Німецький постмодерністський дискурс в текстовому просторі феміністичної літератури

Поетика художнього простору німецького постмодерністського дискурсу зумовлюється перш за все композиційно-мовленнєвим аранжуванням текстової матерії, що базується на нелінійності, гіпертекстуальності та міфологізації текстового простору. Нелінійність є однією з визначальних рис постмодерністських текстів. Вона есплікується завдяки таким лінгвопоетичним прийомам, як фрагментарне письмо, жіноче письмо і багаторівневе письмо (подвійне кодування).

Фрагментарне письмо - стилістичний прояв нелінійної оповіді, яке побутує в німецькому постмодерністському дискурсі у вигляді таких типів: графічно-композиційний тип (специфічне вживання графічних маркерів в тексті); стилістичний тип (спирається на такі стилістичні фігури, як повтори, рефрени, паралелізми для досягнення мозаїчного ефекту); симулятивний тип (стратегія підміни дійсності через вживання симулякрів, які дефрагментують текст). Нелінійність композиційно-мовленнєвої організації текстової матерії роману Е. Єлінек "Коханки" представлена у виді графічно-композиційного та стилістичного типів фрагментарності.

Синтаксичний тип нелінійності репрезентується в романі Е. Єлінек "Коханки" "жіночим" письмом, пов'язаним з символічною смертю суб'єкта і заснованим на порушенні тема-рематичних зв'язків. Текст роману, побудований в такий спосіб, становить собою певну множинність висловлювання, позбавлених лінійного зв'язку, а тому є алогічним та деструктурованим.

Втілена у стратегії подвійного кодування, неоднорідність дискурсивного малюнка апелює до багаторівневого письма - нелінійних засобів організації постмодерністського текстотворення, проявом чого є розмаїття жанрово-мовленнєвих шарів / кодів у межах одного тексту. Багаторівневе письмо та стратегія подвійного кодування - є визначальними рисами текстового простору роману Е. Єлінек "Коханки", які забезпечують неоднорідність, нерівномірність та нерівнорядність жанрово-поетичного малюнку тексту роману, створеного за принципом плюралістичності та неоднозначності.

Композиційно-мовленнєва неоднорідність у романі Е. Єлінек "Коханки" значною мірою зумовлюється гіпертекстуальністю, яка утворюється шляхом інтертекстуального зв'язку між текстом роману і символічним усуненням автора, реалізованим стратегіями "смерть автора" і "авторська маска".

Інтертекстуальність НПмД є проявом ацентричності, завдяки якій реалізується одна з основних особливостей поетики постмодернізму - неможливість створення єдиного, оригінального, унікального тексту. У романі Е. Єлінек "Коханки" представлений пародійний тип інтертекстуальності, який спирається на власне пародію, травестію і пастіш.

Гіпотетична відсутність автора досягається усуненням суб'єктивної модальності через "смерть" автора або авторську маску. Ігрове маскування автора відбувається за рахунок таких лінгвопоетичним прийомів, як "приховування" автора (безособова оповідь, інтертекстуальність), створення інтерактивного тексту (залучення читача до співпраці), дистанціювання автора шляхом використання епічного презенсу.

Важлива ознака роману Е. Єлінек "Коханки" ? це не виключність його лінгвопоетичних засобів, а здатність компілювати вже існуючі в притаманний лише сучасним текстам лінгвокультурний код. Підібрані за принципом нонселецкії та залучені до побудови тексту роману, вони порушують когерентність тексту і породжують фрагментарність, представлену синтаксичною нелінійністю, семантичною несумісністю, часовою варіативністю, специфічним графічним оформленням, інтертекстуальністю, децентрованістю тощо. Всі ці лінгвопоетичні особливості текстового простору відображають домінуючу ідею гіпоконцепту аніма / фемінність у призмі німецького постмодерністського дискурсу - дискримінацію жінки і гендерну асиметрію, що зумовлює виникнення нового панкультурного феномену - феміністичного дискурсу.

Загальні висновки

Феномен "постмодернізм" є визначним соціокультурним явищем сучасності, чию появу спровокувала духовна криза західного суспільства, зневіра в існуючі цінності, сумнів у пізнавальних можливостях людини. Зміна соціокультурної ситуації, яка відбулась у зв'язку з розвитком засобів масової інформації і появи віртуальної реальності, призвела до глобальної культурної трансформації. Модифікація глибинних орієнтирів спричинила появу таких постулатів постмодернізму, як "смерть суб'єкта", "децентрація", "амбівалентність" тощо. Ці віхи сформували нову модель бачення світу, кардинально відмінну від класичної, основним параметром якої став організований хаос. Відсутність ієрархії, причинно-наслідкових зв'язків, динамічність, ацентричність - все це відбиває нове світосприйняття, зафіксоване в образі ризоми.

Ризоматична модель світу поєднує непередбачуваність Хаосу і системність Космосу, створюючи "Хаосмос" ? феномен нестабільності, що припускає можливість рівноправного існування Хаосу і Порядку. Така модель не бінарна, не ієрархічна, не лінійна, вона - іманентна і рухлива.

