Висновки керівника по роботі

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка: 128 с., 36 рисунків, 23 таблиці, 66 джерел.

Об'єкт дослідження: процес управління структурою капіталу підприємства.

Предмет дослідження: моделі оптимізації структури капіталу.

Методи дослідження: економіко-математичне моделювання, методи економічного і математичного аналізу.

Мета дослідження: сконструювати концептуальну модель оптимізації структури капіталу, дослідити ефективність управління структурою капіталу на підприємстві.

Для досягнення цієї мети в роботі поставлені та вирішені наступні задачі:

а) визначено поняття та сутність структури капіталу;

б) визначені проблеми залучення позикових коштів;

в) розглянуті основні методи управління капіталом підприємства;

г) розглянуті концепції та моделі управління структурою капіталу;

д) побудована концептуальна схема оптимізації структури капіталу;

е) досліджено структуру капіталу ВАТ «Запоріжсталь» за допомогою застосування статичних та динамічних моделей.

КАПІТАЛ, ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ, ПОЗИКОВИЙ КАПІТАЛ, СТРУКТУРА КАПІТАЛУ, СТАТИЧНІ МОДЕЛІ, ДИНАМІЧНІ МОДЕЛІ, ДИСКОНТУВАННЯ.

ЗМІСТ

• ВСТУП 7
• РОЗДІЛ 1 УПРАВЛІННЯ СТРУКТУРОЮ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА 10
• 1.1 Поняття капіталу підприємства та його структури 10
• 1.2 Управління власним капіталом 21
• 1.3 Управління позиковим капіталом 26
• 1.4 Структура капіталу і прийняття інвестиційних рішень 29
• 1.5 Методика аналізу ефективності використання капіталу підприємства 34
• Висновки до розділу 1 42
• 2 МОДЕЛІ ОПТИМАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА 45
• 2.1 Теорії оптимальної структури капіталу 45
• 2.2 Статичні моделі 50
• 2.3 Теорія Модільяні - Міллера 53
• 2.4 Динамічні моделі 72
• Висновки до розділу 2 . 79
• РОЗДІЛ 3 РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ ЗНАХОДЖЕННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА 81
• 3.1 Загальна характеристика ВАТ “Запоріжсталь” 81
• 3.2 Аналіз составу та структури капіталу підприємства 87
• 3.3 Визначення структури капіталу ВАТ «Запоріжсталь» за допомогою статичних моделей. 94
• 3.4 Визначення структури капіталу ВАТ «Запоріжсталь» за допомогою теорії сигнальних моделей 117
• Висновки до розділу 3 121
• ВИСНОВКИ 124
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 127
• ДОДАТКИ 133

ВСТУП

В даний час, в умовах існування різних форм власності в Україні, особливо актуальним стає вивчення питань формування, функціонування і відтворювання підприємницького капіталу. Можливості становлення підприємницької діяльності і її подальшого розвитку можуть бути реалізований тільки в тому випадку, якщо власник розумно управляє капіталом, вкладеним в підприємство.

Часто, на практиці капітал підприємства розглядається як щось похідне, як показник, що грає другорядну роль, при цьому на перше місце, як правило, виноситься безпосередньо сам процес діяльності підприємства. У зв'язку з цим принижується роль капіталу, хоча саме капітал і є об'єктивною основою виникнення і подальшої діяльності підприємства. Дохід та прибуток, приносить в першу чергу використання капіталу, а діяльність підприємства займає наступне місце у формуванні прибутку. Існують підприємства, які розвиваються та існують за рахунок тільки використання капіталу. Все це обумовлює особливу значимість процесу грамотного управління капіталом підприємства на різних етапах його існування.

При написанні роботи було використано широке коло учбової літератури по таких дисциплінах, як фінансовий менеджмент, економічний аналіз. Основні методологічні аспекти, які послужили базою для управління, висловлені в книзі Бланка І. А. "Управління формуванням капіталу", В. В. Бочаров, В. Е. Леонтьев «Корпоративні фінанси», Лобанов Е. Н., Лимітовський М. А. "Управління фінансами". Дані джерела містять безліч аналітичних досліджень, в даному випадку цілком доцільно їх застосування.

Структура капіталу, що використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але і операційної і інвестиційної його діяльності, надає активну дію на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу, визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності та формує співвідношення ступеню прибутковості і ризику в процесі розвитку підприємства. При зміні структури капіталу підприємства спостерігається зміна ринкової вартості підприємства в той чи інший бік, змінюється ціна акцій на ринку.

