Технічний директор. Заступник генерального директора по технічних питаннях. Відповідає за забезпечення функціональної діяльності усього агентства та, по можливості, оптимізацію функціонування ввірених йому підрозділів.

Навчальний центр. Структурний підрозділ фірми, що підкоряється безпосередньо технічному директорові, призначений для підвищення теоретичної й фізичної підготовки співробітників підрозділів, що забезпечують безпеку охоронюваних об'єктів.

Відділ транспорту. Структурний підрозділ фірми, що підкоряється безпосередньо технічному директорові. Призначений для забезпечення інших підрозділів необхідним автомобільним транспортом, а також його обслуговуванням й ремонтом.

Оперативна група. Структурний підрозділ фірми, що підкоряється безпосередньо технічному директорові. Призначена для виконання силових дій по забезпеченню безпеки охоронюваних об'єктів. Складається з бійців, що проходять жорсткий фізичний, теоретичний і психологічний відбір.

Технічна група. Структурний підрозділ фірми, що підкоряється безпосередньо технічному директорові. Призначена для встановлення, налагодження й супроводу технічних пристроїв та систем (системи спостереження, сигналізація та ін.), що є необхідними для забезпечення безпеки охоронюваних об'єктів.

Керівники СБ об'єктів. Відповідають за забезпечення безпеки на довірених їм об'єктах. Вирішують всі питання в межах наданих їм повноважень, доручають виконання окремих організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам. До обов'язків керівника СБ об'єкта також входять оптимізація охоронної діяльності по об'єкту (якщо воно є можливим) та ведення документації. У керівника СБ об'єкта є функціональний апарат, що допомагає йому виконувати всі функції управління.

Начальники змін. Підкоряються своєму безпосередньому начальникові - керівнику служби безпеки об'єкта. Відповідають за забезпечення безпеки на об'єкті на протязі своєї робочої зміни. До їхніх обов'язків входить фіксація всіх інцидентів, що мали місце в період їхнього чергування й негайного оповіщення про них вищестояще керівництво.

Охорона й спостереження. Структурні підрозділи СБ об'єкта, що забезпечують охорону об'єкта й спостереження за ним.

Кількість співробітників цих підрозділів прямо залежить від типу й розмірів охоронюваного об'єкта. У деяких випадках припустиме об'єднання даних підрозділів в єдине ціле.

3.2 Показники ефективності організаційного управління

Механізми взаємодії між елементами організаційної системи (ОС) у процесі управління впливають на ефективність функціонування складної соціотехнічної системи, на витрати й строки виконання проектів. На початковому етапі ми будемо розглядати фактори, пов'язані з рівнем підготовки виконавців і управлінського персоналу. Для цього необхідно зробити допущення, що будь-який елемент або підсистема (вузол) організаційної ієрархії досить кваліфікований для виконання поставлених перед ним завдань. Різницю в рівні підготовки представимо умовно у вигляді різного інтервалу часу рішення типового функціонального або управлінського завдання вузлами організаційно-інформаційній структурі (ОІС), які мають однакові повноваження. Причинами ж збоїв, зривів планів, порушень технологічних процесів, протиставлення приватних інтересів загальносистемним, найчастіше є некоректна реалізація процесів управління в конкретній організаційно-інформаційній структурі.

Одним з основних критеріїв, для оцінки процесів управління, є час. Якщо припустити, що деякий управляючий вузол ОІС компетентний у питаннях, які йому доводиться вирішувати, то на якість прийнятих рішень впливає часовий інтервал, протягом якого рішення повинне бути прийняте. Наприклад, якщо деякий вузол ОІС витрачає на взаємодію з кожним з підлеглих йому вузлів час , то за фіксований часовий відрізок (наприклад, робочий день) він може якісно керувати тільки підлеглими.

Очевидно, що якщо ОІС припускає наявність підлеглих, причому , то даний управляючий вузол може перетворитися в «вузьке місце» системи, що пов'язане зі змушеним скороченням часу на прийняття рішень та може позначитися на їхній якості.

Тимчасові витрати, отримані з аналізу процесів функціонування ОІС, дозволяють точніше класифікувати елементи системи на управляючі і виконавчі й виділити вузли безпосередньо відповідальні за виконання завдань, поставлених перед всією системою.

Іншим критерієм для оцінки реалізації процесів управління може служити кількість завдань, вирішених у системі управління і їх розподілення по вузлах. Дані про тимчасові витрати й кількість вирішених завдань можуть бути отримані після вивчення процесів функціонування системи (передбачуваних або реально сформованих). Найбільш точним, хоча й більш трудомістким, способом їхньої оцінки є побудова імітаційної моделі роботи ОІС, що відображує процеси прийняття рішень, відпрацьовування управляючих впливів обміну інформацією.

