Організація системи управління ризиками на виробничому підприємстві

У стратегії ризик-менеджменту застосовуються наступні правила (рис. 1.3.3.):

Рис. 1.3.3 Правила стратегії ризик-менеджменту

Сутність правила максимуму виграшу полягає в тім, що з можливих варіантів ризикових вкладень капіталу вибирається варіант, що дає найбільшу ефективність результату при мінімальному чи прийнятному для інвестора ризику.

Підприємець у процесі своїх дій на ринку зобов'язаний вибрати стратегію, яка б дозволила йому зменшити ступінь ризику. Математичний апарат для вибору стратегії в конфліктних ситуаціях дає теорія ігор, що дозволяє підприємцю чи менеджеру краще розуміти конкурентну обстановку і звести до мінімуму ступінь ризику. Аналіз за допомогою прийомів теорії ігор спонукує підприємця розглядати всі можливі альтернативи як своїх дій, так і стратегії партнерів, конкурентів. Теорія ігор допомагає вирішувати багато економічних проблем, зв'язані з вибором, визначенням найкращого положення, підлеглого тільки деяким обмеженням, що випливають з умов самої проблеми. Отже, ризик має математично виражену імовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високим ступенем точності.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Підсумовуючи вищесказане ми бачимо, що поняття ризик має досить тривалу історію, але найактивніше різні аспекти ризику почали вивчати наприкінці XIX - на початку XX ст.

На сьогодні немає однозначного розуміння сутності ризику.

Виникає запитання: як вибрати правильне визначення ризику? На мій погляд, виходити слід з того, наскільки його можна буде використати в практиці бізнесу. Виходячи з цього у менеджера має бути можливість виявити ризик, оцінити його і вжити певних заходів впливу на нього.

Отже, ризик -- це ситуативна характеристика діяльності, що може мати невідомий результат і несприятливі наслідки у разі неуспіху.

Нараховують більше 40 різних критеріїв ризиків і більше 220 видів ризиків, так що в економічній літературі немає єдиного розуміння в цьому питанні.

Нині найпоширеніша така класифікація ризиків:

операційний ризик;

ринковий ризик;

бізнес-ризик;

кредитний ризик.

Що стосується методів управління ризиками, то найпоширенішими з них є:

уникнення ризиків чи відмова від них;

прийняття ризиків на себе;

запобігання збиткам;

зменшення розміру збитків;

страхування;

самострахування.

Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім. Показник ризику за своїм змістом -- це не лише ймовірність появи непевної (випадкової) події, а й імовірність настання негативного результату.

Отже, ризик має математично виражену імовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високим ступенем точності.

З ризиком ми зустрічаємося щоденно: і на побутовому рівні, і при здійсненні будь-якої господарської діяльності. Саме тому оцінка та шляхи нейтралізації ризиків є актуальною темою сьогодення.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У ВАТ НВП «БІЛЬШОВИК»

2.1 Діагностика ризиків фінансово господарської діяльності ВАТ НВП «Більшовик»

Центральне місце в оцінці підприємницького ризику займають аналіз і прогнозування можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької діяльності.

Щоб оцінити імовірність тих або інших втрат, обумовлених розвитком подій по непередбаченому варіанту, необхідно, насамперед, знати усі види втрат, пов'язаних з підприємництвом, і вміти заздалегідь обчислити їх або вимірити як ймовірні прогнозні величини.

Для даного підприємства характерна схильність до наступних видів утрат:

1. Зниження намічених обсягів виробництва і реалізації послуг внаслідок зменшення продуктивності праці, простою устаткування і виробничого персоналу або недовикористання виробничих потужностей, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості ресурсів у виді матеріалів або вихідної інформації, підвищеного відсотка браку веде до недоодержання запланованого доходу.

Ймовірні втрати дD у цьому випадку у вартісному вираженні визначаються по формулі (2.1.2):

(2.1.1)

де: дО -- ймовірне сумарне зменшення обсягу послуг;

Ц -- ціна реалізації одиниця об'єму продукції.

2. Зниження цін, по яких намічається реалізувати послуги, у зв'язку з недостатньою якістю, несприятливою зміною ринкової кон'юнктури, падінням попиту, ціновою інфляцією приводить до ймовірних утрат, обумовленим по формулі (2.1.2.):

(2.1.2)

де: дЦ -- ймовірне зменшення ціни одиниця об'єму послуг;

О -- загальний обсяг наміченої до випуску і реалізації послуг.

3. Підвищені матеріальні витрати, обумовлені перевитратою матеріалів, сировини, палива, енергії, заробітної плати ведуть до втрат, обумовленим залежністю (2.1.3.):

(2.1.3)

де: дM -- ймовірна перевитрата матеріального ресурсу;

Ц -- ціна одиниці ресурсу.

4. Інші підвищені витрати, що можуть виникнути внаслідок високих транспортних витрат, збутових і маркетингових витрат, накладних та інших побічних витрат.

5. Сплата підвищених відрахувань і податків, якщо в процесі здійснення бізнес-плану ставки відрахувань і податків зміняться в несприятливу для підприємця сторону.

Оцінка ризику є найважливішою складовою загальної системи управління ризиком. Вона являє собою процес визначення кількісним або якісним способом величини (ступеня) ризику.

Кількісна оцінка ризику дозволяє одержати найбільш точні рішення. Однак здійснення кількісної оцінки зустрічає і найбільших труднощів, пов'язаних з тим, що для кількісної оцінки ризиків потрібна відповідна вихідна інформація. В Україні ринок інформаційних послуг розвинутий поки дуже слабко і, найчастіше, важко одержати фактичні дані, які треба збирати й обробляти.

Через ці труднощі, пов'язані з нестачею інформації, часу, а іноді і з неможливістю проведення даного розрахунку через відсутність необхідних даних, відносна оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства представляє сьогодні особливий інтерес. Це один із найдоступніших методів оцінки ризику як для підприємців-власників фірми, так і для його партнерів.

Оцінку фінансового стану підприємства варто здійснювати, ґрунтуючись на головних документах фінансової звітності, таких, як бухгалтерський баланс і декларація про прибуток і збитки.

Оцінку ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства будемо проводити на прикладі ВАТ НВП «Більшовик» у два етапи: дослідження результативних показників діяльності підприємства й аналіз на основі спеціальних коефіцієнтів.

