Менеджмент на підприємстві

Нейтральний стиль.

Цей стиль керівництва, який називають також стилем попускання, по суті означає надання можливості справам йти самопливом. Уникнення керівників від прийняття стратегічно важливих рішень супроводжується при цьому відсутністю чіткості у розподілі завдань, прав та обов'язків співробітників, незначним контролем підлеглих, використанням колективного способу прийняття рішень для ухилення від відповідальності. Керівник в цьому випадку однаково байдужий як до потреб персоналу, так і до критики у свою адресу. Хоча зазвичай буває привітний та тактовний при спілкуванні, уникає як позитивних, так і негативних оцінок співробітників.

Культура та мистецтво управління

Культура управління в сучасних умовах розвитку ринкових відносин є надзвичайно важливим компонентом підвищення ефективності роботи організації.

Поняття «культура» узагальнююче і має декілька значень. Наприклад, говорять про культуру суспільства, частини суспільства, окремої особистості, і, нарешті, про культуру окремих видів діяльності. Культура людства надзвичайно динамічна, оскільки сучасне покоління може розвиватися лише на основі творчого використання культурних цінностей попередніх поколінь для свого подальшого соціального прогресу.

Культура управління є складовою частиною людської культури і являє собою форму використання загальнолюдських культурних надбань у сфері управління. За своїм змістом культура управління являє собою сукупність досягнень в організації і здійсненні процесу управління, організації управлінської праці, використанні техніки управління, а також вимог, які висуваються до систем управління і працівників, обумовлених нормами і принципами суспільної моралі, етики, естетики, права.

Рівень культури управління можна оцінити, виходячи із загальносистемних показників, найважливішими з яких є: 1) прагнення до розвитку; 2) динамізм; 3) цілеспрямованість; 4) цілісність; 5) зв'язаність; 6) відкритість.

Однак на практиці оцінити культуру управління за зазначеними загальносистемними показниками досить складно через недостатнє опрацювання кількісних методів вимірювання цих показників.

Тому рівень культури управління можна оцінити не за загальносистемними показниками, а користуючись відповідними показниками для окремих елементів системи. Сюди відносять показники, які характеризують додержання системою і її складовими частинами моральних, юридичних, економічних, організаційних, технологічних та естетичних норм.

Моральні норми регулюють поведінку людини в сфері моралі, усі відносини в суспільстві, у тому числі відносини управління. Додержання моральних норм у процесі управління є важливим показником рівня його культури.

Юридичні норми управління містяться в державно-правових і організаційно-правових нормативних актах. Від імені народу державні органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце підприємства в системі суспільного виробництва, права і повноваження осіб у різних формах діяльності з управління. Рівень культури управління значною мірою залежить від ступеня розробки юридичних норм управління і використання їх у процесі управління.

Економічні норми встановлюють значення економічних показників, які повинні бути досягнуті в процесі господарсько діяльності. До них відносять фінансово-кредитні і вартісно-калькуляційні норми, норми рентабельності і взаємовідносин з бюджетом, економічного стимулювання тощо.

Організаційні норми встановлюють структуру організації, склад і порядок діяльності окремих підрозділів та осіб, а також їхні взаємовідносини і взаємодію, правила внутрішнього розпорядку, послідовність і періодичність виконання різноманітних операцій та різних видів діяльності з управління. В процесі розробки та використання організаційних норм повинні також бути чітко встановлені та зафіксовані обов'язки працівників, обсяг, напрями, періодичність і місця формування інформації, процеси її переробки та використання.

Технічні норми встановлюють пропорції між живою та неживою працею. Ґрунтуючись на наукових рекомендаціях, система управління застосовує норми оснащеності підрозділів підприємства, які виконують управлінські функції, відповідними технічними засобами.

Естетичні вимоги та норми поширюються як на технічні засоби та пристрої, які використовуються в процесі управління, так і на зовнішнє середовище, що оточує працівників.

