Управління функціонуванням операційної системи торговельного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Сучасний етап ровзитку економіки України диктує принципово нові умови для функціонування організацій. Жорсткі умови зростаючої конкуренції вимушують менеджмент органіазцій орієнтуватися на задоволення індивідуальних потреб споживача шляхом надання високого рівня сервісу. Нажаль, більшість вітчизнянних торговельних компаній ставить за мету отримання високих прибутків, не замислюючись над довгостроковою перспективою, ризикучи при цьому втратою споживача.

Наразі українскьа галузь торгівлі все більше усвідомлює стратегічне значення логістики, насамперед, через величезний потенціал економії засобів. Сьогодні витрати підприємтсв-виробників на переміщення товарів у роздрібну торгівлю становлять біля 30-35% від споживчої вартості товару. Необхдіність скорочення цих витрат та досвід Європи свідчить про необхідність впровадження передових концепцій операційного менеджменту у галузь торговельної логістики.

Загальний оборот європейського ринку логістичних послуг сьогодні становить більше 600 млрд. євро. Попит на них у Європі формує торгівля, яка витрачає на контрактну логістику 120-140 млрд. євро в рік. Приблизно 30% логістичних послуг у всіх галузях економіки передається спеціалізованим компаніям. А до 2020 р., за оцінками експертів, очікується чотириразове збільшення обсягів світової торгівлі, що однозначно спричинить значне збільшення попиту на дистрибуційні послуги.

Нажаль, в Україні ринок логістичних послуг не так добре розвинений, як у Європі. Експерти оцінюють його потенціал в $50-60 млрд. Зараз частка дистрибуції в структурі ВВП України становить близько $30-35 млрд. Хоча не можна не відзначити, що ринок дистрибуції в Україні перебуває на початковому рівні розвитку, він не сформований, не структурований і в більшості випадків непрозорий. Достовірної статистичної інформації про його обсяги, структуру послуг і доходи не має. Як не має і єдиних стандартів. Проте можна із впевненістю стверджувати, що головною умовою високого рівня ефективності логістичних послуг є ефективне управління операційною системою із застосуванням сучасних технологій.

Прикладом слугує стрімкий розвиток торгівельної логістики в Європі, що обумовлений поширенням електроної торгівлі та появою систем управління підприємством в режимі реального часу. Передові компанії Європи успішно застосовують у своїй діяльності суачні концепції операційного менеджменту, системий підхід, що дозволяє їм оптимізувати ресурси, прискорити процес реалізації товарів та знизити товарні запаси.

Серед цих операційних технологій, на які варто орієнтуватися вітчизнянним підприємствам, необхідно відзначити такі, як Just-іn-Tіme, ERP (планування ресурсів підприємства), логістика, орієнтована на попит (Demand-drіvenLogіstіcs), логістика в масштабі реального часу (Tіme-based-Logіstіcs), логістика доданої вартості (Value-added Logіstіcs) тощо.

Надмірна орієнтація менеджменту підприємств на фінансвих перевагах, відсутність системного підходу в менеджменті та застосування неефективного операційного інструментарію, який проявляється лише у виправленні недоробок, стали основними факторами, що зумовили вибір теми магістерської роботи - управління функціонуванням операційної системи торговельного підприємства.

Мета даної роботи - обґрунтування науково-методичних та практичних рекомендацій щодо забезпечення ефективного управління поточним функціонуванням операційної системи на основі її дослідження в торговельному підприємстві.

Основними завданнями цієї роботи є опрацювання теоретичної, аналітичної та рекомендаційної частини. У теоретичній частині буде розкрито сутність операційної системи, основні теоретичні підходи до її визначення, основні класифікаційні ознаки операційних систем та методичний інструментарій управління поточним функціонуванням операційною системою. У аналітичній частині визначений тип та структура операційної системи ТОВ «Всесвіт-Люкс», проведена оцінка основних факторів, що впливають на операційну систему та досліджено ефективність функціонування операційної системи підприємства ТОВ «Всесвіт-Люкс». У рекомендаційній частині запропоновано підходи підвищення ефективності операційної системи шляхом оптимізації системи управління запасами на основі впровадження програмного забезпечення. Предеметом дослідження магістерської роботи є механізм управління операційною системою підприємства, засоби підвищення її ефективності, процеси, механізми, інструменти та технології операційного менеджменту.

Об'єктом дослідження виступає операційна система товариства з обмеженною відповідальнгістю «Всесівт-Люкс», що знаходиться у місті Києві, у Дніпровському районі, на провулку Червоногвардійскьому будинок 8, номер телефону - 5628354. Юридична і фактична адреса співпадають. Форма власності - приватна, організаційно-правова форма - товариство з обмеженою відповідальністю, галузева приналежність - оптово-роздрібна торгівля. ТОВ «Всесвіт-Люкс» було засновано 29.04.2005 р. Товмасяном С.В., Пульвасом І.І., Шутовою О.І.. Матеріально-технічна база ТОВ «Всесвіт Люкс» складається з офісу - 152 м. кв (орендна плата за місяць становить 15000 грн) та складу - 236 м. кв (орендна плата за місяць становить 22 565 грн), транспорту - 5 автомобілів вантажопідйомністю 5 тонн (орендна плата за місяць становить 35 565 грн), офісного обладнання вартісю 25 тисяч гривень. Основні економічні показники за звітній період у ТОВ «Всесвіт-Люкс» представлені збитком у розмірі 25,60 тис грн,

Особливість підприємства як посередника полягає у непрямій дистрибуції товарів, тобто закупівлі товарів за власний рахунок у фірм виробників і забезпечення збуту цих товарів у певному регіоні. Основними напрямками діяльності ТОВ «Всесівт-Люкс» є: продаж товарів у торгові точки, доставка товарів до покупців, розміщення товарів на полках (за стандартами та вимогами виробника).