Постмодерністський дискурс - лінгвосоціокультурний феномен, словесно-художня іпостась якого конституюється комплексом своєрідних текстів, побудованих за принципами нелінійності, що передбачає ірраціональність, фрагментарність, нон селективність, інтертекстуальність, гіперсимволічність, міфопоетичність і децентрованість, заснованих на ідеї відмови від логоцентричного світосприйняття. Німецький постмодерністський дискурс віддзеркалює загальну західноєвропейську тенденцію до подолання структурованості. Він конституюється сукупністю факторів, притаманних постмодерністському дискурсу (фрагментарність, нелінійність, міфопоетичність, ацентричність, інтертекстуальність, гіперсимволічність тощо), які проростають на потужному фундаменті національно специфічних чинників. Релевантні вони й для німецького постмодерністського дискурсу з тією різницею, що він міцно пов'язаний з культурними традиціями, мовленнєвими стратегіями і креативними техніками німецького романтизму, екзистенціалізму і модернізму, а також специфічно німецького фемінізму і поп-культурного формалізму. Цей дискурс являє собою іманентне ризоматичне утворення, ментальний простір якого зумовлюється концептами різного ступеню узагальненості та аксіологічної адекватності.

Концептосистема німецького постмодерністського дискурсу характеризується структурованістю, множинністю та ієрархічністю. Ця система конституюється метаконцептом постмодернізм, якому підпорядковуються гіперконцепти смерть суб'єкта, смерть Бога, децентрація, а їм - гіпоконцепти, вишикувані у вигляді трьох лінгвокультурних діад "фемінізм і демаскулінізація", "геніальність і маргінальність", "духовність і тілесність". Не менше ідеологічне навантаження несуть і лінгвокультурні типажі - ментальні утворення, які містять у собі ознаки гіпер-, гіпо- і катаконцептів.

На найнижчому рівні ієрархії розташовуються катаконцепти - ментальні одиниці, що, власне, й виступають вербально матеріалізованими репрезентантами лінгвокультурного простору німецького постмодерністського дискурсу, які можуть бути автохтонними (фемінність, маскулінність, геніальність, маргінальність, духовність, тілесність) та аллохтонними (Frau, Mann, Genie, Macht, Teufel, Seele, Angst, Brutalitдt, Kцrper, Kopf, GenuЯ, Wunsch, Zwang та ін.). об'єктивуючись та суб'єктивуючись у дискурсі, піддаючись перманентному мовленнєвому експериментуванню, семантично обіграючись, міняючи свою аксіологічну полюсність, метафоризуючись і поетизуючись, ці концепти стають основними носіями постмодерністської ідеології. Саме вони актуалізують ту чи іншу особливість національно маркованих дискурсів постмодернізму.

Попри своє прагнення до універсальності, постмодернізм все таки не зміг вийти за межі національної своєрідності. Зокрема, у німецькій його гілці чітко вимальовується феміністичний напрям, однією з представників якого є Е. Єлінек зі своїм романом "Коханки", який і став об'єктом нашого дослідження. Отже, дослідивши цей феномен, можна зробити висновок, що феміністичний напрям заснований на критиці патріархального суспільства та історично зумовленою пасивністю жінки. У такий спосіб актуалізується ідея "смерті суб'єкта", яка втілюється в концепті фемінність. Іронічне ставлення до атрибутів чоловічої влади, критика фалоцентризмі, мовне аранжування феміністичних настроїв, які торкнулися навіть граматики і словотвору, призводять до стирання чітких границь між статями. Символічно влада і вплив переходять від маскулінного суб'єкта до завжди пасивного ремінного об'єкта, втіленого в лінгвокультурному типажі мати-тиран.

У НПмД відбувається перехід акценту з маскулінної домінанти в бік феміністичності, що відображується в проблемах тілесності і сексуальної ідентифікації. Жіноче не переймається проблемами духовності, не вистроює ієрархій, не дотримується закону, а існує в організованому хаосі - "хаосмосі". Жінка не бажає виконувати нав'язану патріархальної свідомістю роль матері, дружини, об'єкту. Через це вона жертвує своєю сексуальністю (лінгвокультурний типаж фригідна жінка), репродуктивною функцією, але натомість отримує можливість сказати. Так, жінка у романі Е. Єлінек "Коханки" не просто висловлює своє власне ставлення, не нав'язане суб'єктом, а й в змозі організувати свій власний світ. Отже, одним з вагомих здобутків постмодернізму стає жіночий (фемінний) дискурс, який передбачає специфічну організацію текстів, сформованих за принципом нелінійної, спонтанної, ризоматичної організації.

Однією з визначальних рис концептуального простору феміністичного дискурсу є його аксіологічна амбівалентність. Вона полягає в тому, що значна кількість концептів німецької лінгвокультури з позитивним знаком оцінки наділяються в ньому негативними смислами. Таким "переполюсуванням" характеризуються концепти Frau, Mutter, Schцnheit, Kind та ін., які перетворюються на "антиконцепти" і виступають своєрідними симулякрами. З іншого боку, є тут і шар концептів, які з точки зору традиційної лінгвокультури мають негативний оцінний субстрат, але побутують в німецькому феміністичному дискурсі як абсолютно нейтральні (Dummheit, Zugдnglichkeit, Naivitдt, Opfer, Passivitдt та ін.).

