Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Контролінг та внутрішній аудит підприємства в умовах України

Вступ

Дослідження маркетингового середовища підприємства є складовою частиною маркетингового аудиту, основне завдання якого полягає в поглибленій діагностиці стратегії, політики, практики й організації маркетингу на підприємстві. Маркетинговий аудит являє собою один з різновидів контролю, що передбачає всебічну, систематичну, комплексну та незалежну оцінку й аналіз основних факторів зовнішнього середовища підприємства, проведення ситуаційного аналізу його внутрішнього середовища, за результатами чого розробляють обґрунтовані комплексні заходи щодо підвищення ефективності маркетингової діяльності підприємства в цілому і його окремих господарських одиниць.

2. Методологічні засади внутрішнього аудиту

Стратегія аудиторської перевірки будується на виборі найбільш доцільних шляхів досягнення мети аудиторської перевірки. Характер перевірки залежить від досвіду і кваліфікації внутрішнього аудитора, від тривалості роботи аудитора на підприємстві, тобто від рівня знання особливостей бізнесу, характеру завдань, що вирішуються в аудиті, та інших факторів. Стратегія аудиторської перевірки формується як план аудиторської перевірки.

Внутрішньоаудиторський контроль, здійснюючи функції управління, досліджує процес розширеного відтворення суспільно необхідного продукту згідно з законодавством і нормативно-правовими актами, які забезпечують раціональне господарювання в умовах ринкової економіки. Одна з найважливіших функцій внутрішнього аудиту полягає в тому, щоб своєчасно виявити негативні явища в господарсько-фінансовій діяльності підприємства і сприяти їх коригуванню до того, як ці проблеми переростуть у кризу. Тому в практиці внутрішніх аудиторів виникає необхідність використання різних форм здійснення в часі та просторі контролю з метою своєчасного вироблення для керівництва напрямів управління фінансами і способів використання ресурсів. Теорія контролю свідчить, що внутрішній аудит - це складова процесу зниження рівня інформаційного ризику. У цьому процесі внутрішній аудитор використовує різноманітні технологічні прийоми й методи, які в цілому складають методологію контролю. При цьому питання класифікації прийомів і методів контролю, які застосовуються при внутрішньому й зовнішньому аудиті, були й залишаються одними з найзаплутаніших, невирішених питань.

У господарському контролі немає чітких розмежувань між методами дослідження й методами практичного здійснення контролю. Мова йде про вироблені аудиторами-практиками прийоми й методи, які стосуються побудови та перевірки версій проведення контрольно-ревізійних дій, розкриття певних видів зловживань. Способи і прийоми, які виникли в результаті практики, є її продуктами, а для науки про контроль вони - об'єкт пізнання.

Схематично метод внутрішньоаудиторського контролю представлено на рис. 1. Залежно від поставленої мети внутрішнього аудиту, повноти охоплення об'єктів, що перевіряються, та необхідності отримання різноманітної, доказової інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта, що перевіряється, внутрішні аудитори при проведені перевірок можуть використовувати різноманітні методичні прийоми і способи аудитування. Контролюючи один і той же об'єкт, можна застосовувати різні методичні прийоми.

Теорія контролю поки що не встановила чітких меж між окремими методами документального контролю, які застосовуються в аудиторській практиці, і не дала чіткого визначення кожного з них. Запропонований у дисертації підхід полягає в тому, щоб виявити найбільш характерні риси для певного внутрішньоаудиторського прийому, які відрізняють його від інших. Ефективність застосованих методичних прийомів дослідження, їх комбінацій визначається критерієм істини - практикою.

Слід додати, що у період розвитку ринкових відносин підприємницьку діяльність в Україні доводиться здійснювати в умовах інформаційної невизначеності ситуації та нестійкості, нестабільності економічного середовища виникає ризик, тобто небезпека невдачі, непередбачених втрат.