ТОВ «Всесівт-Люкс» є дистрибутором таких компаній: ДП «Фірма Леда» (товари побутової хімії та косметичної продукції економ-класу); ВАТ «Арнест» Росія (косметичні засоби економ-класу); ТОВ «Газатрон-Люкс» (енергозберігаючі люмінісцентні лампи), ТОВ «SCA hygiene products» (гігієнічні засоби преміум-класу) та ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» (косметичні засоби преміум-класу). Дистрибутор реалізує товари лише у північному регіоні України та співпрацює з різними категоріями клієнтів, де на товар існує потенційний попит. Асортимент товарів кожного постачальника наведен у додатку А.

Структура апарату управління ТОВ «Всесівт-Люкс» - лінійно функціональна (присутні як лінійні так і функціональні зв'язки) і відповідє діяльності компанії. За забезпечення основної діяльності відповідає відділ з продаж. Відділ логістики, фінансовий відділ та бухгалтерія виступають забезпечуючими підрозділами. Дана організаційна структура є достатньо ефективною для теперішнього етапу функціонування пдіпиємства, проте в подальшому необхідно здійснити її розширення: додати підрозділ управління персоналом, розширити логістичний відділ, створити відділ інформаційного забезпечення та збільшити кількість торгово-оперативного персоналу. У ТОВ «Всесвіт-Люкс» фактично працює 28 осіб, але згідно штатного розкладу працює 21,5 осіб. Компанія приховує фактичну чисельність працючих для того, щоб мінімізувати витрати в податках.

До прямих конкурентів ТОВ «Всесвіт-Люкс» відносяться підприємства, що також займаються дистрибуцією товарів однієї групи з даним підприємством на одному територіальному просторі. Серед них ТОВ «Сав-Сервіс», ТОВ «Анікс», ТОВ «Стартейдінг», ТОВ «Агро-контракт».

Основні економічні показники ТОВ «Всесвіт-Люкс» наведені нижче (табл. 1.)

Таблиця 1

Основні економічні показники ТОВ «Всесвіт-Люкс» за 2008 рік

Показник	2008 р.
Період оборотності товарних запасів, днів	32,86
Період погащення дебіторської заборгованості, днів	48,30
Операційний цикл, днів	88
Період обороту позикового капіталу, днів	85,1
Коефіцієнт загальної ліквідності	1,136
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,12
Кредитовіддача	5,68
Рентабельність	-0,19

Період оборотності товарних запасів у розмірі 32 дня свідчить про наявність на підприємтсві проблем із управління запасами, асортиментною політикою, відсутність гнучкої політики управління запасами у постачальника та неефективне планування попиту. Період погащення дебіторської заборгованості у розмірі 48 днів є занадто великим для даного підприємства і свідчить про неефективну політику управління дебіторською заборгованістю. Зазначені проблеми призводять до неможливості вчасно погасити зобов'язання перед кредиторами, про що свідчить період обороту позикового капіталу в розмірі 85 днів. Таким чином, операційний цикл за 2008 рік становив 88 днів, що значно погіршило показники господарської діяльності ТОВ «Всесвіт-Люкс». Підвищення операційних витрат стали основною причиною отримання дистрибутором збитку в розмірі 25,6 тис грн та отриманням показника фінансової стійкості в розмірі 0,12, що є значно нижчим за нормативний (від 0,6 до 0,8) у 2008 році.

Основні результати господраської діяльності та їх динаміка за 2006-2008 роки наведені у додатку Д. Позитвиним є триразове збільшення власного каптілу з 68,7 у 2006 році до 201,7 тис грн у 2008 році. Негативним є зростання поточних зобов'язань майже вдвічі з 1136,1 у 2006 році до 2491 тис грн у 2008 році. У 2007 році порівнянно із 2006 роком спостерігається тенденція до зменшення доходів, витрат, окрім витрат на заробітну плату, що призводить до зменшення прибутку на 28,3%. А у 2008 році показники продажу покращуються, про що свідчить збільшення товарообороту на 91%. Разом з тим спостерігається значне зростання (на 93%) у порівнянні із 2007 роком загальних витрат. Витрати на оплату праці зросли вдвічі порівнянно з 2007 роком, що в результаті призвело до отримання зибтку у 2008 році.

Інформаційними джерелами при написані курсової роботи слугували нормативні акти, вітичизняні та закордонні видання, матеріали преси, електронні джерела Інтернет та фактичні дані діяльності ТОВ «Всесвіт-Люкс»

Збирання інформації проведено з використанням аналізу документів, опитування, спостереження, експерименту. Отримана інформація опрацьована за допомогою методів узагальнення, групування, аналізу, синтезу, абстрагування, індукції, систематизації, пояснення та класифікації. Результати наведено у формі схем, таблиць та діаграм.

Магістерська робота складається зі вступу; теоретичного блоку, що визначає теоретичні оспекти управління операційною системою на підприємстві; практичної частисни, де досліджується ефективність управління операційною системою у ТОВ «Всесвіт-Люкс»; рекомендаційної частини, де зазначаються основні напрямки удосконалення управління операційною системою ТОВ «Всесвіт-Люкс» та висновків і пропозицій.

1. Теоретико-методологічні основи управління функціонуванням операційної системи торговельного підприємства

Метою даного розділу є вивчення теоретико-методичних положень щодо управління функціонуванням операційної системи торговельного підприємства. Завданнями є розкриття сутності операційної системи, історії розвитку підходів щодо управління операційною системою, вивчення класифікації операційних систем та розгляд методичного інструментарію управління поточним функціонуванням операційної системи.

1.1 Поняття операціної системи та основні теоретичні підходи до її визначення

Велика кількість існуючих бізнес-лідерів вважають, що основна мета будь-якої справи - це забезпечення фінансових переваг для її учасників. Такий підхід може призвести до надмірної орієнтації на вартість і прибутки, нехтуючи довгостроковою перспективою. Проте кожна організація повинна мати за мету не лише прибуток, а й задоволення потреб споживачів, яке є, перш за все, умовою отримання прибутку. Якщо підприємець фокусується лише на прибутку він може втрати споживача, і тоді отримання прибутку стане само по собі неможливим.

Науковець Марк Д. Ханна наголошує на тому, що для задоволення споживача необхідно розробити систему виробництва товару (послуги), запровадити систему вимірювання ефективності даної системи та налагодити і ефективно використовувати звовротній зв'язок зі споживачем. Це, у свою чергу передбачає налагодження на підприємстві високоефективного операційного менеджента із застосуванням передових концепцій і технологій.

