Вдосконалення існуючої технології прийняття управлінських рішень щодо системи мотивації праці на підприємстві

Розрахунок системи вентиляції в приміщенні за надлишками теплоти.

1. Розрахунок суми тепловиділень в приміщення проводиться за наступними формулами:

, де (3.31)

Аоб - надходження тепла від устаткування, Вт;

N - потужність одиниці устаткування = 270 ВТ

N - кількість одиниць устаткування = 3

Аоб = 270 * 3 = 810 (Вт)

, де (3.32)

Ал - надходження тепла від людей, Вт;

W - енерговитрати людини = 139 Вт; N - кількість людей = 3

Ал = 139 * 3 = 417 (Вт)

, де (3.33)

А_лн - надходження тепла від ламп, Вт

N_л - потужність однієї лампи = 16 Вт;

m - кількість ламп = 3 * 4 = 12 шт

А_лн = 16 * 12 = 192 (Вт)

, де (3.34)

А_сол - надходження тепла від сонячної радіації, Вт;

к_о, к_ф - відповідно кількість тепла, що вноситься сонячною радіацією через вікна та фон арі = 0,46 Вт/м²;

S_о, S_ф - відповідно площа вікон та фонарей = 6 м²



А_сол = 0,46 * 6 = 2,78 (Вт)

2. Розрахунок суми тепловтрат в приміщення проводиться за наступними формулами:

, де (3.35)

?А_{тепловтрат} - сума тепловтрат, Вт;

Аогр - тепловтрати через огородження (можна знехтувати);

Апр - тепловтрати через світові прорізи, Вт;

, де (3.36)

к'_о, к'_ф - відповідно коефіцієнти теплопередачі віконних прорізів та фонарів = 1,85 Вт/(м²*К);

t₁,t₂ - відповідно температури, при яких повітря видаляється та надходить до приміщення, приймається t₁ - t₂ = 3 K

Апр = 1,85 * 6 * 3 = 33,3 (Вт)

?А_{тепловтрат} = 33,3 (Вт)

3. Розрахунок кількості зайвого тепла в приміщенні проводиться за наступними формулами:

А_{надлишк} = ? А_{тепловиділень} - ?А_{тепловтрат} , де (3.37)

А_{надлишк} - кількість надлишків тепла в одиницю часу, Вт;

? А_{тепловиділень} - сума тепловиділень



? А_{тепловиділень} = А_об + А_л + А_лн + А_сол (3.38)

? А_{тепловиділень} = 810 + 417 + 192 + 2,78 = 1421,78 (Вт)

А_{надлишк} = 1421,78 - 33,3 = 1388,48 (Вт)

4. Розрахунок кількості повітря, необхідного для боротьби із зайвим теплом.

, де (3.39)

Q - кількість повітря, необхідного для боротьби із зайвим теплом;

с - питома теплоємкість повітря = 1000 Дж/(кг*К);

г - питома вага повітря при відповідній температурі приміщення, кг/м³ (при t = 20…50 °С, г = 1,08 кг/м³)

t₁, t₂ - відповідно температури, при яких повітря видаляється та надходить до приміщення, приймається t₁ - t₂ = 3 K

(м³/ч)

5. Для виробу тип вентиляції розраховується кратність обміну повітря в приміщенні за формулою:

, де (3.40)

V - об'єм приміщення = 66,15 м³

(м³)



В залежності від кратності обміну повітря в приміщенні можуть бути використані наступні типи вентиляції:

- неорганізована природна вентиляція, котра забезпечує кратність обміну повітря n = 1…1,5;

- аерація забезпечує кратність до 30;

- механічна вентиляція, забезпечуючи кратність 30 та вище.

Згідно з отриманими результатами розрахунків у приміщенні відділу охорони праці ВАТ «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» потрібно використовувати аерацію (1,5<n<30)

Аерацією називається організований природний повітрообмін, здійснюваний у заздалегідь розрахованих обсягах і регульований відповідно до зовнішніх метеорологічних умов. Перевагою аерації є можливість подачі великих обсягів повітря без застосування вентиляторів і повітроводів. Недолік аерації полягає в тому, що повітря вводиться в приміщення без попереднього очищення і підігріву, а що видаляється - не очищається від викидів і забруднює зовнішнє повітря.

