Удосконалення ресурсного забезпечення діяльності підприємства (на матеріалах відділення ДП "Чортківський КХП")

Як показує зарубіжний досвід, створювана модель повинна встановлювати відповідність між сукупністю фактів і гіпотезами, імітувати механізм формування закономірностей. Основна вимога, що ставиться до моделі, - подібність, адекватність її реальному процесу. При моделюванні взаємозв'язків у динамічних рядах широко використовуються відносні величини, передусім індекси. Це пояснюється більшою їх сталістю в часі порівняно з абсолютними величинами.

Оскільки Україна заявила про свою європейську орієнтацію та прагнення до ринкових принципів економіки, а також завершила процес приєднання до СОТ, український ринок пропонує рівні умови та загальні правила більшій кількості країн. Отже, в майбутньому відбудеться суттєве збільшення розміру витрат на оплату праці та розмір відрахувань на соціальні заходи, що призведе також і до суттєвого зростання ціни продукції. Також потрібно враховувати, що поки розмір оплати праці для виготовлення однакової продукції в Україні менший у зрівнянні з розвинутими країнами, доти велика частка іноземних інвесторів будуть вкладати кошти у створення виробничого процесу на території України з подальшим вивезенням готової продукції закордон. Одним із заходів по зменшенню витрат на оплату праці та розміру відрахувань на соціальні заходи є організація постійного впровадження інноваційного спеціалізованого обладнання на підприємствах, яке б дозволило знизити питому вагу трудових витрат в виробничій собівартості виробів. Проте, при закупці спеціалізованого обладнання потрібно враховувати, що збільшення частки необоротних активів в балансі підприємства за рахунок збільшення поточних та довгострокових зобов'язань може призвести до посилення залежності підприємства від внутрішніх (зовнішніх) кредиторів -- коефіцієнти абсолютної, поточної ліквідності суттєво знизяться.

З огляду на предмет дослідження цікавим є для нас питання функціонування державних підприємств в зарубіжних країнах. В розвинутих країнах державний сектор представлений, перш за все, у виробництві суспільних благ. Державний сектор сьогодні, як безпосередній постачальник товарів і послуг, представлений такими галузями інфраструктури, як освіта, охорона здоров'я, культура, транспорт і зв'язок, енергетика, комунальне господарство, включаючи водо-, електро- і газопостачання, прибирання сміття та переробка відходів, благоустрій територій.

Проте так було не завжди. Відразу після закінчення Другої світової війни, в 50-70-х роках ХХ століття, у всіх розвинених капіталістичних країнах склався досить значний сектор, в якому держава здійснювала прямий контроль, або володіючи власністю (державні і змішані підприємства), або регламентуючи стратегічні параметри цін, тарифів, умов доступу в галузь тощо. Як правило, державні підприємства створювалися в галузях з високою капіталоємністю і з великим періодом окупності -- в енергетиці, транспорті, зв'язку, в сфері комунального обслуговування. Крім того, після війни в європейських країнах було націоналізовано багато збиткових галузей (добувна промисловість, металургія, суднобудування). Часто держава виступала ініціатором створення високотехнологічних підприємств, наприклад атомної енергетики.

Одержавлення стало способом швидкого вирішення економічних та соціально-політичних проблем за рахунок державного бюджету. У деяких європейських країнах до початку масштабної приватизації 80-х років минулого століття державі належало багато підприємств обробної промисловості: сталеливарної -- в Австрії, Італії, Франції, Швеції, автомобільної -- у Великій Британії та Франції, суднобудівної -- у Великій Британії, Італії, Іспанії, Швеції. В цих країнах істотна частка державних витрат йшла на підтримку, субсидування і розвиток націоналізованих галузей. Частка прямих державних капіталовкладень сягала 10-20 % всіх інвестицій [67].

На перших порах державні підприємства володіли необхідними перевагами. Мотив прибутку для таких підприємств не завжди був головним. Тому уряд міг в певних межах маневрувати відпускними цінами, постачаючи приватним підприємствам порівняно дешевшу сировину, електроенергію, транспорт та надаючи їм безкоштовно (або за низькими цінами) результати наукових досліджень (які проводилися за державний рахунок) тощо. З часом державне підприємництво почало виявляти низку негативних властивостей, які спочатку виступали як його переваги. Монопольне становище державних підприємств і прямий їх зв'язок з бюджетом породжували патерналістські настрої, знижували стимули до інновацій. Бюрократичні форми управління, переважно галузева організація державних підприємств перешкоджали диверсифікації виробництва та створенню великих міжгалузевих об'єднань. Державні підприємства опинилися поза новими ринками капіталу та новими формами фінансування (зокрема міжнародними). З посиленням глобалізаційних та інтеграційних процесів, створенням єдиного ринкового простору в Європі вони вже не могли бути конкурентоздатними. Саме ці причини, з одного боку, і потреби уряду поповнити бюджетні доходи -- з іншого, призвели в 80-х роках минулого століття до широкої приватизації державних підприємств майже у всіх індустріально розвинених країнах: державний сектор значно скоротився, особливо у сфері промислового виробництва.

Новим стимулом до подальшої приватизації в Європі став Маастрихтський договір, підписаний в 1992 році, і створення Європейського Союзу. Умови цього договору вимагали розширити поле вільної конкуренції, що виключає підтримку державою «своїх підприємств». Наприкінці ХХ століття у всіх країнах ЄС держава практично приватизувала всі підприємств обробної промисловості. Якщо на початку 1980-х років частка працівників, зайнятих на державних підприємствах цієї галузі, в загальній чисельності робочої сили складала 13 %, то сьогодні вона не перевищує 1,7 % Знизилася зайнятість й у фінансовому секторі, що раніше був державним, до кінця 2005 року вона склала 9 % загальної чисельності працюючих [67].

