Впровадження сучасних методів управління на підприємстві (за матеріалами СО "ВВЕМ" ВАТ "АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" м. Вінниця)

Акти управління СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго», які здійснюються управлінськими працівниками, поділяються на два види: нормативні та індивідуальні.

Нормативні акти управління господарства (Статут підприємства, положення про структурні підрозділи, інструкції тощо) визначають мету, завдання, функції, права та відповідальність господарства, його підрозділів і службових осіб апарату управління.

Індивідуальні акти управління у господарстві (накази, розпорядження, вказівки тощо) адресують певним об'єктам управління, визначають їм чергові завдання.

Організаційний вплив на об'єкт управління здійснюється у формі регламентування, нормування, інструктування та інформування. Він є засобом впливу через документи тривалої дії.

Організаційне регламентування у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» ґрунтується на використанні норм українського права і правил, дотримання яких обов'язкове як для керівника, так і для всіх працюючих на підприємстві. На основі правових норм, що містяться в законах, декретах, положеннях, указах і постановах українського законодавства, в Статуті господарства (додаток Б) та інших документах. У СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» розроблені положення про відділи і служби, а також посадові інструкції для всіх службових осіб.

Вплив на систему, якою управляють, за допомогою організаційного нормування реалізується через встановлення нормативів, які уточнюють межі будь-якої діяльності, параметри технічних і економічних процесів. У СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» використовуються такі нормативи:

- техніко-технологічні - регулюють використання обладнання та допоміжних матеріалів;

- планово-економічні - охоплюють регулювання оплати і стимулювання праці, строки подання статистичної звітності;

- трудові - це норми виробітку, нормативи чисельності працівників, норми часу для праці і відпочинку, трудового розпорядку тощо;

- фінансово-кредитні - регулюють порядок одержання кредитів та ліквідації заборгованості, створення фондів загального і спеціального призначення, порядок віднесення втрат і збитків на результати діяльності та ін.;

- організаційно-управлінські, до них відносять типові управлінські структури, норми підпорядкування, порядок розробки та прийняття управлінських рішень та ін.

Організаційно-методичне інструктування також ефективний засіб інформаційного впливу на трудовий колектив або на окремого працівника. У СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» за допомогою методичних вказівок, розробок, інструкцій розробляються правила, які регулюють організаційні та спеціальні сторони його діяльності, підрозділів і службових осіб. Визначається порядок виконання будь-яких робіт, використання технічних засобів. Зокрема до інформаційного впливу, що використовується в господарстві належить використання актів, протоколів, доповідних записок, службових листів, заяв. Також з метою інструктування у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» практикують оформлення приміщень організаційною документацією про умови роботи. Це стенди з найменуваннями організаційних підрозділів, схеми розташування їх, порядок роботи, внутрішньоорганізаційні інструкції. Це все поліпшує організаційні умови роботи, сприяє успішному виконанню її.

На відміну від організаційного впливу методи розпорядчого впливу відображають динаміку процесу управління і спрямованості на регулювання виробництва та усунення збоїв і перешкод, що виникають у роботі, їх здійснюють шляхом прийняття адміністративно-управлінських актів керівником, проведення спеціальних організаційних заходів. Розпорядчий вплив у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» реалізується у формі наказів, розпоряджень, вказівок (письмово чи усно). Накази можуть віддаватися керівником підприємства як в письмовій, так і в усній формі. При цьому використовуються кадрові, виробничі накази, накази по заробітній платі, з приводу переводу на іншу роботу, прийняття на роботу та звільнення з роботи, накази про покарання та заохочення. Розпорядження віддаються як в усній, так і в письмовій формі начальниками підрозділів, служб, в деяких випадках - керівником. Вони мають на меті виконання наказів. Вказівки використовуються для виконання наказів і розпоряджень. Дисциплінарні дії на підприємстві використовуються згідно з конкретними ситуаціями. Вони виливаються в зауваження, догани, звільнення.

Організаційно-розпорядчі методи управління можна класифікувати також за джерелами впливу. Тоді виділяють способи організаційного впливу першого, другого та наступних рівнів управління, практика свідчить, що кожний рівень системи управління має свої особливості організаційного впливу і виділяє ті з них, які найбільш ефективні для цього рівня. Так, на вищих рівнях системи управління СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» переважають регламентаційні та нормативні способи організаційного впливу. На низовому щаблі управління на передній план виходять розпорядчі методи, покликані регулювати та підтримувати повсякденну виробничо-господарську діяльність. Диференціація способів організаційного впливу за рівнями системи управління закономірна, оскільки вона відображає обсяг повноважень, якими володіють керівники певного рангу, юридичне становище певного рівня управління, специфіку управління, його функціональний зміст на певному щаблі управління.

У СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» інколи вдаються й до таких адміністративних методів впливу як: матеріальна відповідальність і стягнення (добровільне відшкодування збитку підприємству, депреміювання, повна матеріальна відповідальність, колективна матеріальна відповідальність); дисциплінарна відповідальність і стягнення (зауваження, догана, сувора догана, пониження в посаді, звільнення); адміністративна відповідальність (попередження, штрафи, відшкодувальне вилучення предметів, адміністративний арешт та ін.). Отже, організаційно-розпорядчі методи витікають із суті управління, особливостей і властивих йому взаємовідносин, є стрижнем управлінського впливу, специфічним управлінським явищем. Звідси випливає потреба застосування організаційно-розпорядчих методів управління за будь-якої системи господарювання. В цих методах управлінський вплив набуває предметної форми і спонукає виконавців до конкретних дій.

Об'єктом соціальних методів управління підприємства є група працівників і трудовий колектив у цілому, а метою - управління формуванням і розвитком колективу для оптимальної згуртованості його членів у досягненні загальної мети шляхом забезпечення єдності інтересів, соціальної справедливості, розвитку ініціативи і почуття відповідальності кожного працівника за результати індивідуальної та колективної праці. Під впливом соціально-психологічних факторів в управлінні формуються суспільна свідомість, психологічні зв'язки в колективі, відношення до праці. Психологічний стан працівника може сприяти підвищенню продуктивності й ефективності праці, і навпаки, знижує трудову активність людей (втома, роздратування, апатія тощо).

Методи покликані підвищувати ініціативу і творче ставлення членів колективу до виконання службових та громадських обов'язків. Для цього у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» використовують обмін передовим досвідом, моральне заохочення, розвиток соціальних потреб та інтересів, визначення соціальних проблем і перспективних цілей тощо. Ефективним засобом стимулювання трудової активності є моральне заохочення працівників за результатами праці. Зокрема у господарстві працівників які досягли високих успіхів у професійній діяльності нагороджують грамотами, цінними подарунками тощо.

З метою підвищення соціальної активності працівників і створення трудових колективів, що працюють ефективно, в господарстві широко застосовують критику і самокритику. Для цього використовують особисті бесіди, збори, засідання.

Методи управління нормативною поведінкою, що застосовуються у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» спрямовані на упорядкування і гармонізацію соціальних відносин. Це, зокрема, сприяння утвердженню певних норм поведінки окремих осіб, груп і колективів у різних ситуаціях (правила внутрішнього розпорядку, статут, правила етикету).

Суб'єктом психологічних методів управління є керівник господарства, який у своїй діяльності спирається на думку членів трудового колективу. За допомогою психологічних методів управління регулюються міжособистісні стосунки як працівниками і керівниками, так і між членами трудового колективу господарства.

Психологічні методи управління поділяють на такі основні групи:

- методи формування і розвитку трудового колективу;

- методи гуманізації стосунків у трудовому колективі;

- методи психологічного спонукання (мотивації);

- методи професійного відбору і навчання.

Методи формування і розвитку трудового колективу дають можливість підтримувати на оптимальному рівні кількісне співвідношення між працівниками з урахуванням їхньої психологічної сумісності для регулювання групових стосунків усередині колективу. До методів гуманізації стосунків у трудовому колективі належать: стиль керівництва, культура управління, етика управлінської діяльності. Їх завданням є створення оптимальних стосунків між працівниками і керівником, утвердження принципів соціальної справедливості.

Відмітимо, що у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» у зв'язку з тим, що керівник і більшість працівників працюють разом протягом багатьох років сформована культура управління, стосунки між підлеглими і керівником відповідають управлінській субординації.

Сутність методів психологічного спонукання (мотивації) полягає у формуванні у працівників мотивів до високопродуктивної праці завдяки розвитку ініціативи та винахідливості, з цією метою в господарстві неодмінно заохочуються раціоналізаторські пропозиції та ініціатива.

Для того щоб успішно керувати діяльністю трудового колективу, керівник повинен мати соціальну інформацію про нього. Це завдання вирішують через систему конкретних соціологічних досліджень. На практиці застосовують різні методи і прийоми соціологічних досліджень, серед яких найбільшого поширення набули методи збирання соціальної інформації (спостереження, аналіз документації, соціальний експеримент, анкетування, інтерв'ювання, соціометрія та ін.) і методи кількісної і якісної обробки даних (математичні, статистичні методи узагальнення і аналізу). Форми застосування зазначених методів визначаються завданнями дослідження, які стоять перед СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго», але останнім часом на підприємстві використовують такий метод збирання інформації, як анкетування.

