Функції системного тлумачення норм права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківський університет права імені Короля Данила Галицького

Функції системного тлумачення норм права

Косцова І.П., аспірант

Анотації

У науковій статті розкрито функції системного тлумачення норм права. Обґрунтовано, що функціональне призначення системного методу тлумачення проявляється в регулятивній, охоронній, системоутворюючій, аксіологічній, дидактико-методологічній, гносеологічній та прогностичній функціях.

Ключові слова: юридична техніка, системне тлумачення, функція, системний підхід, законотворчий процес.

В научной статье раскрыты функции системного толкования норм права. Обосновано, что функциональное назначение системного метода толкования проявляется в регулятивной, охранительной, системообразующей, аксиологической, дидактико-методологической, гносеологической и прогностической функциях.

Ключевые слова: юридическая техника, системное толкование, функция, системный подход, законотворческий процесс.

In the scientific article the features of the system interpretation of rules of law. It is proved that the functional purpose of the system method of interpretation is manifested in the regulatory, enforcement, systemforming, axology, didactic- methodological, epistemological and prognostic functions.

Key words: legal technique, systematic interpretation, function, system approach, legislative process.

Функціональне призначення системного тлумачення норм права виражається в тому, що воно є специфічним елементом механізму правового регулювання. У цій якості воно слугує особливим засобом досягнення загальної мети правового регулювання. Системне тлумачення покликане вирішувати завдання, спрямовані на досягнення загальноправової мети.

У цьому контексті актуальним видається дослідження функцій системного тлумачення норм права, які переломлюються крізь призму функцій всього права, а в межах галузей права - крізь призму функцій відповідної галузі права та її інститутів.

Тлумачення права традиційно займає одну з чільних позицій у теорії права та потребує більш глибокого вивчення. Питання про функції тлумачення норм права та системність досліджували закордонні (А. Борисов, Т. Долголенко, Є. Николайчук, Ю. Сурмін, В. Толстик) та українські (О. Зайчук, І. Онищук, Н. Оніщенко, І. Шутак) дослідники.

Проте стан вітчизняного наукового доробку в сфері юридичної техніки не відповідає потребам у таких дослідженнях. Досі не існує навіть єдиної позиції щодо класифікації способів тлумачення.

Мета статті - розкрити функції системного тлумачення норм права.

Сутність системного тлумачення норм права проявляється в його функціях. Функції є суттєвими інструментами наукового пізнання. Є. Николайчук відзначила,, що «функція є пізнавальним образом явищ і процесів, виступає як продукт мислення, як перероблення споглядання і уявлення в поняття» [1, с. 81].

На думку Ю. Сурміна, системний підхід - специфічна реакція на бурхливий і тривалий процес диференціації в науці, який призвів до виникнення величезної кількості несхожих одна на іншу наук. Це те, що об'єднує окремі науки в єдину науку, форма методологічної інтеграції сучасної науки. Системний підхід - єдність методологічної інтеграції і диференціації при домінуванні тенденції об'єднання, збирання методологічного комплексу. При цьому він виконує різноманітні функції в науці. Найбільш важливими серед них виступають світоглядна, евристична, роз'яснювальна, методологічна та прогностична функції [2, с. 303-304].

Як зауважили О. Зайчук та Н. Оніщенко, за допомогою системного способу виявляються та усуваються колізії між різними приписами, віднаходиться потрібна норма під час застосування аналогії закону, осмислюється право в його єдності [3, с. 473].

Більш детально розглянемо функціональне призначення системного тлумачення, що проявляється в низці конкретних функцій.

Дослідження регулятивної функції системного тлумачення дозволяє провести належну оцінку більшості питань, які закономірно постають при дослідженні цього досить складного процесу пізнання правової дійсності. Регулятивна функція є притаманною об'єктивному праву властивістю. Однак вона має специфічний прояв в окремих правових галузях. Наприклад, у цивільному праві ця специфіка полягає в здатності чинити правовий вплив на різні сфери суспільного життя в цілях забезпечення балансу приватноправових і публічних інтересів.