В процесі трансформації державного сектору країни з ринковою економікою використовували переважно механізми приватизації та корпоратизації. Так, у Великій Британії впродовж тривалого періоду частка держави в економіці була доволі вагомою та здійснювала суттєвий вплив на розвиток національної економіки. Такі галузі як енергетика, транспорт, зв'язок, металургія майже повністю знаходилися у державній власності. Майнова частина державного сектору Великої Британії формувалась із окремих державних корпорацій або цілих націоналізованих галузей, що створювалися шляхом: націоналізації всіх компаній в певній галузі; надання державній установі статусу державної корпорації (наприклад Британський поштовий зв'язок); переходу до власності держави банкрутуючих приватних компаній; купівлі акцій прибуткової приватної компанії; створення нового державного підприємства [58, С. 12]. Починаючи з 80-х років ХХ століття Велика Британія взяла курс на мінімізацію розмірів державного сектору шляхом його повної або часткової приватизації. За більш ніж 25 років незмінного курсу на роздержавлення економіки, власність держави у Великій Британії доведено до мінімуму. Розпочата наприкінці 90-х ХХ століття в Японії трансформація державного сектору була спрямована на «очищення» функцій державного сектору від непотрібних нашарувань, зміщення ролі центру щодо управління підприємствами державного сектору та підвищення ефективності державних інвестицій [62, С. 105].

Як правило, державний сектор домінує в певних базових галузях, хоча ступінь державної участі в них може варіюватися. У Італії, наприклад, найбільші державні компанії контролюють в основному чорну металургію, електротехнічну і суднобудівну промисловість. В Іспанії держава встановила суворий контроль в сфері виробництва електроенергії. У Великій Британії державний сектор домінує у вугільній промисловості і ядерній енергетиці. У Франції його роль найбільш значима в електроенергетиці, аерокосмічній, електронній, хімічній промисловості, металургії, автомобілебудуванні.

Істотна характеристика державного сектору в країнах з розвинутою економікою -- його опора на великі господарські структури. Так, всі АЕС Великобританії підпорядковані компанії «Нуклеар електрик», де держава є єдиним акціонером. Значну роль великі державні промислові групи відіграють в економіці Франції. У списку 30 найбільших в світі за розмірами активів компаній, що знаходяться в державній власності, французькі групи «Томсон» (аерокосмічна промисловість і оборона), «Аероспасьяль» (аерокосмічна промисловість), «Газ Франції» і «Електрісіте де Франс» (енергетика) займають помітне місце. Група «Томсон» є по суті державним холдингом (держава володіє 75 % активів). Вона знаходиться на першому місці в Європі і третьому місці в світі по виробництву електронної продукції військового призначення та четвертому місці по виробництву побутової електроніки. Групі «Аероспасьяль» належить перше місце у Франції та третє в Європі серед виробників аерокосмічного устаткування. Держава володіє тут 62,2 % капіталу безпосередньо і 20 % через іншу компанію з стовідсотковою державною участю. На частку державної компанії «Електрісіте де Франс» припадає 90 % виробництва електроенергії і 95 % електропостачання. Вона є монополістом не лише у виробництві та розподілі електроенергії, але й в її імпорті та експорті. Монопольне становище компанії зберігається перш за все для того, щоб забезпечити в перспективі довгострокове планування атомної енергетики [71, С.33]. Наявність великих державних компаній підвищує керованість національної економіки. У Франції, наприклад, держава, формуючи розгалужену структуру державного сектору в промисловості, встановлює контроль, насамперед, над великими компаніями, що займають провідні позиції в новітніх наукоємних високорентабельних галузях. В результаті вона дістає можливість визначати напрями та контролювати розвиток стратегічно важливих галузей виробництва на користь всього суспільства.

Кожна країна з розвинутою економікою має свої особливості побудови та функціонування державного сектору економіки загалом та державних підприємств зокрема. Європейський вектор розвитку України обґрунтовує доцільність імплементації зарубіжного досвіду ресурсного забезпечення підприємств.

Висновки до розділу 1

1. Для ефективного функціонування підприємство повинне забезпечуватись необхідними ресурсами: матеріальними, фінансовими, інформаційними, людськими.

2. У сучасній економічній науці існує множина визначень та трактувань поняття «ресурси». У найбільш широкому розумінні ресурсами вважають матеріальні та інформаційні об'єкти, джерела і передумови отримання необхідних людям матеріальних і духовних благ, які можна використовувати при існуючих технологіях та соціально-економічних відносинах. Під ресурсами також розуміють кошти, цінності, запаси, можливості їх використання при необхідності, джерела коштів. Серед ресурсів, необхідних для діяльності підприємства, зазвичай перераховують наступні види: матеріальні, нематеріальні, трудові, інформаційні, фінансові, технологічні, технічні, правові ресурси.

3. Ресурсне забезпечення підприємства - це комплекс заходів по забезпеченню підприємства ресурсами відповідного виду і складу, що включає механізми пошуку, отримання, зберігання, накопичення, планування, обліку, використання і витрат.

4. До матеріальних ресурсів відносяться засоби праці та предмети праці. До предметів праці належать матеріальні об'єкти, на які спрямований процес з метою їх видозмінення. Внаслідок остаточного видозмінення предметів праці утворюється продукт як результат процесу. Продуктом процесу можуть бути роботи і послуги. Засоби праці включають умови праці а також матеріальні і нематеріальні знаряддя.

5. Інформаційні ресурси в можна трактувати як сукупність на підприємстві, між підприємством і зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління і контролю за господарськими операціями.