Усі розглянуті дані, представлені в аналізі, є результатом функціонування даного підприємства протягом 2011 року.

Етап перший -- аналіз результативних показників діяльності підприємства. Результативні показники -- це основні показники діяльності фірми, такі, як оборот або обсяг продажів, сума активів і ліквідність.

Активи підприємницької фірми зручніше аналізувати на основі балансового звіту фірми. Проаналізуємо наявність, склад і розміщення активів підприємства. Для зручності розгляду представимо дані в табличній формі. Вихідною базою є бухгалтерський баланс підприємства. Аналіз складу і розміщення активів компанії ВАТ НВП «Більшовик» представлений у табл. 2.1.1.

За 2011 р. загальна вартість активів зменшилась на 12 %. Дане зменшення в більшому ступені було викликано зменшенням виробничих запасів та іншої поточної дебіторської заборгованості. Однак, якщо розглядати структуру активів, то питома вага необоротних активів збільшилася на 9,92% і склала 82,57% вартості активів. Збільшення відбулося в основному за рахунок збільшення вартості основних засобів в розмірі 256270,0тис. грн. Наявність у складі активів нематеріальних активів побічно характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну, тому що вони включають кошти в патенти, ліцензії й іншу інтелектуальну власність. Однак наприкінці 2011 р. їхній розмір знизився на 66% і склав 58тис. грн.

Таблиця 2.1.1 Аналіз складу і розміщення активів підприємства

№	Показники	Базисний період	Звітний період	Зміна питомої ваги, %	Абсолютне відхилення тис. грн.	Відносне відхилення, %
		Сума тис. грн.	У % до вартості майна	Сума тис. грн.	У % до вартості майна
1.	Необоротні активи Усього У тому числі:	234963,0	79,1	258286,0	82,57	23323	3,5	103,4
1.1.	Нематеріальні активи	172,0	0,59	58,0	0,01	-0,58	-114	-66,3
1.2.	Основні засоби	233533,0	78,59	256570,0	82,02	3,43	23037	9,8
1.3.	Незавершене будівництво	153,0	0,05	153,0	0,04	0	-0,01	0
1.4.	Довгострокові фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
1.5.	Інші необоротні активи	-	-	-	-	-	-	-
2.	Оборотні активи Усього У тому числі:	62181,0	20,92	54500,0	17,42	-3,5	-7681	-12,4
2.1.	Запаси	3833,0	1,28	3625,0	1,15	-0,13	-208	-5,4
2.2.	Дебіторська заборгованість усього З неї	107,17	0,03	107,84	0,03	0	0,67	0,6
2.2.1.	Платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати	3,0	0	3,0	0	0	0	0
2.2.2.	Платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати	106,22	0,03	102,48	0,03	0	-3,74	-3,5
2.3.	Грошові кошти	611,0	0,2	1337,0	0,42	0,22	726	118,8
2.4.	Інші оборотні кошти	6515,0	2,19	3329,0	1,06	-1,13	-3186	-48,9

У цілому збільшення частки необоротних активів можна з однієї сторони оцінити позитивно, тому що вони слабше піддані інфляції, піддані меншому ризикові фінансових втрат у процесі господарської діяльності і практично захищені від несумлінних дій партнерів.

З іншої сторони необхідно відзначити те, що необоротні активи відносяться до групи слаболіквідних активів у короткому періоді часу і тому не можуть служити засобом забезпечення потоків платежів при зниженні рівня платоспроможності підприємства і погрозі його банкрутства.

Величина Поточних Активів у виробництві склала на початок року 62181,0 тис. грн. або 86,9% всіх активів, на кінець періоду -- 9254,18 тис. грн. або 20,92 % всіх активів, тобто зі стадії обігу кошти перетікають у стадію виробництва.

Основним фактором, що вплинув на зменшення оборотного капіталу в абсолютному вираженні, є падіння запасів з 3833,0 тис. грн. до 36,25,0 тис. грн. Питома вага запасів у всіх активах зменшилася з 1,28% до 1,15%. З погляду стійкості дана тенденція є позитивною, тому що вона свідчить про збільшення ліквідності оборотного капіталу.

Розмір дебіторської заборгованості в 2011 році зріс на 0,06% і склав 107,84 тис. грн. або 0,03 % вартості майна.

Це говорить про те, що тепер ця частина поточних активів відволікається на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг інших дебіторів, і не використовується у виробничому процесі.

Грошові кошти в абсолютному вираженні зросли з 611,0 тис. грн. до 1337,0 тис. грн. Їхня питома вага в складі активів збільшилася на 0,22 % і склала на кінець звітного періоду 0,42 %. Це говорить про підвищення ліквідності оборотних коштів підприємства.

Таким чином, у зміні структури оборотного капіталу можна відзначити тенденції росту ліквідності.

Дані для аналізу оборотних активів по категоріях ризику представлені в табл. 2.1.2.

При аналізі оборотних активів по категоріях ризику слід зазначити, що відбулося збільшення частки активів, підданих ризикові, у мінімальній і високій групах.

Зменшилася частка активів з малим ступенем ризику, що зв'язано зі зниженням розміру дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати. Збільшилася група оборотних активів з мінімальним ступенем ризику за рахунок росту частки коштів у структурі поточних активів.

Зменшилась частка активів із середнім ступенем ризику.

У цілому ріст величини активів не міг не викликати збільшення частки ризикових вкладень. Хоча і відбулось зменшення групи із середнім ступенем ризику на -1,4%, слід зазначити, що частка цих активів у загальній величині оборотних активів незначна.

Позитивним є те, що більше 80 % складають активи з малим ступенем ризику, крім того, відсутні активи з високим ступенем ризику.

