с.-г. угідь, га

27,4

30,3

31,7

115,7

умовних голів тварин, гол.

16,0

19,4

22,1

138,2

Відповідно до діючого класифікатора усі працівники в сільськогосподарському підприємстві за характером виконуваної роботи поділяються на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти та службовці. До робітників відносять тих працівників, які безпосередньо зайняті в процесі створення матеріальних благ, а також здійснюють ремонт, переміщення вантажів, транспортування пасажирів і продукції, надають матеріальні та побутові послуги.

Загальну кількість працівників, які є в списках підприємства називають обліковим складом. До облікового складу включають всі категорії постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі чи перебувають у відпустці, відрядженні, на лікарняному або тимчасово не працюють з інших причин. Для того, щоб детальніше проаналізувати трудові ресурси селянського фермерського господарства "Клен" необхідно розглянути склад працівників відповідно до діючого класифікатора (табл. 2.4.).

Таблиця 2.4. Склад та класифікація працівників фермерському господарстві "Клен" Жовківського району Львівської області

ПОКАЗНИК	Роки	2008 р. до 2006 р., %
	2006	2007	2008
Середньорічна чисельність працівників-всього, осіб	126	112	97	77,0
з них: - управлінського персоналу	23	21	18	78,3
- зайнятих у виробництві	99	83	68	68,7
- чоловіків	102	87	85	83,3
- жінок	24	25	12	50,0
-з вищою освітою	22	21	17	77,3
-з середньою спеціальною	8	8	7	87,5

Досліджуване фермерське господарство поступово зменшує середньорічну чисельність працівників. Зменшення відбувається за всіма категоріями працівників, зокрема найбільш суттєво скорочується кількість жінок (на 50 %) та працівників, які задіяні у виробничому процесі (32,3 %). Це можна пояснити намаганням керівництва підприємства економити кошти за рахунок того, що зменшувались витрати на управління. Як результат, можна стверджувати, що частково ці намагання виправдали себе, оскільки виробництво валової продукції на одного працівника за цей період значно зросло.

У селянському (фермерському) господарстві спостерігається тенденція до незначного підвищення кваліфікаційного рівня працівників загалом по господарству і управлінського персоналу, зокрема за рахунок збільшення частки осіб із середньою спеціальною освітою. Проте частка осіб з вищою освітою є практично не змінною, що не є позитивним явищем. Так, за останні три роки кількість працівників, які мають вищу освіту зменшилась на 22,7 %, а чисельність спеціалістів із середньою спеціальною освітою -- на 12,5%, при загальному зменшенні кількості працівників на 23 %.

Провівши аналіз ресурсного потенціалу Селянського фермерського господарства "Клен" Жовківського району Львівської області, ми робимо висновок, що дане господарство забезпечене різними видами ресурсів задовільно. Слід відмітити, що основна частина засобів виробництва на сьогодні фізично і морально застарілі і потребують оновлення. Отже, досліджуване підприємство за останні роки свій потенціал в основному зберігало, що на сучасному етапі розвитку дає йому можливості отримувати достатні доходи. На перспективу, при розширеному виробництві, існуючих ресурсів не вистачатиме і потрібно буде покращувати їх якість, а деяких, зокрема і земельних, збільшувати кількість.

Важливим при аналізі виробничо-господарської діяльності господарства є визначення його спеціалізації. Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, виробництво яких саме видів продукції є переважаючим в даного господарстві. Це ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах та одержати, завдяки цьому, кращих економічних результатів від господарської діяльності. Отже, спеціалізація - це переважаючий розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремому підприємстві. На спеціалізацію сільськогосподарського виробництва впливає ряд чинників - природо-кліматичні, економічні, біологічні, соціальні. Всі вони вплинули на те, що досліджуване господарство "Клен" спеціалізується на виробництві м'яса ВРХ (табл. 2.5). Необхідно відмітити, що даний тип спеціалізації є цілком прийнятним для зони Полісся.

Таблиця 2.5. Розмір та структура товарної продукції в господарстві "Клен" Жовківського району Львівської області

НАЗВА ПРОДУКЦІЇ	Роки	У середньому
	2006	2007	2008
	Вартість, тис. грн.	Структура, %	Вартість, тис. грн..	Структура, %	Вартість, тис. грн..	Структура, %	Вартість, тис. грн..	Структура, %	Місце
Зернові	1530,5	31,3	490	22,2	655,4	17,8	892,0	23,8	2
Ріпак	-	0,0	48,7	2,2	-	-	16,2	0,7
Картопля	88,5	1,8	83	3,8	-	-	57,2	1,9
Інша продукція рослинництва	-	-	-	-	13,5	0,4	4,5	0,1
Разом по рослинництву	1619	33,2	621,7	28,2	668,9	18,2	969,9	26,5
М"ясо ВРХ	482,1	9,9	1118,9	50,7	2791,6	76,0	1464,2	45,5	1
Молоко	188,8	3,9	236,3	10,7	93,7	2,6	172,9	5,7
Свині	259,4	5,3	226,3	10,3	97,6	2,7	194,4	6,1
Інша продукція тваринництва	930,3	19,1	2,8	0,1	20,2	0,6	317,8	6,6
Разом по тваринництву	1378,5	28,2	1584,3	71,8	3003,1	81,8	1988,6	60,6
Продукція допоміжних виробництв	1300	26,6	-	-	-	0,0	433,3	8,9	3
Реалізація робіт і послуг	1093,4	22,4	-	-	-	0,0	364,5	7,5
Разом по господарству	4883,4	100,0	2206	100,0	3672	100,0	3587,1	100,0

Із вищенаведеної таблиці бачимо, що у структурі товарної продукції значний відсоток займає продукція допоміжних виробництв і реалізація іншої продукції, робіт та послуг, що у сумі у 2006 році становило понад 40 %. Це досягається, в основному за рахунок надання автотранспортних послуг а також пилорами.