Розділ 3. Удосконалення методів управління на СО «ВВЕМ» ВАТ «АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО»

управління планування менеджмент якість

3.1 Методи управління енергетичним підприємством, засновані на сучасних концепціях менеджменту

Удосконалення системи управління повинно будуватись відповідно державній політиці в енергетичній галузі. Державна політика в електроенергетиці базується на таких принципах:

- державне регулювання діяльності в електроенергетиці;

- створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики;

- забезпечення раціонального споживання палива і енергії;

- додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії;

- створення умов для розвитку і підвищення технічного рівня електроенергетики;

- підвищення екологічної безпеки об'єктів електроенергетики;

- забезпечення захисту прав та інтересів споживачів енергії;

- збереження цілісності та забезпечення надійного і ефективного функціонування об'єднаної енергетичної системи України, єдиного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління нею;

- сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку електричної енергії;

- забезпечення підготовки кадрів високої кваліфікації для електроенергетики;

- створення умов для перспективних наукових досліджень;

- забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики;

- забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів.

Крім того, потрібно врахувати проблемні питання щодо «вузьких місць» в ОЕС України та Центрального регіону, труднощі щодо складання графіків навантаження електростанцій, проблемні питання, що виникають під час експлуатації обладнання та введення нового обладнання.

Ми вважаємо, що удосконалення методів управління повинно бути побудовано на основі концепції енергетичного менеджменту в містах з використанням елементів управління менеджменту якості, менеджменту знань.

На рис. 3.1 представлено систему управління, що використовує сучасні управлінські технології і може бути активно використана на підприємствах енергетичної галузі та в адміністративному менеджменті управління містом.

Розглянемо кожну з технологій управління. Менеджмент якості та впровадження чіткої системи якості на кожному робочому місці дозволить сформувати бібліотеку бізнес-процесів та здійснити моделювання і оптимізацію кожного з них. Одержані результати моделювання дозволять визначити критичні точки кожного процесу, удосконалити контроль, скорегувати посадові інструкції, уникнути дублювання в роботі персоналу.

Практичними заходами реалізації системи управління знаннями в організації є створення конкретних форм обміну знаннями між робітниками в процесі міжособистісних комунікацій, застосування сучасних комп'ютерних технологій,створення організаційної культури для сприяння створенню міжорганізаційного поля знань для створення конкурентних переваг організації (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Система управління знаннями СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго»

Складові системи управління знаннями	Реалізація заходів
Технологічна підсистема	Сукупність технологічних рішень для пошуку, аналізу, обробки, зберігання, структуризації, передачі і розповсюдження знань. Створення баз даних, корпоративних мереж та довідників. Основний напрямок - енергетичний менеджмент.
Мотиваційна підсистема	Премії, пільги; розвиток персоналу (забезпечення можливості підвищення рівня знань та планування трудової кар'єри). Перекваліфікація та оновлення персоналу для нових напрямів розвитку - моніторингу та впровадження енергозберігаючих технологій
Організаційна підсистема	Програмовані курси навчання. Проведення лекцій. Проведення коучингу. Рольове навчання. Проектні групи. Участь у науково-практичних семінарах і конференціях (разом з відповідними управліннями Вінницьких міської та обласної рад)

Технологія менеджменту знань передбачає формування знань організації. Знання підприємства можна розділити на дві категорії - знання, що зберігаються за допомогою інформаційних технологій та «живі знання», носіями яких є співробітники. На рис. 3.2 представлено ланцюг розвитку системи управління знаннями в організації.

На основі концепції управління знаннями можна сформувати таблицю, що дозволить скорегувати функції менеджерів з служб управління трудовими ресурсами відповідно цій концепції. В таблиці 3.2 представлені посади нових підрозділів управління знаннями, що пропонуються вводити для організацій, що впроваджують нову концепцію та повністю змінюють організаційну структуру.

Рис. 3.2 Ланцюг розвитку системи управління знаннями для СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго»

Якщо цю концепцію використовувати для структури СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго», то запропоновані функції та посадові обов'язки можуть виконувати менеджери служб управління персоналом та провідні менеджери, що будуть керівниками нових напрямків розвитку - енергетичного аудиту та нових технологій. Ми вважаємо, що координатори знань самотужки не зможуть виконати такі змістовні та технологічно непрості функції. В даному випадку двоїстість менеджменту знань проявляється в тому, що потрібно використовувати знання та навички менеджерів з персоналу та менеджерів напрямків. Крім того, потрібно впроваджувати комплексну систему енергетичного менеджменту в місті та на кожному окремому підприємстві, установі, житлових будинках.

Людський капітал є найважливішим чинником економічного розвитку, який визначає ефективність використання виробничого, фінансового та природного капіталу і безпосередньо впливає не тільки на темпи, але і на якість економічного зростання, що обумовлено рядом причин.

