Сутність концепції контролінгу та використання її положень у практиці управління

Переваги

Недоліки

1. Встановлення чітких і простих зв'язків між підрозділами.

2. Єдність і чіткість розпоряджень.

3. Узгодженість дій виконавців.

4. Підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу.

5. Оперативність у прийнятті рішень.

6. Отримання виконавцями пов'язаних між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами.

7. Особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.

1. Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання і досвід з усіх функцій управління та сфер діяльності, що, в свою чергу, обмежує його можливості щодо ефективного управління організацією.

2. Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями.

3. Відсутність спеціалістів з окремих функцій управління.

4. Невідповідність зростаючим вимогам сучасного виробництва.

Автор

Особливості визначення контролінга

Коментар

Петер Ховарт

Описує «систему контролінгу», як поняття, що вміщує в себе командну роботу пред. всіх функціональних підрозділів організаційної структури, а також об'єднує такі елементи: філософію.

Слабкою стороною визначення контролінгу є те, що відсутні такі елементи як аналіз, управління та координацію

Циглик І. І., Мозіль О. І., Кірдякіна Н. В.

Контролінг - це система, орієнтована на майбутній розвиток підприємства в цілому

До конт. не було включено облік, аналіз, управління та координацію

Климов А. В.

Контролінг розглядається як функціонально відокремлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної інформативної функції у менеджменті

Не враховано аналізу даних, основним завдання є саме донесення інформації до менеджерів

Стефанюк І. Б.

Контролінг є видои діяльності посадових осіб будь-якого суб'єкта господарювання, що спрямована на формування і забезпечення функціонування такої обліково-аналітичної системи, яка шляхом синтезу елементів обліку, аналізу, планування й контролю забезпечувала.

До структурних елементів контролінгу не було включено інформаційного забезпечення, управління та координацію.

Ананьїна Е.А., Дан. С.В., Данил. Н.Г., Зарубин С.

Контролінг є цілісною концепцією економічного управління підприємством

Не включено до складу конт. аналізу та коорд. Додат. ел. системи є мон.

Скляр Е.Н., Зверкович И.О., Хричикової Т.Д.

Кон. необхідно розглядати в межах інтеграційної концепції, де він є стрижнем, навколо якого повинні бути об'єд. основні елементи упр. підп.

Найбільш повно відображає сутність контролінгу саме через інтеграцію

№

Критерій

Види, короткі характеристики

1

за горизонтами планування

Розрізняють оперативний і стратегічний контролінг. Сучасний менеджмент розділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні й стратегічні - перспективні. Компетенція стратегічного рівня - постановка цілей, визначення задач; оперативного - вирішення поставлениз задач, досягнення цілей.

2

за рівнями ієрархії об'єктів контролінгу

В залежності від рівнів ієрархії об'єктів контролінгу слід виділити рівень державно-галузевого контролінгу, контролінгу господарюючих суб'єктів і елементів господарюючих суб'єктів. Можна ввести наступну ієрархію:

· макрорівень - органи державного й муніципального управління;

· мезорівень - господарюючі суб'єкти: комерційні й некомерційні організації;

· мікрорівень - елементи господарюючих суб'єктів структурні чи функціональні.

3

за зв'язками із видами менеджменту

Основний цикл діяльності підприємства можна описати як «закупки-виробництво-збут», відповідні види контролінгу орієнтовані на інформаційну підтримку і забезпечення ефективності цих процесів:

· контролінг закупок/постачання - процесу покупки виробничих ресурсів;

· контролінг виробництва - процес перетворення предметів праці в продукт;

· контролінг збуту - процес реалізації, продіжу продукту.

Ряд видів функціональних контролінгів, орієнтованих на процеси, підтримки перспективного ефективного протікання основного циклу:

· контролінг маркетингу;

· контролінг логістики;

· контролінг персоналу;

· контролінг фінансів;

· контролінг ризиків;

· контролінг якості.

4

за комплексністю

Контролінг можна поділити на тотальний (контролінг всієї виробничо-господарської діяльності підприємства з урахуванням організаційних особливостей) та локальний (охоплює лише частину об'єкта, окремі позиції). У випадку реалізації тотального контролінгу можна очікувати появу синергетичного ефекту, що перевищує суму ефектів від оптимізації локальних сфер. Локальний чи позиційний контролінг охоплює лише частину об'єкту, окремі позиції

5

за рівнями управління

Розрізняють вищий, середній та нижчий контролінг. Вищий рівень потребує контролінгу, що дозволяє ставити задачі і оцінювати вклад різноманітних сфер діяльності в ефективну роботу підприємства на основі інформаційно-аналітичної та методологічної підтримкм вищого рівня управління. Підтримка середнього та нижчого рівня управління має на увазі конк. цілей, поставлених вищим рівнем управління.

