Управління структурою капіталу
Поняття та сутність структури капіталу, визначені проблеми залучення позикових коштів. Основні методи управління капіталом підприємства. Розробка концептуальної моделі оптимізації структури капіталу та аналіз ефективності її застосування в управлінні.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | русский |
| Дата добавления | 08.05.2011 |
| Размер файла | 953,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2. Корпорації, в структурі активів яких переважають матеріальні активи можуть мати більш високий фінансовий важіль в порівнянні з корпораціями, де значна частка активів представлена у вигляді патентів, торгової марки, різних прав користування. Це пов'язано з тим що загроза банкрутства по-різному впливає на ринкову оцінку матеріальних і нематеріальних активів. При загрозі банкрутства оцінкою матеріальних активів є їх ліквідаційна вартість продажу на ринку (цілком або частинами), яка рідко падає до нуля. Для ряду нематеріальних активів загроза банкрутства "знижає ліквідаційну вартість".
150
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.12. Способи порятунку компанії
3. Для корпорацій, що мають пільги по сплаті податку на прибуток, цільова структура капіталу не грає ролі. Наприклад, знов створені малі підприємства здійснюючі виробництво і переробку сільськогосподарської продукції виробництво продовольчих товарів, товарів народного споживання будівельних матеріалів, медичних засобів, з урахуванням умов, передбачених Законом України "Про податок на прибуток", в перші два роки звільняються від податку на прибуток. Для корпорацій, що платять податок на прибуток слід формувати цільову структуру капіталу і збільшувати капітал у відповідності з нею. Чим вище податкова ставка, тим більше вигод отримає корпорація від позикового фінансування (за умови, що вся сума платежів відніматиметься з оподаткуємого прибутку). Фінансовий важіль слід збільшувати до тих пір, поки витрати банкрутства і витрати на залучення додаткового позикового капіталу не перекриють податкові вигоди.
В компромісному підході передбачається, що корпорації однієї галузі мають схожу структуру капіталу, оскільки однотипні активи, комерційний ризик (характер попиту, ціноутворення на продукцію і споживані матеріали, операційний важіль, що випускається), близькі значення прибутковості діяльності і податкові умови. Наприклад, корпорації - виробники лікарських засобів мають низький фінансовий важіль (частково це пов'язано з податковими пільгами, а частково з невизначеністю попиту на нові лікарські препарати і ризиком виявлення їх негативного впливу не відразу, а через декілька років, коли їх випуск буде поставлений на повну потужність).
Дрібні комерційні підприємства, що не користуються податковими пільгами, але і не мають свій в розпорядженні можливостей емісії акцій, мають значний фінансовий важіль (позикові засоби притягуються у вигляді довгострокових банківських позик). Проте компромісна модель не завжди може пояснити вибір компанії. Причина полягає в недооцінці ринкових сигналів.
2.4 Динамічні моделі
В моделях Міллера-Модільяні порозумівалось, що інвестори та керівництво має однакову інформацію про перспективи корпорації, тобто рішення приймаються в умовах симетричності інформації. Ринку відомі грошові потоки, генеруємі активами компанії, та він може правильно оцінити її капітал. В реальному світі керівництво більш інформативно про інвестиційні можливості та ступінь неодооцінки та переоцінки акцій. Ринкові ціни не відображають всю інформацію, інформація не є загальнодоступною та менеджери можуть давати сигнали ринку через прийняття фінансових рішень (вибір структури капіталу чи дивідендної політики). Така ситуація називається ситуацією з асиметричною інформацією та враховується в сигнальних моделях.
Модель Роса.
В моделі передбачається можливість фінансовими рішеннями менеджера вплинути на сприйняття ризику інвесторами. Реальний рівень ризику грошових потоків може не мінятися, але менеджери, як монополісти на інформацію про майбутні грошові потоки, можуть вибирати сигнали про перспективи розвитку. В моделі Роса обґрунтовується вибір сигналів з погляду менеджерів (їх добробут). Передбачається, що менеджери одержують винагороду за наслідками роботи, як певну частку від ринкової оцінки компанії (ринкової оцінки всіх грошових потоків, що генеруються активами компанії) [62].
Модель Роса одноперіодна. Позначимо через M винагороду менеджеру компанії в кінці періоду. На даний момент оцінка компанії рівна V0 (на початок періоду), а в кінці періоду рівна V. Через f0 і f1 позначимо частку, що належить менеджеру на початку і кінці періоду. Поточні виплати складуть f*V0, виплати кінця періоду залежать від фінансового положення компанії (виявиться компанія банкротом чи ні). D - номінальне значення позикового капіталу. Винагорода менеджера на кінець періоду залежить від зафіксованих виплат початку періоду, оцінених на кінець періоду, і виплат за результати діяльності компанії протягом періоду. Оскільки у разі банкрутства компанія повинна в першу чергу погасити зобов'язання і витрати, пов'язані з банкрутством, то винагорода менеджера залежатиме від величини активів, що залишилася. Ситуація банкрутства виникає при недостатності покриття позикового капіталу активами компанії, тобто при V < D. Сума з урахуванням витрат банкрутства, що залишилася, складе V - C, де C - виплати при визнанні компанії банкротом. Для компанії можливі два реальні варіанти розвитку:
а) банкрутство - V < D. Винагорода менеджеру складає:
М = (1 + k)*f0 V0 + f1*(V - C), (2.22)
де k - ставка відсотка на ринку за період, дозволяюча перерахувати поточні грошові потоки на кінець періоду;
б) нормальне функціонування - V >D, М = (1+k)*f0V0 + f1V.
Ринок не знає перспектив компанії і орієнтується по величині позикового капіталу, що привертається, у нинішній момент. Величина позикового капіталу стає сигналом стійкого фінансового положення (ситуація А, коли оцінка компанії в кінці періоду складе Va) або нестійкого (ситуація Б з оцінкою компанії Vб). Vа > Vб. В моделі сигналом добрих перспектив компанії є високий фінансовий важіль. Наприклад, інвестори на ринку знають, що в ситуації Б максимальна величина позикового капіталу, який можна привернути без загрози банкрутства, - D*. Велика величина приведе компанію, що знаходиться в складному фінансовому положенні, до банкрутства.
Звісно, що якщо компанія привертає позиковий капітал в більшому розмірі (D > D*), то ринок сприйматиме компанію як що знаходиться в ситуації А, тобто позитивно. Якщо компанія приверне малу кількість позикового капіталу (D < D*), то ринок зробить висновок про нестійке фінансове положення (ситуація Б для компанії). Побудована модель працює за умови, що сприйняття інвесторами сигналів не міняється (якщо D >D*, це однозначно сприймається на ринку як ситуація А) і менеджери мають нагоду подавати сигнали через ухвалення фінансових рішень.
Винагорода менеджеру в кінці періоду залежатиме від що подається у нинішній момент сигналу. Цей сигнал може бути істинним (що відображає істинне положення справ в компанії і перспективи) або помилковим. Менеджер прагне максимізувати винагороду (mах М).
Ситуація А:
Істинний сигнал D*<D?Va - Ma = f0(1+k)(Va/(1+k))+f1Va;
Помилковий сигнал D<D* - Ma = f0(1+k)(Vб/(1+k))+f1Va.
В ситуації А максимум винагороди буде досягнутий при подачі істинного сигналу.
Ситуація Б:
Істинний сигнал D*<D<Va - Mб = f0(1+k)(Vб/(1+k))+f1(Vб-С);
Помилковий сигнал D<D* - Mб = f0(1+k)(Vб/(1+k))+f1Vб.
