Аналіз виробництва майонезу в Україні та за кордоном

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні все більш актуальними є проблеми захисту прав та відстоювання інтересів споживачів, серед яких особливе місце посідає якість та безпечність товарів.

Сьогодні великого розвитку здобула масложирова промисловість - одна з головних галузей агропромислового комплексу України, а майонез займає одне з ведучих місць і користується великим попитом у населення, він задовольняє різні смаки, підходить практично до всіх вікових груп.

Майонез - один з перспективних продуктів харчування, який є високо харчовим продуктом у зв`язку з тим, що має у своєму складі до 67% жиру, який легко споживається організмом людини. Енергетична цінність продукту обумовлена значним вмістом рослинної олії, яка зберігає в продукті всі свої харчові властивості. Крім того до складу майонезу входять молоко, яєчний порошок, цукор, сіль, оцет, різноманітні харчові домішки та інше.

Виходячи зі змісту принципу, закріпленого в ст. 3 Конституції України, про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю, права споживачів належать до найголовніших соціальних прав громадян, захист яких покладається на державу.

Про те, як свідчить практика реалізації заходів щодо захисту прав споживачів, у 85-90% суб'єктів господарювання у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг порушуються законодавчо визначені права громадян як споживачів. Споживчий ринок насичується неякісними, фальсифікованими та небезпечними для життя і здоров'я людини товарами, передусім продуктами харчування.

Це пов'язано в першу чергу:

дефіцитом інформації та освіти, низькою сприйнятливістю населення до нового з питань споживання;

неповним або незрозумілим маркуванням товару, агресивною та неправдивою рекламою та засобами торгівлі; з тим, що індивідуальність споживачі, як правило, мають обмежені кошти, тому вони недостатньою мірою захищені від зловживань;

з проблемами щодо безпечності: виробництва та розповсюдження нестандартних споживчих товарів, відсутність у системі швидкого обміну інформацією про нещастні випадки, пов'язані із вживанням цих товарів, слабкою запобіжною дією існуючих правил щодо вимог до безпечності та надійності товарів.

З огляду на це вирішення проблеми повноцінного захисту громадян-споживачів у разі придбання ними товару не належної якості набуває виключної актуальності.

Це стосується і майонеза, тому що його виробництво є досить рентабельним на сьогоднішній день, тому цей продукт дуже часто підлягає фальсифікації та підробкам. Це дуже просто та легко зробити, чим і користуються фальсифікатори - не менш ніж 20% майонезу, який реалізується у місті Севастополі виробляється підпільно.

Для того, щоб не допустити таку продукцію на вітчизняний ринок є актуальним проведення товарної експертизи, яка спрямована на об`єктивне вивчення якості та кількості товару.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Аналіз виробництва майонезу в Україні та за кордоном

В останні роки вітчизняна харчова промисловість нарощує об`єми виробництва. Темпи росту неоднакові в різних галузях, що обумовлено наявністю різноманітних позитивних та негативних економічних факторів, які існують в країні. Є галузі, які розвиваються вельми швидко (масложирова промисловість), а є і такі де процес йде більш повільно (кондитерське виробництво, виробництво молочних продуктів та інше).

Останнім часом помітно зросли об`єми виробництва майонезу. Фінансова криза 90-х років негативно вплинула на випуск цієї продукції однак ця криза й вплинула на розвиток вітчизняного ринку. Згідно з офіційними джерелами частка імпорту надзвичайно мала, однак проблема нелегального імпорту майонезу все ще існує. Хоча вітчизняні виробники відмічають, що ввізне мито ефективно захищає внутрішній ринок майонезу і нині імпортні продукти не складають конкуренцію вітчизняним майонезам за рахунок високої вартості. Дані о виробництві майонезу та ємкості ринку наведені у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Майонез: виробництво та ємкість ринку, тис. т.

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.
1	2	3	4
Виробництво	78,8	97	98,18
Імпорт	0,6	0,9	1,2
Експорт	1,4	1,3	1,27
Майонез на внутрішньому ринку	78,0	96,6	97,9

Це відобразилося в тому, що імпортери майонезу були змушені помітно скоротити об`єми поставок в країну. Крім того деякі імпортери були не в змозі витримати конкуренції з дешевою продукцією вітчизняного виробника і в наслідку цього пішли з українського ринку. Основним постачальником майонезу в Україну є Росія, яка практично витиснула усіх своїх конкурентів з українського ринку, питома вага російського імпорту майонезу в загальному об'ємі складає 99%. Дані про імпорт майонезу у розрізі країн наведені в таблиці 1.2

Таблиця 1.2

Імпорт майонезів у розрізі країн

Країна	2010 рік	Січень-липень 2011 рік
	Тис.$	тони	Питома вага (%)	Тис.$	тони	Питома вага (%)
1	2	3	4	5	6	7
Росія	1064,97	1013,1	99,03	420,43	402,8	99,7
Нідерланди	15,99	9,0	0,88	0	0	0
США	3,29	0,3	0,3	0,13	0,1	0,02
Израїль	0,25	0,3	0,02	1,3	1,3	0,3
ВСЬОГО	1084,41	1023	100	421,86	404,1	100

Дані про імпорт майонезу у розрізі марок наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Імпорт майонезів у розрізі марок

Марка	2010 рік	Січень-липень 2011 рік
	Тис.$	тони	Питома вага (%)	Тис.$	тони	Питома вага (%)
1	2	3	4	5	6	7
Кальве	635,78	676,7	66,2	206,71	202,5	50,1
Hellman`s	356,12	237,3	23,2	84,59	64,4	15,9
Делми	72,97	99,1	9,7	14,57	17,9	4,4
Heinz	15,99	9,0	0,9	0	0	0
Балтімор	0	0	0	110,28	113,4	28,1
Інші	3,54	0,9	0,1	5,41	5,9	1,5
Всього	1084,41	1023	100	421,86	404,1	100

В останньому році поставки майонезу закордонного виробництва в Україну в перше перевищили 1 тис. тонн: було ввезено продукції на суму $ 1084 тис. За сім місяців 2011 року на Україну було ввезено 0,404 тис. тонн майонезної продукції, на суму $ 421,9 тис. Об'єми експорту майонезу у 2010 році перевищили імпорт на 250 тонн у натуральному вираженні. Ця ж тенденція збереглась і у 2011 році: було експортовано на 100 тонн продукції більше ніж імпортовано (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Експорт / імпорт майонезів (січень-липень 2011 р.)