Операційний менеджмент - одна з підсистем менеджменту, що притаманна кожній організації незалежно від виду діяльності і форми власності. Тому що, якою б не була організація - чи то комерційною, чи то некомерційною, в основу її діяльності покладено певну місію, тобто бажаний результат, заради якого організція створюється і функціонує[] .

Традиційно операційний менеджмент визначається як функція бізнесу, що відповідає за управлінням «процесом траносформації», який організація використовує для перетворення вихдіних ресурсів на готову продукцію (рис.1.1.1.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1.1 Трансформаційна система операційного менеджменту

Проте даний підхід щодо визначення операційного менеджменту дозволяє представити лише технічний бік справи, тоді як вищезазначені системи вимірювання ефективності та оцінки зворотнього зв'язку не враховуються. Тому наразі актуальним є (особливо для торговельних організацій) впровадження операційних систем, менеджмент яких орієнтований на задоволення потреб споживача. Але щоб зрозуміти, за рахунок чого досягається відповідний рівень операційного менеджменту, потрібно розкрити суть поняття «операційна система».

О.М. Сумець визначає операційну систему як частину цілої системи будь-якого підприємства, що відособлюється внаслідок суспільного поділу праці та має здатність самостійно або у взаємодії з іншими анаологічними системами задовольняти певні потреби і запити потенційних споживачів за допомогою створення товарів або послуг. Таким чином, виникнення тієї чи іншої операційної системи зумовлюється наявним на ринку попитом на продукцію.

П.І. Белінський визначає «систему» в широкому сенсі як сукупність елементів, що взаємопов'язані між собою певними загальними законами, правилами й описуються єдиними алгоритмами. Тоді, як поняття "операційна система" випливає з концепції системного підходу в управлінні організацією, що розглядає організацію як відкриту систему, яка спроможна перетворювати «вхідні» зв'язки з зовнішнього середовища (це може бути праця, сировина тощо) на «вихідні» (продукція, послуги) [].

Саме словосполучення «операційна система» запозичене з зарубіжних джерел і, в першу чергу, американських. У вітчизнянній науці управління існує вираз «виробнича система». При цьому термін «операції» і «виробництво» взаємозамінні.

Під виробництвом розуміють випуск товарів і переробку сировинни, а термін «операції» ширший, він включає не тільки виробництво товарів, але й надання послуг, видів діяльності, що входять в операційну функцію []. Тому «повну систему» виробничої діяльності будь-якої організації називають «операційною системою».

Таким чином, операційна система - це система, що створюється для реалізації операційної функції, що передбачає використання операційних ресурсів компанії ("входів") для трансформації їх в її товари або послуги ("виходи").

Причому "входи" організації можуть бути представлені[]:

· виділеними суспільством капіталовкладеннями, різними позиками та кредитами на розвиток;

· потоками засобів праці, необхідних для виконання операцій;

· трудовими ресурсами, які здійснюють функціонування організацій;

· інформаційними потоками щодо факторів зовнішнього середовища.

"Виходами" організації можуть бути:

· вироблені товари або надані послуги;

· прибуток, який частково залишається в комерційній організації, а частково надходить у зовнішнє середовище;

· управлінські рішення як результат перетворення інформації і продукт управлінської діяльності;

· соціальна відповідальність.

Трансформація в операційній системі може мати наступний характер:

· фізичне перетворення як результату вирорбничого процесу;

· зміна місця знаходження як результат транспортування;

· обмін як результат роздрібної торгової операції;

· складське зберігання як результат складського обслуговування;

Вище перераховані трансформаційні процеси не є взаємовиключними і можуть застосовуватись одночасно, а це залежить від виду та діяльності підприємства.

Уперше термін «операційна система» був використаний при створенні програмних засобів для обчислювальної техніки []. Тут «операційна система» була визначена як комплекс програм, написаних машинною мовою, які реалізують у комп'ютері безліч функцій. Отже, комп'ютерна «операційна система» є міні-зразком «операційної системи» будь-якої організації.

Проте саме понняття операційних систем з'являється 1800 р, коли Елі Уитні вперше в історії виробництва реалізував принцип взаємозамінності деталей, що одержав розвиток на виробництві на основі стандартизації та контролю якості. Він вперше використав принцип взаємозамінності деталей для їхнього виготовлення, виготовляючи 10 тисяч мушкетів для уряду США. Реалізований ним принцип лежить і сьогодні в основі виробництва [].

Головний внесок Ф. Тейлора, відомого як батько наукового менеджменту, полягає в тому, що він думав, що менеджмент, як форма організації управління виробництвом, повинен бути більш результативним і активним в удосконалюванні методів роботи. Тейлор вперше зопропонував конкретні рішення, спрямовані на раціональне використання праці робочих і засобів виробництва; введення строгого регламенту на використання матеріалів й інструментів; стандартизацію інструментів і робочих операцій; точний облік робочого часу; дослідження операцій шляхом розкладу їх нас складові елементи і хронометража; встановлення контролю за кожною операцією (1881г)[]. Головним гаслом Ф. Тейлора була ідея: більш високий вихід продукції, більш низька собівартість, більш високі зарплати і гармонія у відносинах управлінський персонал - робочі. Тейлор пропонував більші можливості працівникам шляхом сприяння працівникам у виборі роботи, що підвищує їхні здібності, забезпечення правильного навчання, та створення законних стимулів для здійснення роботи.

Американський інженер Генрі Л. Гант, який був послідовнком Тейлора, розробив методи планування послідовності виробничих операцій. Дослідження системи «людина-машина» дозволило Ганту зв'язати організаційний і мотиваційний аспекти виробництва.

Подружжя Гілберт показали, що основні елементи виробничих операцій не залежать від змітсу роботи. Досліджуючи технологічні операції, вони розробили методику мікроаналізу рухів та розробили карту процесів, що поклало початок наукової організації робочих місць. Тейлор і його колеги Генрі Л. Гантт, Френк і Лілліан Гілберти були першими, хто систематично прагнув до пошуку кращих шляхів виробництва.