Істинний сигнал буде більш вигідним для менеджера при умові f0Vб + f1Vб > f0Va + f1(Vб - C) або f0(Va - Vб) < f1C.
Істинний сигнал подаватиметься, якщо гранична вигода від помилкового сигналу Va - Vб зважена на частку винагороди менеджеру, буде менше ніж витрати банкрутства, що лягають на менеджера f1С. Якщо вигода для менеджера перекриває його витрати у зв'язку з банкрутством, то менеджери вважатимуть за краще подати помилковий сигнал.
Сигнальна модель Майерса-Майлуфа
Сигнальна модель Майерса-Майлуфа 1984 р. є самою відомою моделлю, що розглядає інвестиційні і фінансові рішення менеджерів в умовах асиметричності інформації і що описує сигнали на фінансовому ринку. В моделі Майерса-Майлуфа передбачається, що менеджери діють на користь акціонерів, що існували на момент ухвалення рішень (на користь так званих старих акціонерів).
В моделі показується, що якщо інвестори на ринку мають помилкову інформацію про оцінку компанії, то фінансування добрих інвестиційних проектів за допомогою емісії акцій зробить ці проекти невигідними для старих акціонерів. Інші джерела фінансування, ціна яких менше залежить від приватної інформації по компанії (наприклад, боргові зобов'язання) дозволять ухвалити позитивне рішення за проектом [61].
Розглянемо корпорацію в двох можливих ситуаціях на даний момент:
1) керівництво вважає, що корпорація має блискуче майбутнє і на даний момент недооцінена ринком;
2) керівництво розуміє всі негативні умови подальшого функціонування корпорації, знає про труднощі, що наближаються, та враховує поточну оцінку завищеною (ринок ще не знає про майбутній крах).
Є проект випуску нового продукту, по якому вимагається ухвалити рішення про структуру капіталу (чи проект фінансуватиметься тільки власними засобами або слід привернути позиковий капітал).
Ситуація 1. Якщо буде вибраний варіант фінансування через додаткову емісію акцій, то, через те що ринок не має інформації про майбутнє зростання у нинішній момент, акції продаватимуться по поточному курсу. Тільки після отримання прибутку від нового продукту і зростання грошових потоків, одержуваних власниками власного капіталу (акціонерами), курс акції почне рости. Старі акціонери (включаючи керівництво) виграють, оскільки отримають приріст капіталу, але цей приріст їм доведеться розділити із знов привернутими акціонерами (новими акціонерами). На користь старих акціонерів - не випускати акції у нинішній момент, а дочекатися зростання ціни акції (тобто моменту, коли ринок об'єктивно оцінить новий проект і перспективи зростання) і тільки тоді розмістити нову емісію акцій відповідно до оптимальної структури капіталу. Компанії буде вигідно тимчасово відхилитися від оптимальної структури капіталу і повернутися до неї досягнувши ситуації симетричності інформації. На проміжному етапі корпорація може привертати різні форми позикового капіталу.
Ситуація 2. Тепер керівництво знає про прекрасні інвестиційні можливості у конкурентів і розуміє, що підтримка такого ж рівня продажів в майбутньому зажадає значні витрати, що приведе до падіння прибутку. На користь нинішніх акціонерів корпорації буде розміщення додаткової емісії акцій за поточною ціною (поки ринок не знає про грядущі труднощі) з метою перекласти частину втрат капіталу від майбутнього падіння ціни акції на плечі нових акціонерів. Чим більше можна буде привернути нового зовнішнього капіталу, тим більші витрати будуть перекладені на нових власників капіталу.
Таким чином, якщо корпорація має потенціал зростання ціни акції, то для максимізації оцінки капіталу не раціонально використовувати зовнішній власний капітал (збільшувати число акцій). За відсутності перспектив зростання саме додаткова емісія акцій дозволить максимізувати ціну капіталу за обставин, що склалися. Цей варіант фінансування проекту буде найрозумнішим. Інвестор, що не має достовірної інформації про перспективи корпорації, повинен враховувати оптимальні стратегії залучення капіталу, описані вище. Оголошення про додаткову емісію розглядається інвестором як сигнал: якщо корпорація оголошує додаткову емісію, значить, керівництво рахує ринкову оцінку підвищеною і інвестору слід понизити своє представлення про оцінку корпорації. Особливо це стосується крупних, давно функціонуючих корпорацій, які мають велику альтернативну нагоду залучення позикового капіталу. Модель пояснює, чому оголошення про додаткову емісію акцій приводить до падіння ціни акції на ринку - інвестори знижують свою оцінку по даній корпорації. Аналіз поведінки цін акцій різних корпорацій після оголошення про додаткову емісію дійсно підтверджує це.
Рекомендацією сигнальної моделі по формуванню цільової структури капіталу є підтримка запасу позикової потужності для залучення капіталу в умовах асиметричності інформації. Оптимальна структура капіталу по компромісній моделі є оптимальною тільки в статичному розгляді. Якщо враховувати потреби майбутнього залучення капіталу, коли інформація буде асиметричною (а це найпоширеніша ситуація), то частка позикового капіталу повинна бути менше ніж значення D*/V (значення, при якому зрівнюються граничні вигоди податкового щита і граничні витрати банкрутства). Вибір по сигнальній моделі показаний на рис. 2.13.
150
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.13. Зменшення позикових коштів в цільовій структурі капіталу для створення запасу позикової потужності
На основі моделі боргу 1977 р. і моделі структури капіталу при асиметричності інформації 1984 р. С. Майерс сформулював висновки, що отримали назву "теорія порядку клевания" (реcking order theory), по вибору менеджерами джерел фінансування. Майерс доводить, що нерозподілений прибуток (внутрішнє джерело) займає переважне місце серед джерел фінансування. Далі слідує позиковий капітал, потім конвертовані облігації. Зовнішній власний капітал займає останнє місце, оскільки розглядається на ринку як негативний сигнал. Це підтверджують і емпіричні дослідження крупних компаній США [60].
Оптимістичні менеджери вважають за краще емітувати облігації, щоб не продавати недооцінені акції. Песимістичні менеджери теж виберуть облігаційну позику, щоб не подати негативний сигнал ринку. Залучення капіталу через емісію акцій буде крайнім засобом.
Для ухвалення рішень по структурі капіталу слід враховувати попередній розвиток компанії і поточну і прогнозовану рентабельність діяльності. Компромісна модель не може пояснити, чому при рівності інших чинників (одна галузь, один ступінь ризику) компанії з високою рентабельністю вибирають низькі значення фінансового важеля. Концепція вибору джерел фінансування, побудована на сигнальній моделі, дозволяє пояснити цей парадокс. Високорентабельні компанії заробляють достатньо прибутку і не потребують у залученні інших, менш переважних джерел фінансування. Якщо робота менеджера ставиться в залежність від ринкової оцінки капіталу, то можна на основі сигнальних моделей сформулювати рекомендації по подачі ринку сигналів менеджерами.
Висновки до розділу 2.
