Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

10

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства існує велика небезпека антропогенного впливу (діяльності людини), що спричиняє чи може спричинити шкоду довкіллю. Посягання на навколишнє природне середовище є одними з найбільш небезпечних видів злочинної поведінки людини, оскільки в результаті їх скоєння вичерпуються природні ресурси, змінюються якісні характеристики природних об'єктів, знищуються ліси, води, землі й інші об'єкти природного світу, що, зрештою, може різко погіршити умови існування людства, а згодом і зовсім припинити його існування. Узагальнення кримінальної статистики свідчить, що у 2016 р. збільшилася кількість засуджених осіб за злочини проти довкілля на 0,6%, усього їх скоєно 854 (у 2015 р. - 850).

У літературі питанню кримінальної відповідальності за злочини проти довкілля приділялася певна увага. Відповідні проблеми, так чи інакше, досліджували такі вчені, як: В. Андрейцев, С. Гавриш, В. Глушков, О. Дудоров, Є. Жевлаков, Ю. Ляпунов, В. Матвіпчук, В. Мунтян, В. Пакутін, В. Присяжний, В. Розовський, В. Сасов, В. Таціп, С. Трофімов, Ю. Шемшученко, А. Шульга та ін.

Комплексному ж дослідженню склад злочину, передбачений ст. 251 КК України не піддавався, що і зумовило вибір теми дослідження.

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв'язку із злочинами, вчинюваних проти навколишнього середовища.

Предметом дослідження роботи є кримінальна відповідальність за екологічні злочини.

Методи дослідження. У процесі дослідження застосувалися загальнонаукові методи та спеціальні методи: вивчення нормативних актів, дослідження літературних джерел, аналіз та синтез отриманої інформації, її співставлення, виділення головного, висунення припущень та побудова висновків.

1. Кримінально-правова характеристика екологічних злочинів

кримінальний екологічний злочин законодавство

Злочини проти довкілля - це суспільно небезпечні й протиправні діяння, що посягають на навколишнє природне середовище та його компоненти, раціональне використання й охорона яких забезпечує оптимальну життєдіяльність людини, а також на екологічну безпеку населення та територій, і полягають в безпосередньому незаконному використанні природних об'єктів як соціальних цінностей, що призводить до їх негативних змін. Ідентифікаційні ознаки екологічних злочинів: порушення прав особи на безпечне навколишнє середовище та достовірну інформацію про його стан, безпосередня якісна та кількісна зміна певних природних ресурсів, спрямованість на використання природних об'єктів, що прямо заборонено кримінальним законом [4, с. 180].

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. (розділ VIII) передбачає наступні екологічні злочини:

- порушення правил екологічної безпеки (стаття 236) - порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі на слідки;

- невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (стаття 237) - ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що за знала забруднення небезпечними речовинами або ви промінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки;

- приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (стаття 238) - приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини й такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний і тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою;

- забруднення або псування земель (стаття 239);

- порушення правил охорони надр (стаття 240);

- забруднення атмосферного повітря (стаття 241);

- порушення правил охорони вод (стаття 242);

- забруднення моря (стаття 243);

- порушення законодавства про континентальний шельф України (стаття 244);

- знищення або пошкодження лісових масивів (стаття 245);

- незаконна порубка лісу (стаття 246);

- порушення законодавства про захист рослин (стаття 247);

- незаконне полювання (стаття 248);

- незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (стаття 249);

- проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (стаття 250);

- порушення ветеринарних правил (стаття 251);

- умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (стаття 252);

- проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (стаття 253);

- безгосподарське використання земель (стаття 254) [3].

До екологічних злочинів слід віднести й злочини, передбачені іншими розділами Кримінального кодексу України. Це, зокрема, заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (стаття 327), жорстоке поводження з тваринами (стаття 299), порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення радіоактивних матеріалів (267), незаконне придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів (стаття 265).

Залежно від безпосереднього об'єкта, злочини проти довкілля можуть бути класифіковані на такі чотири види (групи):

- злочини проти екологічної безпеки (статті 236, 237, 238 і 253),

- злочини у сфері землевикористання й охорони надр (статті 239, 240 і 254);

- злочини у сфері охорони водних ресурсів і атмосферного повітря (статті 241-244);

- злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного та тваринного світу (статті 245-252) [7, c. 168-169].

Таким чином, охорона довкілля є важливою функцією нашої держави. Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за найнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля.

2. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

Родовим об'єктом екологічних злочинів є охоронювані кримінальним законом природоохоронні відносини, які охоплюють екологічну безпеку, інформування про стан довкілля, санітарно-гігієнічний захист населення, поліпшення довкілля, раціональне використання й відтворення природних ресурсів, збереження природного стану об'єктів природи.