6

за зв'язками з основними функціями менеджменту

Виділяють такі види контролінга, як планування, обліку, контролю та аналізу [4]

Ознака

Оперативний

Стратегічний

На що спрямований

На внутрішнє середовище підприємства

На зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства

Мета

Забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства

Проведення антикризової політики, недопущення виникнення банкрутства. Спрямованість на потенціал успіху

Основні завдання

Поточне та оперативне прогнозування

Відповідальність за стратегічне прогнозування

Визначення вузьких і пошук слабких місць для тактичного керування

Розробка альтернативних стратегій

Визначення всієї сукупності підконтрольних показників відповідно до встановлених поточних цілей

Визначення критеріїв стратегічного прогнозування

Порівняння прогнозованих і фактичних показників з метою виявлення причин, винуватців і наслідків відхилень

Визначення основних підконтрольних показників відповідно до встановлених стратегічних цілей

Аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів

Порів. прогнозованих і фактичних показників з метою вияв. причин, винуватців і наслідків даних відхилень

Створення систем інформації для прийняття поточних управлінських рішень

Аналіз впливу відхилень на вик. Страт. прогнозів

Аналіз ек. Ефект. (особливо інновацій та інвестицій)

Показники

Значення

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Показує, наскільки підприємство забезпечує покриття своїх зобов'язань готівкою. Теоретичне значення показника складає 0,2-0,25. Слід звернути увагу на динаміку цього показника -різні коливання не бажані

2. Проміжний коефіцієнт

ліквідності

Є похідним від першого і взаємопов'язаний з ним. Він розкриває відношення найбільш мобільних оборотних коштів до поточних зобов'язань. Визначення цього коефіцієнта необхідне тому, що роль окремих видів оборотних коштів у загальному значенні ліквідності різна

3. Коефіцієнт покриття ліквідності

Вказує на достатність у підприємства коштів для покриття своїх зобов'язань. Цей показник, ж правило, повинен коливатись між 1 і 2, а інколи сягати 3

4. Коефіцієнт покриття за рахунок матеріальних запасів

Вказує на те, як впливає розмір матеріально -технічних запасів на ліквідність оборотних коштів. Його доцільно визначати у відсотках до зобов'язань. Динаміка цього показника дає уяву про поліпшення чи погіршення структури ліквідних оборотних коштів

5. Показник платоспром. підприємства

Показує період в днях, протягом якого підприємство може здійснювати поточну господарську діяльність на основі ліквідних активів без залучення додаткових джерел надходження коштів

6. Показник чистих оборотних коштів

Показує питому вагу чистих оборотних коштів. Цей показник свідчить про ступінь фінансової сіійкості підприємства

Показники

Значення

1. Коефіцієнт оборотності капіталу

Відношення обсягу реалізації до суми активів, які показані в балансі, показує скільки разів на рік відбувається повний цикл виробництва і обігу коштів, що дає ефект у вигляді прибутку

2. Коефіцієнт оборотності запасів (швидкість їх реалізації)

Чим вище значення має показник оборотності запасів, тим менше коштів зв'язується в цій найменш ліквідній статті активш, що зумовлює стійкий фшансовий стан підприємства

3. Показник оборотності запасів у днях

Він показує, скільки днів необхідно для продажу матеріально-виробничих запасів

4. Показник числа оборотів для оплати рахунків постачальників

Цей показник дає уяву про те, скільки оборотів необхідно підприємству для оплати виставлених йомурахункш

5. Показник №4,виражений у днях

Він вказує термін, за який здійснюються платежі постачальникам

6. Показник оборотності матеріальних необоротних активів (фондовіддачі)

Фондовіддача може бути підвищена внаслідок зниження питомої ваги матеріальних необоротних активів, або за рахунок їх високого технічного рівня

7. Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Високе значення показника є сигналом значного перевищення рівня реалізації над вкладеним капіталом та збільшення фінансових ресурсів. Низький показник означає бездіяльність частини власних коипів і вимагає пошуку варіанту іншого вкладення коштів і отримання прибутків

Показники

Значення

1. Коефіцієнт власності або автономії

Показує співвідношення інтересів власника підприємства, власників акцій і кредиторів. Високі значення цього показника вказують на низький рівень залученого капіталу і високу забезпеченість власними оборотними коштами. Норм. вважається від. власного капіталу до валюти балансу на рівні не менше 60%

2. Коефіцієнт залучення капіталу

Вказує, яку частину в загальному капіталі під. займають залучені кошти-позики і кредиторська заборг.

