Автоматизація нормування технологічних процесів у відділі організації праці і заробітної плати державної акціонерної холдингової компанії "Артем"
Сутність нормування праці. Організаційно-економічна характеристика холдингової компанії "Артем". Методика нормування токарської операції. Обґрунтування застосування САПР "Вертикаль". Організація впровадження програмного забезпечення на підприємстві.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.10.2012 |
| Размер файла | 4,0 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ВСТУП
Нормування праці покликане вирішувати важливі соціально-економічні завдання: забезпечувати науково обґрунтовану базу внутрішньозаводського планування й організації праці; сприяти виявленню й використанню резервів росту продуктивності праці й зниження собівартості продукції; стимулювати ріст кваліфікації працівників на основі наукового узагальнення й масового поширення передового виробничого досвіду; сприяти вдосконалюванню оплати праці, установленню більше повної відповідності між мірою праці й розміром винагороди за працю.
При нормуванні праці повинні враховуватися особисті, колективні й загальнодержавні інтереси, а також проблеми стимулювання й підвищення його продуктивності і якості, росту ефективності соціалістичного виробництва й підвищення народного добробуту. Необхідно значно поліпшити нормування праці, забезпечивши його тісне вв'язування з удосконалюванням форм організації оплати праці, атестації робочих місць, розширити застосування технічно обґрунтованих норм і нормативів, систематично переглядати їх з урахуванням впровадження нової техніки, передової технології.
Для того щоб оцінити роль нормування праці в підвищенні ефективності виробництва, потрібно більш докладно зупинитися на функціях норми, тому що виконання цих функцій забезпечує зниження витрат на оплату живої праці, зниження собівартості випускає продукції, що, ріст продуктивності суспільної праці, часто веде до збільшення прибутку, тобто до росту ефективності виробництва.
При правильній організації нормування норми повинні відбивати досягнення технічного прогресу й наукової організації праці. Нормування тільки в тому випадку може успішно виконувати свою роль, якщо воно вдосконалюється паралельно з удосконалюванням техніки й технології виробництва, відповідає передовій його організації. Від того, як поставлені робота з нормування праці на підприємствах машинобудування, залежить обґрунтованість планів по росту продуктивності праці, нормативне співвідношення між ростом продуктивності праці, чисельністю робітників та службовців і фондом заробітної плати, а, отже, і такими важливими результативними показниками, як собівартість і прибуток. Норми праці відбивають ефективність використання основних фондів і впровадження у виробництво досягнень науки й техніки, більше зроблених технологічних процесів тільки в тому випадку, якщо відбувається безперервне вдосконалювання методики нормування, росте кваліфікація нормувальників, а робітники постійно виховуються в дусі нетерпимості до безладдя, до хаотичного використання робочого часу зміни. Стан технічного нормування впливає на стимулюючу роль заробітної плати й всіх діючих систем матеріального заохочення.
Для того щоб правильно організувати працю на виробництві, необхідно визначити кількість й якість праці, які будуть потрібні на виконання заданої роботи.
Будь-яка робота може бути виконана за допомогою різних засобів і різноманітних методів. Час на виконання заданої роботи залежить від застосовуваної технології, устаткування, пристосувань, інструментів, режимів роботи, організації й обслуговування робочого місця, професійних навичок робітника й інших факторів. Щоб правильно встановити норму часу на виконання заданої роботи, необхідно вивчити вплив кожного з перерахованих факторів окремо й вибрати таке їхнє сполучення, що у сукупності забезпечує найменші витрати часу, найбільш раціональне використання встаткування, інструмента, високий рівень якості.
РОЗДІЛ 1. ТЕХНІЧНЕ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
1.1 Сутність і завдання нормування праці
Норма праці - це економічний інструмент, без якого не може існувати сучасне виробництво. Вона повинна не тільки відбивати рівень розвитку виробництва, але й активно впливати на нього.
До основних завдань нормування праці на сучасному етапі ставляться наступні:
1. Установлення й впровадження у виробництво для конкретних організаційно-технічних умов технічно обґрунтованих норм праці, розрахованих на підставі прогресивних міжгалузевих і галузевих нормативних матеріалів.
2. Більше широкий охват нормуванням праці почасово оплачуваних робітників і фахівців.
3. Підтримка постійної прогресивності норм праці шляхом своєчасної їхньої заміни й перегляду.
Технічне нормування охоплює також і ряд інших завдань: розробку нормативів (вихідних матеріалів) для встановлення технічно обґрунтованих норм, що відповідають сучасному рівню розвитку техніки, технології й організації виробництва; визначення кваліфікації робітників і тарифікації робіт; вивчення витрат робочого часу з метою підвищення продуктивності й поліпшення умов праці; розробку раціональної організації й обслуговування робочих місць; вивчення, узагальнення й поширення передових методів роботи новаторів виробництва й ін.
Таким чином, впровадження технічно обґрунтованих норм є основною, але не єдиним завданням технічного нормування праці на підприємстві.
Сучасна школа нормування опирається при науковому обґрунтуванні норм на такі вихідні положення:
1. Обсяг вироблення продукції, або обсяг роботи, регламентується технологією виробництва, технічними нормами використання встаткування, параметрами й показниками: режимів його експлуатації. Якість норм, отже, багато в чому залежить від технологічних нормативів, покладених в основу їхнього визначення, ефективного використання виробничо-технологічного й трудового потенціалів.
2. Тривалість виконання роботи значною мірою залежить від організації виробництва, тому форма організації виробництва повинна бути такий, щоб тривалості операційного й технологічного циклів були найменшими при даних конкретних умовах.
3. Успіх трудової діяльності обумовлюється кваліфікацією працівників, їхнім виробничим досвідом, рівнем загального й професійного утворення, творчим відношенням до праці. У практиці нормувальної роботи на підприємствах повинні максимально використатися результати наукового вивчення й узагальнення передового виробничого досвіду з метою його масового поширення.
4. Режими праці й відпочинку можуть бути науково обґрунтовані тільки на основі психофізіологічного аналізу, а щоб забезпечити змістовність і привабливість роботи для виконавця, необхідний і соціальний аналіз трудових процесів. Ніж повніше ці фактори враховуються при розробці норм, тим більше високий рівень їхнього наукового обґрунтування. Такі нір ми праці є прогресивними, науково обґрунтованими, сприятливому підвищенню продуктивності праці.
1.2 Використання норм праці в економічній роботі
Технічно обґрунтовані норми праці широко застосовуються в народному господарстві, дозволяючи вирішувати ряд конкретних завдань:
- установлюються кількісні пропорції між працівниками різних професій і спеціальностей, що мають різний рівень кваліфікації, з метою більше раціонального використання робочого часу й забезпечення ритмічної високопродуктивної роботи бригад, ділянок, цехів, підприємств;
- виробляється всебічне вивчення, узагальнення й поширення передового виробничого досвіду;
- оцінюється економічна ефективність впровадження нової техніки, технології, визначаються найбільш доцільні варіанти рішення окремих виробничих питань, планування виробництва й праці;
- установлюється найбільш раціональний регламент роботи й фізіологічно обґрунтовані режими праці й відпочинку;
- порівнюються результати праці окремих працівників: і низових виробничих колективів, визначається частка їхньої участі в загальних результатах праці, а також право на винагороду (оплату) відповідно до їх внеску.