Техніка безпеки.

Приміщення відділу охорони праці ВАТ «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» можна віднести відповідно до електробезпеки до класу «без підвищеної небезпеки».

В приміщенні розташован один персональний комп'ютер TI TITAN elite типу AMD Anthon 64X 4200 і один лазерний принтер типу EPSON СХ3500. Устаткування харчується від джерела змінного струму з напругою 220 В. Комп'ютер обладнаний сучасним монітором типу Sync Master 740BF стандарту ISO 9001. Задні панель комп'ютера і моніторів направлені не в стіну і знаходяться від неї на відстані не менше 1 м, що відповідає встановленим нормам.

Електропроводка встановлена згідно зі всіма правилами установки електроустаткуванні. Електропроводка представлена шнуром в ізоляції, яка прокладена поверх бетонної основи та прихована спеціальними захисними конструкціями. Вона забезпечена автоматичним вимикачем на випадок короткого замикання. Загальна чисельність встановлених електричних розеток складає дві, також є переноска на п'ять розеток. Вони розташовані недалеко від робочих місць на висоті 1 м, що відповідає нормам. Для зменшення ризику випадкового торкання до частин з напругою, що знаходяться під напругою, забезпечена високоякісна ізоляція, і облаштування розеток за європейським стандартом. Ремонтом розеток та заміною ламп займається служба головного енергетика.

Рівень електробезпеки в приміщенні П1 та задовольняє вимогам Держстандарту 12,1.013-91 ССБТ «Будівництво. Електробезпека. Загальні вимоги»

Згідно положенням Про порядок проведення навчання та перевірки знать з питань охорони праці, затвердженим генеральним директором, при прийнятті на роботу і в процесі трудової діяльності робітникам відділу охорони праці проводиться інструктаж ввідний, первинний та повторний. За останні п'ять років в приміщення відділу нещасні випадки не траплялися.

Пожежна безпека.

За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення та будівлі відповідно до норм технологічного проектування ( ОНТП 24-86 ) поділяються на п'ять категорій А, Б, В, Г, Д. Приміщення відділу охорони праці належить до категорії Д зі ступенем вогнестійкості 1. Стіни та перегородки в будівлі залізобетонні.

В приміщенні знаходиться один порошковий вогнегасник типу ОП-5.

Можливими причинами пожежі в приміщенні є:

- несправність електропроводки;

- порушення правил монтажу електроустаткування та побутових приладів;

- використання несправних електропобутових і опалювальних приладів;

- паління на робочому місці.

Усі працівники заводу зобов'язані знати і дотримувати правил пожежної безпеки, викладених в технологічних регламентах, робочих і спеціальних інструкціях. Одночасно з інструктажем з техніки безпеки і виробничої санітарії проводять інструктаж з пожежної безпеки. Найбільш часті причини виникнення пожеж на промислових підприємствах - необережне поводження з вогнем, несправність виробничого устаткування, правил експлуатації електроустаткування, недотримання правил пожежної безпеки.

Конкретні профілактичні заходи спрямовані на вирішення причин загорання є такими:

- у випадку несправності або пошкодження електропроводки, запросити електрика;

- припинити використання на робочому місці електропобутових і опалювальних приладів при перших ознаках їх несправності;

- палити в строго відведених для цієї мети місцях.

Пожежної сигналізації в приміщенні немає, проте є телефонний зв'язок. Автоматичних пристроїв для тушіння пожару немає.

На кожній сходовій площадці є два евакуаційні виходи на вулицю та один в цех. На кожному сходовому марші є два пожежних крана, тобто в будинку їх вісім штук. На вході в цех є два пожежних шита. На кожному поверсі в коридорі на стіні висить план евакуації.

В кожному цеху на підприємстві організовані добровольчі пожежні дружини (ДПД) з п'яти чоловік. В кожному відділі висить чіткий план дій при виникненні пожежі та є відповідальний за пожежну безпеку, котрий пройшов навчання з правил пожежної безпеки в учбовому цеху.