Вихідними даними для методики аналізу процесів управління є:

1) організаційна структура досліджуваної системи. Являє собою неорієнтований граф, вершинами якого є керівники й підлеглі, окремі підрозділи й організації. Ступінь деталізації визначається глибиною проведеного дослідження. Ребра графа відбивають ієрархічну співпідпорядкованість вузлів ОС, де часто реалізуються відносини «начальник-підлеглий».

інформаційна структура (ІС). Це орієнтований граф, вершини якого однозначно відповідають вузлам ОС, а дуги являють собою можливі канали між вузлами, по яких може передаватися інформація (у тому числі управляюча). Слід зазначити, що об'єднання ОС і ІС дає організаційно-інформаційну структуру.

Алгоритми виконання проектів являють собою переліки управляючих завдань, розв'язуваних у даній системі. Вони зав'язані в орієнтовані графи, що відбивають необхідну послідовність виконання завдань у даної ОІС. Вершинами графа є розв'язувані завдання, дуги відбивають послідовність їхнього виконання. Звичайно, виконання наступного завдання може початися тільки тоді, коли будуть завершені всі попередні. За допомогою моделювання можна збирати наступну результативну статистику по вузлах і окремих завданнях:

- кількість завдань, ініційованих вузлом;

- кількість завдань, у яких вузол брав участь як управляючий;

- кількість завдань, у яких вузол брав участь як остаточний («останній», «нижній») виконавець;

- середня довжина черги, складеної із завдань, відкладених через зайнятість вузла;

- сумарні витрати часу, пов'язані з управлінням (сума тимчасових витрат на ПУВ), на функціонування (сума часів функціонування, ПО, ПТ), втрати часу на ОП, ОО, загальний час роботи вузла;

- середній час рішення завдання;

- довжина ланцюга управління - кількість вузлів, що брали участь у рішенні завдання.

На основі отриманої статистики виконується розрахунок наступних показників:

Норма керованості - кількість підлеглих вузлів з якими керуючий вузол працював протягом фіксованого (календарного) періоду часу .

,

де - час взаємодії даного керуючого вузла з -м підлеглим;

Доля функцій управління для вузла:

,

0? D_y ?1_, чим більше D_y, тим більше доля функції управління.

де - час, витрачений вузлом на управління (вироблення наказів);

- загальний(календарний) час роботи вузла (управління плюс виконання);

Самостійність вузла:

,

S>1 - вузол виконує більше управляючих функцій, ніж виконавчих.

S<1 - вузол виконує більше виконавчих функцій, ніж управляючих.

S=1 - вузол виконує в однаковій мірі виконавчі та управляючі функції.

де - час, витрачений вузлом на виконання (виконання чужих наказів);

Ініціативність вузла:

,

0? І ?1, чим більше І, тим більше ініціативність вузла.

де - кількість завдань, у яких вузол виступав одночасно як ініціатор і управляючий;

- сумарна кількість завдань, у яких вузол брав участь як управляючий і виконавець;

Рівень складності управління:

,

0? Р ?1, чим більше Р, тим більше рівень складності управління вузла.

де - сумарний час, витрачений на управління й виконання;

Ступінь навантаження управляючого вузла підлеглим вузлом:

,

0? Zⁱ ?1, чим більше Z, тим більше навантаження управляючого вузла підлеглим вузлом.

де - час, витрачений управляючим вузлом на управління -м підлеглим вузлом;

Напруженість управління:

,

0? Mⁱ ?1, чим більше Mⁱ, тим більше напруженість управління.

де - кількість управляючих впливів ініційованих управляючим вузлом на -й підлеглий вузол.

Аналіз статистики по окремих завданнях і отриманих значеннях показників дозволяє оцінити дійсну картину розподілу управлінських і виконавських навантажень по вузлах і рівням ОС, її «вузькі місця», що може сприяти прийняттю коректних рішень по реформуванню організаційної ієрархії, перерозподілу повноважень вузлів, зміні принципів і правил функціонування, а значить буде сприяти підвищенню якості роботи соціотехнічної системи.

3.3 Безпека життєдіяльності

3.3.1 Аналіз шкідливих і небезпечних виробничих чинників

Охорона праці - це система правових соціально економічних, організаційно технічних санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

При роботі з приладами і з інструментами, такими як персональний комп'ютер, виявляється дія на організм людини багатьох різних чинників залежно від середовища.

Робота ПЕВМ пов'язана з присутністю на робочому місці людини - оператора, тому питання охорони праці розглядатимуться з погляду забезпечення безпечних умов праці і умов праці, що зберігають здоров'я оператора, користувача.

Розробка проекту проводилася в офісі ПО використовується в приміщеннях, площею 20 кв.м.