Методи аналізу структури капіталу поки що мало відомі вітчизняним фахівцям. За останній час з'явилося вельми небагато робіт, в яких би висловлювалися положення сучасної теорії аналізу структури капіталу. В той же час недоліком всіх таких видань і публікацій є відсутність прикладів, які показали б практичну значущість теорії. Основна маса теорій не враховує значимість та різницю між довгостроковим та короткостроковим позиковим капіталом. Для деяких підприємств вплив на короткострокові позикові кошти є дуже затрудженим. Тим часом, структура капіталу є не відвернутим, відірваним від дійсності предметом дослідження, а найважливішим поняттям, яке використовується в методиках визначення оптимальної структури капіталу фінансування інвестиційних програм є розрахунок економічної ефективності інвестиційних проектів, прогнозування цін акцій, оцінки ціни капіталу фірми та інше. Саме оцінка ціни капіталу фірми є рішучим показником для прийняття рішень по формуванню оптимальної структури капіталу фінансовими менеджерами. Практично рішення будь-якої задачі управління капіталом підприємства пов'язано з методологією аналізу структури капіталу. В сучасних умовах структура капіталу є тим чинником, який робить безпосередній вплив на фінансовий стан підприємства - його платоспроможність і ліквідність, величину доходу, рентабельність діяльності. Оцінка структури джерел засобів підприємства проводиться як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами бухгалтерської інформації. Зовнішні користувачі оцінюють зміну частки власних засобів підприємства в загальній сумі джерел засобів з погляду фінансового ризику при висновку операцій. Ризик зростає із зменшенням частки власного капіталу. У цьому разі стає практично неможливим залучення позикових коштів, тому що зростає їх ціна із-за високого ризику. Внутрішній аналіз структури капіталу пов'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикових засобів, їх "ціна", ступінь ризику, можливі напрями використовування.

Об'єктом дослідження є процес управління структурою капіталу підприємства. Предмет дослідження - моделі оптимізації структури капіталу.

Теоретико-методологічною основою магістерської роботи є дослідження в області формування оптимальної структури капіталу. При визначенні й аналізі проблемних питань і розробці підходів до їх вирішення використовувались оптимізаційні методи економіко-математичного моделювання.

Методи дослідження. У роботі застосовувались конкретно-наукові методи соціологічного і статистичного аналізу, індексний метод, методи статистики в економічному аналізі.

Мета магістерської роботи - дослідження ефективності механізму управління структурою капіталу та розробка раціональної структури капіталу підприємства, діагностика положення підприємства.

Для досягнення цієї мети були вирішені такі задачі:

а) визначено поняття та сутність структури капіталу;

б) визначені проблеми залучення позикових коштів;

в) розглянуті основні методи управління капіталом підприємства;

г) розглянуті концепції та моделі управління структурою капіталу;

д) побудована концептуальна схема оптимізації структури капіталу;

е) досліджено структуру капіталу ВАТ «Запоріжсталь» за допомогою застосування статичних та динамічних моделей.

Наукова новизна одержаних результатів. При виконанні поставлених завдань наукового дослідження отримали наступні нові теоретико-методичні та прикладні результати:

Побудована структурно-функціональна схема оптимізації структури капіталу підприємства; розроблений індексний метод пошуку оптимальної структури капіталу.

Отримали подальшого розвитку:

Методи і моделі оптимальної структури капіталу, що дозволило провести порівняльний аналіз методів, розробити методичні та практичні рекомендацій щодо здійснення планування оптимальної структури на підприємстві для забезпечення його конкурентоспроможності та майбутнього розвитку.

Удосконалено:

Програмне забезпечення процесу оптимізації структури капіталу підприємства, що дозволяє автоматизувати процес підбору оптимальної структури капіталу та полегшує ефективність прийнятих рішень по вибору найбільш прийнятної моделі оптимізації. Відмічена залежність оптимальної структури капіталу від співвідношення зобов'язань.

Практичне та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що запропонована концепція оптимальної структури капіталу та комплекс методів і моделей визначення структури капіталу здійснює перехід підприємства до якісно нового становища з підвищенням рентабельності коштів вкладених власниками підприємства.

Основні результати роботи пройшли апробацію на XІ Науково-технічній конференції викладачів, аспірантів та студентів ЗДІА (м. Запоріжжя, 17 квітня 2006 р.).

За матеріалами магістерської роботи опублікована стаття - Г. Ф. Нікітін, к.т.н., проф., М. О. Фоменко магістрант. Сигнальні моделі управління структурою капіталу // ХІ - науково-технічна конференція студентів, магістрантів, аспірантів і викладачів ЗДІА. Тези доповідей. Частина ІІ. Секція «Економіка підприємства». - Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2006. - с. 179-180.