Техніка в організації управлінської праці

Управлінська праця - це планомірна діяльність працівників адміністративно-управлінського персоналу, спрямована на організацію, регулювання, мотивацію і контроль за роботою співробітників організації. Зміст управлінської праці залежить від його об'єкта і визначається структурою виробничих процесів, прийомами праці, її технічним оснащенням, а також взаєминами, що виникають у процесі виконання управлінських функцій. Управлінська діяльність - специфічний вид трудового процесу. Управлінська праця має свої особливості порівняно з працею продуктивною, внаслідок якої створюються матеріальні цінності. Управління - це перш за все робота з людьми, а їхня трудова діяльність є об'єктом управлінського впливу.

Управлінська праця - праця непродуктивна. Участь у створенні матеріальних благ відбувається опосередковано, через працю інших осіб. Продуктом управлінської праці є рішення, а не товари та послуги, предметом - інформація.

Праця менеджера - це цілеспрямований специфічний вид розумової діяльності щодо забезпечення ефективної роботи керованої системи.

Організацію праці менеджера слід розуміти як процес підготовки і здійснення відповідних заходів, спрямованих на досягнення поставленої перед системою мети.

Предметом праці менеджера є інформація про об'єкти управління і зовнішнє середовище.

Об'єктом праці менеджера є персонал керованої системи та відносини, які складаються у ньому в процесі виконання певних функцій.

Засобами організації праці менеджера є сукупність організаційної та облікової техніки для отримання, фіксації, передавання, копіювання, розмноження, опрацювання інформації, яка необхідна для здійснення процесу управління системами.

Праця менеджера відрізняється від праці інших працівників апарату управління системами. Менеджер - це перш за все організатор роботи тієї чи іншої системи.

Перед ним завжди стоїть завдання об'єднати персонал в єдине ціле й визначити стратегічні напрямки її діяльності, скоординувати роботу функціональних підрозділів і безпосередніх виконавців.

Матеріальної базою управлінської праці є організаційна і обчислювальної техніки, офісна меблі, електронні кошти збору, реєстрації, обробки, передачі.

10. Оперативне управління виробництвом

Мета та завдання оперативного управління виробництвом.

Оперативне управління виробництвом - комплекс методів, організаційних форм і техніко-економічних розрахунків, спрямованих на доведення виробничого завдання підприємства до виконавців та забезпечення його виконання. Головна мета і завдання оперативного управління виробництвом полягає у координації роботи усіх ланок підприємства по випуску в установлені терміни необхідного обсягу готової продукції заданого асортименту та якості при ефективному використанні існуючих виробничих ресурсів.

Для досягнення зазначеної мети необхідне вирішення цілого ряду завдань:

1) Деталізація і розподіл виробничої програми за місцем і часом її виконання, яке б забезпечувало:

a) поставки продукції в терміни, визначені господарськими угодами;

b) повне і рівномірне використання потужностей по кварталах і місяцях року;

c) складання графіків руху предметів праці в часі і просторі і доведення їх до виконавців;

d) забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, заготовками, деталями, оснасткою, інструментом;

e) координація роботи цехів, дільниць, бригад, робочих місць;

2) Контроль і регулювання ходу виробництва, що включає:

a) ведення обліку фактичного ходу виробничого процесу;

b) фіксування відхилень від визначеного плану і виявлення причин їх виникнення;

c) оперативна ліквідація наслідків небажаних відхилень та усунення їх причин.

Вирішення всіх цих завдань забезпечує чітку, ритмічну роботу всіх структурних підрозділів підприємства і рівномірний випуск продукції.

Управління запасами

Управління запасами - складова частина єдиної системи поточного управління оборотним капіталом, від ефективності цього процесу залежить можливість підтримки ліквідності та платоспроможності компанії. Загальним критерієм оцінки ефективності даної системи і одночасно цільовою установкою визнана мінімізація розміру витрат, пов'язаних з формуванням і використанням запасів. Ключовим завданням, яку вирішують фінансові менеджери, визнається скорочення наднормативних запасів матеріальних цінностей, що втрачають свою вартість і фактично представляють собою скарбничку "заморожених" коштів. Склалася ситуація стимулює менеджерів компаній до пошуку нових методів побудови системи управління запасами на логістичних принципах як одного з найважливіших факторів підвищення ефективності бізнесу в цілому.