6. Важливим механізмом ресурсного забезпечення підприємства є стратегічний підхід. Окремі напрямки діяльності реалізуються ефективно, коли функціональні та ресурсні стратегії узгоджені та пристосовані одна до одної та до стратегій вищого рівня. Координація між окремими видами стратегій -- це «концептуальний клей», що поєднує окремі види діяльності -- як виробничі (бізнесові), так і управлінські. Одна з головних цілей стратегічного управління на підприємстві -- забезпечення раціонального розподілу ресурсів між напрямками діяльності і їх ефективного використання для якнайкращого досягнення поставлених стратегічних цілей.

Розділ 2. Характеристика діючих механізмів ресурсного забезпечення діяльності ДП «Чортківський КХП»

2.1 Аналіз механізму кадрового забезпечення діяльності ДП «Чортківський КХП»

Важливим елементом кадрового забезпечення підприємства є трудові ресурси підприємства (персонал) -- сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві і які входять у його обліковий склад (див. додаток Е).

Усі працівники ДП «Чортківський КХП» (див. додаток А), яке ми досліджуємо, поділяються на дві групи: промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням; непромисловий персонал, зайнятий в основному в соціальній сфері діяльності підприємства. По характеру виконуваних функцій промислово-виробничий персонал (ПВП) підрозділяється на чотири категорії: робітників, керівників, фахівців і технічних виконавців (службовців). Робітники - це працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції (послуг), ремонтом, переміщенням вантажів і т.п. До них також відносяться прибиральниці, двірники, гардеробники, охоронці. У залежності від характеру участі у виробничому процесі робітники, у свою чергу, поділяються на основних (виробляючих продукцію) і допоміжних (обслуговуючий технологічний процес). Керівники -- працівники, що займають посади керівників підприємств і їхніх структурних підрозділів (функціональних служб), а також їхні заступники. Фахівці -- працівники, що виконують інженерно-технічні, економічні й інші функції. До них відносяться інженери, економісти, бухгалтери, соціологи, юрисконсульти, нормувальники, техніки й ін. Технічні виконавці (службовці) - працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документів, господарське обслуговування (діловоди, секретарі-друкарки, табельники, креслярі, копіювальниці, архіваріуси, агенти й ін.).

Співвідношення працівників по категоріях характеризує структуру трудових ресурсів ДП «Чортківський КХП» . У залежності від характеру трудової діяльності персонал підприємства підрозділяють по професіях, спеціальностям і рівню кваліфікації. Професія -- визначений вид діяльності (занять) людини, обумовлений сукупністю знань і трудових навичок, придбаних у результаті спеціального навчання. Спеціальність -- вид діяльності в рамках тієї чи іншої професії, що має специфічні особливості і жадає від працівників додаткових спеціальних знань і навичок. Наприклад: економіст-плановик, економіст-бухгалтер, економіст-фінансист, економіст-трудовик у рамках професії економіста. Чи: слюсар-наладчик, слюсар-монтажник, слюсар-сантехник у рамках робочої професії слюсаря. Кваліфікація - ступінь і вид професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, уміння і навичок, необхідних для виконання роботи чи функцій визначеної складності, що відображається в кваліфікаційних (тарифних) розрядах і категоріях.

Для характеристики трудового потенціалу ДП «Чортківський КХП» використовується ціла система показників. Кількісна характеристика персоналу виміряється в першу чергу такими показниками, як облікова, явочна і середньоспискова чисельність працівників. Облікова чисельність -- це кількість працівників облікового складу на визначену дату з обліком прийнятих і вибулих за цей день працівників. Явочна чисельність включає лише працівників, що з'явилися на роботу. Для визначення чисельності працівників за визначений період використовується показник середньоспискової чисельності. Середньоспискова чисельність працівників за місяць визначається як частка від розподілу суми всіх облікових даних за кожний день на календарне число днів у місяці. При цьому у вихідні і святкові дні показується облікова чисельність працівників за попередню дату. Середньоспискова чисельність працівників за квартал (рік) визначається шляхом підсумовування середньомісячної чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства в кварталі (року) і розподілу отриманої суми на 3 (12).

Рух працівників на підприємстві (оборот) характеризують наступні показники: коефіцієнт обороту по прийому - це відношення чисельності всіх прийнятих працівників за даний період до середньоспискової чисельності працівників за той же період; коефіцієнт обороту по вибуттю - це відношення усіх вибулих працівників до середньоспискової чисельності працівників; коефіцієнт плинності кадрів - це відношення вибулих з підприємства по неповажних причинах (з ініціативи працівника, через прогули й ін.) до середньоспискової чисельності (визначається за визначений період).

Визначальним аспектом роботи з кадрами, її основою є планування роботи на рівні управління персоналом підприємств. Планування роботи з кадрами є однією із складових кадрової політики, а саме - це аналіз і вивчення потреби в людських ресурсах для забезпечення досягнення цілей підприємства.

Ураховуючи викладене вище, ми можемо визначити, що планування людських ресурсів - це спрямована діяльність організації з підготовки кадрів, забезпечення пропорційного і динамічного розвитку персоналу, розрахунку його професійно-кваліфікаційної структури, вивчення загальної і додаткової потреби, контролю за його використанням. Метою планування людських ресурсів є визначення того, коли, де, скільки, якої кваліфікації і з якими затратами потрібні будуть організації працівники для вирішення її завдань.

Завданнями кадрового планування в ДП «Чортківський КХП» є:

· розробка процедури кадрового планування, узгодженої з іншими видами планів в організації.

· поєднання кадрового планування із плануванням організації у цілому.

· організація ефективної взаємодії між плановою групою кадрової служби і плановим відділом організації.

· сприяння організації у виявленні головних кадрових проблем і потреб при стратегічному плануванні.

· покращання обміну інформацією щодо персоналу між усіма підрозділами організації.

