Договір купівлі-продажу по українському законодавству

Це пов'язано із тим, що право власності у покупця товару за договором купівлі - продажу згідно ч. 1 ст. 334 ЦК виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як правило, момент передачі товару покупцеві збігається з моментом переходу права власності до нього, але інколи момент передачі майна та переходу права власності не співпадають. Наприклад, сторони можуть передбачити в договорі інші умови, або покупець може стає власником товару, який ще знаходиться на зберіганні у продавця (ст. 667 ЦК), або ж покупцю може бути переданий товар за договором купівлі-продажу, а право власності на нього виникне пізніше (ст. 697 ЦК). Тому законодавець і передбачив ч. 1 ст. 668 ЦК як імперативну норму (законом або договором можуть встановлюватися інші правила щодо визначення моменту випадкового знищення або випадкового пошкодження майна)

У практиці поширеною є ситуація, коли обов'язки продавця із передачі товару покупцю вважаються виконаними у момент передачі його перевізникові. Тоді відповідно до ч. 2 ст. 668 ЦК перехід ризику випадкової загибелі або знищення товару перейде від продавця до покупця саме у момент передачі товару перевізнику. Договором можуть бути встановлені інші випадки. Наприклад, у договорі сторони можуть пов'язати момент переходу ризиків з моменту одержання товару покупцеві, з моменту оплати товару тощо. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок однієї із сторін як на власну користь, так і на користь іншої сторони, в залежності від того, хто несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження речі, здійснити страхування товару (як правило, закріплюється у тих договорах, котрі передбачають транспортування товару від продавця до покупця або в зазначене ним місце).

Невиконання зобов'язаної сторони обов'язку із страхування товару надає право іншій стороні застрахувати товар і вимагати відшкодування витрат на страхування. Сторона має право і відмовитися від договору, який є розірваним (ч. I ст. 651 ЦК), а зобов'язання сторін за ним припиняються (ч. II ст. 653 ЦК)

3. Укладання договорів купівлі-продажу, їх форма

Укладення договорів купівлі-продажу проводиться в порядку, передбаченому ст.ст. 641- 646 ЦК. Громадяни є вільними в укладенні договорів купівлі - продажу не заборонених законом до продажу товарів у виборі контрагента та визначенні умов договору.

Стаття 638 ЦК констатує, що укладення договору є процесом досягнення у належній формі згоди сторін з усіх істотних умов договору та надання результату досягнення згоди належної форми.

Договори купівлі-продажу можуть укладатися в різних формах:

1) усній (якщо виконується в момент укладення: купівля товарів в магазині, купівля квитків, плата за послуги і т.п.);

2) письмовій (якщо договір не виконується в момент укладення). Це:

- договір з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк (ст. 701 ЦК);

- договір продажу товару за зразками (ст. 702 ЦК);

- договір з умовою про доставку товару покупцеві (ст. 704 ЦК);

- договір найму-продажу (ст. 705 ЦК);

- договір продажу товару в кредит, у тому числі у розстрочку (є ще відстрочення платежу (ст. 694 ЦК) тощо

3) шляхом вчинення конклюдентних дій (ст. 703 ЦК - використання автоматів для продажу певних товарів, газет, білетів чи жетонів на проїзд у транспорті, автоматизованих камер схову, придбання попередньо зважених та розфасованих товарів тощо),

В письмовій формі укладаються договори купівлі-продажу:

- земельної ділянки (земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України);

- єдиного майнового комплексу, тобто підприємства (усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом, (ч. 1 та ч. 2 ст. 191 ЦК);

- житлового будинку (будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання, ст. 380 ЦК);

- квартири (ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання, ч. 1 ст. 382 ЦК);

- іншого нерухомого майна (об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст. 181 ЦК), повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти і т.п.).

Вказані письмові договори купівлі - продажу підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст.640 ЦК договір купівлі-продажу є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Згідно ст. 334 ЦК право власності у набувача майна за договором купівлі - продажу виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Договори купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі, нотаріальному посвідченню та державній реєстрації не підлягають. Порядок нотаріального посвідчення таких договорів визначається законами України. (I.1. 12, I.1.13, I.2.14)

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме:

а) право власності на нерухоме майно; б) речові права на чуже нерухоме майно:

- право володіння;

- право користування (сервітут - обмежене право користування землею, яке забезпечує іншому землекористувачеві можливість користування нею з певними обмеженнями, встановленими законом або договором);

- право постійного користування земельною ділянкою;

- право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис - довгострокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, яке полягає у наданні особі права володіння і користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів та доходів від неї з обов'язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення);

- право забудови земельної ділянки (суперфіцій - право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк);

- право користування нерухомим майном строком більш як один рік.