Таблиця 2.6. Фінансові результати реалізації продукції фермерському господарстві "Клен" Жовківського району Львівської області

ВИД ПРОДУКЦІЇ	Виручка від реалізації, тис. грн.	Прибуток (+), збиток (-)	Рівень рентабельності (+), збитковості (-)
	Базисний рік	Звітний рік	Базисний рік	Звітний рік	Базисний рік	Звітний рік	Відхи- лення
Зернові	1530,5	655,4	653,8	116,4	74,6	21,6	-53,0
Картопля	88,5	-	42	-	90,3	-	-90,3
Інша продукція рослинництва	-	13,5	-	-8,7	-	-39,2	-39,2
Разом по рослинництву	1619	668,9	695,8	107,7	75,4	19,2	-56,2
М"ясо ВРХ	482,1	2791,6	-260,8	763,4	-35,1	37,6	72,7
Молоко	188,8	93,7	-3,9	-118,3	-2,0	-55,8	-53,8
Свині	259,4	97,6	20,9	-193	8,8	-66,4	-75,2
Інша продукція тваринництва	930,3	20,2	-243,8	7,4	-20,8	57,8	78,6
Разом по тваринництву	1860,6	3003,1	-487,6	458,5	-20,8	18,0	38,8
Продукція допоміжних виробництв	1300	-	475,6	-	57,7	-	-57,7
Реалізація робіт і послуг	1093,4	-	42,7	-	4,1	-	-4,1
Разом по господарству	4883,4	3672	868,3	566,2	21,6	18,2	-3,4

Різниця виручки від реалізації та сукупних затрат дає нам операційний прибуток. Це найперший показник прибутку, що його знаходять в фінансових звітах, проте існує багато інших термінів визначення прибутку. Проте для нас найбільш важливий саме операційний прибуток по кожному із усіх видів діяльності, оскільки саме він дає можливість визначити, виробництво якого саме виду продукції для господарства найбільш ефективне, або навпаки неефективне (табл. 2.6)

За останні три роки досліджуване підприємство так як і всі інші сільськогосподарські підприємства працювало у складних економічних умовах. Проте при тому як у базовому так і звітному році забезпечувався прибуток. Хоча за відповідний період практично за всіма видами виробленої продукції, крім м'яса ВРХ та іншої продукції тваринництва отримано значне зниження прибутковості.

2.2 Стан менеджменту та забезпеченості управлінським персоналом фермерського господарства

Для вирішення практичних завдань, що стосуються розвитку сільськогосподарського виробництва важливу роль відіграють менеджери. Неможливо здійснювати управління сільськогосподарським виробництвом без необхідної кількості кваліфікованих фахівців. Криза сільськогосподарського виробництва у сільськогосподарських підприємствах регіону пояснюється передусім неправильною організацією виробництва, незадовільним використанням основних і оборотних засобів, порушенням правил агротехніки, недостатніми сучасними економічними знаннями, тобто низьким рівнем професіоналізму персоналу, а, особливо, управлінського.

Отже, у вирішенні проблем сільськогосподарського виробництва ключову роль відіграє менеджерський персонал. Неможливо здійснювати управління сільськогосподарськими формуваннями без необхідної кількості кваліфікованих менеджерів.

Передусім як здійснювати аналіз чисельності апарату управління або іншими словами, як використовується в сучасні економічній літературі персоналу менеджерів доцільно з'ясувати , хто ж саме в загальній структурі персоналу організації належить до персоналу менеджерів. Отже, персонал організації (кадри, трудовий колектив) - це сукупність працівників, які входять в її склад згідно списку ( штатного розпису ).

За характером виконуваних функцій управлінський персонал в основному поділяють на три категорії: керівники, спеціалісти і технічні виконавці (службовці ).

Управлінський персонал - персонал організації, який виконує функції управління: планування, організацію, прогнозування, координацію і т.д. Загальні функції управління можуть виконуватися управлінським персоналом, як в межах всієї організації, так і в межах визначених підрозділів структури чи їх груп. Згідно "класифікатора посад" увесь управлінський персонал будь-якого підприємства поділяється на категорії: керівники, спеціалісти і службовці.

Керівники - працівники, які займають посади працівників підприємства і їх структурних підрозділів (функціональних служб), а також їх заступники. У сучасних сільськогосподарських підприємствах до керівників (менеджерів) доцільно відносити: директорів сільськогосподарських товариств і приватних підприємств, їхніх заступників, головних спеціалістів, зокрема, головного бухгалтера, головного зоотехніка, головного агронома, головного інженера та інших, керівників відділків, бригадирів окремих бригад та всіх інших керівників структурних підрозділів, якщо такі є наявними, згідно штатного розпису.

Спеціалісти - працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні і інші функції. До них переважно відносять: інженерів, економістів, бухгалтерів, юрист-консультів та інших. Розрізняють наступні категорії спеціалістів:

§ функціональні спеціалісти, результатами діяльності яких є управлінська інформація (економісти, фінансисти, маркетологи і т. п.);

§ лінійні спеціалісти, результатами діяльності яких є обслуговування і контроль у процесі виробництва (механіки, енергетики і т.п.);

§ спеціалісти-технологи, інженери, результатом діяльності яких є конструкторсько-технічна або проектна інформація.

Технічні виконавці (службовці) - працівники, які здійснюють підготовку і оформлення документів , господарське обслуговування (діловоди, секретарі, табельщики, креслярі, агенти і інші).

За попередньої, командно-адміністративної системи господарювання працівників зайнятих в управлінні поділяли на дві групи:

Ю працівників апарату управління;

Ю працівників, що не належать до апарату управління.

У першу групу включали: керівника господарства, заступників, головних спеціалістів, економістів і т.д. Сюди не входили звільнені бригадири виробничих бригад у рослинництві, завідуючих тваринницькими фермами та їх заступників. Доцільно відмітити, що і на сьогодні в багатьох сільськогосподарських підприємствах існує такий підхід до класифікації працівників апарату управління, що цілком не відповідає сучасним реаліям.

На нашу більш доцільним, при класифікації управлінського персоналу сільськогосподарських підприємств, буде використання трирівневої структури, яка використовується у переважній більшості фірм розвинутих країн світу:

Ш менеджери найвищого рівня (топ-менеджери: генеральний директор, голова правління, їх заступники);

Ш менеджери середнього рівня (керівники відділків, головні спеціалісти: головний агроном, головний зоотехнік, головний інженер тощо);

Ш менеджери нижчого рівня (бригадири, завідувачі складами тощо).