При роботі в приміщенні по виробництву ПО слід виділити наступні шкідливі і небезпечні чинники:

1. При недостатній освітленості робочої зони може виникнути швидка стомлюваність або головний біль. Збереження зору людини, стан його центральної нервової системи і безпека на виробництві значною мірою залежать від умов освітлення (яскравості і блеськості джерел світла). Від освітлення залежать також продуктивність праці і точність виконуваних операцій. Природне і штучне освітлення нормується СНіП II-4-79 залежно від характеристики зорової роботи, найменшого розміру об'єкту відмінності, розряду і підрозряду зорової роботи

2. Висока температура повітря негативно позначається на функціональному стані людини тому необхідно створювати теплові комфортні умови постійно. Нормальне функціональний і тепловий стани організму без напруги реакцій терморегуляції, створюють відчуття теплового комфорту і є передумовою збереження високого рівня працездатності. На стан людини роблять вплив мікрокліматичні параметри.

3. Ультрафіолетові випромінювання надають на організм людину дії физико-хімічного і біологічного характеру. При довжині хвилі від 400 нм до 320 нм вони характеризуються слабкою біологічною дією; від 320 до 280 нм - діють на шкіру; від 280 нм до 200 нм - на тканинні білки і ліпоїди. На очі ультрафіолетове випромінювання діє сильніше, ніж на шкіру, причому страждають переважно рогівка і кон'юнктива; воно обуславліваєт захворювання органів зору у вигляді електроофтальмії (фотоофтальмії): сильне запалення переднього відділу очей.

4. Дія електричного струму на живу тканину носить своєрідний і різносторонній характер. Проходячи через організм людину, електричний струм проводить термічну, електричну і біологічну дії, які залежать від роду і напруги струму, а також тривалості дій. Оскільки живлення устаткування здійснюється від мережі з напругою 220 У виникає небезпечний шкідливий чинник підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини, така небезпека може відбутися при випадковому дотику до токоведущим частин устаткування і несправності захисної ізоляції. Дія електричного струму викликає порушення функцій серцево-судинної системи, а також опіки.

5. Підвищений рівень шуму на робочому місці викликає труднощі розпізнавання звукових сигналів, нервова напруга, відбувається швидке стомлення організму, з'являється головний біль і ослаблення пам'яті. Наприклад, джерелом шуму може бути принтер або інший друкуючий пристрій Характеристикою непостійного шуму на робочому місці користувача ПЕВМ є еквівалентний рівень звуку в дБ, визначуваний по ГОСТ 12.1.003-83. Допустимі рівні звукового тиску в приміщеннях користувачів обчислювальних машин слід приймати не більше 50 дБ.

Cснижение шуму на робочому місці, що створюється внутрішніми джерелами, а також шуму, проникаючого зовні, були здійснені наступними методами:

- зменшення шуму в джерелі;

- раціональним плануванням приміщення;

- акустичною обробкою приміщення;

- зменшення шуму по шляху його;

Зниження шуму в джерелі випромінювання забезпечується застосуванням пружних прокладок між підставою принтера і поверхнею, на якій він стоїть.

Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів безпеки при роботі з ПЕВМ.

Заходи щодо запобігання або слаблення можливої дії небезпечних і шкідливих чинників:

1. Забезпечення недоступності токоведущих частин, що знаходяться під напругою, для випадкового дотику.

2. Пристрої вентиляції і опалювання, що має велике значення для оздоровлення повітряного середовища у виробничому приміщенні.

Необхідно якомога більше використовувати природне освітлення.

Природне освітлення має велике значення для працівників. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин і покращує розвиток організму в цілому. Сонячне

випромінювання зігріває і знезаражує повітря і очищає його від збудників багатьох хвороб. Крім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з навколишнім

середовищем. Нормоване значення КЕО при природному бічному освітленні у виробничому приміщенні складає 3,5. Для штучного освітлення застосовуються лампи розжарювання звичайного виконання.

4. Зручне планування робочого місця.

5. Встановлення перерв через кожних 2 години роботи в перебігу 10-15минут. Під час перерви з метою зниження нервно- емоційної напруги і втоми зорового аналізатора доцільно виконувати комплекс фізичних вправ.

Вимоги ергономіки і технічної естетики (ГОСТ 12.2.032-78. Робоче місце при виконанні робіт сидячи).

Велике значення в створенні оптимальних умов праці має планування робочого місця, яке повинне задовольняти вимогам зручності виконання робіт, економії енергії і часу оператора.

Тривала сидяча робота шкідлива людині у принципі: працівник сутулиться або подається вперед і його хребет деформується, травмуючи диски; він піднімає плечі і згинає руки, тримаючи їх в напрузі - і природно вони починають хворіти. Пережимаючи судини, він перенавантажує серце; ну а про хронічні розтягування сухожиль грон рук і зір, що постійно погіршується. Здоров'я залежить від розмірів і дизайну робочого місця.

Для забезпечення вимог ергономіки і технічної естетики конструкція робочого місця, розташування і конструкція органів управління повинні відповідати анатомічним і психофізичним характеристикам людини. Разом з цим все устаткування, прилади і інструменти не повинні викликати психологічного роздратування.