	Об'єм, тис. тонн	Тис. $ США
Експорт	0,517	440,8
Імпорт	0,404	421,9

Оскільки попит на майонез постійно зростав, то в 2008 році об`єми виробництва досягли об`ємів до кризи і вже в наступному році перевищили їх. На розвиток цього виробництва вплинула й пристрасть споживачів саме до цього продукту. Звичка та смакові пристрасті українців при відсутності альтернативного „народного соусу” відіграли свою роль в нарощуванні випуску майонезу.

Так, виробництво вітчизняного майонезу щорічно зростає на 7-10 відсотків. За даними Держкомстату України у минулому році виробництвом майонезу було зайнято 73 вітчизняних підприємства.При цьому, ще у 2009 році в Україні було зареєстровано 116 виробників майонезної продукції. Зміцнення конкурентної боротьби привело до того, що великі компанії нарощують об'єми та збільшують свої частки в загальногалузевому випуску продукції, змістивши з ринку більш 40 дрібних регіональних виробників. Нині 10 виробників виробляють більш 90% всього українського майонезу, останні 10% - це потужний вклад 63 дрібних “регіоналів” (для виробництва майонезу не потребуються складні технології, тому багато чисельні заводи продтоварів та масложірові підприємства успішно використовують для його випуску потужності, які мають). В табл. 1.5 показана динаміка випуску продукції підприємств данної галузі.

Таблиця 1.5

Ведучі виробники майонезної продукції, тис. тон

Підприємства	2008 р	2009 р	2010 р
1	2	3	4
Волиньхолдінг	2,01	31,0	36,5
Львіський жировий комбінат	6,4	8,0	11,3
Марг-Вест, м. Донецьк	9,4	10,2	8,5
Одеський масложиркомбінат	5,1	8,2	7,6
Харківський жиркомбінат	6,9	6,4	5,9
Киівський маргариновий завод	5,5	5,5	4,6
Чугуєвський завод продтоварів	0,8	2,2	4,3
Авіс Винницька обл.	2,0	2,5	2,7
Чумак, Херсонська обл.	1,7	2,8	2,6
Ясен, Чернигівський завод продтоварів	1,9	2,2	1,9
ИТОГО по 10 ведучим підприємствам	59,8	79,0	85,9
Інші підприємства	19,0	18,0	12,28
ВСЬОГО по галузі	78,8	97,0	98,18

Як видно з представлених даних тільки чотири підприємства зі всієї групи лідерів показали динамічний зріст: ЗАО “Волинь Холдінг”, Одеський МЖК, Чугуєвський завод продтоварів та Львівський жировий комбінат.

Не може залишитися без уваги стримка динаміка зросту об'ємів виробництва “Чугуєвського заводу продтоварів (в 5,5 рази), який має всі підстави вже в найближчий час витиснути у рейтингу представників обох столиць (Кийвський маргариновий завод та Харківський жировий комбінат).

Не менш показова і динаміка споживання майонезу в Україні. За останні 3 роки емкість внутрішнього ринку зросла більш ніж на 20 тис. т. і у 2010 році середньо-душове споживання складало 2,0 - 2,3 кг на рік проти 1,5 - 1,8 у 2008 році.

В таблиці 1.6 наведені данні щодо споживання майонезу в різних містах України (за даними компанії Socis Gallup Internationmal).



Таблиця 1.6

Споживання різних марок майонезу в містах України, у%

Найменування майонезу	Київ	Харків	Донецьк	Дніпро-петровськ	Одеса	Львів	Сімферополь	Всього
Олком Провансаль	47,5	6,7	20,3	7,8	18,0	17,1	12,6	23,5
Торчин Продукт	21,9	16,7	7,6	28,3	13,3	21,0	34,7	19,4
Чумак	10,3	3,0	8,5	17,5	9,7	14,0	11,0	10,0
Провансаль	2,8	30,9	0	2,3	4,7	12,2	4,8	8,6
Чугуївська	1,5	7,6	0,3	23,5	0,5	0	0,1	5,1
Сонячна долина	0,1	0	0	0	38,2	0,1	0,6	4,7
Провансаль ХЖК	0	20,2	0	0	0	0	0	3,6
Провансаль ЛЖК	0	0	0	0	0	24,7	0	2,4
Кама	4,3	0	0	0	0,3	0	0,4	1,4
Моя сім'я	0,1	0	9,1	0,3	0,2	0	0,1	1,2
Смак	1,0	0,9	1,5	1,0	1,6	0,8	2,0	1,1
Верес	1,3	0,4	0,6	0,4	2,7	0,9	1,4	1,0
Експрес Агро	0,2	3,2	0,2	0,1	0	0	0	0,7
Вербена	0,1	0,1	0,1	0,1	0,4	0	12,7	0,6
Кальве	0,7	0	0,3	0,4	1,2	0,3	0,8	0,5
Славутич	0,2	1,8	0,1	0	0,2	0,3	0,4	0,4
Олком Грибний	0,7	0,4	0,1	0	1	0	0,1	0,4
Хайнц	0,7	0,4	0,4	0	0,3	0,3	0,3	0,4
Олком Фірмовий	1,1	0	0	0	0	0	0,7	0,4
Провансаль 67%	0	0	0	0,7	0	0	6,6	0,4
Олком Шашличний	0,7	0,2	0,3	0,2	0,2	0,2	0,1	0,4
Олком Сирний	0,5	0	0,1	0,6	0,2	0	0,6	0,3
Прадо	0	1,3	0	0,1	0,1	0,1	0,6	0,3
Провансаль ОЖК	0	0	0	0	2,2	0	0	0,3
Кум	0	0,9	0	0	0,7	0,1	0,3	0,3
Оліс	0	0	0	1,2	0	0	1,8	0,2
Вікі	0,4	0,1	0,2	0	0,3	0	0	0,2
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Ніва	0	0,1	0	0	0,2	0,9	0,6	0,1
Світанок	0	0,5	0	0	0	0	0	0,1
Аккаржа	0	0	0	0	0,4	0	0	0,1
Прокъ	0	0,1	0	0	0,2	0	0	0
Хелманс	2,8	0,6	1,7	7,2	2,1	2,5	3,8	2,8
Злагода	0	0,1	0,1	6	0,7	0,2	0,1	0,9
Інша	1,0	4,1	48,7	2,4	0,6	4,5	2,9	8,1
	100	100	100	100	100	100	100	100

Ця статистика характеризує роздробленість майонезного ринку. Як видно з таблиці багато марок займають достатньо високе положення завдяки великій частці споживання у своєму регіоні та в сусідніх. Так,наприклад „Олком. Провансаль” має як добрі позиції у себе ” вдома” в м. Києві, а також в Одесі, Львові та Донецькі. А Одеська „Сонячна долина” популярна лише в Одесі, львівський „Провансаль” - у Львові, харківський „Провансаль” в Харкові.