Безпосередній об'єкт цих злочинів - певні суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонування системи довкілля. Наприклад, безпосереднім об'єктом забруднення моря (ст. 243) є встановлений порядок використання водних ресурсів. При вчиненні такого злочину, як проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253), безпосередній об'єкт - суспільні відносини у сфері екологічної безпеки Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами екологічних злочинів можуть бути життя та здоров'я особи, власність, інші блага тощо.

Усі без винятку злочини проти довкілля є предметними. Предметом екологічних злочинів є різноманітні об'єкти як природного походження, так і створені чи змінені людиною, але які зберігають екологічні зв'язки з біосферою, життя та здоров'я людини. Предметами аналізованих злочинів можуть бути:

- підприємства, споруди, пересувні засоби та інші об'єкти, у зв'язку з проектуванням, експлуатацією яких існує небезпека негативного впливу на людину (ст. 236),

- землі (статті 239 і 254),

- атмосферне повітря (ст. 241),

- континентальний шельф і його природні багатства (ст. 244);

- рослини, а також їхні плоди (ст. 247);

- території, взяті під охорону держави й об'єкти природно заповідного фонду (ст. 252);

- проекти, інша аналогічна документація, в якій відсутні дані про обов'язкові інженерні системи захисту довкілля для споруд, що вводяться в експлуатацію, а також споруди без зазначених систем (ст. 253) тощо [4, c. 145]. Об'єктивна сторона екологічних злочинів включає суспільно небезпечні діяння (дії чи бездіяльність), які полягають у знищенні (пошкодженні) або захопленні (привласненні) об'єктів природи чи іншого порушення порядку користування ними. У багатьох складах екологічних злочинів обов'язковою ознакою є певний спосіб посягання, знаряддя і засоби вчинення злочину: наприклад, знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень вогнем чи іншим загально небезпечним способом; забруднення атмосферного повітря речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил; приховування або умисне перекручення відомостей про екологічний стан. Об'єктивна сторона екологічних злочинів охоплює також:

- учинення діяння (дії чи бездіяльності), що полягає в порушенні правил охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування чи екологічної безпеки;

- настання передбачених законом наслідків (шкода здоров'ю людини чи довкіллю, загибель людей або інші тяжкі наслідки);

- причиновий зв'язок між ними.

У багатьох випадках об'єктивна сторона екологічного злочину вимагає наявності значної шкоди чи тяжких наслідків (створили небезпеку для життя, здоров'я людей, тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, а також спричинило загибель людей, їх масове захворювання, екологічне забруднення значних територій, масову загибель об'єктів тваринного та рослинного світу, тривале зниження або втрату родючості земель, виведення їх з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту тощо [9, c. 213].

Більшість складів екологічних злочинів є матеріальними. Деякі диспозиції статей сконструйовано таким чином, що порушення спеціальних правил або відповідного законодавства вважається злочином тільки за умови, якщо це спричинило небезпеку для життя чи здоров'я людей або настання інших тяжких наслідків (статті 239-244, 253) [6]. Одночасно деякі статті розділу VIII Особливої частини КК (ст. 238, ч. 2 ст. 244, ст. 250) містять формальні склади злочинів, інші - формально-матеріальні (наприклад, ч. 1 ст. 238, ч. 1 ст. 240, ч. 1 ст. 248 тощо). У деяких нормах обов'язковими ознаками об'єктивної сторони згадуваних злочинів можуть бути засоби (наприклад, шкідливі для життя, здоров'я людей або довкілля речовини, відходи чи інші матеріали промислового або іншого виробництва - ст. 241), місце (наприклад, певна ділянка чи район континентального шельфу України - ст. 244) або спосіб (наприклад, вогнем чи іншими загальнонебезпечним способом - ст. 245) учинення діяння тощо [8, c. 109-111].

Також слід зазначити, що більшість статей розділу VIII Особливої частини КК мають бланкетні диспозиції. Суб'єктами екологічних злочинів можуть бути фізичні осудні особи, котрі досягли 16-річного віку. Значна частина аналізованих злочинів може бути вчинена лише спеціальними суб'єктами, тобто особами, до обов'язків яких за нормативними актами належить виконання певних дій з організації робіт, контролю, впровадження заходів безпеки, стосовно яких встановлено спеціальний порядок діяльності, пов'язаний із службовим становищем або дорученням (наприклад, у статтях 236-239, 241, 243, 244, 253 тощо).

