Зазначені документи повинні містити інформацію, що дозволяє ідентифікувати товари і транспортні засоби. Такими даними можуть бути: найменування українського одержувача товарів, найменування перевізника, короткі дані про транспортний засіб, такі як: вид, назва, номер і інше. До даних також відносять узагальнене комплектування товарів і його якість. Розглянуті дані необхідно пред'являти у випадку, якщо особа переміщає свій товар для ведення зовнішньоекономічної діяльності в тих режимах, що передбачені Митним кодексом.

У деяких випадках, з метою виконання законодавства України, на деякі товари вимагаються дозвільні документи: від Мінздраву України, від Міністерства сільського господарства України, від Державного комітету санітарно-епідеміологічного нагляду й інших державних органів.

Подані документи повинні бути справжніми, мати достовірні дані і правильно документально оформлені. Посадові особи митного органа, що прийняли документи, уважно перевіряють їх на підставі митного законодавства й інших нормативних актів, а також з використанням спеціальних технічних коштів.

Для перевірки дійсності митних документів застосовуються такі технічні засоби митного контролю, як спостережлива лупа, мікроскоп, ультрафіолетовий ліхтар (він використовується для ідентифікації дійсності написів, міток, знаків, відбитків печаток і штампів, банківських квитків і інших документів). Також використовується прилад "Версія -М" для ідентифікації водяних знаків, виявлення слідів хімічного втравлювання і механічного впливу на документи. Він дозволяє досліджувати документи в ультрафіолетових, "косих" променях на просвіт. Для експертної перевірки банкнот і цінні папери використовується прилад "Експерт". Прилад "ДВС-02" використовується для лінійованого визначення дійсності, підрахунку кількості і загальної суми доларів СІЛА. Для перевірки вірогідності даних і правильного документального оформлення ГТК, регіональні митні керування видають накази, указівки, роз'яснення по оформленню і перевірці дозвільних документів. Надсилають копії цих документів, копії печаток організацій, керувань, що ставляться на документах, а також підпису посадових осіб, що мають право підписувати ці документи. Висилають списки державних органів, що мають право видавати дозвільні документи, чи списки інших чи установ організацій.

На підставі міжнародних угод за участю України, деякі установи й організації країн далекого і ближнього зарубіжжя також мають право видавати дозвільні документи. Вірогідність інформації також може перевірятися шляхом запиту в будь-який інший правоохоронний орган України, податковий чи інший контролюючий орган України.

В обов'язковому порядку митний огляд проводиться у відношенні товарів, що підлягають оподаткуванню.

В інших випадках, огляд проводиться по розсуду начальників митних посад, на підставі зведень, що вказуються в товаросупроводжувальних і транспортних документах, а також у період основного митного оформлення. При виконанні митного огляду митні органи застосовують наступні методи його здійснення: ідентифікаційний огляд (зовнішня ідентифікація товару), огляд з перерахуванням кількості вантажних місць без їхнього розкриття, з розкриттям усіх вантажних місць, огляд з перерахуванням кількості предметів у вантажних місцях, огляд з вимірами і визначенням характеристик товарів без узяття проб і зразків на експертизу (з узяттям), спрямований огляд (по виявленню схованок приховань контрабанди), повторний митний огляд (до випуску товарів і після його випуску).

Особливо детально необхідно розглянути метод ідентифікаційного огляду. Ідентифікаційний огляд проводиться у відношенні всіх партій, увезених з далекого зарубіжжя товарів, що поміщаються під митний режим випуску для вільного звертання. Товари з країн СНД додивляються вибірково, за рішенням начальника митниці. Не підлягають цьому виду контролю товари, переміщувані фізичними особами в спрощеному, пільговому порядку.

Ідентифікаційний митний огляд проводиться після подачі вантажної митної декларації в спрощеному порядку з метою установлення фактичної відповідності товарів їхньому опису і кількості, заявленому декларантом товарів в основних і додаткових аркушах вантажної митної декларації, визначення країни походження товарів. При проведенні ідентифікаційного митного огляду рішення про випуск товарів може прийматися тільки уповноваженими співробітниками відділів митного оформлення і контролю, що відповідають за документальне оформлення, що не беруть участь у митному огляді, і тільки при наявності акта митного огляду

Ідентифікаційний митний огляд проводиться на підставі письмових доручень. Письмові доручення реєструються в журналі обліку актів митного огляду. Посадова особа митного органа, одержавши доручення на проведення ідентифікаційного огляду, здійснює фактичний огляд товарів і транспортних засобів.

Результати огляду, відбивані в акті митного огляду, в обов'язковому порядку повинні містити:

практичний опис товарів (найменування, з якого матеріалу виготовлені, що із себе представляють, колір, запах та інше);

опис маркірування, нанесеної на товар і його упакування, що визначає країну походження цих товарів;

кількісні характеристики товарів (вага, кількість місць, кількість товарів у додаткових одиницях виміру і так далі).

У випадку неможливості вказівки точних зведень, ці зведення вказуються орієнтовно.

Усі види митного огляду і результати їхнього проведення фіксуються на бланку "Акт митного огляду".

При необхідності проведення експертизи, у процесі огляду, можуть відбиратися проби і зразки товарів. Узяття проб і зразків провадиться у встановленому порядку.

3.3 Загальна характеристика та механізм здійснення імпортних операцій та порядок міжнародних розрахунків за ними

Імпортна операція - це комерційна діяльність, що пов'язана з купівлею і і ввезенням іноземних товарів у країну покупця для наступної їх реалізації на внутрішньому ринку, її основними ознаками є укладення контракту з іноземним контрагентом і перетину кордону країни імпортера. Товар, що ввозиться, може бути як готовою продукцією, наданою для реалізації, чи сировиною для переробки. Необхідною умовою імпортної операції є платоспроможність імпортера.

Розглянемо схему здійснення імпортної операції на прикаладі закупівлі майонезів (Польша) на умовах СІФ-Севастополь з платежем по акредитиву (Рис.3.1)

1. Замовник направив зовнішньоторговельній фірмі (ВТФ) проект договору комісії на закупівлю концентратів, підписав його у двох примірниках.

2. ВТФ розглянула його, підписала і один примірник повернула замовнику.

3. ВТФ замовила у ВНИКИ, Асоціації експортерів ТІШ і інших організацій (в схемі АБД -- автоматизовані банки даних) інформацію про ринок майонезів і його фірмової структури.