Таким чином, ефективність економічної роботи на підприємствах значною мірою залежить від якості норм праці й ступеня охвата нормуванням всіх робіт, включаючи обслуговування й керування.
Розглянемо деякі області застосування технічних норм часу в заводській практиці.
Технічне нормування лежить в основі планування. На всякому підприємстві робота здійснюється відповідно до техпромфінплану, що являє собою обґрунтований прогноз його виробничої, технічної й фінансово-господарської діяльності. В основі розробки техпромфінплану лежить система норм витрат робочого часу, витрати основних і допоміжних матеріалів, електроенергії, палива, пари, води, норм амортизаційних відрахувань і т.д. При цьому норми витрат робочого часу займають особливе місце, служачи вихідним маті ріалом для розрахунку основних елементів техпромфінплану підприємства.
На підставі норм часу виробляється розрахунок кількості й завантаження встаткування й робочих місць, визначення виробничої потужності ділянки, цеху, підприємства в цілому. На їхній базі розраховується чисельність працюючих, складаються планові завдання окремим робочим місцям, ділянкам, цехам на зміну, добу, місяць, рік; виробляється розрахунок циклу виготовлення окремих деталей і виробів. Таким чином, технічно обґрунтовані норми є важливим елементом заводського планування.
Найважливішою умовою госпрозрахунку є порівняння витрат і результатів. Однак дефіцит на багато видів продукції й монополія на її виробництво, відсутність механізму об'єктивної оцінки результатів виробничої діяльності не тільки не стимулює зниження витрат, але й приводить до необґрунтованого завищення цін і доходів виробників, до одержання незароблених грошей. Подібна практика перешкоджає поліпшенню нормування праці, робить невигідним визначення суспільно необхідних витрат.
Пряма зацікавленість у зниженні трудо- і матеріалоємності продукції створюється з розвитком конкуренції й ринкових відносин, що змушують виробників знижувати ціни. У цьому випадку норми витрат живої й упредметненої праці є основою оцінки ефективності роботи й визначення перспективних напрямків як традиційних, так і нових виробництв. З їхньою допомогою визначається трудовий внесок колективів і працівників.
Оскільки в нових умовах ринкові ціни будуть виступати діючим контролером ефективності витрат, тому що ріст їхній обумовлений підвищенням показника споживчих властивостей продукту праці, підприємства будуть зацікавлені в одержанні реальних сукупних витрат. Норми будуть бути основою для розрахунку як відпускної ціни, так і необхідних витрат конкретних підприємств у заданих умовах і використовуваних для розрахунку внутрівиробничих цін. У той же час споживач, використовуючи ці норми, може визначити обґрунтованість відпускної ціни. У цьому випадку доцільно розраховувати еталонні (для прогнозування ринкових цін) і заводські норми. Тоді оцінка результату роботи підприємства може виробляється зіставленням фактичного критерію з нормативним, отриманим по еталонним нормах.
Стало бути, в умовах перебудови економіки значення функцій норм значно зростає, а дотримання науково обґрунтованих норм праці необхідно розглядати як один з найважливіших показників оцінки ефективності і якості роботи в умовах ринкових відносин.
Особливо широко й всебічно вплив нормування на організацію праці, а тісний взаємозв'язок між ними обумовлено тим, що оптимальні норми встановлюються на основі вибору раціональної організації праці, ефективність якої оцінюється за допомогою нормування.
Норми служать найважливішою передумовою (умовою) впровадження прогресивних форм організації праці, оскільки за допомогою їх визначається міра праці учасників виробничого процесу, стосовно до якого встановлюється норма. На основі норм здійснюється проектування регламенту продуктивної роботи, розробляється раціональний трудовий процес. Нормування праці, як показано вище, не зводиться до встановлення норм, а містить у собі також більшу аналітичну й дослідницьку роботу з оцінки безлічі варіантів організації праці з метою відбору найбільш ефективних. Таким чином, витрати часу, розраховані стосовно до раціональних форм організації праці - це не тільки розрахунковий матеріал для встановлення обґрунтованих норм, але й керівництво при виборі тих або інших форм організації праці, тобто норми закріплюють і роблять обов'язковими для широкого застосування раціональні форми організації тру так. За допомогою норм, отже, оцінюється раціональність організації того або іншого трудового процесу й змін, що відбуваються в ньому, які тією чи іншою мірою позначаються на витратах робочого часу.
Тісний зв'язок нормування праці з його організацією проявляється особливо помітно при вдосконалюванні поділу й кооперації праці. Для відокремлення трудових функцій, забезпечення найбільш ефективного розміщення й використання працівників треба розташовувати не тільки даними про зміст операцій, але й нормативними матеріалами про необхідні витрати робочого часу для їхнього виконання. За допомогою нормованих, витрат робочого часу вирішується завдання визначення обсягу робіт, що сполучають, при сполученні професій, виробляється вибір зон обслуговування для багатоверстатників, їхнє раціональне розміщення, визначення оптимального состава бригад, підрядних й орендних колективів, розподіл робіт усередині них. Прогресивні технічно обґрунтовані норми є основою розробки річних, квартальних, місячних виробничих планів (завдань) виробничих бригад і колективів. Кожній бригаді (колективу) виробничі плани встановлюються виходячи з технічно обґрунтованих норм і виробничих потужностей, з урахуванням запланованих заходів по росту продуктивності праці.
Вивчення трудових процесів й оцінка їх у часі на основі нормування дозволяють спроектувати оптимальну організацію робочих місць, рівномірно й взаємозалежну їхню роботу.
Досить напружені й науково обґрунтовані норми сприяють зміцненню дисципліни праці, скороченню втрат робочого часу.
Таким чином, нормування праці, що дозволяє зв'язати воєдино інтереси суспільства й інтереси трудящого, має самий безпосередній зв'язок з економічною й соціальною політикою.
1.3 Виробничий процес і його структура
Найважливішим завданням нормування праці є визначення всебічно обґрунтованих норм витрат праці по кожній категорії працюючих.
З розвитком виробничих сил суспільства міняються вимоги, пропоновані до нормування праці й насамперед до обґрунтованості норм витрат праці. У сучасних умовах норму варто розглядати як багатоаспектну категорію, при встановленні якої враховують організаційно-технічні, економічні, соціальні й психологічні фактори. Норму необхідно встановлювати з обліком всіх основних факторів, що впливають на її значення, тому що тільки правильно розрахована норма може стимулювати підвищення продуктивності праці. Норми витрат праці лежать в основі визначення потрібної чисельності, професійного й кваліфікаційного составів працюючих.