Сутність аудиторського ризику полягає в тому, що внутрішній аудитор може допустити окремі помилки у своїй роботі (відсутність тестування контрольних моментів та інших аудиторських процедур) і при визначенні загальних підсумків зробити неправильні висновки. Оцінка аудиторського ризику досить складна справа, яка багато в чому визначається здатністю внутрішнього аудитора до професіональних суджень. При цьому внутрішній аудитор у своїй практиці чітко розрізняє різні категорії оцінки ризику і прагне оцінити його рівень за компонентами. Аудиторський ризик пов'язаний із суб'єктивністю дій аудитора щодо перевірки звітності. Якщо внутрішній аудитор для себе визначає менший рівень аудиторського ризику, то треба бути впевненим, що у звітності немає суттєвих помилок. У той же час, на практиці складається інша ситуація - є впевненість в абсолютній достовірності звітності. Аудиторський ризик завжди знаходиться в межах від нуля до одиниці. Нульовий ризик означає повну впевненість внутрішнього аудитора в достовірності показників звітності. Проте внутрішній аудитор не повинен гарантувати повну відсутність суттєвих помилок у фінансовій звітності.

3. Основи організації внутрішнього аудиту

У процесі перевірки внутрішньому аудитору необхідно зібрати вичерпні докази для складання об'єктивного висновку про достовірність показників фінансової звітності суб'єкта господарювання.

Кількість інформації, необхідної для аудиторських оцінок, законодавчо не регламентується. Внутрішній аудитор на основі свого професійного судження має самостійно приймати рішення щодо кількості інформації, необхідної для складання висновку про достовірність фінансової звітності економічного суб'єкта. Навіть якщо суб'єкти, що перевіряються, здійснюють однакові фінан сово-господарські операції, мають однакову кількість бухгалтерських документів - це ще не свідчить про якість і кількість необхідних аудиторських доказів. Достатність аудиторських доказів у кожному конкретному випадку внутрішнім аудитором визначається, виходячи з його професійного досвіду, теоретичних знань та інтуїції. Вся документація аудитора, яка підготовлена на стадії планування і під час перевірки, допомагає йому в розробці прийнятного плану та ефективному проведенні аудиту, використовується для контролю й оцінки результатів перевірки.

Достатність доказів у кожному конкретному випадку визначається індивідуально на основі їх кількості. На цей чинник впливає розмір вибірки й характер конкретних елементів. Основні вимоги в даному випадку - репрезентативність елементів вибірки, оскільки тільки в цьому випадку можна отримати об'єктивну інформацію.

Найважливіші аудиторські докази (дані аудиту) мають бути оформлені документально, вони називаються робочими документами аудитора. Робочі документи використовуються внутрішніми аудиторами як допоміжні інструменти при проведенні внутрішнього аудиту, а також при складанні аудиторського висновку - як письмові докази виконаної роботи. Документальне оформлення внутрішнього аудиту вважається однією із найважливіших умов його кваліфікованого проведення. Однак практика показує, що ведення робочої документації не тільки в Україні, але й за кордоном викликає певні труднощі:

по-перше - відсутність загальноприйнятих стандартів ведення аудиторських документів, їх складу, форми, структури та змісту;

по-друге - відсутність у внутрішніх та зовнішніх аудиторів достатнього досвіду складання документів при перевірці, виходячи з конкретних умов їх діяльності та ситуації, що склалася;

по-третє - аудитори зарубіжних країн, вирішуючи питання ведення робочих документів, підходять до цієї проблеми в кожному конкретному випадку індивідуально. Оскільки ці документи є конфіденційними, а методика їх ведення становить комерційну таємницю, то відповідно й досвід їх роботи важкодоступний.

Незалежність, оцінка джерела інформації та неупередженість внутрішнього аудитора є важливими вимогами до аудиторських доказів. Докази, одержані із зовнішніх джерел (наприклад від банків), надійніші, ніж одержані із внутрішніх (відповіді працівників підрозділів, що перевіряються, на питання внутрішнього аудитора). Але слід підкреслити, що при оцінці джерел інформації треба пам'ятати, що навіть при незалежному джерелі інформації докази можуть вважатись ненадійними, коли ці джерела перебувають у становищі, яке дозволяє їм оперувати достовірними даними.