В данному розділі був описаний механізм виявлення оптимальної структури капіталу підприємства який забезпечує максимум ринкової оцінки всьго капіталу V. Пошук такого співвідношення це проблема яку вирішують теорії оптимальної структури капіталу. Всі теорії базуються на порівнянні витрат залучення власного і позикового капіталу та аналізі впливу різних комбінованих варіантів фінансування на ринкову оцінку. Для обґрунтування використовують різні методи та моделі (статистичні та динамічні), але найбільше визнання у світовій практиці отримала компромісна структура капіталу. Розглянуті моделі дуже різні - від простих до складних. В простій моделі Модільяні-Міллера не враховується ринкова оцінка підприємства від зміни структури капіталу, таким чином оптимальна структура капіталу відсутня. Тому доцільно в розрахунках використовувати модель ММ з урахуванням податків. Розрахувавши модель оптимальної структури фінансовий менеджер або керівник підприємства повинен триматися цієї пропорції і досягне своєї мети. Таким чином за допомогою моделей вирішуються питання з яких джерел фінансувати інвестиційні проекти. Найбільшу популярність і застосування в світовій практиці здобули статичні моделі. Але статичні моделі не можуть пояснити чому підприємства з високою рентабельністю обирають низьке значення фінансового важелю. Концепція вибору джерел фінансування, побудована на сигнальній моделі дозволяє пояснити цей парадокс. Аналізуючи сигнальні моделі можна зробити висновки:
1) В моделі Роса збільшення фінансового важелю приймається на ринку як позитивний сигнал та реакція на ціну акції позитивна;
2) продаж акцій на відкритому ринку розглядається як негативний сигнал та ціна акції на ринку знижується, скуп акцій призводить до росту ціни акцій на ринку.
Була побудована концептуальна схема, яка дозволяє визначити основні етапи визначення оптимальної структури капіталу: збір статистичної інформації; вибір методів оптимізації; розрахунок моделі; прийняття рішень; розробка та здійснення плану фінансування.
На основі викладеного матеріалу у розділі 2, можна зробити висновки про те, що для обчислення оптимальної структури капіталу підприємства необхідні документи фінансової звітності підприємства зокрема баланс підприємства, звіт про фінансові результати підприємств та звіт про рух грошових коштів.
РОЗДІЛ 3
РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ ЗНАХОДЖЕННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Загальна характеристика ВАТ “Запоріжсталь”
Відкрите акціонерне товариство металургійний комбінат “Запоріжсталь” - великий індустріальний гігант. Комбінат є виробником високоякісної металопродукції - чавуна, сталі, листового прокату, гнутих профілів, жерсті, будівельних матеріалів, товарів народного споживання.
В склад металургійного виробництва входять цеха: агломераційний (6 агломашин), доменний (5 доменних печей), мартенівський (9 печей) та підготовки сталерозливних составів.
Загальна виробнича потужність з виробництва листової сталі - 3.0 млн. тон за рік та 600 тис. тон холодногнутих профілів.
Металургійний комбінат “Запоріжсталь” розташований на лівому березі Дніпра в декількох кілометрах вище за течією від греблі Дніпрогесу.
Майже одночасно зі спорудженням Дніпровської гідроелектростанції в Запорожжі почалося будівництво великого промислового комплексу чорної і кольорової металургії. Головним стало спорудження Дніпровського промислового комбінату (Дніпрокомбината) , куди спочатку входили заводи: листових сталей (згодом ”Запоріжсталь”), коксохімічних, шамотний, феросплавів, ремонтно-механічний (РМЗ), алюмінієвий комбінат, завод інструментальних сталей (майбутній “Дніпроспецсталь”) та ін.
Будівництво самого великого у всьому металургійному комплексі металургійного заводу (майбутньої “Запоріжсталі”) було почато в 1931 році на підставі рішення Вищої Ради Народного Господарства СРСР від 3 травня 1929 року і мало на меті забезпечення нестатків бурхливо розвивається машинобудівної промисловості листовим металом.
На “Запоріжсталі” вперше в країні освоєні нові види виробництва: листи з легованих і нержавіючих марок стали зі спеціальною шліфованою і полірованою обробкою поверхні; сталева вуглеводиста смуга, покрита полімерними матеріалами, а також товари народного споживання - мийки і кухонні набори з нержавіючої сталі та інших вироби.
Високий технічний рівень при проектуванні, будівництві цехів комбінату, що оснащуються найсучаснішим для того часу устаткуванням, швидке освоєння передової технології виробництва чавуна, сталі, тонколистового прокату дозволили “Запоріжсталі” зайняти ведуче місце серед металургійних заводів країни.
Металургійний завод (пізніше «Запоріжсталь») почав діяти 16 листопада 1933 р., коли на доменній печі № 1 була видана перша плавка чавуна. Цей день відзначається як день народження «Запоріжсталі».
У травні 1934 р. «Дніпрокомбінатстрой» розформований, а ряд заводів -- металургійний, інструментальних сталей, феросплавів, шамотний, а також РМЗ об'єдналися в комбінат за назвою «Запоріжсталь».
У 1935 році вступила в стрій перша мартенівська піч, а через два роки почав діяти перший радянський слябінг. В наступні роки були побудовані і введені в експлуатацію цеху для виробництва гарячекатаного і холоднокатаного листа.
У 1939 р. заводи комбінату «Запоріжсталь» стали самостійними підприємствами з такими назвами: «Запоріжсталь» (металургійний завод); електрометалургійний завод «ЗІС» перейменований у «Дніпроспецсталь»; завод вогнетривів (колишній шамотний); завод феросплавів.
Повний розвиток «Запоріжсталі» повинен був завершитися в 1942 р., а в 1940 р. запоріжсталевці виплавили 780 тис. тонн чавуна, майже стільки ж сталі, прокатали 535 тис. тонн сталевого листа, що склало 70 % його випуску в країні.
До початку Вітчизняної війни (1941-1945 р.) на «Запоріжсталі» уже працювала більшість металургійних агрегатів і допоміжних цехів. Завод мав у своєму складі цехи: доменний, мартенівський, гарячого і холодного прокату і необхідні допоміжні цехи. Питома вага комбінату по виробництву основних видів продукції в системі чорної металургії країни була значною, особливо по випуску якісної гарячекатаної і холоднокатаної тонколистової сталі.
У доменному цеху, поряд із уведеними раніше доменними печами, корисним обсягом 950 м3, вперше у світовій практиці була побудована й освоєна в роботі доменна піч № 3 обсягом 1300 м3.
У мартенівському цеху на 10-ти стаціонарних 150 т печах була освоєна технологія виплавки сталі широкого сортаменту для виробництва якісної гарячекатаної і холоднокатаної листової сталі.
У прокатному виробництві вперше в нашій країні був введений у роботу стан слябінг, а також перший у Європі безупинний стан «1680» гарячої прокатки тонколистової сталі в аркушах і рулонах товщиною від 2 до 6 мм.
У цеху холодної прокатки вперше в країні були встановлені й освоєні в роботі (1939 р.) стани холодної прокатки: безупинний трьохклетьовий і реверсивний, а також комплекс устаткування для травлення, порізи, термообробки й обробки тонколистової сталі.
Ще в довоєнні роки металурги «Запоріжсталі» здобули славу майстрів своєї справи, вони були зачинателями нових шляхів у металургії. Освоївши могутню і новітню по тому часу техніку, вони пішли далі: удосконалювали устаткування агрегатів, упроваджували засоби механізації й автоматизації виробництва, досягнення науки і техніки, розробляли й ефективно застосовували нову технологію, освоювали нові види тонколистової продукції.
«Запоріжсталь» був єдиним у той час у країні підприємством, на якому вироблявся тонкий холоднокатаний лист за сучасною технологією, придатний для штампування складних панельних деталей кузовів автомобілів, тракторів, комбайнів і ін. машин.