На тлі "переполюсування" знаків оцінки з позитивного на негативний та з негативного на нейтральний дуже помітною стає ще одна аксіологічна риса німецького феміністичного дискурсу - абсолютна відсутність у ньому концептів "високого духу" ? таких як щастя, любов, вірність, дружба, радість. Переоцінка цивілізаційних та національно специфічних цінностей упритул до її повної анігіляції є усталеною практикою німецького феміністичного дискурсу, а синкретизм духовного і бездуховного - його нормальним станом.

Поетика німецького постмодернізму базується на принципах плюралістичності та реконструкції, тоді як феномени цілісності, закінченості, ієрархічності, врівноваженості, естетичності піддаються в ньому недивній критиці. Стратегії творення таких текстів засновані на принципі нонселекції ? відмові від осмисленого відбору мовних засобів (нелінійне дефрагментована письмо, порушення законів актуального членування, колаж тощо). Використання таких лінгвопоетичних засобів утворює своєрідний вербальний код, який і забезпечує співвіднесеність твору з канонами постмодерністської естетики.

Ці умови передбачають відповідність лінгвопоетичних особливостей німецьких постмодерністських текстів основним його ідейним настановам: смерті суб'єкта, смерті Бога, децентрації. Так, смерть Бога втілюється в стратегії смерті автора і інтертекстуальності, завдяки чому текст втрачає зв'язок з об'єктивною дійсністю. Цитатний колаж позбавляє твір його автентичності та унікальності, моделює гіперреальність, єдиним втіленням якої може бути лише нескінченна множинність можливих світів. Смерть суб'єкта репрезентує появу нового типу дискурсивності - жіночого, внаслідок чого актуальними стають стратегії бріколажу, фрагментування, експериментування з мовними формами. Всі ці стратегії широко представлені і в романі Е. Єлінек "Коханки" за допомогою влучного використання авторкою специфічних лінгвопоетичних засобів.

Надзвичайно важлива ознака роману Е. Єлінек "Коханки" ? це не виключність його лінгвопоетичних засобів, а здатність компілювати вже існуючі в притаманний лише сучасним текстам лінгвокультурний код. Підібрані за принципом нонселецкії та залучені до побудови тексту роману, вони порушують когерентність тексту і породжують фрагментарність, представлену синтаксичною нелінійністю, семантичною несумісністю, часовою варіативністю, специфічним графічним оформленням, інтертекстуальністю, децентрованістю тощо. Всі ці лінгвопоетичні особливості текстового простору відображають домінуючу ідею гіпоконцепту аніма / фемінність у призмі німецького постмодерністського дискурсу - дискримінацію жінки і гендерну асиметрію, що зумовлює виникнення нового панкультурного феномену - феміністичного дискурсу.

Постмодернізм - проміжний етап соціокультури, який породив глобально амбівалентний феміністичний дискурс. Його коливання між суцільним пустуванням, театральністю і мудрістю зумовлює тотальну невизначеність у самій своїй суті. Феміністичний дискурс постає як глибоко еклектичне явище, що синтезує всі культурні шари, стаючи грою на грані реальності та вигадки і віддзеркалюючи хаотичне освоєння дійсності. Якраз всі ці моменти і складають серйозну дослідницьку перспективу. Вона поглиблюється й необхідністю дослідження гіпоконцепту фемінність у всіх його проявах та у зв'язку з усіма підлеглими йому катаконцептами різного значеннєвого статусу, який відбиває зміну гендерних акцентів, розставлених допостмодерністською культурою, заради досягнення повного розуміння такого феномену, як феміністичний дискурс.

Список використаних джерел

1. Арутюнова Н.Д. Лингвистический энциклопедический словарь / под ред. В.Н. Ярцева. - М.: Советская энциклопедия, 1990. - 682 с.

2. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. - М.: Прогресс, 1994. - 616 с.

3. Белобартов А. Высказать невысказываемое, произнести непроизносимое. Интервью с Эльфридой Елинек // Иностранная литература - 2003 - №4. - С. 12-27.

4. Бехта І.А. Дискурс наратора в англомовній прозі. - К.: Грамота, 2004. - 304с.

5. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла / Пер. с фр. Л. Любарской, Е. Марковской. - М.: Добросвет, 2000. - 257 с.

6. Вайнштейн О.Б. Постмодернизм: история или язык // Вопр. Философии, 1993. - №3. - С. 56-72.

7. Валгина Н.С. Теория текста: учебное пособие. - М.: Логос, 2003. - 250 с.

8. Воркачёв С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. - 2001. - №1. - С. 64-72.

9. Гак В.Г. Языковые преобразования. - М.: Школа ЯГКБ, 1998. - 768 с.