У цивілістиці питання про співвідношення різ- носпрямованих інтересів є досить складним, що призводить до існування безлічі суперечливих позицій. Визначаючи характер співвідношення публічного і приватного інтересів, представляється правильним поділяти наукову позицію про пріоритет в цивільному праві приватноправового інтересу. Можливість досягнення балансу приватних та публічних інтересів при використанні методу системного тлумачення норм цивільного права полягає у наданні суб'єктам цивільного права великих можливостей їх самоорганізації і саморегулювання.

Регулятивна функція системного тлумачення норм цивільного права являє собою цілеспрямований вплив на цивільні правовідносини, що реалізується за допомогою сукупності прийомів і способів, а також здатність правових норм цивільного права визначати та впорядковувати такі відносини. Регулятивна функція найкращим чином проявляє ефективність досліджуваного методу тлумачення, оскільки спрямована на забезпечення законодавчої економії. Поєднання різних прийомів тлумачення в рамках системного методу тлумачення має бути в такому співвідношенні, щоб при інтерпретації можна було врахувати особливості різного роду цивільних відносин.

Охоронну функцію системного методу тлумачення визначають як напрям юридичного впливу його прийомів і способів, які спрямовані на приведення в колишній нормальний стан суспільних відносин, запобігання і усунення небезпеки для сучасного правопорядку в цілому. Охоронна функція системного методу тлумачення виявляється в його здатності охороняти інтереси суб'єктів правовідносин.

Для прикладу розглянемо деякі витяги із узагальнення судової практики застосування адміністративними судами Одеського апеляційного адміністративного округу впродовж 2012-2014 років статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України [4]. Не завжди судами першої інстанції вірно встановлювалась дата, з якої починається відлік строку звернення до суду.

Так, по справі № 2а/489/117/2013 суд першої інстанції невірно визначив час, з якого особа дізналась про наявність оскаржуваної постанови державного виконавця, внаслідок чого залишив позов без розгляду. Суд не врахував, що позивачем було надано відомості про отримання постанови поштою, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. По іншій справі № 2а/1522/6777/11, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції зробив висновок, що позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду та не зазначено поважних причин для його поновлення [4].

Окрім цього, у рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [5, с. 167].

Крім того, апеляційний суд неодноразово звертав увагу судів першої інстанції на потребу додержання принципу верховенства права, згідно з яким права та інтереси кожної особи є найвищими цінностями у державі, а тому, якщо відсутні прямі докази пропуску строку звернення до суду, суд повинен тлумачити вказані обставини на користь позивача з метою надання останньому можливостей захистити свої права та інтереси. Така правова позиція неодноразово була зазначена й у рішеннях Європейського Суду з прав людини та Вищого адміністративного суду України.

Законотворчий процес і практика правозастосування підтверджують, що реалізація принципу верховенства права у цей час має ряд проблем. Насамперед, поширеним явищем є нерозуміння самого принципу верховенства права, його ототожнення з принципом верховенства позитивного закону. В пункті 25 Висновку № 9 (2006 рік) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо ролі національних суддів у забезпеченні ефективного застосування міжнародного та європейського права зазначено: «Національні суди є відповідальними за застосування європейського права. Від них у багатьох випадках вимагається його пряме застосування. Від них також вимагається тлумачення національного права згідно з європейськими стандартами». Відтак, для реалізації ефективного захисту гарантованих прав і свобод громадян та уникнення надалі порушень Конвенції про захист прав і основоположних свобод треба застосовувати в судовій практиці національні суди (їх рішення), правові позиції (практики) ЄСПЛ у контексті законодавства України та Конвенції [6].

Наявна впорядкованість норм та інших елементів системи цивільного права має ієрархічну природу виникнення і різні напрями у забезпеченні правового регулювання, що, в свою чергу, дозволяє говорити про різні системоутворюючі ознаки, зв'язки та відносини. Зміст цієї функції системного тлумачення норм права складають функціональні зв'язки між різними нормами права, зокрема: 1) ієрархічні зв'язки; 2) структурні зв'язки; 3) функціональні зв'язки.