Вагомим внесокм у розвиток операційних системи зробив Генрі Форд. В 1913 р. Генрі Форд і Чарльз Соренсон з'єднали свої знання про стандартизацію деталей з конвеєрними лініями і створили концепцію скоординованих конвеєрних ліній. Вони з'єднали всі елементи з виробоничих систем персонал, машини, інструменти і продукти і створили модель виробництва автомобіля [].

Система виробництва «саме вчасно» була розроблена компанією Toyota і хоча тепер вона вже дуже поширена, її й досі часто називають "Системою виробництва Toyota". Розробики даної системи Шінго і Охно взяли за основу теорію Форду, проте усунули її основні недоліки. Одним з них була зміна відношення до робочого персоналу, який почав розглядатися не лише як фізинча сила, але як людський фактор, що може привнести набагато більше у виробництво ніж фізична праця. Також, було привнесено розмаїття у виробництво ( у Форда було виробництво лише однієї моделі автомобіля). Головним внесоком даної системи є розподіл виробничого процесу на певні етапи, малі обсяги виробництва, які б відповідали лише наявній потребі та досягення безперервного гнучкого виробництва [].

В 1990 році систему «саме вчасно» розглядає у своїй книзі Джеймс Уомак. Саме він вперше впровадив назву «бережливе виробництво», яка дуже швидко поширилась по всьому світу. В книзі розглянути принципи бережливого виробництва, проте вони не дуже відрізняються від принципів Шінго і Охно[].

Наразі багато з цих систем широко викриствуються підприємцями, проте їх розвиток є безперервним. Операційний менеджмент як наука, так і практика, постійно розвивається. Багато вчених і практиків працюють над вдосконаленням методології та методики менеджменту операцій. Серед них закордонні та вітчизнянні вчені Річард Б. Чейз, Л. Гєлловей, Д. Уомак, Картер МакНамара, Марк Д. Ханна Курочкін, Ваисленко В., Белінський П., Сумець О. та ін.

Операційні системи складаються з великого числа підсистем і елементів. Разом з тим кожна з підсистем є єдиною системою, що складається з технічних засобів, програмно-обчислювального та інформаційного забезпечення, персоналу, який обслуговує систему під час її функціонування, менеджерів. Всі елементи операційної системи функціонують з метою отримання кінцевого результату.

Для повного опису операційної системи необхідно знати стан її елементів та зв'язки між ними. Операційна система складається з трьох підсистем: переробної, забезпечення і планування. Зв'язки і послідовність цих підсистем в операційній системі представлені на рисунку 1.1.2.

Рис.1.1.2.-Блок-схема операційної системи

З наведеного рисунку видно, що операційна система будь-якого підприємтва складається з трьох вищеназваних підсистем - та додаткових блоків і зворотніх зв'язків, які виникають при функціонуванні системи.

Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов'язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні резултати.

Підсистема забезпечнення не пов'язана безпосередньо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення переробної системи.

Підсистема планування і контролю отримує від переробної системи інформацію про стан системи і незавершене виробництво. Інформація надходить з внутрішнього середовища (про цілі, політику, персонал та інші парамети) та з зовнішнього середовища (про попит, вартість ресурсів, тенденції розвитку технології, законодавства, конкурентів, тощо). Ця підсистема повинна опрацьовувати весь обсяг досить складної інформаціїі видати рішення, як саме має працювати переробна підсистема[].

О.М. сумець додає ще дві допміжні підсистеми операційного менеджменту: технічна операційна система та інформаційна операційна система.

Технічна операційна система - це система, що складається з комплектуючих частин, з'єднаних між собою, і призначена для самостійного виконання заданих функцій: виробництва конкретного виду продукції з можливим задоволенням конкретних потреб споживачів.

Інформаційна операційна система, ща складається з підсистем і елементів, призначена для збору, переробки інформації і видачі її в згорнутому вигляді для прийняття рішень[].

Будь-яка операційна система проходить періоди становлення, розквіту і, нарешті спаду, тобто має власні етпаи життєвого циклу. Ці етапи співпадають з етапами життєвого циклу підприємст(рис. 1.1.3.).



Рис.1.1.2 - Етапи життєвого циклу операційної системи

У процесі розивтку операційної системи О.М. Сумець виділяє наступні етапи життєвого циклу:

I - зародження і формування операційної системи (низька ефективність Е1 та низькі темпи зростання). На цьому етапі не сформовані всі необхідні основні та допоміжні ланки, а координація між вже завершеними ще надто слабка.

II - швидке зростання ефективності. На цьому етапі операційна система формується як цілісність. Надконцентрування повноважень і відповідальності поступається місцем їхньому збалансрваному розподілу.

III - період стабільності. Цей етап характеризується найвищими показниками ефективності (Е4 та Е5) функціонування операційної системи. На даному етапі критеріями операційної системи є економічна самостійність, організаційна цілісність, наявність спеціалізованих інформаційних структур, можливість виділення загальног результату роботи.

IV - включає два міні-етапи - спаду ефктивності та прирісту ефективності після цього.

Практика підтверджує, що операційні системи неоднакові не тільки за своїми наслідками, але і, власне, за суттю. Необхдність у розгалудженній класифікації операційних систем пов'язана з диверсифікацією засобів і способів керування не тільки ними, але й здіснюваними операціями.

Операційні системи класифікують за відповідними основними класифікаційними ознаками: за природою, тобто типові середовища; за структурою; за масштабністю; за ступенем складності; за ступенем детермінованості; за характером розвитку в часі; за інформаційною забезпеченістю та за характеором входу і процесу переробки[]. Розглянемо кожну з цих класифікаційних ознак докладніше.

1. Класифікаційна ознака «за природою».

За природою розрізняють такі операційні системи: промислові, технічні, інформаційні, обчислювальні, фінансові, освітні, транспротні, проектні. Промислові операційні системи охоплюють будь-які підприємства з випуску продукції і надання послуг. У цій системі, створеній на основі раціонального розподілу праці та поєднання у часі і просторі предметів, засобів і, власне, праці, реалізується операційна функція.

2. Класифікаційна ознака «рівень невизначеності природи (середовища)».