Достатність доказів у кожному конкретному випадку визначається індивідуально на основі їх кількості. На цей чинник впливає розмір вибірки й характер конкретних елементів. Основна вимога в такому випадку - репрезентативність елементів вибірки, оскільки тільки в цьому випадку можна отримати об'єктивну інформацію.

Аналіз свідчить, що, приймаючи рішення про переконливість доказів, внутрішньому аудитору слід переконатись у цінності доказу та утримуватись від видачі висновку до того часу, поки він не збере вагомих доказів, достатніх для виключення всіх сумнівів. Зібрані аудиторські докази, а також отримані результати й висновки - суттєва частина внутрішнього аудиту. Внутрішній аудитор повинен довідуватись про обставини, при яких виникає необхідність у тому чи іншому доказі. Зазвичай структура та перелік аудиторських документів залежать від того, які докази необхідно отримати. У практичній діяльності від внутрішнього аудитора вимагається отримання значимих і достатніх доказів.

Досить часто внутрішньому аудитору доводиться мати справу з такими проблемами, які вимагають глибоких спеціальних знань із певних галузей, і в цих випадках він не може провести кваліфіковану перевірку або дати оцінку певних обставин і сторін виробничо-господарської діяльності. Через ці чинники серйозні проблеми та суттєві помилки можуть залишитись нерозкритими й невиявленими. Тому внутрішнім аудиторам у разі необхідності варто пропонувати керівництву залучити до аудиторської перевірки спеціалістів-експертів.

Структура та зміст висновку експерта мають відповідати вимогам чинного законодавства. Окрім того, висновок повинен бути достатньо повним і детальним, щоб досвідчений внутрішній аудитор або (і) інший експерт при ознайомлені з ним зміг отримати чітке уявлення про проведену експертну роботу.

4. Аналітичні процедури у внутрішньому аудиті

Обґрунтована необхідність приділяти належну увагу аналітичним процедурам при проведенні перевірок внутрішніми аудиторами. Вони визначені як вид незалежних процедур для отримання аудиторських доказів. Аналітичні процедури можуть використовуватись протягом усього процесу аудиту на різних етапах його проведення: на стадії планування, безпосередньо при проведені перевірки та при підсумковому, загальному огляді на стадії завершення аудиту.

Аналітичні процедури включають: аналіз фінансового стану суб'єкта господарювання, аналіз фінансових результатів діяльності суб'єкта господарювання, аналіз обіговості обігових активів (оцінку ділової активності), оцінку очікуваного банкрутства і є незалежними аудиторськими процедурами і застосовуються внутрішніми аудиторами для обґрунтування аудиторських доказів. Вони належать до найбільш ефективних із погляду тривалості й сили аудиторських процедур. При проведенні аналітичних процедур слід звернути особливу увагу на оцінку можливості розвитку підприємства в подальшому, інакше кажучи, оцінити, чи не є даний суб'єкт господарювання потенційним банкрутом. Оцінку задовільного стану балансу підприємства слід проводити двічі: на етапі планування внутрішнього аудиту (на базі звітності до її перевірки) і на етапі складання висновку, коли до балансу суб'єкта господарювання внесені виправлення за результатами перевірки.

Аналіз фінансово-господарської діяльності тісно пов'язаний із внутрішнім аудитом. Досвід розвинених країн свідчить, що внутрішній аудит не може вважатися ефективним засобом вивчення діяльності господарювальних суб'єктів, якщо перевірка господарської діяльності не містить елементів аналізу. Саме аналіз і прогнозування фінансового стану підприємства, його рентабельності, фінансової стійкості має розглядатися як кінцева мета внутрішнього аудиту.