Упорядкована сукупність взаємозв'язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службових зв'язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень називається структурою управління. Вона організаційно закріплює функції за структурними підрозділами й працівниками і регламентує потоки інформації у систему управління. Структура управління виражається в схемі і параметрах системи управління, штатному розписі, певному співвідношенні структурних підрозділів і працівників апарату управління, положеннях про відділи і служби, у системі підпорядкування і функціональних зв'язків між персоналом управління.

Структура управляючої системи складається з елементів, кожний з яких є системою, що виконує певні функції управління. І такими елементами слід вважати: відносно стійку сукупність структурних підрозділів (відділів, служб) і працівників апарату управління, які не входять до складу цих підрозділів; функції і повноваження структурних підрозділів та їх працівників; характер взаємовідносин і організаційних зв'язків у системі управління тощо. Склад елементів управляючої системи та її структура визначаються тими функціями, які виконує система (управління технологічними, соціально-культурними та іншими процесами). Більшість сільськогосподарських підприємств мають дво- або триступінчасту структуру.

Як відомо, у процесі деколективізації великі, економічно міцні господарства подрібнювалися, відповідно, процес управління виробництвом у новостворених сільськогосподарських підприємствах набував нових рис. Меншою мірою зміни торкнулись кількості рівнів ієрархії та змісту функцій менеджменту.

Для прикладу покажемо реально функціонуючу структуру управління Селянського (фермерського) господарства "Клен" Жовківського району (рис.2.3).

Рис. 2.1. Структура управління СФГ "Клен" Жовківського району Львівської області

Аналіз показує, що наведена структура управління є достатньо оптимальною. Так, якщо раніше комплектування посадового і кількісного складу персоналу управління здійснювалося з урахуванням типових штатів і штатних нормативів, типового складу посад, норм обслуговування, норм керованості і нормативів чисельності, то в сучасних сільськогосподарських підприємствах ніхто не враховує функціональної чи економічної доцільності формування персоналу, в тому числі і управлінського, проте в приватних підприємствах до яких належить і досліджуване, структури управління зазвичай достатньо раціональні.

Трансформаційні зміни, що відбувались у суспільстві значною мірою вплинули і на забезпеченість сільськогосподарських підприємств управлінськими працівниками (табл. 2.7).

Таблиця 2.7 Забезпеченість СФГ "Клен" Жовківського району Львівської області управлінськими кадрами

Категорія працівника	Р о к и
	2006	2007	2008
	Всього	У % до загальної кількості працівників	Всього	У % до загальної кількості працівників	Всього	У % до загальної кількості працівників
Управлінських кадрів	23	18,3	21	18,8	18	18,6
з них керівники вищого рівня	3	2,4	3	2,7	3	3,1
головні спеціалісти	6	4,8	6	5,4	5	5,2
спеціалісти	7	5,6	6	5,4	5	5,2
керівники середньої ланки	4	3,2	4	3,6	4	4,1
інші працівники	3	2,4	2	1,8	1	1,0

Отже, в селянському (фермерському) господарстві "Клен" за всіма категоріями управлінських працівників відбулось зменшення, що вплинуло і на загальну структуру персоналу.

У сучасних умовах сільськогосподарського виробництва достатня насиченість спеціалістами і належний фаховий рівень персоналу поряд із іншими напрямками вдосконалення управління, дають більший економічний ефект, ніж будь-який техніко-технологічний захід.

За звітній період у досліджуваному господарстві спостерігається постійне зростання частки управлінських працівників з вищою освітою, відповідно із середньо спеціальною освітою та загальною середньою - зменшується. Ця тенденція обумовлена тим, що з однієї сторони саме працівники адміністративного апарату, як правило, мають вищу або середньо спеціальну освіту, а їх чисельність, як показано у табл. 2.3, зменшується повільнішими темпами від працівників безпосередньо зайнятих у виробництві, з іншої сторони в сучасних конкурентних умовах фахівці, які відповідають за менеджмент мають мати достатньо високий рівень знань.

Рис. 2.2. Освітній рівень управлінського персоналу СФГ "Клен" Жовківського району Львівської області

Безумовно, як свідчить світовий досвід господарювання, між освітнім рівнем управлінського персоналу та результативністю виробництва є прямо пропорційна залежність. Так, незалежно від структури і системи управління, кількісний і якісний склад управлінських кадрів сільськогосподарських підприємств є чинником від якого в значній мірі має залежати ефективність сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, постає питання про якість колись здобутої вищої освіти управлінського персоналу та невідповідність її сучасним умовам господарювання, та необхідність постійної перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

На сьогодні сільськогосподарське виробництво характеризується низьким рівнем професіоналізму персоналу менеджерів. По-перше, втрата професіоналізму викликана тим, що при адміністративно-командній системі більшість керівників мали технократичне мислення, функціонувала система підготовки керівника - пристосуванця з недостатнім рівнем знань, ділових і професійних якостей, безініціативності і готовністю виконати будь-яку команду, що отримується зверху. При підборі керівників з числа фахівців перевага віддавалася людям, що володіють такими рисами характеру як жорсткість, вимогливість до підлеглих і беззаперечно слухняність вищестоящим, а глибокої професійної компетентності, в тому числі компетентності в спілкуванні, не надавалося серйозного значення.

По-друге, що не менш важливо, брак професіоналів-менеджерів у сільському господарстві зумовлений тим, що у наш час працювати менеджером у цій галузі економіки не вигідно і складно. Це пов'язано, з однієї сторони із специфікою і складністю сільськогосподарського виробництва, а з іншого із низькою оплатою праці, яка вже протягом значного періоду часу в декілька разів нижча ніж у інших галузях економіки.

2.3 Ефективність управління персоналом у фермерському господарстві

Науковці [7, с. 24] зауважують, що управління персоналом організації - багатобічний, складний та специфічний процес. З цим уточненням ми погоджуємося, тому що персонал є найскладнішим для управління за рахунок того, що кожна людина є цілісна, неповторна, цінна природа, яка має особисті соціально-психологічні якості та характерологічні особливості. Основним, елементом усієї системи менеджменту персоналу є "персонал", "працівники", "кадри", які можуть виступати як об'єктом, так і суб'єктом управління [22, с. 43]. Така подібність наведених категорій є, на нашу думку, головною специфічною особливістю управління персоналом, що повніше буде розкрито нами під час визначення сутності суб'єктно-об'єктного підходу в економіці. Стосовно цього погляду під управлінням персоналом деякими авторами [6, с. 32] розуміється процес планування, підбору, оцінки, безперервної освіти кадрів, спрямований на їх раціональне використання та підвищення ефективності діяльності організації.