Серед вітчизняних марок майонезу протягом останніх років лідує ТМ “Торчин продукт” - 2010 році її частка на внутрішньому ринку майонезу дорівнювалась близько 36%. Біля 12% ринку утримує ТМ “Щедрий дар” виробництва Львівського жирового комібнату (табл. 1.7).

Таблиця 1.7

Ведучі марки на Українському ринку майонезу 2011 рік

Марка/виробник	Тис. т.	Питома вага, %
1	2	3
Торчин продукт	35,65	36,41
Щедрий дар	11,29	11,53
Славолія	8,47	8,65
Соняшна долина	7,49	7,65
ЗАТ Харківський жировий комбінат	5,9	6,02
Олком	4,63	4,73
Чугуєв продукт	4,3	4,39
Кама	3,7	3,78
Авіс	2,66	2,71
Чумак	2,46	2,52
Ясен	1,86	1,89
Віста	1,23	1,25
Кальве	0,68	0,69
Helmann's	0,24	0,24
Делмі	0,1	0,1

Завершує трійку лідерів Донецька компанія “Марг-Вест”, яка не дивлячись на деякі зниження об'ємів випуску майонезу у 2008 році, в порівнянні з попереднім утримувала більше 8% ринку. Також великі частки ринку за ітогами останнього року займають слідуючи марки: ТМ „Сонячна долина”(Одеський МЖК) - 7,6%, продукція ЗАО Харківського жирового комбінату - 6%, ТМ „Олком” - 4,7%, ТМ „Чугуїв продукт” -4,4%, КАМА - 3,78%, ТМ „Авіс” -2,7%, ТМ „Чумак” - 2,5%, „Ясен” - 1,9%, „Віста” - 1,2%.

До списку ведучих марок українського ринку майонезів ввійшли три іноземні торгові марки: „Кальве”, „Helmann's” та „Делмі”. Зацікавленість українських споживачів щодо іноземних майонезів постійно зростає про що свідчать стійка тенденція зросту імпортних поставок (табл.1.1)

Сьогодні всього на Україні виявлено близько 120-150 виробників майонезу (за даними об`єднання „Укроліяпром”). Цей показник коливається оскільки на споживчому ринку з`являється багато дрібних виробників, які виготовляють майонез сезонно, а також їх витискають найкрупніші виробники.

За даними об`єднання „Укроліяпром” та маркетинговими дослідженнями компанії „Львівський жировий комбінат” п`ятірка ведучих виробників в Україні контролює дві треті виробництва, а перша десятка - більш ніж 80%.

За 2010 рік на Україні вироблено 104 тис. тонн майонезу, за перше напіврічча 2011 року - 54,5 тис. тонн (що приблизно на 8% більше ніж за цей же період 2010 року). Дані представлені на рис. 1.1.



Що стосується Росії, то виробництво основного об'єму майонезної продукції зосереджена на 23 масложирових комбінатах та маргаринових заводів, які знаходять ся в різних регіонах. До крупних виробників належать наступні: ТОВ „Юнілевер СНД”(ТМ „Кальве”), „Сан Трі”, Саратовський ЖК, ЗАТ „АПІК” „ЕФКО”, компанія „Скіт”, „Колібрі”, Самарський ЖК, Новосибірський ЖК, Єкатеринбурзький ЖК, Нижегородський МЖК, „Петросоюз”, Санкт-Петербурзький МЖК, Московський МЖК, ЗАТ „Балтімор” та інші. Ці флагмани галузі виробляють 13,4% всієї майонезної продукції. В цілому по Росії виробляється близько 20 сортів майонезу. Загальний об'єм виробництва складає 320 тис. т в рік.

На Україні - третій за розміром ринок майонезу після США та Росії, на її частку приходиться 10% світового ринку (для Росії - 14%).

Споживання на душу населення складає для Росії-2,6 кг. на рік, що на багато перевищує споживання майонезу в країнах Східної Європи. Так, наприклад в Польщі - 1,07 кг., в Чехії - 1,02 кг., в Хорватії - 0,42 кг., в Угорщині - 0,22 кг., в Словаччині - 0,19 кг., в Румунії - 0,06 кг. на душу населення.

Якщо казати о ринку майонезів в цілому то можна зробити висновок, що він залежить від декілька факторів: доходів населення, економічної ситуації в країні та направленої економічної політики, яку ведуть та будуть вести виробники майонезів. Збільшення доходів населення та грамотна реалізаційна політика великих виробників можуть привести галузь до структурних змін, тобто до збільшення підприємств, створенню об'єднань та брендуванню продукції. Тобто, дрібні виробники не зможуть витримати конкуренції та залишать ринок. В підсумку це вплине на ціну продукції та на її якість, які будуть вище.

Таким чином розвиток виробництва майонезу протягом останніх років говорить про те, що на Україні були створені сприятливі умови для успішного функціонування галузі.

Вірне використання механізмів, що впливають на виробництво майонезу дозволить не тільки не зменшувати, а й збільшити темпи росту.

1.2 Товарознавча експертиза майонезу

1.2.1 Організація проведення товарознавчої експертизи майонезів

Поняття “експертиза” (походить від латинського expertus дослідний) - це дослідження будь-якого питання чи об'єкта, яке вимагає спеціальних знань, з наданням мотивованого висновку.

Товарознавча експертиза (ми зупиняємося саме на такому формулюванні і далі, говорячи про товарознавчу експертизу, будемо використовувати його скорочено експертиза - це дослідження якості (споживчих властивостей, нешкідливості, харчової цінності тощо), кількості та відповідності умовам нормативної документації, умовам договору (контракту) партії (або окремого) товару з поданням мотивованого, об'єктивного (незалежного), кваліфікованого висновку.

Правильна організація проведення експертизи товарів має велике значення для отримання достовірних і об'єктивних її результатів.

При плануванні проведення товарної експертизи визначають три етапи:

- підготовчий,

- основний,

- заключний.