Таблиця 2.1.2. Класифікація оборотних активів по категоріях ризику

Ступінь ризику	Група оборотних (поточних) активів	Абсолютне значення	Доля групи в загальному обсязі оборотних активів	Зміни
		Базисний період, тис. грн.	Звітний період, тис. грн.	Базисний період, %	Звітний період, %	Абсолютних значень, тис. грн.	у структурі оборотних коштів
Мінімальна	Грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення	611,0	1337,0	0,2	0,42	726	118,8
Мала	Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати) підприємств із нормальним фінансовим становищем + запаси сировини і матеріалів (крім залежаного) +ГП і товари, що користуються попитом	28278	24865	9,51	7,94	-3413	-12,1
Середня	Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців) + витрати в незавершеному виробництві + витрати майбутніх періодів + інші оборотні активи	25046,2	24692,5	8,42	7,89	-353,7	-0,53
Висока	Дебіторська заборгованість підприємств протягом 12 місяців, що знаходяться у важкому фінансовому становищі + ГП і товари, що не користуються попитом + залежані запаси	-	-	-	-	-	-

Дані для аналізу структури пасивів (джерел засобів підприємства) приведені в табл. 2.1.3. За період, що аналізується, відбулися наступні зміни в структурі пасивів. Загальний обсяг капіталу збільшився на 7%. Частка власного капіталу збільшилася на кінець 2011 р. з 77,62 % до 84,59 %. У відносному вираженні власний капітал виріс на 14,7 % і склав 264590,0 тис. грн. З погляду фінансової незалежності ця тенденція є позитивною. Фонди на підприємстві на початок і кінець періоду відсутні, а величина резервного капіталу незначна. При цьому варто звернути увагу на наступний момент: на підприємстві є значна величина нерозподіленого прибутку (19234,0 тис. грн.).

Таблиця 2.1.3. Динаміка джерел коштів підприємства

№	Показники	Базисний період	Звітний період	Зміна питомої ваги, %	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відносне відхилення
		Сума, тис. грн.	У % до вартості майна	Сума, тис. грн.	У % до вартості майна
1.	Власний капітал і резерви У тому числі:	230654,0	77,62	264590,0	84,59	6,97	33936,0	14,7
1.1.	статутний капітал	8697,0	2,92	8697,0	2,78	-0,14	0	0
1.2.	додатковий капітал	-	-	-	-	-	-	-
1.3.	резервний капітал	72,0	0,02	72,0	0,02	0	0	0
1.4.	цільове фінансування і надходження	250,0	0,08	250,0	0,07	-0,01	0	0
1.4.	Довгострокові фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
1.5.	Інші необоротні активи	-	-	-	-	-	-	-
2.	Оборотні активи Усього У тому числі:	62181,0	20,92	54500,0	17,42	-3,5	-7681	-12,4
2.1.	Запаси	3833,0	1,28	3625,0	1,15	-0,13	-208	-5,4
2.2.	Дебіторська заборгованість усього З неї	107,17	0,03	107,84	0,03	0	0,67	0,6
2.2.1.	Платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати	3,0	0	3,0	0	0	0	0
2.2.2.	Платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати	106,22	0,03	102,48	0,03	0	-3,74	-3,5
2.3.	Грошові кошти	611,0	0,2	1337,0	0,42	0,22	726	118,8
2.4.	Інші оборотні кошти	6515,0	2,19	3329,0	1,06	-1,13	-3186	-48,9

У структурі позикового капіталу довгострокові зобов'язання відсутні як на початок, так і на кінець року.

Що стосується короткострокових пасивів, то тут найбільша питома вага належить кредиторській заборгованості усіх пасивів, що знизилася з 8655,0 тис. грн. до 0 тис. грн.

Для оцінки фінансових ризиків ВАТ НВП «Більшовик» використаємо метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат). Цей метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику.

Для цього були розраховані необхідні показники, які відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування. Результати розрахованих показників наведений в таблиці 2.1.4.

Таблиця 2.1.4. Результати розрахованих показників для ВАТ НВП «Більшовик»

№ п/п	Показники	2009р., тис. грн.	2010р., тис. грн.	2011р., тис. грн.	Абсолютне відхилення
					2009-2010	2010 - 2011
1.	Власні засоби	35473,0	230654,0	264590,0	195181	33936
2.	Основні засоби і вкладення	40691,0	233233	256570,0	192542	23337
3.	Власні обігові кошти	-	-	6304	-	-
4.	Довгострокові, середньострокові кредити і позики	-	-	-	-	-
5.	Власні, а також довгострокові і середньострокові кредити і позики	59347,0	74596,0	54620,0	15249	-19976
6.	Короткострокові кредити і позики	52127,0	66241,0	47946,0	14114	-18295
7.	Загальна величина обігових коштів	47188,0	62181,0	54500,0	14993	-7681
8.	Загальна величина запасів і витрат	48822,0	70689,0	76863,0	21867	6174
9.	Ес(ряд.3 - ряд.8)			-70559
10.	Еm(ряд.5 - ряд.8)	10525	3907		-6618	-3907
11.	Ен(ряд.7 - ряд.8)	-1634	-8508	-22363	-6874	30871
12.	±Ен	0,0,1	0,0,1	0,0,1

Для цього використовують наступні показники:
Ес надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів, необхідних для функціонування підприємства або реалізації проекту;

± Ет надлишок (+) або нестача (-) власних, а також середньострокових і довгострокових позикових обігових коштів;

± Ен надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обігових коштів (з урахуванням середньострокових і довгострокових, а також короткострокових кредитів і позик).

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування.

Для їхнього визначення використовують балансову модель стійкості фінансового стану підприємства, то має такий вигляд:

О+ Z + Ra = Дс + Kc.д + KK+RK, (2.1.4)

де, О - основні засоби і вкладення;

Z - запаси і витрати;

Ra - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та інші активи;

Дс - джерела власних коштів;

Kс - середньострокові, довгострокові кредити і позикові кошти;

Кк - короткострокові кредити (до 1 року), позички, не погашені в термін; RK - кредиторська заборгованість і позикові кошти.

Величина власних обігових коштів визначається як різниця між величиною джерел власних коштів і величиною основних засобів і вкладень:

Ес = Дс - О, (2.1.5)

відповідно їхній надлишок (+) або недолік (-)

± Ес = Eс - Z. (2.1.6)

Надлишок (+) або нестача (-) власних, а також середньострокових і довгострокових позикових коштів

± Ет = (Ес + Kс.д) - Z. (2.1.7)

Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обігових коштів

± Ен = (Ес + Кс.д + Кк) - Z. (2.1.8)

Таким чином область критичного стану відповідає області критичного ризику, коли присутні затовареність готовою продукцією, низький попит на продукцію і т. д.

Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозволяє ідентифікувати фінансовий стан підприємства. Дане підприємство попадає в зону критичного ризику. Більш того ця ситуація повторюється протягом трьох років (2009-2011).