На процес планування впливають наступні фактори. Внутрішньоорганізаційні: стратегічні цілі підприємства; рух персоналу (звільнення, вихід на пенсію, декретні відпустки, тимчасова непрацездатність); фінансовий стан, традиції тощо. Зовнішні: стан економіки; розвиток техніки і технології, державна політика (зміна трудового законодавства, систем соціального страхування)

Інформаційну основу для планування роботи з персоналом створює аналіз наявності кадрів, що ведеться за кількісними і якісними показниками.

Вихідний елемент для планування роботи з персоналом - це розрахунок потреби в працівниках. Його завданням є визначення необхідної кількості кадрів, що потрібна в конкретний строк для виконання визначених завдань. З цією метою встановлюється: скільки потрібно працівників, якої кваліфікації, коли і в якій ситуації. Це визначення проходить як на оперативному, так і на перспективному рівнях. Оперативний рівень означає кількість вакансій, а перспективний - передбачувані зміни.

Кадрове планування повинно дати відповіді на наступні питання: Скільки працівників, якого рівня кваліфікації, коли і де будуть необхідні (планування потреби в персоналі)? Яким чином можна залучити необхідний і скоротити зайвий персонал з огляду на соціальні аспекти (планування залучення нових працівників або скорочення діючих штатів)? Як найефективніше використовувати працівників відповідно до їхніх можливостей (планування використання кадрів)? Яким способом можна цілеспрямовано сприяти підвищенню кваліфікації кадрів і пристосовувати їхні завдання до мінливих вимог суспільного середовища (планування кадрового розвитку)? Яких витрат завдадуть планові кадрові заходи (витрати на утримання персоналу)? Основними видами планування є: комплексне довгострокове, перспективне і оперативне планування.

На основі довгострокових планів роботи з кадрами розробляються як перспективні, так і оперативні плани. Вони разом дають можливість мати єдину систему планування роботи з кадрами.

Перспективний план роботи з кадрами в ДП «Чортківський КХП» включає в себе: заходи щодо зміцнення складу кадрів, робота з резервом, визначення вимог до працівників; заходи щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, їх розвитку; заходи щодо виховання кадрів, розвитку їх ініціативи, самоосвіти і самовиховання.

Оперативний план конкретизує показники довгострокового та перспективного планів, контроль за здійсненням запланованих заходів.

Схематично процес планування потреби підприємства в персоналі можна відобразити таким чином (рис. 2.1). Як видно із рисунку, процес планування людських ресурсів підпорядкований реалізації загальної стратегії організації. Відповідно основою планування потреб у людських ресурсах є план розвитку організації на певний період.

Виділяємо наступні основні етапи планування. Аналіз зовнішнього середовища з погляду тенденцій зміни ситуації на місцевому ринку праці. Аналіз внутрішніх ресурсів організації з погляду можливості задоволення майбутніх потреб організації. Прогноз ситуації на період, що планується на основі аналізу. Аналіз конкретних потреб організації (коли, скільки, якої кваліфікації потрібно працівників на плановий період, виходячи з перспективного плану розвитку організації). Аналіз можливостей задоволення конкретних потреб організації за рахунок існуючих людських ресурсів (цей етап є основним у перспективному плануванні, якщо організація орієнтується, у першу чергу, на власні людські ресурси, коли ж пріоритет відведений зовнішньому середовищу, то цей етап не зовсім суттєвий). Прийняття рішення про необхідність залучення додаткових ресурсів, задоволення майбутніх потреб організації за рахунок існуючого персоналу чи про часткове скорочення персоналу.

Зазвичай, основна відповідальність за планування майбутньої потреби в персоналі підприємства лежить на вищих кадрових керівниках і їх підлеглих. Разом з тим, «замовниками» персоналу є лінійні керівники структурних підрозділів. Саме вони, у свою чергу, розробляють перспективні плани розвитку своїх підрозділів і відповідно в цілому - майбутню потребу в працівниках для реалізації цих планів.

І лінійні менеджери, і кадровики є керівниками того чи іншого рівня, які мають повноваження надавати людям роботу і право забезпечувати її виконання. У цьому вони подібні між собою. Відмінності ж полягають у тому, що лінійним керівникам доручається управління основними підрозділами, а служба управління персоналом уповноважена консультувати і допомагати їм у досягненні їхніх цілей.

Рис. 2.1. Процес планування потреби ДП «Чортківський КХП»у персоналі Примітка. Складено автором.

Для того, щоб створити механізм ефективної співпраці керівників середньої і керівної ланок, необхідно розмежувати повноваження лінійних керівників у працівників служби управління персоналом. Наприклад, при плануванні людських ресурсів доцільним є розподіл повноважень, представлений у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Розподіл відповідальності при плануванні людських ресурсів підприємства

У сфері зайнятості до обов'язків лінійного керівника входить точне визначення якостей і кваліфікації працівника. У сфері навчання працівник служби управління персоналом відповідає за проведення наукових досліджень з метою розробки планів, напрямів навчання і потреб у ньому; збір та аналіз відповідної інформації.

Розрахуємо планову чисельність персоналу (Ч) в ДП «Чортківський КХП» за формулою:

Ч = Т * К/Ф (2.1)

де Т - загальна трудомісткість усіх робіт, виконуваних в організації, люд.-год; К - коефіцієнт, що враховує витрати часу на виконання робіт, не передбачених у Т (К=1,15); Ф - корисний фонд робочого часу одного працівника за рік ( приймається таким, що дорівнює 1840 год ).

За даними відділу кадрів ДП «Чортківський КХП» загальна трудомісткість усіх робіт становить 192000 люд.-год: Ч = 192000 * 1.15/ 1840 = 140 осіб.

Отже, планова чисельність персоналу даної організації становить 140 чоловік.

Проведемо комплексну оцінку персоналу даної організації.