РОЗДІЛ 1

1.1 Поняття капіталу підприємства та його структури

управління капітал структура

Економічна суть та класифікація капіталу підприємства.

Капітал це одна з економічних категорій, що найбільш часто використовується у фінансовому менеджменті, яка відома задовго до його зародження, вона отримала новий зміст в умовах переходу країни до ринкових відносин. Будучи головною економічною базою створення і розвитку підприємства, капітал в процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

З позицій фінансового менеджменту капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід в першу чергу відзначити такі її характеристики:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. В економічній теорії виділяють три основні чинники виробництва, що забезпечують господарську діяльність виробничих підприємств -- капітал; землю і інші природні ресурси; трудові ресурси. В системі цих чинників виробництва капіталу належить пріоритетна роль, оскільки він об'єднує всі чинники в єдиний виробничий комплекс.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід. В цій своїй якості капітал може виступати ізольований від виробничого чинника -- у формі позикового капіталу, що забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Він забезпечує необхідний рівень цього добробуту як в поточному, так і в перспективному періоді. Спожитий в поточному періоді капітал (частина) виходить з його складу, будучи направленою на задоволення поточних потреб його власників (тобто перестає виконувати функції капіталу). Накопичувана частина покликана забезпечити задоволення потреб його власників в перспективному періоді, тобто формує рівень майбутнього їх добробуту.

4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. В цій якості виступає перш за все власний капітал підприємства, який визначає об'єм його чистих активів. Разом з тим, об'єм власного капіталу, що використовується підприємством характеризує одночасно і потенціал залучення ним позикових фінансових коштів, що забезпечують отримання додаткового прибутку. В сукупності з іншими, менш значущими чинниками, це формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим барометром рівня ефективності його господарської діяльності. Здібність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. В той же час зниження об'єму власного капіталу є, як правило, слідством неефективної, збиткової діяльності підприємства.

Висока роль капіталу в економічному розвитку підприємства і забезпеченні задоволення інтересів держави, власників і персоналу, визначає його як головний об'єкт фінансового управління підприємством, а забезпечення ефективного його використання відноситься до числа найвідповідальніших задач фінансового менеджменту.

Капітал підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною сутністю, але і різноманіттям сторін в яких він виступає. Під загальним поняттям "капітал підприємства" розуміються самі різні його види, що характеризуються в даний час декількома десятками термінів. Все це вимагає певної систематизації термінів, що використовуються. Така систематизація була проведена по найважливіших класифікаційних ознаках, приведена в додатку А.

Розглянемо більш детально окремі види капіталу підприємства відповідно до приведеної їх систематизації по основних класифікаційних ознаках.

1. За приналежністю підприємству виділяють власний і позиковий види капіталу.

Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на правах власності і що використовуються їм для формування певної частини його активів. Ця частина активів, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу та представляє собою чисті активи підприємства.

Позиковий капітал характеризує грошові кошти або інші майнові цінності, що привертаються для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі. Всі форми позикового капіталу, що використовується підприємством, є його фінансовими зобов'язаннями, що підлягають погашенню в передбачений час.

2. За метою використання у складі підприємства можуть бути виділені наступні види капіталу: продуктивний, позиковий і спекулятивний.

Продуктивний капітал характеризує засоби підприємства, інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо-збутової діяльності.

Позиковий капітал є тією його частиною, яка використовується в процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові і довгострокові депозитні внески в комерційних банках), а також в боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі та інше).

Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, яка використовується в процесі здійснення спекулятивних (заснованих на різниці в цінах) фінансових операцій (придбання деривативів в спекулятивній меті і т.і.).

3. За формами інвестування розрізняють капітал в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, що використовується для формування статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні об'єму їх статутних фондів.

4. За об'єктом інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства.

Основний капітал характеризує ту частину капіталу підприємства, в якій інвестовані всі види його необоротних активів (а не тільки в основні засоби, як це часто потрактує в літературі).

Оборотний капітал характеризує ту його частину, яка інвестована у всі види його оборотних активів.

5. За формою знаходження в процесі кругообігу, тобто залежно від стадій загального циклу цього кругообігу, розрізняють капітал підприємства в грошовій, виробничій і товарній його формах. Характеристика цих форм капіталу підприємства буде детально висловлена при розгляді циклу кругообігу капіталу підприємства.

6. За формами власності виявляють приватний і державний капітал, інвестований в підприємство в процесі формування його статутного фонду. Таке розділення капіталу використовується в процесі класифікації підприємств по формах власності.

7. За організаційно-правовими формами діяльності виявляють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних суспільств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств -- товариств з обмеженою відповідальністю, командитних суспільств та інших) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств -- сімейних і т.п.).