До розмірів робочого місця пред'являються вимоги:

висота робочої поверхні 655 мм;

висота сидіння 420 мм;

відстань від сидіння до нижнього краю робочої поверхні 150мм:

розміри простору для ніг 650x500x600.

3.3.2 Розрахунок вентиляції в приміщенні

Вентиляція - організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими газами, парами, пилом, а також поліпшуючий метеорологічні умови у виробничих приміщеннях.

Вентиляція буває загальний обмінної і місцевої. Місцева вентиляція використовується для видалення шкідливих речовин 1 і 2 клас з місць їх освіти для запобігання їх розповсюдженню в повітрі виробничого приміщення, а також для забезпечення нормальних умов на робочих місцях.·

За способом подачі в приміщення свіжого повітря і видаленню забрудненого, системи ділять на:

природна - створюється за рахунок різниці в питомій вазі теплого і

холодного повітря, а також за рахунок енергії вітру;

механічна - забезпечує підтримку постійного повітрообміну

незалежно від зовнішніх метеоумов;

змішана.

Розрахунок виділення тепла· а) Тепловиділення від людей.

де пл - кількість людей в приміщенні.

б) Тепловиділення від сонячної радіації, Вт:

Яскраво-червоний - тепловиділення від людей, Вт:

А л = 93* nл; Ал=93*3= 279 Вт; (3.1)

Асол=Ко'* So* A+Kn'* Sn*A, (3.2)

де К' - кількість теплоти, сонячною радіацією, що вноситься, через світлові поверхні, з урахуванням орієнтації по сторонах світла, Вт/м2;

Sо - площа поверхонь, м2;

А - коефіцієнт обліку характеру скління.

У приміщенні знаходиться одне вікно розміром 2x1,2 м2, вікна виходять на південний схід, характер віконних рам з подвійним склінням і дерев'яними палітурками. Географічну широту приймемо рівною 65?. Асол - для засклених поверхонь при: S = 4,8 м2; Ко' = 279 Вт/м2;

А = 0,6. Асол= 4,8*279*06=803 Вт;

Асол.п- для покриттів при:

S = 22м2

Кп' = 6 Вт/(м2*К) (3.3)

A сол.n = 22*6= 132Bт (3.4)

Сумарне тепловиділення від сонячної радіації:

Асол. =803+132 = 935Вт.

Алн= Nл*m (3.5)

в) Тепловиділення від джерел штучного освітлення, Вт. Розрахунок тепловиділень від джерел штучного освітлення проводиться по формулі:

де N - сумарна потужність джерел освітлення, кВт;

m - коефіцієнт теплових втрат(0,9 для ламп розжарювання і 0,55 для люмінесцентних ламп).

У нас є 3 світильників з двома лампами ДДЗО (30Вт) і 2 місцевих світильника з лампами Б215-225-200 або Г215-225-200. Тоді одержуємо:

Алн=(3*0.03*0.55+2*0.2*0.9)*1000=410Вт)

Розрахунок виділень тепла проводиться аналогічно розрахунку тепловиділень від джерел штучного освітлення:

Апу = Nл*m (3.6)

Коефіцієнт теплових втрат для радіотехнічного пристрою складає п=0,7.

Сумарні тепловиділення складуть:

Атепло выделение = 490 + 935 + 410 =1830Вт.

Надмірна теплота в приміщенні, визначається по формулі:

Аизб= А тепловиділень - А тепловтрат (3.7)

А теплопотерь= 0,1 * А тепловиділень =183 Вт.

А юб=1830 - 183 = 1647 Вт.

Розрахунок необхідного повітрообміну. Визначаємо кількість повітря для боротьби з надмірним теплом, Q м3/ч:

Q = Аізб * 3600/с * (t1 -t2) * у (3.8)

де - А ізб - тепло надлишки (Вт);

с - питома теплоємність повітря, рівна 1000 Дж/кг*К; у - питома маса повітря при відповідній температурі приміщення, кг/м3.

tуд -tпр - температура повітря, що видаляється і приточування, можна прийняти (3...5) К

Q = 1647 Вт * 3600/1000 Дж/кг*К*4К*1,18 кг/м3 = 1300 м3/ч.

Розрахунок кратності повітрообміну по формулі:

N= Q/V (3.9)

де - Q - кількість повітря, необхідне для боротьби з надмірним теплом м3/ч;

V - об'єм приміщення m3.

N = 1300/1000= 1,3.

При N= 1.1 на виробництві доцільно застосовувати природну вентиляцію.

Вимоги до виконання правил пожежної безпеки. На випадок пожежі необхідно:

відключити комп'ютер від електроживлення;

викликати до місця пожежі начальника ділянки і пожежну допомогу;

по можливості винести легкозаймисті, вибухонебезпечні матеріали і найбільш цінні предмети;

приступити до гасіння пожежі наявними засобами (вогнегасник, пісок і т.д.).