Необхідною умовою забезпечення безперервного процесу виробництва є наявність достатніх обігових коштів у підприємств та організацій. Станом на 1 грудня 2012 р. вартість обігових коштів суб'єктів господарювання Київськоїї області становила 17958,5 млн. грн., у тому числі в запасах товарно-матеріальних цінностей - 5224,0 млн. грн., що відповідно на 14,6 та 15,1% більше, ніж на цей період 2011 р., що в основному забезпечувало потреби підприємств регіону.

Внутрішній аудитор враховує, що оперативний і подальший економічний аналіз перш за все повинні давати оперативну інформацію з метою прийняття оперативних рішень. Крім того, на результати діяльності підприємства впливають позитивно чи негативно численні фактори. Вивчення взаємозв'язку та взаємовпливу окремих факторів на постачальну, виробничу, збутову та фінансову діяльність, виявлення причинних зв'язків між ними, розкриття та вимір резервів також є об'єктом аналізу, який повинен досліджувати внутрішній аудитор.

Дослідження завдань стратегії та планів бізнесу підприємства - один з основних елементів внутрішнього аудиту стратегічних напрямів розвитку підприємства, що є основою для досконалішого аналізу різних функцій і галузей діяльності підприємства та оцінки виробництва. Внутрішній аудитор досліджує методологію і методи, які використовує підприємство для розробки планів та інших нормативних документів. Особлива увага приділяється суперечливим цілям, новим проектам, реалізація яких потребує достатнього досвіду.

Мета внутрішньогосподарського фінансового аналізу полягає в забезпеченні планомірного надходження коштів і в розміщенні власного та позичкового капіталу так, щоб створити умови для нормального розвитку підприємства, отримання максимального прибутку і виключення ризику банкрутства. У той же час метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка ефективності найважливіших функцій управління, що дозволяє визначити конкурентоспроможність суб'єкта господарювання.

Сучасні умови господарювання вимагають від керівництва підприємства нових підходів до формування фінансових ресурсів, а тому ефективна організація внутрішнього фінансового контролю є нагальною потребою сьогодення.

Останнім часом у практиці країн із розвинутою ринковою економікою широкої популярності набула нова прогресивна комплексна система внутрішнього контролю, що організується в компаніях і фірмах, яка має назву «контролінг». Концепція контролінгу була розроблена у 80-х роках як засіб активного попередження кризових ситуацій, які призводять до банкрутства.

5. Контролінг та внутрішній аудит у сучасному менеджменті

Контролінг - нове явище в теорії та практиці сучасного управління, яке виникло на межі економічного аналізу, планування, управлінського обліку та менеджменту.

Нерідко контролінг ототожнюють з контролем. Таке ставлення справедливе лише частково, оскільки контролінг включає в себе й аспект контролю. А це означає, що контролінг, передусім, має давати відповіді на питання - що треба та що найбільше підходить для підприємства в його діяльності.

У нинішніх умовах контроль усе більше доповнюється елементами контролінгу, який забезпечує більш ефективне управління підприємством з метою довготривалого його існування.

Якщо порівняти контролінг і контроль, то контролінг ближче до попереднього контролю. Практика показує, що контролінг не можна вважати універсальним засобом уникнення всіх без винятку негараздів, проте його цілком можна вважати, за відкритих нормальних типових умов, надійним гарантом обґрунтованих управлінських рішень. У той же час контролінг як цілісна концепція управління фінансово-економічними процесами та результатами діяльності підприємства включає в себе поточний збір та обробку інформації, здійснення функцій контролю, являє собою зразок мислення менеджера, орієнтованого на майбутнє. Тому він виступає однією з основ стратегічного менеджменту та дозволяє порівняти будь-які дії суб'єкта господарювання з точки зору того, до чого це призведе в майбутньому. Спираючись на світовий досвід, слід також зазначити, що контролінг активно сприяє постійному підвищенню кваліфікації менеджерів та всіх співробітників підприємства. Людський фактор відіграє важливу роль у контролінгу. Унаслідок цього важлива частина контролінгу, як і всього менеджменту, поширюється на управління персоналом. Можна стверджувати, що в галузі управління персоналом контролінг - це управління через узгодження цілей.