Велике значення нормування праці має для організації оперативного планування. Розрахунок завантаження встаткування, виробничої потужності встаткування, кожного робітника місця, ділянки, цеху, підприємства здійснюють на основі норм витрат праці.
Метою виробничого процесу на машинобудівному підприємстві є випуск готової продукції з урахуванням установлених вимог по її обсязі, якості й собівартості. У складі виробничого процесу виділяють основні й допоміжні процеси (Рис 1). До основних процесів відносять процеси, у яких відбуваються зміна виду, форми, стану матеріалів, обробка й перетворення матеріалів у готову продукцію. Допоміжні процеси призначені для підтримки й організації основних процесів (транспортування, зберігання, контроль й ін.). Здійснення технологічного процесу припускає виконання в певній послідовності ряду технологічних операцій. Технологічна операція є частину технологічного процесу, здійснюваної над певним предметом праці одним робітником (або одночасно групою робітників) на одному робочому місці. Ознакою закінчення операції є передача предмета праці з одного робочого місця на інше, регламентована в умовах цеху вбранням на роботу. Операція є основним об'єктом нормування праці.
Рисунок 1.1 - Схема нормування процесів
Здійснення технологічної операції припускає участь виконавця й виконання їх конкретних необхідних для даної операції трудових прийомів і дій. Це вимагає при встановленні обґрунтованих норм часу виділення в операції поряд з технологічними також і трудових елементів. Трудові елементи операції включають трудові рухи, дії, прийоми.
Висновок
У першому розділі розглянута сутність і задачі нормування праці, а також розкриті питання використання норм праці в економічної роботі та визначені виробничий процес і його структура.
РОЗДІЛ 2. НОРМУВАННЯ НА ДЕРЖАВНІЙ АКЦІОНЕРНІЙ ХОЛДИНГОВІЙ КОМПАНІЇ «АРТЕМ»
2.1 Організаційно-економічна характеристика ДАХК “Артем”
Однією з найбільш відомих холдингових компаній України є гігант промисловості Державна акціонерна холдингова компанія “Артем”. ДАХК “Артем”, до складу якої входить 16 відкритих акціонерних товариств - провідне підприємство авіаційної промисловості України та країн СНД. Історія ДАХК “Артем” свідчить про послідовне перетворення невеликого Лук'янівського заводу в сучасний холдинг, який є лідером в області виробництва авіаційних керованих ракет середньої дальності класу “повітря-повітря”, протитанкових керованих ракет різних модифікацій, автоматизованих комплексів “гурт” для перевірки і технічного обслуговування авіаційних керованих засобів нападу, а також приладів і устаткування для авіаційних літаків, що виготовляються в країнах СНД. Об'єднавши 16 відкритих акціонерних товариств, фінансові групи і ТОВ “Артем-банк”, компанія плідно працює як над випуском вже освоєної продукції, так і розробляє нові, конкурентоспроможні вироби. ДАХК “Артем” експортує свою продукцію в 36 країн світу, діловими партнерами холдингу є 29 держав.
Компанія “Артем" починає свою історію від дня заснування в 1892 році на Лук'янівці в Києві Дніпровського машзаводу. З 1992 року завод носить ім'я Артема, а у 1940 році, як одне з найкращих машинобудівних підприємств міста, завод було підпорядковано Наркомату Авіаційної промисловості СРСР. У 1975 році на базі заводу та його філій було створене Київське виробниче об'єднання ім. Артема, яке в 1996 році було перетворене в Державну акціонерну холдингову компанію “Артем”.
Державна акціонерна холдингова компанія “Артем” є акціонерним товариством відкритого типу і юридичною особою від дня її державної реєстрації. Засновником та акціонером компанії “Артем” є держава в особі Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України. Статутний фонд (капітал) компанії розподілений на 250 253 397 простих іменних акцій. Прибуток компанії формується за рахунок надходжень від здійснення господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, виплати відсотків за кредитами банків та за облігаціями, а також податків, зборів і інших обов'язкових платежів до бюджетів. Чистий прибуток, одержаний після розрахунків, залишається в повному розпорядженні компанії і використовується відповідно до рішення вищого органу компанії.
Управління компанією здійснюють: Засновник в особі Міністерства промислової політики України, який виконує повноваження загальних зборів акціонерів, - вищий орган компанії; Наглядова (спостережна) рада; Правління; Ревізійна комісія. Спостережна рада є органом компанії, що з метою захисту інтересів держави здійснює контроль за діяльністю правління компанії. Правління є виконавчим органом, який здійснює керівництво її поточною діяльністю. Ревізійна комісія є органом компанії, який контролює фінансово-господарську діяльність виконавчого органу.
Згідно статуту ДАХК “Артем” метою діяльності компанії є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку єдиного науково-технічного і виробничого комплексу з розробки, виробництва та впровадження сучасних зразків вітчизняної авіаційної техніки; створення та серійне виробництво нових зразків обладнання та іншої продукції для потреб безпеки держави, товарів народного споживання, технологічного обладнання для агропромислового комплексу, медичної техніки тощо; підвищення ефективності виробництва та одержання прибутку, підвищення конкурентоспроможності продукції на ринку.
Компанія “Артем” виготовляє та постачає на експорт понад 120 найменувань спеціальної авіаційної техніки та озброєння, а також виробляє промислове та медичне обладнання, сучасні побутові товари. Працюючи в авiацiйнiй промисловості більш як 60 років, компанія освоїла виробництво багатьох виробів авіаційної техніки i накопичила значний досвід у виробництві високонадiйних, технiчно-складних, наукоємних виробів оборонної продукції, громадського призначення та народного споживання.
Компанія має весь необхідний комплект технологічного обладнання для виконання операцій з металообробки, холодної та гарячої штамповки металовиробів, лиття чорних та кольорових металів i сплавів, переробки пластмас, зварювання, нанесення гальванічних покриттів, деревообробки, виконання електромонтажних та складальних робіт.
Головними нагородами та дипломами компанії “Артем” є: орден “Трудового червоного знамені” за успішне освоєння нової техніки (1972р.); Почесна відзнака Міжнародної Академії бізнесу та управління “Факел Бiрмiнгема” за успіхи в складних економічних умовах (1995р.); диплом учасника альманаху “Золота книга підприємництва України” (2000р.); диплом національного інформаційного видання “Золота книга ділової еліти України” за участь в міжнародному Форумі економічного співробітництва (2000р.); диплом переможця Міжнародного рейтингу популярності і якості “Золота Фортуна” за трудові досягнення (2001р.); почесний приз переможця відкритого рейтингу “100 найкращих підприємств м. Києва” (2002р).