3.3.3 Техногенна безпека

Розглянути види надзвичайних ситуацій які приведуть до техногенних аварій.

Вид аварії Пожежа 10201, 10202, 10203,10204, 10205, 10206.

Першими вражаючими чинниками надзвичайних ситуацій техногенного характеру заподіяних пожежами є наступні:

- световое випромінювання;

- задымление навколишнього середовища;

- химическое забруднення навколишнього середовища.

Вплив світлового випромінювання на людей може провести до їх поразки (виникають опіки, пошкодження органів зору і т.д.) і навіть погибель.

Дія цього вражаючого чинника на будівлі, споруди, техногенне устаткування, транспортні засоби і інші матеріальні об'єкти може викликати їх спалах і інші пошкодження.

Вплив задимлення навколишнього середовища на людей може провести до виникнення опіків верхніх дихальних шляхів і пошкодження органів зору, утруднення дихання або викликає кисневе голодування. Різко зменшується можливість повітряного огляду навколишнього середовища через зниження прозорості атмосфери. Вплив на матеріальні об'єкти задимлення навколишнього середовища може привести до їх закопленію і покриттів кулею пилу продуктів спалаху, а в деяких випадках може викликати інші пошкодження цих об'єктів.

Для хімічного забруднення навколишнього середовища сильнодіючими отруйливими речовинами -СДОР (який формується в процесі пожежі як продукт неповного згорання) у людей може викликати їх отруєння, утруднення дихання або кисневе голодування. Дія цього вражаючого чинника на матеріальні об'єкти (особливо на технологічне устаткування, транспортні засоби) в деяких випадках може викликати до їх пошкодження.

Відомо що пожар цей не контрольований спалах за межами спеціально відведеного місця, яке заподіює матеріальні і екологічні збитки. У свою чергу спалах - це хімічна реакція з'єднання вогненної речовини з окислювачем (як правило, з киснем), яке виникає швидко і супроводжується інтенсивним виділенням тепла і світла. Частина простору, де відбувається ця реакція, є зона спалаху. Для виникнення спалаху необхідна одночасна поява в зоні спалаху вогненної суміші і джерела спалаху. Вогненна суміш - це суміш вогненної речовини з киснем в повітрі в певному (для конкретної вогненної речовини) кількісному співвідношенні, яке характеризується нижнім (НМЗ) і верхнім (ВМЗ) концентраційною межею спалаху даної вогненної речовини в повітрі. Стійке горіння можливо тільки у разі, коли концентрація конкретної вогненної речовини в повітрі перевищує її НМЗ, але менше, ніж ВМЗ. Вогненні речовини хімічно неоднорідні (вогненне речовина тверде тіло або речовина, які не перемішані з окисом в повітрі), і хімічно однорідними (вогненна речовина - газ пар аерозоль, які перемішані з киснем в повітрі). Для забезпечення виникнення стійкого горіння потужність джерела спалаху повинна бути достатньо для перетворення хімічно неоднорідної вогненної суміші в хімічну однорідну, а також виникнення її спалаху необхідно визначити, що при пожежах реалізується діфлаграционноє спалах, який характеризується швидкістю розповсюдження вогню 2.7 м/с.

Отже, причинами виникнення пожежі є наступні чинників:

- створення в несанкціонованих місцях вогненної суміші з концентрацією вогненної речовини в повітрі, яка значно перевищує значення НМЗ, але менше ніж, значення ВМЗ;

- створення в місцях розташування вогненної суміші несанкціонованих джерел спалаху достатньої потужності.[23]

3.3.4 Прогнозування соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру заподіяних пожежею

(3.10)

Позначимо місце спалаху тактовним знаком у вигляді круга червоного кольору. Визначимо радіуси зовнішньої межі зони загальної пожежі R общ.пож і зони можливих часткових пожеж Rч. пож з використанням відносин:

де - K - теплове навантаження, тобто щільність потоку напруги теплового випромінювання, яке поступає в приміщення за одиницю часу з одного квадратного метра площі будівельного елементу в процесі його вигорання, Вт/м2 (А233000 Вт/м2)

S - площа будівельних елементів

B - поправочний коефіцієнт.

Св.пож=0,5*20300*(29*0,15+40*0,5+15*0,5)/ 2*3,13*29*10= 3,8

R СП.пож = 0,5* 20300* (29*0,15+40*0,5+15*0,5)/ 2*3,14*8*10 = 7,3

Визначення можливих місць виникнення вторинних пожеж. Для прогнозування виникнення пожежі конкретної споруди, необходим дізнатися щільність потоку сили світлового випромінювання

(3.11)

Rконкр - растояніє від зонні горіння первінного пожежі до місця розміщення конкретного досліджуваного вивчення, м

Sc.из. конкр=0,5* 20300* (29*0,15+40*0,5+15*0,5)/ 2*3,14*100= 4,9 кВт./м

Визначимо соціально економічні наслідки вліягия задимлення і хімічного зараження.