Суб'єктивна сторона екологічних злочинів характеризується переважно необережною чи змішаною формами вини. Передусім, це стосується всіх злочинів, передбачених у статтях із бланкетною диспозицією. Злочини, передбачені статтями 238, 240, 246 КК, а також ч. 1 ст. 243, ч. 2 ст. 244, ч. 1 ст. 252 КК, вчиняються з умисною формою вини. Деякі посягання на довкілля можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність (наприклад, злочини передбачені ч. 1 ст. 245, статтями 248-250).

Отож, кримінальна відповідальність за екологічні злочини є важливим складовим елементом правового забезпечення раціонального природокористування, відновлення екологічних об'єктів і охорони довкілля.

3. Актуальні проблеми встановлення видових об'єктів екологічних злочинів

У теорії кримінального права існують різні точки зору на сутність і зміст об'єкта злочину, відповідно до яких ними можуть виступати суспільні відносини, цінності, правове благо, інтереси, норма права в її реальному бутті, людина, сфери життєдіяльності людей.

Розглянувши все різноманіття існуючих думок з приводу того, що є об'єктом злочину, схиляємося до тієї, згідно з якою об'єктом злочину є «суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охорону кримінальному закону». Крім вже традиційної трьохланкової систематизації об'єктів злочинів, по вертикалі, уже багато років виділяють і так званий видовий об'єкт злочину. Цей об'єкт у такій системі перебуває, умовно кажучи, між родовим і безпосереднім об'єктами.

Видовий об'єкт містить у собі групу суспільних відносин, що за своїм обсягом менша, ніж група, що входить у родовий об'єкт злочинів, але більша, ніж ті суспільні відносини, на які посягають при вчиненні конкретного злочину. Поняття видового об'єкта дуже часто визначається як складова у загальній назві відповідної назви розділу Особливої частини. Це також використовується для подальшої систематизації суспільних відносин вже усередині кожного розділу Особливої частини [5, с. 200].

Визначення характерних ознак видових об'єктів дозволяє правильно зрозуміти особливості, що вирізняють злочинне порушення, зокрема довкілля, серед інших злочинних посягань, адже згідно загальновизнаного постулату кримінально-правової теорії, у тому числі видовий об'єкт є для певного виду однорідних злочинів критерієм, який відображає його специфіку, дає змогу правильно класифікувати норми кримінального права та відмежувати один вид злочинів від інших. Оскільки видовий об'єкт злочинів, зокрема проти довкілля, визначається видами відповідних злочинів, то ключовим при визначенні видових об'єктів є систематизація або класифікація цих злочинів. Зважаючи на науково-обґрунтовані теоретичні передумови дослідження суспільних відносин, які за певних умов стають об'єктом злочину, проаналізуємо підходи та існуючі точки зору щодо систематизації або класифікації екологічних злочинів. Потужне дослідження у цій сфері здійснив у своїх роботах В.К. Матвійчук, який пропонує поділити злочини проти навколишнього природного середовища, відомі чинному КК України, на 10 груп:

1) злочини, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують умови раціонального використання, охорони, відтворення та оздоровлення землі (ст. 239. Забруднення або псування земель; ст. 254. Безгосподарське використання земель);

2) злочини, що посягають на відносини, що забезпечують умови з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення надр (ст. 240. Порушення правил охорони надр);

3) злочини, що посягають на суспільні відносини, що забезпечують умови для охорони відносин щодо захисту суверенних прав України над континентальним шельфом України з метою розробки і розвідки його природних багатств, а також проведення досліджень, розвідки, розробки природних багатств та інших робіт на континентальному шельфі (ст. 244 КК України);

4) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення рослинного світу (ст. 245 КК. Знищення або пошкодження лісових масивів; ст. 246. Незаконна порубка лісу; ст. 247. Порушення законодавства про захист рослин);

5) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів (ст. 242 КК. Порушення правил охорони вод; ст. 243. Забруднення моря); 6) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення атмосферного повітря (ст. 241 КК. Забруднення атмосферного повітря);

7) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення тваринного світу (ст. 248. Незаконне полювання; ст. 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; ст. 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів; ст. 251. Порушення ветеринарних правил);

8) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони від умисного знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 КК. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду);

9) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови з охорони екологічної безпеки (ст. 236. Порушення правил екологічної безпеки; ст. 253. Проектування чи експлуатація споруд без системи захисту довкілля);

10) злочини, що посягають на відносини, які забезпечують умови для протидії приховуванню або перекрученню відомостей про екологічний стан або захворюваність населення, невжиттю заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення; ст. 238. Приховування або перекручування відомостей про екологічний стан або захворюваність населення) [12, с. 123-125].