Рух сучасної цивілізації до постіндустріального суспільства, інформаційної, наукоємної, високотехнологічної та інноваційної економіки. Цей процес супроводжується кардинальною зміною змісту і характеру трудової діяльності. У все більшій мірі роль рушійної сили набуває творчий характер праці, знання як безпосередня продуктивна сила, інформація як виробничий ресурс. Ясно, що нові напрямки розвитку інтелектуально доповнять традиційні - забезпечення споживання енергії, ремонт і будуть сприяти формуванню системи управління знаннями на підприємстві. Управління знаннями не обмежується лише їх накопичення усередині компанії, а спрямоване на поширення знань серед співробітників і постійне їхнє використання. Розглянемо принципові розходження, що не дають застосовувати до знань підходи, які успішно використовуються для управління фізичними, матеріальними і фінансовими ресурсами:

1) людина, що передає знання, залишається його власником - одне знання може передаватися необмежену кількість разів, і при передачі збільшується кількість його власників.

2) знання не зношується, скоріше, навпаки - при постійному використанні воно розвивається і стає більш корисним.

3) знання існує віртуально і може бути як формалізованим (явним), так і персоналізованим (прихованим).

Таким чином, ми приходимо до необхідності формування нового управлінського підходу, що буде враховувати ці відмінності. Управління знаннями - це безупинний процес, спрямований на створення, накопичення і застосування знань на підприємстві.

Критерієм його ефективності є можливість співробітника підприємства вчасно одержати необхідне знання. Формалізовані знання (Explicit Knowledge) - знання, що містяться в листах, доповідях, звітах і т.д., ті знання, які можна задокументувати, відобразити у вигляді документів; близько 20% знань на підприємстві можна формалізувати.

Таблиця 3.2 Перерозподіл функцій у процесі управління знаннями на основі концепції економіки знань та для СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго»

Назва підрозділу, посади	Перелік функцій, посадових обов'язків
Центр знань - Chief Knowledge Officer (CKO) Координатор знань Менеджер знань (Менеджер з управління персоналом, Менеджер з навчання персоналу; Менеджери напрямків, Інженери Юрист)	Визначення цілей, завдань та найважливіших проблем. Забезпечення інформаційними ресурсами та їх структуризація. Розробка бази даних. Створення корпоративних довідників. Розробка та впровадження тренінгів. Розробка системи обміну знаннями. Формування та впровадження мотиваційного механізму для створення організаційного поля знань, трансформації неформалізованих знань. Визначення структури портфеля знань організації. Організація та координація проекту, забезпечення фінансування. Юридичний захист формалізованих і неформалізованих знань шляхом ліцензування, патентування, внесення уточнюючих пунктів до контрактів з працівниками організації.
Координатор знань (менеджери всіх служб управління персоналом, менеджери напрямків роботи)	Створення каталогів для професійних співтовариств. Вчасне забезпечення інформацією. Забезпечення доступу до інформаційно-комунікаційних технологій Консультування нових користувачів. Надання інформації на запити членів груп (наприклад, відносно «промоушену» товару). Створення пакетів знань.

Неформальні знання (Tacit Knowledge) - знання, що важко чи неможливо формалізувати; інтуїтивні знання, відчуття, враження, думки; близько 80% усіх знань; ці знання залишаються у співробітників при їх звільненні [32,c.17].

Тоді сформулюємо визначення управління знаннями таким чином, щоб кінцевий результат цього процесу був очевидний. Управління знаннями - це уміння збирати, структурувати, зберігати, розвивати (у тому числі в заданому напрямку) і продавати знання; це створення таких умов, при яких накопичені знання і досвід ефективно використовуються для виконання важливих задач підприємства.

Ми вважаємо, що удосконалення методів управління повинно бути побудовано на основі концепції енергетичного менеджменту в місті Вінниця. Принципами енергетичної політики міста повинні стати:

- Системність (комплексне бачення проблем міської енергетики);

- Партнерські стосунки всіх учасників енергетичного ринку;

- Координація та солідарна відповідальність за результати спільних дій;

- Ясно задекларовані зобов'язання відігравати ключову роль;

- Кореляція дій з підвищення енергоефективності з іншими стратегічними діями муніципалітету;

- Зрозумілість;

- Публічність, відкритість, доступність;

Необхідність впровадження системи управління споживанням енергії на муніципальному рівні виникає у зв'язку з:

- Критичним зростанням обсягу енергоресурсів, які поглинають споживачі, зокрема установи бюджетної сфери (комунальні установи) та населення.

- Низьким рівнем бюджетного забезпечення, зокрема, фінансових засобів, призначених для оплати енергоносіїв (частка бюджету установи), та купівельної спроможності населення, що регулярно призводить до кризи неплатежів.

- Скороченням лімітів на енергоносії, які встановлюються енергогенеруючими компаніями.

Енергетична політика є виразом намірів суб'єкта управління втрутитися у поведінку об'єкта управління, який впливає на життєдіяльність та безпеку громади, свого роду, лінією поведінки публічної влади щодо формально визнаної проблеми. Модель системи енергетичного менеджменту представлена на рис. 3.3.

Рис. 3.3 Модель системи енергетичного менеджменту для міста Вінниця

Реалізація запропонованої системи може бути здійснена при умові активної участі енергетичних підприємств міста та впровадження нових програм для Вінницького муніципалітету. Пропонуємо концепцію енергетичної політики (КЕП) муніципалітету.