Єдиним недоліком в протипожежному захисті на підприємстві є відсутність в приміщеннях пожежної сигналізації. Це можна виправити установив необхідне обладнання, яке буде фіксувати задимленість приміщення, вмикати тривогу та інше.

Пропозиції з поліпшення умов праці

Загалом умови праці робітників відділу охорони праці ВАТ «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» є задовільними.

З метою поліпшення умов праці у відділі пропонується обладнати приміщення відповідно до сучасних вимог:

- встановити пластикові вікна для поліпшення терморегуляції і мікро-клімату в приміщенні;

- встановити підвісні стелі з метою приховання повітряних відводів

- встановити пожежну сигналізацію

- встановити автоматичну систему пожежогасіння;

- встановити кондиціонер;

- встановити зручні та комфортні меблі, в тому числі зручні крісла.

Робоче місце кожного робітника відділу повинне знаходитися в добре освітленому приміщенні біля вікна тому, що будь-яке поліпшення умов праці приводить до підвищення продуктивності праці на 15-20%.

3.3 Розрахунок економічної та обґрунтування соціальної ефективності від впроваджених заходів

Ефективність виробництва Ї це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили за певний проміжок часу. Під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів: праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації та виробництва різноманітних товарів і послуг.

Родовою ознакою ефективності може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу.

Слід зазначити, що процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства методологічно пов'язаний передовсім із визначенням належного критерію і формуванням відповідної системи показників.

Критерій є головною відмітною ознакою й визначальною мірою вірогідності пізнання суті ефективності виробництва, відповідно до якого здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності. Правильно сформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності.

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва полягає в тім, щоб на кожну одиницю ресурсів - трудових, матеріальних і фінансових - досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб'єктів господарювання.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме [35]:

- забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;

- відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;

- можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві;

- виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва.

Ефективність виробництва має поліморфність визначення й застосування для аналітичних оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є відокремлювання за окремими ознаками відповідних типів ефективності, кожний з яких має певне практичне значення для системи господарювання. Відповідні типи ефективності виробництва виокремлюються переважно на підставі одержуваних ефектів господарської діяльності підприємства. У зв'язку з цим виникає необхідність навести сутнісно-змістову характеристику окремих типів ефективності.

Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать:

- обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції;

- величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва;

- економія тих чи тих видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції;

- продуктивність праці тощо.

Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними.

Локальна (комерційна) ефективність визначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).

Коли ж виробництво продукції на даному підприємстві потребує додаткових витрат ресурсів, але її споживання на іншому підприємстві пов'язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то кажуть про народногосподарську ефективність, тобто сукупний ефект у сферах виробництва та споживання відповідних виробів.

Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємства за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень порівняльної ефективності відбиває економічні та соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень проти інших можливих варіантів.

Абсолютна й порівняльна ефективність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютної ефективності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

Первинна ефективність - це початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, запровадження прибуткових технічних, організаційних або економічних заходів.

Первинна (початкова) ефективність майже завжди примножується завдяки багатоспрямованому та багаторазовому використанню названих заходів не лише на даному, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності. Тоді можна казати про так звану мультиплікаційну ефективність, яка виявляється здебільшого в кількох специфічних формах - дифузійному й резонансному ефектах, а також ефектах «стартового вибуху», супровідних можливостей та акселерації.

Розрахуємо фактичну величину продуктивності праці за формулою (3.41):

ПП_ф = , (3.41)

де V_вир - обсяг виробництва, грн.

Ч_роб. - чисельність робочих.

ПП_ф = = 121,74 тис. грн.



Після впровадження бригадної форми организації праці продуктивність збільшиться на 5% (3.42).

ПП_п = ПП_ф Ч %_росту , (3.42)

ПП_ф - продуктивність праці фактична;

%_росту - відсоток росту.

ПП_п = 121,74 Ч 1,05 = 127,65 тис. грн.