Державна реєстрація речових прав здійснюється на підставах та в порядку, передбаченому ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України " від 1 липня 2004 року N 1952. із змінами від 06.09.2012 р. за N 5206-VI.

Вказаний закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості (він не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти та інші об'єкти цивільних прав, на які іншими законами поширено правовий режим нерухомої речі, а також на державну реєстрацію підприємств як суб'єктів господарювання, на реєстрацію ділянок надр для добування корисних копалин.) На вимогу особи, яка виступає стороною в договорі купівлі-продажу, в любому випадку договір може бути нотаріально посвідчений (ч. 4 ст. 209 ЦК).

Як було відмічено,Цивільний Кодекс України виділяє види договору роздрібної купівлі-продажу, які укладаються з різними умовами.

Це:

а) договір з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк;

б) договір про продаж товарів за зразками;

в) договір про продаж товарів з використанням автоматів;

г) договір з умовою про доставку товару покупцеві;

д) договір найму-продажу.

а) Відповідно до ст. 701 ЦК договір роздрібної купівлі-продажу може бути укладено з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором, і протягом цього строку товар не може бути продано продавцем іншому покупцеві. Тобто на продавця покладається додатковий обов'язок щодо вилучення певного товару із торгового обігу на обумовлений договором строк. При цьому додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у встановлений строк входять до ціни товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Крім того, якщо покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором.

б) Особливі правила встановлено в ст. 702 ЦК щодо договору роздрібної купівлі-продажу, що укладається на підставі ознайомлення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо), який пропонує продавець. В цьому разі договір є виконаним із моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлено договором, -- з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, передбачено, що покупець до передання товару має право відмовитися від договору за умови відшкодування продавцеві витрат, пов'язаних із вчиненням дій щодо виконання договору.

До договорів про продаж товару за зразками також належить продаж товарів поштою. Правове регулювання відносин щодо договору про продаж товарів поштою здійснюють Правила продажу товарів поштою (I. 2.23, ст.8). в) На законодавчому рівні також, врегульовано відносини, що складаються між продавцем і покупцем у разі продажу товарів із використанням автоматів (ст. 703 ЦК). У цих випадках певний обов'язок покладається і на володільців відповідних автоматів, які зобов'язані довести до покупців інформацію про продавця товару, дані про найменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару. Така інформація доводиться до покупця шляхом розміщення відповідних відомостей на автоматі або надання покупцям її іншим чином.

Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів є укладеним із моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару. Якщо, незважаючи на здійснення зазначених дій, покупцеві не надано оплачений товар, продавець повинен на вимогу покупця негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену ним грошову суму.

У тих випадках, коли автомат використовують для розміну грошей, придбання платіжних засобів або обміну валюти, застосовуються загальні положення про роздрібну купівлю-продаж, якщо інше не випливає із суті зобов'язання. г) Договір роздрібної купівлі-продажу може бути укладено й з умовою про доставку товару покупцеві (ст. 704 ЦК). За таких обставин продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупець не вказав, -- за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця. Такий договір є виконаним із моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

д) ЦК в ст.705 допускає можливість укладення договору з умовою про те, що до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару (договір найму-продажу). Тобто право власності на товар переходить до покупця не з моменту передачі йому товару, а з моменту його оплати, якщо інше не встановлено договором. Відповідно покупець набуває товар у кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. На покупця - не власника поширюються положення ст. 694 ЦК. Тому покупець не має права до переходу до нього права власності відчужувати товар або розпоряджатися ним іншим чином, якщо інше не передбачено договором. Якщо в строк, встановлений договором, переданий товар не буде оплачено або не настануть інші обставини, за яких право власності переходить до покупця, продавець має право вимагати від покупця повернути йому товар, якщо інше не передбачено договором.