Варто також зауважити, що майже всі дослідники пов'язують менеджмент персоналу з терміном "ефективність": "ефективність використання", "ефективність діяльності організації", "ефективність використання людських ресурсів" тощо. Тому необхідно дати обґрунтоване визначення ефективності.

До нашого часу дослідники сформували чимало наукових підходів до визначення ефективності, але це питання створило й багато суперечностей між теоретиками. Приймаючи рішення про ефективність або неефективність менеджменту організації, варто виокремити економічну, організаційну та соціальну ефективність [6, с. 34].

Економічна ефективність менеджменту відображає економічні результати діяльності організації за конкретної системи управління. З одного боку, економічну ефективність характеризують показники, що відображають побудову та функціонування систем менеджменту. Це рівень автоматизації робочих місць управлінців, рівень розроблення інструктивного та нормативного матеріалу, загальний діапазон менеджменту, рівень технічної озброєності управлінців тощо.

Рівень ефективності сільськогосподарського виробництва в досліджуваному господарстві можна проаналізувати за такими показниками, як виробництво валової продукції в поточних та порівняльних цінах, товарної продукції, валовим і чистим доходом в розрахунку на середньорічного працівника, одиницю земельної площі, рівень рентабельності тощо. Їх аналіз здійснюється в динаміці за тривалий проміжок часу (в нашому випадку цей період складає три роки).

Відношення вартості валової продукції до певних показників (сільськогосподарських угідь, середньорічної чисельності працівників, вартості основних фондів та інших) за певний час дає можливість оцінити реальний стан та тенденції в розвитку досліджуваного агропідприємства. Це продемонстровано в таблиці 2.5.

Таблиця 2.8. Аналіз основних показників ефективності сільськогосподарського виробництва в СФГ "Клен" Жовківського району Львівської області

Показники	Роки	2008 р. до 2006 р., %
	2006	2007	2008
Валова продукція в порівняльних цінах, тис. грн.	3021	2893,8	2634,9	87,2
Вартість реалізованої продукції в поточних цінах, тис. грн.	4141,6	4977,3	5573,4	134,6
У т.ч. на: 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	152,9	197,8	258,9	169,3
середньорічного працівника, грн.	32,9	44,4	57,5	174,8
1 грн. основних фондів, грн.	0,6	0,7	0,7	125,8
Отримано валового доходу, всього, тис. грн.	2290,8	2215,3	2632	114,9
У т.ч. на: 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	84,6	88,0	122,2	144,6
середньорічного працівника, грн.	18,2	19,8	27,1	149,2
1 грн. основних фондів, грн.	0,3	0,3	0,3	107,4
Прибуток (збиток), тис. грн.	868,3	-345,1	566,2	65,2
У т.ч. на: 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	32,1	-13,7	26,3	82,0
середньорічного працівника, грн.	6,9	-3,1	5,8	84,7
1 грн. основних фондів, грн.	0,1	0,0	0,1	61,0
Рівень рентабельності (збитковості), %	21,6	-13,5	18,2	-3,4
Фонд оплати праці, тис, грн.	538,6	578,2	632	117,3
Середньорічна заробітна плата, грн.	4280	5170	6520	152,3

За досліджуваний період у СФГ "Клен" спостерігався номінальний, а за деякими видами продукції і реальний ріст виробництва. Проте це взагалі позитивно не відобразилось на загальному рівні ефективності виробництва, оскільки прибуток при цьому знизився майже на 35 %, а рівень рентабельності на 3,4 %.

Проте на наш погляд, оцінювати рівень ефективності менеджменту виключно за показником прибутковості не є цілком достатнім. Це можна пояснити тим, що результат ефективності управлінської роботи (особливо на сьогодні) може не завжди заключатися в прибутку і призводити як до безпосереднього, так і до опосередкованого результату, а також може бути не тільки економічним, а і соціально-економічним.

Соціальна ефективність менеджменту відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності і причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інститутів тощо. Соціальну ефективність можна оцінювати за показниками, що відображають соціально-культурну сферу функціонування організації: рівні трудової дисципліни, стабільності кадрів, розвитку соціальної інфраструктури на підприємстві, рівень умов праці та ін. З іншого боку, ефективність менеджменту можна визначати за показниками, що відображають вплив на досягнення виробничо-господарських результатів та задоволення потреб ринку: продуктивність праці, зарплатовіддача, рівень задоволення потреб споживачів тощо.

Наявні підходи до визначення ефективності не охоплюють усіх аспектів організаційного функціонування. Так, за межами залишається ефективність здійснення менеджменту стосовно наявних функцій, таких як планування, організація, мотивація, керівництво, контроль.

Тому доцільним є виокремлення управлінської ефективності, яка відображає вплив менеджменту на досягнення мети, запланованих результатів, своєчасність прийняття рішень, достовірність прогнозів, раціональність інформаційних потоків, результативність мотиваційного механізму, подолання відчуження працівників від інноваційної діяльності та її наслідків. На жаль, окремі аспекти управлінської ефективності важко піддаються кількісній оцінці.

Визначення ефективності не може бути повним без розкриття змісту продуктивності діяльності, яка є однією з основних складових ефективності менеджменту персоналу. За часи виникнення економічної теорії було доведено, що діяльність, яка містить елементи новизни, креативності, творчого підходу, значно ефективніша для зростання добробуту людей, ніж діяльність виконавців за розробленою технологією. У працях з економічної історії [21] наводяться приклади підвищення продуктивності праці під впливом нових технічних та організаційних ідей (парова машина Дж. Уатта, динамо-машина Е. Сіменса, двигуни Г. Даймлера та Р. Дизеля тощо).