Під управлінням запасами розуміють контроль за рухом запасів і прийняття рішень, спрямованих на економію часу і коштів за рахунок мінімізації витрат на утримання запасів, необхідних для забезпечення безперебійного процесу операційної діяльності компанії.

Економічне трактування понятт "запаси" більш вузьке: під ними розуміється сукупність товарно-матеріальних цінностей (предмети праці, частина засобів праці, кінцева продукція), що знаходяться в стадії очікування вступу в процес виробничого споживання, транспортування або продажу. З точки зору бухгалтера запаси - це частина оборотних активів, що перебувають у матеріальній формі, яким може бути дана вартісна оцінка.

Процес управління запасами включає кілька етапів:

1) Аналіз складу, структури, динаміки загальної величини запасів за підсумками попередніх періодів.

2) Оптимізація загальної суми запасів і розміру основних груп запасів, що включаються до складу поточних активів.

3.) Побудова ефективних систем контролю за рухом запасів в компанії.

Управління постійними та змінними обсягами виробництва. Регулювання ходу виробництва.

Дуже важливе значення в процесі управління витратами має поділ їх на постійні і змінні залежно від обсягу діяльності організації.

Змінні витрати залежать від обсягу виробництва і продажу продукції. Здебільшого це прямі витрати ресурсів на виробництво і реалізацію продукції.

Постійні витрати не залежать від динаміки обсягу виробництва і продажу продукції. Це амортизація, орендна плата, заробітна плата персоналу з обслуговування на погодинній оплаті, витрати, пов'язані з управлінням і організацією виробництва.

Управління матеріальними витратами здійснюється у двох частинах, а саме: в частині заготівлі і придбання матеріальних ресурсів та в частині їх використання. Управління на стадії заготівлі і придбання матеріальних ресурсів зводиться до наступних елементів: визначення переліку матеріальних ресурсів, які необхідні для здійснення виробничої діяльності; обчислення нормативної потреби в матеріальних ресурсах за їх видами; вибір раціональних постачальників матеріальних ресурсів та укладення з ними договірних зобов'язань (контрактів, угод тощо); поділ матеріальних ресурсів на такі, що потребують складського зберігання, і ті, що матимуть безпосереднє використання, минаючи складські приміщення. Вищеописані стадії управління виробничими запасами здійснюються задовго до початку виготовлення продукції чи виконання робіт. Поряд з ними до системи управління на стадії заготівлі і придбання матеріальних ресурсів належать такі, що здійснюються в ході виробничого процесу, зокрема: безпосередня доставка матеріальних ресурсів на підприємство; оптимізація величини поставок матеріальних ресурсів. Регулювання - заключний етап управління виробництво, на якому здійснюється процес розробки і реалізації рішень по попередженню відхилень і збоїв в ході виробництва, а у разі їх виникнення - по їх негайному усуненню.

Регулювання ходу виробництва складається з трьох етапів: 1) інформаційну підготовку для ухвалення рішення; 2) розробку і ухвалення рішення; 3) реалізацію рішення і контроль для ухвалення рішення.

Регулювання ходу виробництва повинне відповідати наступним вимогам: спиратися на чітку організацію оперативного планування виробництва; припускати безперервність контролю і спостереження за ходом виробництва; здійснювати обов'язкове швидке і чітке виконання розпорядження керівництва.

11. Фінансовий менеджмент як управлінська діяльність

Система грошових відносин в організації.

Грошова система - це законодавче встановлена форма організації грошового обороту в країні. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою.

Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. Фінансові відносини підприємств залежно від їх економічного змісту включають наступні групи: система зовнішніх фінансових відносин і система внутрішніх фінансових відносин.