Ефективність функціонування підприємства, у першу чергу, залежить від належного забезпечення формування персоналу. В ДП «Чортківський КХП» здійснюються заходи з формування цілісної кадрової політики, одним із основних етапів якої є добір кадрів.

Однією з основних ланок ефективності управління є оптимальна кадрова політика, правильний розрахунок основного та допоміжного персоналу. Загальна кількість працюючих становить 140 чоловік з фондом оплати праці 2643,0 тис. грн. Середньооблікова чисельність робітників на підприємстві за 2007 - 2009 роки при зниженні темпів росту зросла із 91 робітника (2007 рік) сягнувши 101 робітника (2009 рік), які зайняті в основному та допоміжному виробництві. Загальна чисельність апарату управління складає 24 чол., а кількість службовців - 15 чол. Всього 39 чоловік. Доцільним вважаємо переглянути штатний розпис з метою визначення та підтвердження раціональності кадрової політики підприємства та продуктивності використання понаднормової кількості такої чисельності апарату управління та службовців.

2.2 Оцінка механізму фінансово-економічного забезпечення діяльності ДП «Чортківський КХП»

Мукомельна промисловість України є однією з основних галузей по переробці сільськогосподарської продукції, яка власними виробничими потужностями, та відповідним асортиментом спроможна забезпечити населення та інші галузі харчової промисловості (кондитерську, хлібопекарську, макаронну...) широким асортиментом борошна. Підприємства Державного резерву України, та зокрема хлібопереробні, мають важливе значення для підтримки соціальної стабільності в суспільстві. Своїми запасами та продукцією переробки, які були і залишаться продуктом номер один, вони виконують важливі стратегічні завдання держави по здійсненню інтервенцій з ціллю регулювання цін в період природних катаклізмів, неврожаїв, та економічних криз.

Державне підприємство «Чортківський комбінат хлібопродуктів» засноване на державній власності з метою виконання завдань Державного комітету України з державного матеріального резерву по кількісному та якісному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву, отримання прибутку від господарської діяльності в інтересах підприємства та Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Основними напрямками виробничої діяльності ДП «Чортківський КХП» є:

- виконання завдань органу управління майном по кількісному та якісному зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву,

- отримання прибутку від господарської діяльності підприємства, забезпечення інтересів держави щодо закупівлі до держрезерву насіння, згідно з доведеними нормативами державних завдань по накопиченню і закладенню його зберігання та використання за нарядами

- приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей державного та мобрезерву згідно з установленими договорами

- здійснення постійного контролю за станом матеріальних цінностей держрезерву, що зберігається на підприємстві, виробництво борошна та круп,

- забезпечення інтересів Тернопільської області щодо закупівлі до регіональних ресурсів за доручення ОДА для виробництва борошна, круп

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в відділеннях банків, печатку із своїм найменуванням, товарний знак, який зареєстрований відповідно до чинного законодавства.

Основною продукцією, яка реалізовується є пшенична мука усіх ґатунків та висівки.

ДП «Чортківський КХП» для здійснення основної діяльності отримано Сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу ринку Міністерства аграрної політики України № 1661 (дійсний до 14.12.2010). Крім того, виробничо-технологічна лабораторія комбінату акредитована на право проведення вимірювань, результати яких використовуються під час контролю якості і безпеки продуктів харчування. Свідоцтво про атестацію лабораторії видане Тернопільським державним центром стандартизації, метрології та сертифікації 21.04.2006 № РХ-406/06.

Фактично окрім цих сертифікатів, підприємством не отримано жодного Сертифікату міжнародної системи ISO (Про забезпечення безпеки споживання харчових продуктів) або системи НАCCP ( аналіз ризику за критичними точками). Що звичайно має великий вплив на збут продукції, включаючи експорт. На сьогоднішній день саме управління якістю пропонованого асортименту визначає попит на цю продукцію, збут та прямо пропорційне прибуткам зростанню рентабельності та прибутків підприємства.

Жоден власник, тим більше, якщо власник - держава, не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку ( доходу). Важливе значення в аналітичної роботі підприємства мають пошук резервів підвищення продуктивності праці, розробка організаційно-технічних заходів їх реалізації та безпосереднє впровадження цих заходів, раціональне використання власних коштів та пошук залучених - отримані кредити та кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

Фінансовий стан підприємства залежатиме від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищими є показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижчою їхня собівартість, тим вищою буде прибутковість підприємства, а це позитивно впливатиме на його фінансовий стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, через що погіршується його платоспроможність До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності та використання виробничих потужностей.

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з факторами, що його формують, бо це полегшуватиме практичну орієнтацію в цих питаннях. По даних таблиці 2.1 можна проаналізувати цей зв'язок

Таблиця 2.1 Показники діяльності ДП «Чортківський КХП»

Для переробки зерна комбінат забезпечений усім необхідним обладнанням, тобто усіма основними засобами, які завантажені лише частково (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Показники діяльності ДП «Чортківський КХП» в 2007-2009 роках

Порівнявши всі відхилення і темпи росту підприємства за останні три роки 2007-2009 роки, можна зробити висновок, що рівень фондовіддачі, коефіцієнт використання потужності, співвідношення між кількістю працюючих та середньорічним виробітком продукції одним робітником йде на спад катастрофічними темпами.

За результатами фінансово-господарської діяльності за 2007-2009 роки підприємство прибуткове. Разом з тим, розмір прибутків зменшується. Так, якщо у 2007 році чистий прибуток підприємства склав 66,9 тис. грн., у 2008 399,4 тис. грн., то за результатами 2009 року лише 105,0 тис. грн. Такий стан зумовлений як зменшенням обсягів виробництва та реалізації продукції, так і збільшенням витрат, що привело до збільшення собівартості готової продукції і зниження прибутковості та рентабельності.