3.1 Особливості договору контрактації сільськогосподарської продукції

Згідно ст. 713 ЦК за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції

Предметом договору контрактації сільськогосподарської продукції є вироблення та наступна передача сільськогосподарської продукції або передача вже виробленої продукції. Сторонами договору контрактації сільськогосподарської продукції є виробник і контрактант. Контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві продукції за договором контрактації сільськогосподарської продукції. Він зобов'язується прийняти продукцію виробника та оплатити її. Як і стосовно договорів купівлі-продажу і поставки, до договору контрактації застосовуються положення щодо вільних та державних цін і тарифів. Останні, зокрема, діють на ринку зерна.

3.2 Особливості договору міни

право договір купівля страхування

За договором міни (інша назва - договір бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший. Основною особливістю договорів міни є те, що зустрічне зобов'язання має не грошову форму, а товарну. Не забороняється також обмін товару на роботи або послуги.

Договір міни має багато схожого з договорами купівлі-продажу і поставки. Тому не дивно, що загальні положення про купівлю-продаж і постачання застосовуються до договорів міни, якщо вони не суперечать суті зобов'язання (наприклад, суперечить суті договору міни обов'язок оплатити товар грошима). Якщо договір міни містить елементи інших договорів (контрактації, виконання робіт, надання послуг і т.п.) до нього застосовуються положення законодавства, що регулюють відповідний вид зобов'язань.

Договір міни є двостороннім - права та обов'язки за договором виникають у кожної зі сторін. Згідно з частиною 2 статті 715 ЦК кожна зі сторін є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує натомість. Якої-небудь специфічної назви для сторін договору міни законодавець не придумав, тому сторони в договорі міни зазвичай іменуються просто: Сторона 1 і Сторона 2. Договір міни відноситься до оплатних.

Договором міни навіть може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Проте відміна від договору купівлі-продажу полягає в тому, що зобов'язання другої сторони не можуть бути повністю замінені грошовими зобов'язаннями.

Перехід права власності на обмінювані товари, за загальним правилом, відбувається одночасно після виконання зобов'язань про передачу товару обома сторонами. Разом з тим, сторони можуть відійти від такого порядку і вказати в договорі інші умови переходу права власності на товар. Наприклад, якщо передача товару однієї зі сторін значно віддалена у часі від передачі товару іншою стороною, сторони можуть передбачити, що право власності на товар переходить з моменту його передачі контрагенту.

Відповідно до частини 6 статті 715 ЦК законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни. Такі особливості передбачені Законом України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності» №351-ХІV від 23.12.98 р. із змінами від 22 травня 2003 року за N 860-IV.

3.3 Особливості договору поставки, договору про постачання енергетичних та інших ресурсів

Згідно ст.712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки Зокрема, відносини: поставки товарів для державних потреб регулюються постановою КМУ «Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на потреб і контролю за їх виконанням» (I. 2.4) - поставка товарів, придбаних за державні кошти - Законом України

"Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти " (I.1.32.) - поставки до державного матеріального резерву - Законом України "Про державний матеріальний резерв" (I.1.33).

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському Кодексі України. Так, ГК України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". Згідно ст.714 ЦК за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Сторонами договору на постачання енергетичними та іншими ресурсами є енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) і споживач (абонент).

Зокрема, електропостачальною організацією є суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України на здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим або нерегульованим тарифами. Споживачами енергетичних або інших ресурсів за цими договорами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи (громадяни).

Предметом цього договору є електрична енергія у вигляді електричного струму або теплова енергія у вигляді пари або гарячої (перегрітої) води, які є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. За договором на постачання газу споживачам продається природний або штучний горючий газ. Особливість договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу полягає в тому, що, крім обов'язку щодо оплати прийнятих (використаних) ресурсів, на споживача покладаються обов'язки дотримуватись передбаченого договором режиму використання енергії та інших ресурсів і забезпечувати безпеку експлуатації енергетичних мереж, а також приладів та обладнання, які перебувають у його віданні Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.714 ЦК до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законами та підзаконними актами можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів на постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Висновки

Підводячи підсумки даної роботи, необхідно зробити наступні висновки: Договір купівлі-продажу являється родовим поняттям відносно різних видів договорів, характерних не лише для роздрібної, але й оптової торгівлі, яка стає в Україні домінуючою сферою товарно-грошового обігу. Договори купівлі-продажу (оптової, роздрібної торгівлі) - це угоди про те, що одна сторона (продавець) зобов'язується передати товар і перенести право власності на іншу сторону (покупця), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього вартість (ціну).

