Також слід додати, що залишення законодавцем за судом права визначати предмет доказування по конкретній справі з урахуванням не тільки її матеріальних, а й процесуальних аспектів, не зважаючи на обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, - є правильним.

Дослідження доказів це процесуальна діяльність при якій сторони та інші особи які беруть участь у справі доводять належність і допустимість доказів що підтверджують їх вимоги або заперечення. В результаті такого дослідження суд оцінює дані докази і викладає дану оцінку в рішенні суду.

7. Одним із шляхів сприяння суду реалізації особами, що беруть участь у справі, своїх процесуальних прав та обов'язків є забезпечення доказів, як заходи, які спрямовані на зберігання відомостей про обставини справи, у випадках, коли використання джерела цих відомостей може в майбутньому виявитися неможливим або ускладненим. До них ЦПК України відносить: допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. Таке законодавче формулювання вважаю недосконалим беручи до уваги те, що огляд - це процесуальна дія, що спрямована на пошук фактичних даних, які стосуються справи, шляхом огляду стану і ознак різних об'єктів дійсності, у тому числі з використанням науково-технічних засобів. Він більше відноситься до порядку дослідження доказів, ніж до їх забезпечення, так само як і допит.

8. На мою думку, засобами забезпечення доказів, в даному випадку, можуть бути: виклик судом свідка для дачі показань, а, якщо він не з'явився без поважних причин, - здійснення його приводу, та призначення огляду речових і письмових доказів (у тому числі й огляд на місці). З цією метою пропоную ч. 2. ст. 133 ЦПК України викласти у наступній редакції: «Способами забезпечення судом доказів є виклик для дачі показань, а у разі необхідності - привід свідка, призначення експертизи та (або) огляду доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, витребування доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів».

9. Стосовно оскарження ухвали про забезпечення доказів, вважаю за доцільне доповнити перелік, визначений у ч. 1 ст. 293 ЦПК, пунктом щодо ухвали про забезпечення доказів, щоб не виникало дискусій щодо можливості апеляційного оскарження такої ухвали окремо від рішення суду.

10. Належність доказів різні автори розглядають по різному: як ознаку доказів, як умову їх допустимості або як правило поведінки. На мою думку, належність доказів не можна розглядати як умову їх допустимості. Адже при прийнятті доказів суд тільки припускає наявність об'єктивного зв'язку між доказом і фактом, що доводиться, а уже в процесі судового розгляду, оцінки доказів у їх сукупності може з'ясуватися, що насправді відношення до справи та чи інша інформація не має. Також належність доказів не слід ототожнювати з ознаками доказів (наприклад, фактичні дані, письмовий характер, застосування спеціальних знань). Я вважаю, що таку категорію як належність доказів можна назвати нічим іншим, як їх властивістю, що виражає їхню сутність і пов'язана з їх змістом. Враховуючи те, що сутністю доказів є надання суду інформації про фактичні обставини справи, які, як правило, мали місце в минулому, належність доказів можна розглядати як наявність об'єктивного зв'язку між змістом доказу і встановлюваним фактом.

У ч. 2 ст. 58 ЦПК зазначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. На мою думку, дані положення обмежують процесуальні права третіх осіб, їх представників, та представників сторін. У зв'язку з цим, пропоную відповідну норму викласти у такій редакції: «Особи, які беруть участь у справі, мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень».

12. Допустимістю доказів є явище, пов'язане з їхньою процесуальною формою, тобто з характером процесуальних засобів доказування, незалежно від того, яку інформацію вони містять, та процедурою їх одержання - лише шляхом передбаченим законом. Допустимість зобов'язує суд в процесі судового доказування використовувати лише докази, отримані від передбачених законом джерел, а при розгляді окремих справ - конкретні докази, зазначені в законі.

13. Оцінка доказів - це складна процесуальна і одночасно розумова діяльність суду, а також осіб, які беруть участь у справі, яка має місце на всіх стадіях цивільного розгляду справи, та відображається у судовому рішенні. Критерії оцінки визначені у законодавстві. Це - здійснення оцінки за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, за правилом, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Також, дослідивши питання оцінки судом доказів, слід відмітити, що редакція відповідної статті ЦПК України, порівняно із раніше чинним кодексом, містить більше критеріїв оцінки: додалися вимоги належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результат оцінки доказів суд об'єктивується у рішенні, а її гарантією є положення Конституції, суд оцінює докази незалежно від стороннього впливу.