Однак практика показала, що впровадження контролінгу є досить складним та тривалим процесом, який складається із декількох послідовних етапів. У цілому його можна подати у такому вигляді:

- опис існуючої інформаційної (бухгалтерської) системи суб'єкта господарювання;

- визначення вимог до необхідної управлінської інформації;

- побудова формалізованої системи, яка здатна забезпечити менеджерів необхідною управлінською інформацією;

- побудова системи управлінської звітності;

- побудова методики внутрішньовиробничого аналізу;

- побудова системи фінансового планування.

На впровадження системи впливають такі чинники, як термін існування суб'єкта господарювання на ринку, галузь, розмір, структура, рівень автоматизації управління та постановки менеджменту на підприємстві.

Слід відзначити, що в сучасних умовах основна частка методів контролінгу, елементів системи контролінгу присутня у практиці багатьох українських підприємств, особливо комерційних банків, тобто систему контролінгу не потрібно створювати з нуля - вона в явному чи неявному вигляді вже існує. Наявний рівень його організації далекий від досконалості, зазвичай перебуває в початковому стані, а методи впровадження контролінгу не складають повної закінченої системи. У той же час використання контролінгу є виключно ефективним методом ринкового господарювання, якщо його приймати з урахуванням конкретних умов нашої країни.

Функції внутрішнього аудиту та контролінгу визначаються керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки його діяльності, обсягів, показників, системи управління. Однак можна виділити ряд типових функцій, притаманних внутрішньому аудиту та контролінгу, незалежно від особливостей діяльності підприємства, на якому вони проводяться.

Варто додати, що функція контролінгу та внутрішнього аудиту з підтримки управління випливає з їх загальноуправлінських положень. Для виконання рефлексивного завдання необхідна загальна інформаційна панорама, що враховує багатопланові взаємозалежності між цими категоріями. Тому завданням контролінгу та внутрішнього аудиту у функції підтримки управління є підготовка й поточна актуалізація інформаційної картини для виконання ним контролю.

Оскільки у процесі рефлексії постійно виявляються ефекти навчання, які повинні включатися в діючу інформаційну базу, то це також стає важливим завданням. Контролінг як функція з підтримки управління охоплює ідею інформаційного забезпечення, властиву концепціям контролінгу з орієнтацією на інформацію. На відміну від останніх тут інформаційне завдання випливає з вищої управлінської функції контролінгу й тим самим включається до спільного для всієї фірми поля діяльності.

Система контролінгу інтегрує облік, планування, маркетинг в єдину керовану систему, в якій чітко окреслюються цілі підприємства, принципи управління та способи їх реалізації. Можна представити контролінг як систему підготовки, адаптації підприємства до початку найбільш імовірних подій. У цьому випадку робота починається у сфері бухгалтерського обліку в рамках складання прогнозних балансів і звітів про прибутки та збитки.

На підприємствах України необхідні нові підходи до планування, обліку та економічного аналізу. При переході до контролінгу слід застосовувати управлінський облік як основу облікової політики, і не тільки поділяти затрати на постійні та змінні, виявляти обсяги прибутку, але й враховувати затрати та результати продажів як за видами продукції, послуг, так і за сегментами ринку, групами клієнтів, місцем формування виробничих і фінансових підсумків. Тому в інструментарії контролінгу важливе місце займає внутрішній та зовнішній аудит, а також внутрішній виробничий облік (а не фінансовий бухгалтерський облік, окреслений законодавством).