За результатами комплексного рейтингового аналізу соціально-економічної діяльності підприємств і організацій авіаційної промисловості України за 2005 рік дочірнє підприємство холдингу “Машинобудівна фірма “Артем” зайняла перше місце, а сама ДАХК “Артем” посіла четверте місце, пропустивши вперед ВАТ “МОТОР-СІЧ” та Київський завод № 410.
Державна акціонерна холдингова компанія “Артем” виготовляє:
1. Авiацiйнi керовані ракети класу “повiтря-повiтря”.
2. Автоматизовані комплекси “Гурт” для підготовки та технічного обслуговування усіх видів керованих засобів ураження.
3. Пускові пристрої для закріплення, транспортування та пуску ракет.
4. Балкові утримувачі для транспортування контейнерів, паливних баків для всіх видів авіаційних літальних апаратів.
5. Замки гальмових парашутів для швидкісних літаків.
6. Автомати постановки перешкод для захисту літаків та гелікоптерів від ураження ракетами.
7. Авiацiйнi електромеханiзми, електродвигуни постійного струму, прилади управління.
8. Електромагнітні контактори струмом від 10 до 1000 А, напругою 27 В.
9. Електропилососи “Артем” та “Супер” потужністю до 1200 Вт. Пилососи “Артем" мають змінні пакети для сміття.
10. Iнвалiднi крісла призначені для пересування людей з втраченою функцією опорно-рухомого апарату в приміщеннях та на дорогах з твердим покриттям. Модельний ряд складають побутові, важільні та коляски активного типу.
11. Зварювальні напівавтомати з робочою напругою 220 та 380 В. В комплект напівавтомата входять: подаючий механізм, пульт управління, пальник, газова апаратура.
12. Автотракторне електрообладнання: вимикач маси, показники повороту та інше.
13. Камера зональної декомпресії КЗДМ-АК-4 призначена для проведення фізіотерапевтичної процедури шляхом подачі пульсуючого від'ємного тиску разом з магнітним полем в область малого тазу, а також верхніх i нижніх кінцівок, що забезпечує зростання рівня обмінних процесів в організмі, нормалізує білковий та електронний баланс, гемодiнамiчнi показники, сприяє ліквідації очагiв захворювання, заважає новоутворенням.
14. Столярні вироби: кухні, двері різної конфігурації, стільці та iншi меблі. Віконні грати. Поручні для сходів та балконів. Шафи для спецодягу. Двері, ворота, огорожі.
15. Склоочисники для тролейбусів.
16. Рiзноманiтнi ущільнювальні сантехнічні прокладки з резини i пластмас.
17. Торгове i складське обладнання.
18. Турнікети, шлагбауми.
19. Контейнери для сміття. Контейнер може бути встановлений в міській зоні: на пішохідних тротуарах, у підземних переходах, в магазинах, на території парків i скверів, на зупинках міського транспорту, в аеропортах та вокзалах.
20. Деталі світлофорів нової конструкції.
Технологічні можливості ДАХК “Артем”:
Обробка титанових сплавів і авіаційних сталей;
Зварювання титанових сплавів;
Точне штампування на пресах з швидкістю до 60 шт./хв.;
Швидкісне штампування на пресах з швидкістю до 600 шт./хв.;
Точний лазерний розкрій листових матеріалів на машині розкрою з розмірами заготівки 8х1350х2500;
Точна по елементна вирубка на діропробивному пресі з розмірами заготівки 3,9х1000х2000;
Електроерозійна обробка точних штампів і прес-форм на верстатах з габаритами заготівки 400х700х700;
Точна обробка деталей на оброблювальних центрах;
Вимірювання геометричних параметрів виробів на координатно-вимірювальній машині МР8-502;
Автоматизована система конструкторської розробки і підготовки з пакетом програмного забезпечення;
Ротаційне видавлювання тонкостінних деталей з алюмінієвих сплавів і неіржавіючих сталей довжиною до 1200 мм;
Термообробка конструкційних, неіржавіючих і інструментальних сталей у вакуумі, захисній атмосфер;
Хіміко-термічна обробка;
Нанесення полімерних порошкових покриттів в електростатичному полі;
Зміцнення і відпал кольорових сплавів;
Відливка деталей із сталі, алюмінієвих і магнієвих сплавів;
Переробка пластмас;
Термовакуумформуваняя полімерних матеріалів;
Екструзія пластмасових шлангів і рукавів;
Холодне і гаряче штампування на пресах з потужністю від 16 до 4000 т;
Вільне кування на молотах 450 і 1000 кг;
Деревообробка;
Сучасна випробувальна база.
Рисунок 2.1 - Організаційна структура ДАХК «Артем»
2.2 Організаційна структура відділу організації праці й заробітної плати та його штатний розклад
Рисунок 2.2 - Організаційна структура відділу праці й заробітної плати
Таблиця 2.1 - Штатний розклад інженерно-технічних робітників та службовців відділу праці й заробітної плати техніко-нормувального бюро
|
ОПіЗ |
|||||
|
Посада |
Кількість |
ЗП |
ФЗП міс., грн |
ФЗП рік., грн |
|
|
Начальник відділу |
1 |
1363 |
1859,13 |
22309,58 |
|
|
Инженер-нормувальник |
6 |
889 |
7275,58 |
87306,91 |
|
|
Усього |
7 |
2252 |
9134,71 |
109616,49 |
2.3 Нормування робіт на металорізальних верстатах
Основна частина робіт у машинобудуванні виконується на металорізальних верстатах. Впровадження прогресивної технології у виробництво заготівель (порошкова металургія, профільний прокат, точне лиття й штампування) дозволяє істотно скоротити обсяг верстатних робіт, однак вони й зараз ще мають велику питому вагу й, безумовно, будуть широко застосовуватися в найближчому майбутньому. Більша диференціація технологічного процесу на верстатних роботах і широке впровадження новітнього встаткування (верстатів зі ЧПУ, роботизованних комплексів, технологічних центрів і т.п. аж до повної автоматизації технологічного процесу) вимагають особливо високої точності визначення витрат часу як на окремі елементи операції, так і на операцію в цілому.
Методичні основи нормування праці єдині й, власне кажучи, майже не залежать від виду виготовленої продукції. Тому первісне й більше докладне вивчення нормування робіт, виконуваних на металорізальних верстатах, створює базу для вивчення нормування інших видів робіт, що є цілком доцільним.
Нормування верстатної операції майже у всіх випадках починається з визначення оптимального режиму різання й розрахунку основного (машинного) часу.
2.3.1 Методика розрахунку основного (машинного) часу на верстатну операцію
Розрахунок основного машинного часу виконується по прийнятому режимі різання з урахуванням застосовуваного встаткування й інструмента по формулі механіки: Час = Шлях/Швидкість. Безпосереднє застосування цієї формули для розрахунку машинного часу припускає знання кінематики застосовуваного встаткування.