Рекомендується пргнозіровать можливий рівень поразки людей від впливу кисневого голодування в зоні задимлення і хімічного загрезненія приміщення, кіт можна виячвіт слід образом

KO2 = (20- 3Q/p*Vсвоб.)*100 (3.12)

КО2 -содержание кисню в повітрі раб. зоні із задимлення і хімічного загрезненія приміщення %

Q- маса гор. речовини, кг

Р - питома вага повітря рабинь. зони (1,3кг/м)

Vсвоб.=свободный об'єм приміщення(80%),м

KО2 = (20 - 5000/1,3 * 4000)* 100 =10%

Якщо зміст кисню в повітрі ставимо менше ніж 15% те рефлекторні можливості організму людини вичерпуються і може привести до смерті через деякий час.

Величину концентрації вуглекислого газу (З) в приміщенні можна визначити по формулі

СО = QCO/Vсвоб.= 10Q/Vсвоб. (3.13)

де CO -концентрация угл. Газу міліграм/м

Ссо -гаса вуглекислого газу що поступає у воздехе приміщення при пожежі,мг

Q-маса горючої речовини, кг

V cвоб. - вільний об'єм приміщення, м

Ссо= 10*40000/4000=100

3.4 Розробка інформаційної системи оцінки ефективності організаційного управління

Опис виробу

Метою роботи є створення такої системи, яка в найкоротші терміни та з мінімальними витратами фінансових і людських ресурсів на програмне й апаратне забезпечення зможе забезпечити розрахунок показників для оцінки ефективності організаційного управління на підприємстві.

Кінцевій програмний продукт повинен буде забезпечити:

- введення інформації;

- розрахунок норми керованості;

- розрахунок долі функцій управління для вузла;

- розрахунок самостійності вузла;

- розрахунок ініціативності вузла;

- розрахунок рівня складності управління;

- розрахунок ступеня навантаження управляючого вузла підлеглим вузлом;

- розрахунок напруженості управління;

- перегляд результатів розрахунків.

При експлуатації програмний продукт, що розробляється, дозволить:

- зменшити часові витрати на розрахунок усіх параметрів, у тому числі, забезпечення розробника наступними засобами:

1) можливість проведення розрахунку оцінки ефективності для всіх підрозділів фірми одночасно, зберігаючи при цьому всі проміжні розрахунки;

2) зберігає всі дані (вхідні, проміжні и вихідні) в базі даних.

3) надає користувачу опис всіх параметрів, які розраховуються в програмі;

4) дозволяє проводити розрахунок деяких параметрів, якщо зібрано не всі вхідні дані.

В якості вхідних даних використовуються такі параметри:

- - кількість підлеглих вузлів, з якими керуючий вузол працював протягом фіксованого (календарного) періоду часу.

- - час взаємодії даного керуючого вузла з -м підлеглим;

- - час, витрачений вузлом на управління (вироблення наказів);

- - загальний(календарний) час роботи вузла (управління плюс виконання);

- - час, витрачений вузлом на виконання (виконання чужих наказів);

- - кількість завдань, у яких вузол виступав одночасно як ініціатор і управляючий;

- - сумарна кількість завдань, у яких вузол брав участь як управляючий і виконавець;

- - сумарний час, витрачений на управління й виконання;

- - час, витрачений управляючим вузлом на управління -м підлеглим вузлом;

- - кількість управляючих впливів ініційованих управляючим вузлом на -й підлеглий вузол.

Вихідними параметрами є:

- Норма керованості ;

- Доля функцій управління для вузла - D_y;

- Самостійність вузла - S;

- Ініціативність вузла - І;

- Рівень складності управління - Р;

- Ступінь навантаження управляючого вузла підлеглим вузлом Z^i;

- Напруженість управління Mⁱ.

Для автоматизації процесу оцінки ефективності організаційного управління необхідно щодня слідкувати за керівниками та їхніми підлеглими на протязі певного проміжку часу, збираючи всю необхідну інформацію. При аналізі інформації вхідні дані можна коректувати, для того, щоб визначити найкращу структуру організації.

Оскільки передбачається, що програмний продукт повинен буде обробляти и зберігати значний об'єм даних, то доцільно зберігати цю інформацію певним образом в базах даних. Завдання бази даних полягає в зберіганні в одному місці всіх даних, що становлять для деякого підприємства інтерес, до того ж таким чином, котрий свідомо виключає їхню надмірність. Зберігання множених копій даних в різних місцях підприємства загрожує можливістю виникнення неузгодженості між приблизно ідентичними наборами даних. В добре спроектованій базі даних виключається надмірність даних, ймовірність зберігання суперечливих даних зводиться до мінімуму. Тоді програмний продукт, що розробляється, можна віднести до класу систем управління базами даних (СУБД). Будь-яка СУБД ґрунтується на певній моделі даних.