Дуже важливим аспектом класифікації операційних систем є визначення типу середовища, в якому вони функціонують. Найважливіша характеристика середовища, що має безпосереднє відношення до управління операціями, - його невизначеність. На відміну від інших галузей менеджменту операційний дозволяє більш низький допустимий рівень невизначеності середовища. За аспектом рівня невизначеності, що допускається, всі операційні системи можна умовно поділити на:

· жорсткі (певною мірою - однозначні);

· багатоваріантні гнучкі системи.

Жорсткі системи вимагають однозначної відповідності процесів і продуктів. Перелік необхідних ресурсів є кінцевим і завершеним. Такі технології спряють забезпеченню найбільш високої поточної ефективності, у той же час вони дуже уразливі стосовно чинників зовнішнього середовища, що збуджують. Система, здатна протистояти несприятливим змінам середовища, включаючи і такі функції, які в поточному режимі не працюють, їх завдання включитися в роботу у разі істотних змін, коли деякі з наявних функцій стануть неефективними.

Багатоваріантний тип допускає наявність декількох альтернативних комбінацій вихідних ресурсів і декількох альтернативних основних технологій. Характеристикою взаємодії з зовнішнім середовищем може служити поняття багатоєдності, що передбачає істотну диференціацію зв'язків. Ці два типи операційної системи прийнято називати однорідними і гетерогенними. Харакетристика однорідних систем полягає у двох аспектах:

· можна швидко й ефективно формувати операційну систему для простих і однозначних операційних ситуацій.;

· здатна служити підставою для потсановки аналізу і вирішення завдання спрощення будь-яких операційних систем.

Підхід до розв'язання проблем поточної ефективності з позиції однорідних твердих систем є спрощення операційної системи - відкликання варіантів, що складається з наступних етапів:

1. З маси ресурсних комбінацій вибирається найдоступніша, найдешевша.

2. З численних технологічних рішень приймається рішення, що оптимально пов'язується з даними ресурсами.

3. Визначається модель взаємозв'язку процесів і продуктів, що є найменш варіантною.

Визначення типу системи - управлінське завдання, яке слід періодично поновлювати. Зокрема, якщо поточна ефективність почала спадати, корисно ще раз переконатися в тому, що ми маємо справу з дійсно однорідною системою.

Головна ознака гетерогенних систем - наявність декількох основних технологій, декількох наборів ресурсів для даної технології, декількох варіантів взаємодії продуктів і процесів.

Управлінські переваги гетерогенних систем зводяться до слідуючих:

1. У таких системах є біль широка амплітуда реакції.

2. Реакція системи на зміни середовища є спеціалізованою і, отже, більш адекватною.

3. Є можливість ефективно асимілювати принципово нові можливості та ресурси.

4. Гетерогенна операційна система, залишаючись у рамках операційної системи, припускає вихід на рівень інноваційних рішень.

5. Гетерогенні операційні системи не просто допускають інновації, а є необхідним управлінським інструментом реальних інноваційних процесів.

3.Класифікаційна ознака за структурою.

Під «структурою операційної системи» слід розуміти відносно постійний порядок внутріщніх просторово-тимчасових зв'язків системи між її елементами і взаємодію їх із зовнішнім середовищем, що визначає функціональне призначення останньої.

За традиційно сформованою структурою операційні системи можна розподілити на:

· Радіальні

· Радіально-вузлові

· Деревоподібні

За радіальної структури кожний з елементів Min будь-якої підсистеми Si' безпосередньо зв'язаний із системою. Радільно-вузлова структура припускає зв'язок кожного елементів із системою S через визначену підсистему Si'. Деревоподібна структура є найбільш загальною і передбачає зв'язок елемента із системою через безліч підсистем і зв'язків, причому кожний елемент безпосередньо зв'язаний тільки з однією з підсистем.

Запропонована структуризація операційних систем дає можливість окремо досліджувати ефективність функціонування як підсистем, так і елементів. На кожному новому кроці досліджувана система буде одним з елементів більш високого ієрархічного рівня, характеристика якого визначена на попередньому кроці.

4. Класифікаційна ознака «масштабність».

Залежно від числа значущих перемінних, що входять в опис операційної системи, розрізняють сублокальні (1-3 перемінні), локальні (4- 14) перемінних, субглобальні (15-35 перемінних), глобальні (36-1000 перемінних) і суперглобальні (понад 100 перемінних).

5. Класифікаційна ознака «ступінь складності».

Залежно від ступеня взаємозв'язку перемінних, операційні системи розподіляють на надпрості (відстуність взємозв'язку), прості (наявність парних взємозв'язків), складні (наявність взаємозв'язку і взаємовпливу) і надскладні (необхідність обліку взаємозв'язку).

6. Класифікаційна ознака ступінь детермінованості:

· Детерміновані;

· Стохастичні;

· Змішані;

7. Класифікаційна ознака «харктер розвитку в тимчасовому масштабі.

Характер розвитку в тимчасовому масштабі (регулярна складового процесу - тренду) дає можливість розрізняти операційні системи за принципом:

· Дискретні;

· Аперіодичні;

· Періодичні;

8. Класифікаційна ознака «інформаційна забезпеченість»

Відповідно до наявності інфраструктури є такі операційні системи:

· З повним кількісним забезпеченням;

· З неповним кількісним забезпеченням;

· З наявністю якісної інформації;

· З повною відсутністю ретроспективної інформації;

9. Класифікаційна ознака залежно від характерів входу і типі процесу переробки ресурсів. Відповідно до цієї ознаки виділяють такі типи операціних систем:

· Проектна;

· Дрібносерійна система;

· Система масового виробницива;

· Переробна система з безперервним процесом;

Проектна система харакетризується тим, що кожна одиниця кінцевоїпродукції є унікальною за конструкцією, завданням, що виконується, місцезнаходженням та за іншими важливими ознаками. Процес виоробництва при цьому має одиничний, неповторний характер. На випуск кожної одиниці продукції витрачається відносно тривалий час (тижні, місяці, роки тощо). Усі ресурси операційної системи в даний момент спрямовуються на реалізацію одного або декількох проектів.