Кожному етапові характерні специфічні особливості, засоби, методи та способи, раціональний вибір яких передбачає успіх експертизи, її кінцевий результат.

На підготовчому ерапі експертизи одержують документи про призначення товарної експертизи:

- заявку на проведення експертизи, яка оформлюється замовником;

- наряд на проведення експертизи.

Заява на проведення експертизи оформлюється замовником експертизи (постачальником або отримувачем товару, транспортною установою або призначається рішенням арбітражу). В цьому документі повинні міститися необхідні відомості, які дозволяють ідентифікувати товар, визначити виробників або посередників, обсяг партії та номер виклика експерту, дані про виклик постачальника. Заява передається експертній установі в письмовому вигляді або в усній формі та реєструється у журналі реєстрації документів по проведенню експертиз з отриманням номеру.

Незалежно від форми передачі заявки експерт не повинен розпочинати експертизу, якщо немає письмової заявки чи письмового підтвердження на проведення експертизи, а також коли наявні в них дані недостатні для проведення експертної оцінки.

Другим документом про призначення експертизи є наряд на проведення експертизи. Наряд видається експертові і є документом, який підтверджує право експерта на проведення експертизи.

Наряд на проведення експертизи оформлюється на спеціальному бланку, який підписаний керівником експертної установи і засвідчений печаткою. Призначення експерту на проведення ТЕ здійснюється з урахуванням його кваліфікації та компетентності в незалежності від бажання замовника. Перед наданням наряду експерту керівництво експертної установи правомірність проведення ТЕ, чи є проведення ТЕ доцільним. Факт надання наряду реєструється у журналі.

Основний етап починається з приходу експерту або групи експертів до замовника експертизи. Спочатку проводиться документальна експертиза: експерт вивчає пред'явлені документи, робить їх аналіз та оцінку на предмет достовірності інформації, яку вони містять. При проведенні експертної оцінки експерт користується інструкцією “Про порядок проведення експертизи товарів експертами ТПП України” щодо проведення товарознавчої експертизи та нормативних документів які містять вимоги до якості досліджуваної продукції. Перед проведенням товарознавчої експертизи експерт повинен перевірити засоби вимірювання. Усі отримання результати експертної оцінки заносяться до робочого зошита. У разі неможливості дослідження деяких показників у наданих умовах експерт відбирає зразки продукції для випробувальної лабораторії. Після цього складається акт відбору зразків на спеціальному бланку, він разом із відібраними зразками передається до лабораторії.

На заключному етапі підводять підсумок проведеної роботи. Експерт здійснює аналіз та оцінку отриманих результатів, а також їх документальне оформлення. Результати експертизи оформлюють у вигляді акта експертизи, протоколу дегустації або в іншій формі. На кожну досліджену партію товару оформлюється окремий документ. У заключенні експерт повинен вказати усі документи, які він використовував, а також результати усіх проведених досліджень. Оформлений акт експертизи підписується тільки експертом та направляється до експертної організації для реєстрації не пізніше однієї доби з моменту його оформлення. Заключення складається експертом стисло, конкретно та обґрунтовано, виходячи з безсуперечних та об'єктивних даних. Кількість актів експертизи узгоджується із замовником.

1.2.2 Особливості проведення товарознавчої експертизи майонезу

Експертиза майонезу визначає відповідність товарних якостей діючим державним стандартам і технічним умовам. Методи експертизи дозволяють оцінити зміни якості, зв'язані з технологією виробництва, використання сировини, упакуванням, збереженням, транспортуванням, умовами реалізації.

Товарна експертиза при дослідженні якості майонезу користується органолептичними,фізико-хімічними і мікробіологічними показниками

Експертизу майонезу проводять по партіям. Кожна партія повинна супроводжуватися посвідченням якості, яке складається після закінчення технологічного процесу.

Партією вважають будь-яку кількість майонезу одного найменування, одної дати виробітки, з однаковими органолептичними та фізико-хімічними показниками, призначену до одночасної здачі-прийманні та оформлену одним документом про якість.

При отриманні партії товару вивчають і перевіряють комплект документів, підтверджуючих відповідність його вимогам нормативно-технічної документації. Після цього визначають відповідність кількісних показників документальним даним суцільним або вибірковим зважуванням.

Визначення кількості проводяться суцільним або вибірковим зважуванням. При прийманні упакованих вітчизняних та імпортних товарів за кількістю необхідно врахувати, що їхня кількісна характеристика має:

- масу товару та упаковки (брутто);

- масу самого товару (нетто);

- масу упаковки (тари);

- кількість пакувальних одиниць.

Масу брутто визначають зважуванням усієї товарної партії або перерахунком пакувальних одиниць з однаковою фіксованою масою або перерахунком об'єму товару на його об'ємну масу. Неупаковані товари приймаються тільки за масою нетто, масу нетто визначають розрахунком за формулою:

М_н=М_б-М_у, де

М_н - маса нетто;

М_б - маса брутто;

М_у - маса упаковки.

При цьому визначають середню масу упаковки зважуванням певної кількості пустих упаковок (тара разом із пакувальним матеріалом). Кількість упаковок для переважування береться за кількістю упаковок, які взяті для визначення якості, але не менше 10 шт. Товари з пошкодженою упаковкою відділяють від основної партії та оцінюють їх кількість та якість окремо.

На наступному етапі для контролю якості майонезу відбирають об'єднану пробу за ГОСТ 30004.2-93 від кожної партії продукції. При відборі вибірки з кожної одиниці транспортної тари з продукцією, включеної у вибірку, відбирають одну одиницю споживчої тари з продукцією. Обсяг вибірки від партії зазначений у таблиці 1.3.

Маса об'єднаної проби для майонезу у споживчій тарі дорівнює 1000 г., з якої відбирають для проведення аналізу близько 200 г.

Зовнішній вигляд і маркірування транспортної тари перевіряють перед відбором проб по кожної її одиниці в партії, а споживчої тари - по кожній її одиниці з транспортної тари з продукцією, включеної у вибірку.

Таблиця 1.3

Число одиниць транспортної тари з продукцією в партії	Число одиниць транспортної тари з продукцією в вибірці
До 10 включно	1
Від 11 до 100 включно	2
Від 101 до 200 включно	3
Від 201 до 500 включно	4
Від 501 і більше	5

Упакування для майонезу повинно відповідати цілому ряду вимог, виділити головне з який неможливо, тому що і гігієнічні властивості і технологічні однаково для неї важливі. Упакування не просто захищає продукт, її розглядають і як частину рекламно-товарної стратегії.