Для мінімізації негативних наслідків фінансових ризиків існує багато внутрішніх механізмів їх нейтралізації. Серед них: запобігання ризику, лімітування концентрації ризику, самострахування, хеджування, розподіл ризику, диверсифікація та інші методи.

Щоб покращити фінансове становище ВАТ НВП «Більшовик» необхідно вжити наступних заходів. По-перше, зазначимо, що зараз на підприємстві не здійснюється оцінка та управління жодним з ризиків. У той же час, на мій погляд, на підприємстві існує об'єктивна необхідність в розробці системи їх оцінки та запобігання. Для ефективного управління цими ризиками необхідна побудова певних моделей управління.

З позиції запобігання ризику необхідна відмова від використання у великих обсягах позикового капіталу. Інший варіант - скористатися методом лімітування і встановити на підприємстві граничний розмір позикових коштів, які використовуються в господарській діяльності (та/або інші відповідні внутрішні фінансові нормативи).

Крім того можна використати альтернативні можливості отримання доходу від різних фінансових операцій -- короткострокових фінансових вкладень, формування кредитного портфеля, здійснення реального інвестування, формування портфеля довгострокових фінансових вкладень і т.п. А за допомогою диверсифікації кредитного портфеля підприємство може розширити коло покупців продукції, що зменшить його кредитний ризик.

На підставі розглянутих показників можна зробити висновок про те, що фінансове становище ВАТ НВП «Більшовик» за 2011 рік покращилося. У той же час підприємство випробує гостру недостачу високоліквідних засобів.

Крім того, фінансове становище підприємства не можна назвати стійким, тому що в попередні роки показники платоспроможності і фінансової стійкості знижувалися і не відповідали нормативам.

2.2 Інтегрована оцінка ризикозахищеності підприємства ВАТ НВП «Більшовик»

Інтегрований підхід являє собою один із варіантів подолання головного недоліку переважної більшості показників - неспроможності відобразити багатогранну ефективність діяльності в цілому. Інтегрована оцінка є спробою визначити ступінь ризикозахищеності підприємства за допомогою синтетичних показників, що охоплюють декілька найважливіших аспектів управлінської діяльності підприємства. Формула розрахунку синтетичного (інтегрованого) показника має наступний вигляд:

, (2.2.1)

де, m_i - кількість часткових показників, прийнятих для оцінки ризикозахищеності;

Ваг_i - ступінь впливу часткового показника на систему управління;

Зн_i - значення оціненого часткового показника.

Для початку проаналізуємо ліквідность балансу підприємства представлені в табл. 2.2.1. Ліквідність характеризує поточний стан підприємства. Вона відбиває достатність активів для погашення своїх зобов'язань і здійснення непередбачених витрат.

Сутністю фінансової стійкості є здатність підприємства безперервно поновлювати свою діяльність у незменшуваних розмірах, вчасно оплачувати рахунки і мати досить ліквідний баланс.

Таблиця 2.2.1. Ліквідність балансу підприємства (абсолютні показники),тис. грн.

Група активів	Початок аналізованого періоду	Кінець аналізованого періоду	Група пасивів	Початок аналізованого періоду	Кінець аналізованого періоду
Найбільш ліквідні активи -- А1	611,0	1337,0	Найбільш термінові пасиви -- П1	8697,0	8697,0
Активи, що швидко реалізуються -- А2	3833,0	3625,0	Короткострокові пасиви -- П2	66240,0	47946,0
Активи, що повільно реалізуються -- А3	234963,0	258286,0	Довгострокові пасиви -- П3	-	-
Активи, що важко реалізуються -- А4	172,0	58,0	Постійні пасиви -- П4	230654,0	264590,0

У процесі аналізу зіставимо зобов'язання і можливість їхнього погашення одного часового періоду, при цьому виконуються 2 основні умови ліквідності балансу:

А1<П1, А2 < П2, А3 > П3, А4 < П4 як на початок періоду, так і на кінець.

Єдина проблема полягає в малій кількості ліквідних засобів для покриття найбільш термінових зобов'язань.

Таким чином, характеризуючи стан активів ВАТ НВП «Більшовик» необхідно відзначити зниження їхньої ліквідності. Негативним є недостатній розмір найбільш ліквідних активів: короткострокових фінансових вкладень і коштів.

Як позитивне можна відзначити, що більше 80% активів підприємства належать до активів з малим ступенем ризику. Крім того, за 2011 рік відбулося збільшення частки власних коштів, що сприяє збільшенню фінансової стійкості.

Поряд з вищезгаданими критеріями особливий інтерес представляє вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких заснований на існуванні певних співвідношень між окремими статтями бухгалтерського балансу. Розрахунок таких коефіцієнтів представлений у табл. 2.2.2. Динаміка платоспроможності і ліквідності підприємства.

Аналіз таких коефіцієнтів дозволяє оцінити фінансову стійкість підприємства, що у свою чергу є показником рівня підприємницького ризику [19].

На початок попереднього періоду коефіцієнт абсолютної ліквідності складав 0,0016, на початок аналізованого періоду 0,0092, а на кінець став майже рівним нормі 0,028. Той факт, що найбільш ліквідні засоби протягом попереднього року складали настільки мале значення, свідчить про серйозний дефіцит вільних коштів. Таким чином, поточна платоспроможність підприємства цілком залежить від надійності дебіторів.

Таблиця 2.2.2 Динаміка платоспроможності і ліквідності підприємства

№	Показники	На…початок попереднього…періоду, тис. грн.	На…початок аналізованого…періоду, тис. грн.	На кінець аналізованого періоду, тис. грн.	Зміни
					За…попередній період	За досліджуваний період
					Абсолютні, тис. грн.	Темп росту, %	Абсолютні, тис. грн.	Темп росту, %
1.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,0016	0,0092	0,028	0,0076	575	0,0188	3043
2.	Проміжний коефіцієнт покриття	0,15	0,34	0,15	0,019	226	-0,019	-226
3.	Загальний коефіцієнт покриття	0,91	0,94	1,14	0,03	103	0,20	121
4.	Коефіцієнт забезпеченості ліквідними активами	0,53	0,21	0,17	-0,32	39,6	0,04	80
5.	Коефіцієнт маневрування	0,14	0,02	0,03	-0,12	20	0,01	150
6.	Коефіцієнт участі матеріальних запасів покритті поточних зобов'язань	0,067	0,057	0,075	-0,01	85	0,018	131
7.	Коефіцієнт відволікання оборотних активів у запаси	0,76	0,75	0,84	-0,01	98	0,09	112

Проміжний коефіцієнт покриття також нижче норми. На початок періоду підприємство (у випадку своєчасності розрахунків дебіторів) здатне було погасити найближчим часом 34 % зобов'язань, а на кінець 2011 р. лише 15%.