За допомогою вказаних системних зв'язків здійснюється системне цілеспрямоване тлумачення норм права, що існують в єдності норм права та перебувають у тісних взаємозв'язках. Системне тлумачення припускає розгляд положень кожної норми права, в тому числі правових приписів, що знаходяться на різних рівнях вертикальної структури законодавства. Ієрархічні зв'язки - це зв'язки між нормами, розташованими на різних рівнях вертикальної структури законодавства [7, с. 25].

З усього різноманіття елементів системи, об'єднаних структурою, для нас найважливішими є ті з них, які в процесі їх системного тлумачення ведуть до реалізації кінцевої мети - досягнення балансу різних інтересів у суспільстві.

Сутність системоутворюючої функції системного методу тлумачення полягає:

- в гармонізації різноспрямованих інтересів всіх суб'єктів цивільного права на основі ціннісних орієнтирів приватного права;

- у скасуванні розбіжностей між абстрактністю, формалізмом і конкретністю об'єктивного права і різноманіттям суспільного життя, нормативною основою якого служать норми цивільного права, що утворюють складну багаторівневу ієрархічну систему.

Нормативно-правовий акт повинен являти собою єдиний і монолітний механізм, що має цілком певні цілі та загальну функціональну спрямованість на регулювання певного комплексу соціальних відносин і надання їм певної спрямованості. Ця визначеність предмета правового регулювання є найкращою гарантією логічного єдності, внутрішньої системності нормативно-правового акта, оскільки обумовлює єдиний і цілісний характер його функціонального призначення. Всі його структурні елементи підпорядковані єдиній мети - упорядкування певного суспільного відношення. Цим забезпечується не тільки логічна системність і логічна єдність конкретного закону чи підзаконного акту. Таким чином забезпечується єдність і системність усієї системи цивільного законодавства. В цій системі кожен нормативно-правовий акт займає своє певне ієрархічне становище, у кожного з них є своє суворо визначене функціональне призначення. право суд апеляційний

Аксіологічна функція системного тлумачення полягає у виявленні та характеристиці ідейно-мотиваційного аспекту норми, яка інтерпретується. Під час системного тлумачення норми права також проходять через фільтр правосвідомості інтерпретатора. Водночас вважаємо, що правосвідомість особи, яка здійснює тлумачення норми права, хоча й відіграє певну роль, але не є вирішальною. Осмислюючи соціальну реальність за допомогою правового мислення, людина створює свій суб'єктивний образ права. Як справедливо зазначає Т. Долголенко, суб'єкт тлумачення, включений в процес, визначає його послідовність, вибирає способи, прийоми та методи дослідження, однак мета цієї роботи лежить за межами суб'єктивних характеристик [8, с. 8].

Однак з іншого боку, людська психіка і правосвідомість зокрема існують і розвиваються за об'єктивними законами, що ще раз підтверджує тісний зв'язок суб'єктивного і об'єктивного начал. Таким чином, сутнісними характеристиками системного методу тлумачення в аспекті виконуваної ним аксіологічної функції є діалектичний зв'язок об'єктивних (змістовних, семантичних) і суб'єктивних начал. Системне тлумачення права багато в чому є продуктом суб'єктивного погляду інтерпретатора, оскільки він оцінює те чи інше явище не тільки на основі певної методики тлумачення, а й виходячи з конкретних умов правозастосовної ситуації, а також історичної обстановки, в якій застосовується норма цивільного права [1, с. 89].

Гносеологічна функція системного методу тлумачення має доктринальну та практичну цінність. Представники емпіричного напряму філософії права запропонували брати за основу правових рішень факти реального життя. Водночас філософський структуралізм актуалізував тему правової мови [9, с. 6].

Пізнавальна цінність системного методу полягає в можливості поєднання об'єктивних і суб'єктивних компонентів у його змісті. За допомогою вказаного поєднання здійснюється:

загальне уявлення про досліджувану сферу явищ у їх різноманітті;

характеристика окремого предмета із вибраного кола явищ;

виявлення співвідношення окремих явищ та встановлення закономірностей такого співвідношення;

прогнозування головних напрямів розвитку явищ, що перебувають на стадії становлення [1, с. 92].