Припустимі відхилення маси нетто майонезів, %: повинно бути не більше:

3,0 - при фасуванні до 100 г.;

2,0 - при фасуванні від 100 до 650 г. включно;

1,5 - при фасуванні від 650 до 3 кг. включно;

0,5 - при фасуванні від 3 кг. до 10 кг. включно.

Визначення якості маркування та дослідження тари здійснюється у відповідності з товарно-супроводчими документами (ТСД) та вимогам НТД на даний товар. Вимоги, які висуваються щодо змісту торгівельного маркування регламентуються законами України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини” та “Про захист прав споживачів”, а також правилами продажу окремих видів товарів.

Середній зразок відбирається згідно НТД на цей товар. Відбір середнього зразка здійснюється для дослідження проб з визначенням органолептичних та інших показників товару.

Після проведення аналізу маркування в відібраному зразку проводять аналіз органолептичних показників.

Органолептичним методом визначають якість товару за допомогою органів почуттів. При органолептичному методі не виключається можливість використання технічних засобів, які підвищують дозвільну здатність органів почуттів.

При органолептичній оцінці майонезу визначають зовнішній вигляд, консистенцію, колір, смак та аромат.

Не допускається до реалізації майонезу усіх видів з дефектами смаку й аромату (гіркий, кормовий, кислий, солоний смак, сторонній, металевий, пліснявий, гнильний присмаки, а також присмаки дезинфікуючих речовин, нафтопродуктів), консистенції (груба, сніжиста, пластівчаста, піщаниста, відчутні грудочки жиру і стабілізатора), кольору (фарбування нерівне чи ненатуральне, чи недостатньо сильно виражене), з дефектами упакування (недбала завертка, неясні і бліді малюнки на етикетці, м'яті, деформовані пакети, іржаві гільзи), а також забруднене чи зі сторонніми включеннями, з нестандартним маркіруванням.

Після органолептичного аналізу експертом проводиться визначення фізико-хімічних показників.

Сировина та інші складові майонезу мають відповідати вимогам діючих стандартів, виготовлятися за технічними інструкціями та іншою документацією, затвердженою у відповідному порядку на регламентуючій рецептурі та технологічний процес виробництва

Фізико-хімічним методом визначаються титрована кислотність, масова частка жиру, масова частка вологи, стійкість емульсії. При цьому використовується необхідне лабораторне обладнання та реактиви.

Титровану кислотність визначають відповідно ГОСТ30004.2-93, який поширюється на всі види майонезів та встановлює титрометричні методи визначення кислотності.

При отриманні незадовільних результатів досліджень хоча б по одному з органолептичних або фізико-хімічних показників по ньому проводять повторні дослідження на подвоєній виборці.

Результати повторних досліджень розподіляються на всю партію.

Наступним етапом проведення експертизи є оформлення Акту експертизи. Для акту використовується бланк єдиної форми, який складається з трьох частин.

1. Протокольної, в якій зазначається номер та найменування роботи по якій назначається експертиза, дата, місто складання акту, ініціали експерта, інформація про групу присутніх, їх посаду, кількість та найменування товару, його стан, інформація про постачальників, інформація про супровідні документи.

2. Констатуючої, в якій міститься процес експертного випробування та його результати, зазначаються документи, відповідно до яких проводиться експертиза, а також методи випробування та технологічні умови їх використання..

3. Заключної, яка оформлюється експертом самостійно, без участі зацікавлених сторін. Підписується ця частина тільки експертом.

До акту експертизи додаються наступні документи:

Акт відбору зразків;

протоколи випробувань;

розрахунки;

контрольні зразки;

копії документів.

Оформлені акти направляються в експертну організацію для реєстрації не пізніше 24 годин після оформлення [28].

Крім кількісної та якісної експертизи може проводитись і санітарно-гігієнічна експертиза партії майонезу.

Державна санітарно-гігієнічна експертиза включає в себе комплекс вивчення документів, встановлення відповідності продукції вимогам санітарних норм, визначення ризику для здоров'я

Порядок проведення експертизи, як вище було зазначено, регулюється Законодавством України.

1.3 Сучасне законодавство України про переміщення через митний кордон України харчових продуктів

Інструменти регулювання, які виражаються в особливостях митних та адміністративних процедур, мають передусім опосередкований вплив на переміщення товарів через митний кордон. В даному випадку, значення мають не лише порядок митного оформлення товарів, а й процедури отримання необхідних ліцензій, дозволів, сертифікатів, реєстраційних карток і т.д. Спрощення або ускладнення цих процедур відповідно сприяє або не сприяє зростанню обсягів зовнішньоторговельних операцій.

Зовнішньоекономічна політика будь-якої держави має виконувати основне завдання - стимулювати чи обмежувати експорт або імпорт товарів, щоб утворити позитивне сальдо по зовнішньоекономічних операціях та забезпечити додаткове надходження коштів для розвитку національної економіки.

Зовнішньоекономічна політика - це система заходів, спрямованих на досягнення економікою даної країни певних переваг на світовому ринку та, водночас, на захист внутрішнього ринку від конкуруючих імпортних товарів.

Тарифні та нетарифні методи регулювання, основні інструменти зовнішньоторговельної політики держави, займають одну з чільних позицій у системі державного регулювання зовнішньоекономічної політики. Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі займають центральне місце у системі реалізації державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Тарифне регулювання комплексно впливає на обсяги сум нарахованого мита на товари, що є об'єктом експортно-імпортних операцій.

Основою митно-тарифного регулювання виступають ставки мита, які систематизовано в митних тарифах. При використанні митного режиму “Експорт” застосовується експортне мито, яке є не тільки додатковим надходженням до бюджету держави у разі експорту певних товарів, але й стимулюванням додаткової обробки експортованої продукції на національних виробничих потужностях та утворення вартісних бар'єрів з метою скорочення експорту товару даного виду.

Митна вартість товару є підґрунтям для визначення сум мита в експортно-імпортних операціях. Оцінка митної вартості товару вельми складна процедура, але має бути взята до уваги при розробці планів та прогнозів експортної спрямованості.

Засоби нетарифного регулювання, на перший погляд, не мають такого суттєвого впливу на зовнішню торгівлю, як митно-тарифні, але у зв'язку зі своєю національною приналежністю та особливостями застосування вони стають регулюючим фактором при експорті чи імпорті. Водночас, нетарифні засоби державного регулювання, які спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника, являють собою певні ускладнення в разі митного оформлення експортно-імпортних операцій.