Коли йдеться про ефективність роботи персоналу, її правомірно розглядати як частину загальної ефективності суспільного виробництва. При цьому вирізняють ефективність управлінського персоналу та ефективність роботи підлеглих. управлінської праці є те, що її результати, на відміну від праці робітників, важко оцінити за допомогою кількісних оцінок. Результати праці керівників визначаються залежно від показників виробничої діяльності підприємств.

До того ж, ефективність управлінської праці необхідно визначати не за кількістю підготовлених документів та відданих розпоряджень, а за результативністю та прогресивністю організаційних і технічних рішень, які приймаються, - за їхнім впливом на результати діяльності робітників, зайнятих виробництвом продукції та наданням послуг.

В економічній літературі [8, с. 99] економічну ефективність управлінської колективної праці рекомендовано визначати як співвідношення прибутку до затрат пов'язаних із управлінням.

Таблиця 2.9 Економічна ефективність управлінської праці у СФГ "Клен" Жовківського району Львівської області

Показник	Роки	2008 р. до 2006 р., %
	2006	2007	2008
Отримано прибутку (збитку), тис. грн.	868,3	-345,1	566,2	65,2
у т.ч. на1-го працівника управління, тис. грн.	37,8	-16,4	31,5	83,3
на 1 грн. затрат на управління, грн.	6,20	-2,45	4,19	67,7

Розрахунки, які проведені на основі даних сільськогосподарських підприємства "Клен" показують, що ефективність управлінської праці тут є достатньою. Оскільки на кожну гривню затрат управління як у базовому так і звітному періоді отримується прибутку, відповідно 6,2 та 4,2 грн.

Аналіз наукових концепцій дає змогу виокремити три методичні підходи до оцінки ефективності менеджменту.

Прихильники першого підходу вважають, що персонал підприємства є сукупним суспільним працівником, що безпосередньо впливає на виробництво, тому кінцеві результати виробництва мають слугувати критеріальними показниками ефективності персоналу. Такими показниками є чисельні значення кінцевих результатів роботи підприємства за конкретний період (рік, квартал, місяць): прибуток підприємства (балансовий, валовий, чистий); витрати на 1 грн продукції (собівартість); рівень рентабельності (відношення прибутку до собівартості); обсяг товарної продукції; обсяг реалізованої продукції (виторг); дохід підприємства (валовий, чистий); культура виробництва; якість продукції (частка продукції, яку прийнято з першого разу); дивіденди на 1 акцію (звичайна, привілейована); додана вартість; строк окупності капітальних витрат.

Прихильники другого підходу до оцінки ефективності роботи персоналу вважають, що критеріальні показники мають віддзеркалювати результативність, якість і складність живої праці чи трудової діяльності.

Як такі показники оцінки виробничого й управлінського персоналу виокремлюють: продуктивність праці (виробіток на одного працівника); темпи зростання продуктивності праці та заробітної плати; питома вага заробітної плати в собівартості продукції; загальний фонд оплати праці; відсоток виконання норм виробітку; втрати робочого часу (цілодобові та внутрішньозмінні); якість праці робітників (відсоток браку); механоозброєність праці; фондовоозброєність праці; трудомісткість продукції; коефіцієнти складності робіт і праці; рівень виробничого травматизму; загальна чисельність персоналу.

Ці показники всебічно відображають ефективність трудової діяльності персоналу й можуть бути основою для вибору критеріїв. Разом з тим, вони не характеризують рівень організації роботи персоналу й соціальну ефективність, що також впливає на кінцеві результати виробництва, і безпосередньо пов'язані з персоналом підприємства.

Прихильники третього підходу вважають, що ефективність роботи персоналу значною мірою визначається організацією його роботи, мотивацією праці, соціально-психологічним кліматом у колективі, тобто більше залежить від форм і методів роботи з персоналом. Як критеріальні показники ефективності роботи персоналу пропонують такі показники: плинність персоналу; рівень кваліфікації персоналу; рівень трудової й виконавської дисципліни; професійно-кваліфікаційна структура; співвідношення робітників і службовців; використання фонду робочого часу; соціальна структура персоналу тощо.

Склад показників усебічно відображає організацію й соціальну ефективність роботи персоналу, причому деякі показники є комплексними, які потребують збирання оперативної інформації на основі конкретних соціологічних досліджень.

Аналіз підходів до ефективності роботи персоналу свідчить про розмаїття критеріальних показників. Безперечно, потрібен комплексний підхід до оцінки ефективності з позицій значущості кінцевих результатів виробництва, продуктивності та якості праці й організації роботи персоналу як соціальної системи.

Оцінка ефективності персоналу необхідна, як і оцінка ефективності, результативності та продуктивності стосовно інших сфер діяльності підприємства. На жаль, існують деякі перешкоди в оцінюванні робітників:

Ш переконання, що проведення науково обґрунтованої оцінки є складним завданням;

Ш рівень зусиль кадрових підрозділів важко визначити за допомогою кількісних показників;

Ш складно визначити, коли цілей підрозділів досягнуто, а коли - ні;

Ш менеджери по роботі з персоналом не мають часу та бажання проводити оцінку ефективності та продуктивності роботи як своєї, так і іншого керівництва;

Ш незначний інтерес до оцінки ефективності та продуктивності менеджменту персоналу з боку керівництва підприємства.

Оцінка ефективності менеджменту персоналу є складним багатоаспектним питанням. У загальному вигляді ефективність менеджменту персоналу можна ототожнювати з успішністю організації під час здійснення персоналом зусиль для досягнення певної мети. Тобто, ефективність у вигляді кількісних вимірювачів показує, що управлінський персонал здійснює необхідні, важливі дії у правильному напрямі. У вітчизняній практиці віддається перевага вимірюванню ефективності за такими групами, як економічні, соціальні показники тощо. При цьому ми вважаємо, що економічна ефективність характеризує ступінь досягнення цілей підприємства шляхом результативного менеджменту персоналу на основі принципу економічного підходу до витрат ресурсів, а соціальна ефективність характеризує ступінь задоволення потреб та інтересів найманих працівників.

У цілому соціально-економічну ефективність можна визначити як відношення приросту трудового потенціалу персоналу, який забезпечує економічне зростання підприємства, до витрат на його досягнення. Тобто, у визначенні представлена система економічних показників, які ілюструють роботу підприємства в цілому (наприклад, продуктивність праці), система соціальних показників, які стосуються як підприємства (наприклад, плинність персоналу), його підрозділу (наприклад, конфліктність групи), так і працівника особисто (наприклад, ступінь особистої задоволеності працею).