Війна 1941-1945 р. перервала мирну працю запорізьких металургів. У цехах «Запоріжсталі» до самої зупинки виробництва продовжувався випуск продукції для оборонної промисловості. 18 серпня 1941 року робота заводу була припинена. У жовтні 1941 року робітниками й інженерами комбінату у важких фронтових умовах був закінчений демонтаж, навантаження і відправлення на Схід більш 50 тис. т. унікального металургійного устаткування.
Після звільнення в жовтні 1943 р. Запоріжжя від німецьких військ почалося відновлення заводу. У першу чергу відновлювалися цехи ремонтно-механічного заводу, системи електроводопостачання, підсобного господарства. У цей перший післявоєнний період усе повернуте устаткування було встановлено, змонтовано в знову відновлених будинках цехів у самий короткий термін руками будівельників, монтажників і інженерами, що повернулися, і робітниками «Запоріжсталі».
Відновлення «Запоріжсталі» було оголошено ударним будівництвом 1947 року. З Уралу і із Сибіру поверталося багато чого з колишнього устаткування «Запоріжсталі», поставлялося нове. Річний план 1947 р. запоріжсталівці виконали до листопада місяця, завершивши відновлення першої черги «Запоріжсталі»: у червні-вересні були пущені домна № 3, ТЕЦ, трубо-повітрянодувна станція, слябінг, тонколистовий цех гарячої прокатки і цех холодної прокатки. Вже у вересні 1947 року завод відвантажив перші ешелони листової сталі автомобільним підприємствам Москви і Горького.
У 1949 р. відродження «Запоріжсталі» завершилося. Виробнича потужність заводу значно перевищила довоєнний рівень: була здійснена реконструкція цехів, збільшилася потужність агрегатів, підвищився рівень механізації всіх ланок металургійного виробництва, основні виробничі процеси механізовані й автоматизовані, побудовані нові цехи й агрегати, упроваджувалася технологія швидкісного сталеваріння.
Характерною рисою періоду відновлення і розвитку заводу (1947-1955 р.) є боротьба колективу за освоєння проектних потужностей основних металургійних агрегатів і освоєння нових видів продукції. У 1949 р. був досягнутий довоєнний рівень виробництва по всьому металургійному циклі. На заводі, вперше в країні, було освоєне виробництво великогабаритного листа для автомобільних кузовів, холоднокатаного нержавіючого і легованого листа.
У 1950 році виробництво продукції на заводі було не тільки відновлене, але і перевищило довоєнний рівень у 1,6 рази. В наступні роки, поряд з будівництвом нових цехів і металургійних агрегатів, основне зростання виробництва чавуна, сталі, тонколистового прокату, розширення сортаменту продукції, постійне поліпшення її якості здійснюється за рахунок реконструкції і модернізації устаткування цехів, упровадження передової технології, засобів автоматизації на основі передових досягнень науки і техніки.
У 1951 році вступили в стрій агломераційний цех і цех білої жерсті гарячого й електролітичного лудіння.
У наступні періоди була збільшена площа спікання агломераційних машин, реконструйовані три домені печі зі збільшенням їхнього обсягу, 5 мартенівських печей переведені на подвійну садку.
У доменному і мартенівському виробництві знайшли широке застосування природний газ і кисень.
Серйозної реконструкції були піддані слябінг і безупинний тонколистовий стан. Проведені в мартенівському цеху і на цих станах заходи дозволили значно збільшити масу злитків і заготівель, завдяки чому виросла продуктивність станів.
У цеху холодної прокатки була здійснена повна реконструкція цеху з переводом його на рулонний спосіб виробництва. Був модернізований трьохклетьовий безупинний стан з установкою четвертої клеті, що дозволило збільшити швидкість прокатки і забезпечити значний приріст виробництва холоднокатаного листа.
Вперше в країні в 1959 році на комбінаті був введений в експлуатацію цех для виробництва холодногнутих профілів, що випускає 500 типорозмірів профілів з малоуглеродістих і легованих марок сталей. Ці профілі мають великий попит у машинобудуванні, будівництві й інших галузях промисловості.
У 1962 році почав працювати найбільший у Європі ливарний цех, що робить ізложниць з рідкого чавуна першої плавки. У цьому цеху, вперше у світовій практиці, знайшли широке застосування рідкорухомі суміші, що самотвердіють, використовувані для виготовлення форм і стрижнів.
У 1963 році був введений в експлуатацію унікальний цех холодного прокату для виробництва товстого холоднокатаного листа з нержавіючих і легованих сталей.
У 1974 р. у мартенівському цеху заводу була введена в експлуатацію перша в Україні двухванна піч, продуктивність якої в 2,5 рази перевищувала продуктивність звичайної печі. У 1977 р. у мартенівському цеху була впроваджена технологія розливання усієї виплавлюваної сталі безстопорним способом із застосуванням на сталерозливних ковшах шиберних затворів.
Реконструкція і модернізація металургійних агрегатів і устаткування, інтенсифікація виробничих процесів, автоматизація і механізація робіт, удосконалювання організації виробництва і праці дозволило перекрити проектні потужності агрегатів, підвищити ефективність і культуру виробництва. Поряд зі збільшенням основних виробничих потужностей і удосконалюванням технологічних процесів на комбінаті проводяться великі роботи з розширення транспортного господарства, підсобного і допоміжного виробництва.
Сьогодні металургійний комбінат “Запоріжсталь” є одним з основних постачальників якісної листової продукції і високоефективних гнутих профілів для нестатків вітчизняного машинобудування, поставляє жерсть гарячого лудіння для харчової промисловості.
З 4 січня 1997 року комбінат перетворений у відкрите акціонерне товариство.
“Запоріжсталь” експортує свою продукцію більш ніж у 50 країн світу. Запорізький чавун, листи, гнуті профілі охоче купують КНДР, Індія, Пакистан, що розвиваються країни Близька Схід, Туреччина, Англія, Швеція, ФРН, Фінляндія, Данія, Італія, Куба, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Болгарія, Югославія, Монголія і багато хто інші.
3.2 Аналіз составу та структури капіталу підприємства
На підставі показників бухгалтерської звітності проведемо аналіз составу, структури та динаміки джерел фінансування ВАТ «Запоріжсталь». За допомогою додатку Б та В розрахуємо абсолютне відхилення та темп росту капіталу
В умовах роботи підприємства запорукою виживання та стабільного положення стає його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів при котрому підприємство здатне забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції та послуг шляхом ефективного їх використання. Тому визначення границь фінансової стійкості є одним із найважливіших економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства, к відсутності грошових коштів для фінансування поточної та інвестиційної діяльності, та закінчитися банкрутством. Надлишок ресурсів підприємства встановлює перешкоду у зв'язку з затратами на зайві запаси та резерви. Отже фінансова стійкість повинна характеризуватись таким станом фінансових ресурсів, яке відповідає потребам розвитку підприємства. Скористуємось загально прийнятою методикою обчислення коефіцієнтів.