Дрібносерійна система виробництва передбачає:

· спеціалізацію окремих підрозділів, цехів чи дільниць на виконанні різних операцій;

· об'єкти перероблення (деталі, що обробляються, чи клієнти, що обслуговуються) проходять через систему одиницями або невиликими групами;

· вимоги до оброблення чи обслуговування різні, тому кожний об'єкт (деталь, клієнт) просуваються по різних маршрутах з необов'язковим проходженням через всі ділянки.

Система масового виробницива характеризується:

· створенням великих обсягів відносно стандартизованих виходів;

· окремі одиниці продукції досить подібні, хоча можуть бути окремі відмінності в характеристиках і комплектації;

· час просування одиниці продукції через систему відносно короткий (хвилини, годиги);

· виробничі ресурси можуть бути упорядковані в певній послідовності і утворюють технологічну лінію (потік, що проходить через всю систему).

Переробна система з безперервним процесом:

· виробляє значні обсяги відносно стандартизованих виходів;

· єдиний спосіб розрізнити окремі одиниці створюваної продукції полягає у вимірі продукту в певних довільних одиницях (за обсягом, довжиною, площею, масою або часом);

· ресурси, що поступають на вхід системи, безперервним потокам проходять через неї, перетворюючись у продукт на виході.

Отже, підсумувучи всі дослідження та твердження науковців, можна засвідчити, що операційна система є основоположною у діяльності будья-кого підприємства і якість управління нею таки впливає на результати отримані організацією. Підсистеми операційної системи визначють етпапи управління нею. А типологія операційних систем та стан життєвого циклу пояснює навяність різних підходів в управлінні ними

1.2 Теоритичні підходи до управління поточним функціонуванням операційної системи торговельного підприємства

Специфіка управління функціонуванням операційних систем торговельних підприємств полягає у тому, що основна операція в торгівлі будується на купівлі-продажу товару, тобто в процесі передання товару й одержання грошей. Тут планування і розрахунок операції будуються на основі двох взаємопов'язаних процедур: передання товару й одрежання грошей. Побудова допоміжних операцій (доставка, завантаження-розвантаження, збереження, фасування) розрахована на дві основні процедури. Тому, особливістю операційного менеджменту торговельних підприємств є його спрямованість на рішення повсякденних операційних задач, що мають стратегічне значення (закупівля сировини, управління запасами, транспортування, профілактичний ремонт, рекламні кампанії, тощо).

Отже, управління операційною системою торговельного підприємтсва відбувається тим ефективніше, чим швидше і з меншими питомими витрататами відбувається ці дві процедури[]. У торговельній діяльності взаємозв'язок «вхід-трансформація-вихід» представлені послідовністю дій, що зображені на рисунку 1.2.1:

Рис.1.2.1 - Трансформаційна система торговельного підприємтсва

Розглядаючи специфіку управління операційними системами торговельних підприємства, необхідно зазначити, що процес управління поточним функціонуванням операційної системи торговельного підприємства представляє собою забезпечення її цілеспрямованої поведінки в змінних умовах і передбачає впровадження таких функцій операційного менеджменту:

- визначення проміжних цілей, що забезпечують досягнення заданих кінцевих цілей при наявному вихідному стані ресурсів і процесів;

- облік і контроль стану ресурсів і процесів;

- коректування заданих проміжних станів і зміна параметрів об'єкта керування на основі інформації про відхилення наявного стану від заданого;

- мотивація персоналу, орієнтована на поліпшення показників процесу.

Система операційного менеджменту зображена на рисунку 1.2.2. із зазначенням взаємозв'язків з іншими підсистемами підприємства.

Рис. 1.2.2 Загальна модель структури операційної системи підприємства

З наведеного рисунку видно, що необхідною умовою управління операційною системою є наявність у ній входів для сприйняття і реалізації керуючих впливів, операційних ресурсів та можливості їх зміни (кількість працівників, обсяг ресурсів, фонд робочого часу й ін.), і результату (виходів).

Операційні ресурси включають в себе 5 основних елементів (5Ps) операційного менеджменту:

· персонал (people) - робоча сила, яка виробляє продукцію;

· заводи (plants) - виробничі або сервісні підрозділи компанії, де виробляються товари або послуги;

· матеріали (parts) проходять трансформацію в операційній системі;

· процеси (processes) охоплюють обладнання і етапи виробництва продукції і послуг;

Функціонування операційної системи відбувається за стратегією операційної діяльності (рис. 1.2.2). Специфіка операційної стратегії полягає в об'єкті управління, процедурі формування стратегічних пріоритетів і організаційній побудові стратегії операційної системи. На відмінну від загальної, операційна статегія не пов'язана безпосередньо з чинниками довгостроковових змін зовнішнього середовища. Операційна стратегія вимагає, щоб вся система була розумно ізольована від випадкових коливань і похибок зовнішнього середовища[].

Сукупність рішень, прийнятих в межах операційної стратегії може бути розподілена на дві категорії: структурні та інфраструктурні. Структурні рішення мають довгострокове значення і не можуть легко змінюватись. Інфрастуктурні рішення визначають процедури, системи і лінії поведінки, які координують операції організації, до них відносяться тактичні рішення операційного менеджменту (рис.1.2.3.)

Рис 1.2.3 Структура інфраструктурних рішень операційного менеджменту

На рисунку 1.2.3.наведені основні тактичні рішення в операційному менеджменті та функції, які здійснюють їх реалізацію.

Розгянемо детальніше кожну з функцій реалізації операційних рішень на тоговельному підприємстві:

1. Торговельні підприємства використовують систему планування при закупівлі матеріалів та товарів. Такі системи дають змогу особам, які приймають рішення, перевіряти наявність ресурсів і визначати перелік товарів, що потрібні для реалізації замовлень споживачів передюасуваного попиту або деяки їх комбінації.

2. Системи контролю використовуються для моніторингу фактичної ефективності виробництва порівнянно із запланованими показниками.

3. Забезпечення якості в торговельних підприємствах зосереджуються переважно на перевірці готової продукції для вибраковування продукції, що не відповідає вимогам. Проте Марк Д. Ханна наголошує, що необхідно впроваджувати таку політику, яка б гарантувала, що потреби и очікування споживачів задоволені.