10. Гальперин И.Р. Текст как объкт лингвистического исследования. - М.: Наука, 1981. - 139 с.

11. Греймас А.Ж., Курте Ж. Семиотика // Объяснительный словарь теории языка / Под ред. Ю.С. Степанова. - М.: Радуга, 1983. - С. 483-550.

12. Делез Ж., Гваттари Ф. Анти-Эдин. Капитализм и шизофрения. - Екатеринбург: У-Фактория, 2007. - 672 с.

13. Джеймісон Ф. Постмодернізм, або логіка культури пізнього капіталізму / Пер. з англ. П. Дениско - К.: Курс, 2008. - 502 с.

14. Жеребкина И. Прочти моё желание. Постмодернизм. Психоанализ. Феминизм. - М.: Идея Пресс, 2000. - 256 с.

15. Залевская А.А. Психолингвистический подход к проблеме концепта // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. - Воронеж: Изд-во ВГУ, 2001. - С. 36-44.

16. Зверев А. Модернизм в литературе США. Формирование, эволюция, кризи. - М.: Наука, 1979. - 320 с.

17. Земская Е.А., Китайгородская М.А., Розанова Н.Н. Языковая игра // Русская разговорная речь. - М.: Наука, 1983. - С. 172-214.

18. Земская Е.А., Китайгородская М.А., Розанова Н.Н. Особенности мужской и женской речи // Русский язык в его функционировании. Под ред. Е.А. Земской и Д.Н. Шмелева. М.: Наука, 1993. - С. 90-136.

19. Золотова Г.А. Роль ремы в организации и типологии текста // Синтаксис текста / Отв. ред. Г.А. Золотова. - М.: Наука, 1979. - С. 113-173.

20. Ильин И.П. Постмодернизм: от истоков до конца столетия. - М.: Интрада, 1998. - 255 с.

21. Ильин И.П. Постмодернизм. Словарь терминов. - М.: Интрада ММ1, 2001 - 415 с.

22. Ильин И.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. - М.: Интрада, 1996. - 254 с.

23. Ишханян Р. Понятие языка в эпоху постмодернизма [Електронний ресурс] // Журнал "Самиздат". - 2009. - Режим доступу до сайту: // http://zhurnal.lib.ru/i/ishhanjan_r/language.shtml.

24. Кавелти Дж.Г. Изучение литературных формул // Новое литературное обозрение. - №22. - 1996. - С. 33-64.

25. Карасик В.И. Лингвокультурный типаж // Язык. Текст. Дискурс: Научный альманах Ставропольского отделения РАЛК / под. ред. Г.Н. Манаенко. - Вып. 5. - Ставрополь: ПГЛУ, 2007. - С. 86-89.

26. Карасик В.И., Слышкин Г.Г. Базовые характеристики концептов в лингвокультурной концептологии // Антология концептов. Под ред.. В.И. Карасика, И.А. Стернина. - Т. 1. - Волгоград: Парадигма, 2005. - С. 13-15.

27. Карымова М.Г. Гипертекст в философии постмодернизма / Карымова М.Г. // Вестник ТюмГУ. - Тюмень, 2002. - С. 64-69.

28. Квіт С. Основи герменевтики. - К.: КМ Академія, 2003. - 192 с.

29. Керимов Т.Х. Интертекстуальность // Современный философский словарь. - М.; Бишек; Екатеринбург: Одиссей, 1996. - 360 с.

30. Кирилина А.В. Гендер: лингвистические аспекты. М.: Институт социологии РАН, 1999. - 189 с.

31. Кирилина А.В. // Словарь гендерних терминов. М.: Информация - ХХI век, 2002. - 256 с.

32. Корольова А.В. Теорія художнього мовлення в контексті лінгвопоетичної парадигми // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. Н. пр. - К.: ВПЦ "Киівський ун-т", 2003. - С. 250-254.

33. Красавский Н.А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах. - Волгоград: Перемена, 2001. - 495 с.

34. Крылова О.В. Переделы сексуальности в постмодернизме // Вестник Удмурдского ун-та, 2006. - №3. - С. 193-198.

35. Кубрякова Е.С. О тексте и критериях его определения // Текст. Структура и семантика. - М.: СпортАкадемПресс, 2001. - С. 72-80.

36. Куцепал С.В. Французька філософія другої половини ХХ ст.: дискурс із префіксом "Пост" / Киівсткий національний університет ім. Шевченка. - К.: ПАРАПАН, 2004. - 234 с.

37. Левин Ю.И. Истина в дискурсе // Семиотика и інформатика. - М.: ВИНТИ, 1994. - Вып. 4. - С. 124-164.

38. Лиотар Ж-Ф. Состояние постмодерна / Пер. С фр. Н.А. Шматко. - М.: АЛЕТЕЙА, 1998. - 159 с.

39. Ляпин С.Х. Концептология: к становлению подхода // Концепты. Научные труды Центроконцепта. - Архангельск: Поморск. гос. ун-т, 1997. - Вып. 1. - С. 11-35.