КЕП - це документ, в якому визначено основні підходи, окреслено головні напрями та сформульовано загальні цілі, які ставить перед собою місто у сфері енергетики. Цей документ має визначити масштаби, сфери втручання та основних учасників, окреслює основні засоби, ймовірні ресурси та виконавців енергетичної політики.

Цілями енергетичної політики повинні бути: скорочення рівня споживання традиційних (вуглеводневих) енергоносіїв, збільшення частки ВДЕ у складі енергоносіїв у всіх сферах життєдіяльності міста, скорочення бюджетних видатків на енергоносії, скорочення рівня викиду двоокису вуглецю CO2 в атмосферу.

Модель концепції представлена на рис. 3.4.

Рис.3.4 Модель концепції енергетичного менеджменту

Енергетичною стратегією муніципалітету - конкретизація цілей енергетичної політики, визначення пріоритетів та напрямів досягнення визначених цілей на основі реалістичного ресурсного, кадрового, організаційного, методологічного, технічного та іншого забезпечення.

Міський енергетичний план є інструментом енергетичного менеджменту та реалізації енергетичної політики в місті.

План - це система цілей та завдань, складена з метою реалізації визначеної політики через визначену стратегію.

Міський енергетичний план (МЕП) - це система ясно сформульованих цілей та завдань в межах потенціалу енергоефективності, з системою управління, координації, контролю та корекції, чітко визначеними ресурсами та часовими рамками, створена з метою реалізації енергетичної політики міста у відповідності з прийнятою енергетичною стратегією.

На рис. 3.5. представлено схему основних функцій менеджменту, що здійснюються при впровадженні енергетичного плану міста

Рис. 3.5 Основні функції менеджменту, при впровадження енергетичного плану міста Вінниці

Місто виступає як споживач енергії. Виробником і постачальником енергії є, в першу чергу, СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго». За представленими вище моделями та пропозиціями разом з відповідними управліннями міської та обласної ради підприємство бере на себе функції мотиватора, регулятора та контролера (енергетичний аудит).

На рис. 3.6. представлено процес енергетичного планування розвитку міста.

Процес муніципального енергетичного планування.

Ознаками якісної системи енергоменеджменту у місті будуть:

- Аудит енергоспоживання - інвентаризація основних об'єктів та суб'єктів постачання та споживання енергії.

- Наявність муніципальної енергетичної інформаційної системи.



Рис. 3.6 Процес муніципального енергетичного планування

- Аналіз стану енергоспоживання та визначення потенціалу енергоефективності.

На основі проведеного дослідження розроблена модель запровадження системи енергоменеджменту у місті Вінниця.



Рис. 3.7 Модель системи енергоменеджменту у місті Вінниця

По перше потрібно взяти на себе зобов'язання постійно покращувати енергетичне функціонування міського господарства. Забезпечити розуміння та підтримку з боку керівництва міста.

Запровадження системи енергоменеджменту у місті вимагає вмотивованої переконаності та відповідних зобов'язань вищого керівництва міста виділити персонал, кошти, організувати збір інформації та комунікацію щоб добитись постійного покращення у сфері енергетики.

Висновки та пропозиції

Впровадження нових методів на підприємстві СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» неможливо розглядати відокремлено від розвитку енергетики міста та всього регіону. На сьогоднішній день багато країн активно підтримують ініціативи, спрямовані на виробництво відновлювальних або альтернативних видів енергії. Висхідна тенденція, що спостерігається у цінах на енергоресурси, особливо на природний газ і нафтопродукти, стимулює розвиток альтернативної енергетики. Наявність потужної ресурсної бази у формі сільського господарства і водних ресурсів є сильною стороною Вінниччини й дозволяє регіонові стати важливим гравцем на ринку відновлювальної енергії. Саме тому, енергетичні підприємства Вінниці повинні стати лідерами щодо впровадження нових технологій та зокрема методів менеджменту.

Серед методів менеджменту, що повинні бути активно впроваджені на підприємстві в дослідженні виділені загальні методи управління, аналітичні методи для ефективного прийняття рішення; розпорядчі методи та соціально-психологічні методи впливу на персонал та споживачів підприємства. Ефективність менеджменту у великій мірі залежить від організації управління, впровадження нових технологій та аналітичної роботи на підприємстві..