Товарно-грошовий обмін у формі купівлі-продажу в сфері оптової торгівлі опосередковується базовими договорами (поставки, контрактації, поставки для державних потреб, міни). Специфічними (нетиповими) договорами оптової купівлі-продажу є договори купівлі-продажу на біржах, аукціонах, оптових продовольчих ринках, конкурсних торгах, виставках-ярмарках тощо. Крім того в сфері торгівельного посередництва використовують агентські, дистриб'юторські, консигнаційні, інші види договорів, які носять допоміжний характер в процесі оптової купівлі-продажу. В цілому, договір оптової купівлі-продажу має самостійне значення в опосередкуванні товарно-грошових відносин і правовому регулюванні оптового обороту і відповідає загальним засадам Цивільного законодавства. Тому ряд вчених юристів обґрунтовано пропонують законодавчо закріпити договір оптової купівлі-продажу у Цивільному Кодексі України за аналогією з договором роздрібної купівлі-продажу. Це дозволить більш чітко відмежувати загальні і специфічні норми правового регулювання складних договірних відносин в оптовій торгівлі у Цивільному та Господарському Кодексах України. Останнім часом появились нові форми розрахунків, які, на жаль, ще майже законодавчо не забезпечені, що є причиною низької розрахункової дисципліни суб'єктів договору, а тому було б доцільно розробити і прийняти Закон України « Про електронні розрахунки», який повинен врегулювати: організаційно-правові засади функціонування та вимоги до електронних платіжних систем, види засобів розрахунків, гарантії, захищеність електронних платежів, правове положення суб'єктів, що забезпечують електронні платежі.

Відповідальність за порушення зобов'язань за договором купівлі-продажу в споживчими товарами встановлена законом. Підстави звільнення від відповідальності за договором купівлі-продажу об'єднують в собі непереборну силу (природні і стихійні явища (землетруси, повені, пожежі, тайфуни, різкі температурні коливання, що призвели до загибелі урожаю) та деякі обставини суспільного життя (військові дії, епідемії, національні і галузеві забастовки), а також включення правових актів державних органів, що змінюють оподаткування, мито, запроваджують нові обмеження, актів заборонного характеру в поняття “непереборна сила”). Ряд вчених, на мою думку, небезпідставно пропонують законодавчо закріпити таку підставу звільнення від відповідальності за договором купівлі-продажу як юридичний форс-мажор (юридична неможливість виконання сторонами своїх зобов'язань внаслідок дії актів державних органів, наприклад, у зв'язку з вилученням речі з обігу).

Отже, договір купівлі-продажу - це універсальний самостійний інститут цивільно-правових відносин в системі національної економічної діяльності. Сьогодні купівля - продаж - це найпоширеніший договір цивільного обороту. Переміщення матеріальних благ в товарній формі, що становить основу будь-якого зобов'язання, в договорі купівлі-продажу виступає в найбільш чистому вигляді, є його безпосереднім змістом. Особливе значення цього інституту в сучасному праві обумовлене великою гнучкістю, широтою сфери його застосування, адже по суті купівля-продаж - найбільш універсальна форма товарно-грошового обміну.

Список використаних джерел

I. Основні джерела

I.1. Закони України

I.1. 1. Конституція України;

I.1. 2. Цивільний Кодекс України;

I.1. 3. Земельний Кодекс України;

I.1. 4. Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII із змінами від 16.10.2012 р. за № 5463- VI, діє з 13.01.2006 р,: п. 5 ст. 1, п. 24 ст. 1, п. 25 ст. 1, ч. ч. 2, 5 ст. 6, ч. II ст. 7, абз. 3 ч. III ст. 7, ст. 8, п. 2,13 ст. 8; ч. 6 ст. 13;

I.1.5. Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року, N 2402-III із змінами від 06.11.2012 р. за N 5477-VI, ч.3 ст.17;

I.1. 6. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року N 3480 із змінами від 06.07.2012 р. за N 5178-VI, ч.. 1 ст. 17;

I.1.7 Закон України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" від 22 грудня 1995 року N 493 із змінами від 16.10.2012 р. за N 5463-VI, ч. 3 ст. 1;

I.1.8. Закон України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15 лютого 1995 року N 60 із змінами від 16.10.2012 р. за N 5460-VI, ст. 2, ст. 6;

I.1.9. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Митний тариф України» від 21 грудня 2010 р. N 2829-VI, Таможенний тариф України.. Разділ IV Група 27. «Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні «

I.1.10. Закон України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 року N 1956-XII із змінами від 23.12.2010 р. за N 2856-VI, ст. 15;

I.1.11. Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року із змінами від 02.10.2012 р. за N 5411-VI, п.1 ст.58, ч. I ст. 61;.