Новий обсяг виробництва товарної продукції (3.43):

V_вир.пл = V_вир.ф Ч % _росту, (3.43)

V_вир.ф - обсяг товарної продукції по плану.

V_вир.пл = 93207,5 Ч 1,05 = 97867,88 тис. грн.

Розрахуємо новий прибуток за формулою (3.44):

П_пл = П_ф Ч %_роста, (3.44)

де П_ф - прибуток по плану.

П_пл = 22070,2 Ч 1,05 = 23173,7 грн.



Економічна ефективність від введеного заходу сладе (3.45):

Е = П_пл - П_ф (3.45)

Е = 23173,7 - 22070,2 = 1103,5 тис. грн.

Впровадження запропонованих заходів принесе підприємству додатковий прибуток у розмірі 1103,5 тис. грн. Обсяг виробництва збільшиться від 93207,5 тис. грн. до 97867,88 тис. грн. Та підвищеться продуктивність праці до 120,65 тис. грн. Запропоновані заходи сприяють підвищенню матеріального й життєвого рівня працівників організації, підвищують соціальну захищеність працівників, що сприяє зниженню плинності кадрів, і залученню молодих фахівців, орієнтованих на високий заробіток. Усвідомлюючи той факт, що при максимальних зусиллях працівник одержить і гідну оплату, він буде прагнути до підвищення продуктивності своєї праці. Прибуток повинен розподілятися по цехах залежно від їхнього внеску в підвищення продуктивності праці, а отже кожна бригада, буде прагнути збільшити свій внесок. Захід щодо вдосконалення технології виробництва полягає у автоматизації операції по намотуванню статора, а саме заміні робочих місць ручного намотування одним універсальним намотувальним верстатом. Введення даного заходу забезпечить заводу економію робочої площі, за цим слідує велика економія пари для опалення робочої зони, і скорочення споживи в електроенергії для освітлення робочих місць. Так саме здійснюється велика економія допоміжних матеріалів, що особливо буде помітно при великих обсягах випуску. Враховуючи різницю між нормами розходу при механізованому та ручному намотуванні, у результаті введення даного заходу можна скоротити витрати на ціну матеріалу. А це позитивно впливає на собівартість продукції. Витрати на електроенергію на протязі року на освітлення п'яти робочих місць ручної обмотки розраховуються по формулі:



Qосв = Цэ.о.Ч Wосв , (3.46)

де Цэ.о. - ціна 1 квт/год освітлювальної енергії, грн.;

Wосв - річні витрата електроенергії на освітлення.

Wосв = 44503,8 квт.

Цэ.про = 0,3065 грн.

Qосв = 145200 Ч 0,3065 = 44503,8 грн.

Витрати на електроенергію на протязі року на освітлення робочого місця оператора універсального намотувального верстата:

Wосв = 48400 квт.

Qосв = 48400 Ч 0,3065 = 14834,6 грн.

Витрати на освітлення робочого місця оператора універсального намотувального верстата нижче, ніж на освітлення п'яти робочих місць ручного намотування.

Річна економія складе:

44503,8 - 14834,6 = 29669,2 грн.

Річні витрати на опалення робочих місць ручної обмотки розраховуються по формулі (3.47):

Цп = Цуд.п Ч Qп , (3.47)

де Ц уд.п. - ціна 1 тис. м³ пари, грн.;

Qп - річна потреба в пари для опалення.



Цуд.п = 93,70 грн.

Qп = 15,84 ккал/т

Цп = 15,84 Ч 93,70 = 1484,21 грн.

Річні витрати на опалення робочого місця оператора універсального намотувального верстата:

Цуд.п = 93,70 грн.

Qп = 5,28 ккал/т

Цп = 5,28 Ч 93,70 = 494,74 грн.

Для опалення протягом року робочого місця оператора універсального намотувального верстата затрачається набагато менше коштів, ніж для опалення площі де перебувати п'яти робочих місць намотувальниць.

Річна економія складе:

1484,21 - 494,74 = 989,47 грн.