Відповідно до організації зберігання даних розглянемо наступні моделі даних:

- мережні;

- ієрархічні;

- реляційні;

- об'єктно-орієнтовні.

З перелічених вище моделей даних виберемо модель для представлення даних предметної області за наступними критеріями:

- легкість використання;

- відображення предметної області;

- простота реалізації.

На сьогоднішній день найлегшими у використанні є реляційні моделі даних, оскільки ця технологія найпоширеніша и існує розвинутий апарат маніпулювання даними - реляційна алгебра (пошук, запам'ятання, вибірка й др.). Мережна модель потребує розуміння не тільки типів записів й зв'язків, але і їхніх взаємовідносин. Реалізація зв'язків “багато до багатьох” та зв'язків над трьома й більш наборами об'єктів здійснюється не легко. Подібним образом ієрархічна модель потребує розуміння використання покажчиків (типів віртуальних записів) й породжує ті ж проблеми, що й мережна, - відносно представлення зв'язків більш складних, ніж зв'язки “багато до одного” між двома наборами об'єктів. При розгляді можливостей реалізації високі оцінки отримують реляційна и об'єктно-орієнтована моделі. Із-за відсутності досвіду побудови об'єктно-орієнтованих моделей даних в якості моделі даних для нашої предметної області візьмемо реляційну модель.

На основі вищеописаних категорій можна визначити функціональну модель інформаційної системи, що відображає зв'язок функцій системи. Функціональна модель показана на малюнку 3.2.



Мал.3.2. Функціональна структура

Вибір програмних засобів й устаткування.

Засоби розробки, що будуть використовуватися при розробці програмного забезпечення, що розглядається, повинні мати наступні характеристики:

Підтримувати об'єктно-орієнтовне програмування.

Повинні містити інструментальні засоби розробки приложеній баз даних та електронних таблиць.

Надавати засоби розробки приложеній для операційних систем Windows 95, Windows XP.

В результаті проведеного дослідження з'ясували, що найкращим інструментальним засобом для розробки в даному випадку є Delphi 6.

Вибір й обґрунтування апаратних засобів, що використовуються.

Найважливішою характеристикою функціонування програми, значення якої залежить від наявності конкретних апаратних засобів, є швидкість роботи програми. Вона обумовлюється, в першу чергу, кількістю встановленої оперативної пам'яті й характеристиками центрального процесора.

Розроблене програмне забезпечення призначене для розрахунку показників, які дозволяють у повній мірі оцінити ефективність організаційного управління. Основними характеристиками даного програмного продукту (ПП) є:

1. Простота.

2. Великі перспективи розвитку.

3. Дружелюбний інтерфейс, не потребуючий ніяких спеціальних знань від користувача.

Кодування ПО

Програма написана в середовищі Borland Delphi версії 6.0.

Для функціонування системи потрібні наступні засоби:

1. Комп'ютер IBM PC сумісний.

2. Процесор Pentium 800Мгц і вище.

3. Не менш 16 Мбайт оперативної пам'яті.

4. Розмір вільного місця на жорсткому диску 1Гбайт.

5. Наявність пристрою миша.

6. Операційна система Windows 2000 і вище.

Форми розрахунку параметрів оцінки ефективності для всіх відділів зображени на малюнках 3.3. - 3.

Мал.3.3. Форма розрахунку параметрів оцінки ефективності



Мал.3.4. Форма розрахунку параметрів оцінки ефективності

Мал.3.5. Форма розрахунку параметрів оцінки ефективності

Мал.3.6. Форма розрахунку параметрів оцінки ефективності



Мал.3.7. Форма розрахунку параметрів оцінки ефективності

ВИСНОВОК

Отже, теоретичні, методичні основи управління в органах безпеки були створені на базі традиційного підходу до управління в органах безпеки з урахуванням досягнень теорії й практики управління в різних соціальних сферах життєдіяльності.

На даний момент створена логічно обґрунтована й внутрішньо несуперечлива система взаємообумовлених основних управлінських категорій: сутність, призначення, типи, цілі, методи, засоби, результати, системи, функції, технології, принципи, проблеми, аспекти управління в органах безпеки.

У розвиток існуючого кібернетичного розуміння сутності управління був обґрунтований соціологічний, по суті, мотиваційний підхід до управління як системі забезпечуючих дій, що дозволяють керівникам створювати, підтримувати й розвивати різні внутрішні умови для успішної службової діяльності виконавців (організаційних ланок).

Насамперед це організаційно-правові умови, створені за допомогою таких правових актів, як положення про органи безпеки і їхні підрозділив, штати, посадові інструкції, регламентуючі основні види діяльності, і т.д.