За допомогою показників бухгалтерської звітності підприємства наведеними в додатках Б, В, Е, Є розрахуємо та порівняємо коефіцієнти структури капіталу ВАТ «Запоріжсталь», результати розрахунків наведені у Таблиці 3.1
Таблиця 3.1
Коефіцієнти структури капіталу ВАТ «Запоріжсталь»
|
Показники |
2002 |
2003 |
2004 |
|
|
1. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів |
0,012 |
0,021 |
0,017 |
|
|
2. Коефіцієнт автономії (незалежності) |
0,78 |
0,82 |
0,82 |
|
|
3. Коефіцієнт фінансової стійкості |
3,62 |
4,61 |
4,65 |
|
|
4. Коефіцієнт маневреності ВК |
0,18 |
0,19 |
0,22 |
|
|
5. Коефіцієнт позикового капіталу |
0,22 |
0,18 |
0,18 |
Значення коефіцієнту співвідношення позикових та власних коштів на протязі трьох років складає дуже малу частку. Це свідчить о великій фінансовій стійкості підприємства. На кожну гривню власних коштів доводиться до 2 копійок позикових коштів. Такий підхід з точки зору рентабельності власних засобів розцінюється як пасивна та песимістична управлінська діяльність керівництва, тому що не використовуються більш дешеві позикові кошти. Підприємство не використовує ринкову можливість.
Присутність фінансової залежності характеризують коефіцієнти автономії та концентрації привернутого капіталу, яки свідчать про дуже стабільну фінансову ситуацію на підприємстві, власникам належить практично все майно підприємства, а на кінець 2004 року значення коефіцієнту автономії збільшилось ще на 4 %, це свідчить про велику незалежність підприємства від власників позикового капіталу. Цей показник має плавну зміну по періодах. Оптимальним значенням цього показника є більшим ніж 0,5. Щодо показника формування оборотних засобів підприємства за рахунок власного капіталу, то показник на низькому рівні від 18% до 22% за розглянутий період, значення що рекомендується - не менш ніж 30 %. З таблиці видно, що 2004 рік був найбільш сприятливим. Про це свідчить і показник фінансової стійкості в 2004 році він став найвищим.
В цілому показники, що характеризують структуру капіталу підприємства задовільні, але при цьому становищі рентабельність власних засобів занижена. Розглянемо дію ефекту фінансового важелю для підприємства з 2002 по 2004 роки. Для цього зробимо порівняльний аналіз по кожному періоду, припустивши випадок, якщо підприємство не залучало би позикові кошти. Для спрощення розрахунків був розроблений програмний продукт «Оптимальна структура капіталу» засобами Visual Basic 6.0. На рис. 3.1. зображений інтерфейс модуля «аналіз составу та структури капіталу».
Рис. 3.1. Блок аналізу составу та структури капіталу
Результати розрахунків рентабельності власних коштів для ВАТ «Запоріжсталь» у 2002 році приведені в таблиці 3.2.
З розрахунків видно, що якби підприємство не використовувало позиковий капітал, то рентабельність його власних коштів була б менша на 0,1 %, що для фінансового розміру підприємства є суттєвим. Ця різниця і є ефект фінансового важелю. Таким чином наглядно видно, що підвищується рентабельність власних засобів навіть при невеликому позиковому капіталу (відносно розмірів коштів). Ця різниця і є ефект фінансового важеля. Не складно помітити, що підприємство мало використовувало ефект фінансового важелю, тим самим воно обмежує рентабельність власних засобів.
Таблиця 3.2
Рентабельність власного капіталу ВАТ Запоріжсталь за 2002 рік
|
Показник |
Показники підприємства у 2002 р. |
||
|
Якщо без ПЗ |
Фактично |
||
|
Актив, тис. грн. |
2258573 |
2258573 |
|
|
Сума ПЗ, тис. грн. |
0 |
26875 |
|
|
Сума ВК, тис. грн. |
2258573 |
2231698 |
|
|
ЕР, % |
18,73 |
18,73 |
|
|
НРЕІ, тис. грн. |
423098 |
423098 |
|
|
Виплата % за позику, тис. грн. |
-- |
1652 |
|
|
Прибуток підлеглий оподаткуванню, тис. грн.. |
423098 |
421446 |
|
|
Податок на прибуток, тис. грн. |
148084 |
147506 |
|
|
Чистий прибуток, тис. грн. |
275014 |
273940 |
|
|
Рентабельність ВК, % |
12,17 |
12,27 |
|
|
Ефект фінансового важелю |
0 |
0,1 |
Розглянемо зміну рентабельності власного капіталу в наступних періодах, розрахунки рентабельності приведені в таблиці 3.3 та таблиці 3.4.
З розрахунків видно, що якби підприємство не використовувало позиковий капітал, то рентабельність його власних коштів була б менша на 0,5 %, цей показник збільшився в порівнянні до 2002 року що є позитивною тенденцією у розвитку підприємства, підприємство почало більше використовувати ефект фінансового важелю. Ми ще раз переконались на практиці, що при залученні позикового капіталу підвищується рентабельність власних засобів засновників підприємства. Це пов'язано також зі зміною податку на прибуток з 35% до 32% Але все ж таки підприємство мало використовує позикових коштів. Також помітимо, що в 2003 році помітно збільшився рівень економічної рентабельності та збільшився актив підприємства, це свідчить про те, що підприємство перспективне та постійно розширює обсяг своєї діяльності.
Таблиця 3.3
Рентабельність власного капіталу ВАТ «Запоріжсталь» за 2003 рік
|
Показник |
Показники підприємства у 2003 р. |
||
|
Якщо без ПЗ |
Фактично |
||
|
Актив, тис. грн.. |
2922943 |
2922943 |
|
|
Сума ПЗ, тис. грн. |
0 |
62756 |
|
|
Сума ВК, тис. грн. |
2922943 |
2860187 |
|
|
ЕР, % |
32,39 |
32,39 |
|
|
НРЕІ, тис. грн. |
946954 |
946954 |
|
|
Виплата % за позику, тис. грн. |
-- |
1695 |
|
|
Прибуток підлеглий оподаткуванню, тис. грн.. |
946954 |
945259 |
|
|
Податок на прибуток, тис. грн. |
312494 |
311935 |
|
|
Чистий прибуток, тис. грн. |
634460 |
635018 |
|
|
Рентабельність ВК, % |
21,7 |
22,2 |
|
|
Ефект фінансового важелю |
0 |
0,5 |
Розрахуємо кількість позикових коштів від загального обсягу для ВАТ «Запоріжсталь» за 2002-2004 роки, шляхом ділення позикових засобів на загальну суму капіталу, тобто актив. Результати наведені в таблиці 3.5.
Таблиця 3.4
Рентабельність власного капіталу ВАТ Запоріжсталь за 2004 рік
|
Показник |
Показники підприємства у 2004 р. |
||
|
Якщо без ПЗ |
Фактично |
||
|
Актив, тис. грн.. |
3756510 |
3756510 |
|
|
Сума ПЗ, тис. грн. |
0 |
66252 |
|
|
Сума ВК, тис. грн. |
3756510 |
3690258 |
|
|
ЕР, % |
29,38 |
29,38 |
|
|
НРЕІ, тис. грн. |
1103800 |
1103800 |
|
|
Виплата % за позику, тис. грн.. |
-- |
7307,59 |
|
|
Прибуток підлеглий оподаткуванню, тис. грн.. |
1103800 |
1096492,41 |
|
|
Податок на прибуток, тис. грн. |
298026 |
296052 |
|
|
Чистий прибуток, тис. грн. |
805774 |
807747 |
|
|
Рентабельність ВК, % |
21,45 |
21,88 |
|
|
Ефект фінансового важелю |
0 |
0,24 |
Таблиця 3.5
Рівень фінансового важелю ВАТ «Запоріжсталь» 2002-2004 р.
|
Показник |
Ринкова оцінка, тис. грн. |
|||
|
2002 р. |
2003 р. |
2004 р. |
||
|
D/V |
0,0120424 |
0,0219412 |
0,0179532 |
Таким чином з отриманих результатів видно, що доля позикових коштів у загальному об'ємі складала - у 2002 році 1,2 %, у 2003 році 2,2 % та у 2004 році 1,8 %. Помітно, що можливість використання дешевих позикових коштів використовується дуже мало. Тепер розрахуємо ефект фінансового важеля для ситуацій, що складались на підприємстві на протязі трьох років (2002-2004) та побудуємо графік за допомогою формули:
ЕФВ=(1-t)(ЕР-СРСВ)*ПЗ/ВЗ, де (3.1)
t - ставка оподаткування прибутку; ЕР - економічна рентабельність активів; СРСВ - середньо розрахункова ставка відсотка; ПЗ - позикові засоби; ВЗ - власні засоби.