40. Маньковская Н.Б. Париж со змеями. Введение в эстетику постмодернизма. - М.: ИФРАН, 1995. - 348 с.

41. Поповская Л.В. Лингвистический анализ художественного текста в вузе: Учебн. пособие / Л.В. Поповская. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2006. - 510 с.

42. Посадский А.В. К проблеме определения постмодернистской ментальности в культурной жизни молодёжи современной Европы [Електронний ресурс] / Межвуз. aссоц. "Покров". - 2009. - Режим доступу до сайту: http://pokrov-forum.ru/science/prav_phil_kult/statia/molodej_evropa-s2.php.

43. Потапенко С.І. Мовна особистість у просторі медійного дискурсу. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2004. - 360 с.

44. Приходько А.М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики: Монографія. - Запоріжжя: Прем'єр, 2008. - 332 с.

45. Райнеке Ю.С. Исторический роман постмодернизма и традиции жанра (Великобритания, Германия, Австрия): дис. канд. фил. Наук: 10.01.03. - М., 2002. - 212 с.

46. Рассохина И.Б. Деструкция эроса в искусстве феминизма // Этическое и эстетическое: 40 лет спустя. Материалы науч. конф. 26-27 сент. 2000 г. - СПб, 2000. - С. 135-137.

47. Руднев В.П. Словарь культуры ХХ в. - М.: Аграф, 1999. - 384 с.

48. Сажина Л.В. Методология гендерлингвистического анализа // Известия Уральского гос. ун-та. Гуманитарные науки. Филология. - Екатеринбург, 2008. - Вып. 15. - №55. - С. 94-99.

49. Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. - К.: Брама 2004. - 336 с.

50. Скоропанова И.С. Русская постмодернистская литература: Учебное пособие. - М.: Флинта: Наука, 2001. - 608 с.

51. Солганик Г.Я. Стилистика текста. - М.: Флинта: Наука, 2007. - 256 с.

52. Степанов Ю.С. Альтернативный мир. Дискурс. Факт и принцип причинности // Язык и наука до конца ХХ века. - М.: ИЯ РАН, 1995. - С. 35-73.

53. Топоров В.Н. Мировое дерево // Мифы народов мира. - М.: Советская Энциклопедия, 1980. - С. 389-406.

54. Усманова А.Р. Текст // Новейший философский словарь. - Минск, 1999ю - 896 с.

55. Усовская Э. Постмодернизм в культуре ХХ века. - Минск: БГУ, 2003. - 63 с.

56. Фролов Г.А. Постмодернизм в Германии: к проблеме национальной специфики // Русская и сопоставительная филология: Лингвокультурологический аспект / Казанский государственный университет. - Казан. гос. ун-т, 2004. - С. 329-332.

57. Фуртай Ф.В. Ораз женщины в современной массовой культуре / Ф.В. Фуртай [Електронний ресурс] // Теоретический журнал области философских наук "Антропо топос". - 2007. - Вып. 2. - режим доступу до журналу: http://antropotopos.ru/Article/2_June/contents_june.html.

58. Хрипунова Ю.И. Интроспективный анализ интертекстуальных связей текста-оригинала и пародии на него // Вестник Воронежского гос. ун-та. - Воронеж, 2008. - №3. - С. 143-151.

59. Шатин Ю.В. Миф и символ как семиотические категории // Язык и культура. - Новосибирск, 2003. - С. 7-10.

60. Эко У. Заметки на полях имени розы. - СПб.: Symposium, 2007. - 94 с.

61. Элиот П., Мендел Н. Теории феминизма // Гендерные исследования: феминистская методология в социальных науках / Под ред. И. Жеребкиной. Харьков: ХЦГИ, 1998. - С. 45-46.

62. Эпштейн М.И. Идеология и язык. Построение модели и осмысление дискурса. // Вопр. Языкознания. - М.: Наука, 1991. - №6. - С. 19-33.

63. Юнг Г. Душа и миф. Шесть архетипов. - М.: АСТ, 2005. - 400 с.

64. Altmayer C. Kultur als Hypertext. Zu Theorie und Praxis der Kulturwissenschaft im Fach Deutsch als Fremdsprache. - Mьnchen: INDICIUM Verl., 2004. - 511 S.

65. Baker S. The Fiction of Postmodernity. - N.Y.: Rowman & Littlefield Publishers Inc, 2000. - 217 p.

66. Barthes R. From work to text // Postmodern literary theory. - Oxford: Blachwell Publishers Ltd., 2000. - 454 p.

67. Behrens R. Postmoderne. - Frankfurt-am-Main: Europдische Verlagsanstalt, 2008. - 96 S.

68. Bьnting K. Stilsicheres Deutsch. - Kцnigswinter: Tandem, 2008. - 320 S.

69. Cambi F. Tendenzen in der цsterreichischen Literatur der Gegenwart // Volker Wekdeking, Anne-Marie Corbin. Deutschsprachige Erzдhlprosa seit 1990 im europдischen Kontext. - Trier: Wissenschaftlicher Verlag Trier, 2003. - S. 57-65.