Здійснюється значна економія енергоресурсів для загально виробничих цілей і в сумі вона становить:

Загальна економія:

29669,2 + 989,47 = 30658,67 грн.

В результаті впровадження механізованого способу обмотування відбувається умовне вивільнення 4 працівників. Отже скорочення чисельності дозволити зменшити витрати на заробітну платню працюючим, що знизить собівартість продукції. Тобто зменшення трудомісткості веде до зниження собівартості виробляємої продукції, а отже, до зниження ціни одного статора. Середня заробітна платня намотувальниці складає 500,35 грн. Річна заробітна платня 4 намотувальниць дорівнює:

500,35 Ч 4 Ч 12 = 24016,8 тис. грн.

Економна ефективність заходу щодо вдосконалення технології виробництва, може бути розрахована як сумарна економія від усіх затрат.

Сумарна економія від заходу: 30,66+35,20 +24,02 = 89,88 тис. грн.

Підприємство бере на себе відповідальність по працевлаштуванню умовно вивільнених робітників. Працівники цеху можуть бути спрямовані на навчання іншої професії, або на підвищення кваліфікації, за бюджетні засоби заводу.

Нові заходи на підприємстві ВАТ «Укрелектромаш» щодо поліпшення існуючих методів економічного стимулювання колективу допоможе збільшити їх зацікавленість у підвищенні ефективності виробництва. Допоможе підприємству ефективним чином, з мінімальним обсягом витрат у періоди підвищення різкого попиту на продукцію змотивувати колектив до підвищення продуктивності та без втрати якості їх роботи. У плановому році заходи економічного стимулювання принесуть підприємству прибуток у розмірі 1103,5 тис. грн. за рахунок підвищення продуктивності праці на 5%.

Загальні заходи по вдосконаленню технології виробництва, принесуть економію у розмірі 89,88 тис. грн.

Сумарна економія від запропонованих заходів складе 1193,38 тис. грн.



Висновки

Ефективне управління виробничо-господарською діяльністю підприємств значною мірою залежить від впровадженої системи мотивації праці персоналу та управлінських рішень, які приймаються в рамках існуючої системи або з питань її корегування та зміни Тому необхідно на кожному конкретному підприємстві в першу чергу розробити власну ефективну систему мотивів та стимулів, що забезпечують активізацію діяльності персоналу відповідно до цілей, які поставлено перед підприємством..

Мотивація праці та професійного зростання є важливим фактором успішного розвитку. Навіть стабільні підприємства постійно відчувають проблеми, які пов'язані із втратою грамотних та ініціативних фахівців. Це свідчить про недостатню мотивацію їхнього професіоналізму. Якщо для одних підприємств з низьким рівнем спеціалізації праці ця проблема не актуальна, оскільки заміну працівнику, який звільнився, може бути знайдено (або підготовлено іншого працівника) у короткі строки, то для інших втрата кваліфікованих кадрів обертається зниженням якості продукції.

Управлінські рішення стосовно мотивації праці нерозривно пов'язані з розвитком підприємства і мають бути спрямовані на повну реалізацію можливостей працівника. Функція мотивування, як найскладніша з усіх інших функцій управління, сприяє реалізації цілей і завдань, що виникають перед підприємством. Складність її в тому, що головна дійова особа - працівник зі своїми потребами, задоволення яких є рушійною силою в процесі його діяльності, свідомої або неусвідомленої поведінки. Тому в механізмі трудової мотивації найяскравіше виявляються особисті потреби, оскільки вони безпосередньо пов'язані із життєдіяльністю індивіда.

Сучасна модель управління підприємством має включати механізм ефективного прийняття управлінських в системі трудової мотивації, який дозволив би поєднувати стратегічну ціль організації з потребами та інтересами робітників, взаємоузгоджуючи різні форми стимулювання зі складністю й результативністю праці, об'єктивно оцінюючи роботоздатність, знання, досвід, можливості працівників, створюючи умови реалізації й розвитку трудового потенціалу персоналу, систему гнучкої адаптації працівників до ринкової кон'юнктури, наближуючи інтереси підприємства до інтересів працівників і навпаки.