Загальний коефіцієнт покриття підвищився за два періоди з 0,91 до 1,14. Тобто, обсяг поточної заборгованості, що підприємство може погасити з урахуванням наявних ресурсів, своєчасних розрахунків кредиторів і реалізацією поточних матеріальних активів зріс з 91 % зобов'язань до 114 %. Обидва показники нижче нормативного рівня, рівного 2. Однак з погляду кредиторів дані значення знаходяться в межах норми, тому що в цьому випадку база порівняння дорівнює 1.

Коефіцієнт забезпеченості ліквідними активами показує забезпеченiсть пiдприємства власними оборотними засобами. Значення цього коефiцiєнту на кінець 2011 року 0,17% , що свiдчить про повну забезпеченiсть власними оборотними засобами.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. На початок 2010р його величина складала 0,14 , а на початок 2011 року -- 0,02. За 2012 рік відбувся незначний ріст даного показника до 0,03.

Таким чином, протягом 2011 року значення коефіцієнта маневреності зменшилось. Виходячи з цього видно, що в підприємства є власний капітал, яким важко вільно маневрувати з метою збільшення закупівель сировини та ін. Підприємство може виявиться в положенні банкрута у випадку технічного переозброєння і буде зазнавати труднощів, пов'язаних зі збутом своїх послуг.

Зростання ступеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов'язано зі швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон'юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових для нашої господарської практики фінансових технологій і інструментів та інших факторів.

На сучасному етапі до числа основних видів фінансових ризиків підприємства відносяться наступні: ризик зниження фінансової стійкості підприємства, ризик неплатоспроможності, інвестиційний, інфляційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний, податковий, структурний, криміногенний, та багато інших ризиків.

Крім цих видів ризиків деякі автори ще виділяють такі, як: маркетингові, ризики зміни законодавства, ризики зміни ціни, комерційні, ризики втрати майна, соціально-правові, функціональні, селективні, ризики ліквідності та ін.

Для оцінки фінансових ризиків використовують сукупність методів якісного і кількісного аналізу. Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення.

Кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного розміру грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові та багато інших.

Діяльність ВАТ НВП «Більшовик», як і діяльність будь-якого підприємства, заснована на контрактах і угодах, своєчасне виконання яких партнерами і контрагентами є однією з найважливіших умов стійкості і прогнозованої роботи підприємства.

Тому ризики, зв'язані з невиконанням господарських договорів, виділяються фахівцями в окрему групу. Серед таких можна відзначити ризик відмови партнера від укладання договору після переговорів, ризик виникнення дебіторської заборгованості, ризик укладання договору з неплатоспроможним партнером, ризик укладання договору на умовах, що відрізняються від звичайних, та ін.

До незалежних від підприємства причин виникнення даних ризиків варто віднести в першу чергу непрогнозовану неплатоспроможність партнерів, тому що неспроможність одного підприємства позначається на фінансовому становищі його партнерів, і т.д. по ланцюжку аж до платоспроможності персоналу постачальників і замовників, що не одержують зарплату на підприємстві.

Перед ВАТ НВП «Більшовик» постає ризик розкрадання інтелектуальної власності підприємства особливо в умовах недостатньої патентної захищеності вироблених послуг і технології застосування методів управління проектами в Україні.

Розглядаючи систему управління ризиками, що використовується у ВАТ НВП «Більшовик» варто виділити такі методи зниження ступеня ризику як методи дисипації і самострахування.

Дане підприємство розподіляє загальний ризик шляхом об'єднання з іншими учасниками, зацікавленими в успіху загальної справи. Учасниками є контрагенти, субпідрядники і, у тому числі і замовники, що на визначених умовах, закладених у контрактах і договорах, несуть солідарну відповідальність.

Наступним методом дисипації ризику, що застосовується на досліджуваному підприємстві є різні варіанти диверсифікації.

ВАТ НВП «Більшовик» займається декількома видами діяльності: управління проектами, розробка документації та виготовлення обладнання для переробки гуми, пластмас та їх відходів, ескалаторів, тунелепрохідницьких комплексів та іншої машинобудівної продукції.. У залежності від якісних характеристик і вимог замовників ціна на послуги підприємства може значно змінюватись. Таким чином, завод орієнтується на споживачів з різними фінансовими можливостями. Місце розташування споживачів також різняться. Як правило, велика частина замовників підприємства знаходиться в Києві та інших містах України, але в останні роки підприємство активно працює в Східній Європі, США, Франції, Данії, Англії, Німеччині, Австрії, Індії, Шрі-Ланка, Китаї, В'єтнамі, на Кубі та в інших країнах.

Можна також відзначити, що на даному підприємстві використовується диверсифікація закупівель сировини і матеріалів, тобто взаємодія з багатьма постачальниками, що дозволяє послабити залежність підприємства від його «оточення», від ненадійності окремих постачальників сировини, матеріалів, устаткування і комплектуючих.

Крім методів дисипації ризику розглянуте підприємство використовує такий метод зниження ступеня ризику як самострахування. На підприємстві створений резервний фонд. Створення подібних фондів особливо актуально в умовах кризи неплатежів. Однак розмір резервного фонду є недостатнім у порівнянні з можливими втратами в результаті виникнення простроченої дебіторської заборгованості, невиконання договору або виникнення непередбачених витрат.

Крім того, до позитивних прийомів управління ризиками, визначення якісного і кількісного рівнів ризику ВАТ НВП «Більшовик» варто віднести ретельно розроблений розділ щорічного бізнес-плану: “Аналіз ризиків”, у якому експертним шляхом визначаються види ризиків, і проводиться їх кількісна і якісна оцінка. Виходячи з результатів проведеного аналізу, визначається стратегія фінансування підприємства.