70. Cixoux H. Die unendliche Zirkulation des Begehrens // Weiblichkeit in Schrift. - Berlin: Merve, 1977. - S. 42-43.

71. Fiedler L. Cross the Border - Close the Gap - Los Angeles: Stein & Day Pub, 1976. - 148 p.

72. Fokkema D.W. The semantic and syntactic organization of postmodernist texts. // Approaching postmodernism. - Amsterdam, 1986. - P. 81-91.

73. Habermas J. Der philosophische Diskurs der Moderne. - Frankfurt-am-Main: Suhrkamp, 1985. - 606 S.

74. Hermand J. Nach der Postmoderne. Дsthetik heute. - Kцln: Bцhlau, 2004. - 192 S.

75. Heyer S. Deleuzes & Guattaris Kunstkonzept: ein Wegweiser durch tausend Plateaus. - Wien: Passagen, 2001. - 200 S.

76. Hirschauer St. Dekonstruktion und Rekonstruktion. Plдdoyer fьr die Erforschung des Bekannten // Feministische Studien. 1993. - №2. - S. 55-68.

77. Holthuis S. Intertextualitдt. Asspekte einer Reyeptionsorientierten Konzeption. - Tuebingen: Stauffenburg Verlag Brigitte Narr GmbH, 1993. - 270 S.

78. Jameson F. Postmodernism and consumer society. // The antiaeshetic: Essays on postmodern culture. / Ed. By Forster H. Philadelphia: Port Townsend, 1984. - P. 111-126.

79. Jencks Ch. The post-modern reader. - N-Y.: St. Martin's Press, 1995. - 420 p.

80. JeЯing B., Kцhnen R. Einfьhrung in die neuere deutsche Literaturwissenschaft. - Weimar: J.B. Metzler Stuttgart, 2007. - 424 S.

81. Kasianka R., Zima V.P. Krise und Kritik der Sprache. Literatur zwischen Spдtmoderne und Postmoderne. - Marburg: Francke, 2004. - 300 S.

82. Kotthoff H. Die Geschlechter in der Gesprдchsforschung. Hierarchien, Theorien, Ideologien // Der Deutschunterricht, 1996. - №1. - S. 9-15.

83. Kristeva J. Probleme der Textstruktur // Strukturalismus in der Literaturwissenschaft. - Kцln: Barz & Beienburg, 1972. - S. 243-262.

84. Kьper Ch. Linguistische Poetik. - Stuttgart: W. Kohlhammer, 1986. - 148 S.

85. Lьtzeler P- M. Postmoderne und Postkoloniale deutschsprachige Literatur. Diskurs - Analyse - Kritik. - Bielefeld: Aisthesis Verlag, 2005. - 255 S.

86. Lyotard J.-F. Answering the question: What is Postmodernism? // Modern Literary Theory. - L.: ARNOLD & N.Y.: OUP Inc., 2001. - 4th Ed. - P. 329-337.

87. Maase K. Grenzenloses Vergnьgen: der Aufstieg der Massenkultur 1950-1970. - Frankfurt: Fischer, 2007. - 307 S.

88. Ortheil H.-J. Das Lesen - ein Spiel. Postmoderne Literatur? Die Literatur der Zukunft! // Deutsche Literatur. - Stuttgart: MC, 1987. - 592 S.

89. Patzer G. Deutsche Lyrik nach 1945 bis zur Gegenwart. - Buxtehude: AOL, 2001. - 64 S.

90. Scheitler I. Deutschsprachige Gegenwartsprosa seit 1970. - Tьbingen und Basel: A. Franke Verlag, 2001. - 387 S.

91. Schmidinger H., Zichy M. Tod des Subjekts, Poststrukturalismus, christliches Denken. - Innsbruck: Tyrolia, 2005. - 302 S.

92. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч.Е. Вінквіста та В.Е. Тейлора / пер. з англ. В. Шовкун. - К.: Основи, 2003. - 503 с.

93. Малахов В.С. Постмодернизм // Современная западная философия. Словарь. - М.: Политиздат, 1991. - 414 с.

94. Новейший философский словарь // Под ред. А.А. Грицанова, М.А. Можейко. - Минск: Книжный дом, 2003 - 1280с.

95. СЭСРЯ: Стилистический энциклопедический словарь русского языка / Под ред. М.Н. Кожиной. - М.: "Флинта", "Наука", 2003. - 695с.

96. Энциклопедия символов, знаков, эмблем. - М.: Эксмо; СПб.: Мидгард, 2005. - 608 с.

97. Duden. Das Wцrterbuch der Synonyme. - Mannheim; Leipzig; Wien; Zьrich: Dudenverlag, 2006. - 336 S.

98. Duden. Deutsches Universalwцrterbuch. - Mannheim; Leipzig; Wien; Zьrich: Dudenverlag, 1996. - 1816 S.

99. Duden. Redewendungen und sprichwцrtliche Redensarten / Wцrterbuch der deutschen Idiomatik. - Mannheim; Leipzig; Wien; Zьrich: Dudenverlag, 1992. - 864 S.