Отримані результати ефекту фінансового важеля для різної частки позикового капіталу для підприємства занесені в таблицю 3.6.
Таблиця 3.6
Зміна ефекту фінансового важелю в залежності від зміни частки позикового капіталу підприємства в 2002 - 2004 роках, %
|
Частина позикових засобів |
Ефект фінансового важеля, % |
|||
|
2002 р. |
2003 р. |
2004 р. |
||
|
ВАТ«Запоріжсталь» |
0,1 |
0,5 |
0,43 |
|
|
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
0,1 |
1,34 |
2,42 |
2,37 |
|
|
0,2 |
3,03 |
5,46 |
5,34 |
|
|
0,3 |
5,19 |
9,35 |
9,15 |
|
|
0,4 |
8,06 |
14,53 |
14,23 |
|
|
0,5 |
12,07 |
21,77 |
21,32 |
|
|
0,6 |
18,10 |
32,64 |
31,96 |
|
|
0,7 |
28,10 |
50,69 |
49,70 |
|
|
0,8 |
48,17 |
86,91 |
85,20 |
|
|
0,9 |
108,28 |
195,43 |
191,58 |
На основі приведених результатів ефекту фінансового важелю відмітимо на рис. 3.2. зміну економічної рентабельності власних засобів при зміні долі позикового капіталу, тим самим продемонструємо ефект фінансового важелю.
З графіку видно, що найвищої економічної рентабельності підприємство досягло у 2003 році, також помітно, що ефект фінансового важелю має приблизно однакові властивості у 2003 та у 2004 році, це пов'язано з приблизно однаковою економічною рентабельністю підприємства за періоди. У 2002 році економічна рентабельність була значно нижчою, тому і ефект фінансового важеля був меншим.
Рис. 3.2. Динаміка економічної рентабельності власних засобів
Аналізуючи поведінку графіку можна сказати, що підприємство спроможне використовувати ефект фінансового важелю з великим ефектом, якщо буде залучати 40 % позикових коштів від загальної суми коштів підприємства.
3.3 Визначення структури капіталу ВАТ «Запоріжсталь» за допомогою статичних моделей.
Традиційний підхід. Заснований на аналізі фінансових рішень. Вартість позикового капіталу незалежно від його величини нижче вартості власного капіталу через менший ризик (kd < ks). Традиційний підхід припускає, що підприємство, яке привертає позиковий капітал (до певного рівня), ринком оцінюється вище, ніж фірма без позикових засобів довгострокового фінансування. За допомогою додатків Б, В, Г та Д збираємо статистичну інформацію, необхідну для побудови моделі, показники економічного розвитку підприємства за допомогою яких розрахуємо середньозважену вартість капіталу (WACC). А саме нам необхідні такі дані - сума власного капіталу підприємства, сума позикового капіталу підприємства, чистий прибуток, виплати відсотків акціонерам, прибутковість по акціям. В таблиці 3.7 представлені статистичні дані для аналізу структури капіталу.
Таблиця 3.7
Економічні показники ВАТ «Запоріжсталь» , тис. грн.
|
Показник |
Звітний період, тис. грн. |
|||
|
2002 |
2003 |
2004 |
||
|
Чистий прибуток |
275899 |
639195 |
809886 |
|
|
Позиковий капітал (D) |
26875 |
62756 |
66252 |
|
|
Власний капітал (S) |
2231698 |
2860187 |
3690258 |
|
|
Баланс |
2853403 |
3486343 |
4488630 |
|
|
Середньорічна кількість простих акцій, тис. |
1082530 |
8466820 |
8436820 |
|
|
Виплати відсотків власникам позикового капіталу |
1292 |
1695 |
7309 |
З наведених даних відмічено, що ВАТ «Запоріжсталь» використовує дуже мало позикових коштів, в перши два періоди позиковий капітал складає короткострокові кредити банків, а у 2004 році підприємство отримало ще довгостроковий кредит у розмірі 19365 тис. грн. при цьому змінивши кількість короткострокових кредитів, це пов'язано зі збільшенням в потребі позикових коштів, необхідна була сума коштів на капітальний ремонт доменної печі. Розрахуємо структуру капіталу підприємства за допомогою традиційної моделі та визначимо оптимальну структуру капіталу для підприємства. Модель передбачає, що оптимальна структура капіталу підприємства буде в такому співвідношенні позикових та власних коштів, що дасть максимальну оцінку всього капіталу корпорації. Для обчислення моделі необхідно здобути наступні показники - вартість позикового капіталу(позикова ставка), вартість власного капіталу та операційний прибуток підприємства EBIT = Чистий прибуток + Виплати відсотків власникам позикового капіталу. Вартості капіталу обчислимо шляхом віднесення виплат власникам капіталу до суми їх капіталу. Результати обчислення показників приведені в таблиці 3.8.
Таблиця 3.8
Показники вартості капіталу
|
Показник |
Звітний період |
|||
|
2002 |
2003 |
2004 |
||
|
Вартість власного капіталу, % |
12,36 |
22,34 |
21,94 |
|
|
Вартість позикового капіталу, % |
6,15 |
2,7 |
11,03 |
|
|
EBIT, тис. грн. |
277191 |
640890 |
817195 |
Відомо, що ставка вартості позикового капіталу приведена в таблиці 3.8. надається банком партнером при частині позикового капіталу до 20 %, якщо підприємство прагне збільшити частину позикових коштів, то банк збільшує процент на надання кредиту тому що виникає ризик банкрутства підприємства, це регулюється правилами банку з чітко встановленою процентною ставкою на кредити для підприємств. Ставки відсотку в залежності від долі позикового капіталу приведені у таблиці 3.9.
Відомо, що частка позикових коштів в 2002 році складала 1,2 % від загального обсягу капіталу.
Розрахуємо середньозважену вартість капіталу за методикою приведеною в традиційному підході:
WAСС = kd*D/V + ks*(V - D)/V, (3.1)
де kd - вартість позикового капіталу;
D - позиковий капітал тис. грн.;
V - сума позикових та власних коштів;
ks - вартість власного капіталу.