Розділ плану “Аналіз ризиків” включає:

· результати ідентифікації всіх областей ризику щорічного бізнес-плану підприємства;

· перелік основних ідентифікаторів ризику в кожній області;

· результати рейтингової оцінки індикаторів ризику, що відбивають їхню значимість для досягнення річних цілей плану;

· результати статистичного аналізу ризику, аналізу чутливості.

Слабким місцем в управлінні ризиками на підприємстві є той факт, що об'єктом аналізу ризиків є тільки господарські договори укладені і передбачені до укладання на момент процесу щорічного планування і фінансова діяльність підприємства, прогнозована на планований рік. У плані відсутні стратегії зниження ризику, що рекомендуються в кожній сфері діяльності, за винятком фінансової, пов'язаної з реалізацією щорічного плану, не передбачається планом і перелік процедур, що забезпечують моніторинг ризиків.

Як правило, настання ризикової події визначається за підсумками місяця, фахівцями фінансової й економічної служб підприємства або незадовго до настання ризикової події, коли в ситуації гострої нестачі часу, не завжди вдається значно зменшити втрати від настання ризикової події. Крім того, на підприємстві відсутня і розроблена система або програма (алгоритм), які б в умовах настання ризикової події, автоматично передбачала б застосування відповідних заходів або процедур, що знижують можливі втрати від настання ризикової події.

Аналізуючи систему управління ризиками, що використовується в даній організації, в цілому, можна сказати, що хоча деякі прийоми зниження ризику на підприємстві використовуються досить успішно, сама система не є повною.

Так підприємство незахищене від таких видів ризиків як майнові ризики, інфляційні ризики, ризики зміни кон'юнктури ринку, у тому числі і відмови замовників від виконання договорів, недостатньо знижені ризики невиконання договорів, виникнення дебіторської заборгованості, виникнення непередбачених втрат і т.д. Причинами такого положення є відсутність досвіду і фахівців з управління ризиками, нестабільність економічної і політичної ситуації, відсутність страхової культури, а також нестабільність законодавства в області страхування ризиків, що приводить до відсутності інтересу до страхування ризиків.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Проаналізувавши систему управління ризиками і ВАТ НВП «Більшовик», ми бачимо, що центральне місце в оцінці підприємницького ризику займають аналіз і прогнозування можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької діяльності.

Для даного підприємства характерна схильність до наступних видів утрат:

1. Зниження намічених обсягів виробництва і реалізації послуг внаслідок зменшення продуктивності праці, простою устаткування і виробничого персоналу або недовикористання виробничих потужностей, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості ресурсів у виді матеріалів або вихідної інформації, підвищеного відсотка браку веде до недоодержання запланованого доходу.

2. Зниження цін, по яких намічається реалізувати послуги, у зв'язку з недостатньою якістю, несприятливою зміною ринкової кон'юнктури, падінням попиту, ціновою інфляцією приводить до ймовірних утрат.

3. Підвищені матеріальні витрати, обумовлені перевитратою матеріалів, сировини, палива, енергії, заробітної плати.

4. Інші підвищені витрати, що можуть виникнути внаслідок високих транспортних витрат, збутових і маркетингових витрат, накладних та інших побічних витрат.

5. Сплата підвищених відрахувань і податків, якщо в процесі здійснення бізнес-плану ставки відрахувань і податків зміняться в несприятливу для підприємця сторону.

Було розглянуто ряд показників діяльності підприємства та проведено аналіз спеціальних коефіцієнтів на підставі яких можна зробити висновок про те, що фінансове становище ВАТ НВП «Більшовик» за 2011 рік покращилося. У той же час підприємство випробує гостру недостачу високоліквідних засобів.

Крім того, фінансове становище підприємства не можна назвати стійким, тому що в попередні роки показники платоспроможності і фінансової стійкості знижувалися і не відповідали нормативам.

Аналізуючи систему управління ризиками, що використовується в даній організації, в цілому, можна сказати, що хоча деякі прийоми зниження ризику на підприємстві використовуються досить успішно, сама система не є повною. Так підприємство незахищене від таких видів ризиків як майнові ризики, інфляційні ризики, ризики зміни кон'юнктури ринку, у тому числі і відмови замовників від виконання договорів, недостатньо знижені ризики невиконання договорів, виникнення дебіторської заборгованості, виникнення непередбачених втрат і т.д. Причинами такого положення є відсутність досвіду і фахівців з управління ризиками, нестабільність економічної і політичної ситуації, відсутність страхової культури, а також нестабільність законодавства в області страхування ризиків, що приводить до відсутності інтересу до страхування ризиків.

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Розробка технології управління ризиками за допомогою прогами цільових заходів щодо управління ризиком

Ризики впливають на різні сфери роботи підприємства і, як правило, вплив це носить негативний характер. Особливо шкідлива присутність і вплив фактора ризику на підприємство, що вже знаходиться в кризі. Роботу зі стабілізації положення необхідно починати з управління ризиками, тобто розробляти і впроваджувати економічно доцільні для підприємства рекомендації і заходи, спрямовані на зменшення фінансових втрат, пов'язаних з ризиком.

Будь-яке підприємство, зацікавлене в зниженні можливих утрат, пов'язаних з економічним ризиком, повинне вирішити для себе кілька проблем:

· оцінити можливі збитки, зв'язані з економічними ризиками;

· прийняти рішення про те, чи залишає вона в себе визначені ризики, тобто чи несе усю відповідальність по них сама, відмовляється від них або передає частину або усю відповідальність по них іншим суб'єктам;

· по тим ризикам або тій частині ризиків, що вона залишає в себе, фірма повинна розробити програму управління ними, основною метою якої є зниження можливих утрат. Рішення цих задач можливо на основі розробки спеціальної програми цільових заходів щодо управління ризиком на рівні підприємства. Розробка подібної програми на рівні підприємства повинна забезпечувати таке управління ризиками, при якому основним елементам структури і діяльності фірми гарантуються висока стійкість і захищеність від внутрішніх і зовнішніх економічних ризиків. Розробка програми цільових заходів повинна включати дві стадії (рис. 3.1.1.) -- попередню й основну.



Рис. 3.1.1 Стадії розробки програми цільових заходів

На попередній стадії антиризиковий менеджер повинен ознайомитися з тією довідковою і поточною конкретною інформацією, що дозволить йому прийняти рішення, що передують основної стадії розробки програми цільових заходів, і приступити до безпосередньої розробки програми. Іншими словами, ціль цієї стадії -- вивчення всієї необхідної для складання програмою цільових заходів інформації.