8. За характером використання в господарському процесі виділяють працюючий і непрацюючий види капіталу.

Працюючий капітал характеризує ту його частину, яка бере безпосередню участь у формуванні доходів і забезпеченні операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.

Непрацюючий (або "мертвий") капітал характеризує ту його частину, яка інвестована в активи, що не беруть безпосередньої участі в здійсненні різних видів господарської діяльності підприємства і формуванні його доходів. Прикладом цього виду капіталу є засоби підприємства, інвестовані в приміщення і устаткування, які не використовуються; виробничі запаси для продукції, знятої з виробництва; готова продукція, на яку повністю відсутній попит покупців у зв'язку з втратою нею споживацьких якостей і т.п.

9. За характером використання власниками виділяють споживаємий (що "проїдається") і накопичуємий (реінвестований) види капіталу.

Споживаємий капітал після його розподілу на меті споживання втрачає функції капіталу. Він є дезінвестиціями підприємства, здійснюваними в цілях споживання (вилучення частини капіталу з необоротних та оборотних активів в цілях виплати дивідендів, відсотків, задоволення соціальних потреб персоналу і т.п.).

Накопичуємий капітал характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.п.

10. За джерелами залучення розрізняють національний (вітчизняний) та іноземний капітал, інвестований в підприємство. Таке розділення капіталу підприємств використовується в процесі відповідної їх класифікації.

11. За відповідністю правовим нормам функціонування розрізняють легальний і "тіньовий " капітал, що використовується в процесі господарської діяльності підприємства. Широко використовуємий на сучасному етапі економічного розвитку країни "тіньовий капітал" є своєрідною реакцією підприємців на встановлені державою жорсткі "правила гри" в економіці, в першу чергу, на невиправдано високий рівень оподаткування підприємницької діяльності. Зростання об'єму використання "тіньового капіталу" в господарській діяльності підприємств є для держави своєрідним індикатором низької ефективності схвалюваних рішень в області податкового регулювання використання капіталу в підприємницькій діяльності з позицій дотримання паритету інтересів як держави, так і власників капіталу[7].

Рис 1.1. Характер руху капіталу підприємства в процесі його кругообігу

Функціонування капіталу підприємства в процесі його продуктивного використовування характеризується процесом постійного кругообігу. Кожний завершений оборот капіталу складається з ряду стадій (рис. 1.1.)

Як видно з приведеного рисунка в процесі кругообігу капітал підприємства проходить три стадії.

На першій стадії капітал в грошовій формі інвестується в операційні активи (оборотні і необоротні), перетворюючись тим самим в продуктивну форму або виробничу.

На другій стадії продуктивний капітал в процесі виробництва продукції перетворюється в товарну форму (включаючи і форму вироблених послуг).

На третій стадії товарний капітал у міру реалізації вироблених товарів і послуг перетворюється на грошовий капітал.

Середня тривалість обороту капіталу підприємства характеризується періодом його обороту в днях (місяцях, роках). Крім того цей показник може бути виражений числом оборотів протягом даного періоду.

Нижче розглянуті особливості кругообігу капіталу підприємства в розрізі окремих стадій, що характеризують видозміни його форм. Одночасно із зміною форм рух капіталу характеризується постійною зміною його сумарної вартості, яка носить назву “вартісний цикл”. Рух вартісного циклу капіталу підприємства здійснюється по спіралі (рис 1.2.).

Рис. 1.2. Характер руху вартісного циклу капіталу підприємства по спіралі

Як видно з приведеного малюнка в процесі руху вартісного циклу капітал підприємства може нарощувати свою сумарну вартість в окремі періоди (на малюнку -- періоди II, III і V) в результаті рентабельного його використання або частково втрачати її (на малюнку -- період IV) в результаті збиткової господарської діяльності.

Розглянута класифікація і особливості функціонування капіталу підприємства дозволяють більш цілеспрямовано управляти ефективністю його використання.

Принципи формування капіталу підприємства.

Рівень ефективності господарської діяльності підприємства багато в чому визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби в придбанні необхідних активів і оптимізація його структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання. З урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства будується на основі наступних принципів (рис 1.3):

1. Облік перспектив розвитку господарської діяльності підприємства. Процес формування об'єму і структури капіталу підлеглий задачам забезпечення його господарської діяльності не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, але і в найближчій перспективі. Забезпечення цієї перспективності формування капіталу підприємства досягається шляхом включення всіх розрахунків, пов'язаних з його формуванням, в бізнес-план проекту створення нового підприємства.

