеологізму образність, освіжити його, використовуючи для цього різні прийоми.

Трансформація стійких сполучень слів є одним із найобговорюваніших питань у мовознавстві, оскільки вона зумовлена, насамперед, екстралінгвістичними чинниками. Зміна суспільних орієнтирів, потреба в номінації нових явищ, посиленні експресивних функцій мови активізували переосмислення фразеологічного матеріалу.

Творча трансформація стійких словосполучень завжди зумовлена певними стилістичними завданнями. Залежно від ставлення авторів до мови та до описуваної проблеми відбувається відбір певних стилістичних засобів, серед яких є й оказіонально перетворені стійкі сполуки, основне призначення яких - підсилити виразність контексту, його гумористичне або сатиричне звучання. О. В. Кунін зазначав, що у разі оказіонального вживання фразеологічних одиниць можлива заміна компонентів, уклинювання слів і перемінних сполучень, часто ускладнене лексичними змінами, додавання перемінних компонентів, синтаксична деформація, часто ускладнена уклинюванням і лексичними змінами. У разі оказіонального вживання фразеологічних одиниць у певних контекстах вони дають додаткову інформацію, обсяг якої вимірюється ступенем відхилення від їхнього звичайного вживання [6, с. 10]. Розглянемо декілька прикладів трансформацій фразеологізмів у заголовках газет:

1) семантична трансформація.

При семантичній трансформації склад фразеології залишається незмінним: у нього або вносяться нові відтінки смислу, або виникає гра слів у результаті поєднання прямих і переносних значень, і тоді досягається певний експресивний ефект. Особливий інтерес представляють заголовки, в яких розширення фразеологізму відбувається за рахунок ускладнення одного з компонентів: «Babamэn ayaklarэna kapandэm» - «Я в ногах у батька валявся» [Haberturk, 08.04.2009]. На цьому прикладі бачимо, що журналіст розширив склад фразеологізму «валятися в ногах», додавши конкретне слово, тим самим він привносить певний відтінок змісту. Фразеологізм залишився незмінним, але гра слів надала заголовку більшої конкретики, безумовно, привернувши увагу читачів.


Подобные документы

  • Основні проблеми сучасної англійської фразеології. Підходи до вивчення фразеологічних одиниць, поняття ідіоматичності. Семантична класифікація В.В. Виноградова. Фразеологічні зрощення, єдності та сполучення. Дієслівні та субстативні фразеологізми.

    курсовая работа [29,1 K], добавлен 21.07.2012

  • Лінгвістичне дослідження і переклад фразеологічних одиниць сучасної літературної німецької мови. Класифікація фразеологізмів, перекладацькі трансформації при перекладі українською мовою. Семантика німецькомовних фразеологічних одиниць у романі Г. Фаллади.

    курсовая работа [73,8 K], добавлен 07.03.2011

  • Дослідження процесів оновлення мови засобами масової інформації. Контамінації як прийом структурно-семантичної трансформації стійких сполучень слів в українській мові. Аналіз засобів досягнення стилістичного ефекту та впливу на читача в газетних текстах.

    статья [20,4 K], добавлен 24.04.2018

  • Мовний дискурс англійських газетних заголовків. Виявлення значення теми і основного тексту газетної статті. Класифікація та особливості побудови газетних заголовків. Способи та складності перекладу і передачі у перекладі англійських газетних заголовків.

    курсовая работа [37,6 K], добавлен 03.10.2014

  • Фразеологія як лінгвістична дисципліна. Поняття, класифікація та внутрішня форма фразеологічних одиниць. Види перекладів фразеологізмів. Національно-культурна специфіка у фразеології і перекладі. Класифікація прийомів перекладу фразеологічних одиниць.

    дипломная работа [58,3 K], добавлен 17.05.2013

  • Значення і функції використання фразеологічних трансформацій у заголовках засобів масової інформації. Дослідження динаміки фразеологічної системи. Особливості фразеологізованих заголовків-трансформацій. Уведення трансформованих стійких сполучень слів.

    статья [23,9 K], добавлен 12.04.2012

  • Спірні проблеми фразеології у світлі сучасних наукових парадигм. Класифікація фразеологічних одиниць. Культурологічний аспект дослідження фразеологічних одиниць на прикладі фразем, які не мають лексичних відповідників, англійської та української мов.

    дипломная работа [78,2 K], добавлен 11.09.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.