Основна стадія являє собою власне розробку програми управління ризиками, впровадження і реалізація, якої будуть сприяти зменшенню можливого збитку для підприємства.

Антиризиковий менеджер, для обґрунтованого прийняття рішень по управлінню ризиками, повинен мати всю необхідну для цього інформацію. Ця інформація повинна бути, по можливості, зосереджена в одному джерелі. Робота на кожному з етапів повинна вестися з використанням довідкової інформації, пов'язаної з попередньою й основною стадіями розробки програми цільових заходів.

Таким чином, вивчення розробки програми цільових заходів будемо здійснювати в три стадії: розробка попередніх процедур, розробка комплексу превентивних заходів і, нарешті, опис довідкової інформації з обох етапів розробки програм. Приступимо до вивчення першого, попереднього, етапу розробки і розглянемо тут наступні теоретичні проблеми, зв'язані з цим етапом: цілі, задачі і принципи управління ризиками, ризики, що враховуються в програмі і процедури управління ризиками.

Метою розробки будь-якої програми цільових заходів є забезпечення успішного функціонування підприємства в умовах ризику. Ця мета може бути досягнута за рахунок вирішення наступних основних задач:

· виявлення можливих економічних ризиків;

· зниження фінансових утрат, зв'язаних з економічними ризиками.

Ця головна мета й основні задачі можуть бути конкретизовані з будь-яким ступенем глибини рішення задачі розробки програми цільових заходів. Так, рішення задачі зниження фінансових утрат, зв'язаних з економічним ризиком, може здійснюватися, наприклад, у такий спосіб: усуненням існуючого ризику, запобіганням можливого ризику, безпосереднім запобіганням можливого збитку, опосередкованим запобіганням можливого збитку (через управління факторами ризику), компенсацією уже виниклого збитку.

При аналізі такої програми повинні бути уточнені перелік, а також зміст цілей і задач перегляду програми цільових заходів.

Реалізація поставлених цілей і задач управління ризиками вимагає від антиризикового менеджера уточнення і вибору тих основних принципів управління ризиками фірми, що будуть враховуватися їм при розробці програми цільових заходів.

Принципи, якими керується менеджер при розробці і впровадженні програми, у першу чергу, визначаються стратегією підприємства. Так, якщо підприємство орієнтується на забезпечення своєї фінансової стійкості, відповідні принципи, якими повинен керуватися розроблювач програми, будуть диктувати вибір методів управління ризиками, що забезпечують цю фінансову стійкість. Таким конкретним принципом, може бути, наприклад, принцип орієнтації компанії на передачу всіх ризиків у зовнішнє середовище.

Для ефективного розвитку фірми обов'язкове дотримання наступного принципу управління ризиками: узгодження роботи фірми з вимогами зовнішнього середовища, у тому числі з вимогами зовнішнього для даної фірми ризику-менеджменту.

Ризики, з якими зіштовхується менеджер, численні і різноманітні. Існують різні види ризиків і критерії, що дозволяють їх класифікувати.

Насамперед, необхідно говорити про комерційні ризики, що виникають у будь-якій комерційній, виробничо-господарській діяльності. Критерій виділення даної групи ризиків -- первинна причина їхнього виникнення (виробничо-господарська діяльність фірми). Під комерційним ризиком звичайно розуміється ризик економічних утрат, зв'язаних з реалізацією комерційної, виробничо-господарської діяльності.

Наступний критерій, що може використовуватися при класифікації ризиків -- наслідки ризику. Відповідно до нього всі ризики поділяються на дві великі групи -- чисті і спекулятивні.

Для ризику-менеджменту на рівні фірми інтерес представляють спекулятивні економічні ризики -- ті ризики, позитивний і негативний результат яких може бути обмірюваний у грошовому вираженні.

З урахуванням мети і задач ризику-менеджменту об'єктом розгляди програми цільових заходів можуть бути економічні ризики, зв'язані з власне виробничо-господарською діяльністю, а також економічні ризики, зв'язані з проведенням фінансових операцій.

До числа можливих найзагальніших процедур управління ризиками варто віднести:

· прийняття ризиків на себе (тобто на свою відповідальність);

· відмова від ризиків;

· передача частини або усієї відповідальності по ризиках іншим суб'єктам.

Вибір тієї або іншої процедури управління ризиками визначається загальною стратегією фірми у відношенні ризиків, що, у свою чергу, залежить від сумарного розміру потенційних збитків, з одного боку, і фінансових можливостей фірми, з іншої. Стратегія фірми у відношенні ризиків може бути різною. Для обережної стратегії характерна перевага наступних процедур управління ризиками:

· відмова від ризиків;

· передача ризиків іншим суб'єктам.

Обережна стратегія фірми характеризується тим, що керівництво підприємства прагне мінімізувати ризик банкрутства, утрати планованого доходу або прибутку. Необхідно мати на увазі, що найчастіше, саме більш ризиковані стратегії дозволяють фірмі вирватися з загального оточення й освоїти нову ефективну ринкову нішу.

Для більш ризикованої стратегії управління ризиками характерна перевага наступних процедур:

· прийняття ризиків на себе;

· передача ризиків іншим суб'єктам.

Дана стратегія характеризується тим, що розмір ризиків, що залишаються в себе, може бути досить великим, і тільки надмірні, катастрофічні ризики фірма частково або цілком передає іншим суб'єктам.

Для більш зваженої стратегії, яка досить часто зустрічається, характерно майже рівнозначне використання всіх процедур управління ризиками:

· відмова від ризиків;

· прийняття ризиків на себе;

· передача ризиків іншим суб'єктам.

Кількісним критерієм вибору тієї або іншої процедури управління ризиками є граничні значення, встановлені або за імовірністю появи збитку, або за розміром можливого збитку по деяких напрямках і аспектам діяльності підприємства.

Приступимо до розгляду другого етапу розробки цільової програми з управліня ризиками -- основного етапу. Після того як менеджер закінчив попередню стадію розробки програми управління, він повинен перейти безпосередньо до розробки самої програми. Першим кроком розробки повинен бути етап попереднього відбору ризиків, з якими менеджер буде працювати далі при складанні програми цільових заходів.