14. Розглянувши особливості наказного та окремого провадження із специфікою їх змагального процесу можна дійти висновку, що змагальність в окремому провадженні присутня проте вона має специфічний характер. У окремому провадженні відсутній спір про право, проте не виключається можливості спору про факт і тут змагальність проявляється у свої специфічні формі що поєднується з елементами слідчого процесу оскільки суд наділений повноваженнями щодо збору доказів, тобто в даному провадженню йому властива активність. Наказне провадження характеризується відсутністю спору про право, а також суд розглядає заяву про видачу наказу без виклику осіб. Тому можна зробити висновок що в даному провадженні відсутня змагальність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти та практика їх застосування:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - № 30. - С. 141

2. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2004. - № 40 - 41. - С. 492

3. Цивільний процесуальний кодекс України. Затверджений Законом від 18 липня 1963 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1963. -№ 30. - С. 464

4. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1993. -№ 9. - С. 62

5. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2001. -№ 5 - 6. - С. 30

6. Закон України « Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2001.- N 30.- С.142

7. Закон України « Про прoкуратуру» від 5 листопада 1991 року N 1789-XII//Відомості Верховної Ради України (ВВР).-1991.-N 53.-С.793

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

10. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства що регулюють провадження у справі до судового розгляду» - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

11. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

12. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 березня 1972 року «Про судову практику у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

14. Постановa Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996р. “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

15. Постановa Пленуму Верховного Суду України № 9. від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»” - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

16. Ухвала Сколівського районного суду Львівської області від 28 серпня 2009 року . Справа № 2-753/09р. // Архів Сколівського районного суду Львівської області - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/

17. Ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 02 листопада 2009 року // Справа №2-1275/09 // Архів Миколаївського районного суду Львівської області - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/

18. Ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2009 року . Справа № 2-344/10р.// Архів Суворовського районного суду м. Одеси - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/

19. Ухвала про судове доручення Зборівського районного суду Тернопільської області від 7 листопада 2007 року у справі № 2-721/07 // Архів Зборівського районного суду Тернопільської області - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/

20. Ухвала про призначення експертизи Шевченківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2009 року у справі № 2-1224/09 // Архів Шевченківського районного суду м. Львова- [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/

21. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 1 квітня 2007 року у справі №2-912/07 // Архів Шевченківського районного суду м. Львова- [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/

Спеціальна література:

22. Абрамов С.Н. Цивільний процес. //Москва.,вид Держвидав:. 1948 - С. 48

23. Баулин О.В. Бремя доказывания при разбирательстве гражданских дел.// М.: Городец, 2004. -272 с.

24. Бичкова С.С., Бобрик В.І., Азарова І.О. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник. // 2-ге вид. доповн. і переробл. - К.: Атіка, 2007. - 404 С.

25. Бичкова С.С. Участь у справах наказного провадження органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи й інтереси інших осіб. Збірник наукових праць // Правове регулювання економіки. - 2008. - №1 - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:www.nbuv.gov.ua

26. Білоусенко В.Г. Виклад доказів у мотивувальній частині вироку // Вісник ВСУ. - 1999. - № 2. - С. 32

27. Білоусова Ю.В. Цивільний процес: Навч. посіб. /А.В. Лклрушко, Ю.В. Білоусов, P.O. Стсфанчук, О.І. Угриновська та ін.-- За рсд. Ю.В. Білоусова. // К.: Прецедент, 2005. - С. 27-28

28. Бондаренко Н. Визначення меж стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду.// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональноїнауково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. -530 С.

29. Васильєв С.В. Цивільний процес: Навчальний посібник.// - Х.: Одісей, 2008. - 480 С.

30. Елисейкин П. Ф. Предмет и принципы советского гражданского процессуального права.// Ярославль, Держвидав:, 1974. -- С. 61. 2

31. Зейкан Я.П. Коментар цивільного процесуального кодексу України. // К. : Юридична практика, 2006. - 560 С.

32. Зейкан. Я.П. Захист у цивільній справі. Науково-практичний коментар. // К.: КНТ, 2007. - 488 С.

33. Карнєєва Л.М. Доказательства и доказывание при производстве расследования.// Лекция. - Горький, 1977 - 43 С.

34. Ківалов С.В., Харитонов С.В. та ін. Кодекс адміністративного судочинства України. Науково-практичний коментар// Одеса:, вид. Атіка:, - 2005 р. С 56.

35. Клейнман А.Ф. Радянський цивільний процес. - М., 1954. -С.71. 1

36. Комаров В. В., Сібільова Н. В. Конституція України : наук.-практ. комент. / В. Б. Аверґянов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін. ; ред кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевий та ін. // X., 2003. - 808 с. - С. 633-654.

37. Комаров В.В. Цивiльний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.В. Комарова. - Харкiв: Одiссей, 2001-833С.//[електроний ресурс],[режим доступу]- www.lawbooks.net.ua

38. Комаров В.В. Цивільне процесуальне право України. Підручник для юридичних вузів і факультетів. //Х.: Основа, 1992. - 416 С.

39. Комаров В.В. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: Монографія / В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, В.В. Баранкова та ін.; За заг. ред. Професора В.В. Комарова. // Х.: Харків юридичний, 2008. - 928 С.