Відсутність комплексного показника, який задовольняє таким вимогам та дає змогу визначити соціально-економічну ефективність менеджменту персоналу, робить вимірювання за окремими групами економічної й соціальної ефективності обмеженим і не дає повного уявлення про результативність керівництва. Варто також зауважити, що комплексний показник ілюструватиме синергетичний ефект від впливу економічних та соціальних чинників на процес керівництва персоналом на підприємстві.

2.4 Охорона праці та захист населення

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці, що базуються на пріоритетності життя і здоров'я працівників відносно результатів виробничої діяльності господарств та повній відповідальності роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці, комплексному розв'язанні завдань охорони праці на основі раціональних галузевих, регіональних та виробничих програм, соціальному захисті працівників, які потерпіли на виробництві, використанні економічних методів управління охороною праці, здійсненні навчання населення, професійній підготовці і підвищенні кваліфікації працівників з питань охорони праці, все ще не реалізуються певною мірою. Для сільськогосподарського виробництва характерним є вплив на організм шкідливих технічних, хімічних, біологічних факторів.

Така ситуація пов'язана не тільки з важким економічним станом у державі, а й з іншими об'єктивними і суб'єктивними причинами, які полягають у зношеності основних засобів, відсутності зацікавленості роботодавців у поліпшенні умов та безпеки праці, некомпетентності більшості персоналу з питань охорони праці, низькій трудовій та технологічній дисципліні.

Конституційне право громадян нашої держави на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності відображено у Законі України "Про охорон праці".

У Селянському (фермерському) господарстві "Клен" Жовківського району Львівської області організація охорони праці здійснюється згідно Законів України "Про охорону праці", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення".

У відповідності до існуючих положень вимог про організацію охорони праці, в господарстві відповідальним за стан охорони праці є керівник господарства. За станом виконання вимог та дотриманням нормативів слідкує головний інженер господарства.

В основному, в господарстві всі небезпеки виникають в результаті роботи виробничого обладнання, де відбувається процес його старіння, спрацювання його деталей, поломок тощо. Так, поступово на робочих місцях виникають небезпечні умови. Основні недоліки, які можуть призвести до небезпечних умов були виявлені нами при аналізі стану охорони праці у господарстві: нестача засобів індивідуального захисту при роботі з пестицидами та отрутохімікатами; недотримання правил техніки безпеки при закладанні сіна на зберігання; не достатня кількість засобів для пожежегасіння; використання при виконанні робіт пошкодженого інструменту; не всюди встановлені прилади контролю температури та відносної вологості повітря у виробничих приміщеннях.

При обстеженні стану охорони праці в окремих приміщеннях недотримані деякі вимоги санітарно-гігієнічних умов праці. Відносна вологість повітря, відповідно до температури, також змінюється, і не відповідає вимогам. Окремі робочі місця, де створюється запиленість повітря, не оснащені вентиляцією. При роботі в умовах запиленості повинні бути підібрані спецодяг і спецвзуття, що є відсутнім у нашому товаристві. Для працюючих в умовах запиленості загазованості визначаються спеціальні режими праці, відпочинку, харчування в той час як у товаристві нічого з цих умов не дотримується.

Слід зазначити, що на даний час у СФГ "Клен" є проблематичним забезпечення як для цілого господарства, так і для ремонтної майстерні засобами індивідуального захисту та спецодягу. Адже спецодяг створює в процесі роботи необхідні гігієнічні умови, забезпечує нормальну терморегуляцію організму, добре очищається від забруднення, є легким та зручним, що вагомо впливає на продуктивність праці.

Виконання робіт значною мірою залежить від досконалості організації праці, дотримання правил та вимог техніки безпеки, зокрема, від організації робочого місця. Тому важлива роль приділяється тому, щоб була максимальна продуктивність та низький рівень виробничих травм та професійних захворювань під час виконання різних видів робіт.

Для проведення аналізу виробничих травм та професійних захворювань використовуються різні методи. Основні показники стану охорони праці та їх розрахунки проведемо в табл. 2.10.

Таблиця 2.10 Основні показники стану охорони праці у СФГ "Клен" Жовківського району

№ п/п	Показники	Рік
		2006	2007	2008
1.	Середньоспискове число працюючих у господарстві, осіб	126	112	97
2.	Фактично витрачено на одного працюючого, грн..	19,2	20,6	21,9
3.	Витрати на спецодяг, грн	357,0	365.6	380.4
5.	Кількість нещасних випадків	1	2	1
6.	Кількість днів непрацездатності	36	38	41
7.	Показники частоти травматизму	60,6	56,3	52,9
8.	Показники тяжкості травматизму	9,5	10,0	10,9
9.	Показники втрат (непрацездатності)	575,5	563	576,6

Аналізуючи показники таблиці, бачимо, що кількість нещасних випадків коливається. Показники частоти травматизму спадають, а показники тяжкості травматизму є ще високими, що потребує певних заходів.

Отже, проаналізувавши стан охорони праці, бачимо, що важливе місце у господарстві потрібно відводити питанням створення й підтримки здорових в безпечних умов праці. Водночас, потрібно зменшити показник тяжкості травматизму, що є важливим завданням охорони праці. Необхідно створити такі умови у господарстві, які б гарантували повну безпеку працюючих, при яких максимальна продуктивність праці відповідала б найменшим затратам енергії організму людини, відповідно при цьому зберігатиметься висока продуктивність праці.

До заходів щодо поліпшення умов праці належать всі види діяльності, спрямовані на попередження, нейтралізацію або зменшення негативної дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на працівників.

На даний період у СФГ "Клен" Жовківського району потрібно впровадити певні заходи, зокрема:

· встановити попереджувальних знаків на особливо небезпечних ділянках роботи;

· згідно вимог проводити заміну засобів індивідуального захисту працівників;

· наведення порядку на робочих місця та впорядкування території, господарства;

· полагодити систему вентиляції та встановити в певних приміщення місцеву вентиляцію;

· регулярно проводити технічний огляд сільськогосподарської техніки.