Другим кроком розробки програми повинен бути етап відбору можливих превентивних заходів і формування на їхній основі плану. Проведення таких заходів спрямовано на зниження імовірності реалізації ризику, тобто імовірності появи збитку, а також на зменшення розміру можливого збитку.

Таким чином, розглянемо наступні аспекти реалізації основної стадії розробки програми цільових заходів (рис. 3.1.2.):

Рис. 3.1.2 Аспекти реалізації основної стадії розробки програми цільових заходів

До того як почнеться безпосередня процедура відбору превентивних заходів, антиризиковий менеджер уже може провести деякий попередній аналіз наявних у фірмі ризиків.

Найчастіше питання про необхідність обліку тих або інших ризиків пов'язані з виявленням факторів ризику й оцінкою їхнього впливу. Для цих цілей можуть використовуватися різні методи виявлення й оцінки факторів ризику. До таких методів можуть бути віднесені, наприклад, методи факторного аналізу, методи прийняття рішень в умовах невизначеності, оптимізаційні методи, методи тимчасових рядів, імітаційні моделі й інші.

Ризики, відібрані менеджером на цьому етапі, будуть брати участь далі в розробці програми. При цьому, після того як фірма “відкине” частину ризиків за рахунок застосування процедури відмови від ризиків, антиризиковий менеджер вправі переглянути рішення по ризиках, прийнятих на себе. Частину з них він надалі може так і залишити на власному утриманні, частину може удержати на основі самострахування і ще одну частину -- передати іншим суб'єктам на основі застосування таких методів управління, як страхування або інші методи передачі ризику.

Складання плану проведення превентивних заходів є наступним етапом реалізації основної процедури розробки програми цільових заходів.

При складанні такого плану менеджер повинен враховувати деякі обмеження. Насамперед варто враховувати фінансові можливості фірми по проведенню превентивних заходів -- тут обмеження можуть бути дані як по окремому i-му заходу О_i, так і по всій групі заходів У_iO_i. Наприклад, фірма може виділити на проведення всіх превентивних заходів лише деяку суму засобів О. Ця сума і буде обмеженням загального розміру витрат на впровадження превентивних заходів:

(3.1.1)

Наступним обмеженням на впровадження того або іншого превентивного заходу повинна стати економічна доцільність його проведення. Під нею розуміється ситуація, при якій витрати на впровадження превентивного заходу не перевищують економії по збитках, отриманої в результаті його впровадження.

(3.1.2)

де: Впз_і -- витрати на проведення i-гo превентивного заходу;

Епз_і -- економія на збитках, обумовлена впровадженням i-гo превентивного заходу.

Доти поки має місце дана ситуація, упровадження i-гo заходу є економічно виправданим.

Метою даного етапу є аналіз усіх ризиків після того, як був сформований план превентивних заходів, для того, щоб визначити можливості застосування до них тих або інших методів управління ризиками.

Після того, як реалізовані процедури “Відбір превентивних заходів і формування плану превентивних заходів”, необхідно проаналізувати всі ризики фірми заново. Тобто ризики, що залишилися, що не підпали під превентивні заходи, і ті, з якими фірма буде мати справу після проведення превентивних заходів -- у деякому сенсі нові для неї, тому що значення їх критеріальних характеристик стали іншими.

Фактично програма цільових заходів щодо управління ризиками сформувалася в результаті реалізації наступних основних процедур:

· попередній відбір ризиків, що залишаються на рівні фірми, з урахуванням обраної стратегії фірми і вимог процедур управління ними;

· формування плану превентивних заходів;

· вибір методів управління ризиками.

У підсумку в програму цільових заходів увійшли наступні ризики:

· ті, які потрапили під дію плану превентивних заходів;

· ті, які не потрапили під дію плану превентивних заходів.

І для тих і для інших ризиків менеджер може визначити конкретні методи управління ними.

Реалізація плану превентивних заходів і використання методів управління ризиками в загальному випадку приводять до зміни імовірності настання збитку і його можливого розміру. Тому по всіх ризиках фірми повинні бути заново перераховані значення цих двох основних характеристик.

Результатом етапу остаточного формування програми цільових заходів щодо управління ризиками є розроблена програма управління ризиками, що включає план превентивних заходів як обов'язковий блок програми.

Програма повинна містити:

· план проведення превентивних заходів;

· перелік ризиків, що підпадають під план превентивних заходів;

· перелік ризиків, що не підпадають під план превентивних заходів;

· конкретні методи управління по всіх ризиках.

По всіх ризиках значення наступних характеристик:

· імовірність настання збитку і його можливий розмір;

· однорідність і кількість аналогічних ризиків, перелічені з урахуванням упровадження програми управління ризиками ПУР;

· значення максимально можливого, найбільш ймовірних і очікуваного збитків.

Ефективність розробки програми цільових заходів може бути оцінена способом, заснованому на співставленні з фінансовими можливостями фірми значень максимально можливого, найбільш імовірного і очікуваного збитків до і після впровадження програми. Співставлення можна проводити на основі розрахунку коефіцієнта фінансових можливостей фірми по покриттю збитку. Цей коефіцієнт розраховується для максимально можливого, найбільш ймовірного і очікуваного збитків для двох варіантів -- до впровадження програми управління ризиками і після неї.

Коефіцієнти фінансових можливостей фірми по покриттю різних видів збитків фірми до впровадження програми цільових заходів розраховуються по формулах:

(3.1.3)

(3.1.4)

(3.1.5)

де: НІмЗ, ММоЗ й ОЗ -- відповідно найбільш імовірний, максимально можливий і очікуваний збиток;

ФМ -- фінансові можливості фірми по покриттю збитків.

Коефіцієнти фінансових можливостей фірми по покриттю різних видів збитків фірми після впровадження розраховуються по формулах:

(3.1.6)

(3.1.7)

(3.1.8)

де: НІмЗПЦЗ, ММоЗПЦЗ і ОЗПЦЗ -- відповідно найбільш імовірний, максимально можливий і очікуваний збиток після впровадження програми цільових заходів;

ВПЦЗ -- витрати на розробку і впровадження програми цільових заходів.

Варто враховувати, що в чисельнику формул (3.1.6), (3.1.7) і (3.1.8) при визначенні ефективності програми додатково враховуються витрати на її розробку і впровадження.