2. Забезпечення відповідності об'єму капіталу, який привертається, об'єму формованих активів підприємства. Загальна потреба в капіталі підприємства ґрунтується на його потребі в оборотних і необоротних активах. Ця загальна потреба в капіталі, необхідному для створення нового підприємства, включає дві групи майбутніх витрат: 1) передстартові витрати; 2) стартовий капітал.

Передстартові витрати по створенню нового підприємства є відносно невеликими сумами фінансових коштів, необхідними для розробки бізнес-плану і фінансування пов'язаних з цим досліджень. Ці витрати носять разовий характер і хоча вимагають певних витрат капіталу, у складі загальної потреби в ньому звичайно займають незначну частку.

Стартовий капітал призначений для безпосереднього формування активів нового підприємства з метою початку його господарської діяльності (подальше нарощування капіталу розглядається як форма розширення діяльності підприємства і пов'язане з формуванням додаткових фінансових ресурсів).

150

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Основні принципи формування капіталу підприємства

При визначенні загальної потреби в капіталі знов створюваного підприємства використовуються звичайно два основні методи:

1) Прямий метод розрахунку загальної потреби в капіталі ґрунтується на визначенні необхідної суми активів, що дозволяють новому підприємству почати господарську діяльність. Цей метод розрахунку виходить з алгоритму: загальна сума активів рівна загальній сумі капіталу, що інвестується. Тому розрахунок загальної потреби в активах, дозволяє отримати уявлення про загальну потребу в капіталі для створення нового підприємства. Оскільки розрахунок потреби в активах створюваного підприємства здійснюється в трьох варіантах (мінімально необхідна сума активів; необхідна сума активів, що забезпечує достатні розміри запасів страховок по окремих їх видах; максимально необхідна сума активів), він дозволяє диференціювати і загальну потребу в капіталі нового підприємства в межах від мінімальної до максимальної.

2) Непрямий метод розрахунку загальної потреби в капіталі ґрунтується на використовуванні показника "капіталоємність продукції ". Цей показник дає уявлення про те, який розмір капіталу використовується з розрахунку на одиницю виробленої (або реалізованої) продукції. Він розраховується в розрізі галузей і підгалузей економіки шляхом розподілу загальної суми капіталу (власного і позикового), що використовується, на загальний об'єм виробленої (реалізованої) продукції. При цьому загальна сума капіталу, що використовується, визначається як середня в даному періоді. Використання непрямого методу розрахунку загальної потреби в капіталі для створення нового підприємства здійснюється лише на попередніх етапах до розробки бізнес-плану. Цей метод дає лише приблизну оцінку потреби в капіталі, оскільки показник середньогалузевої капіталоємності продукції істотно коливається в розрізі підприємств під впливом окремих чинників. Основними з таких чинників є: а) розмір підприємства; б) стадія життєвого циклу підприємства; в) прогресивність технології, що використовується; г) прогресивність устаткування, що використовується; д) ступінь фізичного зносу устаткування; е) рівень використання виробничої потужності підприємства і ряд інших. Тому більш точну оцінку потреби в капіталі для створення нового підприємства при використанні цього методу розрахунку можна отримати в тому випадку, якщо для обчислення буде застосований показник капіталоємності продукції на діючих підприємствах-аналогах (з урахуванням вище перелічених чинників).

Розрахунок загальної потреби в капіталі знов створюваного підприємства на основі показника капіталоємності продукції здійснюється за наступною формулою:

, (1.1)

де П_К -- загальна потреба в капіталі для створення нового підприємства;

К_П -- показник капіталоємності продукції (середньогалузевий або аналоговий);

ОР -- плановий середньорічний об'єм виробництва продукції;

ПР_К -- передстартові витрати і інші одноразові витрати капіталу, пов'язані із створенням нового підприємства.

3. Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного його функціонування. Умови формування високих кінцевих результатів діяльності підприємства в значній мірі залежать від структури капіталу, що використовується.

Структура капіталу є співвідношенням власних і позикових фінансових коштів, що використовуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності.

Структура капіталу, що використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але і операційної і інвестиційної його діяльності, надає активну дію на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків) та формує співвідношення ступеня прибутковості і ризику в процесі розвитку підприємства.

Формування структури капіталу нерозривний зв'язано з урахуванням особливостей кожної з його складових частин.

4. Забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу з різних джерел. Така мінімізація здійснюється в процесі управління вартістю капіталу.

5. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу при прийнятному для підприємства рівні фінансового ризику.

Серед механізмів управління формуванням капіталу найскладнішими є питання мінімізації вартості капіталу і оптимізації його структури, які вимагають більш докладного викладу.

1.2 Управління власним капіталом