Контролінг як функція, орієнтована на майбутнє, служить вияву нових можливостей на ранніх стадіях появи ризиків для підприємства, це - здатність суб'єкта господарювання до своєчасного реагування на ринкові зміни, що залежить від часового інтервалу між виникненням нового шансу або ризику до конкретних дій, а також від затрат часу на зміну плану та впровадження новинки. Контролінг - це цілісна концепція економічного управління, яка забезпечує тривале існування підприємства, побудована на синтезі обліку, інформаційного забезпечення, аналізу, планування та контролю і спрямована на вияв усіх шансів та ризиків, пов'язаних з отриманням прибутку. Метою контролінгу є отримання даних, їх обробка і трансформація в інформацію для управління та прийняття рішень. Така інформація є нестандартною, призначається для виявлення тенденції та закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагає розробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність.

У роботі зазначено, що однією із складових успіху кожного підприємства є розподіл повноважень і відповідальності між внутрішніми аудиторами. Досвід свідчить, що контроль якості діяльності відділу внутрішнього аудиту неможливий без перевірки результатів роботи відділу та без відстеження ефективності стратегії та тактики контролю якості. І тут важливі професійні спостереження та аналіз якості, яка насправді забезпечує гарантію відповідного контролю роботи на всіх рівнях. У той же час якість роботи внутрішнього аудитора в першу чергу контролюється самими підрозділами, що перевіряються, а також керівництвом підприємства. Крім того, керівництву підприємства доцільно щорічно перевіряти заходи контролю якості, щоб бути впевненими в їх виконанні. Слід додати, що зростання визнання і престижу професії внутрішнього аудитора зумовлює необхідність створення системи контролю якості, і при цьому доцільно більш широко використовувати вітчизняний і зарубіжний досвід.

6. Управлінський облік та внутрішній аудит в інформаційному забезпеченні контролінгу

Важливим елементом системи контролінгу та внутрішнього аудиту на підприємстві є управлінський облік і саме поняття контролінгу асоціюється з поняттям управлінського обліку. Основне завдання управлінського обліку та внутрішнього аудиту - надання відповідної інформації для прийняття управлінських рішень. У той же час функції контролінгу ширші, а тому його роль як підсистеми управління суб'єкта господарювання полягає в наданні допомоги керівництву.

Для пошуку кращих управлінських рішень існує об'єктивна необхідність організації в рамках системи контролінгу спеціального управлінського обліку, який може бути поєднаний із фінансовим або виділений окремим блоком. Зміст управлінського обліку визначається цілями управління: він може бути змінений за рішенням адміністрації залежно від інтересів і мети, яка стоїть перед керівництвом внутрішніх підрозділів. Управлінський облік, на відміну від фінансового, спрямованого на ретроспективу, орієнтується в основному на майбутнє.

Ураховуючи, що управлінський облік ведеться виключно для внутрішніх інформаційних потреб підприємства, а значить його ведення не є обов'язковим, його параметри, напрями, глибину визначає само підприємство. У той же час інформація управлінського обліку використовується адміністрацією всередині підприємства для досягнення конкретних виробничих чи господарських цілей:

- визначення дохідності, рентабельності окремих виробничих підрозділів підприємства, окремих видів продукції; визначення очікуваних доходів від того чи іншого економічного заходу (закупівлі і продажу майна, упровадження нових технологій, здійснення короткотермінових чи довгострокових інвестицій тощо);

- вивчення перспективи випуску нових видів продукції, освоєння нових виробництв;

- складання прогнозу про фінансовий стан підприємства на перспективу.

Обидві бухгалтерії як фінансова, так і управлінська при певній автономії тісно пов'язані між собою, будуються на єдиній первинній інформаційній базі, окремі показники внутрішнього управлінського обліку входять у загальну систему фінансового обліку. Сутність управлінського обліку полягає в наданні інформації, що необхідна або може знадобитися менеджерам у процесі управління підприємницькою діяльністю.

Досвід свідчить, що управлінському обліку обов'язково потрібно основну увагу приділяти майбутньому і тому, що можна зробити, щоб вплинути на хід справ, тому слід зазначити, що минуле не можна змінити, але його треба досліджувати з метою управління в майбутньому, адже управлінський облік готує інформацію для менеджерів усередині організації, щоб допомогти в ухваленні правильного рішення.