Таблиця 3.9
Вартість позикового капіталу в залежності від частки позикового капіталу підприємства, %
|
Частка позикового капіталу в загальному обсязі |
Звітний період |
|||
|
2002 |
2003 |
2004 |
||
|
Від 0 до 0,20 |
6,15 % |
2,7 % |
11,03 % |
|
|
Від 0,21 до 0,31 |
10 % |
6,15 % |
12 % |
|
|
Від 0,31 до 0,41 |
12 % |
10 % |
14 % |
|
|
Від 0,41 до 0,51 |
15 % |
12 % |
17 % |
|
|
Від 0,51 до 0,61 |
16 % |
15 % |
19 % |
|
|
Від 0,61 до 0,81 |
20 % |
20 % |
20 % |
|
|
Від 0,81 до 1 |
22 % |
22 % |
22 % |
В результаті отримали розрахунки рівня WACC в залежності від структури капіталу, результати приведені в таблиці 3.10.
Таким чином ми на практиці переконались, що в залежності від збільшення позикових коштів у підприємства вартість капіталу для підприємства знижується до якогось періоду, а потім починає зростати, це на пряму залежить від того, що коли підприємство займає багато коштів, то власники позикового капіталу збільшують його вартість, тому що виникає великий ризик залишитися без коштів. Результати приведені на рис. 3.3. Поведінка середньозваженої структури капіталу відповідає теоретичним обґрунтуванням, для оптимізації ринкової оцінки капіталу підприємства необхідно прагнути до меншої вартості капіталу. Чим менше вартість капіталу тим більше ринкова оцінка вартості капіталу підприємства. Зменшення вартості виникає за рахунок більш дешевих позикових коштів, але якщо підприємство залучає велику кількість позикового капіталу, то власники позикового капіталу збільшують процентну ставку у зв'язку з великим ризиком банкрутства підприємства.
Таблиця 3.10
Зміна середньозваженої вартості капіталу підприємства в залежності від зміни частки позикового капіталу підприємства в 2002 - 2004 роках, %
|
Рівень позикових засобів |
Середньозважена вартість капіталу, % |
|||
|
2002 р. |
2003 р. |
2004 р. |
||
|
ВАТ«Запоріжсталь» |
12,29 |
21,92 |
21,75 |
|
|
0 |
12,36 |
22,34 |
21,94 |
|
|
0,1 |
11,74 |
19,80 |
20,13 |
|
|
0,2 |
11,12 |
17,26 |
18,31 |
|
|
0,3 |
11,65 |
16,05 |
16,98 |
|
|
0,4 |
12,22 |
15,95 |
16,66 |
|
|
0,5 |
13,68 |
16,30 |
17,83 |
|
|
0,6 |
14,54 |
16,64 |
19,01 |
|
|
0,7 |
17,71 |
20,22 |
19,68 |
|
|
0,8 |
18,47 |
19,92 |
19,36 |
|
|
0,9 |
21,04 |
21,94 |
22,03 |
|
|
1 |
22,00 |
21,90 |
22,04 |
Рис 3.3. Вплив фінансового важелю на середньозважену вартість капіталу ВАТ «Запоріжсталь»
Згідно графіка видно, що у традиційному підході вартість капіталу ВАТ "Запоріжсталь" у 2002 р. дорівнює 12,5%, а фінансовий важіль при цьому складає 0,015. Оптимальна ж структура капіталу підприємства буде у точці з фінансовим важелем 0,2. Вартість капіталу складе при цьому 11,5%. Таким чином значне збільшення фінансового важелю у 2002 р. не призвело б до значного зменшення вартості капіталу підприємства.
У 2003 р. вартість капіталу ВАТ "Запоріжсталь" дорівнює 22%, а фінансовий важіль при цьому не змінився та складає 0,015. Оптимальна ж структура капіталу підприємства буде у точці з фінансовим важелем близько 0,34. Вартість капіталу складе при цьому 17%. Таким чином значне збільшення фінансового важелю у 2003 р. від 0,015 до 0,34 призвело б до значного зменшення вартості капіталу підприємства з 22% до 17%, тобто на 5%.
Аналогічна ситуація спостерігається у 2004 р., коли при тій же вартості капіталу ВАТ "Запоріжсталь" 22% та фінансовому важелю 0,015 оптимальна структура капіталу підприємства буде знаходитися у точці, в якій фінансовий важіль дорівнюватиме 0,37, а вартість капіталу 17,5%. При цьому зменшення вартості капіталу підприємства складає 4,5%.
Таким чином, якщо значний ефект від фінансового важелю підприємства ВАТ "Запоріжсталь" у 2002 р. не спостерігається, то у 2003-2004 рр. навпаки зміна фінансового важелю суттєво впливає на вартість капіталу підприємства. Тепер розрахуємо зміну ринкової ціни підприємства в залежності від фінансового важелю, за формулою традиційного підходу:
V = D+S, (3.2)
де D - ринкова оцінка позикового капіталу, S -- ринкова оцінка власного (акціонерного) капіталу.
S= (ЕВIТ - I)/ks (3.3)
Переконаємось на практиці в зміні ринкової ціни підприємства від збільшення частки позикових засобів в загальному обсязі капіталу.
Результати розрахунків зміни ринкової ціни підприємства приведені в таблиці 3.11.
Таблиця 3.11
Зміна ринкової ціни підприємства V в залежності від зміни структури капіталу ВАТ «Запоріжсталь» в традиційній моделі
|
Частка позикових коштів у структурі капіталу |
Ринкова оцінка, тис. грн. |
|||
|
2002 р. |
2003 р. |
2004 р. |
||
|
ВАТ«Запоріжсталь» |
2259068 |
2923972 |
3757619 |
|
|
0 |
2242646 |
2868800 |
3724681 |
|
|
0,1 |
2467379 |
3125768 |
3911479 |
|
|
0,2 |
2692113 |
3382736 |
4098277 |
|
|
0,3 |
2372020 |
3504285 |
4235251 |
|
|
0,4 |
2268959 |
3514622 |
4268467 |
|
|
0,5 |
2001439 |
3479818 |
4147588 |
|
|
0,6 |
1843558 |
3445015 |
4026708 |
|
|
0,7 |
1265393 |
3083115 |
3957194 |
|
|
0,8 |
1125785 |
3113731 |
3990410 |
|
|
0,9 |
657259 |
2908837 |
3715435 |
|
|
1 |
481104,9 |
2913286 |
3714408 |
Графічне уявлення зміни вартості капіталу підприємства представлено на рис. 3.4.
Для того щоб знайти таке значення фінансового важеля, при которому відносні витрати по залученню капіталу будуть мінімальні, а ціна фірми максимальна, застосуємо індексний метод економічного аналізу. Індексний метод дозволяє аналізувати сукупність статистичних даних, окремі елементи котрої безпосередньо не підлягають сумуванню (WACC - %, V - млн. грн.). Індекс співвідношення WACC та V позначимо ІWV. Необхідно знайти мінімальне значення індексу ІWV, оскільки у чисельнику знаходиться показник WACC, який необхідно мінімізувати, а у знаменнику показник V, який необхідно максимізувати.