В автоматизованих процесах час на допоміжні елементи операції, власне кажучи, також час машинне з тим лише розходженням, що цей час визначається на стадії проектування верстата, технологічного процесу або додаткового встаткування (наприклад, робота). Таким чином, при нормуванні робіт в автоматизованому виробництві роботи конструктора, технолога й нормувальника перебувають у безперервному динамічному зв'язку.
При визначенні режимів різання необхідно враховувати, що поряд з високою продуктивністю повинне бути забезпечене висока якість, дотримання цієї вимоги в багатьох випадках викликає необхідність експериментальної перевірки запроектованого режиму роботи.
Металорізальні верстати досить різноманітні, однак для цілей технічного нормування припустимо розділити їх на дві групи: верстати з обертовим рухом різання й верстати зі зворотно-поступальним рухом різання.
Для першої групи верстатів необхідно знати наступні залежності процесу різання: швидкість різання, м/хв, v = рDn/1000, звідки частота обертання, хв-1 (про/хв) n = 1000 v/рD, де D - найбільший діаметр, на якому відбувається процес різання, мм.
Для другої групи верстатів варто враховувати, що робітник хід верстата чергується з допоміжним (зворотним) ходом, причому залежно від конструкції механізму верстата, що перетворить обертовий рух у зворотно-поступальне, швидкості робочого й допоміжного ходів можуть бути не рівні. Позначимо т відношення швидкості робочого ходу vp.x до швидкості допоміжного ходу, тоді число подвійних ходів у хвилину
n= 1000 vp.x /[L(1 + т)], (2.1)
де L - величина переміщення інструмента або деталі в напрямку руху різання за один хід, мм.
Для здійснення процесу різання необхідно також рух подачі, тобто підведення до ріжучої крайки інструмента нових шарів оброблюваного матеріалу. Подача може мати різні розмірності:
а) подача в мм/про або мм/дв. хід s;
б) подача на зуб у мм/зуб sz = s/z, де z - число ріжучих елементів (зубів) інструмента;
в) подача хвилинна в мм/хв (швидкість подачі) s = szzn.
Розглянемо формулу для розрахунку основного (машинного) часу, хв, у загальному виді, тобто придатну для більшості верстатів:
Т0 = [L/(ns)] (h/t) = [(l+l1+l2)/(ns)] i ,(2.2)
де h - припуск на обробку (для даного переходу), мм; t - глибина різання, мм, тобто товщина шаруючи матеріалу, що зрізує за один прохід; l- розмір оброблюваної поверхні в напрямку подачі; для конкретної операції, при одноинструментной обробці l - величина постійна, обумовлена по кресленню деталі; l1 - врізання й перебіг інструмента; у більшості випадків l1 порівняно невелико, хоча бувають і виключення, наприклад при малій величині l або великій величині t (зубофрезерование, чистова обробка торцевою фрезою); l2 - додаткова довжина на узяття пробної стружки; звичайно l2 = 12...15 мм, при налагодженні верстата, що забезпечує одержання необхідного розміру, l2 = 0; i - число проходів; найбільше доцільно працювати в один прохід, тобто коли t = h, що намагаються виконати шляхом вибору способу одержання заготівлі, що забезпечує мінімальний припуск на обробку (у всіх випадках, коли це не буде обговорено особливо, у розрахунках приймається i = 1).
З формули для визначення машинного часу видно, що L, тобто повний шлях інструмента або деталі в напрямку подачі для конкретного переходу - величина постійна. Мінімальна величина машинного часу досягається при оптимальному співвідношенні п й S, коли хвилинна подача, мм/хв, s = sn буде максимальною. Збільшення подачі вимагає зниження швидкості різання, тобто зменшення п, але в незначному ступені. Отже, зі збільшенням s добуток sn збільшується.
Сформулюємо основні критерії оптимального визначення режиму різання:
- по можливості працювати в один прохід, тобто при t = h;
- працювати з можливо більшою подачею на оберт s, забезпечуючи необхідні технічними умовами шорсткість обробленої поверхні й точність одержуваних розмірів і форми деталі;
- установлювати оптимальну швидкість різання після вибору глибини різання t і подачі s залежно від властивостей оброблюваного матеріалу, властивостей матеріалу ріжучої частини інструмента і його економічної коштуй кості, тобто часу роботи без переточування при встановленій величині припустимого зношування ріжучої крайки інструмента.
При коректуванні розрахункового режиму різання по паспорту верстата необхідно розрізняти два випадки:
I. Верстат, на якому буде виконуватися нормована операція, відомий. У цьому випадку необхідно перевірити можливість роботи на розрахунковому режимі різання: по потужності верстата з обліком його КПД, по величині діючих сил і по крутному моменті, а також уточнити частоту обертання або число подвійних ходів у хвилину й величину подачі.
II. Якщо при розрахунку норми є можливість вибору встаткування, то його варто підбирати по пари метрам, зазначеним у першому випадку, з урахуванням припустимих розмірів деталі, різального інструменту й проектованого пристосування.
Нормування машинного часу проводиться в наступному порядку:
1. Визначення всіх параметрів різального інструменту (типорозміру, матеріалу ріжучої частини, геометричних параметрів і т.п.).
2. Послідовне визначення елементів режиму різання: глибини різання (числа проходів), максимально припустимої подачі, швидкості різання (з обліком нормативної або необхідної стійкості різального інструменту), а також твердості системи верстат - пристосування - інструмент - деталь.
3. Визначення діючих (при встановлених елементах режиму різання) сил і моментів і зіставлення їх із припустимими силами й моментами за умовами забезпечення нормальної експлуатації верстата, необхідної точності розмірів і припустимої шорсткості обробленої поверхні, а іноді й по твердості й міцності інструмента й всієї системи верстат - пристосування - інструмент - деталь.
4. Перевірка режиму різання по питомої потужності в зіставленні з ефективною потужністю верстата, уточнення величини подачі й частоти обертання (числа подвійних ходів).
5. Розрахунок основного (машинного) часу за формулою, що відповідає змісту операції.
Стосовно до різних видів устаткування розрахунок машинного часу наведений нижче.
2.3.2 Нормування токарських робіт
На токарських верстатах виконують різноманітні операції по обробці деталей, поверхні яких є тілами обертання; обробку зовнішніх і внутрішніх циліндричних і конічних поверхонь; торцевих поверхонь (поперечне гостріння); обробку канавок, виточень, фасок і т.п.; нарізування різьблення різцем і гребінками; обробку тіл обертання із криволінійними утворюючими із застосуванням копірувальних пристроїв або фасонних різців; обробку деталей з використанням гнізда задньої бабки для установки інструмента (свердління, зенкерцування, зенкування і розгортання); нарізування різьблення мітчиками й плашками. До числа токарських робіт відносять також накочування рифлень, хоча, власне кажучи, це обробка тиском.