4 ВТФ зібрала інформацію, проаналізувала її, склала конкурентного листа.

5 ВТФ направила запит можливим постачальникам (Експортер І, Експортер II).

6.ВТФ шляхом листування, по телеграфу або факсу отримало пропозиції можливих постачальників.

7.ВТФ, проаналізував пропозиції, вибрала потенційного постачальника -- Janshmuel Foods Ltd (Польша експортер 2) і уклала з нею контракт.

8.Експортер повідомив ВТФ, що товар готовий до відвантаження і просить відкрити безвідкличний підтверджений акредитив на його користь.

9.ВТФ надає доручення Укрексімбанку України (ЦБЕ) відкрити акредитив.

10. ВЕБ відкриває у Центральному Банку Шотландії (ЦБЕ) акредитив на користь Janshmuel Foods Ltd.

11. ЦБЕ повідомляє експортера, що акредитив на його користь відкрито.

12.Експортер надає доручення транспортно-експедиторській фірмі (ТЕФ) доставити концентрат в порт Гданськ (порт А), здійснити усі формальності по його експорту (заповнити митну декларацію, сплатити мито і портові збори і ін.), зафрахтувати судно і відвантажити майонези в порт Севастополь (порт Н).

13.Товар завантажено, капітан судна виписав коносамент, вантаж направлено в порт Н.

14. Експортер самостійно або через транспортно-експедиторську фірму направляє в ЦБЕ рахунок - фактуру, специфікацію, сертифікат якості, карантини й сертифікат і, якщо треба, інші документи для сплати вантажу.

15.Експортер отримує гроші з акредитива проти пред'явлених товарних Документів.

16. Експортер в продовж 24 годин після відпливання судна надає повідомлення про відвантаження товару.

17. ЦБЕ пересилає товаросупровідні документи в ВЕБ, який передає документи ВТФ.

18. ВТФ за 72 години до прибуття судна направляє в транспортно-експедиторську контору ВО «Укрзовніштранс» (ТЗК СВТ) в порту Н рознарядку на відвантаження товару.

19. Майонези у відповідності з рознарядкою доставляється замовнику і/або його клієнтам-споживачам майонезів.

Наведені схеми експерта і імпорту представляють собою один з безліч можливих варіантів. Достатньо змінити у них хоча б по одній умові, як вони приймуть цілком інший вигляд. Тому на практиці не буває абсолютно повторюючих зовнішньоторговельних угод.

Акредитивна і інкасова форми розрахунків за імпортними операціями. Документарний акредитив в розрахунках за Імпортовані товари (послуги).

Акредитив, що використовується в розрахунках за імпортовані товари й отримані послуги, уявляє собою однобічне, умовне грошове зобов'язання НБУ або його установ, що видається ними за дорученням клієнта - наказодавця акредитиву (імпортера) на користь його контрагента по зовнішньоторговельній угоді (бенефіциара). За цим дорученням банк - емітент повинен виконати платіж бенефіциару чи акцептувати його тратти та оплатити їх в термін, або цей банк уповноважує інший банк виконати такі платіж і, акцептувати негоціації тратт бенефіциара за умови подання ним документів, передбачених в акредитиві, та виконання інших його умов.

Акредитив відкривається НБУ або його установою на підставі інструкції імпортера (наказодавця), що складаються згідно умовам контракту. наказодавець повинен представити в Департамент міжнародних розрахунків і коррахунків заяву на відкриття акредитиву на бланку встановленої форми в трьох примірниках. Оформлюючи заяву, український наказодавець зважує на правильність вказівки усіх реквізитів банка, що повинні відповідати умовам контракту, а також «Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів» (редакція 1983 року, публікація Міжнародної торгової палати № 400), про що слід зробити відповідні відмітки в тексті заяви. Тому при укладенні зовнішньоторговельних контрактів необхідно повно і чітко визначити усі основні умови даної форми розрахунків та порядок їх регулювання.

У заяві на відкриття акредитиву наказодавець повинен вказати наступні основні реквізити:

* вид акредитиву (відкличний, безвідкличний, трансферабельний, з підтвердженням або без підтвердження іншим банком), за відсутності вказівки про безвідкличність та у відповідності з банківською практикою і звичаями такий акредитив прийнято вважати відкличним, якщо можна переказувати одному або декільком іншим особам (другим бенефіциарам);

* найменування і місцезнаходження приказодавця;

* найменування і повна адреса бенефіциара, тобто особи, на користь якої виставлений акредитив;

* дату, місяць, рік, а також закінчення строку акредитиву;

* найменування і місцезнаходження авізуючого банку, через який акредитив повинен бути авізований бенефіциару. Цей банк вказується у відповідності з умовами контракту, і його найменування український імпортер, як правило, погоджує з НБУ. У тих випадках, коли досягти такої домовленості з партнером по зовнішньоторговельній угоді не вдається, авізуючим банком передбачається в контракті банк - кореспондент НБУ;

* засіб виконання акредитиву (шляхом платежу по пред'явленню, платежу з розстрочкою акцепту або негоціації тратт бенефіциара). У розрахунках з вітчизняного імпорту в більшості випадків застосовуються акредитиви з платежем по пред'явленню. В окремих випадках українському покупцю надається комерційний кредит на ЗО або більше днів, і тоді акредитив повинен передбачати платіж з розстрочкою, термін якого визначається згідно умовам контракту,

* найменування і місцезнаходження виконуючого банку. Як правило, ним може бути й НБУ або його установа, й підтверджуючий або авізуючий банк, чи інший банк, уповноважений НБУ або його установами. Вибір виконуючого банку при цьому визначається виходячи з передбаченого умовами акредитиву способу його виконання. Так, у випадку виконання акредитиву шляхом платежу по пред'явленню за виконуючий банк може бути НБУ або його установи чи авізуючий банк або інший, уповноважений НБУ, шляхом платежу з розстрочкою - НБУ чи його установи або авізуючий банк, чи інший, уповноважений НБУ; шляхом акцепту термінових тратт, виставлених бенефіціаром - НБУ чи його установи або інший банк, уповноважений НБУ; шляхом негоціації тратт, виставлених бенефіциаром -авізуючий банк чи інший банк в країні експортера, за винятком НБУ і його установ.