Рис. 3.4. Вплив фінансового важелю на оцінку капіталу ВАТ «Запоріжсталь»
Таблиця 3.12
Динаміка індексу співвідношення середньозваженої вартості капіталу до оцінки сукупного капіталу підприємства ІWV
|
D |
ІWV2002 |
ІWV2003 |
ІWV2004 |
|
|
Dз |
0,00544 |
0,00750 |
0,00579 |
|
|
0 |
0,00551 |
0,00779 |
0,00589 |
|
|
0,1 |
0,00476 |
0,00633 |
0,00515 |
|
|
0,2 |
0,00413 |
0,00510 |
0,00447 |
|
|
0,3 |
0,00491 |
0,00458 |
0,00401 |
|
|
Продовження табл. 3.12 |
||||
|
D |
ІWV2002 |
ІWV2003 |
ІWV2004 |
|
|
0,4 |
0,00538 |
0,00454 |
0,00390 |
|
|
0,5 |
0,00684 |
0,00468 |
0,00430 |
|
|
0,6 |
0,00789 |
0,00483 |
0,00472 |
|
|
0,7 |
0,01399 |
0,00656 |
0,00497 |
|
|
0,8 |
0,01641 |
0,00640 |
0,00485 |
|
|
0,9 |
0,03201 |
0,00754 |
0,00593 |
|
|
1 |
0,04573 |
0,00752 |
0,00593 |
Розраховане мінімальне (оптимальне) значення індексу ІWV становить:
ІWV2002 = 0,00413 при структурі капіталу D = 20%, S = 80%;
ІWV2003 = 0,00454 при структурі капіталу D = 40%, S = 60%;
ІWV2004 = 0,00390 при структурі капіталу D = 40%, S = 60%.
Значення індексу ІWV ВАТ "Запоріжсталь":
ІWV2002 = 0,00544 при структурі капіталу D = 1,2%, S = 98,8%;
ІWV2003 = 0,00750 при структурі капіталу D = 2,1%, S = 97,9%;
ІWV2004 = 0,00579 при структурі капіталу D = 1,8%, S = 98,2%.
Таким чином, підприємству ВАТ "Запоріжсталь" для підвищення оцінки всього капіталу підприємства необхідно було би на протязі 2002-2004 рр. збільшити частку позикового капіталу, зменшити частку власного капіталу, або те та інше одночасно у відповідності з розрахунками. Таким чином оптимальною структура капіталу була б така: у 2002 році - 20% позикового капіталу та 80% власного капіталу, у 2003 та 2004 роках - 40% позикового капіталу та 60% власного капіталу.
Розрахунки та побудовані графіки (зміни вартості всього капіталу підприємства та середньозваженої вартості капіталу підприємства в залежності від фінансового важелю) свідчать про підтвердження явищ, які були описані в теоретичному матеріалі. Але ж традиційна модель зовсім не враховує оподаткування прибутку підприємства та інших податків виникаючих в процесі господарської діяльності, тому модель викривляє уявлення про оптимальну структуру капіталу, для поглибленого аналізу скористаємось моделлю Модільяні-Міллера 1976 року з податком на прибуток підприємства та прибутковим оподаткуванням власників капіталу.
В моделі Модільяні-Міллера враховується вплив на структуру капіталу податку на прибуток, податку на прибуток акціонерів і податку на прибуток власників позикового капіталу. В моделі затверджується, що підприємство, яке використовує фінансовий важіль ринково оцінюється більш високо, оскільки виплата відсотків за користування позиковим капіталом є затратами, припускаючи ми податкові пільги згідно із законодавством. З урахуванням податкових пільг вартість позикового капіталу буде нижчою, і чим більше частка позикового капіталу, тим середньозважена вартість капіталу менше. Скористуємось додатками Б, В, Г та Д та отримаємо збираємо статистичну інформацію, необхідну для побудови моделі, показники економічного розвитку підприємства за допомогою яких розрахуємо середньозважену вартість капіталу (WACC) та вартість всього капіталу фірми. А саме нам необхідні такі дані - сума власного капіталу підприємства, сума позикового капіталу підприємства, операційний прибуток підприємства до оподаткування (EBIT), виплати відсотків акціонерам, прибутковість по акціям. В таблиці 3.13 представлені статистичні дані для аналізу структури капіталу.
Розрахуємо структуру капіталу підприємства за допомогою моделі ММ та визначимо оптимальну структуру капіталу для підприємства. Модель передбачає, що оптимальна структура капіталу підприємства буде в такому співвідношенні позикових та власних коштів, що дасть максимальну оцінку всього капіталу корпорації.
Для обчислення моделі необхідно здобути наступні показники - вартість позикового капіталу (позикова ставка) та власного капіталу та операційний прибуток підприємства. Вартості капіталу розглядалась при обчисленні за допомогою традиційної моделі, візьмемо ці дані в таблиці 3.8. Відомо, що ставка вартості позикового капіталу приведена в таблиці надається банком партнером при частині позикового капіталу до 20 % від всього капіталу підприємства, якщо підприємство прагнуло збільшити частину позикових коштів, то банк збільшує процент на надання кредиту тому що виникає ризик банкрутства підприємства, це регулюється правилами банку з чітко встановленою процентною ставкою на кредити для підприємств. Ставки відсотку в залежності від долі позикового капіталу також розглядалися при обчисленні традиційного підходу, вони приведені у таблиці 3.9.
Подобные документы
Поняття та економічна сутність оборотного капіталу підприємства, огляд головних джерел його формування, механізм управління в ринкових умовах. Стан галузі кондитерських виробів в Україні. Напрямки підвищення ефективності управління оборотним капіталом.
дипломная работа [940,6 K], добавлен 15.03.2014Сутність організаційної структури управління. Системний аналіз діяльності та організаційної структури управління на прикладі ТОВ "Контракт-М". Моделювання організаційних структур. Модель економічних показників ефективності організаційної структури.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 01.07.2011Підвищення значення інтелектуальних параметрів у діяльності підприємств. Ефективне управління нематеріальними активами. Особливості інтелектуального капіталу та його раціональна оцінка. Методи вартісного ланцюжка, технологій та всеосяжної оцінки.
презентация [728,7 K], добавлен 12.10.2014Сутність та особливості структури управління організацією. Методи і принципи побудови організаційних структур. Аналіз організаційної структури та фінансової діяльності Лозівської районної державної адміністрації. Шляхи вдосконалення структури управління.
дипломная работа [156,6 K], добавлен 16.06.2011Управління фінансовими ризиками. Основні фінансові інструменти хеджування ризиків. Розрахунок оптимальної суми грошових коштів на рахунку. Діапазон коливань залишку грошових коштів на основі моделі Міллера-Орра. Середньозважена вартість капіталу.
контрольная работа [72,6 K], добавлен 24.11.2012Мета, завдання, стратегія і тактика антикризового управління. Стратегічне бачення розвитку та аналіз внутрішнього та зовнішнього середовищ фірми. Оцінка конкурентної позиції фірми. Розрахунок показників діяльності та оптимізація структури капіталу фірми.
курсовая работа [95,5 K], добавлен 22.04.2013Визначення поняття і загальна характеристика організаційної структури управління підприємством у вугільній промисловості. Комплексний аналіз структури управління на ДВАТ Шахта "Комсомольська". Дерево цілей і оцінка ефективності управління підприємством.
курсовая работа [316,2 K], добавлен 16.07.2011Оптимізація організаційної структури як фактор підвищення ефективності управлінської діяльності підприємства. Систематичний аналіз функціонування організації і її середовища. Напрямки оптимізації організаційної структури в сучасних умовах господарювання.
курсовая работа [175,8 K], добавлен 07.08.2012Особливості функціонування промислових підприємств у постіндустріальному суспільстві. Основні категорії та поняття інноваційної діяльності організації. Визначення можливостей ідентифікації та напрямків удосконалення управління інтелектуальною власністю.
дипломная работа [427,1 K], добавлен 20.09.2010Аналіз складових систем управління організацією. Удосконалення структури та поліпшення стану керованої підсистеми організації. Аналіз виконання основних управлінських функцій та методів. Формування складових інтелектуального капіталу організації.
курсовая работа [269,3 K], добавлен 17.05.2010