В системі зовнішніх фінансових відносин виділяють відносини:

1) між суб'єктами господарювання під час розрахунків з постачальниками і покупцями, надання комерційних кредитів, здійснення інвестиційної діяльності, організація спільних виробництв, розрахунків за штрафами, оренди і лізингу. Від ефективної організації цих відносин значною мірою залежить кінцевий фінансовий результат комерційної діяльності;

2) між підприємством та інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів. Від того, наскільки ефективною є організація цих відносин, залежать можливості залучення додаткових джерел фінансування підприємницької діяльності;

3) між підприємством і галузевими та корпоративними органами (всередині фінансово-промислових груп, холдингів, корпорацій, спілок, асоціацій, концернів, галузевих міністерств і відомств), куди входить підприємство. Фінансові відносини виникають під час формування, розподілу і використання централізованих цільових фондів і резервів, фінансування цільових галузевих програм, проведення маркетингових досліджень, науково-дослідних робіт, проведення виставок, надання фінансової допомоги на поворотній основі для здійснення інвестиційних проектів і поповнення оборотних коштів. Ця група фінансових відносин пов'язана, як правило, із внутрішньогалузевим перерозподілом грошових коштів і спрямована на підтримання і розвиток підприємств;

4) між підприємством і фінансовою системою держави -- під час сплати податків й інших платежів до бюджету, формування державних цільових фондів, надання підприємствам податкових пільг, застосування штрафних санкцій, фінансуванні з бюджету, надходженні коштів із цільових державних фондів;

5) між підприємством і банківською системою -- у разі відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплати відсотків, купівлі і продажу валюти, надання інших банківських послуг;

6) між підприємством і страховими компаніями -- під час страхування майна, окремих категорій працівників, комерційних і підприємницьких ризиків;

7) між підприємством та інвестиційними інституціями -- під час розміщення інвестицій, приватизації тощо.

В системі внутрішніх фінансових відносин виділяють відносини:

1) між засновниками підприємства у процесі формування статутного капіталу, що є першоджерелом створення виробничих фондів, придбання нематеріальних активів;

2) між підприємством і його підрозділами (філіями, відділеннями, цехами) з приводу фінансування витрат, розподілу і використання прибутку, оборотних коштів. Ця група відносин впливає на організацію і ритмічність виробництва;

3) між підприємством і його працівниками -- у процесі розподілу і використання доходів, випуску і розміщення акцій та облігацій підприємства, виплати процентів за облігаціями і дивідендів за акціями, утримання штрафів і компенсацій за спричинений матеріальний збиток, утримання податків і відрахувань до державних цільових фондів. Від організації цих відносин залежить ефективність використання трудових ресурсів;

Кожна із зазначених груп фінансових відносин має свої особливості і сферу застосування, але матеріальною основою усіх їх є рух грошових коштів. Саме рухом грошових коштів супроводжується формування статутного капіталу підприємства, починається і завершується кругообіг виробничих фондів, формування і використання грошових фондів і резервів. Звідси можна зробити висновок, що зазначені грошові відносини визначають сутність і зміст фінансів підприємств.

Власний та залучений капітал

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Власний капітал підприємства -- це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов'язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він -- основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності. Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал -- сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку).

Ще одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів.

Залучення капіталу дозволяє суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування цільового фінансування і на цій основі підвищити ринкову вартість підприємства.

Залучені кошти є правовими і господарськими зобов'язаннями підприємства перед третіми особами. Величина залучених коштів характеризує можливі майбутні вилучення коштів підприємства, пов'язані з раніше прийнятими зобов'язаннями. Залучені кошти класифікують залежно від ступеня строковості їх погашення та способів забезпеченості.

За ступенем строковості погашення зобов'язання поділяються на:

1) Довгострокові зобов'язання - це зобов'язання, погашення яких не передбачається протягом операційного циклу та термін погашення яких перевищує 12 місяців, починаючи з дати балансу.

2) Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені в ході звичайного операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу.

Нематеріальні активи.

Нематеріальні активи -- це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більш як один рік для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи для надання в оренду іншим суб'єктам ринку.

Нематеріальні активи поділяють на такі групи:

1) Нематеріальні активи об'єктів права користування природними ресурсами, до них відносять: право користування або право оренди земельної ділянки; право користування надрами; право на користування іншими ресурсами природного середовища; право користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище.

2) Нематеріальні активи об'єктів права на знаки для товарів і послуг, до них відносять: товарні знаки; торгові марки; фірмові назви тощо.