3. Коефіцієнт залежності від зовнішніх боргів

Характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик і боргів: чим більше у підприємства зобов'язань і небезпечніша економічна ситуація, бо при відсутності ліквідних коштів воно може стати банкрутом

4. Коеф. забезпечення необоротних активів власним капіталом

Показник характеризує положення, наскільки власний капітал брав участь у створенні необоротних активів (основних засобів)

5. Коефіцієнт забезпеченості необ. активів перманентним капіталом

Названий коефіцієнт є різновидом показника №4 і свідчить про те, наскільки перманентний капітал брав участь в оборотних активах

6. Коефіцієнт захисту кредиторів

Він харак. ступінь захищеності інтересів кредиторів і гарантію виплати відсотків на видані підприємству позички, вказує на те, у скільки разів під. заробило коштів більше ніж потрібно для огоіати (%). Коеф. повинен мати значення більше одиниці, а у випадках, коли він менший 1, це означає банкрутство

7. Коефіцієнт середнього процента за залучення коштів

За допомогою вказаного коефіцієнта визначають, наскільки дорого обходиться залучення коштів в оборот підприємства

8. Коефіцієнт забезпеченості акцій

Коефіцієнт показує, скільки прибутку припадає на 1 грн акцій, що знаходяться в обігу

№

Методи

Характеристика

1

Бенчмаркінг

Перманентний (процес порівняння параметрів діяльності підприємства з іншими підприємствами чи структурними підрозділами. При проведенні бенчмаркінгу керівництво підприємства спрямовує його у таких напрямках: встановлення конкурентоздатності підприємства та його слабких сторін; пропозицій з поліпшення фінансової діяльності підприємства та зіставлення власних показників з показниками підприємств, діють у межах галузі та інших сферах; вибір перспективного варіанта реальних, інтелектуальних та портфельних інвестицій [23].

2

Аналіз межі беззбитковості підприємства

Аналіз зводиться до встановлення мінімального обсягові продажу продукції за умови незмінних цін та умовно-постійних витрат, за якого підприємство забезпечує беззбиткову операційну діяльність.

Межа беззбитковості - це відповідність обсягу виручки від ' продажу продукції (чистого доходу) обсягові валових витрат на виробництво і продаж цієї продукції.

За цим методом розрахунок маржинального (валового) прибутку визначається як різниця між виручкою (чистим /доходом) від реалізованої продукції та умовно-змінними витратами. За рахунок маржинального (валового) прибутку відшкодовуються умовно-постійні витрати і формується операційний прибуток [6].

3

Інтегральний аналіз

Цей аналіз дозволяє отримати найбільш поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування окремих агрегованих фінансових показників. Однією з найпоширеніших систем інтегрального аналізу ефекту використання активів можна вважати дюпонівську, яку розроблено менеджерами корпорації "DuPont" .

За рівнянням Дюпона рентабельність власного капіталу залежить від показників:

· виробничої ефективності вимірюється рентабельністю продажу (Чистий прибуток / Обсяг продажу);

· ефективності використання активів вимірюється

· оборотністю активів (Обсяг продажу /Вартість активів);

· фінансового важеля або питомої ваги позичених коштів у капіталі - вимірюється коефіцієнтом власного капіталу (Активи / Вартість власного капіталу).

Різниця між рентабельністю активів і рентабельністю власного капіталу відображає використання фінансування за рахунок позичених коштів або фінансового важеля.

4

АВС-аналіз

В основі АВС-аналізу покладено класифікацію матеріальних запасів (сировини і матеріалів), що займають значну питому вагу у виробничій собівартості продукції, з метою добору найкращих їх постачальників [12].

Як правило матеріальні запаси поділяють на групи: А-запаси, що становлять понад 50% витрат у загальних закупках; В - запаси, частка яких у загальних закупках перевищує 25 %; С-запаси, що становлять незначну частку у виробничії собівартості продукції. Найбільші резерви зниження витрат можуть бути виявлені під час аналізу А-запасів. У вітчизняній та світовій практиці використовують різні! методи розрахунку оптимальної потреби в матеріальних цінностях, які забезпечують безперервність виробництві продукції.

5

GAP-аналіз

Це аналіз відхилень, за яким ефективність стратегії визначається розривом між стратегічним планом і реальними можливостями підприємства. Він містить такі операції:

· визначення пріоритетного показника підприємства, описаного в стратегії;

· з'ясування реальних можливостей фірми з погляду поточного стану середовища і перед. Майб. стану;

· визнач. конкретних показників стратегічного плану, що відповідають основному інтересу підприємства;

· визначення бажаної тенденції змін конкретного показника стратегічного плану;

· встан. різниці між показниками стратегічного плану і мож., зумовленими реальним станом підприємства;

· розробка спеціальних програм і способів дій, необхідних для ліквідації розриву [23].