Враховуючи світовий досвід мотивації праці, можна стверджувати, що теоретична основа для створення такого механізму існує, однак його слід удосконалити з урахуванням результатів мотиваційного моніторингу і прилаштувати до своєрідної трудової ментальності робітників та економічної ситуації в Україні.

Список літератури

1. Василенко В. О. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посібник. - К.: ЦУП, 2002. -- 420 с.

2. Гибсон Дж. Л., Иванцевич Д.М., Донелли Д.Х. - мл. Организации: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. - 8-е изд. - М: ИНФРА-М, 2000. - XXVI, 662 с.

3. Дафт Р. Менеджмент. - СПб.: Издательство "Питер", 2000. - 832 с.

4. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення: технологія прийняття рішень. -- К.: Наукова думка, 2001. -- 244 с

5. Економіка праці. Навчальний посібник/Т. І. Лепейко, Т. С.Шапошнікова, О. В. Толстікова. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. - 232 с.

6. Игнатьева А. В. Исследование систем управления / А. В. Игнатьева, М. М. Максимцов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000, 158 с.

7. Карданская Н.Л. Принятие управленческого решения: Учеб. для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2004. - 162 с.

8. Колот А. М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу: Посібник. - К.: КНЕУ, 1998.

9. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 256 с.: ил.

10. Кошелупов Ігор Федорович. Мотивація управлінського персоналу як складова стратегії підприємства : Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Одеський держ. економічний ун- т. -- О., 2006. -- 239арк. -- Бібліогр.: арк. 180-192.

11. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: Учеб. - М.:Дело, 2000. - 392 с.

12. Менеджмент організації. / За редакцією З.П. Румянцевої. Київ, 1996. с. 352.

13. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1992. - 702 с.

14. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління Навчальний посібник / К. : Академвидав, 2003.- 567 c.

15. Організація прийняття рішень з мотивації праці персоналу підприємства : Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / І.А. Грузіна; Харк. нац. екон. ун-т. -- Х., 2004. -- 18 с. -- укp.

16. Основы управления персоналом / Под ред. Б.М. Генкина и др. - М.: Высшая школа, 2003. - 384 с.

17. Подсолонко А.О. Менеджмент: теорія і практика: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2003. с. 370.

18. Радугин А.А. Основы менеджмента. Учебное пособие для вузов / Научный редактор А.А. Радугин. - М.: Центр, 2006. - 432 с.

19. Ременников В.Б. Разработка управленческого решения: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 140 с.

20. Румянцева З.П. и др. Общее управление организацией: принципы и процессы: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 3. - М.: «ИНФРА-М», 1999. - 336 с.

21. Саенко В.Г. Экономико-информационные аспекты моделей мониторинга / В.Г. Саенко, О.А. Левченко, Н.В. Кокорев. - Луганск: Изд. Восточноукраинского гос. унив. 1998 - 148 с.

22. Сладкевич В.П., Чернявский А.Д. Современный менеджмент. - К., 2002. с.150.

23. Осовська Г. В. Основи менеджменту: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.:"Кондор", 2003 - 556 с.

24. Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений - М.:Юнити-ДАНА, 2001. -- 272 с.

25. Стадник В.В. Менеджмент: Посібник. - К.: Академвидав, 2003, 464 с.

26. Сухарський В. С. Менеджмент: Теорія, методологія, практика: Монографія. -- Тернопіль: Астон, 2002. -- 416 с.

27. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента // Контроллинг. - М.: Наука, 2004. - 184 с.

28. Уткин Э.А. Мотивационный менеджмент. - М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем», Издательство ЭКМОС, 2003. - 256 с.

29. Фатхутдинов Р. А. Управленческие решения: Учебник. 4-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 283 с.

30. Шегда. А.В. Менеджмент: Навчальний посібник. - К.: «Знання», 2002. с. 584.

31. Шинкаренко В.Г. Система мотиваційного моніторингу працівників підприємства / В.Г. Шинкаренко, О.Н. Криворучко // Україна: аспекти праці, 2000. - №4. - С. 27-32.