Тобто, основне завдання, яке стоїть перед підприємством це поступове збільшення використання виробничих потужностей, планування збільшення прибутку та рентабельності ( до 5 %) за рахунок збільшення виробництва товарної продукції, зменшення собівартості продукції, підвищення якості продукції, розширення ринків збуту та знаходження нових резервів, тобто, можливості зниження затрат на основі удосконалення використання ресурсного матеріалу - трудових, сировинних, паливно-енергетичних, фінансових. Принципова різниця в моєму підході щодо підвищення ефективності розвитку підприємства полягає не стільки в кількісному визначенні резервів, скільки в якісному складі факторів зростання ефективності виробництва.

Аналіз прогнозу темпів зростання використання виробничих потужностей в порівнянні з минулими роками діяльності підприємства наведено в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Прогноз темпів зростання використання виробничих потужностей ДП «Чортківський КХП»

Переважну частину приросту продукції виробництва загалом планується одержувати за рахунок діючих основних фондів і виробничих потужностей, найефективніше використання яких досягатиметься насамперед їх технічним вдосконаленням, здійсненням своєчасного і якісного ремонту, що скоротить простої устаткування і збільшить міжремонтний період, не допустить простої і аварії.

Для того, щоб аргументувати зростання прибутку та рентабельності підприємства на протязі 2010-2012 років, треба поетапно розглянути основні резерви, шляхи їхнього використання, та вплив на зростання ефективності підприємства.

Проблема підвищення ефективності використання основних фондів та виробничих потужностей підприємства займає центральне місце в період переходу України до ринкового механізму господарювання. Від її вирішення залежить місце підприємства в системі АПК, його фінансовий стан, конкурентоспроможність у боротьбі за завоювання, збереження і розширення внутрішніх та зовнішніх ринків збуту.

Завантаження виробничих потужностей пропорційно залежатиме від власних та залучених обігових коштів, потреб Держкомрезерву в поточному році або кварталі, швидкості товарообороту, попиту та пропозиції, розширення асортименту, впровадження нових технологій, освоєння нових ринків збуту, та переробки на давальницьких умовах.

Технологічною базою для підвищення ефективності підприємства є організація контролю, виключення суб'єктивного фактору в основних процесах, кількісний облік сировини та продукції, точний контроль виконання технологічного регламенту, контроль за діями технічного персоналу. Альтернативним розв'язанням даних питань є комп'ютеризована система управління, автоматизація кожної ланки виробничого процесу, шляхи здешевлення собівартості продукції та отримання високих прибутків. Що в свою чергу дасть можливість для вкладення цих коштів (прибутку) в реконструкцію та модернізацію основних засобів, оновлення виробничих ліній для впровадження нових технологій. Важливість цього моменту не треба навіть і пояснювати.

Для підвищення ефективності ресурсного забезпечення підприємства пропонується наступне.

Перш за все це управління якістю. Борошно, вироблене ДП «Чортківький КХП» є на ринку і не в малій кількості, але проблема в тому, що через невідповідність якості на нього немає попиту, тобто збут такої продукції знаходиться в критичній точці. Якість і збут це два першочергових завдання, які посядуть основне місце в підході до вирішення проблеми підвищення ефективності діяльності підприємства.

Починати потрібно з якісної сировинної бази взявши до уваги те, що в наших природно-кліматичних умовах реально вирощують пшениці озимі та ярі м'яких сортів, які дають в основному 3, 4, 5 класи зерна з яких в майбутньому і формуються помольні партії. На цьому етапі важливо правильно, широко і комплексно підійти до оцінки якості зерна, застосовуючи не тільки стандартизовані, але й інші методи і вибір ознак, відомі у світовій практиці.

Оптимізація підготовки зерна до помелу, включивши раціональне формування помольної партії та оптимальне зволоження в залежності від вологості та інших характеристик, які впливають на процес зволоження. Використання нових технологій поетапного зволоження зерна, що матиме кількісний та якісний фактор впливу на помольну партію (впливає на якість (білість) борошна та вихід).

Режим роботи лабораторії та постійна перевірка якості готової продукції. Переобладнання лабораторій сучасними автоматизованими приборами для контролю якісних характеристик зерна та продуктів переробки, придбання автоматичних пробовідбірників з вантажного автотранспорту дасть змогу виключити людський фактор впливу на контроль якості зерна та муки. Зменшить затрати виробництва на сушку та чистку, так як об'єктивізує достовірність і контроль лабораторних даних. Що в свою чергу дасть змогу отримати сировину по оптимальному співвідношенні ціни і якості. Окрім того, це дасть змогу в перспективі сертифікувати продукцію згідно міжнародних стандартів (ISO та HACCP), вплине на попит, реалізацію, товарообіг продукції та розширить можливість завоювання нових ринків збуту та експорту продукції.

Створення комплексної системи автоматичного обліку, що поєднає в собі бухгалтерську службу, лабораторії, вагові і основні ланки виробництва. Система дозволить достовірно і безпомилково визначати рух сировини, готової продукції та інших ресурсів по підприємству на кожному етапі, звіряти це з наявними документами, робити комплексний аналіз та направляти подальшу виробничу діяльність по більш раціональному варіанту.

Оптимізація обліку шляхом встановлення тензометричних ваг, які входять в єдину систему, що дозволить виключити суб'єктивний факт впливу людини на фактичне зважування. Що ввійдуть в єдину систему руху та обліку сировини, матеріалів та готової продукції, що в свою чергу дасть змогу достовірно та своєчасно відображати їх рух та обсяги.

Заміна застарівших і фактично не працюючих систем термометрії на складах на сучасні метрологічні атестовані і сертифіковані системи дасть можливість привести до належної сертифікації склади для зберігання як власної сировини та продукції так і запасів Держкомрезерву. До речі завдані збитки неналежним збереженням зерна Держкомрезерву цього року сягнули 465,215 тис. грн. Що реально перевищує вартість повної реконструкції складів для зберігання та заміни систем. З іншої сторони правильні умови зберігання сировини в першу чергу впливають на якість борошна, відсутність зерна пошкодженого шкідниками запасів, вчасна фумігація складів.