3) Нематеріальні активи об'єктів права користування економічними, організаційними та іншими вигодами, до них відносять: економічні вигоди від користування монопольним становищем на ринку; право на використання економічних та інших привілеїв.

4) Нематеріальні активи об'єктів права на об'єкти промислової власності, до них відносять: право на винаходи; право на корисні моделі; право на промислові зразки; захист від недобросовісної конкуренції.

5) Гудвіл є досить специфічним нематеріальним активом підприємства. В дослівному перекладі гудвіл означає "добре ім'я" і є оцінкою ділової репутації підприємства на ринку. Це поняття відображує комплексне уявлення учасників ринку про історію становлення підприємства, його фінансово-господарську діяльність та можливі перспективи зростання.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням і доведенням до стану, в якому він придатний для використання за призначенням. Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням.

Підприємство може здійснювати переоцінку тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. Сума дооцінки залишкової вартості нематеріальних активів відображується в складі додаткового капіталу, а сума уцінки -- в складі витрат звітного періоду, крім окремих випадків. Витрати, що здійснюються для підтримання нематеріального активу в придатному для використання стані, включаються до складу витрат звітного періоду.

Висновки

Отже, в результаті проходження виробничої практики на ТОВ «СЕГЕШ-Україна» я дійшов до наступних висновків:

1. Проходження виробничої практики на підприємстві дозволяє сформувати у студентів професійні знання і навички щодо прийняття самостійних рішень під час професійної діяльності в реальних ринкових та виробничих умовах та використати знання, набуті під час навчання, а також поглибити та закріпити теоретичні знання з таких предметів, як: економіка підприємства, менеджмент, макроекономіка, мікроекономіка, економічний аналіз.

2. В ході виробничої практики я ознайомився з особливостями кар'єрного росту працівників, його етапами, отримав навички ділового спілкування.

3. Робота на давальницькій сировині забезпечує випуск конкурентоздатної продукції, її гарантований збут, розширює можливості знайомства з ноу-хау конкурентів, їх досвідом. Одночасно у суб'єктів знижується потреба в кредитах на придбання сировини.

4. Держава повинна здійснювати політику підтримки та стимулювання діяльності підприємств, схожих «Сегеш-Україна», за допомогою ринкових та державних організаційних засобів, особливо за допомогою ефективної грошово-кредитної політики. Варто задуматися над способами зорієнтувати підприємства легкої промисловості на внутрішній ринок.

Список використаної літератури

1. Гевко І.Б. Методи прийняття управлінських рішень: Підручник. - К: Кондор, 2009. - 187с. (09.02.2019)

2. Діденко В.М. Менеджмент: Підручник. - К.: Кондор, 2008. - 584с. (09.02.2019)

3. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей: Как вырабатывать уверенность в себе в влиять на людей, выступая публично: Как перестать беспокоиться и начать жизнь: Пер. с англ.. - С. - Пб: Лениздат, 1992. - 708с. (07.02.2019)

4. Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції І Пер. з англ. Олійник, P. Сільський. - К.: Основи, 1998. - 390с. (09.02.2019)

5. https://pidruchniki.com/11810811/turizm/funktsiya_menedzhmentu_kontrol (08.02.2019)

6. https://stud.com.ua/11572/menedzhment/vidi_vlastivosti_tsiley (08.02.2019)

7. https://studfiles.net/preview/4532511/page:94/ (08.02.2019)

8. https://studme.com.ua/1207051214916/finansy/upravlenie_zapasami.htm (09.02.2019)

9. https://studopedia.com.ua/1_9759_ponyattya-motivatsii-potrebi-vinagorodi.html (08.02.2019)

10. https://studwood.ru/1308006/ekonomika/tehnika_organizatsiyi_upravlinskoyi_pratsi (09.02.2019)

11. https://www.br.com.ua/referats/Economical_topics/65913.htm (08.02.2019)

12. https://www.managerhelp.org/hoks-691-1.html (08.02.2019)

Додатки

менеджмент управлінський стратегічний планування

Засновники ТОВ «СЕГЕШ - Україна»

Кар'єрний ріст працівників виробничого підрозділу

Размещено на Allbest.ru