4. Наглядова політика передбачає створення організаційної структури у відповідності з операційною системою і відповідну політику управління кадрами.

5. При функціонуванні системи цілком закономірним є оперативне управління, тобто коригуючі дії в разі небажаного ходу діяльності.

Дуже важливим аспектом управління операційною системою є визначення технології трансформації ресрурсів. Технологія - це прийнятний для даного типу торгівлі метод з'єднання економічних, людських та інформаційних ресурсів, коли створюється товар чи надається послуга споживачеві[]. Виділення основної технології операційних систем означає введення принципу ієрархії в управлінні операціями. Тобто ієрархічний принцип є вихідним у побудові операційного менеджменту. Усі ланки, елементи і процедури субординовані.

Процес управління операційними системами передбачає побудову і управлінням організаційною струтурою підприємства. Тому власне організаційна структура операційної системи торговельного підприємства відображає спеціалізацію робіт і їхній розподіл по торговельних підрозділах, тобто визначає організацію торгівлі (табл.1.2.1.)

Таблица 1.2.1. - Структура операційної системи []

Структура	Елементи	Зв'язки
Процесна структура	Процеси	Наслідування
Органцізаційна структура	Розділ на професії	Підпорядкованість
Технологічна структура	Операції Обладнання Викоання	Наслідування Технічні Розміщення
Економічна структура	затрати	Правила визначення Затрати

Технологічна структура описує процеси на рівні операцій, професій і кваліфікації їхніх виконавців.

Економічна структура операційної системи представляє об'єкти витрат і правила їхнього визначення, зокрема способи оплати праці, які необхідно враховувати при виборі управлінських рішень у рамках операційного менеджменту, наприклад, способи оплати понаднормових, простоїв і т.д.

Операційна система торговельних підприємств в будь-якому своєму вигляді і формі має дві тенденції до існування: функціонування і розвиток. Під «режимом функціонування» розуміється сукупність параметрів і умов функціонування, що забезпечують передбачуване за технологією створення послуги, а також збереження й поточне відтворення операційної системи. А під розвитком - набуття операційною системою нової якості, що змінює життєздатність системи.

Режим операційного функціонування торговельного підприємства складається з таких аспектів[]:

· технологічної дисципліни (мінімально необхідної сукупності дій для забезпечення основної технології);

· рівня використання ресурсів;

· узгодження основних функцій у просторі і часі;

· дотримання норм допоміжного забезпечення основної технологі;

· підтримки робочого стану основних елементів операційної системи;

· рівня організаційного забезпечення єдності основних параметрів (інформаційне, документарне і кадрове забезпечення єдності).

При цьому основні обов'язки операційних менеджерів торговельних підприємств можна поділити на три групи:

1). розробка і реалізація загальної стратегії та напрямів операційної діляьності організації;

2). розроблення та запровадження операційної системи, включаючи розроблення виробничого процесу, рішення про місце знаходження виробничих потужностей, проектування підприємства, проектування продукту, визначення стандатів і норм на виконання робіт;

3). та контроль поточноно функціонування системи;

Режим функціонування операційної системи як об'єкта управління є сферою менеджерських проблем, що забезпечують поточне узгодження зовнішніх і внутрішніх чинників дії системи. Це означає, що завдання керування режимом повинні узгоджуватися з перспективними цілями і процедурами керування.

Найчастіше функціонування операційних систем торговельних підприємств будують як сукупність забезпечувальних процесів, основних процесів і оформлювальних. Конкертні питання, що підлягають вирішенню під час управління операційними системами, як правило, охоплюють планування виробничих потужностей, диспетчеризацію, управління матеріально-виробничими запасами, контроль якості, управління і підготовка операцій, управління персоналом, управління фінансами тощо.

Поняття нормального режиму характеризує збіг або достатню наближенність фактичних і планових параметрів операційної системи. Тоді операційний менеджмент вважається ефективним. За життєвим циклом операційної системи нормальний режим характерний для II і III етапів. Система, що функціонує в нормальному режимі, забезпечує максимальну в порівнянні з іншим режимом віддачу. Даний режим передбачає високий рівень операційної потужності, яка характеризує внутрішню спроможність системи забезпечувати необхідну технологічну переробку ресурсів. А також наявність цілей, орієнтованих якість, що фокусуються на задоволенні вимог замовників. Показники якості контролюються на всіх стадіях операційного процесу, а також процесах розробки, проектування та після продажного обслуговування та цілей орінтованих на час, що фокусуються на скороченні строку виконання різних операцій. Це особливо важливо при розробці нових видів послуг, їхньому збуті, реагуванні на зміну споживчого попиту.

Таким чином, процес управління функціонуванням операційної системи торговельного підприємства полягає в підтриманні її нормального режиму функціонування та цілеспрямованого розвитку. Кінцевим завданням управління режимом операційної системи є оптимальне співвідношення почтоної і довгострокової ефективності, а безпосереднім - оптимізація поточної ефективності операціної системи.

1.3 Методичний інструментарій управління поточним функціонуванням операційної системи

Процеси прийняття рішень лежать в основі будь-якої цілеспрямованої діяльності операційного менеджера. Оптимальні рішення допомагають досягти мети за мінімальних витрат трудвоих, матеріальних і сировинних ресурсів. Тому джуе важливим в операційеому менеджменті є вибір критерію оптимальності й обмежень, що враховують, як правило, ресурсні та виробничі можливості операційної системи.

Саме для реалізації ключових функцій операційного менеджменту використовуються методи операційного менеджменту, тобто засоби приведення цих функцій до виконання. Виокремлюють чотири основні групи таких методів: організаційні, адміністративні, економічні, і соціально-писахологічні, проте існують і інші методи (балансові, бюджетні, сітьові).

Суть організаційних методів полягає в тому, що перш ніж та чи інша діяльність буде здійснюватись, вона повинна бути правльно організована: спроектована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена необхідними інструментами, що фіксують правила поведінки персоналу в різних ситуаціях. Ці методи передують самій діяльності, створюють для неї необхідні умови, а відповідно є пасивними, створюючи базу для інших груп активних методів.