Сьогодні гостро стоїть питання енергозбереження, та питомої ваги витрат на паливо в собівартості продукції та послуг. І не тільки, бо правильний підхід до сушіння зерна впливає на якісні показники. Практично всі переробники зерна, щоб забезпечити рентабельність виробництва, шукають нові шляхи зменшення собівартості в умовах росту цін на енергоносії. Саме використання високопродуктивних і економічних зернових сушарок є одним з таких шляхів. Найкращим варіантом є сушарки американських компаній, які можуть розвиватися разом з підприємством, зі збільшенням виробничих потужностей. Багато моделей надбудовується до 2, 3 модулів, пропорційно збільшенню потужності. При цьому спочатку купляється та експлуатується нижній модуль, а потім залежно від збільшення потужності надбудовується другий, третій модуль. Тобто до цього моменту перший модуль повність себе окуповує за рахунок енергозбереження ( приблизно від 15 % до 30 % енергоощадний ресурс в залежності від моделі та комбінації сушіння та охолодження в цикловому режимі чи безперервно). Почавши говорити про енергозбереження варто задуматись над використанням альтернативних видів палива, та використання електрики замість газу.

Найбільшу питому вагу у складі собівартості продукції займає ціна сировини. Витрати на сировину можна зменшити за рахунок зниження ціни та попиту на пшеницю 3, 4, 5 класів на ринку.

Врахувавши всі можливі ризики та тенденції ринку сировини і готової продукції % вартості матеріальних затрат у розділі сировина, можна зменшити на 5,53 %. Це дасть можливість здешевити собівартість продукції, навіть не враховуючи впливу інших джерел та ресурсів її здешевлення (готової продукції), вже на 766,0 тис. грн., при використанні 35,1 % виробничих потужностей, а при плановому збільшенні виробничих потужностей на 1168, 7 тис. грн. Отже при збільшені виробничого навантаження ця цифра збільшується, адже зростуть тільки змінні матеріальні витрати, а постійні залишаться - незмінними, за рахунок чого пройде здешевлення готової продукції і збільшиться чистий прибуток.

Виробнича потужність млина - 209 тонн на добу, або 63500 тонн на рік ( ця цифра може змінюватись +/- , в залежності від виробничого календаря поточного року).

У зернопереробному виробництві левову частку (від 19,2 % до 23,0 %) займають виробничі відходи та побічні продукти переробки, що потребують належної організації їх обліку та правильного визначення впливу на рівень собівартості. Висівки, являючись побічною продукцією виробництва муки, зв'язані з виробництвом муки. Звичайно при збільшенні виробничих потужностей збільшиться і кількість побічної продукції і виникне питання збуту. В основному висівки забирають комбікормові заводи та фермерські господарства, але в даному випадку підприємство може стикнутися з фактом їх перевиробництва, тобто пропозиція може перевищити попит.

Багато експортно-орієнтованих компаній закупляють гранульовані висівки по вищих цінах ніж насипні, крім того з ними можна працювати по методу передоплати, що дозволить підприємству отримати новий фінансовий резерв.

Взявши до уваги зростання виробничих потужностей на 2010 - 2012 роки середньооблікова чисельність робітників на підприємстві не повинна збільшуватись, що підвищить ступінь плодотворності праці, тобто показник продуктивності праці в загальному обсягу виробленої продукції, в той же час буде показником, що впливатиме на зниження елементів операційних затрат в розділі « Втрати на оплату праці» і «Відрахування на соціальні заходи». Що в свою чергу стане одним із чинників зниження собівартості продукції.

Одним із важливих методів підвищення ефективності управління буде введення електронно-пропускної системи, щоб вести незалежний від людського фактору облік руху співробітників через периметр підприємства і точно визначати їх реальний стан перебування на робочому місці. Сервер створює та фіксує базу даних по перетинанню пропускного режиму, доповнюючи загальну картину даними відео зйомки, що надходитиме з встановлених камер, які повинні контролювати найбільш важливі об'єкти підприємства.

У постіндустріальному суспільстві в умовах інформаційного вибуху та жорсткої конкуренції на ринку треба вміло використовувати рекламу. І комплексний підхід до цього і постійний моніторинг повинен проводити відділ маркетингу. Знайти індивідуальний підхід до кожного клієнта зокрема. Організувавши роботу в такому діапазоні завжди добиваються успішних результатів.

Взявши до уваги, що державне підприємство перебуває в стані занепаду потрібно розробити антикризову політику управління за наступальною тактикою, що передбачає поряд з ресурсозберігаючими заходами здійснення активного маркетингу, вивчаючи і завойовуючи нові ринки збуту, відновлення основних фондів, впровадження перспективних технологій, оновлення асортименту продукції, використання резервів, модернізація виробництва, удосконалення управління, готовність ризикувати та працювати ефективніше ніж конкуренти. При впровадженні зазначених заходів очікується збільшення обсягів реалізації продукції на 15-25 %. Валовий прибуток від реалізації збільшиться на 20-30 відсотків при збільшенні витрат на виробництво лише на 5-10 %. Внаслідок цих змін підвищиться рентабельність, що свідчитиме про економічну ефективність запропонованих заходів

2.3 Оцінка механізму матеріально-технічного забезпечення діяльності ДП «Чортківський КХП»

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-матеріальні цінності, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Товарно-матеріальні цінності є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси. Місце матеріальних цінностей у складі економічних ресурсів наведено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Місце матеріальних цінностей у складі економічних ресурсів ДП «Чортківський КХП»

Для вивчення процесу матеріального забезпечення на підприємствах мукомельної промисловості нам, перш за все, варто ознайомитися з загальним процесом виготовлення та випікання хлібопродуктів.