На основі проведеного аналізу господарської діяльності підприємства слід зазначити, що дохід (виручка) від реалізацій продукції (товарів, робіт, послуг) має тенденцію до збільшення (на початку періоду темп приросту становив 25% на кінець періоду - 12,36%). Загалом дохід за досліджуваний період збільшився на 21486 тис грн. Валовий прибуток залежить від показників виручки від реалізації товарної продукції і собівартості цієї продукції. Валовий прибуток за 2009-2011 роки збільшився на 5658,8 тис грн. Собівартість реалізованої продукції зросла на 8272 тис грн. за 2010-2011 роки. Збільшення собівартості реалізованої продукції призвело і до збільшення адміністративних витрат та інших операційних витрат. Лише показник інших витрат зменшився на 32,9 тис грн. у 2010 році порівняно з 2009 роком. Можна сказати, що збільшення собівартості та інших витрат були виправдані, так як привели до збільшення чистого прибутку на 2395,3 тис грн. у 2011 році порівняно з 2010 роком, а темп приросту склав 92,5%.

Отож, можемо констатувати, що у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» широко застосовуються методи впливу на трудовий колектив, що зумовлено сформованою внутрішньогосподарською культурою, стилем керівництва тощо. Саме це говорить про потенціал підприємства для створення центру знань та впровадження нових інтелектуальних напрямів роботи, а саме енергетичного аудиту та моніторингу і впровадження нових енергозберігаючих технологій у Вінницькому регіоні.

Програма з енергоефективності впроваджуватиметься через пакет, що складається з низки взаємопов'язаних проектів. Вона включає дії, які одночасно передбачають впровадження енергозберігаючих технологій та розвиток сектора альтернативної енергетики. Підприємство, що досліджувалось в магістерській роботі повинно стати лідером в програмах впровадження енергоефективності. Це буде сприяти досягненню наступних результатів:

оцінка здійсненності та надання пропозицій щодо рішень у сфері енергозбереження та виробництва відновлювальної енергії;

пілотне випробування нових рішень у сфері відновлювальної енергії;

підвищення рівня поінформованості населення, державного та приватного секторів щодо енергоефективності - енергетичного аудиту та енергетичного менеджменту будівель; підвищення енергоефективності у державному секторі.

Зазначені дії повинні доповнюватися заходами з підвищення поінформованості населення щодо енергоефективності та передачі знань стосовно проведення енергетичного аудиту і енергетичного менеджменту. Це має призвести до створення сталої моделі контролю та скорочення енергоспоживання й підвищення енергоефективності на рівні громад.

На основі концепції управління знаннями запропоновано скорегувати напрямки діяльності підприємства та функції менеджерів та інженерів енергетичного підприємства. Якщо цю концепцію використовувати для структури СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго», то запропоновані функції та посадові обов'язки можуть виконувати менеджери служб управління персоналом та провідні менеджери, що будуть керівниками нових напрямків розвитку - енергетичного аудиту та нових технологій. Таким чином, результати дослідження дозволяють зробити висновок про введення стратегічних змін в діяльність досліджуваного підприємства, серед яких потрібно виділити стратегію технологічного розвитку; стратегію розвитку напрямку енергетичного аудиту та консультування на основі створення, накопичення і застосування знань на підприємстві.

Ми вважаємо, що удосконалення методів управління повинно бути побудовано на основі концепції енергетичного менеджменту в місті Вінниця.

Енергетична політика є виразом намірів суб'єкта управління втрутитися у поведінку об'єкта управління, який впливає на життєдіяльність та безпеку громади, свого роду, лінією поведінки публічної влади щодо формально визнаної проблеми. В курсовій роботі запропонована модель системи енергетичного менеджменту, що може бути використана для впровадження програм ефективної енергетики в місті Вінниця та Вінницькому регіоні.

Запропонована модель не тільки сприятиме впровадженню енергозберігаючого споживання в місті, а і дозволить підприємству СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» ввести нові послуги та технології енергетики в свою діяльність.

Запропоновані на основі результатів дослідження тренінги з енергетичного менеджменту повинні включати дві складові - ознайомлення та оцінка ефективності методів енергозберігання та психологічні методи впровадження сучасного енергетичного менеджменту.

Узагальнюючи матеріали, що стосується соціально-психологічного забезпечення стратегічних змін на СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго», можна виокремити основні проблеми, які треба розв'язувати на підприємстві:

1) Зв'язок організаційно-структурних і соціально-психологічних складових змін (це знаходить відображення в концепції організаційного розвитку);

2) Система мотивації та практики винагороди (включаючи можливості професійної кар'єри) в ході стратегічного розвитку;

3) Взаємовідносини в системі «керівник-підлеглий», стилі та методи керівництва у стратегічному підприємстві;

4) Формування стратегічної поведінки (в тому числі зміни в організаційній культурі, ставлення до ринку).

Таким чином, впровадження концепції менеджменту знань та якості ділових процесів для СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» були розроблені такі рекомендації:

Переглянути і оновити стратегічні плани розвитку підприємства. Підприємству доцільно з перейти з підприємства-виробника до підприємства, що не тільки забезпечує місто електроенергією, а і регулює та управляє енергопостачанням та впровадженням нових енергозберігаючих цього технологій; впровадити нові напрямки розвитку - енергетичний моніторинг та участь в енергетичних програмах міста.