Серед безпосередньо митних з нетарифних інструментів регулювання найбільш поширеними на сьогодні в світі є такі специфічні торговельні бар'єри, як кількісні обмеження (квотування, контингентування, ліцензування), на які за даними експертів ЮНКТАД припадає біля 20% в загальному обсязі нетарифного регулювання.

Ці заходи безпосередньо спрямовані на зменшення обсягів експорту або імпорту конкретного товару, з або до конкретної країни, конкретними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Застосування режимів квотування або ліцензування забезпечує ефективний контроль з боку держави та її органів за обсягами, товарною номенклатурою та суб'єктним складом зовнішньоекономічної діяльності і тим самим обмежує самостійність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, обмежує коло країн, з якими можуть здійснюватися експортно-імпортні операції щодо певного виду товару, регулює товарну номенклатуру експортно-імпортних операцій.

Сам діяльність держави щодо встановлення квот (контингентування) представляє собою вид діяльності уповноважених державних органів по встановленню граничних дозволених обсягів експорту або імпорту певної категорії товарів як загальних, так і для конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, на протязі визначеного строку. Квоти можуть визначатися в натуральних або вартісних одиницях.

Кількісне обмеження обсягів експорту або імпорту є інструментом забезпечення збалансованого розвитку національної економіки, платіжного балансу, регулювання рівнів попиту та пропозиції на внутрішньому ринку, захисту внутрішнього ринку, контролю за виходом національних підприємств на міжнародний ринок та виконання міжнародних зобов'язань держави. В останньому аспекті встановлення квот є одним з механізмів забезпечення позицій держави на міждержавних переговорах в сфері торгівлі, який дозволяє вирішувати існуючи протиріччя на взаємовигідній основі.

Ззгідно з ст. 1 та 16 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність [2] України” можуть встановлюватися наступні види квот або контингентів:

- глобальні квоти, які встановлюються по товару без зазначення конкретних

країн, куди товар експортується або з яких він імпортується;

групові квоти, які встановлюються по товару з визначенням групи країн, куди товар експортується або з яких він імпортується;

індивідуальні квоти, які встановлюються по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Крім того, законом передбачено встановлення специфічних видів квот, таких як антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні, які встановлюються щодо певного виду товару, що є об'єктом відповідно антидемпінгового, антисубсидійного та спеціального розслідування та (або) заходів.

Запровадження імпортних та експортних квот здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки з визначенням конкретної номенклатури товарів, країн, до яких здійснюється експорт та імпорт та терміну дії цих квот. Безпосередня реалізація квот здійснювалася Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, а після його ліквідації в грудні 2007р. ці функції було передано до Міністерства економіки.

Встановлення антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних квот, згідно з законодавством, здійснюється в рамках відповідних процедур Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі або уповноваженим міністерством.

Іншим засобом адміністративного регулювання є ліцензування, яке виконує два основні завдання. По-перше, воно є інструментом кількісного регулювання торгівлі, коли шляхом видачі індивідуальних ліцензій здійснюється реалізація експортних та імпортних квот, по-друге, ліцензування є інструментом державного контролю за експортно-імпортними операціями щодо певних видів товарів або окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, ліцензією можуть встановлюватися певні процедури ввозу та вивозу товарів та порядок їх використання та реалізації.

Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” визначає, що ліцензія - це “документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на впровадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов”. Саме ж ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, ми можемо охарактеризувати як специфічну діяльність уповноважених органів виконавчої влади щодо видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, видачі дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видачі розпоряджень про усунення порушунь ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Згідно з ст. 1 та 16 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” КЗ існують такі види ліцензій:

ліцензія генеральна - це відкритий дозвіл на експортні або імпортні операції по певному товару або з певною країною протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару;

ліценція відкрита (індивідуальна) - це дозвіл на експорт або імпорт товару протягом певного періоду з визначенням його загального обсягу;

ліцензія разова (індивідуальна) - це разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший ніж той, що є необхідним для здійснення експортної або імпортної операції.

Є також антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна (індивідуальна) ліцензії, які представляють собою належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом відповідно антидемпінгового, антисубсидійного та компенсаційного розслідування та (або) заходів.

Рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки. Зако “Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачає певні підстави для застосування режимів квотування та ліцензування, серед яких негативний зовнішньоторговельний баланс, високий рівень зовнішньої заборгованості, порушення рівноваги по певних видах товарів на внутрішньому ринку, відповідь на дискримінаційні дії інших держав, порушення законодавства, допущені суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності; виконання зобов'язань відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких приєднується Україна. Ліцензування відповідних видів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади: Міністерством економіки, Міністерством сільского господарства та продовольства, Міністерством транспорту, Міністерством праці, Національним Банком України і т.д.

Головним безпосереднім результатом запровадження режимів квотування та ліцензування є обмеження кількості товару іноземного походження на національному ринку, а звідси зменшення конкурентного тиску на аналогічний товар національного походження. Але подібні заходи можуть мати ряд негативних наслідків, які крім суто економічних, пов'язаних із зменшенням конкуренції (підвищення цін, зникнення необхідності національним товаровиробникам підвищувати ефективність виробництва та якість продукції), можуть виражатися в неефективних управлінських рішеннях при розподілі квот та ліцензій та зростанні корупції в сфері цієї діяльності.

До групи специфічних торговельних бар'єрів також відносять два інструмента міжнародно-правового характеру. По-перше, це так звані угоди щодо добровільного обмеження експорту. В цьому випадку, квоти що захищають внутрішній ринок, встановлюються не країною-імпортером, а країною-експортером, яка сама бере на себе обов'язок обмежити свій експорт. Як правило, подібні заходи приймаються під політичним тиском з боку країни-імпортера або загрозою застосування країною-імпортером антидемпінгових чи інших спеціальних заходів протекціоністського характеру для захисту національних виробників. Практика застосування подібних угод виникла в 70-ті рр. і на сьогодні укладено декілька десятків подібних угод, які обмежують експорт автомобілів, сталі, телевізорів, текстильних виробів і т.д., головним чином, з Японії та нових індустріальних країн до США та країни ССМ.