У роботі відзначається, що в управлінському обліку як складовій частині контролінгу застосовуються особливі методи обліку витрат: за повною собівартістю, за фактичною собівартістю, за нормативною собівартістю, за плановою собівартістю, за усіченою собівартістю та обмін планових граничних витрат.

Нові економічні умови вимагають оволодіння менеджерами засобами управлінського обліку. Незважаючи на те, що управлінський облік здається оманливо простим для менеджера, який ще не почав із ним працювати, він являє собою складну, вимогливу систему, яка здатна призвести до результатів прямо протилежних очікуваних менеджером, який не оцінив найбільш загальних загроз та не знає, як їх успішно уникнути.

Фінансовий добробут підприємства - поняття складне, комплексне, що свідчить про стабільність його грошових капіталів, при якому створюються умови для його подальшого розвитку, зростання прибутку, підтримки платоспроможності, ліквідності, кредитоспроможності й рентабельності при раціональному рівні ризику. Оскільки фінансова стійкість підприємства це, насамперед, результат природних процесів, які відбуваються в ньому самому, тому на нього активно впливають всі процеси, які відбуваються на підприємстві.

Велике значення в діях менеджера або керівника підприємства має урахування повною мірою особливостей тієї стадії життєвого циклу, на якій перебуває підприємство. Прагнучи вирішити конкретні питання й одержати кваліфіковану оцінку фінансового становища, керівники підприємств усе частіше звертаються до даних обліку та фінансового й управлінського аналізу. Крім того, внутрішній аудиторський контроль допомагає підприємству правильно побудувати бухгалтерський облік і оптимізувати обліковий процес і сформувати облікову політику. Адже пошуку прийняття ефективних управлінських рішень сприяє взаємодія контролінгу з іншими економічними службами підприємства, зокрема зі службою обліку та внутрішнього аудиту.

Висновок

В курсовій роботі вирішено актуальну науково-прикладну проблему теоретичного обґрунтування, розробки та впровадження на промислових підприємствах внутрішнього аудиту та контролінгу.

Основні висновки:

1. Контроль у будь-якому суспільстві є об'єктивною необхідністю та зумовлюється дією економічних законів. Суспільство не може нормально існувати без організованої системи контролю, спостереження за виробництвом і розподілом матеріальних благ. Функція контролю в суспільстві виникає скрізь, де процес виробництва існує як вид суспільного процесу. Вирішувати завдання управління економікою можливо лише за умови зразкового обліку, аналізу, контролю; учасники цих процесів потребують достовірної та неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб'єктів господарювання.

2. Дослідженням було встановлено, що сучасний стан методології та організації контролю ще не дозволяє досягти належного результату в питаннях збереження власності. У практичній діяльності не завжди забезпечується раціональне застосування способів і прийомів контролю. Виходячи з цього обґрунтовано необхідність становлення внутрішнього аудиту, від якого залежить не тільки збереженість матеріальних цінностей засновників, але й кредитоспроможність підприємства. За таких обставин кожне підприємство має виробити власну стратегію і тактику стабілізації виробництва, а в подальшому - підняття виробництва та зростання ефективності.

3. Внутрішній аудит необхідний для підвищення ефективності всієї системи управління підприємствами, він сприяє дотриманню законодавчих вимог до організації бухгалтерського обліку, здійсненню господарських операцій, створенню необхідних умов застосування правових норм захисту майнових інтересів і дотриманню вимог установчих документів, скороченню економічних санкцій раціональної організації та використанню висновків зовнішніх аудиторських перевірок. В умовах функціонування підприємств на принципах підприємництва назріла нагальна потреба створення апарату управління служби внутрішнього аудиту, насамперед для забезпечення безконфліктного співіснування з органами державного контролю та незалежним (зовнішнім) аудитом.