Доцільно впровадити новий підхід до накопичення та формування програм навчання та діяльності персоналу, збереження знань у вигляді електронних носіїв.

Список використаних джерел

1. Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року) : із змін., внесеними згідно із Законом України від 8 груд. 2004 р. №2222-ІV. - Х. : Фоліо, 2007. - 160 c.

2. Господарський кодекс України: чинне законодавство зі змін. та допов. станом на 1 берез. 2009 р. : (відповідає офіційному текстові). - К.: Паливода А. В., 2009. - 192 с. - (Кодекси України).

3. Кодекс законів про працю України [Електронний ресурс]: Кодекс України від 10 грудн. 1971р. №322-VIII. - Режим доступу: http://zakon.-rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=322-08. - Назва з екрану.

4. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс]: Кодекс України від 16 січня 2003р. №435-IV зі змін. та допов. станом на 10 лютого 2011 р. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15. - Назва з екрану.

5. Агафонова, И. П. Пути и проблемы вертикальной интеграции российских предприятий в условиях современной экономики / И. П. Агафонова // Менеджмент в России и за рубежом. - 2005. - №5. - С.99-108.

6. Аніщенко, В. О. Особливості стратегічного розвитку компанії з метою збільшення її вартості / В. О. Аніщенко, В. Г. Маргасова, Н. В. Ткаленко // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №2. - С.67-75.

7. Антонюк, Ю. Застосування математичних моделей в стратегічному управлінні підприємством / Ю. Антонюк // Ринок цінних паперів. - 2006. - №3-4. - С.55-68.

8. Балабанова, Л. В. Стратегічне маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємств : Навч. посібник / Л. В. Балабанова, В. В. Холод. - К : Професіонал, 2006. - 448с.

9. Бородин, А. И. Методологические основы эколого-экономического управления предприятием / А. И. Бородин // Менеджмент в России и за рубежом. - 2006. - №3. - С.68-69.

10. Босак, І. П. Інформаційне забезпечення управління підприємством: економічний аспект / І. П. Босак, Є. М. Палига // Регіональна економіка. - 2007. - №4. - С. 193-196.

11. Василенко, В. О. Стратегічне управління підприємством: Навч. посібник / В. О. Василенко, Т. І. Ткаченко ; За ред. В.О. Василенка. - 2-ге вид., випр. і доп. - К : Центр навчальної літератури, 2004. - 400с.

12. Венгер, В. Організація управління державними підприємствами: стан і перспективи / В. Венгер // Економіка України. - 2006. - №3. - С.26-33.

13. Герасимчук, В. Управління підприємством як соціально-економічною системою: функціональний підхід / В. Герасимчук // Економіка України. - 2003. - №4. - С.12-18.

14. Гусева, Т. Отчетность в области устойчивого развития: возможности, открывающиеся перед малыми и средними предприятиями / Т. Гусева // Менеджмент в России и за рубежом. - 2004. - №1. - С.93-107.

15. Дмитрієва, О. Збалансована система показників у стратегічному управлінні підприємствами в Україні та Угорщині / О. Дмитрієва // Вісник КНТЕУ. - 2007. - №2. - С.21-28.

16. Єфімова, О. Системний підхід - основа управління діяльністю підприємств / О. Єфімова // Персонал. - 2007. - №2. - С.67-71.

17. Жданов, С. А. Методы и рыночная технология экономического управления / С. А. Жданов. - М : Дело и Сервис, 2010. - 272с.

18. Ігнатьєва, І. А. Методологічні підходи щодо формування концептуальної моделі стратегічного управління промисловим підприємством / І. А. Ігнатьєва // Економіка & держава. - 2011. - №2. - С.44-48.

19. Карп, І. Застосування логістичного підходу в управлінні промисловим підприємством / І. Карп // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №4. - С.27-34.

20. Ключко, В. Н. Германская модель корпоративного управления: генезис, особенности и тенденции / В. Н. Ключко // Менеджмент в России и за рубежом. - 2006. - №6. - С.58-68.

21. Кузнецов, В. Система управления предприятия - ключевой фактор выбора АСУ / В. Кузнецов // Корпоративные системы. - 2009. - №3. - С.55-58.

22. Лесниченко, М. С. Методы и средства управления в энергетике: пример развития / М. С. Лесниченко, Т. В. Атанова // Корпоративные системы. - 2006. - №6. - С.25-27.

23. Лисак, В. М. Теоретичні аспекти автоматизації процесів збирання економічної інформації для управління підприємством / В. М. Лисак // Вісник Хмельницького національного університету. - 2009. - №5. - С.49-52.

24. Литвиненко, И. Ю. Форма и содержание в управлении предприятием и персоналом / И. Ю. Литвиненко // Менеджмент и кадры: психология управления, соционика и социология. - 2006. - №9. - С.5-8.