Але такий поділ певною мірою є дрібним для визначення видових об'єктів у нашому дослідженні, вміщує певні групи, що можуть бути поєднані в один вид. О.О. Дудоров, В.М. Комарницький і Д.В. Каменський на підставі узагальнення існуючих у теорії кримінального права підходів до класифікації екологічних злочинів і залежно від безпосереднього об'єкта посягання пропонують такий поділ досліджуваних злочинів:

1) злочини проти екологічної безпеки (ст. 236, 237, 238, 253 КК);

2) злочини, що посягають на встановлений порядок використання землі та її надр (ст. 239, 239-1, 239-2, 240, 254 КК);

3) злочини, що посягають на встановлений порядок охорони атмосферного повітря та водних ресурсів (ст. 241, 242, 243, 244 КК);

4) злочини, що посягають на встановлений порядок лісокористування, використання рослинного і тваринного світу (ст. 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252 КК) [9, с. 697]. Проте, цей поділ екологічних злочинів вміщує у певних видах декілька безпосередніх об'єктів злочину різного порядку.

Пропонується злочини проти довкілля за критерієм (ознакою) безпосереднього об'єкта класифікувати на такі два великі види:

1) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері екологічної безпеки (ст. 236, 237, 238, 253 КК України);

2) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення природних ресурсів (ст. 239, 239-1, 239-2, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 254 КК України); у свою чергу останній вид поділяється на такі підвиди:

а) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення неживої природи: землі, надр, континентального шельфу України, атмосферного повітря та вод (ст. 239, 239-1, 239-2, 240, 241, 242, 243, 244, 254 КК України):

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення землі (ст. 239, 239-1, 239-2, 254 КК України);

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони та використання надр та континентального шельфу України (ст. 240, 244 КК України); - злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони атмосферного повітря (ст. 241 КК України);

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення вод (ст. 242, 243 КК України);

б) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення живої природи: рослинного світу та тварин (ст. 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252 КК України):

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу (ст. 245, 246, 247 КК України);

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення тварин (ст. 248, 249, 250, 251 КК України);

- злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 КК України).

Розглянемо поняття, що складають основний зміст видів екологічних злочинів. Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. №1264-XII екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей [8, с. 120].

Природні ресурси - це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави [3].

Згідно зі ст. 1 Кодексу України про надра надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 р. №2707-XII атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень [1, c. 121].

Згідно з абз. 12 ст. 1 Водного кодексу України води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води [1]. Відповідно до абз. 2 ст. 3 Закону України «Про рослинний світ» від 09.04.1999 р. №591-XIV рослинний світ - сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території. Застосовувати поняття «тваринний світ» в нашому випадку недоцільно, оскільки згідно зі ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р. №2894-III об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є лише:

1) дикі тварини;

2) частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

3) продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). У такому випадку дефініцією «тваринний світ» не охоплюються свійські (домашні) тварини та певні предмети, що з ними пов'язані, які можуть бути, зокрема, предметом злочину, передбаченого ст. 251 КК України («Порушення ветеринарних правил») [12, c. 114].

О.О. Дудоров, В.М. Комарницький і Д.В. Каменський доречно вважають, що предметом цього злочину є:

1) тварини (свійські, дикі, сільськогосподарські (велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози), зоопаркові, циркові, лабораторні тощо), птиця, інші представники фауни, здоров'я яких охороняється спеціальними правилами (зокрема, бджоли, риби, раки, молюски, шовкопряди), їхні ембріони, запліднена ікра;

2) продукти тваринного походження (наприклад, м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, рибопродукти, яйця, продукти бджільництва);

3) сировина тваринного походження (шкіра, кістки, кров, хутро, пух, пір'я, роги, копита, кишки, кокони шовкопрядів тощо);

4) корми тваринного походження (в т. ч. борошно м'ясне, рибне, кров'яне, кісткове, живі корми для риб, молочні продукти та їхні похідні) і кормові добавки (зокрема білки, амінокислоти, кормові дріжджі та їхні суміші) [6, с. 274].

Згідно із преамбулою Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 р. №2456-XII природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього ж Закону до природно-заповідного фонду України належать: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва [10, c. 19].

Таким чином, проаналізувавши висловлені точки зору на цю проблему, враховуючи, що видовий об'єкт злочинів повинен охоплювати основні безпосередні об'єкти суспільно небезпечних діянь, що входять до цього виду (цієї групи) злочинів, зважаючи на класифікацію розглядуваних злочинів залежно від безпосереднього об'єкта посягання, пропонується визначити такі видові об'єкти екологічних злочинів:

1) суспільні відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки (ст. 236, 237, 238, 253 КК України);

2) суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення неживої природи: землі, надр, континентального шельфу України, атмосферного повітря та вод (ст. 239, 239-1, 239-2, 240, 241, 242, 243, 244, 254 КК України);

3) суспільні відносини у сфері охорони, використання та відтворення живої природи: рослинного світу та тварин (ст. 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252 КК України).