32. Василенко В. О. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посібник. - К.: ЦУП, 2002. -- 420 с.

33. Гибсон Дж. Л., Иванцевич Д.М., Донелли Д.Х. - мл. Организации: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. - 8-е изд. - М: ИНФРА-М, 2000. - XXVI, 662 с.

34. Дафт Р. Менеджмент. - СПб.: Издательство "Питер", 2000. - 832 с.

35. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення: технологія прийняття рішень. -- К.: Наукова думка, 2001. -- 244 с

36. Економіка праці. Навчальний посібник/Т. І. Лепейко, Т. С.Шапошнікова, О. В. Толстікова. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. - 232 с.

37. Игнатьева А. В. Исследование систем управления / А. В. Игнатьева, М. М. Максимцов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000, 158 с.

38. Карданская Н.Л. Принятие управленческого решения: Учеб. для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2004. - 162 с.

39. Юкаева В.С. Управленческие решения: Учеб. Пособие. - М.: Аудит, Издательский дом "Дашков и К^О", 1999. - 292 с.

40. Колот А. М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу: Посібник. - К.: КНЕУ, 1998.

41. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 256 с.: ил.

42. Кошелупов Ігор Федорович. Мотивація управлінського персоналу як складова стратегії підприємства : Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Одеський держ. економічний ун- т. -- О., 2006. -- 239арк. -- Бібліогр.: арк. 180-192.

43. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: Учеб. - М.:Дело, 2000. - 392 с.

44. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1992. - 702 с.

45. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління Навчальний посібник / К. : Академвидав, 2003.- 567 c.

46. Організація прийняття рішень з мотивації праці персоналу підприємства : Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / І.А. Грузіна; Харк. нац. екон. ун-т. -- Х., 2004. -- 18 с. -- укp.

47. Основы управления персоналом / Под ред. Б.М. Генкина и др. - М.: Высшая школа, 2003. - 384 с.

48. Осовська Г. В. Основи менеджменту: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.:"Кондор", 2003 - 556 с.

49. Подсолонко А.О. Менеджмент: теорія і практика: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2003. с. 370.

50. Радугин А.А. Основы менеджмента. Учебное пособие для вузов / Научный редактор А.А. Радугин. - М.: Центр, 2006. - 432 с.

51. Ременников В.Б. Разработка управленческого решения: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 140 с.

52. Румянцева З.П. и др. Общее управление организацией: принципы и процессы: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 3. - М.: «ИНФРА-М», 1999. - 336 с.

53. Саенко В.Г. Экономико-информационные аспекты моделей мониторинга / В.Г. Саенко, О.А. Левченко, Н.В. Кокорев. - Луганск: Изд. Восточноукраинского гос. унив. 1998 - 148 с.

54. Сладкевич В.П., Чернявский А.Д. Современный менеджмент. - К., 2002. с.150.

55. Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений - М.:Юнити-ДАНА, 2001. -- 272 с.

56. Стадник В.В. Менеджмент: Посібник. - К.: Академвидав, 2003, 464 с.

57. Сухарський В. С. Менеджмент: Теорія, методологія, практика: Монографія. -- Тернопіль: Астон, 2002. -- 416 с.

58. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента // Контроллинг. - М.: Наука, 2004. - 184 с.

59. Уткин Э.А. Мотивационный менеджмент. - М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем», Издательство ЭКМОС, 2003. - 256 с.

60. Фатхутдинов Р. А. Управленческие решения: Учебник. 4-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 283 с.

61. Шегда. А.В. Менеджмент: Навчальний посібник. - К.: «Знання», 2002. с. 584.

62. Шинкаренко В.Г. Система мотиваційного моніторингу працівників підприємства / В.Г. Шинкаренко, О.Н. Криворучко // Україна: аспекти праці, 2000. - №4. - С. 27-32.

63. Юкаева В.С. Управленческие решения: Учеб. Пособие. - М.: Аудит, Издательский дом "Дашков и К^О", 1999. - 292 с.

Размещено на Allbest.ru