Розглянемо окремі заходи з їх фінансуванням для досліджуваного товариства (табл. 2.11).

Із наведеної таблиці видно, що на покращання умов з охорони праці господарству потрібно виділити 11500 гривень. Джерелами фінансування таких заходів будуть власні кошти товариства. Звичайно, цих заходів та коштів не достатньо для повної оптимізації роботи з охорони праці, однак суттєвий вплив вони матимуть.

Таблиця 2.11 Заходи з охорони праці та витрати коштів у СФГ "Клен" у 2009 р.

№	Зміст заходів	Вартість робіт, грн.	Строки виконання заходів	Відповідальний
1.	Доведення до нормативного рівня показників виробничого середовища (технічні та технологічні рішення)	2200	Протягом року	Керівник господарства
2.	Закупівля засобів індивідуального захисту	3500	Протягом року	Бухгалтер
3.	Відновлення кабінету з охорони праці	950	Протягом року	Інженер з охорони праці
4.	Проведення санітарних побілок у виробничих підрозділах	3500	Протягом року	Керівник господарства
5.	Інші заходи	900	Протягом року
	Всього коштів	11500	-	-

У результаті реалізації заходів з охорони праці створюється певний соціальний і економічний ефект, який виражається: з одного боку підвищенням продуктивності праці, збільшенням обсягу випуску продукції за рахунок повного використання номінального фонду робочого часу і основних виробничих фондів; з іншого - зниженням матеріальних затрат внаслідок травматизму і захворювань за рахунок зниження оплати листків непрацездатності.

До основних елементів, які складають матеріальні наслідки травматизму відносять: виплати за листками непрацездатності в результаті травматизму, вартість невиробленої продукції в результаті нещасних випадків, інші матеріальні витрати, які включають затрати на утримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переведенні потерпілих на легшу роботу, допомогу членам сімей потерпілих, затрати на підготовку кадрів на місце тих, що вибули через травми. Для отримання початкових даних складають таблицю показників (табл.2.12).

Таблиця 2.12 Показники матеріальних наслідків травматизму

Показник	Значення показника
Втрати праці в результаті виробничого травматизму, дні	71
Середньоденна заробітна плата одного працівника, грн.	45,4
Витрати на оплату лікарняних листків, грн.	4670
Середньоденна вартість виробітку одного працівника, грн.	158,5
Вартість недоданої продукції у результаті виробничого травматизму, грн.	11253,5

Аналізуючи таблицю, бачимо що в результаті травматизму господарство не отримає продукції на 11253,5 гривень., що є значною частиною в структурі сукупного доходу.

Для отримання початкових даних стосовно захворювань розглянемо таблицю 2.13.

Таблиця 2.13 Показники матеріальних наслідків у результаті захворювань, повязаних із несприятливими умовами праці

Показник	Значення показника
Втрати праці в результаті захворювань, дні	33
Середньоденна зарплата одного працівника, грн.	45,4
Затрати на оплату лікарняних листків, грн.	3470
Середньоденна вартість виробітку одного працівника, грн.	158,5
Вартість недоданої продукції у результаті захворювання, грн.	5230,5

Зробивши розрахунки, бачимо що втрати праці в результаті захворювань становлять 33 дні, відповідно сума недоданої продукції господарству становить 5230,5 гривень.

На основі розрахованих показників, а також даних табл. 2.12 і 2.13 розрахуємо економічну ефективність заходів з покращання охорони праці (табл. 2.14).

Таблиця 2.14 Економічна ефективність заходів з покращання охорони праці

Показники	Значення
Затрати праці в результаті виробничого травматизму і захворювань, дні	104
Затрати на оплату лікарняних листків, грн.	8140
Вартість недоданої продукції, грн.	16484
Матеріальні витрати в результаті захворювань і виробничого травматизму, грн.	5044,0
Економічна ефективність від впровадження заходів щодо покращання умов праці, грн.	2730,0
Сума коштів, затрачених на покращання умов праці, грн.	11500
Термін окупності вкладених коштів, роки	1,5

Із таблиці 2.14 видно, що економічний ефект від впровадження заходів на покращання умов охорони праці становить 2730 гривень, які окупляться на протягом півтора року.

Глобальні зміни екологічних умов життєдіяльності населення все більшою мірою позначається на його здоров'ї. Наприкінці ХХ століття впливом шкідливих факторів довкілля і робочих місць пояснюється захворювання щороку великої кількості населення. Переважають хвороби, викликані важкими металами, пилом, вібрацією, шумом тощо. Забруднення атмосфери хімічними речовинами і пилом, неповноцінне харчування та інші чинники сприяють збільшенню захворюваності населення і на території досліджуваних господарств Буського району.

У сільському господарстві великої актуальності набуває виведення ліній культурних рослин і тварин, вільних від різного роду інфекцій. Широке застосування нових підходів, дасть змогу в майбутньому одержати нові сорти рослин і породи тварин, які б вирізнялися високою продуктивністю, стійкістю до хвороб. Це дозволить різко зменшити виробництво та застосування екологічно небезпечних пестицидів.

Отже, у надзвичайних ситуаціях господарство повинне працювати за наперед розробленим комплексом заходів. Це свідчить про те, що товариство як і більшість сільськогосподарських підприємств Буського району не підготовлене до таких явищ, тому і несе збитки. Важливим питанням на сьогодні залишається проведення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях. Та вдосконалення системи відшкодування збитків населенню під час стихійних лих та виділення додаткових коштів державою на розробку відповідних дій.

Що стосується комплексу організаційних заходів в товаристві з метою попередження, запобігання та проходження надзвичайних ситуацій, необхідно: збирати та аналізувати інформацію про надзвичайні ситуації; створити та раціонально використовувати резерви матеріальних і фінансових ресурсів; проводити навчання та тренування населення способів захисту в разі виникнення надзвичайної ситуації.

2.5 Аналіз екологічної безпеки виробництва

Процес сільськогосподарського виробництва в Буському районі супроводжується, як правило, руйнівним впливом на основні екологічні чинники - землю, воду, повітря, флору та фауну. Однак, здатність природних екосистем до самовідновлення дозволяє в певній мірі вирівнювати порушений баланс в процесі господарської діяльності людини. Таке вирівнювання проходить не завжди, так як буферність стосовно сторонніх впливів діє лише до певної межі.