Необхідно відзначити, що в проведенні розрахунків у формі документарного акредитиву усі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами. Тому наказодавець, оформлюючи заяву на відкриття акредитиву, повинен точно перерахувати документи, проти яких слід провести платіж, акцепт або негоціацію. Умови акредитиву, що відкривається для розрахунків за поставлений в рахунок контракту товар, повинні обов'язково передбачати представлення бенефіціаром комерційного рахунку і транспортного документу, що підтверджував би відвантаження товару імпортеру або прийняття товару до перевезення. При цьому наказодавцю треба враховувати, що якщо умовами акредитиву не обумовлено представлення транспортного документу у вигляді морського коносаменту або поштової квитанції чи сертифікату про відправлення товару поштою, то банки стануть відмовляти в прийнятті транспортного документу, який вказує, що він виставлений на умовах чартер партій і або судно, що перевозить товар, приводиться тільки з допомогою парусів, якщо він перевозився морем або більше ніж одним видом транспорту, в тому числі і морським.

Передбачені в заяві на відкриття акредитиву інструкції по такому розрахунку повинні бути повними і точними, але їх не слід перевантажувати зайвими деталями і подробицями. В акредитив потрібно включати тільки такі умови, виконання яких бенефіциаром буде підтверджено документами, що представляються ним НБУ або його установі. В інструкціях повинні використовуватись стандартні терміни і формулювання, відповідні уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів. При цьому усі терміни, застосовані наказодавцем, НБУ або його установи мають право передавати іншим банкам, що беруть участь в даній формі розрахунків, без переказу, тобто в такому вигляді, як їх вказав клієнт банку. В даному випадку банк не буде нести жодної відповідальності за помилки в переказі або тлумаченні технічних термінів. Якщо інструкції наказодавця неясні або неповні, то банк, якому вони адресовані, має право заздалегідь повідомити про це бенефіциара тільки в порядку інформації, не відповідаючи за якість інструкцій. Тому для запобігання плутанини і непорозумінь НБУ не рекомендує включати в акредитив зайві подробиці.

У заяві на відкриття акредитиву наказодавець вказує також його суму і найменування валюти. Як правило, акредитив відкривається на повну фактичну вартість товару, готового до відвантаження, з урахуванням інших видатків, оплачуваних з даного акредитиву. Якщо зовнішньоторговельний контракт передбачає постачання товару в невеликих об'ємах, а термін значно розтягнутий в часі, то доцільно відкривати акредитив не на повну суму майбутніх платежів, а частково: на обмежені частки цієї суми, що може автоматично поповнюватися в міру виконання розрахунків за чергову партію товару. В даному випадку наказодавець називає суму ліміту (квоти), що поновлюється банком після кожної виплати з акредитиву. Поряд з такою сумою він може помістити і загальну (граничну) суму - цей вид акредитиву називається револьверним. При його відкритті наказодавець вказує в заяві термін для витрачання квоти (наприклад, один раз на місяць, в квартал і т. д.), спосіб використання суми акредитиву - кумулятивний або не кумулятивний (тобто з правом виплати витраченої в попередній термін суми або без такого права).

У відношенні суми акредитиву можна також застосовувати вирази «біля», «приблизно» і аналогічні їм, що тлумачаться учасниками даної форми розрахунків як умови, що допускають різницю по сумі в межах ± 10%. Таке ж тлумачення одержує ціна за одиницю відправляємого товару або його кількість. Разом з тим, якщо в акредитиві немає позначки про те, що кількість товару не може зменшуватися або збільшуватися, то припускають відхилення лише на ± 5%, навіть якщо не з'ясовані часткові відвантаження, але в такому випадку сума вимог бенефіціара також не повинна перевищувати суму акредитиву.

Якщо акредитив передбачає платіж в іншій валюті, ніж та, в якій висловлена його сума, то наказодавець повинен повідомити курс перерахунку валют або спосіб його визначення. Усі виникаючі при цьому курсові різниці відносяться НБУ або його установою на рахунок наказодавця акредитиву (виключаючи спільні підприємства), а за дорученням спільних підприємств - на рахунок банку.

Усі акредитиви повинні визначати дату їх відкриття і термін дії. Цей термін називають учасники зовнішньоторговельного контракту. Найбільш часто зустрічаються наступні варіанти:

* протягом певного числа днів від дати повідомлення продавця про готовність товару до відвантаження;

* за певне число днів до початку відвантаження (30-45 днів);

* за певний строк до початку місяця (кварталу) відвантаження;

* при укладенні зовнішньоторговельної угоди та підписанні контракту;

* водночас зі вказівкою про відвантаження товару.

Дотримання терміну відкриття акредитиву більше порушує інтереси експортера, ніж Імпортера. Тому що при несумісності цього акту експортер несе додаткові витрати зі зберігання товару, готового до відвантаження, та інші витрати. Для імпортера ж найбільш важливий термін дії акредитиву, в цей період заморожуються його валютні кошти, уповільнюється швидкість оберту, крім того, наприклад, імпортер, отримавши короткостроковий валютний кредит в банку на відкриття акредитиву, повинен оплачувати банку відсотки за позичку грошей на той або інший термін.

Термін дії акредитиву встановлюється в залежності від характеру і кількості товару. Звичайно він відкривається на період від ЗО до 150 днів, в окремих випадках на більш тривалий строк, але не більше одного року. При постачаннях складних машин і обладнання імпортер може надати продавцю (експортеру) гарантію першокласного банку в тому, що акредитив буде відкритий згідно умов контракту.

Це дозволяє наказодавцю акредитиву (імпортеру) уникнути відкриття акредитива з досить більшим терміном дії.

Комісійний збір банка за відкриття акредитиву залежить від його суми, складності та терміну дії. Заяву на відкриття підписують дві службові особи, уповноважені на підписання від імені наказодавця доручень на платежі за кордон. Підписи осіб скріплюються печаткою наказодавця. У випадку необхідності на заяві повинен бути і підпис службової особи відповідного міністерства, відомства або організації, уповноваженого давати дозвіл на витрати іноземної валюти по валютному плану (врахуванню).

Заява на відкриття акредитиву спрямовуються наказодавцем в Департамент міжнародних розрахунків і коррахунків НБУ, що перевіряє правильність його оформлення з урахуванням інструкцій НБУ. При наявності будь-яких виправлень або дефектів заява повертається наказодавцю на переоформлення.

Усі документи, що надходять в НБУ від іноземних банків у виконання умов акредитивів, перевіряються Департаментом міжнародних розрахунків і коррахунків та видаються наказодавцю протягом трьох робочих днів з дати отримання документів в НБУ.