25. Макаренко, М. В. Формування механізму управління ефективним функціонуванням підприємства / М. В. Макаренко // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №11. - С.126-135.

26. Менеджмент: підручник / В. Г. Федоренко, Є. В. Бондаренко, О. Ф. Іткін та ін. ; за ред. В.Г. Федоренка. - К. : Алерта, 2009. - 652 с.

27. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 2009. - 702 с.

28. Мних, О. Формування інтегрованої системи стратегічного управління розвитком підприємства / О. Мних // Вісник КНТЕУ (спецвипуск). - 2005. - №1. - С.104-111.

29. Московська, Н. Контроль якості енергопостачання / Н. Московська // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2004. - №1. - С.50-52.

30. Мошек, Г. Є. Менеджмент підприємства : Підручник / Г. Є. Мошек, Л. А. Гомба, Л. П. Піддубна. - К : КНТЕУ, 2002. - 371с.

31. Патлис, А. Т. О моделировании управления производственным предприятием в условиях нестабильной внешней среды / А. Т. Патлис // Менеджмент в России и за рубежом. - 2006. - №5. - С.17-21.

32. Пиріг, Д. З. Досвід розвитку управління інноваційною діяльністю малих підприємств у зарубіжних країнах / Д. З. Пиріг // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №3. - С.163-170.

33. Пікуза, О. Інформаційне забезпечення оцінки якості управління підприємством / О. Пікуза // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №10. - С.179-183.

34. Побережна, Г. Удосконалення управління діяльності малих та середніх підприємств / Г. Побережна // Економіка А П К. - 2010. - №3. - С.107-112.

35. Птащенко, Л. О. Розвиток наукових напрямів управлінських концепцій удосконалення системи показників діяльності / Л. О. Птащенко // Економіка & держава. - 2009. - №5. - С.42-44.

36. Ромашевська, Н. О. Управління економічним потенціалом підприємства в умовах нестабільної економіки / Н. О. Ромашевська // Сучасний стан і тенденції розвитку економіки регіонів в контексті євроінтеграційних процесів : Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції 14-17 вересня 2007 року у м. Ялті. - Вінниця : Центр підготовки навчальних та науково-методичних видань, 2007. - С.328-333.

37. Руденко, Г. Р. Інноваційність взаємозв'язків видів забезпечення логістичної діяльності та управління підприємством / Г. Р. Руденко // Проблеми науки. - 2007. - №8. - С.8-13.

38. Садєков, А. Методичний підхід до оцінки ефективності стратегічних змін на підприємстві / А. Садєков // Вісник КНТЕУ. - 2006. - №2. - С.5-10.

39. Скібіцький, О. М. Антикризовий менеджмент : навч. посібник / О. М. Скібіцький. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 568с.

40. Сокур, С. Как строить систему управления: прагматичный подход / С. Сокур // Корпоративные системы. - 2005. - №1. - С.5-9.

41. Управління потенціалом підприємства: Навч. посібник / І. З. Должанський, Т. О. Загорна, О. О. Удалих та ін. - К : Центр навчальної літератури, 2006. - 362с.

42. Цигилик, І. І. Економічне обґрунтування діяльності підприємства на основі методів стратегічного управління / І. І. Цигилик, С. І. Вінтонів // Економіка, фінанси, право. - 2006. - №8. - С.3-9.

43. Цигилик, І. І. Роль аналізу фінансової діяльності підприємства у системі стратегічного управління / І. І. Цигилик // Економіка, фінанси, право. - 2006. - №7. - С.8-14.

44. Чаинский, В. Альтернатива директивному методу управления / В. Чаинский // Корпоративные системы. - 2006. - №5. - С.39-43.

45. Чорна, Л. О. Менеджмент-маркетинг як пріоритет розвитку підприємства в умовах глобалізації економіки / Л. О. Чорна, В. Т. Сусіденко // Євроатлантична інтеграція України: можливості та перспективи : Збірник статей Міжнародної науково-практичної конференції 4 березня 2009 року. - Вінниця : ВТЕІ КНТЕУ, 2009. - С.274-279.

46. Шемаєва, Л.Г. Категорійний апарат управління стратегічною взаємодією підприємства та суб'єктів зовнішнього середовища / Л. Г. Шемаєва // Проблеми науки. - 2007. - №7. - С.39-46.

47. Шершньова, З. Е. Стратегічне управління : Навч. посібник / З. Е. Шершньова, С. В. Оборська. - К : КНЕУ, 1999. - 384с.

48. Янковець, Т. М. Обґрунтування взаємозв'язку стратегічного управління підприємством й інноваційного його розвитку / Т. М. Янковець // Проблеми науки. - 2010. - №6. - С.26-32.

49. Drury C. Management and Cost accounting.- International Thompson Business Press. - 1996.

50. www.intalev.com.ua

51. www.manadgment.com.ua

Размещено на Allbest.ru