Дидактико-методологічна функція системного тлумачення полягає у демонстрації складності, ієрархічності, суперечливості та динамізму засвоєння й тлумачення норм права. Пізнавальний простір у дидактиці має навчальну демонстраційну спрямованість окремих способів і методів системного тлумачення. За допомогою їх правильного застосування досягається ефект тлумачення і конкретизації норм права [9, с. 7].

Дидактико-методологічна функція системного методу тлумачення має аналітичну, критичну та конструктивно-прогностичну підфункції.

Прогностична функція системності реалізується завдяки теорії еволюції систем, що проходять загальні етапи розвитку. Вдається зібрати інформацію про явища, які можуть бути пізнані на основі досвіду та не існують в конкретний момент, але виникнуть завдяки просторово-тимчасовому розвитку правової системи. Системні ідеї досить широко застосовують для передбачення майбутнього правової системи, його впливу на суспільні відносини на основі моделі хвильової та циклічної динаміки.

Погоджуємось з І. Шутаком та І. Онищуком у тому, що функціональні зв'язки між нормативними приписами можуть бути різними. Норма, яка тлумачиться, може бути пов'язана з принципами права, а також з нормами: дефінітивними; оперативними; спеціальними; спільними; відсильними; змінювальними, доповнювальними, уточнювальними; винятковими; колізійними; конституційними; міжнародними. Ці зв'язки встановлюються юристами самостійно. Знання правил юридичної техніки дозволяє їм усунути неясності щодо тлумачення норми права [10, с. 431].

Висновки

Вищевикладене дає змогу зробити висновок, що від виявлення сутності методу системного тлумачення у функціональному аспекті багато в чому залежить ефективність вдосконалення нормативно-правових засобів регулювання.

Функції системного тлумачення є специфічним результатом впливу його прийомів і методів на норми права. Таким чином, термін «функція» набуває більш конкретного змісту та значення у зв'язку з досліджуваним нами явищем. Пропонується виокремити основні функції системного тлумачення норм права: регулятивну, охоронну, системоутворюючу, аксіологічну, гносеологічну, дидактико-методологічну функції.

Література

1. Николайчук Е. Системное толкование норм гражданского права : дисс. докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Е. Николайчук ; ЧОУ ВПО «Институт международного права, экономики, гуманитарных наук и управления имени К. В. Россинского». - Краснодар, 2014. - 192 с.

2. Сурмин Ю. Теория систем и системный анализ : [учеб. пособие] / Ю. Сурмин. - К. : МАУП, 2003. - 368 с.

3. Теорія держави і права. Академічний курс : [підручник] / за заг. ред. О. Зайчука, Н. Оніщенко. - 2-ге видання. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 688 с.

4. Узагальнення судової практики застосування адміністративними судами Одеського апеляційного адміністративного округу впродовж 2012-2014 років статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://court.gov.ua/instructions.

5. Дроздов О. Актуальні проблеми реалізації окремих засад кримінального процесу в провадженні за новови- явленими обставинами / О. Дроздов // Вісник Національної академії правових наук України. - 2014. - № 2 (77). - С. 156-169.

6. Узагальнення практики застосування судами загальної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій при здійсненні судочинства у кримінальних справах статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за 2011 - перше півріччя 2012 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : зс^о^иа/.../Узагальнення%20судової%20 практики%20ст.%203,5,6%.

7. Толстик В. Иерархия источников российского права : [монография] / В. Толстик. - Нижний Новгород : Общество «Интелсервис, 2002. - 216 с.

8. Долголенко Т. Аксиологический и формально-юридический смысл толкования права : автореф. дисс. . канд. юрид. наук / Т. Долголенко. - Казань, 2012. - 26 с.

9. Борисов А. Синтез мировоззренческого и научного познания в современном правопонимании : автореф. . канд. философ. наук / А. Борисов. - Киров, 2009. - 23 с.

10. Шутак І. Юридична техніка : [навчальний посібник для вищих навчальних закладів] / І. Шутак, І. Онищук. - Івано-Франківськ, 2013. - 496 с.

Размещено на Allbest.ru