100. Wilpert G. Sachwцrterbuch der Literatur. - Stuttgart: Alfred Krцner Verlag, 1989. - 1053 S.

101. Jelinek E. Die Liebhaberinnen. - Hamburg: Rowohlt, 2007. - 157 S.

ZUSAMMENFASSUNG

Der Begriff der Postmoderne - oder des Postmodernismus - ist zu einem der schillerndsten Begriffe in der kunst-, literatur- und gesellschaftstheoretischen Diskussion des letzten Jahrzehnts geworden. Der Postmodernismus ist ein wichtiges soziokulturelles Phдnomen der Gegenwart, dessen Erscheinung die geistige Krise der westlichen Gesellschaft, die Enttдuschung ьber die existierenden Werte, der Zweifel an den kognitiven Fдhigkeiten des Menschen provozierten. Der Wandel der soziokulturellen Situation, der wegen der Entwicklung der Massenmedien und der Erscheinung der virtuellen Realitдt eintrat, fьhrte zu einer globalen Kulturtransformation.

Die Modifikation der bedeutsamen Weltansichten wurde zum Anlass der Erscheinung solcher Grundprinzipien des Postmodernismus, wie "Tod des Subjekts", "Dezentration", "Ambivalenz" usw. Diese Grundprinzipien formulierten das neue Modell der Weltanschauung, die sich grundlegend von dem klassischen (traditionellen) unterscheidet. Das organisierte Chaos, das Fehlen der Hierarchie und der Kausalkette, der Dynamismus und der AzentrismusHieH wurden zu den Hauptkennzeichen der neuen Weltanschauung und zum Anlass der Verдnderung der Genderrollen in der gegenwдrtigen Gesellschaft und der Erscheinung eines neuen Phдnomens in der Literatur - des postmodernistischen Feminismus.

Eine der wichtigsten und ungewцhnlichsten Vertreterinnen der feministischen Richtung des deutschen Postmodernismus ist Elfride Jelinek - die bekannte цsterreichische Schriftstellerin, deren Roman "Die Liebhaberinnen" das Objekt unserer Erforschung ist.

Also, nachdem die feministische Richtung des deutschen postmodernistischen Diskurs erforscht und analysiert wurde, kann man Fazit ziehen, dass dieses Phдnomen die Folge der Kritik an der patriarchalischen Gesellschaft und der historisch ausgeprдgten Passivitдt der Frau ist. Die Genderrollen der Frauen und der Mдnner verдndern sich und in solcher Weise werden die Ideen "Tod des Subjekts" und "Dezentration" aktualisiert, die sich im Konzept Weiblichkeit verwirklichen. Ironisches Verhдltnis zu den Attributen der mдnnlichen Macht, Kritik am Phallozentrismus, sprachliche Darstellung der feministischen Stimmungen, die sogar Grammatik und Wortbildung betrifft, fьhren zur Lцschung der scharfen Grenze zwischen Geschlechtern. Symbolisch ьbergehen die Macht und der Einfluss vom mдnnlichen Subjekt zum weiblichen (frьher immer passiven) Objekt.

Alle diese Strategien sind ganz grьndlich im Roman "Die Liebhaberinnen" von E. Jelinek durch den treffenden Gebrauch von den spezifischen linguopoetischen Mitteln dargestellt (besondere Wortwahl; nichtlineare, fragmentarische Komposition; Intertextualitдt; besondere Wahl der Zeitformen; spezifische graphische Ausstattung; semantische Inkompatibilitдt; ungewцhnlicher Gebrauch von Ironie usw.). In Zusammenhang damit bilden die oben genannten Strategien eine ernste Forschungsperspektive, die durch die Notwendigkeit der Erforschung des Konzeptes Weiblichkeit in allen seinen Erscheinungsformen verstдrkt wird, denn es spiegelt die Verдnderung der Genderrollen wider, die noch vor der postmodernistischen Kultur begann, und hilft solch ein kompliziertes Phдnomen wie der feministische Diskurs besser zu verstehen.

Schlьsselwцrter: der Postmodernismus, das Konzept, die Weiblichkeit, Gender, der Feminismus, die Intertextualitдt, die Nichtlinearitдt.

Додаток А.1

Концептосистема німецького постмодерністського дискурсу [44, с. 292]