Іншим специфічним торговельним бар'єром є ембарго, тобто повна заборона на торговельні відносини з певною країною, або на поставки до неї певного виду товару (наприклад, зброї, військової техніки). Як правило ембарго є частиною міжнародно-правових санкцій щодо країн, які порушують свої міжнародно-правові зобов'язання, порушують права людини в середині країни, ведуть агресивну зовнішню політику. Рішення про застосування ембарго як міжнародно-правової санкції приймається міжнародними організаціями (ООН, Радою Європи, НАТО і т.д.) і є обов'язковим для виконання всіма їх членами. Ембарго також може застосовуватися окремими державами.

Варіантом адміністративних заходів з боку держави, спрямованих на добровільне обмеження експорту, є нормативне встановлення мінімальних або, як їх ще називають, індикативних експортних цін, які є обов'язковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Результатом подібних заходів є забезпечення граничного мінімального рівня вартості певних товарів, що експортуються, і, тим самим, зменшення їх конкурентоспроможності на ринку країни, до якої вони експортуються.

Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затверджене Указом Президента, зокрема встановлює (п. 3 Положення), що індикативні ціни можуть встановлюватися на товари: щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами, щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до ст. 19 Закону України “Про зовнішньо-економічну діяльність”, щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування; щодо експорту яких встановлено спеціальні режими, експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України “Про зовнішньо-економічну діяльність”; в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань України. Таким чином, головними цілями запровадження індикативних цін є уникнення загрози застосування антидемпінгових, компенсаційних або інших спеціальних процедур щодо товарів українського експорту, виконання міжнародних зобов'язань України щодо обмеження експорту та для забезпечення застосування спеціальних експортних режимів. Індикативні ціни встановлюються Міністерством економіки України на основі відповідної офіційної інформації, а їх застосування контролюється митними органами [3].

Сам процес переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів відбувається у відповідності з певними процедурами, які регулюються відповідними правовими нормами. Подібні процедури отримали назву митних режимів. Фактично характер і зміст подібних процедур справляє істотний вплив на інтенсивність товаропотоків через митний кордон України, що дало можливість Є.В. Додіну відмітити, що “до заходів нетарифного регулювання можна віднести і режим митного оформлення”. Теж саме стосується і митного режиму взагалі.

За своєю сутністю митний режим є різновидом спеціальних правових режимів, які являють собою “сукупність правил, закріплених в юридичних нормах, які регулюють певну діяльність людей” [1]. Особливими властивими ознаками митного режиму виступає специфіка його об'єкта - правові відносини, що виникають з приводу переміщення товарів, інших предметів та транспортних засобів через митний кордон. Головними характеристиками, які кваліфікують вид митного режиму є напрям переміщення товару (ввіз, вивіз, транзит), країна походження, мета переміщення, правила використання, володіння та розпорядження цим товаром, строк дії режиму.

У відповідності з видом митного режиму, який застосовується до того чи іншого товару, що переміщується через митний кордон, до такого товару застосовуються певні типи митного регулювання, митного контролю, засоби митного забезпечення, правила обкладання митом, акцизом, ПДВ, митними зборами і т.д. Залежно від обраного митного режиму регулюються порядок подальшого використання, реалізації відповідних товарів та транспортних засобів, права та обов'язки їх власника.

Всі товари та транспортні засоби переміщуються через митний кордон лише у відповідності з обраним митним режимом. Вибір того чи іншого митного режиму залежить від власника товарів, незалежно від характеру та кількості товарів, країни їх походження. Іноді для розміщення товарів під конкретний митний режим необхідні відповідні дозволи та ліцензії (митний склад, магазин безмитної торгівлі). рішення щодо можливості застосування відповідного митного режиму приймається митними органами. Застосування стандартизованих митних режимів забезпечує спрощення митних процедур, підвищує ефективність роботи митних органів. Як вже згадувалося, обрання відповідного митного режиму веде за собою застосування відповідного порядку митного оформлення, сплати мита та митних зборів, визначає права власника товарів щодо розпорядження останніми. Ряд митних режимів мають обмежений строк дії (транзит, тимчасовий ввіз та вивіз).

1.4 Висновки по огляду літератури з обґрунтуванням обраного напрямку досліджень

При проведенні аналітичного огляду літератури було з'ясовано, що майонез на Україні - це продукт щоденного споживання. У зв`язку з чим на сьогоднішній день на ринку м. Севастополя можна зустріти багато продукції як відомих виробників ТМ „Торчин Продукт”, ТМ „Верес”, ТМ „Чумак”, ТМ „Кама”, так і виробленої підпільно, тобто фальсифікованої, яка може принести шкоду здоров`ю людини з усіма негативними наслідками.

Враховуючи такий широкий асортимент продукції,що пропонується необхідно дуже ретельно слідкувати за її якістю. Тому споживач повинен володіти найпростішими методами виявлення фальсифікованої продукції при купівлі даної, а кваліфікований експерт - не припустити цю продукцію до реалізації. Тобто зростає роль товарознавчої експертизи щодо наявності якісного майонезу в торгівельній мережі м. Севастополя.

Враховуючи дану ситуацію при прийомці майонезу необхідним є проведення експертизи.

При вивченні особливостей товарознавчої експертизи майонезів дійшли висновку, що вірне заключення експертизи можна зробити лише в тому випадку, коли експертиза буде проведена послідовно, враховуючи вимоги до кожного з етапів її проведення і при дотриманні необхідної нормативної документації, законодавчих актів, якою зобов'язаний користуватися експерт. Але бувають випадки, коли експерт складає експертний висновок з урахуванням думки зацікавлених сторін. Тому запобігання таких ситуацій повинна створюватись спеціальна група незалежних експертів, яка б могла контролювати правильність проведення експертизи.

Митна справа - це сукупність різноманітних, забезпечуючи економічну (насамперед) охорону кордонів будь-якої держави, засобів проведення в життя його митної політики. Остання, у свою чергу, випливає з основних напрямків внутрішньої й зовнішньої політики держави і являє собою систему заходів, що регулюють увіз, вивіз і транзит переміщуваних через границі деної держави товарів і інших предметів, їхнє митне обкладання, оформлення й контроль.

Інструментами митної політики є передбачені як національним законодавством, так і міжнародними договорами митні тарифи й система мір нетарифного регулювання (ліцензування, квотування), що будується в наш час, як правило, з урахуванням міжнародних стандартів у цій області. Усі ці засоби взаємозалежні між собою й, утворюють, у свою чергу, поняття митного режиму. Виникаючи при цьому суспільні відносини регулюються нормами права - національного й міжнародного, що доповнюють один одного в залежності від характеру відносин і предмета регулювання.