I.1.12. Закон України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року N 3425 із змінами від 03.07.2012 р. за 5029-VI;

I.1.13. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року N 1952. із змінами від 06.09. 2012 р. за N 5206-VI;

I.1.14. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI, ст.1.1, п.10 (поняття «товар»), п. 1 ст. 12,п. 1 ст. 13, ст. 14;

I.1.15. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 року N 2658-III із змінами від 17.05.2012 р. за N 4711-VI, абз. 3 ч. II ст. 3;

I.1.16. Закон України « Про авторське право і суміжні права « від 23 грудня 1993 року N 3792-XII із змінами від 13.04.2012 р. за N 4652-VI, ч. 1 ст. 31;.

I.1.17. Закон України «Про приєднання України до Договору про патентне право» від 22 листопада 2002 року за N 245-IV

I.1.18. Закон України " Про внесення змін до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 15 червня 2004 року за N 1765-IV, ст.7, Розділ 2;

I.1.19. Закон України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" від 5 червня 2003 року за N 900-IV із змінами і доповненнями від 16 жовтня 2012 року за N 5463-VI («Обов'язки виробників, продавців, виконавців щодо якості машин, робіт, послуг»), ч. ч. 3, 4, 5, ст.18;

I.1.20. Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481 із змінами від 16.10.2012 р. за N 5463-VI, ст. 11;

I.1.21.. Закон України "Про молоко та молочні продукти" від 24 червня 2004 року N 1870 із змінами від 16.10.2012 р. за N 5462-VI), ст. 5, ст. 6;

I.1.22. Закон України "Про стандартизацію" від 17 травня 2001 року N 2408 зі змінами від 01.06.2010 р. за N 2289-VI;

I.1.23. Декрет КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 року N 46-93 із змінами N 3176-VI від 05.04.2011 р.;

I.1.24 Закон України " Про внесення змін до Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини" від 6 вересня 2005 року за N 2809-IV, ч. I ст. 20;

I.1.25. Закон України « Про підтвердження відповідності « від 17 травня 2001 року N 2406-III із змінами від 16.10.2012 р. N 5463-VI, ст.ст.8, 13;

I.1.26. Закон України "Про безпечність та якість харчових продуктів" від 23 грудня 1997 року N 771 із змінами від 02.10.2012 р. за N 5316-VI, ст. 1;

I.1.27. Закон України "Про лікарські засоби" від 4 квітня 1996 року N 12 із змінами від 04.07.2012 р. за N 5038-VI, ст. 1, ст. 23;

I.1.28. Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14 січня 2000 року N 1393-XIV із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 р., ст. 1;

I.1.29. Закон України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" від 5 червня 2003 року N 900-IV, із змінами від 16.10.2012 р. N 5463-VI, п. 10 ст. 15;

I.1.30. Закон України «Про засади державної мовної політики « від 3 липня 2012 року № 5029-VI із змінами, внесеними згідно із Законом № 5475-VI від 06.11.2012 р., ст.26 п.3;

I.1.31. Закон України « Про державну підтримку сільського господарства України « від 24 червня 2004 року N 1877-IV із змінами від 16 жовтня 2012 року за N 5462-VI, ст.ст.3.1, 3.2, 4 та 5;

I.1.32. Закон України " Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти " від 22 лютого 2000 року за N 1490-III із змінами від 01.06.2007 р. за N 1114-V

I.1.33. Закон України "Про державний матеріальний резерв" від 24 січня 1997 року за N 51/97-ВР із змінами від 16.10.2012 р. за N 5463-VI;

I.1.34. Закон України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" від 5 червня 2003 року N 900, ст. 15;

I. 2. Інші нормативно-правові акти

I. 2.1. Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1991 р. N 2471-XII із змінами за N 19/95-ВР від 24.01.95 р. «Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України»;

I. 2.2. Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1991 р. N 2471-XII із змінами за N 19/95-ВР від 24.01.95 р., «Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України»;

I. 2.3. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 2011 р. N 383 «Правила торгівлі у розстрочку фізичними особами», п. 10;