У процесі виготовлення хлібобулочних виробів до борошна додають воду та інші речовини, кількість яких нормується рецептурою. Крім того, вміст води обмежено відсотком вологості виробів за стандартом. Отже, вага готових виробів, отриманих з виробництва, перевищує вагу борошна, витраченого на їх виготовлення [97, с.365]. Різницю між вагою готових виробів та вагою борошна, витраченого на їх виготовлення, називають припічкою. При, визначенні припічки по штучних хлібобулочних виробах їхню вагу прирівнюють до ваги виробу за стандартами. Ваговий хліб зважують після виймання з печі у гарячому стані. Щоб він не деформувався при транспортуванні й не мав зайвих втрат при зберіганні, то строк зберігання хліба в експедиції хлібопекарні суворо регламентований, а втрати у вазі при зберіганні -- нормовані. Так, строк зберігання вагового хліба в експедиції для житнього та житньо-пшеничного - не менше чотирьох годин, для пшеничного - не менше трьох годин. Втрати ваги хліба в процесі зберігання встановлені у відсотках до його ваги в гарячому стані: в теплі місяці року (травень - серпень) - 2,8%, в решті місяців року - 2,5%. Таким чином, щодо вагового хліба припічка дорівнює різниці між його вагою в гарячому стані з вирахуванням знижки на охолодження і вагою борошна, витраченого на його виготовлення.

Для того, щоб дати якісну оцінку організаційного забезпечення процесу управління матеріально-технологічною підсистемою ДП «Чортківський КХП» доцільно розглянути його організаційну структуру в розрізі забезпечення ресурсами.

Оцінку організаційного забезпечення процесу управління матеріально-технологічною підсистемою доцільно проводити у окремо для матеріально-технічної та інформаційно-комунікативної складових підсистеми.

Проаналізувавши склад структурних підрозділів можна помітити відсутність підрозділу, який безпосередньо займався матеріально-технічним забезпеченням ДП «Чортківський КХП» в цілому.

Для проведення закупівлі необхідного обладнання, матеріалів, інвентарю у ДП «Чортківський КХП» створюється тендерний комітет. В залежності від кількості запланованих процедур закупівель може бути створений: постійний тендерний комітет, якщо протягом року очікується здійснення більше двох закупівель за рахунок бюджетних коштів; тимчасовий тендерний комітет, якщо протягом року очікується проведення не більше однієї закупівлі і надалі проведення закупівель не заплановано.

Формою роботи тендерного комітету є засідання, які проводяться у разі потреби. На засіданнях тендерного комітету можуть розглядатися такі питання: планування роботи тендерного комітету, розподіл функцій членів тендерного комітету, окремих його комісій та груп; здійснення процедур закупівлі відповідно до чинного законодавства; прийняття відповідних рішень.

В процесі своєї діяльності тендерний комітет відповідає за організацію процедур закупівлі на всіх етапах їх проведення і забезпечує реалізацію таких функцій: планування здійснення процедур закупівель протягом бюджетного року відповідно до затверджених кошторисних лімітів фінансування та пріоритетності закупівель; вибір процедури закупівель відповідно до вимог чинного законодавства у сфері закупівель; розміщення оголошення про здійснення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг, процедури попередньої кваліфікації у білетні «Вісник державних закупівель» та у інших друкованих засобах масової інформації; підготовка та розсилання необхідної документації для проведення процедур закупівлі чи процедури попередньої кваліфікації постачальників (виконавців); надання роз'яснень постачальникам щодо змісту тендерної документації у разі отримання від останніх відповідних запитів; проведення процедури попередньої кваліфікації постачальників у разі її застосування; організація приймання, зберігання, розкриття тендерних пропозицій, забезпечення вибору найбільш вигідної тендерної пропозиції виключно на підставі критеріїв та методики оцінки тендерних пропозицій визначених у тендерній документації; ведення необхідної звітності щодо здійснення процедур закупівель відповідно до вимог чинного законодавства; у разі надходження скарги від постачальника - забезпечення її належного розгляду відповідно до чинного законодавства або участь у розгляді скарги, якщо останню було подано до уповноваженого органу з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг [8, с.5].

Проведення тендеру проаналізуємо на прикладі відкритих торгів, які проводилися при закупівлі комп'ютерної техніки для підрозділів ДП «Чортківський КХП». Першим етапом проведення тендерних торгів була публікація тендерним комітетом ДП «Чортківський КХП» у «Віснику державних закупівель», а також інших ЗМІ оголошення про закупівлю комп'ютерної техніки, що планується. На другому етапі зацікавлені підприємства та фізичні особи подавали заявки на участь в тендері у формі, що встановлена замовником. На третьому етапі тендерний комітет проводив кваліфікаційний відбір пошукувачів за визначеними критеріями. На наступному етапі підприємства і фізичні особи, що не пройшли кваліфікаційний відбір, не допустилися до участі у тендері. Тим підприємствам і фізичним особам, що пройшли кваліфікаційний відбір протягом 7 календарних днів з моменту одержання від них відповідного запиту замовник тендерний комітет відправляв їм тендерну документацію. На наступному етапі підприємство-пошукувач відповідно до вимог документації подавала тендерну пропозицію. На шостому етапі тендерним комітетом були оприлюднені пропозиції в присутності всіх учасників процесу або їх представників. Після оприлюднення пропозицій замовник визначив виконавця - переможця торгів. На наступному етапі замовник акцептував тендерну пропозицію переможця і уклав з ним угоду про закупівлю. Заключним етапом проведення тендерних торгів була публікація оголошення про результати торгів у «Віснику державних закупівель».