Розглянемо нормування токарських робіт докладніше для того, щоб нормування інших робіт розглядати в зіставленні з нормуванням токарських робіт.
Вихідними даними, що роблять вплив на норму часу й фактичні витрати робочого часу на операцію, є:
1) матеріал оброблюваної деталі, його основна характеристика, спосіб одержання заготівлі, тобто стан оброблюваної поверхні;
2) розміри оброблюваних поверхонь (з урахуванням допусків), розміри після обробки, необхідна точність і припустима шорсткість обробленої поверхні;
3) маса оброблюваної деталі;
4) розмір технологічної партії;
5) застосовуване встаткування (основні відомості з паспорта верстата, якщо верстат заданий), передбачувані ріжучі й вимірювальний інструменти;
6) передбачуваний спосіб установки й закріплення деталі, конструкція пристосування, спосіб базування, забезпечення точності установки (з вивіркою або без вивірки), спосіб закріплення й відкріплення; для деталей, установлених за допомогою спеціальних пристроїв;
7) планування робочого місця;
8) порядок обслуговування робочого місця: забезпечення заготівлями, необхідною документацією, інструментами й пристосуваннями; забезпечення налагодження, підналагодження й ремонту верстата й т.п.
Всі перераховані дані в тім або іншому ступені впливають на проектовану структуру операції й витрати робочого часу, особливо при використанні механізованих й автоматизованих видів устаткування (роботи, багатоцільові верстати, технологічні комплекси й т.п.).
Розрахунок норми часу здійснюється в наступному порядку.
1. Нормування основного (машинного) часу. Визначення основних параметрів різального інструменту (якщо вони не задані); визначення по нормативах режимів різання; глибини різання (числа проходів), подачі, швидкості різання, що діють сил різання й питомої потужності; вибір устаткування (якщо воно не задано), коректування нормативного режиму різання по динамічним і кінематичним даним верстата; розрахунок основного (машинного) часу.
2. Нормування допоміжного часу. Допоміжний час нормують по наступних елементах або комплексам прийомів: час на установку й зняття деталі; час, пов'язане з переходом (комплекс прийомів); час на прийоми, що не ввійшли в комплекс; час на виміри (контроль остаточних розмірів). Всі ці дані необхідні й при розробці програми для верстатів зі ЧПУ.
Нормативи допоміжного часу на установку й зняття деталі в загально-машинобудівних нормативах охоплюють типові способи установки, вивірки й кріплення деталі незалежно від виду верстатів. У цей комплекс включений також час на пуск і зупинку верстата. Додатковим прийомом є установка деталей понад однієї (при роботі на багатомісних пристосуваннях). У комплекс включений також час на очищення пристосування від стружки. Основними враховувати нормативами, що, факторами є:
- маса й габаритні розміри деталі;
- пристрій, застосовуваний як для установки, так і для закріплення деталі;
- стан настановної поверхні (бази) і потреба у вивірці точності установки.
В інших загально-машинобудівних нормативах норми на установку й зняття деталі мають інший зміст. Зокрема враховують тип й основні параметри верстата, але не враховують час на його включення й вимикання, на очищення пристосування від стружки, тому що ці прийоми нормуються окремо й включені під час, пов'язане з переходом.
Нормативи допоміжного часу, пов'язаного з переходом, розроблені з урахуванням типу верстата й містять час на складний комплекс прийомів, що регулярно повторюються при виконанні переходу (або обробці однієї поверхні).
Нормативи допоміжного часу на вимір передбачають контрольні виміри після обробки; всі проміжні виміри в процесі обробки враховані в часі, пов'язаному з переходом. Час на вимір залежить від вимірюваного розміру й застосовуваного вимірювального інструмента. Вибір вимірювального інструмента вимагає особливої уваги при розробці технологічного процесу, тому що він безпосередньо пов'язаний із забезпеченням якості роботи, усуненням причин шлюбу.
Необхідно також ураховувати рекомендує періодичність, що, вимірів, з урахуванням форми поверхні, виду обробки, квалітету точності й способу установки на розмір. У всіх випадках, коли передбачається виконання контрольних вимірів, що перекривають основною роботою верстата, необхідне зіставлення вільного машинного часу із часом на вимір, тобто час виміру повинне бути менше машинного вільного часу.
У загально-машинобудівних нормативах передбачений поправочний коефіцієнт на сумарний допоміжний час залежно від сумарної тривалості обробки партії деталей (у змінах), так званий коефіцієнт серійності . Якщо при встановленні норми часу відома кількість деталей у партії, то спочатку визначають допоміжний час, а потім розраховують орієнтовну сумарну тривалість обробки партії деталей. Для цього суму основного й допоміжного часу множать на розмір партії й ділять на 480хв (змінний фонд робочого часу). Отриманий результат дозволяє визначити по карті нормативів коефіцієнт серійності.
3. Нормування часу на обслуговування робочого місця. В умовах серійного виробництва цей час виражають у відсотках від оперативного часу з урахуванням групи верстата по найбільшому діаметрі деталі, установлюваної над станиною верстата.
4. Нормування часу перерв на відпочинок й особисті потреби виконавця. Цю категорію витрат робочого часу визначають у відсотках від оперативного часу незалежно від типу верстата з урахуванням характеру подачі: при механічній подачі - незалежно від маси деталі, при ручній подачі - з урахуванням загальної тривалості операції й маси деталі, при роботі на оправленні - з урахуванням маси оправлення.
5. Нормування підготовчо-заключного часу (на партію деталей). Цей час розраховують із урахуванням групи верстата (по найбільшому діаметрі деталі, установлюваної над станиною) по елементах.
I. На налагодження верстата, інструмента й пристосування - залежно від типу пристосування й кількості інструментів у налагодженні;
II. На одержання інструмента, пристосувань до початку обробки й здачу їх після закінчення; цей час за умови централізованої системи обслуговування робочого місця в норму не включають; у противному випадку воно передбачено в нормативах, без обліку конкретних умов тривалістю 7-10хв;
III. На додаткові прийоми, пов'язані зі змістом операції.
При нормуванні робіт на верстатах зі ЧПУ зміст підготовчо-заключного часу істотно змінюється як по найменуванню прийомів, так і по тривалості. У цих випадках як наладчик, так і нормувальник повинні мати у своєму розпорядженні необхідні довідкові матеріали (технічними паспортами, інструктивними картами налагодження й т.п.).
6. Після визначення всіх названих вище витрат робочого часу визначають штучний час Тш і норму часу на партію деталей або норму штучно-калькуляційного часу.
За умови, якщо за одну установку обробляють кілька деталей, рекомендується весь розрахунок вести на настановну партію, тобто на операцію, а штучний час на одну деталь визначати наприкінці розрахунку розподілом часу на операцію на розмір настановної партії.