4. Системний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, що становить сутність маркетингового аудиту, дозволяє виробити маркетингову стратегію (програму) і план заходів, спрямованих на досягнення різних цілей підприємства: утримання частки ринку, збільшення обсягу продаж тощо, адекватних сформованій ситуації на галузевому ринку та внутрішнім можливостям підприємства.

5. Завдання визначення сутності контролінгу перестає бути суто теоретичною проблемою і стає практичною функцією управління соціально-економічними процесами підприємства. Це зумовлюється тим, що контролінг перетворився в дуже ефективний інструмент менеджменту, тому що, по-перше, його складовими і невід'ємними елементами є облік, планування, контроль, аналіз господарської діяльності, інформація та внутрішній аудит у системі управління підприємством; по-друге, вимір величини відхилень планових даних від фактичних, виявлення причин і вживання заходів щодо їх подолання стає важливим фактором удосконалення управління; по-третє, прийняття постійних коригувальних впливів не тільки тактичного, але і стратегічного плану на виробничо-господарську діяльність підприємства для вирішення поставлених перед підприємством завдань.

6. Наявність масштабних проблем, що існують в економічній сфері країни, яка переживає кризовий період радикальних реформ переходу до ринкових відносин, спричиняє зростання ролі контролінгу на всіх рівнях системи управління підприємством. Це, у свою чергу, детермінується новими економічними умовами задоволення суспільних потреб у реалізованій продукції з орієнтацією на головну особу історичного процесу - покупця, що виступає реальним, об'єктивним контролером. Отже, потрібно створити умови для більш гнучкого управління підприємством, яке діє на принципах самоврядування й саморегулювання, коли трудовий колектив не тільки бере участь в управлінні, але й контролює ці процеси.

7. Обґрунтовано роль контролінгу в управлінні підприємством і доведено, що практика його впровадження є новацією, а також показано, що в даний час система контролю все частіше повинна доповнюватись системою контролінгу, який забезпечує ефективніше управління суб'єктом господарювання. Об'єктом контролінгу є все підприємство, система управління й система виробництва, у тому числі операційний менеджмент, структура і процес управління, інформація та внутрішній аудит. Процес реалізації контролінгу може бути пасивним і активним. Пасивний контролінг виступає як періодична діяльність керівництва, фахівців з удосконалення системи управління підприємством. Активний же контролінг являє собою безперервний процес дій для забезпечення цілей підприємства. Останньому відповідає технологічний контроль і консультування.

8. Наукова основа контролінгу за своєю природою є синтетичною: вона використовує здобутки економічної теорії, аналізу господарської діяльності, бухгалтерського обліку, планування, аудиту, менеджменту, кібернетики, соціології тощо. У цьому одна з його основних переваг.

9. Головне в контролінгу - орієнтація управлінського процесу на досягнення стратегічних цілей підприємства. Для досягнення цих цілей контролінг виконує такі функції: координація управлінської діяльності для досягнення цілей підприємства; інформаційна й консультативна підтримка підприємства в управлінських рішеннях; створення й забезпечення розвитку загальної інформаційної системи управління підприємством; забезпечення раціональності управлінського процесу.

10. Контролінг не є принципово новим оригінальним інструментом. Але він спирається на останні досягнення менеджменту й повною мірою дозволяє враховувати специфіку сучасної української економіки, саме тому він зарекомендував себе з кращого боку в системі антикризового управління вітчизняними підприємствами. Контролінг стає дійовим засобом удосконалення господарства на мікрорівні лише тоді, коли він використовується в тісному й безпосередньому зв'язку з маркетингом, фінансовим і виробничим плануванням, бухгалтерським обліком (насамперед управлінським), інформаційним забезпеченням оперативного і стратегічного планування. Контролінг як гнучкий інструмент дозволяє повною мірою і вчасно враховувати особливості та динаміку ринку, його невизначеність, багатоваріантність управлінських рішень у цих умовах, можливість фінансових ускладнень і навіть банкрутства. Він спонукає менеджмент діяти тільки на основі точного економічного розрахунку й з урахуванням можливого ризику та його досліджень.