Таким адміністративно-правовим способом створюються, а потім підтримуються й розвиваються, формальні системи управління, які характеризуються різними цілями й функціями, структурами.

Для цього керівники зобов'язані здійснювати функції адміністративно-організаційного управління - створення, підтримки й розвитку формальних систем управління в організаційних ланках.

Наступними не менш важливими є кадрово-ресурсні умови, створювані шляхом підбора, підготовки, активізації, забезпечення ресурсами й оцінки виконавців службової діяльності.

Таким способом спочатку створюються, а потім підтримуються й розвиваються різні колективи виконавців, які характеризуються своїми потенційними й реальними можливостями: здатностями, професійними знаннями, уміннями й навичками, службовими й особистими інтересами, забезпеченістю ресурсами й різними політико-правовими, діловими й особистими якостями.

Тому керівники зобов'язані здійснювати функції кадрово-ресурсного управління - підбор, підготовка, активізація, забезпечення ресурсами й оцінка виконавців. Керівники зобов'язані здійснювати функції процесно-організаційного управління - планування, контролювання й підведення підсумків службової діяльності.

Отримані висновки дозволили, з огляду на існування різних видів об'єктів управління, рекомендувати вдосконалення функцій управління в органах безпеки: адміністративно-організаційне, кадрово-ресурсне й процесно-організаційне.

При цьому фактично розглянута методика виконання основних технологічних етапів процесів управління, формування нових, застосування прийнятих і оцінка реалізованих управлінських рішень.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Маханин В.И. «Управление в органах безопасности: методологические, теоретические, методические основы и основы культуры» Монография: научное издание: Киев, 2002г.

2. Горбулин В. «Стратегии национальной безопасности Украины» журнал «Политика и время», 2004г., №9

3. «Служба безопасности Украины: праздник и будни» Вечерний Харьков, 2004г., №33

4. «На варті закону (Службе безопасности 14 років)» Слобідський край, 2004 р., №57

5. «Реформування Служби безпеки - крок до демократизації суспільства» Урядовій кур'єр, 2004 р., №172

6. «Система правоохранительных органов Украины» Право и практика, 2002 г., №36

7. «Украинская стратегия безопасности» Политика и время, 2000 г., №3

8. Закон «О Службе безопасности Украины»

9. Уголовная юстиция: нормативные акты «Об административном управлении в органах безопасности», 2004 г.

10. А.С.Васильева «Судебные и правоохранительные органы Украины», Х, 2004г.

11. Методические рекомендации по дипломному проектированию, Харьков, 2005г.

12. Горфинкель В.Я. Экономика предприятия. - М.: Банки и биржи, 1996г.

13. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресс, 1990 г.

14. Бабушкин А.И., Кравченко В.Д., Гавва В.Н., Голованова Л.Н., Сафронов Я.В. Экономическое проектирование производственного подразделения предприятия: Учебное пособие по лабораторному практикуму. - Харьков, Гос.ун-т им. Н.Е.Жуковского «Харьковский авиационный институт», 1999. - 118 с.

15. Бочкарев А., Кондратьев В., Краснова В., Матвеева А, Привалов А., Хорошавина Н. 7 нот менеджмента. - М.: ЗАО Журнал Эксперт, 2001. - 656 с.

16. Тян Р.Б. Планирование деятельности предприятия: Учебное пособие. - К.: МАУП, 1998. - 156 с.

17. Макаренко М.В., Махалина О.М. Производственный менеджмент. Учебное пособие для ВУЗов. - М., 1998.

18. Мэскон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1992.

19. ГОСТ 12.0.003-74. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введен 01.01.1976 г.

20. ГОСТ 12.1.038-2. ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые уровни напряжения прикосновения и током. - Введен 01.07.1984 г.

21. СниП 11-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат, 1980 г.

22. ГОСТ 12.1.006-84. ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требование к проведению контроля. - Введен 1985 г.

23. ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. Введен 01.01.89 г.

24. СниП 2.01.02-85. Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений. Нормы проектирования. - М., 1981 г.

АНОТАЦІЯ

Тема: Оцінка ефективності організаційного управління в охоронному агентстві.

Дипломна робота.

Бойко Л.В.. Національний аерокосмічний університет ім. Н.Е. Жуковського «ХАІ», 122сторінки, 5 малюнків, 5 таблиць, 24 джерела літератури, 10 плакатів.

Об'єкт дослідження: Служба безпеки.

Предмет дослідження: організаційне управління у охоронному агентстві.

Методи дослідження: показники ефективності організаційного управління.

Отримані результати: Розробка інформаційної системи оцінки ефективності організаційного управління в охоронному агентстві.

Ключові слова: СЛУЖБА БЕЗПЕКИ, ОРГАНІЗАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ, ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА, АВТОМАТИЗАЦІЯ, ЕФЕКТИВНІСТЬ.