праця нормування програмний забезпечення
2.3.3 Методика нормування токарської операції
Вихідні дані: деталь - диск із отвором й однобічною втулкою; довжина l = а = 85мм, маса 3,5кг. Заготівля - виливок із чистою кіркою із чавуну СЧ 32-52. Діаметр заготівлі зовнішній D = 200мм; діаметр отвору d0 = 60мм; припуск по торці h = 2,5мм; діаметр отвору після обробки d = 62мм. Орієнтовно приймаємо тривалість обробки партії деталей - одна зміна.
Зміст операції: обточити торець диска із припустимою шорсткістю обробленої поверхні Rz = 20мкм і розточити отвір по квалітеті I79. Ескізи налагоджень наведені на малюнках 1 й 2.
Устаткування: верстат токарно-гвинторізний 16ДО20, потужність 10квт.
Пристосування - патрон, що самоцентрує, кріплення - ключем.
Різальний інструмент: для гостріння торця - різець токарський прямої прохідної із пластинкою із твердого сплаву ВК6; для верстата 16ДО20 - перетин державки різця 25Ч25мм; геометричні параметри різця: форма перед нею поверхні плоска, кут ц = 45°, радіус округлення вершини різця r=1мм; для розточування отвору - різець розточувальної із пластинкою із твердого сплаву ВК6, ц = 60°, r = 1мм.
Вимірювальний інструмент: при обточуванні торця не застосовується (обточування без розміру), при розточуванні - калібр-пробка.
Рисунок 2.3 - Схема обробки для першого переходу - обточування торця
Рисунок 2.4 - Схема обробки для другого переходу - розточування отвору
Визначення режиму різання:
1. Для першого переходу - обточування торця.
Глибина різання виходячи з умови обробки в один прохід t=h=2,5мм. Подача для параметра шорсткості Rz = 20мкм при радіусі округлення вершини різця r = 1мм, s до 0,4мм/про.
Швидкість різання при обробці чавуну СЧ 32-52, що ставиться до другої групи твердості по Бринеллю, при t до 4мм, s до 0,42мм/про, при поперечному гострінні для d0/D = 60/200 = 0,3 при куті ц = 45°, v = 116м/хв. При обробці по ливарній кірці Khv = 0,85. Тоді vр = vKhv =116Ч0,85=98,6м/хв.
Потужність, питома на різання, при t до 2,8мм, s до 0,47мм/про, v до 100м/хв Na = 2квт, що менше ефективної потужності верстата
NCT = Nз = 10?0,78 = 7,8квт.
Частота обертання:
n = 1000 vр/(рD)(2.3)
n = 1000Ч98,6/(?200) = 157про/хв.
Коректуємо режим різання по паспорті верстата 16ДО20: s=0,39мм/про, п = 160про/хв.
2. Для другого переходу - розточування отвору. Глибина різання t = (d-d0)/2 = (62-60)/2 = 1мм.
Подача при Ra = 2,5мкм, s до 0,20мм/про. При чистовій обробці перевірка режиму різання по потужності верстата й допустимості діючих сил не обов'язкова. Швидкість різання v до 110м/хв. Для попередньо обробленого отвору Khv = 1 Частота обертання п = 1000 v/(рd) = 1000Ч110/ (62р) = 565про/хв. Коректуємо по паспорті верстата: s=0,19мм/про, п = 530про/хв.
Розрахунок основного часу:
1. Для першого переходу - обточування торця.
Довжина обробки l' = (D - d0)/2 = (200-60)/2 = 70мм. Величина врізання й перебігу при глибині різання t до 4мм і куті ц = 45°, l1 = 6мм.
Основний час:
Т01 = (l' + l1/(nЧs)(2.4)
Т01 = (70 + 6)/(160Ч0,39) = 1,22хв.
2. Для другого переходу - розточування отвору.
Величина врізання й перебігу l1 = 2мм, довжина на узяття пробної стружки 12 = 5мм.
Основний час:
Т02=(l + l1 + l2)/(nЧs)(2.5)
Т02=(85+2+5)/(530Ч0,19)=0,91хв.
Основний час на операцію:
Т0 = Т01 + Т02(2.6)
Т0 = 1,22 + 0,91 = 2,13хв.
Розрахунок допоміжного часу:
Щодо нормативів, поправочний коефіцієнт на допоміжний час залежно від серійності роботи (середні верстати, сумарна тривалість обробки партії деталей 0,51-1 зміна) Kt = 1,15.
Допоміжний час на установку й зняття деталі в патроні, кріплення ключем без вивірки при масі деталі до 5кг tв. вуст = 0,37.
1. Час на прохід:
а) при поперечному гострінні з установкою інструмента по лімбі, на верстаті з найбільшим діаметром виробу, встановленого над станиною верстата - 400мм tв.пер1= 0.20хв;
б) при поздовжнім гострінні з узяттям пробних стружок (квалітет IT9, вимірюваний діаметр до 100мм) tв.пер2 = 0,55хв.
Разом tв.пер= 0,20 + 0,55 = 0,75хв.
2. Час на прийоми, що не ввійшли в комплекси:
а) закрити або відкрити щиток огородження від стружки (2 рази)
tBщитка= 0,03Ч2 = 0,06хв (тільки для першого переходу, тому що при роботі із пробними стружками щиток звичайно не закривають);
б) змінити частоту обертання шпинделя (2 рази)
tв.доп1= 0,08Ч2 = 0,16хв;
в) змінити величину подачі (2 рази)
tв.доп2 = 0,07xЧ2 = 0,14хв;
г) перемінити різець поворотом резцовой головки (2 рази)
tв.доп3 = 0,07Ч2 = 0,14хв.
Разом tв.доп = 0,06 + 0,16 + 0,14 + 0,14 = 0,5хв.
У даному розрахунку передбачається, що час на контрольні виміри що перекриває, тобто в норму не включається. Періодичність контрольних вимірів при роботі із пробними стружками дорівнює 1, тобто вимірюють кожну деталь. Допоміжний час на вимір калібром-пробкою - по квалітеті IT9, діаметр до 100мм, довжина до двох діаметрів, t.изм = 0,27хв, по першому переході вимір не передбачений. Таким чином, t.изм набагато менше оперативного часу кожного з переходів, а виходить, воно що перекриває.
Сумарний допоміжний час на операцію:
ТВ = tв.вуст + tв.пер + tв.доп(2.7)
ТВ = 0,37+0,75+0,50 = 1,62хв.
З урахуванням коефіцієнта змінності:
TBKtВ = 1,62 Ч 1,15 = 1,86хв.
Розрахунок штучного часу:
Час на обслуговування робочого місця аобс = 4%. Час на відпочинок й особисті потреби (подача механічна) аотл = 4%.
Штучний час:
Тш = (Т0 + TBKtВ)Ч[1+ (аобc+ аотл)/100](2.8)
Тш = (2,13 + 1,86) [1+(4+4)/100]=4,31хв.