При відсутності в документах розходжень з умовами акредитиву Департамент міжнародних розрахунків і коррахунків НБУ здійснює платіж іноземному банку згідно рамбурсним інструкціям на протязі трьох робочих днів, що наступили за датою отримання документів від іноземного банку, або в термін, названий в акредитиві. Сплачену по акредитиву суму Департамент списує у встановленому НБУ порядку з відповідного рахунку наказодавця.

Коли ж акредитив виконується іноземним банком, вказані операції вчиняє Департамент міжнародних розрахунків і коррахунків протягом трьох робочих днів з дати отримання від цього банку дебетового авізо або вимоги відшкодувати виробничі платежі.

Акредитив підлягає закриттю по закінченні терміну надання документів по ньому, а по акредитивах з розстрочкою платежу, з негоціацією тратт або акцептом термінових трат після дати останнього платежу. Пролонгація акредитиву з означеним терміном платежу небажана, бо це виключає можливості валютних втрат від зміни курсу валюти ціни контракту і валюти платежу; при цьому зміна курсу іноземних валют може викликати певні валютні збитки як для експортера та імпортера, так і для іноземного банку - ремітента і вітчизняного інкасуючого банку. Дострокова оплата термінового інкасо допускається банком, лише коли це прямо погоджено всіма зацікавленими сторонами, що беруть участь в розрахунках з інкасо. Якщо інкасове доручення іноземного банку - ремітента передбачає видачу документів без оплати від НБУ, вони передаються вітчизняній організації (підприємству) не пізніше наступного робочого дня.

Акцепт інкасо (акцепт переказних векселів та інших платіжних документів), а також виставлених простих векселів виконується в термін, проставлений банком в інкасовому дорученні. Якщо термін акцепту переказних векселів або виставлених простих векселів не вказаний, то ці дії виконуються платником не пізніше двох календарних тижнів з дня отримання документів банком, тобто від дати штампу його експедиції.

Акцепт векселів, гарантованих банком, оформлюється ним самим. Акцептовані тратти і виставлені прості векселі, що представлені в ту чи іншу його установу платником, спрямовуються цією установою в НБУ. До акцептованих тратт і векселів додається клопотання імпортера про видавання гарантій НБУ. Оплата документарного інкасо з попереднім акцептом здійснюється в формі банківського переказу на підставі заяви українського платника на переказ іноземної валюти бенефіціару в рахунок оплати інкасованих документів. Ця заява оформлюється платником за встановленою НБУ формою і надається в Департамент міжнародних розрахунків і коррахунків не пізніше, ніж за три дні до настання терміну оплати документів. Якщо вітчизняний платник несвоєчасно представляє в цей банк заяву на переказ, то він має право перевести іноземну валюту за кордон банку -ремітенту телеграфом з віднесенням всіх видатків на вітчизняного платника, при цьому видатки по переказу списуються банком з рахунку платника і відображаються на відповідний статті валютного плану (обліку) імпортера. Заява на переказ оформлюється платником в трьох примірниках і спрямовується в Департамент простроченим терміном подання документів в банк виконується тільки з дозволу начальника Департаменту міжнародних розрахунків і коррахунків чи його заступника. Порядок і строк закриття акредитиву залежить від його виду, а також від того, який банк виступає виконуючим по акредитиву. Закриття акредитивів, не покритих і виконаних НБУ чи його установами, оформлюється Департаментом міжнародних розрахунків і коррахунків протягом 10 робочих днів після закінчення строку надання документів чи дати останнього платежу з акредитивів з розстрочкою платежу, з негоціацією або акцептом термінових тратт.

Документарне інкасо в розрахунках за імпортовані товари (послуги). У розрахунках за імпортовані товари та послуги в документарній формі інкасо банк та його установи виступають в ролі інкасую чого банку.

При отриманні НБУ від іноземного банку - ремітента інкасового доручення з телеграфним повідомленням Департамент міжнародних розрахунків і коррахунків складає повідомлення в двох примірниках.

Перший примірник з вказівкою терміну платежу разом з копією телеграми іноземного банку передається українському платнику під розписку, а другий примірник з оригіналом телеграми залишається в Департаменті контролю за оплатою.

При кожному інкасовому дорученні іноземного банку Департамент міжнародних розрахунків і коррахунків НБУ вказує термін оплати і/або акцепту інкасованих НБУ документів. Термін оплати (акцепта) інкасо обчислюється зі дня отримання ним документів та дати штампу експедиції цього банку. При інкасо з терміном оплати по пред'явленню або без вказівки терміну (акцепту) документи видаються Департаментом вітчизняному платнику без надання в інкасовому дорученні терміну платежу. Таке інкасо оплачується протягом двох календарних тижнів з дня отримання документів банком за умови, що в зовнішньоторговельному контракті українського платника з іноземним експортером не встановлені певні терміни оплати.

Інкасо, в якому вказаний конкретний термін оплати, оплачується платником не раніше, але й не пізніше надходження цього терміну. Дострокова оплата інкасо з міжнародних розрахунків і коррахунків. Правильно оформлені заяви приймаються від платника інкасуючим банком під розписку на копії заяви і реєструються в книзі реєстрації переказів за кордон.

Оформлюючи заяви на переказ іноземної валюти, український платник-відправник переказу повинен вказати:

* номер заяви;

* число, місяць і рік надання цього документа в банк (місяць вказується прописом);

* суму іноземної валюти, що підлягає переказу бенефіціару;

* найменування бенефіціара і його місцезнаходження;

* найменування банка - ремітента і його місцезнаходження.

Усі спеціальні і технічні терміни даються на англійській, іспанській, німецькій і французькій мовах.

Якщо інкасове доручення містить вимогу сплатити відсотки за прострочення платежу з інкасо, а умовами зовнішньоторговельного контракту такий штраф не передбачений, то відправник переказу повинен вказати в заяві на переказ: «оплата відсотків за прострочку платежу умовами контракту (приводиться його номер) не передбачається».

За виконання інкасової операції Департамент міжнародних розрахунків і коррахунків НБУ нараховує комісійний збір у відповідності з діючим тарифом комісійної винагороди НБУ у валюті платежу інкасо.

Переваги та недоліки інкасової форми розрахунків.