I. 2.4. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. N 266 із змінами від 24.10.2012 р. за N 970 «Про порядок формування та розміщення державних замовлень на потреб і контролю за їх виконанням», поставка товарів, придбаних за державні кошти «;

I. 2.5. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1089 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. N 445 «Правила продажу товарів магазинами безмитної торгівлі», п. 8;

I. 2.6. Постанова Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 р. N 770; «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» із змінами від 09.01.2013 р. за N 15. Списки N 1 і N 2 Таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

I. 2.7. Постанова Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами « від 30 травня 2011 р N 594. із змінами від 25 січня 2012 р. N 307, п.2;

I. 2.8. Постанова Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами « від 30 травня 2011 р N 594. із змінами від 25 січня 2012 р. N 307, п.2;

I. 2.9. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року N 506 із змінами від 02.02.2011 р. за N 103 «Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів», додаток 1, абз. 2, 3 п. 4,;

I. 2.10. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457, із змінами від 25.12.2002 р. за N 1973 Статут залізниць України, п. 47;

I. 2.11. Постанова КМУ від 15 червня 2006 р. N 833 із змінами від 10.08.2011 р. за N 849 «Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», ст.25;

I. 2.12. Постанова Правління НБУ від 21 січня 2004 року N 22, із змінами від 30.03.2012 р. за N 122 « Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»;

I. 2.13. Постанова Правління НБУ від 15 грудня 2004 року N 637. із змінами від 22.12.2010 р. за N 573 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні;

I. 2.14. Наказ Міністерства юстиції України « Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», від 22.02.2012 р. № 296/5.

I. 2.15. Наказ Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України « Правила продажу товарів поштою» N 206/699 від 11.06.2008 р.;

I. 2.16. Наказ Міністерства економіки України N 103 від 19.04.2007 р про « Правила продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями»., діє з 02. 11. 2007 р, ст. 2.7;

I. 2.17. Наказ Міністерства економіки України від 19.04.2007 N 104. «Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами», п. 2 Глави 5, п. 9 Глави 6, п. 25 Розділу I;

I. 2.18. Наказ Державного комітету стандартизації, метрології і сертифікації України. »Інструкція про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за кількістю фасованого товару в упаковках (ПМУ 17-2000) від 17.05.2000 р. N 314,п. 2;

I. 2.19. Наказ Мінекономіки України від 20.07.2000 р. № 152 « Про затвердження Рекомендацій щодо організації продажу товарів за зразками»;

I. 2.20. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України N57/188/84/105 від 26.02.02 р. із змінами від 6.01.2009 р. за N 38/19/16/39 «Правила торгівлі на ринках», ст. 40, п.5;

I. 2.21. Наказ Міністерства промислової політики України 29 грудня 2004 року N 721, із змінами від 12.10.2010 р. за N 532 « Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів», п. 2

I. 2.22. Наказ Міністерства економіки України за N 104 від 19.04.2007 р. «Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами», п. 16, п. 25, Розділ I;

I. 2.23. Наказ Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку України від 11.06.2008 р. N 206/699 « Про затвердження Правил продажу товарів поштою», ст.8.

I. 2.24. Наказ Міністерства економіки України N 103 від 19.04.2007 р. « Правила продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями «,п. 2.3.;

I. 2.25. Наказ Фонду Держмайна України N 105 від 23 січня 2004 року із змінами від 17 квітня 2009 року N 576 «Про затвердження Порядку визначення початкової вартості пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах «, п. 1.1.

I. 2.26. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 1 червня 2012 року № 419 «Про затвердження реєстру граничного рівня оптово-відпускних та порівняльних (референтних) цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою станом на 1 червня 2012 року» із змінами від 04.09.2012 р. за № 697, п. 2;

II. Допоміжні джерела

II. 1. Підручник : Цивільне право України за ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С.. 2-е видання, доповнене і перероблене - К.: Юрінком Інтер, 2005;

II. 2. Науково-практичний коментар до Цивільного Кодексу України за редакцією розробників проекту Цивільного кодексу України під редакцією член-кореспондента АПрН України Довгерта А.С. К.: Істина. -- 928;

II. 3. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Апопія І.В. « Цивільно-правові аспекти договорів купівлі- продажу в оптовій торгівлі», Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАУ України, К.,2004;

Размещено на Allbest.ru