Розрахунок штучно-калькуляційного часу:
Підготовчо-заключний час на налагодження верстата, інструмента й пристосування ТПЗ = 14хв. Витрати на одержання й здачу інструмента не плануються, додаткових прийомів немає.
Штучно-калькуляційний час:
ТШК = Тш + Тпз/n(2.9)
де п - кількість деталей у партії. За умови, що час обробки партії дорівнює одній зміні (Тсм = 480хв), визначимо максимальний відповідний розмір партії:
n = (Тсм - ТПЗ)/Тш(2.10)
п = (480-14)/4,31 = 108шт.
Приймемо п = 100шт.
Тоді час на партію:
Тпартии = Тш п + Таз(2.11)
Тпартии = 4,31Ч100+14 = 445хв.
Час штучно-калькуляційний:
Тшк = Tпарти /n - 445/100 = 4,45хв.
Виконання даної операції можливо також в інших варіантах, наприклад, можна виділити другий перехід (розточування) в окрему операцію. З погляду нормування це доцільно, тому що забезпечить економію сумарного допоміжного часу. Для окремої операції «обточування торця» допоміжний час
ТВ1 = tв.вуст + tв.пер1 + tв.щитка = 0,37 + 0,20 + 0,06 = 0,63хв.
Додатково виникає необхідність у другій установці й знятті деталі (ТВ.вуст = 0,37хв), але допоміжний час, пов'язане з переходом, скоротиться в обох операціях і можна проектувати виконання операції розточування різцем, установленим на розмір tв.пер2 = 0.12хв. Також скорочується час на прийоми, що не ввійшли в комплекси з 0,50 до 0,06 хв на прийом «закрити або відкрити щиток огородження від стружки». Загальне зменшення допоміжного часу з обліком другої установки деталі складе (0,55-0,12) + (0,50-0,06) - 0,37 = 0,40хв.
З погляду технологічних вимог такий варіант обробки доцільний тільки за умови, що обробка у дві установки можлива з урахуванням допуску на неперпендикулярність торцевої поверхні диска з віссю отвору. Виконання обох переходів в одну операцію, тобто одну установку, щодо цього більш доцільно.
Можливий варіант обробки в одну операцію, за одну установку, у два переходи, але не на токарському, а на токарно-револьверному верстаті із застосуванням для обробки отвору однорозмірних інструментів - зенкера або різцовой головки. У доцільності такого варіанта можна переконатися шляхом самостійних розрахунків.
2.4 Нормування слюсарних робіт
Слюсарні роботи в основному являють собою холодну обробку металів різанням, виконувану ручним або механізованим способом. Залежно від призначення слюсарні роботи можуть підрозділятися на слюсарно-заготівельні (виправлення, розмітка, різання матеріалу, зачищення заусенцев й ін.); слюсарно-інструментальні (доведення поверхні, вирубка, опіловка, шабрування поверхні); слюсарно-складальні (свердління, нарізування різьблення, зняття фасок, змазування, притирання й ін.).
Технічна норма часу на слюсарні роботи встановлюється на основі нормативів аналітично-розрахунковим методом. При відсутності розроблених нормативів в особливо специфічних умовах виробництва застосовується аналітично-дослідницький метод, при якому встановлюється хронометражна норма на слюсарну роботу, виконувану безпосередньо на даному робочому місці. При розрахунках норми штучного часу на слюсарні роботи в умовах дрібносерійного й одиничного виробництва виходять із розчленовування операції на два укрупнених комплекси: комплекс прийомів на деталь і комплекс прийомів, пов'язаних з операцією.
Перший комплекс включає час, зв'язаний зі способом установки й зняттям деталі (взяти, установити, закріпити, кантувати, відкріпити, відкласти деталь і т.д.). У другий комплекс входить як основний час обробки (роботи), так і час (допоміжне), затрачуване на дії з інструментом (взяти й відкласти інструмент, перемістити його до робочої крапки й т.д.). Сумарний час на виконання цих двох комплексів становить оперативний час Топ, що не підрозділяється на основне й допоміжне.
Подобные документы
Сутність і задачі організації праці, значення розподілу, відтворення і розвитку форм робочої сили між галузями, забезпечення зайнятості населення. Управління організацією праці на підприємстві. Робочий час, його класифікація і основи нормування праці.
реферат [34,0 K], добавлен 15.08.2009Основні засоби забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою. Особливості нормування праці за кордоном. Процесна орієнтація нормування праці. Методи встановлення норм. Досвід США та країн Західної Європи в нормуванні праці.
курсовая работа [52,4 K], добавлен 03.12.2012Організація, планування і мотивація праці. Поняття і значення наукової організації праці. Обслуговування робочих місць. Методика планування трудових ресурсів і складання відповідних балансів. Календарне планування з використанням діаграми Гантта.
контрольная работа [180,3 K], добавлен 25.07.2009Показники санітарно-гігієнічних та психофізіологічних умов праці, їх характеристика та вплив на працездатність людини. Суть нормування праці, способи вивчення трудових процесів і затрати робочого часу. Організація оплати праці, її форми та системи.
курсовая работа [134,4 K], добавлен 17.05.2012Ефективність використання трудового та виробничого потенціалу в умовах сучасних соціально-економічних змін. Нормування праці як найважливіший елемент управління підприємством, методи і тенденції. Дослідження стану організації виробництва в Україні.
статья [24,2 K], добавлен 16.08.2013Характерні риси розвитку соціально-економічних систем. Основні принципи організації виробничого процесу. Формування виробничої структури підприємства. Організація трудових процесів і значення нормування праці. Основи оперативного керування виробництвом.
лекция [90,5 K], добавлен 03.07.2009Сутність та завдання наукової організації праці на сучасному етапі, напрямки: вдосконалення нормування праці, підготовка і підвищення кваліфікації кадрів. Розгляд принципів професійно-кваліфікаційного розподілу праці. Основні задачі соціального захисту.
контрольная работа [63,7 K], добавлен 19.10.2012Винагороди як складова процесу мотивації, поняття та загальна характеристика їх типів: внутрішніх і зовнішніх, особливості їх застосування для спонукання людей до ефективної діяльності. Організаційно-економічний механізм удосконалення нормування праці.
контрольная работа [37,8 K], добавлен 20.09.2014Характристика діяльності вагонного депо Красноармійського державного підприємства "Донецька Залізниця". Знайомство з структурою виробничих підрозділів. Вивчення проблем, що виникають у діяльності організації. Оплата, нормування і стимулювання праці.
отчет по практике [65,6 K], добавлен 04.03.2014Сутність та функції заробітної плати, характеристика її форм та систем. Формування заробітної плати на ринку праці. Методи та види мотивації праці, формування її механізму. Характеристика наукових теорій заробітної плати (А. Сміт, К. Маркс, Сей, Петті).
курсовая работа [866,9 K], добавлен 30.10.2015