Інкасова форма розрахунків має наступні переваги,

а) для імпортера:

* інкасо вигідно та дешевше обходиться імпортеру, ніж відкриття акредитива, з його сторони не додається жодних зусиль і він зберігає свої кредитні видатки;

* до прибуття вантажу він може домовитися про видозмінення платежу або акцептування в залежності від вказівок, даних в інкасовому дорученні;

* якщо умова інкасо «документи проти акцепту», то імпортер може отримати товар до оплати.

б) для експортера:

* цей засіб отримання платежів забезпечує певний ступінь захисту, бо документи пропускаються через банківську систему. Становлячий банк, що діє справді від імені трасата повинен бути здатним домагатися оплати від трасанта більш ефективним шляхом;

* інкасо як засіб платежу більш безпечніше, ніж відкритий рахунок, а спосіб «документ проти платіжного доручення» більш надійний, ніж «документ проти акцепту».

Основними недоліками інкасової форми розрахунків є: а) для експортера:

* тривалість пробігу документів через банки та періоду їхньої оплати (акцепту), що може досягати від декількох тижнів до місяця і більше;

* імпортер може відмовитися від оплати наданих документів. Наприклад, може трапитись так, що внаслідок зміни кон'юнктури ринку покупка товару стала не вигідною для імпортера, в результаті платіж за товар не буде виконаний, що принесе збитки експортеру. Ці збитки будуть складатись з виконаних транспортних видатків, з необхідності складувати товар після відмови імпортера викупити товар. Крім того, новий покупець може скористатися тяжким положенням експортера і продиктувати йому свої умови при покупці товару.

* за класифікацією платежу згідно рангу безпеки інкасо - після передоплати та акредитиву.

б) для імпортера:

* за умови «документ проти платіжного доручення» у імпортера немає можливості перевірити вантаж, доки не буде здійснена оплата. Більш того, оплата може бути зроблена перед прибуттям товару;

* крім законної дії, основаної на постачанні неоплаченого товару, приймаючи переказний вексель на умовах акцептування інкасо, імпортер приймає на себе окремі юридичні обов'язки по векселю;

* у деяких країнах опротестування переказного векселя може призвести до руйнування репутації торговця і розглядатися як банкрутство останнього.

Висновки до розділу

Щоб зменшити ризик при використанні інкасо, в контракти включаються наступні умови:

оплата імпортером угоди виконується проти повідомлення банку країни експортера в прийнятті ним на інкасо товарних документів і про відсилання їх банку-кореспонденту в країну імпортера;

> надання імпортером гарантії банка про сплату в межах певної суми товарних документів, що подаються експортером;

> розрахунки здійснюються третьою особою (звичайно банком) за рахунок імпортера, кошти якого знаходяться на депозиті у цієї особи, яка приймає на себе відповідальність перед експортером за вчасну і належну оплату наданих імпортеру товарних документів, відповідних встановленому терміну та умовах контракту.

майонез асортимент експертиза якість

РОЗДІЛ 4. ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА МАЙОНЕЗІВ

Проблема екології зараз виникає одне з найважливіших місць у всіх сферах. Екологія вивчає закономірності існування, формування і функціонування біологічних систем усіх рівнів від організмів до біосфери і їхньої взаємодії з зовнішніми умовами.

З усіх природних багатств людство більше всього споживає води. Величезна кількість води витрачається на охолодження промислових установок - турбін електростанцій, печей, у яких виплавляють чавун і сталь, при виготовленні папера та ін.

У сучасних умовах швидко зростає споживання води на побутові нестатки. Тому так важливо кожному з нас ощадливо витрачати воду

Згідно з законом України про охорону навколишнього середовища екологічні знання є обов'язковою кваліфікаційною нормою для всіх посадових осіб, діяльність яких зв'язана з впливом на природну сферу.

Згідно цього закону з підприємств, не залежно від форм власності, береться плата за забруднення природного середовища. Плата за викид і збір забруднюючих речовин внесена у виробничі витрати, що впливають на собівартість продукції.

При підвищенні норм викидів передбачений порядок обмеження, штрафних чи санкцій призупинення діяльності підприємства й ін. об'єктів.

Згідно з законом України про охорону навколишнього середовища і законом України про екологічну експертизу, проекти будівництва і реконструкції підприємств устаткування, документація і проектування нових технологій підлягають екологічної експертизі. Крім того обов'язковою вимогою до проектних рішень є розробка і перегляд норм ГДВ (гранично-припустимих викидів в атмосферу), ГДС (гранично припустимих викиду забруднень зі стічними водами), лімітів на природовикористання.



4.1 Характеристика об'єкта, як споживача природних ресурсів

Об'єктом екологічної експертизи є цех по виробництву майонезу, який розташовано в селищі міського типу Харківської обл., без порушення меж існуючих територій природно-заповідного фонду та згідно із законом України “Про охорону навколишнього середовища” та законом України “Про екологічну експертизу”, недалеко від залізничної колії.

Режим роботи підприємства ведеться в двох змін. Число робочих днів -253.

До складу цеху по виробництву майонезу ввійшли наступні спорудження:

- головний корпус;

- котельня;

- складський корпус;

- резервуарний склад олії;

- відділення одержання майонезу за участю розчинення оцтової кислоти, підготовки тари, розфасовки й упакування готової продукції;

- лабораторія;

- проміжні склади готової продукції; рецептурних матеріалів, склотари;

- компресорна стиснутого повітря.

Крім того в головному корпусі передбачені допоміжні допоміжні служби -побутові приміщення на 45 чоловік, венткамера.

Автотранспорту свій цех не має - орендує.

Опалення від власної котельні, що працює на природньому газі.

4.2 Характеристика джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу

Згідно Гос. Санітарним правилам планування і забудови населених пунктів, затверджених Міністерством охорони здоров'я України 19 червня 2006 року за №173 санітарна зона для цеху по виробництву майонезу складає 50 метрів. Найближчі житлові будинки знаходяться на відстані 200м від границі підприємства.