Важливе значення в здійсненні функції митних органів мають експерти.

Митна експертиза - це спеціальне науково-практичне дослідження, яке проводиться експертом із метою рішення задач митної справи.

Треба відзначити, що при здійсненні митної справи вирішується цілий комплекс загальних задач фіскального, контрольного, економічного, правоохоронного, статистичного і захисного характеру, що вимагають виконання самих різноманітних експертиз.

1.5 Мета та задачі досліджень

В зв'язку з вищезазначеним метою дипломної роботи є проведення експертизи майонезів та їх митне оформлення.

У зв'язку з вищезазначеним, завданнями дипломної роботи було:

проаналізувати стан, тенденції і напрями розвитку виробництва майонезів в Україні;

проаналізувати особливості товарознавчої експертизи майонезів;

вивчити законодавчі засади регулювання експортно-імпортних операцій суб'єктів ЗЄД;

визначити країни-виробники, особливості маркування та їх відповідність вимогам нормативно-технічної документації;

визначити кваліфікаційні ознаки та код соків за гармонізованою системою опису;

ідентифікувати майонези, використовуючи органолептичні, фізико-хімічні методи;

визначити споживчі переваги майонезів різних виробників;

визначити основні вимоги до митного оформлення вантажів з майонезами;

вивчити порядок проведення митних обстежень та відповідальність суб'єктів ЗЄД за порушення митних правил;

нарахувати митні платежі.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 Об`єкт, предмет та методи досліджень

Об`єктом досліджень даної дипломної роботи є товарознавча експертиза якості майонезів вітчизняних та закордонних, що реалізуються у м. Севастополі.

У якості предмету дослідження були обрані наступні зразки майонезу:

№1 Майонез „Провансаль” ТМ „Жирновъ”, ТОВ „Акорд”, м. Харків, вул. 17 Партз`їзду,12, маса нетто 200г.

№2 Майонез„Провансаль” ТМ „Славія” ЗАТ „Пологівський олійноекстракційний завод”, Україна, Запорізька обл., м. Пологи, вул. Ільїна, 5, маса нетто 200г.

№3 Майонез „Провансаль” АТЗТ „Харківський жировий комбінат”, м. Харків, пр. Ільїна, 120, маса нетто 200г.

№4 Майонез „Столовий провансаль” ТМ „Оліс”, фірма „Оліс ЛТД”, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, 3, маса нетто 200г.

№5 Майонез „Провансаль” ТМ „Щедрий дар” АТЗТ „Львівський жиркомбінат”, м. Львів, вул. Городоцька, 132,, маса нетто 200г.

№6 Майонез „Провансаль” ТМ „Услада” ТОВ „Скіф”, с. Гоптівка, Харківська обл., маса нетто 200г.

№7 Майонез „Провансаль” ТМ „Верес” ЗАО „Агроеко продукт”, м. Калів, вул. Дорошенко, 1, маса нетто 200г.

№8 Майонез „Справжній” ТМ „Чумак” ЗАТ „Чумак”, м. Каховка, вул. Козацька, 3, маса нетто 96г.

№9 Майонез „Calve” ВАТ „Юнілевер СНД”, м. Київ, вул. Шовковична, 42, маса нетто 100г.

№10 Майонез „Провансаль №1” ТМ „Торчин Продукт”, ВАТ „Волиньхолдінг”, Волинська обл., смт. Торчин, вул. І. Франка, 4, маса нетто 200г.

При проведенні експериментальних робіт були використані наступні методи:

1. Реєстраційні, засновані на перерахунку кількості предметів, обраних для аналізу;

2. Органолептичні - для визначення органолептичних показників якості;

3. Вимірювальні - для визначення якості досліджуваних зразків за фізико-хімічними показниками.

Дослідження органолептичних, фізико-хімічних та мікробіологічних характеристик майонезів здійснювали за стандартними методиками, сучасними методами з використанням відповідного обладнання.

Відбір проб та підготовку їх до випробувань проводили за ГОСТ 30004.2-93. Органолептичну оцінку проводили за ГОСТ 30004.1-93.

Вологість визначали за ГОСТ 3626-73.

Титруєму кислотність (у перерахунку на оцтову кислоту) визначали за ГОСТ 3624-92.

Активну кислотність (рН) вимірювали іономером універсальним рН ЕВ-74, настроєним на рН-метрію. Як індикаторний електрод застосовували скляний електрод, як електрод порівняння (хлор-срібний електрод).

Кількість жиру визначали за ГОСТ 5867-69.

Стійкість емульсії визначали методом центрифугування в два прийоми за ГОСТ 30004.2-93.

Відповідність маркування визначали за вимогами закону України „Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”.

Результати досліджень обробляли методами математичної статистики та кореляційного аналізу із застосуванням ПЕОМ..

2.2 Організація та постановка експерименту

На підставі теоретичних пошуків було сформульовано мету дослідження та завдання для її досягнення. Метою дослідження є: проведення товарознавчої експертизи майонезів, що реалізуються у ТД “Купечеський”, проведення аналізу асортименту даного підприємства.

Для досягнення поставленої мети дослідження необхідно вирішити наступні завдання:

Провести аналіз асортименту майонезів, що реалізуються у ТД Купечеський”, визначити основних виробників та постачальників;

провести аналіз споживчих переваг щодо досліджуваного товару;

провести товарну експертизу маркування та упакування майонезів;

визначити код товарів за гармонізованою системою ЗЕД, користуючись довідковою літературою;

проведення експертизи якості майонезів за органолептичними, фізико-хімічними показниками.

У відповідності з поставленими завданнями було розроблено послідовність експерименту. Схема проведення випробувань представлена на рис. 2.1.

Організація постановки експерименту даної дипломної роботи складалась з декількох етапів.

На першому етапі було проведено аналіз виробництва та споживання майонезу як в Україні так і за кордоном.

На другому етапі було вивчено вимоги щодо проведення експертизи майонезів.

На третьому етапі було сформульовано висновки з огляду літератури та мету та завдання дослідження.

На четвертому етапі проводився аналіз маркування зразків майонезу, що досліджувались.

На п`ятому етапі проводився відбір проби.

На шостому етапі досліджувались показники якості майонезу.

На сьомому етапі були зроблені висновки та запропоновані рекомендації щодо проведеної роботи.

2.3 Аналіз асортименту та споживчих переваг майонезів, що реалізуються у ТД „Купечеський”