40. Кравчук В.М., Угриновська О.І. Науково-практичний коментар до Цивільного процессуального кодексу України. // 2-ге вид., перероб. і доп. - Х.: Фактор, 2010. - 800 С.

41. Кройтор В.А. Цивільний процес: Навчальний посібник / за заг. ред. В.А. Кройтора; Харківський національний університет внутрішніх справ України. // Х.: Видавництво Харк. унів. внутр. справ. Укр., 2009. - 278 С.

42. Курсова О. А. Юридические фикции современного российского права: сущность, виды, проблемы действия// Проблемы юридической техники : сб. ст./ под ред. В. М. Баранова. Н. Новгород, 2000.-- С. 450-459

43. Лунін С.В. Принцип змагальності сторін як гарантія ефективного судового захисту // Часопис Академії Адвокатури України - 2011 - № 10.

44. Маляренко В.Т. Кримінально-процесуальний кодекс України : Наук.-практ. комент. / за заг. ред. В. Т. Маляренка, B. Г. Гончаренка. -- 3-тє вид. переробл. та допов. // К., 2006. -- 890 С

45. Мамницький В.Ю. Короткий історичний нарис законодавства про змагальність // Актуальні питання правотворчої діяльності.-К., 1992.- С. 52.

46. Немировська О. Змагальність: старе поняття новий зміст // Право України.-1999.-№9.- С.53

47. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін. / за ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової.// -Х.,2008. - 528 с. - С. 84.

48. Победоносцев К. П. Передовые статьи о судебной реформе // Соч. -- СПб., 1996. -- С. 36.

49. Попова Ю.А. Судопроизводство по делам, возникающим из публично-правовых отношений (теоретические проблемы). //- Краснодар: КГАУ, 2002. - 192 С.

50. Решетникова И.В. Справочник по доказыванию в гражданском судопроизводстве.// - М.: Норма, 2007. - 618 С.

51. Рожик Ю. Правова природа інтересу органів місцевого самоврядування в цивільному процесі: Загальна характеристика// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХVІ регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2010 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. - 424 С.

52. Семенов В.М. Конституційні принципи цивільного судочиства// М., Держвидав:, 1982.-С 124.

53. Скригонюк М.І. Криміналістика: підручник. // К.: Атака, 2007. - 496 С.

54. Тарасенко Л.Поперднє судове засідання.//Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХI регіональної науково-практичної конференції. 3-4 лютого 2005 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. - 454 С.

55. Тертишніков В.І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. - Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007.-844 С. // - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http:apelyacia.org.ua

56. Тимченко Г. Зміст змагальності у сучасному цивільному процесі // Право України. - 2005. - № 5. -- С. 111-114

57. Тимченко Т.П. Змагальність у цивільному процесуальному праві: теоретичні аспекти проблеми // Вісник господарського судочинства. - 2004. - №4

58. Тимченко Г. Джерела змагальності у цивільному судочинстві // Право України. -- 2005. -- № 1. -- С. 99--103.

59. Треушников М.К. Судебные доказательства. // М.: ОАО «Издательский дом «Городец», 2005. - 288 С.

60. Усенко В.Ф., Гарбовський Л.А., Минюк Д.І.. Цивільний процес. Навчальний посібник. //Ірпінь: Нац. акад. держ. податкової служби України, 2005. - 312 С.

61. Фурса С.Я. Цивільний процес України: академічний курс. - К.: Видавець Фурса С. Я.; КНТ, 2009. - 848 С.

62. Фурса С.Я. Науково-практичний коментар до ЦПК, // К.: Видавець Фурса С. Я.; КНТ, 2007 - 922 С.

63. Фурсов Д.А., Варламова И. В. Теория правосудия в кратком трехтомном изложении по гражданським делам. Том второй: Гражданское судопроизводство как форма отправления правосудия. - М.: Статут, 2009. - 599 С.

64. Червоного Ю.С. Цивільний процес України: Підручник За ред Ю С Червоного. // К.: Істина, 2007. - 392 С

65. Чорнооченко СІ. Цивільний процес: Вид 2-ге, перероб. та доп.: Навчальний посібник. // Київ: Центр навчальної літератури, 2005. -- С. 41-42.

66. Шевчук П. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в цивільному процесі // Право України.-2000.- №4.- С.8-12

67. Шевчук П. Судовий наказ в цивільному судочинстві // Право України. - 1998. - № 5. - С. 31-32.

68. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України. Академічний курс: Підручн. для студ. юр. спец. ВНЗ.// К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін. Юре», - 2005 665 С. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.vuzlib.net

69. Юдельсон К.С. Радянський цивільний процес. // М., Держвидав 1956. -С .49.

70. Ярошенко І. С. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. // К.: КНЕУ, 2003. -- 159 С.

71. Ярков В.В. Гражданський прочесс. Узд. 5-е, перер. и допол.. //М.: Волтерс Клівер, 2004. - 687 С.

Размещено на Allbest.ru