У результаті розробленого проектного рішення будівництва цеху по виробництву майонезу на території Токаревской птицефабрики в Дергачевского рану Харківської обл. кількісний і якісний склад викидів шступающих в атмосферне повітря представлені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Кількісний і якісний склад викидів, які поступають до атмосферного повітря

Найменування шкідливих речовин	ГДК, мг\м3	Клас безпеки	Річна кількість вибросу, на рік
	м-р	ср.доб.	обув
Гідроксид натрію			0,01	2	0,022
Діоксид азоту	0,085	0,04		2	2,7632
Оксид азоту	0,4	0,06		2	0,6908
Сірчана кислота	0,3	0,1		2	0,00039
Хлористий водень	,2	0,2		2	0,0019
Оксид вуглецю	5,0	3,0		4	10,795
Кислота оцтова	0,2	0,06		3	0,0042
Всього:					14,27749

Ці результати показують, що максимальні концентрації всіх шкідливих речовин на границі санітарно-захисної зони, у районі найближчих житлових будинків з урахуванням тла ПДК.

На території підприємства концентрація істотно нижче нормативних від проектованих джерел.

Відповідно до «Типової інструкції з організації системи контролю промислових викидів в атмосферу в галузях промисловості» контроль за дотриманням нормативів ПДВ (ВСВ) на підприємстві підрозділяється на наступні види:

- безпосередньо на джерелах викидів;

- на посадах України.

Контроль за дотриманням нормативів ПДВ (ВСВ) безпосередньо на джерелах викидів може осуществлятся або силами підприємства, або організацією даного відомства, або сторонньою спеціалізованою організацією на договірних засадах.

Необхідність контролю за дотриманням нормативів ПДВ (ВСВ) на підприємствах визначаються виконанням нерівностей:

М/ГДК + Н_ср ? 0,01 при Н_ср ? 10м.,

М/ГДК ? 0,1 приН_ср ? 10м,

де М - максимальна величина викиду шкідливої речовини з джерела по підприємству, Г/3

ГДК - максимально разова гранично припустима концентрація речовин у повітрі населених місць, мг/м³;

нс_р - середня висота джерела викиду по підприємству,м. Необхідність контролю представлена в таблиці.

Таблиця 4.2

Необхідність контролю

Найменування інгридієнтів	Сумарна потужність, г/с м	Максимально разова ГДК, мг/м3	Середня висота труби, м	М	Необхідність контролю +або-
				ГДК*, Нср більше 0,01 Н?10 м	ГДК більше 0,1 Н?10 м
Гідроксид натрію	0,0015	0,01	8,0		0,15	+
Діоксид азоту	0,08768	0,85	31,815	0,032		+
Оксид азоту	0,02192	0,4	31,815	0,0017		-
Сірчана кислота	0,0000267	0,3	7,5		0,00009	-
Хлористий водень	0,000132	0,2	7,5		0,00066	-
Оксид вуглецю	0,342	5,0	31,815	0,00215		-
Кислота оцтова	0,000384	0,2	7,75		0,00192	-

При контролі за викидами шкідливих речовин в атмосферу основними повинні бути методи, що використовують вимір концентрацій шкідливих речовин і обсягів газовоздушної суміші в місцях безпосереднього виділення шкідливих речовин в атмосферу.

План - графік контролю за дотриманням нормативів ПДВ (ВСВ) на джерелах викидів затверджується керівництвом підприємства й узгоджується з органом Держконтролю за охороною атмосфери повітря.

Викиди у навколишнє середовище і їхній вплив на навколишнє середовище носять локальний характер і забезпечують задовільний стан навколишнього середовища на площадці підприємства, а також і за межами санітарно-захисної зони підприємства.

Викиди в атмосферу шкідливих речовин цеху по виробництву майонезу забезпечують якість атмосфери повітря в межах санітарної норми.

4.3 Характеристика водопостачання та водовідведення

Водопостачання питною водою від існуючого введення Д=100 мм. Питна вода подасться в побутові приміщення до с/у, душовим, на технічні нестатки, а також на внутрішнє пожежегасіння.

Вода у виробництві використовується як один з компонентів майонезу, так і допоміжне (для мийки устаткування й обробки приміщень).

Стічні води скидаються в каналізацію на існуючі очисні спорудження. Стічні води у виробництві майонезу утворяться при промиванні устаткування і підлог, тари, містять в основному жирові і білкові речовини.

На першій стадії устаткування обполіскується гарячою водою, жиросодержащая вода направляється в накопичувальну ємність. Після відстоювання і зняття жирів нижній відстійний шар змішується з водою від мийки й ополіскування устаткування і через жироловушку скидається в каналізацію.

Знімається з поверхні жиромаса - технічний жир, використовується в масловарении. Стічні води після відстою першої промивної води і стікання її з 2-ий і З-їй промивними водами надходять з жироловушек у каналізацію і на очитньїе спорудження підприємства.

Відпрацьований миючий розчин з машини для мийки тари змішують із промводами від промивання апаратури в збірнику - нагромаджувачі промивних вод і через жироловушку скидають у каналізацію.

4.2 Характеристика джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу

Згідно Санітарним правилам планування і забудови населених пунктів, затверджених Міністерством охорони здоров'я України 19 червня 2006 року за №173 санітарна зона для цеху по виробництву майонезу складає 50 метрів. Найближчі житлові будинки знаходяться на відстані 200м від границі підприємства.

У результаті розробленого проектного рішення будівництва цеху по виробництву майонезу на території Токаревской птахофабрики в Дергачевского рану Харківської обл. кількісний і якісний склад викидів шступающих в атмосферне повітря представлені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Кількісний і якісний склад викидів, які поступають до атмосферного повітря

Найменування шкідливих речовин	ГДК, мг\м3	Клас безпеки	Річна кількість викиду, на рік
	м-р	ср. доб.	обув
Гідроксид натрію			0,01	2	0,022
Діоксид азоту	0,085	0,04		2	2,7632
Оксид азоту	0,4	0,06		2	0,6908
Сірчана кислота	0,3	0,1		2	0,00039
Хлористий водень	0,2	0,2		2	0,0019
Оксид вуглецю	5,0	3,0		4	10,795
Кислота оцтова	0,2	0,06		3	0,0042
Всього:					14,27749

Ці результати показують, що максимальні концентрації всіх шкідливих речовин на границі санітарно-захисної зони, у районі найближчих житлових будинків з урахуванням тла ПДК.

На території підприємства концентрація істотно нижче нормативних від проектованих джерел.

Відповідно до «Типової інструкції з організації системи контролю промислових викидів в атмосферу в галузях промисловості» контроль за дотриманням нормативів ПДВ (ВСВ) на підприємстві підрозділяється на наступні види:

- безпосередньо на джерелах викидів;

- на посадах України.