Одним з найбільш вразливіших екологічних чинників в процесі сільськогосподарського виробництва є земля. Адже земля є одночасно основою функціонування в тій чи іншій мірі всіх екосистем, а також об'єктом господарської діяльності, під час якої на неї діють фізично, механічно, хімічно тощо. Від цієї дії стан земельних угідь сільськогосподарського кооперативу змінюється, в окремих випадках досить суттєво. Наприклад, вимивання органічних речовин на легких ґрунтах, вивітрювання при оранці та обробітку верхніх шарів ґрунту, вапнування кислих ґрунтів та проведення меліоративних заходів тощо. Всі ці процеси прослідковуються в Буському районі

Другим екологічним чинником є вода. На території досліджуваного сільськогосподарського підприємства є водоймища, заболочені місця, випадають протягом року значні опади у вигляді дощів. Особливо небезпечним явищем є забруднення водоймищ на території агропідприємства в процесі виробничо-господарської діяльності: стічними водами з тваринницьких ферм, залишками нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів під час виконання сільськогосподарських робіт та при зберіганні, хімічними препаратами та добривами, які використовуються при вирощуванні основних видів сільськогосподарських культур тощо.

Щодо атмосферного повітря, то основним джерелом його забруднення є викиди вихлопних газів двигунів автомобілів, тракторів, комбайнів тощо. Оскільки термін експлуатації більшості технічних засобів минув, кількість шкідливих викидів та їх токсичність значно перевищує допустимі норми. Контроль за цими процесами в Буському районі не здійснюється, а відсутність фінансових засобів для придбання необхідної для цього апаратури ускладнює процедуру контролю.

У процесі сільськогосподарського виробництва здійснюється негативний вплив на рослинний і тваринний світ. Велика розораність земель, неправильне використання сінокосів та пасовищ суттєво впливає на видовий склад рослин і тварин. Від внесення хімічних препаратів гинуть мікроорганізми, дрібні тварини, корисні комахи, які живуть у ґрунті. Значну небезпеку з екологічної точки зору сьогодні представляють лісові масиви, які забруднюються різним сміттям, що вивозить населення та залишають відпочиваючі.

Таким чином, екологічна ситуація в Жовківському районі є незадовільною і для її покращення необхідно вжити відповідні заходи. Протягом попередніх років агропідприємство проводило окремі заходи з покращення екологічного стану. В таблиці 2.15 відмічені ці заходи та понесені на них затрати.

Таблиця 2.15 Динаміки структури затрат на проведення екологічних заходів у фермерському господарстві "Клен" Жовківського району

Вид екологічних заходів	2006 рік	2007 рік	2008 рік
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Меліорація земель	0,9	36,0	0,8	36,4	1,0	47,6
Ґрунтозахисні заходи	1,2	48,0	0,9	40,9	0,7	33,3
Рекультивація земель	0,4	16,0	0,5	22,7	0,4	19,1
Разом	2,5	100	2,2	100	2,1	100

Як свідчать дані таблиці 2.15 протягом останніх років в досліджуваному господарстві не спостерігається сутєвих змін щодо виділення коштів на проведення екологічних заходів.

Недостатню увагу в досліджуваному агропідприємстві приділяють запровадженню ґрунтозахисних систем землеробства. Внаслідок цього водна ерозія поступово їх виводить з придатного для сільськогосподарського використання. У зв'язку з цим доцільно ширше використовувати в таких місцях безплужний обробіток, а при потребі - насаджувати лісові смуги для запобігання як водній, так і вітровій ерозії, переводити такі угіддя в інші види землекористування (наприклад, пасовища, сінокоси).

З метою зменшення забруднення ґрунтів та підгрунтових вод в господарстві необхідно оптимізувати дози внесення мінеральних та органічних добрив, гербіцидів та пестицидів, налагодити систему постійного моніторингу за ґрунтами, на які вносяться хімічні речовини та мінеральні добрива у великих кількостях, як цього вимагають інтенсивні технології виробництва сільськогосподарських культур. Хоч таких сьогодні в сільськогосподарському кооперативі є мало, однак без них обійтись в майбутньому буде неможливо.

У результаті проведення екологічних заходів кооператив може отримати як економічний, так і соціальний ефекти. Суть першого полягає в тому, що зменшується негативний вплив діяльності на навколишнє середовище, а другого - в підвищенні рівня життя працівників, збереження природних ресурсів в первинному їх стані, зниження захворювань тощо.

Враховуючи екологічний стан досліджуваному підприємстві, його фінансові можливості та першочерговість проведення окремих заходів, спробуємо розрахувати затрати на їх проведення та ефективність від їх застосування (табл.2.17). Таким чином, на нашу думку, основну увагу при вирішенні екологічних проблем в господарстві необхідно звернути на застосування інтенсивних технологій, так як сьогодні вижити в умовах конкуренції з використанням старих технологій не можливо. Ці затрати за нашими підрахунками можуть скласти 15 тис. грн.

Таблиця 2.17 Розрахунок затрат на проведення екологічних заходів у ферському господарстві "Клен" Жовківського району

Вид екологічних заходів	Суть заходів	Затрати, тис.грн.	Корисний ефект, тис.грн
Агротехнічні заходи	Безплужний обробіток, використання органічних добрив, ґрунтозахисні заходи	12,0	15,0
Інтенсифікація виробництва	Використання сучасної техніки та нових технологій	15,0	21,0
Переведення малопродуктивних угідь в еколого стійкі угіддя	Рекультивація земель, протиерозійні заходи, переведення сільгоспугідь в інші категорії угідь	5,0	6,5
Разом	32,0	42,5

Правильним було б, також ширше використовувати агротехнічні заходи з покращення екологічного стану сільськогосподарського виробництва. Ці заходи є більш доступними з точки зору затрат на їх проведення. І на третьому місці ми плануємо проведення робіт з виведення із сільськогосподарського обороту малопридатних для цих цілей земельних угідь і переведення їх в інші види (як правило це буде заліснення тих ґрунтів, які піддані значній ерозії в процесі їх сільськогосподарського використання).