Адміністравтивні методи зводяться насамперед до відкритого примусу людей до тієї чи іншої діяльності або для створення можливостей для такого примусу.

Економічні методи управління появились на початку ХХ століття завдяки зуисллям інженера Ф.Тейлора. Ці методи передбачають побічний вплив на об'єкт. Виконавцю вказується лише цілі та загальна лінія поведінки, в рамках яких він самостійно шукає найсприятливіші для нього шялхи їх досягнення. В основі цих методів знаходиться економічна заікавленість працівника. Тому економічні методи вигідні для фірми тим, що всоєчасне і якісне виконання своїх обов'язків працівником всебічно винагороджується. Соціально-психологічні методи операційного менеджменту зводяться до двох основних напрямів:

· формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, який сприяє більшій віддачі при виконанні роботи за рахунок підвищення настрою людей;

· в виявлення та розвитку індивідуальних здібностей кожного, що довзоляє забезпечити мксимальну самореалізацію особистості у виробничому процесі.

В даному розділі ми лише розглянемо економіко-математичні і комплексні сучасні методи операційного менеджменту (рис. 1.3.1.)

поточний операційний система торговельний



Рис.1.3.1 Система методичного інструментарцію операційного менеджмента

Розглянемо кожен з цих методів докладніше.

1).Лінійне програмування, як метод оптимізації в операційному менеджменті широко використовується для оптимізації обмежених ресурсів. Доцільне використання лінійного програмування в проектуванні прдукту (послуги), коли потрібно оптимізувати номенклатуру використовуваної сировини (або конкретних компонентів), аби їхній зміст не виходив за встановлені межі. Суть лінійного прогамування - у побудові системи рівнянь, що представляють собою обмеження, і пошуку такого рішення, яке б гарантувало максимальний прибуток. Математична модель лінійного програмування приймає вигляд функції (для якої отримують оптимальне значення), обмеження по запасу ресурсів, вимоги невід'ємності значень.

Оскільки не всі аналізовані процеси можуть бути представлені лінійним програмуванням, то дуже часто використовується квадратичне програмування. Квадратичним програмуванням називають завданням оптимізації цільових квадратичних функцій з лінійним обмеженням.

Одним з методів лінійного програмування є також - сикмлекс метод. Зараз для реалізації сисмплекс-матоду існує достатнє число стандартних програм, використовуваних в сучасних комп'ютерах.

2). Нелінійне програмування, розглядає математичну модель, у якій використовуються нелінійні залежності. Типовими галузями застосвування нелінійного програмування є планування виробництва. Методів нелінійного програмування існує багато:

· класичний метод оптимізації (множники Лагранжа);

· метод прямого пошуку;

· градієнтний метод;

· метод Ньютона та його модифікації;

· оптимізація при нвявності обмежень;

В усіх завданнях лінійного і нелінійного програмування розгядаються випадки, коли ні вихідні дані, ні пошукові величини не залежать від часу. У таких задачах оптимальний план визнчається для одного етапу планування; тому вони одрежали назву одноетпаних.

3). Динамічне програмування - розділ математичного програмування, у межах якого вивчаються багатокрокові процеси пошуку рішень, коли на кожному етапі оптимізують виключно один крок. У ході реалізації динамічного програмування визначається ряд рішень, що забезпечують оптимальний розвиток усього досліджуваного процесу, що залежить від часу загалом. Головна ідея методу динамічного програмування полягає в тому, що пошук точок оптимальних рішень цільової функції багатьох перемінних замінюють багаторазовим пошуком точок екстремумум одної перемінної або невеликого числа їх.

Розробник системи динамічного програмування Р. Беллман наголошує на тому, що обрані стратегії повинні бути оптимальні по відношенню до поточного стану системи. Адже принцип оптимальності стверджує, що оптимальне керування системою на кожному кроці не залежить від попередніх подій і визначається лише самим станом.

4). Одним з найпоширеніших методів динамінчного програмування в операційному менеджменті є методи сітьового управління та планування (PERT і CPM). Даний метод відноситься до теорії керування великими системами і базуються на ідеї критичного шляху, оцінюванні і засобах аналізу. Він передбачає розподіл робіт за критеріми тривалості, норми ресурсів та послідовності їх виконання.

5). У системах маосвого обслуговування розглядають черги і вирішуються питання щодо обслуговування ряду (потоку) вимог людей, приладів, подій. Прикладом систем масового обслуговування є черга у магазині. Таке явище, як черга в торговельному залі, суперечить операційному підходу, бо означає, що підприємство не бере від ринку все те, що ринок йому реально пропонує. Система масового осбслуговування має дві головні ознаки: обслуговуючий пристрій і чергу. Дані моделі існують двох типів: за конструкцією обслуговуючого пристрою (одноканальна, багатоканальна); за дисципліною черги. Найбільше розповсюджено правило: перший прийшов - перший обслуговуєшся, але даний метод розглядає й інші варіанти обслуговання. Нариклад за пріоритетом вимог, за відсутності черги тощо. При аналізі систем масового обслуговування намагаються оедржати такі характеристики: середню довжину черги, середеній термін обслуговування, середній час, за який обслуговуючий присрій не праціює.

6). Прийняття рішень в умовах невизначеності передбачає використання методу «дерева рішень». Даний метод використовується операційними менеджерами здебільшого для прийняття рішень стосовно потужності операційної системи, за проектування і виробництва продукту, визначення необхідності одержання додаткової інформації чи зміни дислокації операційної системи. Отже, «дерево рішень(цілей)» - це графічне відтворення процесу, що визначає альтернативи рішення, стану природи і їхні відповідні імовірності віддачі для кожної комбінації альтернатив. Викорстання «дерева рішень» сосбливо корисно і переважає у випадках, коли є декілька рішень і різні результати , що підходять до них залежно від етапів. Однак, формуючи «дерево рішень», операційний менеджер, має бути впевненим, що всі альтернативи або стани природи відповідно обгрунтовані; у побудові включені всі можливі для розв'язання проблеми альтернативи. У загальному випадку побудова «дерева рішень» схематично має такий вигляд (рис.1.3.2.)