Висновки

Аналіз чинного законодавства, теоретичних розробок науковців надали можливість зробити наступні висновки:

1. Злочини проти довкілля мають своїм родовим об'єктом суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля, його наукове обгрунтоване раціональне використання і відтворення природних ресурсів, охорону нормального екологічного стану біосфери.

За своїм безпосереднім об'єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на:

1) злочини проти екологічної безпеки (статті 236, 237, 238 і 253),

2) злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря (статті 239, 240, 241 і 254),

3) злочини у сфері охорони водних ресурсів (статті 242, 243 і 244),

4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу (статті 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251 і 252).

2. За порушення екологічного законодавства можлива кримінальна відповідальність. Вона передбачена чинним Кримінальним кодексом і застосовується тільки в судовому порядку за вчинення суспільно небезпечних екологічних правопорушень, тобто злочинів. Відповідні статті, якими встановлена кримінальна відповідальність за конкретні порушення екологічного законодавства, зосереджені в розділі 9 «Злочини проти довкілля» Кримінального кодексу України. Серед цих злочинів розрізняються злочини проти екологічної безпеки, у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря, у сфері охорони водних ресурсів, лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу та ін.

3. Проведений автором системний аналіз проблем пеналізації посягань екологічного характеру дозволив виявити та обґрунтувати наявність неузгодженості санкцій окремих норм розділу VIII Особливої частини КК України «Злочини проти довкілля» із розробленими кримінально-правовою наукою правилами конструювання санкцій, а також окреслити шляхи їх подолання. Зважаючи на необхідність врахування системних властивостей системи покарань, забезпечення співвідношення між ступенем тяжкості екологічних злочинів та суворістю виду і розміру покарання, що передбачається за його вчинення, а також з метою підвищення запобіжного потенціалу пеналізації екологічних злочинів як складової протидії екологічній злочинності, вважається за доцільне законодавче коригування відповідних норм.

Список використаних джерел

1. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С.Б. Гавриш // Верховна Рада України; Інститут законодавства. - К.: Книга, 2002. - 634 с.

2. Конституція України. 28 червня 1996 року (із змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254% D0% BA/96-%D0% B2% D1% 80.

3. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство із змінами та доповненнями (станом на 1 листопада 2018 року). - К.: «Алерта», 2018. - 184 с.

4. Кримінальне право. Загальна частина: Підручник / За ред. А.С. Беніцького, В.С. Гусланського, О.О. Дудорова, Б.Г. Розовського. - К.: Істина, 2011. - 1112 с.

5. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [Баулін Ю.В., Борисов В.І., Гавриш С.Б. та ін.] за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-ге вид. переробл. та допов. - X. Одіссей, 2004. - С. 580-590.

6. Кримінальне право (Особлива частина): [підручник] / За ред. О.О. Дудорова, Є. О. Письменського. - Т. 1. - Луганськ: видавництво «Елтон-2», 2012. - 780 с.

7. Матвійчук В.К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища: проблеми законодавства, теорії та практики: дис. на здоб. наук. ступ. д-ра юрид. наук: 12.00.08 / В.К. Матвійчук. - К.: Вищий навчальний заклад «Національна академія управління», 2008. - 511 с.

8. Мельник О.В. Запобігання злочинам щодо забруднення довкілля в Україні: [монографія] / О.В. Мельник, Г.С. Поліщук, Ю.О. Левченко. - К., ТОВ «НВП» Інтерсервіс, 2014. - 178 с.

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - 3-тє вид. переробл. та доповн. - К.: Атіка, 2004. - 1056 с.

10. Панов М., Панов М. Об'єкт і система злочинів у сфері господарської діяльності / М. Панов, М. Панов // Юридична Україна. - 2010. - №5. - С. 13-19.

11. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. №1264-XII (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №41. - Ст. 546.

12. Савченко А.В. Кримінальне право України: [посіб. для підгот. до держ. екзаменів] / Савченко А.В., Кузнєцов В.В. - К.: Ліпкан О.С., 2011. - 182 с.

13. Тихонова С.С. Особенности конструирования санкций в уголовном законе: теория и законодательная практика / С.С. Тихонова // Юридическая техника. - 2013. - №7 (ч. 2). - С. 752-761.

Размещено на Allbest.ru