Контроль за дотриманням нормативів ПДВ (ВСВ) безпосередньо на джерелах викидів може осуществлятся або силами підприємства, або організацією даного відомства, або сторонньою спеціалізованою організацією на договірних засадах.

Необхідність контролю за дотриманням нормативів ПДВ (ВСВ) на підприємствах визначаються виконанням нерівностей:

М/ГДК + Н_ср ? 0,01 при Н_ср ? 10м.,

М/ГДК ? 0,1 приН_ср ? 10м,

де М - максимальна величина викиду шкідливої речовини з джерела по підприємству, Г/3

ГДК - максимально разова гранично припустима концентрація речовин у повітрі населених місць, мг/м³;

нс_р - середня висота джерела викиду по підприємству,м. Необхідність контролю представлена в таблиці.

При контролі за викидами шкідливих речовин в атмосферу основними повинні бути методи, що використовують вимір концентрацій шкідливих речовин і обсягів газовоздушної суміші в місцях безпосереднього виділення шкідливих речовин в атмосферу.

План - графік контролю за дотриманням нормативів ПДВ (ВСВ) на джерелах викидів затверджується керівництвом підприємства й узгоджується з органом Держконтролю за охороною атмосфери повітря.

Таблиця 4.2

Необхідність контролю

Найменування інгредієнтів	Сумарна потужність, г/с м	Максимально разова ГДК, мг/м3	Середня висота труби, м	М	Необхідність контролю +або-
				ГДК*, Нср більше 0,01 Н?10 м	ГДК більше 0,1 Н?10 м
Гідроксид натрію	0,0015	0,01	8,0		0,15	+
Діоксид азоту	0,08768	0,85	31,815	0,032		+
Оксид азоту	0,02192	0,4	31,815	0,0017		-
Сірчана кислота	0,0000267	0,3	7,5		0,00009	-
Хлористий водень	0,000132	0,2	7,5		0,00066	-
Оксид вуглецю	0,342	5,0	31,815	0,00215		-
Кислота оцтова	0,000384	0,2	7,75		0,00192	-

Викиди у навколишнє середовище і їхній вплив на навколишнє середовище носять локальний характер і забезпечують задовільний стан навколишнього середовища на площадці підприємства, а також і за межами санітарно-захисної зони підприємства.

Викиди в атмосферу шкідливих речовин цеху по виробництву майонезу забезпечують якість атмосфери повітря в межах санітарної норми.

4.4. Характеристика твердих відходів

У процесі функціонування проектованого виробництва на його території і на прилягаючих до нього територіях не повинні забрудняться тому що неорганізованих забруднених стоків, що можуть попадати в ґрунт, підприємство не має.

Висновок до розділу

Цех по виробництву майонезу розміщається на площадці Токаревської птицефабрики, розташованої в Дергачевському районі Харківської обл. з використанням наступних реконструируемьіх будинків і споруджень.

Цех по виробництву майонезу призначений для наробітку різних сортів майонезу.

Проектом водопроводу і каналізації розглядаються внутрішні мережі цеху виробництва майонезу АТ "Агропрогресс". Водопостачання питною водою від існуючого введення 0=100 мм. Питна вода подається в побутові приміщення до с/у, душовим, на техно-»гические нестатку, а також на внутрішнє пожежегасіння.

Розрахункова витрата води:

- на виробничі нестатки - 58.3 мЗ/сут; 13.3 мЗ/година; 3.56 л/с;

- госп. питні нестатки і душі - 7.2 мз/сут; 2.25 мз/година; 1.5/11 л/с;

- загальна витрата з мережі водопроводу - 65.5 мз/сут; 15.65 мз/година; 5.12/14.56 л/с;

З метою економії питної води проектом передбачена оборот-система водопостачання. Для охолодження системи запроектована плівкова вентиляторна градирня типу "Верба"-1/200, що установка на вулиці і насос типу ДО45/30, встановлений у приміщенні рафінації олії.

Продуктивність градирні 40 мз/година.

Система оборотного водопостачання запроектована без розриву від технологічного устаткування, під залишковим напором подається на градирню.

Розрахункова витрата води оборотного водопостачання:

- охолоджена вода - 690.9 мз/сут; 35.5 мз/година; 16.46 л/с;

- нагріта вода - 677.5 мз/сут; 35.1 мз/година; 16.25"л

- гаряче водопостачання - 1.2 мЗ/година;

Побутова каналізація запроектована для відводу стоків від вузла, душів, а також від промивання технологічного устаткування і миття підлог.

Скидання стоків передбачене в існуючі випуски. Стоки від промивання устаткування проходять попереднє очищення в жиро вловлювачах, після чого скидаються в каналізацію.

Розрахункова витрата стоків:

- побутова каналізація - 70.0 мз/доб.; 13.25 мз/година; 6.72 л/с;

До найближчого житла 200 м.

Опалення цеху від власної котельні, обладнаної двома генераторами, що працюють на газоподібному паливі.

Проектом передбачається відвід атмосферних опадів від будинків озброєнь у знижені місця зі скиданням у зливову каналізацію.

Підприємство відноситься до підприємств V класу відповідно до класифікації Державних Санітарних правил планування і забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 2006 року Ні 173 з розміром санітарно-захисної зони 50 м.

Нормативна санітарно-захисна зона витримана і підтверджена розрахунком, проведеним на ЕОМ.

Проектоване виробництво не створює значних концентрацій приземному шарі атмосферного повітря на території промплощадки в межах нормативної СЗЗ і не робить впливу на стан атмосферного повітря в житловій забудові.

Державними санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, створюваних повітряними лініями електропередач перемінного струму промислової частоти, установлені наступні значення гранично - припустимих рівнів напруженості електричного полючи промислової частоти:

- усередині житлових будинків - 0.5 кв/м;

- на території зони житлової забудови -1 кв/м;

- у населеній місцевості, поза зоною житлової забудови - 5 кв/м;

- на ділянках перетинання ВЛ з автомобільними дорогами -10 кв/м;

- у ненаселеній місцевості -15 кв/м;

- у важкодоступній місцевості і на ділянках, спеціально відгороджених для виключення доступу людини - 20 кв/м.

Гранично припустимі значення напруженості нормуються для електричного полючи, не перекрученого присутністю людини. Напруженість електричного полючи визначається на висоті 1,8 м від рівня землі, а для приміщень - від рівня підлоги.