Мега-концепт	Гіпер-концепти	Гіпоконцепти	(Ката)концепти
ПОСТМОДЕРНІЗМ	СМЕРТЬ СУБЄКТА	АНІМА / ФЕМІННІСТЬ	Frau, Tochter, Mutter, Grossmutter, Opfer, Kind, Hochzeit, Mond, Echo, Schцnheit, Hilfslosigkeit, Dummheit, Zugдnglichkeit, Naivitдt, Passivitдt
		АНІМУС / МАСКУЛІННІСТЬ	Mann, Kraft, Gewalt, Jдger, Verfьhrer, Entmannung
	СМЕРТЬ БОГА	ГЕНІАЛЬНІСТЬ	Genie, Macht, Teufel, Welt, Gesellschaft, Mensch, Ge-ruch, Gehцr, Fremde, Wahnsinn
		МАРГІНАЛЬНІСТЬ	MittelmдЯigkeit, Langsam-keit, Mцrder, Droge, Sьnde, Verbrechen, Vertriebene
	ДЕЦЕНТ-РАЦІЯ	ДУХОВНІСТЬ	Geist, Seele, Angst, Brutali-tдt, Ekel, Hass, Gleichgьltig-keit, Verachtung, Neid, Gier, Zorn, Entfernung, Anarchie
		ТІЛЕСНІСТЬ	Kцrper, Kopf, Auge, Genita-lien, Brьste, Sex, Porno-graphie, Unempfindlichkeit, Material, Tod, Leben, GenuЯ, Wunsch, Zwang, Perversion, Selbstbefriedi-gung
	ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ТИПАЖІ	Mutter-Tyrannin, frigide Frau, Mann-Androgynie, verrьcktes Genie, Nomade

Додаток А.2

Асоціативно-образна репрезентація концепту Frau в романі Е. Єлінек "Коханки"

Концепт-референт	Концептуальний корелят	Мовна репрезентація
Frau	Людські якості	so gut wie lebendig, kьmmerlicher geist, unterentwickelter kцrper, eine lebende person, etwas mittleres, das unwesentliche, unmenschlich, gefьhls-unfдhig
	Ставлення з боку чоловіка	kleine frau, bekommt einen mann angeschafft, steht unter einem mann
	Професійні якості	der kochende kochtopf, die hirnlose perfekte arbeitskraft, aufmerksame bedienung, ausgezeichnete kцchin
	Порівняння з іншими істотами	die dumme kuh, formlose masse, dankbar wie ein hund, heult wie ein schakal, grinst wie ein totenkopf, vielbenutztes instrument

Додаток Б.1

Специфічна організація тексту в романі Е. Єлінек "Коханки" (фрагмент)

Додаток Б.2

Порушення канонів актуального членування в романі Е. Єлінек "Коханки" (фрагмент)

1.	fernsehen und Schallplatte, ich weiЯ nicht, ob es fьr ein ganzes leben reicht, sagt heinz, ein mann will viele frauen genieЯen, ein mann ist anders.
2.	ich liebe dich doch gerade deswegen, weil du ein mann bist, sagt brigitte. du bist ein mann, der ein beruf lernt, ich bin eine frau, die keinen beruf gelernt hat. dein beruf muЯ fьr uns beide reichen, das tut er auch spielend, weil er so ein groЯer schцner beruf ist. du darfst mich niemals verlassen, sonst wьrde ich sterben, sagt brigitte. so schnell stirbt man nicht, sagt heinz. Du mьЯtest eben auf einen zurьckgreifen, der weniger verdient, als ich einmal verdienen werde.
3.	ich liebe dich doch gerade deswegen, weil du mehr verdienst als einer, der weniger verdient. auЯerdem liebt brigitte heinz, weil dieses gefьhl in ihr ist, gegen das sie nicht ankommt, schluЯ. ihr haar ist wie polierte edelkastanien. ich werde es mir bis morgen ьberlegen, sagt heinz. so macht man das im modernen wirtschaftsleben, in welchem ich mich auskenne.
	ich liebe dich so sehr, antwortet brigitte. morgen ist schon die Zukunft, und die habe ich nicht. mich hast du jedenfalls auch nicht, sagt heinz, ich mцchte daher nicht in deiner haut stecken.

Додаток Б.3

Синтаксична фрагментарність тексту в романі Е. Єлінек "Коханки" (фрагмент)

(1)	Die HOCHZEIT
(2)	heut ist endlich der ersehnte tag gekommen, strahlendblaues wetter begrьЯt den langersehnten tag. heute ist endlich der ersehnte tag gekommen, strahlendblaues wetter begrьЯt den langersehnten tag.
(3)	brigitte hat ein bodenlanges weiЯes kleid an, das die schneiderin eigens fьr sie genдht hat. paula hat ein bodenlanges weiЯes kleid an, das die schneiderin, ihre frьhere lehrerin, eigens fьr sie genдht hat. brigitte hat ein bukett aus weiЯen rosen im arm. paula hat ein bukett aus weiЯen rosen im arm. heinz hat einen schwarzen anzug mit einem smokingmascherl an.
(4)	erich hat einen neuen schwarzen anzug mit einer schцnen krawatte an. heinz macht stдndig blцde witze ьber seine verlorene freiheit. ьber erich werden viele witze gerissen ьber dessen verlorene freiheit. heinz spricht ьber sein zukьnftiges geschдft, brigitte unterstьtzt ihn dabei, sie legt besitzergreifend ihre hand auf die seine. erich denkt an seine motore, paula denkt, daЯ sie noch einmal davongekommen ist.
(5)	brigitte ist dankbar, paula ist dankbar.

Додаток Б.4

Особлива темпоральна наративна репрезентація тексту роману Е. Єлінек "Коханки" (erzдhlendes Prдsens, prдsens historicum) (фрагмент)

Размещено на Allbest.ru