Напруженість електричного полючи, створювана трифазною повітряною лінією, залежить від величини напруги, відстані між фазами, висоти підвісу проводів, зрушення фаз між горизонтальною і вертикальний складовими вектора напруженості і розраховується по відомих формулах.

Для ВЛ напругою 220 В й менш санітарно-гігієнічні вимоги не пред'являються, а їхня експлуатація регламентується вимогами з боку техніки безпеки.

Для виміру напруженості електричної складовий полючи рекомендується застосовувати вимірювальний прилад типу НТМ-1 (ФРН) у модифікації, що дозволяє вимірювати рівні ЗМП промислової частоти, вимірник напруженості електричного полючи ПЗ-1(М) і інші аналогічні стандартні прилади.

Збір побутових відходів виробляється в стандартні контейнери, що регулярно вивозяться штатними сміттєвозами за договором з комунальними службами м. Дергачи.

- банки скляні (склобій) - 953 шт/сут (вивозиться на вторинну переробку);

- кришки - 590 шт/доба (викидаються на смітник);

- шухляди - 24 шт./доба (викидаються на смітник);

- втрати майонезу - 125.9 кг/сут (через жироловушку - у каналізацію);

- лужний розчин - 1.2 мз/доба (після нейтралізації в каналізацію. Неутилізуючих промислових відходів підприємство не має. Отже, цеху по виробництву майонезу не буде викликати негативного впливу на навколишнє середовище.

За результатами розгляду технології цеху виробництва майонезу АТ "Агропрогресс" можна зробити наступні висновки:

- викиди в атмосферу незначні;

- стічні води не забруднюються органічними речовинами і жировими стоками, що гальмують усі біохімічні процеси.

Дане підприємство відноситься до переліку з задовільними санітарними нормами.



ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

При проведенні досліджень, згідно з завданням дипломної роботи, було проведено товарною експертизу десяти зразків майонезів, як вітчизняного так і іноземного виробництва, які реалізуються у ТД “Купечеський”.

1. Під час проведення експертизи було встановлено, що усі зразки майонезів мають на упаковці правильне маркування, згідно з вимогами Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”. На упаковці досліджених зразків також, крім вищезазначеного маркування, присутнє літографічне зображення логотипу підприємства, торгового знаку, штрих-коду.

Експертиза штрих-кодів виявило, що кожен з досліджуваних зразків містить штриховий код. Кольорове виконання штрихових кодів відповідає вимогам нормативної документації. Розміщені штрихові коди теж правильно - на задній стінки упаковки.

Таким чином, штрихове кодування досліджуваних зразків майонезів виконане правильно, що свідчить про те, що штриховий код присвоєний уповноваженими органами та несе достовірну інформацію.

Експертиза органолептичної оцінки майонезів виявила, усі зразки були упаковані у полімерну тару масою 200 г, 100 г, 0,6 г. На тарі яскраве літографічне зображення, без тріщин та вм'ятин. Зразки майонезів були однорідної, сметаноподібної консистенції, смак та запах був властивий майонезу, без сторонніх присмаків та запахів, колір однорідний, від білого до жовтуватого.

Проведена експертиза дозволяє зробити висновок про те, що вітчизняні виробники роблять стандартну продукцію, що по своїх органолептичних і фізико-хімічних показниках відповідає вимогам нормативної документації на даний від продукту. Також вітчизняні виробники здійснюють строгий контроль за виробництвом своєї продукції, тому що у всіх досліджених зразків не було виявлено яких-небудь дефектів викликаних порушенням технологічного процесу виробництва майонезів, або недотриманням санітарних умов при виробництві даного виду продукту. Усі досліджені зразки є конкурентоздатними на вітчизняному ринку продовольчих товарів.

2. При проведенні експертизи якості 5-ти досліджуваних зразків майонезу було виявлено, що маркування та упаковка зразків мали всі необхідні реквізити та виконані згідно з вимогами щодо маркування.

На кожній упаковці був у наявності штрих-код системи EAN-13, контрольна цифра якого співпадала з контрольним числом, що свідчить про те що на маркуванні майонезів нанесена достовірна інформація.

3. Дослідження органолептичних показників якості майонезів показало, що досліджувані зразки відповідають вимогам діючого стандарту. Під час дослідження фізико-хімічних показників визначались такі як масова частка титруємих кислот, а також масова частка вологи. Отримані результати досліджень свідчили про те, що зразки майонезів цілком відповідали вимогам стандартів за якістю продукцією

В цілому після проведеної товарознавчої експертизи можна зробити висновок, що зараз на ринку міста Севастополя реалізується високоякісна продукція. Це свідчить про те, що виробники турбуються про якість продукції, що виготовляється.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Рузина И.А. Новое в технике и технологии производства майонезов// Тезисы докладов Всесоюзной научно-практической конф. Молодых ученных и специалистов «Пути интенсификации технологических процессов», М.:-1988.-С.31-32

2. Химия и технология пищевых продуктов; Сб. научн. тр. [ВНИИ новых видов пищевых добавок и продуктов: под ред. В.П. Рудницкого]- К: ВНИИ новых видов пищевых добавок и продуктов,1988. Вып.2, 1990.-207

3. Петрович О.И. Ориентация производства рынка майонезов // Продукты питания.-2011.-№18.-С.14

4. Шмидт А.А., Дудина З.А. Производство майонезов. - М.:Пищевая промышленность, 1976.-135с.

5. Петрович О.И. Красное и белое: украинские рынки майонеза и кетчупа// Продукты питания.-2008.-№7-8.-С.23-26

6. Петрович О.И. Гонка за лидером наблюдается на рынке майонезов в последний год// Продукты питания.-2011.-№18.-С.13

7. Татьянченко А.П. Развитие рынка майонезов // Масложировая промышленность №3-2010.-с.19

8.Волошин О., Чагаровський В. Виробництво молочних продуктів // Продукти харчування. -2009. -№13. с. 6-9.

9. Крашенінін П.Ф. Сучасний стан й перспективи розвитку виробництва майонезів. // Харчова технологія. - 2007. -№3.

10. Ладодо В.С. Сучасні медичні аспекти створення продукції лікувально-профілактичного призначення. - ВНИМИ, 2006, с. 21-24.

11. Бережная А.В. Состояние молочной промышленности в мире. // Молочная промышленность - 2010.- N6 -с. 4

12. Мусаев Ф.А. Производство масложировых продуктов в современных экономических условиях.// Масложировая промышленность.- 2010 - N2 - с. 12.